ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕФМЕРИН

(EFMERIN<= /span>)

Склад:

діюча речовина:= цефтриаксон;

1 флакон містить цефтриаксону натрію еквівалентно цефтриаксону 1 г або = 2 г.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.=

Основні фізико-хімічні властивості:= кристалічний порошок від білого до жовтуват<= /span>ого коль= ору.

Фармакотерапевтична група.=

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтриаксон. Код АТХ J01D D04.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.<= /i>

Механізм дії<= /p>
Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання= до пеніцилінзв’язуючих білків. У результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що, у свою чергу, призводить до лізису бактеріальн= ої клітини і її загибелі.

Резистентність

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок = дії одного або декількох механізмів:

·&nb= sp;        гідролізу бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектра, карбапенемази і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або ст= ійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій;

·&nb= sp;        зниженої афінності пеніцилінзв’язуючих білків до цефтриаксону;

·&nb= sp;        непроникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій;

·&nb= sp;        бактеріального ефлюксного насоса.
Граничні значення при визначенні чутливості

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації, визначені Європейським    <= /p>
комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST)

Патоген

Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)

Чутливий

Резистентний

Enterobacteriaceae

≤ 1

˃ 2

Staphyloc= occus spp.

a.

a.

Streptoco= ccus spp. (групи А,= В, С і G)

b.

b.

Streptococcus <= /i>pneumo= niae

≤ 0,5^c.

˃ 2

Streptococci групи Viridans

≤ 0,5

˃ 0,5

Haemophilus influe= nzae

≤ 0,12^c.

˃ 0,12

Moraxella catarr= halis

≤ 1

˃ 2

Neisseria gonorr= hoeae

≤ 0,12

˃ 0,12

Neisseria mening= itidis

≤ 0,12^c.

˃ 0,12

Не пов’язані з видом

≤ 1^d.

˃ 2

a. висновок про чутливість зроблено на основі чутливос= ті до цефокситину;

b.= висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну;

с. рідко виникають ізоляти з мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а у разі підтвердження – відправити у референ= тну лабораторію;

d.= граничні значення стосуються добов= ої внутрішньовенної дози 1 г × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1=

Клінічна ефективність проти специфічних патогенів

Поширеність резистентності окремих видів може варіювати географічно та з часом. Бажано отримувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звертатися за порадою до спеціаліста, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь від застосування препарату, щонайменше п= ри деяких типах інфекцій, є сумнівною.

Загалом чутливі види

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus (метициліночутливий)¹, коагулазонегативні стафілококи (метициліночутливі)¹, Streptococcus pyogenes (групи А), = Streptococcus agalactiae (групи В)= , Streptoc= occus pneumoniae, = Streptococci= групи = Viridans= .

Грамнегативні аероби

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenz= ae, Haemophilus parainfl= uenzae, Moraxella catarrha= lis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningit= idis, Proteus mirabilis, Providentia spp., <= /i>Treponema pallidum.

Види, для я= ких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби

Staphylococcus epidermidis², Staphylococcus haemolyticus², Staphylococcus hominis².<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:DE'>=

Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii= , Enterobacter aerogene= s, Enterobacter cloacae<= /span>, Escherichia coli³, Klebsiella pneumoni= ae³, Klebsiella oxytoca<= /span>³, Morganella morganii= , Proteus vulgaris, Serratia marcescens.

Анаероби

Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., = Clostridium perfringens.

Початково резистентні мікроорганізми

Грампозитивні аероби

Enteroco= ccus <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-farea= st-language: DE'>spp., Listeria monocytogenes.

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumanni= i, Pseudomonas aerugino= sa, Stenotrophomonas maltophi= lia.

Анаероби

Clostrid= ium <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>difficil= e.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:DE'>=

Інші

Сhlamydia= <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>spp., Chlamydo= phila <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>spp., Mycoplas= ma <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>spp., Legionel= la <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>spp., Ureaplas= ma <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>urealyti= cum

1 Всі метицилінорезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

2 Частота резистентності >50 % щонайменше в одному регіоні.

3 Штами, що продукують бета-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармакокіне= тика.

Всмоктування<= /p>
Внутрішньом= ’язове введення

Після внутрішньом’язової ін’єкції середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно половину від такого, що спостерігається пі= сля внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового внутрішньом’язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається через 2–3 години після введення. Площа під кривою «концентрація – час» у плазмі крові після внутрішньом’язового введен= ня дорівнює такій після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.

Внутрішньовенне введення=

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксону у дозі 500 мг і= 1 г середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій цефтриаксону у д= озі 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.

Розподіл

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7–12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значущих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову носа, кістк= и, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секрет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8–15 % (С_max) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався у більшості випадків протягом 48–72 го= дин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш вираж= ена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону у спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25 % від такої у плазмі крові порівняно з
2 % у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікові концентр= ації цефтриаксону у спинномозковій рідині досягаються приблизно через 4–6 годин після внутрішньовенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр, та його присутність очікується у малих концентраціях у грудному мол= оці (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).=

Зв’язування з білками крові

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування з білками пл= азми крові становить близько 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л. Зв’язування є насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації у плазмі крові 300 мг/л).

Метаболізм

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) дорівнює 10–22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5–12 мл/хв. 50–60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, в першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації, 40–50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю

У хворих з порушенням функцій н= ирок та печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення цефтриак= сону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. = Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє видимому парадоксальному збільшенню загального клір= енсу препарату зі збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального клір= енсу.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2–3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до= 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії та= ких факторів як зменшення клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білк= ами крові. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорос= лих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер. Всі основні фармакокінетичні параметри, що базуються на загальних концентраціях препара= ту, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози. Нелінійність є результатом насичення зв’язування з білками плазми крові і тому для загальн= ого цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаног= о) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>vivo, – це відсоток інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто %Т ˃ мінімальної інгібуючої концентрації).

Клінічні характеристики.=

Показання.

Цефтриаксон застосовувати для лікування нижчевказаних інфекцій у доросл= их і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від народження):

-&nb= sp;         бактеріальний менінгіт;

-&nb= sp;         позалікарняна пневмонія;

-&nb= sp;         госпітальна пневмонія;

-&nb= sp;         гострий середній отит;

-&nb= sp;         внутрішньочеревні інфекції;

-&nb= sp;         ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);

-&nb= sp;         інфекції кісток і суглобів;

-&nb= sp;         ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;=

-&nb= sp;         гонорея;

-&nb= sp;         сифіліс;

-&nb= sp;         бактеріальний ендокардит.

Ефмерин можна застосовувати для:

-&nb= sp;         лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;

-&nb= sp;         лікування дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)) у дорослих і дітей, включаючи новонароджен= их віком від 15 днів;

-&nb= sp;         передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання;

-&nb= sp;         ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвивалася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію;

-&nb= sp;         лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникла у зв’= язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій, або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Ефмерин слід призначати разом з іншими антибактеріаль= ними препаратами у випадку, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості застосування»).=

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефтриаксону або до будь-якого іншого цефалоспорину, або до будь-якої з допоміжних речовин. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад анафілактичних реакцій) до будь-я= кого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобакт= амів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*;

доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

-      = із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, імовірно, порушене*;

-      = які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальційвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальці= євої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакці= ї» та «Несумісність»).

* У дослідженнях іn vitro б= уло показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до ризику розвитку білірубінової енцефалопат= ії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключ= ити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовувати = як розчинник (див. розділ «Особливості застосування»), див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо розділ «Протипоказання».

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види = взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препар= ату Ефмерин у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальційвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі з кальційвмісними розчинами д= ля тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак пацієнтам, крім новонароджених, цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-font-kerning:1.0pt;mso-fareas= t-language: EN-GB;mso-bidi-language:HI'> vitro з використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що у новонароджених існує під= вищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказ= ання», «Особливості застосуван= ня», «Побічні реакції», «Несумісність»).

Сумісне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоніста вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнаро= дне нормалізоване співвідношення (МВН) та належним чином корегувати дозу антагоніста вітамі= ну K як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. В та= ких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації з цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальційвмісними препаратами для перорального застосування = або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом’язового введення та кальційвміс= ними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином, при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини в пері= од застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Особливості застосування.
Реакції гіперчутливості.=

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальними наслідками (д= ив. розділ «Побічні реакції»). Реакції гіперчутливості можуть також прогресуват= и до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, що може призвести до інфарк= ту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»). У разі тяжких реакцій гіперчутлив= ості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкла= дних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамне= зі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інш= их типів бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

При застосуванні цефтриаксону повідомляли про тяжкі реакції з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лаєлла/токсичний епідермальний некро= ліз та лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)), які можуть бути небезпечними для життя або летальними, про які повідомляли при лікуванні цефтриаксоном; однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побі= чні реакції»).

Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком до 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках, що мали летальний наслідок. Щонайменше одному з цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні систе= ми. Згідно з наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, окрім таких у новонароджених, як= им вводили цефтриаксон та кальційвмісні розчини або будь-які інші кальційвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro<= /i> було показано, що у новонароджених підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не мож= на змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних сис= тем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком ві= д 28 днів цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один пі= сля одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворе= нню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких = не пов’язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного парентерального харчуванн= я, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції», «Фармакокінетика» та «Несумісність»).<= /p>

Діти.

Безпека та ефективність застосування цефтриаксону новонародженим, немовлятам та дітям були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози» (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, = може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові.

Ефмерин протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична ане= мія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у т= ому числі цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичн= ої анемії, в тому числі з летальним наслідком, були зареєстровані у період лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.=

Довготривале лікування.<= /span>

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, що асоціювалися із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на тлі застосув= ання майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі цефтриаксону. Ступінь тяжкості цих захворювань може коливатися від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у я= ких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовуват= и не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У разі тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретел= ьний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.=

При застосуванні препарату тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також цефтриаксон може спричиняти хибнопозитивні результати ана= лізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отрима= ні хибнопозитивні результати. Протягом застосування препарату рівні глюкози у = сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування цефтриаксону може спричинити хибне зниження показників глю= кози в крові, отриманих за допомогою окремих систем контролю рівня глюкози. Слід звернутися до інструкцій із використання для кожної окремої системи. При необхідності слід використовувати альтернативні методи тестування.

Натрій.

Цей лікарський засіб містить 3,6 ммоль натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Спектр антибактеріальної активності= .

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бу= ти неприйнятним для застосування як монотерапія при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюва= них збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>

Якщо у якості розчинника застосовувати розчин лідокаїну, цефтриаксон мо= жна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадк= у не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчокам’яна хвороба.

У разі наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота = їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. = Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувало= ся симптоматикою. При наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування і лікар має прийняти рішення про припинення застосув= ання препарату, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.=

Випадки панкреатиту, можливо, спричинені непрохідністю жовчних шляхів, = були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холест= азу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хво= роба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату.

Нирковокам’яна хвороба.<= /span>

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів а= бо гіперкальціурії приймає лікар, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Реакція Яриша-Герксгеймера (JHR).

У деяких пацієнтів зі спірохетовими інфекціями може виникнути реакція Яриша-Герксгеймера (JHR) на початку лікування цефтриаксоном. JHR, як правил= о, є самообмежувальним станом, або може бути призначене симптоматичне лікування.= У разі виникнення такої реакції лікування антибіотиками не слід припиняти.

Енцефалопатія.

Повідомляли про енцефалопатію= при застосуванні цефтріаксону (див. розділ «Побічні реакції»), особливо у паціє= нтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосув= ання та дози») або розладами центральної нервової системи. Якщо підозрюється енцефалопатія, пов’язана із застосуванням цефтріаксону (наприклад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розгляну= ти питання про припинення застосування цефтріаксону.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності= .

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище = слід звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побут= ові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану систему збору відходів, якщо така наявна.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.
Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Існують обмежені дані щ= одо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідч= ать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери= - та постнатальний розвиток. У період вагітності, зокрема у І триместрі, цефтриа= ксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.
Годування груддю.=

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на немовлят, яких годують груддю. Проте не можна виключати ризику розвитку діа= реї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю = або припинення/відмови від застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного годування для дитини та користі від терапії для жінки.<= /span>

Фертильність.=

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реа= кції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Під час лікування цефтриаксоном можуть виникати такі побічні реакції як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.<= /span>

Нижченаведені дози є загальнорекомендованими для цих показань. В особли= во тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу з рекомендованого діапазону= .

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

1–2 г

Один раз на добу

Позалікарняна пневмонія.

Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень.=

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит).=

2 г

Один раз на добу=

Госпітальна пневмонія.

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.

Інфекції кісток і суглобів.

2–4 г

Один раз на добу=

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася гарячка і є підозр= а на бактеріальну інфекцію.

Бактеріальний ендокардит.

Бактеріальний менінгіт.

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.<= /p>
** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), що потребують особливих схем дозування

Гострий середній отит

Може бути застосована одноразова внутрішньом’язова доза 1–2 г Ефмерину.

Деякі дані свідчать, що у разі, коли стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при внутрішньом’язовому введ= енні в дозі

1–2 г на до= бу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

2 г однораз= ово перед операцією.

Гонорея

Разова доза= – 500 мг внутрішньом’язово.

Сифіліс

Загальнорек= омендованими дозами є 500 мг – 1 г один раз на добу зі збільшенням дози до 2 г один раз = на добу при нейросифілісі протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базується на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (рання (ІІ стадія) і піз= ня (ІІІ стадія))

По 2 г один= раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Діти

Новонароджені, немовлята та діти ві= ком від 15 днів до 12 років (˂ 50 кг)

Дітям з мас= ою тіла від 50 кг слід застосовувати звичайні дози дорослих.=

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

50–80 мг/кг

Один раз на добу

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит). Позалікарняна пневмонія.

Госпітальна пневмонія.

50–100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.

Інфекції кісток і суглобів. Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію.=

80–100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу

Бактеріальний менінгіт.

100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу

Бактеріальний ендокардит.

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання п= ро застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.<= /p>
** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком в= ід 15 днів до 12 років (˂50 кг), що потребують особливих схем дозування.<= o:p>

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосова= на одноразова внутрішньом’язова ін’єкція препарату у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у разі, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія була неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при внутрішньом’язовому введ= ені в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекц= ій у місці хірургічного втручання.

50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загалом рекомендованими дозами є 75–100 мг/кг (максимально 4 г) один ра= з на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаю= чи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))

50–80 мг/кг один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована триваліс= ть лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендац= ії.

Новонароджені віком до 14 днів=

Ефмерин протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

20–50 мг/кг

Один раз на добу

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит). Позалікарняна пневмонія.

Госпітальна пневмонія.

Інфекції кісток і суглобів.

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася гарячка і є підозр= а на бактеріальну інфекцію.

50 мг/кг

Один раз на добу=

Бактеріальний менінгіт. Бактеріальний ендокардит.

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком до 14 днів, що потребують особливих схем дозування.

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосова= на одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Ефмерину у дозі 50 мг/кг. =

Передопераційна профілактика інфекц= ій у місці хірургічного втручання

20–50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загально рекомендованою дозою є 50 мг/кг один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48–72 годин після зникнення гарячки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього віку

За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю=

Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу паціє= нтам з легкою або помірною печінковою недостатністю, якщо функція нирок не поруш= ена.

Немає даних досліджень щодо пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам з порушеною нирковою функцією немає необхідності знижувати до= зу цефтриаксону, якщо функція нирок не порушена. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не повинна перевищувати 2 г.

Пацієнти, які знаходяться на діалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препарату.

Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки і нирок

При одночасному тяжкому порушенні функції нирок та печінки рекомендуєть= ся ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препара= ту.

Спосіб введення

Внутрішньом’язове введення

Ефмерин можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовувати як розчинник, отриманий розчин ніколи не сл= ід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для отримання детал= ьної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосув= ання лідокаїну.

Внутрішньовенне введення=

Ефмерин можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не мен= ше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю не більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом

5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг= або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’яз= ове введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальційвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальц= ій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих сол= ей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введен= ня. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» = та «Несумісність»).

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручанн= я.

Правила приготування розчину.=

Для внутрішньом’язової ін’єкції слід розчинити:=

0,5 г = у 2 мл розчину лідокаїну 1 %;

1 г у = 3,5 мл розчину лідокаїну 1 %.

Для внутрішньовенної ін’єкції слід розчинити:

0,5 г = у 5 мл води для ін’єкцій;

1 г у = 10 мл води для ін’єкцій.

Для внутрішньовенної інфузії 2 г Ефмерину розчи= нити в 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: = 0,9 % хлорид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині глюкози 5 %, 6-10 % гідроксиетильований крохмаль, вода для ін’єкцій.

Робочий об’єм 2 г Ефмерину становить 1,37 мл у = воді для ін’єкцій.

При додаванні 40 мл води для ін’єкцій кінцева концентрація відновленого розчину становить 48,34 мг/мл.<= /p>
Рекомендується використовувати свіжоприготований розчин для ін’= єкцій. Приготований розчин (з розчинником лідокаїну гідрохлоридом 1 %) стабільний протягом 24 годин при зберіганні при температурі 2–8 °С або протягом 6 годин при зберіганні при кімнатній температурі.

Не слід змішувати розчин цефтриаксону в одному і тому ж шприці з будь-якими іншими препаратами, крім 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду (тільки для внутрішньом’язових ін’єкцій).

Необхідно промивати інфузійну лінію після кожно= го застосування.

Діти.

Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування.

При передозуванні можливі нудота, блювання, діарея. У разі передозування гемодіаліз або перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату у плазмі крові. Специфічного антидоту не існує. Лікування передоз= ування симптоматичне.

Побічні реакції.

Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.

За частотою явища класифіковані таким чином: дуже поширені (≥ 1/1= 0), поширені (≥ 1/100 < 1/10), непоширені (≥ 1/1000 < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000 < 1/1000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний коліт^b=; частота невідома^а – суперінфекції^b.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома^а – гемолітична анем= ія^b=, агранулоцитоз.<= /p>
З боку серця: частота невідома^а– Синд= ром Коуніса^b=.

З боку імунної системи:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'> частота невідома^а – анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості^b,^{реакція
Яриша-Герксгеймера}^b.

З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; рідко пошир= ені – енцефалопатія; частота невідома^а – суд= оми.

З боку органів слуху і рівноваги: <= /span>частота невідома^а – вертиго.

З боку органів дихання, грудної клі= тки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.<= o:p>

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діарея^b=, рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома^а – панкреатит^b=, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінк= ових ферментів; частота невідома^а – преципітати у жовчному міхурі^b=, ядерна жовтяниця, гепатит^{с,
холестатичний гепатит}^b^с.

З боку шкіри і підшкірної клітковин= и: поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка; частота невідома ^а – синд= ром Стівенса–Джонсона^b, токсичний епідермальний некроліз^b=, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром)^b.

З боку нирок та сечовидільної систе= ми: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома^а – олігурія, утворення преципітаті= в у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: = непоширені: підвищення рівня креати= ніну у крові; частота невідома ^а – хибнопозитивні результати тесту Ку= мбса^b=, хибнопозитивні результати аналізу= на галактоземію^b, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкозиb= .

^а На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформа= ція про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеної чисельності, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв’язку з цим вона характеризуєт= ься як невідома.

^b Див. розділ «Особливості застосування».

^с=Зазвичай має оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону.

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані із= Clostridium difficile. Слід призна= чити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальним наслідком, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів= ), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії= у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад

10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зрост= ає у пацієнтів, позбавлених рухливості, або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксо= ну у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищи= х за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною, у деяких дослідженнях – понад 30 %. При повільному введенні препара= ту (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів нижча. Утворення пре= ципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали т= акі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. В таких випадках рекомендуєть= ся симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципі= тати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакц= ії.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції пі= сля реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.<= /span>

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при кімнатній температурі і не більше

24 годин при температурі = від 2 до 8 °С.

Несумісність.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазнач= ені в розділі «Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не слід змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно з розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» і «Побічні реакції»).
Для комбінації з іншими антибіотиками слід використовувати окремі шприци або розчини.

Упаковка.

По 1 г або 2 г препарату у скляному флаконі, що закривається резиновою пробкою та алюмінієвим ковпачком з компонентом фліп-оф, по одному флакону в коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ананта Медікеар Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Чак 17 МЛ, Агро фуд парк Роуд, РІІКО Індастріал Еріа, Удіог Віхар, Шріганганагар-335002 (Раджастан), Індія.=

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.

&nbs= p;

Місцезна= ходження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Вар= ф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

Патоген	Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)
Чутливий	Резистентний
Enterobacteriaceae	≤ 1	˃ 2
Staphyloc= occus spp.	a.	a.
Streptoco= ccus spp. (групи А,= В, С і G)	b.	b.
Streptococcus <= /i>pneumo= niae	≤ 0,5^c.	˃ 2
Streptococci групи Viridans	≤ 0,5	˃ 0,5
Haemophilus influe= nzae	≤ 0,12^c.	˃ 0,12
Moraxella catarr= halis	≤ 1	˃ 2
Neisseria gonorr= hoeae	≤ 0,12	˃ 0,12
Neisseria mening= itidis	≤ 0,12^c.	˃ 0,12
Не пов’язані з видом	≤ 1^d.	˃ 2

Доза цефтриаксону*	Частота введення**	Показання
1–2 г	Один раз на добу	Позалікарняна пневмонія. Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень.= Внутрішньочеревні інфекції. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит).=
2 г	Один раз на добу=	Госпітальна пневмонія. Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин. Інфекції кісток і суглобів.
2–4 г	Один раз на добу=	Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася гарячка і є підозр= а на бактеріальну інфекцію. Бактеріальний ендокардит. Бактеріальний менінгіт.