ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТРАМАДОЛ-ЗН<= /o:p>

(TRAMADOL-ZN)<= o:p>

Склад:

діюча речовина: tramadol;

1 мл розчину містить: трамадолу гідрох= лориду 50 мг;

допоміжні речовини: натрію ацетат тригідрат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:= прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики. Опіоїди. Трамадол. Код АТХ N02A X02.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка. Аналгетичний засіб центральної дії. Неселективний агоніст опіатних µ-, d- і ĸ‑рецепторів у центральній нервовій системі (ЦНС) з найбільшою спорідненістю з µ‑рецепторами. Пригнічує активність ноцице= птивної і активує антиноцицептивну систему. Сприяє відкриттю калієвих і кальцієвих каналів, викликає гіперполяризацію мембран і гальмує проведення нервового імпульсу. Стимулює адренергiчну систему, пригнічуючи зворотне нейрональне захоплення норадреналіну. Підсилює вивільнення серотоніну. Чинить седативну= та протикашльову дію. У терапевтичних дозах майже не пригнічує дихання і не порушує серцево-судинну діяльність.

При парентеральному введенні аналгетич= ний ефект розвивається через 5‑10 хв і зберігається протягом 3‑5 го= дин.

Фармакокінетика. При внутрішньом’язовому введенні трамадол швидко= і повністю всмоктується в кров, біодоступність становить близько 100 %. Максимальна концентрація в крові досягається через 45 хв після ін’єкції. Зв’язуван= ня з білками плазми крові – 20 = %. Трамадол добре розподіляється у тканинах, об’єм розподілу після внутрішньовенного введення становить 203 л. Проникає через гістогемати= чні бар’єри (гематоенцефалічний, плацентарний), у грудне молоко. Метаболізуєтьс= я у печінці шляхом деметилювання і кон’югації з утворенням одного активного (О&= #8209;деметилтрамадол) і десяти неактивних метаболітів. Період напіввиведення трамадолу – 6 г= один, О‑деметилтрамадолу – близько 8 годин. Екскретується переважно нирками= (90 %) і кишечником (близько 10 %) у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів.=

У пацієнтів літнього віку (до 75 років= ) і при порушенні функції печінки та нирок (кліренс креатиніну менше 80 мл/хв) елімінація сповільнюється. Можлива кумуляція препарату. У зв’язку з цим для даної категорії пацієнтів рекомендується зменшення дози і збільшення інтерв= алу між введеннями лікарського засобу.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування помірного та сильного болю.<= /span>

Протипоказання.
Підвищена чутливість до трамадолу або = до інших компонентів лікарського засобу. Гостра алкогольна інтоксикація; гостре отруєння снодійними, аналгетичними, опіоїдними або психотропними препаратам= и; тяжка печінкова/ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/= хв); застосування одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та впродовж 2&= nbsp;тижнів після їх відміни; епілепсія, що не контролюється лікуванням; синдром відміни наркотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарський засіб не можна застосовувати разом з інгібіторами МАО. У пацієнтів, які отримували інгібітори МАО впродо= вж 14 днів до застосування опіоїдного петидину, спостерігалися реакції, що загрожували життю, реакції, які впливали на ЦНС, дихальну та серцево-судинну системи. Не можна виключити аналогічної взаємодії з інгібіторами МАО при застосуванні трамадолу.

Одночасне застосування трамадолу і лікарських засобів, що пригнічують ЦНС, включаючи алкоголь, може посилити їх дію на ЦНС.

Од= ночасне застосування трамадолу з габапентиноїдами (габапентин і прегабалін) може сп= ричинити пригнічення дихання, гіпотензію, глибокий седативний ефект, кому або смерть= .

Результати фармакокінетичних досліджень показали, що супутнє або попереднє застосування циметидину (інгібітора ферменту) навряд чи призводить до клінічно значущої взаємодії. Одночасне або попереднє застосування карбамазепіну (індуктора ферментів) може знижувати аналгетичний ефект і скоротити тривалість дії препарату.

Не рекомендується комбінація змішаних агоністів/антагоністів (наприклад, бупренорфіну, налбуфіну, пентазоцину) і трамадолу, оскільки при такому сполученні (теоретично) знеболювальний ефект чистого агоніста може бути ослаблений.

Лікарський засіб може спричинити судом= и і посилити ризик розвитку судом при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), трициклічних антидепресантів, нейролептиків та інших лікарських засобів, що знижують судомний поріг.

При комбінованому застосуванні трамадолу з іншими серотонінергічними лікарськими засобами, наприклад селективними інгібіторами зворотного захопл= ення серотоніну (СІЗЗС), інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН) або інгібіторами МАО, трициклічними антидепресантами = та міртазапіном, може виникнути серотоніновий синдром, потенційно небезпечний = для життя (див. розділи «<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>Особливості застосування» та «Побічні р= еакції»).

Слід з обережністю застосовувати лікар= ський засіб із похідними кумарину (наприклад, варфарином), оскільки є повідомлення про збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) із сильною кровотечею і крововиливами у деяких хворих.

Препарати, що інгібують CYP3А4, у тому= числі кетоконазол і еритроміцин, можуть пригнічувати метаболізм трамадолу (N-деме= тилювання) і його активного О‑деметильованого метаболіту. Клінічна значущість та= кої взаємодії не вивчена. Хінідин підвищує концентрацію у плазмі крові трамадол= у і знижує концентрацію метаболіту М₁ за рахунок конкурентного інгібування ізоензиму CYP1D6.

У невеликій кількості досліджень показ= ано, що перед- або післяопераційне застосування селективних антагоністів серотонінових 5НТ₃-рецепторів (ондансетрону) збільшує потребу в трамадолі у хворих з післяопераційним болем.

Швидкість всмоктування може бути збіль= шена при застосуванні метоклопраміду або домперидону і знижена холестираміном.

Особливості застосування.=

Лікарський засіб необхідно з обережніс= тю застосовувати при опіоїдній залежності, черепно-мозковій травмі, шоку, при порушенні свідомості невідомого походження, порушенні функції дихання, підвищенні внутрішньочерепного тиску.

З особливою обережністю трамадол застосовувати хворим, чутливим до опіатів.

У пацієнтів із пригніченням дихання аб= о при сумісному застосуванні депресантів ЦНС, або якщо максимальна рекомендована добова доза значно перевищена, препарат слід призначати з обережністю, оскі= льки можливе виникнення пригнічення дихання.

Порушення дихання під час сну

Опіоїди можуть викликати порушення дихання під час сну, включаючи центральне апное = сну (ЦАС) та гіпоксемію, пов’язану зі сном. Використання опіоїдів дозозалежно підвищує ризик ЦАС. Для пацієнтів, які мають ЦАС, слід розглянути можливість зменшення загальної дози опіоїдів.

Недостатність надниркових залоз

Опіоїдні аналгетики можуть іноді викликати оборотну недостатність надниркових залоз,= яка вимагає спостереження та замісної терапії глюкокортикоїдами. Симптоми гостр= ої або хронічної недостатності надниркових залоз можуть включати, наприклад, сильний біль у животі, нудоту та блювання, низький артеріальний тиск, сильну втому, зниження апетиту та втрату ваги.

Судоми були зареєстровані у пацієнтів,= які отримували трамадол у рекомендованому дозуванні. Ризик може збільшуватися п= ри застосуванні дози, що перевищує рекомендовану максимальну добову дозу (400&= nbsp;мг). При сумісному застосуванні лікарських засобів, які знижують судомний поріг, трамадол може збільшити ризик епілептичних нападів. Пацієнтам з епілепсією = або зі схильністю до епілептичних нападів лікарський засіб необхідно застосовув= ати тільки за життєвими показаннями.

Серотоніновий синдром

Повідомляли про розвиток серотонінового синдрому, потенційно небезпечного для життя стану, у пацієнтів, які отримували трамадол у комбінації з іншими серотонінергічними лікарськими засобами або без таких (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій», «Побічні реакції» і «Передозування»).

Якщо супутнє лікування іншими серотонінергічними лікарськими засобами є клінічно виправданим, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо на початку лікування та під час збільшення дози.

Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану, вегетативну нестабільність, нервово-м’язові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.=

При підозрі на серотоніновий синдром слід розглянути можливість зменшення дози або припине= ння терапії залежно від тяжкості симптомів. Відміна серотонінергічних лікарських засобів зазвичай призводить до швидкого поліпшення стану.

Толерантність та розлади, пов’язані з вживанням опіоїдів (РВО) (зловживання та залежність)

Толерантність, фізичн= а та психологічна залежність, а також РВО, можуть розвинутися після повторного застосування опіоїдів, таких як трамадол. Повторне застосування трамадолу м= оже призвести до РВО. Вища доза та довша тривалість лікування опіоїдами може збільшити ризик розвитку РВО. Зловживання або навмисне неправильне застосув= ання трамадолу може призвести до передозування та/або смерті. Ризик розвитку РВО підвищений у пацієнтів з наявністю в особистому або сімейному анамнезі (у б= атьків або братів і сестер) розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речови= н (зокрема алкоголю), у тих, хто вживає тютюнові вироби, а також у пацієнтів з іншими психічними розладами (наприклад: важка депресія, тривога та розлади особистості).

Перед початком та під= час лікування трамадолом слід обговорити з пацієнтом цілі лікування та схему припинення лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Перед початком і під час лікування пацієнта також слід поінформувати про ризики та ознаки РВО. Пацієнтам слід порекомендувати звернутися до лікаря у разі появи таких ознак.

Пацієнти повинні перебувати під наглядом для виявлення ознак наркозалежної поведінки (наприк= лад, занадто ранні запити на отримання додаткової дози). Це включає перевірку супутнього прийому опіоїдів та психоактивних лікарських засобів (наприклад, бензодіазепінів). Пацієнтам з ознаками та симптомами РВО слід розглянути можливість консультації з наркологом.

Трамадол не придатний для замісної тер= апії опіоїдозалежних пацієнтів. Незважаючи на те, що трамадол є опіоїдним агоніс= том, він не може пригнічувати симптоми відміни морфіну.

Під час застосування лікарського засоб= у не слід вживати алкоголь.

Розчин для ін’єкцій містить менше 1 мм= оль (23 мг)/дозу натрію, тобто майже вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження на тваринах показали, що д= уже високі дози трамадолу впливають на розвиток органів, ріст кісток та на летальність новонароджених. Тератогенний ефект не спостерігався. Трамадол проходить через плацентарний бар’єр. Дані щодо безпеки застосування трамадо= лу у період вагітності відсутні, тому вагітним не можна застосовувати лікарський засіб.

Трамадол, що застосовується до або під= час пологів, не впливає на скорочення матки. Він може спричинити зміну частоти дихання новонароджених, зазвичай клінічно незначущу. Тривале застосування трамадолу у період вагітності може призвести до абстинентного синдрому у новонароджених.

Приблизно 0,1 % дози, яку отримує жінк= а у період годування груддю, проникає у грудне молоко, тому лікарський засіб не рекомендується застосовувати у цей період. Зазвичай після застосування одноразової дози трамадолу годування груддю переривати не обов’язково.

Здатність впливати на швидкість реа= кції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування препаратом необхідно утримуватися від керування автотранспортом або іншими потенційно небезпечни= ми видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Дози і тривалість лікування встановлює= лікар індивідуально з урахуванням інтенсивності больового синдрому.

Лікарський засіб можна вводити внутрішньовенно, внутрішньом’язово або підшкірно.<= /p>
Дорослі і діти віком від 14 років:<= o:p>

Дози

Одноразова доза

Максимальна добова= доза

Трамадолу гідрохло= рид (розчин для ін’єкцій по 50 мг)

50–100 мг кожні 4–6 годин

(1–2 ампули)

400 мг

(до 8 ампул)

Якщо після застосування разової дози трамадолу 50 мг полегшення болю не настає впродовж 30‑60 хв, то можна призначити другу разову дозу 50 мг.

При сильному болю може знадобитися біл= ьш висока початкова доза трамадолу гідрохлориду (100 мг). Залежно від інтенсивності болю тривалість дії становить 4‑8 годин. У ранньому післяопераційному періоді у разі необхідності для додаткового знеболення мо= жуть знадобитися більш високі дози.

Добова доза не повинна перевищувати до= зи, яка зазвичай застосовується. Для усунення болю зазвичай слід призначати найменшу ефективну дозу. Добову дозу 400 мг трамадолу не слід перевищувати, за винятком специфічних клінічних обставин (наприклад, біль п= ри раку або тяжкий післяопераційний біль).

Діти віком від 1 до 14 років.

Призначають 1‑2 мг трамадолу гідрохлориду на 1 кг маси тіла у вигляді одноразової дози. Слід призна= чати найменшу ефективну дозу трамадолу. Добова доза – 4‑8 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза трамадолу – 8 мг/кг маси тіла або 400 мг трамадолу.

Лікарський засіб необхідно розводити в= одою для ін’єкцій.

Нижче наведені концентрації, досягнуті= при розведенні водою для ін’єкцій.

Розрахунок повної дози трамадолу гідрохлориду (мг): маса тіла (кг) × доза (мг/кг).

Розрахунок об’єму (мл) розведеного роз= чину для введення: розподілити цілу дозу (мг) на відповідну концентрацію розведе= ного розчину (мг/мл):

Трамадолу гідрохло= рид 50 мг розчину

для ін’єкцій + дод= аний розчинник

Концентрація розве= деного розчину для ін’єкцій (мг трамадолу гідрохлориду/мл)

1 мл + 1 мл=

25, 0 мг/мл=

1 мл + 2 мл=

16,7 мг/мл<= /p>

1 мл + 3 мл=

12,5 мг/мл<= /p>

1 мл + 4 мл=

10,0 мг/мл<= /p>

1 мл + 5 мл=

8,3 мг/мл

1 мл + 6 мл=

7,1 мг/мл

1 мл + 7 мл=

6,3 мг/мл

1 мл + 8 мл=

5,6 мг/мл

1 мл + 9 мл=

5,0 мг/мл

Приклад: для дитини масою тіла 45 = ;кг слід призначати дозу 1,5 мг трамадолу гідрохлориду на 1 кг маси т= іла. Для цього необхідно 67,5 мг трамадолу гідрохлориду. 2 мл лікарськ= ого засобу (еквівалентно 2 ампулам по 1 мл) розвести 4 мл води для ін’єкці= й. Це дає концентрацію 16,7 мг трамадолу гідрохлориду на 1 мл. Потім ввес= ти 4 мл розчину (приблизно 67 мг трамадолу гідрохлориду). Залишки розчину утилізувати.

Пацієнти літнього віку.<= /p>
Пацієнтам літнього віку (до 75 ро= ків), які не мають клінічно вираженої печінкової або ниркової недостатності, коригування дози зазвичай не потрібне.

Печінкова та ниркова недостатність/діаліз.

У хворих із порушеннями функцій печінки та/або нирок легкого та помірного ступеня виведення трамадолу уповільнене. Таким хворим у разі необхідності збільшують міждозовий інтервал відповідно = до потреби.

Примітка. Слід застосовувати тільки рекомендовані низькі дози лікарського засобу. При лікуванні хронічного болю лікарський засіб призначати відповідно до встановленого режиму.

Розчин для ін’єкцій вводити повільно, = тобто 1 мл лікарського засобу (еквівалентно 50 мг трамадолу гідрохлорид= у) за хвилину, або розводити у розчині для інфузій і вводити у вигляді інфузій= .

Цілі лікування та його припинення.

Перед початком лікування трамадолом слід узгодити з пацієнтом страт= егію лікування, зокрема тривалість і цілі лікування, відповідно до протоколу лікування болю. Під час терапії лікарю слід підтримувати частий контакт з пацієнтом, щоб оцінити необхідність продовження лікування, розглянути питан= ня про припинення лікування та, за необхідності, скоригувати дози. Коли пацієнт більше не потребує терапії трамадолом, можна порекомендувати поступово знижувати дозу, для запобігання виникнення симптомів відміни. За відсутності адекватного контролю болю слід розглянути можливість виникнення гіпералгезі= ї, розвитку толерантності та прогресування основного захворювання (див. розділ «Особливості застосування»).=

Тривалість лікування.

Не застосовувати лікарський засіб довш= е, ніж рекомендовано. Якщо, залежно від характеру і тяжкості захворювання, необхід= не тривале знеболення трамадолом, то слід регулярно і ретельно контролювати ст= ан хворого (якщо потрібно, то з перервою терапії) для визначення необхідності подальшого лікування.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 1 року= .

Передозування.=

Симптоми: специфічний міоз, блювання, серцево-судинний колапс, порушення свідомості а= ж до коми, судоми і пригнічення дихання аж до зупинки дихання. Також повідомляли= про серотоніновий синдром.

Лікування: слід вжити загальні заходи першої допомоги. Забезпечити прохідність дихальних шл= яхів (можлива аспірація), підтримку дихання і кровообігу залежно від симптомів. Антидотом при пригніченні дихання є налоксон. У дослідженнях на тваринах виявилося, що налоксон не впливає на судоми, тому слід вводити внутрішньове= нно діазепам.

Трамадол тільки у мінімальній кількості виводиться із сироватки крові шляхом гемодіалізу або гемофільтрації. Тому лікування гострого передозування трамадолу за допомогою гемодіалізу або гемофільтрації недостатньо для усунення інтоксикації.

Побічні реакції.<= /p>
Найчастішими побічними реакціями при застосуванні трамадолу гідрохлориду є нудота та запаморочення.

З боку психіки: галюцинації, судоми, розлади сну, тривожність, нічні жахи. Після застосуван= ня трамадолу можуть мати місце різні побічні ефекти (залежно від особливостей пацієнта і тривалості лікування). До таких реакцій належать: зміна настрою (зазвичай ейфорія, іноді – дисфорія), зміна активності (зазвичай зниження, іноді — підвищення), зміна когнітивних функцій і сприйняття (наприклад, про= цес прийняття рішення, розлади сприйняття). Може виникнути залежність.<= /o:p>

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, затьмарення свідомості, зміна апети= ту, парестезії, тремор, пригнічення дихання, епілептиформні напади, мимовільне посмикування м’язів, порушення координації, синкопе, безсоння, сонливість, порушення мовлення, серотоніновий синдром.

Якщо рекомендовані дози значно перевищ= ені, а також одночасно застосовуються інші депресанти центральної дії, можливе виникнення пригнічення дихання. Епілептиформні напади виникають в основному після застосування високих доз трамадолу або при сумісному застосуванні лікарських засобів, що знижують судомний поріг.

З боку органів зору: затуманення зору, мідріаз.

З боку серцево-судинної системи: вплив на серцево-судинну регуляцію (прискорене серцебиття, тахік= ардія, брадикардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія або серцево-судинний колапс). Ці небажані ефекти можуть проявитися особливо при внутрішньовенному введенні та в ослаблених пацієнтів.

З боку дихальної системи: задишка, гикавка. Були повідомлення про виникнення астми, однак, причинно-наслідковий зв’язок не встановлений.

З боку травної системи:<= span lang=3DUK> нудота, блювання, запор, сухість у роті, позиви до блювання, подразнення травного тракту (наприклад, відчуття тяжкості у шлунку, метеори= зм), діарея.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня ферментів печінки, що у часі збігалося з терапі= єю трамадолом.

З боку шкіри: підвищена пітливість, шкірні реакції (у тому числі висипання, свербіж, ерит= ема, кропив’янка).

З боку кістково-м’язової системи: рухова слабкість.

З боку сечовидільної системи= : розлади сечовипускання (утруднене сечовипускання, дизурія та за= тримка сечі).

Загальні порушення: втомлюваність, алергічні реакції (дистонія, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, охриплість голосу), анафілаксія, порушення смаку, слабкість, загальмованість, зниження швидкості реакцій, порушення менструального циклу.

Можливе виникнення абстинентного синдр= ому аналогічного такому, як при застосуванні інших опіоїдів. Ці симптоми включа= ють збудження, тривожність, нервозність, порушення сну, гіперкінезію, тремор і розлади з боку травної системи. Інші симптоми спостерігаються у рідких випа= дках після відміни трамадолу, включаючи напади болю, тяжкий стан тривоги, галюци= нації, парестезії, шум у вухах, незвичні симптоми з боку ЦНС (сплутаність свідомос= ті, манія, деперсоналізація, розлади сприйняття оточуючого середовища (у т. ч. гіперакузія), параноя).

Лікарська залежність.

Повторне застосування трамадолу, навіть у терапевтичних дозах, може призвести до лікарської залежності. Ризик розвитку лікарської залежності мо= же варіюватися залежно від індивідуальних факторів ризику пацієнта, дозування = та тривалості лікування опіоїдами (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 1 мл або 2 мл в ампулі. По 5 ампул у блістері. По 1 або 2 блістери у коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.

Трамадолу гідрохло= рид 50 мг розчину для ін’єкцій + дод= аний розчинник	Концентрація розве= деного розчину для ін’єкцій (мг трамадолу гідрохлориду/мл)
1 мл + 1 мл=	25, 0 мг/мл=
1 мл + 2 мл=	16,7 мг/мл<= /p>
1 мл + 3 мл=	12,5 мг/мл<= /p>
1 мл + 4 мл=	10,0 мг/мл<= /p>
1 мл + 5 мл=	8,3 мг/мл
1 мл + 6 мл=	7,1 мг/мл
1 мл + 7 мл=	6,3 мг/мл
1 мл + 8 мл=	5,6 мг/мл
1 мл + 9 мл=	5,0 мг/мл