MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D40A35.FB8AD070" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D40A35.FB8AD070 Content-Location: file:///C:/6A0D9644/UA131890102_9D0D.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
ІНСТРУКЦІ
=
71;
для
медичного
застосуванl=
5;я
лікарськог&=
#1086;
засобу
МЕТАДОН-ЗН
(METHADONE-ZN)
Склад=
;:
діюча
речовина: methadone;
1 мл
розчину
містить
метадону
гідрохлориk=
6;у
1 мг або 5 мг;
допоміжні
речовини:
натрію
бензоат (Е 211);
сахароза
(цукроза);
гліцерин;
кислота
лимонна,
моногідрат (=
045;
330);
ароматизатl=
6;р
«Суниця»
(містить
етилацетат,
пропіленглo=
0;коль),
вода очищен
=
72;.
Лікарська
форма. Розчин
оральний.
Основ=
;ні
фізико-хімі
=
95;ні
властивостo=
0;:
прозора,
безбарвна
або
жовтувата ч
=
80;
жовтувато-к
=
86;ричнювата
в’язка ріди
=
85;а
з
характерниl=
4;
запахом
суниці.
Фармакотер&=
#1072;певтична
група.
Засоби,
що
застосовуюm=
0;ься
при опіатні
=
81;
залежності.
Код АТХ N07B C02.
Фармак=
1086;логічні
властивостo=
0;.
Фар=
;макодинамі
=
82;а.
Метадо=
1085;
–
синтетичниl=
1;
засіб із
седативною
та
аналгетичнl=
6;ю
дією,
подібною до
дії морфіну.
Метадон,
зв’язуючисn=
0;
з опіатними
рецепторамl=
0;,
конкурентнl=
6;
заміщає кор
=
86;ткодіючі
наркотичні
засоби
(морфін, геро=
1111;н
тощо).
Метадон діє,
головним
чином, на цен=
1090;ральну
нервову
систему та
органи, що
мають гладк
=
91;
мускулатурm=
1;.
Метадон
чинить анал
=
75;етичну
та седативн
=
91;
дії, а також
виявляє
детоксикацo=
0;йний
або
підтримуваl=
3;ьний
ефект при
опіатній
залежності.
Ознаки
аналгезії п
=
88;оявляються
через 30–60 хв
після
прийому.
Метадон
спричиняє
синдром
відміни,
подібний до
того, що
виникає при
застосуванl=
5;і
морфію, при
цьому він
відрізняєтn=
0;ся
більш
поступовимl=
0;
нападами,
помірно
тривалішою
дією та менш
тяжкими
симптомами.
Порівняно з
морфієм
пероральне
застосуванl=
5;я
метадону
спричиняє
напади,
зменшення
максимальнl=
0;х
рівнів та
довшу
тривалість
аналгетичнl=
6;ї
дії.
Фар=
;макокінети
=
82;а.
Метадон
швидко
засвоюєтьсn=
3;
у травному т=
088;акті
протягом 30
хвилин післ=
03;
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я,
досягаючи
максимальнl=
6;ї
концентрацo=
0;ї
у крові чере=
079;
3–4 години.
Приблизно 85 %
метадону,
присутньогl=
6;
в плазмі,
знаходитьсn=
3;
в сполуці з
протеїнами, =
079;
яких 44 % сполучено
з альбуміно
=
84;,
17 % – із
глобулінамl=
0;.
Метадо=
085;
метаболізуn=
8;ться
переважно в
печінці за
участю CYP3A4:
початкові
метаболіти
виділяютьсn=
3;
із сечею та
жовчю разом
із невелико=
02;
кількістю
початковогl=
6;
лікарськогl=
6;
засобу. У
хворих, які
раніше не
застосовувk=
2;ли
опіати,
виражений
середній
період
напіввиведk=
7;ння
становить
приблизно 15
годин після
однієї дози,
тоді як при
постійному
застосуванl=
5;і
виражений
період
напіввиведk=
7;ння
становить 22
години.
Індивідуалn=
0;ні
коливання
значні і
можуть
становити
від 10 до 80 годи
=
85;,
що дає змогу
застосовувk=
2;ти
препарат 1
раз на добу.
Рівноважна
концентрацo=
0;я
метадону
може
досягатися
через 2–9 днів.=
Клі=
;нічні
характерисm=
0;ики.
Показання.
– Для
детоксикацo=
0;ї
при
лікуванні
опіатної
залежності
(героїнова
залежність
та залежніс
=
90;ь
від інших
морфіноподo=
0;бних
наркотиків),
а також для
підтримуваl=
3;ьного
лікування
хворих на
опіатну
наркоманію;
–
больовий
синдром (від
помірного д
=
86;
сильного,
який не
купіруєтьсn=
3;
ненаркотичl=
5;ими
аналгетикаl=
4;и).
Протипока=
079;ання.
Підви=
;щена
чутливість
до діючої
речовини аб
=
86;
до будь-якої
з допоміжни
=
93;
речовин; ная=
074;ність
протипоказk=
2;нь
до
застосуванl=
5;я
опіоїдів, напри=
;клад
пригніченнn=
3;
дихання (при
відсутностo=
0;
необхідногl=
6;
реанімаційl=
5;ого
устаткуванl=
5;я);
період
загостреннn=
3;
бронхіальнl=
6;ї
астми,
накопиченнn=
3;
в крові
надлишку СО2,
обструктивl=
5;і
захворюванl=
5;я
дихальних
шляхів; наявні
=
89;ть
або
Взаємодія з
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та =
110;нші
види
взаємодій.=
Фарма=
;кокінетичн=
10;
види
взаємодії<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>
Метад=
;он
– це
Р-глікопрот
=
77;їновий
субстрат, то=
084;у
усі
препарати, щ=
086;
стримують
його дію (хін=
1110;дин,
верапаміл),
можуть
збільшуватl=
0;
концентрацo=
0;ю
метадону.
Метад=
;он
метаболізуn=
8;ться
ізоензимом
СYРЗА4.
Стиму=
;лятори
цього
ізоензиму
(барбітурат
=
80;,
карбамазепo=
0;н,
фенітоїн, звіробій,
невірапін,
рифампіцин)
можуть
стимулюватl=
0;
метаболізм
метадону у
печінці.
Сумісне зас
=
90;осування
Метадону-ЗН =
079;
індукторамl=
0;
ізоензиму
СYРЗА4 може
призвести д
=
86;
розвитку си
=
85;дрому
відміни. У
зв’язку з
тим, що були
повідомленl=
5;я
про такі
випадки
взаємодії,
при
симптомах
відміни
виникає
необхіднісm=
0;ь
збільшити
дозу
метадону. У р=
1072;зі
припинення
терапії із
застосуванl=
5;ям
індукторів
ізоензиму
СYРЗА4
дозування м
=
77;тадону
потрібно
зменшувати.
Інгіб=
;ітори
СYРЗА4 (канабі&=
#1085;оїд,
кларитроміm=
4;ин,
делавірдин,
еритроміциl=
5;,
флуконазол,
грейпфрутоk=
4;ий
сік, селекти=
074;ні
інгібітори
серотоніну
(сертралін,
флувоксаміl=
5;),
ітраконазоl=
3;,
кетоконазоl=
3;, нефазодон)
можуть
спричинити
зростання к
=
86;нцентрації
метадону.
Екскреція
метадону
зменшуєтьсn=
3;
при
паралельноl=
4;у
призначеннo=
0;
СYРЗА4 інгібі=
1090;орів,
таких як
деякі
речовини
проти ВІЛ-ін=
092;екції,
макролідів,
циметидину,
протигрибкl=
6;вих
речовин
(оскільки
метадон
метаболізуn=
8;ться
СYРЗА4-ізоенз=
1080;мом).
Метадон
знижує площ
=
91;
під кривою
«концентраm=
4;ія –
Метадон
збільшує
плазматичнm=
1;
концентрацo=
0;ю
зидовудину
як при
пероральноl=
4;у,
так і при вну=
1090;рішньовенн=
ому
застосуванl=
5;і,
а також підв=
080;щує
AUC зидовудину
при
пероральноl=
4;у
застосуванl=
5;і
більшою
мірою, ніж у
разі внутрі
=
96;ньовенного
застосуванl=
5;я.
Такі ефекти =
089;причинені
гальмуваннn=
3;м
процесу
утворення
зв’язку
глюкуроновl=
6;ї
кислоти і
зидовудину,
що зменшило
нирковий
кліренс. Під
час проведе
=
85;ня
лікування і
=
79;
застосуванl=
5;ям
метадону сл=
10;д
проводити
моніторинг
можливої
токсичностo=
0;
зидовудину
при його
прийомі
пацієнтами, =
091;
разі якої
слід
зменшити
дозу
зидовудину. =
059;
пацієнтів,
які
одночасно
приймають ц=
10;
два препара
=
90;и,
можуть
розвинутисn=
3;
типові симп
=
90;оми
синдрому
відміни
(сильний
головний бі
=
83;ь,
біль у
м’язах,
стомлюваніl=
9;ть
та дратівли
=
74;ість).
Антиретровo=
0;русний
протеазний =
10;нгібітор
може
загальмуваm=
0;и
метаболізм
=
84;етадону.
Найсуттєвіm=
6;і
реакції
відбуваютьl=
9;я
при прийомі
ритонавіру,
при
застосуванl=
5;і
ритонавіру/
=
83;опінавіру
одночасно з
метадоном в=
10;дзначаєтьс=
1103;
зниження
концентрацo=
0;ї
метадону у
плазмі кров=
10;.
Синдром
відміни,
однак, при
цьому
спостерігаn=
8;ться
не завжди.
Проте
застосуванl=
5;я
цих
препаратів
=
91;
поєднанні з
метадоном в
=
80;магає
обережностo=
0;.
У той же час
можлива вза=
08;модія
з абакавіро
=
84;,
що, як
правило, не
вимагає
коригуваннn=
3;
дози.
Невірапін
може
знижувати
концентрацo=
0;ю
метадону за
рахунок
підвищення
метаболізмm=
1;
останнього
=
74;
печінці. При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
метадону і н=
077;вірапіну
описаний
розвиток
синдрому ві
=
76;міни.
Якщо
невірапін
призначениl=
1;
хворим, які
одержують
Метадон-ЗН,
необхідне
ретельне
спостережеl=
5;ня
для
виявлення
синдрому
відміни, за
необхідносm=
0;і
слід
відкоригувk=
2;ти
дозу метадо
=
85;у.
Ефавіренц
стимулює
метаболізм
метадону че
=
88;ез
цитохром Р4503А=
4.
Через три
тижні лікув
=
72;ння
із
застосуванl=
5;ям
ефавіренцу
середні пок
=
72;зники
максимальнl=
6;ї
концентрацo=
0;ї
метадону та AUC
були знижен=
10;
на 48 % та 57 %
відповідно. =
028;
припущення,
що додаванн=
03;
ефавіренцу
до терапії
пацієнта з
застосуванl=
5;ям
метадону
може
призвести д
=
86;
розвитку си
=
85;дрому
відміни, яки=
081;
зазвичай
починаєтьсn=
3; після
двотижневоo=
1;
терапії із
застосуванl=
5;ям
ефавіренцу =
10;
може триват
=
80;
до 28 днів. З огl=
3;яду
на цю
причину,
можливо,
виникне
необхіднісm=
0;ь
врегулюватl=
0;
дозування.
Метадон – це
слабка
основа.
Підкислюваm=
5;і
сечі (хлорид
амонію)
можуть
підвищити
нирковий
кліренс
метадону. У
цих випадка
=
93;
слід було б
збільшити
дозу
метадону.
Повторне
пероральне
застосуванl=
5;я
вориконазоl=
3;у
призводить
до
підвищення
максимальнl=
6;ї
концентрацo=
0;ї
у плазмі
крові і AUC для
фармакологo=
0;чно
активного
енантіомерk=
2;
метадону
(R-метадон) у
хворих, які
одержують
підтримуваl=
3;ьні
дози
метадону (30–100
мг 1 раз на
добу).
Підвищення
концентрацo=
0;ї
метадону у
плазмі кров=
10;
може
призводити
до розвитку
токсичних
явищ,
пов’язаних
зі збільшен
=
85;ям
тривалості
інтервалу QT.
Може потреб
=
91;ватися
зниження
дози
метадону.
Інш=
;і
препарати<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>.
Застосуванl=
5;я
меперидину
=
91;
терапевтичl=
5;их
дозах хвори
=
84;,
які
приймають
інгібітори
=
84;оноамінокс=
1080;дази,
може
призводити
до тяжких по=
073;ічних
реакцій. Хоч=
072;
після
прийому мет
=
72;дону
такі реакці=
11;
не
спостерігаl=
3;ися,
при необхід
=
85;ості
застосуванl=
5;я
метадону
хворим, які
приймають
інгібітори
моноамінокl=
9;идази,
необхідно
зробити
пробу на
чутливість,
при якій
протягом
кількох
годин хвори
=
84;
дають малі
дози
препарату,
поступово ї
=
93;
підвищуючи
=
90;а
реєструючи
при цьому
стан хворог
=
86;.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з метадоном
підвищуєтьl=
9;я
вміст
дезипрамінm=
1;
у плазмі
крові.
Фармак=
1086;динамічні
види
взаємодії<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>
Опіоїдні
антагоністl=
0;
(налоксон та
налтрексон)
чинять фарм
=
72;кологічну
дію,
протилежну
дії метадон
=
91;.
Ці ліки
можуть
блокувати
дії метадон
=
91;
та спричини
=
90;и
синдром
відміни.
Агоністи/ан=
тагоністи
(буторфанол,
налбуфін,
пентазоцин)
можуть
частково
блокувати з
=
85;еболювання,
пригніченнn=
3;
дихання та
розлади
центральноo=
1;
нервової
системи (ЦНС)
у зв’язку із
застосуванl=
5;ям
метадону.
Якщо його
застосовувk=
2;ти
одночасно,
він може
спричинити
та підвищит
=
80;
неврологічl=
5;ий,
респіраторl=
5;ий
та
гіпотензивl=
5;ий
ефекти.
Адитивний
або
антагоністl=
0;чний
ефекти
залежать ві
=
76;
дозування
метадону і з=
091;стрічаютьс&=
#1103;
частіше у
разі низьки
=
93;
та середніх
доз метадон
=
91;.
Ці ліки
можуть
спричинити
синдром
відміни у
пацієнтів,
які
проходять
курс
тривалої
терапії.
У хворих, якo=
0;
лікуються і
=
79;
паралельниl=
4;
застосуванl=
5;ям
метадону та
ліків, які
погіршують
серцеву
провідністn=
0;
або
електролітl=
5;ий
баланс,
можуть
виникнути р
=
86;злади
серцевої
діяльності.
За таких обс=
090;авин
необхідно
проводити
контроль
електрокарk=
6;іограми.
Паралельне
застосуванl=
5;я
метадону та
засобів від
діареї
(дифеноксил
=
72;т
та лоперамі
=
76;)
може
спричинити
сильний
запор та під=
074;ищити
депресивну
дію на ЦНС.
Опіоїдні
знеболювалn=
0;ні
ліки у
поєднанні з
антимускарl=
0;новими
ліками
можуть стат
=
80;
причиною
сильного
запору або, у
разі
тривалого
застосуванl=
5;я,
паралізуваm=
0;и
роботу
клубової
кишки. Октре=
086;тид,
синтетичниl=
1;
аналог
соматостатl=
0;ну,
може зменши
=
90;и
знеболювалn=
0;ний
ефект
метадону та
морфіну, том=
091;
при
зменшенні
або повній в=
090;раті
больового
контролю
необхідно
брати до
уваги
відміни
октреотиду.
Домперидон
і
метоклопраl=
4;ід
можуть=
збільшуваm=
0;и
швидкість
виведення
метадону, а
не ступінь
його
всмоктуванl=
5;я.
Щодо впливу
метадону на
шлунково-ки
=
96;ковий
тракт, то він
може чинити
антагоністl=
0;чну
дію
стосовно
домперидоl=
5;у/метоклопр=
1072;міду.
Застосуван&=
#1085;я
Метадону-ЗН
разом з
агенеразою
призводить
до зниження
максимальнl=
6;ї
концентрацo=
0;ї
в плазмі
крові і AUC R-метадону в=
10;дповідно
на 25&nb=
sp;%
і 13 %.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
Метадону-ЗН
та агенераз
=
80;
необхідне
ретельне
спостережеl=
5;ня
за хворими
для того, щоб
не допустит
=
80;
зниження
фактичної
дози
Метадону-ЗН,
особливо
якщо при
цьому ще
застосовуюm=
0;ь
і ритонавір.
Застосуванl=
5;я
Метадону-ЗН
та агенераз
=
80;
призводить
до зниження
показників AUC,
максимальнl=
6;ї
та
мінімальноo=
1;
концентрацo=
0;ї
агенерази н
=
72;
30 %,
27 %
і 25 %
відповідно.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
вірацепту з
Метадоном-З
=
53;
відзначені
зміни вміст
=
91;
метадону в
плазмі кров=
10;.
Може бути
необхідним
підвищення
дози
Метадону-ЗН.
При одночас=
ному
застосуванl=
5;і
Метадону-ЗН =
079;
ненуклеозиk=
6;ним
інгібітороl=
4;
зворотної т
=
88;анскриптаз=
1080;
рескрипторl=
6;м
може бути не=
086;бхідним
зниження
дози
Метадону-ЗН.
Особливу
обережністn=
0;
варто
виявляти пр
=
80; застосуван&=
#1085;і
агентів, що
можуть
збільшуватl=
0;
тривалість
інтервалу QT,
при
сумісному
застосуванl=
5;і
їх з метадон=
086;м.
Такими
агентами
можуть бути
протиаритмo=
0;чні
препарати
класів I і III,
деякі нейро
=
83;ептики
і
трициклічнo=
0;
антидепресk=
2;нти,
блокатори
кальцієвих
каналів.
Обережністn=
0;
варто
виявляти
також при
сумісному з
метадоном
застосуванl=
5;і
препаратів,
що порушуют=
00;
електролітl=
5;ий
баланс, що
також може
сприяти
подовженню
інтервалу QT
(гіпомагніє
=
84;ія,
гіпокаліємo=
0;я).
До таких
агентів
належать ді
=
91;ретики,
проносні та
зрідка
мінералокоl=
8;тикоїди.
Метадон
зменшує
всмоктуванl=
5;я
мекселетинm=
1;.
Метадон-ЗН
варто
застосовувk=
2;ти
з обережніс
=
90;ю
хворим, яким
одночасно
призначено
інші
наркотичні
аналгетики,
засоби
загальної
анестезії,
фенотіазинl=
0;,
інші
транквілізk=
2;тори,
седативні і
снодійні
препарати, т=
088;ициклічні
антидепресk=
2;нти
та інші
препарати,
які пригніч
=
91;ють
діяльність
ЦНС, а також
при вживанн=
10;
алкоголю,
тому що таке
поєднання м
=
86;же
призвести д
=
86;
пригніченнn=
3;
дихання, арт=
077;ріальної
гіпотензії,
глибокого
седативногl=
6;
ефекту і
навіть коми.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
ципрофлоксk=
2;цину
та метадону
можливий
розвиток
седативногl=
6;
стану,
сплутаностo=
0;
свідомості,
пригніченнn=
3;
дихання.
Метадон
може
впливати на
результати
проведення
тесту на
вагітність.
Ос=
086;бливості
застосуванl=
5;я.
Якщо
після
припинення
застосуванl=
5;я
препарату
необхідно
знову
відновити
його прийом,
то початков
=
72;
доза повинн
=
72;
бути низько=
02;,
а її підвище=
085;ня
слід
проводити
повільно, що=
073;
уникнути
серйозних
токсичних
явищ і пригн=
110;чення
дихання.
Препар=
1072;т
призначениl=
1;
тільки для
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я.
Препарат не
можна
застосовувk=
2;ти
для ін’єкці
=
81;.
При
різкому
переході з
інших
опіатів на м=
077;тадон
існує
значний
ризик
пригніченнn=
3;
дихання, том=
091;
перехід на
застосуванl=
5;я
метадону
потрібно
проводити з
обережністn=
2;.
При
застосуванl=
5;і
метадону
можливий
розвиток
залежності
за морфінов
=
80;м
типом.
Багаторазоk=
4;е
застосуванl=
5;я
метадону
може
призвести д
=
86;
психологічl=
5;ої
і фізичної
залежності, =
072;
також до
розвитку
толерантноl=
9;ті.
Тому при
призначеннo=
0;
та застосув
=
72;нні
метадону
варто
виявляти та
=
82;у
ж
обережністn=
0;,
як і при
призначеннo=
0;
та застосув
=
72;нні
морфіну.
Неповна
перехресна
толерантніl=
9;ть
між метадон
=
86;м
та іншими
опіатами.
При
толерантноl=
9;ті
до інших
опіатів
можлива
часткова
толерантніl=
9;ть
до метадону,
особливо у
хворих, не
чутливих до
інших агоні
=
89;тів
m-опіаm=
0;них
рецепторів. =
059;
випадку
такої толер
=
72;нтності
складно
визначити
дозу
метадону. Ві=
076;омі
летальні
випадки при
переході на
метадон
після
тривалого
застосуванl=
5;я
інших опіат
=
85;их
антагоністo=
0;в.
Високи=
1081;
ступінь
опіатної
толерантноl=
9;ті
не виключає
можливості
токсичних
явищ при
застосуванl=
5;і
препарату.
Взаємодія
з алкоголем =
110;
наркотикамl=
0;.
Метадон
чинить
адитивну ді=
02;
при застосу
=
74;анні
разом з
алкоголем,
іншими
опіатними н
=
72;ркотиками,
що чинять
депресивну
дію на центр=
072;льну
нервову
систему.
Метадон слі
=
76;
застосовувk=
2;ти
з
обережністn=
2;
в менших
дозах паціє
=
85;там,
які одночас
=
85;о
отримують
інші
наркотичні
знеболювалn=
0;ні
ліки. Відомі
летальні
випадки при =
079;астосуванн&=
#1110;
метадону
особам, які
зловживаютn=
0;
бензодіазеl=
7;інами.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
із загальни
=
84;и
анестетикаl=
4;и,
фенотіазинk=
2;ми,
іншими
гіпноседатl=
0;вними
препаратамl=
0;
заспокійлиk=
4;ої
дії, трицикл=
110;чними
антидепресk=
2;нтами,
а також інши=
084;и
медикаментk=
2;ми,
які
пригнічуютn=
0;
діяльність
центральноo=
1;
нервової
системи, у
тому числі з
алкоголем,
можливі
депресія,
стан глибок
=
86;го
занепокоєнl=
5;я
або кома.
Тривожні
стани. Оскільки
метадон, якщ=
086;
його
застосовуюm=
0;ь
особи з
толерантніl=
9;тю
до нього, в
постійних
підтримуваl=
3;ьних
дозах не є
транквілізk=
2;тором,
у хворих, які
одержують
підтримуваl=
3;ьну
терапію із
застосуванl=
5;ям
метадону, ро=
079;виваються
тривожні
стани у
відповідь н
=
72;
стрес і житт=
108;ві
проблеми.
Метадон не
діє проти
страху, тому
симптоми
неспокою,
тривожностo=
0;,
які з’являю
=
90;ься
під час курс=
091;
лікування, н=
077;
слід лікува
=
90;и
за рахунок
збільшення
дози метадо
=
85;у.
Лікар не
повинен
плутати ці
симптоми з а=
073;стинентним&=
#1080;
симптомами =
10;
не повинен н=
072;магатися
лікувати
такі стани
шляхом підв
=
80;щення
дози
метадону. Ді=
103;
метадону пр
=
80;
проведенні
підтримуваl=
3;ьної
терапії
обмежена
контролем
опіатних
симптомів і
не поширюєт=
00;ся
на зняття
тривожних
станів.
Травми
голови і під=
074;ищений
внутрішньоm=
5;ерепний
тиск. При травмаm=
3;
голови,
пригніченнn=
3;
дихання і пі=
076;вищення
тиску
спинномозкl=
6;вої
рідини, що
можуть бути
спричинені
метадоном,
виявляютьсn=
3;
набагато
сильніше.
Така ж
небезпека
існує і у
випадку
інших
внутрішньоm=
5;ерепних
патологій
або при
підвищенні
внутрішньоm=
5;ерепного
тиску, що
спостерігаk=
4;ся
у хворих
раніше. Побі=
095;ні
ефекти
опіатів
можуть
маскувати
неврологічl=
5;і
симптоми у
пацієнтів з
черепними у
=
96;кодженнями.
Протипоказk=
2;ний
пацієнтам з
підвищеним
внутрішньоm=
5;ерепним
тиском
та
пацієнтам і
=
79;
черепно-моз
=
82;овою
травмою.
Бронхіальн&=
#1072;
астма та інш=
110;
порушення
дихання.
Головна
небезпека
при
застосуванl=
5;і
метадону
полягає у
можливому
пригніченнo=
0;
дихання. Ця
проблема ма=
08;
особливе
значення дл=
03;
пацієнтів
літнього
віку,
ослаблених
осіб, а також
при гіпоксі=
11;
або
гіперкапніo=
1;,
коли навіть
помірні тер
=
72;певтичні
дози
препарату
можуть
значно змен
=
96;ити
легеневу
вентиляцію.
Тому метадо
=
85;
протипоказk=
2;ний
пацієнтам з
гіперкапніn=
8;ю,
при
бронхіальнo=
0;й
астмі у
стадії
загостреннn=
3;,
обструктивl=
5;их
захворюванl=
5;ях
легень,
пригніченl=
5;і
дихання (при
відсутностo=
0;
необхідногl=
6;
реанімаційl=
5;ого
устаткуванl=
5;я). Призначат=
и
з
надзвичайнl=
6;ю
обережністn=
2;
при станах,
що
супроводжуn=
2;ться
гіпоксією а
=
73;о
зниженим
дихальним
резервом, пр=
080;
бронхіальнo=
0;й
астмі в
стадії
ремісії,
вираженій н
=
72;длишковій
масі тіла, си=
1085;дромі
апное уві
сні,
мікседемі,
кіфосколіоk=
9;і,
пригніченнo=
0;
діяльності
центральноo=
1;
нервової
системи,
комі. У цих
хворих наві
=
90;ь
звичайні
терапевтичl=
5;і
дози
метадону мо
=
78;уть
спричинити
пригніченнn=
3;
дихального
центру при
одночасномm=
1;
підвищенні
опору
дихальних ш
=
83;яхів,
що може
призвести д
=
86;
зупинки
дихання. У
таких
випадках
рекомендоk=
4;ано
застосовуk=
4;ати
неопіатні
аналгетики, =
072;
в разі їх
недостатньl=
6;ї
ефективносm=
0;і
–
застосуванl=
5;я
метадону
можливе лиш
=
77;
при забезпе
=
95;енні
належного
нагляду за
хворим.
Гострі
черевні
стани. Застосуван&=
#1085;я
метадону аб
=
86;
інших
наркотичниm=
3;
засобів мож
=
77;
перешкодитl=
0;
встановленl=
5;ю
правильногl=
6;
діагнозу аб
=
86;
призначеннn=
2;
належного
курсу
лікування
хворим із си=
084;птомами
«гострого»
живота.
Гіпотензи=
074;ний
ефект.
Застосуванl=
5;я
метадону
може
призвести д
=
86; вираженої
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
=
74;
осіб, у яких
порушена
здатність д
=
86;
підтримки
артеріальнl=
6;го
тиску через
зниження
об’єму кров=
10;,
або при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
таких препа
=
88;атів,
як
фенотіазинl=
0;
чи деякі
анестетики. =
047;
особливою
обережністn=
2;
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з
артеріальнl=
6;ю
гіпотензієn=
2;.
Застосува=
085;ня
в
амбулаторнl=
0;х
умовах.
Застосуванl=
5;я
метадону
може
порушувати
=
88;озумові
і фізичні
здібності,
необхідні д
=
83;я
діяльності,
пов’язаної
=
79;
джерелами
підвищеної
небезпеки
(керування
автомобілеl=
4;, робота
з
устаткуванl=
5;ям).
Метадон, як і
інші опіоїд
=
80;,
може
спричинити
ортостатичl=
5;у
гіпотензію
=
74;
амбулаторнl=
0;х
хворих.
Застосува=
085;ня
при гостром
=
91;
болю. У
випадку
фізичної
травми, при
післяопераm=
4;ійних
болях або в
інших
випадках
гострого
болю у
хворих, які
одержують
підтримуваl=
3;ьні
дози метадо
=
85;у,
ці малі дози
не будуть
ефективнимl=
0;
для
аналгезії. У
таких
випадках
необхідно п
=
88;изначити
аналгетики,
включаючи й
опіати, пока=
079;ані
для зняття
аналогічноk=
5;о
больового
синдрому в
інших хвори
=
93;.
Оскільки
метадон
індукує
толерантніl=
9;ть
до опіатів,
можуть бути
потрібні
більш висок=
10;
дози цих
препаратів.
Ризик
рецидиву у
наркозалежl=
5;их,
які одержую
=
90;ь
підтримуваl=
3;ьну
терапію
метадоном<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>. Різк
=
77;
припинення
прийому
опіатів мож
=
77;
призвести д
=
86;
розвитку
синдрому
відміни. При =
1094;ьому
виникає
ризик
повернення
до нелегаль
=
85;ого
прийому
наркотиків,
що варто мат=
080;
на увазі, оці=
1085;юючи
співвідношk=
7;ння
ризик/корис
=
90;ь
при признач
=
77;нні
підтримуваl=
3;ьної
метадоновоo=
1;
терапії.
Толерантн=
110;сть
і фізична
залежність.
Толерантніl=
9;ть
виявляєтьсn=
3;
у тому, що для
підтримки
певного
ефекту,
наприклад
аналгетичнl=
6;го,
потрібні
дедалі
більші дози
опіатів. Фіз=
080;чна
залежність
проявляєтьl=
9;я
у вигляді
синдрому
відміни
після
різкого
припинення
прийому
препарату
або при
застосуванl=
5;і
його
антагоністk=
2;.
І
толерантніl=
9;ть,
і фізична
залежність
можливі при
тривалій те
=
88;апії
опіоїдними
препаратамl=
0;.
При
різкому
припиненні
терапії
метадоном у
фізично
залежних
пацієнтів
може розвин
=
91;тися
абстинентнl=
0;й
синдром. І
абстинентнl=
0;й
синдром, і
синдром
відміни
характеризm=
1;ються
такими
ознаками:
занепокоєнl=
5;я,
підвищене
сльозовидіl=
3;ення,
ринорея, піт=
083;ивість,
відчуття
холоду,
позіхання,
міалгія,
мідріаз.
Можуть
розвиватисn=
3;
й інші симпт=
086;ми:
дратівливіl=
9;ть,
біль у спині,
біль у сугло=
073;ах,
слабкість,
шлункові
коліки, безс=
086;ння,
нудота,
анорексія,
блювання,
діарея, підв=
080;щення
артеріальнl=
6;го
тиску,
підвищення
=
95;астоти
серцевих
скорочень,
підвищення
=
95;астоти
дихання.
Як
правило, при
тривалому
застосуванl=
5;і
метадону
різке
припинення
прийому
препарату н
=
77;
рекомендуєm=
0;ься.
Особливос=
090;і
застосуванl=
5;я
хворим
окремих
категорій<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>.
З
обережністn=
2;
і з низькою
початковою
дозою засто
=
89;овувати
пацієнтам
літнього
віку, ослабл=
077;ним
хворим,
пацієнтам і
=
79;
порушеннямl=
0; функції
печінки або
нирок, при
гіпотиреозo=
0;,
аддісоновіl=
1;
хворобі,
гіпертрофіo=
1;
передміхурl=
6;вої
залози,
стриктурі
уретри, гіпо=
087;ітутаризмі,
шоці, з
обережністn=
2;
застосовувk=
2;ти
пацієнтам і
=
79;
судомами;
запальними
або
обструктивl=
5;ими
захворюванl=
5;ями
кишечнику,
пацієнтам і
=
79;
тривалим/тя
=
78;ким
запором,
міастенією
=
75;равіс,
пацієнтам і
=
79;
вродженими
вадами серц=
03;,
некомпенсоk=
4;аним
діабетом,
олігемією, г=
077;матопорфір&=
#1110;єю,
частими
астматичниl=
4;и
нападами, по=
088;ушеннями
діяльності
органів
дихання, пац=
110;єнтам
з легеневим
серцем, з
обережністn=
2;
застосовувk=
2;ти
препарат
хворим з
ішемічною
хворобою
серця; з
наявністю
миттєвої се
=
88;цевої
смерті у
сімейному
анамнезі.
Особливої
обережностo=
0;
слід
дотримуватl=
0;ся
щодо пацієн
=
90;ів
з феохромоц
=
80;томою;
повідомлялl=
6;ся
про посилен
=
85;я
симптомів
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1;
внаслідок
прийому з
діаморфіноl=
4;.
Варто
також мати н=
072;
увазі, що
застосуванl=
5;я
метадону
може
призвести д
=
86;
пригніченнn=
3;
дихання.
Метадо=
1085;
варто
призначати
насамперед
тим хворим, у
яких
переваги
опіатної
аналгезії
переважуютn=
0;
відомий
потенційниl=
1;
ризик,
пов’язаний
із
застосуванl=
5;ям
цього
препарату
(порушення
серцевої
провідностo=
0;,
пригніченнn=
3;
дихання,
зміна
психічного
статусу,
постуральнk=
2;
гіпотензія).
Застосува=
085;ня
пацієнтам
літнього
віку. Потрібно
ретельно
підбирати
дозу препар
=
72;ту,
починаючи з
порівняно
низьких доз,
із урахуван
=
85;ям
того, що в
багатьох
осіб літньо
=
75;о
віку можлив=
10;
ті або інші
порушення
роботи
печінки,
нирок та
серцево-суд
=
80;нної
системи.
Застосува=
085;ня
пацієнтам з
нирковою
недостатніl=
9;тю. Дани
=
93;
про безпеку
застосуванl=
5;я
метадону у
разі
наявності
ниркової
недостатноl=
9;ті
немає.
Застосува=
085;ня
пацієнтам з
порушеннямl=
0;
функції
печінки. Даних
про
застосуванl=
5;я
метадону
пацієнтам з
порушеннямl=
0;
функції
печінки
недостатньl=
6;.
Проте варто
мати на уваз=
110;,
що метадон
метаболізуn=
8;ться
у печінці.
Тому при
порушеннях
функції
печінки з’я
=
74;ляється
ризик
накопиченнn=
3;
метадону.
Вплив
на серцеву
провідністn=
0;.
Метадон є
інгібітороl=
4;
калієвих
каналів сер
=
94;я
і подовжує
інтервал QT.
При
застосуванl=
5;і
метадону
відзначали
=
74;ипадки
тяжкої
аритмії
(мерехтіння =
110;
тріпотіння
шлуночків).
Найчастіше
ці випадки в=
110;дзначали
при
застосуванl=
5;і
високих доз =
084;етадону
(понад 200 мг на добу). У
більшості
випадків
такі усклад
=
85;ення
виникали пр
=
80;
прийомі доз,
що застосов
=
91;ються
для зняття
болю, хоча
відомі
випадки, кол=
080;
ускладненнn=
3;
розвивалисn=
3;
при
застосуванl=
5;і
підтримуваl=
3;ьної
терапії
опіатним
наркоманам.
У
випадках
підвищеногl=
6;
ризику
збільшення
тривалості
інтервалу QT
метадон слі
=
76;
застосовувk=
2;ти
з особливою
обережністn=
2;
(при гіпертр=
086;фії
серця, при су=
1087;утньому
застосуванl=
5;і
діуретиків,
при гіпокал=
10;ємії
і
гіпомагнієl=
4;ії).
Застосуванl=
5;я
метадону
хворим із
порушеннямl=
0;
провідностo=
0;
в анамнезі
або з ризико=
084;
порушення р
=
80;тму
можливе лиш
=
77;
при
ретельному
моніторингm=
1;
стану таких
хворих. У
деяких
випадках зб=
10;льшення
тривалості
інтервалу QT
при
застосуванl=
5;і
метадону
спостерігаl=
3;ося
і у хворих, у
яких в анамн=
077;зі
порушень
функціонувk=
2;ння
серця не
відзначено,
особливо пр
=
80;
застосуванl=
5;і
високих доз
препарату.
При
збільшенні
тривалості
інтервалу QT у
процесі
застосуванl=
5;я
метадону
необхідно
спробувати
усунути
відомі факт
=
86;ри
ризику,
зокрема
звернути
увагу на суп=
091;тні
препарати, щ=
086;
можуть
впливати на
серцеву
діяльність,
на препарат
=
80;,
що можуть зм=
110;нити
електролітl=
5;ий
баланс, а
також препа
=
88;ати,
що можуть
інгібувати
метаболізм
метадону.
Призначаючl=
0;
метадон для
зняття болю,
необхідно
враховуватl=
0;
ризик
подовження
інтервалу QT і
порушення
серцевого
ритму. Такий =
1088;изик
необхідно
порівняти з
можливими п
=
77;ревагами
лікування
для усуненн=
03;
больового
синдрому, а
також узяти
до уваги
наявність
альтернатиk=
4;них
засобів
терапії. З
обережністn=
2;
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з
ризиком
розвитку
подовженогl=
6;
інтервалу QT:
наявність в
анамнезі
подовженогl=
6;
інтервалу QT,
прогресуючo=
0;
захворюванl=
5;я
серця,
ішемічна
хвороба сер
=
94;я,
захворюванl=
5;я
печінки,
одночасне
застосуванl=
5;я
інших
лікарських
засобів, що
подовжують =
10;нтервал
QT.
Лікува=
1085;ня
метадоном з
метою
аналгезії п
=
88;и
гострих або
хронічних
болях варто
розпочинатl=
0;
тільки в том=
091;
випадку, якщ=
086;
потенційниl=
1;
сприятливиl=
1;
аналгетичнl=
0;й
або паліати
=
74;ний
ефект
переважає
над ризиком
небезпечниm=
3;
для життя
ускладнень,
можливих пр
=
80; застосуван&=
#1085;і
високих доз
цього
препарату.
При
застосуванl=
5;і
метадону
необхідний
індивідуалn=
0;ний
підхід у
зіставленнo=
0;
можливої
користі від
лікування і
ризику з
урахуванняl=
4;
як анамнезу,
так і даних
клінічного
=
86;бстеження
хворого. У
разі
виявлення
факторів
ризику
необхідний
ретельний
моніторинг
статусу
серцево-суд
=
80;нної
системи,
включаючи а
=
85;аліз
тривалості
інтервалу QT і
виникнення
=
72;ритмій.
i=
5;репарат
містить
сахарозу.
Пацієнтам з
рідкісними
спадковими
проблемами
непереносиl=
4;ості
фруктози,
порушенням
всмоктуванl=
5;я
глюкози-гал
=
72;ктози
або
сахаразно-і
=
79;омальтазно=
1102;
недостатніl=
9;тю
не слід
приймати це
=
81;
препарат.
Застос=
1091;вання
у період
вагітності
або годуван
=
85;я
груддю.
Метадон
проникає у
слину, грудн=
077;
молоко, амні=
086;тичну
рідину і
плазму пупо
=
74;инної
крові.
Ва
=
75;ітність
Метадон
можна
застосовувk=
2;ти
у період ваг=
110;тності
тільки у
випадках,
якщо
очікувана к
=
86;ристь
для матері
перевищує
потенційниl=
1;
ризик для
плода.
У вагітних
значно менш
=
72;
концентрацo=
0;я
метадону у
плазмі кров=
10;,
знижений ча
=
89;
напіввиведk=
7;ння
і підвищени
=
81;
кліренс
метадону
порівняно з=
10;
станом післ=
03;
пологів, том=
091;
застосуванl=
5;я
препарату у
період
вагітності
може
призвести д
=
86;
синдрому
відміни у
деяких паці=
08;нток.
Може бути
необхідним
підвищення
дози або
скорочення
часу між
прийомами д
=
86;з,
або поділ
дози на
кілька
прийомів.
При
призначеннo=
0;
метадону
вагітну
необхідно
проінформуk=
4;ати
про можливі
наслідки за
=
89;тосування
препарату я
=
82;
для неї
самої, так і
для дитини.
Застосуванl=
5;я
метадону ва
=
75;ітним
слід
проводити
під медични
=
84;
наглядом.
i=
3;емовлята,
які народил
=
80;ся
у жінок, які
застосовувk=
2;ли
опіати за
чотири тижн=
10;
до пологів,
потенційно
можуть бути
залежними
від цих
препаратів.
Тому необхі
=
76;но
спостерігаm=
0;и
за такими
дітьми як
мінімум два
тижні для
виявлення
можливих
симптомів
синдрому
відміни
(дратівливі
=
89;ть,
судоми,
відсутністn=
0;
апетиту,
діарея,
пронизливиl=
1;
плач).
Пол=
;оги
і народженн=
03;
Як і
застосуванl=
5;я
будь-яких
опіоїдів,
застосуванl=
5;я
метадону
незадовго д
=
86;
пологів, осо=
073;ливо
у високих
дозах, може
призвести д
=
86; пригніченн&=
#1103;
дихання
немовляти,
тому метадо
=
85;
не рекоменд
=
91;ється
для
аналгезії в
акушерстві.
Наркотики з=
10;
змішаними
властивостn=
3;ми
агоністів і
антагоністo=
0;в
не слід
застосовувk=
2;ти
для знеболю
=
74;ання
при пологах
пацієнткам,
які тривали
=
81;
час
застосовуюm=
0;ь
метадон,
оскільки
застосуванl=
5;я
цих
препаратів
може спрово
=
82;увати
гострий
синдром
відміни.
Годування
груддю
Метадон
проникає у
грудне
молоко, тому
цей препара
=
90;
не
рекомендуєm=
0;ься
призначати
=
91; період
годування
груддю.
Враховуючи
ризик
серйозних
несприятлиk=
4;их
реакцій у
немовлят та
користь
лікування
препаратом
для матері,
рекомендуєm=
0;ься
відмовитисn=
0;
або від
грудного го
=
76;ування,
або від
прийому
метадону.
Матеря= 1084;, які приймають метадон, рекомендуєm= 0;ься припиняти грудне годування поступово для запобіганнn= 3; розвитку абстинентнl= 6;го синдрому у немовлят.
Застос=
1091;вання
метадону
може
порушувати
=
88;озумові
і фізичні
здібності,
необхідні д
=
83;я
діяльності,
пов’язаної
=
79;
джерелами
підвищеної
небезпеки
(керування
автомобілеl=
4;, робота
з
устаткуванl=
5;ям).
Сп=
086;сіб
застосуванl=
5;я
та дози.
Мет=
;адон-ЗН
застосовувати
перорально.=
Метад=
;он-ЗН
слід
застосовувk=
2;ти
лише в спеці=
072;лізованих
медичних
закладах,
його повине
=
85;
призначати
фахівець,
який має
досвід ліку
=
74;ання
наркозалежl=
5;их
пацієнтів.
Хворі, яким
призначено
препарат,
повинні
перебувати
під пильним
наглядом
лікаря.
Під
час
тривалого
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6;
засобу
пацієнти
потребують
також належ
=
85;ої
психологічl=
5;ої
та
соціальної
підтримки.
Безпосеред&=
#1085;ьо
перед
застосуванl=
5;ям
Метадон-ЗН
розводять у 100
мл рідини, що
виключає
його ін’єкц=
10;йне
застосуванl=
5;я.
Лікуваннn= 3; наркотичноo= 1; залежності.
Що
стосується
лікування
опіатної
залежності,
то цей
лікарський
засіб
призначениl=
1; для
щоденного
прийому
згідно з
медичним ви
=
89;новком,
викладеним
=
91;
протоколі
лікування.
Тривалість
одного
лікувальноk=
5;о
циклу
детоксикацo=
0;ї
не перевищу=
08;
21 день, наступ=
ний
цикл не слід
починати
раніше ніж ч=
077;рез
4 тижні після
завершення
попередньоk=
5;о.
Нижчевказаl=
5;і
схеми
дозування
рекомендовk=
2;ні,
та все ж вони
можуть
змінюватисn=
3;
залежно від
клінічної
оцінки. На
початковомm=
1;
етапі
одноразовоo=
1;
дози 20–30 мг
метадону,
частіше за
все, буде
достатньо
для того, щоб
зменшити ді=
02;
симптомів
відміни.
Більшу дозу
метадону
можна
призначати,
якщо
симптоми
відміни не
усунені або
якщо вони
виникають
знову. Якщо
пацієнти
фізично
залежні від
великих доз,
може
виникнути
потреба у
збільшенні
дози. Як
правило,
адекватна
доза
становить 40
мг щоденно
одноразо аб
=
86;
за декілька
прийомів.
Стабілізацo=
0;я
може
продовжуваm=
0;ись
2–3 дні, потім
кількість
метадону
поступово з
=
84;еншують.
Частоту
прийому
метадону, пр=
080;
якій його
кількість
зменшуєтьсn=
3;,
визначають
індивідуалn=
0;но
для кожного
пацієнта. Що=
076;енне
зменшення
добової доз
=
80;
на 10 % зазвичай=
; добре
переноситьl=
9;я
хворими, які
лікуються у
стаціонарі.
Для
амбулаторнl=
0;х
пацієнтів
може бути
необхідним
зменшення
дози протяг
=
86;м
тривалішогl=
6;
періоду. Якщ=
086;
метадон
призначаютn=
0;
на період, що
перевищує
три тижні, то
така
процедура
вже
вважається
не детоксик
=
72;цією
або
лікуванням
гострого
синдрому ві
=
76;міни,
а
підтримуваl=
3;ьним
лікуванням,
навіть якщо
метою є
остаточна
повна
відміна.
Що стосуєть=
ся
хворих, у
яких
визначена
стійка
звичка до
опіоїдних
наркотиків,
до них можна
застосовувk=
2;ти
підтримуваl=
3;ьне
лікування,
якщо
попередні
багатопланl=
6;ві
різнобічні
втручання н
=
77;
дали
позитивних
результатіk=
4;.
Таке
лікування
також можна
призначати
хворим, якщо
доведено, що
вони мають
звичку до
прийому опі
=
86;їдних
наркотиків,
або якщо
йдеться про
ВІЛ-інфіков
=
72;них
пацієнтів
при
загрозливиm=
3; імунних
обставинах
або хворих н=
072;
СНІД, якщо
лікар вважа=
08;,
що інша
програма
лікування є
менш
перспективl=
5;ою
з огляду на
відмову від =
074;живання
опіоїдних
наркотиків. =
059;
разі належн
=
86;го
виконання
замісна
терапія
також здатн
=
72;
зняти так
звану
«ломку», яка
полягає у ви=
084;ушеному
пошуку
героїну і
домінує, оск=
110;льки
наркозалежl=
5;ий
хворий
будь-що бажа=
108;
добути цей
наркотик.
Немає
необхідносm=
0;і
проводити п
=
77;ревірки
з
використанl=
5;ям
системного
тесту
налоксоном
пацієнтів і
=
79;
сильною гер
=
86;їновою
залежністю,
про яких
знають у
лікувальноl=
4;у
центрі, але,
очевидно,
головною є п=
077;ревірка
з метою
визначити
наявність
морфіну у
рідинах тіл
=
72;.
Аналіз сечі =
108;
обов’язковl=
0;м
під час
лікування і
=
79;
застосуванl=
5;ям
метадону дл=
03;
контролю
наявності
наркотичниm=
3;
препаратів
та
психотропнl=
0;х
речовин
відповідно
до
призначень
лікаря. Тако=
078;
необхідно п
=
77;ревірити
наявність
надмірної
кількості
алкоголю.
Якщо у сечі
виявлять
опіоїдні ре
=
95;овини,
цей випадок
підлягає
обов’язковo=
0;й
переоцінці.
У кожному
окремому
випадку
дозування
визначає
лікар, щоб
попередити
потребу у
героїні,
беручи до
уваги
психофізичl=
5;ий
стан та відп=
086;відні
патологічнo=
0;
зміни у
пацієнта.
Підтримува&=
#1083;ьна
терапія
спрямована
на зняття
пригніченнn=
3;
дихання або
інших
ефектів
гострої інт
=
86;ксикації.
Якщо
дорослий
хворий
приймав
значні дози =
075;ероїну
аж до дня
потрапляннn=
3;
у лікувальн
=
80;й
заклад,
початкова
доза
препарату
може станов
=
80;ти
20 =
мг, а
через 4 або 8
годин – ще 20 мг або 40 мг
Метадону-ЗН
одноразово.
Якщо ж до
початку
лікування
ступінь тол
=
77;рантності
до опіатів
невелика,
початкова
доза може
бути
вполовину
менша. При
виникненні
будь-яких
сумнівів
початкову
дозу краще
зменшити. З
появою
симптомів
абстиненціo=
1;
хворому
можна дати щ=
077;
10 =
мг
препарату. З=
075;одом
дозу
потрібно
підбирати
індивідуалn=
0;но
в межах до 80 мг на
добу з
урахуванняl=
4;
переносимоl=
9;ті
та потреби. У
більшості
випадків дл=
03;
дорослих
достатньою =
08;
доза нижче 80<=
strong> мг на
добу.
Максимальн&=
#1072;
добова доза
для доросли
=
93;
становить 120<=
strong> мг на
добу.
Для вагітни=
х
жінок з
опіатною
залежністю
підтримуваl=
3;ьні
дози
метадону
повинні бут
=
80;
щонайнижчиl=
4;и,
що
запобігаютn=
0;
розвитку
синдрому ві
=
76;міни
(зазвичай,
нижче 80 мг на
добу). На
пізніших
термінах
може
потребуватl=
0;ся
підвищення
дози на 10–20 мг
або дозу
розділяють
на 2 прийоми.
Больовий синдром
Доз = 91; метад= ;ону необхідно ретельно підбирати залежно від вираженостo= 0; больових відчуттів т = 72; реакції хворого на препарат. Розпочинатl= 0; лікування і титрування дози метадону найбезпечнo= 0;ше з малої початкової дози з поступовою корекцією дози.
Як правило, для зняття сильного болю метадо = 85; не слід застосовувk= 2;ти хворим, які не приймали інших опіатних препаратів.
Заз = 74;ичай дорослим застосовуюm= 0;ь препарат перорально = 91; дозі 2,5–10 мk= 5; через кожні 4 години протягом перших 3–5 днів, доз= 091; повільно титрують до досягнення відповідноk= 5;о ефекту, далі застосовуюm= 0;ь фіксовану дозу препарату к = 86;жні 8–12 годин залежно від стану хворого та його відпов= 10;ді на лікуванн= 03;.
Хв=
086;рим
літнього
віку
препарат
слід застос
=
86;вувати
1 раз на добу.
Діти.
Безпека та
ефективнісm=
0;ь
застосуванl=
5;я
метадону
дітям не
досліджуваl=
3;ися.
Пер=
;едозування.
При
значному
передозуваl=
5;ні
метадону ві
=
76;бувається
пригніченнn=
3;
дихання
(зниження ча=
089;тоти
дихання
та/або
зменшення
дихального
об’єму,
дихання
Чейн–Стоксk=
2;,
ціаноз), спос=
1090;ерігається
надмірна
млявість, як=
072;
прогресує а
=
78;
до розвитку
ступорозноk=
5;о
або
коматозногl=
6;
стану,
відмічаєтьl=
9;я
звуження
зіниць,
мідріаз мож
=
77;
змінювати
міоз, відміч=
072;ється
м’язова
слабкість,
холодна та
волога липк
=
72;
шкіра, іноді
розвиваєтьl=
9;я
брадикардіn=
3;
і
артеріальнk=
2;
гіпотензія. =
059;
дітей при пе=
088;едозуванні
спостерігаl=
3;ися
сонливість,
млявість,
звуження
зіниць,
задишка. У разі
значного
передозуваl=
5;ня,
особливо пр
=
80;
внутрішньоl=
4;у
прийомі,
можлива
зупинка дих
=
72;ння,
циркуляторl=
5;ий
колапс або
шок, а також
зупинка
серця та
летальний
наслідок.
Лікува=
1085;ня
Перш за все
необхідно
забезпечитl=
0;
належний ри
=
90;м
дихання,
надходженнn=
3;
свіжого
повітря, нал=
077;жну
підтримуваl=
3;ьну
вентиляцію,
проведення
ЕКГ-контрол=
02;.
Якщо пацієн
=
90;
тяжко перен
=
86;сить
симптоми
передозуваl=
5;ня,
особливо
дитина, яка
помилково
прийняла
велику дозу
метадону,
можна
застосовувk=
2;ти
ефективні
наркотичні
антагоністl=
0;,
які
протидіють
дихальній н
=
77;достатност=
1110;,
що
потенційно
може призве
=
89;ти
до
летального
наслідку.
Лікар
завжди
повинен
пам’ятати, щ=
086;
метадон – це
депресант
тривалої ді=
11;
(від 36 до 48
годин), тоді
як антагоні
=
89;ти,
що
застосовуюm=
0;ься
для
лікування н
=
72;слідків
передозуваl=
5;ня,
діють
протягом ко
=
88;отшого
часу (від 1 до 3
годин). Тому
пацієнт пов
=
80;нен
знаходитисn=
0;
під
постійним
наглядом дл=
03;
запобіганнn=
3;
розвитку
повторної
дихальної
недостатноl=
9;ті,
а в разі
необхідносm=
0;і
пацієнт
повинен
пройти
повторний
курс лікува
=
85;ня
із
застосуванl=
5;ям
антагоністo=
0;в
наркотиків.
Не показано
застосуванl=
5;я
інших респі
=
88;аторних
стимуляторo=
0;в,
якщо діагно
=
79;
поставлениl=
1;
точно, а
пригніченнn=
3;
дихання спр
=
80;чинене
виключно
передозуваl=
5;ням
метадону.
У разі відсу=
;тності
клінічно
вираженої
значної
дихальної
або
серцево-суд
=
80;нної
недостатноl=
9;ті
не слід
призначати
ліки-антаго
=
85;істи.
Антагоністl=
0;
наркотиків,
які
призначаютn=
0;
для внутріш
=
85;ьовенних
ін’єкцій
(налоксон,
налорфін та
левалорфан),
є основними
лікувальниl=
4;и
препаратамl=
0;
для усуненн=
03;
симптомів
інтоксикацo=
0;ї.
Ці
лікувальні
препарати
слід
призначати
=
87;овторно,
доки стан
хворого не
буде задові
=
83;ьним.
При
застосуванl=
5;і
налоксону
ризик того,
що
антагоніст
наркотиків
надалі спри
=
95;инить
пригніченнn=
3;
дихання,
менший.
Якщо
виникає пот
=
88;еба,
застосовуюm=
0;ь
кисень,
рідини для
внутрішньоk=
4;енного
введення,
засоби, які
звужують
судини, а
також інші
підтримуваl=
3;ьні
засоби.
За
наявності
фізичної
залежності
від опіатів
застосуванl=
5;я
антагоністk=
2;
опіатів мож
=
77;
сприяти
розвитку
гострого
синдрому ві
=
76;міни,
вираженістn=
0;
якого
залежить ві
=
76;
ступеня фіз
=
80;чної
залежності =
10;
дози
застосовувk=
2;ного
антагоністk=
2;.
Застосуванl=
5;я
антагоністo=
0;в
у разі
вираженого
пригніченнn=
3;
дихання у
фізично
залежних
хворих слід
проводити в
=
82;рай
обережно,
причому при
титруванні
призначаютn=
0;
дози
антагоністk=
2;,
менші, ніж
звичайно
прийняті (10–20 %
від
рекомендовk=
2;ної
дози).
Застосуван&=
#1085;я
антагоністo=
0;в
опіатів у зв=
080;чних
дозах у
пацієнтів з
фізичною
залежністю
від опіатів
може
спровокуваm=
0;и
гострий
синдром
відміни. Без
особливої
необхідносm=
0;і
слід уникат
=
80;
застосуванl=
5;я
антагоністo=
0;в
опіатів фіз
=
80;чно
залежним
особам.
Підкисленн&=
#1103;
сечі
підвищить
екскрецію м
=
77;тадону.
Метадон не
виводиться
шляхом
перитонеалn=
0;ного
діалізу чи
гемодіалізm=
1;.
Побічні
реакції.
Від=
;міна
героїну. На
початковій
стадії
підтримуваl=
3;ьної
терапії із
застосуванl=
5;ям
метадону
хворі перес
=
90;ають
отримувати
героїн, у
результаті
чого
виникають
типові
ознаки
синдрому
відміни. Їх
потрібно
відрізняти
від побічни
=
93;
ефектів,
пов’язаних
із
застосуванl=
5;ям
метадону.
Найбільш
характерні
такі ознаки
синдрому
відміни (як
героїну, так
і інших
опіатів):
підвищене с
=
83;ьозовиділе=
1085;ня,
ринорея,
чхання,
позіхання,
посилене
потовиділеl=
5;ня,
підвищення
температурl=
0;,
«гусяча
шкіра»,
відчуття
жару та
холоду, що
змінюють
один одного,
занепокоєнl=
5;я,
дратівливіl=
9;ть,
слабкість,
депресія, ро=
079;ширення
зіниць,
тремор,
тахікардія,
шлункові
коліки,
болючі
відчуття у
тілі, мимові=
083;ьні
посмикуванl=
5;я,
анорексія,
нудота, діар=
077;я,
спазми
кишечнику,
зменшення
маси тіла.
Поч=
;аткова
доза. Необхідно
приділити
особливу
увагу індив=
10;дуальному
підбору
початкової
=
76;ози.
Занадто
високі дози =
091;
початковомm=
1;
періоді
можуть
спричинити
побічні
явища.
Основна
небезпека
при
застосуванl=
5;і
метадону
полягає у
пригніченнo=
0;
дихання та
артеріальнo=
0;й
гіпотензії.
При
застосуванl=
5;і
метадону
можлива
зупинка
серця,
зупинка дих
=
72;ння,
шок. Зареєст=
088;овано
летальні
випадки.
Найчас=
1090;іше
спостерігаn=
2;ться
такі побічн=
10;
реакції:
запаморочеl=
5;ня,
занепокоєнl=
5;я,
відчуття по
=
88;ожнечі
у голові,
седативниl=
1;
ефект, нудот=
072;,
блювання,
посилене
потовиділеl=
5;ня, ортоl=
9;татична
гіпотензія. =
059;
таких
випадках
можливе
зниження
дози
метадону.
Деякі з цих
ефектів,
частіше за
все в амбула=
090;орних
хворих, можн=
072;
зменшити,
якщо поклас
=
90;и
пацієнта
горизонталn=
0;но.
Інші
побічні
реакції, що
реєструютьl=
9;я
при застосу
=
74;анні
метадону:
заг=
;альні
реакції:
астенія,
слабкість,
припливи,
розвиток то
=
83;ерантності,
гіпотермія;
з
боку
серцево-суд
=
80;нної
системи:
аритмія,
брадикардіn=
3;,
екстрасистl=
6;лія,
тахікардія,
відчуття
серцебиття,
мерехтіння =
10;
тріпотіння
шлуночків,
фібриляція
шлуночків,
подовження
інтервалу QT,
аритмія тип
=
91; torsades
de pointes
(особливо пр=
080;
прийомі
високих доз
метадону),
кардіоміопk=
2;тія,
серцева
недостатніl=
9;ть,
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
флебіт,
синкопе,
інверсія зу
=
73;ця
Т;
з
боку
травного
тракту: біль у
животі,
анорексія,
спазми
жовчних шля
=
93;ів,
жовчного
міхура,
дискінезія
жовчних шля
=
93;ів,
запор, сухіс=
090;ь
у роті
(ксеростомі=
03;),
глосит;
з
боку
нервової
системи:
головний
біль,
збудженістn=
0;,
сплутаністn=
0;
свідомості,
судомні
напади,
порушення
орієнтації,
дисфорія,
ейфорія,
безсоння,
розлади зор
=
91;,
затуманеннn=
3;
зору, міоз,
сухість оче
=
81;,
вертиго,
галюцинаціo=
1;,
збудливістn=
0;;
з
боку систем
=
80;
крові: в опіатних
наркоманів
із хронічни
=
84;
гепатитом
описана
тимчасова
тромбоцитоl=
7;енія;
з боку мет=
;аболізму:
набряклістn=
0;,
затримка
рідини,
набряк нижн=
10;х
кінцівок,
гіпокаліємo=
0;я,
гіпомагнієl=
4;ія,
втрата або
збільшення
маси тіла;
з бl=
6;ку
дихальної
системи: набряк
легень,
ускладненнn=
3;
перебігу
бронхіальнl=
6;ї
астми;
сухість у
носі,
пригніченнn=
3;
дихання
(особливо пр=
080;
прийомі
високих доз
метадону);
з
боку шкіри:
кропив’янкk=
2;,
висипання н
=
72;
шкірі,
геморагічнk=
2;
кропив’янка;
короста,
свербіж,
набряк;
з боку сечостатевl= 6;ї системи: антидіуретl= 0;чний ефект; дисменорея, аменорея; затримка сечі; проблеми, пов’язані з виділенням сечі; зниження лібідо і потенції, ім= 087;отенція, підвищення рівня пролактину = 87;ри тривалому застосуванl= 5;і, галакторея.<= o:p>
Застос=
1091;вання
пацієнтам з
порушенням
функції
печінки: при
тривалій
підтримуваl=
3;ьній
метадоновіl=
1;
терапії
відзначаєтn=
0;ся
поступове
ослаблення
побічних
явищ
протягом
кількох тиж
=
85;ів,
хоча при
цьому
залишаютьсn=
3;
такі побічн=
10;
явища, як
підвищене
потовиділеl=
5;ня
та запор.
Метадон є
агоністом
рецепторів
опіатів, том=
091;
при застосу
=
74;анні
препарату
може
розвинутисn=
3;
залежність
такого ж
типу, як і при
застосуванl=
5;і
морфіну.
При
застосуванl=
5;і
метадону
можливі
реакції
гіперчутлиk=
4;ості,
включаючи
шок, задишку.
Можливі
небажані
ефекти,
пов’язані з
наповнювачk=
2;ми:
препарат
містить
гліцерин, у в=
1077;ликих
дозах може
спричинити
головний бі
=
83;ь,
розлад
шлунка та
діарея.
Синдром
відміни:
занепокоєнl=
5;я,
підвищене с
=
83;ьозовиділе=
1085;ня,
ринорея,
чхання,
пітливість,
відчуття
холоду,
тремор/трем
=
90;іння,
«гусяча
шкіра»,
позіхання,
міалгія,
мідріаз,
дратівливіl=
9;ть,
біль у всьом=
091;
тілі, спині,
суглобах,
слабкість,
шлункові
коліки,
порушення
сну,
безсоння,
нудота,
анорексія,
блювання,
діарея,
підвищення
=
72;ртеріально=
1075;о
тиску,
підвищення
частоти сер
=
94;евих
скорочень,
зростання
частоти дих
=
72;ння,
підвищення
температурl=
0;
тіла.
Термін
придатностo=
0;. 3
роки.
Пі
=
89;ля
розкриття
флакону
зберігати н
=
77;
більше 28 ді=
073;.
Умови
зберігання.
Зберіг=
072;ти
в
оригінальнo=
0;й
упаковці пр
=
80;
температурo=
0;
не вище 25 °С.
Зберіг=
072;ти
у
недоступноl=
4;у
для дітей
місці.
Упа= ;ковка.
По 200 м= ;л або по 1000 мл у флаконах разом з відповідноn= 2; кількістю дозуючих пристроїв.
По 200 м=
;л
або по 1000 мл у
флаконах з
дозуючим
пристроєм у
коробці.
Кат=
;егорія
відпуску. За
рецептом.
Вир=
;обник.
Товариство
з обмеженою
відповідалn=
0;ністю
«Харківськk=
7;
фармацевтиm=
5;не
підприємстk=
4;о
«Здоров’я
народу».
Міс=
;цезнаходже
=
85;ня
виробника т
=
72;
адреса місц=
03;
провадженнn=
3;
його
діяльності.
Україна, 61002<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>, Харківська обл., м. Харків, вулиця Куликівськk= 2;, будино= 082; 41.