MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D356E6.E72AB940" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D356E6.E72AB940 Content-Location: file:///C:/68090CA2/UA163900101_0ACB.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного
застосування лікарського засобу
Склад:
діюча речовина: sildenafil;
1 таблетка містить <=
/span>силденафілу
цитрату у перерахуванні на силденафіл 25 мг або 50 мг, або 100 мг;
допоміжні речовини: целюлоза
мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат; алюмінію гідроксид; натрію
кроскармелоза; повідон; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний=
; суха суміш «Opadr=
y II white»<=
/span>, що містить титану діоксид (Е 171), тальк, поліетиленгліколь (макрогол=
),
спирт полівініловий; індигокармін (Е 132); кандурин «Срібний
блиск».
Лі=
карська
форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні
фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, від блакитного до
синього кольору з перламутровим відтінком круглої форми, з двовипуклою
поверхнею. Допускається мармуровість.
Фармакотерапевтична група.
Засоби, що
застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл. Код АТХ G04B E03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії.
Фізіологічний механізм, що зумовлює ерекцію,
включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних тілах під час сексуальн=
ого
збудження. Вивільнений оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що стим=
улює
підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що, у свою чергу,
викликає розслаблення гладкої мускулатури кавернозних тіл, сприяючи притоку
крові.
Силденафіл є потужним селективним інгібітором
цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) у кавернозн=
их
тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Вплив силденафілу на ерекцію має
периферичний характер. Силденафіл не чинить безпосередньої релаксуючої дії =
на
ізольовані кавернозні тіла людини, але потужно посилює розслаблюючу дію NO =
на
дану тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при
сексуальній стимуляції, інгібування силденафілом ФДЕ5 призводить до підвище=
ння
рівня цГМФ у кавернозних тілах. Таким чином, для того, щоб силденафіл викли=
кав
потрібний фармакологічний ефект, необхідне сексуальне збудження.
Вплив на
фармакодинаміку. Силденафіл є селективним до ФДЕ5, що бере активну уч=
асть
у процесі ерекції. Вплив силденафілу на ФДЕ5 потужніший, ніж на інші відомі
фосфодіестерази, зокрема у 10 разів потужніший, ніж вплив на ФДЕ6, що бере
участь у процесах фотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних
рекомендованих доз селективність силденафілу до ФДЕ5 у 80 разів переви=
щує
його селективність до ФДЕ1, у 700 разів вища, ніж до ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4,
ФДЕ7, ФДЕ8, ФДЕ9, ФДЕ10 та ФДЕ11. Зокрема, селективність силденафілу до ФДЕ=
5 у
4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ3 – цАМФ-специфічної ізоформи
фосфодіестерази, що бере участь у регуляції серцевої скоротливості.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Силденафіл швидко
абсорбується. Максимальна плазмова концентрація препарату досягається протя=
гом
30 – 120 хвилин (із медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування
натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування
становить 41 % (з діапазоном значень від 25 до 63 %). У
рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) показники AUC та С
При застосуванні силденафілу під час прийому ї=
жі
ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням Tmax до 60
хвилин і середнім зниженням Cmax на 29 %.
Розподіл. Середній рівнова=
жний
об’єм розподілу (Vd) становить 105 літрів, що свідчить про розпо=
діл
препарату у тканинах організму. Після однократного перорального застосування
силденафілу у дозі 100 мг середня максимальна загальна плазмова
концентрація силденафілу становить приблизно 440 нг/мл (коефіцієнт варіації
становить 40 %). Оскільки зв’язування силденафілу та його головного
N-десметил-метаболіту з білками плазми досягає 96 %, середня максималь=
на
плазмова концентрація вільного силденафілу досягає 18 нг/мл (38 нмоль).
Ступінь зв’язування з білками плазми не залежить від загальної концентрації
силденафілу.
В осіб, які застосовували силденафіл однократн=
о у
дозі 100 мг, через 90 хвилин в еякуляті визначалося менше
0,0002 % (у середньому 188 нг) застосованої дози.
Біотрансформація. Метаболізм силде=
нафілу
здійснюється головним чином за участю мікросомальних ізоферментів печінки
CYP3A4 (головний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий
метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання силденафілу. Селективність
метаболіту відносно ФДЕ5 порівняна з селективністю силденафілу, а активність
метаболіту відносно ФДЕ5 становить приблизно 50 % активності вихідної
речовини. Плазмова концентрація цього метаболіту становить приблизно 40&nbs=
p;%
концентрації силденафілу у плазмі крові. N-деметильований метаболіт зазнає
подальшого метаболізму, а Т½ становить приблизно
4 години.
Елімінація. Загальний кліренс
силденафілу становить 41 л/годину, зумовлюючи Т½ приблизн=
о 3
– 5 годин. Як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування
екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється головним чином із
калом (приблизно 80 % введеної перорально дози) та меншою мірою з сечею
(приблизно 13 % введеної перорально дози).
=
Фармакокінетика
у особливих груп пацієнтів.
Пацієнти літнього віку. В осіб літнього =
віку
(віком від 65 років) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що зумовлю=
вало
підвищення плазмової концентрації силденафілу та його активного N-деметильо=
ваного
метаболіту приблизно на 90 % порівняно з відповідними концентраціями в
осіб молодшого віку (18-45 років). У зв’язку із
віковими відмінностями у зв’язуванні з білками плазми крові відповід=
не
підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу становило приблизно
40 %.
Ниркова недостатність. В осіб із поруше=
ннями
функції нирок легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30 – 80 мл/х=
в)
фармакокінетика силденафілу залишалася незміненою після його однократного
перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC та Cmax=
N-деметильованого мета=
боліту
підвищувалися на 126 % та 73 % відповідно порівняно з такими
показниками в осіб такого ж віку без порушень функції нирок. Однак через ви=
соку
індивідуальну варіабельність ці відмінності не були статистично значущими. В
осіб із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/х=
в)
кліренс силденафілу знижувався, що призводило до середніх підвищень AUC та =
Cmax
на 100 % та 88 % відповідно порівняно з особами такого ж віку без
порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax N-демети=
льованого
метаболіту значуще підвищувалися на 200 % та 79 % відповідно.
Печінкова недостатність. В осіб із цирозом печінки легкого =
та
помірного ступеня (класів А та В за класифікацією Чайлда-П’ю) кліренс
силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC (84 %) та C
Клінічні характеристики.
Показання.
Препарат рекомендується застосовувати чоловіка=
м із
еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтри=
мати
ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.
Для ефективної дії препарату потрібне сексуальне збудження.
Протипоказання.=
– Підвищена чутли=
вість до
активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.
– Одночасне засто=
сування
із донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій ф=
ормі
протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболізму
оксиду азоту/ циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензив=
ний
ефект нітратів.
– Одночасне застос=
ування
інгібіторів ФДЕ5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклаз=
и,
такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичн=
ої
гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви=
ди
взаємодій»).
– Стани, при яких=
не
рекомендована сексуальна активність (наприклад тяжкі серцево-судинні розлад=
и,
такі як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня).=
– Втрата зору на =
одне око
внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва
незалежно від того, пов’язана ця патологія із попереднім застосуванням
інгібіторів ФДЕ5 чи ні.
– Наявність таких
захворювань, як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна
гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.), нещодавно
перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні
захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких
пацієнтів має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки), оскільки безпека
силденафілу не досліджувалася у таких підгрупах пацієнтів.
Взаємодія
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Ефе=
кти
інших лікарських засобів на силденафіл. Метаболізм силденафілу
відбувається переважно за участю ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2=
С9
(другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів
можуть знижувати кліренс силденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть
підвищувати кліренс силденафілу.
Існують дані про зниження кліренсу силденафілу= при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, слід розглянути можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг.<= o:p>
Одночасне застосування інгібітора ВІЛ-протеази
ритонавіру, дуже потужного інгібітора CYP, у стані рівноважної концентрації (500 мг 1 раз=
на
добу) та силденафілу (разова доза 100 мг) призводило до підвищення Cmax
силденафілу на 300 % (у 4 рази) та підвищення плазмової AUC силденафіл=
у на
1000 % (в 11 разів). Через 24 години плазмовий рівень силденафілу=
все
ще становив приблизно 200 нг/мл, порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл,
характерним для застосування силденафілу окремо, що відповідає значному впл=
иву
ритонавіру на широкий спектр субстратів CYP. Силденафіл не впливає на
фармакокінетику ритонавіру. З огляду на ці фармакокінетичні дані одночасне
застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ
«Особливості застосування»); у будь-якому випадку максимальна доза силденаф=
ілу
за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.
Одночасне застосування інгібітора ВІЛ-протеази
саквінавіру, інгібітора CYP3A4, у дозі, що забезпечує рівноважну концентрац=
ію
(1200 мг тричі на добу), та силденафілу (100 мг разово) призводил=
о до
підвищення Cmax силденафілу на 140 % та збільшення системної
експозиції (AUC) силденафілу на 210 %. Не виявлено впливу силденафілу =
на
фармакокінетику саквінавіру (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та
ітраконазол, будуть мати більш виражений вплив.
При застосуванні силденафілу (100 мг разо=
во)
та еритроміцину, помірного інгібітора CYP3A4, у рівноважному стані (500&nbs=
p;мг
двічі на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення системної експозиц=
ії
силденафілу на 182 % (АUC). Не спостерігалося впливу азитроміцину
(500 мг на добу протягом 3 діб) на AUC, Сmax, Tmax,
константу швидкості елімінації та подальший Т½ силденафілу
або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому =
Р450
та неспецифічний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному
застосуванні із силденафілом у дозі 50 мг призводив до підвищення
плазмової концентрації силденафілу на 56 %.
Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP3A4=
у
стінці кишечнику і може викликати помірне підвищення рівнів силденафілу у
плазмі крові.
Однократне застосування антацидів (магнію
гідроксиду/ алюмінію гідроксиду) не впливало на біодоступність силденафілу.=
Фармакокінетика силденафілу не змінювалася при
його одночасному застосуванні із лікарськими засобами, що належать до групи
інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), групи інгібіторів CYP2=
D6
(таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трицикліч=
ні
антидепресанти), групи тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петльових та
калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферме=
нту,
антагоністів кальцію, антагоністів β-адренорецепторів або індукторів
метаболізму CYP (таких як рифампіцин, барбітурати).
Одночасне застосування антагоніста ендотеліну
босентану (помірний індуктор CYP3A4, CYP2C9 та, можливо, CYP2C19) у
рівноважному стані (125 мг двічі на добу) та силденафілу у рівноважному
стані (80 мг тричі на добу) призводило до зниження AUC та Cmax
силденафілу на 62,6 % та 55,4 % відповідно. Тому одночасне
застосування таких потужних індукторів CYP3A4, як рифампіцин, може призводи=
ти
до більш вираженого зниження концентрації силденафілу у плазмі крові.
Нікорандил являє собою гібрид активатора
кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовлює можливість його
серйозної взаємодії з силденафілом.
Ефе=
кти
силденафілу на інші лікарські засоби. Силденафіл – слабкий інгібі=
тор
ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4 цитохрому
Р450 (ІК50 > 150 мкмоль). Оскільки пікова плазмова
концентрація силденафілу дорівнює приблизно 1 мкмоль, вплив препарату на
кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірний.
Відсутні дані щодо взаємодії силденафілу та та=
ких
неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, як теофілін та дипіридамол.
Оскільки відомо, =
що
силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту/ циклічного гуанозинмонофос=
фату
(цГМФ), було встановлено, що силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів,
тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами у
будь-якій формі протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Ріоцигуат. Докліні=
чні
дослідження продемонстрували адитивний системний ефект зниження артеріально=
го
тиску, при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. Клінічні
дослідження продемонстрували, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіт=
орів
ФДЕ5. У пацієнтів, які брали участь у дослідженнях, не спостерігалось
позитивного клінічного ефекту від одночасного застосування інгібіторів ФДЕ5=
з
ріоцигуатом. Протипоказане одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторами=
ФДЕ5
(у тому числі силденафілом) (див. розділ «Протипоказання»).
Одночасне застосу=
вання
силденафілу та блокаторів α-адренорецепторів може призвести до розвитку
симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Така реакція
найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу (д=
ив.
розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). При
одночасному застосуванні блокатора α-адренорецепторів доксазозину
(4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 =
;мг)
одночасно пацієнтам із доброякісною гіперплазією передміхурової залози,
стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину,
спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні
лежачи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. та середнє
зниження артеріального тиску у положенні стоячи на 6/6&nb=
sp;мм
рт. ст., 11/4 мм рт. ст., 4/5 мм рт. ст. відповідно. При
одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізац=
ія
стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося=
про
розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії, а саме – про випадки
запаморочення та переднепритомний стан, але без синкопе.
Не спостерігалося жодних значущих взаємодій при
одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутаміду (250 м=
г)
або варфарину (40 мг), що метаболізуються CYP2C9.
Силденафіл (50 мг) не призводив до подовж=
ення
часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кислоти
(150 мг).
Силденафіл (50 мг) не потенціював
гіпотензивну дію алкоголю при середньому максимальному рівні етанолу в крові
80 мг/дл.
У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не
спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів при одночасному
застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики,
блокатори β-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину=
ІІ,
антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії),
блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори=
α-адренорецепторів. При одночасному застосуванні силденафілу
(100 мг) та амлодипіну пацієнтам із артеріальною гіпертензією
спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску у положе=
нні
лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску
становило 7 мм рт. ст. За величиною ці додаткові зниження артеріального тис=
ку
були порівнянними із тими, що спостерігалися при застосуванні лише силденаф=
ілу.
Силденафіл у дозі 100 мг не впливав на фа=
рмакокінетичні
показники інгібіторів =
ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.
Застосування силде=
нафілу
у рівноважному стані (80 мг тричі на добу) призводило до підвищення AU=
C та
Cmax босентану (125 мг двічі на день) на 49,8 % та
42 % відповідно.
Особливості застосування. <= o:p>
До початку терапії слід зібрати медичний анамн=
ез
пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної
дисфункції та визначення її можливих причин.
Фак=
тори
ризику серцево-судинних захворювань. Оскільки сексуальна активність супроводжується
певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної
дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силден=
афіл
чинить судинорозширювальну дію, що проявляється легким та короткочасним
зниженням артеріального тиску. До призначення силденафілу лікар має ретельно
зважити, чи може такий ефект несприятливо впливати на пацієнтів із певними
основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. =
До
пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти із
обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти,
гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) або пацієнти із рідкісним синдро=
мом
мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції
артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.
Препарат потенціює гіпотензивний ефект нітратів
(див. розділ «Протипоказання»).
Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку
серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокард=
ію,
раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи,
транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотенз=
ію,
які за часом збігалися із застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів,=
але
не у всіх, існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато так=
их
побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту і л=
ише
кілька трапилося невдовзі після застосування силденафілу без сексуальної
активності. Тому неможливо визначити, чи пов’язаний розвиток таких побічних
реакцій безпосередньо із факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими
чинниками.
Прі=
апізм. Засоби для лікува=
ння
еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з
обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуля=
ція,
кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяю=
ть
розвитку пріапізму (такими як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома=
або
лейкемія).
Повідомлялося про випадки подовженої ерекції та пріапізму. Якщо ерекція триває більш ніж 4 години, пацієнтам слід негайно звернутись за медичною допомогою. За відсутності негайного лікування пріапі= зм може призвести до пошкодження тканин пеніса та до стійкої втрати потенції.<= o:p>
Одн=
очасне
застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування
еректильної дисфункції. Безпека та ефективність одночасного застосування
силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування
легеневої гіпертензії, які містять силденафіл, чи з іншими препаратами для
лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких
комбінацій не рекомендоване.
Впл=
ив на
зір. Спонтанні
повідомлення про виникнення дефектів зору надходили асоційовано із
застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні
реакції»). Про випадки неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорово=
го
нерва, що є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення та повідомля=
лося
асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. ро=
зділ
«Побічні реакції»). Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення
зору застосовування препарату слід припинити та негайно звернутися до лікаря
(див. розділ «Протипоказання»).
Одн=
очасне
застосування з ритонавіром. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не
рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші
види взаємодій»).
Одн=
очасне
застосування з блокаторами α-адренорецепторів. Пацієнтам, які застосовують
блокатори α-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережні=
стю,
оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяк=
их
схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає прот=
ягом
4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації можливого
розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори
α-адренорецепторів, їх стан потрібно стабілізувати за допомогою блокат=
орів
α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Також слід
розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділ «Спос=
іб
застосування та дози»). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у
разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.
Впл=
ив на кровотечі.
In vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію
нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу
пацієнтами із порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Т=
аким
чином, застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після
ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.
Після застосування дози 100 мг не спостерігаєт=
ься
впливу на морфологію чи рухомість сперматозоїдів.
Втр=
ата
слуху.
Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5,
включаючи силденафіл, та негайно звернутися за медичною допомогою у разі
раптового зниження чи втрати слуху. Про ці явища, які також можуть
супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціац=
ією
у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Визначити,
пов’язані ці явища прямо із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з іншими
факторами, неможливо.
Одн=
очасне
застосування із гіпотензивними препаратами. Силденафіл чинить
системну судинорозширювальну дію та може у подальшому знижувати артеріальний
тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. При
одночасному застосуванні амлодипіну
(5 мг або 10 мг) та силденафілу (100 мг) перорально
спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм р=
т.
ст. та діастолічного – на 7 мм рт. ст.
Захворювання, що передаються статевим шляхом.<=
/i> Застосування пре=
парату
не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід
проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних засобів для захисту в=
ід
захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту
людини.
Застосування у період вагітності або
годування груддю.
Препарат не призначений для застосування жінка=
ми.
Здатність впливати на швидкість реакції п=
ри
керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень впливу препарату на здатність керув=
ати
транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося.
Оскільки при застосуванні силденафілу повідомлялося про випадки запаморочен=
ня та
порушення з боку органів зору, перед тим як сідати за кермо транспортного
засобу або працювати з механізмами, пацієнтам необхідно з’ясувати, якою є ї=
хня
індивідуальна реакція на застосування препарату.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовувати перорально.
Дор=
ослі. Рекомендована доза
препарату становить 50 мг та застосовується у разі необхідності прибли=
зно
за годину до сексуальної активності. Залежно від ефективності та переносимо=
сті
препарату дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг.
Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Частота застосування
максимальної рекомендованої дози препарату становить 1 раз на добу. При
застосуванні препарату під час прийому їжі дія препарату може наставати
пізніше, ніж при його застосуванні натще.
Пац=
ієнти
літнього віку. Необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку (≥ 65 років) відсутня.
Пац=
ієнти із
нирковою недостатністю. Пацієнтам із нирковою недостатністю легкого та помірн=
ого
ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30 – 80 мл/хв) рекомендована доза
препарату є такою ж, як наведено вище у підрозділі «Дорослі».
Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю
тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс
силденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 =
мг.
Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу м=
ожна
збільшити поступово до 50 мг та до 100 мг.
Пац=
ієнти із
печінковою недостатністю. Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю
(наприклад цирозом) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути можливість
застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату
при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 мг та до
100 мг.
Пацієнти, які застосовують інші лікарські
засоби. Якщо пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP3A4
(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді=
й»),
слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (за винятком
ритонавіру, застосування якого одночасно із силденафілом не рекомендується,=
див.
розділ «Особливості застосування»).
=
З метою мінімізац=
ії
можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують
блокатори α-адренорецепторів, їх стан потрібно стабілізувати за допомо=
гою
блокаторів α-адренорецепторів до початку застосування силденафілу. Так=
ож
слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділ
«Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій»).
=
Діти.
Препарат не показ=
аний до
застосування особами віком до 18 років.
Передозування.
Під час застосування разової дози силденафілу =
до
800 мг побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися при
застосуванні силденафілу у нижчих дозах, але зустрічалися частіше та були б=
ільш
тяжкими. Застосування силденафілу у дозі 200 мг не призводило до
підвищення ефективності, але спричиняло зростання кількості випадків розвит=
ку
побічних реакцій (головного болю, приливів крові, запаморочення, диспепсії,
закладеності носа, порушень з боку органів зору).
У разі передозува=
ння при
необхідності слід вдатися до звичайних підтримуючих заходів. Прискорення
кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок високого ступеня
зв’язування препарату з білками плазми крові та відсутності елімінації
силденафілу із сечею.
Побічні реакції.
Інф=
екційні
та інвазивні захворювання: риніт.
З б=
оку
імунної системи: гіперчутливість.
З б=
оку
нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, гіпестезія, інсульт, транзит=
орна
ішемічна атака, судоми, рецидиви судом, синкопе, атаксія, невралгія,
нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні
сновидіння, зниження рефлексів, тривога, транзиторна глобальна амнезія.
З б= оку органів зору: порушення сприйняття кольору (хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія), розлади зору, затьмарення зору, розлади сльозовиділення (сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозовиділення), біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскраві= сть зору, кон’юнктивіт, оклюзія судин сітківки, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, поруше= ння з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зор= у, міопія, астенопія, плаваючі помутніння скловидного тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кругів навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери, кровови= лив в око, катаракта, сухість в очах,= тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сіт= ківки, судинні захворювання сітківки чи кровотеча, відшарування скловидного тіла.<= o:p>
Повідомлялося про випадки неартеріальної перед=
ньої
ішемічної нейропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, у т.ч.
постійної втрати зору, які були пов’язані у часі із застосуванням інгібітор=
ів
ФДЕ5, включаючи силденафіл. Багато з пацієнтів, але не всі, мали наявні
анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої
ішемічної нейропатії зорового нерва, включаючи (але необов’язково обмежуючи=
сь)
такі: низьке співвідношення діаметру екскавації та диску зорового нерва
(застійний диск зорового нерва), вік більше ніж 50 років, гіпертензія,
захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо
визначити, пов’язані ці явища із
застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з наявними анатомічними або судинними
факторами ризику, чи з комбінацією цих всіх факторів, чи з іншими факторами=
.
З б=
оку
органів слуху та вестибулярного апарату: дзвін у вухах, глухота, бі=
ль у
вухах.
Повідомлялося про випадки раптового зниження чи
втрати слуху, пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. У деяких випад=
ках
повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, що могли
відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках
інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити,
пов’язані ці явища прямо із застосуванням силденафілу, з наявними факторами
ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів чи з іншими факторами,
неможливо.
З б=
оку
серця:
тахікардія, посилене серцебиття, раптова серцева смерть, інфаркт міокарда,
шлуночкова аритмія, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія,
стенокардія, АV-блок=
ада, ішемія
міокарда, раптова зупинка серця, порушення результатів на ЕКГ, кардіоміопат=
ія.
З б=
оку
судин:
припливи крові, припливи крові до обличчя, припливи жару, гіпертензія,
гіпотензія, мігрень, постуральна гіпотензія, тромбоз судин головного мозку.=
Повідомлялося про серйозні серцево-судинні,
цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу,
субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, =
що
були пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. Більшість пацієнтів, ал=
е не
всі, мали існуючі фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багат=
о з
цих явищ виникли під час або відразу після сексуальної активності, а декіль=
ка
явищ виникли відразу під час застосування силденафілу без
сексуальної активності. Інші явища виникли протягом наступних годин чи днів
після застосування силденафілу та сексуальної активності. Неможливо встанов=
ити,
мають ці явища прямий зв’язок із застосуванням силденафілу, із сексуальною
активністю, із наявними факторами ризику чи з комбінацією цих факторів, чи з
іншими факторами.
З б=
оку респіраторної системи, органів грудної =
клітки
та середостіння: закладеність носа, носова кровотеча, закладеність
придаткових пазух носа, відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки
носа, сухість у носі, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт,
посилене слиновиділення, посилення кашлю.
З б=
оку
травного тракту: нудота, диспепсія, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біл=
ь у
верхній частині живота, сухість у роті, гіпестезія ротової порожнини, глоси=
т, коліт, дисфагія, гастрит,
гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб,
ректальна кровотеча, гінгівіт.
З б=
оку
шкіри та підшкірної тканини: висипання, синдром Стівенса – Джонсона, синдром Лайє=
лла,
кропив’янка, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дермати=
т,
ексфоліативний дерматит.
З б=
оку
опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія, біль у кінцівках,
артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія,
синовіт.
З б=
оку
сечовидільної системи: гематурія, цистит, ніктурія, підвищена частота
сечовипускань, нетримання сечі.
З б=
оку
репродуктивної системи та молочних залоз: кровотеча зі статевого чле=
на,
пріапізм, гематоспермія, подовжена ерекція, збільшення молочних залоз, пору=
шення
еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.
З б=
оку
системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.
Повідомлялося про розвиток вазооклюзивних криз=
ів,
що потребували госпіталізації, при застосуванні силденафілу пацієнтами з
легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодо серпоподібноклітинної
анемії. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують
препарат з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.
Роз=
лади
метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет,
гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія,
гіпернатріємія.
Заг=
альні
розлади та реакції у місці введення: біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчу=
ття
жару, подразнення, набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, бі=
ль,
раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження, біль у спині.
Обс=
теження: підвищена частота
серцевих скорочень.
<=
u>Звітування про
підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після
реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити
безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними =
із
застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які
підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.
Термін
придатності.
3 роки (дозування 25 мг) від дати виробництва препарату в упаковці «in bulk».
5 років (дозування 50 мг або 100 мг=
span>) від дати виробництва препарату в упаковці «in bulk».
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 =
span>○С.
Зберігати у недоступному для
дітей місці.
Упаковка.
Таблетки № 1, №4 (1х4=
) у блістерах у коробці.
Категорія відпуску. =
За
рецептом.
Виробник.
Товариство з обмеженою відповідальністю
«Фармацевтична фірма «Вертекс».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця
провадження діяльності.
Україна, 61085, Харківська обл.,
місто Харків, вулиця Астрономічна, будинок 33, літ. «В-=
1».