ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РАБЕЛОК

(RABELOC)

Склад:

діюча речов= ина: rabeprazole sodium;

1 флакон містить натрію ра= бепразолу 20 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), в= ода для ін’єкцій, натрію гідроксид.

Лікарська форма. Ліофілізат д= ля розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або жовтувато-білий= ліофілізат.

&nb= sp;

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори протонної помпи. Рабепразол.

Код АТX А02В С04.<= /span>

&nb= sp;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи. Пригнічення активності ферменту

Н+-К+- АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка призводить до блокування кінцевої стадії утворення соляної кислоти. Ця дія = є дозозалежною і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від подразника. Рабепразол зв’язується за допомогою ковалентного зв’язку з протонною помпою парієтальн= их клітин, що супроводжується необоротним зниженням секреції соляної кислоти. Кислота може виділятися тільки новоутвореними протонними помпами. Отже, кінетика рабепразолу у плазмі крові не має вирішального значення для антисекреторної дії: = період біологічної активності рабепразолу значно перев= ищує період його напіввиведення з плазми. Більше клінічне значення має напівперіод функціонування протонн= ої помпи (20-24 години), = а не період напіввиведення рабепразолу.

Максимальний рівень зниження секреції можливий, коли рабепразол досягає парієтальної клітини в = момент її активації. Цього можна досягти шляхом внутрішньовенного інфузійного введення рабепразолу. Завдяки цьому активізован= а під впливом циркадних ритмів (ацетилхолін) або післ= я їжі (гістамін і гастрин) протонна помпа відразу ж зв’язується з молекулою рабеп= разолу і продукція соляної кислоти припиняється.

Активна речовина препарату рабепразол швидко накопичується в кислому середовищі парієтальних тканин шлунка, де перетворюється в активну форму завдяки приєднанню до неї сульфенамідної групи.

Після внутрішньовенного введення дія рабепразолу розвивається протягом 1 години і досягає максимуму через 2–4 години. Середній кліренс при введенні внутрішньовенно д= ози 20 мг становить 283 ± 98 мл/хв. Період напіввиведення<= /span> дози 20 мг, введеної внутрішньовенно, становить 1,02 ± 0,63 години. Після відміни препарату секторна активність відновлюється через 2–3 дні.

Застосування препарату в дозі 20 мг на добу протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, концентрацію в крові паратгормону, = коризолу, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюк= агону, ФСГ, ЛГ, СТГ, реніну, альдостерону.

=

Фармакокіне= тика.

Абсолютна біодоступність при внутрішньовенному введенні дози 20 мг становить близько 100 %, тобто всі молекули рабепразолу досягають парієтальних клі= тин. Біодоступність рабепразолу не змінюється при багаторазовому введенні. Звя’зування з білками плазми становить 97 %. При багаторазовому введенні рабепразолу спостерігається лінійна фармакокінетика, тобто період = напіввиведення, кліренс і об’єм розподілу рабепразолу є дозонезалежними величинами. Мета= болізуєтся в печінці. Рабепразол натрію біотрансформується з утворенням основних метаболітів тіоефіру і вугільної кислоти. Інші метаболіти - сульфон, <= span class=3DSpellE>диметилтіоефір і кон’югат= меркаптурової кислоти наявні в низьких концентраціях. Період напіввиведення з сироватки крові станови= ть близько 1 години. Приблизно 90 % дози виводиться із сечею переважно у вигля= ді двох метаболітів-кон’югату меркаптопурової кислоти і карбонової кислоти. Невелика частина метаболітів виводиться з кал= ом. У пацієнтів літнього віку виведення рабепразолу= дещо сповільнюється. Кумуляції рабепразолу не відзначалося.

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Рабепразол у вигляді = ліофілізованого порошку для приготування розчину для = ін’= єкцій призначений у випадках, коли застосування пероральної форми неможливе,= а саме:

-&nb= sp;         загострення пептичної виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки з кровотечею та тяжкими ерозіями;

-&nb= sp;         короткочасне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з ерозіями та виразками;

-&nb= sp;         профілактика аспірації кислим вмістом шлунка;

-&nb= sp;         синдром = Золлінгера – Еллісона.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ра= бепразолу, до інших бензимідазолів або до будь-якої з допо= міжних речовин препарату. Печінкова, ниркова або дихальна недостатність. Рабепразол протипоказаний вагітним, жінкам, які годую= ть груддю, та дітям.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Система CYP-450

Рабепразол натрію метаболізується системою печінкових ферментів = CYP-45= 0, а саме CYP2C19 = та CYP3A4. =

Рабепразол<= /span> натрію не = має фармакокінетичних чи клінічно значущих взаємодій з варфарином, фенітоїном, теофіліном чи діазепамом, кожен з яких метаболізується CYP-450.<= /o:p>

Взаємодії, що викликані пригніченням секреції шлункової кислоти

Натрію рабепразол викликає сильне та тривале зниження продук= ування шлункової кислоти. Таким чином, рабепразол може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлункового вмісту. Одночасне застосування рабепразолу натрію та кетоконазо= лу або ітраконазолу може призвести до зниження концентрації останніх у плазмі, а застосування з дигоксином може призвести до підвищення концентрації останнього. Тому пацієнтам, які застосовують зазнач= ені препарати разом з рабепразолом, слід перебувати= під наглядом для визначення необхідності коригування дози.
Антациди

Не спостерігалося взаємодії рабепразолу з антацидами, = такими як алюмінію чи магнію гідроксид.

Атазанавір

Одночасне застосування атазанавіру 300 мг/ ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг один раз на добу) а= бо атазанавіру 400 мг з ланзопразол= ом (60 мг один раз на добу) призводить до значного зниження експозиції атазанавіру. Абсорбція атазанаві= ру залежить від рН. Очікуються схожі результати від застосування інших інгібіторів протонної помпи. Інгібітори протонної помпи, включаючи рабепразол, протипоказано застосовува= ти у комбінації з атазанавіром (див. розділ «Особлив= ості застосування», «Протипоказання»).

Метотрексат=

Повідомлення про побічні реакції, опубліковані дані популяційних фа= рмакокінетичних досліджень та ретроспективні аналізи припускають, що одночасне застосування= метотрексату та інгібіторів протонної помпи (переважно високих доз) може призвести до збільшення рівнів метот= рексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату у сироватці крові. Хоча жодних формальних досліджень не проводили.=

Клопідогрель<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>=

Одночасне застосування клопідогрелю та рабепразолу здоровим добровольцям не мало клінічно важливого впливу на концентрації активного метаболіту клопідогрелю. Корекція доз= и не потрібна.

Їжа

Вживання їж= і з низьким вмістом жирів не впливає на абсорбцію рабепраз= олу натрію. Прийом рабепразолу натрію з жирною їжею= може затримати абсорбцію на 4 години і більше, проте максимальна концентрація та рівень абсорбції залишаються незмінними.

Циклоспорин=

In vitro рабепразол натрію інгібує метаболізм циклоспорину. Цей рівень інгібув= ання аналогічний рівню інгібування омепразолом.

=

=

=

=

=

Лікарські засоби, які протипоказані для одночасного застосування з рабепразолом

Лікарський засіб

Симптоми=

Механізм та фактори ризику

Атазанавіру сульфат<= /p>

Терапевти= чна дія атазанавіру може зменшитися

Завдяки с= воїй антисекреторній дії рабе= празол підвищує рН шлунку, зменшує розчинність атазанавіру сульфату і тим самим знижує його концен= трацію в плазмі крові.

=

= Лікарські засоби, які слід призначати з обережністю=

Лікарський засіб

Симптоми=

Механізм та фактори ризику

Дигоксин<= /span>
Метилдигоксин

&nbs= p;

Рівень концентрації дигоксину та метилдигоксину в крові може збільшитися<= /span>

Завдяки своїй антис= екреторній дії рабепразол може збільшувати рН шлунка, що призводить до прискореної абсорбці= ї дигоксину та метилдигоксину

Ітраконаз= ол

Гефітиніб=

Рівень концентрації ітраконазолу та гефітинібу в крові може зменшитися.

Завдяки с= воїй антисекреторній дії рабе= празол здатний збільшувати рН ш= лунка, що призводить до інгібування абсорбції ітраконазолу та гефітинібу.

Антациди<= /span>, що містять алюмінію гідроксид / магнію гідроксид<= /p>

Концентрація рабепразолу може знижуватися= при одночасному застосуванні з антацидами.

Особливості застосування.

Слід дотримуватися обережності, призначаючи рабепразол пацієнтам з гіперчутливістю до ліків. Існує риз= ик перехресної гіперчутливості з іншими інгібітора= ми протонної помпи (ІПП) або заміщеними бензимідазолами.

При застосуванні препарату пацієнтам літнього віку слід пам’ятати, що рабепразол метаболізується виключно у печінці. Оскільки з віком фізіологічна функція печінки може послаблюватись, то у пацієнтів літнього віку можуть виникнути побічні реакц= ії. Тому за пацієнтами літнього віку слід наглядати і дотримуватись рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування.

Перед початком лікування препаратом Рабелок необхідно виключити злоякісні новоутворення шлунка та стравоходу, оскільки прийом препарату може маскувати симптоми і відтермінувати виявлення пухлини.

Пацієнтів, = які проходять тривалий курс лікування = рабепразолом (особливо тих, хто лікується більше 1 року) слід регулярно обстежувати.

Існує ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібітора= ми протонної помпи або заміщеними бензимідазолами.=

Повідомляло= ся про патологічні зміни крові (тромбоцитопенія та= нейтропенія) при застосуванні ра= бепразолу. У більшості випадків іншої етіології не знаходили; випадки були неускладнен= і та зникали після припинення застосування рабепразолу.

Під час лікування рабепразолом рекомендується періодично проводити гематологічні та біохімічні тестування.

При застосуванні інгібіторів протонної помпи протягом трьох місяців та більше у пацієнтів може виникнути гіпомагніємія (симптом= атична та асимптоматична), а також проявляються такі симптоми, як аритмія, судоми, тетанія. У більшості пацієнтів лікування гіпомагніємії вимагало припинення прийому препаратів інгібіторів протонної помпи та призначення замісної коригувальної терапії препаратами магнію. У пацієнтів, які імовірно будуть тривало прийма= ти ліки (наприклад дигоксин) або препарати, які мо= жуть призвести до гіпомагніємії (наприклад діуретики), потрібно контролювати рівень магнію у кро= ві до початку та під час лікування.=

Спостерігал= ися випадки відхилення від норми печінкових ферментів. У більшості випадків інш= ої етіології не знаходили; відхилення були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

У пацієнтів= з легкими або помірними порушеннями функцій печінки не спостерігалося значної різниці у частоті побічних ефектів при прийомі рабепра= золу порівняно з контрольною групою відповідної статі та віку. Дослідження щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не проводились, тому слід з обережністю застосовувати рабепразол пацієнтами= з тяжкою печінковою недостатністю. Дозу при печінковій недостатності необхідно знизити.

Через недостатню кількість клінічних даних відносно внутрішньовенного застосуванн= я рабепразолу = хворим з істотним порушенням функцій печінки рабепразол = таким хворим застосовують у разі крайньої необхідності у половинній дозі (10 мг) = під наглядом лікаря.

Відсутні клінічні дані щодо застосування рабепразолу пацієнтам із тяжкими порушеннями функцій нирок, тому не рекомендується призначати Рабелок пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Функція щитовидної залози

Рекомендуєт= ься слідкувати за функцією щитовидної залози під час лікування рабепразолом.

Особливості проведення дихальних тестів

Результати = С-уреазних дихальних тестів можуть бути псевдонегативними під час прийому інгібіторів протонної помпи, таких як = рабепразол, і антибіотиків, таких як амоксицилін, кларитроміцин та метронідазол. Тому для визначення наявності Helicobacter pylori дихальні т= ести слід проводити не раніше ніж через 4 тижні після закінчення лікування такими препаратами.

Лікування неерозивної рефлюксної хвороби показане пацієнт= ам, які мають повторювані симптоми, зокрема печію та кислотний рефлюкс (близько 2 разів на тиждень). Застосування рабепразолу= може приховувати симптоми злоякісної пухлини (наприклад раку шлунка або кишечнику) та інші захворювання травного тракту. Тому слід виключити наявні= сть цих захворювань перед призначенням рабепразолу.=

За умови призначення рабепразолу пацієнту з рефлюксною хворобою без ерозій лікарю слід засвідчити ефективність лікування після 2 тижнів застосування препарату. Якщо симптоми= не зникли, є імовірність, що рефлюксна хвороба не є причиною їх виникнення. У такому випадку лікар повинен застосувати інший ме= тод лікування.

Якщо рабепразол призначати з метою ер= адикації Helicobacter pylori, важливо звернути увагу на протипоказання, особливості застосування, клінічно значущі побічні реакції та інші застереження, наведені в інструкції для медичного застосування інших лікарських засобів, які застосовують з метою <= span class=3DSpellE>ерадикації.

Згі= дно з даними наукової літератури, одно= часне застосування інгібіторів протонної помпи та метотрекса= ту (переважно у високих дозах) може підвищити рівень метотрексату та/або його метаб= олітів у сироватці крові, що може спричинити токсичність. У разі необхідності застосування високих доз метотрексату слід розг= лянути питання про припинення лікування інгібіторами протонної помпи.

При застосуванні препарату є ризик переломів. За результатами деяких обсервацій= них досліджень, інгібітори протонної помпи підвищують ризик переломів стегна, зап’ястку та хребців, пов’язаних з остеопорозом. Ризик переломів зростав у пацієнтів, які тривало (більше 1 року) отримували високі дози ІПП.

Обережно сл= ід застосовувати препарат пацієнтам з дихальною недостатністю.

Одночасне застосування атазанавіру та рабепразолу протипоказане (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікування інгібіторами протонної помпи, включаючи рабепразол, підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими збудниками, як = Salmonella, <= /span>= Campylobacter та Clostridium = defficille.

Порушення функції нирок

Гострий тубулоінтерстиціальний нефрит (ГТ= ІН) спостерігався у пацієнтів, які приймали рабепразол, і може виникнути в будь-який момент терапії рабепразолом= (див. розділ «Побічні реакції»). Гостри= й тубулоінтерстиціальний нефрит мо= же прогресувати до ниркової недостатності.

У р= азі підозри на ГТІН слід припинити застосування рабепразолу та негайно розпочати відповідне лікування.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність<= o:p>

Немає даних щодо безпеки застосування рабепразолу у період вагітності.

Застосуванн= я рабепразолу у період вагітності протипоказано.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає рабепразол натрію у грудне молоко. Відповідні дослідження не проводили.

Рабепразол<= /span> не слід призначати жінкам у період годування груддю.

<= /b>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з ін= шими механізмами.

На період лікування рекомендовано утримуватися = від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами, оскільки мож= ливі головний біль, сонливість або запаморочення, порушення зору.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Внутрішньовенне призначення рабепразолу рекомендовано лише у тих випадках, коли пероральне застосування неможливе. = Як тільки стає можливим призначення пероральної форми раб= епразолу, внутрішньовенне призначення слід відмінити.

Рекомендована доза – 20 мг рабепразолу 1 раз на добу.

Приготований розчин слід вводити тільки внутрішньовенно.

Для введення у вигляді ін’єкції вміст ампули розчиняють у 5 мл стерильної води для ін'єкцій та вводять повільно протягом 5–15 хв.

Для введення у вигляді інф= узії вміст ампули спочатку розчиняють у 5 мл стерильної води для ін’єкцій, а пот= ім додають до інфузійного розчину (0,9 % розчин натрію хлориду) об'ємом 1= 00 мл і вводять протягом 15–30 хв.

Перед введенням необхідно візуально оцінити пов= ноту розчинення та виключити зміну кольору, наявність осаду та зміну прозорості розчину. Розчин потрібно використати не пізніше ніж через 4 години після приготування. Невикористаний розчин слід знищити.

Порушення функції нирок та печінки. <= /span>Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки не потребують коригування дози препар= ату. Щодо застосування препарату для лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки див. розділ «Ос= обливості застосування».

Діти.<= /o:p>

Рабепразол<= /span> не рекомендується призначати дітям, оскільки на сьогодні немає достатнього дос= віду його застосування пацієнтам цієї вікової групи.

<= /b>

Передозування.

Немає відомостей щодо передозування препаратом. Можливе посилення симптомів побічної дії. Максимальна доза не повинна перевищувати 120 мг одноразово або 160 мг на добу.

Лікування:<= /span> при випадковому прийомі препарату у високих дозах проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає. Рабе= празол натрію добре зв’язується з білками сироватки крові, тому погано виводиться = при діалізі.

<= /b>

Побічні реакції.

Побічні ефе= кти рабепразолу здебільшого незначні, помірні і швидко ми= нають.

Інфекції та інвазії: інфекції, інтерстиціальна пневмонія.

Кров та лімфатична система: анемія, = еритроцитопенія, панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, лімфопенія, = нейтропенія, лейкопенія, тромбоц= итопенія, лейкоцитоз та гемолітична анемія.

З боку імунної системи: висипання та сухість у роті, реакції гіперчутливості, включаючи шок, анафілактоїдні реакції, кропив’янку, набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та = диспное; гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування.

З боку метаболізму: анорексія, гіпомагніємія, гіпонатріємія.

Психічні розлади: безсоння, сонливість, збудження, знервованість, депресія, сплутаніс= ть свідомості, делірій, кома.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість у кінцівках, оніміння кінцівок, гіпестезія, астенія, зниження сили стискання, порушення мови, дезорієнтація,

З боку органів зору: розлади зору, збільшення внутрішньоочного тиску.

Судинні розлади: периферичні набряки, гіпертен= зія, пальпітація.

З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, риніт, брон= хіт, синусит, глосит, ангіоневр= отичний набряк, бронхіальний спазм.

З боку травного тракту: діарея, блювання, нудота, абдомінальний біль, запор, метеоризм, диспепсія, висип та сухість у роті, відрижка, гастрит, стоматит, порушення смаку, відчуття переповнення та важк= ості у шлунку, кандидоз, ентерит, езофагіт, хейліт, печія, метеоризм, геморой.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: гепатит, фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінк= и, жовтяниця, печінкова енцефалопатія (у поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалась у пацієнтів із цирозом печінки).

З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, мультиформна еритема, еритема, б= ульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, свербіж, пітливість, токсичний епідермальний некроз (ТЕН), синдром Стівенса – Джонсона.

З боку кістково-м’язової системи: неспецифічн= ий біль/ біль у спині, міальгія, судоми ніг, артралгія, р= абдоміоліз, перелом шийки стегна, зап’ястка або хребта.

З боку нирок та сечовивідної системи: гостра нирк= ова недостатність, інфекції сечовивідних шляхів, інтерстиц= іальний нефрит, рідко - тубулоінте= рстиціальний нефрит (з можливим прогресуванням до ниркової недостатності).

З боку репродуктивної системи: гінекомасті= я, посилення ерекції.

Загальні розлади та місцеві реакції: астенія/сла= бкість, грипоподібний синдром, нездужання, біль у грудях, спині, гарячка, озноб, жар, спрага, алопеція, посилення потовиділення, зміни у місці введення.

Результати досліджень: збільшення рівня печінкових ферментів (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), лакта= тдегидрогенази, гамма-глутамілтрансферази,   лужної фосфатази, загального білірубін= у, збільшення маси тіла, протеїнурія, збільшення рівня загального холестерину,= тригліцеридів, азоту сечовини, підвищення рівня тироксинзв’язуючого глобуліну, креатинфосфокинази, сечової кислоти, підвищення рівня глюкози в сечі, гіперамоніємія.

Побічні реакції, які мають клінічне значення:

-      =             &nb= sp;   Шок та анафілактичні реакції.=

-      =             &nb= sp;   Панцитопені= я, лейкопені= я, агранулоцитоз та гемолітична анемія.

-      =             &nb= sp;   Фульмінантн= а форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця.

-      =             &nb= sp;   Інтерстиціа= льна пневмонія.=

-      =             &nb= sp;   Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівена – Джонсона, мультиформна еритема.

-      =             &nb= sp;   Гостра ниркова недостатність,= інтерстиційний нефрит.

-      =             &nb= sp;   Гіпонатрієм= ія.

-      =             &nb= sp;   Рабдоміоліз= .

Побічні реакції, які мають клінічне значення та властиві інгібіторам протонної помпи:

-      =     Порушення зору.

-      =     Ангіоневрот= ичний набряк, бронхіальний спазм.

-      =     Сплутаність свідомості.<= /o:p>

При появі вищезазначених побічних реакцій рекомендується припинити застосування рабепразолу.

Слід бути обережним, призначаючи лікування рабепразолом пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

Термін придатності.

2 роки.

<= /b>

Умови зберігання.

Зберігати у захищеному від світла та недоступно= му для дітей місці при температурі не вище 25^оС. Готовий розчин мож= на зберігати протягом 4 годин при кімнатній температурі (до 25^{оС) та
протягом 24 годин в холодильнику.}

<= /b>

Несумісність.

Рабепразол можна розводити тільки у стерильній воді для ін’єкцій або у фізіологічному розчині (0,9 % розчин натрію хлориду). Не змішувати з іншими лікарськими засобами.<= o:p>

<= /b>

Упаковка.

По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Каділа Фармасьютикалз Ліміте= д/ Cadila Pharmaceuticals Limited.

Місцезнаходження виробника<= /span> та адреса місця провадженн= я його діяльності.

Ділянка № 1389, Трасад Роуд, Дхолка, Ахмедабад, Індія/ Plot = No.= 1389, Trasa= d Road, Dholka, Dist: Ahmedabad, India.

&nb= sp;

Лікарський засіб	Симптоми=	Механізм та фактори ризику
Атазанавіру сульфат<= /p>	Терапевти= чна дія атазанавіру може зменшитися	Завдяки с= воїй антисекреторній дії рабе= празол підвищує рН шлунку, зменшує розчинність атазанавіру сульфату і тим самим знижує його концен= трацію в плазмі крові.