MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01DA10EE.7E816100" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01DA10EE.7E816100 Content-Location: file:///C:/6808D0E3/UA151520101_02EC.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"

для медичного застосування лікарського засобу

 

Омепразол= -Тева

(Omeprazole-Teva)

 

Склад:<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

діюча речовина: омепразол;

1 капсула містить омепразолу 20 мг або 40 мг у складі гастрорезистентних капсул;

допоміжні речовини:<= /span> цукор сферичний, повідон, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію фосфат, гіпромелоза, триетилцитрат, метакрилатний сополімер (тип А), натрію гідроксид, титану діоксид (Е 171), тальк, еритрозин (Е 127)*, індигокармін (Е 132)*, титану діоксид (Е 171)*, вода очищена*, желатин*, хіноліновий жовтий (Е 104)*;

склад чорнила: шелак, етанол безводний, спирт ізопропіловий, пропіленгліколь, спирт бутиловий, повідон, натрію гідроксид, титану діоксид (Е 171).

*У складі капсульної оболонки

 

Лікарська форма. Капсули гастрорезистентні тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

Омепразол-Тева, капсули по 20 мг: синьо-помаранчеві капсули №2 зі штамп= ом «О» на кришечці і «20» на корпусі, що містять мікрогранули біло-бежевого кольору.

Ом= епразол-Тева, капсули по 40 мг: синьо-помаранчеві капсули №0 зі штампом «О» на кришечці і= «40» на корпусі, що містять мікрогранули біло-бежевого кольору.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної ви= разки і гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори протонної помпи. Код АТХ А02В С01.

&n= bsp;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Омепразол, рацеміч= на суміш двох енантіомерів, знижує секрецію кислоти шлункового соку завдяки цільовому механізму дії. Це специфічний інгібітор протонної помпи парієтальних клітин. Він швид= ко діє та забезпечує контроль шляхом оборотного пригнічення секреції кислоти шлункового соку при дозуванні 1 раз на добу.

Омепразол є слабкою основою, яка концентрується та перетворюється на активну форму у сильнокисл= ому середовищі внутрішньоклітинних канальців парієтальних клітин, де пригнічує фермент Н+К+-АТФазу – кислотну помпу. Цей вплив на кі= нцевий етап утворення кислоти є дозозалежним і забезпечує високоефективне інгібува= ння як базальної, так і стимульованої секреції кислоти незалежно від природи подразника.

Фармакодинамічні ефекти

Усі відзначені фармакодинамічні ефекти ґрунтуються на впливі омепразолу на секрецію кислот= и.

Вплив на секрецію кислоти у шлунку

Пероральний прийом омепразолу 1 раз на добу забезпечує швидке та ефективне пригнічення секреці= ї кислоти у шлунку як у денний, так і в нічний час, максимальний ефект досягається протягом 4 днів лікування.

Застосування омепр= азолу у дозі 20 мг пацієнтам з виразкою дванадцятипалої кишки спричиняє середнє зниження внутрішньошлункової кислотності щонайменше на 80 % протягом 2= 4 годин, яке підтримується і надалі, з середнім зменшенням пікового виділення кислоти після стимуляції пентагастрином приблизно на 70 % через 24 години післ= я прийому лікарського засобу.

Пероральний прийом омепразолу у дозі 20 мг пацієнтам з виразкою дванадцятипалої кишки дозволяє підтримувати внутрішньошлунковий pH на рівні ≥ 3 в середньому протягом 17 з 24 годин після прийому лікарського засобу.<= /p>

Внаслідок зниження секреції кислоти і внутрішньошлункової кислотності омепразол дозозалежно зменшує/нормалізує експозицію кислоти у стравоході у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Пригнічення секреції кислоти пов'язане з площею під фармакокінетичною кривою (AUC) омепразолу, а не з фактичною концентрацією у плазмі крові у певний момент часу.

Під час лікування омепразолом випадків тахіфілаксії не спостерігалося.

Вплив на Helicobacter pylori = (H.pylori)

H. pylori асоціюється з пептичною виразкою, включаючи виразку шлунка та дванадцятипалої кишки. H. pylori є основним фактором розвитку гастриту. H. pylori разом з кислотою шлунково= го соку є головними факторами розвитку пептичної виразкової хвороби. H. pylori основний фактор розвитку= атрофічного гастриту, асоційованого з підвищеним ризиком розвитку раку шлунка.

Ерадикація H. pylori за допомогою омепразолу = та антибіотиків пов'язана з високим рівнем виліковування та довготривалою ремі= сією пептичних виразок.

Було проаналізовано різні схеми подвійної терапії і виявлено, що вони є менш ефективними, ніж потрійна терапія. Проте можливість їх застосування можна розглянути в тих випадках, коли відома підвищена чутливість виключає застосування будь-якої потрійної комбінації.

Інші ефекти, пов'язані з пригніченням кислотності

Під час довготрива= лого лікування була зареєстрована дещо вища частота виникнення кіст шлункових за= лоз. Такі зміни є фізіологічним наслідком значного пригнічення секреції кислоти,= вони доброякісні та, очевидно, є оборотними.

Зниження кислотнос= ті шлункового соку будь-якими засобами, зокрема ІПП, збільшує кількість бактер= ій у шлунку, які зазвичай присутні у шлунково-кишковому тракті. Лікування препаратами, що знижують кислотність шлункового соку, може призвести до незначного підвищення ризику шлунково-кишкових інфекцій, зокрема спричинени= х Salmonella, Campylobacter та у госпіталізованих пацієнтів можливо також Clostridium difficile.

Під час лікування антисекреторними лікарськими засобами у сироватці крові збільшується рівень гастрину у відповідь на зниження секреції кислоти. Внаслідок зниження кислотності шлункового соку зростає рівень хромограніну А (CgA). Підвищений рівень CgA може перешкоджати діагностиці нейроендокринних пухлин. Наявні опубліковані дані свідчать про те, що лікування ІПП слід припиняти за період від 5 днів до 2 тижнів до визначення рівня CgA. Це дозволить рівню CgA, який може бути хибно завищений після лікування ІПП, повернутися до референсного діапазону.

Під час тривалого лікування омепразолом у деяких пацієнтів (як дітей, так і дорослих) спостерігалося збільшення кількості ентерохромафіноподібних клітин, це, мож= ливо, пов'язано з підвищенням рівня гастрину в сироватці крові. Клінічне значення отриманих даних не з'ясоване.

Діти

Під час неконтрольованого дослідження у дітей (у віці від 1 до 16 років) з тяжким рефлюкс-езофагітом омепразол у дозах від 0,7 до 1,4 мг/кг покращував перебіг езофагіту у 90 % випадків та значно зменшував рефлюксні симптоми. Під = час простого сліпого дослідження діти у віці від 0 до 24 місяців з клінічн= о встановленим діагнозом «гастроезофагеальна рефлюксна хвороба» отримували лікування омепразолом у дозі 0,5, 1,0 або 1,5 мг/кг маси тіла. Частота епізодів блюва= ння/регургітації зменшилася на 50 % через 8 тижнів лікування, незалежно від дози.=

Ерадикація H. pylori у дітей

Рандомізоване подв= ійне сліпе клінічне дослідження (дослідження Héliot) дозволило зробити висновки, що омепразол у комбінації з двома антибіотиками (амоксициліном та= кларитроміцином) був безпечним та ефективним під час лікування інфекції H. pylori у дітей віком від 4 років з гастритом. Рівень ерадика= ції H. pylori: 74,2 % (23/31 пацієнта) при застосуванні омепразолу + амоксициліну + кларитроміцину порівняно з 9,4 % (3/32 пацієнтів)= при застосуванні амоксициліну + кларитроміцину. Однак не було отримано жодних доказів будь-яких клінічних переваг стосовно диспепсичних симптомів. Це дослідження не дає жодної інформації для дітей віком до 4 років.=

Фармакокінетика.

Абсорбція

Омепразол та магні= єва сіль омепразолу є кислото-нестійкими, тому застосовуються перорально у вигл= яді гранул з кишковорозчинним покриттям, у капсулах або таблетках. Абсорбція омепразолу є швидкою, з піковими плазмовими рівнями, що досягаються приблиз= но через 1–2 години після застосування дози. Абсорбція омепразолу відбувається= в тонкому кишечнику і зазвичай завершується протягом 3–6 годин. Одночасний пр= ийом їжі не впливає на біодоступність. Системна доступність (біодоступність) одн= ієї дози омепразолу становить близько 40 %. Піс= ля повторного застосування дози один раз на добу біодоступність зростає прибли= зно до 60 %.

Розподіл

Уявний об'єм розпо= ділу у здорових суб'єктів становить приблизно 0,3 л/кг маси тіла. Омепразол на 9= 7 % зв'язується з білками плазми крові.

Метаболізм

Омепразол повністю метаболізується системою цитохрому Р450 (CYP). Основна частина його метабол= ізму залежить від специфічних ізоформ CYP2C19, відповідальних за утворення гідроксиомепразолу, основного метаболіту у плазмі крові. Інша частина залеж= ить від іншої специфічної ізоформи, CYP3A4, відповідальної за утворення омепразолсульфону. Як наслідок високої афінності омепразолу до CYP2C19, існ= ує потенціал конкурентного пригнічення та метаболічних взаємодій між лікарськи= ми засобами, які є субстратами для CYP2C19. Однак через низьку афінність до CY= P3A4 омепразол не здатний інгібувати метаболізм інших субстратів CYP3A4. Крім то= го, омепразол не має інгібуючої дії на основні ферменти CYP.<= /p>

Приблизно у 3 % представників європеоїдної раси та у 15–20 % представників азійської раси спостерігається нестача функціонального CYP2C19 ферменту, тому їх називають= «повільними метаболізаторами». У таких осіб метаболізм омепразолу, ймовірно, в основному каталізується CYP3А4. Після повторного застосування дози 20 мг омепразолу о= дин раз на добу показник AUC у «повільних метаболізаторів» був у 5–10 разів вищ= им, ніж у суб'єктів з функціональним CYP2C19 ферментом («швидких метаболізаторі= в»). Середні пікові плазмові концентрації також були в
3–5 разів вищими. Ці дані не впливають на дозування омепразолу.

Виведення

Період напіввиведе= ння омепразолу з плазми крові зазвичай становить менше 1 години як після однократного, так і після повторного застосування дози один раз на добу. Омепразол повністю виводиться з плазми в інтервалі між прийомом двох доз без тенденції до кумуляції під час застосування один раз на добу. Майже 80 % пероральної дози омепразолу виводиться у вигляді метаболітів із сечею, решт= а − з калом, в основному шляхом біліарної секреції.

AUC омепразолу збільшується при повторному застосуванні. Таке збільшення залежить від дози= і призводить до нелінійної залежності дози та AUC після повторного застосуван= ня. Така залежність від часу і дози зумовлена зниженням метаболізму першого про= ходу та системного кліренсу, ймовірно, спричиненого пригніченням ферменту CYP2C19 омепразолом та/або його метаболітами (наприклад, сульфоном). Не було виявле= но впливу жодного метаболіту омепразолу на секрецію кислоти у шлунку.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції печінки

Метаболізм омепраз= олу у пацієнтів з порушенням функції печінки порушується, що призводить до збільш= ення AUC. Омепразол не продемонстрував тенденції до накопичення при застосуванні один раз на добу.

Порушення функції нирок

Фармакокінетика омепразолу, зокрема системна біодоступність та швидкість виведення, не змінюються у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Пацієнти літнього віку

Швидкість метаболі= зму омепразолу у пацієнтів літнього віку (75–79 років) є дещо зниженою.

Діти=

Під час лікування дітей віком від 1 року із застосуванням рекомендованих доз спостерігалися плазмові концентрації, порівнювані з такими у дорослих пацієнтів. У дітей в= іком до 6 місяців кліренс омепразолу є зниженим внаслідок низької здатності до метаболізму омепразолу.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Застосування дорослим=

•            Лікування виразок дванадцятипа= лої кишки

•            Профілактика рецидиву виразок дванадцятипалої кишки

•            Лікування доброякісних виразок шлунка

•            Профілактика рецидиву доброякі= сних виразок шлунка

•            Ерадикація H.pylori у комбінації з відповідними антибіотиками при пептичній виразці

•            Лікування виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованих із прийомом НПЗЗ

•            Профілактика виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованих із прийомом НПЗЗ, у пацієнтів, які нале= жать до групи ризику

•            Лікування рефлюкс-езофагіту

•            Довготривала підтримувальна те= рапія пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ)

•            Лікування симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

•            Лікування синдрому Золлінгера–= Еллісона.

Застосу= вання дітям

Діти віком від 1 року та з масою тіла ≥= ; 10 кг

•            Лікування рефлюкс-езофагіту

•            Симптоматичне лікування печії = та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі

Діти віком від 4 років=

•            У комбінації з антибіотиками д= ля лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої H.pylori.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензимідазолів або до інш= их компонентів лікарського засобу. Омепразол, як і інші інгібітори протонної помпи, не слід застосовувати одночасно з нелфінавіром (див. розділ «Взаємод= ія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій.

Вплив омепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів

Лікарські засоби, всмоктування яких залежить від рН шлунка

Пригнічення шлункової кислотності під час лікування омепразолом може знижувати або підв= ищувати абсорбцію лікарських засобів, всмоктування яких залежить від рН шлунка.

Концентрації нелфінавіру та атазанавіру у плазмі крові знижуються при одночасному застосуванні цих лікарських засобів з омепразолом.

Одночасне застосування омепразолу = і нелфінавіру протипоказане (див. ро= зділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування омепразолу (40 мг 1 р= аз/добу) знижувало середню експозицію нелфінавіру приблизно на 40 %, а середня експозиція фармакологічно активного метаболіту М8 знижувалася приблизно на = 75–90 %. Взаємодія може також включати інгібування CYP2C19.

Не рекомендується одночасне застосування омепразолу та атазанавіру. У результаті одночасного прийому омепразолу (40 мг 1 раз/добу) з комплексом атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг у здорових добровольців на 75 % зменшила= ся експозиція атазанавіру. Збільшення дози атазанавіру до 400 мг не компенсує вплив омепразолу на експозицію атазанавіру. У результаті одночасного прийом= у здоровими добровольцями омепразолу (20 мг 1 раз/добу) з комплексом атазанавір 400 мг/= ритонавір 100 мг експозиція атазанавіру зменшилася на 30 % порівняно із застосуванням комплексу атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг.

Одночасне застосування омепразолу (20 мг 1 раз/добу) та дигоксину здоровими добровольцями спричинило  підвищення біодоступності дигоксину на 10 %. Вкрай рідко повідомляли про випадки токси= чності дигоксину. Слід з обережністю одночасно застосовувати дигоксин та високі до= зи омепразолу пацієнтам літнього віку. У таких випадках показаний посилений те= рапевтичний моніторинг дигоксину з боку лікаря.

У здорових добровольців спостеріга= лася фармакокінетична (ФК)/фармакодинамічна (ФД) взаємодія між клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг/добова підтримуюча д= оза 75 мг) та омепразолом (80 мг на добу перорально), що призводила до зменшення експозиції активного метаболіту клопідогрелю у середньому на 46 %= та зменшення максимальної інгібуючої дії (АДФ-індукованої) агрегації тромбоцит= ів у середньому на 16 %. Суперечливі дані щодо клінічних проявів цієї ФК/ФД взаємодії з точки зору основних серцево-судинних захворювань були отримані у ході проведення обсерваційних і клінічних досліджень. Як запобіжний захід с= лід уникати одночасного застосування омепразолу і клопідогрелю.

Інші діючі речовини

Абсорбція посаконазолу, ерлотинібу, кетоконазолу та ітраконазолу значно зменшується, і таким чи= ном клінічна ефективність може погіршуватися. Слід уникати одночасного прийому = лікарського засобу з посаконазолом та ерлотинібом.

Діючі речовини, які метаболізуютьс= я з участю CYP2C19

Омепразол є помірним інгібітором C= YP2C19 – основного ферменту, який бере участь у метаболізмі омепразолу. Таким чином,= при його одночасному застосуванні з діючими речовинами, які також метаболізують= ся CYP2C19, метаболізм цих речовин може погіршуватися, а системна експозиція − підвищуватися. Прикладами таких препаратів є R-варфарин та інші антагоністи вітаміну К, цилостазол, діазепам і фенітоїн.<= /p>

Рекомендується контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі крові упродовж перших двох тижнів після початку лікування омепразолом та, якщо дозу фенітоїну коригують, після закінчення лікування омепразолом необхідний моніторинг та подальше коригува= ння дози.

У здорових добровольців введення омепразолу у дозі 40 мг підвищувало Сma= x та AUC цилостазолу на 18 %= та 26 % відповідно, а одног= о з його активних метаболітів – на 29 % та 69 % відповідно.<= /p>

Невідомі механізми взаємодії<= /o:p>

У результаті одночасного прийому омепразолу = з саквінавіром/ритонавіром концентра= ції саквінавіру у плазмі крові збільшилися приблизно до 70 %, що асоціюєть= ся з доброю переносимістю у
ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Повідомляли про підвищення концентрації такролімусу в сироватці крові при одночасному застосуванні з омепразолом. Необхідний посилений моніторинг кон= центрації такролімусу та функції нирок (кліренс креатиніну) при одночасному прийомі з омепразолом та за необхідності коригування дози такролімусу.

Повідомляли про підвищення рівня метотрексату у деяких пацієнтів при одночасному прийомі з ІПП. У разі необхідності застосування метотрексату у високих дозах слід розглянути питання про тимчасову відміну омепразолу.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику омепразолу

Інгібітори CYP2C19 та/або CYP3A4

Оскільки метаболізм омепразолу відбувається з участю CYP2C19 і CYP3A4, діючі речовини з відомою здатністю інгібувати CYP2= C19 або CYP3A4 (наприклад кларитроміцин= і вориконазол) можуть спричиняти підвищення сироваткових рівнів омепразол= у, зменшуючи швидкість його метаболізму. Супутнє лікування омепразолом та вориконазолом може призводити до б= ільш ніж двократного зростання експозиції омепразолу. Оскільки високі дози омепразолу переносяться добре, коригування дози омепразолу загалом не потрі= бне. Проте слід розглянути питання коригування доз у пацієнтів з тяжкими порушен= нями функції печінки та, якщо показано тривале лікування.

Індуктори CYP2C19 та/= або CYP3A4

Діючі речовини з відомою здатністю індукувати CYP2С19, CYP3А4 або обидва ферменти (наприклад рифампіцин, звіробій звичайний), можуть призвести до зменшення = рівнів омепразолу в сироватці крові, прискорюючи швидкість його метаболізму.<= /o:p>

 

Особливості застосування.

Якщо наявні такі тривожні симптоми як значна ненавмисна втрата маси тіла, безперервне блювання, дисфагія, блювання кров'ю або мелена, якщо є підозра чи наявність виразки, необхідно виключити наявні= сть злоякісного утворення, оскільки прийом лікарського засобу може маскувати його симптоми та затримувати встановлення правильного діагнозу.

Одночасне застосуван= ня атазанавіру з ІПП не рекомендується. Якщо комбінації атазанавіру з ІПП не м= ожна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад вірусне навантаження) у поєднанні зі збільшенням дози атазанавіру до 400 мг на 100 = мг ритонавіру; доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг.

Лікування інгібіторами протонної помпи може = призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, спричинених так= ими бактеріями як Salmonella і Campylobacter, а у госпіталізованих пацієнтів, можливо, спричиненої Clostridium difficile.

Омепразол є інгібітором CYP2С19. На початку = чи у кінці лікування омепразолом необхідно приймати до уваги потенційну можливіс= ть взаємодії із засобами, що метаболізуються CYP2С19, наприклад із клопідогрел= ем. Клінічна значущість цієї взаємодії залишається незрозумілою. Як запобіжний захід необхідно уникати одночасного застосування омепразолу і клопідогрелю.

Збільшення концентра= ції CgA може впливати на результати досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання такого впливу необхідно припинити прийом омепразолу= за 5 днів до проведення визначення рівня CgA. Якщо рівні CgA і гастрину не повернулися в діапазон еталонних значень після початкових вимірювань, вимірювання цих показників слід повторити через 14 днів після припинення лікування інгібітором протонної помпи.

У пацієнтів, які при= ймали омепразол, спостерігався гострий тубулоінтерстиціальний нефрит (ТІН). Він м= оже виникнути в будь-який момент терапії омепразолом. Гострий тубулоінтерстиціальний нефрит може прогресувати до ниркової недостатності.<= /span> У разі підозри на TIН слід припинити застосуван= ня омепразолу та негайно розпочати відповідне лікування.

Омепразол, як і інші кислото-інгібуючі препа= рати, може знижувати поглинання вітаміну В12 (ціанокобаламіну) через г= іпо- або ахлоргідрію. Це необхідно враховувати при лікуванні пацієнтів із дефіци= том вітаміну В12 або з ризиком зниження поглинання вітаміну В12= під час довготривалої терапії.

Застосування інгібіторів протонної помпи, ос= обливо у високих дозах та упродовж тривалого часу (> 1 року), може незначно підвищувати ризик переломів стегна, зап'ястя та хребта, в основном= у у пацієнтів літнього віку або у разі інших наявних факторів ризику. Спостереж= ні дослідження припускають, що ІПП можуть підвищувати ризик переломів загалом = на 10–40 %. У деяких випадках це пов'язано з наявністю у пацієнта інших факторів ризику. Пацієнтів з ризиком остеопорозу слід забезпечувати належним лікуванням та адекватним вживанням вітаміну D і кальцію.<= /p>

У пацієнтів, які при= ймають ІПП, включаючи омепразол, упродовж щонайменше 3 місяців може виникнути тяжка гіпомагніємія (у більшості випадків гіпомагніємії пацієнти застосовували лікарський засіб впродовж 1 року). Гіпомагніємію можна запідозрити за такими серйозними проявами як втомлюваність, м'язові спазми, судоми, делірій, запаморочення, шлуночкова аритмія. Однак слід мати на увазі, що у деяких випадках прояви можуть бути замасковані, що перешкоджає вчасному розпізнава= нню такого ускладнення. У більшості пацієнтів прояви гіпомагніємії зникають і с= тан нормалізується після застосування препаратів магнію та відміни інгібіторів протонної помпи.

У пацієнтів, які потребують тривалого застос= ування ІПП та супутньо застосовують дигоксин або інші лікарські засоби, що можуть спричин= ити гіпомагніємію (наприклад діуретики), слід перевіряти рівень магнію до почат= ку лікування та періодично = - під час лікування.

Про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (<= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US'>TEN), медикаментозну реакцію з еозинофілією і с= истемними симптомами (DRESS) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (A<= /span>GEP), які можуть бути загрозливими для життя або летальними, повідомляли дуже рідко і, відповідно, рідко у зв'язку з застосу= ванням омепразолу.

Застосування ІПП іноді може бути асоційовано= з появою підгострого шкірного червоного вовчаку (ПШЧВ). При появі шкірних проявів, особливо на ділянках, які піддавалися впливу сонячного випромінюва= ння та супроводжуються артралгією, слід негайно звернутися до лікаря та розглян= ути можливість припинення застосування омепразолу. Наявність випадків ПШЧВ в анамнезі, який розвивався після застосування ІПП, може підвищувати ризик по= яви підгострого ПШЧВ при застосуванні інших інгібіторів протонної помпи.

У деяких випадках лікування хронічних захвор= ювань у дітей може потребувати більш тривалого застосування лікарського засобу, х= оча це не рекомендовано.

Під час довготривалої терапії, а особливо у випадках, коли термін лікування перевищує 1 рік, пацієнти повинні знаходити= ся під регулярним медичним контролем.

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість = деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози= або недостатність сахарази-ізомальтази не слід приймати цей засіб.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. <= /i>Результати трьох проспективних епідеміологічних досліджень (більше 1000 вагітних жінок, пологи яких пройшли успішно) не виявили негативної дії омепразолу на перебіг вагітності та/або = на здоров'я плода/новонародженої дитини. Лікарський засіб можна застосовувати у період вагітності.

Годування груддю. Омепразол проникає у грудне молок= о, але його вплив на організм немовляти при застосуванні у терапевтичних дозах є малоймовірним.

Репродуктивна функція. Пероральне застосування рацемічної суміші омепразо= лу у дослідженнях на тваринах не впливало на репродуктивну функцію.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

Малоймовірно, що лік= арський засіб впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами. Можуть спостерігатися такі небажані реакції на застосування препарату як запаморочення і порушення зору. Якщо такі розлади спостерігают= ься, пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з механізма= ми.

 

Спосіб застосування та дози.

Перед початком лікування необхідно виключити наявність злоякісного утворення, оскільки призначення омепразолу може замаскувати симптоми та ускладнити встановлення діагнозу. Дозування= для дорослих

Лікування виразок дванадцятипалої = кишки

Pекомендована доза для пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки становить 20 мг омепразолу 1 раз/добу. У більшості пацієнтів виразка дванадцятипалої кишки загоюється протягом 2 тижнів. У паціє= нтів, які не повністю вилікувалися після початкового курсу, загоєння зазвичай нас= тає протягом додаткового двотижневого періоду лікування. У пацієнтів із поганою відповіддю захворювання на терапію рекомендована доза становить 40 мг омеп= разолу на добу і загоєння ви= разки зазвичай досягається протягом 4 тижнів.

Профілактика рецидиву виразок дванадцятипалої кишки

Для профіл= актики рецидиву виразки дванадцятипалої кишки у пацієнтів з негативним результатом тесту на H. pylori або при неможливості ерадикації H. pylori рекомендована доза становить 20 мг омепраз= олу 1 раз/добу. Для деяких пацієнтів може бути достатньою добова доза 10 мг*. <= /span>Якщо лі= кування неефективне, дозу можна збільшити до 40 мг.

Лікування доброякісних виразок шлунка

Рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз/добу. У більшості пацієнтів виразка шлунка загоюється протягом 4 тижнів. У пацієнтів, які не повністю вилікувалися після початкового курсу, заго= єння зазвичай настає протягом додаткового 4-тижневого періоду лікування. У паціє= нтів з поганою відповіддю захворювання на терапію рекомендована доза становить 40 мг оме= празолу на добу, і загоєння зазвичай досягається протягом 8 тижнів.

Профілактика рецидиву доброякісних= виразок шлунка

Рекомендована доза для профілактики рецидиву= у пацієнтів з поганою відповіддю виразки шлунка на терапію становить 20 мг оме= празолу 1 раз/добу. При необхідності дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз/добу.=

Ерадикація H. pylori при пептичній виразці

Для ерадикації H. рylori при виборі антибактеріал= ьних лікарських засобів слід враховувати індивідуальну переносимість лікарського засобу та дотримуватися національних, регіональних і місцевих особливостей = та настанов щодо лікування.

- Омепразолу 20 мг + кларитроміцину 500 мг + амоксициліну 1000 мг 2 рази/добу протягом 1 тижня, = або

- Омепразолу 20 мг + кларитроміцину 250 мг (при необхідності 500 мг) + метронідазолу 400 мг (при необхідності 500 мг, або тинідазолу 500 мг) 2 рази/добу протягом 1 тижня, а= бо

- Омепразолу 40 мг 1= раз/добу + амоксициліну 500 мг + метронідазолу 400 мг (при необхідності 500 мг = або тинідазолу 500 мг) 3 рази/добу протягом 1 тижня.

При кожній схемі, якщо пацієнт усе ще H.pylori-позитивний, терапію можна повторити.

Лікування НПЗЗ-асоційованих виразо= к шлунка і дванадцятипалої кишки

Для лікува= ння виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних із застосуванням НПЗЗ, рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз/добу. У більшості пацієнтів виразка загоюється впр= одовж 4 тижнів. У пацієнтів, які не повністю вилікувалися після початкового курсу, загоєння зазвичай настає протягом додаткового 4-тижневого періоду лікування= .

Профілактика НПЗЗ-асоційованих виразок шлунка і дванадцятипалої кишки у пацієнтів, які належать до групи ризику<= /i>

Для профілактики виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованих із прийомом НПЗЗ, у пацієнтів, які нале= жать до групи ризику (вік понад 60 років, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки= в анамнезі, кровотеча з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту в анамнезі= ), рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз/добу.=

Лікування рефлюкс-езофагіту<= /p>

Рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз/добу. У більшості пацієнтів одужання настає протягом 4 тижнів. Пацієнтам, у яких не настає повне одужання після початко= вого курсу, рекомендовано подальше лікування протягом 4 тижнів. Для пацієнтів із тяжким езофагітом рекомендується 40 мг омепразолу на добу, при цьому одужан= ня зазвичай досягається протягом 8 тижнів.

Довготривала підтримувальна терапія пацієнтів із ГЕРХ

Для довготривалого лікування пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою рекомендована доза становить 10 мг* омепразолу 1 раз/добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20–40 мг омепразолу 1 раз/добу.

Лікування симптомів ГЕРХ

При лікуванні симпто= мів ГЕРХ рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз/добу. Пацієнту може бути достатньою доза= 10 мг*, дозу слід коригувати в індивідуаль= ному порядку. Якщо не досягається бажаний результат після 4 тижнів лікування омепразо= лом у дозі 20 мг на добу, пацієнта слід додатково обстежити.

Лікування синдрому Золлінгера–Еллісона<= /span>

Для пацієнтів із синдромом Золлінгера–Еллісона підбір дози слід проводити індивідуально. Лікування триває до зникнення клінічних проявів хвороби. Рекомендована початкова доза становить 60 мг омепразолу 1 раз/добу. Спостереження за понад  90 % пацієнтів з тяжкими захворюваннями = та недостатньою реакцією на інші види лікування виявило ефективність підтримую= чої терапії у дозах 20–120 мг на добу. Добову дозу вище 80 мг слід розподілити = та застосовувати за 2 прийоми. =

Дозування для дітей<= /span>

Діти віком від 1 року та масою тіла ≥ 10 кг

Лікування рефлюкс-езофагіту<= /p>

Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при ГЕРХ

Рекомендації з дозув= ання:

Вік

Маса тіла

Дозування

≥ 1 року

10–20 кг

10 мг* 1 раз/добу.

При необхідності дозу можна підвищити до 20 м= г 1 раз/добу.

≥ 2 років

> 20 кг

20 мг 1 раз/добу.

При необхідності дозу можна підвищити до 40 м= г 1 раз/добу.

Лікування рефлюкс-езофагіту: тривалість лікування становить 4–8 тижнів.

Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при ГЕРХ: тривалість лікування становить 2–4 тижні. Якщо не досягається бажаний результат після 2–4 тижнів, пацієнта слід додатково обстежити.

Діти віком від 4 років

Лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричинен= ої H. рylori

Вибір відповідної ко= мбінованої терапії повинен проходити відповідно до офіційних національних, регіональни= х та місцевих особливостей бактеріальної резистентності. Також слід враховувати = тривалість лікування (від 7 до 14 днів) та відповідне застосування антибактеріальних препаратів. Лікування слід проводити під наглядом лікаря.=

Рекомендації з дозув= ання:

Маса тіла

Дозування

15–30 кг

Омепразол 10 мг* + амоксицилін 25 мг/кг маси = тіла + кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла. Препарати приймати разом 2 рази/добу протягом 1 тижня.

31–40 кг

Омепразол 20 мг + амоксицилін 750 мг + кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла. Препарати приймати разом 2 рази/добу протягом 1 тижня.

> 40 кг

Омепразол 20 мг + амоксицилін 1000 мг + кларитроміцин 500 мг. Препарати приймати разом 2 рази/добу протягом 1 тиж= ня.

* – у разі необхідно= сті застосування дози 10 мг лікарський засіб слід застосовувати у відповідному дозуванні.=

Особливі групи пацієнтів

Порушення функцій нирок<= /span>. Для пацієнтів із порушеннями функцій нирок не потрібно коригування = дози (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функцій печінк= и. Для пацієнтів із порушеннями функцій печінки достатньою є добова доз= а 10–20 мг (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку.<= /span> Для пацієнтів літнього віку не потрібно коригування дози (див. розділ «Фармакокінетика»).

Спосіб застосування

Рекомендується приймати капсули вранці, бажано до їди, не пошкоджуючи капсулу (капсули не = слід розжовувати чи розламувати) і запиваючи невеликою кількістю води.

Для пацієнтів із труднощ= ами ковтання та для дітей, які можуть пити або ковтати напівтверду їжу. = Капсули можливо відкрити та безпосередньо ковтнути вміст, запиваючи половиною склянки води, або змішати зі слабо-кислим напоєм, наприклад, фруктовим соком або яблучним пюре чи негазованою водою. Таку суміш необхідно випити негайно після приготування або протягом 30 хвилин. Перед прийом= ом суміш слід збовтати та запити половиною склянки води.

Як варіант, пацієн= ти можуть розсмоктати капсулу та проковтнути гранули, запиваючи половиною скля= нки води. Гранули з кишковорозчинним покриттям не слід розжовувати.<= /span>

 

Діти.

Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 1 року та масою тіла пон= ад 10 кг за призначенням лікаря для лікування рефлюкс-езофагіту, симптоматично= го лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та дітям віком від 4 років для лікування виразки дванадцятипалої ки= шки, спричиненої H. pylori, під конт= ролем лікаря.

 

Передозування.

Відомі дуже обмежені дані щодо ефектів передозування омепразолу у людини. З літературних джерел відомо про дози до= 560 мг омепразолу, також наявні дані про досягне= ння разової пероральної дози до 2400 мг омепразолу, тобто у 120 разів вище, ніж звичайна рекомендована доза.

Повідомлялося про нудоту, блювання, запаморо= чення, абдомінальний біль, головний біль, діарею. Поодинокі випадки передозування супроводжувалися апатією, депресією і сплутаністю свідомості. Але всі вказа= ні симптоми мали скороминучий характер, про серйозні наслідки не повідомляли. =

Швидкість виведення не змінюється (кінетика першого порядку) зі збільшенням дози. У разі необхідності лікування симптоматичне.

 

Побічні реакції.<= o:p>

Найчастішими побічними реакціями (у 1–10 % пацієнтів) є головний біль, абдомінальний біль, запор, діарея, метеоризм та нудота/блювання.=

Про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN), медикаментозну реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) і гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) повідомлялося у зв'язку з лікуванням омепразолом.

Про нижченаведені побічні реакції повідомляли під час проведення клініч= них випробувань омепразолу або постмаркетингового застосування. Жодна з реакцій= не була визнана дозозалежною.

Побічні реакції, класифіковані у наступні групи відповідно до їх впливу= на органи або системи органів.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз і панцитопенія.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, зокрема гарячка, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція/шок.

З боку метаболізму та харчування: гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпомагніємія, що може спричинити гіпокаліємію; тяжка гіпомагніємія,= що може призвести до гіпокальціємії.

З боку психіки: без= соння, тривожність, сплутаність свідомості, депресія, агресія, галюцинації.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, сонливість, порушення відчуття см= аку.

З боку органів зору: нечіткість зору.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, запор, біль у ділянці живота, нудота/блювання, метеоризм, полі= пи із фундальних залоз (доброякісні), сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів, гепатит з/без жовтяниці, печінк= ова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів з існуючим захворюванням печінки. =

З боку шкіри та підшкірної тканини: дерматит, свербіж, висипання, кропив'янка, алопеція, підвищення чутливо= сті до світла (фоточутливість), гострий генералізований екзантематозний пустуль= оз (AGEP), медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRE= SS), мультиформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (ТЕN), підгострий шкірний червоний вов= чак.

З боку кістково-м'язової системи: перелом стегна, зап'ястя або хребта, артралгія, міалгія, м'язова слабкість.

З боку нирок та сечовидільної системи: тубулоінтерстиціальний нефрит (з можливим прогресув= анням до ниркової недостатності).

З боку репродуктивної системи: гінекомастія.

Загальні порушення: нездуж= ання, периферичні набряки, підвищена пітливість, підвищення температури тіла.

Діти

Безпечність омепразолу визначали для 310 дітей віком від 0 до 16 рокі= в із кислотозалежними захворюваннями. Існують обмежені дані про довгострокові вивчення безпеки застосування препарату у 46 дітей, які отримували підтриму= ючу терапію омепразолом у процесі лікування тяжкого ерозійного езофагіту протяг= ом 749 днів. Профіль побічних реакцій схожий з профілем у дорослих при короткочасному та довготривалому лікуванні. Немає жодних даних довготривали= х досліджень про вплив лікування омепразолом на статеве дозрівання та ріст.

Повідомлення про підозрю= вані побічні реакції. Про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності препарату слід повідомляти за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/

 

Термін придатност= і. 2 роки.

 =

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному дл= я дітей місці.

&n= bsp;

Упаковка.= По 10 капсул у блістері; по 3 блі= стери в коробці.

 

Категорія відпуску. = За рецептом.

 

Виробник. Teва Фарма С.Л.У.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.                          

Полігоно Індастріал Мальпіка c/C № 4, 50016, Сарагоса, Іспанія.

------=_NextPart_01DA10EE.7E816100 Content-Location: file:///C:/6808D0E3/UA151520101_02EC.files/item0001.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DA10EE.7E816100 Content-Location: file:///C:/6808D0E3/UA151520101_02EC.files/props002.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DA10EE.7E816100 Content-Location: file:///C:/6808D0E3/UA151520101_02EC.files/themedata.thmx Content-Transfer-Encoding: base64 Content-Type: application/vnd.ms-officetheme UEsDBBQABgAIAAAAIQDp3g+//wAAABwCAAATAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbKyRy07DMBBF 90j8g+UtSpyyQAgl6YLHjseifMDImSQWydiyp1X790zSVEKoIBZsLNkz954743K9Hwe1w5icp0qv 8kIrJOsbR12l3zdP2a1WiYEaGDxhpQ+Y9Lq+vCg3h4BJiZpSpXvmcGdMsj2OkHIfkKTS+jgCyzV2 JoD9gA7NdVHcGOuJkTjjyUPX5QO2sB1YPe7l+Zgk4pC0uj82TqxKQwiDs8CS1Oyo+UbJFkIuyrkn 9S6kK4mhzVnCVPkZsOheZTXRNajeIPILjBLDsAyJX89nIBkt5r87nons29ZZbLzdjrKOfDZezE7B /xRg9T/oE9PMf1t/AgAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEApdan58AAAAA2AQAACwAAAF9yZWxzLy5y ZWxzhI/PasMwDIfvhb2D0X1R0sMYJXYvpZBDL6N9AOEof2giG9sb69tPxwYKuwiEpO/3qT3+rov5 4ZTnIBaaqgbD4kM/y2jhdj2/f4LJhaSnJQhbeHCGo3vbtV+8UNGjPM0xG6VItjCVEg+I2U+8Uq5C ZNHJENJKRds0YiR/p5FxX9cfmJ4Z4DZM0/UWUtc3YK6PqMn/s8MwzJ5PwX+vLOVFBG43lExp5GKh qC/jU72QqGWq1B7Qtbj51v0BAAD//wMAUEsDBBQABgAIAAAAIQBreZYWgwAAAIoAAAAcAAAAdGhl bWUvdGhlbWUvdGhlbWVNYW5hZ2VyLnhtbAzMTQrDIBBA4X2hd5DZN2O7KEVissuuu/YAQ5waQceg 0p/b1+XjgzfO3xTVm0sNWSycBw2KZc0uiLfwfCynG6jaSBzFLGzhxxXm6XgYybSNE99JyHNRfSPV kIWttd0g1rUr1SHvLN1euSRqPYtHV+jT9yniResrJgoCOP0BAAD//wMAUEsDBBQABgAIAAAAIQCl Xn0txwYAANcbAAAWAAAAdGhlbWUvdGhlbWUvdGhlbWUxLnhtbOxZz24bRRi/I/EOo723sRMnjaM6 VezYDbRpo9gt6nG8Hu9OM7uzmhkn9a1Kj0ggREEcqARcOCAgUou4tO/gPkOgCIrUV+Cbmd31Tryh SRtBBc0h3p39ff//zDe7Fy/diRjaJUJSHje86vmKh0js8wGNg4Z3o9c5t+whqXA8wIzHpOGNifQu rb77zkW8okISEQT0sVzBDS9UKlmZm5M+LGN5nickhmdDLiKs4FYEcwOB94BvxObmK5WluQjT2EMx joDt5JvJT5PHkwN0fTikPvFWM/5tBkJiJfWCz0RXcycZ0ddP9ycHkyeTR5ODp3fh+gn8fmxoBztV TSHHssUE2sWs4YHoAd/rkTvKQwxLBQ8aXsX8eXOrF+fwSkrE1DG0BbqO+UvpUoLBzryRKYJ+LrTa qdUvrOf8DYCpWVy73W61qzk/A8C+D5ZbXYo8a53lajPjWQDZy1nercpipebiC/wXZnSuN5vNxXqq i2VqQPayNoNfrizV1uYdvAFZ/OIMvtZca7WWHLwBWfzSDL5zob5Uc/EGFDIa78ygdUA7nZR7Dhly tlEKXwb4ciWFT1GQDXm2aRFDHquT5l6Eb3PRAQJNyLCiMVLjhAyxD4newlFfUKwF4hWCC0/ski9n lrRsJH1BE9Xw3k8wFM2U34vH3794/BAd7j863P/58N69w/0fLSOHagPHQZHq+bef/PngLvrj4VfP 739WjpdF/K8/fPjLk0/LgVBOU3WefX7w26ODZ1989Pt390vgawL3i/AejYhE18ge2uYRGGa84mpO +uJ0FL0Q0yLFWhxIHGMtpYR/W4UO+toYszQ6jh5N4nrwpoB2Uga8PLrtKNwNxUjREslXwsgBbnLO mlyUeuGKllVwc28UB+XCxaiI28Z4t0x2C8dOfNujBPpqlpaO4a2QOGpuMRwrHJCYKKSf8R1CSqy7 Ranj103qCy75UKFbFDUxLXVJj/adbJoSbdAI4jIusxni7fhm8yZqclZm9TrZdZFQFZiVKN8jzHHj ZTxSOCpj2cMRKzr8KlZhmZLdsfCLuLZUEOmAMI7aAyJlGc11AfYWgn4FQwcrDfsmG0cuUii6U8bz Kua8iFznO60QR0kZtkvjsIh9T+5AimK0xVUZfJO7FaLvIQ44PjbcNylxwv3ybnCDBo5K0wTRT0ai JJaXCXfytztmQ0xMq4Em7/TqiMZ/17gZhc5tJZxd44ZW+ezLByV6v6ktew12r7Ka2TjSqI/DHW3P LS4G9M3vzut4FG8RKIjZLeptc37bnL3/fHM+rp7PviVPuzA0aD2L2MHbjOHRiafwIWWsq8aMXJVm EJewFw06sKj5mEMqyU9pSQiXurJBoIMLBDY0SHD1AVVhN8QJDPFVTzMJZMo6kCjhEg6TZrmUt8bD QUDZo+iiPqTYTiKx2uQDu7ygl7OzSM7GaBWYA3AmaEEzOKmwhQspU7DtVYRVtVInllY1qpkm6UjL TdYuNod4cHluGizm3oQhB8FoBF5egtcEWjQcfjAjA+13G6MsLCYKZxkiGeIBSWOk7Z6NUdUEKcuV GUO0HTYZ9MHyJV4rSKtrtq8h7SRBKoqrHSMui97rRCnL4GmUgNvRcmRxsThZjPYaXn1xftFDPk4a 3hDOzXAZJRB1qedKzAJ4P+UrYdP+pcVsqnwazXpmmFsEVXg1Yv0+Y7DTBxIh1TqWoU0N8yhNARZr SVb/+UVw61kZUNKNTqbFwjIkw7+mBfjRDS0ZDomvisEurGjf2du0lfKRIqIbDvZQn43ENobw61QF ewZUwusP0xH0Dby70942j9zmnBZd8Y2Zwdl1zJIQp+1Wl2hWyRZuGlKug7krqAe2lepujDu9Kabk z8iUYhr/z0zR+wm8jVgY6Aj48DZZYKQrpeFxoUIOXSgJqd8RMEiY3gHZAu9/4TEkFbzTNr+C7Opf W3OWhylrOFSqbRogQWE/UqEgZAvaksm+lzCrpnuXZclSRiajCurKxKrdJ7uE9XQPXNJ7u4dCSHXT TdI2YHBH88+9TyuoH+ghp1hvTifL915bA//05GOLGYxy+7AZaDL/5yrm48F0V7X0hjzbe4uG6AfT MauWVQUIK2wF9bTsX1GFU261tmPNWDy/mCkHUZy1GBbzgSiBd0pI/4P9jwqf2a8jekPt8W3orQg+ bmhmkDaQ1efs4IF0g7SLfRic7KJNJs3KujYdnbTXss36jCfdXO4RZ2vNThLvUzo7H85ccU4tnqWz Uw87vrZrx7oaInu0RGFpmB1sTGDMl7Xily/evw2BXodvCCOmpEkm+I4lMMzQXVMHUPxWoiFd/QsA AP//AwBQSwMEFAAGAAgAAAAhAA3RkJ+2AAAAGwEAACcAAAB0aGVtZS90aGVtZS9fcmVscy90aGVt ZU1hbmFnZXIueG1sLnJlbHOEj00KwjAUhPeCdwhvb9O6EJEm3YjQrdQDhOQ1DTY/JFHs7Q2uLAgu h2G+mWm7l53JE2My3jFoqhoIOumVcZrBbbjsjkBSFk6J2TtksGCCjm837RVnkUsoTSYkUiguMZhy DidKk5zQilT5gK44o49W5CKjpkHIu9BI93V9oPGbAXzFJL1iEHvVABmWUJr/s/04GolnLx8WXf5R QXPZhQUoosbM4CObqkwEylu6usTfAAAA//8DAFBLAQItABQABgAIAAAAIQDp3g+//wAAABwCAAAT AAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAABbQ29udGVudF9UeXBlc10ueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAKXWp+fA AAAANgEAAAsAAAAAAAAAAAAAAAAAMAEAAF9yZWxzLy5yZWxzUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAGt5lhaD AAAAigAAABwAAAAAAAAAAAAAAAAAGQIAAHRoZW1lL3RoZW1lL3RoZW1lTWFuYWdlci54bWxQSwEC LQAUAAYACAAAACEApV59LccGAADXGwAAFgAAAAAAAAAAAAAAAADWAgAAdGhlbWUvdGhlbWUvdGhl bWUxLnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQAN0ZCftgAAABsBAAAnAAAAAAAAAAAAAAAAANEJAAB0aGVt ZS90aGVtZS9fcmVscy90aGVtZU1hbmFnZXIueG1sLnJlbHNQSwUGAAAAAAUABQBdAQAAzAoAAAAA ------=_NextPart_01DA10EE.7E816100 Content-Location: file:///C:/6808D0E3/UA151520101_02EC.files/colorschememapping.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DA10EE.7E816100 Content-Location: file:///C:/6808D0E3/UA151520101_02EC.files/header.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"

9

------=_NextPart_01DA10EE.7E816100 Content-Location: file:///C:/6808D0E3/UA151520101_02EC.files/filelist.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml; charset="utf-8" ------=_NextPart_01DA10EE.7E816100--