ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КОРСАР^® ТРІО

(= СORSAR TRIO)=

Склад:

дію= чі речовини: валсартан, амлодипіну бесилат, гідрохлоротіазид;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:

160 мг валсартану; 6,935 мг амлодипіну бесилату, що еквівалентн= о 5 мг амлоди= піну; 12,5 мг гідрохлоротіазиду;

або 160 мг валсартану; 13,87 мг амлодипіну бесилату, що еквівалентно 10 мг амлодипіну; 12,5 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини= : целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

плівкове покриття:

гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою об= олонкою.=

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої фо= рми, від білого до майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою.<= /span>

Фармакотера= певтична група.

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему= . Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ. Антагоністи ангіотензину II, інші комбінації. Валсартан, амлодипін та гідрохлоротіазид.

Код АТХ C09D X01.

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинаміка.

До складу лікарського засобу = Корсар^®Тріо входять три антигіпертензивні засоби з доповнюючими один одного механізмами для контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: амлодипін належит= ь до класу антагоністів кальцію, валсарт= ан – до класу антагоністів ангіотензину ІІ, а гідрохлоротіазид – до класу тіазидних діуретиків. Комбінація цих трьох компонентів характеризується взаємодоповнювальною антигіпертензивною дією.

Амлодипін

Амлодипін, що входить до скла= ду лікарського засобу Корсар^®Тріо, інгібує трансмембранний вхід іонів кальцію у м’язи серця та гладкі м’язи судин. Антигіпертензивна дія амлодипіну здійснюється шляхом прямої релаксуючої дії на гладкі м’язи судин, спричиняю= чи зниження резистентності периферичних судин та артеріального тиску.

Амлодипін у терапевтичних доз= ах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спричиняє вазодилатацію, що призводит= ь до зниження артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується вираженими змінами частоти серцевих скорочень або рівня катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні.

Концентрація у плазмі крові співвідноситься з ефектом як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів літнього віку.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією і нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зниження резистентності ниркових судин і підвищення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та ефективного ниркового плазмотоку без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії.

Валсартан

Валсартан є активним при пероральному застосуванні, потужним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Валсартан діє селективно на підтип АТ₁-р= ецепторів, що відповідають за відомі ефекти ангіотензину ІІ.

Прийом валсартану пацієнтами з артеріальною гіпертензією сприяє зниженню артеріального тиску без впливу на= частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після перорального застосування одноразової дози початок гіпотензивного ефекту на= стає протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4–6 годин. Антигіпертензивний ефект триває протягом 24 годин після застосува= ння препарату. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального т= иску (при всіх режимах дозування) досягається зазвичай протягом 2–4 тижнів.=

Гідрохлоротіазид

Місцем дії тіазидних діуретиків є переважно дистальні звивисті канальці нирок. Підтверджено, що у кірковому шарі нирок існують високоспоріднені рецептори,= які є основним центром зв’язування для тіазидних діуретиків та інгібіції транспортування NaCl у дистальні звивисті канальці. Механізм дії тіазидів полягає в інгібіції переносників Na⁺Cl^-, можливо, шляхом конкуренції за центри Cl^-, що, у свою чергу, діє= на механізми реабсорбції електролітів: безпосередньо посилює екскрецію натрію і хлору до приблизно еквівалентного ступеня і опосередковано, завдяки сечогін= ному ефекту, знижує об’єм плазми крові з подальшим підвищенням активності реніну= у плазмі крові, секреції альдостерону та виведенням калію із сечею, а також зниженням рівня калію у сироватці крові.

Немеланомний рак шкіри

Наявні дані епідеміологічних досліджень свідчать про кумулятивний дозозалежний зв’язок між експозицією гідрохлоротіазиду та розвитком немеланомного раку шкіри (НМРШ). Одне дослідження включало 71533 випадки базальноклітинної карциноми (БКК) (з них 1430833 пацієнт із контрол= ьної групи) і 8629 випадків плоскоклітинної карциноми (ПКК) (з них 172462= пацієнти з контрольної групи)= . Застосування високих доз гідрохлоро= тіазиду (≥ 50000 мг кумулятивно) було повʼязано зі скоригованим коефіціє= нтом ризику 1,29 (95 % довірчий інтервал (CI): 1,23–1,35) для БКК і 3,98 (95 % = CI: 3,68–4,31) для ПКК. Кумулятивна залежність доза-в= ідповідь спостерігалася як при БКК, так і при ПКК. Інше дослідження показало можливий зв’язок між раком губи (ПКК) і застосуванням гідрохлоротіазиду: 633 випадки раку губи (ПКК) порівнювали з 63067 пацієнтами контрольної популяції, використовуючи страте= гію випадкової вибіркової сукупності. Кумулятивна залежність «доза-відповідь» була продемонстрована зі скоригованим OR 2,1 (95 % CI: 1,7–2,6) зі збільшенням до OR 3,9 (3,0–4,9) для високої дози (~ 25000 мг) і= OR 7,7 (5,7-10,5) для найвищої дози (~ 100000 мг).

Інше: подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)<= /p>

Було провед= ено два великі рандомізовані контрольовані дослідження ONTARGET (дослідження, що триває до досягнення кінцевого результату, з вивчення дії телмісартану окре= мо і у комбінації з раміприлом) та VA NEPHRON-D (дослідження діабетичної нефропа= тії, що проводиться Міністерством у справах ветеранів), у яких вивчали супутнє застосування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II.=

Дослідження ONTARGET проводили з участю пацієнтів, які мали в анамнезі серцево-судинні = або цереброваскулярні захворювання або цукровий діабет 2 типу з ознаками ушкодж= ення органів-мішеней. Дослідження VA NEPHRON-D проводили з участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і діабетичною нефропатією.

Ці дослідже= ння не виявили суттєвої сприятливої дії на функції нирок та/або серцево-судинної системи і рівень летальності; у той же час був відзначений підвищений ризик гіперкаліємії, гострого ушкодження нирок та/або гіпотензії порівняно з монотерапією. З огляду на аналогічні фармакодинамічні властивості ці резуль= тати також актуальні для інших інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II.

У зв'язку з= цим не рекомендується супутнє застосування інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину II пацієнтам з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливості застосування»).

Крім того, = було проведено дослідження ALTITUDE (вивчення дії аліскірену у пацієнтів з цукро= вим діабетом 2 типу, де як кінцеві точки приймалися зміни функції серцево-судин= ної системи і нирок), у якому перевірялися переваги додавання аліскірену до ста= ндартної терапії (інгібітором АПФ або антагоністом рецепторів ангіотензину II) у пацієнтів з діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями або захворюваннями обох видів. Дослідження було передчасно завершено внаслідок підвищеного ризику несприятливих результатів. Летальний наслідок з причини серцево-судинних захворювань та інсульт набагато частіше відзначалися в групі терапії з додаванням аліскіре= ну, ніж у групі плацебо; крім того, небажані явища і серйозні небажані явища (гіперкаліємія, гіпотензія і порушення функції нирок) частіше відзначалися в групі аліскірену, ніж у групі плацебо.

Фармакокінетика.

Лінійність<= /span>=

Амлодипін, валсартан і гідрох= лоротіазид демонструють лінійну фармакокінетику.

Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид=

Після перорального застосуван= ня комбінації амлодипіну, валсартану і гідрохлоротіазиду їх максимальні концентрації у пл= азмі крові досягалися протягом 6–8 годин, 3 годин і 2 годин відповідно. Швидкіст= ь та об’єм абсорбції амлодипіну, валсартану і гідрохлоротіазиду при застосуванні= їх комбінації аналогічні показникам, що спостерігалися при їх застосуванні як окремих препаратів.

Амлодипін

Абсорбція=

Після перорального застосуван= ня у терапевтичних дозах окремо амлодипіну максимальна концентрація у плазмі кро= ві (С_max) досягається через 6–12 годин. Абсолютна біодоступність становить від 64 до = 80 %. Вживання їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.<= /p>

Розподіл

Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Приблизно 97,5 % препарату= , що знаходиться у циркулюючій крові, зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансфор= мація

Амлодипін активно (приблизно = 90 %) метаболізується у печінці до неактивних метаболітів.

Виведення

Амлодипін виводиться з плазми крові двома етапами, кінцевий період напіввиведення становить приблизно 30–= 50 годин. Рівні рівноважного стану у плазмі крові досягаються після постійного застосування протягом 7–8 днів. 10 % початкового амлодипіну і 60 % метаболі= тів амлодипіну виводяться із сечею.

Валсартан

Абсорбція

Після перорального застосуван= ня окремо валсартану його максимальні концентрації досягаються через 2–4 годин= и. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Вживання їжі знижує площу = під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) валсартану приблизно на 4= 0 %, а С_max – приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після застосування концентрація валсартану є подібною у групах прийому препарату натще і після вживання їжі. Однак таке зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна зас= тосовувати незалежно від вживання їжі.

Розподіл

Об’єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, це вказує на те, що він не розподіляється екстенсивно у тканинах. Валсартан активно зв’язується з білками сироватки крові (94–97 %), головним чином з альбумінами.

Біотрансфор= мація

Валсартан не трансформується значною мірою, оскільки лише приблизно 20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт було ідентифіковано у плазмі крові у низьких концентраціях (менше 10 % від AUC валсартану). Цей метаболіт фармакологічно неактивний.

Виведення

Валсартан виводиться переважн= о з калом (приблизно 83 % дози) і сечею (приблизно 13 % дози), головним чином у вигляді незміненого препарату. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить приблизно 2 л/годину, а нирковий кліренс – 0,62 л/годину (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Гідрохлоротіазид

Абсорбція

Абсорбція гідрохлоротіазиду п= ісля перорального застосування відбувається швидко (Т_max – прибли= зно 2 години). Підвищення середнього AUC є лінійним і пропорційним дозі при застосуванні у терапевтичному діапазоні доз. Не спостерігається змін кінети= ки гідрохлоротіазиду при повторному застосуванні, а кумуляція була мінімальною= при прийомі 1 раз на добу. При одночасному прийомі з їжею відзначалось як підвищення, так і зниження системної доступності гідрохлоротіазиду порівнян= о з прийомом натще. Вираженість цих ефектів незначна і має невелику клінічну значущість. Абсолютна біодоступність гідрохлоротіазиду становить 60–80 % пі= сля перорального застосування.

Розподіл

Видимий об’єм розподілу стано= вить 4–8 л/кг. Гідрохлоротіазид у циркулюючій крові зв’язується з білками плазми= крові (40–70 %), головним чином з альбумінами. Гідрохлоротіазид також накопичуєть= ся в еритроцитах у кількості, що в 1,8 раза перевищує таку у плазмі крові.<= /o:p>

Біотрансфор= мація

Гідрохлоротіазид виводиться у незміненому вигляді.

Виведення.<= o:p>

Більше 95 % абсорбованої дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтрації і активної секреції у ниркових канальцях. Період напіввиведення – 6–15 годин.

Окремі групи пацієнтів=

Діти (віком до 18 років)

Немає даних щодо фармакокінет= ики у дітей.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)=

Час до досягнення С_{max
амлодипіну подібний у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку. У паціє=
нтів
літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, спричиняючи
підвищення AUC та періоду напіввиведення. Середній системний показник AUC
валсартану вищий на 70 % у пацієнтів літнього віку, ніж у молодших пацієнті=
в,
тому дозу таким пацієнтам підвищують з обережністю.}

Системна експозиція валсартану дещо вища у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами, але ц= е не має клінічної значущості.

Обмежені дані вказують на те,= що системний кліренс гідрохлоротіазиду знижений як у здорових добровольців літнього віку, так і у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією порівняно з молодшими здоровими добровольцями.

Оскільки три компоненти препа= рату однаково добре переносяться молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку= , пацієнтам літнього віку рекомендовано звичайний режим дозування.

Порушення функції нирок

Порушення функції нирок суттє= во не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося, для препарату, нирковий кліренс якого становить лише 30 % від загального плазмового клірен= су, не спостерігалося взаємозв’язку між функцією нирок і системною експозицією валсартану. Тому пацієнти з порушеннями функції нирок від легкого до помірн= ого ступеня можуть застосовувати препарат у звичайній початковій дозі.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із порушеннями функції печінки кліренс амлодипіну знижений,= що призводить до збільшення показника AUC приблизно на 40–60 %. У середньому у пацієнтів із хронічними захворюваннями легкого та помірного ступеня AUC валсартану у 2 рази вища, ніж у дорослих добровольців (згруповано за віком, статтю і масою тіла= ). З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із захворюваннями печінки.

Комбінація = валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид не тестувалася щодо генотоксичності та канцерогенності, оскільки не спостерігалось ознак взаємодії між цими препаратами, що представлені на рин= ку протягом тривалого часу. Однак валсартан, амлодипін і гідрохлоротіазид протестовані індивідуально стосовно генотоксичності та канцерогенності; були отримані негативні результати.

Клінічні ха= рактеристики.

Показання.<= /i>

Лікування е= сенціальної гіпертензії у дорослих пацієнтів з артеріальним тиском, адекватно контрольованим комбінацією амлодипіну, валсартану і гідрохлоротіазиду, які застосовують три окремих препарати або два препарати, один з яких є комбінованим.

<= /b>

Протипоказання.

-     Гіперчутливість до діючих речовин, інших сульфонамідів, похідних дигідропіридину або до будь-якої допоміжної речовини препарату;

-        вагітніcть або планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітн= ості або годування груддю»);

-        порушення функції печінки, бі= ліарний цироз або холестаз;

-     тяжкі порушення функції нирок= (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м²), анурія, а також перебування на діалізі;<= o:p>

-        супутнє застосування лікарськ= ого засобу Корсар^®Тріо із засобами, що містять аліскірен, пацієнтам= з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/ 1,73&= nbsp;м2);

-     рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія;

-     тяжка гіпотензія;<= /span>

-     шок (включаючи кардіогенний ш= ок);

-     обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та ст= еноз аорти тяжкого ступеня);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    гемодинамічно нестабільна сер= цева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>=

Дослідження взаємодії комбіна= ції валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид з іншими лікарськими засобами не прово= дили. Нижче представлена лише інформація про взаємодію з іншими лікарськими засоб= ами, що відома для кожної окремої діючої речовини.

Однак важливо враховувати, що лікарський засіб Корсар^®Тріо може посилювати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів.

Одночасне застосування не рекомендоване

Валсартан та гідрохлоротіазид

Літій

Про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові і токсичність повідомляли протягом одночасного застосування літію з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, у тому числі з валсартаном або з тіазидами, такими як гідрохлоротіазид.

Оскільки нирковий кліренс літ= ію знижується тіазидами, ризик токсичності літію, імовірно, може збільшуватися= із застосуванням лікарського засобу Корсар^®Тріо. У зв’язку з цим рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові = під час сумісного застосування препаратів.

Валсартан

Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, які містять к= алій, та інші засоби, що можуть підвищувати рівень калію

Якщо необхідне застосування лікарського засобу, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном, рекомендовано часто перевіряти рівень калію у плазмі крові.

Амлодипін

Грейпфрут або грейпфрутовий сік

Застосування амлодипіну з гре= йпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендоване, оскільки у деяких пацієнтів може призводити до збільшення ефекту зниження артеріального тиску.

Одночасне застосування потребує обережності

Амлодипін

Інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір)

Дослідження з участю пацієнтів літнього віку продемонстрували, що дилтіазем інгібує метаболізм амлодипіну, можливо, з участю CYP3A4 (концентрація у плазмі крові зростає приблизно на = 50 % та ефект амлодипіну посилюється). Не можна виключити вірогідності того, що більш потужні інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонаві= р) можуть підвищувати концентрацію амлодипіну у плазмі крові більш виражено, н= іж дилтіазем.

Одночасне застосування амлоди= піну із сильними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного збільшення експозиції амлодипіну. Клінічні прояви цих фармакокінетичних змін можуть бути більш ви= раженими у пацієнтів літнього віку. Таким чином, можуть бути потрібні клінічний моніторинг та коригування дози.

Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати, такі як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій звичай= ний

Немає даних про вплив індукторів CY= P3A4 на амлодипін. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіц= ину, звіробою) може призводити до зниження концентрації амлодипіну у плазмі кров= і. Показано проводити клінічний моніторинг із можливим коригуванням дози амлодипіну протягом лікування індуктором і після його відміни.

Амлодипін слід застосовувати з обережністю разом з індукторами CYP3A4.

Симвастатин

Застосування багаторазових до= з 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг пацієнтам, які застосовують амлодипін.

Дантролен (інфузії)

У тварин спостерігалися летал= ьні випадки внаслідок вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв’язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, чутливим до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій= .

Такролімус<= o:p>

Існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути токсичності такролімусу, застосування амлодипіну пацієнтам, які лікуються такролімусом, потребує моніторингу рівня такролімусу в крові та, за необхідності, коригування дози такролімусу.

Валсартан та гідрохлоротіазид

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібі= тори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (> 3 г/добу) і неселективні НПЗП

НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину ІІ, так і гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасне застосування лікарського засобу Корсар^®Тріо з НПЗП може призвод= ити до порушення функції нирок та підвищення рівня калію в сироватці крові. Тому рекомендовано проводити моніторинг функції нирок на початку лікування, а та= кож відповідну гідратацію пацієнта.

Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір= )

Результати досліджень = in vitro з тканиною печінки людини показали, що валсартан є субстратом печінков= ого переносника накопичення = OATP1= B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) = або ефлюксного переносника (ритонавір) може збільшувати системну експозицію валсартану.

Гідрохлоротіазид

Алкоголь, барбітурати або наркотичні препарати

Одночасне введення тіазидних діуретиків з речовинами, які також мають ефект зниження артеріального тиску (наприклад з такими, що знижують симпатичну активність центральної нервової системи або пряму вазодилатацію), може посилити ортостатичну гіпотензію.

Амантадин

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином.

Антихолінергічні препарати та інші лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

Біодоступність діуретиків тіазидного типу можуть підвищувати антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден), очевидно, внасл= ідок зниження шлунково-кишкової рухливості та швидкості випорожнення шлунка. І навпаки, передбачається, що прокінетичні речовини, такі як цизаприд, можуть знижувати біодоступність діуретиків тіазидного типу.

Антидіабетичні препарати (наприклад, інсулін і пероральні антидіабетичні засоби)

Тіазидні діуретики можуть змі= нювати толерантність до глюкози, через що може виникнути необхідність повторно скоригувати дозу інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів.

Метформін

Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик розвитку лактоацидозу, індукованого можли= вою функціональною нирковою недостатністю, що пов’язана із застосуванням гідрохлоротіазиду.

β-блокатори та діазоксид

Одночасне застосування тіазид= них діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з                                        &= #946;-блокаторами може посилювати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.=

Карбамазепін

У пацієнтів, які отримують гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Тому пацієнтів слід попередити про можливість гіпонатріємічних реакцій, а т= акож спостерігати за їх станом.

Циклоспорин

Одночасне лікування циклоспор= ином може посилювати ризик гіперурикемії та ускладнення подагричного типу.<= /o:p>

Цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть послаблювати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату) і потенціювати їх мієлосупресивний ефект.

Глікозиди наперстянки

Тіазидіндукована гіпокаліємія= або гіпомагніємія можуть виникати як небажані ефекти, що спричиняють розвиток дигіталісіндукованої серцевої аритмії.

Йодовмісні контрастні засоби

У разі діуретикіндукованої дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провес= ти регідратацію.

Іонообмінні смоли

Поглинання тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, знижує= ться холестираміном або колестиполом. Це може призвести до субтерапевтичних ефек= тів тіазидних діуретиків. Проте вражаюча доза гідрохлоротіазиду та смоли така, = що гідрохлоротіазид слід застосовувати щонайменше за 4 години до або через 4–6 годин після застосування смол, що потенційно мінімізує взаємодію.

Лікарські засоби, що впливають на рівень калію (калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблювальні засоби, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти), та антиаритмічні засоби

Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду можуть посилювати калійуретичні діуретики, кортикостероїд= и, послаблювальні засоби, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти та антиаритмічні засоби. Якщо такі препарати призначати з комбінаці= єю амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид, рекомендовано проводити моніторинг рі= вня калію у плазмі крові.

Лікарські засоби, що впливають на рівень натрію
Гіпонатріємічний ефект діуретиків може посилюватися при одночасному застосуванні таких лікарських засобів як антидепресанти, нейролептики, протиепілептичні препарати. Слід з обережністю призначати лікарський засіб = Корсар^=
®Тріо при тривалому лікуванні вищен= аведеними препаратами.

Лікарські засоби, які можуть спричинити двонаправлену тахікардію (torsa= des de pointes)

У зв’язку з ризиком розвитку гіпокаліємії гідрохлоротіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити двонаправлену тахікардію (torsades de pointes), зокрема, з антиаритмічними засобами класу Ia і класу III та деякими нейролептиками.

Лікарські засоби, які застосовують для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол)

Може виникнути необхідність у коригуванні дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у підвищенні дози пробенециду = або сульфінпіразону.

Одночасне застосування тіазид= них діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може підвищувати частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Метилдопа

Були окремі повідомлення про розвиток гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду= і метилдопи.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м’язів (наприклад, тубокурарин)

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, потенціюють дію похідних кураре.

Інші антигіпертензивні лікарські засоби

Тіазидні діуретики потенціюють антигіпертензивну дію інших антигіпертензивних препаратів (наприклад, гуанетидин, метилдопа, β-блокатори, вазодилататори, блокатори кальцієв= их каналів, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II та прямі інгібітори реніну).

Пресорні аміни (наприклад, норадреналін, адреналін)

Гідрохлоротіазид може зменшув= ати реакцію на пресорні аміни, такі як норадреналін.
Клінічне значення цього ефект= у є невизначеним і недостатнім для виключення їх застосування.

Вітамін D та солі кальцію

Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з вітаміном D або із солями кальцію може потенціювати підвищення рівня кальцію в сироватці крові.

Одночасне застосування тіазидних діуретиків може призвести до гіперкальціємії = (наприклад, гіперпаратиреоз, злоякісні новоутворення або вітамін-D-опосередковані стани= ) у схильних до цього пацієнтів за рахунок збільшення канальцевої реабсорбції кальцію.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) з АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном

Клінічні дані продемонстрували, що подвійна бло= када РААС за допомогою супутнього застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов’язана з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно= з монотерапією речовиною, що впливає на РААС.

Особливості застосування.=

Безпека та ефективніс= ть застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не досліджувались.

Пацієнти з дефіцитом натрію та/або дегідратацією

Надмірна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, спостерігалася у 1,7 % пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін/валсартан/ гідрохлоротіази= д (10 мг/320 мг/25 мг), порівняно з 1,8 % пацієнтів, які отримували валсартан/гідрохлоротіазид (320 мг/25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували амлодипін/валсартан (10 мг/320 мг), та 0,2 % пацієнтів, які отримували гідрохлоротіазид/амлодипін (25 мг/10 мг), у контрольованому дослідженні з участю пацієнтів з помірною або тяжкою неускладненою гіпертензією.

У пацієнтів із дефіцитом натр= ію та/або дегідратацією, які отримують діуретики у високих дозах, може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. Рекомендовано коригувати такий стан п= еред застосуванням лікарського засобу Корсар^®Тріо або уважно спостерігати за пацієнтом на початку лікування.

Якщо при застосуванні лікарсь= кого засобу Корсар^®Тріо виникає виражена артеріальна гіпотензія, пацієнту слід надати горизонтальне положення та припідняти нижні кінцівки і, якщо необхідно, внутрішньовенно інфузійно ввести фізіологічний розчин. Лікування можна продовжувати після стабілізації артеріального тиску.

Зміни рівня електролітів сироватки крові

Амлодипін/в= алсартан/гідрохлоротіазид

У контрольованому дослідженні= комбінації амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид протидіючий ефект валсартану 320 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг на рівень калію в сироватці крові приблизно врівнов= ажує один одного у багатьох пацієнтів. В інших пацієнтів один з ефектів може бути домінуючим.

Необхідно періодично, з відповідними інтервалами перевіряти рівень електролітів сироватки крові, щоб визначити можливий електролітний дисбаланс.

Періодичне визначення рівня електролітів і калію у сироватці крові слід проводити через відповідні пром= іжки часу для попередження можливого електролітного дисбалансу, особливо у паціє= нтів з такими факторами ризику як порушення функції нирок, лікування іншими препаратами та електролітний дисбаланс в анамнезі.

Валсартан

Одночасне застосування з калі= йвмісними добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калі= й, або з іншими препаратами, що можуть підвищувати рівень калію (наприклад, з гепарином), не рекомендоване. При необхідності слід контролювати рівень кал= ію.

Ангіоневротичний набряк кишечнику

Повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку кишечнику у пацієнтів, які застосовували блокатори рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан (= див. розділ «Побічні реакції»). У цих пацієнтів спостерігався біль у животі, нуд= ота, блювання та діарея. Симптоми минали після відміни блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Якщо діагностовано ангіоневротичний набряк кишечнику, застосування валсартану слід припинити та розпочати відповідний моніторинг = до повного зникнення симптомів.

Гідрохлоротіазид

Пов= ідомляли про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками, у тому числі гідрохлоротіазидом.

Лік= ування препаратом Корсар^®Тріо слід = розпочинати тільки після корекції гіпокаліємії та будь-якої співіснуючої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть призвести до появи гіпокаліємії або загострювати наявну гіпокаліємію, тому їх слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі станами, що включають втрату калію, наприклад солевтратна нефропатія та преренальне (кардіогенне) порушення функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається під час терапії гідрохлоротіазидом, застосування лікарського засобу Корсар^®Тріо слід припинити до стабільної корекції калієвого балансу.

Лік= ування тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, пов’язане з розвитком гіпонатріємії і гіпохлоремічного алкалозу або із загостренням існуючої гіпонатріємії. Спостерігається гіпонатріємія, що супроводжується неврологіч= ними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування гідрохлоротіазидом слід розпочинати лише після корекції існуючої гіпонатріє= мії. У разі тяжкої або швидкої гіпонатріємії під час лікування Корсар^=
®Тріо застосування препарату слід припинити = до нормалізації натріємії. Тіазиди, у тому числі гідрохлоротіазид, посилюють виведення магнію із сечею, що може призвести до гіпомагніємії. При застосув= анні тіазидних діуретиків знижується екскреція кальцію, що може призвести до гіперкальціємії.

Всім пацієнтам, які отримують тіазидні діуретики, необхідно проводити періодичний моніторинг рівня електролітів, особливо калію, натрію та магнію.=

Немеланомний рак шкіри

Підвищення ризику виникнення немеланомного раку шкіри= зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлоротіазиду було виявлено у двох фармакоепідеміологічних дослідженнях. Фотосенсибілізувальна дія гідрохлорот= іазиду може бути механізмом розвитку цієї патології.

Пацієнтів, які приймають гідрохлоротіазид окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами, слід поінформувати про ризик розв= итку немеланомного раку шкіри, особливо при тривалому застосуванні, про необхідн= ість регулярно оглядати шкіру та негайно повідомляти лікаря про нові ураження або про будь-які підозрілі новоутворення на шкірі, зміни уражень шкіри або роди= мок.=

Для зниження ризику розвитку раку шкіри пацієнтів слід поінформувати про можливі профілактичні заходи, такі як обмеження впливу со= нячного світла і УФ-опромінення, а у разі їх впливу – про необхідність адекватного захисту шкірних покривів. Необхідно в найкоротші терміни обстежити підозрілі ураження шкірних покривів, включаючи гістологічне дослідження біопсійного матеріалу.

Пацієнтам, які раніше перенесли немеланомний рак шкіри, також = може знадобитися перегляд застосування гідрохлоротіазиду.

Гостра респіраторна токсичність

Після прийому гідрохлоротіазиду повідомлялося про дуже рідкісні важкі випадки гострої респіраторної токсичності, включаючи гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС). Набряк легень зазвичай розвивається протягом декількох хвилин або годин після прийому гідрохлоротіазиду. На поч= атку захворювання симптоми включають задишку, гарячку, погіршення стану легень та гіпотензію. Якщо є підозра на ГРДС, застосування гідрохлоротіазиду слід при= пинити та провести відповідне лікування. Гідрохлоротіазид не можна призначати пацієнтам, які раніше перенесли ГРДС після прийому гідрохлоротіазиду.<= /o:p>

Порушення функції нирок

Тіазидні діуретики можуть при= швидшити азотемію у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок.

Немає необхідності у коригува= нні дози лікарського засобу Корсар^®Тріо пацієнтам із порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м= ²).

Лік= арський засіб протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю, анурією та пацієнтам, які знаходяться на діалізі.

Рекомендовано періодично контролювати рівень калію, креатиніну та сечової кислоти в сироватці крові у пацієнтів з порушеннями функції нирок при застосуванні лікарського засобу К= орсар^®Тріо.

Стеноз ниркової артерії

Лікарський засіб Корсар^®Тріо потрібно застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом нирко= вої артерії або стенозом єдиної нирки, оскільки рівень сечовини та креатиніну в сироватці крові може збільшуватися.

Трансплантація нирки

На даний час немає інформації щодо безпеки застосування лікарського засобу Корсар^®Тріо пацієн= там, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Порушення функції печінки

Валсартан головним чином виводиться у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується та AUC вище у паціє= нтів із порушеннями функції печінки; рекомендації щодо дозувань не встановлені. Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня, = що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. З цієї причини лікарський засіб Корсар^®Тріо не показаний для такої групи пацієнтів.

Ангіоневротичний набряк<= /o:p>

Набряк Квін= ке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язик= а зафіксовано у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анам= незі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Застосування лікарського засобу Корсар^®Тріо слід негайно припин= ити при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендоване.=

Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій/стан після перенесеного інфаркту міокарда

Внаслідок пригнічення РААС у пацієнтів із підвищеною чутливістю можуть очікуватися порушення функції нирок. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, у як= их функція нирок може залежати від активності РААС, лікування інгібіторами АПФ= та антагоністами ангіотензинових рецепторів призводить до олігурії та/або прогресуючої азотемії (рідко) з гострою нирковою недостатністю та/або летал= ьним наслідком. Про подібні результати повідомлялося щодо валсартану. Оцінка хво= рих із серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда повинна зав= жди включати оцінку функції нирок.

У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні амлодипіну (PRAISE-2) у пацієнтів із серцевою недостатністю неішемічного походження класу III і IV = за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою, незважаючи = на незначну різницю у появі чи погіршенні серцевої недостатності порівняно з т= акою при застосуванні плацебо.

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищува= ти ризик серцево-судинних подій та призводити до летального наслідку.

Рекомендова= но з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо у максимальній дозі лікарського засобу Корсар^®Тріо – 320 мг/10 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.

Стеноз аортального та мітрального клапанів

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам= зі стенозом аортального та мітрального клапанів невисокого ступеня.=

Вагітність

Лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II (AРАІІ) не слід розпочинати у період вагітності. Якщо продовження терапії АРАІІ є необхідним, пацієнтам, які планують вагітність, необхідно перейти на лікування альтернативними антигіпертензивн= ими засобами, які мають встановлений профіль безпеки для застосування вагітним.= У разі настання вагітності лікування AРАII потрібно негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом не слід лікувати антагоністом ангіотензину ІІ – валсартаном, оскільки у них не активована ренін-ангіотензинова система. Тому лікарський засіб Корсар^®=Тріо не рекомендований для цієї групи пацієнтів.

Системний червоний вовчак

Повідомлялось, що тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, загострюють або активують перебіг си= стемного червоного вовчака.

Інші порушення метаболізму

Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть змінювати толерантність до глюкози і підвищувати р= івень холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. Може виник= нути необхідність коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засо= бів пацієнтам із цукровим діабетом.

Оскільки лікарський засіб Кор= сар^®Тріо містить гідрохлоротіазид, він протипоказаний при системній гіперурикемії. Гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти в сироватці крові внаслідок зниження кліренсу сечової кислоти та може спричин= яти загострення гіперурикемії, а також раптову подагру у чутливих пацієнтів.

Тіазиди можуть послаблювати екскрецію кальцію із сечею і спричиняти періодичне та незначне підвищення р= івня кальцію в сироватці крові при відсутності відомих порушень метаболізму каль= цію.

Лікарський засіб Корсар^®=Тріо протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією. Його можна застосовувати таким пацієнтам лише після корекції наявної гіперкальціємії. При розвитку гіперкальціємії під час лікування слід припинити застосування лікарського засобу Корсар^®Тріо.

Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Слід припинити застосування тіазид= ів перед проведенням тестів щодо функції паращитовидної залози.

Фоточутливість

Про випадки реакцій фоточутливості повідомлялося при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакції фоточутливості виникають протягом прийому лікарського засобу Корсар= ^®Тріо, рекомендовано припинити лікування. Якщо відновлення застосування діуретика вважається необхідним, рекомендовано захищати відкриті ділянки ті= ла від сонячних променів або штучного ультрафіолетового опромінення.

Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома

Гідрохлоротіазид, сульфонамід були асоційовані з ідіосинкратичною реакцією, що призво= дила до хоріоїдального випоту з дефектом зорового поля, транзиторн= ою міопією та гострою закритокутовою глаукомою. Симптоми включали гострий поча= ток зниження гостроти зору або біль в очах та зазвичай з’являлися в перші години або перший тиждень після початку лікування. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призводити до необоротної втрати зору.

Насамперед необхідно якомога швидше припинити застосування лікарського засобу. У разі, якщо внутрішньооч= ний тиск залишається неконтрольованим, слід розглянути необхідність негайного медикаментозного або хірургічного лікування. Факторами ризику розвитку закритокутової глаукоми можуть бути алергічні реакції на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.

Загальні

З обережністю призначати лікарський засіб пацієнтам, у яких спостерігалася гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлор= отіазиду більш ймовірне у пацієнтів з алергією та астмою.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати Корсар^®= Тріо пацієнтам літнього віку, особливо його максимальні дози (320 мг/10 мг/25 мг= ), оскільки дані щодо застосування лікарського засобу пацієнтам цієї групи обмежені.

Подвійна блокада РААС

Подвійна блокада РААС за раху= нок комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену пов’язана з більш високою частотою виникнення небажаних побічних реакцій, таких як гіпо= тензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність).

Тому не рекомендується використовувати подвійну блокаду РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену.

Якщо терапія за допом= огою подвійної блокади вважається абсолютно необхідною, вона повинна проходити л= ише під ретельним наглядом лікаря з постійним моніторингом арте= ріального тиску, функції нирок та рівня електролітів. Інгібітори АПФ та АРА не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.=

Вагітність.

Амлодипін

Дослідження щодо безпеки застосування амлодипіну у пе= ріод вагітності не проводили. У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичніс= ть спостерігалася при застосуванні високих доз амлодипіну. Застосування у пері= од вагітності рекомендовано, тільки якщо відсутній більш безпечний альтернативний лікарсь= кий засіб та якщо захворювання несе більший ризик для вагітної та плода.

Валсартан

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жін= кам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування валсартаном підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно= , – замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.

Гідрохлоротіазид

Досвід застосування гідрохлоротіази= ду у період вагітності, особливо у І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під = час досліджень на тваринах, недостатньо.

Гідрохлоротіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду дає можливість стверджувати, що застосування цього препарату у період ІІ та ІІІ триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію і спричиняти виникнення фетальних та неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електроліт= ного балансу і тромбоцитопенія, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, що спостерігаються у дорослих.

Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид

Немає досвіду застосування лікарськ= ого засобу Корсар^®Тріо вагітним жінкам. Наявні дані щодо компонентів препарату дають можливість стверджувати, що застосування лікарського засобу Корсар^®Тріо <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>у період вагітності протипоказано.<= o:p>

Період годування груддю.

Амлодипін проникає у грудне молоко. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінювалася з міжквартильним діапазоном 3–7 %, максимально 15 %. Вплив амлодипіну на немовля невідомий. Інформація щодо застосуванння валсартану під час годування груддю відсутня. Гідрохлоротіазид виявляється у грудному молоці у невеликих кількостях. Тіаз= иди у високих дозах, що спричиняють сильний діурез, можуть перешкоджати виробле= нню грудного молока.

Застосування лікарського засобу Корсар^=
®Тріо <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>протипоказано у період годування груддю.

Фертильність

Клінічних досліджень, пов’язаних із застосуванням комбінації амлодипін/валсартан/ гідрохлоротіазид, щодо фертильності немає.=

Валсартан

Валсарта= н не мав жодного шкідливого впливу на репродуктивну функцію самців або самок щур= ів при пероральних дозах до 200 мг/кг/добу. Ця доза у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини, розраховану в міліграмах на квадратний метр (розрахунки передбачають пероральну дозу 320 мг/добу для пацієнта з масою тіла 60 кг).

Амлодипін

У деяких пацієнтів, які отримували блокатори кальцієвих каналів, були зареєстровані оборотні біохімічні зміни головок сперматозоїдів. Клінічні дані є недостатн= іми щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність. В одному дослідженні на щурах було виявлено несприятливий вплив на чоловічу фертильність.

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У пацієнтів= , які застосовують лікарський засіб Корсар^®Тріо, може виникати запаморочення або відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони пов= инні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенційно неб= езпечними механізмами.

Амлодипін м= оже слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо па= цієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний б= іль, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.

=

Спосіб застосування та дози.

Спосіб застосування

Лікарський засіб Корсар^®=Тріо можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Таблетки слід ковтати цілим= и, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.=

Дозування

Рекомендована доза лікарського засобу Корсар^®Тріо – 1 таблетка на добу, бажано вранці.

Перед переходом на застосуван= ня лікарського засобу Корсар^®Тріо стан пацієнта повинен бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратів, які слід приймати одночасн= о. Доза лікарського засобу Корсар^®Тріо повинна залежати від доз окремих компонентів комбінації, що застосовуються на момент зміни препарату= .

Максимальна рекомендована доза лікарського засобу Корсар^®Тріо – 320 мг/10 мг/25 мг= .

Окремі групи пацієнтів=

Порушення функції нирок

Оскільки до складу препарату входить гідрохлоротіазид, лікарський засіб Корсар^®Тріо протипок= азаний пацієнтам з анурією та тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м²).

Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам із порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня.

Порушення функції печінки

Оскільки до складу препарату входить валсартан, лікарський засіб Корсар^®Тріо протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам із порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг, тому лікарський засіб Корсар= ^®Тріо не показаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені.

При застосуванні пацієнтам із печінковою недостатністю лікарського засобу Корсар^®Тріо слід за= стосовувати найнижчу дозу одного з компонентів препарату – амлодипіну.

Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій=

Досвід застосування лікарсько= го засобу Корсар^®Тріо, особливо у максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну до= зу лікарського засобу Корсар^®Тріо – 320 мг/10 мг/25 мг.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)=

Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо у максимальних дозах (320 мг/10 мг/25 мг), оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.

При застосуванні пацієнтам лі= тнього віку лікарського засобу Корсар^®Тріо слід застосовувати найнижчу дозу одного з компонентів лікарського засобу – амлодипіну.

=

Діти.<= /span>

Лікарський засіб Корсар^®Тріо не слід застосовувати дітям віком до 18 рокі= в у зв’язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності його застосування.=

Передозуван= ня.

Симптоми

Немає даних щодо передозування лікарського засо= бу Корсар^®Тріо. Основний симптом передозування – можлива виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призводити до вираженої вазодилатації периферичних судин і, можливо, рефлекторної тахікар= дії. Повідомлялося про виражену і потенційно пролонговану системну гіпотензію, включаючи шок із летальним наслідком. Рідко повідомлялося про розвиток некардіогенного набряку легенів, як наслідок пер= едозування амлодипіну, який може розвиватися відтерміновано (через 24–48 годин після прийому) і потребувати штучної вентиляції легень. Провокативними факторами можуть бути ранні реанімаційні заходи (включаючи перевантаження рідиною) для підтримки перфузії та серцевого викиду.

Лікування

Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид=

Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні лікарським засобом Корсар^®Тріо пот= ребує активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця і дихальної системи, утримання нижніх кінцівок у припіднятому положенні, контроль об’єму циркулюючої крові та діурезу. Судинозвужувальні препарати можуть бути доречними для відновлення тонусу судин і артеріального тиску при умові, що немає протипоказань для їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути ефективним для реверсії ефектів блокади кальцієвих каналів.

Амлодипін

Якщо після прийому препарату минуло небагато часу, слід розглянути питання про індукцію блювання або промивання шлунка. При застосуванні активованого вугілля одразу або через 2 години після прийому амлодипіну абсорбція останнього виражено знижувалась.<= o:p>

Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі.

Валсартан

Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі.

Гідрохлоротіазид

Передозування гідрохлоротіази= дом супроводжується дефіцитом електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією) і гіповолемією внаслідок надмірного діурезу. Найчастішими симптомами передозування є нудота і сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спазмів м’язів та/або загострення аритмії, пов’язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських засобів.

Рівень, до якого гідрохлороті= азид виводиться при проведенні гемодіалізу, не встановлений.

Побічні реакції.

Профіль безпеки застосування комбінації валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид, представлений нижче, базується на клінічних дослідженнях препарату та відом= ому профілю безпеки окремих його компонентів: амлодипіну, валсартану та гідрохлоротіазиду.

Резюме профілю безпеки

Безпека застосування комбінації валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид оцінювалась за максимальною дозою 320 мг/10 мг/25 мг в контрольованому короткостроковому                         (8 тижнів) клініч= ному дослідженні з участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримали валсартан у поєднан= ні з амлодипіном та гідрохлоротіазидом. Побічні реакції, як правило, були легким= и та минущими і лише рідко вимагали припинення терапії. У цьому активному контрольованому клінічному дослідженні найбільш поширеними причинами припин= ення терапії із застосуванням комбінації валсартан/амлодипін/гідрохлороті= азид були запаморочення та гіпотензія (0,7 = %).

У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні не спостерігали жодних суттєвих нових або неочікуваних побічних ефектів при застосуванні потрійної терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або подвійної терапії компонентами препарату.

У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторн= их показників, що спостерігалися при застосуванні комбінації валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид, були незначними і відповідали фармакологічному механізму дії монотерапевтич= них засобів. Наявність валсартану в потрійній комбінації послаблює гіпокалієміч= ний ефект гідрохлоротіазиду.

Під час застосування лікарського засобу Корсар^®Тріо (валсартан/амлодипі= н/ гідрохлоротіазид) та амлодипіну, валсартану та гідрохлоротіазиду у монотера= пії можуть спостерігатися нижчезазначені побічні ефекти, які за частотою розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, &= lt; 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000,           < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома) (частота невідома – гідрохлорот= іазид).

З боку крові та лімфатичної системи: агранулоци= тоз, недостатність кісткового мозку (дуже рідко – гідрохлоротіазид), зниження рі= вня гемоглобіну та гематокриту (частота невідома – валсартан), гемолітична анем= ія (дуже рідко – гідрохлоротіазид), лейкопенія (дуже рідко – амлодипін, гідрохлоротіазид), нейтропенія (частота невідома – валсартан), тромбоцитопе= нія, іноді з пурпурою (дуже рідко – амлодипін, частота невідома – валсартан, рід= ко – гідрохлоротіазид), апластична анемія (частота невідома – гідрохлоротіазид).=

З боку імунної системи: гіперчутливість (дуже рідко – амлодипін, гідрохлоротіазид, частота невідома – валсартан).

Порушення метаболізму та обміну речовин: анорексія (нечасто – Корсар^®Тріо), гіперкальціємія (нечасто – Корсар^=
®Тріо, рідко – гідрохлоротіазид), гіперглікемія (дуже рідко – амлодипін, рідко –гіперліпідемія (нечасто – Корсар^®Тріо), гіперурикемія (нечасто= – Корсар^®Тріо, часто – гідрохлоротіазид), гіперхлоремічний алкалоз (дуже рідко= – гідрохлоротіазид), гіпокаліємія (часто – Корсар^®Тріо, дуже част= о – гідрохлоротіазид), гіпомагніємія (часто – гідрохлоротіазид), гіпонатріємія (нечасто – Корсар^®Тріо, часто – гідрохлоротіазид), погіршення м= етаболічних ознак діабету (рідко – гідрохлоротіазид).

З боку психіки: депресія (нечасто – амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), безсоння/ порушення сну (нечасто – Корсар^®Тр= іо, амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), зміни настрою (нечасто – амлодипін), зніяковілість (рідко – амлодипін).

З боку нервової системи: порушення координації (нечас= то – Корсар^®Тріо), запаморочення (часто – Корсар^®Тріо, амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), запаморочення постуральне, запамороче= ння при напруженні (нечасто – Корсар^®Тріо), дисгевзія (нечасто – Ко= рсар^®Тріо, амлодипін), екстрапірамідний синдром (частота невідома – амлодипін), головний біль (часто – Корсар^®Тріо, амлодипін, рідк= о – гідрохлоротіазид), гіпертензія (дуже рідко – амлодипін), летаргія (нечасто = – Корсар^®Тріо), парестезія (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін, рідк= о – гідрохлоротіазид), периферична нейропатія, нейропатія (нечасто – Корсар® Тріо, дуже рідко – амлодипін), сонливість (нечасто – Корсар^®Тріо, час= то – амлодипін), синкопе (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін), тремор (нечасто – амлодипін), гіпестезія (нечасто – амлодипін).<= /p>
З боку органів зору: гостра закритокутова глаукома (частота невідома – гідрохлоротіазид), порушення зору (нечасто – Корсар® Тріо, амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), розлади зору (нечасто – амлодипін), хоріоїдальний випіт (частота невідома – гідрохлоротіазид).

З боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах (нечасто – амлодипін), вертиго (нечасто – Корсар^®Тріо, валсартан).

З боку серця: пальпітація (часто – амлодипін), тахікардія (нечасто – Корсар^®Тріо), аритмії (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) (дуже рідко – амлодипін, рі= дко – гідрохлоротіазид), інфаркт міокарда (дуже рідко – амлодипін).<= /span>

З боку судин: припливи крові (часто – амлодипін),= гіпотенз= ія (часто – Корсар^®Тріо, нечасто – амлодипін), ортостат= ична гіпотензія (нечасто – Корсар^®Тріо, часто – гідрохлоротіаз= ид), флебіт, тромбофлебіт (нечасто – Корсар^®Тріо), васкуліт (дуже рідко – амлодипін, частота невідома – валсартан).

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель (нечасто – Корсар^®Тріо, валсартан, дуже рідко – амлодипін), диспное (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін), гострий респіраторний дистрес-синд= ром (ГРДС) (дуже рідко – гідрохлоротіазид), респіраторний дистрес, набряк леген= ь, пневмоніт (дуже рідко – гідрохлоротіазид), риніт (нечасто – амлодипін), подразнення горла (нечасто – Корсар^®Тріо).=

З боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний дискомфорт, бі= ль у верхній частині живота (нечасто – Корсар^®Тріо, валсартан, часто= – амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), неприємний запах при диханні (нечасто= – Корсар^®Тріо), зміна частоти дефекації (нечасто – амлодипін), запор (рідко – гідрохлоротіазид), зниження апетиту (часто – гідрохлоротіазид), діарея (неч= асто – Корсар^®Тріо, амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), сухість у = роті (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін), диспепсія (часто – Корсар® Тріо, нечасто – амлодипін), гастрит (дуже рідко – амлодипін), гіперпл= азія ясен (дуже рідко – амлодипін), нудота (нечасто – Корсар^®Тріо, ч= асто – амлодипін, гідрохлоротіазид), панкреатит (дуже рідко – амлодипін, гідрохлоротіазид), блювання (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін, часто – гідрохлоротіазид), ангіоневротичний набряк кишечнику (дуже рідко –<= /span> валсартан).=

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня ферментів печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну у сироватці крові (дуже рідк= о* – амлодипін, частота невідома – валсартан), гепатит (дуже рідко – амлодипін),= внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця (дуже рідко – амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція (нечасто – амлодипін), ангіоневротичний набряк (дуже рідко – амлодипін, час= тота невідома – валсартан), бульозний дерматит (частота невідома – валсартан), шкірні реакції, подібні до червоного вовчака, реактивація шкірної форми червоного вовчака (дуже рідко – гідрохлоротіазид), мультиформна еритема (ду= же рідко – амлодипін, частота невідома – гідрохлоротіазид), екзантема (нечасто= – амлодипін), гіпергідроз (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін), реа= кції фоточутливості (дуже рідко – амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), свербіж = (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін, частота невідома – валсартан), пурпура (нечасто – амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), висипання (нечасто – амлодипін, частота невідома – валсартан, часто – гідрохлоротіазид), зміна кольору шкіри (нечасто – амлодипін), кропив’янка та інші форми висипу (дуже рідко – амлодипін, часто – гідрохлоротіазид), некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз (частота невідома – амлодипін, дуже рідко – гідрохлоротіазид), ексфоліативний дерматит (дуже рідко – амлодипін), синдром Стівенса–Джонсона (дуже рідко – амлодипін), набряк Квінке (дуже рідко – амлодипін).

З боку скелетно-мʼязової системи та сполучної тканини:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> артралгія (нечасто – амлодипін), біль у спині (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін), набряк суглобів (нечасто – Корсар^®Тріо), спазми м’язів (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін, частота невідома – гідрохлоротіазид), м’язова слабкість (нечасто – Корсар® Тріо), міалгія (нечасто – Ко= рсар^®Тріо, амлодипін, частота невідома – валсартан), біль у кінцівках (неч= асто – Корсар^®Тріо), набряк щиколотки (часто – амлодипін).

З боку нирок і сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну у сироватці крові (нечасто – Корсар^®Тріо, част= ота невідома – валсартан), порушення сечовипускання (нечасто – амлодипін), нікт= урія (нечасто – амлодипін), полакіурія (часто – Корсар^®Тріо, нечасто= – амлодипін), ренальна дисфункція (частота невідома – гідрохлоротіазид), гост= ра ниркова недостатність (нечасто – Корсар^®Тріо, частота невідома – гідрохлоротіазид), ниркова недостатність і порушення функції нирок (частота невідома – валсартан, рідко – гідрохлоротіазид).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін, часто – гідрохлоротіазид), гінекомастія (нечасто – амлодипін).

Загальні порушення: абазія, порушення ходи (неча= сто – Корсар^®Тріо), астенія (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін, частота невідома – гідрохлоротіазид), дискомфорт, нездужання (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін), слабкість (часто – Корсар® Тріо, амлодипін, нечасто – валсартан), некардіальний біль у грудній клітці (нечасто – Корсар^®Тріо, амлодипін), набряки (часто – Кор= сар^®Тріо, амлодипін), біль (нечасто – амлодипін), пропасниця (частота нев= ідома – гідрохлоротіазид).

Лабораторні показники: підвищення рівня ліпідів (ду= же часто – гідрохлоротіазид), підвищення рівня азоту сечовини (нечасто – Корса= р^®Тріо), підвищення рівня сечової кислоти в крові (нечасто – Корсар® Тріо), глюкозурія (рідко – гідрохлоротіазид), зниження рівня калію у сироватці кро= ві (нечасто – Корсар^®Тріо), підвищення рівня калію у сироватці кро= ві (частота невідома – валсартан), збільшення маси тіла (нечасто – Корсар^=
®Тріо, амлодипін), зменшення маси тіла (нечасто – амлодипін).

*більш пов’язано з холестазом<= o:p>

Немеланомний рак шкіри: на основі наявних даних епідеміологічних досліджень спостерігається кумулятивна залежність «доза-відповідь» між застосуванням гідрохлоротіазиду і розвитком НМРШ.=

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/р= изик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутність ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у пачці.

=

Категорія в= ідпуску.

За рецептом= .

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times New= Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times New= Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>Виробник.

АТ «Фармак».

=

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.

=

Заявник. АТ «Фармак».

Місцезнаходження заявника. Україна, 04080= , м. Київ, вул. Кирилівська, 63.