&= nbsp;

ІНСТРУ= КЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

&= nbsp;

МЕМАМЕ= Д

(MEMAMED)

&= nbsp;

Склад:=

діюча речовина: memantine;

1 таблетка містить мемантину гідрохлориду 10 мг = або 20 мг;

допомі= жні речовини: целюло= за мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводн= ий, магнію стеарат;

оболон= ка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400, заліза оксид жовтий = (Е 172).

Лікарс= ька форма. Табле= тки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 10 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, продовгуваті, двоопуклі, жовтого кольору, з лінією для розлому з = обох сторін, з діаметром ядра 5,6х11,1 мм;

таблетки 20 мг: таблетки, вкриті плівковою оболо= нкою, круглі, двоопуклі, жовтого кольору, з діаметром ядра 10,3 мм.

Таблетка може бути розділена на дві рівні частин= и.

Фармак= отерапевтична група.

Психоаналептики. Інші засоби для застосування у = разі деменції. Мемантин.

Код АТХ N06D X01.

Фармакологічні властивості.

Фармак= одинаміка. У про= явах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіг= рає порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо з участю NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів.

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефе= кти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести до дисфункції нейронів.

Клінічні дослідження. Основне дослідження монотерапі= ї у пацієнтів із середньою та тяжкою стадією хвороби Альцгеймера (за Короткою шкалою оцінки психічного статусу (MMSE) оцінка 3–14) включало загалом 252 амбулаторних пацієнтів. Позитивний вплив терапії мемантином виявляється після 6 місяців застосування порівняно з лікуванням плацебо (аналіз спостережених випадків для опитування клініциста на основі змін за показниками CIBIC-plus (p =3D 0,025); за шкалою ADCS-ADLsev (p =3D 0,003)= та показниками SIB (p =3D 0,002)).

Основне монотерапевтичне дослідження мемантину при лікуванні хвороби Альцгеймера легкої та середньої тяжкості (загальний бал MMSE за вихідними показниками= від 10 до 22) включало 403 пацієнтів. Пацієнти, які отримували лікування мемантином, показали статистично значно кращий ефект, ніж пацієнти, які приймали плац= ебо, за первинними кінцевими показниками за шкалою ADAS-cog (p = =3D 0,003), за CIBIS-plus (p =3D 0,004) на 24 тижні (за LOCF). В іншому дослідженні монотерапії при хворобі Альцгеймера легкого та помірного ступ= еня загалом було рандомізовано 470 пацієнтів (загальний бал MMSE за початкови= ми показниками 11–23). У перспективно визначеному первинному аналізі статист= ична значимість не була досягнута в кінцевій точці первинної ефективності на 24 тижні.<= /o:p>

Метааналіз пацієнтів з хворобою Альцге= ймера середнього та тяжкого ступеня (загальн= ий бал MMSE < 20) статистично більш значимий ефе= кт щодо когнітивних, загальних та функціональних сфер.

При виявленні у пацієнта супутнього погіршення в усіх трьох сферах результати демонстрували статистично значимий ефект мемантину в попередженні погіршення; у пацієнтів групи плацебо погіршення= в усіх трьох сферах спостерігалося вдвічі частіше, ніж у хворих, що отримув= али мемантин (21 % проти 11 %, p <<= /span><= /o:p>

Фармак= окінетика.<= /o:p>

Абсорб= ція. Абсо= лютна біодоступність мемантину становить приблизно 100 %, час досягнення максим= альної концентрації у плазмі крові (T_max) – від 3 до 8 годин. Ознак вп= ливу вживання їжі на всмоктування немає.

Розпод= іл. Добо= ва доза 20 мг зумовлює стабільну концентрацію мемантину у плазмі крові у меж= ах від 70 до 150 нг/мл (0,5-1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг відношення вмісту препарату в цереброспінальній рідині та сироватці крові становить 0,52. Об’єм розподі= лу становить близько 10 л/кг. Приблизно 45 % мемантину зв’язується з протеїн= ами плазми крові.

Біотра= нсформація. В організмі людини близько 80 % мемантину циркулює у вигляді початкової реч= овини, основні метаболіти не мають NMDA-антагоністичних властивостей. Участі цитохрому Р450 у метаболізмі in v= itro не виявлено. У дослідженні при пероральному введенні 14C-мемантину в середньому 84 % дози було еліміновано протягом 20 днів, більше 99 % дози екскретувалося нирками.

Елімін= ація. Мема= нтин елімінується моноекспоненціальним чином із проміжком t_1/2 від = 60 до 100 годин. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс (Cl_tot) становить 170 мл/хв/1,73м²та частина загального ниркового клі= ренсу досягається за рахунок канальцевої секреції. Ниркова стадія фармакокінети= ки мемантину включає також канальцеву реабсорбцію, яка, можливо, опосередкована катіонною транспортною системою.

Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися у 7-9 разів. Підлуговування сечі може відбуватися у результаті глибоких змін дієти, наприклад зміни багатого м’ясними стравами раціону вегетаріанським чи внаслідок інтенсивного прийо= му антацидних шлункових засобів.

Лінійн= ість. За даними досліджень на добровольцях, фармакокінетика мемантину має лінійний характер у діапазоні доз 10–40 мг.

Фармак= одинамічний/фармакокінетичний зв’язок. При = дозі мемантину 20 мг на добу його вміст у цереброспінальній рідині відповідає величині k_i (константа гальмування) мемантину, що становить 0,5 мкмоль у ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

&= nbsp;

Клініч= ні характеристики.

Показання.

Хвороба Альцгеймера від середнього ступеня тяжко= сті до тяжких форм.

Протипоказання.<= /p>

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-я= кого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші = види взаємодій.

Слід уникати одночасного застосування мемантину = та амантадину через ризик фармакотоксичного психозу. Обидві сполуки є хімічно пов’язаними NMDA-антагоністами. Те ж саме може сто= суватися кетаміну та декстрометорфану. В одному опублікованому звіті зазначалося т= акож про можливий ризик комбінації мемантину та фенітоїну.

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів як мемантин. Можливим є послаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне засто= сування мемантину та спазмолітичних засобів дантролену або баклофену може модифікувати їх ефекти, що може зумовити необхідність корекції доз.<= /o:p>

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, раніти= дин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємоді= яти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення рівня його вмісту у плазмі крові.

При сумісному призначенні мемантину з гідрохлоротіазидом (ГХТ) або буд= ь-якою комбінацією з ГХТ можливе зниження рівня ГХТ у сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемант= ину пацієнтам, які приймали варфарин. Хоча причинний зв’язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів,= які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

У ході фармакокінетичних досліджень серед здоров= их добровольців суттєвих ефектів взаємодії мемантину з глібуридом/метформіном, донепезилом або галантаміном не виявили.

Мемантин= in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінвмісної монооксигенази, епоксидгідролази або сульфатіону.

Особливості застосування.<= /o:p>

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам із факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування препарату з такими N-метил-D-аспартат(NMDA)-антагоністами як амантадин, кетамін чи декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну й ту ж саму систему рецепто= рів, що й мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов’язані з центральною нервовою системою) можуть бути частішими чи вираженішими.

Деякі фактори, що спричиняють збільшення рН сечі, можуть зумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Вказані фак= тори включають значні зміни дієти, наприклад заміну багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський або ж інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стани тубулярного ниркового ацидозу або тяжкі інфекції сечового тракту, спричинені Proteus bacteria.

Під час більшості клінічних досліджень пацієнти,= які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, та пацієнти з декомпенсованою засті= йною серцевою недостатністю (III-IV ступеня згідно з класифікацією Нью-Йоркськ= ої кардіологічної асоціації), а також пацієнти з неконтрольованою артеріальн= ою гіпертензією виключалися з числа учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповідні дані, а за пацієнтами з такими захворюваннями необхід= ний ретельний нагляд.

Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично не містить натрію.=

Застосува= ння у період вагітності або годування груддю.

Даних щодо впливу мемантину при застосуванні йог= о у період вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказуют= ь на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при рівнях впливу меман= тину, ідентичних або дещо більших від тих, що застосовуються людині. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, зумовлених чіткою та явною необхідністю= .

Невідомо, чи екскретується мемантин у грудне мол= око, однак є можливим з огляду на ліпофільність субстанції. Жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Фертил= ьність. Не спостерігалося жодного негативного впливу мемантину на фертильність чолов= іків та жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до тя= жких форм зазвичай зумовлює погіршення можливості керувати автомобілем та порушення здатності працювати з іншими механізмами. Також, мемантин має незначний або помірний вплив на = здатність керувати автотранспортними засобами та управляти іншими механізмами, тому амбулаторні пацієнти мають дотримуватись особливої обережності при викона= нні вищезгаданих операцій.

Спосіб застосування та дози.

Лікування слід розпочинати і проводити під нагля= дом лікаря. Терапію слід розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який = буде регулярно контролювати прийом препарату пацієнтом. Препарат слід приймати= 1 раз на добу кожного дня в один і той самий час. Таблетки можна застосовув= ати разом з їжею чи незалежно від прийому їжі.

Доросл= і. Максим= альна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реа= кцій підтримуючу дозу слід визначати = шляхом поступового збільшення дозування на 5 мг на тиждень протягом перших 3<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:UK'> тижнів таким чином:

1-й тиждень (1-7 день): приймати ½ таблет= ки (5 мг на добу) протягом тижня;

2-й тиждень (8-14 день): приймати 1 таблетку (10= мг на добу) протягом тижня;

3-й тиждень (15-21 день): приймати 1½ таблетки (15 мг на добу) протягом тижня;

починаючи з 4-го тижня: приймати 20 мг на добу (2 таблетки дозуванням 10 мг або 1 таблетка дозуванням 20 мг) кожного дня.

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг на добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає ліка= р, який має досвід діагностування та лікування хвороби Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість та дозування мемантину, найкраще протяг= ом 3 місяців від початку лікування. У подальшому клінічний ефект мемантину і реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до діюч= их клінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – доброю. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.

Пацієн= ти літнього віку. На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів віком від 65 років становить 20 мг на до= бу, як зазначено вище.=

Поруше= ння функції нирок. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легко= го ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) зниження дози препарату= не потрібне. Пацієнтам із порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжко= сті (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг. Дозу можна збільшити до 20 мг на добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам із порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг.

Поруше= ння функції печінки. Для пацієнтів із порушеннями функції печінки лег= кого або середнього ступеня тяжкості (Child Pugh А, B) коре= кція дози не потрібна. Немає даних щодо застосування мемантину пацієнта= ми із тяжким порушенням функції печінки. Застосування мемантину пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки не рекомендується.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям (віком до 18 рок= ів) у зв’язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності.

Передозування.<= /o:p>

Досвід обмежений.

Симпто= ми. Віднос= но значні передозування (200 мг і 105 мг на добу протягом 3 днів відповідно) були або пов’язані із симптомами підвищеної втомлюваності, слабкості та/а= бо діареєю, або мали безсимптомний перебіг. При передозуванні до 140 мг або невстановленою дозою спостерігали симптоми порушення центральної нервової системи (сплутаність, в’ялість, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації, розлади ходи) та/або шлунково-кишкові порушення (блювання та діарея).

В найтяжчому відомому випадку передозування паці= єнт після перорального прийому загальної дози 2000 мг мемантину вижив і у ньо= го спостерігались розлади з боку центральної нервової системи (кома протягом= 10 днів, пізніше – диплопія та збудженість). Пацієнту проводили симптоматичне лікування і плазмаферез. Пацієнт повністю одужав без будь-яких перманентн= их залишкових явищ.

Ще в одному випадку великого передозування (400 = мг мемантину перорально) пацієнт також вижив і одужав. У нього спостерігались розлади з боку центральної нервової системи, такі як занепокоєність, псих= оз, зорові галюцинації, судомна готовність, сонливість, заціпеніння та стан несвідомості.

Лікува= ння. Симпто= матичне, специфічного антидоту не існує. Слід використовувати стандартні клінічні процедури для видалення діючої речовини з організму, наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля, методи підкислення реакції сечі, форсований діурез. У випадку надмірної загальної стимуляції центральної нервової системи симптоматичні лікувальні заходи слід застосовувати з обе= режністю.

Побічні реакції.

Під час клінічних досліджень мемантину загальна частота небажаних явищ не відрізнялася від такої на тлі прийому плацебо, а негативні явища зазвичай мали легкий або середній ступінь тяжкості.<= /o:p>

Наведені нижче у таблиці побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень і медичного застосування, за частотою визначаються як: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невизначені (не можна встановити за наявними даними).

Система, орган, клас	Частота	Побічні реакції
Інфе= кції	неча= сто	гриб= кові захворювання
З бо= ку імунної системи	част= о	гіпе= рчутливість
З бо= ку психіки	част= о неча= сто неча= сто неви= значені	сонл= ивість; сплу= таність свідомості; галю= цинації¹; псих= отичні реакції²
З бо= ку нервової системи	част= о част= о неча= сто дуже рідкісні	запа= морочення; пору= шення рівноваги; пору= шення ходи; судо= мні напади
З бо= ку серця	неча= сто	серц= ева недостатність
З бо= ку судин	част= о неча= сто	арте= ріальна гіпертензія; вено= зний тромбоз/тромбоемболізм
З бо= ку дихальної системи	част= о	зади= шка
З бо= ку шлунково-кишкового тракту	част= о неча= сто неви= значені	запо= р; блюв= ання; панк= реатит²
З бо= ку печінки та жовчовивідних шляхів	част= о неви= значені	підв= ищення показників функції печінки; гепа= тит
Загальні порушення	част= о неча= сто	голо= вний біль; підв= ищена втомлюваність

¹ Галюцинації переважно спостерігали у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Ал= ьцгеймера.

² Окремі повідомлення при медичному застосуванні.

Хвороба Альцгеймера пов’язана з депресією, суїцидальними ідеями та суїцидом. Такі випадки відомі при медичному застосуванні мемантину.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реак= цій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інфор= маційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному= для дітей місці.

Упаков= ка. По 10 таблеток у блістері, по 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

Катего= рія відпуску. За рецептом.

&= nbsp;

Виробн= ик. Медоке= мі ЛТД (Центральний Завод)/(Medochemie LTD (Central Factory).

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

1-10 в= ул. Константинуполес, Лімассол, 3011, Кіпр/1-10 Constantinoupoleos Street, Limassol, 3011, Cyprus.