ІНСТРУКЦІЯ

для медично= го застосування лікарського засобу

МЕРОПЕНЕМ АНАНТА

(MEROPENEM ANANTA)

Склад:<= /b>

діюча речовина: meropen= em;

1 фла= кон містить меропенему тригідрату у перера= хуванні на меропенем безводний 1000 мг;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма. Пор= ошок для розчину для ін’єкцій або інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу сті= нок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками,= що зв’язують пеніцилін (PBP).

Як і для інших бета-лактам= них антибактеріальних засобів, показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентрація= х у плазмі крові, що перевищували МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті: (1) зниження проникності зовнішньої мембрани <= span class=3DSpellE>грамнегативних бактерій (у зв’язку зі зниженням продукування поринів), (2) зниження спорідненос= ті з цільовими PBP, (3) підвищення експресії компонентів еф= люксного насоса та (4) продукування бета-лактамаз, які м= ожуть гідролізувати карбапенеми= .

У Європейському Союзі (ЄС) були зареєстровані вогнища інфекції, спричинені бактеріями, стійкими до к= арбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолоні= в, аміноглікозидів, макроліді= в та тетрациклінів, з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Однак бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучений до дії механізм вклю= чає непроникність мембрани клітин та/або наявність ефлюксн= ого (-их) насоса (-ів).=

Граничні значення МІС, що були визначені у проц= есі клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST), наведені нижче.

Мікроорганізм

Чутливий (S), (<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>мг/л)

Резистентний (R), (мг/л)

Entero= bacteriaceae

≤ 2

> 8

Види Pseudomonas

≤ 2

> 8

Види Acinetobacter

≤ 2

> 8

Streptococcus, групи А, В, C, = G

примітка 6

примітка 6

Strept= ococcus <= /i>pneumo= niae¹

≤ 2

> 2

Інші стрептококи²

≤ 2

> 2

Види Enterococcus <= /i>

–

–

Види Staphylococcus

примітка 3

примітка 3

Haemophilus influenzae^1,2 <= /i>та Моraxella<= /span> catarrhalis²

≤ 2

> 2

Neisse= ria meningit= idis^2,4

≤ 0,25

> 0,25

Грампозитивні анаероби, крім Clostridium difficile

≤ 2

> 8

Грамнегативні анаероби

≤ 2

> 8

Listeria monocytogenes

≤ 0,25

> 0,25

Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів⁵

≤ 2

> 8

¹Граничні значення меропенему для Streptococcus<= i> pneumoni= ae та Haemophilus influenzae при менінгіті становлять 0,25 мг/л (чутливі) та 1 мг/л (резистентні).=

²Штами мікроорганізмів зі значеннями МІС, вищими за граничні значення S/R, є дуже рідкісними або про них дотепер не повідомлялося. Аналізи щодо ідентифікації та протимікробної чутливості щодо будь-якого такого ізоляту необхідно повторити. Якщо результат підтвердиться, ізолят потрібно направит= и до експертної лабораторії. До того часу, поки є дані про клінічну відповідь дл= я верифікованих ізолятів з МІС, вищі за поточні граничні значення резистентності (позначено курсивом), ізоляти мають реєструватися як стійкі.

³Чутливість стафілококів до карба= пенемів прогнозуєт= ься, виходячи з даних чутливості до цефокситину.

^{4 Граничні
значення стосуються тільки менінгіту.}

^{5 Граничні значення, не пов’я=
зані з
видами мікроорганізмів, були визначені в основному, виходячи з даних фармакокінетики/фармакодина=
міки,
і не залежать від розподілу МІС окремих видів. Вони призначені для використ=
ання
щодо видів, не зазначених у таблиці та виносках. Граничні значення, не пов’язані з видами, базуються на таких дозах:
граничні значення EUCAST застосовуються до меропенему<=
/span>
по 1000 мг 3 рази на добу внутрішньовенно протягом 30 хвилин=
як
найнижчої дози. Розглядалися дози по 2 г 3 рази на добу при тяжких
інфекціях і при проміжних/резистентних граничних значеннях.}

⁶Бета-лактамна чутливість стрептококових гру= п A, B, C і G прогнозується, виходячи з чутливості до пеніциліну.

«–»<= /span> Проведення аналізу щодо визначен= ня чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для проведення= застосування лікарського засобу. Ізоляти можуть бути визначені як резистентні без попереднього тестування.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, то= му бажано враховувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що к= ористь від застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.<= /span>

Нижче перераховані патогенні мікроорганізми, виходячи з клінічного досвіду і терапевтичних протоколів лікування захворювань.

За= звичай чутливі види

Гр= ампозитивні аероби

Enterococcus= faecalis= ⁷

Staphylococcus<= i> aureus (метицилінчутливий)⁸

Види Staphylococcus (метицилінчутливий), у тому числі Staphylococcus epidermi= dis

Streptococcus agalactiae (група В)

Група Streptococcus milleri (S. an= ginosus, S. constellatus та = S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes (група А)

Гр= амнегативні аероби

Citrobac= ter freundii=

Citrobac= ter koseri

Enteroba= cter aerogenes

Enteroba= cter cloacae

Escherichia<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'> coli

Haemophi= lus influenzae

Klebsiel= la oxytoca<= i>

Klebsiel= la pneumoniae

Morganel= la morganii= =

Neisseria meningitides=

Proteus mirabilis

Proteus vulgaris

Serratia marcescens

Грампозитивні анаероби

Clostridium= perfringens

Peptoniphilus = asaccharoly= ticus=

Види Pep= tostreptococcus (у тому числі P= . micros, P. anaerobius, P= . magnus)=

Грамнегативні анаероби

Bacteroides caccae=

Група Bacteroides fragilis

Prevotella<= /span> bivia

Prevotella<= /span> disiens

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби

Enterococcu= s faecium^7,=
9=

Грамнегативні аероби

Види Aci= netobacter Burkholderia<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-farea= st-language: RU'> cepacia

Pseudomonas= aeruginosa

За своєю природою резистентні мікроорганізми

Грамнегативні аероби

Stenotropho= monas maltophilia

Види Legionella

Інші мікроорганізми

Chlamydophila= pneumoniae

Chlamydophila= psittaci

Coxiella burnetii

Mycoplasma pneumoniae

⁷Види, які виявили природну проміжну чутливість.

⁸Усі метицилінрезистентні стафілококи є резистентними до меропенему.<= /p>
⁹Показник резистентності > 50 % в одн= ій або кількох країнах ЄС.

Сап і меліоїдоз: застосування меропенему у людей базується на да= них чутливості до B. mallei і B. pseudomallei in= &n= bsp;vitro і на обмежених даних у людей. Лікарі повинні спиратися на національні та/або міжнародні консенсусні документи, що стосуються лікування сапу і меліоїдозу.

Фармакокінетика.

У здорових добровольців серед= ній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1 годину, середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25<= /span> л/кг (11‒27 л), середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 = ;мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2= г. При застосуванні препарату у дозах 500 мг,   1000 мг і 2000 мг, що вводили у ви= гляді інфузії протягом 30 хвилин, середні значення максимальної концентрації (C_max) відповідно становлять приблиз= но 23 мкг/мл, 49 мкг/мл і 115&n= bsp;мкг/мл; відповідні значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) становили 39,3 мкг&tim= es;год/мл, 62,3 мкг×год/мл і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин C_max становить 52 мкг/мл і 112 мкг/мл при введенні препарату у дозах 500 мг і 1000&n= bsp;мг відповідно. При введенні кількох доз препарату кожні 8 годин паціє= нтам з нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігалося.

У процесі проведення дослідже= ння з участю 12 пацієнтів, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, були виявл= ені значення показників C= _max і періоду напіввиведення (t_1/2), які відповідають показникам здорових людей, але мають більший об’єм розподілу (27 л).

Розподіл

Середнє значення зв’язування = меропенему з білками плазми крові становило приблизно 2 % і не залежало від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато менш очевидним після 30-хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у де= які рідини та тканини організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексудати.

Метаболізм<= /u>

Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro= меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідро= лізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порі= вняно з іміпенемом, тому потреби в одночасному застос= уванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення

Меропенем виводиться= насамперед у незміненому вигляді нирками, приблизно 70 % (50‒75 %) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин, ще 28&nb= sp;% виділяється у вигляді мікробіологічно неактивно= го метаболіту. З калом виводиться лише приблизно 2 % від дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують= , що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреції.

Ниркова недостатність

Порушення функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі крові і триваліший період напі= ввиведення для меропенему. Спостерігалося збільшення показ= ників AUC у 2,4 раза у пацієнті= в з помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33‒74 мл/хв), у 5 разів – у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК 4‒23 мл= /хв) і в 10 разів – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК < 2 мл= /хв) порівняно зі здоровими добровольцями (КК > 80 мл/хв). Показники AUC= мікробіологічно неактивного метаболіту з відкр= итим кільцем також значно підвищувалися у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Корекція дози препарату рекомендується пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу прибл= изно в 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з анурією.

Печінкова недостатність<= /o:p>

Дослідження з участю пацієнтів з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі пацієнти

Дослідження фармакокінетики, проведені з участю пацієнтів, не виявили значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими добровольцями з аналогічною функцією ни= рок. Популяційна модель, розроблена на основі даних 79 пацієнтів з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і віку.=

Діти

Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосуванні препарату у= дозах 10 мг/кг, 20 мг/кг і 40 мг/кг продемонстрували значення C_max, що наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препарату у дозах 500 мг, 1000 мг і 2000 мг відповідно. У процесі проведення порівняння були виявлені фармакокінетичні характеристики між дозами препарату = і t_1/2, подібні до таких, що спостерігалися у дорослих, у всіх, крім наймолодших пацієнтів (< 6 місяців t<= sub>1/2 1,6 годин). Середні значення кліренсу меропенему<= /span> становили 5,8 мл/хв/кг (6‒12 років), 6,2 мл/хв= /кг (2‒5 років), 5,3 мл/хв/кг (6‒23 місяці) і 4,3 мл/хв/кг          (2‒= ;5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться із сечею протягом 12 годин у вигля= ді меропенему та ще 12 % – у вигляді метаболіту. Концентрація меропенему у спинномозковій рідині= у дітей з менінгітом становить приблизно 20 % від одночасно виявленого р= івня препарату у плазмі крові, хоча має місце значна міжінд= ивідуальна варіабельність показників.

Фармакокінетика меропенему= у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліренс у новонароджених з більшим хронологічним або= гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9 години. Моделювання процесу за методом Монте Карло з урахуванням популяційної ФК-мо= делі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T >MIC 60 % щодо = P. aeruginosa<= /span> у 95 % новонароджених, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку

Дослідження фармакокінетики у здорових добровол= ьців літнього віку (65‒80 років) пока= зали зниження кліренсу плазми крові, що корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов’язаним з віком, а також незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат показаний для лікування таких інфекцій= у дорослих і дітей віком від 3 місяців:

·      пневмонії, у тому числі негос= пітальної та госпітальної пневмонії;

·      бронхолеген= евих інфекцій п= ри муковісцидозі;

·      ускладнених інфекцій сечовиві= дних шляхів;

·      ускладнених інтраабдомінальних інфекцій;

·      інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій;

·      ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин;

·      гострого бактеріального менінгіту.

Меропенем можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропенією<= /span> і гарячкою при підозрі на те, що вона спричинена бактеріальною інфекцією.

Лікування пацієнтів з бакт= еріємією, яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-якою зі зазначених вище інфекц= ій.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.
<= /b>

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карб= апенемів.

Тяжка підвищена чутливість (наприклад, анафілактичні реакції, = тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-л= актамного антибактеріального засобу (наприклад, до пеніцилінів або цефалоспоринів).

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження щодо взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами, крім пробенециду, не пров= одили.

Пробенецид конкурує з= меропенемом щодо активного канал= ьцевого виведення і таким чином пригнічує ниркову екскрецію ме= ропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі кро= ві. Слід проявляти обережність у випадку одночасного застосування пробенециду з меропенемом= .

Потенційний вплив меропене= му на зв’язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчався. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівня вальпроєвої к= ислоти у крові, у результаті чого зниження рівня вальпроєвої<= /span> кислоти приблизно за 2 дні становило 60–100 %. Через шви= дкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/= вальпроміду і карбапенемів вважається таким, що не піддаєть= ся коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії (див. розділ «Особливості застосування»).

Пероральні антикоагулянти= =

Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може посилювати його = антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про підвищення антикоагулянтного ефекту пероральних антикоагулянтних препаратів,= у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одночасно отримували антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від в= иду основної інфекції, віку і загального стану пацієнта, тому внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівня МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівня МНВ протягом та одразу після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.

Діти

Усі дослідження лікарських взаємодій проводили тільки у дорослих.

<= /b>

Особливості застосування.=

При виборі меропенему як засобу лікування слід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.

Резистентність до = Enteroba= cteriaceae, Pseudomonas= aeruginosa та <= /u>Acinetob= acter=

У ЄС резистентність до пен= емів Enterobacteriaceae, Pseudomo= nas aeruginosa і Acinetobacter варіюється. При призначенні препарату рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до= пенемів.

Реакції підвищеної чутливості=

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних, а іноді з летальними наслідками, реакцій підвищеної чутливості (= див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випад= ки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилі= нів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть т= акож мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести рете= льне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до бета-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату необхідно припинити та вдатися до відповідних заході= в.

Зафіксовано тяжкі побічні реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна алергія = з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром),= мультиформна еритема та гострий = генералізований екзантематозний пустульоз<= /span> у пацієнтів, які отримували лікування меропенемом= (див. розділ «Побічні реакції»).     У ра= зі появи ознак та симптомів, що свідчать про ці реакції, = меропенем слід негайно відмінити і розглянути альтернативне лікування.

Коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків

При застосуванні практично всіх антибактеріальн= их препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяж= кості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час = або після застосування меропенему виникла діарея (д= ив. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути питання про припинення лікування= меропенемом та застосування специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile= . Не призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику. =

Судоми=

Під час лікування карбапен= емами, у тому числі меропенемом, = рідко повідомляли про судоми (див. розділ «Побічні реакції»).
Контроль функції печінки

У зв’язку з ризиком розвитку печінкової токсичн= ості (порушення функції печінки з холестазом і цитол= ізом) під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати функції печінки (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування препарату пацієнтам із захворюванн= ями печінки: під час лікування меропенемом у пацієн= тів з уже існуючими захворюваннями печінки потрібно ретельно контролювати функції печінки. Коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Спосіб застосува= ння та дози»). Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса)

Лікування меропенемом може призвести до виникнення позитивної прямої/непрямої реакції Кумбса.

Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої = кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаєм= одій»).

Цей лікарський засіб містить 90,2 мг/дозу натрію. Слід бути обережним при застосуванні лікарського засобу = пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту= .
<= /b>

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.

Ваг= ітність

Дані щодо застосування мер= опенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. Як запобіжний захід баж= ано уникати застосування меропенему під час вагітно= сті.

Період году= вання груддю

Повідомлялося, що невелика кількість меропенему проникає у грудне молоко людини. Меропенем можна застосовувати при лактації лише у вип= адках, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

<= /b>

Зда= тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керув= ати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.<= /span>

При керуванні автотранспортом або роботі з інши= ми механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомля= лося при застосуванні меропенему.<= /p>
<= /b>

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.

Доза меропенему і тривалість лікування залежить від виду збудника хвороби, тяжкості захворюва= ння та відповіді на лікування.

Меропенем при застосуванні у дозі до 2 г 3 рази на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг 3 рази на добу у дітей може бу= ти особливо доцільним при лікуванні деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприклад, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter), або при дуже тяжких інфекціях.

Необхідно дотримуватися додаткових рекомендацій щодо дозування при лікуванні пацієнтів із нирковою недостатністю (див. нижче= ).

Таблиця 1

Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг=

Інфекція<= /p>

Одноразова доза для введення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна

500 мг або 1 г

Бронхолегеневі інфекції= при муковісцидозі

2 г

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг або 1 г

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

500 мг або 1 г

Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції

500 мг або 1 г

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг або 1 г

Гострий бактеріальний менінгіт

2 г

Лікування пацієнтів із фебрильною нейтропенією

1 г

Меропенем слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.

Крім того, дози препарату до 1 г можна вво= дити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’є= кції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дорослим препарату у дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Порушення функції нирок

Таблиця 2

Рекомендова= ні дози препарату для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв

Кліренс креатиніну

(мл/хв)

Одноразова доза<= /span>

(див. таблицю 1)

Частота

26‒50

повна одноразова доза

кожні 12 годин

10‒25

половина одноразової дози

кожні 12 годин

< 10

половина одноразової дози

кожні 24 години

Дані, що підтверджують застосування вказаних у = таблиці 2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені= .

Меропенем виводиться= за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіаліз= у.

Рекомендацій щодо встановленої дози препарату д= ля пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування д= ля пацієнтів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функці= єю нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування = дози не потрібне.

Діти віком = до 3 місяців=

Немає даних про безпеку та ефективність застосу= вання меропенему дітям віком до 3 місяців, оптим= альний режим дозування не встановлений. Існують обмежені фарм= акокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).
Таблиця 3

Рекомендова= ні дози препарату для дітей віком від 3 місяців до = 11 років і з масою тіла до 50 кг

Інфекція<= /p>

Одноразова доза для введення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна

10 або 20 мг/кг маси тіла

Бронхолегеневі інфекції= при муковісцидозі

40 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

10 або 20 мг/кг маси тіла

Гострий бактеріальний менінгіт

40 мг/кг маси тіла

Лікування пацієнтів із фебрильною = нейтропенією

20 мг/кг маси тіла

Діти з масою тіла більше 50 кг

Слід застосовувати дозу як для дорослих пацієнт= ів.

Досвіду застосування препарату дітям із порушен= нями функції нирок немає.

Спосіб застосування

Меропенем слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути в= ведені у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’є= кції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що пі= дтверджують введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Проведення внутрішньовенної <= span class=3DSpellE>болюсної ін’єкції

Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу у воді для ін’є= кцій до отримання концентрації 50 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єкції була продемонстро= вана протягом 3 годин при температурі до 25 °С або 12 годин у холодильнику      (2–8 °С).

З мікробіологічної точки зору, якщо метод відкр= иття/відновлення/розведення не виключає ризику мікробіологічного забруднення, лікарський засіб необхідно використати негайно.

Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, = слід ретельно контролювати термін та умови зберігання приготованого розчину.

Проведення внутрішньовенної <= span class=3DSpellE>інфузії

Розчин для інфузії = потрібно готувати шляхом розчинення лікарського засобу у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюк= ози (декстрози) для інфузій до отримання концентрац= ії 1‒20 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду була продемонстрована протягом 3 годин при температурі 25 °С або впродовж 24 годин у холодильнику (2‒8 °С). З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, слід ретельно контролювати термін та умови зберігання приготованого розчину.

Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин потрібно використати негайно.

Не заморожувати приготовані розчини.=

Діт= и.

Препарат застосовувати дітям віком від 3= місяців.

Передозування.

Відносне передозування можливе у пацієнтів із порушеннями функції нирок у випадку, якщо доза препарату не коригується, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози».

Обмежений досвід постмарке= тингового застосування препарату вказує на те, що якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, описаних у розділі «Побічні реакції» і зазвичай легкі за тяжкістю проявів та минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.

В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препарату нирками.

При гемодіалізі меропенем<= /span> і його метаболіти виводяться з організму.

Побічні реакції.

У процесі огляду даних 4872 із 5026 пацієнтів щ= одо впливу лікування меропенемом найчастішими небаж= аними реакціями, пов’язаними зі застосуванням меропенему, були діарея (2,3 %), висипання (1,4 %), нудота/блювання (1,4 = ;%) та запалення у місці введення ін’єкції (1,1 %). Найчастішими небажаним= и, пов’язаними зі застосуванням меропенему, явищам= и з боку лабораторних показників, про які повідомлялося, були тромбоцитоз (1,6 %) та підвищення рівня печінкових ферментів (1,5‒4,3 %= ).

У наведеній нижче таблиці всі побічні реакції зазначені за класом системи органів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до <= 1/100); рідко (від        ≥ 1/10000 д= о < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних). У межах кожної групи частот побічні реакції зазначен= і у порядку зменшення проявів.

Інфекції та інвазії: нечасто – оральний та вагінал= ьний кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи: часто – тромбоцитемія; нечасто – агранулоцитоз, гемолітична а= немія, еозинофілія, тромбоцитопен= ія, лейкопенія, нейтропенія.

З боку імунної системи: нечасто – анафілактична реак= ція (див. розділи «Протипоказання» та <= span style=3D'background:white'>«Особливості застосування»), ангіоневротичний набряк.

З боку психіки: рідко – делірій.

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечас= то – парестезії; рідко – судоми (див. розділ «О= собливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання, нудота, біль у животі; нечасто –коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня = лужної фосфатази у крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази у крові; нечасто – = підвищення рівня білірубіну в крові.

З боку шкіри та підшкірної тканини: часто – ви= сипання, свербіж; нечасто – кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема; частота невідома – медикаментозна алергія з е= озинофілією і системними симптомами, гострий генералізований екзан= тематозний пустульоз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ниро= к і сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечовини у крові.

Загальні ро= злади та стани у місці введення препарату: часто – запалення, біль; неч= асто – тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції.

Немає ніяких даних, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у дітей на підставі обмеженої кількості доступних даних. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, спостережуваним у дорослих пацієнтів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це забезпечує постійний моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції згідно законодавства.

<= /b>

Термін придатності. 2 роки.

&n= bsp;

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температу= рі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Кожен флакон призначений тільки для одноразового використання.

При приготуванні розчину і під час його застосування слід використовувати стандартні асептичні методи роботи.<= /o:p>

Розчин перед використанням потрібно струсити.

Будь-який невикористаний продукт або відходи необхідно утилізувати відповідно до локальних вимог.

=

Несумісність.

Меропенем не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Меропенем, який буде використовуватися для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій.

Меропенем у флаконах= для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози = для проведення інфузій.

=

Упаковка. Порошок у скляному флаконі, що закривається гумовою пробкою та алюмініє= вим ковпачком з компонентом «фліп-оф», по одному фл= акону в коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

= ;

Виробник.<= o:p>

«Венус Ремедіс Лімітед».

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Хіл Топ Індустріал Естейт= , Джармаджарі ЕРІР Фазе 1 Екстеншин Батолі Калан, <= span class=3DSpellE>Солан, Бадді, 173205, Індія.

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.

= &nbs= p;

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Ст= ейшн Корт, Імперіал Варф, Таунм= ед Роад, Фулхам, Лондо= н, Велика Британія.

Мікроорганізм	Чутливий (S), (<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>мг/л)	Резистентний (R), (мг/л)
Entero= bacteriaceae	≤ 2	> 8
Види Pseudomonas	≤ 2	> 8
Види Acinetobacter	≤ 2	> 8
Streptococcus, групи А, В, C, = G	примітка 6	примітка 6
Strept= ococcus <= /i>pneumo= niae¹	≤ 2	> 2
Інші стрептококи²	≤ 2	> 2
Види Enterococcus <= /i>	–	–
Види Staphylococcus	примітка 3	примітка 3
Haemophilus influenzae^1,2 <= /i>та Моraxella<= /span> catarrhalis²	≤ 2	> 2
Neisse= ria meningit= idis^2,4	≤ 0,25	> 0,25
Грампозитивні анаероби, крім Clostridium difficile	≤ 2	> 8
Грамнегативні анаероби	≤ 2	> 8
Listeria monocytogenes	≤ 0,25	> 0,25
Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів⁵	≤ 2	> 8

Інфекція<= /p>	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна	500 мг або 1 г
Бронхолегеневі інфекції= при муковісцидозі	2 г
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг або 1 г
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	500 мг або 1 г
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг або 1 г
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг або 1 г
Гострий бактеріальний менінгіт	2 г
Лікування пацієнтів із фебрильною нейтропенією	1 г

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова доза<= /span> (див. таблицю 1)	Частота
26‒50	повна одноразова доза	кожні 12 годин
10‒25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
< 10	половина одноразової дози	кожні 24 години