ІНСТ= РУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= span class=3DSpellE>Астра

(Ramipril Astra)<= o:p>

Склад:

діюча речов= ина:= раміприл

1 таблетка = 5 мг містить раміприлу 5 мг;

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;line-height:115%;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>допоміжні речовини: ц= елюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, заліза оксид червоний (Е 172);=

1 таблетка = 10 мг містить 10 мг раміприлу;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза (гідроксипропілметил= целюлоза), крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат.<= o:p>

Лікарська форма. Т<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times= New Roman"; mso-ansi-language:UK'>аблетки.=

Основні фізико-хімічні властивості:=

таблетки по 5 мг: таблетки плоскоциліндричної форми зі скошеними краями і рискою, від блідо-рожевого до рожевого кольору;= на поверхні таблетки допускаються вкраплення;

таблетки по 10 мг: таблетки плоскоциліндричної форми зі скошеними краями і рискою, білого або майже білого кольору.

Фармакотера= певтична група. Інгі= бітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

Інгібітори АПФ монокомпонентні. Раміприл. Код АТХ С09А А05.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодина= міка.

Механізм ді= ї. Раміприлат, активний мет= аболіт проліків − раміприлу, є інгібітором ферменту дипептидилкарбоксипептидази І (синоніми: АПФ, кіназа ІІ). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину І на ангіотензин ІІ (активну судинозвужувальну речовину) та розщеплення активного вазодилататора брадикініну. Зменшення утворення ангіотензину II і пригнічення розщеплення брадикініну призводять до розширення судин. Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат спричиняє зменшення секреції альдостерону. Реакція на монотерапі= ю інгібіторами АПФ в середньому була менш вираженою у пацієнтів негроїдної ра= си (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (популяція, для я= кої характерний низький рівень реніну при артеріальній гіпертензії), ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.

При= йом раміприлу призводить до значного зниження периферично= го артеріального тиску. Зазвичай значних змін ниркового п= лазмотоку або швидкості клубочкової фільтрації не відбува= ється. Застосування раміприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску як у горизонтальном= у, так і у вертикальному положенні хворого, що не супроводжується компенсаторн= им підвищенням частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект настає через 1−2 години після перорального прийому разової дози препарату. Максимальний ефект після перорального прийому разової дози зазвичай настає через 3−6 годин. Антигіпертензивний ефект після прийому разової дози зазвичай зберігається протягом 24 годин.

При тривало= му лікуванні із застосуванням раміприлу максимальн= ий антигіпертензивний ефект розвивається через 3−4 тижні. Доведено, що при довготривалій терапії антигіпертензивний ефект зберігається протягом 2 років.=

Раптове припинення прийому раміприлу не спричиняє швидк= ого та надмірного підвищення артеріального тиску (феномен рикошету).

Серцева недостатність. Доведено, = що застосований як доповнення до традиційної терапії діур= етиками та, якщо необхідно, серцевими глікозидами раміприл є ефективним для пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ−IV функціональних класів за NYHA. Препарат має сприятливий вплив на серцеву гемодинаміку (зниження тиску наповнення лівого= і правого шлуночків, загального периферичного судинного опору, підвищення серцевого викиду і покращення серцевого індексу). Він також зменшує нейроендокринну активацію.

Клінічна ефективність та безпека

Профілактика серцево-судинних захворювань/нефропротекція

Було провед= ено превентивне плацебо-контрольоване дослідження (дослідження HOPE) за участю = понад 9200 пацієнтів, які додатково до стандартної терапії отримували раміприл. У цьому дослідженні брали участь пацієнти з високим ризиком виникнення серцево-судинного захворювання після перенесеног= о атеротромботичного серцево-судинного захворювання (на= явність в анамнезі ішемічної хвороби серця, інсульту або захворювання периферичних судин) або пацієнти з цукровим діабетом, які мали принаймні ще один додатко= вий фактор ризику (документально підтверджена мікроальбумі= нурія, артеріальна гіпертензія, підвищений рівень загального холестерину, холестер= ину ліпопротеїнів низької щільності або паління).<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Calibri",sans-serif;mso-fa= reast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>

Це дослідже= ння продемонструвало, що раміприл статистично досто= вірно зменшує частоту виникнення інфаркту міокарда, серцево-судинної смерті та інсульту як окремо, так і у комбінації (первинна комбінована кінцева точка)= .

= = Таблиця 1

Досл= ідження HOPE: основні результати

По= казник<= /o:p>	Раміприл	Пл= ацебо<= /o:p>	Ві= дносний ризик (9= 5 % довірчий інтервал (ДІ))	Значення<= /span> p%<= /span><= /o:p>	%<= /span><= /o:p>
Усі пацієнти	n =3D 4,= 645<= /o:p>	n =3D 4,652Первинна комбінована кінцева точка14= <= /o:p>	17= ,8<= /o:p>	0,= 78 (0,7−0,86)&l= t;0,001<= /o:p>
Інфаркт міокарда<= /o:p>	9,= 9<= /o:p>	12= ,3<= /o:p>	0,= 80 (0,7−0,9)&l= t;0,001<= /o:p>
Серцево-судинна смерть= <= /o:p>	6,= 1<= /o:p>	8,= 1<= /o:p>	0,= 74 (0,64−0,87)&l= t;0,001<= /o:p>
Інсульт	3,= 4<= /o:p>	4,= 9<= /o:p>	0,= 68 (0,56−0,84)&l= t;0,001<= /o:p>
Вторинні кінцеві точки	*&n= bsp;*<= /o:p>	*&n= bsp;*<= /o:p>	*&n= bsp;*<= /o:p>	*&n= bsp;*<= /o:p>
Смерть із будь-якої причини	10= ,4<= /o:p>	12= ,2<= /o:p>	0,= 84 (0,75−0,95)0,= 005<= /o:p>
Потреба у ре= васкуляризації<= /o:p>	16= ,0<= /o:p>	18= ,3<= /o:p>	0,= 85 (0,77−0,94)0,= 002<= /o:p>
Госпіталізація з приводу нестабіл= ьної стенокардії	12= ,1<= /o:p>	12= ,3<= /o:p>	0,= 98 (0,87−1,1)не достовірно
Госпіталізація з приводу серцевої недостатності	3,= 2<= /o:p>	3,= 5<= /o:p>	0,= 88 (0,7−1,1)0,= 25<= /o:p>
Ускладнення, пов’язані з цукровим діабетом	6,= 4<= /o:p>	7,= 6<= /o:p>	0,= 84 (0,72−0,98)0,= 03<= /o:p>

У процесі д= ослідження MICRO-HOPE, проведення якого було попередньо заплановано в рамках досліджен= ня HOPE, вивчався ефект, що виникав при додаванні раміпри= лу в дозі 10 мг до існуючої схеми лікування порівняно з плацебо у 3577 пацієнт= ів віком від 55 років (верхнього вікового обмеження не було) з нормальним або підвищеним артеріальним тиском, більшість із яких хворіла на цукровий діабет 2-го типу (і мала щонайменше один фактор серцево-судинного ризику).<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Calibri",sans-serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>

Результати первинного аналізу продемонстрували, що у 117 (6,5 %) учасників дослідження, які застосовували раміприл, та у 1= 49 (8,4 %), які отримували плацебо, розвинулася виражена нефропатія, що відповідає відносному зниженню ризику на 24 %; 95 % ДІ [3–40], p = =3D 0,027.

Дослідження REIN, багатоцентрове рандо= мізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження у паралельних групах, проводилося з метою оцінки впливу лікування раміприлом= на інтенсивність зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) у 352 пацієнтів з нормальним або підвищеним артеріальним тиском (віком 18−70 років), у яких спостерігалася легка (середня кількість виведеного білка із сечею > 1 та < 3 г на добу) або тяжка (≥ 3 г на добу) протеїнурія внаслідок хронічної недіабетичної нефропа= тії. Обидві підгрупи були проспективно стратифікован= і.

Результати основного аналізу стану пацієнтів з найбільш тяжкою протеїнурією (підгрупа,= яка достроково припинила участь у дослідженні, оскільки була доведена користь в= ід лікування у групі раміприлу) продемонстрували, = що середня інтенсивність зниження ШКФ за місяць була нижчою при застосуванні <= span class=3DSpellE>раміприлу, ніж при застосуванні плацебо: −0,54 = (0,66) порівняно з −0,88 (1,03) мл/хв/місяць, p =3D 0,038. Таким ч= ином, міжгрупова різниця становила 0,34 [0,03−0,65] мл/хв/місяць та приблизно 4 мл/хв/рік; 23,1 % пацієнтів гру= пи раміприлу досягли комбінованої вторинної кінцевої точ= ки – подвоєння концентрації креатиніну у плазмі крові та/або термінальна стадія захворювання нирок (необхідність проведення гемодіалізу або трансплантації нирки) – порівняно із 45,5 % у групі плацебо (p =3D 0,02).=

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). У двох масштабних рандомізован= их контрольованих дослідженнях [ONTARGET (дослідження впливу телмісартану як монотерапії та у комбінації з раміприлом на загальну кінцеву точку) і VA NEPHRON-D (дослідження діабетичн= ої нефропатії у ветеранів)] вивчалося застосування комбінації інгібітора АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II.

Дослідження ONTARGET проводилося за участю пацієнтів із серцево-судинними чи цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі або із цукровим діабетом 2-го типу із супутніми ознаками ураження органів-мішеней.= У дослідженні VA NEPHRON-D взяли участь пацієнти з цукровим діабетом 2-го тип= у та діабетичною нефропатією.

Ці дослідже= ння не показали значущих переваг комбінованої терапії щодо ниркових і/або серцево-судинних наслідків та смертності, тоді як при цьому спостерігався підвищений ризик гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності і/або артеріальної гіпотензії пор= івняно з монотерапією. З огляду на подібні фармакодинамічні характеристики цих препаратів, ці результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II.

Отже, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам із діабетичною нефропатією.

Дослідження ALTITUDE (дослідження впливу аліскірену на стан пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу з використанням серцево-судинних та ниркових кінцевих точок) оцінювали переваги додавання аліскірену до стандартної те= рапії інгібітором АПФ або антагоністом рецепторів ангіотензину II для пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та хронічним захворюванням нирок, серцево-судин= ним захворюванням або обома патологіями. Це дослідження було завершено достроко= во через підвищення ризику небажаних клінічних наслідків. У групі прийому аліскірену порівняно з групою прийому плацебо було за= фіксовано більшу частоту летальних випадків із серцево-судинних причин та інсульту, а також підвищення частоти серйозних побічних реакцій, які являли собою особл= ивий інтерес (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія і дисфункція нирок).

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда. У дослідженні AIRE брали участь понад 2000 пацієнтів з минущими/постійними симптомами серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда. Лікування раміприлом розпочинали через 3–10 днів після виникнення гострого інфаркту міокарда. Це дослідження продемонструвало, що після завершення періоду подальшого спостереження, який у середньому становив 15 місяців, смертність у групі, що отримувала раміприл, становила 16,9 %, а у= групі плацебо – 22,6 %. Це означає абсолютне зниження смертності на 5,7 = ;% та відносне зниження ризику на 27 % (95 % ДІ [11−40 %]= ).

Педіатрична популяція. У процесі рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого клінічного дослідження за участю= 244 педіатричних пацієнтів з артеріальною гіпертензією (у 73 % з яких була перв= инна артеріальна гіпертензія) віком 6−16 років учасники отримували низькі, середні або високі дози раміприлу з метою досяг= нення у них плазмових концентрацій раміприлату, які відповідають діапазону доз для дорослих 1,25 мг, 5 мг та 20 = мг з розрахунку за масою тіла. По закінченні періоду 4 тижні було виявлено, що <= span class=3DSpellE>раміприл був неефективним щодо кінцевої точки – зниже= ння систолічного артеріального тиску, однак він знижував діастолічний тиск при застосуванні найвищої дози досліджуваного діапазону. Було показано, що як середні, так і високі дози раміприлу знижують систолічний і діастолічний артеріальний тиск на статистично значущу величин= у у дітей із підтвердженою артеріальною гіпертензією.

Такого ефек= ту не спостерігалося у процесі 4-тижневого рандомізованог= о подвійного сліпого дослідження з підвищенням дози, де оцінювався ефект відм= іни лікарського засобу і в якому взяли участь 218 педіатричних пацієнтів віком 6−16 років (у 75 % з яких була первинна артеріальна гіпертензія). У процесі цього дослідження після відміни препарату спостерігалося помірне рикошетне підвищення як діастолічного, так і систолічного тиску, проте воно= не було статистично значущим для повернення тиску до вихідного рівня в усіх гр= упах доз досліджуваного діапазону раміприлу [низькі = дози (0,625 – 2,5 мг), середні дози (2,5 – 10 мг) або високі дози (5 – 20 мг)] з розрахунку за масою тіла. У досліджуваній педіатричній попул= яції раміприл не виявляв лінійного дозозалежного ефекту.

Фармакокіне= тика.

Всмоктуванн= я. Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові (C= _max) досягається протягом 1 години. З огляду на кількість речовини, виявленої у сечі, ступінь всмоктування становить щонайменше 56 % = і на нього суттєво не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального застосування раміприлу в доз= і 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Calibri",sans-serif;mso-fareast-font= -family: "Times New Roman"'>

, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягає= ться через 2−4 години після прийому раміприлу.= Після застосування звичних доз раміприлу 1 раз на добу рівноважна концентрація раміприлату у плазмі кр= ові досягається приблизно на 4 день лікування.

Розподілприб= лизно

Метаболізм.= Раміприл майже повн= істю метаболізується до раміприлату, дикетопіперазинового ефіру, дике= топіперазинової кислоти і глюкуронідів рам= іприлу і раміприлату.

Виведення.<= /span> Виведення метаболітів відбувається переважно шл= яхом ниркової екскреції. Зниження концентрації раміприлату<= /span> у плазмі крові є багатофазним. Через потужне насичувал= ьне зв’язування з АПФ і повільну дисоціацію зі зв’язку з ферментом раміприлат має пролонговану термінальну фазу виведенн= я при дуже низьких концентраціях у плазмі крові.

Після прийо= му повторних доз раміприлу 1 раз на добу ефективний період напіввиведення становить 13−17 годин для доз 5−10 мг і більше д= ля нижчих доз (1,25−2,5 мг). Різниця зумовлена тим, що здатність фермент= у до зв’язування з раміприлатом є насичувальною.

При пероральному прийомі разової дози препарату ані раміпр= ил, ані його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Проте невідомо, який еф= ект має прийом повторних доз.

Пацієнти з порушеннями функції нирок&nbs= p;(див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушеннями функції н= ирок ниркова екскреція раміприлату знижена, а нирков= ий кліренс раміприлату пропорційний кліренсу креат= иніну. Це призводить до підвищення концентрації раміприлату у плазмі крові, яка знижується повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок.

Пацієнти з порушеннями функції печінки&nbs= p;(див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушеннями функції печінки метаболізм раміприлу з утворенням раміприлату був сповільнений через зниження активності печінкових естераз, а рівень раміприлу у плазмі крові у цих пацієнтів був підвищений. Втім максимальна концентраці= я раміприлату у цих пацієнтів не відрізнялася від такої= в осіб із нормальною функцією печінки.

Годування груддю. Після застосування однократної дози раміприлу перорально<= /span> його рівень у грудному молоці був нижче границі виявлення. Однак ефект при багатократному застосуванні невідомий.

Педіатрична популяція. Фармакокінет= ичний профіль раміприлу досліджували у 30 педіатричних пацієнтів з артеріальною гіпертензією віком 2−16 років з масою тіла &= gt;10 кг. Після застосування доз від 0,05 до 0,2 мг/кг раміп= рил швидко та значною мірою метаболізувався до раміприлату. C_max раміприлату досягалася через 2−3 години. Кліренс раміприлату= значною мірою корелював із логарифмом маси тіла (p < 0,01), а також із д= озою препарату (p < 0,001). Кліренс та об’єм розподілу збільшувалися прямо пропорційно віку дітей у кожній групі дозування. При застосуванні дози 0,05 мг/кг= у дітей було досягнуто рівня експозиції, який був порівнянний з експозицією у дорослих при застосуванні дози 5 мг раміприлу. В результаті застосування дози 0,2 мг/кг у дітей досягався рівень експозиції,= який був вищий, ніж при застосуванні максимальної рекомендованої дози 10 мг на д= обу у дорослих.

При пероральному застосуванні гризунам та собакам з’ясувалося, що раміприл не спричиняє гострих токсичних явищ. Дослідж= ення із тривалим пероральним введенням препарату проводили на щурах, собаках та мавпах. У всіх цих трьох видів тварин спостерігалися зміни електролітного балансу та картини крові. У собак та мавп, які отримували препарат у дозі <= span style=3D'mso-spacerun:yes'> 250 мг/кг маси тіла на добу, було за= фіксовано значне збільшення юкстагломерулярного апарату, = що є проявом фармакодинамічної активності раміприлу. Щурі, собаки та мавпи= переносили добові дози препарату, які становили 2; 2,= 5 та 8 мг/кг маси тіла на добу відповідно. При цьому побічні реакції у них не виникали.

Дослідження репродуктивної токсичності, проведені на щурах, кролях= та мавпах, не виявили жодних тератогенних властивостей препарату. Негативний вплив на фертильність не спостерігався а= ні у самців, ані у самиць щурів.=

Введення раміприлу самицям щурів під час вагітності та лактації призводило до необоротного ушкодження нирок (розширення ниркової миски) у потомства при застосуванні доз 50 мг/кг маси тіла на добу та вище.

Численні випробування на мутагенність із застосуванням різних тест-систем не виявили мутагенних або генотоксичних властивостей раміприлу.=

Клінічні характеристики.

Показання.<= /span>

Лікування артеріальної гіпертензії.

Профілактика серцево-судинних захворювань: зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з:

- вираженим серцево-судинним захворюванням атеротромботичного генезу (наявність в анамнезі ішемічної хвороби серця або інсульту чи захворювання периферичних судин);

- діабетом, я= кі мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. розділ «Фармакологічні властивості»).=

Лікування захворювання нирок:

- початкова кл= убочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність мікр= оальбумінурії;

- виражена клу= бочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макр= опротеїнурії, у пацієнтів, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. розділ «Фармакологічні властивості»);

- виражена клу= бочкова недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність ма= кропротеїнурії               ≥ 3 г на добу (див. = розділ «Фармакологічні властивості»).=

Лікування серцевої недостатності, яка супроводжується клінічними проявами.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зменшення смертності під час гострої стадії інфаркту міокарда у пацієнтів з клінічними ознаками серцевої недостатності за умови початку лікування більш ніж через = 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.

=

=

Протипоказа= ння.

Гіперчутлив= ість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до скл= аду препарату, чи до інших інгібіторів АПФ (див. розділ «Склад»).

Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового,= ідіопатичного чи раніше перенесеного на тлі застосува= ння інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ).

Одночасне застосування із сакубітрилом/валсартаном (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємод= ій» та «Особливості застосування»).

Значний двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії при наявно= сті єдиної функціонуючої нирки.

Вагітність = та планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Рамі= прил не слід застосовувати пацієнтам з артеріальною гіпотензією або гемодинамічно нестабільним станом.

Одночасне застосування препарату Раміприл Астра з препаратами, що містять аліскірен, протипоказ= ане пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою дисфункцією (ШКФ < 60 мл/хв/=          1,73 м²) (див. розділ= и «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими з= асобами та інші види взаємодій»).

Необхідно уникати одночасного застосування інгібіторів АПФ та ек= стракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій»).=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дані клініч= них досліджень продемонстрували, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів = ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною част= отою виникнення таких побічних реакцій, як артеріальна гіпо= тензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність), порівняно із застосуванням лише одного= лікарського засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Фармакодинам= іка», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Протипоказа= ні комбінації=

Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик = розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказан= ня» та «Особливості застосування»). Лікування раміприлом слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Л= ікування сакубітрилом/валсартаном потрібно починати лише через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу.

Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбува= ється контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран з висо= кою інтенсивністю потоку (наприклад, мембран з поліакрилон= ітрилу) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату, з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншої діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензив= них засобів.=

Комбінації,= що вимагають запобіжних заходів

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі д= іуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включа= ючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм та його фіксовані комбінації з сульфаметоксазолом, такролімус, циклоспорин).= Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.

). С= лід очікувати збільшення ризику виникнення артеріальної гі= потензії (див. розділ «Особливості застосування» щодо діуретикі= в).

. Рекомендується ретельно контрол= ювати артеріальний тиск.

Солі літію.= Інгібітори АПФ можуть зменшити екскрецію літію,= що може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно ретел= ьно контролювати рівень літію.

Можуть виникнути гіпоглікемічні<= /span> реакції. Рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози у крові.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота. Очікується зниження антигі= пертензивного ефекту препарату Раміприл Астра. Також одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком порушення функції нирок та збільшенням рівня калію у кро= ві.

Сіль. При надмірному споживанні солі можливе послабле= ння гіпотензивного ефекту препарату.

Специфічна гіпосенсибілізація. Внасл= ідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакц= ій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо і= нших алергенів.

Інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) або вілдагліптин. (наприклад, темсиролімус,= еверолімус, сиролімус) аб= о вілдагліптин. Розпочинати таку терапію слід з обережн= істю (див. розділ «Особливості застосування»)

Інгібітори = неприлізину. Пов= ідомлялося про потенційне зростання ризику розвитку ангіоневротич= ного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітора нейтральної ендопептидази, наприклад рацекадотрилу (див. розділ «Особливості застосування»= ).

Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіонев= ротичного набряку.=

=

Особливості застосування.

Особливі гр= упи пацієнтів

Вагітність.= Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не слід розпочинати у період вагітності. = ;За винятком випадків, коли продовження лікування інгібітором АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ є абсолютно необхідним, пацієнток, які планують завагітніти, необхідно перевести на інший антигіпертензивний препарат, застосування якого у період вагітності визнано безпечним. Як ті= льки буде діагностовано вагітність, лікування інгібіторами АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати лікування іншим препаратом (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-= альдостеронової системи (РААС). Існують доказові дані на користь того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів = ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик артеріальної <= span class=3DSpellE>гіпотензії, гіперкаліємії= та порушення функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової недостатності). У зв’= язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів А= ПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Якщо терапі= я у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, вона м= ає застосовуватися лише під наглядом спеціаліста та за умови частого і ретельн= ого контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску.

Інгібітори = АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам із діабетичною нефропатією.

Пацієнти, у яких існує особливий ризик виникнення артеріальної гіп= отензії

Пацієнти зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.&n= bsp;У пацієнтів зі значним підвищенням активності РААС іс= нує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та порушення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ, особливо якщо інгібітор АПФ чи супутній діуретик призначають вперше або вперше підвищують доз= у. Суттєвого підвищення активності РААС, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

- = ;   з тяжкою артеріальною гіпертензією;

- = ;   з декомпенсованою застійн= ою серцевою недостатністю;

- = ;   з гемодинамічно значущою перешкодою для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад, зі стенозом аортального або мітрального клапана);

- = ;   з одностороннім стенозом ниркової артерії при наявнос= ті другої функціонуючої нирки;=

- = ;   у яких існує або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи тих, хто отримує діуретики);

- = ;   із цирозом печінки та/або асцитом;

- = ;   яким виконують великі хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.=

Зазвичай рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповол= емії або нестачі електролітів до початку лікування (однак для пацієнтів із серце= вою недостатністю такі корегуючі заходи слід ретель= но зважити щодо ризику виникнення перевантаження об’ємом).

=

Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гост= рої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування потрібен особливий медичн= ий нагляд.

Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».=

Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгібіторами АПФ, таким= и як раміприл, слід припинити за один день до провед= ення хірургічного втручання.

Контроль за функцією нирок. Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час проведе= ння лікування та корегувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Особливо ретельний контроль потрібен за станом пацієнтів із порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик порушення функції нирок, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після трансплантації нирки, а також у разі ураження ниркових судин, в тому ч= ислі у пацієнтів з гемодинамічно значущим односторон= нім стенозом ниркової артерії.

Ангіоневрот= ичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. роз= діл «Побічні реакції»). Ризик ангіоневротичного наб= ряку підвищується у пацієнтів, які одночасно отримують такі лікарські засоби, які можуть спричинити ангіоневротичний набряк, такі як інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) (наприклад, темсиролімус, = еверолімус, сиролімус) або вілдагліпти= н або інгібітори неприлізину, такі як рацекадотрил.

Комбінація = раміприлу із сакубітрилом= /валсартаном протипоказана через підвищений р= изик розвитку ангіоневротичного набряку (д= ив. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).=

У разі розв= итку ангіоневротичного набряку прийом препарату = ;Раміприл Астра слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитися під медичним наглядом протягом щонайменше 12−24 годин і м= оже бути виписаний після повного зникнення симптомів.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи лікарський засіб Раміприл Астра, спостеріг= алися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (ди= в. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).=

Анафілактич= ні реакції під час десенсибілізації.&nbs= p;При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнен= ня та тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакц= ій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибіліза= ції слід тимчасово припинити прийом препарату Раміприл Астра.=

Контроль електролітної рівноваги. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи препарат Раміприл Астра, спостеріг= алося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виник= нення гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатн= істю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищую= ть вміст калію у плазмі крові, або пацієнти з такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо сумісне застосування вищезазначених препаратів вважається доцільним, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Контроль електролітної рівноваги. Гіпонатріємія. У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону  з подальшим розвитком гіпонатріємії= . Рекомендується регулярно контролювати сироватковий рівень натрію у осіб літнього віку та у інших пацієнтів, які мають ризик розвитку гіпонатріємії.

Випа= дки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії й анемії спостерігалися рідко. Також повідомлял= ося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкоп= енії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий конт= роль бажано проводити на початку лікування та за пацієнтами з порушеннями функції нирок, супутнім колагенозом (наприклад, із сист= емним червоним вовчаком або склеродермією) або тими, хто приймає інші лікарські засоби, які можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).<= /span>

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може= бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно із представниками інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріал= ьною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерни= м є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. П= ри диференціальній діагностиці кашлю слід пам’ятати при можливість виникнення кашлю внаслідок застосування інгібіторів АПФ.

Вміст натрі= ю. Цей лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію на таблетку, тобто є практично вільним від натрію.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.= Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жін= кам, які планують завагітніти. Якщо вагітність встановлена під час терапії, прий= ом препарату слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарськ= им засобом, дозволеним до застосування вагітним (див. розділ «Протипоказання»)= .

Годування груддю. Через брак інформації щодо застосування раміприлу під час годування груддю (див. розділ «Фармакологічні властивості») не рекомендуєть= ся призначати цей препарат жінкам, які годують груддю; бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпеч= ним, особливо при грудному вигодовуванні новонароджених або недоношених немовлят= .

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побіч= ні реакції (наприклад, симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і знижувати швидкість його реакції, що є ризикованим у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні транспортними засобами а= бо роботі з іншими механізмами).

Це зазвичай можливе на початку лікування або при переході з терапії іншими препаратами = на лікування препаратом Раміприл Астра. Після прийому першої дози або подальшого підви= щення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механіз= мами протягом кількох годин.

=

Спосіб застосування та дози.

Препарат для перорального застосування.=

Препарат Раміприл Астра⁼рекомендується приймати щодня в один і той самий час. Препарат можна приймати до, під час = та після їди, оскільки вживання їжі не впливає на біодоступність препарату. Таблетки Раміприл Аст= ра слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.<= /span>

За неможлив= ості застосування призначеної дози застосовувати раміприл у відповідному дозуванні.

Дорослі

Пацієнти, які застосовують діуретик= и. На початку лікування препаратом Раміприл Астра може = виникати артеріальна гіпотензія, розвиток якої є більш імовірним у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики. У подібних випадк= ах рекомендується виявляти обережність, оскільки у цих пацієнтів можливе зниже= ння об’єму циркулюючої крові та/або кількості електролітів.

Якщо можливо, бажано припинити застосування діуретика за 2−3 дні до початку лікування препаратом&nbs= p;Раміприл Астра (див. розд= іл «Особливості застосування»).=

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яким не можна відмінити діуретик, лікування препаратом Раміприл Астра слід починати з дози 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні). Потрібно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у крові. Подальше дозування препарату Раміприл Астра слід корегувати залежно від цільового рівня артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від особливостей стану пацієнта (див. розд= іл «Особливості застосування») та результатів контрольних вимірювань артеріаль= ного тиску. Лікарський засіб Раміприл Астра можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з іншими класами антигіпертензивних лікарських засобів (див. розділи «Фармакодинаміка= », «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Початкова д= оза. Лікування препаратом = Раміприл Астра слід розпочинати поступово, починаюч= и з рекомендованої початкової дози 2,5 мг (застосовувати р= аміприл у відповідному дозуванні) на добу.

У пацієнтів= зі значною активацією РААС після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована початкова д= оза становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а їх лікування потрібно розпочинати під медичним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»).

Титрування = дози та підтримуюча доза.  = ;Дозу можна подвоювати кожні 2−4 тижні до досягнення цільового рівня артеріального тиску; максимальна доза препарату Р= аміприл Астра становить 10 мг на добу. Зазвичай пр= епарат приймають 1 раз на добу.

Профілактик= а  серцево-судинних захворювань

Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Раміприл Астра стано= вить 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозув= анні) 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза= . Залежно від індивідуальної переносимості препар= ату дозу слід поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1−= ;2 тижні лікування, а потім – ще через 2−3 тижні – збільшити її до цільо= вої підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.

Лікування захворювання нирок

Пацієнти з діабетом та мікроальбумінурією

Початкова д= оза. Рекомендована початкова доза препарату Раміприл Астра стано= вить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.

Титрування = дози та підтримуюча доза. Залеж= но від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу збільшують. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подво= їти до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а потім до     5 мг ще = через 2 тижні лікування.

Пацієнти з діабетом та щонайменше одним фактором серцево-судинного ризику

Початкова д= оза. Рекомендована початкова доза препарату Раміприл Астра становить = 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванн= і) 1 раз на добу.

Титрування = дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу збільшують. Через 1−2 тижні лікування добову дозу препарату Раміприл Астра реком= ендується подвоїти до 5 мг, а потім до 10 мг ще через 2−3 тижні лікування. Ціль= ова добова доза становить 10 мг.

Пацієнти з недіабетичною нефропатією, про яку свідчить наявність = макропротеїнурії ≥ 3 г на добу=

Початкова д= оза. Рекомендована початкова доза препарату Раміприл Астра становить = 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванн= і) 1 раз на добу.

Титрування = дози та підтримуюча доза. Залеж= но від індивідуальної переносимості пацієнтом препарату при подальшому лікуван= ні дозу збільшують. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а потім до    5 мг ще через 2 тижні лікування.

Серцева нед= остатність із клінічними проявами=

Початкова д= оза. Для пацієнтів, стан яких стабілізувався після лікування діуретиками, рекомендована початкова = доза становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) на добу.

Титрування = дози та підтримуюча доза. Дозу препа= рату Раміприл Астра титру= ють шляхом її подвоєння через кожні 1−2 тижні до досягнення максимальної добової дози 10 мг. Бажано розподілити дозу на 2 прийоми.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда при наявності серцевої недостатності=

Початкова д= оза. Через 48 годин після виникнення інфаркту міокар= да пацієнтам, стан яких є клінічно та гемодинамічно стабільним, призначають початкову дозу 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 2 рази на добу впр= одовж 3 днів. Якщо початкова доза 2,5 мг (застосовувати рамі= прил у відповідному дозуванні) переноситься погано, тоді слід застосовувати дозу 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні)  2 рази на добу впродовж 2 днів з подальшим підвищення= м до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) та 5 мг 2 рази на добу. Якщо дозу не можна підвищити до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванн= і) 2 рази на добу, лікування слід відмінити.

Титрування = дози та підтримуюча доза. У подальшому добову дозу підвищують шляхом її подвоєння з інтервалом у 1ͨ= 2;3 дні до досягнення цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу.

Коли це можливо, підтримуючу добову дозу розподіляють на 2 прийоми.

Якщо дозу не можна підвищити до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 2 рази на добу, лікування слід відмінити. Досвіду лікування пацієнтів із тяжкою (IV функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації, (NYHA)) серцевою недостатністю одра= зу після інфаркту міокарда все ще недостатньо. Якщо все ж таки прийнято рішення про лікування  таких  пацієнтів  цим &nb= sp;препаратом, рекомендується розпочинати терапію з дози 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу і бу= дь-яке її збільшення проводити з надзвичайною обережністю.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти з порушеннями функції нирок. Добо= ва доза для пацієнтів із порушеннями функції нирок залежить від показника клір= енсу креатиніну (див. розділ «Фармакологічні властивості»):

- = ;            &n= bsp;            = ;        якщо кліренс креатиніну становить ≥ 60 мл/= хв, необхідності у корекції початкової дози (2,5 мг/добу (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні)) немає, а максимал= ьна добова доза становить 10 мг;

- = ;            &n= bsp;            = ;        якщо кліренс креатиніну становить 30−60 мл= /хв, необхідності у корекції початкової дози      = (2,5 мг/добу (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні)) немає, а максимальна добова доза становить 5 мг;

- = ;            &n= bsp;            = ;        якщо кліренс креатиніну становить 10−30 мл= /хв, початкова добова доза становить       1,25 мг/добу (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а максимальна добова доза становить  5 мг;

- = ;            &n= bsp;            = ;        пацієнти з артеріальною гіпертензією, які перебувають= на гемодіалізі: при гемодіалізі раміприл виводиться незначною мірою; початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати раміпр= ил у відповідному дозуванні), а максимальна добова доза – 5 мг; препарат слід приймати через декілька годин після проведення сеансу гемодіалізу.

Пацієнти із порушеннями функції печінки&nbs= p;(див. розділ «Фармакологічні властивості»). Лікування препаратом Раміприл Астра паціє= нтів із порушеннями функції печінки слід розпочинати під ретельним медичним наглядо= м, а максимальна добова доза у таких випадках повинна становити      2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні).

Пацієнти літнього віку. Початкова д= оза повинна бути нижчою, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово з огляду на вищу ймовірність виникнення побічних реакцій, особлив= о у дуже старих та немічних пацієнтів. У таких випадках слід призначати нижчу початкову дозу −    1,25 мг <= span class=3DSpellE>раміприлу (застосовувати раміпри= л у відповідному дозуванні).=

Також дивіт= ься наведену вище інформацію щодо дозування препарату для пацієнтів, які отриму= ють діуретики.

Діти.

Препарат&nb= sp;Раміприл Астра

Передозуван= ня.

Симптомами, пов’язаними з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть бути надмірна перифери= чна вазодилатація (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу та ниркова недостатні= сть. За станом пацієнта слід ретельно спостерігати та проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. До запропонованих лікувальних заходів належать первинна детоксикація (промивання шлунка, введення адсорбентів), а також заходи, спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки, в тому числі введення агоністів а= льфа-1 адренорецепторів або ангіо= тензину ІІ (ангіотензинаміду). Рам= іприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться= із системного кровотоку шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції.

Профіль без= пеки препарату Раміприл Ас= тра містить дані про постійний кашель та реакції, спричинені артеріальною  гіпотензією. До серйозних побічних реакцій належать <= span class=3DSpellE>ангіоневротичний набряк, гіперка= ліємія, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри= та нейтропенія/агранулоцитоз.

Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); дуже рідко= (< 1/10 000), невідомо (не можна розрахувати за наявними даними). У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня їх серйознос= ті.

Таблиця 2

Клас сист= еми органів<= /o:p>

Побічні реакції за частотоюЧасто<= /o:p>

Нечасто<= /o:p>

Рідко

Дуже рідкоНевідомо<= /span><= /o:p>

Серцеві розлади

Ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт = міокарда; тахікардія; аритмія;  відчуття посиленого серцебиття; &nbs= p;перифе-ричні набряки

<= /o:p>

  Розлади з боку крові та лімфатичної системи<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Calibri",sans-serif;mso-fareast-fo= nt-family: "Times New Roman"'>

Еозинофілія<= /o:p>

Зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтро= пенію або агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів

Недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія

Розлади з боку нервової системи

Головний біль, запаморочення

Вертиго, парестезія, агевзія, дисгевзія<= /o:p>

Тремор, порушення рівноваги

Церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт = і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій; відчуття печіння; паросмія<= /o:p>

Розлади з боку органів зору

Порушення зору, включаючи нечіткість зору

Кон’юнктивіт

  Розлади з боку органів слуху та лабіринту

Порушення слуху, шум/дзвін у вухах

Респіраторні, торакальні та медіастиналь-ні розлади

Непродуктив-ний подразнюваль-ний к= ашель, бронхіт, синусит, задишка

Бронхоспазм, у тому числі загострення астми;

закладеність носа   Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Запальні явища у шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання

Панкреатит (у поодиноких випадках повідомлялося про летальний наслідо= к  виключно при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишеч= нику, біль у верхній частині живота, у т. ч. асоційований з гастритом, запором, сухістю у роті

Глосит Афтозний стоматит

Розлади з боку нирок і сечовивідних шляхів

Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; збільшення сечоутворення, погіршення перебігу фонової протеїнурії, підвищ= ення рівня сечовини у крові; підвищення рівня креатиніну у крові

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин

Висипання, зокрема макуло-папу= льозні<= /o:p>

Ангіоневротичний набряк; у дуже виняткових випадках –  обструкція дихальних шляхів внаслідок а= нгіоневротичного набряку, що може мати летальний наслідок; свербіж, гіпергідроз

Ексфоліативний дерматит, кропив’янка, оніхолізисРеакція фоточут-= <= /o:p>

ливості<= /o:p>

Токсичний епідермальний некрол= із, синдром Стівенса −

Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псорі= азу, псоріатичний дерматит, пемфіго= їдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, алопец= ія

Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

М’язові спазми, міалгія= <= /o:p>

Артралгія   Ендокринні розлади

   Синдром неналежної секреції ан= тидіуретич-ного гормону (СНСАГ)

Метаболічні та аліментарні розлади<= /o:p>

Підвищення рівня калію у крові

Анорексія, зниження апетиту

  Зниження рівня натрію у крові

Судинні розлади

Артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе

Відчуття припливів

Стеноз судин, гіпоперфузія, васкуліт<= /o:p>

Феномен Рейно<= /o:p>

Порушення загального стану

Біль у грудях, втомлюваність

Пірексія<= /o:p>

Астенія  Розлади з боку імунної системи

Анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеар-

них антитіл

Гепатобіліарні розлади  Підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон’югованого білірубіну

Холестатична жовтяниця, ураження печінкових клітин

Гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у дуже виняткових випадках – з летальним наслідком)Розлади з боку репродуктив-ної= системи та молочних залоз

Транзиторна еректильна імпотенція, зниження лібідо

   Гінекомастія<= /o:p>

Розлади з боку психіки

  Зниження настрою, тривожність, нервовість, неспокій, порушення сну, включаючи сонливістьСтан сплутаної свідомості

Порушення уваги

= ;

Педіатрична= популяція. Безпека застосування раміприлу вивчалася за участю 325 дітей та підлітків віком 2−16 років у процесі= двох клінічних досліджень. Згідно з результатами, характер та ступінь тяжкості п= обічних реакцій у дітей були подібними до тих, які спостерігаються у дорослих, але частота виникнення деяких реакцій у дітей була вищою, ніж у дорослих, а сам= е:

Тахікардія<= /span>закладеність носа та риніт: часто (≥ 1/100 до < 1/10) в педіатричній популяції та нечастотобто від ≥ 1/1000 до < 1/100) у дорослих пацієнтів.

Кон’юнктиві= т: часто (тобто від&n= bsp;до < 1/10) в педіатричній популяції та рідк= отобто від ≥ 1/10 000  <1/1000) .

Тремор і кропив’янка: нечасто (тобто від&n= bsp;до < 1/100) в педіатричній популяції та рідк= отобто від ≥ 1/10 000  <1/1000) .

Загальний профіль безпеки раміприлу у дітей і дорослих зн= ачущо не відрізняється.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/р= изик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з= фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua =

=

=

=

=

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.=

Зберігати у недоступному для дітей місці.=

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у коробці з картону.

Категорія відпуску. За  рецептом.

Виробник. ТОВ «АСТРАФАРМ».

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 08132, Київська обл., Бучанський р-= н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.

Клас сист= еми органів<= /o:p>	Побічні реакції за частотоюЧасто<= /o:p>	Нечасто<= /o:p>	Рідко	Дуже рідкоНевідомо<= /span><= /o:p>
Серцеві розлади	Ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт = міокарда; тахікардія; аритмія; відчуття посиленого серцебиття; &nbs= p;перифе-ричні набряки	<= /o:p>	Розлади з боку крові та лімфатичної системи<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Calibri",sans-serif;mso-fareast-fo= nt-family: "Times New Roman"'>		Еозинофілія<= /o:p>	Зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтро= пенію або агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів	Недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія
Розлади з боку нервової системи	Головний біль, запаморочення	Вертиго, парестезія, агевзія, дисгевзія<= /o:p>	Тремор, порушення рівноваги	Церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт = і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій; відчуття печіння; паросмія<= /o:p>
Розлади з боку органів зору		Порушення зору, включаючи нечіткість зору	Кон’юнктивіт	Розлади з боку органів слуху та лабіринту			Порушення слуху, шум/дзвін у вухах
Респіраторні, торакальні та медіастиналь-ні розлади	Непродуктив-ний подразнюваль-ний к= ашель, бронхіт, синусит, задишка	Бронхоспазм, у тому числі загострення астми; закладеність носа Розлади з боку шлунково-кишкового тракту	Запальні явища у шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання	Панкреатит (у поодиноких випадках повідомлялося про летальний наслідо= к виключно при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишеч= нику, біль у верхній частині живота, у т. ч. асоційований з гастритом, запором, сухістю у роті	Глосит Афтозний стоматит
Розлади з боку нирок і сечовивідних шляхів		Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; збільшення сечоутворення, погіршення перебігу фонової протеїнурії, підвищ= ення рівня сечовини у крові; підвищення рівня креатиніну у крові
Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин	Висипання, зокрема макуло-папу= льозні<= /o:p>	Ангіоневротичний набряк; у дуже виняткових випадках – обструкція дихальних шляхів внаслідок а= нгіоневротичного набряку, що може мати летальний наслідок; свербіж, гіпергідроз	Ексфоліативний дерматит, кропив’янка, оніхолізисРеакція фоточут-= <= /o:p> ливості<= /o:p>	Токсичний епідермальний некрол= із, синдром Стівенса − Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псорі= азу, псоріатичний дерматит, пемфіго= їдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, алопец= ія
Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини	М’язові спазми, міалгія= <= /o:p>	Артралгія Ендокринні розлади		Синдром неналежної секреції ан= тидіуретич-ного гормону (СНСАГ)
Метаболічні та аліментарні розлади<= /o:p>	Підвищення рівня калію у крові	Анорексія, зниження апетиту	Зниження рівня натрію у крові
Судинні розлади Артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе	Відчуття припливів	Стеноз судин, гіпоперфузія, васкуліт<= /o:p>	Феномен Рейно<= /o:p>
Порушення загального стану	Біль у грудях, втомлюваність	Пірексія<= /o:p>	Астенія Розлади з боку імунної системи					Анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеар- них антитіл
Гепатобіліарні розлади Підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон’югованого білірубіну	Холестатична жовтяниця, ураження печінкових клітин		Гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у дуже виняткових випадках – з летальним наслідком)Розлади з боку репродуктив-ної= системи та молочних залоз		Транзиторна еректильна імпотенція, зниження лібідо Гінекомастія<= /o:p>
Розлади з боку психіки Зниження настрою, тривожність, нервовість, неспокій, порушення сну, включаючи сонливістьСтан сплутаної свідомості	Порушення уваги