MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D25F9E.80338FE0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D25F9E.80338FE0 Content-Location: file:///C:/6A13DF16/UA156540102_F676.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
для
медичного
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6;
засобу
РАМ=
;АЗІД
Н
Склад:
дію=
;чі
речовини:=
раміl=
7;рил,
г=
;ідрохлорот=
10;азид;
1
таблетка
містить
раміприлу 2,5
мг і гідрохл=
086;ротіазиду
12,5 мг або раміl=
7;рилу
5 мг і гідрохл&=
#1086;ротіазиду
25 мг;
доп=
;оміжні
речовини:
натрію
гідрокарбоl=
5;ат,
лактози
моногідрат,
натрію
кроскармелl=
6;за,
крохмаль
прежелатинo=
0;зований,
натрію
стеарилфумk=
2;рат.
Лік=
;арська
форма. Таблетки.
Осн=
;овні
фізико-хімі
=
95;ні
властивостo=
0;:
таб=
;летки
2,5
мг/12,5 мг: плоскі,
капсулоподo=
0;бні
таблетки бе
=
79;
оболонки,
білого або
майже білог
=
86;
кольору, з
насічкою з
одного боку
та на бокови=
093;
стінках, з
маркуванняl=
4; «12,5»;
таб=
;летки
5
мг/25 мг: плоскі,
капсулоподo=
0;бні
таблетки бе
=
79;
оболонки,
білого або
майже білог
=
86;
кольору, з
насічкою з
одного боку
та на бокови=
093;
стінках, з
маркуванняl=
4; «25».
Фар=
;макотерапе
=
74;тична
група.
Ко
=
84;біновані
препарати
інгібіторіk=
4;
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного ферме=
;нту (АПФ).
Код АТХ <=
span
style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>C09B A05.
Фармаколог&=
#1110;чні
властивостo=
0;.
Мех=
;анізм
дії
Рамазід Н
має
антигіпертk=
7;нзивну
і сечогінну
властивістn=
0;.
Раміприл і
гідрохлороm=
0;іазид
застосовуюm=
0;ь
окремо або
разом для ан=
090;игіпертенз&=
#1080;вної
терапії.
Антигіпертk=
7;нзивні
ефекти обох
сполук є
взаємодопоk=
4;нювальними.
Ефекти зі
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску, які
мають обидв
=
72;
компоненти
=
87;репарату
при сумісно
=
84;у
застосуванl=
5;і,
сильніші, ні=
078;
у кожного ко=
084;понента
при
монотерапіo=
1;.
У хворих,
яких
лікували ра
=
84;іприлом
і тіазидним
діуретиком,
змін рівня
калію в
сироватці н
=
77;
було (див.
розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Фар=
;макодинамі
=
82;а.
Рам=
;іприл. Зk=
2;стосування
раміприлу
спричиняє
виражене
зниження
периферичнl=
6;го
опору артер=
10;й.
Прийом
раміприлу
хворим з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
знижує
артеріальнl=
0;й
тиск в
положенні п
=
72;цієнта
лежачи і
стоячи без
збільшення
частоти сер
=
94;евих
скорочень.
У більшості
хворих появ
=
72;
антигіпертk=
7;нзивного
ефекту післ=
03;
однієї дози
проявляєтьl=
9;я
через 1‒2
години післ=
03;
прийому
внутрішньо.
Максимальнl=
0;й
ефект
одноразовоo=
1;
дози, як
правило,
досягаєтьсn=
3;
через 3‒6
годин після
прийому
внутрішньо.
Антигіпертk=
7;нзивний
ефект
одноразовоo=
1; дози
зазвичай
триває до 24
годин.
Раптова
відміна
раміприлу н
=
77;
спричиняє
швидкого і
надмірного
зворотного
підвищення
артеріальнl=
6;го
тиску.
Гід=
;рохлоротіа
=
79;ид.
Виведення
води і солей
починаєтьсn=
3;
приблизно
через 2
години післ=
03;
прийому,
досягає
свого
максимуму
через 3‒6
годин і
триває від 6
до 12 годин.
Для
розвитку
антигіпертk=
7;нзивного
ефекту
потрібно
декілька
днів, а для
досягнення
=
86;птимальног=
1086;
терапевтичl=
5;ого
ефекту
необхідно 2‒4
тижні.
Фар=
;макокінети
=
82;а.
Ра=
084;іприл
Всм=
;октування. Пo=
0;сля
прийому
внутрішньо
раміприл
швидко
всмоктуєтьl=
9;я.
За вимірами
отриманої в
сечі
радіоактивl=
5;ості,
всмоктуванl=
5;я
раміприлу
становить н
=
77;
менше 56 %.
Прийом
раміприлу о
=
76;ночасно
з їжею не
впливає
суттєво на
всмоктуванl=
5;я.
Роз=
;поділ. У
результаті
активації/м
=
77;таболізаці=
1111;
попередникk=
2;
лікарськогl=
6;
засобу
біодоступнo=
0;сть
прийнятого
внутрішньо раміп=
;рилу
становить
приблизно 20 %.
Біодоступн&=
#1110;сть
раміприлатm=
1;
після прийо
=
84;у
внутрішньо 2,5
мг і 5 мг
раміприлу
становить
приблизно 45 % порів=
;няно
з його
доступністn=
2;
після
внутрішньоk=
4;енного
введення ти
=
93;
самих доз.
Максимальн&=
#1110;
плазмові
концентрацo=
0;ї
раміприлу
досягаютьсn=
3;
в межах 1
години післ=
03;
пероральноk=
5;о
прийому.
Максимальн&=
#1110;
плазмові
концентрацo=
0;ї
раміприлатm=
1;
досягаютьсn=
3;
через 2‒4
години післ=
03;
пероральноk=
5;о
прийому
раміприлу.
Зв’язок
раміприлу і
раміприлатm=
1;
з білками
становить
відповідно
приблизно 73 % і=
;
приблизно 56 %=
.
Мет=
;аболізм. Раміп=
рил
піддається
інтенсивноl=
4;у
первинному
метаболізмm=
1;
в печінці, що &=
#1089;причиняє
утворення
єдиного
активного
метаболіту R=
11;
раміприлатm=
1;
(гідроліз, що
відбуваєтьl=
9;я,
головним
чином, у
печінці).
Окрім цієї
метаболізаm=
4;ії
в раміприла
=
90;
раміприл гл=
02;куронізуєт=
1100;ся
і
перетворюєm=
0;ься
на дикетопі
=
87;еразин
раміприлу
(складний
ефір). Раміпр=
1080;лат
теж
глюкуронізm=
1;ється
і перетворю=
08;ться
на дикетопі
=
87;еразин
раміприлатm=
1;
(кислота).
При
введенні
високих доз
раміприлу (10
мг) зниження
печінкової
функції
затримує
метаболізаm=
4;ію
раміприлу в
раміприлат,
спричиняючl=
0;
підвищення
плазмових
рівнів рамі
=
87;рилу.
Вив=
;едення. Післn=
3;
пероральноk=
5;о
прийому 10 мг
міченого
радіоактивl=
5;им
ізотопом
раміприлу п
=
88;иблизно
40 % загальної
радіоактивl=
5;ості
виводиться
=
79;
каловими
масами і
приблизно 60 % –
із сечею.
Період
напіввиведk=
7;ння
раміприлу –
приблизно 1
година.
Приблизно 80‒90 %
метаболітіk=
4;,
що
виявляютьсn=
3;
у сечі та жов=
1095;і,
є
метаболітаl=
4;и
раміприлу і
раміприлатm=
1;.
Глюкуроніk=
6;
раміприлу і
дикетопіпk=
7;разин
раміприлу с
=
90;ановлять
близько 10‒20 %
загальної
кількості
метаболітіk=
4;,
тоді як на
неметаболіk=
9;ований
раміприл
припадає
близько 2 %.
Плазмові
концентрацo=
0;ї
раміприлатm=
1;
знижуються
=
91;
декілька фа
=
79;.
Період
напіввиведk=
7;ння
у фазі
початковогl=
6;
розподілу т
=
72;
виведення д
=
86;рівнює
приблизно 3
години. За
цією фазою с=
083;ідує
проміжна
фаза (період
напіввиведk=
7;ння
близько 15
годин) і
кінцева фаз
=
72;
з дуже низьк=
080;ми
плазмовими
концентрацo=
0;ями
раміприлатm=
1; і
періодом
напіввиведk=
7;ння,
що становит=
00;
близько 4‒5
днів.
Незважаючи
на тривалу
кінцеву фаз
=
91;,
одна добова
доза
раміприлу, щ=
086;
дорівнює 2,5 мг
і вище,
забезпечує
рівноважні
плазмові
концентрацo=
0;ї
раміприлатm=
1;
приблизно
через 4 дні. Еф=
ективний
період
напіввивеk=
6;ення
дорівнює 13‒17
годинам в
умовах
застосуванl=
5;я
багаторазоk=
4;их
доз.
Виведення
раміприлатm=
1;
нирками
знижене у хв=
086;рих
з порушення
=
84;
ниркової
функції, нир=
082;овий
кліренс
раміприлатm=
1;
знаходитьсn=
3;
в пропорцій
=
85;ій
залежності
від кліренс
=
91;
креатиніну.
Це
призводить
=
76;о
збільшення
плазмових
концентрацo=
0;й
раміприлатm=
1;,
які
знижуються
повільніше,
ніж у суб’єк=
090;ів
з нормально=
02;
нирковою
функцією
(див. розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Гі=
076;рохлоротіа&=
#1079;ид
Всм=
;октування. Пl=
8;иблизно
70 %
гідрохлороm=
0;іазиду
всмоктуєтьl=
9;я
при
застосуванl=
5;і
внутрішньо;
біодоступнo=
0;сть
гідрохлороm=
0;іазиду
після
прийому
внутрішньо
становить
близько 70 %.
Роз=
;поділ. Майжk=
7; 40%
гідрохлороm=
0;іазиду
вступає у
зв’язок із
білками
плазми.
Мет=
;аболізм. Гo=
0;дрохлороті=
072;зид
піддається
незначному
печінковомm=
1;
метаболізмm=
1;;
активності,
що індукує
або інгібує
ізоензими
СYР450, не
виявлено.
Вив=
;едення. Гo=
0;дрохлороті=
072;зид
виводиться, =
074;
основному,
нирками
(більше 95 %) у
незміненомm=
1;
стані. Після
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я
однієї дози
50‒70 % гідрохлоl=
8;отіазиду
виводиться
=
91;
межах 24 годин.=
Період
напіввиведk=
7;ння
становить 5‒6
годин. При
нирковій
недостатноl=
9;ті
виведення
знижується, =
072;
період
напіввиведk=
7;ння
подовжуєтьl=
9;я.
Нирковий
кліренс
гідрохлороm=
0;іазиду
тісно
пов’язаний
із кліренсо
=
84;
креатиніну.
Ос=
086;бливі групи
пацієнтів
Пед=
;іатрія
Даних немає=
.
Гер=
;іатрія
Кінетика
раміприлу і
раміприлатm=
1; у
літніх
пацієнтів с
=
93;ожа
з кінетикою =
091;
молодих
пацієнтів.
Ста=
;ть
Даних немає=
.
Рас=
;а
Середня
реакція на
монотерапіn=
2;
інгібітороl=
4;
АПФ у
чорношкіриm=
3;
хворих з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
(зазвичай хв=
086;рі
з низьким
рівнем рені
=
85;у)
слабша, ніж у
нечорношкіl=
8;их
хворих.
Сер=
;цево-судинн=
072;
недостатніl=
9;ть
Кліренс
гідрохлороm=
0;іазиду
може бути зн=
080;женим
у хворих із
застійною
серцевою
недостатніl=
9;тю.
Жін=
;ки,
які годують
груддю
Гідрохлоро&=
#1090;іазид
проникає в
грудне моло
=
82;о
у невеликих
кількостях.
Раміприл
проникає у
грудне
молоко (див.
розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Печ=
;інкова
недостатніl=
9;ть
Істотних
змін у
фармакокінk=
7;тиці
гідрохлороm=
0;іазиду
при цирозі
печінки не
відзначено.
У хворих з
порушенням
печінкової
функції пла
=
79;мові
рівні
раміприлу
збільшуютьl=
9;я
у 3‒6 разів, але
максимальнo=
0;
концентрацo=
0;ї
раміприлатm=
1;
у таких
хворих не
відрізняютn=
0;ся
від
максимальнl=
0;х
концентрацo=
0;й,
що спостері
=
75;алися
у хворих з
нормальною
функцією пе
=
95;інки.
Метаболізм
у печінці не
відіграє
великої рол=
10;
у виведенні
гідрохлороm=
0;іазиду.
Гідрохлоро&=
#1090;іазид
не можна
призначати
при
печінковій
комі та
прекоматозl=
5;ому
стані. Його
слід
застосовувk=
2;ти
з
обережністn=
2;
хворим із
прогресуючl=
0;м
захворюванl=
5;ям
печінки (див.
розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Нир=
;кова
недостатніl=
9;ть
Виведення
раміприлу,
раміприлатm=
1;
і його
метаболітіk=
4;
нирками
знижене у
хворих з
порушенням
функції
нирок, а нирк=
1086;вий
кліренс
раміприлатm=
1;
знаходитьсn=
3;
у пропорцій
=
85;ій
залежності
від кліренс
=
91;
креатиніну.
Це
призводить
до
збільшення
плазмових
концентрацo=
0;й
раміприлатm=
1;,
які знижуют=
00;ся
повільніше,
ніж у хворих
з нормально=
02;
функцією ни
=
88;ок.
Після
багаторазоk=
4;их
доз 5 мг
раміприлу у
хворих із
кліренсом
креатиніну <=
40
мл/хв/1,73м3
збільшуєтьl=
9;я
максимальнk=
2;
концентрацo=
0;я
в плазмі
крові та
площа під
кривою
«концентраm=
4;ія‒час»
раміприлу і
раміприлатm=
1; порівняно
з
нормальнимl=
0;
суб’єктами.
Кліренс
гідрохлороm=
0;іазиду
при ниркові
=
81; недостатно&=
#1089;ті
знижується.
Гідрохлоро&=
#1090;іазид
повинен бут
=
80;
в достатній
концентрацo=
0;ї
в точці
прикладаннn=
3; його
дії в
ниркових
канальцях д
=
83;я
того, щоб
забезпечитl=
0;
терапевтичl=
5;ий
ефект. Гідро=
093;лоротіазид
потрапляє н
=
72;
місце своєї =
076;ії
майже
виключно в
ході
секреції в
канальцеву
рідину за
допомогою
сотранспорm=
0;ера
органічної
кислоти. При
помірному
ступені
ниркової
недостатноl=
9;ті
для
досягнення
достатніх
концентрацo=
0;й
препарату н
=
72;
місці його
дії потрібн=
10;
вищі дози у
зв’язку зі
зниженням к
=
72;нальцевої
секреції пр
=
80;
нирковій
недостатноl=
9;ті.
Однак
гідрохлороm=
0;іазид
виявляєтьсn=
3;
неефективнl=
0;м,
якщо клірен
=
89; креатиніну
зменшуєтьсn=
3;
нижче 30‒50 мл/хk=
4;.
Ген=
;етичний
поліморфізl=
4;
Даних немає=
.
Клі=
;нічні
характерисm=
0;ики.
Показання.=
Лікування
есенціальнl=
6;ї
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1;
у хворих,
яким
рекомендовk=
2;на
комбінованk=
2;
терапія раміпр=
илом
та
гідрохлороm=
0;іазидом.
Протипоказ&=
#1072;ння.
Застосуван&=
#1085;я
методів
екстракорпl=
6;ральної
терапії, в
результаті
чого
відбуваєтьl=
9;я
контакт
крові з
негативно
зарядженимl=
0;
поверхнями
(див. розділ «<=
span
style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Вk=
9;аємодія
з іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
= 058;яжкі порушення функції нирок (кліренс кре= 072;тиніну = < 30 мл/хв) у пацієнтів, яким не п = 88;оводиться гемодіаліk= 9;. Анурія.
= 050;лінічно значущі порушення електролітl= 5;ого балансу, перебіг яки = 93; може погіршуватl= 0;ся під час лікування препаратом (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Резистентнk= 2; до лікуk= 4;ання гіпокаліємo= 0;я чи гіперкальцo= 0;ємія. Рефрактернk= 2; гіпонатрієl= 4;ія.
= 057;имптомна гіперурикеl= 4;ія (подагра).
Тяжке порушення функції печінки, печінкова енцефалопаm= 0;ія.
П= ротипоказаl= 5;о вагітним та жінк= ам, які плануют= 00; завагітнітl= 0; (див. розд= 110;л «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годування груддю»).
Одноч=
;асне
застосуванl=
5;я
з препарата
=
84;и,
що містять
аліскірен,
пацієнтам з
цукровим
діабетом аб
=
86;
пацієнтам з
помірним чи
тяжким
порушенням
функції нир
=
86;к
(кліренс
креатиніну
=
<
60 мл/хв).
Взаємодія з
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій.
Їжа.
Одночасне
вживання їж=
10;
не має
значного вп
=
83;иву
на абсорбці=
02;
раміприлу.
П
=
88;отипоказан=
1110;
комбінації.
М
=
77;тоди
екстракорпl=
6;ральної
терапії, в
результаті
чого
відбуваєтьl=
9;я
контакт
крові з
негативно
зарядженимl=
0;
поверхнями,
такі як
діаліз або
гемофільтрk=
2;ція
із використ
=
72;нням
певних
мембран з
високою інт
=
77;нсивністю
потоку
(наприклад
мембран з по=
083;іакрилоніт&=
#1088;илу)
та аферез
ліпопротеїl=
5;ів
низької
щільності і
=
79;
застосуванl=
5;ям
декстрану
сульфату – з
огляду на
підвищений
ризик
розвитку тя
=
78;ких
анафілактоo=
1;дних
реакцій (див.
розділ
«Протипокаk=
9;ання»).
Якщо таке
лікування н
=
77;обхідне,
слід
розглянути
питання про
використанl=
5;я
іншого типу
діалізної
мембрани аб
=
86;
застосуванl=
5;я
іншого клас
=
91;
антигіпертk=
7;нзивних
засобів.
О
=
76;ночасне
застосуванl=
5;я
з
препаратамl=
0;,
що містять
аліскірен,
протипоказk=
2;но
для застосу
=
74;ання
пацієнтам з
діабетом і
пацієнтам з
помірним чи =
090;яжким
порушенням
функції
нирок
(кліренс кре=
072;тиніну
< 60 мл/хв)
та не
рекомендовk=
2;но
для
застосуванl=
5;я
усім іншим
пацієнтам.
О
=
76;ночасне
застосуванl=
5;я
з
препаратамl=
0;
антагоністo=
0;в
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
II
протипоказk=
2;но
для
застосуванl=
5;я
пацієнтам з
діабетичноn=
2;
нефропатієn=
2;
та не рекоме=
085;довано
для
застосуванl=
5;я
усім іншим
пацієнтам.
К
=
86;мбінації,
що
потребують
особливої о
=
73;ережності.
Солі
калію,
гепарин,
калійзберіk=
5;аючі
діуретики т
=
72;
інші активн=
10;
речовини, що
збільшують
рівень калі=
02;
у плазмі
крові
(включаючи а=
085;тагоністи
ангіотензиl=
5;у
ІІ,
триметоприl=
4;,
такролімус,
циклоспориl=
5;).
Може
виникнути
гіперкалієl=
4;ія,
тому потріб
=
85;о
ретельно
контролюваm=
0;и
рівень калі=
02;
у плазмі кро=
074;і.
Антигіп
=
77;ртензивні
лікарські
засоби (напр=
080;клад
діуретики) т=
072;
інші діючі
речовини, як=
110;
можуть
знижувати
артеріальнl=
0;й
тиск (наприк=
083;ад
нітрати,
трициклічнo=
0;
антидепресk=
2;нти,
анестетики,
алкоголь,
баклофен,
альфузозин,
доксазозин,
празозин,
тамсулозин,
теразозин). =
i>З
=
73;ільшення
ризику
виникнення
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
(див. розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози»
стосовно
діуретиків).
Вазопре
=
89;орні
симпатомімk=
7;тики
та інші діюч=
110;
речовини
(наприклад
епінефрин),
які можуть
зменшити
антигіпертk=
7;нзивний
ефект
раміприлу.=
Рекомендуєm=
0;ься
регулярно
контролюваm=
0;и
артеріальнl=
0;й
тиск.
Алопури
=
85;ол,
імунодепреl=
9;анти,
кортикостеl=
8;оїди,
прокаїнаміk=
6;,
цитостатикl=
0;
та інші речо=
074;ини,
що можуть
спричинити
зміни карти
=
85;и
крові.
Підвищена
імовірністn=
0;
виникнення
гематологіm=
5;них
реакцій (див.
розділ «Осо
=
73;ливості
застосуванl=
5;я»).
Со&=
#1083;і
літію. Оскільки
інгібітори
АПФ здатні
зменшити ек
=
89;крецію
літію, це
може
призвести д
=
86;
збільшення
токсичностo=
0;
літію.
Необхідно
регулярно
контролюваm=
0;и
рівень літі=
02;
у плазмі кро=
074;і.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
тіазидних д=
10;уретиків
підвищуєтьl=
9;я
ризик
виникнення
токсичностo=
0;
літію та збі=
083;ьшується
вже
підвищений
ризик
виникнення
токсичностo=
0;
літію,
спричинениl=
1;
застосуванl=
5;ям
інгібіторіk=
4;
АПФ. Тому не
рекомендуєm=
0;ься
одночасно
застосовувk=
2;ти
комбінацію
раміприл/гі
=
76;рохлоротіа=
1079;ид
та літій.
Протиді
=
72;бетичні
засоби,
включаючи
інсулін. Можут=
ь
виникнути
гіпоглікемo=
0;чні
реакції.
Гідрохлороm=
0;іазид
здатен
послаблюваm=
0;и
дію
протидіабеm=
0;ичних
препаратів.
Тому на поча=
090;ку
одночасногl=
6;
застосуванl=
5;я
цих препара
=
90;ів
необхідно
особливо
ретельно
контролюваm=
0;и
рівні
глюкози у
крові.
Метформін
слід застос
=
86;вувати
з
обережністn=
2;
з огляду на
ризик лакта
=
90;ного
ацидозу за
рахунок
можливої зу
=
84;овленої
гідрохлороm=
0;іазидом
функціоналn=
0;ної
ниркової
недостатноl=
9;ті.
Не&=
#1089;тероїдні
протизапалn=
0;ні
препарати (НПЗП)
та
ацетилсаліm=
4;илова
кислота. Очікується
зниження
антигіпертk=
7;нзивного
ефекту
препарату
Рамазід Н. До &=
#1090;ого
ж, одночасне
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ і НПЗП
може
супроводжуk=
4;атися
підвищеним
=
88;изиком
порушення
функції
нирок та
збільшенняl=
4;
рівня калію =
091;
крові.
Перорал=
00;ні
антикоагулn=
3;нти.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з гідрохлор
=
86;тіазидом
антикоагулn=
3;нтний
ефект може п=
086;слаблювати&=
#1089;я.
Кортико
=
89;тероїди,
адренокортl=
0;котропний
гормон (АКТГ),
амфотерициl=
5;
В,
карбеноксоl=
3;он,
вживання ве
=
83;икої
кількості
локриці,
проносні
засоби (при
тривалому
застосуванl=
5;і)
та інші
калійуретиm=
5;ні
препарати
або діючі
речовини, як=
110;
зменшують
кількість к
=
72;лію
у плазмі
крові.
Підвищений
ризик
виникнення
гіпокаліємo=
0;ї.
Препара
=
90;и
наперстянкl=
0;,
діючі
речовини, що =
1079;датні
збільшуватl=
0;
тривалість
інтервалу QT,
антиаритміm=
5;ні
засоби. При
наявності
порушень
електролітl=
5;ого
балансу
(наприклад
гіпокаліємo=
0;ї,
гіпомагнієl=
4;ії)
проаритмічl=
5;і
ефекти
можуть
посилюватиl=
9;я,
а
антиаритміm=
5;ні
ефекти −
послаблюваm=
0;ися.
Л=
10;карські
засоби, на
ефекти яких
впливають
зміни рівня
калію в
сироватці
крові
Реком=
ендується
моніторинг
рівня калію =
074;
сироватці
крові та
ЕКГ-обстеже
=
85;ня,
якщо гідрох
=
83;оротіазид
приймають
одночасно з
препаратамl=
0;,
на ефекти
яких вплива=
02;ть
зміни рівня
калію в
сироватці
крові
(наприклад,
глікозиди
наперстянкl=
0; та
антиаритміm=
5;ні
лікарські
засоби), та ни&=
#1078;ченазваним=
;и
препаратамl=
0;,
які
спричиняютn=
0;
поліморфну
тахікардію
=
87;іруетного
типу
(шлуночкову
тахікардію)
(в тому числі
деякі
антиаритміm=
5;ні
засоби), оскі=
1083;ьки
гіпокаліємo=
0;я
є фактором,
що сприяє ро=
079;витку
піруетної
тахікардії:
–
антиаритміm=
5;ні
засоби клас
=
91;
Іа (наприкла=
076;,
хінідин,
гідрохінідl=
0;н,
дизопіраміk=
6;);
–
антиаритміm=
5;ні
засоби клас
=
91;
ІІІ (наприкл=
072;д,
аміодарон,
соталол,
дофетилід,
ібутилід);
–
деякі
нейролептиl=
2;и
(наприклад,
тіоридазин,
хлорпромазl=
0;н,
левомепромk=
2;зин,
трифторперk=
2;зин,
ціамемазин,
сульпірид,
сультоприд,
амісульпірl=
0;д,
тіаприд,
пімозид,
галоперидоl=
3;,
дроперидол);
–
інші
лікарські
засоби
(наприклад,
бепридил,
цизаприд,
дифеманіл,
еритроміциl=
5;
для внутріш
=
85;ьовенного
введення,
галофантриl=
5;,
мізоластин,
пентамідин,
терфенадин,
вінкамін дл=
03;
внутрішньоk=
4;енного
введення).
Метилдо
=
87;а.
Повідомлялl=
6;ся
про окремі
випадки
виникнення
гемолітичнl=
6;ї
анемії при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
гідрохлороm=
0;іазиду
та метилдоп
=
80;.
Холести
=
88;амін
або інші
іонообміннo=
0;
смоли, які
застосовуюm=
0;ь
внутрішньо. По
=
88;ушення
абсорбції
гідрохлороm=
0;іазиду.
Сульфонаміk=
6;ні
діуретики
слід
приймати що
=
85;айменше
за 1 годину д=
086;
або через 4‒6
годин після
застосуванl=
5;я
цих
препаратів.
Курареп
=
86;дібні
м’язові
релаксанти.
Можливе
посилення т
=
72;
збільшення
тривалості
дії м’язови
=
93;
релаксантіk=
4;.
Солі
кальцію та
препарати, щ=
086;
збільшують
=
88;івень
кальцію у
плазмі кров=
10;.
П
=
88;и
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з гідрохлор
=
86;тіазидом
можна
очікувати
збільшення
=
82;онцентраці=
1081;
кальцію у
плазмі кров=
10;,
тому необхі
=
76;но
ретельно
контролюваm=
0;и
рівень каль
=
94;ію
у плазмі
крові.
Карбама
=
79;епін.
Існує ризик
виникнення
гіпонатрієl=
4;ії
внаслідок
посилення
ефекту
гідрохлороm=
0;іазиду.
Контрас
=
90;ні
речовини, що
містять йод. =
span>У =
088;азі
дегідратацo=
0;ї,
спричиненоo=
1;
застосуванl=
5;ям
діуретиків, =
091;
тому числі
гідрохлороm=
0;іазиду,
існує
підвищений
ризик розви
=
90;ку
гострої
ниркової
недостатноl=
9;ті,
особливо
коли
вводяться
значні дози
контрастноo=
1;
речовини, що
містить йод.
Пеніцил=
10;н.
Екскреція
гідрохлороm=
0;іазиду
відбуваєтьl=
9;я
у дистальни
=
93;
канальцях
нефрону,
через що
екскреція
пеніциліну
знижується.
Хінін.
Гі=
076;рохлоротіа&=
#1079;ид
зменшує
екскрецію
хініну.
Вілдагліп=
090;ин.
Сп=
086;стерігалос&=
#1103;
підвищення
частоти роз
=
74;итку
ангіоневроm=
0;ичного
набряку у
пацієнтів,
які
одночасно
приймають
інгібітори
=
40;ПФ
та
вілдагліптl=
0;н.
Інгібітор=
080;
mTOR (наприклад
темсиролімm=
1;с).
Спостерігаl=
3;ося
підвищення
частоти
розвитку
ангіоневроm=
0;ичного
набряку у па=
094;ієнтів,
які
одночасно
приймають
інгібітори
АПФ та
інгібітори mTOR
(мішень
рапаміцину
=
91;
ссавців).
Гепарин.
Можливе
підвищення
сироватковl=
0;х
концентрацo=
0;й
калію.
Саліцил=
;ати.
При
застосуванl=
5;і
високих доз
саліцилатіk=
4;
гідрохлороm=
0;іазид
може
посилювати
їх токсични
=
81;
вплив на
центральну
нервову
систему.
Циклосп=
;орин.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
циклоспориl=
5;у
може
посилюватиl=
9;я
гіперурікеl=
4;ія
та зростати
ризик
ускладнень
на зразок
подагри.
Алкоголь.
Ра=
084;іприл
може
призводити
до підвищен
=
86;ї
вазодилатаm=
4;ії
і таким чино=
084;
потенціюваm=
0;и
ефект
алкоголю.
Алкогол=
;ь,
барбітуратl=
0;,
наркотики ч
=
80;
антидепресk=
2;нти.
Можуть
посилювати
ортостатичl=
5;у
артеріальнm=
1;
гіпотензію.
Сіль.
Можливе
ослаблення
антигіпертk=
7;нзивного
ефекту
препарату
при
збільшенні
споживання
солі пацієн
=
90;ом.
β-блокатор=
080;
та діаксози
=
76;.
Од=
085;очасне
застосуванl=
5;я
тіазидних
діуретиків, =
091;
тому числі
гідрохлороm=
0;іазиду,
з β-блокатор
=
72;ми
підвищує
ризик
гіперглікеl=
4;ії.
Тіазидні
діуретики, в=
082;лючаючи
гідрохлороm=
0;іазид,
можуть поси
=
83;ювати
гіперглікеl=
4;ічний
ефект
діаксозиду.
Амантадин.
Ті=
072;зиди,
у тому числі
гідрохлороm=
0;іазид,
збільшують
ризик
побічних
ефектів,
спричинениm=
3;
амантадиноl=
4;.
Пресорні
аміни
(наприклад,
адреналін). =
i>Можли=
;ве
ослаблення
ефекту
пресорних
амінів, але
не настільк
=
80;,
щоб
виключити ї
=
93;
застосуванl=
5;я.
Антиподаг=
088;ичні
засоби
(пробенецид,
сульфінпірk=
2;зон
та
алопуринол). =
span>Може
виникнути
потреба у
корекції
дози урикоз
=
91;ричних
засобів,
оскільки
гідрохлороm=
0;іазид
може
збільшуватl=
0;
рівень
сечової кис
=
83;оти
в сироватці
крові.
Імовірна
поява необх=
10;дності
у збільшені
дози
пробенецидm=
1;
чи
сульфінпірk=
2;зону.
При одночас
=
85;ому
застосуванl=
5;і
тіазидів
можливе
підвищення
частоти
реакцій
гіперчутлиk=
4;ості
до
алопуринолm=
1;.
Антихолін=
077;ргічні
засоби
(наприклад,
атропін,
біпериден). =
i>Через
ослаблення
моторики
шлунково-ки
=
96;кового
тракту та
зменшення
швидкості
евакуації з=
10;
шлунку біод
=
86;ступність
діуретиків
тіазидного
типу зроста=
08;.
Вплив
лікарських
засобів на
результати
=
83;абораторни=
1093;
аналізів
Че
=
88;ез
вплив на
обмін
кальцію
тіазиди мож
=
91;ть
впливати на
результати
оцінки
функції пар
=
72;щитовидних
залоз (див.
розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Спе=
;цифічна
гіпосенсибo=
0;лізація.
Внаслідок
інгібуваннn=
3;
АПФ зростає
імовірністn=
0;
виникнення =
10;
тяжкість
анафілактиm=
5;них
та
анафілактоo=
1;дних
реакцій на
отруту кома
=
93;.
Вважається,
що такий
ефект може
також
спостерігаm=
0;ися
і щодо інших
алергенів.
Особливост&=
#1110;
застосуванl=
5;я.
Важливі
застережен=
085;я
і заходи
безпеки Інгібітори
АПФ при
прийомі їх у
період
вагітності
можуть
заподіяти
шкоду плоду, =
що
розвиваєть=
089;я,
і навіть
спричинити
його загибе=
1083;ь.
Якщо
вагітність
підтвердже=
085;а,
слід якомог=
1072;
швидше
відмінити
препарат
Рамазід Н. |
Анг=
;іоневротич
=
85;ий
набряк
Ангіоневро&=
#1090;ичний
набряк був
зареєстровk=
2;ний
у хворих, які
лікувалися
інгібітораl=
4;и
АПФ, у т. ч.
раміприлом.
Ангіоневроm=
0;ичний
набряк із за=
083;ученням
гортані мож
=
77;
призвести д
=
86;
летального
=
85;аслідку.
При розвитк
=
91;
стенозу
гортані або
ангіоневроm=
0;ичного
набряку
обличчя,
кінцівок,
губ, язика
або
голосової
щілини слід
негайно при
=
87;инити
прийом преп
=
72;рату
=
56;амазід
Н, надати
хворому
відповідну
медичну
допомогу,
забезпечитl=
0;
суворий
нагляд доти,
доки не зник=
085;е
набряк. У
випадках,
коли набряк
обмежуєтьсn=
3;
обличчям і
губами, стан
зазвичай
поліпшуєтьl=
9;я
без
лікування,
проте для
зняття симп
=
90;омів
можуть бути
корисні
антигістамo=
0;нні
засоби. При
поширенні
набряку на
язик, голосо=
074;у
щілину або
глотку
можлива
обструкція
дихальних
шляхів. У
таких
випадках
необхідно
невідкладнl=
6;
розпочати
відповідне
лікування, у томm=
1;
числі ввест
=
80;
підшкірно 0,3‒0=
,5
мл 1:1000 розчину
епінефрину.
Ангіоневро&=
#1090;ичний
набряк, у т. ч.
набряк
гортані, мож=
077;
настати,
головним чи
=
85;ом,
після прийо
=
84;у
першої дози
Рамазіду Н.
Слід
заздалегідn=
0;
попереджатl=
0;
про це хвори=
093;
і закликати
їх негайно
повідомлятl=
0;
лікаря про
підозрілі
симптоми, що
вказують на
ангіоневроm=
0;ичний
набряк, такі
як набряк об=
083;иччя,
кінцівок,
очей, губ,
язика,
утруднення
при ковтанн=
10;
або диханні.
Пацієнтам
необхідно
негайно
припинити п
=
88;ийом
Рамазіду Н і
проконсульm=
0;уватися
у лікаря.
Інтестинал&=
#1100;ний
ангіоневроm=
0;ичний
набряк був
зареєстровk=
2;ний
у хворих,
яких лікува
=
83;и
інгібітораl=
4;и
АПФ. Такі
хворі
скаржилися
=
85;а
біль у живот=
110;
(з нудотою і
блюванням
або без них); у
деяких
випадках
також
спостерігаk=
4;ся
набряк
обличчя.
Симптоми
інтестиналn=
0;ного
ангіоневроm=
0;ичного
набряку
зникали піс
=
83;я
відміни
інгібітору
АПФ (див.
розділ «Поб=
10;чні
реакції»).
У хворих
негроїдної
раси
ангіоневроm=
0;ичний
набряк,
пов’язаний
=
79;
терапією ін
=
75;ібітором
АПФ,
зустрічаєтn=
0;ся
частіше, ніж =
1091;
хворих
європеоїднl=
6;ї
раси.
Хворі з
ангіоневроm=
0;ичним
набряком в
анамнезі, що
не
пов’язаний
=
79;
терапією
інгібітороl=
4;
АПФ, мають
підвищений
ризик
розвитку
ангіоневроm=
0;ичного
набряку під
час прийому
інгібітору
=
40;ПФ
(див. розділ
«Протипокаk=
9;ання»).
Каш=
;ель
Зареєстров&=
#1072;но
випадки сух
=
86;го,
стійкого
кашелю, який,
як правило,
зникає
тільки післ=
03;
відміни
Рамазіду Н. Він, =
1110;мовірно,
пов’язаний
із прийомом
раміприлу –
інгібітору
=
40;ПФ,
що входить д=
086;
складу преп
=
72;рату
Рамазід Н. Це
потрібно
враховуватl=
0;
при
проведенні
диференціаl=
3;ьного
діагнозу
кашлю.
Се=
088;цево-судинн=
а
система
Сте=
;ноз
аорти
Існує
теоретичне
припущення,
що хворі з
аортальним
стенозом ма=
02;ть
підвищений
ризик
зниження
коронарної
перфузії під
час
лікування
вазодилатаm=
0;орами.
Арт=
;еріальна
гіпотензія
Як правило,
після
прийому
першої або
другої дози =
088;аміприлу
або після
збільшення
дози
спостерігаn=
2;ться
симптоми
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії.
Її розвиток
найбільш
ймовірний у
хворих, цирк=
091;люючий
об’єм крові
яких
знижений у
результаті
діуретичноo=
1; терапії,
обмеженого
надходженнn=
3;
солі з їжею,
діалізу,
діареї або
блювання.
Надмірне зн
=
80;ження
артеріальнl=
6;го
тиску у
хворих з іше=
084;ічною
хворобою
серця або
судинно-моз
=
82;овим
захворюванl=
5;ям
може спричи
=
85;яти
інфаркт
міокарда аб
=
86;
розлад
судинно-моз
=
82;ового
кровообігу
(див. розділ
«Побічні
реакції»). У
зв’язку з
можливим
зниженням
артеріальнl=
6;го
тиску у таки=
093;
хворих
лікування
препаратом
Рамазід Н
можна
починати
тільки під с=
091;ворим
медичним
наглядом.
Такі хворі
підлягають
суворому
нагляду в
перші тижні
лікування і
при збільше
=
85;ні
дози Рамазі
=
76;у
Н. У хворих з
тяжкою
застійною
серцевою не
=
76;остатністю
(у тому числі
такою, яка
супроводжуn=
8;ться
нирковою
недостатніl=
9;тю)
терапія
інгібітороl=
4;
АПФ може спр=
080;чиняти
надмірну
артеріальнm=
1;
гіпотензію =
10;
супроводжуk=
4;атися
олігурією т
=
72;
(або)
прогресуючl=
6;ю
азотемією, а =
1091;
поодиноких
випадках –
гострою
нирковою
недостатніl=
9;тю
та
призводити
до
летального
=
85;аслідку.
При
розвитку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
хворого
необхідно
покласти
горілиць, а
при
необхідносm=
0;і
провести вн
=
91;трішньовен=
1085;у
інфузію 0,9 %
хлористого
натрію.
Відповідна
реакція у
вигляді
минущої гіп
=
86;тензії
у хворих з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
не є
протипоказk=
2;нням
для
подальшого
прийому
препарату, щ=
086;
зазвичай не
викликає пр
=
86;блем
після того,
як
артеріальнl=
0;й
тиск підвищ
=
80;ться
внаслідок
збільшення
об’єму цирк
=
91;люючої
крові. Проте
Усіх хворих
слід
попереджатl=
0;,
що посилене =
087;отовиділен&=
#1085;я
і дегідраці=
03;
можуть приз
=
74;ести
до
надмірного
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску через
зменшення о
=
73;’єму
циркулюючоo=
1;
крові (ОЦК).
Інші причин
=
80;
зниження ОЦ
=
50;,
наприклад
блювання і п=
088;онос,
теж можуть
спричинити
=
79;ниження
артеріальнl=
6;го
тиску.
Ге=
084;атологія
Ней=
;тропенія
і
агранулоциm=
0;оз
Інгібітори
АПФ можуть с=
087;ричиняти
нейтропеніn=
2;
і
пригнічуваm=
0;и
кістковий м
=
86;зок.
Було
зареєстровk=
2;но
декілька
випадків
агранулоциm=
0;озу,
нейтропеніo=
1;
та
лейкопенії, =
091;
яких не можн=
072;
виключити
причинний
зв’язок з
раміприлом
(див. розділ
«Побічні
реакції»).
Досвід щодо
застосуванl=
5;я
препарату
свідчить пр
=
86;
поодинокі
випадки їх
виникнення.
Слід приділ
=
80;ти
увагу
періодичноl=
4;у
контролю бі
=
83;их
клітин кров=
10;,
особливо у
хворих з
колагенним
=
79;ахворюванн=
1103;м
судин та/або =
1079;ахворюванн=
ями
нирок (див.
розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Хворі
повинні
негайно
повідомлятl=
0;
своєму
лікарю про
появу в них
будь-яких
ознак інфек
=
94;ійного
захворюванl=
5;я
(наприклад,
запалення
горла,
підвищення
температурl=
0;
тіла),
оскільки
такі ознаки
інфекційноk=
5;о
захворюванl=
5;я
можуть бути
ознаками
нейтропеніo=
1;
(див. розділ
«Побічні
реакції»).
Пе=
095;інка
і
жовчовивідl=
5;і
шляхи
Під час
лікування
інгібітораl=
4;и
АПФ у хворих
з уже
наявними
змінами
печінки (а
також без
них)
розвивався
гепатит [геп=
072;тоцелюлярн&=
#1080;й
та/або
холестатичl=
5;ий],
підвищувалk=
2;сь
активність
ферментів
печінки та/а=
073;о
рівнів
білірубіну
=
74;
сироватці
крові (див.
розділ
«Побічні
реакції»). У
більшості
випадків
зміни були
оборотними
=
87;ри
відміні пре
=
87;арату.
У
поодиноких
випадках
прийом
інгібіторіk=
4;
АПФ, у тому
числі
раміприлу,
був
пов’язаний
із синдромо
=
84;,
що починавс=
03;
з
холестатичl=
5;ої
жовтяниці і
переходив у
фульмінантl=
5;ий
некроз
печінки та
іноді
призводив д
=
86;
летального
=
85;аслідку.
Патомеханіk=
9;м
цього синдр
=
86;му
незрозумілl=
0;й.
Хворі
повинні
припинити п
=
88;ийом
інгібітору
АПФ і отрима=
090;и
відповідну
медичну
допомогу у
випадку
розвитку в
них
жовтяниці
або виражен
=
86;го
підвищення
рівня
печінкових
ферментів.
Необхідно
порадити
хворим
звернутися
до свого
лікаря при
розвитку в
них
симптомів, щ=
086;
вказують на
ймовірний
зв’язок з
порушенням
печінкової
функції. Сюд=
080;
належать
«симптоми
типу вірусн
=
80;х»,
що виникают=
00;
у перші тижн=
110;
або місяці л=
110;кування
(такі як
підвищення темпе=
;ратури
тіла, нездуж=
072;ння,
м’язовий
біль,
висипання
або
аденопатія,
які також мо=
078;уть
бути
індикатораl=
4;и
реакцій
підвищеної
чутливості),
і біль у
животі,
нудота або
блювання,
втрата
апетиту,
жовтяниця,
свербіж або
інші
недосліджеl=
5;і
симптоми, як=
110;
виникають у
ході
лікування
(див. розділ
«Побічні
реакції»).
Якщо у хворо=
;го,
який прийма=
08;
Рамазід Н,
виникнуть б
=
91;дь-які
симптоми,
зокрема у
перші тижні
або місяці
лікування,
рекомендуєm=
0;ься
провести
повний
аналіз
функції
печінки та
інші необхі
=
76;ні
обстеження. =
059;
відповідниm=
3;
випадках
може потреб
=
91;ватися
відміна Рам
=
72;зіду
Н.
Застосуван&=
#1085;я
тіазидів хв
=
86;рим
з порушення
=
84;
функції
печінки або =
079;
прогресуючl=
0;м
захворюванl=
5;ям
печінки
потребує
обережностo=
0;,
оскільки
мінімальні
зміни
водно-елект
=
88;олітного
балансу
можуть
спровокуваm=
0;и
печінкову
кому. Контро=
083;ьовані
клінічні
дослідженнn=
3;
за участю хв=
086;рих
з цирозом та/=
1072;бо
з
дисфункцієn=
2;
печінки
відсутні. З
особливою
обережністn=
2;
слід
застосовувk=
2;ти
Рамазід Н
хворим з уже =
1085;аявними
порушеннямl=
0;
печінки. У
таких хвори
=
93;
ще до
призначеннn=
3;
препарату
слід провес
=
90;и
аналізи
вихідного
стану
печінки і
суворо
контролюваm=
0;и
відповідну
реакцію та
метаболічнo=
0;
ефекти.
Ім=
091;нна
система
Ана=
;філактоїдн=
10;
реакції на
інгібітори
АПФ
Анафілакто&=
#1111;дні
реакції бул
=
80;
зареєстровk=
2;ні
у хворих, які
перебували
на діалізі і=
079;
застосуванl=
5;ям
високопротl=
6;чних
мембран [нап=
088;иклад,
поліакрилоl=
5;ітрил
(ПАН)] і
одночасно
одержували
інгібітор
АПФ. У разі
появи таких
симптомів, я=
082;
нудота, спаз=
084;
у животі,
відчуття
печіння,
ангіоневроm=
0;ичний
набряк,
задишка і
тяжка
форма
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
слід негайн
=
86;
припинити
діаліз.
Антигістамo=
0;нні
препарати н
=
77;
знімають ці
симптоми. Дл=
103;
таких хвори
=
93;
слід
розглянути
застосуванl=
5;я
іншого типу
діалізуючиm=
3;
мембран або
антигіпертk=
7;нзивних
засобів
іншого клас
=
91;.
У
поодиноких
випадках у
хворих, які
одержували
інгібітор
АПФ під час
аферезу
ліпопротеїl=
5;ів
низької
щільності, щ=
086;
проводилисn=
3;
за допомого=
02;
сульфату
декстрану,
розвивалисn=
3;
загрозливі
для життя
анафілактоo=
1;дні
реакції. Цих
реакцій
вдавалося
уникнути за
допомогою
тимчасовогl=
6;
припинення
терапії
інгібітороl=
4;
АПФ перед
проведенняl=
4;
кожного
чергового
аферезу.
Отримано
окремі
повідомленl=
5;я
про хворих і=
079;
тривалими
загрозливиl=
4;и
для життя
анафілактоo=
1;дними
реакціями, щ=
086;
виникали пі
=
76;
час
специфічноo=
1;
гіпосенсибo=
0;лізації
отрутою
гіменоптер
(наприклад, б=
1076;жіл,
ос). У деяких
хворих цих
реакцій
вдавалося
уникнути,
якщо
інгібітори
АПФ було тим=
095;асово
відмінено н
=
72;
термін
тривалістю
не менше 24
години, але
при ненавми
=
89;ному
повторному
введенні
реакції від
=
85;овлювалися.
Під=
;вищена
чутливість
до тіазидни
=
93;
діуретиків
Реакції
підвищеної
чутливості
до гідрохло
=
88;отіазиду
можливі
незалежно
від наявнос
=
90;і
в анамнезі а=
083;ергії
або
бронхіальнl=
6;ї
астми.
Випадки
загостреннn=
3;
або
активації
системного
червоного
вовчака бул
=
80; зареєстров&=
#1072;ні
у хворих, які
лікувалися
гідрохлороm=
0;іазидом.
Мет=
;аболізм
Тіазиди, у т.
=
95;.
гідрохлороm=
0;іазид,
можуть спри
=
95;иняти
порушення
водно-елект
=
88;олітного
балансу
(гіпокалієм=
10;я,
гіпонатрієl=
4;ія
та гіпохлор
=
77;мічний
алкалоз).
Можливий
розвиток
гіперурикеl=
4;ії
або гострог
=
86;
нападу
подагри у
деяких
хворих при з=
072;стосуванні<=
span
style=3D'mso-spacerun:yes'>
тіазидних
діуретиків.
Тіазидні
діуретики
можуть
знижувати
рівень
зв’язаного
=
79;
протеїном
йоду, не викл=
1080;каючи
ознак
дисфункції
щитовидної
залози.
Було
продемонстl=
8;овано,
що тіазиди
збільшують
виведення
магнію, що
може
призвести д
=
86;
гіпомагнієl=
4;ії.
Тіазидні
діуретики
можуть
знизити
виведення
кальцію із
сечею.
Тіазиди
можуть спри
=
95;иняти
тимчасове і
незначне пі
=
76;вищення
рівня
кальцію в
сироватці
крові при
відсутностo=
0;
відомих
порушень
метаболізмm=
1;
кальцію.
Виражена
гіперкальцo=
0;ємія
може
свідчити пр
=
86;
прихований
гіперпаратl=
0;реоз.
Перш ніж
проводити
аналізи
функції пар
=
72;щитовидної
залози, слід
відмінити
тіазиди.
Діуретична
терапія
тіазидами
може
супроводжуk=
4;атися
підвищенняl=
4;
рівня
холестеринm=
1;,
тригліцериk=
6;ів
і глюкози.
Може потреб=
уватися
коригуваннn=
3;
дози
інсуліну та
пероральниm=
3;
гіпоглікемo=
0;чних
засобів. Під
час
проведення
=
90;ерапії
тіазидними
діуретикамl=
0;
латентний
цукровий
діабет може
набути
відкритої
форми.
Призначенн&=
#1103;
інгібіторіk=
4;
АПФ хворим,
які стражда=
02;ть
на діабет,
може
посилити
ефект інсул=
10;ну
та
пероральниm=
3;
гіпоглікемo=
0;чних
засобів зі
зниженням
рівня
глюкози в
крові (див.
розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
У ході
клінічних
досліджень
підвищені к
=
86;нцентрації
калію в
сироватці
(більше 5,7 мекв=
;/л)
спостерігаl=
3;ися
приблизно у 1 %
хворих на ар=
090;еріальну
гіпертензіn=
2;,
яких
лікували ін
=
75;ібітором
АПФ –
раміприлом.
Найчастіше
=
94;е
були
ізольовані
показники,
які
нормалізувk=
2;лися,
незважаючи
на продовже
=
85;ня
лікування. Д=
086;
факторів
ризику розв
=
80;тку
гіперкалієl=
4;ії
належать
ниркова нед
=
86;статність,
цукровий
діабет та
одночасне
застосуванl=
5;я
засобів для
лікування г=
10;покаліємії
або інших
лікарських
препаратів,
пов’язаних
=
79;
підвищенняl=
4;
вмісту калі=
02;
в сироватці
(див.
розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими ліка
=
88;ськими
засобами та
інші види
взаємодій»).
Хворі не
повинні
застосовувk=
2;ти
солезаміннl=
0;ки,
що містять
калій, без
попередньоo=
1;
консультацo=
0;ї
лікаря.
Хі=
088;ургія
і анестезія
Рамазід Н мо=
;же
блокувати
утворення
ангіотензиl=
5;у
II, що виникає у
відповідь н
=
72;
компенсатоl=
8;не
вивільненнn=
3;
реніну у
хворих при
хірургічноl=
4;у
втручанні
або
анестезії,
проведених =
10;з
застосуванl=
5;ям
препаратів,
що спричиня=
02;ть
артеріальнm=
1;
гіпотензію.
Якщо розвив
=
72;ється
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
її можна кор=
080;гувати
за допомого=
02;
розчинів, що
збільшують
ОЦК.
Тіазиди
можуть
посилити
відповідну
реакцію на
тубокурариl=
5;.
Слід
попереджатl=
0;
хворих про
необхіднісm=
0;ь
поінформувk=
2;ти
свого лікар=
03;
про те, що вон&=
#1080;
приймають
інгібітор
АПФ, якщо
хворим
будуть
проводити
хірургічну
операцію аб
=
86;
анестезію.
Ни=
088;ки
Внаслідок
пригніченнn=
3;
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи у
чутливих хв
=
86;рих
спостерігаl=
3;и
зміни
ниркової
функції. У
хворих,
ниркова
функція яки
=
93;
залежить ві
=
76;
активності
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи,
наприклад у
хворих із
двобічним
стенозом
ниркової
артерії, одн=
086;бічним
стенозом
ниркової
артерії єди
=
85;ої
нирки або з
тяжкою
застійною
серцевою не
=
76;остатністю,
лікування
засобами, що
пригнічуютn=
0;
цю систему,
супроводжуk=
4;алося
розвитком
олігурії,
прогресуючl=
6;ї
азотемії, у
поодиноких
випадках ‒ г=
086;строю
нирковою
недостатніl=
9;тю
та/або
летальним
наслідком. У
чутливих хв
=
86;рих
одночасне
застосуванl=
5;я
діуретичноk=
5;о
препарату
може
підвищити
ризик.
Застосуван&=
#1085;я
Рамазіду Н перед=
бачає
відповідну
оцінку стан
=
91;
ниркової
функції
хворого.
Препарат
Рамазід Н
слід з
обережністn=
2;
застосовувk=
2;ти
хворим з
нирковою
недостатніl=
9;тю,
оскільки їм
можуть потр
=
77;буватися
знижені доз
=
80;
або
збільшення
інтервалу м=
10;ж
прийомом
препарату
(див. розділ
«Спосіб зас
=
90;осування
та дози»). У хо=
ді
лікування
слід
здійснюватl=
0;
ретельний к
=
86;нтроль
ниркової
функції так
само точно, я=
1082;
при ниркові
=
81;
недостатноl=
9;ті.
Тіазиди
можуть бути
непридатні
для хворих з
порушенням
ниркової
функції, вон=
080;
неефективнo=
0;
при
показниках
креатиніну X=
04;
30 мл/хв
(помірна або
тяжка форма
ниркової
недостатноl=
9;ті).
Гідрохлоро&=
#1090;іазид
може сприят
=
80;
розвитку аз
=
86;темії
або
посилювати
її.
Кумулятивнo=
0;
ефекти
препарату
можливі у
хворих з
порушенням
ниркової
функції. Якщ=
086;
азотемія і
олігурія, що
посилюютьсn=
3;,
розвиваютьl=
9;я
під час
лікування
тяжкого
прогресуючl=
6;го
захворюванl=
5;я
нирок, сечог=
110;нну
терапію
необхідно
припинити.
Ге=
088;іатрія
Внаслідок
зменшення
серцево-суд
=
80;нних
резервів у
хворих
літнього
віку (> 65 років)
можлива
підвищена
чутливість.
Ко=
085;троль
і
лабораторнo=
0;
аналізи
Гем=
;атологія
Необхідно
періодично
контролюваm=
0;и
кількість
білих кліти
=
85;
крові, щоб
виявити
можливу лей
=
82;опенію,
обумовлену
інгібітороl=
4;
АПФ (раміпри=
083;ом),
що входить д=
086;
складу
Рамазіду Н.
Частіше
контроль
рекомендуєm=
0;ься
проводити
хворим у
початковій
фазі
лікування т
=
72;
хворим з
порушенням
=
85;иркової
функції,
хворим із
супутнім
колагенним
захворюванl=
5;ям
(наприклад
червоний
вовчак,
склеродермo=
0;я)
і хворим, які
проходять
лікування
іншими
лікарськимl=
0; засобами,
здатними
спричинятl=
0; зміни
в картині
крові.
Мет=
;аболізм
Необхідний
відповідниl=
1;
контроль ел
=
77;ктролітів
і цукру
крові.
Нир=
;кова
функція
Застосуван&=
#1085;я
Рамазіду Н
повинно
супроводжуk=
4;атися
відповідниl=
4; аналізом
ниркової
функції. У
ході лікува
=
85;ня
необхідно
проводити
такий же
суворий кон
=
90;роль
ниркової
функції, як і
при ниркові
=
81;
недостатноl=
9;ті.
Зас=
;тосування
у період
вагітності
або
годування
груддю.
Вагітні= сть. Препарат протипоказk= 2;но застосовувk= 2;ти вагітним та жінкам, які планують завагітнітl= 0;. Якщо вагітн= 10;сть встановленk= 2; під час терапії, лікування препаратом слід негайн = 86; припинити т = 72;, у разі необхідносm= 0;і, розпочати лікування іншим препаратом.<= o:p>
Відомо, що лікуванн= 03; інгібітораl= 4;и АПФ/антагон= 10;стами рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ = у ІІ та ІІІ триместрах вагітності спричиняє фетотоксичl= 5;у дію (зниженн= 103; функції нир = 86;к, олігогідраl= 4;ніон, затримка осифікації = 82;істок черепа) та може провокуватl= 0; прояви неон = 72;тальної токсичностo= 0; (ниркова недостатніl= 9;ть, артеріальнk= 2; гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія).
У ра= зі тривалого застосуванl= 5;я гідрохлороm= 0;іазиду у ІІІ триместрі вагітності може виникн = 91;ти фетоплаценm= 0;арна ішемія, а також існує ризик затримки розвитку росту. Крім того, у новонароджk= 7;них, які зазнали впливу препарату незадовго д = 86; народження, спостерігаl= 3;ися поодинокі випадки гіпоглікемo= 0;ї та тромбоцитоl= 7;енії. Гідрохлороm= 0;іазид може зменшувати плазматичнl= 0;й об’єм та мат= 082;ово-плацент= арний кровообіг.
Год&= #1091;вання груддю. Преп= ;арат протипоказk= 2;но застосовувk= 2;ти у періоk= 6; годування груддю. Бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосуванl= 5;я яких піk= 6; час лактаці= 11; є більш безпечним, особливо пр = 80; грудному годуванні новонароджk= 7;них або недонош = 77;них немовлят.
Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспl=
6;ртом
або іншими
механізмамl=
0;.
Рамазід Н
може знизит
=
80;
увагу та/або
швидкість
реакції у
хворих,
особливо на
початку лік
=
91;вання.
Тому слід
утримуватиl=
9;я
від
керування
автотранспl=
6;ртом
або роботи з
іншими
механізмамl=
0;.
Слід
попереджатl=
0;
хворих про
необхіднісm=
0;ь
повідомлятl=
0;
лікаря, якщо
у них виника=
108;
стан
безтурботнl=
6;сті,
особливо у
перші дні лі=
082;ування
препаратом
Рамазід Н.
Якщо у хворо=
075;о
настане
синкопе, йом=
091;
слід
припинити
прийом преп
=
72;рату
і
проконсульm=
0;уватися
з лікарем.
Спосі=
;б
застосуванl=
5;я
та дози.
= 055;репарат рекомендуєm= 0;ься приймати 1 раз на добу в один і той самий час, бажано вранці.
=
055;репарат
можна
приймати до, під час т=
072;
після їди,
оскільки
прийом їжі н=
077;
впливає на
біодоступнo=
0;сть
препарату.
Таблетки
слід ковтат
=
80;
цілими, запи=
074;аючи
водою. Їх не можн=
072;
розжовуватl=
0;
або
подрібнюваm=
0;и.
У разі
необхідносm=
0;і
таблетку 5 мг/25 мг
можна
розділити н
=
72; рівні
половинки.
Дорос= 083;і. Дозу слід підбираm= 0;и індивідуалn= 0;но залежно від особливостk= 7;й пацієнта та рівнів артеріальнl= 6;го тиску. Застосуванl= 5;я фіксованої комбінації раміприлу т = 72; гідрохлороm= 0;іазиду, як правило, рекомендуєm= 0;ься лише піl= 9;ля титрування доз кожного = 079; її окремих к= 086;мпонентів.
= 056;озпочинати лікування з найнижчої можливої дози. У разі необхідносm= 0;і дозу можна поступово збільшуватl= 0; до досягнен = 85;я цільового показника артеріальнl= 6;го тиску. Максимальнk= 2; добова доза становить 10 м&= #1075; раміприлу т = 72; 25 мг гідрохлороm= 0;іазиду на добу (для досягнення необхідногl= 6; дозування с = 83;ід застосовувk= 2;ти комбінацію препаратів у відпо= 074;ідному дозуванні).
Особл=
иві
групи
пацієнтів.
Паціє= 085;ти, які отримують діуретики. Р= ;екомендуєт= 00;ся виявляти обережністn= 0;, оскільки у пацієнтів, які отримують діуретики, н= 072; початку лікування препаратом може виникати артеріальнk= 2; гіпотензія. Перед тим як почати ліку = 74;ання препаратом, слід зменшити дозу діурет = 80;ка або припинити його застосуванl= 5;я.
Паціє= 085;ти з порушення = 84; функції нирок. Через наявність у склад&= #1110; препарату = 75;ідрохлорот= 1110;азиду препарат протипоказk= 2;ний пацієнтам і = 79; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Пацієнтам з порушенням функції нир = 86;к можуть бm= 1;ти показані нижчі дози препарату. Пацієнтів і = 79; кліренсом креатиніну 30‒60 мл/хв слід лікувати лише із застосуванl= 5;ям найнижчої дози фіксованої комбінації раміприлу/г= 10;дрохлороті= 1072;зиду після монотерапіo= 1; раміприлом. Максимальнk= 2; добова доза становить 5 мг раміприл = 91; та 25 мг гідрохлороm= 0;іазиду.
Паціє= 085;ти з порушення = 84; функції печінки. Пац= ;ієнтам з легким та помірним порушенням функції печ= 10;нки лікування препаратом слід розпоч = 80;нати винятково під ретельним м = 77;дичним наглядом. Максимальнk= 2; добова доза = 091; таких випадках становить 2,5 мг раміприл = 91; та 12,5 мг гідрохлороm= 0;іазиду. Препарат пр = 86;типоказани= 1081; у випадках тяжкого порушення функції печінки.
Паціє= 085;ти літнього віку. Початк= ;ова доза повl= 0;нна бути нижчою, особливо у дуже старих та немічних пацієнтів, а подальше титрування дози слід здійснюватl= 0; більш поступово, з огляду на вищу імовірністn= 0; виникнення = 87;обічних реакцій.
Діти.
Не застосовувk= 2;ти.
Пере= ;дозування.
Виникн=
;ення
симптомів
передозуваl=
5;ня
є у першу
чергу наслі
=
76;ком
суттєвої
втрати рідини
та
електролітo=
0;в.
Симптомами
передозуваl=
5;ня
інгібіторіk=
4;
АПФ є
надмірна
периферичнk=
2;
вазодилатаm=
4;ія
(з вираженою
артеріальнl=
6;ю
гіпотензієn=
2;,
шоком),
порушення
електролітl=
5;ого
балансу
(гіпокалієм=
10;я,
гіпонатрієl=
4;ія,
гіпохлоремo=
0;я),
порушення
серцевого
ритму (брадикарді=
103;,
тахікардія),
ниркова
недостатніl=
9;ть,
слабкість,
запаморочеl=
5;ня,
спазми м’яз=
10;в,
парестезія,
виснаження,
нудота, блюв=
072;ння,
спрага,
поліурія,
олігурія,
анурія, алка=
083;оз,
підвище=
;ний
рівень азот
=
91;
сечовини
крові (в осно=
1074;ному
ниркова нед
=
86;статність),
розлади
свідомості, =
074;
тому числі
кома,
епілептичнo=
0;
напади, паре=
079;
та
паралітичнk=
2; кишкова
непрохідніl=
9;ть.
Передо=
;зування
гідрохлороm=
0;іазиду
може призве
=
89;ти
до гострої
затримки
сечі у паціє=
085;тів,
схильних до
цього
(наприклад з
гіперплазіn=
8;ю
передміхурl=
6;вої
залози).
Нео = 73;хідно ретельно спостерігаm= 0;и за станом пацієнта.
Лік
=
91;вання
симптоматиm=
5;не
та підтl=
8;имувальн=
;е.
До
лікувальниm=
3;
заходів
належать
первинна
детоксикацo=
0;я
(промивання
шлунка,
введення
адсорбентіk=
4;),
а також
заходи,
спрямовані
=
85;а
відновленнn=
3;
стабільної
гемодинаміl=
2;и,
в тому числі
відновленнn=
3;
об’єму
втраченої рідини т
=
72;
солей,
введення
агоністів
альфа-1-адренорец=
епторів
або
ангіотензиl=
5;у
ІІ (ангіотен=
079;инаміду).
Раміприлат,
активний ме
=
90;аболіт
раміприлу,
погано
виводиться
шляхом
гемодіал=
;ізу.
У
випадку арт
=
77;ріальної
гіпотензії =
10;
шоку
рекомендуєm=
0;ься
введення рідини
та
електролітo=
0;в
(калію,
натрію, магн=
110;ю). До
нормалізацo=
0;ї
стану
пацієнта
необхідний
контроль
балансу l=
8;ідини
та
електролітo=
0;в
і функції
нирок.
Побі= ;чні реакції.
Час
=
90;ота
виникнення
побічних
ефектів кла
=
89;ифікується
таким чином:
С= 1077;рцеві розлади: неч= 1072;сто – ішемія міокарда, включаючи стенокардіn= 2;; тахікардія, аритмія, відчуття посиленого серцебиття, периферичнo= 0; набряки; невідом= 1086; – інфаркт міокарда.
С=
1091;динні
розлади: неч=
1072;сто
– артеріал=
00;на
гіпотензія,
ортостатичl=
5;а
гіпотензія,
синкопе,
припливи; нев=
1110;домо
– тромбоз
внаслідок
значного
зменшення О
=
62;К,
судинний
стеноз,
гіпоперфузo=
0;я, синдр=
;ом
Рейно,
васкуліт,
некротичний
ангіїт.
З боку крові та лімфатичноo= 1; системи: нечасто – з= 084;еншення кількості лейкоцитів та еритроцитіk= 4;, зниження рівня гемоглобінm= 1;, гемолітичнk= 2; анемія, зниження кількості тромбоцитіk= 4;; дуже рідко – апластична анемія; невідомо – пригніченнn= 3; функції кісткового мозку, нейтропеніn= 3;, в тому числі агранулоциm= 0;оз; панцитопенo= 0;я, еозинофіліn= 3;, гемоконценm= 0;рація у випадку затримки рідини.
З боку нервової системи: час= ;то – головний біль, запаморочеl= 5;ня; не= 095;асто – вертиго, парестезія, тремор, порушення рівноваги, відчуття печіння, дисгевзія, агевзія; невідо= 1084;о – церебрал= 00;на ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і транзиторнk= 2; ішемічна атака; порушення психомоторl= 5;их функцій, пар= 086;смія, судоми, дезорієнтаm= 4;ія.
З боку органів зор = 91;: нечасто – порушення зору, включаючи нечіткість зору, кон’юнктивo= 0;т; невідомо – ксантопсія, зменшення сльозовидіl= 3;ення внаслідок дії гідрохлороm= 0;іазиду.
З боку органів слуху та лабіринту: н= ;ечасто – дзвін у вухах; невідомо – порушення слуху.
= 1056;еспірато= рні, торакальні та медіастинаl= 3;ьні розлади: часто – непродуктиk= 4;ний подразливий кашель, бронхіт; нечасто – синусит, задишка, закладенісm= 0;ь носа; невідомо – бронхоспазl= 4;, у тому числі загостреннn= 3; бронхіальнl= 6;ї астми; алергічний альвеоліт; респіраторl= 5;ий дистрес, у тому числі пневмоніт; некар= ;діогенний набряк легень внаслідок д= 10;ї гідрохлороm= 0;іазиду.
З боку
травного
тракту: неча=
;сто
– запаль
=
85;і
явища у
З боку ни=
1088;ок
і сечови
=
74;ідних
шляхів: нечасто
– поруше
=
85;ня
функції нирок, включаючи
гостру ниркову
З боку шк= 1110;ри та підшк= 10;рних тканин: неча= ;сто – ангіон = 77;вротичний набряк (у = 1074;иняткових випадкаm= 3; – поруше = 85;ня прохіднl= 6;сті дихальнl= 0;х шляхів внаслідо = 82; ангіонеk= 4;ротичного набряку, яке може мати = 083;етальний наслідоl= 2;); псоріатl= 0;чний дерматит, гіпергідро&= #1079;, висипанl= 5;я, зокрема макулопа = 87;ульозне; свербіж, алопеція; невідомо – токсич = 85;ий епід= ;ермальний некроліk= 9;, синдром = 57;тівенса‒Д= 1078;онсона, мультифl= 6;рмна еритема, пемфігус, загостре = 85;ня перебігm= 1; псоріазm= 1;, ексфоліk= 2;тивний дерматит, фоточутлив&= #1110;сть, оніхоліk= 9;ис, пемфігоo= 1;дна або = 83;іхеноїдна екзантеl= 4;а або = 77;нантема, кропив’n= 3;нка, системнl= 0;й червониl= 1; вовчак внаслідо = 82; дії = 75;ідрохлорот= 1110;азиду.
З боку
опорно-р
=
91;хового
апарату
та сполу
=
95;ної
тканини: нечасто
– міалгі=
03;;
невідомl=
6;
– артрал
=
75;ія,
м̵=
7;язові
спазми,
З боку ен= 1076;окринної системи: невідомо – синдром порушення секреціo= 1; антидіуl= 8;етичного гормону.
Метаб=
086;лічні та &=
#1072;ліментарні=
;
розлади: часто – k=
6;екомпенсац=
110;я
цукровоk=
5;о
діабету, зменшенн=
03;
толеранm=
0;ності
до глюко
=
79;и,
підв=
;ищення
рівня глюкози =
091; крові, підвищення=
рівня сечової загостре
=
85;ня
подагри, збільшен
=
85;я
рівня
холестеринm=
1;
та/або тригліце
=
88;идів
внаслідl=
6;к
дії
=
75;ідрохлорот=
1110;азиду;
нечасто – анорексія,
зниженнn=
3;
апетиту, зменшенн=
03;
рівн=
;я
калію у
Поруш=
077;ння за=
1075;ального
стану: часто
– піk=
6;вищена
втомлювk=
2;ність,
астенія;
нечасто – біль
у грудях, =
1087;ірексія;
невідомl=
6;
– виснаж
=
77;ння.
З боку ім= 1091;нної системи: невідомо – анафіл = 72;ктичні або = 72;нафілактої= 1076;ні реакції на раміп = 88;ил чи а = 85;афілактичн= 1110; реакції на гідро = 93;лоротіазид= span>, підвищеl= 5;ня рівня ан= ;тинуклеарн = 80;х антитіл, ана= ;філактични = 81; шок, пурпура.
З боку ге= 1087;атобіліарн= ої системи: нечасто – холест = 72;тичний або = 94;итолітични= 1081; гепатит (у виняткових= випадкаm= 3; – з летал= 100;ним наслідкl= 6;м), підвищеl= 5;ня рівня печінков = 80;х ферментo= 0;в і/або кон’югатів<= /span> білірубo= 0;ну,
кальl= 2;ульозний холецистит внаслідо = 82; дії гідрохлl= 6;ротіазиду; невідомl= 6; – гостра печінков = 72; недостаm= 0;ність, холестаm= 0;ична жовтяниm= 4;я, пошкоджk= 7;ння печінкоk= 4;их клітин.
З боку репродук
=
90;ивної
системи: нечасто
– транзи
=
90;орна
еректилn=
0;на
імпотенm=
4;ія;
невідомl=
6;
– знижен
=
85;я
лібідо,
Психічні= span> ро= 079;лади: нечасто – пригніче = 85;ня та зміни настрою, = 072;патія, тривожнo= 0;сть, нервовіl= 9;ть, порушенl= 5;я сну, вклю= 095;аючи сонливіl= 9;ть; невідомl= 6; – l= 9;плутаність свід= ;омості, порушенl= 5;я уваги, неспокій.
Термін
придатностo=
0;.
2 роки.
Умови
зберігання.
Зберігат
=
80;
в оригін
=
72;льній
упаковцo=
0;
при темп
=
77;ратурі
не вище 25
ºС.
Зберігати в
Упак=
;овка.
По 10
таблеток у б=
083;істері,
по 3 блістери &=
#1072;бо
10 блістерів у
картонній
коробці.
Кат=
;егорія
відпуску.
За
рецептом.
Виробн=
1080;к.
Міс=
;цезнаходже
=
85;ня
виробника т
=
72;
адреса місц=
03;
провадженнn=
3;
його
діяльності.
BLB =
016, Булебел