ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

Есциталопрам Асіно

(Escitalopram Acino)

Склад:

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка містить есциталопраму оксалату (12,775 мг або 25,55 мг) у перерахуванні на есцитало= прам 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гідроксипропілметилцелюлоза= (гіпромелоза), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат;=

оболонка «Opadry ІІ White»: спирт полівініловий= , титану діоксид (E 171), поліетилен= гліколь (макрогол), тальк.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

= Основні фізико-хімічні властивості:

= таблетки= 10 мг: таблетки круглої ф= орми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з рискою;<= o:p>

таблетки 20 мг:<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'> таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з рискою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код АТХ N06A B10.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка=

Есциталопрам — це селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), який характеризується високою афінністю до основного зв’язувального сайту. Він також зв’язується з алостеричним сайтом транспортера серотоніну, при цьому афінність до цієї ділянки у 1000 разів нижча.

Есциталопрам не зв’язується зовсім або дуже слабко зв’язується з низкою рецепторів, зокрема із серотоніновими 5‑HT_1А-, 5‑HT<= sub>2-рецепторами, дофаміновими D₁- і D₂-рецепторами, = a₁‑, a₂‑, β‑адренергічними рецепто= рами, гістаміновими H₁-рецепторами, мускариновими холінергічними, бензодіазепіновими та опіатними рецепторами.

Інгібування зворотного захоплення 5-HT є єдиним можливим механізмом дії= , який пояснює фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.<= /p>
Фармакодинамічні ефекти

В одному подвійно сліпому плацебоконтрольованому дослідженні показників= ЕКГ у здорових осіб подовження інтервалу QTc (скоригованого за формулою Фрідері= чія) від вихідного значення становило 4,3 мс (90 % ДІ (довірчий інтервал): = 2,2, 6,4) при застосуванні лікарського засобу у дозі 10 мг/добу та 10,7 мс (90 % ДІ: 8,6, 12,8) при застосуванні дози, вищої за терапевтичну, — 30 мг/добу (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськи= ми засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).

Клінічна ефективність<= /p>
Великі депресивні епізоди. Ефективність есциталопраму у лікув= анні великих депресивних епізодів у гострий період була показана у 3 з 4 подвійно сліпих плацебоконтрольованих короткострокових (8-тижневих) досліджень. У довгостроковому дослідженні профілактики рецидиву 274 пацієнти, які під час початкової 8-тижневої відкритої фази дослідження відповіли на лікування есциталопрамом у дозі 10 або 20 мг/добу, були рандомізовані для продовження прийому есциталопраму у тій самій дозі або плацебо протягом періоду до 36 тижнів. У цьому дослідженні у пацієнтів, які продовжували отримувати есцита= лопрам, спостерігався статистично значущо більш тривалий проміжок часу до виникнення рецидиву у межах наступних 36 тижнів у порівнянні з тими пацієнтами, які отримували плацебо.

Соціальний тривожний розлад. Есциталопрам виявився ефективним д= ля лікування соціального тривожного розладу як у трьох короткострокових (12-тижневих) дослідженнях, так і у 6-місячному дослідженні профілактики рецидиву. У 24-тижневому дослідженні оптимальної дози була продемонстрована ефективність есциталопра= му у дозах 5, 10 та 20 мг.

Генералізований тривожний розлад. Есциталопрам у дозах 10 та 20 мг/д= обу був ефективним у 4 з 4 плацебоконтрольованих досліджень.

Згідно з об’єднаними даними трьох досліджень з подібним дизайном, у яки= х у сукупності взяв участь 421 пацієнт, що отримував есциталопрам, та 419 пацієнтів, що отримували плацебо, на лікування відповіли 47,5 % та 28,9 % пацієнтів відповідно, а ремісія настала у 37,1 % та 20,8 % пацієнтів відповідно. Стійкий ефект спостерігався з першого тиж= ня лікування.

Підтримувальний ефект есциталопраму у дозі 20 мг/добу був продемонстров= аний у 24–76-тижневому рандомізованому дослідженні підтримувального ефекту лікування, в якому взяли участь 373 пацієнти, що відповіли на лікарський за= сіб під час початкового 12-тижневого лікування у відкритому режимі.<= /span>

Обсесивно-компульсивний розлад. <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>У рандомізованому подвійно сліпому клінічному дослідженні есциталопрам у дозі 20 мг/добу продемонстрував відмінність від плацебо за загальною кількістю балів за шкалою Y-BOCS (Yale= -Brown Obsessive Compulsive Scale — Шкала для оцінки обсесивно-компульсивного розл= аду Єльського і Браунівського університетів) через 12 тижнів лікування. Через 24 тижні відмічалися переваги застосування есциталопраму як у дозі 10 мг/добу, = так і у дозі 20 мг/добу у порівнянні з плацебо.

Ефективність лікарського зас= обу у профілактиці рецидивів була продемонстрована при застосуванні есциталопра= му у дозах 10 і 20 мг/добу у пацієнтів, які відповіли на есциталопрам у 16-тижне= вому відкритому періоді та були включені у 24-тижневий рандомізований подвійно сліпий плацебоконтрольований період.

Фармакокінетика=

Абсорбція есциталопраму практично повна і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі (T_max) досягається через 4 год= ини після прийому.

Як і для рацемічного циталопраму, абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні приблизно 80 %.

Розподіл

Уявний об’єм розподілу (V_d,β/F) після перорального прий= ому лікарського засобу становить приблизно від 12 до 26 л/кг. Біодоступність есциталопраму становить приблиз= но 80 %. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками — ни= жче 80 %.

Біотрансформація

Метаболізм відбувається у печінці до метаболітів, що деметилюються та дидеметилюються. Обидва вони є фармакологічно активними. Також можливе окислення азоту з утворенням N-оксидного метаболіту. Як вихідна сполука, та= к і метаболіти частково екскретуються у вигляді глюкуронідів. При багатократному прийомі лікарського засобу середні концентрації деметильованого та дидеметильованого метаболітів зазви= чай становлять відповідно 28–31 % і < 5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту опосередковується переважно CYP2C19. Можлива деяка участь у цьому процесі ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Елімінація

Період напіввиведення (t_½β) лікарського засобу становить приблизно 30 год. Кліренс (Cloral) при пероральному прийомі становить приблизно 0,6 л/хв. В основних метаболіт= ів період напіввиведення довший. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шл= ях) і нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею. <= o:p>

Лінійність

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень. Середні рівноважні концентрації, які становлять = 50 нмоль/л (діапазон: 20–125 нмоль/л), досягаються при застосуванні добов= ої дози 10 мг.

Пацієнти літнього віку=

У пацієнтів віком від 65 років есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодих пацієнтів. Системна експозиція (AUC) у здорових добровольців літньо= го віку приблизно на 50 % вища за таку у молодих здорових добровольців (д= ив. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Печінкова недостатність

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А і В за Чайлдом — П’ю) час напіввиведення був у два рази д= овшим, а експозиція на 60 % вища, ніж у осіб з нормальною функцією печінки (див. р= озділ «Спосіб застосування та дози»).

Ниркова недостатність<= /p>
У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (КК [кліренс креатиніну] 10–53 мл/хв) при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався довший час напіввиведення та дещо більша експозиція. Концентрація метаболітів у плазмі= не досліджена, але може бути підвищеною (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Поліморфізм

Пацієнти зі слабкою метаболічною функцією CYP2C19 мали вдвічі вищу концентрацію есциталопраму у плазмі, ніж пацієнти з нормальною функцією CYP2C19. Значних змін експозиції при зниженій функції CYP2D6 не відзначалося (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Клінічні характеристики

Показання<= /i>

Для лікування великих депресивних епізодів, панічних розладів, з агораф= обією або без, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів лікарськ= ого засобу. Одночасне лікування неселективними, необоротними інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією та іншими симптомами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій»).

Комбіноване застосування есциталопраму й оборотних інгібіторів моноамін= оксидази (MAO) типу A (наприклад моклоб= еміду) або оборотного неселективного інгі= бітора МАО лінезоліду протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Есциталопрам протипоказаний для застосування пацієнтам з відомим подовженням інтервалу QT або із вродженим синдромом подовженого інтервалу Q= T.

Есциталопрам протипоказано застосовувати одночасно з лікарськими засоба= ми, які здатні подовжувати інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарсь= кими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічні вза= ємодії

Протипоказані комбінації

Неселективні необоротні ІМАО. Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним необоротним ІМАО, та у пацієнтів, які щойно закінчили лікування СІЗЗС і розпочали прийом ІМАО (див. розділ «Протипоказання»). У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром (див. розділ «Побічні реакції»). Комбінація есциталопраму з неселективними необоротними ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом слід починати через 14 днів після припинення застосування необоротного ІМАО. Лікування неселективними необоротними ІМАО слід починати= не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

Оборотний селективни= й ІМАО типу А (моклобемід). Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з ІМАО типу= А моклобемідом протипоказана (див. розділ «Протипоказання»). Якщо доведено необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендо= вані дози з посиленим клінічним моніторингом.

Неселективний оборотний інгібітор МАО (лінез= олід). Антибіотик лінезо= лід є неселективним оборотним інгібітором МАО, і його не слід призначати пацієнта= м, які отримують есциталопрам. Якщо така комбінація є необхідною, потрібно застосовувати мінімальні дози обох лікарських засобів під ретельним клінічн= им наглядом (див. розділ «Протипоказання»).

Селективний необоротний інгібітор МАО типу <= /span>B (селегілін). Комбінація із селегіліном (необоротний ІМАО типу В) потребує обережності через ризик розв= итку серотонінового синдрому.

Селегілін у дозах до 10 мг/добу включно безпечно застосовували разом із рацемічним циталопрамом.

Подовження інтервалу QT. Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідж= ення комбінованого застосування есциталопраму з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, не проводилися. При застосуванні есциталопраму разо= м із такими лікарськими засобами не можна виключати виникнення адитивного ефекту= . У зв’язку з цим одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, = які подовжують інтервал QT, такими як протиаритмічні лікарські засоби класу IA і III, антипсихотики (наприклад похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні засоби (наприклад спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні засоби, зокрема галофантрин), деякі антигістамін= ні лікарські засоби (астемізол, гідроксизин, мізоластин), протипоказане.

Комбінації, що потребують обережності

Серотонінергічні лік= арські засоби. Одночасне застосування із серотонінергічними засобами, наприклад з опіоїдами (включаю= чи трамадол) та триптанами (включаючи суматриптан) може призвести до серотонінового синдрому.

Лікарські засоби, які знижують судомний порі= г. СІЗЗС можуть знижувати судомний по= ріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні лікарських засобів,= які здатні знижувати судомний поріг (наприклад антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу).

Літій, триптофан. Оскільки зареєстровано випадки пос= илення дії при сумісному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується= з обережністю призначати ці лікарські засоби одночасно.

Звіробій. Одночасне застосування СІЗЗС і рос= линних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти. Можлива зміна ефектів антикоагулянтів у разі одночасного застосування з есциталопрамом. Якщо пацієнти приймають перораль= ні антикоагулянти, необхідно провести ретельний моніторинг системи згортання к= рові перед і після застосування есциталопраму (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) посилюватиме схильність до кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Алкоголь. Есциталопрам не вступає з алкоголе= м у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак, як і у разі застосування інших психотропних лікарських засобів, комбіна= ція з алкоголем є небажаною.

Лікарські засоби, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні лікарських засоб= ів, здатних викликати гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки у такому разі збільшується ризик розвитку злоякісних аритмій (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакокінетичні вза= ємодії

Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19. Фермен= ти CYP3A4 та CYP2D6 також можуть брати деяку участь у його метаболізмі, хоча і меншою мірою. Метаболізм головного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму), судячи з усього, частково каталізується CYP2D6.<= /span>

Сумісне призначення есциталопраму й омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інг= ібітора CYP2C19) призводить до помірного (приблизно на 50 %) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Одночасне застосування есциталопраму і циметидину 400 мг двічі на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) спричиняло помірне (приблизно на 70 %) збільшення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Слід виявл= яти обережність при комбінованому застосуванні есциталопраму з циметидином. Може виникнути потреба у коригуванні дози (див. розділ «Особливості застосування= »).

Таким чином, у разі сумісного застосування есциталопраму з інгібіторами CYP2C19 (наприклад омепразолом, езомепразолом, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) та з циметидином слід бути обережними, призначаючи верхні граничні дози есциталопраму. Може потребуват= ися зниження дози есциталопраму залежно від клінічної оцінки. =

Вплив есциталопрам= у на фармакокінетику інших засобів

Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном і метопрололом (при серцевій недостатності), або з деякими засобами, що вплив= ають на центральну нервову систему та метаболізуються головним чином CYP2D6, наприклад такими антидепресантами, як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такими антипсихотика= ми, як рисперидон, тіоридазин і галоперидол. Можлива корекція дози.

Комбінація з дезипраміном або метопрололом призводила до підвищення удвічі рівнів у плазмі цих двох субстратів CYP2D6.=

У дослідженнях in vitro було продемонстровано, що есциталопрам також може обумовлювати невелике інгібува= ння CYP2C19.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP2C19.

Особливості застосування

Нижчезазначені особливості застосування стосуються терапевтичного класу селективних інгібіторів зворотного захоплен= ня серотоніну (СІЗЗС).

Парадоксальна тривога<= /p>
Деякі пацієнти з панічними розладами на початку лікування антидепресант= ами можуть відчувати посилення тривоги= . Ця парадоксальна реакція звичайно зникає протягом двох тижнів лікування. Для зменшення ймовірності анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова = доза (див. розділ «Спосіб застосування та дози.»).

Судомні напади

Застосування есциталопраму необхідно припинити, якщо у пацієнта розвину= вся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів із встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам з нестабіль= ною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією — забезпечити пильний н= агляд.

Манія

СІЗЗС потрібно з обережністю застосовувати для лікування хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. У разі появи маніакального стану приймання СІ= ЗЗС слід припинити.

Цукровий діабет

У пацієнтів із цукровим діабетом лікування СІЗЗС може змінювати контроль глікемії. Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погір= шення

Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Цей ризик існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покраще= ння стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за хворими до покращення їхнього стану. Відомо, що ри= зик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші стани, при яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’я= зані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбі= дними з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також лікування хворих з іншими психічними розладами.

Пацієнти із суїцидальною поведінкою в анамнезі ще до початку лікування мають найвищий ризик суїцидальних думок або спроб і потребують пильного спостереження протягом лікування. Метааналіз досліджень виявив підвищений р= изик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Пильний нагляд за пацієнтами з високим ризиком особливо потрібен на початку лікування та при зміні дози.

Пацієнтів та їхнє оточення слід попередити про необхідність спостережен= ня щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвич= них змін у поведінці та про необхідність негайної медичної консультації у разі розвитку цих симптомів.

Акатизія / психомоторне збудження=

Застосування СІЗЗС / СІЗЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну) пов’язане з розвитком акатизії — стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою руха= тися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірний протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулись такі симптоми.=

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, можливо пов’язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і звичайно зникає після відміни терапії. СІЗЗС слід призначати з обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне лікування лікарськими засобами,= що викликають гіпонатріємію).

Крововиливи

При при= йомі СІЗЗС можливі шкірні кровотечі, екхімоз і пурпура. СІЗЗС/СІЗЗСН збільшують ризик виникнення післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у пері= од вагітності або годування груддю» і «Побічні реакції»). Необхідно з обережні= стю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад атипов= ими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, дипірид= амолом і тиклопідином), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

Електросудомна терапія (ЕСТ)

Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС і ЕСТ обмежений, отже рекомендується обережність.

Оборотні селективні ІМАО типу А

Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром<= /p>
Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як триптани (включаючи суматриптан), опіоїди (включаючи трамадол) і триптофан.

Повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому у поодиноких випадка= х у хворих, які приймали СІЗЗС одночасно з серотонінергічними лікарськими засоб= ами. Варто з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими засобами, що чинять серотонінергічну дію. Комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія, може означати розвиток цього стан= у. У такому разі застосування СІЗЗС і серотонінергічного засобу потрібно терміно= во припинити і розпочати симптоматичне лікування.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС і рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій (див. розділ «Взаємод= ія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Симптоми відміни

Симптоми відміни при закінченні лікування, особливо раптовому, є поширеними. У дослідженнях негативні реакції під час припинення терапії виникали приблизно у 25 % пацієнтів, які отримували есциталопрам, та у 15 % пацієнтів, які приймали плацебо.

Ризик симптомів відміни може залежати від кількох факторів, зокрема тривалості та дози, темпу зниження дози. Запаморочення, сенсорні порушення = (в т. ч. парестезія, відчуття удару струмом), розлади сну (в т. ч. безсоння, я= скраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутан= ість свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Як правило, ці симптоми є легкими або помірними за тяжкістю, але у деяких пацієнтів можуть бути тяжчими. Вони зазвичай виникаю= ть протягом перших кількох діб після припинення лікування, але були дуже рідкі= сні повідомлення про подібні симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили при= йом дози. Звичайно ці симптоми відміни минають протягом 2 тижнів, однак можуть = бути більш тривалими (2–3 місяці або довше) у деяких пацієнтів. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або місяців, залежно від стану пацієнта (див. = розділ «Спосіб застосування та дози»).

Сексуальна дисфункція<= /p>
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) / інгібі= тори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (ІЗЗСН) можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Були повідомлення про тривалі сексуальні дисфункції, коли симптоми продовжувалис= я, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗСН.

Ішемічна хвороба серця=

Через обмеження клінічного досвіду рекомендується обережність у разі застосування лікарського засобу пацієнтам з ішемічною хворобою серця.<= /o:p>

Подовження інтервалу QT

Встановлено, що есциталопрам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу= QT. У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки подовження інтервалу = QT та шлуночкових аритмій, у тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), переважно у жінок, у пацієнтів з гіпокаліємією та у пацієн= тів з раніше існуючим подовженням інтервалу QT чи іншими захворюваннями серця (= див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші = види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування» і «Фармакодинаміка»).

Слід з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам із вираженою брадикардією та пацієнтам з нещода= вно перенесеним гострим інфарктом міокарда чи декомпенсованою серцевою недостатністю.

Порушення електролітного балансу, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, збільшують ризик розвитку злоякісних аритмій та мають бути скориговані до початку лікування есциталопрамом.

У пацієнтів із захворюваннями серця зі стабільним перебігом перед почат= ком лікування есциталопрамом слід провести ретельну оцінку показників ЕКГ.=

Якщо під час лікування есциталопрамом виникають ознаки серцевої аритмії= , лікування слід припинити та зробити ЕКГ.

Закритокутова глауко= ма

СІЗЗС, зокрема есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що призводить до мідріазу. Цей мідріатичний ефект може звузити кут ока, що призводить до підвищення внутрішньоочного тиску та закритокутової глаукоми, особливо у схильних до цього пацієнтів. Тому есциталопрам слід застосовуват= и з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.=

Допоміжні речовини<= /p>
Цей лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично не місти= ть натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Клінічні дані щодо застосування есциталопраму для лікування вагітних обмежені.

Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.<= /span>

Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх ризиків і переваг була чітко доведена необхідність призначення лікарського засобу. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо в третьому триместрі. Сл= ід уникати раптової відміни лікарсь= кого засобу під час вагітності.

У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціан= оз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі під час годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нерв= ове збудження, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість і труднощ= і зі сном. Ці симптоми можуть обумовлюватися або серотонінергічними ефектами, аб= о бути симптомами відміни. В більшості випадків такі ускладнення виникають одразу = або незабаром (до 24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані свідчать, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випа= дків на 1000 вагітних, за даними спостережень). У загальній популяції виникає ві= д 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.

Грудне вигодовування. Оскільки есциталопрам проникає у грудне моло= ко, протягом лікування годування грудьми не рекомендується.

Результати спостережень свідчать про підвищений ризик (у < 2 рази) післяпологової кровотечі після застосування СІЗЗС або СІЗЗСН протягом місяц= я до пологів (див. розділи «Побічні реакції» і «Особливості застосування»).=

Фертильність. Дані досліджень на тваринах показа= ли, що есциталопрам може впливати на якість сперми. Згідно з повідомленнями про застосування деяких СІЗЗС, вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фер= тильність людини досі не спостерігався.<= /o:p>

Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами=

Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливо мислити. Слід попередити пацієнтів про потенційний впл= ив на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосуван= ня та дози

Безпека застосування доз понад 20 мг на добу не була встановлена.<= /o:p>

Есциталопрам застосовують дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно в= ід прийому їжі.

Великий депресивний = епізод

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добову дозу можна збільшити до максимальної — 20 мг.

Антидепресивний ефект звичайно настає через 2–4 тижні. Після зникнення симптомів необхідно продовжувати лікування протягом щонайменше 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади, з агорафобією або без неї

Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг на добу перед тим, як збільшити до 10 мг на добу. Доза може бути в подальшому збільшена до максимальної — 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнт= а.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія)=

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Як правило, для полегшення симптомів потрібно 2–4 тижні терапії. Надалі, залежно від індивідуальної відповіді пацієнта, дозу можна знизити до 5 мг або збільшити до максимально= ї — 20 мг на добу. Соціальний тривожний розлад — це захворювання з хронічним перебігом, і для закріплення ефекту рекомендовано продовжувати лікування протягом 12 тижнів.

Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджує рецидив і = може призначатися індивідуально; потрібно регулярно оцінювати переваги лікування= .

Соціальний тривожний розлад — це чітко визначений діагностичний термін = для позначення специфічного розладу, який не слід плутати з надмірною сором’язливістю. Медикаментозна терапія показана лише у тому разі, якщо цей розлад значно заважає професійній діяльності та соціальній активності.=

Значення такого лікування порівняно з когнітивно-поведінковою терапією = не оцінювалося. Медикаментозна терапія є однією зі складових загальної стратег= ії лікування пацієнта.

Генералізовані тривожні розлади

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу.

Тривале лікування вивчалося принаймні 6 місяців у пацієнтів, які отриму= вали дозу 20 мг на добу; слід регулярно оцінювати переваги лікування (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Обсесивно-компульсив= ні розлади (ОКР)

Звичайно початково призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР — хрон= ічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повно= го зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше. Користь лікування та дозу лікарського засобу необхідно оцінювати регулярно = (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Пацієнти літнього ві= ку (від 65 років)

Початкова доза становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добова дозу можна збільшити до максимальної= — 10 мг на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Ефективність есциталопраму при соціальному тривожному розладі у пацієнт= ів літнього віку не оцінювалася.

Педіатрична популяція<= /p>
Есциталопрам не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків (ві= ком до 18 років) (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатніст= ь

У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. З обережністю необхідно застосовувати лікарський засіб пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК <30 мл/хв) (див. розділ «Фармакокінетика»).

Зниження функції печ= інки

Рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збіль= шити до 10 мг на добу. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано застосовувати лікарський засіб з обережністю і дуже обдумано титрувати його дозу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Знижена активність ізоферменту CYP2C19

Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Симптоми відміни, які з’являються при припиненні лікування

Слід уникати різкої відміни лікарського засо= бу. При припиненні лікування есциталопрамом дозу потрібно знижувати поступово протягом принаймні 1–2 тижнів, щоб зменшити ризик появи симптомів відміни (= див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Якщо після знижен= ня дози або відміни лікарського засобу з’являються неприйнятні симптоми, може = бути доцільним повернення до раніше призначеної дози лікарського засобу. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але більш поступово.

<= /span>

Діти

Антидепресанти не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидаль= ні думки) і ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в ході клінічних випробувань у дітей і підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, необхідно забезпечити уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.

Передозування

Токсичність. Клінічні= дані про передозування есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинені одноча= сним передозуванням інших лікарських засобів. Здебільшого спостерігалися легкі симптоми або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслі= дки передозування есциталопраму є винятковими, більшість випадків включають одночасне передозування інших медикаментів. Дози есциталопраму 400–800 мг не спричиняли жодних тяжких симптомів.

Симптоми<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>. Ознаки передозування есциталопра= му — це, головним чином, симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишкової системи (нудота, блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія) та порушення балансу електролітів/рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування. Специфічного антидоту не існує. С= лід підтримувати належне функціонування дихальної системи, забезпечити адекватну оксигенацію. Можливе застосування гастрального лаважу та активованого вугіл= ля. Рекомендується моніторинг серцевих та життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримувальним лікуванням.

У разі передозування рекомендується проводити моніторинг ЕКГ пацієнтам = із застійною серцевою недостатністю / брадіаритміями, пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, а також пацієнтам, я= кі мають порушення метаболізму ліка= рського засобу, наприклад пацієнтам із печінковою недостатністю.<= /span>

Побічні реакції

Побічні реакції найчастіше спостерігаються протягом першого= або другого тижня лікування, зазвичай їх частота й інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні.

Побічні реакції, відомі для лікарських засобів класу СІЗЗС та есциталоп= раму, які спостерігались у ході плацебоконтрольованих досліджень та під час медич= ного застосування, подані нижче за системами органів і частотою. Частота визначається як: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідкісні (від ≥&nb= sp;1/10000 до < 1/1000), дуже рідкісні (< 1/10000) або частота невідома (неможли= во встановити за наявними даними).

З боку кровоносної та лімфатичної системи: частота невідома — тромбоцитопенія.

З боку імунної систе= ми: рідкісні — анафілактичні реакції.=

З боку ендокринної с= истеми: частота невідома — порушення секре= ції антидіуретичного гормону, гіперпролактінемія.

З боку метаболізму т= а обміну речовин: часті — = зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла; нечасті — зменшення маси тіла; частота невідома — гіпонатріємія, анорексія².<= /p>
З боку психіки: часті — тривожність, неспокій, ано= мальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок; нечасті — скр= еготіння зубами, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості; рідкісні — агресія, деперсоналізація, галюцинації; частота невідома — манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка¹.

З боку нервової сист= еми: дуже часті — головний біль; часті= — безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор; нечасті — порушення смаку, порушення сну, непритомність; рідкісні — серотоніновий синдром; част= ота невідома — дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акати= зія².

З боку органів зору:= нечасті — розширення зіниці, зату= манення зору.

З боку органів слуху= : нечасті — дзвін у вухах.

З боку серця: нечасті — тахікардія; рідкісні — брадикардія; частота невідома — подовження інтервалу QT на електрокардіогра= мі, шлуночкова аритмія, включаючи torsa= de de pointes.

З боку судинної сист= еми: частота невідома — ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної сис= теми: часті — синусити, позіхання; нечас= ті — носова кровотеча.

З боку шлунково-кишк= ового тракту: дуже част= і — нудота; часті — діарея, запор, блювання, сухість у роті; нечасті — шлунково-кишкові кровотечі (зокрема ректальні).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома — гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.

З боку шкіри та підш= кірної клітковини: часті= — посилене потовиділення; нечасті — висипи, облисіння, кропив’янка, свербіж; частота невідома — синці, набряки.

Скелетно-м’язові пор= ушення: часті — артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечо= вивідних шляхів: частота невідома — затримка сечовипусканн= я.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часті — у чоловіків: розлади еякуляції, імпотенція; нечасті — у жінок: метрорагія, менорагія; частота невідома — галакторея, післяпологова кровоте= ча³, у чоловіків — пріапізм.

Загальні розлади: часті — втома, пірексія; нечасті — набряк.<= o:p>

¹ Про випадки суїцидальних д= умок та поведінки повідомляли протягом лікування есциталопрамом або незабаром пі= сля його припинення.

² Такі побічні реакції харак= терні загалом для лікарських засобів класу СІЗЗС.

³ Такі побічні реакції виникали при застосуванні лікарських засобів класу СІЗЗС/СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Подовження інтервалу QT. У післяреєстрацій= ний період повідомляли про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкової аритм= ії, у тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), переважно у жінок, у пацієнтів з гіпокаліє= мією та у пацієнтів з раніше існуючим подовженням інтервалу QT або іншим захворюванням серця (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосуван= ня», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Передозування» і «Фармакодинаміка»).

Ефекти, характерні д= ля класу СІЗЗС. Епідеміологічні дослідження, переважно у пацієнтів віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток при застосуванні СІЗЗС, включаючи есциталопрам, та трициклічних антидепресантів. Механізм цього явища невідом= ий.

Симптоми відміни. Припинення лікування СІЗЗС (особливо раптове) зазвичай спричиняє симптоми відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (у т. = ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яск= раві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зор= у є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минущими, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими та/або тривалими. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції=

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua<= /span>

Термін придатності. 3 роки.=

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1, 3 або 6 блістерів у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фарма Старт= ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Ук= раїна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8.

Заявник.

ТОВ «АСІНО УКРАЇНА».

Місцезнаходження заявника.

Україна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8.

&nb= sp;

У разі виникнення побічних реакцій або запитань щодо безпеки та ефективності застосування лікарського засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124, тел/факс: +38 044 281 2333.

&n= bsp;