MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D4121F.5BE7EFC0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D4121F.5BE7EFC0 Content-Location: file:///C:/68128EC1/UA167810101_CB4A.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного застосування лікарського засобу
Лерканідипін-Тева=
span>
(Lercanidipine-Teva)
Склад:
діюча речовина: лерканідипін;
1 таблетка містить 10 мг або 20 мг л=
ерканідипіну
гідрохлориду, що еквівалентно 9,4 мг або 18,8 мг лерканідипіну;
допоміжні
речовини:
таблетки 10 мг: ядро: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат;
оболонка1: гіпромелоза (Е 464), титану діоксид (E 17=
1),
тартразину алюмінієвий лак (E 102), м=
акрогол
6000, тальк, заліза оксид жовтий (E 172);
1=
Op=
adry 03F<=
/span>32418 =
span>Ye=
llow
таблетки 20 мг: ядро: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат;
оболонка2: гіпромелоза (Е 464), титану діоксид (E 17=
1), алюри червоного АС алюмінієвий лак=
(Е
129), макрогол 6000, тальк, індигокарміну алюмінієвий лак (Е 132).
2 Op=
adry 03F<=
/span>34650 =
span>Pi=
nk
Лікарська
форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 10 мг: жовті або темно-жовті =
круглі
опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Один з боків таблетки містить
тиснення у вигляді числа «10», на іншому боці таблетки присутня риска.
таблетки
20 мг: світло-рож=
еві або
рожеві круглі опуклі таблетки, вкриті плівковою
оболонкою. Один з боків таблетки містить тиснення у вигляді числа «20», на
іншому боці таблетки присутня риска.
Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною діє=
ю на
судини. Код АТХ С08С А13.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Лерканідип=
ін – це
антагоніст кальцію дигідропіридинової групи. Інгібує трансмембранний потік
кальцію всередину кардіоміоцитів та гладком’язових клітин судин. Механізм
антигіпертензивної дії лерканідипіну зумовлений прямим релаксаційним впливо=
м на
гладкі м’язи судин, за рахунок чого зменшується загальний судинний перифери=
чний
опір. Незважаючи на короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканід=
ипін
чинить пролонговану антигіпертензивну дію за рахунок його високого коефіціє=
нта
мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності препарат не
чинить негативної інотропної дії. Гостра артеріальна гіпотензія з рефлектор=
ною
тахікардією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при
прийомі лерканідипіну.
Фармакокінетика.
Лерканідип=
ін
повністю всмоктується після прийому внутрішньо у дозі 10–20 мг, і максималь=
ні
концентрації у плазмі крові реєструються приблизно через 1,5–3 години.
Внаслідок =
високого
метаболізму при первинному проходженні через печінку абсолютна біодоступніс=
ть
лерканідипіну, прийнятого пацієнтом після їди, становить приблизно 10 % хоча
вона зменшувалася до ⅓ цього значення, якщо препарат застосовували
здорові добровольці натще. Якщо препарат приймати не пізніше ніж через 2 го=
дини
після вживання дуже жирної їжі, його біодоступність збільшується у 4 рази. =
Тому
лерканідипін слід приймати до вживання їжі.
Розподіл з=
плазми
крові у тканини та органи є швидким та широким. Ступінь зв’язування
лерканідипіну з білками сироватки перевищує 98 %. Вільна фракція препарату =
може
збільшуватися у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок та печінки,
оскільки при цьому зменшується рівень білка у плазмі крові.
Лерканідип=
ін
екстенсивно метаболізується ізоферментом CYP3А4. Він переважно перетворюєть=
ся у
неактивні метаболіти, приблизно 50 % прийнятої дози виводиться із сечею.
Елімінація проходить в основному шляхом біотрансформації. Середній період
напіввиведення становить 8–10 годин, а терапевтична дія триває 24 години че=
рез
високий ступінь зв’язування лерканідипіну з ліпідами клітинних мембран. При
повторному застосуванні кумуляція не спостерігалась.
При перора= льному застосуванні лерканідипіну його концентрація у плазмі крові не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетика). Після прийому 10 мг, 2= 0 мг і 40 мг максимальні концентрації у плазмі крові, які спостерігалися, мали співвідношення 1 : 3 : 8, а площі під кривими залежності концентрації у пла= змі крові від часу мали співвідношення = span>1 : 4 : 18, що вказує на поступове насичення метаболізму при першому проходже= нні. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується з підвищенням дози.<= o:p>
Було показ=
ано, що
фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з
дисфункцією нирок або печінки слабкого або середнього ступеня тяжкості схож=
а на
таку, що спостерігається у загальній групі пацієнтів. У хворих із тяжким
ступенем дисфункції нирок або у діалізозалежних хворих концентрації лікарсь=
ких
засобів були більш високими (приблизно 70 %). У хворих із середнім або тяжк=
им
ступенем порушення функції печінки системна біодоступність лерканідипіну,
імовірно, збільшується, оскільки він метаболізується головним чином у печін=
ці.
Клінічні
характеристики.
Показання. Есенціальна гіпертензія легкого або помірного ступ=
еня
тяжкості.
Протипоказ=
ання.
- Підвищена чутливість до лерканідипіну чи інших дигідропіридинів або до
будь-якого компонента препарату;
- протипоказано жінкам репродуктивного віку, якщо вони мають бажання
завагітніти та не застосовують ефективну контрацепцію;
- обструкція судин, що виходять з лівого шлуночка;
- нелікована застійна серцева недостатність;
- нестабільна стенокардія;
- тяжка дисфункція печінки та нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);=
- протипоказано після інфаркту міокарда протягом 1 місяця;
- одночасне застосування з інгібіторами CYP3А4, циклоспорином,
грейпфрутовим соком.
Взаємодія =
з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Лерканідип=
ін
метаболізується під дією ферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього
ферменту, які приймають одночасно з лерканідипіном, можуть впливати на
метаболізм та виведення лерканідипіну. Слід уникати одночасного застосування
лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (з кетоконазолом, ітраконазолом,
ритонавіром, еритроміцином або тролеандоміцином), оскільки це призводить до
підвищення рівня лерканідипіну у плазмі крові.
Протипоказ=
ане
одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, оскільки це призводит=
ь до
підвищення рівня обох речовин у плазмі крові.
Не слід пр=
иймати
одночасно лерканідипін та грейпфрутовий сік, оскільки це призводить до
пригнічення метаболізму лерканідипіну, як і інших дигідропіридинів, і сприч=
иняє
підвищення гіпотензивної дії.
У літніх п=
ацієнтів
при одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та мідазоламу підвищується
всмоктування лерканідипіну; концентрація мідазоламу не змінюється.
Слід бути
обережним при одночасному призначенні лерканідипіну з іншими субстратами
Індуктори =
CYP3A4, напри=
клад
протисудомні засоби (карбамазепін, фенітоїн) або рифампіцин, знижують рівень
лерканідипіну у плазмі крові, і у зв’язку з цим його антигіпертензивна дія
знижується. У цих випадках рекомендовано частіший контроль рівня артеріальн=
ого
тиску.
Одночасне
застосування лерканідипіну з метопрололом, ß-блокатором, який виводит=
ься
переважно через печінку, призводить до зменшення біодоступності лерканідипі=
ну
на 50 %, тому може бути потрібна корекція дози препарату. Біодоступність
метопрололу не змінюється. Цей ефект може виникати внаслідок зменшення
печінкового кровотоку, що спричиняється ß-блокаторами, тому може
зустрічатися з іншими препаратами цієї групи. Отже, лерканідипін можна
призначати з ß-адреноблокаторами, але при цьому може бути потрібне
коригування дози.
Одночасне
застосування з флуоксетином (інгібітором СYP2D6 і СYP3A4) літнім пацієнтам =
не
виявило клінічно значущої модифікації фармакокінетики лерканідипіну.
Одночасний=
прийом
циметидину по 800 мг на добу не спричиняє значних змін концентрації
лерканідипіну у плазмі крові, але слід бути обережним при застосуванні більш
високих доз, бо може збільшитися біодоступність і антигіпертензивний ефект
лерканідипіну.
Одночасне
застосування 20 мг лерканідипіну хворим, які постійно приймають =
ß-метилдигоксин,
показало відсутність фармакокінетичної взаємодії. Одночасне застосування з
дигоксином показало підвищення Сmax дигоксину, але не AUC (площа під
кривою). Хворих, яким одночасно призначений дигоксин, слід ретельніше
контролювати щодо ознак інтоксикації дигоксином.
Коли лерка=
нідипін
у дозі 20 мг одночасно приймали з 40 мг симвастатину, показник AUC
лерканідипіну змінювався незначною мірою, тоді як показник AUC симвастатину
збільшувався на 56 %, а цей же показник його активного метаболіту ß-г=
ідроксикислоти
– на 28 %. Малоймовірно, що такі зміни є клінічно значущими. Не очікується
взаємодії між цими препаратами, якщо лерканідипін застосовувати зранку, а
симвастатин ввечері.
При одноча=
сному
застосуванні лерканідипіну у дозі 20 мг натще та варфарину зміни
фармакокінетики останнього не спостерігалося.
Лерканідип=
ін можна
застосовувати одночасно з діуретиками та інгібіторами
ангіотензинперетворювального ферменту.
Під час пр=
ийому лерканідипіну
слід уникати вживання алкоголю, оскільки це може призвести до посилення
вазодилататорного ефекту.
Особливості
застосування.
Лерканідип=
ін не
чинить несприятливого впливу на рівень глюкози у крові або рівень ліпідів у
сироватці крові.
Слід уника=
ти
одночасного вживання алкоголю, оскільки він може посилити вазодилататорний
ефект антигіпертензивних лікарських засобів.
Індуктори =
CYP3A4 (карба=
мазепін,
фенітоїн, рифампіцин) знижують рівень лерканідипіну у плазмі крові, у зв’яз=
ку з
цим його ефективність може бути нижче очікуваної.
При лікува=
нні
пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (якщо не імплантований
кардіостимулятор) слід бути обережними. З осторогою призначати при дисфункц=
ії
лівого шлуночка серця, хоча гемодинамічно контрольовані дослідження не вияв=
или
погіршення шлуночкової функції.
Деякі
дигідропіридини короткочасної дії асоціюються з підвищеним серцево-судинним
ризиком при лікуванні хворих з ішемічною хворобою серця. Лерканідипін є
препаратом довготривалої дії, проте таким хворим препарат слід застосовуват=
и з
обережністю.
Анестезіол=
ог
повинен бути проінформований про те, що хворий приймає лерканідипін.=
Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з
рідкісними спадковими проблемами: з лактозною непереносимістю, дефі=
цитом
лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози – не по=
винні
приймати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить барвник тартразину
алюмінієвий лак (E102), що може викликати алергічні реакції.
Застосування у період вагітності
або годування груддю.
Вагітність=
Наявні дані
свідчать, що лерканідипін не виявляв тератогенного ефекту на тварин та не впливав на їх репродуктивну функцію. Однак через
відсутність досвіду клінічного застосування у період вагітності або годуван=
ня
груддю та відсутність даних щодо тератогенного впливу інших дигідропіридинів
препарат не рекомендовано застосовувати у період вагітності або жінкам
репродуктивного віку, якщо вони мають бажання завагітніти та не застосовують
ефективну контрацепцію.
Годування =
груддю
Не виключе=
ний
ризик проникнення лерканідипіну чи його метаболітів у грудне молоко.
Зважаючи на
вищенаведену інформацію, препарат
протипоказаний у період вагітності або годування груддю. Ферт=
ильність У деяких
пацієнтів, яких лікували блокаторами кальцієвих каналів, спостерігалися обо=
ротні
біохімічні зміни в голівках сперматозоїдів, які можуть зашкодити заплідненн=
ю.
У випадках, коли багатократне
запліднення in vitro є безуспіш=
ним і
іншого пояснення знайти неможливо, слід розглянути ймовірність такої причин=
и,
як застосування блокаторів кальцієвих каналів. Здатність впливати на швидкість реакції при керува=
нні
автотранспортом або іншими механізмами. Вплив преп=
арату на
здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами малоймовірний. Пр=
оте
слід зважити на можливий розвиток запаморочення, слабкості, підвищеної
втомлюваності, рідко – сонливості. При цих станах керування автотранспортом=
чи
іншими механізмами протипоказане.
Спосіб
застосування та дози.
Дорослі
Застосовув=
ати
внутрішньо. Рекомендована доза становить 10 мг 1 раз на добу, бажано вранці=
, не
менше ніж за 15 хвилин до прийому їжі. Залежно від індивідуальної чутливості
пацієнта дозу можна підвищити до 20 мг.
Підбір доз=
и має
бути поступовим, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається пі=
сля
2 тижнів лікування.
Згідно з
дослідженням залежності «доза – ефект» малоймовірно, що при підвищенні дози
вище 20 мг на добу ефективність лікарського засобу збільшиться, у той самий=
час
ризик зростання побічних ефектів збільшується.
Може бути
запропоновано додавання лерканідипіну у схеми лікування з
ß-адреноблокаторами (атенолол)
або
діуретиками (гідрохлоротіазид), або інгібіторами АПФ (каптоприл або еналапр=
ил)
для пацієнтів, артеріальний тиск яких адекватно не контролювався при
монотерапії вказаними препаратами.
Паці=
єнти
літнього віку
Хоча
фармакокінетичні дані та клінічний досвід дозволяють припустити, що коригув=
ання
добової дози не потрібне, слід бути особливо обережними, призначаючи препар=
ат
літнім пацієнтам, але слід виявити обережність на початку лікування.
Паці=
єнти з
нирковою та печінковою недостатністю
Слід ви=
являти
особливу обережність,=
призначаючи
препарат пацієнтам із незначною або помірною нирковою та печінковою
недостатністю. Хоча в цих підгрупах звичайна рекомендована доза переноситься
добре, слід з обережністю підвищувати дозу до
20 мг на день. У пацієнтів із печінковою недостатністю антигіпертензивний е=
фект
може посилюватись, отже, може потребуватися корекція дози.
Пацієнтам із серйозною печінковою =
або
нирковою недостатністю лерканідипін застосовувати протипоказано (швидкість
клубочкової фільтрації < 30 мл/хв).
Діти.
Застосуван=
ня
препарату дітям не рекомендовано у зв’язку з відсутністю клінічного досвіду=
.
Передозува=
ння.
Протягом п=
еріоду
післяреєстраційного застосування повідомлялося про деякі випадки передозува=
ння
(від 40 мг до 800 мг, у тому числі спроба суїциду).
Симптоми.<=
/span> За аналог=
ією з
іншими дигідропіридинами, при передозуванні слід очікувати виникнення надмі=
рної
периферичної вазодилатації і помітної артеріальної гіпотензії та рефлекторн=
ої
тахікардії.
Лікування.=
При тяжкій
артеріальній гіпотензії, брадикардії та втраті свідомості необхідно признач=
ати
кардіоваскулярні препарати; при брадикардії необхідно ввести внутрішньовенно
атропін. З огляду на подовжену фармакологічну дію лерканідипіну у разі
передозування є необхідним нагляд за станом гемодинаміки таких пацієнтів
щонайменше протягом 24 годин. Інформації щодо застосування діалізу немає.
Беручи до уваги високу ліпофільність препарату, найбільш імовірно, що рівен=
ь у
плазмі крові не є репрезентативним для визначення періоду ризику, і діаліз =
може
бути неефективним.
Побічні реакції.<= o:p>
Найчастіше зустрічалися такі побічні реакції, п=
ов’язані
із застосуванням лерканідипіну: головний біль, запаморочення, периферичні
набряки, тахікардія, посилене серцебиття, припливи.
З
боку імунної системи: підвищена чутливість.
З
боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, неприто=
мність.
При застосуванні деяких антагоністів
кальцію повідомлялось про екстрапірамідний синдром.
З
боку серцево-судинної системи: тахікардія, посилене серцебиття, стенокардія, =
припливи, біль
у грудях, інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія.
З
боку шлунково-кишкового тракту: епігастральний біль, діарея, диспепсія, нудота,
блювання, гіпертрофічний гінгівіт.
З
боку шкіри та її придатків: висипання.
З боку опорно-рухової системи, сполучної тканини і кісток: міалгія.<= o:p>
З
боку нирок і сечовивідних шляхів: поліурія, часте сечовипускання.
Загальні
порушення: периферичні набряки, астенія, підвищена втомлюваність.
Протягом п=
еріоду
післяреєстраційного застосування лерканідипіну повідомлялося про такі пооди=
нокі
небажані реакції: гіпертрофічний гінгівіт, оборотне збільшення рівня печінк=
ових
трансаміназ у сироватці крові, артеріальна гіпотензія, збільшення частоти
сечовиділення, біль у грудях. Застосування деяких дигідропіридинів може іно=
ді
призводити до прекардіального болю або стенокардії, у виняткових випадках у
пацієнтів зі стенокардією може збільшитися частота, тривалість або тяжкість
нападів, можуть відзначатися ізольовані випадки інфаркту міокарда.
Термін придатност=
і. 3 роки.=
Умови зберігання. З=
берігати
в оригінальній упаковці для захисту ві=
д світла
та у недоступному для дітей
місці.
Упаковка.= По 7 таблеток у блістері; по 4 блістери у коробці. По 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів у коробці.
Категорія відпуску. =
За рецептом.
Виробник. Тева Фармацевтікал Індастріз Лтд.
Місцезнаходження виробника та адреса місця
провадження його діяльності.
Вул. Елі Хурвіц 18, Інд. зона, Кфар-Саба, Ізраїль.