ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПРОМОЦЕФ^®

(pro= mocef^®)

<= o:p>

Скл= ад:

д= іюча речовина: ceftriaxone<= /span>;

1 флакон містить ц= ефтриаксону (у вигляді цефтриаксону натрію) 1,0 г.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.<= /span>

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого або жовтавого кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибак= теріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефтриа= ксон. Код АТХ J01D D04.

Фармакологічні власт= ивості.

Фармакодинаміка.

Механіз= м дії. Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінзв’язуючих білків.= У результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пе= птидоглікану), що в свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.

Резистентність. Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів:

• = Гідролізу β-лактамазами, включаючи β-лактамази розширеного спектра, к= арбапенемази і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.

• = Зниженої афінності пеніцилінзв’язую= чих білків до цефтриаксону.

• = Непроникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.<= o:p>

• = Бактеріального ефлюксного насоса.

Граничні значення= при визначенні чутливості. Граничні значення мінімальної інгібуючої концентрації визначені Європейським комітетом із тестування антимікробної чутливості (EUCAST):

Патоген	Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)
Чутл= ивий	Рези= стентний
Enterobacteriaceae	X= 04;1	>= 2
Staphylococcus spp.	^a	^a
Streptococcus spp.<= /i> (групи A, B, C і G)	^b	^b
Streptococcus pneumoniae	X= 04;0,5^c	>= 2
Streptococci гру= пи Viridans	X= 04;0,5	>= 0,5
Haemophilus influenzae	X= 04;0,12^c	>= 0,12
Moraxella catarrhalis<= o:p>	X= 04;1	>= 2
Neisseria gonorrhoeae<= o:p>	X= 04;0,12	>= 0,12
Neisseria meningitidis=	X= 04;0,12^c	>= 0,12
Не пов’язані з видом	X= 04;1^d	>= 2

^a Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситину.

^b Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну.

^c Рідко зустрічаються ізоляти з мінімальною= інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значе= ння чутливості; якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а= у разі підтвердження – відправити у референтну лабораторію.=

^d Граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1.

Загалом чутливі види<= /p>

Грампозити= вні аероби

Staphylococcus aureus = (метициліночутливий)^£, коагулазонегативні стафілококи (метициліночутливі)^{£, Streptococcus pyogenes =
(групи
А), Streptococ=
cus agalactiae (групи
В), Streptococ=
cus pneumoniae, Streptococci групи Viridans.}

Грамнегативні аероби

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenzae, <= span class=3DSpellE>Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, <= span class=3DSpellE>Proteus mirabilis<= /i>, Providencia spp., Treponema pallidum.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозити= вні аероби

Staphylococcus epidermidis^{+<=
/sup>,
Staphylococcus haemolyticu=
s⁺,
Staphylococcus hominis⁺.}

Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, <= span class=3DSpellE>Enterobacter cloacae, Escherichia coli^{%, Klebsiella pneumoniae%}, Klebsiella oxytoca<= sup>%, Morganella morganii= , Proteus vulgaris, Serratia marcescens.=

Aнаероби

Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., = Clostridium perfringens.<= o:p>

Початково резистентні мікроорганізми=

Грампозити= вні аероби

Enterococcus spp., Listeria monocytogenes.

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia.

Aнаероби

Clostridium difficile.

Інші:<= /span>

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum.

£ Всі метици= лінорезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

⁺ Частота резистентності >50 % щонайм= енше в одному регіоні.

^% Штами, що продукують β-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Внутрішньом’язове введення. = Після <= span class=3DSpellE>внутрішньом’язової ін’єкції середній піковий рівень <= span class=3DSpellE>цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно полов= ину від такого, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентн= ої дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового внутрішньом’язового введення 1 г препарату стано= вить 81 мг/л та досягається через 2-3 години після введення. Площа під кривою «концентрація-час» у плазмі крові після внутріш= ньом’язового введення дорівнює такій після внутрішньовенного введення еквівалентної дози= .

Внутрішньовенне введення. Після внутрішньовенного болюсного введен= ня цефтриаксону у дозі 1 г середній піковий рівень = цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 200&n= bsp;мг/л. Після внутрішньовенної інфузії цефтриаксону у дозі 1 г рівень цефтриаксону у плазмі кр= ові становить приблизно 150 мг/л.

Розподі= л. Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7-12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригн= ічувальні концентрації для більшості значимих збудників інфекцій, виявляються у ткани= нах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє ву= хо та слизову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та

синовіа= льну рідини, секрет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8-15% (C_max) спостерігалося= при повторному введенні; рівноважний стан досягався у більшості випадків протяг= ом 48-72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окр= емі тканини. Цефтриаксон проникає в оболонки головно= го мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація = цефтриаксону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до= 25% від такої у плазмі порівняно з 2% у пацієнтів без запалення оболонок головн= ого мозку. Пікові концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині досягаються приблизно через 4-6 годин після внутрішньовенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр, його наявність очікується в малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Зв’язув= ання з білками. Цефтриаксон оборот= но зв’язується з альбуміном. Зв’язування з білками плазми становить близько 95% при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л. Зв’язування насичуване, ступінь зв’язування зменшується зі зроста= нням концентрації (до 85% при концентрації в плазмі крові 300 мг/л).

Метабол= ізм. Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведен= ня. Загаль= ний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12&nb= sp;мл/хв. 50-60% цефтриаксону виводиться у незміненому ви= гляді нирками, насамперед шляхом гломерулярної фільтр= ації, 40-50% – у незміненому вигляді з жовчю. Період напівви= ведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8&nbs= p;годин.

Пацієнти із нирковою або печінковою недостатністю. У хворих із порушеннями функції нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначаєтьс= я лише незначне збільшення періоду напіввиведення (мен= ше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням п= озаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з білками і відповідним збільше= нням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв’язку з компенсаторн= им збільшенням ниркового кліренсу. Це відбувається також у результаті збільшен= ня вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє видимому парадоксальному збільшенню загального кліренсу препарату зі збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального кліренсу.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2-3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти. Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії та= ких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білками. У дітей період напівв= иведення менший, ніж у новонароджених або дорослих. Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей,= ніж у дорослих.

Лінійність/неліні= йність. Фармак= окінетика цефтриаксону є нелінійною, і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базується на загальній концентрації препарату, зменшуючись менше ніж пропорційно дозі. Н= елінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові, = тому для загального цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) – ні.<= /p>
Фармако= кінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок. Як і в інших = 46;-лактамів, фармакокінетичний/фармакод= инамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, є відсоток інтервалу дозуван= ня, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриак= сону для окремих цільових видів (тобто %T > мінімальної = інгібуючої концентрації).

Клінічні характерист= ики.

Показання.

Лікування нижчеперелічених інфекцій у доро= слих і дітей, у тому числі у доношених новонароджених (від народження):

– бактеріальний менінгіт;

– позалікарняна пневмонія;<= o:p>

– госпітальна пневмонія;

– гострий сере= дній отит;

– внутрішньоче= ревні інфекції;

– ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);

– інфекції кіс= ток і суглобів;

– ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;

– гонорея;

– сифіліс;

– бактеріальний ендокардит.

Промоцеф^® можна застосовувати для:

– лікування го= строго ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;

– лікування дисемінованого бореліозу = Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ = ;стадія)) у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;

– передопераці= йної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання;

– ведення паці= єнтів із нейтропенією, у яких ро= звинулася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію;

– лікування пацієнтів із бактеріємією, яка виникла у зв’язк= у з будь-якою із вищезазначених інфекцій або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Промоцеф^® слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами у ра= зі, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр = дії (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації = щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

= Підвищена чутливість до цефтриаксону<= span style=3D'mso-bookmark:ContraIndicationRich'> або будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакц= ій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого ти= пу β-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Промоцеф^® протипоказаний:

Недоношеним новонародженим віком ≤41 тиждень із урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*;

Доношеним новонародженим (віком ≤28 днів):=

– із гіпербілірубінемією, жовтяницею, = гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких ст= анах зв’язування білірубіну, ймовірно, порушене*;

– які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів<= /span> кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).<= /p>
* У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до ризику розвитку білірубінової енц= ефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо й= ого застосовують як розчинник (див. розділ «Особливості застосування», а т= акож інструкцію для медичного застосування лідокаїну= ).

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або = розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлен= ня препарату у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефт= риаксону також можуть утворюватися при змішуванні Промоцефу^® із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Промоцеф^® не можна вводити одночасно із розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, в тому числі із кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як роз= чини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, Промоцеф^® та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn = vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цеф= триаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції»).

Сумісне застосування препарату із пероральними антикоагулянтами може посилювати ефе= кт антивітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнарод= не нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антивітаміну= К як під час, так і після терапії Промоцефом^® (див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. В таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій = із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції н= ирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in v= itro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із= Промоцефом<= /span>^® спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоно= м та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії = між цефтриаксоном для внутрішньом’яз= ового введення та кальцієвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перораль= ного застосування).

У пацієнтів, які застосовують Промоцеф^®, можливі хибнопозитивні результати тесту = Кумбса.

Промоцеф^®, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.<= /span>

Так само, при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини в період застосування Промоцефу^® слід визначати рі= вень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз <= span class=3DSpellE>цефтриаксону та потужних діурети= ків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

<= /span>

Особливості застосування.

Реакції гіперчутли= вості. Як і при застосуванні всіх β-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки сер= йозних реакцій гіперчутливості, іноді із летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому = Коуніса, серйозної алергічної реакції, що може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій гіперчутливості застос= ування Промоцефу^® слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування = слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції г= іперчутливості до цефтриаксону, інших цеф= алоспоринів або інших типів β-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати Промоцеф^® пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших β-= лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких побічних реак= цій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Ла= єлла/токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS), які можуть бути неб= езпечними для життя) у звʼязку з лікуванням цефтри= аксоном, однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні = реакції»).

=
Реакція Яриша-Герксгеймера. = Деякі пацієнти зі спірохетозною інфекцією м= ожуть відчувати реакцію Яриша-Герксгеймера незабаром після початку лікування Промоцефом^®. У випадку реакції Яриша-Герксгеймера може потребува= тися симптоматичне лікування. Лікування антибіотиками не повинно бути припи= нено, якщо така реакція виникає.

Енцефало= патія. Повідомлялося про енцефалопатію при застосуванні цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»), особливо у пацієнтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатніс= тю (див. розділ «Спосіб застосування та дози») або розладами центральної нерво= вої системи. Якщо підозрюється енцефалопатія, пов’язана із застосуванням цефтриаксону (наприклад, зниження рівня свідомості, з= міна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розг= лянути питання про припинення застосування Промоцефу^®.

Взаємодія із лікар= ськими засобами, що містять кальцій. У недоношених та доношених немовлят віком менше 1 місяця спостерігалися випадки утворен= ня преципітатів кальцієвої солі цеф= триаксону у легенях та нирках із летальними наслідками. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різн= ий час та через різні внутрішньовенні інфузійні систем= и. Згідно із наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідже= ннях іn vitro<= /i> було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цеф= триаксону порівняно із пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого = віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно із будь-якими розчинами д= ля внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різ= них інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком від 28 = днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворе= нню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких = не пов’язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цеф= триаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні<= /span> системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна приз= упинити на час інфузії цефтриаксон= у та промити інфузійні системи між введенням розч= инів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).<= o:p>

Діти. Безпека та ефективність цефтриаксону у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розд= ілі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, може витісн= яти білірубін зі зв’язку із альбуміном сироватки крові.

Промоцеф^® протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопо= середкована гемоліт= ична анемія. Випадки імуноопосеред= кованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріа= льні засоби класу цефалоспоринів, в тому числі цефтриаксон<= /span> (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в = тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта ви= никає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону<= /span> до встановлення етіології захворювання.

Довготривале лікув= ання. При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний рі= ст нечутливих мікроорганізмів. Випадки коліту та= псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосува= нням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні

застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цеф= триаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкого ступеня до загрозливого для життя. Тому важливо враховувати імовірність такого діагнозу у пацієнтів= , у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати доцільність припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium<= /i> difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені не чутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність. У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок можуть виникати порушення свідомості (втрата свідомості, зниження рівня свідомості), судоми або мимовільні рухи (хореоатетоз, міоклонус) тощо. Стан таких пацієнтів слід ретельно контролювати, у разі виникнення будь-яких порушень слід вжити відповідні заходи, такі як припинення прийому препарату.

Вплив на результати серологічних досліджень. При застосуванні препарату тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також цефтриаксон може спричиняти <= span class=3DSpellE>хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування цефтриаксону рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).<= o:p>

Натрій.= Кожен грам препарату містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти = до уваги, призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольов= аним вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності. Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним д= ля застосування як монотерапія при лікуванні певних типів інфекції, крім випад= ків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли = серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.<= /o:p>

Застосування лідокаїну. Якщо як розчинник застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом’язово. Перед вве= денням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медичного застосування лідок= аїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну<= /span> у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам’яна хвор= оба. У випадку наявності на сонограмі тіней= слід зважати на імовірність утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що пом= илково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на = сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утв= орення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику у конкретному випадку (див. розділ «Побічні реакції»).<= o:p>

Жовчний стаз. Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхі= в, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриа= ксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня тривала терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування.= Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього поруш= ення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату.

Нирковокам’яна хво= роба. Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зроби= ти ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату

пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкаль= ціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику у конкретному випадку.

Утилізація лікарсь= кого засобу. Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або побутові відходи. Невикористаний лікарсь= кий засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.

<= /span>

Застосування у пер= іод вагітності або годування груддю.

Вагітність. Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Дані = щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам обмеж= ені. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.= Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати риз= ик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годува= ння груддю або припинення/відмови від застосування цефтриа= ксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність. У дослідженнях репродуктивної функції не= було виявлено ознак небажаного впливу н= а чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відпові= дні дослідження не проводилися. У зв’язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, цефтриаксон може впл= ивати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними мех= анізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування.= Доза п= репарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.

Нижче наведені до= зи є загально рекомендованими для цих показань. В особливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу з рекомендованого діапазону.
Дорослі та діти віком від 12 років (≥= ;50 кг).

Доза цефтриаксону*

Частота введення= **

Показання

1-2 г<= /o:p>

Один раз на добу=

Позалікарняна пневмонія.=

Гостре ускладнен= ня хронічної обструктивної хвороби легень.

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфек= ції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

2 г

Один раз на добу=

Госпітальна пневмонія.

Ускладнені інфек= ції шкіри і м’яких тканин.

Інфекції кісток і суглобів

2-4 г<= /o:p>

Один раз на добу=

Ведення пацієнті= в із нейтропенією, у яких роз= винулася гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію.

Бактеріальний ендокардит.

Бактеріальний менінгіт

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.<= /p>
** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання = про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорос= лих і дітей віком від 12 років (≥50 кг), що потребують особливих = схем дозування.

Гострий середній отит. Може бути застосована одноразова внутрішньом’яз= ова доза 1-2 г лікарського засобу Промоцеф®. Деякі дані свідчать, що, у разі к= оли стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, Промоцеф^® може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні у дозі 1-2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання. 2 г одноразо= во перед операцією.

Гонорея. Разова доза 500 мг внутрішньом’язово.

Сифіліс. Загальнорекомендованими дозами є 500&nbs= p;мг-1 г один раз на добу зі збільшенням дози до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10-14 днів. Рекомендації = щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.=

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (І= І стадія) і пізній (ІІІ стадія)). По 2 г один раз на добу протягом 14-21&= nbsp;дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національ= ні або місцеві рекомендації.

Діти

Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг).= Дітям з масою тіла 50 кг або більше слід застосувати звичайні д= ози для дорослих.=

=

Доза цефтриаксону*

Частота введення= **

Показання

50-80 мг/кг=

Один раз на добу=

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфек= ції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит).

Позалікарняна пневмонія.=

Госпітальна пневмонія

50-100 мг/к= г

(максимально – 4= г)

Один раз на добу=

Ускладнені інфек= ції шкіри і м’яких тканин.

Інфекції кісток і суглобів.

Ведення пацієнті= в із нейтропенією, у яких роз= винулася гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію

80-100 мг/к= г

(максимально 4&n= bsp;г)

Один раз на добу=

Бактеріальний менінгіт

100 мг/кг

(максимально 4&n= bsp;г)

Один раз на добу=

Бактеріальний ендокардит

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.<= /p>
** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання = про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новон= ароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (<50 кг),= що потребують особливих схем дозування:

Гострий середній отит. Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом’язова ін’єкц= ія препарату Промоцеф^® у дозі 50 м= г/кг. Деякі дані свідчать, що у разі, коли стан дитини тяжкий або попередня терап= ія була неефективною, Промоцеф^® може бу= ти ефективним при внутрішньом’язовому введенні у д= озі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.<= /o:p>

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання. 50-80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс. Загально рекомендованими дозами є 75-100 мг/кг (максимально – 4 г) один раз на добу протягом 10-14 днів. Рекомендації що= до дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (І= І стадія) і пізній (ІІІ стадія)). 50-80 мг/кг один раз на добу протягом 1= 4-21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національ= ні або місцеві рекомендації.

Новонароджені віком 0-14 днів. Промоцеф^® протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим віком до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).

=

Доза цефтриаксону*

Частота введення=

Показання

20-50 мг/кг=

Один раз на добу=

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфек= ції шкіри і м’яких тканин.

Ускладнені інфек= ції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит).

Позалікарняна пневмонія.=

Госпітальна пневмонія.

Інфекції кісток і суглобів.

Ведення пацієнті= в з нейтропенією, у яких розвинула= ся гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію

50 мг/кг

Один раз на добу=

Бактеріальний менінгіт.

Бактеріальний ендокардит

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосу= вання найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Не слід перевищув= ати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком 0-14 днів, що потребують особливих схем дозування= :

Гострий середній отит. Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом’язова ін’єкц= ія Промоцеф^® у дозі 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання. 20-50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс. Загальнорекомендованою дозою є 50 = мг/кг один раз на добу протягом 10-14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на = дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендаці= ї.

Тривалість лікування. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіо= тикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати про= тягом 48-72 годин після зникнення гарячки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього віку. За умови задовіль= ної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Наявні дані свідч= ать про відсутність необхідності коригувати дозу пацієнтам з легкою чи помірною печінковою недостатністю, якщо функція нирок не порушена.=

Немає даних дослі= джень щодо пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнт= ам із порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу цефтриаксону, якщо функція печінки не порушена. Лише в разі ниркової недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10= мл/хв) добова доза цефтриаксону не повинна перевищувати 2 г.

Хворим, які знахо= дяться на діалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу. <= span class=3DSpellE>Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки і нирок. При одночасному тяжкому порушенні функції нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Спосіб введення

Внутрішньом’язове введення. Лікарський засіб Промоцеф^® мо= жна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’є= кції. Внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у центр віднос= но великого м’язу. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин = ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для детальн= ої інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосув= ання лідокаїну.

Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.

Внутрішньовенне введення. Лікарський засіб Промоц= еф^® можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шл= яхом повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвил= ин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше с= лід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком= до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з = метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’я= зове введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.<= /i>

Цефтриа= ксон протип= оказаний новонародженим (≤28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що = буде потрібне) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи = інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для пода= льшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки мо= же утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбув= атися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які мі= стять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити <= span class=3DSpellE>цефтриаксон із розчинами, які містять кальцій (див. р= озділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).=

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30-90 хвилин до хірургічного втручання.

=

Діти.

Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування.

У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату в плазмі крові. У разі передозування може спостерігатися нудота, блювота, діарея. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.=

Побічні реакції.

Небажани= ми реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.
За часто= тою явища класифіковані таким чином: дуже поширені, поширені, непоширені, рідко поширені, частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені: грибк= ові інфекції статевих органів; рідко поширені: псевдомембранозний коліт; частота невідома: суперінфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені= : еозинофілія, лейкопенія, тромбоц= итопенія; непоширені: гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома: гемолітична анемія, агранулоцитоз.=

З боку імунної системи: частота невідома: анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактої= дні реакції, гіперчутливість, реакція Яриша-Герксгеймера (див. р= озділ «Особливості застосування»).

З боку с= ерця: частота невідома – синдром Коуніса.

З боку нервової системи: непоширені: головн= ий біль, запаморочення; частота невідома: судоми; = рідко пошире= ні – енцефалопатія.

З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома: вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені: бро= нхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширен= і: рідке випорожнення, діарея; непоширені: нудота, блювання; частота невідома: панкреатит, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені: підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома: преципітати у жовчному міхурі, ядерна жовтяниця, гепатит, холестатичний гепатит (зазвичай має оборотний характе= р при припиненні прийому цефтриаксону).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку шкіри і підшкірної клітковини:<= /i> поширені: висип; непоширені: свербіж; рідко = поширені: кропив’янка; частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, = реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS) (див.&nb= sp;розділ «Особливості застосування»), багатоформна еритема, гострий генералізований екзантематозний<= /span> пустульоз.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко п= оширені: гематурія, глюкозурія; частота невідома: олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені: флебіт, біль у місці ін’єкції, пропасниця; рідко поширен= і: набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непошире= ні: підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома: хибнопозитивні результати тесту Кумбса, х= ибнопозитивні результати аналізу на галактоземію, хибнопозитивні результати неферментних методів визнач= ення глюкози.

Інфекції та інвазії. Випадки діареї піс= ля застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані= із Clostridium difficile= . Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розд= іл «Особливості застосування»).

Преципітати= кальцієвої солі цефтриаксо= ну. Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді із летальними наслідками, зареєстро= вані у недоношених та доношених новонароджених (віком <28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об’єму крові та довшого, ніж у доросли= х, періоду напіввиведення цеф= триаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Зареєстр= овано випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також = мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постіль= ний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості, та у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними<= /span>, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Зареєстр= овано випадки утворення преципітатів кальцієвої солі = цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів= , яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, = за даними проспективних досліджень, частота утворе= ння преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30%. При повільному введенні препарату (протягом 20-30&n= bsp;хвилин) частота утворення преципітатів, очевидно, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали т= акі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювання. В таких випадках рекомендуєт= ься симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температу= рі не вище 25 °С.

Несумісність.

Промоцеф^® не можна змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана.

Промоцеф^® несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом= і аміноглікозидами.

Не слід змішувати= з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування = та дози».

Упаковка. По = 1 г порошку у флаконі; по 1 або 5 флаконів у пачці; або по 1 або 5 флаконів у блістері, 1 блістер у пачці.

Категорія відпуску.<= /span> За рецептом.

Виробник.= Приватне акціонерне товариство&nb= sp;«Лекхім-Харків». ТОВ «Лекхім-Обухів».

Виробництво із форми in bulk фірми-виробника Квілу Фарм= ацеутікал Ко., Лтд., Китай.

Місцезнаходження вир= обника та адреса місця провадження його діяльності.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Україна, 61115, Харківська обл., м= істо Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Україна, 08700, Київська область, м. Об= ухів, вул. Київська, 126 А.

Доза цефтриаксону*	Частота введення= **	Показання
1-2 г<= /o:p>	Один раз на добу=	Позалікарняна пневмонія.= Гостре ускладнен= ня хронічної обструктивної хвороби легень. Внутрішньочеревні інфекції. Ускладнені інфек= ції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)
2 г	Один раз на добу=	Госпітальна пневмонія. Ускладнені інфек= ції шкіри і м’яких тканин. Інфекції кісток і суглобів
2-4 г<= /o:p>	Один раз на добу=	Ведення пацієнті= в із нейтропенією, у яких роз= винулася гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію. Бактеріальний ендокардит. Бактеріальний менінгіт