ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медично= го застосування лікарського засобу

ФІЛАП

(FIL= U= P)

Склад: =

діюча речовина: sildenafilum;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить силденафілу цитрат, що еквівалентно cилденафілу 50 мг або 100 мг;=

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат безводний; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; плівко= ве покриття: опадрай червоний 06В 55000: (гіпромелоза, понсо 4R= (Е 124), макрогол 400, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), індигокармін (Е 132)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 50 мг: червоні таблетки, вкриті оболонкою, у формі трикутника із закругленими краями, з тисненням «<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fa= reast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU'>S= 22» з одного боку та гладенькі з іншого;

таблетки по 100 мг: червоні таблетки, вкриті оболонкою, у формі трикутника із закругленими краями, з тисненням «<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fa= reast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU'>S= 23» з одного боку та гладенькі з іншого.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл. Код ATХ G04B E03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Силденафіл – пероральний лікарський засіб для лікування еректильної дисфункції. При наявності сексуальної стимуляції препарат відновлює ослаблену еректильну функцію за рахунок посилення притоку крові до пеніса.

Фізіологічний механізм, що відповідає за ерекцію пеніса, включає вивільнення оксиду азоту (NO) в кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Після цього оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, зумовлюючи підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що призводить до розслаблення гладкої мускулату= ри в кавернозному тілі та забезпечує приток крові.

Силденафіл – потужний та селективний інгібітор специфічної для цГМФ фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5) у кавернозному тілі, де ФДЕ5 відповідає за розщеплення цГМФ. Силденафіл вплив= ає на ерекцію через периферичні механізми дії. Силденафіл не чинить прямого релаксуючого впливу на ізольоване людське кавернозне тіло, але потужно поси= лює релаксуючий ефект NO на цю тканину. Якщо при активованому метаболічному шля= ху NO/цГМФ відбувається сексуальна стимуляція, гальмування ФДЕ5 силденафілом спричиняє підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Таким чином, сексуальна стимуляц= ія є необхідною, щоб отримати очікуваний позитивний фармакологічний ефект силденафілу.

Вплив на фа= рмакодинаміку

Дослідження in vitro показали, що силденафіл є селективним щодо ФДЕ5, яка б= ере участь у процесі ерекції. Він більш потужно впливає на ФДЕ5, ніж на інші ві= домі фосфодіестерази. Селективність його у 10 разів вища, ніж щодо ФДЕ6, яка бере участь у метаболічному шляху фотоперетворення у сітківці. При застосуванні у максимальній рекомендованій дозі селективність силденафілу у 80 разів вища,= ніж щодо ФДЕ1, і більше ніж у 700 разів вища, ніж щодо ФДЕ 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10= і 11. Зокрема, силденафіл має більшу ніж у 4000 разів селективність для ФДЕ5,= ніж для ФДЕ3, ізоформи цАМФ-специфічної фосфодіестерази, задіяної у контролі скоротливості серцевого м’яза.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Силденафіл швидко всмоктуєтьс= я. Максимальна зафіксована плазмова концентрація досягається протягом проміжку часу від 30 до 120 хвилин (медіана – 60 хвилин) після перорального прийому у стабільному стані. Середня абсолютна пероральна біодоступність становить 41 % (діапазон від 25 до 63 %). Після перорального прийому AUC та= C_maxсилденафілу зростають пропорційно до дози у межах рекомендованого діапазону дозування (25–100 мг).

Якщо силденафіл приймаюти разом з їжею, швидкіс= ть всмоктування зменшується із середньою затримкою T_max, що дорівню= є 60 хвилинам, та середнім зменшенням C_max на 29 %.

Розподіл

Середній об’єм розподілу у стаціонарному стані (V_d) для силденафілу становить 105 л, що вказує на проникнення в тканини. Середня максимальна загальна плазмова концентрація силденафілу після разового перорального прийому 100 мг становить приблизно 440 нг/мл (КВ 40 %). Оскільки силденафіл (а також його основний циркулюючий N-дисметилметаболіт) н= а 96 % зв’язується з білками плазми, це зумовлює середню максимальну плазмову концентрацію силденафілу 18 нг/мл (38 нмоль). Зв’язування з білками не зале= жить від загальної концентрації препарату.

У здорових добровольців, які приймали силденафіл (разова доза 100 мг), через 90 хвилин після прийому в еякуляті визначалося менше 0,0002 % (у середньому 188 нг) прийнятої дози.

Метаболізм = та виведення

Кліренс силденафілу здійснюєт= ься переважно з участю печінкових мікросомальних ізоферментів CYP3А4 (основний шлях) та CYP2С9 (мінімальний шлях). Основний циркулюючий метаболіт утворюєт= ься шляхом N-диметилювання силденафілу. Цей метаболіт має профіль селективності щодо фосфодіестераз, подібний до силденафілу, а також активність in vitro щ= одо ФДЕ5 приблизно 50 % від активності вихідної речовини. Плазмова концентрація цього метаболіту становить приблизно 40 % від зафіксованої концентрації силденафілу.

N-дисметилметаболіт далі метаболізується, його кінцевий період напіввиведення приблизно дорівнює 4 годинам.

Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, термінальний період напіввиведення – 3–5 годин. Після перорального= або внутрішньовенного застосування силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (приблизно 80 % прийнятої дози) і меншою мірою - із сечею (приблизно 13 % прийнятої дози).

Фармакокіне= тика у особливих груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.

У здорових добровольців літнього віку (від 65 років) спостерігався знижений кліренс силденафілу, що зумовлював приблизно = на 90 % вищу плазмову концентрацію силденафілу та активного N-дисметилметаболі= ту порівняно з зафіксованими у молодших здорових добровольців (18–45 років) концентраціями. Через пов’язану з віком відмінність у зв’язуванні з білками плазми відповідне зростання концентрації вільного силденафілу у плазмі крові дорівнювало приблизно 40 %.

Ниркова недостатність.

У добровольців з легким та помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу не змінювалася після перорального прийому дози 50 мг. Середні значення AUC та C_{max
N-дисметилметаболіту зростали на 126 % та 73 % відповідно порівняно з такими
показниками у підібраних за віком добровольців без порушення функції нирок.
Проте через значну міжособистісну варіабельність ці відмінності не мали
статистичного значення. У добровольців з тяжким порушенням функції нирок
(кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу був зниженим, що
призводило до середнього зростання AUC та C_max на 100 % і 88 % відповідно порівняно з такими показни=
ками у
підібраних за віком добровольців без порушення функції нирок. Крім того,
значення AUC та C_max N-дисметилметаболіту були значно підвищеним=
и –
на 200 % і на 79 % відповідно.}

Печінкова недостатність.

У добровольців з легким та помірним цирозом печ= інки (класи А і В за класифікацією Чайлда–П’ю) кліренс силденафілу був зниженим, що призводило до зростання AUC (84 %) та C_max(47 %) порівняно з такими показника= ми у підібраних за віком добровольців без печінкової недостатності. Про фармакокінетику силденафілу у пацієнтів з тяжким порушенням печінкової функ= ції не повідомляли.

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Лікування чоловіків з еректил= ьною дисфункцією, що проявляється нездатністю досягати або зберігати ерекцію статевого члена, достатню для успішного статевого акту.
Для ефективності Філапу необх= ідне сексуальне збудження.

Протипоказання.

Ø      =       Гіперчутливість до силденафілу або до будь-якого з допоміжних речовин препарату.

Ø      =       Одночасне застосування з доно= рами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболізму оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивн= ий ефект нітратів.

Ø      =       Засоби для лікування еректиль= ної дисфункції, включаючи силденафіл, не слід застосовувати чоловікам, для яких сексуальна активність небажана (наприклад пацієнтам із тяжкими серцево-судинними захворюваннями, такими як нестабільна стенокардія або тяж= ка серцева недостатність).

Ø      =       Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклаз= и, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичн= ої гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій»).

Ø      =       Силденафілу цитрат протипоказ= аний пацієнтам, які втратили зір на одне око внаслідок неартериїтної передньої ішемічної офтальмонейропатії (НПІОН), незалежно від того, чи були такі епіз= оди пов’язані з попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5.

Ø      =       Безпеку силденафілу не вивчал= и у нижчезазначених підгрупах пацієнтів, тому його застосування протипоказане: = при тяжкому порушенні функції печінки, артеріальній гіпотензії (артеріальний ти= ск < 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесених інфарктах міокарда та відомих спадкових дегенеративних захворюваннях сітківки, таких як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів мають генетичний дефект фосфодіестерази сітківки).

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Вплив інших лікарських засобів на силденафіл.

Дослідження in vitro. Метаболізм силденафілу відбувається переважно з участю цитохрому Р450 (CYP) ізоформ 3A4 (основний шлях) та 2С9 (мінімальний шлях). Таким чином, інгібітори цих ізоферментів можуть зменшувати кліренс силденафілу.

Дослідження in vivo. Популяційний фармакокінетичн= ий аналіз даних клінічних досліджень показав зменшення кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, ерит= роміцин, циметидин). Хоча збільшення частоти небажаних явищ у таких пацієнтів не спостерігалося, при одночасному призначенні силденафілу з інгібіторами CYP3= A4 рекомендується початкова доза 25 мг.

Одночасний прийом інгібітору протеази ВІЛ ритонавіру, що є високопотужним інгібітором Р450, у стабільному стані (500 мг 2 рази на добу) із силденафілом (разова доза – 100 мг) призво= див до зростання на 300 % (у 4 рази) максимальної концентрації (C_max) силденафілу і на 1000 % (в 11 разів) – плазмової площі під кривою «концентрація-час» (AUC) силденафілу. Через 24 години плазмова концентрація силденафілу залишалась приблизно 200 нг/мл порівняно з 5 нг/мг при застосув= анні тільки силденафілу. Це узгоджується з вираженим впливом ритонавіру на широк= ий спектр субстратів Р450. Силденафіл не впливав на фармакокінетику ритонавіру= . На основі цих повідомлень про фармакокінетичні результати одночасне введення силденафілу з ритонавіром не рекомендується, і у будь-якому випадку за жодн= их умов максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг впродовж 48 годин.

Одночасний прийом інгібітору протеази ВІЛ саквінавіру, інгібітору CYP3A4, в стаціонарному стані (1200 мг= 3 рази на добу) із силденафілом (разова доза 100 мг) призводив до зростання на 140 % C_max силденафілу та зростання на 210 % AUC силденафілу. Силденафіл не чинив впливу на фармакокінетику саквінавіру.

Можна очікувати, що такі поту= жні інгібітори CYP3A4, як кетоконазол та ітраконазол, матимуть більш виражений ефект. При одноразовому прийомі дози 100 мг силденафілу з еритроміцином, специфічним інгібітором CYP3A4, у стаціонарному стані (500 мг 2 р= ази на добу протягом 5 днів) спостерігалося зростання системної експозиції силденафілу (AUC) на 182 %. У здорових чоловіків-добровольців не помічено о= знак впливу азитроміцину (500 мг 1 раз = на добу протягом 3 днів) на AUC, C_max, T_max, константу швидкості виведення або відповідний період напіввиведення силденафілу чи йо= го основних циркулюючих метаболітів. Циметидин (800 мг), інгібітор цитохрому Р= 450 та неспецифічний інгібітор CYP3A4, при одночасному застосуванні його здоров= ими добровольцями із силденафілом (50 мг) призводив до зростання плазмової концентрації силденафілу на 56 %.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором метаболізму у стінці кишечнику CYP3A4 і може помірно підвищувати плазмовий рівень силденафілу.

Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) не впливав на біодоступність силденаф= ілу.

Хоча і немає повідомлень про специфічні дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами, популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що на фармакокінетику силденафілу не впли= ває одночасний прийом лікарських засобів, які належать до груп інгібіторів CYP2= C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), інгібіторів CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), трициклічні антидепресанти), тіазидних та споріднених діуретиків, петльових та калійзберігаючих діуретик= ів, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, блокаторів кальцієвих каналів, антагоністів бета-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP4= 50 (рифампіцин, барбітурати).

Нікорандил являє собою гібрид активатора калієвих каналів та нітрату. Завдяки нітратній складовій він зда= тний спричиняти серйозну взаємодію із силденафілом.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби

Дослідження in vitro

Силденафіл є слабким інгібіто= ром ізоферментів 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3A4 цитохрому Р450 (ІС50 > 150 мкмоль). Враховуючи, що максимальна плазмова концентрація силденафілу після прийому рекомендованої дози становить приблизно 1 мкмоль, малоймовірно= , що силденафіл впливатиме на кліренс субстратів цих ізоферментів.

Немає доступної інформації стосовно взаємодії силденафілу та неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, таких як теофілін або дипіридамол.

Дослідження in vivo

Відповідно до відомого впливу= препарату на метаболічний шлях оксиду азоту/цГМФ, доведено, що силденафіл потенціює гіпотензивний ефект нітратів, тому його одночасний прийом з донорами оксиду азоту або нітратами у будь-якій формі протипоказаний.

Одночасне призначення силдена= філу пацієнтам, які приймають альфа-блокатори, у деяких чутливих людей може призводити до розвитку артеріальної гіпотензії з клінічними проявами. Імовірність цього є найвищою протягом 4 годин після прийому силденафілу. Зг= ідно з опублікованими даними щодо трьох специфічних досліджень міжлікарської взаємодії, альфа‑блокатор доксазозин (4 мг та 8 мг) і силденафіл (25 = мг, 50 мг або 100 мг) одночасно вводили пацієнтам з доброякісною гіперплазією простати (ДГП), стабілізованою на тлі терапії доксазозином. У цій популяції зафіксовано середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні лежа= чи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст., а середнє додаткове зменшення артеріального тиску у положенні стоячи – на 6/6 мм рт. ст., 11/4 = мм рт. ст. та 4,5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному прийомі силденафілу та доксазозину стабілізованими на тлі терапії доксазозином пацієнтами зрідка надходили повідомлення про розвиток у пацієнтів постуральної гіпотензії з клінічними проявами. У цих повідомленнях описували запаморочення та легке порушення свідомості, але не її втрату.

Не виявлено істотної взаємодії при одночасному прийомі силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг) – препаратами, метаболізм яких відбувається з участю CYP= 2C9.

Силденафіл (50 мг) не посилюв= ав подовження часу кровотечі, спричинене ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).<= o:p>

Силденафіл (50 мг) не посилюв= ав гіпотензивного ефекту алкоголю у здорових добровольців із середнім максимал= ьним рівнем алкоголю в крові 80 мг/дл.

Об’єднаний аналіз даних стосо= вно класів антигіпертензивних препаратів, таких як діуретики, бета-блокатори, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину = ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (вазодилататори та центрально діючі), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та альфа-адреноблокатори, не виявив відмінностей у профілі побічних ефектів у пацієнтів, які приймали силденафіл, порівняно з лікуванням плацебо. Згідно з опублікованими результатами специфічних досліджень взаємодії, при одночасно= му застосуванні силденафілу (100 мг) з амлодипіном пацієнтам з артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального т= иску у положенні лежачи на 8 мм рт.ст. Відповідне додаткове зниження діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи становило 7 мм рт.ст. За величиною це додаткове зниження артеріального тиску було близьким= до того, що спостерігалося при введенні тільки силденафілу здоровим добровольц= ям.

Силденафіл (100 мг) не вплива= в на фармакокінетику у стаціонарному стані інгібіторів протеаз ВІЛ, саквінавіру = та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

Ріоцигуат. = Дані досліджень продемонстрували адитивний системний ефект зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. У пацієн= тів, які брали участь у дослідженнях, не спостерігалося позитивного клінічного ефекту від одночасного застосування інгібіторів ФДЕ5 із ріоцигуатом. Протипоказане одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5 (у тому числі силденафілом) (див. розділ «Протипоказання»).

Особливості застосування.

Перед тим як розглянути питан= ня фармакологічного лікування, для встановлення діагнозу еректильної дисфункці= ї та визначення основних можливих причин необхідно зібрати медичний анамнез та провести лікарський огляд.

До того як розпочати будь-яке лікування з приводу еректильної дисфункції, лікар повинен оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта та ступінь серцевого ризику, асоційованог= о із сексуальною активністю. Силденафіл має властивості вазодилататора, що зумов= лює легке і минуще зниження артеріального тиску. До того, як призначити силдена= філ, лікар повинен ретельно зважити, чи можуть у пацієнта з певними основними захворюваннями виникати небажані наслідки таких судинорозширювальних властивостей, особливо при застосуванні препарату в комбінації із сексуальн= ою активністю. Препарат з обережністю призначати пацієнтам з підвищеною чутлив= істю до вазодилататорів, включно зі станами, що супроводжуються обструкцією відт= оку з лівого шлуночка (наприклад стенозом аорти, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією), або пацієнтам з рідкісним синдромом полісистемної атрофії= , що проявляється у вираженому погіршенні автономного контролю артеріального тис= ку.

Силденафілу цитрат посилює гіпотензивний ефект нітратів.

Під час постмаркетингового спостереження надходили повідомлення про серйозні серцево-судинні явища, в = тому числі інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярну кровотечу, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, що були пов’язані в часі= із застосуванням силденафілу цитрату. Більшість (але не всі) із цих пацієнтів = мали серцево-судині фактори ризику. Повідомляли, що значна кількість явищ розвивалася під час або одразу ж після статевої активності, а в декількох повідомленнях ішлося про розвиток явищ протягом короткого проміжку часу піс= ля прийому силденафілу цитрату без сексуальної активності. Неможливо визначити= , чи ці явища безпосередньо пов’язані з вищезгаданими факторами, чи мають інші причини.

Засоби для лікування еректиль= ної дифункції, в тому числі силденафіл, слід застосовувати з обережністю пацієн= там з анатомічною деформацією пеніса (наприклад викривлення, кавернозний фіброз= або хвороба Пейроні) або пацієнтам, які мають захворювання, що можуть зумовлюва= ти схильність до пріапізму (такі як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієл= ома або лейкемія).

Про безпеку та ефективність комбінацій силденафілу з іншими засобами для лікування еректильної дисфункц= ії не повідомляли. Таким чином, застосування таких комбінацій не рекомендуєтьс= я.

Надходили спонтанні повідомле= ння про дефекти зору та випадки неартериїтної передньої ішемічної офтальмонейропатії у зв’язку з прийомом силденафілу та інших інгібіторів ФД= Е5. Пацієнтам потрібно рекомендувати, щоб у випадку раптової появи дефектів зору вони негайно припинили прийом силденафілу цитрату і звернулися до лікаря.

Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується.=

Пацієнтам, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережніс= тю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяк= их схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає прот= ягом 4 годин після застосування силденафілу. Для мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії терапію силденафілом слід розпочинати лише у гемодинамічно стабільних пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів. Рекомендована початкова доза таким пацієнтам станов= ить 25 мг силденафілу. Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Дослідження з тромбоцитами лю= дини показують, що силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію in vitro. Інформації з безпеки ст= осовно застосування силденафілу пацієнтам з порушенням гемостазу або активними пептичними виразками немає. Тому силденафіл слід призначати таким пацієнтам тільки з обережністю.

Втрата слуху. Лікарям сл= ід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, та негайно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження або втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомляли з асоціацією у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарати силденафілу. Визначити, пов’язані ці явища із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з іншими факторами, неможливо.

Одночасне застосування з гіпотензивними препаратами. Силденафілчинить системну судинорозширювальну дію та може в подальшому знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. В окремому дослідженні медикаментозної взаємодії при одночасному застосуванні амлодипі= ну (5 мг або 10 мг) та силденафілу(100 мг) перорально спостерігало= ся середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм рт. ст.= та діастолічного – на 7 мм= рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування силденафілу не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних засобів для захисту в= ід захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Фертильність. Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію або рухливість сперматозоїдів.

Лік= арський засіб у складі допоміжних речовин містить азобарвник понсо 4R (Е 124), що м= оже спричиняти виникнення алергічних реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Силденафілу цитрат не показан= ий для застосування жінкам.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Лікарський засіб може мати незначний вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки під час клінічних досліджень спостерігалися порушення з боку органів зору, пацієнтам слід з’ясувати індивідуальну реакцію на силденафілу цитрат до того, як керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Таблетки Філап призначені для перорального застосування.

Застосування дорослим

Рекомендована доза становить = 50 мг, яку слід приймати у разі потреби приблизно за 1 годину до статевих зносин. На підставі ефективності та переносимості дозу можна збільшити до 1= 00 мг або зменшити до 25 мг*. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу. Якщо силденафілу цитрат приймати разом з їжею, початок дії може бути відстроченим порівняно з прийомом натще.

Застосування чоловікам літнього віку

При застосуванні чоловікам літнього віку корекція дози не потрібна.

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок=

У пацієнтів з легким та помірним порушенням функ= ції нирок (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) режим дозування не змінюється= .

Оскільки кліренс силденафілу у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл= /хв) знижений, рекомендується доза 25 мг*. На підставі ефективності та переносим= ості дозу можна збільшити до 50 мг і 100 мг.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки

Оскільки кліренс силденафілу у пацієнтів з порушенням функції печінки (наприклад цирозом) знижений, рекомендується доза 25 мг*. На підставі ефективності та переносимості дозу можна збільшити до 50 мг і 100 мг.

Застосування дітьм і підліткам

Силденафілу цитрат не показан= ий для застосування особам віком до 18 років.

Застосування пацієнтам, які приймають інші лікарські засоби<= /span>

За винятком ритонавіру, застосування якого разом із силденафілом не бажане, лікування пацієнтів, які приймають супутнє лікування інгібіторами CYP3A4, рекомендується починати з = дози 25 мг*.

Щоб звести до мінімуму імовірність розвитку постуральної гіпотензії, слід стабілізувати стан паціє= нтів на тлі терапії альфа-блокаторами до початку лікування силденафілом. Крім то= го, рекомендується починати прийом силденафілу з дози 25 мг*.=

* застосовувати лікарський засіб у відповідному дозуванні.=

=

Діти.

Препарат не показаний для застосування особам віком до 18 років.

Передозування.

У ході досліджень з участю добровольців із застосуванням разової дози до 800 мг небажані реакції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні нижчих доз, але їх час= тота та тяжкість зростали. Прийом 200 мг не призводив до збільшення ефективності= , при цьому частота небажаних реакцій (головний біль, гіперемія, запаморочення, диспепсія, застій у носовій порожнині, зміни зору) підвищувалась.

У випадках передозування, якщо необхідно, слід застосовувати симптоматичну терапію. Оскільки силденафіл значною мірою зв’язується з білками плазми і не виводиться із сечею, немає підстав очікувати, що нирковий діаліз прискорюватиме кліренс препарату.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями бу= ли головний б= іль, припливи, порушення зору, ціанопсія, затьмарення зору, порушення сприйняття кольору, диспепсія, закладеність носа, запаморочення, біль у спині, нудота, припливи жару.

Усі клінічно значущі побічні реакції, що спостерігалися у дослідженнях частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведе= но нижче відповідно до класифікації «Система–орган–клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 100 та < 1/10), нечасто (≥ 1000 та = < 1/100) та рідко (≥ 10000 та < 1/1000). Крім того, частота клінічно значущих побічних реакцій, про які повідомляли у рамках постмаркет= ингового досвіду, визначена як невідома.

З боку імунної системи: = рідко – реакції гіперчутливості.

З боку нервової системи:= дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, гіпестезія; рідко – інсульт, непритомність, транзиторна ішемічна атака, судоми, рецидиви судом.

З боку орга= нів зору: часто – розлади зору, заьтмарення зору, порушення сприйняття кольору; нечасто – розлади з боку кон’юнктиви, розлади сльозовиділення, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон’юнктивіт.

Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва, оклюзія судин сітківки, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння склистого тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, по= ява сяючих кругів навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку орга= нів слуху та вестибулярного апарату: нечасто – вертиго, дзвін у ву= хах; рідко – глухота (повідомлялося про декілька випадків раптового зниження слу= ху або раптової втрати слуху у разі застосування ФДЕ5, у тому числі силденафіл= у).

З боку суди= н: часто – припливи крові до обличчя, припливи жару; нечасто – гіпертензія, гіпотензія.

З боку серц= я: нечасто – посилене серцебиття, тахікардія; рідко – інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть.

З боку = респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа; рідко - відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку травної системи: часто – нудота, диспепсія; нечасто – блювання, сухість у роті, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, біль у верхній частині живота; рідко: гіпестезія ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто – висипи на шкірі; рідко – синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарат= у та сполучної тканини: нечасто – міалгія, біль у кінцівках.=

З боку репродуктивної системи= та молочних залоз: рідко – пріапізм, подовжена ерекція, кровотеча = зі статевого члена, гематоспермія.

З боку сечовидільної системи: неч= асто - гематурія.

Інфекційні = та інвазивні захворювання: нечасто - риніт.

Загальні розлади: = нечасто – б= іль у грудях, підвищена втомлюваність, відчуття жару; рідко - подразнення.

Обстеження: нечасто – підвищена частота серцевих скорочень.

Нижчезазнач= ені явища спостерігалися у < 2 % пацієнтів у процесі контрольованих клінічних досліджень; причинний взаємозв’язок не визначений. Повідомлення в= ключали явища, що мали вірогідний зв’язок із застосуванням препарату. Явища, які не були зазначені, були легкими та повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні. Набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної систе= ми: стенокарді= я, АV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, відхилення показників ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку шлунково-кишкового тра= кту: глосит, ко= літ, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Розлади метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферич= ні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку скелетно-мʼязової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастен= ія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропив’янк= а, герпес, свербіж, підвищена пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухіс= ть в очах.

З боку сечостатевої системи:<= /span> цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.<= o:p>

Досвід застосування після вих= оду на ринок. Після виходу препарату на ринок були ідентифіковані нижчезазначені поб= ічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від популяції невідомої чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв’язок з експозицією лікарського засобу. Ці явища були зазначені як через їх серйозність, частоту повідомлен= ня, відсутність чіткого альтернативного зв’язку, так і через комбінацію цих факторів.

З боку серцево-судинної та цереброваскулярної системи. Повідомляли про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, що були пов’язані у часі з застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів, але не у всіх, були наявні фактори серцево-судинного ризику. Повідомляли, що багато з цих явищ виникли під час= або одразу після сексуальної активності та декілька явищ виникли одразу після застосування силденафілу без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом декількох годин чи днів після застосування силденафілу та сексуаль= ної активності. Неможливо встановити, чи мають ці явища прямий зв’язок із застосуванням препарату, із сексуальною активністю, із наявними факторами ризику чи з комбінацією цих факторів, чи з іншими факторами.

З боку кровоносної та лімфати= чної системи: вазооклюзивний криз. У невеликому завчасно припиненому дослідженні застосування силденафілу з участю пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодо серпоподібноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзивних кризів, що потребували госпіталізац= ії, повідомляли частіше, ніж при застосуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують силденафіл з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

З боку нервової системи: тривожність, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття.=

Слух. Після вихо= ду препарату на ринок повідомляли про випадки раптового зниження або втрати сл= уху, пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомляли про наявність медичних станів та інших факторів, що могли відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо п= овʼязані із застосуванням силденафілу, з на= явними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів або з іншими факторами, неможливо.

Зір. Тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування склистого тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомля= лося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, щ= о є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, які були пов’язані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Багато з пацієнтів, але не всі, мали наявні анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але не обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметра екскава= ції та диска зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік більше ніж 50 років, артеріальна гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо визначити, чи ці явища прямо повʼязані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з наявними анатомічними= або судинними факторами ризику, чи з комбінацією цих всіх факторів, чи з іншими факторами.

Звітування = про підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям сл= ід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності. 2 роки.

<= /p>
Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упак= овці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

<= /p>
Упаковка.

По 50 мг: по 1 або по 4 таблетки, вкритих оболонкою, у блістерній упаковці, по 1 блістеру в картонній коробці;

по 100 мг: по 1 таблетці, вкритій оболонкою, у блістерній упаковці, по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом= .

=

Виробник.

Сан Фармасьютикал Індастріз Лімітед/

Sun Pharmaceu= tical Industries Limited.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

с. Гангувала, Паонта Сахіб, Дістрікт Сірмоур, Хімачал Прадеш 173025, Індія/

V= . Ganguwa= la, Paonta Sahib, District Sirmour, Himachal Pradesh 173025, India.

&nb= sp;