І= НСТРУКЦІЯ<= /span>

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

h= 3;ефітиніб-Ві&#= 1089;та

(Gefitinib<= /b>-Vista)=

Скла= 076;:

діюча речовина: гефітиніб;=

1 таблетка містить гефітинібу 250 мг;

допоміж&= #1085;і речовини: натрію лаурилсульm= 2;ат; лактоза, моногідрат; = 094;елюлоза мікрокристk= 2;ліч-на; повідон; натрію кроскармелl= 6;за; магнію стеа = 88;ат; плівкова оболонка: спирт полівінілоk= 4;ий, макрогол 4000, тальк, оксид заліза червоний (Е 172), оксид заліз = 72; жовтий (Е 172), оксид заліз = 72; чорний (Е 172).

Ліка = 88;ська форма. Табл&= #1077;тки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: корич= ;неві круглі двоопуклі таблетки, вкриті плів = 82;овою оболонкою, з тисненням «G9FB 250» з одного боку.

Фарм = 72;котерапевт&#= 1080;чна група. Інгібітори протеїнкінk= 2;зи. Код АТХ= ; = L01Х E02.=

Фармако&= #1083;огічні властивостo= 0;.

Фарм = 72;кодинаміка.<= o:p>

Механіз&= #1084; дії та фармакодинk= 2;мічні ефекти

Епідермаль&= #1085;ий фактор рост = 91; (ЕФР) і його рецептор (РЕ= 060;Р [HER I; ErbB I]) є ключовими факторами у процесі рос = 90;у і проліферацo= 0;ї як здорових, так і ракови= 093; клітин. Активуюча мутація РЕФ = 56; у раковій клітині – це важливий фактор, що сприяє рост = 91; пухлинних клітин, блокуванню апоптозу, збільшенню вироблення ангіогенниm= 3; факторів і прискореннn= 3; процесів ме = 90;астазуванн&#= 1103;.

Гефітиніб є селективниl= 4; низькомолеl= 2;улярним інгібітороl= 4; тирозинкінk= 2;зи рецепторів епідермальl= 5;ого фактора росту та ефективним засобом лікування пацієнтів з пухлинами з активуючимl= 0; мутаціями доменів тирозинкінk= 2;зи РЕФР незалежно від лінії терапії. Клі= 085;ічно значуща активність = 91; пацієнтів з = 087;ухлинами зі встановленl= 6;ю відсутністn= 2; мутацій РЕФ = 56; не спостерігаl= 3;ася.

Чутливість до гефітинібу при наявності ч = 72;стих активуючих мутацій РЕФ = 56; (делецій в ек&#= 1079;оні 19; L858R) була переконливl= 6; підтверджеl= 5;а результатаl= 4;и клінічних досліджень; наприклад, відносний ризик (ВР) для виживаностo= 0; без прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я (95 % ДІ) станови = 74; 0,489 (0,036; 0,0710) при заст= 086;суванні гефітинібу порівняно з подвійною хіміотерапo= 0;єю [WJTOG3405]. Дан= 10; про чутливість до гефітинібу = 91; пацієнтів з пухлинами, які мають менше мутацій, біл= 100;ш варіабельнo= 0;; наявні дані свідчать пр = 86; те, що мутації G719X, L861 Q і S7681 = 108; сенсибілізm= 1;ючими; а окрема мутація T790M або окремі інсерції в екзоні 20 – це механізми резистентнl= 6;сті.

Цирк = 91;лююча пухлинна ДН = 50; (цпДНК)

У клінічному дослідженнo= 0; IFUM оцінювали статус мутації у пухлині і зразках цпДНК, які були отримані з плазми кров= 10;, за допомого= 02; Therascreen EGFR RGQ PCR kit (Qiagen). І цпДНК, і пухлинні зразки було проаналізоk= 4;ано у 652 пацієнтів із 1060 обстежених. Частота об’єктивноo= 1; відповіді (ЧОВ) у пацієнтів з мутаціями і = 074; пухлині, і в цпДНК, становила 77 % (95 % ДІ: 66-86 %), а у пацієнтів з мутацією тільки в пухлині – 60 % (95 % ДІ: 44-74 %).         =           У цьому дослідженнo= 0; чутливість становила 65,7 %, специфічніl= 9;ть – 99,8 %.

Ці дані відповідаюm= 0;ь даним запланованl= 6;го пошукl= 6;вого аналізу в японській підгрупі у дослідженнo= 0; IPASS (Goto 2012). У цьому дослідженнo= 0; цпДНК, отриману із сироватки крові, а не плазми, застосовувk= 2;ли для аналізу мутацій РЕФ = 56; із використ = 72;нням EGFR Mutation Test Kit (DxS) (N=3D 86). У цьому дослідженнo= 0; чутливість становила 43,1 %, специфічніl= 9;ть – 100 %.

Клінo= 0;чна ефективнісm= 0;ь та безпека=

Пе&= #1088;ша лінія лікування<= /span>

Було проведено рандомізовk= 2;не клінічне до = 89;лідження III фази першої ліні= 11; IPASS, яке проводилосn= 3; в Азії (Китай, Гонконг, Індонезія, Японія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Тайвань і Тайланд) з участю пацієнтів і = 79; розповсюджk= 7;ним (стадія IIIВ або IV) НДКРЛ, що гістологічl= 5;о є аденокарциl= 5;омою, які мали нео= 073;тяжений анамнез курця (кинул= 080; палити         =       ≥15 років тому і палили ≤10 пачко-років) або ніколи н= 077; палили. За результатаl= 4;и цього дослідженнn= 3; була показана достовірна перевага за показником виживаностo= 0; без прогресуваl= 5;ня (ВБП) відношення ризиків (ВР) 0,74 (95= % ДІ 0,65; 0,85), 5,7 місяця= порівняно = 79; 5,8 місяця, р<0,0001 в групі, що отримувала гефітиніб, відносно групи, що отримувала карбоплатиl= 5;/паклітаксе&#= 1083;. У пацієнтів з позитивною мутацією РЕФР відзна = 95;ена перевага за показником частоти об’= 08;ктивної відповіді 71,2 % порівняно = 79; 47,3 % (95 % ДІ 12,0; 34,9 %) та ВБ = 55; ВР 0,48 (95 % ДІ 0,36; 0,64), 9,5 місяця= порівняно = 79; 6,3 місяця, р<0,0001.

Показн&#= 1080;ки якості житт= 03; відрізняютn= 0;ся залежно від статусу мутації РЕФ = 56;. При наявнос = 90;і мутації РЕФ = 56; значно біль = 96;е пацієнтів, яких лікували ге = 92;ітинібом, спостерігаl= 3;и покращення якості житт= 03; і полегшенн= 03; симптомів раку легень порівняно з тими, хто отримував карбоплатиl= 5;/паклітаксе&#= 1083;.

У ході дослідженнn= 3; IPASS гефітиніб продемонстl= 8;ував кращі ВБП, ЧОВ, якість життя і поле= 075;шення симптомів без істотно= 11; різниці у за= 075;альній виживаностo= 0; порівняно з комбінацієn= 2; карбоплатиl= 5;/паклітаксе&#= 1083; у попереднь = 86; нелікованиm= 3; пацієнтів з місцеворозl= 7;овсюдженим або метастатичl= 5;им НДКРЛ, чиї пу&#= 1093;лини мали активуючі мутації тирозинкінk= 2;зи РЕФР.

По&= #1087;ередньо пролікованo= 0; пацієнти<= /i>

Рандом&#= 1110;зоване клінічне дослідженнn= 3; фази III INTEREST було проведено з участю пацієнтів з місцеворозl= 7;овсюдженим або метастатичl= 5;им НДКРЛ, які попередньо отримували хіміотерапo= 0;ю на основі платини. У загальній популяції статистичнl= 6; значущої різниці між гефітинібоl= 4; і доцетаксе = 83;ом (75 мг/м²) щодо загальної виживаностo= 0;, виживаностo= 0; без прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я і частоти об’єктивноo= 1; відповіді н = 77; спостерігаl= 3;и.

У підгрупі пацієнтів неазійськоk= 5;о походження за показником загальної виживаностo= 0; значущої різниці у показниках між групами гефітинібу = 10; доцетакселm= 1; (75 мг/м²) не було відзна = 95;ено.

А при оцінці частоти об’єктивноo= 1; відповіді відзначена значна перевага гефітинібу = 91; підгрупі пацієнтів з мутацією РЕФР.

Рандом&#= 1110;зоване дослідженнn= 3; III фази ISEL було проведено з участю пацієнтів з розповсюджk= 7;ним НДКРЛ, які попередньо отримали 1 або 2 курси хіміотерапo= 0;ї і були нечутливимl= 0; або погано переносили останній курс лікування. Гефітиніб у комбінації = 79; оптимальноn= 2; підтримуючl= 6;ю терапією порівнювалl= 0; з плацебо у поєднанні з оптимальноn= 2; підтримуючl= 6;ю терапією. Ге= 092;ітиніб не подовжив виживаністn= 0; у загальній популяції. Результати виживаностo= 0; відрізнялиl= 9;я залежно від статусу паління та етнічної приналежноl= 9;ті пацієнта.=

Неконт&#= 1088;ольоване багатоцентl= 8;ове дослідженнn= 3; IFUM було проведено з участю пацієнтів європеоїднl= 6;ї раси (n=3D106) з НДКРЛ з активуючимl= 0;, сенсибілізm= 1;ючими мутаціями РЕФР, щоб підтвердитl= 0; аналогічну активність гефітинібу = 91; європеоїднo= 0;й та азійські = 81; популяціях. За дослідницьl= 2;ою оцінкою ЧОВ становила 70 %, k= 2; медіана ВБП була 9,7 місяця. Ці дані аналогічні = 90;им, про які повідомлялl= 0; у дослідженнo= 0; IPASS.

Ст&= #1072;тус мутації РЕФ = 56; і клінічні характерисm= 0;ики

У ході багатовиміl= 8;ного аналізу 786 пацієнтів європеоїднl= 6;ї раси, які брали участ= 00; у досліджен = 85;ях гефітинібу, було встано = 74;лено, що такі клінічні характерисm= 0;ики як відсутністn= 0; паління в анамнезі, гістологічl= 5;о встановленk= 2; аденокарциl= 5;ома і жіноча стать – це незалежні прогностичl= 5;і фактори позитивногl= 6; статусу мутації РЕФ = 56;. Пацієнти азійського походження також мають більшу част = 86;ту пухлин з мутацією РЕФР.

Фарм = 72;кокінетика.<= o:p>

Всмо = 82;тування<= /p>
Після пероральноk= 5;о прийому гефітинібу = 74;смоктуванн&#= 1103; відбуваєтьl= 9;я досить повільно, а пікова концентрацo= 0;я гефітинібу = 91; плазмі кров= 10; зазвичай досягаєтьсn= 3; через 3−7 годин після застосуванl= 5;я. Середня абсолютна біодоступнo= 0;сть в онкологічнl= 0;х хворих становить 59 %. Прийом їжі істотно не впливає на експозицію гефітинібу. = 059; ході дослідженнn= 3; за участю здорових добровольцo= 0;в, шлункова рН яких підтри = 84;увалася на рівні вищ= 077; 5, експозиція &= #1075;ефітинібу зменшувалаl= 9;я на 47 %, що, імові= 088;но, пов’язано з погіршенняl= 4; шлункової розчинностo= 0; гефітинібу (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» і «Взаємодія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій»).

Розподіл

С&= #1077;редній об’єм розподілу гефітинібу після досягнення рівноважноk= 5;о стану становить 1400 л= ;, що вказує на значний йог = 86; розподіл у тканинах. Зв’язуваннn= 3; з білками плазми стан = 86;вить приблизно 90 %. Гефітиніб зв’язуєтьсn= 3; з сироватковl= 0;м альбуміном = 10; альфа-1 кислим глікопротеo= 1;ном.

Дані досліджень in vitro свідчать, що гефітиніб є субстратом для мембранногl= 6; транспортнl= 6;го білка Pgp.

Біотрансфо&= #1088;мація

Дані досліджень in vitro свідчать, що CYP3A4 і CYP2D6 є основними ізоферментk= 2;ми Р450, що забезпечуюm= 0;ь окиснювальl= 5;ий метаболізм гефітинібу.

У ході досліджень in vitro було встано = 74;лено, що гефітині = 73; має обмежен = 91; здатність і = 85;гібувати CYP2= D= 6. Гефітиніб н = 77; проявляв здатності індукувати ферменти в експерименm= 0;ах на тваринах = 110; значно пригнічуваm= 0;и (in vitro) будь-= 103;кі інші ферменти цитохрому Р450.=

У людини гефітиніб підлягає значному ме = 90;аболізму. У виділення = 93; були повністю визначені      5 метаболітіk= 4;, у плазмі – 8 метаболітіk= 4;. Основним визначеним метаболітоl= 4; був         =             &nb= sp;        О-д&#= 1077;сметилгефі= тиніб, який характеризm= 1;ється у 14 разів меншою потужністю пригніченнn= 3; РЕФР-стимул= 00;ованого росту кліти = 85; та не інгібу= 108; ріст пухлин = 85;их клітин у мишей. Тому вважається, що його внес= 086;к у клінічну активність гефітинібу = 84;алоймовірн&#= 1080;й.

Було встановленl= 6;, що утворенн= 03; О-десметилг = 77;фітинібу in vitro відбуваєтьl= 9;я з участю CYP2D6. Роль = CYP2D6 у метаболічнl= 6;му кліренсі гефітинібу оцінюваласn= 3; у ході клінічного дослідженнn= 3; з участю здорових добровольцo= 0;в, генотиповаl= 5;их за статусом CYP2D6. У повільних метаболізаm= 0;орів не було відз= 085;ачено утворення О-десметилг = 77;фітинібу у концентра = 94;іях, які можна було б виміряти. Рі= 074;ні експозиції гефітинібу = 74; обох групах (і повільних, і швидких метаболізаm= 0;орів) були широкими і частково збігалися, але середня експозиція гефітинібу була у 2 рази вища у групі повільних метаболізаm= 0;орів. Збільшення = 74; окремих пацієнтів середньої експозиції без активного CYP2D6 може бути важливим з клінічної точки зору, оскільки розвиток побічних ефектів зал = 77;жить від дози та експозиції.

Виведення

Гефітиніб виводиться переважно у вигляді метаболітіk= 4; з фекаліями, менше 4 % прийнятої дози виводиться нирками у ви= 075;ляді гефітинібу та його метаболітіk= 4;.

Загальний плазмовий кліренс гефітинібу = 74; онкологічнl= 0;х хворих становить приблизно         =          500 мл/хв, а середній кінцевий період напіввиведk= 7;ння – 41 годину. Застосуванl= 5;я гефітинібу 1 раз на добу призводить до збільшен = 85;я його кумуляції у 2&#= 8211;8 разів, а рівноважна експозиція досягаєтьсn= 3; після 7–10 доз. i= 9; рівноважніl= 1; фазі концентрацo= 0;я препарату у плазмі кров= 10; зазвичай у 2–3 рази вища, ніж після його застосуванl= 5;я з інтервало = 84; 24 години.

Особ = 83;иві групи пацієнтів<= /span>

За результа= тами аналізу даних популяційнl= 6;ї фармакокінk= 7;тики у хворих на рак не було в&#= 1080;явлено залежності прогнозоваl= 5;ої мінімальноo= 1; рівноважноo= 1; концентрацo= 0;ї від віку пацієнта, маси тіла, статі, етнічного походження або показника кліренсу креатиніну (більше 20 мл/хв= ;).

Пору = 96;ення функції печінки

У ході I фази відкритого дослідженнn= 3; при застосу = 74;анні разової доз = 80; гефітинібу 250 мг у пацієнт= 110;в з легкими, помірними або тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки, зумовленимl= 0; цирозом (за класифікацo= 0;єю Чайлда–П’ю), спостерігаl= 3;и зростання експозиції гефітинібу = 74; усіх групах порівняно з відповідниl= 4;и показникамl= 0; у здорових добровольцo= 0;в. У пацієнтів = 079; помірними і тяжкими порушеннямl= 0; функції печ= 10;нки спостерігаl= 3;и зростання експозиції гефітинібу = 91; середньому = 74; 3,1 раза. Ніхто k= 9; пацієнтів не хворів раком, але всі мали цироз печінки і деякі – гепатит. Так= 077; підвищення експозиції може мати значення з клінічної точки зору, оскільки по = 73;ічні реакції залежать ві = 76; дози та експозиції гефітинібу.

Гефітиніб оцінювався = 91; ході клінічного = 76;ослідження, яке проводи = 83;и з участю 41 пацієнта з солідними пухлинами і = 085;ормальною функцією печінки або = 079; помірними ч = 80; тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки (класифіков = 72;ними згідно з початковимl= 0; рівнями критерію загальної токсичностo= 0; АСТ, лужної фосфатази і білірубіну) = 074;наслідок метастазів = 91; печінку. Бул= 086; встановленl= 6;, що після щоденного застосуванl= 5;я 250 мг гефітинібу час до рівноважноo= 1; фази, загаль= 085;ий плазмовий кліренс (С_maxSS) і рівноважна експозиція (AUC₂₄_SS) були подібними для груп з нормальною функцією печінки і помірними порушеннямl= 0; функції печінки. Дані, отрима= 085;і від 4 пацієнтів з тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки внаслідок метастазів = 91; печінку, вказують на те, що рівноважні експозиції = 91; цих пацієнтів також аналогічні = 90;им, що спостерігаn= 2;ться у пацієнтів = 079; нормальною функцією печінки.

Клінічн&= #1110; характерисm= 0;ики.

Показан&= #1085;я.

Лікування дорослих пацієнтів з місцеворозl= 7;овсюдженим або метастатичl= 5;им недрібноклo= 0;тинним раком леген= 00; (НДКРЛ) з активуючимl= 0; мутаціями РЕФР-ТК (тирозинкін = 72;зи рецепторів епідермальl= 5;ого фактора росту).

Протипо&= #1082;азання.=

Г&= #1110;перчутливі= ;сть до діючої речовини аб = 86; до будь-якої з допоміжни = 93; речовин.

Годування груддю (див. розділ «Застос= ування у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

<= /span>

Взаємод&= #1110;я з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій.=

М&= #1077;таболізм гефітинібу забезпечуєm= 0;ься ізоферментl= 6;м цитохрому Р450 CYP3А4 (переважнl= 6;) і CYP2D6.

Діючі речовини, що можуть підвищуватl= 0; плазмові концентрацo= 0;ї гефітинібу=

Д&= #1086;слідження in vitro встановили, що гефітині = 73; є субстрато = 84; Р-глікопрот = 77;їну (Рgp). Наявні дані не свід= 095;ать про будь-які клінічні наслідки таких резул= 00;татів in vitro досліджень.

Р&= #1077;човини, що інгібуют= 00; CYP3А4, можуть знижувати кліренс гефітинібу. Одночасне застосуванl= 5;я потужних інгібіторіk= 4; активності CYP3А4 (наприклаk= 6;, кетоконазоl= 3;у, посаконазоl= 3;у, вориконазоl= 3;у, інгібіторіk= 4; протеази, кларитроміm= 4;ину, телітроміцl= 0;ну) може збільш = 91;вати концентрацo= 0;ю гефітинібу = 91; плазмі кров= 10;. Підвищення концентрацo= 0;ї може бути важливим з клінічної точки зору, оскільки випадки побічних реакцій пов’язані з дозою та експозицієn= 2;. Підвищення концентрацo= 0;ї може бути більшим у деяких пацієнтів з генотипом повільних метаболізаm= 0;орів CYP2D6. Попереднє лікування ітраконазоl= 3;ом (потужним інгібітороl= 4; CYP3А4) призводиl= 3;о до зростанн= 03; середньої AUC гефітинібу = 91; здорових добровольцo= 0;в на 80 %. У разі одночасногl= 6; лікування потужними інгібітораl= 4;и CYP3А4 слід ретельно спостерігаm= 0;и за пацієнто = 84; щодо розвитку побічних реакцій на г= 077;фітиніб.

Даних щодо одночасногl= 6; застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; CYP2D6 немає, але потужні інгібітори = 94;ього ферменту можуть спричиняти підвищення плазмових концентрацo= 0;й гефітинібу = 91; швидких метаболізаm= 0;орів CYP2D6 приблизно = 74; 2 рази (див. розділ «Фармак= ологічні властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»). Якщо одночасне лікування потужним інгібітороl= 4; CYP2D6 вже розпочато, слід ретельно спостерігаm= 0;и за пацієнто = 84; на випадок розвитку побічних реакцій.

Діючі речовини, що можуть зменшувати плазмові концентрацo= 0;ї гефітинібу=

Р&= #1077;човини, що індукуют= 00; активність CYP3А4, можуть посилювати метаболізм = 10; знижувати плазмову концентрацo= 0;ю гефітинібу, = 072; отже, зменшу= 074;ати його ефекти = 74;ність. Слід уникат = 80; одночасногl= 6; застосуванl= 5;я лікарських засобів, що індукують CYP3А4 (наприклад, фенітоїну, карбамазепo= 0;ну, рифампіцинm= 1;, барбітуратo= 0;в або звіробою). По&#= 1087;ереднє лікування рифампіцинl= 6;м (потужним індуктором CYP3А4) призводило до зменшенн= 03; середньої AUC гефітинібу у здорових добровольцo= 0;в на 83 % (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Р&= #1077;човини, які спричиняютn= 0; значне стійке підв = 80;щення шлункового рН, можуть знижувати плазмову концентрацo= 0;ю гефітинібу, = 072; отже, зменшувати його ефективнісm= 0;ь. Подіб= ;ний ефект можут= 00; виявляти швидкодіючo= 0; антациди у високих дозах при регулярномm= 1; їх застосуванl= 5;і приблизно в той самий ча= 089;, що і прийом гефітинібу. Одночасне застосуванl= 5;я гефітинібу = 10; ранітидину = 91; дозах, що призводять до стійкого збільшення шлункового рН≥5, спричиняло зниження середньої AUC гефітинібу = 91; здорових добровольцo= 0;в на 47 % (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» і «Фар= макологічнo= 0; властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»).

Діючі речовини, плазмові концентрацo= 0;ї яких може змінювати гефітиніб<= /span>

У ході досліджень in vitro бул = 86; встановленl= 6;, що гефітині = 73; може дещо пр= 080;гнічувати CYP2D6. При клінічному дослідженнo= 0; з участю пацієнтів гефітиніб застосовувk= 2;ли одночасно з метопрололl= 6;м (субстратом CYP2D6). Внаслідок цього експозиція метопрололm= 1; збільшилас&#= 1103; на 35 %. Для субс = 90;ратів CYP2D6 з вузьким терапевтичl= 5;им індексом таке збільшення може мати важливе зна = 95;ення. При застосуванl= 5;і субстратів CYP2= D6 у комбінаці= 11; з гефітинібоl= 4; слід відкоригувk= 2;ти дозу субстрату CYP2D6, особливо дл= 03; препаратів = 79; вузьким терапевтичl= 5;им вікном.

Г&= #1077;фітиніб інгібує транспортнl= 0;й білок BCRP in vitrо, але клінічне значення цього явища невідоме.

Інші можливі взаємодії<= /span>

П&= #1086;відомляли, що у деяких пацієнтів при супутнь = 86;му застосуванl= 5;і варфарину спостерігаl= 3;ося збільшення МНС та/або випадки кровотечі (д= 080;в. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

<= /span>

Особлив&= #1086;сті застосуваl= 5;ня.

Розглядаюч&= #1080; можливість застосуванl= 5;я гефітинібу для лікування місцеворозl= 7;овсюдженог= 086; або метастатичl= 5;ого НДКРЛ, важливо провести оцінку наявності мутації РЕФ = 56; у тканині пу= 093;лини у всіх пацієнтів. Якщо зразок пухлини не підлягає аналізу, то може бути використанl= 0;й зразок циркулюючоo= 1; пухлинної ДНК (цпДНК), взятий із крові (плазм= 080;).

Для встанов= лення наявності мутації РЕФ = 56; у пухлинній тканині або цпДНК слід використовm= 1;вати тільки надійний, добре перевірениl= 1; і чутливий метод(-и), щоб уникнути хи = 73;нонегативн&#= 1080;х або хибнопозитl= 0;вних результатіk= 4; (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Фk= 2;рмакологіч= 085;і властивостo= 0;. Фармакодинk= 2;міка»).

Інте = 88;стиціальне захворюванl= 5;я легень (ІЗЛ)

В 1,3 % пацієнтів, які отримували гефітиніб, спостерігаl= 3;и ІЗЛ, інколи з гострим початком, а у деяких випадках – з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). При посиленні симптомів з боку дихаль = 85;ої системи, таких як диспное, кашель і гарячка, слі= 076; припинити застосуванl= 5;я Гефітинібу- = 42;істи та негайно обстежити пацієнта. Якщо у пацієнта підтвердитn= 0;ся ІЗЛ, слід припинити застосуванl= 5;я Гефітинібу- = 42;істи та провести відповідне лікування.

У ході фармакоепіk= 6;еміологічн= 086;го дослідженнn= 3; методом випадок-кон = 90;роль, проведеномm= 1; в Японії з участю 3159 пацієнтів з НДКРЛ, які отримували = 75;ефітиніб або хіміотерапo= 0;ю та за якими спостерігаl= 3;и до 12 тижнів, були встановленo= 0; такі фактор = 80; ризику розвитку ІЗ = 51; (незалежно в= 110;д того, отримував пацієнт Геф= 10;тиніб-Вісту чи хіміотерапo= 0;ю): паління, поганий заг = 72;льний стан (ЗС≥2), зменшення нормальногl= 6; об’єму легень при комп’ютернo= 0;й томографії (= 804;50 %), нещодавній діагноз НДКРЛ (<6 місяців), попереднє ІЗЛ, літній вік (≥55 років) o= 0; супутнє зах = 74;орювання серця. Підвищений ризик розви = 90;ку ІЗЛ при застосуванl= 5;і гефітинібу порівняно з хіміотерапo= 0;єю спостерігаk= 4;ся переважно протягом перших 4 тижнів ліку = 74;ання (відкоригов = 72;не ВР 3,8; 95 % ДІ 1,9-7,7); у подальшому відносний ризик зменш = 91;вався (відкоригов = 72;не ВР 2,5; 95 % ДІ 1,1-5,8). Ризик летальностo= 0; серед пацієнтів з ІЗЛ при заст= 086;суванні Гефітинібу- = 42;істи або хіміотерапo= 0;ї був вищим у пацієнтів з = 090;акими факторами ризику: паління, зменшення нормальногl= 6; об’єму легень при комп’ютернo= 0;й томографії         =      (≤50 %), попереднє ІЗЛ, літній вік (≥65 років), значні площ= 10; прилягання до плеври (≥50 %).

Гепа = 90;отоксичніс&#= 1090;ь і порушення функції печ= 10;нки

Хоча спостерігаl= 3;ися відхилення результатіk= 4; печінкових проб від норми (включаючи п= 110;двищення рівнів аланінамінl= 6;трансфераз= 080;, аспартатамo= 0;нотрансфер= 072;зи, білірубіну), вони рідко свідчили пр = 86; гепатит (див. розділ «Побічні реакції»). У поодиноких = 74;ипадках повідомлялl= 0; про печінкову недостатніl= 9;ть, яка іноді призводила до летально = 75;о наслідку. Тому рекомендовk= 2;но періодично перевіряти функцію печінки. При легких або помірних змінах функції печінки геф= 10;тиніб слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2;. Якщо зміни тяжкі, потрібно розглянути питання про = 087;рипинення лікування препаратом.

Встановлен&= #1086;, що порушенн= 03; функції печінки при цирозі призводить до підвищення концентрацo= 0;ї гефітинібу = 91; плазмі кров= 10; (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Фk= 2;рмакологіч= 085;і властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»).

Взає = 84;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами<= /i>

Індуктори CYP3А4 можуть посилювати метаболізм гефітинібу = 10; зменшувати його плазмову ко = 85;центрацію. Таким чином, одночасне призначеннn= 3; індукторів CYP3А4 (наприклаk= 6;, фенітоїну, карбамазепo= 0;ну, рифампіцинm= 1;, барбітуратo= 0;в або рослинн = 80;х препаратів, що містять звіробій) мо= 078;е знижувати ефективнісm= 0;ь лікування, т= 086;му таких комбінацій слід уникат = 80; (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Вk= 9;аємодія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій»). <= /o:p>

У деяких пацієнтів з генотипом повільних метаболізаm= 0;орів CYP2D6 лікування потужними інгібітораl= 4;и CYP3А4 може призводити до підвищення рівнів гефі = 90;инібу у плазмі крові. На початку лікування інгібітораl= 4;и CYP3А4 за пацієнтами слід ретель = 85;о спостерігаm= 0;и на випадок розвитку по = 73;ічних реакцій на гефітиніб (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Вk= 9;аємодія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій»).

У деяких пацієнтів, які приймал = 80; варфарин од = 85;очасно з гефітинібоl= 4;, повідомлялl= 0; про випадки зростання міжнародноk= 5;о нормалізовk= 2;ного співвідношk= 7;ння (МНС) та/або кровотечі (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Вk= 9;аємодія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій»). У пацієнтів, які одночасно застосовуюm= 0;ь варфарин і гефітиніб, слід регулярно перевіряти протромбінl= 6;вий час (ПЧ) або МНС.

Лікарські засоби, що спричиняютn= 0; значне стійке підвищення рівня шлунк = 86;вого рН, такі як інгібітори протонної помпи і Н₂-а = 85;тагоністи, можуть зменшувати біодоступнo= 0;сть і плазмову концентрацo= 0;ю гефітинібу, = 072; отже, знижувати його ефективнісm= 0;ь. Подібний ефект можут= 00; мати і антациди у разі їх регу= 083;ярного застосуванl= 5;я приблизно в один час з гефітинібоl= 4; (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій» і «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»).

Дані, що булl= 0; отримані пі = 76; час II фази клінічних досліджень, = 091; ході якої одночасно застосовувk= 2;ли гефітиніб і вінорелбін, вказують на те, що гефітиніб може посилювати нейтропеніm= 5;ну дію вінорел = 73;іну.

Лакт = 86;за

1 таблетка препарату Г = 77;фітинібу-Ві&= #1089;ти містить 163,5 мг лактози (у формі моногідратm= 1;). Пацієнтам і = 79; рідкісними спадковими захворюванl= 5;ями непереносиl= 4;ості галактози, недостатніl= 9;тю лактази Лаппа або глюкозо-гал = 72;ктозною мальабсорбm= 4;ією не слід застосовувk= 2;ти цей лікарський засіб.

Дода = 90;кові застереженl= 5;я при застосуванl= 5;і

Необхідно рекомендувk= 2;ти пацієнтам негайно звертатися до лікаря у разі виникнення тяжкої або стійкої діареї, нудоти, блювання аб = 86; анорексії, о= 089;кільки вони можуть опосередкоk= 4;ано призводити до дегідратацo= 0;ї. Лікування слід провод = 80;ти відповідно до клінічни = 93; проявів (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнтам з ознаками та симптомами кератиту, що виникають г = 86;стро або погіршуютьl= 9;я, такими як запалення ока, сльозотеча, світлочутлl= 0;вість, розмитість зору, біль в очах та/або почервонінl= 5;я очей, слід негайно звернутися до офтальмо = 83;ога.

Якщо діагноз виразковогl= 6; кератиту підтвердитn= 0;ся, слід припинити лікування гефітинібоl= 4;. Якщо ж симптоми не минають або виникають знову після поновлення лікування г = 77;фітинібом, слід розглянути остаточну в= 10;дміну препарату.

У ході I/II фази клінічних досліджень застосуванl= 5;я гефітинібу = 10; променевої = 90;ерапії у пацієнтів дитячого віку з уперш= 077; діагностовk= 2;ною гліомою стовбура го = 83;овного мозку або неповністю видаленою с = 91;пратенторі&#= 1072;льною злоякісною гліомою із 45 залучених пацієнтів у 4 випадках (1 летальний) був зареєстровk= 2;ний крововилив = 91; центральну нервову систему (ЦНС). Ще один випадок крововиливm= 1; у ЦНС був зафіксованl= 0;й у дитини з епендімомоn= 2; у дослідженнo= 0; гефітинібу окремо. Підв= 080;щення ризику крововиливm= 1; у головний мозок у дорослих пацієнтів з НДКРЛ, які отримують гефітиніб, встановленl= 6; не було.

Повідомлял&= #1080; про випадки перфорації шлунково-ки = 96;кового тракту у пацієнтів, які приймал = 80; гефітиніб. У більшості випадків це пов’язано з = 110;ншими відомими факторами ризику, включаючи одночасне застосуванl= 5;я стероїдів а = 73;о НПЗЗ, виразк= 080; шлунково-ки = 96;кового тракту в анамнезі, вік, паління або метастази у кишечник у ділянці перфорації.

Будь-який невикористk= 2;ний лікарський засіб або відходи потрібно утилізуватl= 0; відповідно до місцевих вимог.

&nb= sp;

Зас= 090;осування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Жінки репродуктиk= 4;ного віку

Жінкам репродуктиk= 4;ного віку слід уникати вагітності = 91; період лікування.

Вагітні&= #1089;ть

Дані щодо застосуванl= 5;я гефітинібу вагітним жінкам відсутні. В експерименm= 0;ах на тваринах було відзначено репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0;. Потенційниl= 1; ризик для людини неві = 76;омий. Не слід застосовувk= 2;ти Гефітиніб-В= 10;сту у період вагітності, окрім випадків очевидної необхідносm= 0;і.

Годуван&= #1085;я груддю

Невідомо, чи проникає гефітиніб у грудне моло = 82;о людини. Гефітиніб і його метаболіти = 85;акопичувал&#= 1080;ся у молоці лактуючих щурів. Гефіт= 080;ніб протипоказk= 2;ний жінкам, які годують груддю, тому під час ліку= 074;ання гефітинібоl= 4; слід припинити годування груддю (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Здат&= #1085;ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

П&= #1110;д час лікування гефітинібоl= 4; відзначали астенію. Том= 091; пацієнти, у яких спосте = 88;ігаються симптоми астенії, повинні дот = 88;имуватися обережностo= 0; при керуван = 85;і автомобілеl= 4; або роботі з іншими механізмамl= 0;.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Л&= #1110;кування препаратом = 43;ефітиніб-Ві&= #1089;та має призначати = 10; контролюваm= 0;и лікар з досвідом застосуванl= 5;я протипухлиl= 5;них лікарських засобів.

Дозування

Р&= #1077;комендован= ;а доза Гефіти = 85;ібу-Вісти становить 250 мг 1 раз на добу. У разі пропуску дози її слід прийняти, як тільки пацієнт про це згадає. Якщо до наступної дози залишилося менше 12 годин, не слід приймати пропущену д = 86;зу. Не слід приймати подвійну дозу (дві доз&#= 1080; одночасно), щоб компенсуваm= 0;и пропущену.=

Порушенн= я функції печінки

У пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції печінки (кла= 089; В або С за шкалою Чайлда–П’ю), зумо = 74;леним цирозом, плазмова концентрацo= 0;я гефітинібу підвищувалk= 2;ся. За такими па= 094;ієнтами слід ретельно спостерігаm= 0;и на випадок виникнення побічних явищ. У пацієнтів з підвищенимl= 0; рівнями аспартатамo= 0;нотрансфер= 072;зи (АСТ), лужної фосфатази або біліруб= 10;ну, спричинениl= 4;и метастазамl= 0; у печінку, концентрацo= 0;я препарату у плазмі кров= 10; не була підвищеною (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»).

&nb= sp;

&nb= sp;

Порушенн= я функції нирок

П&= #1072;цієнтам з порушення = 84; функції нирок при кл= 110;ренсі креатиніну >= 20 мл/хв корекц= 110;я дози не потрібна. Дані щодо пацієнтів з = 082;ліренсом креатиніну ≤20 мл/хв обмежені, тому таким пацієнтам застосовувk= 2;ти препарат сл= 10;д з обережністn= 2; (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»).

Паці= 08;нти літнього віку

Дозу препарату коригувати залежно від віку не потрібно (див. розділ «&= #1060;армакологі= ;чні властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»).

Пові = 83;ьні метаболізаm= 0;ори CYP2D6

Пацієнтам зі встановленl= 0;м генотипом повільних метаболізаm= 0;орів CYP2D6 спеціальнk= 2; корекція дози не потрібна, однак за ним= 080; слід ретель = 85;о спостерігаm= 0;и на випадок розвитку побічних явищ (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»).

Коре = 82;ція дози, зумовлена токсичністn= 2;

У пацієнтів з тяжкою діареєю або побічними реакціями з боку шкіри можливе тимчасове (д= 086; 14 діб) перериваннn= 3; курсу терапії, після чого застосуванl= 5;я препарату поновлюють = 91; дозі    250 мг (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо пацієн = 90;и після тимчасовогl= 6; припинення терапії погано переносять лікування, застосуванl= 5;я гефітинібу слід відмінити і розглянути альтернатиk= 4;ні методи лікування.

Спосіб застосуванl= 5;я

Таблетки приймати перорально, незалежно від прийому їжі, приблиз= 085;о в один і той самий час кожного дня. Таблетку можна ковтати цілою, запиваючи в = 86;дою, або, якщо не вдається проковтнутl= 0; цілу таблет = 82;у, її можна розчинити у воді (негазовані = 81;). Не слід використовm= 1;вати інші рідини. Таблетку слід опустити у половину склянки питної води, не подрібнюючl= 0;. Воду у склянці необхідно збовтувати до розчинен = 85;я таблетки (це може зайнят = 80; до 20 хвилин). Розчин слід випити одразу післ= 03; розчинення таблетки (протягом         =   60 хвилин). Треба налит = 80; ще півсклянки води, омиваю= 095;и стінки, і випити цю воду також. Розчин можн = 72; вводити також через назогастраl= 3;ьний або гастростомo= 0;чний зонд.

Діти.

Безпека та ефективнісm= 0;ь препарату Г = 77;фітиніб-Віс&= #1090;а для дітей і підлітків (віком до 18 років) не встановленo= 0;. При НДКРЛ у дітей застосуванl= 5;я гефітинібу не є доцільним.

Передоз&= #1091;вання.

Специфічно&= #1075;о лікування при передозуваl= 5;ні гефітинібоl= 4; немає. Проте у I фазі клінічних досліджень обмежену кількість пацієнтів лікували денними дозами до 1000 мk= 5;. Спостерігаl= 3;и збільшення частоти і тяжкості деяких побі = 95;них реакцій, переважно діареї та шк= 110;рних висипань. У випадку побічних реакцій, зум= 086;влених передозуваl= 5;ням, слід застос = 86;вувати симптоматиm= 5;ну терапію; зокрема тяж = 82;у діарею слід лікувати згідно з клінічними рекомендацo= 0;ями. У ході одног= 086; дослідженнn= 3; обмежену кількість пацієнтів лікували що = 90;ижня дозами від 1500 мг до 3500 мг. У цьому дослідженнo= 0; при підвищенні дози експозиція = 75;ефітинібу не збільшувалk= 2;сь, а побічні явища перев = 72;жно були від легкого до помірного с = 90;упеня тяжкості і відповідалl= 0; відомому профілю без = 87;еки гефітинібу.<= i>

Побічні реакції.

Згідно з даними, отриманими = 79; об’єднаної = 73;ази даних клінічних досліджень III фази ISEL, INTEREST та IPASS (з участю 2462 пацієнтів, я= 082;их лікували ге = 92;ітинібом), найчастішиl= 4;и побічними реакціями (ПР), про розвиток яких повідомлялl= 0; у більше 20 % пацієнтів, є діарея і реакції з боку шкіри (в&#= 1082;лючаючи висип, акне, сухість шкіри і свер= 073;іж). ПР зазвичай розвиваютьl= 9;я протягом пе = 88;шого місяця ліку = 74;ання і, як правило, є оборотним = 80;. Приблизно у 8 % пацієнтів виникали тяжкі ПР (критерій за= 075;альної токсичностo= 0; (КЗТ) 3 або 4 ступеня). Приблизно у 3 % пацієнтів лікування було припинено через ПР.

Інтерстиці&= #1072;льне захворюванl= 5;я легень (ІЗЛ) спостерігаl= 3;ось у 1,3 % пацієнтіk= 4; і часто було тяжким (КЗТ 3-4 ступеня). Повідомлялl= 0; про випадки = 079; летальним наслідком.

У таблиці представлеl= 5;о профіль безпеки, яки= 081; базується н = 72; програмі клінічної розробки гефітинібу = 10; даних постмаркетl= 0;нгових досліджень. = 059; таблиці побічні реа = 82;ції подано за частотою на основі пові = 76;омлень про порівнюванo= 0; побічні явища, отрим= 072;них з об’єднано= 11; бази даних клінічних досліджень III фа&= #1079;и ISEL, INTEREST та IPASS (з участю         =             &nb= sp;      2462 пацієнтів, яких лікували ге = 92;ітинібом).

Частота виникнення небажаних ефектів визначаєтьl= 9;я таким чином: дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100 до <1/10); нечасті (≥ 1/1000 до ≤1/100); рідкісні (≥ 1/10= 000 до ≤1/1000); дуже рідкісні (≤ 1/10000); частота невідома (на основі доступних даних неможливо визначити частоту виникнення).

У кожній групі за частотою небажані ефекти представлеl= 5;і у порядку зменшення ї = 93; проявів.

Побі = 95;ні реакції за класом систем органів та частотою<= /b>

Пор= 091;шення обміну речовин і харчування

Дуж= 077; часті

Ано= 088;ексія легкого або помірного ступеня тяж&#= 1082;ості (КЗТ 1 або 2 ступеня).

З боку органів зору

Час= 090;і

Кон= 217;юнктивіт, блефарит і сухість очей*, перева= жно легкого ступеня тяжкості (КЗТ        &nbs= p;  1 ступеня).

Неч= 072;сті

Обо= 088;отна ерозія рогівки, інколи у поєднанні з неправильн= 080;м ростом вій.

Кер= 072;тит (0,12 %).

З боку судин

Час= 090;і

Кро= 074;отечі, такі як носова кровотеча і гематурія.

Рес= 087;іраторні, торакальні та медіастина= 083;ьні порушення

Час= 090;і

Інт= 077;рстиціальн&= #1077; захворюван= 085;я легень (1,3 %), часто тяжке (КЗТ 3-4 ступеня). Повідомлял= 080; про випадки з летальним наслідком.

З боку травної системи

=

Дуж= 077; часті

Діа= 088;ея, переважно легкого або помірного с&#= 1090;упеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 ступеня).

Блю= 074;ання, переважно легкого або помірного ступеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 ступеня).

Нуд= 086;та, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).

Сто= 084;атит, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).

Час= 090;і

Дег= 110;дратація внаслідок діареї, нудота, блюв&= #1072;ння або анорексія.

Сух= 110;сть у роті*, переважно легкого ступеня тяж&#= 1082;ості (КЗТ 1 ступеня= ;).

Неч= 072;сті

Пан= 082;реатит; перфорація шлунково-ки&#= 1096;кового тракту.

З боку гепатобілі= 072;рної системи

Дуж= 077; часті

Під= 074;ищення рівня аланінамін= 086;трансфераз&= #1080;, переважно від незначного до помірного.

Час= 090;і

Під= 074;ищення рівня аспартатам= 110;нотрансфер&= #1072;зи, переважно від незначного до помірног&#= 1086;.

=

Під= 074;ищення рівня білірубіну, переважно від незначного до помірног&#= 1086;.

Неч= 072;сті

Геп= 072;тит***.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуж= 077; часті

Шкі= 088;ні реакції, переважно легкого або помірного ступеня тяжкості (КЗТ 1 або        &nbs= p;  2 ступеня), пустульозн= 080;й висип, іноді свербіж із сухістю шкіри, включаючи тріщини шкіри на тлі еритеми.

Час= 090;і

Змі= 085;и нігтів.

Ало= 087;еція.

Неч= 072;сті

Алергіч= ;ні реакції**, включаючи ангіоневро= 090;ичний набряк і кропив’янк= 091;.

Рід= 082;існі

Бульозн= ;і стани, в т. ч. токсичний епідермаль= 085;ий некроліз, синдром Стівенса-Дж&#= 1086;нсона і мультиформ= 085;а еритема.

Шl= 2;ірний васкуліт.

З боку нирок та сечовиділь= 085;ої системи

Час= 090;і

Аси= 084;птоматичне підвищення креатиніну крові у лабораторн= 080;х аналізах.

Про= 090;еїнурія.

Цис= 090;ит.

Рід= 082;існі

Гем= 086;рагічний цистит.

Заг= 072;льні порушення

Дуж= 077; часті

Аст= 077;нія, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).

Час= 090;і

Гар= 103;чка.

Частота побічних реакцій, пов’язаних зі змінами лабораторнl= 0;х показників, базується н = 72; даних, отриманих від пацієнтів, у яких зміни відповідниm= 3; лабораторнl= 0;х показників порівняно з початковим значенням були на рівн= 110;        =       2 або більшого ступеня КЗТ.

*Така побічна реакція мож = 77; виникати у поєднанні з іншими станами сухості (переважно ш= 082;ірними реакціями), відзначениl= 4;и при застосу = 74;анні гефітинібу.

**Загальна частота таких побіч = 85;их реакцій як алергічні реакції, згідно з об’єднанимl= 0; даними аналізу клінічних досліджень ISEL, INTEREST та IPASS, становила 1,5 % (36 пацієнтів). Дані 14 з 36 пацієнтів були виключені при визначенні частоти, оскільки були ознаки неалергеннl= 6;ї етіології реакцій або = 078; алергія бул = 72; спричинена лікуванням іншими лікарськимl= 0; засобами.=

***Включаючи поодинокі повідомленl= 5;я про печінко = 74;у недостатніl= 9;ть, яка іноді призводила до летального наслідку.=

Інте = 88;стиціальне захворюванl= 5;я легень (ІЗЛ)

У ході клінічного дослідженнn= 3; INTEREST було встановленl= 6;, що частота ІЗЛ-подібни = 93; явищ становила 1,4 % (10) у групі пацієнтів, які отримували гефітиніб, порів= ;няно з 1,1 % (8) у групі пацієнтів, які отримували доцетаксел. Один випадо = 82; ІЗЛ у пацієнта, який отриму = 74;ав гефітиніб, був летальним.=

У ході клінічного дослідженнn= 3; ISEL частота вин= ;икнення ІЗЛ-подібни = 93; явищ у більшості п = 72;цієнтів становила приблизно 1 % в обох групах лікування. У більшості випадків розвиток ІЗЛ-подібни = 93; явищ спостерігаl= 3;и у пацієнтів азійського походження. Частота ІЗЛ серед пацієнтів азійського походження, які приймал = 80; гефітиніб і плацебо, ста= 085;овила приблизно         =     3 % та 4 % відповідно. Один випадо = 82; ІЗЛ у пацієнта, як= 080;й отримував плацебо, був летальним.=

У постмаркетl= 0;нговому моніторингl= 6;вому дослідженнo= 0; в Японії (з участю 3350 пацієнтів) частота ІЗЛ-подібни = 93; явищ у пацієнтів, які отримували гефітиніб, с= 090;ановила 5,8 %. Частка ІЗЛ-подібни = 93; явищ з летальними наслідками становила 38,6 %.

У ході III фази відкритого клінічного дослідженнn= 3; (IPASS) з участю 1217 паці= ;єнтів, у якому порівнювалl= 0; гефітиніб з подвійною хіміотерапo= 0;єю карбоплатиl= 5;ом/паклітак&#= 1089;елом як лікуванням першої ліні= 11; в окремих пацієнтів з розповсюджk= 7;ним НДКРЛ в Азії, частота         =     ІЗЛ-под&= #1110;бних явищ становила 2,6 % m= 1; групі лікування г = 77;фітинібом порівняно з 1,4= % у групі лікування карбоплатиl= 5;ом/паклітак&#= 1089;елом.

Повідомл= ення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Повідомлен= ;ня про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції після реєстрації лікарськогl= 6; засобу є важливим. Це дає змогу продовжуваm= 0;и контроль за співвідношk= 7;нням користь/риз = 80;к лікарськогl= 6; засобу. Медичних працівникіk= 4; просять повідомлятl= 0; про будь-які підозрюванo= 0; побічні реакції.

<= /span>

Терм&= #1110;н придатностo= 0;. 3 роки.

Умов&= #1080; зберігання.

Зберіга&= #1090;и при температурo= 0; не вище 25 °С у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упак = 86;вка.

По 10 таблето= ;к у блістері, п&#= 1086; 3 блістери в картонній коробці.

Категор&= #1110;я відпуску.=

За рецептом.=

Виро= 073;ник.        &= nbsp;           &nbs= p;            &= nbsp;          <= /b>

С&= #1110;нтон Хіспанія, С.Л.<= o:p>

&nb= sp;

Місц = 77;знаходженн&#= 1103; виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Вул. К/Кастелло, n^=
086;1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія.

Пор= 091;шення обміну речовин і харчування	Дуж= 077; часті	Ано= 088;ексія легкого або помірного ступеня тяж&#= 1082;ості (КЗТ 1 або 2 ступеня).
З боку органів зору	Час= 090;і	Кон= 217;юнктивіт, блефарит і сухість очей*, перева= жно легкого ступеня тяжкості (КЗТ &nbs= p; 1 ступеня).
Неч= 072;сті	Обо= 088;отна ерозія рогівки, інколи у поєднанні з неправильн= 080;м ростом вій.
Кер= 072;тит (0,12 %).
З боку судин	Час= 090;і	Кро= 074;отечі, такі як носова кровотеча і гематурія.
Рес= 087;іраторні, торакальні та медіастина= 083;ьні порушення	Час= 090;і	Інт= 077;рстиціальн&= #1077; захворюван= 085;я легень (1,3 %), часто тяжке (КЗТ 3-4 ступеня). Повідомлял= 080; про випадки з летальним наслідком.
З боку травної системи =	Дуж= 077; часті	Діа= 088;ея, переважно легкого або помірного с&#= 1090;упеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 ступеня).
Блю= 074;ання, переважно легкого або помірного ступеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 ступеня).
Нуд= 086;та, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).
Сто= 084;атит, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).
Час= 090;і	Дег= 110;дратація внаслідок діареї, нудота, блюв&= #1072;ння або анорексія.
Сух= 110;сть у роті*, переважно легкого ступеня тяж&#= 1082;ості (КЗТ 1 ступеня= ;).
Неч= 072;сті	Пан= 082;реатит; перфорація шлунково-ки&#= 1096;кового тракту.
З боку гепатобілі= 072;рної системи	Дуж= 077; часті	Під= 074;ищення рівня аланінамін= 086;трансфераз&= #1080;, переважно від незначного до помірного.
Час= 090;і	Під= 074;ищення рівня аспартатам= 110;нотрансфер&= #1072;зи, переважно від незначного до помірног&#= 1086;.
=	Під= 074;ищення рівня білірубіну, переважно від незначного до помірног&#= 1086;.
Неч= 072;сті	Геп= 072;тит***.
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Дуж= 077; часті	Шкі= 088;ні реакції, переважно легкого або помірного ступеня тяжкості (КЗТ 1 або &nbs= p; 2 ступеня), пустульозн= 080;й висип, іноді свербіж із сухістю шкіри, включаючи тріщини шкіри на тлі еритеми.
Час= 090;і	Змі= 085;и нігтів.
Ало= 087;еція.
Неч= 072;сті	Алергіч= ;ні реакції**, включаючи ангіоневро= 090;ичний набряк і кропив’янк= 091;.
Рід= 082;існі	Бульозн= ;і стани, в т. ч. токсичний епідермаль= 085;ий некроліз, синдром Стівенса-Дж&#= 1086;нсона і мультиформ= 085;а еритема.
Шl= 2;ірний васкуліт.
З боку нирок та сечовиділь= 085;ої системи	Час= 090;і	Аси= 084;птоматичне підвищення креатиніну крові у лабораторн= 080;х аналізах.
Про= 090;еїнурія.
Цис= 090;ит.
Рід= 082;існі	Гем= 086;рагічний цистит.
Заг= 072;льні порушення	Дуж= 077; часті	Аст= 077;нія, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).
Час= 090;і	Гар= 103;чка.