ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>

ЛАКТОКСИЛ® =

(LACTОXYLUM)

Склад:=

діючі речов= ини: ксиліт, натрію лактат, натрiю хлорид, кальцiю хлорид, калiю хлорид, ма= гнiю хлорид;

100 мл розчину містять ксиліту 7,5 г; натрію лактату 1,05 г; натрiю хлори= ду 0,288 г; кальцiю хл= ориду 0,01 г; калiю хлорид= у 0,03 г; магнiю хлори= ду 0,01 г;

допоміжна речовина: вода для iн’єкцiй.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рiдина; теоретична осмолярнiсть – 790 мОсм/л; рН – 6,0–7,6.

Іонний склад препарату: Na⁺– 143,0 ммоль/л, K⁺– 4,0 ммоль/л, Ca⁺⁺– 0,9 ммоль/л, <= /span>Mg^{++ <=
/sup>– 1,1 ммоль/л, Cl^-– 57,2 ммоль/л,
СН₃СН(ОН)СОО^{- –
93,7 ммоль/л. Енергетична}}= цінність – 300 ккал/л= .

Фармакотерапевтична група. Додаткові розчини для внутрішньовенного введення. Електроліти у комбінації з іншими препаратами. Код АТХ В05Х А31.

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодина= міка.

Лактоксил^® чинить реологiчну, протишокову, дезiнтоксикацiйну, залужнювальну дію, стимулює перистальтику кишечнику. Основн= ими дiючими речовинами у препаратi є ксиліт і натрiю лактат. Ксиліт – це п’ятиатомний спирт, який при внутрішньовенному введенні швидко включається у загальний метаболізм, 80 % якого засвоюється у печінці і накопичується у вигляді глікогену, решта ксил= іту засвоюється тканинами інших органів (нирок, серця, підшлункової залози, надниркових залоз, головного мозку) та виділяється із сечею. = Iзотонiчний розчин ксиліту чинить дезагрегантну дiю i, таким чином, поліпшує мiкроциркуляцiю i перфузiю ткани= н. Продукт обміну вуглеводів, ксиліт, є пентитолом і безпосередньо включається у пентозофосфатний цикл метаболізму. Ксиліт, на відміну від фруктози і сорбітолу, не спричиняє зниження у печінці нуклеотид= ів (АТФ, АДФ, АМФ), а також він безпечний для введення хворим, які не перенося= ть фруктози або мають дефіцит ферменту фруктозо-1,= 6-дифосфатази. Вважається, що ксиліт чинить більш вираже= ну антикетогенну, азотзберігаючу дію, ніж глюкоза, і однаково добре засвоюєтьс= я як у перед-, так і в післяопераційний період. Зважаючи на те, що ксиліт є джер= елом енергії з незалежним від інсуліну метаболізмом, діє антикетогенно і ліпотро= пно, він рекомендується для застосування, як засіб парентерального харчування хворих, особливо тих, які перенесли операції на шлунково-кишковому тракті. Максимальна швидкість утилізації ксиліту становить 0,25 г/кг маси тіла/год.=

Натрію лактат належить до залужнювальних засобів сповільненої дії. При введенні в судинне русло із натрію лактату вивільняється натрій, СО_{2
і Н₂О, які утворюють бікарбонат, що призводить до збільшення луж=
ного
резерву крові. На відміну від розчину натрію гідрокарбонату, корекція
метаболічного ацидозу за допомогою натрію лактату проходить повільніше, в м=
іру
включення його в обмін речовин, і не спричиняє різких коливань рН. Багатьма
дослідженнями встановлено, що натрію лактат позитивно впливає на серцеву
діяльність, а також регенерацію і дихальну функцію крові, чинить
дезінтоксикаційну дію, сприяє підвищенню діурезу, покращує функцію печінки і
нирок. Дія натрію лактату проявляється через 20–30 хвилин після введення.}

Натрію хлорид чинить регідратуючу дію, поповнює дефіцит іонів натрію і хлору при різних патологічних станах.

Кальцію хлорид поповнює дефіцит іонів кальцію. Іони кальцію необхідні для здійснення процесу передачі нервових імпульсів, скорочення скелетних і гладких м’язів, діяльності міокарда, формування кісткової тканини, згортання крові. Знижує проникність клітин і судинної стінки, запобігає розвитку запальних реакцій, підвищує стійкість організму до інфекцій.

Калію хлорид відновлює водно-електролітний бала= нс. Чинить негативну хроно- і батмотропну дію, у високих дозах – негативну іно-, дромотропну та помірну діуретичну дію. Бере участь у процесі проведення нервових імпульсів. Підвищує вміст ацетилхоліну і спричиняє збудження симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Поліпшує скорочення скелетних м’язів при м’язовій дистрофії, міастенії.

Фармакокінетика.

Слід враховувати, що завдяки своєму cкладу Лактоксил^®належить до групи багатокомпонентних гіперосмолярних розчинів. Після введення препарату у вену підвищується осмотичний тиск крові, посилюється евакуація рідини із тканин у судинне русло, підвищуються процеси обміну речовин, покращується дезінтоксикаційна функція печінки, посилюється серцева діяльність, підвищує= ться діурез.

Ксиліт швидко включається у загальний метаболiзм, 80–90 % його утилiзується у печi= нцi i накопичується у виглядi глiкогену, 5 % вiдкладається у тканинах мозку, серцевому м’язi i скелетнiй мускулатурi, 6–12 % видiляється iз сечею. При введеннi в судинне русло iз натрiю лактату вивiльняється натрiй, СО_{2
i Н₂О, якi утворюють бiкарбонат натрiю, що призводить до збiльше=
ння
лужного резерву кровi. Активною вважається тiльки половина введеного натрiю
лактату (iзомер L), а друга половина (iзомер D) не метаболiзується i
видiляється iз сечею.}

Натрію хлорид швидко виводиться із судинного русла, лише тимчасово збільшуючи об’єм циркулюючої крові.

<= /p>

Клінічні характеристики.=

Показання.<= o:p>

Для поліпшення капілярного кровотоку з метою профілактики та лікування травматичного, операцiйного, гемолiтичного, токсичного і опiкового шоку, при гострiй крововтратi, опiковiй хворобi; iнфекцiйних захворюваннях, що супроводжуються інтоксикацією, при загостренні хронiчного гепатиту; сепсисі; для передоперацiйної пiдготовки та в пiсляоперацiйний перiод; для поліпшення артеріального і венозного кровообігу; для корекції кислотно-лужного стану; для часткового покриття потреби у вуглеводах, при порушеннях утилізації глюкози; як засіб для покриття потреби організму в калоріях при парціальному та повноцінному парентеральному харчуванні.

<= /b>

Протипоказання.

Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату. Лактоксил<= sup>® не застосовувати при алкалозi, а також у випадках, коли протипоказане влива= ння великих об’ємів рiдини (крововилив у мозок, тромбоемболiя, серцево-судинна декомпенсацiя, артеріальна гіпертензія III ст., термінальна ниркова недостатність), зневоднення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не застосовувати як розчинник-носій для інших лікарських засобів.

Особливості застосування.

Препарат застосовувати пiд контролем показникiв кислотно-лужного стану = та електролітів крові, функцiонального стану печінки і артеріального тиску. З обережністю вводити хворим на калькульозний холецистит. Хворим на цукровий діабет введення препарату застосовувати під контролем цукру в крові. <= /o:p>

<= /b>

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Даних щодо протипоказань у період вагітності і годування груддю немає.

<= /b>

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки препарат слід застосовувати в умовах стаціонару, даних про такі впливи нема= є.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Лактоксил^® вводити дорослим внутрiшньовенно краплинно зі швидкістю 40–60 крапель за хвилину. При необхідності допускається струминне введення препарату після проведення про= би шляхом краплинного введення зі швидкістю 30 крапель за хвилину. Після введе= ння 15 крапель введення препарату слід припинити, а через 3 хвилини, у разі відсутності реакції, Лактоксил^®вводити струминно.

При травматичному, опiковому, пiсляоперацiйному i гемолiтичному шоках дорослим вводити по 600–1000 мл (10–15 мл/кг маси тiла хворого) одноразово i повтор= но по 600–1000 мл (10– 15 мл/кг маси тiла хворого), спочатку струминно, потiм краплинно.

При хронiчних гепатитах дорослим вводити по 400 мл (6–7 мл/кг маси тiла) краплинно.

При гострiй крововтратi дорослим вводити по 1200–1600 мл (до 20 мл/кг маси тiла). У цьому випадку iнфузiї Лактоксил^® рекомендується проводити якомога швидше у спецiалiзованiй машинi швидкої допомоги.

У передоперацiйний перiод і пiсля рiзних хiрургiчних втручань – у дозi = 400 мл (6–7 мл/кг маси тiла) краплинно протягом 3–5 днiв.

При тромбооблiтеруючих захворюваннях кровоносних судин – із розрахунку = 8–10 мл/кг маси тiла краплинно, повторно, через д= ень, до 10 iнфузiй на курс лiкування.

Для парентерального харчування хворих, у тому числі хворих на цукровий діабет, – по 600–1000 мл (10–15 мл на 1 кілограм маси тiла хворого), одноразово або двічі на добу.

=

Діти.

Даних про досвід застосування дітям недостатньо.

=

=

Передозуван= ня.

Виникають явища алкалозу, які швидко зникають самостійно за умови негай= ного припинення введення препарату, іноді – колапс, зневоднення (за рахунок посилення діурезу). При перевищенні швидкості введення можливий розвиток тахікардії, підвищення артеріального тиску, задишка, головний біль, біль за грудиною, біль у животі. Зазначені симптоми швидко зникають самостійно після припинення або значного зменшення швидкості введення розчину.

Побічні реакції.

З б= оку імунної системи: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, гіпертермія.

З б= оку серцево-судинної системи: підвищення або зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, акроціаноз.

З боку нервової системи: тремор, головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

З боку шкіри: шкірні висипання, кропив’янка, відчуття свербежу.

<= /b>

Те= рмін придатності. 2 роки.=

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберiгати в недоступному для дітей місц= і. Не заморожувати.

Несумісніст= ь. Не застосовувати як розчинник-носій для ін= ших лікарських засобів.

Упаковка. По 200 мл або 400 мл у пляшках.

Категорія відпуску. За рецептом= .

=

Виробник. ТОВ «Юрія-Фарм».<= /span>

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281-01-01.