ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

БОНАБЛАСТ

(BONABLAST)

Склад:=

діюча речов= ина: ibandronic acid;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить= 50 мг ібандронової кислоти, що еквівалентно 56,25 мг натрію ібандронату моногідрату;

допоміжні речовини: повідон, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, гліцеролу дибегенат; плівкова оболонка: опадрай ІІ= білий OY-LS-28908: (титану діоксид (Е 171), лактоза моногідрат; гіпромелоза 15 сР= , поліетиленгліколь, гіпромелоза 3 сР, гіпромелоза 50 сР).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки білого кольору.

Фармакотера= певтична група.

Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфонати. Кислота ібандронова. Код АТХ М05В А06.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Ібандронова кислота - бісфосфонат, який специфі= чно діє на кісткову тканину. Чинить селективну дію на кісткову тканину зав= дяки високій афінності до мінеральних компонентів кісткової тканини. Пригнічує активність остеокластів, хоча точний механізм до даного часу невідомий.

Іn vivo ібандронова кислота попереджає= кісткову деструкцію, спричинену експериментально індукованою блокадою функції статев= их залоз, ретиноїдами, пухлинами та екстрактами пухлин. Пригнічення ендогенної кісткової резорбції також було документовано у кінетичних дослідженнях 45Са - шляхом вивільнення радіоактивного тетрацикліну, що попередньо був введени= й у кісткову тканину. Ібандронова кислота не впливає на мінералізацію кісток у = разі призначення доз, які значно перевищують фармакологічно ефективні.

Резорбція кісткової тканини внаслідок злоякісно= го захворювання характеризується надмірною резорбцією кісткової тканини, яка не збалансована відповідним утворенням кісткової тканини. Ібандронова кислота селективно пригнічує активність остеокластів, знижуючи кісткову резорбцію і таким чином зменшуючи кісткові ускладнення злоякісного захворювання.

У клінічних дослідженнях у пацієнтів з раком молочної залози і метастазами у кістках було продемонстровано дозозалежну інгібуючу дію на остеоліз кісткової тканини, що визначається за допомогою маркерів кісткової резорбції, і дозозалежний вплив щодо скелетних пошкоджен= ь.

Клінічні дослідження з лікування пухлинно-індукованої гіперкальціємії.<= o:p>

Клінічні дослідження при гіперкальціємії злоякі= сних утворень показали, що інгібуючий ефект ібандронової кислоти на індукований пухлиною остеоліз, а особливо на індуковану пухлиною гіперкальціємію, характеризується зниженням рівня кальцію в сироватці та екскреції кальцію з сечею.

У діапазоні доз, рекомендованому для лікування,= у клінічних випробуваннях для пацієнтів із корекцією альбуміну в сироватці ка= льцію в сироватці крові ≥ 3,0 ммоль/л після адекватної регідратації показано наступні показники реакції з відповідними довірчими інтервалами.=

Ібандронова кислота, доза	% пацієнтів з відповіддю	90 % Довірчий інтервал=
2 мг	54	44‑63
4 мг	76	62‑86
6 мг	78	64‑88

Для цих пацієнтів та дозувань середній час досягнення нормокальціємії становив 4‑7 днів. Середній час рецидиву (повернення коригованого альбуміном кальцію в сироватці крові вище 3,0 ммол= ь/л) становив 18‑26 днів.

Клінічні дослідження з профілактики скелетних пошкоджень у хворих на рак молочної залози та кісткові метастази.

Клінічні дослідження у пацієнтів з раком молочн= ої залози та кістковими метастазами показали, що існує дозозалежний інгібуючий ефект на кістковий остеоліз, виражений маркерами резорбції кісток, та дозозалежний ефект на пошкодження скелету.

Профілактика скелетних пошкоджень у пацієнтів з раком молочної залози та метастазами в кістки за допомогою внутрішньовенного введення 6 мг ібандронової кислоти оцінювали в одному рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні III фази тривалістю 96 тижнів. Пацієнтки з раком молочної залози та рентгенологічно підтвердженими метаста= зами в кістках були рандомізовані для прийому плацебо (158 пацієнтів) або 6 мг ібандронової кислоти (154 пацієнти). Результати цього випробування зведені нижче. Первинні кінцеві точки ефективності.

Основною кінцевою точкою випробування був коефіцієнт шкірної захворюваності (SMPR). Це була складена кінцева точка, я= ка мала наступні скелетно пов’язані події (SRE) як підкомпоненти:

- променева терапія кісток для лікування переломів/майбутніх переломів;

- операція на кістці для лікування переломів;

- переломи хребців;

- нехребцеві переломи.

Аналіз SMPR був скоригований з урахуванням часу= і вважав, що одна або кілька подій, що відбуваються за один 12-тижневий періо= д, можуть бути потенційно пов'язаними. Тому для цілей аналізу кілька подій враховували лише один раз. Дані цього дослідження продемонстрували значну перевагу для внутрішньовенного введення ібандронової кислоти у дозі 6 мг пе= ред плацебо у зменшенні SRE, виміряному за допомогою SMPR, скоригованого за час= ом (p =3D 0,004). Кількість SRE також було суттєво зменшено при застосуванні ібандронової кислоти в дозі 6 мг, і ризик СРЕ зменшився на 40 % порівн= яно з плацебо (відносний ризик 0,6, p =3D 0,003).

Вторинні кінцеві точки ефективності.

Статистично значуще покращення показника болю в кістках було показано для внутрішньовенного введення ібандронової кислоти у дозі 6 мг порівняно з плацебо. Зниження болю було постійно нижче вихідного рівня протягом усього дослідження та супроводжувалось суттєво зменшеним використанням анальгетиків. Погіршення якості життя було значно меншим у пацієнтів, які отримували ібандронову кислоту, порівняно з плацебо.

У пацієнтів, які отримували ібандронову кислоту, спостерігалося помітне зниження сечових маркерів резорбції кісток (піридино= лін та дезоксипіридинолін), що було статистично значущим порівняно з плацебо.

У дослідженні 130 пацієнтів з метастатичним рак= ом молочної залози порівнювали безпеку ібандронової кислоти, яка вводилася протягом 1 години або 15 хвилин. Різниці в показниках функції нирок не спостерігалось. Загальний профіль побічних ефектів ібандронової кислоти піс= ля 15-хвилинної інфузії відповідав відомому профілю безпеки протягом більш тривалого часу інфузії, і не було виявлено жодних нових проблем безпеки щодо використання протягом 15-хвилинної інфузії.

15-хвилинний час інфузії не вивчався у хворих на рак з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв. Педіатричні пацієнти.=

Безпека та ефективність ібандронової кислоти у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Після перорального прийому ібандронова кислота швидко всмоктується у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові становить 0,5‑2 години (медіана - 1 година) після прийому натщесерце, абсолютна біодоступні= сть становить близько 0,6 %. Всмоктування погіршується при одночасному при= йомі з їжею або питтям (крім звичайної води). Біодоступність зменшується приблиз= но на 90 % при вживанні звичайного сніданку порівняно з біодоступністю при прийомі лікарського засобу натщесерце. При прийомі ібандронової кислоти за = 30 хвилин до вживання їжі біодоступність зменшується приблизно на 30 %. П= ри прийомі ібандронової кислоти за 60 хвилин до вживання їжі значного зменшення біодоступності не спостерігається.

Біодоступність зменшується приблизно на 75 = ;% при застосуванні лікарського засобу Бонабласт у таблетках через 2 години пі= сля стандартного прийому їжі. У зв’язку з цим таблетки Бонабласт слід приймати вранці (після щонайменше 6 годин без прийому їжі) і продовжувати бути натще щонайменше 30 хвилин після прийому лікарського засобу Бонабласт (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розподіл.

Після первинної системної експозиції ібандронова кислота швидко зв’язується з кістковою тканиною або виділяється із сечею. У людини очевидний кінцевий об'єм розподілу становить щонайменше 90 л і прибл= изно 40‑50 % від кількості лікарського засобу, що циркулює у крові, проникає у кісткову тканину і накопичується в ній. З білками плазми кр= ові зв’язується близько 87 % при застосуванні у терапевтичних концентраціях, отже, чер= ез заміщення спостерігається низький потенціал взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Метаболізм.=

Немає даних щодо метаболізму ібандронової кисло= ти у тварин і людини.

Виведення.

Та частина ібандронової кислоти, що всмокталася, виходить із кровоносного русла шляхом кісткової абсорбції (приблизно 40R= 09;50 %), решта виводиться у незміненому вигляді нирками. Та частина ібандронової кислоти, що не всмокталася, виводиться незміненою з фекаліями. Діапазон очевидного періоду напіввиведення широкий і залежить від застосованої дози = та чутливості методу аналізу, однак очевидний термінальний період напіввиведен= ня коливається у межах 10‑60 годин. Однак початкові рівні лікарського за= собу у плазмі крові швидко знижуються і досягають 10 % від пікового значення протягом 3 годин і 8 годин після внутрішньовенного введення або перорального застосування відповідно.

Загальний кліренс ібандронової кислоти – низьки= й і в середньому становить 84‑160 мл/хв. Нирковий кліренс (приблизно 60 м= л/хв у здорових жінок у період постменопаузи) становить 50‑60 % від з= агального і залежить від кліренсу креатиніну. Різниця між очевидним загальним і нирко= вим кліренсом відображає поглинання лікарського засобу кістковою тканиною.=

Шляхи секреції вочевидь не включають відомі кислотну і основну системи транспортування, залучені у виділення інших діюч= их речовин. Крім того, ібандронова кислота не пригнічує основні печінкові ізоферменти P₄₅₀ у людини і не індукує систему цитохрому P_4=
50 у щурів.

Фармакокінетика в особливих випадках.

Стать.<= /p>

Біодоступність і показники фармакокінетики ібан= дронової кислоти не залежать від статі. Раса.

Немає даних про клінічно значущу міжетнічну різ= ницю між пацієнтами монголоїдної і європеоїдної раси щодо розподілу ібандронової кислоти. Про пацієнтів негроїдної раси даних недостатньо.=

Пацієнти з нирковою недостатн= істю.

Нирковий кліренс ібандронової кислоти у пацієнт= ів з різною стадією ниркової недостатності пов’язаний з кліренсом креатиніну. В = осіб із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв), які отримували ібандронову кислоту перорально у дозі 10 мг протягом 21 дня, концентрація у плазмі крові була в 2‑3 рази вищою, ніж в осіб з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥80 мл/хв). Загальний кліренс ібандронової кислоти був зменшений до 44 мл/хв в осіб із тяжкою нирковою недостатністю порівняно з 129 мл/хв в осіб з нормальною функцією нирок. Для пацієнтів із легкою нирковою недостатністю (кліренс креатин= іну ≥50 мл і <80 мл/хв) дозу лікарського засобу коригувати не потрібно. Для осіб із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≥30 і <50 мл/хв) та тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30&n= bsp;мл/хв) рекомендується корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з печінковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Немає даних щодо фармакокінетики ібандронової кислоти у пацієнтів з печінковою недостатністю. Печінка не бере значної участі у кліренсі ібандронової кислоти, яка не метаболізується, а виводиться нирками і шляхом поглинання кістковою тканиною. Таким чином, для хворих із печінковою недостатністю корекція дози лікарського засобу не потрібна. Оскільки зв’язування ібандронової кислоти у терапевтичних концентраціях з білками пл= азми крові незначне (приблизно 87 %), малоймовірно, що гіпопротеїнемія при тяжких захворюваннях печінки призведе до клінічно значущого підвищення концентрації вільного лікарського засобу.

Вік (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вивчені фармакокінетичні параметри не залежать = від віку. Оскільки функція нирок зменшується з віком, це єдиний фактор, який сл= ід взяти до уваги (див. розділ «Пацієнти з нирковою недостатністю»).

Діти (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Немає даних щодо застосування лікарського засобу Бонабласт у дітей віком до 18 років.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікарський засіб показаний дорослим пацієнтам д= ля: профілактики скелетних пошкоджень (патологічні переломи, ураження кісткової тканини, що потребують променевої терапії або хірургічного лікування) у хво= рих на рак молочної залози і метастатичним ураженням кісткової тканини.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ібандронової кислоти аб= о до будь-якого іншого компонента лікарського засобу. Гіпокальціємія. Захворюван= ня стравоходу зі сповільненням спорожнення стравоходу, наприклад, стриктура, ахалазія. Неспроможність знаходитись у вертикальному положенні (стояти або сидіти) протягом щонайменше 60 хвилин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія лікарського засобу з їжею.

Продукти харчування, що містять кальцій, у тому числі молоко, та інші полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), можу= ть порушувати всмоктування лікарського засобу Бонабласт. Тому вказані продукти= , у тому числі продукти харчування, слід вживати щонайменше через 30 хвилин піс= ля перорального прийому лікарського засобу Бонабласт. Біодоступність знижувала= ся приблизно на 75 % при застосуванні лікарського засобу Бонабласт, у фор= мі таблеток через 2 години після стандартного прийому їжі. Тому Бонабласт слід приймати вранці (після щонайменше 6 годин без прийому їжі) і продовжувати б= ути натще 30 хвилин після прийому лікарського засобу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Метаболічні взаємодії не вважаються імовірними, оскільки ібандронова кислота не пригнічує основні печінкові ізоферменти Р450 у людини і не індукує систему печінкового цитохрому Р₄₅₀ у щурів (див. розділ «Фармакокінетика»). Виводиться ібандронова кислота шляхом нирк= ової екскреції і не підлягає процесам біотрансформації.

Н₂‑антагоніс= ти та інші лікарські засоби, що підвищують рН шлунка.=

У дослідженні з участю здорових добровольців (ч= оловіків) і жінок у постменопаузі ранітидин при внутрішньовенному введені збільшував біодоступность ібандронової кислоти приблизно на 20 % (що є у межах нормальної варіабельності біодоступності ібандронової кислоти), можливо, за рахунок зменшення кислотності шлункового соку. Однак корекція дози Бонаблас= ту при одночасному прийомі з Н₂-антагоністами або іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень кислотності шлункового соку, не потрібна.

Ацетилсаліцилова кислота і нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Оскільки&nb= sp;ацетилсаліцилова кислота, НПЗЗ і бісфосфонати можуть спричинити подразнення шлунково-кишково= го тракту, необхідно з обережністю застосовувати НПЗЗ одночасно з лікарським засобом Бонабласт (див. розділ «Особливості застосування»).

Аміноглікозиди.

З обережністю застосовувати бісфосфонати з аміноглікозидами, оскільки обидві субстанції можуть знижувати рівень кальці= ю в сироватці крові протягом тривалого часу.

Також при одночасному застосуванні цих лікарськ= их засобів увагу слід звернути на гіпомагніємію.

Особливості застосування.

Пацієнти з порушенням кістков= ого і мінерального метаболізму.

До початку лікування Бонабластом потрібно відкоригувати гіпокальціємію та інші порушення метаболізму кісткової тканин= и і мінерального обміну речовин. Пацієнтам слід вживати достатню кількість каль= цію та вітаміну D. Якщо пацієнт отримує з їжею недостатньо кальцію та/або вітам= іну D, то слід додатково приймати їх у вигляді харчових добавок.<= /u>

Подразнення шлунково-кишкового тракту.

Бісфосфонати для перорального застосування можуть спричинити місцеве подразнення слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. У зв’язку з указаними можливими ефектам= и та можливістю погіршення основного захворювання необхідно проявляти обережність при застосуванні лікарського засобу Бонабласт у пацієнті= в з активними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (страво= хід Барретта, дисфагія, інші хвороби стравоходу, гастрит, дуоденіт, виразки). П= ри застосуванні пероральних бісфосфонатів повідомляли про випадки таких побічних реакцій як езофагіт, виразки стравоходу, ерозії стравоходу, які в деяких випадках були тяжкими і потребували госпіталізації, рідко – з кровотечею або з наступним розвитком стриктури або перфорації. Ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку стравоходу вищий у пацієнтів, які не виконують рекомендації щодо дозування, та/або в осіб, які продовжують приймати бісфосфонати перорально після розвитку симптомів, що свідчать про подразнення стравоходу. Тому паці= єнти повинні чітко дотримуватися рекомендацій щодо дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікарям слід бути уважними що= до появи будь-яких ознак та симптомів, що свідчать про можливу реакцію з боку стравоходу, подразнення стравоходу та інформувати пацієнтів про необхідність припинити прийом лікарського засобу Бонабласт та звернут= ися до лікаря при появі дисфагії, болю при ковтанні, болю за грудниною, при поя= ві печії або посиленні печії.

Хоча у контрольованих клінічн= их дослідженнях не спостерігалося збільшення ризику, під час постмаркетингового застосування пероральних бісфосфонатів повідомляли про випадки виразок шлунка і дванадцятипалої кишки. Деякі з них були тяжкими та з ускладненнями.

Ацетилсаліц= илова кислота і нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Оскільки ацетилсаліцилова кислота, НПЗЗ і бісфосфонати можуть спричинити подразнення шлунково-кишкового тракту, необхідно з обережністю застосовувати ці лікарські засоби одночасно з Бонабластом.=

Остеонекроз щелепних кісток.<= o:p>

Про остеонекроз щелепних кісток (ОНЩ) повідомля= ли дуже рідко при постмаркетинговому застосуванні пацієнтам, які отримували іб= андронову кислоту з онкологічними показаннями (див. розділ «Побічні реакції»).

Початок лікування або нового курсу лікування сл= ід відтермінувати у пацієнтів з незагоєними відкритими ушкодженнями м'яких тка= нин у ротовій порожнині. Перед початком лікування Бонабластом пацієнтам із супутніми факторами ризику рекомендується пройти стоматологічне обстеження з відповідним профілактичним втручанням та індивідуальною оцінкою співвідноше= ння користі-ризику. При оцінці ризику виникнення остеонекрозу щелепних кісток у пацієнта слід брати до уваги наступні фактори ризику:

- активність лікарського засо= бу, який пригнічує кісткову резорбцію (ризик вищий для сполук з високою активністю), спосіб введення (ризик вищий при парентеральному введенні) і кумулятивна доза кістково-резорбційної терапії;

- злоякісні новоутворення, су= путні патологічні стани (зокрема, анемія, коагулопатії, інфекція), тютюнопаління;=

- супутнє лікування: кортикостероїди, хіміотерапія, інгібітори ангіогенезу, променева терапія ділянки голови та шиї;

- неналежна гігієна ротової порожнини, захворювання періодонту, погано підібрані зубні протези, захворювання зубів в анамнезі, інвазивні стоматологічні втручання, наприкла= д, видалення зубів.

У період лікування Бонабластом усім пацієнтам с= лід рекомендувати дотримуватись належної гігієни ротової порожнини, проходити регулярні огляди у стоматолога і негайно повідомляти про будь-які симптоми з боку ротової порожнини, такі як рухливість зубів, біль чи набряк або незаго= йні виразки або виділення. Під час лікування інвазивні стоматологічні втручання= необхідно проводити лише після ретельного розгляду, і їх слід уникати найближчим часом після застосування лікарського засобу Бонабласт. План ведення пацієнті= в, у яких розвинувся остеонекроз щелепних кісток, має бути розроблений в умовах тісної співпраці лікаря зі стоматологом або щелепно-лицьовим хірургом, досвідченим у веденні остеонекрозу щелепних кісток. Слід розглянути питання= про тимчасове переривання лікування препаратом Бонабласт до покращення стану і,= у разі можливості, до зменшення супутніх факторів ризику.

Oстеонекроз зовнішнього слухо= вого проходу.

При застосуванні бісфосфонатів повідомляли про остеонекроз зовнішнього слухового проходу, переважно у зв’язку з тривалою терапією. До можливих факторів ризику виникнення остеонекрозу зовнішнього слухового проходу відносяться застосування стероїдних гормонів і хіміотерап= ії та/або місцеві фактори ризику, такі як інфекція або травма. Вірогідність виникнення остеонекрозу зовнішнього слухового проходу слід враховувати у пацієнтів, які отримують бісфосфонати, у яких наявні симптоми з боку вуха, включаючи хронічні інфекції вуха.

Атипові переломи стегна.=

Атиповий підвертельний та діафізарний переломи стегнової кістки відзначали при лікуванні бісфосфонатами, у першу чергу у пацієнтів, які отримували тривале лікування з приводу остеопорозу. Ці попер= ечні або скіснопоперечні переломи можуть бути у будь-якому місці вздовж стегна –= від трохи нижче малого вертела стегнової кістки до трохи вище надвиростка. Ці переломи виникають після мінімальної травми або у разі відсутності травми, і деякі пацієнти відчувають біль у ділянці стегна або паховий біль, що часто асоціюється з характерними рисами стресового перелому, впродовж від кількох тижнів до кількох місяців, перш ніж перелом проявиться у вигляді повного перелому стегнової кістки. Переломи часто бувають двосторонніми, тому слід також оглянути інше стегно у пацієнтів, які отримують лікування бісфосфонат= ами і у яких виник діафізарний перелом стегнової кістки. Також повідомляли про погане зрощення цих переломів. Питання про припинення застосування бісфосфонатів пацієнтам із підозрюваними атиповими переломами стегнової кіс= тки необхідно розглянути до завершення оцінки стану пацієнта, враховуючи індивідуальну оцінку користі та ризику. Під час лікування бісфосфонатами пацієнтам слід рекомендувати повідомляти про біль у ділянці стегна, кульшов= ого суглоба або про паховий біль; усі пацієнти з такими симптомами повинні бути обстежені щодо неповного перелому стегнової кістки.

Ниркова недостатність.

У клінічних дослідженнях не було виявлено ознак порушення функції нирок при довготривалій терапії ібандроновою кислотою. Ві= дповідно до клінічної оцінки кожного пацієнта під час лікування рекомендується контролювати функцію нирок, вміст кальцію, фосфору і магнію у сироватці кро= ві.

Пацієнти з гіперчутливістю до інших бісфосфонатів.

Слід проявляти обережність що= до пацієнтів із гіперчутливістю до інших бісфосфонатів. Спадкові проблеми.<= /u> Лікарський засіб Бонабласт містить лактозу, його не рекомендовано призначати пацієнтам зі спадковими проблемами (зустрічаються рідко), що пов’язані з непереносимістю галактози, дефіцитом лактози Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози.

Утилізація невикористаного лікарського засобу або із простроченим термі= ном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести = до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відход= и. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Важлива інформація про допомі= жні речовини.

Якщо у Вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж прийма= ти цей лікарський засіб.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.=

Немає належних даних щодо застосування ібандрон= ової кислоти вагітним жінкам. У дослідженнях на щурах спостерігалася репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Бонаблас= т не слід застосовувати у період вагітності. Годування груддю.<= /o:p>

Невідомо, чи проникає ібандронова кислота у гру= дне молоко. Дослідження у лактуючих щурів продемонстрували наявність низьких рі= внів ібандронової кислоти у молоці після внутрішньовенного введення. Бонабласт не слід застосовувати у період годування груддю. Фертильність.

Немає даних щодо впливу ібандронової кислоти у людини. У репродуктивних дослідженнях у щурів при пероральному прийомі та п= ри внутрішньовенному введенні у високих добових дозах ібандронова кислота знижувала фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

З огляду на особливості профілю фармакодинаміки= та фармакокінетики, а також повідомлених побічних реакцій очікується, що Бонаб= ласт не матиме або матиме незначний вплив на здатність керувати автотранспортом = або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лікування препаратом Бонабласт має призначати л= ише лікар, який має досвід лікування злоякісних новоутворень.=

Дозування. Рекомендується застосовувати по 1 таблетці (50 мг) 1 раз на добу. Табл= етки слід приймати всередину вранці (після щонайменше 6 годин без прийому їжі) і до першого вживання їжі або рідини в цей день. Таким же чином слід уникати при= йому інших лікарських засобів та харчових добавок (включаючи кальцій) до прийому= Бонабласту у таблетках. Утримуватися від прийому їжі слід також щонайменше протягом 30 хвилин після прийому лікарського засобу Бонабласт у таблетках. Просту воду можна вживати протягом будь-якого часу під час курсу терапії Бонабластом (д= ив. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Не слід вживати воду із високою концентрацією кальцію. Якщо існують занепокоєн= ня стосовно потенційно високого рівня кальцію у питній воді (жорстка вода), рекомендується вживати бутильовану воду з низьким вмістом мінеральних речов= ин.

Таблетки слід ковтати цілими, не розжовувати, запивати склянкою звичайної води (180‑240 мл), у вертикальному положе= нні (сидячи або стоячи).

Пацієнтам не слід лежати протягом 60 хвилин піс= ля прийому лікарського засобу Бонабласт.

Не слід розжовувати, розсмоктувати або подрібню= вати таблетки через можливість утворення виразок на слизовій оболонці ротоглотки= .

Запивати Бонабласт слід лише звичайною водою.

Спеціальні рекомендації щодо дозування.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Корекція до= зи не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика в особливих випадках»).

Пацієнти з нирковою недостатністю. Для пацієнт= ів з незначним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥50 мл і <8= 0 мл/хв) дозу лікарського засобу коригувати не потрібно. Для пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥30 і <50 мл/хв) рекомендується зменшення дози до 1 таблетки 50 мг 1 раз в два дні (див. розділ «Фармакокінетика в особливих випадках»). Для пацієнтів з вир= аженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) рекомендована до= за становить 1 таблетку 50 мг 1 раз на тиждень.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози для осіб літнь= ого віку не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика в особливих випадках»).

Діти.<= /o:p>

Безпека і ефективність лікарського засобу Бонаб= ласт не встановлені у дітей віком до 18 років. Даних немає.

Передозування.

Симптоми. При пероральному передозуванні може спостерігат= ися розвиток реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, таких як шлункові розлад= и, печія, езофагіт, гастрит або виразка.

Лікування. Немає специфічної інформації щодо лікування передозування ібандроновою кислотою. Для зв’язування лікарського засобу Бон= абласт слід призначати молоко або антацидні засоби. Через ризик подразнення страво= ходу не слід викликати блювання. Пацієнтам необхідно знаходитись у вертикальному положенні.

Побічні реакції.

Резюме профілю з безпеки. Найбільш серйозними побічними реакціями, про які повідомляли, є анафілактична реакція/шок, атипові переломи стегна, остеонекроз щелепних кісток, подразнення з боку шлунково-кишкового тракту, запалення ока (див. «= Опис окремих побічних реакцій» і розділ «Особливості застосування»). Найчастіше лікування асоціювалося зі зниженням рівня кальцію у сироватці крові нижче р= івня норми (гіпокальціємія). Наступною за частотою побічною реакцією була диспеп= сія. Нижче наведені побічні реакції, які спостерігалися у 2 базових дослідженнях ІІІ фази (профілактика скелетних пошкоджень у пацієнтів з раком молочної залози і кістковими метастазами: 286 пацієнтів, проліковані ібандр= оновою кислотою у дозі 50 мг перорально), а також ті, що спостерігали під час постмаркетингового застосування. Побічні реакції зазначені нижче згідно з термінологією медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA за класами систем органів та категоріями частоти. За частотою побічні реакції поділяють на такі групи: дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100 до <1/10), непоширені (≥ 1/1000 до <1/100), рідко поширені (≥1/10000 до < 1/1000), дуже рідко поширені (<1/10000), частота невідома (не може бути розрахована, виходячи з наявних даних). У ко= жній групі побічні реакції зазначені у порядку зменшення проявів.<= /u>

З боку системи крові та лімфатичної системи: непоширені= – анемія.

З боку імунної системи: дуже рідко поширені – гіперчутливість†, бронхоспазм†, ангіоневротичний набряк†, анафілактична реакція/шок**†; частота невідома – загострення астми.

Порушення обміну речовин, метаболізму: поширені – гіпокальціємія**.

З боку нервової системи: непоширені – парестезія (спотворення смаку).

З боку органів зору: рідко поширені – запалення ока†**.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – езофагіт, абдомінальний біль, диспепсія, нудота; непоширені= – кровотеча, виразка дванадцятипалої кишки, гастрит, дисфагія, сухість у роті= .

З боку шкіри і підшкірної клітковини: непоширені – свербіж; дуже рідко поширені – синдром Стівенса-Джонсона†, мультиформна еритема†, бульозний дерматит†. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: рідко поширені – атипові підвертельний та діафізарний переломи стегнов= ої кістки†; дуже рідко поширені – остеонекроз щелепних кісток†**. Остеонекроз зовнішнього слухового проходу (побічна реакція, характерна для бісфосфонаті= в як класу)†.

З боку сечовидільної системи: непоширені – азотемія (уремія= ).

Загальні розлади та стан місця введення: поширені – астенія; непоширені – біль у грудній клітці, грипоподібний синдром, нездужання, болі.

Дослідження: непоширені – збільшення рівня паратиреоїдного г= ормону у сироватці крові. ** Детальну інформацію див. нижче.

† Виявлені під час постмаркетингового застосування.

Опис окремих побічних реакцій= .

Гіпокальціємія. Зниження екскреції кальцію нирками може супроводжуватися зниженням рівня фосфату у сироватці крові, що= не потребує терапевтичних заходів. Рівень кальцію у сироватці крові може зменш= итися до показників гіпокальціємії.<= /o:p>

Остеонекроз щелепних кісток. Повідомляли про випа= дки остеонекрозу щелепних кісток, переважно у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, які отримували лікування препаратами, що інгібують кісткову резорбцію, зокрема, ібандроновою кислотою (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомляли про випадки остеонекрозу щелепних кісток при постмаркетинговому застосуванні ібандронової кислоти.=

Запалення ока. При застосуванні ібандронової кислоти повідомл= яли про запальні порушення з боку очей, такі як увеїт, епісклерит та склерит. У деяких випадках ці запальні порушення зникали лише після відміни бісфосфона= тів.

Анафілактична реакція/шок. У пацієнтів, які отримували лікування внутрішньовенною ібандроновою кислотою, спостерігалися випадки анафілактичної реакції/шоку, включаючи летальні випадки.<= /p>
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.=

Повідомлення про підозрювані побічні реакції пі= сля реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжува= ти моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засо= бу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Для лікарського засоб= у не вимагається спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток у бліст= ері, 4 блістери у картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

=

Виробник.

ФАРМАТЕН СА

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Дервенакіон= 6, Палліні Аттика, 15351, Греція.