ІНСТРУКЦ= ІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВІСТАМІД

(VISTAMID)=

Склад:

діюча речовина: bicalutamide;=

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг бікалутаміду;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; повідон; кросповідон; натрію лаурилсульфат; магнію стеарат;

оболонка: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); макрогол (ПЕГ 4000).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивос= ті: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою; з одного боку таблеток гравіювання «ВСМ 50».

Фармакотерапевтична група. Антиандрогенні засоби. Код АТХ = L02B B03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.=

Бікалутамід є нестероїдним антиандрогеном, що не м= ає іншого впливу на ендокринну систему. Лікарський засіб зв’язується з андрогенними рецепторами, не активуючи експресію генів, таким чином пригніч= уючи андрогенні стимули. У результаті пригнічення спостерігається регресія пухли= ни передміхурової залози. При відміні бікалутаміду у певної частини пацієнтів = може виникнути синдром відміни.

Бікалутамід є рацемічною сумішшю з антиандрогенною активністю, представлений майже винятково (R)-енантіомером.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Бікалутамід добре всмоктується після перорального прийому. Немає доказів клінічно значущого ефекту прийому їжі на біодоступні= сть лікарського засобу.

Розподіл.

(S)-енантіомер дуже швидко виводиться порівняно із (R)-енантіомером; період напіввиведення останнього з плазми крові становить приблизно 1 тиждень.

При щоденному застосуванні бікалутаміду (R)-енанті= омер через його тривалий період напіввиведення кумулюється у плазмі крові в 10-к= ратній концентрації.

Плато концентрації (R)-енантіомера на рівні прибли= зно 9 мкг/мл спостерігається при застосуванні денної дози 50 мг бікалутаміду. У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомера припадає 99 % загальної кількості циркулюючих енантіомерів. Фармакокінетика (R)-енантіоме= ра не залежить від віку, наявності ураження нирок або легкого чи помірного ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печі= нки (R)-енантіомер повільніше елімінується з плазми крові.

Бікалутамід має високий ступінь зв’язування з білк= ами крові (рацемат – 96 % (R)-енантіомер – >99 %) та інтенсивно метаболізується (шляхом оксидації та глюкуронізації), його метаболіти однаковою мірою виділяються з сечею та жовчю.<= /p>

Елімінац= ія (виведення).

У ході клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду у спермі чоловіків, які отримували бікалутамід у дозі 150 = мг, становила 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки під час статевих зносин, є низькою та може становити приблиз= но 0,3 мкг/мл. Цей рівень є нижчим за той, що у лабораторних тварин призводить= до зміни потомства.

Особливі групи пацієнтів<= /u>.

Фармакокінетика (R)-енантіомера = не залежить від віку, ураження нирок або легкого та помірного ступеня тяжкості= ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільніше виводиться з плазми крові.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування розповсюдженого раку простати у комбінац= ії з терапією аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону (РФЛГ) або хірургічною кастрацією.

Протипоказання.

Бікалутамід протипоказаний для застосування жінкам= та дітям.

Бікалутамід не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до діючої речовини чи до будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу.

Протипоказане одночасне застосування бікалутаміду = із терфенадином, астемізолом чи цизапридом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Не існує доказів фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії бікалутаміду та аналогів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.

Дослідження іn vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP 3A4 та проявляє менш= ий інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6.

Хоча клінічні дослідження, у ході яких застосовува= ли антипірин як маркер активності цитохрому Р450 (CYP), не свідчать про потенц= ійну взаємодію із бікалутамідом, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшилась до 80 % = після одночасного його застосування протягом 28 днів із бікалутамідом. Для лікарс= ьких засобів з вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати велике значення. Тому одночасне застосування із терфенадином, астемізолом та цизапридом є протипоказаним. Також бі= калутамід слід з обережністю застосовувати з такими сполуками як циклоспорини та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози = цих лікарських засобів, особливо якщо є ознаки посилення впливу препарату або виникають побічні ефекти у результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендують проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазм= і крові та за клінічним станом пацієнта після початку або припинення лікування бікалутамідом.

З обережністю слід призначати бікалутамід при застосуванні лікарських засобів, які можуть пригнічувати окислення препарату (таких як циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищен= ня концентрації бікалутаміду у плазмі крові, що може зумовити посилення побічн= их ефектів лікарського засобу.

Дослідження іn vitro показали, що бікалутамід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв’язування з білками крові. Тому у разі призначен= ня бікалутаміду пацієнтам, які вже отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний моніторинг протромбінового часу.

Дослідження іn vitro показали, що бікалут= амід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв’язуван= ня з білками крові. Повідомляли про посилення ефектів варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів при їх одночасному прийомі з бікалутамідом. Тому під час застосуванн= я бікалутаміду у пацієнтів, які одночасно отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний моніторинг ПЧ/МНВ, і потрібно розглянути пита= ння про коригування дози антикоагулянтів.

У зв’язку з тим, що антиандрогенна терапія може призводити до подовження інтервалу QT, слід з обережністю призначати бікалутамід<= /span> одночасно з лікарськими засоба= ми, які здатні спричиняти подовження інтервалу QT або розвиток шлуночкової тахікардії типу «пірует» (Torsade de pointes), тобто такими як антиаритмічні препарати класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід) або класу III (наприкл= ад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролеп= тики і т.д. (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Дослідження взаємодії проводили тільки з участю дорослих пацієнтів.

Особливості застосування.

Лікування Вістамідом слід розпочинати під безпосереднім наглядом лікаря.

Бікалутамід активно метаболізується у печінці. Дея= кі дані дають підставу вважати, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки виведення лікарського засобу уповільнюється, а це може призвести до кумуляц= ії бікалутаміду. Тому бікалутамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із помірними або тяжкими ураженнями печінки. Через можливість змін функції печ= інки слід періодично проводити контроль печінкових проб. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 місяців застосування бікалутаміду. Зрідка= при застосуванні бікалутаміду спостерігають зміни у функції печінки тяжкого ступеня, були отримані повідомлення про летальні випадки (див. розділ «Побі= чні реакції»). Якщо спостерігаються тяжкі зміни функції печінки, лікування бікалутамідом слід припинити.

Для пацієнтів, які мають об’єктивне прогресування захворювання разом з підвищен= им рівнем ПСА, слід розглянути можливість припинення терапії бікалутамідо= м.

У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг-факто= ра лютеїнізуючого гормону, спостерігається зменшення толерантності до глюкози.= Це може проявитися цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у паціє= нтів з уже виявленим діабетом. У зв’язку з ци= м слід приділити увагу моніторингу рівня глюкози в крові пацієнтів, які отримують бікалутамід у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормо= ну.

Показано, що бікалутамід пригнічує активність цитохрому Р₄₅₀ (CYP 3A4), тому = слід проявляти обережність у разі одночасного його призначення з препаратами, що метаболізуються переважно CYP 3A4 (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськи= ми засобами та інші види взаємодій»).

Терапія антиандрогенами може призводити до подовження інтервалу QT.

У пацієнтів, які м= ають фактори ризику або випадки подовження інтервалу QT в анамнезі, а також у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що можуть подовжувати = QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»), лікарі повинні до початку лікування бікалутамідом оцінити співвідношення ризик/користь, врахов= уючи потенційний ризик виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» (Torsade = de pointes).

Антиандрогенна терапія може спричиняти зміни у морфології сперматозоїдів. Хоча вплив бікалутаміду на морфологію сперматозоїдів не оцінювали і про такі зміни у пацієнтів, які отримували бікалутамід, не повідомляли, пацієнтам та/або їх партнерам під час лікування і протягом 130 днів після терапії бікалутамідом слід використовувати ефективні методи контрацепції.

Повідомляли про посилення ефектів кумаринових антикоагулянтів у пацієнтів, які одночасно приймали бікалутамід, що може призвести до збільшення протромбінового часу (ПЧ) та міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Деякі випадки були пов’язані з ризиком ви= никнення кровотечі. Рекомендується ретельно контролювати рівні ПЧ/МНВ і потрібно розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів.<= /p>
До= поміжні речовини.

Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб<= /span>.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності= або годування груддю.

Вагітність= = .

Бікалутамід протипоказаний для застосування жінкам. Його протипоказано призначати у період вагітності.

Годування груддю<= /u>= .

Бікалутамід протипоказан= ий під час грудного вигодовування.

Фертильність<= u>= .

У дослідженнях на тварин= ах спостерігалося оборотне порушення фертильності самців. Слід= припускати, що в чоловік= ів теж можливий період недостатності репродуктивної функції або безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Бікалутамід не має здатності впливати на керування автомобілем або роботу зі складними механізмами. Однак слід мати на увазі, = що часто може виникати сонливість, дуже часто – запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають цей лікарський засіб, повинні дотримуватися обережності.

Спосіб застосування та дози.=

До= рослі п= ацієнти чоловічої статі, включаючи пацієнтів літнього віку: перорально по 1<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-lang= uage: RU'> таблетці 50 мг 1 раз на добу. Лікування бікалутамідом слід розпочинати щонайменше за= 3 дні до початку терапії аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону або одночасно із хірургічною кастрацією.

Ни= ркова недостатність: пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози = не потрібна.

Пе= чінкова недостатність: пацієнтам із легкою печінковою недостатністю коре= кція дози не потрібна. У пацієнтів із помірною або тяжкою печінковою недостатніс= тю може спостерігатися підвищене накопичення лікарського засобу.

Ді= ти. Бікалутамід протипоказаний для застосування дітям.

Передозування.

Немає даних щодо передозування у людей. Специфічно= го антидоту не існує; лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки бікалутамід значною мірою зв’язується з білками крові та не виявляється у незміненому вигляді у сечі. При пе= редозуванні показана загальна підтримувальна терапія, включаючи моніторинг життєво важл= ивих показників.

Побічні реакції.

Побічні реакції зазначено за частотою: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), дуже рідко (≤1/= 10000), частота невідома (на основі доступних даних неможливо встановити частоту виникнення).

Система органів

Частота

Побічна реакція

= З боку крові та лімфатичної системи

Дуже часті

Анемія

= З боку імунної системи

Нечасті

Гіперчутливість, ангіоневротичний набряк, кропив’янка

= Порушення метаболізму та харчування

Часті

Зменшення апетиту

= Психічні розлади

Часті

Зниження лібідо, депресія

= З боку нервової системи

Дуже часті

Запаморочення

Часті
Сонливість

= З боку серця

Часті

Інфаркт міокарда (є повідомлення про летальні випадки)⁴, серцева недостатність⁴=

Невідома частота

Подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливос= ті застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

= Судинні порушення
Дуже часті
Припливи

= З боку середостіння, грудної клітки та дихальної системи

Нечасті

Інтерстиціальна легенева хвороба⁵. Є повідомлення про летальні випадки.

= З боку травної системи
Дуже часті
Біль у животі, запор, нудота

Часті
Диспепсія, метеоризм

= Гепатобіліарні розлади
Часті
Гепатотоксичність, жовтяниця, підвищення активно= сті трансаміназ¹

Рідко
Печінкова недостатність².<= /span>

Є повідомлення про летальні випадки.<= /span>

= З боку шкіри та підшкірної клітковини
Часті
Алопеція, гірсутизм/відновлення росту волосся, сухість шкіри, свербіж, висип

Нечасті
Фотосенсибілізація

= З боку нирок та сечовидільної системи
Дуже часті
Гематурія

= З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Дуже часті
Гінекомастія та болючість молочних залоз³

Часті

Еректильна дисфункція

= Загальні порушення та стан місця введення

Дуже часті

Астенія

Часті
Біль у грудях, набряк

= Обстеження

Часті

Збільшення маси тіла

¹Зміни з боку печінки рідко є тяжкими та часто минають або слабшають при продовженні лікування чи після його припинення.

²Включено до переліку побічних реакцій на лікарський засіб після розгляду післяреєстраці= йних даних. Частота була визначена за частотою повідомлень про побічні явища печінкової недостатності у хворих, які отримують лікування у відкритих дослідженнях Early Prostate Cancer programme (EPC) у групах бікалутамідом 1= 50 мг.

³Може зменшит= ися при супутній кастрації.

⁴Спостерігало= ся під час фармако-епідеміологічного дослідження застосування агоністів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону та антиандрогенів для лікування раку передміхурової залози. Ризик збільшувався, якщо бікалутамід 50 мг застосову= вали у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, проте збільшення ризику не було відзначено при застосуванні бікалутаміду 150 мг як монотерапії для лікування раку передміхурової залози.

⁵ Включена у перелік побічних реакцій після отриман= ня постмаркетингових даних. Частота була визначена за частотою повідомлень про випадки інтерстиціальної пневмонії у період рандомізованого лікування 1= 50 мг ЕРС.

Збільшення ПЧ/МНВ: у звітах протягом післяреєстрац= ійного спостереження повідомляли про взаємодію кумаринових антикоагулянтів із біка= лутамідом.

Повідомлення про підозрювані поб= ічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарсько= го засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності. 5= років.

<= /o:p>

Ум= ови зберігання.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Уп= аковка. П= о 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Ка= тегорія відпуску. За рецептом.

Ви= робник.

Сінтон Хіспанія, С. Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Вул. К/Кастелло, no1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія.

*Система органів*	*Частота*	*Побічна реакція*
= З боку крові та лімфатичної системи	Дуже часті	Анемія
= З боку імунної системи	Нечасті	Гіперчутливість, ангіоневротичний набряк, кропив’янка
= Порушення метаболізму та харчування	Часті	Зменшення апетиту
= Психічні розлади	Часті	Зниження лібідо, депресія
= З боку нервової системи	Дуже часті	Запаморочення
Часті	Сонливість
= З боку серця	Часті	Інфаркт міокарда (є повідомлення про летальні випадки)⁴, серцева недостатність⁴=
Невідома частота	Подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливос= ті застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
= Судинні порушення	Дуже часті	Припливи
= З боку середостіння, грудної клітки та дихальної системи	Нечасті	Інтерстиціальна легенева хвороба⁵. Є повідомлення про летальні випадки.
= З боку травної системи	Дуже часті	Біль у животі, запор, нудота
Часті	Диспепсія, метеоризм
= Гепатобіліарні розлади	Часті	Гепатотоксичність, жовтяниця, підвищення активно= сті трансаміназ¹
Рідко	Печінкова недостатність².<= /span> Є повідомлення про летальні випадки.<= /span>
= З боку шкіри та підшкірної клітковини	Часті	Алопеція, гірсутизм/відновлення росту волосся, сухість шкіри, свербіж, висип
Нечасті	Фотосенсибілізація
= З боку нирок та сечовидільної системи	Дуже часті	Гематурія
= З боку репродуктивної системи та молочних залоз	Дуже часті	Гінекомастія та болючість молочних залоз³
Часті	Еректильна дисфункція
= Загальні порушення та стан місця введення	Дуже часті	Астенія
Часті	Біль у грудях, набряк
= Обстеження	Часті	Збільшення маси тіла