ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

ПАНТОР 20, ПАНТОР 40<= /span>

(= PANTOR 20, PANTOR 40)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить пантопразолу натрію сесквігідрату еквівалентно пантопразолу 20 мг або 40 мг;

допоміжні речовини: <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>маніт (E= 421), кросповідон, натрію карбонат безводний, гідроксипропілцелюлоза, кальцію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), пропіленгліколь, метакрилатного сополімеру дисперсія, триетилцитрат, тальк.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні.

Основні фізико-хімічні властивості: овальні двоопуклі таблетки, вкри= ті кишковорозчинною оболонкою жовтого кольору, гладенькі з обох боків.

Фармакотерапевтична група. Препарат для лікування пептичних виразок; інгібітор протонної помпи. Код АТХ А02В С02.

Фармакологічні властивості. =

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Пантопразол – заміщений бензимідазол, який інгібує секрецію соляної кислоти у шлунку шляхом специфі= чної блокади протонних помп парієтальних клітин. Пантопразол трансформується в активну форму у кислотному середовищі в парієтальних клітинах, де інгібує фермент H+-K+-АТФазу, тобто блокує кінцевий = етап вироблення соляної кислоти у шлунку. Інгібування залежить від дози та пригн= ічує як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти. У більшості пацієнтів сим= птоми зникають протягом 2 тижнів. Застосування пантопразолу, як і інших інгібітор= ів протонної помпи (ІПП) та інгібіторів H₂-рецепторів, знижує кислотність у шлунку і таким чином збільшує секрецію гастрину пропорційно до зменшення кислотності. Збільшення секреції гастрину оборотне. Оскільки пантопразол зв’язує фермент дистально щодо клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин). Ефект при пероральному та внутрішньовенно= му застосуванні препарату однаковий.

При застосуванні пантопразолу збільшується ріве= нь гастрину натще. При короткотерміновому застосуванні препарату рівень гастри= ну у більшості випадків не перевищує верхньої межі норми. При довготривалому лік= уванні рівень гастрину у більшості випадків зростає вдвічі, його надмірне збільшен= ня спостерігається лише у поодиноких випадках. Як наслідок, іноді при довготривалому лікуванні можливе слабке або помірне збільшення специфічних ендокринних (ECL) клітин у шлунку (подібно до аденоматоїдної гіперплазії). Однак, згідно з проведеними дотепер дослідженнями, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин (атипова гіперплазія) або нейроендокринних пухлин шлунка, які було виявлено у дослідженнях на тварина= х, у людей не спостерігалося.

Виходячи з результатів досліджень на тваринах, = не можна повністю виключити вплив довготривалого (більше одного року) лікування пантопразолом на ендокринні параметри щитовидної залози.<= /p>

Фармакокіне= тика.

Всмоктуванн= я. Пантопразол всмоктується швидко, його максимальна концентрація у плазмі крові (<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU'>C_ma=
x) досягаєть= ся вже після одноразового перорального прийому дози 20 мг. У середньому через 2-2,5 годи= ни після прийому досягається C_ma=
x на рівні близько 1-1,5 мкг/мл; концентрація залишається постійною після багаторазового прийому.

Фармакокінетичні властивості не змінюються після одноразового або повторного прийому препарату. У діапазоні доз від 10 до 80= мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі залишається лінійною як при пероральн= ому прийомі, так і при внутрішньовенному введенні. Встановлено, що абсолютна біодоступність таблеток становить близько 77 %. Одночасне вживання їжі не впливає на площу під кривою «концентрація-час» (AUC) або C_ma=
x, а відпові= дно, і на біодоступність. При одночасному вживанні їжі збільшується лише варіативність латентного періоду.

Розподіл. Зв’язування пантопразолу з білками сироватки становить близько 98 %, об’єм розподілу - близько 0,15 л/кг.

Біотрансфор= мація. Речовина метаболізується майже виключно у печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилування за допомогою CYP2C19 з подальшою сульфатною кон’югацією. До інших метаболічних шляхів належить окиснення за допомогою CYP3A4.

Виведення.<= /span> Кінцевий період напіввиведення становить близько 1 години, а кліренс – 0,1 л/год/кг. Було відмічено декіль= ка випадків затримки виведення. Внаслідок специфічного зв’язування пантопразол= у з протонними помпами парієтальних клітин період напіввиведення не корелює з набагато довшою тривалістю дії (інгібування секреції кислоти).

Основна частина метаболітів пантопразолу виводи= ться із сечею (близько 80 %), решта виводиться з калом. Основним метаболітом як у сироватці, так і в сечі є десметилпантопразол, кон’югований із сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту (близько 1,5 години) ненабагато перевищує період напіввиведення пантопразолу.

Особливі групи пацієнтів.

Повільні метаболізатори.<= /i> Приблизно у 3 % європе= йців існує потреба у функціонально активному ферменті CYP2C19; їх називають повільними метаболізаторами. В організмі таких осіб метаболізм пантопразолу, ймовірно, головним чином каталізується ферментом CYP3A4. Після прийому одні= єї дози 40 мг пантопразолу середня AUC, була приблизно у 6 разів більшою у повільних метаболізаторів, ніж у осіб, які ма= ють функціонально активний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Середня C_ma=
x у плазмі зросла приблизно на 60 %. Ці результати не впливають на дозування пантопразолу.

Порушення функції нирок. Рекомендацій щодо зниження дози = при застосуванні пантопразолу пацієнтам із порушеннями функції нирок (у тому числі пацієнтам= на діалізі) немає. Як і в здорових людей, період напіввиведення пантопразолу в них коротки= й. Діалізуються лише дуже невеликі кількості пантопразолу. Попри те, що в основного метаболіту помірно тривалий період напіввиведення (2-3 години), виведення все одно є швидким, тому кумуляції не відбувається.

Порушення функції печінки. Хоча у пацієнтів із цирозом печінки (класи А та Б за шкалою Чайлда-П’ю) період напіввиведення зростає до 3-6 годин, а AUC збільшується у 3-5 разів,= C_ma=
x_{збільшується
лише незначним чином – у 1,5 раза порівняно з такою у здорових добровольців=
.}

Пацієнти літнього віку. Невелике збільшення AUC та C_max у добровольців літнього= віку порів= няно з молодшими добровольцями також не має клінічного значення.

Діти. Після одноразового прийому дози 20 або 40 мг пантопразолу перорально AUC та Cmax у дітей віком від 5 до 16 років знаходилися у межах відповідних значень у дорослих. Після одноразового внутрішньовенного введення пантопразолу в дозах 0,8 або 1,6 мг/кг дітям віком від 2 до 16 років не було відмічено значимого зв’язку між кліренсом пантопразолу й віком або масою тіла пацієнта. AUC та об’єм розподілу відповідали даним, одержаним під час досліджень за участю дорослих.

Клінічні характеристики.

Показання.

Таблетки по 20 мг <= /span>

Дорослі та діти віком від 12 рокі= в:

– симптоматичне лікування гастроезофагельної рефлюксної хвороби;

– тривале лікування та профілактика рецидивів рефлюкс-езофагіту.

Дорослі:

– профілактика утворення виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, спричиненої прийомом неселективних нестероїдних протизапальних засобів (НПЗ= З) у пацієнтів групи ризику, які повинні застосовувати НПЗЗ протягом тривалого ч= асу.

Таблетки по 40 мг<= /span>

Дорослі та діти віком від 12 рокі= в:

– рефлюкс-езофагіт.

Дорослі:

– ера= дикація Helicobacter pylori (H. pylori) у пацієнтів з H. Pylori-асоційованими виразками = шлунка та дванадцятипалої кишки у комбінації з відповідними антибіотиками;<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: RU'>

– вир= азка дванадцятипалої кишки;

– вир= азка шлунка;

– син= дром Золлінгера-Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани. <= /span>

=

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини, похідних бензимідазолу або д= о будь-якого компонента препарату.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби, абсорбція яких залежить від рН. Унаслідок повног= о та довготривалого інгібування секреції соляної кислоти пантопразол може вплива= ти на абсорбцію препаратів, для яких значення рН шлункового соку є важливим фактором їх біодоступності (наприклад, деяких протигрибкових препаратів, та= ких як кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, або інших препаратів, таких як ерлотиніб).

Інгібітори протеази ВІЛ. = Не рекомендується сумісне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір= ), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження= їх біодоступності (див. розділ «Особливості застосування»).

Якщо сумісного застосування інгібіторів протеази ВІЛ з ІПП не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусно= го навантаження). Не слід перевищувати добову дозу пантопразолу 20 мг. Може виникнути необхідність коригування дози інгібіторів протеази ВІЛ.
Кумаринові антикоагулянти (фенпрокумон і варфарин). Сумісне застосув= ання пантопразолу з варфарином або фенпрокумоном не впливало на фармакокінетику варфарину, фенпрокумону або на міжнародний нормалізований індекс (МНІ). Однак повідомляли про підвищення МНІ та подовження протромбінового часу у пацієнтів, які сумісно застосовували ІПП = та варфарин або фенпрокумон. Підвищення МНІ та подовження протромбінового часу= може призвести до розвитку патологічної кровотечі та навіть до летального наслід= ку. Тому у разі такого сумісного застосування необхідний моніторинг МНІ та протромбінового часу.

Метотрексат. Зафіксовано, що одночасне застосування високих доз метотрексату (наприклад, 300 мг) та ІПП збільшує рівень метотрексату в крові у деяких пацієнтів. Пацієнтам, які застосовують високі дози метотрексату, наприклад хворим на рак або псоріаз, рекомендується тимчасово припинити лікування пантопразолом.

Інші взаємодії. Пантопразол значною мірою метаболізується в печінці через систему ферментів цитохрому Р450. Основний шлях метаболізму – деметилювання за допомогою CYP2С19= та інших метаболічних шляхів, у тому числі окиснення ферментом CYP3А4. Дослідж= ення з лікарськими засобами, які також метаболізуються за допомогою цих шляхів, такими як карбамазепін, діазепам, глібенкламід, ніфедипін, фенпрокумон, та пероральними контрацептивами, які містять левоноргестрел і етинілестрадіол,= не виявили клінічно значущих взаємодій.

Не можна виключати взаємодію пантопразолу з іншими препаратами, які метаболізуються через цю ж ферментну систему.

Результати низки дослідж= ень щодо можливих взаємодій вказують, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин, які метаболізуються за допомогою CYP1A2 (наприклад, кофеї= н, теофілін), CYP2С9 (наприклад, піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (н= априклад, метопролол), CYP2Е1 (наприклад, етанол), не впливає на р-глікопротеїн, що асоціюється зі всмоктуванням дигоксину.

Не виявлено взаємодії з одночасно призначеними антацидами.

Проведено дослідження взаємодії пантопразолу з одночасно призначеними певними антибіотиками (кларитроміцин, метронідазол, амоксицилін). Клінічно значущих взаємодій між цими препаратами не виявлено.

Лікарські засоби, що інгібують а= бо індукують CYP2C19. Інгібітори CYP2C19, такі як флувоксамін, можуть збільшувати системний в= плив пантопразолу. Слід розглянути необхідність зниження дози препарату для пацієнтів, які отримують довготривалу терапію пантопразолом у високих дозах= , та для пацієнтів із порушеннями функції печінки. Індуктори ферментів, що вплив= ають на CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин та звіробій звичайний (Hypericum perforatum), можуть зниж= увати плазмову концентрацію ІПП, які метаболізуються через ці ферментні системи.<= o:p>

<= /b>

Особливості застосування.

Порушення функції печінки. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки необхідно регулярно контролювати рівень печінкових ферментів, особливо під час довготривалого лікування. У разі під= вищення рівня печінкових ферментів лікування препаратом необхідно припинити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Комбінована терапія.

Під час комбінованої терап= ії необхідно дотримуватись інструкцій для медичного застосування відповідних лікарських засобів.

Сумісне застосування з НПЗЗ.

Застосування препарату Пан= тор 20, таблетки по 20 мг для профілактики виразки шлунка та дванадцятипалої ки= шки, спричинених прийомом НПЗЗ довгий час слід обмежити у пацієнтів, які схильні= до частих загострень виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Оцінка рівня ризику проводиться з урахуванням індивідуальних факторів ризику, включаючи вік (&g= t;65 років), анамнез розвитку виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, а також шлунково-кишкових кровотеч.

Злоякісні новоутворення шлунка. = Симптоматична відповідь на застосування пантопразолу може маскувати симптоми злоякісних новоутворень шлунка та відтерміновувати їх діагностику. При наявності тривожних симптомів (наприклад, у разі суттєвої втрати маси тіла, періодичного блювання, дисфаг= ії, блювання з кров’ю, анемії, мелени), а також при підозрі або наявності вираз= ки шлунка потрібно виключити наявність злоякісного процесу. =

Якщо симптоми зберігаються при адекватному лікуванні, необхідно провести додаткове обстеження.

Інгібітори протеази ВІЛ. = Не рекомендується сумісне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір= ), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження= їх біодоступності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Абсорбція вітаміну В₁₂. У пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона та іншими гіперсекреторни= ми станами, що потребують тривалого лікування, пантопразол, як і всі препарати= , що блокують секрецію соляної кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В<= sub>12 (ціанокобаламіну) у зв’язку з виникненням гіпо- або ахлоргідрії. Це слід враховувати у разі зниженої маси тіла у пацієнтів або наявності факторів ри= зику щодо зниження поглинання вітаміну В₁₂ при довготривалому лікуванні, або наявності відповідних клінічних симптомів.

Довготривале лікування. При довготривалому періоді лікування, особливо більше одного року, пацієнти пов= инні знаходитися під регулярним наглядом лікаря.

Інфекції шлунково-кишкового тракту, спричинені бактеріями. Лікування препаратом може незначною мірою підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як = Salmonella і Campylobacter або C. Difficile. Гіпомагніємія. Cпостерігалися випадки тяжкої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримували ІПП, такі як пантопразол, протягом не менше трьох місяців, у більшості випадків = - протягом року. Можуть виникнути та непомітно розвиватися такі серйозні клінічні проя= ви гіпомагніємії: втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У випадку гіпомагніємії в більшості випадків стан пацієнтів покращувався після замісної коригуючої терапії препаратами магнію та припин= ення прийому ІПП.

Паціє= нтам, які потребують довготривалої терапії, або пацієнтам, які приймають ІПП <= /span>одночасно з дигоксином або препаратами, що можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), потрібно визначати рівень магнію перед початком лікування ІПП та періодично під час лікування.

Переломи кісток. Довготривале лікування (більше одного року) високими дозами ІПП може незначною мірою збільшити ризик перелому стегна, зап'ястя та хребта, переважно у людей літнього віку або при наявності інших факторів ризику. Спостережні дослідження вказують на те, що застосування ІПП може збільшити загальний ризик переломів на 10-40 %. Деякі з них можуть бути обумовлені іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та споживати достатню кількість вітаміну D і кальцію.

Підгострий шкірний червоний вовч= ак. Застосування ІПП повʼязують із дуже рідкими випадками розвитку підгострого шкірного червоного вовчака. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування препарату. Виникнення підгострого шкірного червоного вовчака у пацієнтів під час попередньої терапії інгібіторами протонної помпи може підвищити ризик його розвитку при застосуванні інших ІПП.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

Підвищений рівень хромограніну А (CgA) може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути такого впливу, лікування препаратом слід тимчасово припинити принаймні за 5 днів до провед= ення оцінки рівня CgA (див. розділ «Фармакодинаміка»). Якщо рівні CgA та гастрин= у не повернулися в діапазон нормальних значень після початкового вимірювання, сл= ід провести повторні вимірювання через 14 днів після відміни лікування ІПП.<= /span>

Застосув= ання у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Наявні дані щодо застосування препарату вагітним жінкам (приблизно 300‒1000 повідомлень = про результати вагітності) вказують на відсутність ембріональної або фето-неона= тальної токсичності препарату. У процесі досліджень на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність. Як запобіжний захід, слід уникати застосування препарату вагітним жінкам.

Період годування груддю. Дослідження на тваринах показали екскрецію пантопразолу в грудне молоко. Недостатньо даних щодо екскреції пантопразолу= у грудне молоко людини, проте про таку екскрецію повідомляли. Не можна виключ= ати ризик для новонароджених/немовлят. Рішення про продовження/припинення годув= ання груддю або припинення/утримання від лікування препаратом, необхідно приймат= и з урахуванням користі від годування груддю для дитини і користі від лікування препаратом для жінки.

Фертил= ьність. Пантопразол не порушував фертильність у дослідженнях на тваринах.

Здатні= сть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пантопразол= не впливає або має дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Необхідно брати до уваги можливий р= озвиток побічних реакцій, таких як запаморочення та розлади зору (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

=

= Спосіб застосування та дози.

Пантор 20 і Пантор 40, таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні, слід приймати за 1 годину до їди цілими, не розжовувати та= не подрібнювати, запивати водою.

Таблетки по 20 мг=

Рекомендова= не дозування.

Дорослі та = діти віком від 12 років.

Симптоматич= не лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Рекомендована доза становить 20 мг (1 таблетка) препарату на добу. Зазвичай симптоми печії минають протягом 2-4 тижнів. Якщо цього терміну недостатньо, лікування продовжують протягом наступних 4-х тиж= нів. Після зникнення симптоматики повторну появу симптомів можна контролювати, застосовуючи за потреби 20 мг препарату 1 раз на добу, приймаючи 1 таблетку, коли це необхідно. Перехід на тривалу терапію слід розглянути у випадку, ко= ли не забезпечується задовільний контроль симптомів при терапії за потребою.

Тривале лікування та профілактика рецидивів рефлюкс-езофагіту.

Для довготривалого лікування підтримуюча доза становить 20 мг (1 таблетка) препарату Пантор 20 на добу,= при загостренні захворювання можливе збільшення дози до 40 мг на добу. У такому випадку рекомендується прийом таблеток Пантор 40 мг. Після усунення рециди= ву дозу знову можна зменшити до 20 мг препарату на добу.

Дорослі.
Профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, спричинених прийомом неселективних НПЗЗ у пацієнтів групи ризику, які повинні приймати НПЗЗ тривалий час.=

Рекомендована доза становить 20 мг (1 таблетка) препарату Пантор 20 на добу.

Порушення функції печінки. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печін= ки не слід перевищувати дозу 20 мг (1 таблетка) на добу.

Порушення функції нирок. Пацієнти із порушеннями функцій нирок не потребують коригування дози.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Таблетки по 40 мг

Рекомендова= не дозування.

Дорослі та = діти віком від 12 років.

Лікування рефлюкс-езофагіту. =

Реком= ендована доза для дітей віком від 12 років та дорослих становить 1 таблетка (40 мг) 1 раз на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки препарату<= /span> на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів для лікування рефлюкс-езофагіту. Для лікування рефлюкс-езофагіту зазвичай потрібно 4 тижні. Якщо цього недостатньо, одужан= ня можна очікувати протягом наступних 4 тижнів.

Дорослі.

Ерадикація H. рylori у комбінації з двома антибіотиками.

У дорослих пацієнтів із виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки та з позитив= ним результатом на H. pylori необхі= дно досягти ерадикації мікроорганізму за допомогою комбінованої терапії. Слід зважати на локальні дані щодо бактеріальної резистентності та національні рекомендації щодо призначення і застосування відповідних антибактеріальних засобів. Залежно від чутливості, для ерадикації H. pylori у дорослих можуть бути призначені такі терапевтичні комбінації:

а) 1 таблетка Пантору 40 мг 2 рази на добу

    + 1000 мг амоксициліну 2 рази на добу=

    + 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу;

б) 1 таблетка Пантору 40 мг 2 рази на добу

    + 400-500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу

    + 250-500 мг кларитроміцину 2 рази на= добу;

в) 1 таблетка Пантору 40 мг 2 рази на добу

    + 1000 мг амоксициліну 2 рази на добу=

    + 400-500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу.

При застосуванні комбінованої терапії для ерадикації H. pylori другу таблетку препарату Пантор 40 мг слід приймати ввечері за 1 годину до їди. Термін лікування становить 7 днів і може бути продовжений ще на 7 днів із загальною тривалістю лікування не більше двох тижнів. Якщо для забезпечення загоєння виразки показане подальше лікування пантопразолом, слід розглянути рекомендації щодо дозування при виразках шлу= нка та дванадцятипалої кишки. Якщо комбінована терапія не показана, наприклад у пацієнтів із негативним результатом на H. рylori, для монотерапії препарат Пантор 40 застосовують у нижчезазначен= ому дозуванні.

Лікування виразки шлунка.

1 таблетка препарату Пантор 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки препарату Пан= тор 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препарат= ів.

Для лікування виразки шлунка зазвичай потрібно 4 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння виразки можна очікувати протягом наступних 4 тижнів.

Лікування виразки дванадцятипалої кишки.

1 таблетка препарату Пантор 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подв= оїти (2 таблетки препарату Пантор 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту= від застосування інших препаратів.

Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних стан= ів.

Для тривалого лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станів початкова добова доза становить 80 мг (2 таблетки препарату Пантор 40 мг). При необхідності після цього дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи, залежно = від показників кислотності шлункового соку. Дозу, що перевищує 80 мг на добу, необхідно розподілити на два прийоми. Можливе тимчасове збільшення дози пон= ад 160 мг пантопразолу, але тривалість застосування повинна обмежуватися тільки періодом, потрібним для адекватного контролю кислотності.

Трива= лість лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших патологічних станів не обме= жена і залежить від клінічної необхідності.

Пацієнти із порушеннями функції печінки.= Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печін= ки не слід перевищувати добову дозу 20 мг (1 таблетка препарату Пантор 20 мг).= Не слід застосовувати препарат Пантор для ерадикації H. рylori у комбінованій терапії пацієнтам із порушенннями функ= ції печінки середнього та тяжкого ступеня, оскільки дотепер немає даних про ефективність і безпеку такого застосування для цієї категорії пацієнтів.

Пацієнти із порушеннями функції нирок. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок коригування дози не потрібно. Не слід застосовувати препарат Пантор 20 для ерадикації     H. рylori у комбінованій терапії пацієнтам із порушеннями функції нирок, оскільки дотепер немає даних про ефективність і безпеку такого застосування= для цієї категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

=

Діти.

Препарат показаний дітям в= іком від 12 років для лікування рефлюкс-езофагіту. Препарат не рекомендується застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дані щодо безпеки і ефективності застосування препарату для цієї вікової категорії обмежені.

=

Передозування.

Симптоми передозування невідомі.

Дози до 240 мг при внутрішньовенному введенні протягом 2 хвилин добре переносилися. Оскільки пантопразол екстенсивно зв’язується з білками, він н= е належать до препаратів, що можуть бути легко виведені за допомогою діалізу.

У разі передозування з клінічними ознаками інтоксикації застосовують симптоматичну та підтримуючу терапію. Рекомендацій щодо специфічної терапії немає.

=

Побічні реакції.

Виникнення побічних реакцій спостерігалось у близько 5 % пацієнтів. Найчастіші побічні реакції – діарея і головний біль (близько 1 %).

З боку крові та лімфатичної сист= еми: агрануло= цитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.=

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включа= ючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).

Метаболічні порушення: гіперліпідемія і підвищення рів= ня ліпідів (тригліцеридів, холестиролу), зміни маси тіла, гіпонатріємія, гіпом= агніємія (див. розділ «Особливості застосування»), гіпокальціємія¹, гіпокаліємія.=

Психічні розлади: розлади сну, депресія (в тому ч= ислі загострення), дезорієнтація (в тому числі загострення), галюцинації; сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до таких розладі= в, а також загострення цих симптомів у випадку їх передіснування).

З боку нервової системи:<= /i> головний біль, запаморочення, розлади смаку, парестезія.

З боку органів зору:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> порушення зору, затьмарення зор= у.

З боку травного тракту: поліпи з фундальних залоз (доброякісні), діарея, нудота, блювання, здуття живота, закреп, сухість у р= оті, абдомінальний біль і дискомфорт.

З боку гепатобіліарної системи:<= /span> підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ,    <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-famil= y:"Times New Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family:"Times New = Roman"; mso-fareast-language:RU;mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'= >g-ГТ), підвищення рівня білірубін= у, ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.

З боку шкіри та підшкірних ткани= н: шкірні висипання, екзантема, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, мультиформна еритема, фоточутливість, підгострий шкірний червоний вовчак (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку кістково-м’язової системи= : переломи стегна, зап’ястя, хреб= та (див. розділ «Особливості застосування»), артралгія, міалгія, спазм м’язів<= sup>2.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит (з можл= ивим розвитком ниркової недостатності).<= o:p>

З боку репродуктивної системи: гінекомастія.

Загальні розлади: астенія, втома, нездужання, підвищення температури тіла, периферичні набряки.

¹Гіпокальціємія одночасно з гіпомагніємією.

²Спазм м’язів як наслідок порушення балансу електролітів.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. =

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>За рецептом.

Виробник.<= /o:p>

Торрент Фармасьютікалс Лтд.=

Місцезна= ходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Індрад Плант, Вілл. Індрад, Талука Каді, Діст. Мехсана Гуджарат 382721, Індія.