ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЕКСКЕТОПРОФЕН АБРИЛ

(DEXKETOPROFEN )

Склад:

діюча речовина: декскетопрофену трометамол;

1 ампула (2 мл) містить де= кскетопрофену трометамолу 73,8 мг еквівалентно декскетопрофену 50 мг;

допоміжні речовини: етанол (96 %), натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

=

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій/інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.=

<= /p>
Фармакотера= певтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропі= онової кислоти. Декскетопрофен. Код АТХ M01A E17.=

=

Фармакологічні властивості.

Декскето= профену трометамол – трометам= інова сіль (S)-(+)-2-(3-бензоїлфеніл) пропіонової кис= лоти, що чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до к= ласу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Механізм= дії

Механізм дії НПЗЗ базує= ться на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності циклооксигенази. Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксиди PGG₂ та PGH₂, з яких утворюються простагландини PGE₁, PGE₂, PGF₂_a, PGD₂, а також простациклін PGI= ₂ та тромбоксани ТхА₂ і ТхВ_{2.
Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів=
може
впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни,
що може також опосередковано впливати на основну дію д=
екскетопрофену.}

Фармакодинаміка.=

Була виявлена пригнічувальна дія декскетопрофе= ну трометамолу на активність циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2 у лабораторних тварин та у людей.

Клінічна= ефективність та безпека

Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену= трометамол чинить виражену аналгетичну дію. Знеболювальна дія декскетопрофену трометамолу при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному вв= еденні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена при різн= их видах болю при хірургічних втручаннях (ортопеди= чні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у поперек= у) та ниркових коліках. Під час проведених досліджень аналгетичний ефект декскетопрофену швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопр= офену трометамолу зазвичай становить 8 годин. Клінічн= і дослідження продемонстрували, що застосування декскетопрофену дає змогу значно скоротити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким призначали з метою купірування післяопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється пацієнтом, призначали і декскетопрофену трометамол, то їм було потрібно значно менше морфію (на 30–45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після внутрішньом’язового<= /span> введення декскетопрофену т= рометамолу людині максимальна концентрація досягається приблизно через 20 хвилин (10–45 хвилин). Доведено, що при однораз= овому внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні 25= –50 мг лікарського засобу площа під к= ривою «концентрація-час» (AUC) пропорційна дозі.

Розподіл=

Аналогічно до інших лікарських засобів із висок= им ступенем зв’язування з білками плазми крові (99 %), об’єм розподілу декскетопрофену становить у середньому 0,25 л/кг. Пер= іод напіврозподілу становить приблизно 0,35 години, а пер= іод напіввиведення – 1‑2,7 години.

Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування лікарського засобу продемонстрували, що максима= льна концентрація (C_max) і AUC після оста= ннього внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після однократного застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.

Біотрансформація та виведення

Метаболізм декскетопрофену= в основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроно= вою кислотою та подальшим виведенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамолу у сечі виявляється тільки оптичний = ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації лікарського засобу в оптич= ний ізомер R-(-) у людей.

Пацієнти літнього віку= =

Після введення одноразових та багаторазових доз ступінь впливу лікарського засобу на здорових добровольців літнього віку (в= іком від 65 років), які брали участь у дослідженні, був значно вищий (до 55 = ;%), ніж на молодих добровольців, однак статистично значущої різниці у максималь= ній концентрації та часі її досягнення не спостерігалося. Середній період напіввиведення збільшувався (до 48 %), а визначе= ний сумарний кліренс скорочувався.

Доклінічні дані з без= пеки=

Стандартні доклінічні дослідження – дослідження фармакологічної безпеки, ген= отоксичності та імунофармакології – не виявили особливої неб= езпеки для людини. Дослідження хронічної токсичності на тваринах дало змогу виявити максимальну дозу лікарського засобу, що не викликає побічних реакцій, яка є= в 2 рази вищою від дози, рекомендованої для людини. При введенні більш високих = доз лікарського засобу мавпам основною побічною реакцією була кров у випорожнен= нях, зниження приросту маси тіла, а при найвищій дозі – патології з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у вигляді ерозій. Ці реакції проявлялися при дозах, при яких експозиція лікарського засобу була в 14–18 раз вищою, ніж при максимальній дозі, рекомендованій люди= ні. Досліджень канцерогенного впливу на тваринах не проводилося.

Як і всі НПЗЗ, декскетопро= фен здатен призвести до загибелі ембріона або плода у тварин за рахунок безпосереднього впливу на його розвиток або опосередковано – за рахунок ураження ШКТ матері.

Клінічні характеристики.

Показання.<= /span>=

Симптоматичне лікування гострого болю середньої= та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад при післяопераційних болях, ниркових коліках та болю у попереку.

Протипоказа= ння.=

-&nb= sp;         Підвищена чутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого нестероїдного протизапального засобу (НПЗЗ) або до допоміжних речовин препарату;

-&nb= sp;         пацієнтам, у яких застосування речовин аналогічної дії, наприклад ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ, провокує розвиток нападів бронхіальної астми, бронхосп= азму, гострого риніту, носових поліпів, появу кропив’янки або ангіоневротичного набряку;

-&nb= sp;         якщо під час лікування кетопрофеном або фібратами виникали фотоалергічні або фототоксичні реакції;

-&nb= sp;         шлунково-кишкові кровотечі аб= о перфорації в анамнезі, пов’язані з терапією НПЗЗ;

-&nb= sp;         пептична виразка в активній ф= азі/шлунково-кишкова кровотеча або наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або= перфорацій;

-&nb= sp;         хронічна диспепсія;

-&nb= sp;         кровотеча в активній фазі або підвищена кровоточивість;

-&nb= sp;         хвороба Крона або неспецифічн= ий виразковий коліт;

-&nb= sp;         тяжка серцева недостатність;<= o:p>

-&nb= sp;         порушення функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤ 59 мл/= хв);

-&nb= sp;         тяжке порушення функції печін= ки (10–15 балів за шкалою Чайлда-П’ю);<= /span>

-&nb= sp;         геморагічний діатез та інші порушення згортання крові;

-&nb= sp;         при вираженій дегідратації (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини);

-&nb= sp;         ІІІ триместр вагітності та пе= ріод годування груддю.

Через вміст= у лікарському засобі етанолу препаратпротипоказаний для нейроаксіального (інтратекальног= о або епідурального) введення.<= /p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одн= очасне застосування таких лікарських засобів з НПЗЗ не рекомендується:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-fon= t-weight: bold'>

-          Інші НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2), у тому числі саліцилати у високих дозах (≥ 3 г/добу). При одночасному застосуванні кількох НПЗЗ підвищується ризик виникн= ення виразки у шлунково-кишковому тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їхньої взаємно посилюючої дії.

-          Ант= икоагулянти. НПЗЗ посилюють дію антикоагулянтів, наприклад = варфарину, внаслідок високого ступеня зв’язування декскетопрофену= з білками плазми крові, а також внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадця= типалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під нагля= дом лікаря, ретельно контролюючи відповідні лабораторні показники.

-          Гепарини. П= ідвищується ризик кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизов= ої оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під наглядом лікаря, ретельно контролюючи відповідні лабораторні показники.

-          Кортикостероїдні за= соби. Підвищується ризик розвитку виразки у ШКТ або шлунково-кишкової кровотечі.

-          Літ= ій (були повідомлення для кількох НПЗЗ). Н= ПЗЗ підвищують рівень літію у крові, що може призвести до інтоксикації (зменшує= ться виведення літію нирками), тому на початку застосування декскетопрофену, при корекції дози або його відміні необхідно проконтролювати рівень літію у крові.

-          Метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг на тиждень). За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотр= ексату на тлі застосування НПЗЗ у цілому посилюється його негативний вплив на сист= ему крові.

-          Пох= ідні гідантоїну та сульфонаміди= . Можливе посилення токсичності цих речовин.

Одн= очасне застосування таких лікарських засобів з НПЗЗ вимагає обережності:

-          Діу= ретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди= та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Декскетопрофен знижує ефективність діуретиків та інших антигіпертен= зивних засобів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб літнього віку) застосування лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, одночасно з інгібі= торами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ а= бо з антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, = що зазвичай є оборотним процесом. При застосуванні декске= топрофену разом із будь-яким діуретичним засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функц= ію нирок.

-          Метотрексат у низьких дозах (менше 15 мг на тиждень). = За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ посилюється його негативний вплив на систему крові загалом. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід проводити під суворим наглядом лікар= я.

-          Пентоксифілін. І= снує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник = часу кровотечі.

-          Зидовудин. І= снує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗЗ призводить до тяжкої анемії. Протягом 1–2 тижнів після початку застосування= декскетопрофену слід зробити аналіз крові та перевіри= ти вміст ретикулоцитів.

-          Пре= парати сульфонілсечовини. НПЗЗ здатні посилити гіпоглікемічну дію= цих лікарських засобів за рахунок заміщення препаратів сульфонілсечов= ини у сполуках з білками плазми крові.

Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких лікарських засобів:=

-          Бет= а-блокатори. НПЗЗ здатні послабити їхню антигіпертензивну дію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів.

-          Циклоспорин та= такролімус. М= ожливе посилення нефротоксичності за рахунок впливу НП= ЗЗ на ниркові простагландини. При комбінованій терапі= ї слід контролювати функцію нирок.

-          Тромболітичні за= соби. Підвищується ризик кровотечі.

-          Антиагрегантні за= соби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі.<= /p>
-          Пробенецид. М= ожливе збільшення концентрації декскетопрофену у плазмі крові, що, вірогідно, зумовлено пригніченням ниркової = канальцевої секреції та кон’югації лікарського засобу з глюкуронов= ою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену.

-          Сер= цеві глікозиди. Н= ПЗЗ здатні збільшити концентрацію глікозидів у плаз= мі крові.

-          Міфепристон. Т= еоретично існує ризик зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів простагландинсинтетази. Обм= ежені дані дають змогу припустити, що сумісне введення НПЗЗ в один день із простагландином не має небажаного впливу на ефективні= сть міфепристону або простагландину<= /span> щодо дозрівання шийки матки або її скорочуваності, а також не знижує клінічну ефективність лікарських засобів для медикаментозно= го переривання вагітності.

-          Ант= ибіотики хінолінового ряду. Результати дослідже= нь на тваринах показали, що при застосуванні похідних хін= олону у високих дозах у комбінації з НПЗЗ підвищується ризик розвитку судом.=

-          Тенофовір. П= ри сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися концентрація азоту сечовин= и і креатиніну в плазмі крові, тому для оцінки можливого впливу сумісного застосування цих лікарських засобів необхідно контролювати функцію нирок.

-          Деферасірокс. П= ри сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися ризик токсичного впливу на= ШКТ. При застосуванні даного лікарського засобу спільно з д= еферасіроксом необхідний ретельний нагляд за пацієнтом.

-          Пеметрексед. П= ри сумісному застосуванні з НПЗЗ може знижуватися виведення пеметрекседу, тому при застосуванні НПЗЗ у високих дозах необхідно виявляти особливу обережність. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступе= ня тяжкості (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв) слід уникати застосування = декскетопрофену протягом двох днів до і двох днів піс= ля прийому пеметрекседу.

Особливості застосування.

З обережністю слід за= стосовувати лікарський засіб пацієнтам з алергічними станами в анамнезі. Уникати застос= ування декскетопрофену у комбінаці= ї з іншими НПЗЗ, у тому числі із селективними інгібіторами циклооксигенази-2. <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>Побічні реакції можна зменшити за рахун= ок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.

Без= пека стосовно шлунково-кишкового тракту

Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у деяких випадках з летальн= им наслідком, зафіксовано при застосуванні усіх НПЗЗ на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-передвісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку ШКТ. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки застосування лікарського засобу слід припинити. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворен= ня виразки або її перфорація підвищується зі збільшенням дози НПЗЗ у пацієнтів= із виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку підвищена частота побічних реакцій на застосування НПЗЗ, особливо таких, як виникнення шлунково-кишкової кровотечі та перфорац= ії, іноді з летальним наслідком. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої дози. Як і у разі застосування усіх НПЗЗ, пацієнтам, які мають в анамнезі езофагіт, гастрит та/або вираз= кову хворобу, слід бути певним, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії. У пацієнтів із наявними симптомами патології ШКТ, у тому числі в анамнезі, протягом застосування лікарського засобу необхідно контролювати стан ШКТ щодо виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі. НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями ШКТ в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення. Для таких пацієнтів та= пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту у малих дозах або інші лікарські = засоби, що збільшують ризик виникнення побічних реакцій з боку ШКТ, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад із мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.<= /o:p>

Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку ШКТ, необхідно повідомляти лікаря про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових етапах лікування.

Слід з обережністю призначати декскетопрофен пацієнтам, які одноча= сно застосовують лікарські засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки= або кровотечі: пероральні кортикостероїдні засоби, = антикоагулянтні засоби (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота.

Пор= ушення функції нирок

Пацієнтам із порушенн= ями функції нирок лікарський засіб слід призначати з обережністю, оскільки на т= лі застосування НПЗЗ можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в орган= ізмі і набряки. Через підвищений ризик нефротоксичності лікарський засіб слід призначати з обережністю при лікуванні діуретиками, а також тим пацієнтам, у яких можливий розвиток гіповолемії. Під час лікування організм повинен отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичного впливу на нирки. Так само, як і інші НПЗЗ, декскетопрофен може підвищувати концентра= цію азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що призводить до гломерулонефриту, інтерстиціальн= ого нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синд= рому і гострої ниркової недостатності. Найбільше порушень функції нирок виникає у пацієнтів літнього віку.

Пор= ушення функції печінки

Пацієнтам із порушенн= ями функції печінки лікарський засіб слід призначати з обережністю. Аналогічно іншим НПЗЗ, декскетопрофен може викликати тимча= сове і незначне підвищення значень деяких печінкових показників, а також виражене підвищення активності АСТ і АЛТ. При відповідному підвищенні зазначених показників терапію слід припинити.

Найбільше порушень функції печінки виникає у пацієнтів літнього віку.

Без= пека щодо серцево-судинної системи і мозкового кровообігу<= /p>
Пацієнтам з артеріаль= ною гіпертензією і/або серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості необхідні контроль і консультативна допомога. Особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамне= зі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності (на тлі застосування= лікарського засобу підвищується ризик розвитку серцевої недостатності), оскільки при лікуванні НПЗЗ спостерігалися затримка рідини в тканинах і утворення набряків. Клінічні дослідження та епідеміолог= ічні дані дають змогу припустити, що на тлі застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може трохи підвищуватися ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні = декскетопрофену недостатньо. Отже, у разі неконтрольованої артеріальної гіпертензії, застій= ної серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, захворювань периферичних артерій і/або судин головного мозку декскетопрофен слід призначати тільки після ретельної оцінки стану пацієнта. Настільки ж ретельну оцінку стану слід проводити перед початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинного захворювання (таки= ми як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цук= ровий діабет, куріння). Неселективні НПЗЗ здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів= та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену трометамолу та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалося у клінічних дослідженнях, впливу на показники коагуляції не було виявлено. Однак пацієн= там, які застосовують декскетопрофену трометамол одночасно з лікарськими засобами, що впливають на гемостаз, наприклад із варфарином, іншими кумариновими<= /span> препаратами або гепаринами, необхідно перебуват= и під ретельним наглядом лікаря. Найбільше порушень функції серцево-судинної сист= еми виникає у пацієнтів літнього віку.

Шкі= рні реакції

Були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗЗ, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса–Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Вірогідно, найбільший= ризик їх виникнення спостерігається на початку лікування, у більшості пацієнтів в= они виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірних висипань, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів г= іперчутливості прийом лікарського засобу слід відмі= нити.

Мас= кування симптомів основних інфекцій

Дек= скетопрофен може маскувати симптоми інфекцій, що може завадити діагностуванню і своєчасному лікуванню і, тим самим, погіршити наслідки інфекції. Такі випадки спостерігалися при бактері= альній пневмонії і бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли декскетопрофен вводять для полегшення болю у зв’язку з інфекційним процесом, рекомендується моніторинг інфекційного процесу. В амбулаторних умовах пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми зберігаються або погіршуються.<= o:p>

Інша інформація

Особливу обережність = слід приділяти у разі призначення лікарського засобу пацієнтам:

- зі спадковим поруше= нням метаболізму порфірину (наприклад, при гострій переміжній порфірії);

- з дегідратацією;

- безпосередньо після великих хірургічних втручань.=

Якщо лікар вважає, що необхідне тривале застосування декскетопрофену,= слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок.

У дуже рідкісних випа= дках спостерігалися тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій= гіперчутливості після прийому де= кскетопрофену лікування слід припинити. Залежно від симптомів, будь-яке необхідне в таких випадках лікування потрібно проводити під наглядом лікаря. Пацієнти, я= кі страждають на астму в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом і/або поліпами носа, схильні до вищого ризи= ку алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗЗ, ніж інші пацієнти. Признач= ення декскетопрофену може викликати напади астми або= бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗЗ.

Можливий розвиток тяж= ких інфекційних ускладнень з боку шкіри і м’яких тканин на тлі вітряної віспи. Дотепер даних, що дають змогу виключити роль НПЗЗ в посиленні цього інфекційного процесу, отримано не було. Тому при вітряній віспі не рекомендується застосовувати декскетопрофен.

Декскетопрофен<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> слід з обережністю вводити пацієнтам із порушенням кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.

Як і інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань під час його застосуванн= я. В окремих випадках під час застосування НПЗЗ повідомлялося про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м’яких тканинах. Таким чином, якщо під час застосування з’являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негай= но звернутися до лікаря.

Важлива інформація про допомі= жні речовини

Кожна ампула <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>лікарського засобу містить 12,35 об. % етанолу, тобто до 200 мг у перерахуванні на одну дозу, що дорівнює 5 мл пива або 2,08 вина у перерахуванні на дозу. Декскетопрофен може негативно впливати на осіб= , які страждають на алкоголізм. Вміст етанолу слід враховувати при застосуванні вагітним та жінкам, які годують груддю, дітям та пацієнтам із групи ризику, наприклад при захворюваннях печінки, а також пацієнтам з епілепсією.

Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натр= ію (23 мг) на дозу, тому практично не містить вільного натрію.

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Застосування <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>лікарського засобу протипоказано у ІІІ тримес= трі вагітності та у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Вагітність

Пригнічення синтезу <= span class=3DSpellE>простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності збільшує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та утворення гастрошизису. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з < 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ підвищується зі збільшенням дози препарату та тривалості терапії. Дослідження на тваринах показали, що застосування інгібіторів синтезу простагл= андинів призводить до збільшення втрат ембріонів до та після імплантації та летальн= ості ембріонів/плодів. Крім того, у тварин, які отримували інгібітори синте= зу простагландинів протягом стадії органогенезу, спостер= ігали збільшення випадків різних аномалій, включаючи серцево-судинну. Проте дослідження на тваринах не показали репродуктивну токсичність декскетопрофену трометамолу. Застосування декскетопрофену з 20-го тижня вагі= тності може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може спостерігатися невдов= зі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення застосування препарату. Крім того, після прийому препарату вагітними у ІІ триместрі вагітності повідомлялося про випадки звуження артеріальної протоки у плода, більшість з яких минули після припинення лікування. Тому призначення декскетопрофену трометамолу у І та ІІ триместрах вагітності можливе тільки при крайній необхідності. Жінкам, які планують вагітність, або у І та ІІ триместрах вагітності слід застосову= вати найменшу можливу ефективну дозу декскетопрофену= трометамолу протягом якомога коротшого терміну лікува= ння. Допологовий моніторинг щодо олігогідр= амніону та звуження артеріальної протоки у плода слід розглянути у разі впливу декскетопрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Вагітним = слід припинити застосування декскетопрофену, якщо ви= явлено олігогідрамніон або звуження артеріальної прото= ки у плода.

Під час ІІІ триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють ризики для = плода:

-      =    кардіопульм= ональний токсичний синдром (звуження/закупорка артеріальної протоки та легенева гіпертензія);<= o:p>

-&nb= sp;        порушення функції нирок (див. вище);

-&nb= sp;        наприкінці вагітності для мат= ері та дитини;

-&nb= sp;        подовження часу кровотечі (еф= ект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз;

-&nb= sp;        затримки скорочення матки, що спричиняє затримку пологів та затяжні пологи.

Період годування груддю

Даних про проникнення декс= кетопрофену у грудне молоко немає. Лікарський засіб протипоказаний у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильніст= ь

Як і інші НПЗЗ, декскетопр= офену трометамол може знижувати жіночу фертильність, = тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Жінка= м, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження щодо безпліддя, слід розглянути можливість відміни препарату.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На тлі застосування декскетопрофену можливе виникнення запамороченн= я, порушення зору або сонливості. У таких випадках можливе погіршення здатност= і до швидкого реагування, орієнтування в дорожній ситуації і керування автотранспортом або іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Для мінімізації побічних реакцій слід застосову= вати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду (див. розділ «Особлив= ості застосування»).

Дорослі. Рекомендо= вана доза становить 50 мг з інтервалом 8–12 годин. При необхідності повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосову= вати тільки у період гострого болю (не довше 2-х діб). Пацієнтів слід переводити= на пероральне застосування аналгетиків, якщо це мо= жливо. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у ко= мбінації з опіоїдними аналгетиками<= /span>.

Пац= ієнти літнього віку. Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза декскетопрофену (максимальна добова доза становить 50= мг при порушенні функції нирок легкого ступеня).

Пор= ушення з боку печінки. Для пацієнтів із патологією печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (5–9 балів за шкалою Чайлда–П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу = до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печін= ки (10–15 балів за шкалою Чайлда–П’ю) препарат протипоказаний.

Пор= ушення з боку нирок. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60–89 мл/хв) максимальну добову дозу сл= ід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 59 мл/хв) препарат протипоказаний.=

Діти та підлітки.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> Препарат не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Спо= сіб застосування

Внутрішньом= ’язове введення=

Вміст однієї ампули (2 мл) слід повільно вводити глибоко у м’язи.

Внутрішньовенна інфузія

Для проведення внутрішньовенної інфузії вміст ампули 2 мл розвести у 30–<= /span>100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, розчині глюкози або розчині Рінгера-лактату. Розчин для інфу= зій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин має бути прозорим. Інфузі= ю необхідно проводити внутрішньовенно повільно протягом 10–30 хвилин.

Препарат, розведений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, = лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.

Внутрішньовенна ін’єкція (болюсне введення)

При необхідності вміст однієї ампули (2 мл розч= ину для ін’єкцій) вводити внутрішньовенно повільно протягом не менше 15 секунд. Препарат можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами = для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіл= іну.

Декскетопрофен<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідроксизину,= тому що утворюється осад.

Розведені розчини для інфу= зій не можна змішувати з прометазином або пентазоцином. Препарат можна змішувати тільки з лікар= ськими засобами, що вказані вище. При внутрішньом’язовом= у або внутрішньовенному болюсному застосуванні пр= епарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули.

При зберіганні розведених розчинів лікарського засобу у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з = етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту дію= чої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

Препарат призначений для одноразового застосува= ння, тому залишки готового розчину слід утилізувати. Перед введенням необхідно візуально перевірити, чи розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.

=

Діти.

Препарат не слід застосовувати дітям та підлітк= ам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

=

Передозуван= ня.

Симптоми. Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку ШКТ (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливіс= ть, запаморочення, дезорієнтація, головний біль).

Лікування. При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол видаляється з організму за допомогою діалізу.

=

Побічні реакції.

У нижченаведеній табл= иці зазначено розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні реакції, зв’язок яких із декскетопрофену трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнани= й як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отрима= ні у післяреєстраційний період.

Органи і системи органів

Часто (≥ 1/100 – 1/10)

Нечасто (≥ 1/100= 0 –< 1/100)

Рідко

(≥ 1/10000 – <= ; 1/1000)

Дуже р= ідко (< 1/10000)

З боку крові та лімфатичної системи

-=

анемія

-=

нейтропенія,= тромбоцитопенія

З боку імунної системи

-=

-=

набряк гортані=

анафілактичні реакц= ії, у тому числі анафілактичний шок

З боку обміну речовин, метаболізму

-=

-

гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія, анорексія= , відсутність апетиту

-=

З боку психіки

-=

безсоння, занепокоєність

-=

-=

З боку нервової системи

-=

головний біль, запаморочення, сонливість

парестезії, непритомність

-=

З боку органів зору

-=

нечіткість зору

-=

-=

З боку органів слуху та вестибулярного апар= ату

-=

вертиго<= /p>

дзвін у вухах<= /o:p>

-=

З боку серця

-=

пальпітація

екстрасистолія, тахікардія

-=

З боку судинної системи

-=

а= ртеріальна гіпотензія, припливи

артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен

-=

З боку респіраторної системи, органів грудн= ої клітки та середостіння

-=

-=

брадипное<= o:p>

бронхоспазм, задишка

З боку шлунково-кишкового тракту=

нудота, блювання

біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті=

виразкова хвороба, кровотеча або перфорація

панкреатит

З боку печінки і жовчовивідних шляхів<= /o:p>

-=

-=

гепатоцелюлярна патологія

-=

З боку шкіри та підшкірної клітковини<= /o:p>

-=

дерматит, свербіж, висипання, підвищене потовиділення

кропив’янка, вугри<= o:p>

синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

-=

-=

ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’язові судоми, біль у спині

-=

З боку нирок та сечовивідних шляхів

-=

-=

гостра ниркова недостатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія

нефрит, нефротичний синдром

З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз

-=

-=

менструальні поруше= ння, порушення функції передміхурової залози

-=

Загальні розлади та реакції у місці введенн= я

біль у місці ін’єкц= ії, реакції у місці ін’єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча

пропасниця, підвище= на втомлюваність, біль, озноб, астенія, нездужання

тремтіння, перифери= чні набряки

-=

Л= абораторні показники

-=

-=

відхилення у показн= иках печінкових проб

-=

Порушення з боку ШКТ спостерігалися найчастіше.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. За наявними даними= , на тлі застосування декскетопрофену може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичн= і явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стомат= ит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігається гастрит. Також&n= bsp;відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ. Як і у разі застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична<= /span> та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона= та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Відповідно до результ= атів клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/р= изик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з= фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua= .

Термін придатності.=

3 роки.

Умови зберігання.

= Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

= Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Препарат не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину,= петидину та гідроксизину,= тому що утворюється осад.

Розведені розчини для інфу= зій, отримані, як зазначено в розділі «Спосіб застосування та дози», не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

=

Упаковка.=

По 2 мл в ампулі. По 5 ампул у блістері та картонній коробці.

=

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.=

Абрил Лабораторіз Прайвет Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.= =

Сел= о Бхагванпур, Техсіл Дера Бассі, Дістрікт Сахібзада Аджит Сінгх Нагар, Пенджаб – 140507, Індія.

Органи і системи органів	Часто (≥ 1/100 – 1/10)	Нечасто (≥ 1/100= 0 –< 1/100)	Рідко (≥ 1/10000 – <= ; 1/1000)	Дуже р= ідко (< 1/10000)
З боку крові та лімфатичної системи	-=	анемія	-=	нейтропенія,= тромбоцитопенія
З боку імунної системи	-=	-=	набряк гортані=	анафілактичні реакц= ії, у тому числі анафілактичний шок
З боку обміну речовин, метаболізму	-=	-	гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія, анорексія= , відсутність апетиту	-=
З боку психіки	-=	безсоння, занепокоєність	-=	-=
З боку нервової системи	-=	головний біль, запаморочення, сонливість	парестезії, непритомність	-=
З боку органів зору	-=	нечіткість зору	-=	-=
З боку органів слуху та вестибулярного апар= ату	-=	вертиго<= /p>	дзвін у вухах<= /o:p>	-=
З боку серця	-=	пальпітація	екстрасистолія, тахікардія	-=
З боку судинної системи	-=	а= ртеріальна гіпотензія, припливи	артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен	-=
З боку респіраторної системи, органів грудн= ої клітки та середостіння	-=	-=	брадипное<= o:p>	бронхоспазм, задишка
З боку шлунково-кишкового тракту=	нудота, блювання	біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті=	виразкова хвороба, кровотеча або перфорація	панкреатит
З боку печінки і жовчовивідних шляхів<= /o:p>	-=	-=	гепатоцелюлярна патологія	-=
З боку шкіри та підшкірної клітковини<= /o:p>	-=	дерматит, свербіж, висипання, підвищене потовиділення	кропив’янка, вугри<= o:p>	синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини	-=	-=	ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’язові судоми, біль у спині	-=
З боку нирок та сечовивідних шляхів	-=	-=	гостра ниркова недостатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія	нефрит, нефротичний синдром
З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз	-=	-=	менструальні поруше= ння, порушення функції передміхурової залози	-=
Загальні розлади та реакції у місці введенн= я	біль у місці ін’єкц= ії, реакції у місці ін’єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча	пропасниця, підвище= на втомлюваність, біль, озноб, астенія, нездужання	тремтіння, перифери= чні набряки	-=
Л= абораторні показники	-=	-=	відхилення у показн= иках печінкових проб	-=