ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>
АМЛОДИПІН

(AMLODIPINE)

<= /b>

Склад:<= /b>

діюча речов= ина: amlodipine;

1 таблетка містить амлодипіну бесилату, у перерахуванні на амлодипін – 5 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат, крохмаль картопляний, повідон, кальцію стеарат.

Лікарська форма. = Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору з плоскою поверхнею, з рискою та фаскою.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТХ С08С А01.<= o:p>

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амлодипін – антагоніст кальцію (похідне дигідропіридину), що блокує надходження іонів кальцію до міокарда та до клі= тин гладких м’язів.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосередньою розслаблюючою дією на гладкі м’язи судин. Точний механізм антиангінального ефекту амлодипіну визначений недостатньо, однак нижчезазна= чені ефекти відіграють певну роль.

1. Амлодипін розширює перифер= ичні артеріоли і, таким чином, знижує периферичний опір (постнавантаження). Оскі= льки серцевий ритм залишається стабільним, зниження навантаження на серце призво= дить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні.

2. Розширення головних корона= рних артерій та коронарних артеріол (нормальних та ішемізованих), можливо, також= відіграє роль у механізмі дії амлодипіну. Таке розширення підвищує насиченість міока= рда киснем у пацієнтів зі спазмом коронарної артерії (стенокардія Принцметала а= бо варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування препарату 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії амлодипіну гостра артеріальна гіпотензія зазвич= ай не спостерігається.

У пацієнтів зі стенокардією при застосуванні од= нієї добової дози препарату підвищується загальний час фізичного навантаження, ч= ас до початку стенокардії і час до досягнення на ЕКГ 1 мм депресії сегмента ST. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерин= у.

Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями або змінами рівня ліпідів у плазмі крові і може застосовуватися пацієнтам з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Фармакокінетика.

Всмоктування/розподіл.=

Після перорального застосування терапевтичних д= оз амлодипін поступово абсорбується у плазму крові. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить приблизно 64-80 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 6-12 годин після застосування. Об’єм розп= оділу становить приблизно 21 л/кг; константа дисоціації кислоти (рКа) амлодипіну становить 8,6. Дослідження in vitro= продемонстрували, що зв’язування амлодипіну з білками плазми крові становить приблизно 97,5 %.

Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктуван= ня амлодипіну.

Метаболізм/виведення.<= /u>

Період напіввиведення із плазми крові становить приблизно 35-50 годин. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається п= ісля 7-8 днів безперервного застосування препарату. Амлодипін головним чином метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60 % введеної = дози виводиться із сечею, приблизно 10 % з яких становить амлодипін у незміненому вигляді.

Пацієнти літнього віку.

Час досягнення рівноважних концентрацій амлодип= іну у плазмі крові подібний у пацієнтів літнього віку та у дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай дещо знижений, що у пацієнтів літнього віку призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періо= ду напіввиведення препарату.

Пацієнти з порушенням функцій нирок.

Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10 % амлодипіну виділяється у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам із порушенням функцій нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Інформація щодо застосування амлодипіну пацієнт= ам із порушенням функції печінки дуже обмежена. У пацієнтів із печінковою недо= статністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіврозпаду та до збільшення AUC приблизно на 40-60 %.
Діти.
Дослідження фармакокінетики препарату амлодипіну проводили за участю 74 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 12 до 17 років (також 34 пацієнти віком від 6 до 12 років та 28 пацієнтів віком від = 13 до 17 років), які застосовували амлодипін у дозах 1,25-20 мг на добу за 1 а= бо за 2 прийоми. Зазвичай кліренс при пероральному застосуванні дітям віком ві= д 6 до 12 років та від 13 до 17 років становив 22,5 та 27,4 л/годину відповідно= для хлопчиків і 16,4 та 21,3 л/годину відповідно для дівчаток. Спостерігається значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація щодо пацієн= тів віком до 6 років обмежена.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Артеріальна гіпертензія.

– Хронічна стабільна стенока= рдія.

– Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).

<= /p>
Протипоказання.

– Відома підвищена чутливість до дигідропіридинів, амлодипіну чи до будь-якого іншого компонента препарату.

– Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.

– Шок (включаючи кардіогенний шок).

– Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня).

– Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфарк= ту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Наявні дані щодо безпеки застосування амлодипіну з тіазидними діуретика= ми, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгова= ної дії, сублінгвальною формою нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, антибіотиками, оральними гіпоглікемічними лікарськими засобами.

Дані, отримані у процесі досліджень іn vitro із плазмою крові людини, свідчать про відсутність впливу амлодипі= ну на зв’язування з білками крові досліджуваних лікарських засобів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).

Інгібітори CYP3A4 =

Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або по= мірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також підвищує ризик<= span lang=3DUK style=3D'font-size:10.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"= Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'> виникнення артеріальної гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літн= ього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та під= бір дози.

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну мо= же підвищуватися, що, зі свого боку, призводить до посилення гіпотензивної дії= .

Індуктори CYP3A4=

Концентрація амлодипіну в плазмі крові може змінюватися після одночасно= го застосування індукторів CYP3A4. Тому слід проводити моніторинг артеріального тиску і корегувати дозу з урахуванням одночасного прийому цих лікарських засобів як впродовж, так і після супутнього лікування, особливо це стосуєть= ся сильних індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою звичайного).

Дантролен (інфузії)

У тварин спостерігалася шлуночкова фібриляція з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантрол= ену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. =

Такролімус

Існує ризик підвищення = рівня такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, о= днак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну потрібен регулярний моніторинг рівня такролімусу в крові та, за необхідності, корекція дозування.

Циклоспорин.

Досліджень взаємодії циклоспорину та амлодипіну= при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводилося, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося змінне підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0–40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрації циклоспорину та, за необхідності, зменшити дозу циклоспорину.

mTOR-інгібітори (mammalian target of rapamycin — мішені рапаміцину у сс= авців).

Такі mTOR-інгібітори, як сиролімус, темсироліму= с і еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з mTOR-інгібіторами він може посилювати вплив останніх.

Симвастатин

Одночасне застосування багаторазових доз амлоди= піну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції<= /span> симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням лише симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити = до 20 мг на добу.

Силденафіл.

Одноразовий прийом 100 мг силденафілу пацієнтам= и з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу як комбінованої терапії кожен із препаратів виявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.<= /o:p>

Інші лікарські засоби

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впли= ває на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Сумісне застосування амлодипіну з циметидином не мало впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Сумісне застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) із разовою дозою амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Етанол (алкоголь)

Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну = не мав суттєвого впливу на фармакокінетику етанолу.

Лабораторні тести

Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.

Особливості застосування.

Безпека та ефективність застосування амлодипіну= при гіпертонічному кризі не оцінювалися.

Пацієнти із серцевою недостатністю.

Даній категорії пацієнтів амлодипін= слід застосовувати з обережністю. У ході довготривалого плацебо-контрольованого дослідження у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III= та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розв= итку набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плацебо. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищува= ти ризик серцево-судинних подій та летальних наслідків у майбутньому.

Пацієнти із порушенням функції печінки.

Період напіввиведення амлодипіну та параметри A= UC вищі у пацієнтів із порушенням функції печінки; рекомендацій стосовно доз препарату немає. Тому даній категорії пацієнтів слід розпочинати застосуван= ня препарату із найнижчої дози. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і під час збільшення дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним повільний підбір дози та ретельний нагля= д за станом пацієнта.

Пацієнти літнього віку. =

Збільшувати дозу препарату даній категорії пацієнтів слід з обережністю.

Пацієнти із нирковою недостатністю.

Даній категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шлях= ом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних= досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом= із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Хворим зі спадковою непериносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози/галактози варто врахувати, що даний препарат містить лактозу.

= Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.=

Безпека застосування амлодипіну жінкам у період вагітності не встановле= на.

Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода. <= o:p>

У процесі досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Період годування груддю.

Амлодипін виділяється у материнське молоко. Співвідношення дози, отрима= ної новонародженим від матері, у міжквартильному діапазоні оцінюють як 3–7 %, максимум 15 %. Дія амлодипіну на немовлят невідома.

Приймаючи рішення про продовження годування груддю або про застосування амлодипіну, необхідно оцінювати користь годування груддю для дитини та кори= сть від застосування препарату для матері.

Фертильність.

Повідомляли= про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

= Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Амлодипін може чинити незначний або помірний вп= лив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. <= o:p>

Швидкість реакції може бути знижена при наявнос= ті таких симптомів як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості або нудота.

Слід бути обережними, особливо на початку терап= ії.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Дорослі.

Для лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії звичайна початкова доза препарату Амлодипінстановит= ь 5 мг 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію дозу можна збільш= ити до максимальної дози, що становить 10 мг 1 раз на добу.
Пацієнтам зі стенокардією препарат можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з іншими антиангінальними лікарськими засобами при резистентності до нітратів та/або адекватних доз бета-блокаторів.

Є досвід застосування препарату у комбінації з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами або інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пацієнтам з артеріальною гіпертензією= .

Немає необхідності у підборі дози препарату при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-блокаторами та інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту.

Діти віком від 6 років з артеріальною гіпертензією.

Рекомендована початкова доза препарату Амлодипі= ндля цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування препарату у дозах вище 5= мг для даної категорії пацієнтів не досліджували.

Пацієнти літнього віку.

Немає необхідності у підборі дози для даної категорії пацієнтів. Підвищення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Рекомендується застосовувати звичайні дози препарату, оскільки зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не пов’яза= ні зі ступенем тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Дози препарату для застосування пацієнтам з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня не встановлені, тому підбір дози слід проводити з обережністю та починати застосування препарату із найнижчої дози в діапазоні доз (див. розділ «Особливості застосування» і «Ф= армакологічні властивості. Фармакокінетика»). Фармакокінетику амлодипіну не досліджували у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Для пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування амлодипіну слід починати із найнижчої дози та поступово її збільшувати.

=

Діти.

Препарат можна застосовувати дітям віком від 6 років.

Вплив амлодипіну на артеріаль= ний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.

Передозування.

= Досвід навмисного передозування препарату є обмеженим.

= Симптоми передозування: наявна інформація дає підстави вважати, що значне передозування амлодипіном = призведе до надмірної периферичної вазодилат= ації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Є дані про розвиток значної та, можливо, тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шок із летал= ьним наслідком.

Рідко повідомлялося про некардіогенний набряк як наслідок передозування амлодипін= у, яке може проявлятися з відстроченим початком (24-48 годин після прийому) і вимагає початку штучної вентиляції легень. Ранні реанімаційні заходи (включ= аючи перевантаження рідиною) для підтримки перфузії та серцевого викиду можуть б= ути провокуючими факторами.

= Лікування: клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіном, вимагає актив= ної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функцій серця та дихання, підняття нижніх кінцівок, моніторинг об’єму циркулюючої рідини та сечовиділення.

= Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, упевнившись у відсутно= сті протипоказань до їх застосування. Застосування кальцію глюконату внутрішньовенно може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієв= их каналів.

= У деяких випадках може бути корисним промива= ння шлунка. Застосування активованого вугілля здоровим добровольцям протягом 2-х годин після введення 10 мг амлодипіну значно зменшило рівень його всмоктува= ння.

Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками крові, ефект діалізу є незначним.

<= /b>

Побічні реакції.

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції як: сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, припливи, біль у черевній порожнині, нудота, набряки гомілок, набряки та підвищена втомлюваність.

Побічні реакції, про які повідомлялося під час застосування амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та = за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (від
≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до ≤ 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000)= , невідомо (= не можна встановити на підставі наявних даних).=

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже рідко: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Дуже рідко: алергічні реакції.

З боку метаболізму та аліментарні розлади.

Дуже рідко: гіперглікемія.

Психічні порушення.

Нечасто: депресія, зміни настрою (включаючи тривожність), безсоння.

Рідко: сплутаність свідомості.

З боку нервової системи.

Часто: сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування).

Нечасто: тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія.

Дуже рідко: гіпертонус, периферична нейропатія.=

Невідомо: екстрапірамідні розлади.

З боку органів зору.

Часто: порушення зору (включаючи диплопію).

З боку органів слуху та лабіринту.

Нечасто: дзвін у вухах.

З боку серця.

Часто: посилене серцебиття.
Нечасто: аритмія (включаючи брадикардію, шлуноч= кову тахікардію та мерехтіння передсердь).

Дуже рідко: інфаркт міокарда.=

З боку судин.

Часто: припливи.

Нечасто: артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко: васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення.

Часто: диспное.

Нечасто: кашель, риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: біль у животі, нудота, диспепсія, поруше= ння перистальтики кишечнику (включаючи діарею та запор).<= /p>
Нечасто: блювання, сухість у роті. <= /span>

Дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія яс= ен.

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже рідко: гепатити, жовтяниця, підвищення рів= ня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося із холестазом).=

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип, екзантема, кропив’янка.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформ= на еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, набряк Квінк= е, фоточутливість.

Невідомо: токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин.

Часто: набрякання гомілок, судоми м’язів.<= /o:p>

Нечасто: артралгія, міалгія, біль у спині.

З боку нирок та сечовидільного тракту.

Нечасто: порушення сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.<= /p>
Нечасто: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення та стани у місці введення.

Дуже часто: набряки. <= /p>
Часто: підвищена втомлюваність, астенія.

Нечасто: біль у грудях, біль, нездужання.<= /o:p>

Дослідження.

Нечасто: збільшення або зменшення маси тіла.

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Діти.

Амлодипін добре переноситься при застосуванні дітям. Профіль побічних реакцій подібний до профілю у дорослих. За результа= тами дослідження препарату амлодипіну за участю= 268 дітей найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції: головний біль, запаморочення, розширення кровоносних судин, носова кровотеча, біль у животі, астенія. Більшіс= ть побічних реакцій були легкого або помірного ступеня. Тяжкі побічні реакції (переважно головний біль) спостерігалися у 7,2 % при застосуванні 2,5 мг амлодипіну, у 4,5 % при застосуванні 5 мг амлодипіну, та у 4,6 % – у групі плацебо. Найпоширенішою причиною виключення з дослідження була неконтрольов= ана гіпертензія. Жодного разу виключення з дослідження не було спричинене відхиленнями лабораторних показників від норми. Не було зафіксовано суттєвих змін пульсу.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике = значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітува= ти про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.=

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'> В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в пачц= і.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат».

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 01032,= м. Київ, вул. Саксаганського, 139.