ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕТОРИКОКСИБ-ЗДОРОВ’Я<= /span>

(ETORICOXIB-ZDOROVY= E)

Склад:

діюча речовина: еторикоксиб<= /span>;

1 таблетка містить етори= коксибу 30 мг, 60 мг, 90 мг або 120 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; суха суміш «Opadry whi= te», що містить титану діоксид (Е 171), гіпромелозу, триацетин (Е 1518).

Лі= карська форма. Таблетки, вкриті пл= івковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею.

Фармакотерап= евтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні лікарські засоби. Коксиби. Код АТХ M01A H05.

Фармакологічні властивості.<= /i>

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Еторикоксиб є пероральним селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ‑= 2) у межах клінічного діапазону доз.

Існують дані щодо дозоза= лежного інгібування е= торикоксибом ЦОГ-2 без інгібування циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) при застосуванні у дозах до 150 мг на добу. Еторикоксиб не інгібує синтез простагланд= инів шлунка та не впливає на функцію тромбоцитів.

Циклооксиген= аза відповідає за утворення простагландинів. Ідентифіковано дві ізоформи циклооксигенази (ЦОГ) – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є= ізоформою ферменту, що індукуєть= ся імпульсом прозапалення та розглядається як осно= вний фактор, що відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та гарячки. ЦОГ-2 також задіяна у процесах овуля= ції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція гарячки, відчуття болю, когнітивна функція). Також може брати участь у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 було ідентифіковано у тканині навколо виразки шлунка у людини, але значення для загоєння виразки не встановлено.

Ефективність= . У пацієнтів з остеоартритом = еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу значно покращує стан при болях та оцінку пацієнта щодо стану захворювання. Відомо, що із застосуванням е= торикоксибу в дозі 30 мг 1 раз на добу ефективність цього препарату перевищувала плацебо протягом 12 тижнів лікування. Під час підбору дози = еторикоксиб у дозі 60 мг демонстрував значно більш виражене покращення, ніж у дозі 30 м= г, щодо всіх трьох основних кінцевих точок після 6 тижнів лікування. Застосува= ння дози 30 мг при остеоартриті кисті не вивчалося.=

У пацієнтів із = ревматоїдним артритом еторикоксиб у дозі 60 мг та 90 мг 1 ра= з на добу значно покращував стан щодо вираженості болю, запалення, а також рухливості. Позитивні ефекти зберігалися протягом 12-тижневого періоду лікування. Є дані, що еторикоксиб у дозі 60 мг = 1 раз на добу та 90 мг 1 раз на добу був більш ефективним, ніж плацебо.

У пацієнтів із нападами гострого подагричного артриту еторикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів полегшував біль у суглобах середнього та тяжкого ступеня та запалення порівняно з індометацином у дозі 50 м= г 3 рази на добу. Зменшення вираженості болю спостерігається через 4 години піс= ля початку лікування.

У пацієнтів з анкілозуюч= им спондилітом еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на д= обу забезпечує значне покращення при болі у хребті, запаленні, обмеженні рухів,= а також покращує функціональну здатність. Клінічні переваги еторикоксибу спостерігалися на другий день після початку терапії та зберігалися упродовж 52-тижневого періоду лікування. Еторикоксиб у д= озі 60 мг та 90 мг щоденно виявляв схожу ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг щоденно. У пацієнтів, які не демонстрували адекватної відповіді під= час застосування дози 60 мг щоденно протягом 6 тижнів, підвищення дози до 90 мг щоденно покращувало оцінку інтенсивності болю у спині порівняно з продовжен= ням прийому 60 мг щоденно.

Відомо, що при післяопераційному зубному болю= еторикоксиб, що застосовувався в дозі 90 мг 1 ра= з на добу до трьох днів, чинив більш виражену аналгезуючу дію, ніж плацебо. У пацієнтів із помірним болем у початковому стані еторикоксиб у дозі 90 мг виявляв знеболюючий ефект, подібний до такого в ібупрофені 600 мг, і перев= ищував ефект парацетамолу/кодеїну 600 мг/60 мг і плаце= бо, що визначалося за показником повного полегшення болю через 6 годин. Кількість пацієнтів, які застосовували препарати екстреного знеболення протягом 24 го= дин, становила 40,8 % для еторикоксибу 90 мг, 25,5 %= – для ібупрофену 600 мг кожні 6 годин і 46,7 % – для = парацетамолу/кодеїну 600 мг/60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2 % для плацебо. Початок аналгезуючої дії (відчутне полегшення болю) 90 мг еторикоксибу спостерігався вже через 28 хвилин після прийому препарату.

Безпека.

Загальна безпека. Не було суттєвих відмінностей у частоті тромботичних серцево-судинних ускладнень при застосув= анні еторикоксибу і диклофенаку. Кардіоренальні побічні реакції частіше спостерігалися= при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку; цей ефект був дозозалежним. Побічні реакції з б= оку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і печінки виникали значно частіше при застосуванні диклофенаку, ніж еторикоксибу. Частота виникнення побічних реакцій, що розглядалися як серйозні або такі, = що призводять до відміни препарату, була вищою при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку.

Результати щодо безпеки відносно серцево-судинної системи. <= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:Calibri;mso-ansi-language:UK'>Ча= стота підтверджених тромботичних серцево-судинних сер= йозних побічних реакцій (включаючи реакції з боку серця, цере= броваскулярні реакції та реакції з боку периферичних судин) була зіставною у еторикоксибу і диклофенаку. Не було суттєвих відмінностей у показниках частоти тромбо= тичних ускладнень для еторикоксибу і диклофенаку в усіх проаналізованих підгрупах, включаючи пацієнтів із кардіоваскулярним ризиком. При окремому розгляді був однаковим відносний ризик виникнення підтверджених серйозних тромботичних побічних р= еакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні етори= коксибу в дозі 60 мг або 90 мг і диклофенаку в доз= і 150 мг.

Показник серцево-судинної летальності, як і загальної летальності, був подібним у групах лікування еторикоксибом і диклофенаком.

Кардіоренальні ускладнення. Частота прип= инення лікування унаслідок виникнення побічних реакцій, пов’язаних з артеріальною гіпертензією, була статистично вищою для еторикоксибу<= /span>, ніж для диклофенаку. Частота такої побічної реа= кції, як застійна серцева недостатність (припинення прийому препарату і серйозні реакції), була аналогічною як при прийомі еторикоксибу= 60 мг, так і при прийомі диклофенаку 150 мг, пр= оте частота виникнення цих реакцій була вищою при прийомі = еторикоксибу 90 мг порівняно з диклофенаком 150 мг. Частота = підтверджених побічних реакцій, пов’язаних із застійною серцевою недостатністю (явища, що були серйозними і призводили до госпіталізації або візиту у відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою при прийомі еторикоксибу порівняно з прийомом диклофенаку 150 мг, і цей = ефект залежав від дози. Частота припинення лікування унаслідок виникнення побічних реакцій, пов’язаних із набряками, була значно вищою при прийомі еторикоксибу порівняно з прийомом диклофенаку 150 мг, і цей ефект залежав від дози (статистично значуща різниця для еторикоксибу 90 мг, але не для е= торикоксибу 60 мг).

Результати шлунково-кишкової переносимості.= Зн= ачно менший показник відміни препарату внаслідок виникнення будь-якого клінічного ускладнення з боку ШКТ (наприклад, диспепсії, абдомінального болю, виразки) спостерігався при застосуванні еторикоксибу, ні= ж диклофенаку.<= o:p>

Результати щодо безпеки для ШКТ. Загальні реакції з боку верхнього відділу ШКТ були визначені як перфорації, виразки і кровотечі. Підгрупа загальних реакц= ій з боку верхнього відділу ШКТ, які вважалися ускладненими, включала перфорації, обструкції та ускладнені кровотечі. Підгрупа загальних реакцій з боку верхн= ього відділу ШКТ, які вважалися неускладненими, включала неускладнені кровотечі = та неускладнені виразки. Значно менший показник частоти загальних реакцій з бо= ку верхніх відділів ШКТ спостерігався при застосуванні ет= орикоксибу, ніж диклофенаку. Не було суттєвої різниці між <= span class=3DSpellE>еторикоксибом і диклофенаком щодо показника частоти ускладнених реакцій. Для підгрупи таких реакцій, як крово= теча у верхньому відділі ШКТ (об’єднані ускладнені і неускладнені), не було сутт= євої відмінності між еторикоксибом і диклофенаком. Перевага еторикоксибу щодо впливу на верхній ві= дділ ШКТ, порівняно з диклофенаком, не була статисти= чно значущою у пацієнтів, які одночасно застосовували ацетилсаліцилову кислоту (АСК) у низьких дозах (приблизно 33 % пацієнтів).

Показники частоти підтверджених клінічних реа= кцій з боку нижнього відділу ШКТ (перфорація тонкого або товстого кишечнику, обструкція або кровотеча) статистично не відрізнялися при застосуванні еторикоксибу і диклофенаку.

Результати щодо безпеки для печінки. Ет= орикоксиб б= ув асоційований зі статистично значно меншою частотою відміни препарату, ніж <= span class=3DSpellE>диклофенак, унаслідок виникнення побічних реакцій з б= оку печінки. Більшість побічних реакцій з боку печінки були незначними.=

Додаткові да= ні з безпеки для серцево-судинної системи щодо тромботичних= ускладнень. Не було значущої відмінності в показнику підтверджен= их серйозних тромботичних серцево-судинних захворю= вань у пацієнтів, які приймали еторикоксиб у дозі X= 05; 60 мг, плацебо або інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), за винятком <= span class=3DSpellE>напроксену. Проте частота для таких реакцій була вище= у пацієнтів, які отримували еторикоксиб, порівнян= о з тими, хто отримував напроксен у дозі 500 мг 2 р= ази на добу. Відмінність антитромботичної активності м= іж деякими НПЗЗ, що інгібують ЦОГ-1, і селективними інгібіторами ЦОГ-2 може бу= ти клінічно значущою у пацієнтів групи ризику виникнення = тромбоемболічних ускладнень. Селективні інгібітори ЦОГ-2 знижують утворення системного (і то= му, можливо, ендотеліального) = простацикліну без впливу на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічне значення цих даних невідоме.

Додаткові да= ні щодо безпеки для ШКТ. Відомо, що частота виникнення гастродуоденальних виразок була значно нижчою у паціє= нтів, які застосовували еторикоксиб у дозі 120 мг 1&n= bsp;раз на добу, ніж у пацієнтів, які застосовували напроксен<= /span> у дозі 500 мг 2 рази на добу або ібупрофен у до= зі 800 мг 3 рази на добу. Частота виникнення виразок була вищою при застосуванні <= span class=3DSpellE>еторикоксибу, ніж плацебо.
Дослідження функції нирок у пацієнтів літнього віку. Еторикоксиб, целекоксиб і= напроксен мали подібний вплив на виведення натрію із = сечею при 2-тижневому лікуванні. Усі активні препарати порівняння показали підвищ= ення щодо плацебо систолічного артеріального тиску, проте е= торикоксиб асоціювався зі статистично значущим підвищенням на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном.

Фармакокінет= ика.

Абсорбція. Еторикоксиб добре всмоктується при пероральному прийомі. Абсолютна біодо= ступність становить приблизно 100 %. Після прийому 120 мг 1 раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація у плазмі крові (середнє геометр= ичне значення C_max =3D 3,6 мкг/мл) спостерігається приблизно через 1 годину (T_max) після прийому дорослими натще. Середнє геометричне значення AUC_0‑=
;24становить 37,8 мкг×год/мл. У межах клінічного дозув= ання фармакокінетика еторикоксибу лінійна.

При прийомі препарату в дозі 120 мг під час ї= ди (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що характеризувалося зниженням С_max на 36 % та збільшення= м Т_max на 2 години. Такі дані не розглядаються як клінічно значущі. Відомо, що під час досліджень еторикоксиб застосовували незалежно від вживання їжі.=

Розподіл. Еторикоксиб приблизно н= а 92 % зв’язується з білками плазми крові людини з концентрацією від 0,05 мкг/мл до 5 мкг/мл. Об’єм розподілу при рівноважному стані (Vdss) станови= ть приблизно 120 л у людини. Існують дані, що еторикоксиб= проникає через плацентарний бар’єр у щурів та кролів, а також через гематоенцефалічний бар’єр у щурів= .

Метаболізм. Еторикоксиб активно метаболізується, менше 1 % дози виділяється із сечею у вигляді вихідного препарату. Основний шлях метаболізму – це формування похідної 6'‑гідр= оксиметилу шляхом каталізації ферментами цитохрому. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують на те, що CYP2D6, C= YP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати осн= овний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики не вивчалися in vivo.=

У людини ідентифіковано 5 метаболітів. Основн= им метаболітом є 6'-карбоксилової кислоти дериват еторико= ксибу, що утворюється при подальшій оксидації похідної 6'-гідроксиметилу. Ці основ= ні метаболіти або не виявляють активності, або є слабоактивними інгібіторами Ц= ОГ‑2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1.

Виведення. Є інформація, що після разового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям 25 мг еторикоксибу, міченого радіоізотопом, 70 % радіоактивного препарату виводиться із сечею і= 20 % – із калом, головним чином у вигляді метаболітів. Менше 2 % виводить= ся у вигляді незміненого препарату.

Виведення еторикоксибу відбувається майже повністю через метаболізм із подальшим виведенням ниркам= и. Рівноважні концентрації еторикоксибу досягаються через 7 днів при застосуванні у дозі 120 мг 1 раз на добу з показником кумуляції приблизно 2, що відповідає періоду напіввиведення приблизно 22 години. Кліренс плазми крові після внутрішньовенного введення 25 мг препара= ту становить приблизно 50 мл/хв.<= /o:p>

Окремі групи пацієнтів

Пацієнти літ= нього віку. Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) подібна до фармакокінетики у молодших пацієнтів.
Стать= . Фармакокінетика еторикоксибу подібна у чоловікі= в та жінок.

Порушення фу= нкції печінки. У пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого ступеня (5‑6 балів за шкалою Чайлда-П’ю) = при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на= добу середній показник AUC приблизно на 16 % більший, ніж у здорових добровольців при такому ж дозуванні препарату. У пацієнтів із порушеннями функції печінки помірного ступеня (7‑9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг чере= з добу середній показник AUC був подібний до показника у здорових добровольців, які приймали препарат у дозі 60 мг 1 раз на добу щоденно; застосування еторикоксибу в дозі 30 мг не вивчалось у цій гру= пі пацієнтів. Немає клінічних або фармакокінетичних даних щодо пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (≥= 10 балів за шкалою Чайлда-П’ю).<= /span>

Порушення фу= нкції нирок. Фармакокінетика разової дози ет= орикоксибу 120 мг у пацієнтів із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок, а так= ож у пацієнтів із захворюваннями нирок термінальної стадії, яким проводять гемодіаліз, не відрізняється значним чином від фармакокінетики у здорових добровольців. При гемодіалізі препарат майже не виводиться (кліренс діалізу= – приблизно 50 мл/хв).

Діти.= Фармакокінетика еторикоксибу у дітей (віком до = 12 років) не вивчалась.

Відомо, що фармакокінетика у підлітків віком = від 12 до 17 років з масою тіла 40-60 кг, яким призначали еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу, та з масою тіла більше 60 кг, яким признач= али препарат у дозі 90 мг 1 раз на добу, була подібною до фармакокінетики у дорослих, які застосовували еторикоксиб у дозі = 90 мг 1 раз на добу. Безпека та ефективність застосування ет= орикоксибу дітям не встановлені.

Клінічні характеристики.

Показання. <= /b>Си= мптоматична терапія при остеоартриті, = ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, а також при = болю та ознаках запалення, пов’язаних із гострим подагричним артритом. Нетривале лікування помірного післяопераційного болю, пов’язаного зі стоматологічними операціями. Рішення про призначення селективного інгіб= ітора ЦОГ-2 повинно ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків у пацієнта= .

Протипоказання. = Пр= епарат протипоказаний:

·      =    при гіперчутливості до діючої або до будь-якої допоміжної речовини препарату;

·      =    при активній пептичній виразці або активній шлунково-кишковій кровотечі;

·      =    пацієнтам, у яких виникав бронхоспазм, гострий риніт, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк, кропив’янка або інші алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2;

·      =    у період вагітності та годування груддю;=

·      =    при тяжких порушеннях функції печінки (альбум= ін сироватки крові < 25 г/л або ≥ 10 балів за шкалою Чайлда-П’ю);

·      =    якщо розрахований нирковий кліренс креатиніну < 30 мл/хв;

·      =    дітям віком до 16 років;

·      =    при запальних захворюваннях кишечнику;

·      =    при застійній серцевій недостатності (NYHA ІІ-ІV);

·      =    пацієнтам з артеріальною гіпертензією, у яких показники артеріального тиску постійно вищі за 140/90 мм рт.ст. та недостатньо контролюються;

·      =    при діагностованій ішемічній хворобі серця, захворюваннях периферичних артерій та/або цереброваскулярних захворюваннях.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії

Пероральні антикоагулянти. У пацієнтів, стан яких стабілізований постій= ним застосуванням варфарину, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на добу супроводжується збільшенням приблизно на 13 % протромбінового часу міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому у пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагуля= нти, слід часто перевіряти показники протромбінового= часу МНВ, особливо в перші дні прийому еторикоксибу = або при зміні його дозування.

Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину<= /span> ІІ. НПЗЗ можуть послабляти ефект діуретиків та= інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнт= ів із порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування= інгібітора АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до подальшого порушення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Слід пам’ятати п= ро можливість таких взаємодій у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Необхідно провести належну гідратацію та розглянути питання = про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю і надалі.

Ацетилсаліцилова кислота. Застосування еторикокси= бу у дозі 120 мг 1 раз на добу не впливало на антиагреган= тну активність АСК (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна призначати одночасно з АСК в дозах, що застосовуються для профілактики серцево-судинних захворювань (застосування АСК у низьких дозах). Однак одночасне застосування низьких доз АСК та еторикоксибу= може призводити до збільшення частоти виникнення виразки ШКТ та інших ускладнень порівняно з монотерапією еторикоксибом. Не рекомендовано одночасне застосуванн= я еторикоксибу з АСК, дози якої вищі за встановлені для профілактики, а також з іншими НПЗЗ.

Циклоспорин та такролімус. Хоча взаємо= дія еторикоксибу з цими препаратами не вивчалась, одночас= не застосування НПЗЗ із циклоспорином або такролімусом може посилювати неф= ротоксичний вплив останніх. Слід контролювати функцію нирок при одночасному застосуванн= і еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив еторикоксибу на фармакокінетику інших препаратів<= /span>

Літій. НПЗЗ послаблюють виведення літію нирками, тим самим підвищуючи рівень літію в плазмі крові. Якщо необхідно, проводять ретельний контроль рівня літію у крові та коригують дозу літію протягом одночасного застосування цих препаратів, а також при припиненні застосування НПЗЗ.

Метотрексат. Еторикоксиб при ревматоїдному артриті у дозі 60 мг і 90 мг не впливав= на концентрацію в плазмі крові або на нирковий кліренс ме= тотрексату. Є суперечливі дані, що при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг не спостерігалося впливу на концентрацію в плазмі крові та на нирковий кліренс метотрексату, тоді як в іншому випадку при застосуванні еторикоксибу в дозі 12= 0 мг концентрація метотрексату в плазмі крові підвищувалася на 28 %, а нирковий кліренс метотрексату= знижувався на 13 %. При одночасному застосуванні етори= коксибу та метотрексату слід проводити відповідний моні= торинг щодо появи токсичного впливу метотрексату.

Пероральні контрацептиви. Еторикоксиб<= /span> у= дозі 60 мг при одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами, що містять = 35 мкг етинілестрадіолу та 0= ,5–1 мг норетиндрону, протягом 21 дня призводив до підвищення= AUC_0-24етинілестрадіолу на 37 %. Еторикоксиб у дозі 120 мг при застосуванні з вищевказаними пероральними контрацептивами одночасно або через 12 годин підвищував у рівноважному стані значення AUC0-24 етинілестрадіолу на 50–60 %. Про таке підвищення концентрації етинілестрадіолу слід пам’ятати при виборі перорального контрацептиву з різним вмістом етинілестрадіолу, який застосовуватиметься одночасно = з еторикоксибом. Підвищення експозиції етинілестрадіолу може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, т= ромбоемболії вен у жінок групи ризику).

Гормонозамісна терапія. Прийом 120= мг еторикоксибу з гормонозамісними<= /span> препаратами, що включають кон’юговані естрогени, протягом 28 днів збільшує середній показни= к AUC_0-24у рівноважному стані некон’югованого естр= ону (на 41 %), еквіліну (на 76 %) і 17-β-естра= діолу (на 22 %). Вплив доз еторикоксибу, рекомендован= их для тривалого застосування (30 мг, 60 мг і 90 мг), не вивчався. Порівняно = зі збільшенням при монотерапії кон’югованими естрогенами дозування з 0,625 мг до 1,25 мг, вп= лив еторикоксибу в дозах 120 мг на експозицію (AUC_0-=
24) естрогенних компонентів був меншим, ніж на поло= вину. Клінічне значення таких підвищень невідоме, а прийом високих доз кон’югованих естрогенів одночасно з еторик= оксибом не вивчався. Слід враховувати такі збільшення концентрації естрогену при ви= борі гормонального препарату для застосування у період пост= менопаузи при одночасному застосуванні з еторикоксибом, оскільки зростання експозиції естрогену може підвищувати ризик виникнення побічних реакцій при замісній гормонотерапії.

Преднізон/преднізолон. Еторикоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізон= у/преднізолону.

Дигоксин. При призначенні еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів не спостерігався вплив на показн= ик AUC_0-24у рівноважному стані та на виведення дигоксину нирками. Зафіксовано збільшення показника С_max дигоксину (приблизно на 33 %). Таке підвищення зазвичай не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак слід спостерігати за ст= аном пацієнтів з високим ризиком щодо токсичної дії дигокси= ну при одночасному застосуванні еторикоксибу та дигоксину.

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансфераз= ами. Еторикоксиб є інгібітор= ом активності людської сульфотрансферази, зокрема SULT1E1, а також може підвищувати концентрацію етиніле= страдіолу в сироватці крові. Оскільки на сьогодні даних про вплив чисельних сульфотрансфераз недостатньо, а клінічні ефекти багат= ьох препаратів вивчаються, доцільно з обережністю призначати еторикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються головним чином людськими сульфотрансферазами (т= акими як пероральний сальбутамол та міноксидил).

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP. За даними досліджень in vitro= , не очікується пригнічення цитохромів Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 або 3= А4. Щ= оденне застосування еторикоксибу в дозі 120 мг не впли= вало на активність печінкового CYP3A4, що встановлено за ер= итроміциновим дихальним тестом.=

Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикок= сибу

Основний шлях обміну ето= рикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4 сприяє метаболізму = еторикоксибу in vivo. Дослідження in= vitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях обміну еторикоксибу, але їх кількісні характеристики не вивчались in vivo.

Кетоконазол. Кетоконазол є потужним інгібітором CYP3A4, у дозах 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів не м= ав клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикокс= ибу в одноразовій дозі 60 мг (збільшення AUC на 43 %).

Вориконазол і міконазол. Одночасне застосування перорального вориконазолу або міконазолу у вигляді орального гелю для місцевого застосування (потужні інгібітори CYP3A4) з еторикоксиб= ом викликало невелике підвищення експозиції еторикоксибу<= /span>, що, однак, не вважалося клінічно значущим згідно з опублікованими даними.

Рифампіцин. Одночасне застосування еторикок= сибу та рифампіцину (потужного індуктора ферментів C= YP) призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65 %. Це може супроводжуватися повторним проявом симптомів. Оскільки такі дані можуть вказувати на збільшення дози, не рекомендовано застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищую= ть вказані для кожного показання, тому що не вивчалося комбіноване застосуванн= я рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах.<= /p>
Антациди. Антацидні препарати не мають клінічно значущого впли= ву на фармакокінетику еторикоксибу.<= /p>

Ос= обливості застосування.

Вплив на шлунково-кишковий тракт. Повідомлялос= я про ускладнення з боку верхніх відділів ШКТ (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним наслідком, у пацієнтів, які застосовували еторикоксиб.

З обережністю слід призначати лікарський засіб пацієнтам із підвищеним ризиком ускладнень з боку ШКТ, пацієнтам літнього в= іку, пацієнтам, які застосовують будь-який інший НПЗЗ або АСК одночасно, або пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразками та шлунково-кишковими кровотечами).

Існує додатковий ризик розвитку побічних реак= цій з боку ШКТ (шлунково-кишкова виразка або інші ускладнення з боку ШКТ) при одночасному застосуванні еторикоксибу та АСК (н= авіть у низьких дозах). Не спостерігалося вираженої відмінності безпеки щодо ШКТ = при застосуванні селективного інгібітора ЦОГ-2 + АС= К та НПЗЗ + АСК.
Вплив на серцево-судинну систему. Застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов’язано з ризиком виникнення тромботичних ускладнень (особливо інфаркту міокарда та інсульту) порівняно з плацебо та деякими НПЗЗ. Оскільки ризик серцево-судин= них ускладнень може зростати при збільшенні дози та тривалості застосування еторикоксибу, препарат слід призначати на якомога кор= отший період часу та в найнижчій ефективній добовій дозі. Слід періодично перегля= дати потребу у симптоматичному полегшенні болю та вираженості реакції на лікуван= ня, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Пацієнтам із вираженими факторами ризику розв= итку серцево-судинних ускладнень (артеріальна гіпертензія, = гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) призначати еторикоксиб слід лише після ретельної оцінки ризику розвитку ускладнення.<= /p>
Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють застосування АСК для профілактики тромбоемболічних серцево-судинних захворювань, оскільки не чинять антиа= грегантної дії; тому не слід відміняти антиагрегантні преп= арати.

Вплив на нирки. Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці перфузії нирок. Тому при станах, що супроводжуються погіршенням ниркової перфузії, застосування еторикоксибу може призводити до послаблення утворення простагландинів і, як наслідок, – = до ниркового кровотоку, тим самим погіршуючи функцію нирок. Високий ризик розв= итку такої реакції у пацієнтів з існуючими вираженими порушеннями функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом. У таких пацієнтів слід = контролювати функцію нирок.

Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія спостерігалися у пацієнтів, яким застосовували еторикоксиб. Всі НПЗЗ, включаючи еторикоксиб, можуть призвод= ити до розвитку або рецидиву застійної серцевої недостатності. Інформацію про реак= цію залежно від дози див. у підрозділі «Фармакодинаміка».

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю, порушеннями функції лівого шлуночка або артеріальною гіпертензією в анамнезі, а також пацієнтам із набряками, що виникли з будь-яких інших причин. При клінічних ознаках погіршення стану та= ких пацієнтів слід вжити відповідних заходів, включаючи відміну еторикоксибу.

Еторикоксиб<= /span>, = особливо у високих дозах, може призводити до частішої та тяжчої артеріальної гіперте= нзії порівняно з деякими іншими НПЗЗ та селективними інгібіторами ЦОГ-2. Тому артеріальну гіпертензію слід контролювати до початку лікування еторикоксибом, особливу увагу потрібно приділити конт= ролю за артеріальним тиском під час лікування еторикоксибом= . Артеріальний тиск слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікуван= ня, а потім – періодично. Якщо артеріальний тиск суттєво підвищується, необхідно розглянути можливість альтернативного лікування.

Вплив на печінку. Підвищення рівня аланіна= мінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ) (приблизно у 3 або більше разів порівняно з верхньою межею норми (ВМН)) заф= іксовано приблизно в 1 % пацієнтів, які застосовували еторикокс= иб у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу.

Слід спостерігати за станом всіх пацієнтів із симптомами порушення функції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. При ознаках порушення функції печінки та при стійких патологічних змінах показників функції печінки (у 3 рази вищих за В= МН)) еторикоксиб слід відмінити.

Загальні вказівки. Якщо протягом лікування у пацієнта спостерігається порушення функції будь-якої із систем органів, зазначених в= ище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну еторикоксибу. Необхідно забезпечити відповідне медичне спостереження при застосуванні еторикоксибу пац= ієнтам літнього віку та пацієнтам із порушеннями функції нирок, печінки або серця.=

З обережністю слід починати лікування еторикоксибом пацієнтів із дегідратацією. Рекомендова= но провести регідратацію до початку застосування <= span class=3DSpellE>еторикоксибу.

Про розвиток серйозних шкірних реакцій, у дея= ких випадках з летальним наслідком, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона й токсичного епідермального некролізу, дуже рідко повідомлял= и при застосуванні НПЗЗ і деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий риз= ик розвитку таких реакцій – на початку терапії, а початок їх проявів у більшос= ті випадків — протягом першого місяця лікування. Серйозні реакції гіперчутливо= сті (анафілаксія, ангіоневротичний набряк) спостері= галися у пацієнтів, які застосовували еторикоксиб. Дея= кі селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть підвищувати ризик виникнення шкірних реа= кцій у пацієнтів з алергічною реакцією до будь-якого препарату в анамнезі. Еторикоксиб слід відмінити при перших проявах висипань на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або ін= ших ознаках гіперчутливості.

При застосуванні еторико= ксибу можуть маскуватися прояви гарячки та інші ознаки запального процесу.

З обережністю призначають одночасно еторикоксиб та варфарин а= бо інші пероральні антикоагулянти.

Застосування еторикоксиб= у, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ/синтез простагландинів, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.<= /p>

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. = Не= має клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. Відомо, що дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для вагітних невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчас= ного закриття боталової протоки. Повідомлялось про випадки порушення функції = нирок плода, що призводило до зменшення об’єму амніотичної рідини (олігогідрамніон) у вагітних жінок, які приймали НПЗЗ на двадцятому тижні вагітності або пізніше. В деяких випадках= це може призводити до порушення функції нирок у новонароджених. Зазначені ефек= ти можуть виникати незабаром після початку лікування НПЗЗ; олігогідрамніон зазвичай є оборотним після припинення лікування. Застосування= еторикоксибу протипоказано у період вагітності. Якщо = жінка завагітніла під час лікування, еторикоксиб необ= хідно відмінити.

Період годування груддю. <= /span>Не= відомо, чи проникає еторикоксиб у грудне молоко. Відомо= , що у тварин еторикоксиб виводиться з молоком. Жінки,= які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати г= руддю.

Фертильність. Застосування еторикокси= бу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Пацієнти, у = яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом = та працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози. <= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:Calibri;mso-ansi-language:UK'>Пр= епарат застосовують перорально. Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі. Початок ефекту препарату настає швидше при прийомі натще. Це потрібно враховувати при необхідності швидкого послаблення симптомів.

Ос= кільки ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні = еторикоксибу зростає при підвищенні дози і тривалості експозиції, слід проводити найкоротші курси лікування при застосуванні найменших ефективних добових доз. Необхідно періодично переоцінювати потреб= у у полегшенні симптомів і відповідь на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Остеоартрит. Рекомендована доза становит= ь 30 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 60 мг 1 раз на добу може підвищити ефективність. = За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі мето= ди лікування.

Ревматоїдний артрит. Реком= ендована доза становить 60 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 90 мг 1 раз на добу може покращува= ти терапевтичний ефект. При досягненні клінічної стабілізації пацієнта доцільно знизити дозу до 60 мг 1 раз на добу. За відсутності поліпшення ефекту потрі= бно розглянути питання про інші можливі методи лікування.

Анкілозуючий спондиліт. Реком= ендована доза становить 60 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 90 мг 1 раз на добу може покращува= ти терапевтичний ефект. При досягненні клінічної стабілізації пацієнта доцільно знизити дозу до 60 мг 1 раз на добу. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.

Гострий біль. У разі появи гострого болю= еторикоксиб застосовують лише у гострий симптоматичний період.

Гострий подагричний артрит. Рекомендована доза становить 120 мг 1 раз на добу. Відомо, що еторик= оксиб застосовували впродовж 8 днів.

Післяопераційний біль, пов’язаний зі стоматологічним оперативним втручанням. Рекомендована доза – 90 мг 1 раз на добу протягом максимум 3 днів. Для деяких пацієнтів може бути необхідним додаткове післяопераційне знеболювання.=

До= зи, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Тому:

·      = доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг на добу;

·      = доза при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг на добу;

·      = доза при гострій подагрі не повинна перевищув= ати 120 мг на добу впродовж максимального періоду лікування 8 днів;<= /span>

·&nb= sp;       доза при гострому болю після стоматологічного оперативного втручання не повинна перевищувати 90 мг на добу впродовж максимального 3-денного періоду.

Пацієнти літнього віку. Немає необхідності в корекції дозування пацієнтам літнього віку. Як і у разі застосування інших препаратів, препарат слід призначати з обережністю паціє= нтам літнього віку.

Порушення функції печінки. Незал= ежно від показання пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлда-П’ю) не слід перевищуват= и дозу 60 мг 1 раз на добу. Пацієнтам із порушеннями функції печінки помірного сту= пеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) незал= ежно від показання не слід перевищувати дозу 30 мг 1 раз на добу.

Кл= інічний досвід застосування обмежений, особливо щодо пацієнтів із порушеннями функц= ії печінки помірного ступеня, тому п= репарат слід призначати з обережністю. Відсутній клінічний досвід застосуван= ня препарату пацієнтам із тяжкою формою порушення функції печінки (≥10 б= алів за шкалою Чайлда-П’ю), тому препарат протипоказ= аний таким пацієнтам.

Порушення функції нирок. Коригування дози не потрібне пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥ 30 мл/хв. Застосування еторикоксибу пацієнтам із кліренсом креатиніну <&n= bsp;30 мл/хв протипоказано.

Діти. Еторикоксиб протипоказаний дітям віком до 16 років.=

Передозування. Застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу протягом 21 дня не викликав істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування= еторикоксибом, хоча у більшості випадків про побічні реакції не повідомлялося. Побічні реакції, що спостерігалися найчастіше, бу= ли зіставними з профілем безпеки еторикоксибу (реа= кції з боку ШКТ, серця та нирок).

У разі передозування доцільно вжити звичайних підтримуючих заходів, наприклад видалення неабсорбованого препарату зі ШКТ, ведення клінічного спостереження та у разі необхідності – проведення підтримуючого лікування.

Еторикоксиб<= /span> не виводиться при гемодіалізі. Невідомо, чи виводиться препарат при проведенні перитонеального діалізу.

Побічні реакції. Безпека застосування еторикоксибу оцінюва= лась у пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини та а<= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'>нкілозуючим спондилітом.

Профіль неба= жаних явищ був однаковим у пацієнтів з остеоартритом = або ревматоїдним артритом, які застосовували еторикоксиб протягом 1 року або довше.

Пацієнтам із гострим подагричним артритом еторикоксиб призна= чали в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних явищ був у ціл= ому таким самим, як у пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній час= тині спини.

У пацієнтів = із гострим післяопераційним болем після стоматологічних, = абдомінально-гінекологічних хірургічних втручань, включаючи пацієнтів, які застосовували еторикоксиб (у дозах 90 мг або 12= 0 мг), профіль небажаних явищ був у цілому таким самим, як у пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.

Про нижчезаз= начені побічні реакції повідомлялось з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж плацебо.

Категорія ча= стоти визначається для кожного терміну побічного явища за частотою у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

Інфекції та інвазії= : часто – альвеолярний остит; нечасто – гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту.

З боку крові і лімфатичної системи: нечасто – анемія (переважно в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія.

З = боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість^&s=
zlig;; рідко – ангіоневротичний набряк/ анафілактичні/анафілактоїдні реакції, у тому числі шок.

Розлади метаболізму і харчування: часто – набряки/затримка рідини; нечасто – зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла.

Психічні порушення: нечасто – тривожніс= ть, депресія, погіршення розумової діяльності, галюцинації; рідко – сплутаність свідомості, неспокійний стан.

З боку нервової системи: часто – запаморочен= ня, головний біль; нечасто – дисгевзія, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість.

З боку органів зору: нечасто – нечіткість зору, кон’юнктивіт.

З боку органів слуху і вестибулярного апарату: нечасто – шум у вухах, запаморочення.

З боку серця: часто – відчуття с<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>ерцебиття, аритмія; нечасто – фібриляція передсердь, тахікардія, застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни = на ЕКГ, стенокардія, інфаркт міокарда^§.

З боку судинної системи: часто – артеріальн= а г<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>іпертензія; нечасто – припливи крові, <= /span>порушення мозкового кровообігу^§=, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз, васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння: часто – бронхоспазм; нечасто – кашель, диспное, носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – біль у животі; часто – запор, метеоризм, гастрит, печія/кислотний рефлюкс, діарея, диспепсія/диск= омфорт у ділянці епігастрія, нудота, блювання, езофагіт, виразки у ротовій порожнині; нечасто – здут= тя живота, зміна характеру перистальтики кишечнику, сухість у роті, гастродуоденальні виразки, пептичні виразки, у тому ч= ислі перфорація і кровотеча ШКТ, синдром подразненого кишечнику, панкреатит.<= o:p>

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення АЛТ, підвищення АСТ; рідко – гепатит; рідко – печінкова недостатність, жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто – екхімоз; нечасто – набряк обличч= я, свербіж, висипання, еритема, кропив’янка; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, стійка медикаментозна еритема.

З боку опорно-рухової системи і сполучної тканини: нечасто – спазми/судоми м’язів, скелетно-= м’язовий біль/скутість.

З боку нирок і сечовидільної системи: нечасто – протеїнурія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність/дисфункція.

Порушення загального стану та пов’язані зі способом застосування: часто – астенія/вто= ма, грипоподібні симптоми; нечасто – біль у грудній клітці.

Лабораторні дослідження: нечасто – підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатинфо= сфокінази, гіперкаліємія, підвищення рівня сечової кислоти; рідко – зниження рівня натрію в крові.

^ßГіперчутливість включає поняття: алергія, медикаментозна алергія, медикаменто= зна гіперчутливість, гіперчутливість, гіперчутливість неуточнена, реакція гіперчутливості та неуточнена алергія.

^§Селективні інгібітори ЦОГ-2 були пов’язані зі збільшенням ризику виникнення серйозних артеріальних т= ромботичних захворювань, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. Малоймовірно, що абсолю= тний ризик виникнення таких захворювань перевищує 1 % на рік (нечасто).

При застосуванні НПЗЗ повідомлялося про такі серйозні побічні реакції: нефротоксичність, вкл= ючаючи інтерстиціальний нефрит і = нефротичний синдром, тому не можна виключати їх виникнення при застосуванні еторикоксибу.=

Повідомлення про побічні реакц= ії. Повідомлення про побічні реа= кції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу пров= одити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.u= a.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберіг= ання. Зберігати в оригінальній упаковці = при температурі не вище 25 °С.

Зберіга= ти у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Та= блетки, вкриті плівковою оболонкою, № 30 (10х3) у блістері у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-fareast-font-family:Calibri;mso-ans= i-language: UK'>

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок= 22.