MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D36E93.2A1D2F80" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D36E93.2A1D2F80 Content-Location: file:///C:/680B48C5/UA76370101_50DE.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
КАНАМІЦИН
(KANAMYCIN)
Склад:
діюча речовина:=
i> kanamycin;
1 флакон містить канаміцину сульфату кислого стерильного у
перерахуванні на канаміцин
Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні
фізико-хімічні властивості: порошок білого або май=
же
білого кольору. Гігроскопічний. Допускається прилипання препарату до стінок
флакона.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосув=
ання. Аміноглікозиди. Код АТХ J01G B04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Канам=
іцин –
антибіотик широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію на більшість
грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, а також на кислотостійкі
бактерії. Діє на штами мікобактерій туберкульозу, в тому числі на стійкі до
стрептоміцину, ПАСК, ізоніазиду. Зв’язуючись з 30S субодиницею рибосомальної
мембрани, порушує синтез білка в мікробній клітині.
Ефект=
ивний,
як правило, відносно мікроорганізмів, резистентних до тетрацикліну,
еритроміцину, левоміцетину.
Не ді=
є на
анаеробні мікроорганізми, дріжджі, віруси та більшість найпростіших.
Фармакокінетика.
При
внутрішньом’язовому введенні швидко надходить у кров, терапевтична концентр=
ація
зберігається протягом 8–12 год. Проникає в плевральну порожнину, синовіальну
рідину, бронхіальний секрет, жовч, крізь плацентарний бар’єр. У нормі канам=
іцин
не проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр, однак при запаленні мозкових
оболонок концентрація його у спинномозковій рідині досягає 30–60 % від тако=
ї у
плазмі крові.
Вивод=
иться
нирками за 24–48 год.
Клінічні характеристики.
Показання.
-
Тяжкі
гнійно-септичні захворювання (сепсис, менінгіт, перитоніт, септичний ендока=
рдит);
-
інфекційно-запа=
льні
захворювання органів дихання (пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів);
-
інфекції нирок і
сечовивідних шляхів;
-
гнійні ускладне=
ння
у післяопераційний період;
-
інфіковані опік=
и;
-
туберкульоз лег=
енів
і туберкульозні ураження інших органів, спричинені мікроорганізмами,
резистентними до протитуберкульозних засобів І та ІІ ряду та чутливими до
канаміцину.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до канаміцину та інших
аміноглікозидів в анамнезі;
- неврит слухового нерва;
- міастенія;
- паркінсонізм;
- ботулізм;
- непрохідність кишечнику;
- тяжкі порушення функції нирок (кліренс
креатиніну менше 10 мл/хв) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Взаємодія
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Слід уникати одночасн=
ого
призначення з петльовими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота), оскіл=
ьки
останні можуть посилити ототоксичний та нефротоксичний ефект канаміцину.
Можливе виникнення порушень функ=
ції
дихання (пригнічення дихання та зупинка дихання) внаслідок нервово-м’язової
блокади у хворих, яким одночасно з канаміцином призначають недеполяризуючі
міорелаксанти (сукцинілхолін, тубокурарин, декаметоній), анестетики, наркот=
ичні
аналгетики, магнію сульфат, а також у разі переливання великої кількості кр=
ові
з цитратними консервантами. Слід уникати їх одночасного призначення, а при
необхідності корегувати дози міорелаксантів та проводити жорсткий моніторинг
нервово-м’язової функції.
Слід уникати одночасного чи/або послідовного
системного чи місцевого застосування канаміцину з іншими нейротоксичними чи=
/або
нефротоксичними засобами (такими як цисплатин, інші аміноглікозидні
антибіотики, поліміксин В, ацикловір, ганцикловір, амфотерицин В, препарати
платини та золота, декстрани – поліглюкін, реополіглюкін, циклоспорин,
цефалоспорини І покоління, капреоміцин, ванкоміцин).
При прийомі стрептоміцину, мономіцину, флори=
міцину
лікування канаміцином можна розпочинати не раніше ніж через 10 днів після
закінчення лікування зазначеними антибіотиками.
Змішування канаміцину з пеніцилінами чи
цефалоспоринами призводить до інактивації канаміцину, а при їх роздільному
введені спостерігається синергізм.
Індометацин, фенілбутазон та інші НПЗЗ, що
порушують нирковий кровотік, можуть сповільнювати виведення аміноглікозидів=
з
організму.
Одночасне застосування канаміцину з
внутрішньовенним розчином індометацину у недоношених новонароджених призвод=
ить
до збільшення концентрації в плазмі крові, пролонгуванню дії та посиленню
токсичного ефекту аміноглікозиду.
При туберкульозі канаміцин можна застосовува=
ти
одночасно з усіма основними та резервними
протитуберкульозними засобами (виняток – стрептоміцин, флориміцин та
капреоміцин), а при інфекціях нетуберкульозної етіології – з пеніцилінами. =
<=
b>Особливості застосування.=
i> Підст=
авою для
застосування канаміцину є неефективність інших антибіотиків. При нечутливос=
ті
збудника до препаратів групи неоміцину (гентаміцин, неоміцин) зазвичай
спостерігається перехресна стійкість і до канаміцину.
Факторами ризику розвитку
ототоксичності та/або нефротоксичності препарату є: генетично детерміно=
вана
схильність до ототоксичної дії (слід з’ясувати наявність проявів ототоксичн=
ості
аміноглікозидів у родичів); літній вік; початкове порушення слуху (отит,
менінгіт, родова травма, гіпоксія в родах); високі дози, тривалий курс
лікування; одночасне застосування інших ототоксичних чи нефротоксичних
лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та
інші види взаємодій»); захворювання нирок та серцево-судинної системи, що
призводять до кумуляції препарату; дегідратація; цукровий діабет; ВІЛ-інфек=
ція;
ниркова недостатність.
<=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>У зв’язку з цим до поч=
атку
лікування, а також у ході лікування препаратом необхідно здійснювати:
<=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>- ретельний контроль ф=
ункції
нирок (повторні аналізи сечі, визначення
креатиніну сироватки крові та розрахунок клубочкової фільтрації кожн=
і 3
дні, у разі зниження цього показника на 50 % препарат слід відмінити);
<=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>- дослідження слухової=
функції
(проведення аудіометрії не рідше 2 разів на тиждень);
<=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>- моніторинг концентра=
ції
канаміцину в крові. При перших ознаках ототоксичної дії (навіть незначний ш=
ум в
вухах) або нефротоксичної дії канаміцин відміняють.
<=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>При порушеннях рівнова=
ги
інтервал між ін’єкціями необхідно збільшити.
<=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>Слід врахувати можливі=
сть
виникнення нервово-м’язової блокади=
(ін’єкцію
проводити при наявності всіх необхідних умов для здійснення штучної вентиля=
ції
легенів). Ризик розвитку тяжкої
нервово-м’язової блокади при застосуванні препарату зростає у пацієнтів,
хворих на паркінсонізм, міастенію, ботулізм, при одночасному застосуванні
канаміцину з міорелаксантами.
<=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>Для купірування проявів
нервово-м’язової блокади застосовують кальцію хлорид внутрішньовенно або
антихолінестеразні препарати.
При
появі ознак пригнічення дихання необхідно припинити введення канаміцину та
терміново ввести внутрішньовенно розчин кальцію хлориду і підшкірно розчин
прозерину з атропіном. За необхідності хворого переводять на кероване дихан=
ня.
<=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>При зниженні рівня кал=
ію
необхідно контролювати вміст магнію і кальцію в сироватці крові.
Пацієнтам літнього віку канаміцин слід призначати тільки при неможливості
застосування менш токсичних антибіотиків.
<=
span
class=3Dhps>Більш уповільнений метаболізм препарату у
літніх пацієнтів призводи=
ть
до більш тривалої його циркуляції в
крові навіть при нормальній
функції нирок, що
збільшує ризик ототоксичних
проявів у даної категорії
пацієнтів.
<=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>У випадку застосування
препарату не слід перевищувати рекомендовані дози.
Пацієнти з порушенням функцій печінки. У хворих з патологією печінки р=
івень
препарату в крові не змінюється (крім тяжкого алкогольного цирозу з асцитом=
, що
призводить до більшого об’єму розподілу препарату).
Призначення канаміцину=
хворим
з тяжкою патологією печінки вважається безпечним, але при цьому рекомендуєт=
ься
дотримуватись особливої обережності, оскільки у деяких пацієнтів можливе шв=
идке
прогресування гепаторенального синдрому.
Застосув=
ання в
період вагітності або годування груддю. Канаміцин проникає в грудне моло=
ко в
невеликій кількості (до 18 мкг/мл) і погано всмоктується з ШКТ, тому пов’яз=
аних
з ним ускладнень у дітей не зареєстровано. Однак на час лікування слід
припинити грудне вигодовування.
Канаміцин протипоказан=
ий у
період вагітності. При застосуванні канаміцину в період вагітності були
відмічені випадки вродженої глухоти. Застосування препарату допускається в
окремих випадках тільки за життєвими показаннями, коли антибіотики інших гр=
уп
виявилися неефективними або не можуть бути застосовані.
Здатність впливати на швидкість реакції при
керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Даних про вплив=
на
здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Од=
нак
слід врахувати можливість розвитку вестибулярних порушень (запаморочення,
порушення координації рухів) та утриматися від потенційно небезпечних робіт=
.
Спосіб застосування та дози.
Канаміцин призначають внутрішньом’=
язово.
Розчин для внутрішньом’язового введення готують ex tempore, додаючи до вмісту флакона (
Для дорослих разова доза при лікуванні інфе=
кцій
нетуберкульозної етіології становить
Дітям =
i>віком до 1 року при
інфекціях нетуберкульозної етіології (у виняткових випадках) препарат
призначають у середній добовій дозі
При лікуванні
туберкульозу канаміцин вводять дорослим 1 раз на добу в дозі
При нирковій
недостатності схема введення канаміцину коригується шляхом зменшен=
ня
доз або збільшення інтервалів між введеннями.
Для розрахунку інтервалів м=
іж
ін’єкціями з урахуванням ступеня порушення функції нирок може бути
рекомендована така формула: інтервал між введеннями (в годинах) =3D вміст
креатиніну в плазмі крові (в мг/100 мл) × 9.
Наприклад: якщо концентрація
креатиніну в плазмі крові 2 мг, пацієнт повинен приймати рекомендовану дозу=
кожні
18 годин.
Початкову дозу препарату
розраховують з урахуванням маси тіла за формулою: доза (в мг) =3D маса тіла=
(в
кг)× 7.
Наступні дози =3D =3D |
|
сирова=
тці
крові (в мг/100 мл) при кратності введення 2–3 рази на д=
обу |
У дні гемодіалізу після його проведення дода=
тково
вводять разову дозу препарату.
Діти.
У нед=
оношених
дітей та новонароджених у зв’язку з недостатньо розвинутою функцією нирок
відмічається більш тривалий період напіввиведення, що може призвести до
накопичення препарату та його токсичної дії. Тому застосування канаміцину д=
аній
категорії пацієнтів та дітям першого року життя допускається тільки за
життєвими показаннями.
Передозування.
=
Симптоми передозування – посилення=
проявів
побічних реакцій. При парентеральному введенні можливе виникнення нервово-м=
’язової
блокади (курареподібна дія).
Лікування: специфічного антидоту н=
е існує.
При симптомах передозування потрібно терміново припинити прийом препарату та
призначити симптоматичну терапію.
У разі виникнення блокади та
пригнічення дихання вводять прозерин з атропіном; за необхідності показана
штучна вентиляція легенів.
При появі токсичних реакцій – перитонеальний діаліз або гемодіаліз. Новонародженим проводять обмінне переливання крові.<= o:p>
Побічні
реакції.
Порушення
з боку нервової системи:
ототоксичність (ураження VIII-ї пари черепно-мозкових нервів). При тривалому
застосуванні можливий розвиток невриту слухового нерва, який проявляється
шумом, дзвоном або відчуттям закладеності у вухах, зниженням гостроти слуху=
. Вказані
симптоми можуть мати необоротний характер. Спочатку порушується сприйняття
високих частот (що виявляється при аудіометрії); необоротне порушення
розпізнавання мовлення, помітне для пацієнта, додається пізніше.
Ураження вестибулярного апарату
проявляється запамороченням, або вертиго, порушенням координації рухів. При
симетричному ураженні вестибулярного апарату ці порушення на перших етапах
можуть бути непомітні. Відмічені випадки ототоксичності необоротного характ=
еру.
Нейротоксичність (енцефалопатія,
сплутаність свідомості, летаргія, галюцинації, депресія). Периферична
нейропатія.
Також можлива нервово-м’язова блок=
ада, що
проявляється пригніченням дихання внаслідок паралічу дихальних м’язів, голо=
вний
біль, загальна слабкість, сонливість, посмикування м’язів, парестезія, судо=
ми.
З
боку сечовидільної системи: нефротоксичність. Ураження нирок, що проявляється оборотною нирковою
недостатністю зазвичай легкого ступеня, рідко –=
гострим тубулярним некрозом, інтерстиціальним нефритом, зниженням швидкості
клубочкової фільтрації (спостерігається після декількох днів лікування або
після припинення терапії), підвищенням рівня креатиніну в сироватці крові,
мікрогематурією, альбумінурією, циліндрурією.
Крім високої концентрації препарат=
у в
плазмі крові, яка особливо підвищує ризик розвитку ототоксичності та
нефротоксичності, існує багато інших факторів ризику (див. розділ «Особливо=
сті
застосування»).
Порушення
електролітного балансу:
гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпокаліємія.
Порушення
з боку травного тракту:
нудота, блювання, діарея, дисбактеріоз.
З
боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія.
З боку шкіри=
та слизових оболонок: стоматит.
Алергічні
реакції: рідко – =
висипання,
свербіж, набряк, гіперемія шкіри. В поодиноких випадках можливе виникнення
анафілактоїдних реакцій.
=
Зміни=
в місці введення: можливе подразнення та біль у місці введення.
Також можливі: гіперемія, синці, гематома, ущільнення, атрофія або некроз
підшкірної клітковини.
З
боку системи згорта=
ння крові: пу=
рпура.
З <=
em>боку лабораторних показників: підвищення рівн=
я амінотрансфераз
сироватки крові, підвищення рівня білірубіну. Зміни з боку крові (а<=
/span>немія, лейкопенія, гранулоцитопені=
я,
тромбоцитопенія).
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.=
Зберігати в оригінальній упаковці при
температурі не вище 25 °С. Зберігати в
недоступному для дітей місці.
Несумісн=
ість. Не застосовувати з ін=
шими
розчинниками, окрім зазначених (вода для ін’єкцій або 0,25–0,5 % розчин но=
вокаїну
для внутрішньом’язового введення, ізотон=
ічний
розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози для внутрішньовенного введення=
). Канаміцин
фармацевтично несумісний зі стрептоміцином, гентаміцином, мономіцином,
пеніцилінами, гепарином, цефалоспоринами, капреоміцином, амфотерицином В,
еритроміцином, нітрофурантоїном, віоміцином. Їх змішування в одному об’ємі =
не
допускається.
Упаковка. По =
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат».
Місцезнаходження вир=
обника
та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.
ИНСТРУКЦИ=
Я
по медицинскому применению лекарственного средства
КАНАМИЦИН
(KANAMYCI=
N)
Состав:
действующее
вещество: =
kanamycin;
1 флакон содержит канамицина сульфата кислого стериль=
ного
в пересчете на канамицин
Лекарственная форма. Порошок для раствора для инъекций.
Основные физико-химические свойства:<=
span
style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'> порошок белого или почти бе=
лого
цвета. Гигроскопический. Допускается прилипание препарата к стенкам флакона=
.
Фармакоте=
рапевтическая
группа. Противомикробные сред=
ства
для системного применения. Аминогликозиды. Код АТХ J01G B04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Канамицин – антибиотик широкого спектра действия. Оказывает бактерицидное действие на большинство грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, а также на кислотоустойчивые бактерии. Действует на штаммы микобактерий туберкулеза, в том числе на устойчивые к стрептомицину, ПАСК, изониазиду. Связываясь с 30S субъединицей рибосомальной мембраны, нарушает синтез белка в микробной клетке.
Эффективен, как правило, относительно микроорганизмов, резистент= ных к тетрациклину, эритромицину, левомицетину.
Не действует на анаэробные микроорганизмы, дрожжи, вирусы и большинство простейших.
Фармакокинетика.
При внутримышечном введении быстро поступает в кровь, терапевтическая концентрация сохраняется на протяжении 8–12 ч. Проникает в плевральную полост= ь, синовиальную жидкость, бронхиальный секрет, желчь, через плацентарный барье= р. В норме канамицин не проходит через гематоэнцефалический барьер, однако при воспалении мозговых оболочек концентрация его в спинномозговой жидкости достигает 30–60 % от = таковой в плазме крови.
Выводится почками за 24–48 ч.
Клинич=
еские
характеристики.
Показ=
ания.
-
-
-= = инфекции почек и мочевыводящих путей;
-= = гнойные осложнения в послеоперационный период;
-= = инфицированные ожоги;
-
Противопоказания.
- Гиперчувствительность к канамицину и другим аминогликозидам в анамнезе;
- неврит слухового нерва;
- миастения;
- паркинсонизм;
- ботулизм;
- непроходимость кишечника;
- тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина менее 10 мл/мин) (см. раздел «Способ применения и дозы»).
Взаимодействие с друг=
ими
лекарственными средствами и другие виды взаимодействий. Следует избегать одновременного назначения с петлевы=
ми
диуретиками (фуросемид, этакриновая кислота), поскольку последние могут уси=
лить
ототоксический и нефротоксический эффект канамицина.
Возможно возникновение нарушений функции дыхания (угн=
етение
дыхания и остановка дыхания) вследствие нейромышечной блокады у больных,
которым одновременно с канамицином назначаются недеполяризующие миорелаксан=
ты
(сукцинилхолин, тубокурарин, декаметоний), анестетики, наркотические
аналгетики, магния сульфат, а также в случае переливания большого количества
крови с цитратными консервантами. Следует избегать их одновременного
назначения, а при необходимости корректировать дозы миорелаксантов и провод=
ить
жесткий мониторинг нервно-мышечной функции.
Следует и= збегать одновременного и/или последовательного системного или местного применения канамицина с другими нейротоксическими и/или нефротоксическими средствами (такими как цисплатин, другие аминогликозидные антибиотики, полимиксин В, ацикловир, ганцикловир, амфотерицин В, препараты платины и золота, декстран= ы – полиглюкин, реополиглюкин, циклоспорин, цефалоспорины І поколения, капреоми= цин, ванкомицин).
При приеме стрептомицина, мономицина, флоримицина лечение канамицином можно начинать не ранее чем через 10 дней после окончания лечения указанными антибиотиками.= p>
Смешивание канамицина с пенициллинами или цефалоспоринами приводит к инактивации канамицина, а при их раздельном введении наблюдается синергизм.
Индометац= ин, фенилбутазон и другие НПВС, нарушающие почечный кровоток, могут замедлять выведение аминогликозидов из организма.
Одновременное применение канамицина с внутривенным раствором индометацина у недоношенных новорожденных приводит к увеличению концентраци= и в плазме крови, пролонгированию действия и усилению токсического эффекта аминогликозида.
При тубер= кулезе канамицин можно применять одновременно со всеми основными и резервными противотуберкулезными средствами (исключение – = стрептомицин, флоримицин и капреомицин), а при инфекциях нетуберкулезной этиологии – с пенициллинами.
Особенности применения. Основанием к применению канамицина явля= ется неэффективность других антибиотиков. При нечувствительности возбудит= еля к препаратам группы неомицина (гентамицин, неом= ицин) обычно наблюдается перекрестная устойчивость и к канамицину.
Факторами риска развития ототоксичности и/или нефротоксичности=
препарата является: генетически детерминированная подверженность
ототоксическому действию (следует выяснить наличие проявлений ототоксичности
аминогликозидов у родственников); <=
/i>пожилой
возраст; изначальное нарушение слуха (отит, менингит, родовая травма, гипок=
сия
в родах); высокие дозы, длительный курс лечения; одновременное применение
других ототоксических или нефротоксических лекарственных средств (см. раздел
«Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодей=
ствий»);
заболевания почек и сердечно-сосудистой системы, приводящие к кумуляции
препарата; дегидратация; сахарный диабет; =
ВИЧ-инфекция; почечная недостаточность.
В связи с этим до начала лечения, а также в ходе лече=
ния
препаратом необходимо осуществлять:
- тщательный контроль функции почек (повторные анализы
мочи, определение креатинина сыворотки крови и расчет клубочковой фильтрации
каждые 3 дня, в случае снижения этого показателя на 50 % препарат следует
отменить);
- исследование слуховой функции (проведение аудиометр=
ии не
реже 2 раз в неделю);
- мониторинг концентрации канамицина в крови. При пер=
вых
признаках ототоксического действия (даже незначительный шум в ушах) или
нефротоксического действия канамицин отменяют.
При наруш= ениях равновесия интервал между инъекциями необходимо увеличить.
Следует у=
читывать
возможность возникновения =
span>нервно-мышечной блокады (инъекцию проводить при наличии всех
необходимых условий для осуществления искусственной вентиляции
легких). Риск р=
азвития тяжелой нервно-мышечной блокады пр=
и применении
препарата возрастает у пациентов с паркинсонизмом, миастенией, ботулизмом, =
при
одновременном применении канамицина с миорелаксантами. Для купирования
проявлений нервно-мышечной блокады применяют кальция хлорид внутривенно или
антихолинэстеразные препараты.
При появл=
ении
признаков угнетения дыхания необходимо прекратить введение канамицина и сро=
чно ввести
внутривенно раствор кальция хлорида и подкожно раствор прозерина с атропино=
м.
При необходимости больного переводят на управляемое дыхание.
При снижении уровня калия необходимо контролировать
содержание магния и кальция в сыворотке крови.
Пациентам =
пожилого
возраста канамицин следует назначать
только при невозможности применения менее токсичных антибиотиков.
<=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>Более замедленный мета=
болизм
препарата у пожилых пациентов приводит к более длительной его циркуляции в
крови даже при нормальной функции почек, что увеличивает риск ототоксических
проявлений у данной категории пациентов.
<=
span
style=3D'color:black'>В случае применения препарата не следует превышать
рекомендуемые дозы.
Пациенты с=
нарушением функций печени. У больных с патологией печени уровень препарата в кр=
ови не
изменяется (кроме тяжелого алкогольного цирроза с асцитом, приводящего к
большему объему распределения препарата).
Назначение канамицина больным с серьезной патологией =
печени
считается безопасным, но при этом рекомендуется соблюдать особую осторожность,
так как у некоторых пациентов возможно быстрое прогрессирование
гепаторенального синдрома.
Применение в период беременности или
кормления грудью. Канамицин
проникает в грудное молоко в небольших количествах (до 18 мкг/мл) и плохо
всасывается из ЖКТ, поэтому связанных с ним осложнений у детей не
зарегистрировано. Тем не менее на время
лечения следует прекратить грудное вскармливание.
Канамицин
противопоказан в период беременности. При применении канамицина в период
беременности были отмечены случаи врожденной глухоты. Применение препарата
допускается в отдельных случаях только по жизненным показаниям, когда антибиотики прочих групп оказались неэффективны=
ми или
не могут быть применены.
Способность влиять на ско= рость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. = Данных о влиянии на способность управлять автомобилем= или работать с другими механизмами нет. Однако следует учитывать возможность развития вестибулярных нарушений (головокружение, нарушение координации движений) и воздержаться от потенциально опасных работ.
Способ применения и дозы.
Канамицин применяют внутримышечно.
Раствор для
внутримышечного введения готовят ex
tempore, добавляя к содержимому флакона
(
Для взросл=
ых разовая доза при
лечении инфекций нетуберкулезной этиологии составляет
Детям до
1 года при инфекциях нетуберкулезной
этиологии (в исключительных случаях) препарат назначают в средней суточ=
ной
дозе
При
лечении туберкулеза канамицин вводят взрослым 1 раз в сутки в дозе
При почечной недостаточности схема введения
канамицина корригируется путем уменьшения доз или увеличения интервалов между
введениями.
Для расчета
интервалов между инъекциями с учетом степени нарушения функции почек может =
быть
рекомендована такая формула: интервал между введениями (в часах) =3D содерж=
ание
креатинина в плазме крови (в мг/100 мл) × 9=
.
Например:
если концентрация креатинина в плазме крови 2 мг, рекомендуемая доза должна
приниматься пациентом каждые 18 ч.
Начальная
доза препарата рассчитывается с учетом массы тела по формуле: доза (в мг) =
=3D
масса тела (в кг) × 7.
Последующие
дозы =3D |
начальная доза (в мг) |
содержание креатинина в сыворотке крови (в мг/100 мл) при
кратности введения 2–3 раза в =
сутки |
В дни гемодиализа после его проведения дополнительно вводят
разовую дозу препарата.
Дети. У недоношенных детей и новорожденных в связи с недост=
аточно
развитой функцией почек отмечается более длительный период полувыведения, ч=
то
может привести к накоплению препарата и его токсическому действию. <=
span
lang=3DUK style=3D'color:black;mso-ansi-language:UK'>Поэтому применение канамицина данной категории пациентов и д=
етям первого года жизни допускается только по жизненным
показаниям.
Передозиро=
вка.
Симптомы
передозировки – усиление проявлений побочных
реакций. При парентеральном введении возможно возникновение нервно-мышечной
блокады (курареподобное действие).
Лечение:
специфического антидота не существует. При симптомах передозировки необходи=
мо
срочно прекратить прием препарата и назначить симптоматическую терапию.
В
случае возникновения блокады или угнетения дыхания вводят прозерин с атропи=
ном;
при необходимости показана искусственная вентиляция легких.
При появл= ении токсических реакций – перитонеальный диализ или гемодиализ. Новорожденным проводят обменное переливание крови.
Побочные реакции.
Нарушения со стороны нервной системы: =
ототоксичность (поражение V=
III-й
пары черепно-мозговых нервов). При длительном применении возможно развитие =
неврита
слухового нерва, который проявляется шумом, звоном или ощущением заложеннос=
ти в
ушах, снижением остроты слуха. Указанные симптомы могут носить необратимый
характер. Первоначально нарушается восприятие высоких частот (выявляемое при
аудиометрии); необрат=
имое
нарушение распознавания речи, заметное для пациента, добавляется позднее.
Поражение
вестибулярного аппарата проявляется головокружением или вертиго, нарушением
координации движений. При симметричном поражении вестибулярного аппарата эти
нарушения на первых этапах могут быть незаметны. Отмечены случаи ототоксичн=
ости
необратимого характера.
Нейротоксичность (энцефалопатия,
спутанность сознания, летаргия, галлюцинации, депрессия). Периферическая
нейропатия.
Также воз= можна нервно-мышечная блока= да, проявляющаяся угнетением дыхания вследствие паралича дыхательных мышц, голо= вная боль, общая слабость, сонливость, подергивание мышц, парестезия, судороги.<= /p>
Со стороны мочевыделительной с=
истемы: =
нефротоксичность. Поражение=
почек,
проявляющееся обратимой почечной недостаточностью обычно легкой степени, ре=
дко – острым тубулярным некрозом, интерстициальным
нефритом, снижением скорости клубочковой фильтрации (наблюдается после
нескольких дней лечения или после прекращения терапии), повышением уровня
креатинина в сыворотке крови, микрогематурией, альбуминурией, цилиндрурией.=
Кроме выс= окой концентрации препарата в плазме крови, особенно повышающей риск развития ототоксичности и нефротоксичности, существуют много других факторов риска (= см. раздел «Особенности применения»).
Нарушения электролитного баланса: гипомагниемия, гипокальциемия, гипокалиемия.
Нарушения со стороны пищеварительного тракта: тошнота, рвота, диарея, дисбактериоз.
Со стороны сердечно-сосудистой системы=
: артериальная гипотензия.
Со стороны кожи и слизистых оболочек<=
/span>: стоматит.
Аллергические реакции: <=
/i>редко
– сыпь, зуд, отек, гиперемия кожи.
= Изменения в месте введения: возможно раздражение и боль в месте введения. Также возможны: гиперемия, кровоподтеки, гематома, уплотнение, атрофия или некроз подк= ожной клетчатки.
Со стороны системы свертывания крови: пурпура.
Со стороны лабораторных показателей=
em>: повышение уровня
аминотрансфераз сыворотки крови, повышение уровня билирубина. Изменения со =
стороны
крови (анемия, лейкопения, гранулоцитопения,
тромбоцитопения).
Срок годности. 3 года.
Условия хране=
ния. Хранить в оригинальной упа=
ковке
при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.
Несовместимость. Не применять с другими растворителями, кроме указанных (вода для инъекций или 0,25–= 0,5 % раствор новокаина для внутримышечного введения, изотонический раствор натрия хлорида или 5 % раствор глюкозы для внутривенн= ого введения)= . Канамицин фармацевтически несовмес= тим со стрептомицином, гентамицином, мономицином, пенициллинами, гепарином, цефалоспоринами, капреомицином, амфотерицином В, эритромицином, нитрофурантоином, виомицином. Их смешивание в одном объеме не допускается.<= /span>
Катего=
рия
отпуска. По рецепту.
Производитель. ПАО «Киевмедпрепарат».
Местонах=
ождение
производителя и адрес места осуществлени=
я его
деятельности.
Украина, 01032, г. Киев, ул. Саксаганского, 139.