ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>
Екземестан-Віста = АС

(Exemestane-Vista= AC)

Склад:=

діюча речовина: екземестан;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить екземестану 25 мг;

допоміжні речовини: кремній колоїдний безводний, кросповідон, гіпромелоза 5сР, магн= ію стеарат, маніт, целюлоза мікрокристалічна (PH 102), полісорбат 80, натрію крохмальгліколят (Тип А);

склад оболонки: гіпромелоза 5сР, макрогол (PEG 400), титану діоксид (Е 171),= тальк, макрогол (PEG 600).

=

Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

=

Фармакотерапевтична група. Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інгібітори ароматази. Код АТХ L02B G06.=

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Екземестан є необоротним стероїдним інгібітором ароматази, подібним за своєю структурою до природної речовини андростендіон= . У жінок у період постменопаузи естрогени продукуються переважно шляхом перетворення андрогенів на естрогени під впливом ферменту ароматази у периферичних тканинах. Блокування утворення естрогенів шляхом інгібування ароматази є ефективним і селективним методом лікування гормонозалежного раку молочної залози у жінок у період постменопаузи. У жінок у період постменопа= узи екземестан суттєво знижує концентрацію естрогенів у сироватці крові, почина= ючи з дози 5 мг. Максимальне зниження (> 90&nb= sp;%) досягається при застосуванні дози 10‑25 мг. У пацієнток у період постменопаузи з діагнозом рак молочної залози, які отримували 25 мг екземес= тану щоденно, загальний рівень ароматази знижувався на 98 %.

Екземестан не має прогестогенної та естрогенної активності. Незначна aндрогенна активність, імовірно, пов’язана з 17-гідродеривативом, спостерігалася головним чином при застосуванні екземес= тану у високих дозах. Під час досліджень тривалого щоденного застосування екземе= стан не впливав на біосинтез таких гормонів як кортизол або альдостерон, рівень = яких змінювався перед або після тесту АСТН; цим була продемонстрована селективні= сть щодо інших ферментів, які беруть участь у гормональному обміні. У зв’язку з= цим немає необхідності в замісній терапії глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами.

Незначне підвищення рівня лютеїнізуючого гормона (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормона (ФСГ) в сироватці крові відзначається навіть при низьких дозах. Цей ефект є очікуваним для препаратів цієї фармакологічної групи; імовірно, він розвивається за принципом зворотного зв’язку на рівні гіпофіза: зниження концентрації естрогенів стимулює секрецію гіпофізом гонадотропінів (також і= в жінок у період постменопаузи). Клінічна ефективність та безпека.

Ад’ювантна терапія раку молочної залози ранніх стадій.

У багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні (IES – Міжгрупове дослідження екземестану), яке проводи= ли з участю 4724 жінок у період постменопаузи з первинним раком молочної за= лози з позитивною пробою на естрогенові рецептори або з первинним раком молочної залози з невизначеною пробою на естрогенові рецептори, пацієнти, у яких не спостерігалося виникнення рецидиву після ад’ювантної терапії тамоксифеном протягом 2–3 років, були рандомізовані для застосування екземестану (25 мг/добу) або тамоксифену (20 або 30 мг/добу) протягом 3–2 років для проходження повного курсу гормональної терапії тривалістю 5 років.

Подальше сп= остереження з медіаною 52 місяці у міжгруповому дослідженні екземестану.

Результати спостережень з медіаною тривалості лікування близько 30 місяців та медіаною тривалості подальшого спостереження близько 52 місяців продемонстрували, що подальше лікуван= ня екземестаном після 2–3 років ад’ювантної терапії тамоксифеном асоціюва= лося з клінічно та статистично значущим покращенням показника виживаності без оз= нак захворювання (DFS) порівняно з продовженням лікування тамоксифеном. Результ= ати показали, що протягом спостережуваного періоду дослідження екземестану зниж= ував ризик рецидиву раку молочної залози на 24 % порівняно з тамоксифеном (співвідношення ризиків – 0,76; p =3D 0,00015). Більш позитивний = ефект застосування екземестану порівняно з тамоксифеном відповідно до показника виживаності без ознак захворювання був очевидним, незалежно від статусу лімфатичних вузлів або попереднього проходження курсу хіміотерапії.

Застосування екземестану також значно знижувало ризик розвитку контралатерального раку молочної залози (співвідношення ризи= ків – 0,57; p =3D 0,04158).

У загальній популяції дослідження тенденція до покращення загальної виживаності спостерігалася при застосуванні екземестану (222 летальних наслідки) порівняно з тамоксифеном (262 летальних наслідки) зі співвідношенням ризиків 0,85 (логарифмічний ранговий критерій: p =3D 0,07362), що становило зниження ризику летального наслідку = на 15 % на користь екземестану. Статистично значуще зниження ризику летального наслідку на 23 % (співвідношення ризиків для загальної виживаності – 0,77; тест хі-квадрат (тест Вальда): p =3D 0,0069) спостерігалося при застосуванні екземестану порівняно з тамоксифеном при коригуванні попередньо заданих прогностичних факторів (тобто проби на естрогенові рецептори, статусу лімфатичних вузлів, попереднього проходження курсу хіміотерапії, застосування гормонозамісної терапії та бісфосфонатів).=

Основні результати оцінки ефективності у всіх пацієнтів (популяція пацієнтів, сформована відповідно до призначеного лікування) та у пацієнтів з раком з позитивною пробою на естрогенові рецептори через 52 місяці.=

Кінцева точка<= /p>
Популяція

Екземестан

Явища/N (%)

Тамоксифен

Явища/N (%)

Відношення ризиків

(95 % ДІ)

p-значення*

Виживаність без ознак захворювання^a

Усі пацієнти

354/2352 (15,1 %)=

453/2372 (19,1 %)=

0,76 (0,67‑0,88)=

0,00015

ЕР+ пацієнти

289/2023 (14,3 %)=

370/2021 (18,3 %)=

0,75 (0,65‑0,88)=

0,00030

Контралатеральний рак молоч= ної залози=

Усі пацієнти<= /i>

20/2352 (0,9 %)

35/2372 (1,5 %)

0,57 (0,33‑0,99)=

0,04158

ЕР+ пацієнти

18/2023 (0,9 %)

33/2021 (1,6 %)

0,54 (0,30‑0,95)=

0,03048

Виживаність без раку молочн= ої залози^б<= /span>

Усі пацієнти<= /i>

289/2352 (12,3 %)=

373/2372 (15,7 %)=

0,76 (0,65‑0,89)=

0,00041

ЕР+ пацієнти

232/2023 (11,5 %)

305/2021 (15,1 %)

0,73 (0,62‑0,87)=

0,00038

Виживаність без системних рецидивів^в

Усі пацієнти<= /i>

248/2352 (10,5 %)=

297/2372 (12,5 %)=

0,83 (0,70‑0,98)=

0,02621

ЕР+ пацієнти

194/2023 (9,6 %)

242/2021 (12,0 %)

0,78 (0,65‑0,95)=

0,01123

Загальна виживаність^г

Усі пацієнти<= /i>

222/2352 (9,4 %)<= /o:p>

262/2372 (11,0 %)=

0,85 (0,71‑1,02)=

0,07362

ЕР+ пацієнти

178/2023 (8,8 %)

211/2021 (10,4 %)

0,84 (0,68‑1,02)=

0,07569

* Логарифмічний ранговий критерій; ЕР+ пацієнти =3D пацієнти з позитивною пробою на естрогенові реце= птори.

^a Виживаність без ознак захворювання визначається як перший випадок місцевого або системного рецидиву, контралатерального раку молочної залози = або летального наслідку будь-якої причинної зумовленості.

^бВиживаність без раку молочної залози визначається як перший випадок місцевого або системного рецидиву, контралатерального раку молочної залози = або летального наслідку від раку молочної залози.

^вВиживаність без системних рецидивів визначається як перший випадок системного рецидиву або летального наслідку від раку молочної залози.<= /o:p>

^гЗагальна виживаність визначається як настання летального наслідку з будь-якої причини. За результатами додаткового аналізу підгру= пи пацієнтів з позитивною або невизначеною пробою на естрогенові рецептори нескориговане співвідношення ризиків для загальної виживаності становило 0,= 83 (логарифмічний ранговий критерій: p =3D 0,04250), що є клінічно і статистично значущим зменшенням ризику летального наслідку на 17 %. Ре= зультати додаткового дослідження з вивчення стану кісткової тканини у рамках Міжгрупового дослідження екземестану показали, що у жінок, які застосовували екземестан після 2–3 років лікування тамоксифеном, спостерігалося помірне зниження мінеральної щільнос= ті кісток. У загальному дослідженні частота переломів, що сталися після початку лікування, яка оцінювалася протягом періоду лікування тривалістю 30 місяців, була вищою у пацієнтів, які застосовували екземестан порів= няно з тамоксифеном (4,5 % та 3,3 % відповідно, p =3D 0,038)= .

Результати, отримані у додатковому дослідженні з вивчення стану ендометрія у рамках Міжгрупового дослідження екземестану, свідчать, що після 2 років лікування спостерігалося зменшення товщини ендометрія з медіаною 33 % у пацієнтів, які застосовували екземестан, порівняно з відсутністю помітної зміни у пацієнтів, які застосовували тамоксифен. Потовщення ендометрія, зареєстроване на початку застосування екземестану, повернулося до норми (< 5 мм) у 54 % пацієнт= ів, які застосовували екземестан.

Подальше спостереження з медіаною 87 місяців у міжгруповому дослідженні екземестану.

Результати спостережень з медіаною тривалості лікування близько 30 місяців та медіаною тривалості подальшого спостереження близько 87 місяців продемонстрували, що подальше лікуван= ня екземестаном після 2–3 років ад’ювантної терапії тамоксифеном асоціюва= лося із клінічно та статистично значущим покращенням показника виживаності без о= знак захворювання порівняно з продовженням лікування тамоксифеном. Результати показали, що протягом спостережуваного періоду дослідження екземестану знач= но знижував ризик рецидиву раку молочної залози на 16 % порівняно з тамоксифеном (співвідношення ризиків 0,84; p =3D 0,002).

Загалом більша користь від застосування екземес= тану порівняно з тамоксифеном відповідно до показника виживаності без ознак захворювання була очевидною незалежно від статусу лімфатичних вузлів або попереднього проходження курсу хіміотерапії або гормональної терапії. Статистична значущість не була виявлена в декількох підгрупах із маленькою вибіркою. Вони продемонстрували тенденцію на користь екземестану у пацієнті= в з більш ніж 9 позитивними вузлами або попереднім проходженням курсу хіміотера= пії за схемою CMF (циклофосфан + метотрексат + 5-фторурацил). У пацієнтів із невідомим статусом вузлів, іншим попереднім курсом хіміотерапії, а також невідомим/відсутнім статусом попередньої гормональної терапії спостерігалася статистично незначуща тенденція на користь тамоксифену.
Крім того, екземестан також значно подовжував виживаність без раку молочної залози (співвідношення ризиків – 0,82; p =3D 0,00263) та виживаність без системних рецидивів (співвіднош= ення ризиків – 0,85; p =3D 0,02425).

Екземестан також знижував ризик контралатеральн= ого раку молочної залози, хоча ефект вже не був статистично значущим під час ць= ого періоду спостереження у дослідженні (співвідношення ризиків – 0,74; p =3D 0,12983). У загальній популяції дослідження тенденція до покращення загальної виживаності спостерігалася при застосуванні екземестан= у (373 летальні наслідки) порівняно з тамоксифеном (420 летальних наслідків) зі співвідношенням ризиків – 0,89 (логарифмічний ранговий критерій: p =3D 0,08972), що становило зниження ризику летального наслідку = на 11 % на користь екземестану. При коригуванні попередньо заданих прогностичних факторів (тобто проби на естрогенові рецептори, статусу лімфатичних вузлів, попереднього проходження курсу хіміотерапії, застосуван= ня гормонозамісної терапії та бісфосфонатів) статистично значуще зниження ризи= ку летального наслідку на 18 % (співвідношення ризиків для загальної виживаності – 0,82; тест хі-квадрат (тест Вальда): p =3D 0,0082) спостерігалося при застосуванні екземестану порівняно з тамоксифеном у загальній популяції дослідження= . За результатами додаткового аналізу підгрупи пацієнтів із позитивною або невизначеною пробо= ю на естрогенові рецептори нескориговане співвідношення ризиків для загальної виживаності становило 0,86 (логарифмічний ранговий критерій: p =3D 0,04262), що є клінічно і статистично значущим зменшенням р= изику летального наслідку на 14 %. Результати, отримані у додатковому дослідженні з вивчення стану кісткової тканини, свідчать, що застосування екземестану протягом 2–3 років після застосування тамоксифену протягом 3–2 років призвело до збільшення втрати кісткової маси під час цього лікування (середній % зміни мінеральної щільності кісток (МЩК) порівняно з початковим рівнем через 36 місяців:

-3,37 (хребет), -2,96 (стегно повністю) при застосуванні екземестану та -1,29 (хребет),

-2,02 (стегно повністю) при застосуванні тамоксифену). Проте під кінець періоду після лікування тривалістю 24 місяці зміна значення МЩК порівняно з початковим рівнем в обох груп= ах лікування була мінімальною, кінцеве зменшення значення МЩК у групі тамоксиф= ену було трохи більшим для всіх ділянок (середній % зміни МЩК через 24 міс= яці порівняно зі значенням на початковому рівні: -2,17 (хребет), -3,06 (стегно повністю) при застосуванні екземестану та -3,44 (хребет), -4,15 (стегно повністю) при застосуванні тамоксифену).

Кількість усіх переломів, зареєстрованих протяг= ом періодів лікування та подальшого спостереження, була значно більшою у групі лікування екземестаном порівняно з групою лікування тамоксифеном (169 (7,3 %) порівняно з 122 (5,2 %); p =3D 0,004), але не б= уло виявлено відмінності у кількості переломів, зареєстрованих як наслідок остеопорозу. Лікування поширеного раку молочної залози.

У рандомізованому порівняльному контрольованому клінічному дослідженні застосування екземестану в добовій дозі 25 мг продемонстровано статистично значуще збільшення періоду виживаності, часу до прогресування захворювання, часу до констатації відсутності ефекту лікування порівняно зі стандартним гормональним лікуванням із застосуванням мегестролу ацетату в жінок з поширеним раком молочної залози у період постменопаузи, я= кий прогресував після або під час лікування тамоксифеном у якості ад’ювантної терапії або в якості терапії першої лінії поширеного раку.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального прийому екземестан швидко абсорбується. Доза, що поглинається = зі шлунково-кишкового тракту, висока. Абсолютної біологічної доступності не встановлено, хоча розповсюдження повинно бути обмежено ефектом першого проходження. При одноразовому прийомі дози 25 мг середній рівень у плазмі к= рові досягає максимуму через 2 години і становить 18 нг/мл. Одночасне застосуван= ня екземестану з їжею підвищує його біодоступність на 40 %.

Розподіл. Об’єм розподілу екземестану без корекції на пероральну біодоступність становить приблизно 20000 л. Фармакокінетика екземестану є лінійною, кінцевий період напіввиведення екземестану становить 24 години. Зв’язування з білками плазми крові становить 90 % і не залежить від концентрації. Екземестан і його метаболіти не зв’язуються з еритроцитами. Екземестан не акумулюється непередбачувальним шляхом після застосування повторних доз.

Метаболізм = та екскреція. Екземестан метаболізується шляхом окиснення метиленової групи (6) за допомогою ізофермента CYP3А4 та/або шляхом відновлення 17-кетогрупи за допомогою альдокеторедуктази з подальшою кон’югацією. Кліренс екземестану становить приблизно 500 л/год без корекції на пероральну біодоступність. Що= до інгібування ароматази ці метаболіти або неактивні, або менш активні, ніж початкова спол= ука. Кількість екземестану, що виділяється із сечею у незміненому вигляді, стано= вить 1 % дози. Однакова кількість екземестану (40 %), міченого ізотопо= м ¹⁴C, виділялася із сечею та калом протягом тижня.

Спеціальні групи.

Вік. Суттєвої кореляції між системною експозицією екземестану і віком пацієнток не спостерігалося.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

У пацієнтів= з ураженням нирок тяжкого ступеня (CL_сr < 30 мл/= хв) рівень системної експозиції екземестану був вдвічі вищий порівняно зі здоро= вими добровольцями. Беручи до уваги профіль безпечності екземестану, коригування дози не потрібне. Паціє= нти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів= з ураженням печінки середнього або тяжкого ступеня рівень експозиції екземест= ану у 2–3 рази вищий порівняно зі здоровими добровольцями. Беручи до уваги профіль безпечності екземестану, коригування дози не потрібне.

Клінічні характеристики.=

Показання.<= o:p>

Ад’ювантна терапія у жінок з інвазивним раком молочної залози ранніх стадій із позитив= ною пробою на естрогенові рецептори у період постменопаузи після 2-3 років початкової ад’ювантної терапії тамоксифеном.

Лікування поширеного раку молочної залози у жінок із природнім або індукованим постменопаузним статусом, у яких виявлено прогресування хвороби після терап= ії антиестрогенами. Не була продемонстрована ефективність у пацієнток з негати= вною пробою на естрогенові рецептори.

=

Протипоказа= ння.

Екземестан-Віста АС протипоказаний пацієнткам з гіперчутливістю до екземестану або до будь-якого іншого компонента лікарськ= ого засобу. Екземестан-Віста АС також протипоказаний жінкам у передменопаузальн= ому періоді, жінкам у період вагітності або годування груддю.=

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Результати досліджень in vitro показали, що цей лікарський засіб метаболізується під впливом цитохрому Р₄₅₀ 3А4 (CYP3А4) та альдокеторедуктаз (ди= в. розділ «Фармакокінетика») і не блокує жодного з основних CYP-ізоферментів. = Під час клінічного фармакокінетичного дослідження було встановлено, що специфіч= не інгібування CYP3А4 кетоконазолом не впливає на фармакокінетику екземестану.= У дослідженні взаємодії з рифампіцином, потужним індуктором CYP450, у добовій дозі 600 мг= та разовій дозі екземестану, що становить 25 мг, значення AUC екземестану зменшилось на 54 %, а С_max – на 41 %. Оскільки клінічна значущість даної взаємодії не вивчена, одночасне застосування таких лікарсь= ких засобів як рифампіцин, протисудомні засоби (наприклад фенітоїн і карбамазеп= ін) та фітопрепаратів, що містять звіробій звичайний, які, як відомо, індукують CYP3А4, можуть знижувати ефективність лікарського засобу Екземестан-Віста А= С.

Екземестан-= Віста АС слід застосовувати з обережністю з лікарськими засобами, що метаболізуют= ься CYP3A4 та мають вузький діапазон терапевтичної дії. Досвід одночасного клінічного застосування лікарського засобу Екземестан-Віста АС з іншими протипухлинними лікарськими засобами відсутній.

Екземестан-Віста АС не слід застосовувати з лікарськими засобами, що містять естроген, оскільки при одночасному застосуванні їх фармакологічна дія нівелюється.

=

Особливості застосування.

Лікарський засіб Екземестан-Віста АС не слід призначати жінкам із пременопаузним ендокринним статусом. Тому у прийнятних клінічних випадках необхідно встановити постменопаузний статус шляхом оцінки рівня ЛГ, ФСГ те естрадіолу.

До початку лікування інгібіторами ароматази пот= рібно проводити оцінку рівня 25‑гідрокси вітаміну D в організмі, оскільки ч= асто виникає тяжкий дефіцит, пов’язаний з ранніми стадіями раку молочної залози. Жінкам з дефіцитом вітаміну D необхідно отримувати додатково вітамін D.

Екземестан-Віста АС слід з обережністю признача= ти пацієнтам з порушеннями функцій печінки або нирок.

Екземестан-Віста АС є лікарським засобом, який сильно знижує рівень естрогенів; спостерігалося зменшення мінеральної щільн= ості кісток та збільшення частоти переломів після застосування екземестану (див. розділ «Фармакодинаміка»). На початку ад’ювантної терапії лікарським засобо= м у жінок, які страждають на остеопороз або з ризиком його виникнення, слід оці= нити мінеральну щільність кісток на початковому рівні, базуючись на поточних клінічних рекомендаціях та практиках. Мінеральну щільність кісток у пацієнт= ів з поширеним захворюванням слід оцінювати в індивідуальному порядку.

Хоча немає достатніх даних стосовно впливу тера= пії під час лікування втрати мінеральної щільності кісток, спричиненої екземестаном, необхідно проводити моніторинг стану пацієнтів, які застосову= ють лікарський засіб Екземестан-Віста АС, та розпочати лікування або профілактику остеопор= озу у пацієнтів у зоні ризику.

Лікарський засіб Екземестан-= Віста АС може чинити м’яку проносну дію.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Клінічні д= ані щодо застосування екземестану вагітним жінкам відсутні. Дослідження на твар= инах показали репродуктивну токсичність, тому екземестан протипоказаний для застосування вагітним жінкам.

Годування груддю. Невідомо,= чи проникає екземестан у грудне молоко. Лікарський засіб не слід застосовувати жінкам у період годування груддю.

Жінки у перименопаузальному періоді або жінки репродуктивного віку. Лікар має обговорити необхідність відповідної контрацепції з жінками, які можуть завагітніти, а також із жінками, які знаходяться у перименопаузальному або нещодавно перейшли у постменопаузальний період, поки їх постменопаузальний статус не стане повністю встановлений (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

=

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час застосування лікарського засобу повідомляли про сонливість, сомноленцію, астенію та запаморочення. Пацієнтам слід повідомити про те, що в разі виникнення цих симптомів можливе порушення їх фізичних та/або психічних реакцій, необхідних для управління автомобілем або іншими механізмами.=

=

Спосіб застосування та дози.

Дорослі, в тому числі пацієнт= ки літнього віку.

Екземестан-= Віста АС рекомендується приймати по 25 мг 1 раз на добу, щоденно, бажано після їд= и. У пацієнток із раком молочної залози на ранніх стадіях лікування за допомогою= лікарського засобу Екземестан-Віста АС необхідно продовжувати до завершення п’ятирічної послідовної ад’ювантної гормональної терапії (продовження терапії Екземеста= н-Віста АС після застосування тамоксифену) або до виникнення рецидиву пухлини.=

У пацієнток= із поширеним раком молочної залози лікування лікарським засобом Екземестан-Віс= та АС слід продовжувати, поки прогресія пухлини очевидна.

Пацієнткам = із недостатністю функції печінки або нирок корекція дози не потрібна.

<= /p>
Діти.

Лікарський засіб не рекомендується для застосування дітям.

=

Передозування.

Було провед= ено клінічні дослідження застосування екземестану в разовій дозі до 800 мг= у здорових добровольців жіночої статі та в дозі до 600 мг на добу в жіно= к у період постменопаузи з поширеним раком молочної залози; дані дослідження свідчать про добру переносимість цих доз.

Симптоми. Одноразова доза екземестану, що може спричинити появу небезпечних для життя симптомів,= не встановлена. В дослідах на тваринах летальність реєструвалася після введення одноразової пероральної дози, що еквівалентна відповідно 2000 і 4000 рекомендованої людської дози в мг/м².

Лікування. Специфічних антидотів при передозуванні не існує; слід проводити симптоматичне лікуванн= я. Показане загальне підтримуюче лікування, у тому числі частий моніторинг основних показників життєдіяльності організму та ретельний нагляд за пацієнтами.

Побічні реакції.

Екземестан загалом переносився добре в усіх дослідженнях при застосуван= ні дози
25 мг/добу, небажані явища зазвичай були від слабкого до помірного ступеня тяжкості. Частота припинення лікування через небажані явища становила 7,4 %= у пацієнток із раком молочної залози на ранній стадії, які отримували ад’юван= тну терапію екземестаном після початкової ад’ювантної терапії тамоксифеном. Найпоширенішими небажаними явищами були припливи (22 %), артралгія (18 %) та підвищена втомлюваність (16 %). Частота припинення лікування через небажані явища становила 2,8 % у загальній групі хвори= х із поширеним раком молочної залози. Найпоширенішими небажаними явищами були припливи(14 %) та нудота (12 %).

Більшість небажаних явищ може бути пояснено нормальними фармакологічними наслідками блокування естрогену (наприклад, припливи).
Побічні реакції, зареєстровані протягом клінічн= их досліджень та досвіду постреєстраційного застосування лікарського засобу на= ведено нижче відповідно до класів систем органів та частоти проявів. Показники час= тоти визначають наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкопенія^=
**;

часто – тромбоцитопенія^**;

частота невідома – зниження кількості лімфоцитів^**.

З боку імунної системи:=

нечасто – гіперчутливість.

Метаболічні та аліментарні розлади:

часто – анорексія.

З боку психіки:=

дуже часто – депресія, безсоння.

З боку нервової системи:=

дуже часто – головний біль, запаморочення;

часто – син= дром карпального каналу, парестезія; рідко – сомноленція.

З боку судин:=

дуже часто – припливи.

З боку шлунково-кишкового тра= кту:=

дуже часто – біль у животі, нудота;

часто – блювання, діарея, запор, диспепсія.

З боку гепатобіліарної систем= и:=

дуже часто – підвищені рівні печінкових ферментів, підвищені рівні білірубіну в крові, підвищені рівні лужної фосфатази в крові;

рідко – геп= атит^†, холестатичний гепатит^†.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

дуже часто – підвищена пітливість;

часто – алопеція, висипання, кропив’янка, свербіж; рідко – гострий генералізований екзантематозний пустульоз^†.

З боку опорно-рухового апарат= у та кісток:

дуже часто – біль у суглобах та м’язово-скелетний біль^*;

часто – пер= елом, остеопороз.

Загальні розлади та реакції у місці введення: дуже часто – біль, підвищена втомлюваність; ча= сто – периферичний набряк, астенія.

^*Включає артралгію та рідше біль у кінцівках, остеоартрит, біль у спині, артрит, міалгію та скутість суглобів.=

^** У пацієнтів з поширеним раком молочної залози випадки тромбоцитопенії та лейкопенії реєструвалися рідко. Періодичне зниже= ння кількості лімфоцитів спостерігалося приблизно у 20 % пацієнтів, які отримували екземестан, зокрема у пацієнтів з уже наявною лімфопенією. Тим не менше, середні значення кількості лімфоцитів у цих пацієнтів з перебігом ча= су значно не змінювалися та відповідного підвищення частоти вірусних інфекцій = не спостерігалося. Ці ефекти не спостерігалися у пацієнтів, які отримували лікування у дослідженнях раку молочної залози ранніх стадій.

^† Частота, розрахована за правилом 3/X.

У таблиці нижче наведено показники частоти попередньо визначених побічних реакцій та захворювань у Міжгруповому дослідженні екземестану у пацієнтів з раком молочної залози ранніх стадій, незалежно від причинної зумовленості, зареєстрованих у пацієнтів, які отримували терапію досліджуваним лікарським засобом та протягом періоду до 30 днів після її завершення.

Побічні реакції та захворюв= ання

Екземестан

(N =3D 2249)

Тамоксифен

(N =3D 2279)

Припливи<= /p>

491 (21,8 %)

457 (20,1 %)

Підвищена втомлюваність

367 (16,3 %)

344 (15,1 %)

Головний біль

305 (13,6 %)

255 (11,2 %)

Безсоння<= /p>

290 (12,9 %)

204 (9,0 %)

Підвищена пітливість

270 (12,0 %)

242 (10,6 %)

Гінекологічні захворювання<= o:p>

235 (10,5 %)

340 (14,9 %)

Запаморочення

224 (10,0 %)

200 (8,8 %)

Нудота

200 (8,9 %)

208 (9,1 %)

Остеопороз

116 (5,2 %)

66 (2,9 %)

Вагінальна кровотеча

90 (4,0 %)

121 (5,3 %)

Інший первинний рак

84 (3,6 %)

125 (5,3 %)

Блювання<= /p>

50 (2,2 %)

54 (2,4 %)

Порушення зору

45 (2,0 %)

53 (2,3 %)

Тромбоемболія

16 (0,7 %)

42 (1,8 %)

Остеопорозний перелом<= /o:p>

14 (0,6 %)

12 (0,5 %)

Інфаркт міокарда=

13 (0,6 %)

4 (0,2 %)

У міжгрупов= ому дослідженні екземестану частота явищ ішемії міокарда у групах лікування екземестаном та тамоксифеном становила 4,5 % та 4,2 % відповідно. Жодних зна= чущих відмінностей для будь-яких окремих серцево-судинних явищ, у тому числі артеріальної гіпертензії (9,9 % порівняно з 8,4 %), інфаркту міок= арда (0,6 % порівняно з 0,2 %) та серцевої недостатності (1,1 % порівняно з 0,7 %) не спостерігалося. У міжгруповому дослідженні екземестану застосування екземестану супроводжувалося вищою частотою гіперхолестеринемії порівняно з застосуванням тамоксифену (3,7 % порів= няно з 2,1 %).

В окремому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні серед жінок у період постменопаузи з раком молочної залози ранніх стадій у групі низького ризику, які отримували лікування екземестаном (N =3D 73) або плацебо (N =3D 73) протягом 24 місяців, застосування екземестану асо= ціювалося зі зниженням рівнів холестерину ЛПВЩ у плазмі крові в середньому на 7–9&nbs= p;% порівняно з підвищенням на 1 % у групі плацебо. Також спостерігал= ося зниження рівнів аполіпопротеїну A1 на 5–6 % у групі лікування екземестаном порівняно зі зниженням на 0–2 % у групі плацебо. Вплив на= всі інші проаналізовані параметри ліпідів (рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, тригліцеридів, аполіпопротеїну-B і ліпопротеїну-а) був ан= алогічним у двох групах лікування. Клінічна значущість таких результатів невідома.

У міжгрупов= ому дослідженні екземестану виразка шлунка спостерігалася з більшою частотою у групі лікува= ння екземестаном порівняно з групою лікування тамоксифеном (0,7 % порівнян= о з < 0,1 %). Більшість пацієнтів, які застосовували екземестан і = мали виразку шлунка, також одночасно застосовували нестероїдні протизапальні препарати та/або застосовували їх раніше.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу до Державного експертного центру МОЗ України за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/<= /p>

Термін придатності. 3 роки.

=

Умови зберігання.<= /span>

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберіг= ати в недоступному для дітей місці.

=

Упаковка.

По 10 табле= ток у блістері; по 3 блістери у пачці з картону.

<= /p>
Категорія відпуску.

За рецептом= .

<= /p>
Виробник. <= /b>

Ремедіка Лімітед

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

вул. Ахарно= н, Лімасол Індастріал Естейт, Лімасол, 3056, Кіпр.

=

Кінцева точка<= /p> Популяція	Екземестан Явища/N (%)	Тамоксифен Явища/N (%)	Відношення ризиків (95 % ДІ)	p-значення*
Виживаність без ознак захворювання^a
Усі пацієнти	354/2352 (15,1 %)=	453/2372 (19,1 %)=	0,76 (0,67‑0,88)=	0,00015
ЕР+ пацієнти	289/2023 (14,3 %)=	370/2021 (18,3 %)=	0,75 (0,65‑0,88)=	0,00030
Контралатеральний рак молоч= ної залози=
Усі пацієнти<= /i>	20/2352 (0,9 %)	35/2372 (1,5 %)	0,57 (0,33‑0,99)=	0,04158
ЕР+ пацієнти	18/2023 (0,9 %)	33/2021 (1,6 %)	0,54 (0,30‑0,95)=	0,03048
Виживаність без раку молочн= ої залози^б<= /span>
Усі пацієнти<= /i>	289/2352 (12,3 %)=	373/2372 (15,7 %)=	0,76 (0,65‑0,89)=	0,00041
ЕР+ пацієнти	232/2023 (11,5 %)	305/2021 (15,1 %)	0,73 (0,62‑0,87)=	0,00038
Виживаність без системних рецидивів^в
Усі пацієнти<= /i>	248/2352 (10,5 %)=	297/2372 (12,5 %)=	0,83 (0,70‑0,98)=	0,02621
ЕР+ пацієнти	194/2023 (9,6 %)	242/2021 (12,0 %)	0,78 (0,65‑0,95)=	0,01123
Загальна виживаність^г
Усі пацієнти<= /i>	222/2352 (9,4 %)<= /o:p>	262/2372 (11,0 %)=	0,85 (0,71‑1,02)=	0,07362
ЕР+ пацієнти	178/2023 (8,8 %)	211/2021 (10,4 %)	0,84 (0,68‑1,02)=	0,07569

Побічні реакції та захворюв= ання	Екземестан (N =3D 2249)	Тамоксифен (N =3D 2279)
Припливи<= /p>	491 (21,8 %)	457 (20,1 %)
Підвищена втомлюваність	367 (16,3 %)	344 (15,1 %)
Головний біль	305 (13,6 %)	255 (11,2 %)
Безсоння<= /p>	290 (12,9 %)	204 (9,0 %)
Підвищена пітливість	270 (12,0 %)	242 (10,6 %)
Гінекологічні захворювання<= o:p>	235 (10,5 %)	340 (14,9 %)
Запаморочення	224 (10,0 %)	200 (8,8 %)
Нудота	200 (8,9 %)	208 (9,1 %)
Остеопороз	116 (5,2 %)	66 (2,9 %)
Вагінальна кровотеча	90 (4,0 %)	121 (5,3 %)
Інший первинний рак	84 (3,6 %)	125 (5,3 %)
Блювання<= /p>	50 (2,2 %)	54 (2,4 %)
Порушення зору	45 (2,0 %)	53 (2,3 %)
Тромбоемболія	16 (0,7 %)	42 (1,8 %)
Остеопорозний перелом<= /o:p>	14 (0,6 %)	12 (0,5 %)
Інфаркт міокарда=	13 (0,6 %)	4 (0,2 %)