&n= bsp;

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

НОЛЬПАЗА®

(NO= LPAZA®)

Склад:

дію= ча речовина: <= /i>пантопразол;

1 гастрорезистентна таблетка містить 20 мг пантопразолу у вигляді пантопразолу натрію сесквігідрату;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кросповідон (тип А= ), кросповідон (тип Б), натрію карбонат, сорбіт (Е 420), кальцію стеарат, гіпромелоза, повідон, титану діо= ксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), пропіленгліколь, метакрилатного сополімеру дисперсія, натрію лаурилсульфат, полісорбат 80, тальк, макрогол 6000.

Лік= арська форма. Таблетки гастрорезистентні.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки світлого= жовто-коричневого кольору, овальні, трохи двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою.

Фар= макотерапевтична група. Інгібітори протонної помпи. Код ATХ A02B C02.

Фармакологічні властивості.

Фар= макодинаміка.

Пантопразол є заміщеним бензимідазолом, який блокує секрецію соляної кислоти у шлунку через специфічний вплив на протонну помпу парієтальних клітин.

Пантопразол трансформується в активну форму у кислотному середовищі, а саме – у парієтальних клітинах, де інгібує фермент= H⁺-K⁺-АТФ-ази, тобто блокує кінцевий етап продукування соляної кислоти у шлунку. Інгібуван= ня є залежним від дози та пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти.

Лікування пантопразолом, як і іншими інгібітор= ами протонної помпи (ІПП) та інгібіторами
H₂-рецепторів, знижує кислотність у шлунку і таким чином збільшує секрецію гастрину пропорційно до зменшення кислотності. Збільшення секреції гастрину є оборотним. Оскільки пантопразол зв’язує фермент дистально по відношенню до клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхоліном, гістамін= ом, гастрином). Ефективність препарату є однакова при пероральному застосуванні= або внутрішньовенному введенні.

При застосуванні пантопразолу збільшується рів= ень гастрину натщесерце. При нетривалому застосуванні вони у більшості випадків= не перевищують верхньої межі норми. При довготривалому лікуванні рівні гастрин= у у більшості випадків зростають вдвічі. Надмірне їхнє збільшення виникає лише у поодиноких випадках. Як наслідок, у невеликій кількості випадків при довготривалому лікуванні спостерігається слабке або помірне збільшення кількості ентерохромафіноподібних клітин (ECL-клітин) шлунка (аденоматоїдна гіперплазія). Тим не менше, згідно з проведеними на даний момент дослідженн= ями, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин шлунка, які було вияв= лено в експериментах з тваринами, у людей не спостерігалося. Але при довготривал= ому (більше 1 року) лікуванні не можна виключати впливу пантопразолу на ендокри= нні параметри щитовидної залози.

На тлі лікування антисекреторними лікарськими засобами рівень гастрину в сироватці крові зростає у відповідь на зниження секреції кислоти. Крім того, через зниження кислотності шлунка підвищується рівень хромограніну А (CgA). Підвищений рівень CgA може впливати на результ= ати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Наявні опубліковані дані свідчать про те, що лікування інгібіторами протонної помпи слід припинити протягом періоду від 5 днів до
2 тижнів до вимірювань рівня CgA. Це дозволяє рівню CgA повернутися в діапа= зон нормальних значень, які можуть бути помилково підвищеними після лікування І= ПП.

Фар= макокінетика.

Пантопразол швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається навіть після прийому однієї дози 40= мг. У середньому максимальна концентрація у плазмі крові
2-3 мкг/мл досягається протягом 2,5 години після прийому і залишається постійною також після багаторазового введення. Об’єм розподілу становить приблизно 0,15 л/кг, а кліренс – приблизно 0,1 л/год/кг.

Період напіввиведення становить приблизно 1 годину. У кількох випадках час виведення був продовжений. Завдяки специфічн= ому зв’язуванню пантопразолу з протонною помпою парієтальних клітин період напіввиведення не співвідноситься з більш продовженою тривалістю дії. =

Фармакокінетика не змінюється після одноразового чи багаторазового прийому. При дозах від 10 до 80 мг кінетика пантопразолу у плазмі крові є лінійною як після перорального, так і після внутрішньовенного введення.

Зв’язування пантопразолу з білками плазми крові становить приблизно 98 %. Препарат майже повністю метаболізується у печінці. Головним шляхом виведення є нирки – приблизно 80 % метаболітів пантопразолу; решта виділяється з фекаліями. Основним метаболітом як у плазмі крові, так = і в сечі є дисметилпантопразол, який з’єднується з сульфатом. Період напіввивед= ення основного метаболіту (приблизно 1,5 години) ненабагато довший, ніж пантопразолу.

Біо= доступність. = Після перорального введення пантопразол всмоктується повністю. Абсолютна біодосту= пність таблетки становить приблизно 77 %. Вживання їжі не має жодного впливу на значення площі під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC), максима= льну концентрацію у плазмі крові та біодоступність; відбувається лише зміна на початку дії.

Біотрансформація. Речовина метаболізується ма= йже виключно у печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилування за допомог= ою CYP2C19 з подальшою сульфатною кон’югацією; до інших метаболічних шляхів належить окиснення за допомогою CYP3A4.

= Характеристика особливих груп пацієнтів

Пов= ільні метаболізатори. Близько 3 % європейців мають низьку функціональну активність ферменту CYP2C19; їх називають повільними метаболізаторами. В організмах таких осіб метаболізм пантопразолу, ймовірно, головним чином каталізується ферментом CYP3A4. Після прийому однієї дози 40 мг пантопразолу середня площа, обмежена фармакокінетичною кривою «концентрація у плазмі – час», була прибл= изно в 6 разів більшою у повільних метаболізаторів, ніж в осіб, які мають функціонально активний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Середня пік= ова концентрація у плазмі крові зросла приблизно на 60 %. Ці результати не впливають на дозування пантопразолу.

Для пацієнтів із порушеннями функції нирок (включаючи пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі), не потрібно зменшення дози. Як і у здорових людей, період напіввиведення пантопразолу є коротким. Діалізуються лише дуже невеликі кількості пантопразолу. Незважаючи на те, що період напіввиведення основного метаболіту дещо зростає (2-3 години), він ш= видко виводиться і отже, не накопичуєтьс= я.

У пацієнтів із цирозом печінки (класи A та Б згідно з Чайлдом-П’ю) період напіввиведення збільшується до 7-9 годин і відповідно до цього у 5-7 разів збільшується значення AUC та максимальна концентрація пантопразол= у у плазмі крові збільшується на 1,5 порівняно зі здоровими людьми. =

Незначне збільшення AUC та максимальна концентрація пантопразолу у плазмі крові у добровольців літнього віку порів= няно з молодими також не є клінічно значущими.

Пац= ієнти літнього віку. Незначне збільшення AUC та C_max у добровольців літнього віку порівняно з відповідними показниками у більш молодих добровольців також не = має клінічного значення.

Діт= и. Після однократного прийому дози 20 або 40 мг пантопразолу перорально AUC та С_max у дітей у віці від 5 до 16 років знаходилися у межах відповідних значень у дорослих. Після однократного внутрішньовенного введення пантопразолу в дозах 0,8 або 1,6 мг/кг дітям від 2 до
16 років не було відзначено значущого зв’язку між кліренсом пантопразолу і віком або масою тіла. AUC та об’єм розподілу відповідали даним, одержаним п= ри дослідженнях на дорослих.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі та діти віком від 12 років.

–   &nb= sp; Симптоматичне лікуван= ня гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

–   &nb= sp; Тривале лікування та = профілактика рецидивів рефлюкс-езофагіту.

Дорослі.

–   &nb= sp; Профілактика утворення виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, спричиненої прийомом неселективних нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) у пацієнтів групи ризику, яким необхідно застосовувати НПЗЗ протягом тривалого часу.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до пантопразолу, похідних бензімідазолу або до будь-якої іншої речовини, що входить до складу препара= ту.

Взаємодія з = іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лік= арські засоби, абсорбція яких залежить від рН. Унаслідок повного та довготривалого інгібування секреції соляної кислоти пантопразол може вплива= ти на абсорбцію препаратів, для яких значення рН шлункового соку є важливим фактором їх біодоступності (наприклад, деяких протигрибкових препаратів, та= ких як кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, або інших препаратів, таких як ерлотиніб).

Інг= ібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується сумісне застосування пантопразолу з інгібіторами прот= еази ВІЛ (такими як атазанавір), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження їх біодоступності (див. розділ «Особливості застосування»).

У випадку, коли сумісного застосування інгібіт= орів протеази ВІЛ з інгібіторами протонної помпи не можна уникнути, рекомендуєть= ся ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусного навантаження). Не слід перевищувати добову дозу пантопразолу 20 мг. Може виникнути необхідність коригування дози інгібіторів протеази ВІЛ.

Кумаринові антикоагулянти (фенпрокумон і варфарин). Сумісне застосування пантопразолу з варфарином або фенпрокумоном не впливало на фармакокінетику варфарину, фенпрокумону або МНІ (міжнародний нормалізований індекс). Однак повідомляли про підвищення МНІ та подовження протромбінового часу у пацієнтів, які сумісно застосовували ІПП = та варфарин або фенпрокумон. Підвищення МНІ та подовження протромбінового часу можуть призвести до розвитку патологічної кровотечі та навіть летального наслідку. У разі такого сумісного застосування необхідно проводити монітори= нг МНІ та протромбінового часу.

Метотрексат. Повідомлялося, що одночасне застосування високих доз метотрексату (наприклад, 300 мг) та інгібіторів протонної помпи збільшує рівні метотрексату в крові у деяких пацієнтів. Пацієнтам, які застосовують високі дози метотрексату, наприклад, хворим на рак або псоріаз, рекомендується тимчасово припинити лікування пантопразолом.=

Дослідження інших взаємодій=

Пантопразол значною мірою метаболізується у печінці через систему ферме= нтів цитохрому Р450. Основний шлях метаболізму – деметилювання за допомогою CYP2= C19 та інших метаболічних шляхів, у тому числі окиснення ферментом CYP3A4.=

Дослідження з лікарськими засобами, які також метаболізуються за допомо= гою цих шляхів, такими як карбамазепін, діазепам, глібенкламід, ніфедипін, фенпрокумон і оральними контрацептивами, що містять левоноргестрел та етинілестрадіол, не виявили клінічно значущих взаємодій.<= /p>
Не можна виключати взаємодію пантопразолу з іншими препаратами, які метаболізуються через цю ж ферментну систему.

Результати досліджень щодо можливих взаємодій вказують, що пантопразол = не впливає на метаболізм активних речовин, які метаболізуються за допомогою CY= P1A2 (таких як кофеїн і теофілін), CYP2C9 (наприклад піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (наприклад метопролол), CYP2E1 (наприклад етанол) або не впливає на р-глікопротеїн, який забезпечує всмоктування дигоксину.

Не виявлено взаємодій з одночасно призначеними антацидами. <= /span>

Проведені спеціальні дослідження взаємодії пантопразолу з певними антибіотиками (кларитроміцин, метронідазол, амоксици= лін) при одночасному застосуванні препаратів. Клінічно значущих взаємодій між ци= ми препаратами не виявлено.

Лік= арські засоби, що інгібують або індукують CYP2C19. Інгібітори CYP2C19, такі як флувоксамін, можуть збільшувати системний вплив пантопразолу. Слід розгляну= ти необхідність зниження дози препарату для пацієнтів, які отримують довготрив= алу терапію пантопразолом у високих дозах, та для пацієнтів із порушеннями функ= ції печінки. Індуктори ферментів, що впливають на CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин та звіробій звичайний (H= ypericum perforatum), можуть знижувати плазмові концентрації ІПП, які метаболізуються через ці ферментні системи.

Вплив лікарського засобу на лабораторні показники. Повідомляли про отримання хибнопозитивних результатів деяких скринінгових досліджень сечі на тетрагідроканабінол (ТГК) у пацієнті= в, які приймали пантопразол. Для підтвердження результатів слід розглянути застосування альтернативного мето= ду дослідження.

Особл= ивості застосування.

Пацієнти з порушенням функції печінки

При тяжких порушеннях функц= ії печінки під час лікування препаратом, особливо під час довготривалого застосування, необхідний регулярний контроль за рівнем печінкових ферментів= . У випадку збільшення рівня печінкових ферментів лікування необхідно припинити= .

Сум= існе застосування з НПЗЗ.

Застосування препарату Нольпаза^®, таблетки гастрорезистентні по 20 мг, для профілактики виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, спричинених прийомом НПЗЗ довгий ч= ас, слід обмежити у пацієнтів, які схильні до частих загострень виразки шлунка = та дванадцятипалої кишки.

Оці= нка рівня ризику проводиться з урахуванням індивідуальних факторів ризику, включаючи вік (> 65 років), анамнез розвитку виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, а також шлунково-кишкових кровотеч.

Інгібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується= сумісне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір= ), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження= їх біодоступності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на адсорбцію вітаміну В₁₂=

Пантопразол може зменшувати всмоктування вітаміну B₁₂ (ціанокобаламіну) у зв’язку з виникненням   гіпо- або ахлоргідрії= . Це слід враховувати у разі зниженої маси тіла у пацієнтів або наявності фактор= ів ризику щодо зниження засвоєння вітаміну B₁₂ (ціанокобаламіну) особливо при довготривалому лікуванні або наявності відповідних клінічних симптомів.

Довготривале лікування

При тривалості лікування по= над 1 рік пацієнт повинен перебувати під постійним наглядом.

Зло= якісні новоутворення шлунка. Симптоматична відповідь на застосування пантопразолу = може маскувати симптоми злоякісних новоутворень шлунка = та відтерміновувати їх діагностику. При наявності тривожних симптомів (наприклад, у разі суттєвої втрати маси тіла, періодичного блювання, дисфагії, блювання з кров= ’ю, анемії, мелени), а також при підозрі або наявності виразки шлунка потрібно виключити наявність злоякісного процесу.

Якщо симптоми зберігаються = при адекватному лікуванні, необхідно провести додаткове обстеження.<= /span>

Гіп= омагніємія. = Повідомлялося про рідкі випадки тяжкої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримували ІПП, так= і як пантопразол, протягом не менше 3 місяців, у більшості випадків – протягом р= оку. Можуть виникнути та непомітно розвиватися такі серйозні клінічні прояви гіпомагніємії: втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. Гіпомагніємія може призвести до гіпокальціємії та/або гіпокаліємії (див. розділ «Особливості застосування»). У разі гіпомагніємії (і гіпокальціємії та/або гіпокаліємії, пов’язаної з гіпомагніємією) у більшості випадків стан пацієнтів покращувався після замісної коригувальної терапії препаратами магнію та припинення прийому ІПП.

У пацієнтів, які потребують довготривалої терапії, і пацієнтів, які приймають ІПП одночасно з дигоксином або препаратами, що можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), потрібно визначати рівень магнію перед початком лікування ІПП та періодично під час лікування.

Переломи кісток. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge:RU'>Довготривале лікування (більше 1 року) високими дозами інгібіторів протонної помпи може помірно збільшити ризик перелому стегна, зап’ястя та хребта, переважно у лю= дей літнього віку або при наявності інших факторів ризику. Спостережні дослідже= ння вказують на те, що застосування інгібіторів протонної помпи може збільшити загальний ризик переломів на
10-40 %. Деякі з них можуть бути зумовлені іншими факторами ризику. Пацієнт= и з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до дію= чих клінічних рекомендацій та споживати достатню кількість вітаміну D і кальцію= .

Шлунково-кишкові інфекції, спричинені бактеріями<= /p>
Лікування препаратом може незначною мірою підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями як Salmonella та Campylobacter або C. Difficile= .

Тяжкі шкірні побічні реакці= ї (ТШПР)

При застосуванні пантопразо= лу були зареєстровані тяжкі шкірні побічні реакції, зокрема мультиформна еритема, випадки синдрому Стівенса — Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), а також медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), які можуть загрожувати життю або мати летальні наслідки. Частота виникнення цих реакцій невідома= (див. розділ «Побічні реакції»).

Призначаючи пантопразол, слід повідомити пацієнтам про ознаки та симптоми й уважно спостерігати за шкірними реакціями. Якщо з’являються симптоми, що свідчать про ці тяжкі шкірні реакції, застосування пантопразолу треба негайно припинит= и і розглянути альтернативні методи лікування.

Під= гострий шкірний червоний вовчак.Застосування інгібіторів протонної помпи повʼязу= ють із дуже рідкими випадками розвитку підгострого шкірного червоного вовчака. = Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування препарату Нольпаза^®. Виникнення підгостр= ого шкірного червоного вовчака у пацієнтів під час попередньої терапії інгібіто= рами протонної помпи може підвищити ризик його розвитку при застосуванні інших інгібіторів протонної помпи.

Впл= ив на результати лабораторних досліджень.

Підвищений рівень хромограніну А (CgA) може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути та= кого впливу, лікування препаратом Нольпаза^® слід тимчасово припинити принаймні за 5 днів до проведення оцінки рівня CgA (див. розділ «Фармакодинаміка»). Якщо рівні CgA та гастрину не повернулися в діапазон но= рми після початкового вимірювання, слід провести повторні вимірювання через 14 = днів після відміни лікування інгібіторами протонної помпи.

Інф= ормація щодо допоміжних речовин

Препарат Нольпаза^® містить сорбіт. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості фруктози не слід застосовувати препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю= .

Вагітність. Наявні дані щодо застосування препарату Ноль= паза® вагітним жінкам вказують на відсутність ембріональної або фето/неонатальної токсичності препарату. У тварин спостерігалася репродуктивна токсичність. Як запобіжний = захід, слід уникати застосування препарату Нольпаза®вагітним жінкам.

Год= ування груддю. Дослідження на тваринах показали екскрецію пантопразолу у грудне молоко. Недостатньо даних щодо екскреції пантопразолу у грудне молоко людини, проте= про таку екскрецію повідомляли. Не можна виключати ризик для новонароджених/немовлят. Рішення = про припинення годування груддю або припинення/утримання від лікування препарат= ом Нольпаза® потрібно приймати з урахуванням користі від годування груддю для дитини і користі від лікування препаратом Нольпаза® для жінки. =

Фертильність. Пантопразол не порушував фертильність у дослідженнях на тваринах.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пантопразол не впливає або має дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Необхідно брати до у= ваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як запаморочення та розлади зору (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосув= ання та дози.

Нольпаза^®=, таблетки гастрорезистентні по 20 мг, слід приймати за 1 годину до їди цілим= и, не розжовувати та не подрібнювати, запивати водою.

Рекомендоване дозування.

Дорослі та діти віком від 12 років.

Симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Рекомендована = доза становить 20 мг (1 таблетка) препарату Нольпаза^® на добу. Зазвич= ай симптоми печії минають протягом 2-4 тижнів. Якщо цього терміну недостатньо, лікування продовжують протягом наступних 4-х тижнів. Після зникнення симптоматики її рецидиви можна контролювати, застосовуючи 20 мг препарату залежно від необхідності.

Тривале лікування та профілактика рецидивів рефлюкс-езофагіту.

Для довготривалого лікування підтримуюча доза становить 20 мг (1 таблет= ка) препарату Нольпаза^® на добу, при загостренні захворювання можливе збільшення дози до 40 мг на добу. У такому випадку рекомендується прийом таблеток Нольпаза^®40 мг. Після усунення рецидиву дозу знову можна зменшити до 20 мг препарату на добу.

Дорослі.

Профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої киш= ки, спричинених прийомом неселективних нестероїдних протизапальних засобів (НПЗ= З) у пацієнтів групи ризику, які повинні приймати НПЗЗ тривалий час.<= /span>

Рекомендована доза становить 20 мг (1 таблетка) препарату Нольпаза^® на добу.

Порушення функцій печінки. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печ= інки не слід перевищувати дозу 20 мг (1 таблетка) на добу.

Порушення функцій нирок. Пацієнти з порушеннями функцій нирок не потребують коригування дози.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Діт= и.

Пре= парат не слід застосовувати дітям віком до 12 років.

<= o:p>

Передозування. =

Симптоми передозування неві= домі.

Дози до 240 мг при внутрішньовенному введенні протягом 2 хвилин добре переносилися. Оскільки пантопразол екстенсивно зв’язується з білками крові, він не відноситься до препаратів, що можна легко вивести за допомогою діалізу. =

У разі передозування з появ= ою клінічних ознак інтоксикації застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію. Рекомендацій щодо специфічної терапії немає.

Побічні реакції.

Виникнення побічних реакцій спостерігалось у близько 5 % пацієнтів.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто
(≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (≥ 1/10= 000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи.

Рідко: агранулоцитоз.<= o:p>

Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.

З боку імунної системи.

Рідко: реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).

Метаболізм та розлади обміну речовин.

Рідко: гіперліпідемія і підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестирол), зміни маси тіла. =

Невідомо: гіпонатріємі= я, гіпомагніємія (див. розділ «Особливості застосування»), гіпокальціємія^=
1, гіпокаліємія.

Психічні розлади.

Нечасто: розлади сну.<= o:p>

Рідко: депресія (у тому числі загострення).

Дуже рідко: дезорієнта= ція (у тому числі загострення).

Невідомо: галюцинація, сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до даних розладі= в, а також загострення цих симптомів у випадку їх передіснування).

З боку нервової системи.

Нечасто: головний біль, запаморочення.

Рідко: розлади смаку.<= o:p>

Невідомо: парестезія.<= o:p>

З боку органів зору.

Рідко: порушення зору/затуманення зору.

З боку травного тракту.

Часто: поліпи з фундал= ьних залоз (доброякісні).

Нечасто: діарея, нудот= а, блювання, здуття живота, запор, сухість у роті, абдомінальний біль і дискомфорт.

Невідомо: мікроскопічн= ий коліт.

З боку гепатобіліарної системи.

Нечасто: підвищення рі= вня печінкових ферментів (трансаміназ, g-ГТ).

Рідко: підвищення рівня білірубіну.

Невідомо: ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин.

Нечасто: шкірні висипа= ння, екзантема, свербіж.

Рідко: кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

Невідомо: синдром Стів= енса — Джонсона, синдром Лаєлла, ТЕН, мультиформна еритема, фоточутливість, підгострий шкірний червоний вовчак (див. розділ «Особливості застосування»), світлочутливість, медикаментозна реакція з еоз= инофілією і системними симптомами (DRESS-синдром).

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини.

Нечасто: переломи стег= на, зап’ястя, хребта (див. розділ «Особливості застосування»).

Рідко: артралгія, міал= гія.

Невідомо: спазм мʼязів².

З боку нирок та сечовидільної системи.

Невідомо: тубулоінтерс= тиціальний нефрит (TІН) (з можливим розвитком ниркової недостатності).

З боку репродуктивної системи = та молочних залоз.

Рідко: гінекомастія.

Загальні розлади.

Нечасто: астенія, втом= а, нездужання.

Рідко: підвищення температури тіла, периферичні набряки.

¹Гіпокальціємія та/або гіпокаліємія може бути пов’язана з появою гіпомагніємії (див. розділ «Особливості застосування»).

²Спазм м’язівяк наслідок порушення балансу електролітів.

Повідомлення про підозрюван= і побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстра= ції лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= ї та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану систему фармаконагляду за посиланням: = https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності= . 5 = років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 ^оС в оригі= нальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати в недоступному для дітей міс= ці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або = по 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

<= b>Виробник.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-no-proof:yes'>= КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження виробника = та його адреса місця провадження діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.