MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D262A4.D37F9C80" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D262A4.D37F9C80 Content-Location: file:///C:/681258D2/UA111490101_C4E2.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застос=
ування
лікарського засобу
ОМЕЗ<=
sup>®
ДСР
(OMEZ=
DSR)
Склад:
діючі речовини: omeprazole, domperidone;
1 капсу=
ла містить
омепразолу 20 мг (у вигляді
кишковорозчинних пелет), домперидону 30 мг (у вигляді пелет пролонгованої д=
ії);
допоміжні речовини
кишковорозчинних пелет:
маніт (Е 421), лактоза, моногідрат, натрію лаурилсульфат, натрію гідрофосфат
безводний, цукроза, гіпромелоза, метакрила=
тний
сополімер (тип С), тальк, натрію гідроксид, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (Е 171);
допоміжні речовини п=
елет
пролонгованої дії: нонпарель
(суміш цукроза/крохмаль), кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, тальк, етилцелюлоза, триацет=
ин,
заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171).
Лікарська форма. Капсули з модифікованим вивільненн=
ям,
тверді.
Основні
фізико-хімічні властивості: тверді желатинові
прозорі безбарвні капсули № «1» з маркуванням чорного кольору «
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування кислотозалежних станів.
Код АТХ А02Х.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Комбінований лікарський засіб, дія=
якого
зумовлена компонентами, що входять до його складу.
Омепразол належить до противиразкових засобів, які пригнічують базальну=
та
стимульовану секрецію соляної кислоти в парієтальних клітинах шлунка внаслі=
док
специфічної дії на Н+-К+- АТФ-азу (протонна помпа). Антисекреторний ефект п=
ісля
прийому омепразолу розвивається дуже швидко протягом першої години та
зберігається протягом доби. Омепразол завдяки своїй високій ліпофільності л=
егко
проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них і чинить цитопр=
отекторну
дію. Інгібуючий ефект зростає у перші 4 дні прийому. Інгібування має дозозалежний характер. Щоденний прийом омепразолу у доз=
ах
20 мг та вище забезпечує стійкий та ефективний контроль кислотності.
Омепразол не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту.
Омепразол (заміщений бензімідазол) інг=
ібує
шлунковий фермент Н+, К+-АТФазу (протонний насос), що каталізує обмін іонів=
Н+
та К+. Оскільки цей фермент вважають кислим (протонним) насосом слизової
оболонки шлунка, омепразол характеризується як інгібітор шлункового кислого
(протонного) насоса. Омепразол ефективно інгібує базальну та стимульовану
секрецію соляної кислоти із подовженою тривалістю дії. Ступінь пригнічення
шлункової секреції соляної кислоти омепразолом корелює з площею під кривою =
«плазмова
концентрація - час» і не має прямого зв’язку з плазмовою концентрацією
препарату у жодній певній часовій точці.
Домперидон –
антагоніст дофаміну, що діє як прокінетик на верхні відділи шлунково-кишков=
ого
тракту та підвищує тонус нижнього сфінктера стравоходу і прискорює спорожне=
ння
шлунка. Препарат не спричиняє антагоністичних дофаміну ефектів щодо централ=
ьної
нервової системи, ймовірно, через нездатність проникати через
гематоенцефалічний бар’єр. Препарат підвищує активність гладких м’язів шлун=
ково-кишкового
тракту, інгібуючи дофамін у рецепторах D1. Дофамін ефективно посилює
перистальтику стравоходу і підвищує тиск нижнього сфінктера стравоходу,
стимулює моторику та перистальтику шлунка, поліпшує гастродуоденальну
координацію та внаслідок цього прискорює спорожнення шлунка.
Домперидон блокує периферичні дофамінові рецептори, усуває інгібуючий в=
плив
дофаміну на моторну функцію шлунково-кишкового тракту і підвищує евакуаторн=
у і
рухову активність шлунка. Чинить протиблювотну дію, заспокоює гикавку і усу=
ває
нудоту. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, практично не вплив=
ає
на дофамінові рецептори головного мозку.
Фармакокінетика. Омепразол швидко та повністю абсо=
рбується
після прийому натще внутрішньо; при прийомі після їди процес абсорбції може
подовжуватися. Хоча період напіввиведення омепразолу нетривалий (0,5-1,5
години), антисекреторний ефект зберігається протягом 24 годин та більше.
Приблизно 90–95 % омепразолу зв’язується з білками плазми крові. Крізь
гематоенцефалічний бар’єр проникає обмежена кількість омепразолу. Більша
частина (77 %) екскретується з сечею у вигляді метаболітів (з них
ідентифіковані гідроксіомепразол та відповідна карбонова кислота), решта
виводиться з калом (що припускає значну екскрецію метаболітів із жовчю).
У пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки біодоступність препара=
ту
збільшується до 100 %, а період напіввиведення зростає до 3 годин. У пацієн=
тів
із хронічними захворюваннями нирок та у пацієнтів літнього віку елімінація
омепразолу знижується пропорційно зниженню кліренсу креатиніну, а концентра=
ція
в плазмі крові збільшується.
Омепразол чутли=
вий
до деградації у кислому середовищі шлунка, а тому для цього препарату
розроблено лікарську форму кишковорозчинних гранул у капсулі. Їжа не вплива=
є на
біодоступність препарату. Біодоступність, згідно з повідомленнями, становить
близько 40% після прийому у дозах 20-40 мг. Час до досягнення максимальної
плазмової концентрації становить 0,5-3,5 години. Омепразол у капсулах повні=
стю
та швидко метаболізується, оскільки вихідної сполуки не було виявлено у кал=
і чи
сечі. Основним ферментом, задіяним у метаболізмі омепразолу, є поліморфно
експресована ізоформа цитохрому Р450 (CYP) – S-мефенітоїнгідроксилаза, CYP2=
C19.
Період напіввиведення з плазми крові не зазнає істотних змін після
багаторазового прийому. Попри швидке виведення (середній період напіввиведе=
ння
від 0,5 до 1 години), антисекреторний ефект омепразолу є тривалим завдяки
вираженій афінності до кислого насоса парієтальних клітин.
Домперидон після прийому препарату добре
всмоктується. Проходить інтенсивний метаболізм у стінці шлунка і в печінці,=
має
низьку біодоступність (15 %). Максимальна концентрація в плазмі крові
досягається через 1 годину після застосування. Загальний плазмовий кліренс
становить близько 700 мл/хв. Період напіввиведе=
ння
після внутрішньовенного введення становить близько 7,5 години, тоді як після
перорального прийому – близько 14 годин. Домперидон секретується у жовч
переважно у вигляді активних метаболітів. Близько 30% дози виводиться із се=
чею протягом
24 годин, майже повністю у вигляді метаболітів, а решта – з калом протягом
кількох днів (близько 10% − у вигляді незміненого препарату). Домпери=
дон
екскретується в грудне молоко у невеликих кількостях. Зниження кислотно=
сті
шлункового соку зменшує абсорбцію домперидону. Зв’язується з білками плазми
крові на 91 - 93 %. Період напіввиведення становить близько 9 годин, при
вираженій нирковій недостатності період напіввиведення збільшується.=
Клінічні характерист=
ики.
Показання.
- Короткочасне лікування кислотозалежних
захворювань, що супроводжуються нудотою;
- лікування гастриту або гастроезофагеальної
рефлюксної хвороби, що супроводжуються
блюванням.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до компонентів препарат=
у,
підвищена чутливість до заміщених бензімідазолів.
Період вагітності та годування груддю, дитяч=
ий вік
до 12 років.
Омепразол, як і інші інгібітори протонної по=
мпи
(ІПП), не слід застосовувати одночасно з нелфінавіром (див. «Взаємодія з ін=
шими
лікарськими засобами та інші види взаємодій». Одночасне застосування інших
препаратів, що подовжують інтервал QT або посилюють інгібітори CYP3A4; тяжкі
або помірні порушення функцій печінки та/або нирок; печінкова недостатність;
подовження інтервалів серцевої провідності, зокрема інтервалу QT, що лежить=
в основі
порушень або захворювань з боку серця; виражене порушення електролітного
балансу; пролактинома.
Не слід застосовувати, якщо стимуляція рухов=
ої
функції шлунка може бути небезпечною, наприклад, при шлунково- кишковій
кровотечі, механічній непрохідності або
перфорації.
Протипоказане одночасне застосування кетокон=
азолу,
еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP3A4, лікарських засобів,=
які
подовжують інтервал QT, таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол,
пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, телапревір,
вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин.
Взаємодія з іншими лікарськи=
ми
засобами та інші види взаємодій.
Омепразол
Ймовірність метаболічних взаємодій між омепразолом та іншими лікарськими
засобами дуже незначна. Однак оскільки омепразол інгібує печінковий
мікросомальний метаболізм лікарських засобів (ферментна система цитохрому
Р450), елімінація інших лікарських засобів, метаболізм яких відбувається за
участю системи цитохрому Р450, або тих, що значною мірою екстрагуються
печінкою, може сповільнюватися протягом одночасного прийому омепразолу. Цей
ефект може зумовити сповільнення елімінації та зростання концентрацій у кро=
ві
діазепаму, фенітоїну та антикоагулянтів, таких як варфарин (моніторинг
концентрацій у крові або протромбінового часу рекомендується як основа для
корекції дозування, оскільки останнє може бути необхідним під час лікування
омепразолом).
Омепразол може збільшувати період напіввиведе=
ння
та тривалість дії діазепаму, фенітоїну, варфарину. Омепразол має
потенційний вплив на біодоступність лікарських засобів, всмоктування яких
залежить від рН (кетоконазол, ітраконазол), також омепразол може запобігати
розпаданню кислотолабільних лікарських засобів. Не відзначено взаємодії з будь-якими ізоформ=
ами ферменту
CYP (фенацетином, кофеїном, теофіліном), CYP2D6 (метопрололом, пропранололо=
м),
CYP2E1 (етанолом), CYP3А (циклоспорином, лідокаїном, хінідином, естрадіолом,
еритроміцином), CYP2C9 (s-варфарином). Омепразол не чи=
нить
істотного впливу на фармакокінетику піроксикаму, диклофенаку та напроксену у
рівноважному стані, що підтвердили результати досліджень з багаторазовим
прийомом омепразолу в дозі 20 мг за участю здорових добровольців.
Нелфінавір, атазанавір
Плазмові рівні
нелфінавіру та атазанавіру знижуються при одночасному застосуванні з
омепразолом.
Одночасне
застосування омепразолу і нелфінавіру протипоказане. Одночасне призначення
омепразолу (40 мг на добу) знижувало середню експозицію нелфінавіру приблиз=
но
на 40%, а середня експозиція фармакологічно активного метаболіту М8 знижува=
лася
приблизно на 75-90%. Взаємодія також може бути зумовлена пригніченням
активності CYP2C19.
Одночасне
застосування омепразолу з атазанавіром не рекомендується. Одночасне
застосування омепразолу (40 мг 1 раз на добу) та атазанавіру у дозі 300
мг/ритонавіру у дозі 100 мг у здорових добровольців призводило до зниження =
на
75% експозиції атазанавіру. Підвищення дози атазанавіру до 400 мг не
компенсувало впливу омепразолу на експозицію атазанавіру. Одночасне
застосування омепразолу (20 мг один раз на добу) з атазанавіром у дозі 400
мг/ритонавіром у дозі 100 мг у здорових добровольців призводило до зниження
приблизно на 30% експозиції атазанавіру порівняно з атазанавіром у дозі 300
мг/ритонавіром у дозі 100 мг 1 раз на добу.
Дигоксин.
Одночасне лікув=
ання
омепразолом (20 мг на добу) та дигоксином у здорових добровольців збільшува=
ло
біодоступність дигоксину на 10%. Рідко реєструвалися випадки токсичності,
спричиненої застосуванням дигоксину. Проте слід дотримуватися обережності п=
ри
призначенні високих доз омепразолу пацієнтам літнього віку. Необхідно посил=
ити
терапевтичний лікарський моніторинг дигоксину.
Клопідогрел.
У ході проведен=
ня
перехресного клінічного дослідження клопідогрел (навантажувальна доза 300 м=
г з
наступною дозою 75 мг/добу) у вигляді монотерапії та з омепразолом (80 мг
одночасно з клопідогрелем) застосовували протягом 5 днів. При одночасному
застосуванні клопідогрелу та омепразолу експозиція активного метаболіту
клопідогрелу знижувалася на 46% (день 1) і на 42% (день 5). Середнє пригніч=
ення
агрегації тромбоцитів знижувалося на 47% (через 24 години) і на 30% (день 5=
),
коли клопідогрел та омепразол застосовували разом. У ході проведення іншого
дослідження було показано, що прийом клопідогрелу та омепразолу у різний ча=
с не
перешкоджав їх взаємодії, що, імовірно, спричинено інгібуючим ефектом
омепразолу на CYP2C19. Суперечливі дані щодо клінічних проявів цієї ФК/ФД-
взаємодії з точки зору основних серцево-судинних захворювань були зареєстро=
вані
у ході обсерваційних і клінічних досліджень.
Лікарські засоби, що інгібуються CYP2C19
Омепразол є
помірним інгібітором CYP2C19, основного ферменту, що метаболізує омепразол.=
Таким чином,
метаболізм супутніх лікарських засобів, що також метаболізуються з участю
CYP2C19, може зменшуватися, а системна експозиція цих засобів - збільшувати=
ся.
Прикладом таких препаратів є R-варфарин та інші антагоністи вітаміну К,
цилостазол, діазепам і фенітоїн.
У здорових
добровольців відзначалася фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія між
клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг/добова підтримуюча доза 75 мг) та
омепразолом (80 мг на добу перорально, тобто доза, яка в 4 рази перевищує
стандартну денну дозу), що призводила до зменшення експозиції активного
метаболіту клопідогрелу у середньому на 46%
та зменшення максимальної інгібуючої дії (АДФ-індукованої) агрегації
тромбоцитів у середньому на 16%. Клінічна значущість цієї взаємодії залишає=
ться
неясною. Як запобіжний захід необхідно уникати одночасного застосування
омепразолу і клопідогрелу.
Цилостазол
У здорових
добровольців введення омепразолу у дозі 40 мг підвищувало Сmax та
AUC цилостазолу на 18% та 26% відповідно, а одного з його активних метаболі=
тів
– на 29% та 69% відповідно.
Такролімус
При одночасному
застосуванні омепразолу повідомлялося про збільшення рівня такролімусу в
сироватці крові. Потрібно проводити посилений моніторинг концентрації
такролімусу, а також функції нирок (кліренс креатиніну), і у разі необхідно=
сті
відкоригувати дозування такролімусу.
Повідомлялось п=
ро
підвищення рівня метотрексату у деяких пацієнтів при одночасному прийомі з
інгібіторами протонного насоса. У разі необхідності застосування метотрекса=
ту у
високих дозах слід розглянути питання про тимчасову відміну омепразолу.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику омепразолу.
Інгібітори CYP2C19 та/або CYP3A4
Оскільки омепра=
зол
метаболізується за допомогою ферментів CYP2C19 та CYP3A4, препарати що, як
відомо, пригнічують активність CYP2C19 або CYP3A4 або обох ферментів (такі =
як
кларитроміцин та вориконазол), можуть призводити до зростання рівнів омепра=
золу
у сироватці крові у результаті уповільнення швидкості його метаболізму.
Одночасне застосування вориконазолу призводило до більш ніж двократного
зростання експозиції омепразолу. Оскільки високі дози омепразолу переносили=
ся
добре, корекція дози омепразолу, як правило, не потрібна. Однак слід розгля=
нути
питання про корекцію дози для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю т=
а у
разі, якщо показане тривале лікування.
Омепразол частк=
ово
метаболізується також CYP3A4, але не пригнічує цей фермент. Таким чином,
омепразол не впливає на метаболізм препаратів, що метаболізуються CYP3A4, т=
аких
як циклоспорин, лідокаїн, хінідин, естрадіол, еритроміцин та будесонід.
Індуктори CYP2C19 та/або CYP3A4
Препарати, що, =
як
відомо, індукують активність CYP2C19 та/або CYP3A4 або обох ферментів (такі=
як
рифампіцин та звіробій), можуть призводити до зниження рівня омепразолу в
сироватці крові у результаті прискорення його метаболізму.
Домперидон
Сприятливі ефекти домперидону можуть ослаблюватися у разі одночасного
застосування антихолінергічних лікарських засобів.
Оскільки домперидон спричиняє посилення моторики шлунка і тонкого
кишечнику, всмоктування лікарських засобів у тонкій кишці може прискорювати=
ся,
тоді як всмоктування у шлунку – сповільнюватися.
Домперидон слід з обережністю застосовувати у комбінації з інгібіторами
моноаміноксидази (інгібіторами МАО).
Всмоктування домперидону не зменшувалося після прийому у комбінації з
антацидами або блокаторами Н2-рецепторів.
Препарат слід приймати натще за 1 годину до ї=
ди,
оскільки їжа впливає на біодоступність омепразолу та домперидону.
Не слід приймати антацидні та антисекреторні
препарати одночасно з препаратом, оскільки вони знижують його біодоступність
після прийому внутрішньо. Домперидон метаболізується переважно за допомогою=
CYP3A4. За даними досліджень in vitro супутнє застосування
препаратів, що значним чином пригнічують цей фермент, може призвести до
підвищення рівня домперидону у плазмі. При застосуванні домперидону супутнь=
о із
потужними інгібіторами CYP3A4, здатними подовжувати інтервал QT, спостеріга=
лися
клінічно значущі зміни інтервалу QT. Тому супутнє застосування домперидону =
із
певними препаратами протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Слід з обережністю застосовувати домперидон супутньо із потужними
інгібіторами CYP3A4, які не демонстрували здатності подовжувати інтервал QT,
або препаратами, які можуть подовжити інтервал QT.
Теоретично, оскільки препарат чинить прокінетичну дію на шлунок, це може
впливати на всмоктування пероральних препаратів, що застосовуються супутньо,
такі як лікарські форми пролонгованого вивільнення або кишковорозчинні. Одн=
ак у
пацієнтів, стан яких вже стабілізувався на фоні застосування дигоксину або
парацетамолу, супутнє застосування домперидону не впливало на рівні цих
препаратів у крові.
Сильні інгібітори CYP3A4, з як=
ими не
рекомендовано застосовувати препарат:
- азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол*, ітраконазол,
кетоконазол* і вориконазол*;
- макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* і еритроміцин*;
- інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренаві=
р,
індинавір, нелфінавір, ритонавір і саквінавір;
- антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл;
- аміодарон*;
- амрепітант;
- нефадозон;
- телітроміцин*.
*Пролонгують інтервал QTс.
Препарат може поєднуватись з:
- нейролептиками, дію яких він посилює;
- дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані
периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудоту, блювання, він
пригнічує без нейтралізації основних властивостей.
Можливі взаємодії з іншими лікарськими засобами.
Слід з обережністю застосовувати домперидон супутньо із потужними
інгібіторами CYP3A4, які не подовжували інтервал QT, такими як індинавір, і=
за пацієнтами
слід пильно наглядати щодо появи ознак небажаних реакцій.
Особливості застосування.
Перед початком та після завершення терапії
препаратом Омез®ДСР необхідно зробити ендоскопічне
дослідження для виключення випадків недіагностованого злоякісного процесу,
оскільки лікування може замаскувати симптоми та відстрочити правильну
діагностику.
При наявності будь-якого небезпечного симпто=
му
(наприклад, значна втрата маси тіла, не зумовлена дієтою, часте блювання,
дисфагія, блювання з домішками крові або мелена) і коли є виразка шлунка або
підозра на неї, слід виключити наявність злоякісного захворювання, оскільки
прийом препарату може маскувати його симптоми та затримувати встановлення
правильного діагнозу.
Препарат слід з обережністю застосовувати па=
цієнтам
з легкими порушеннями функції печінки/та або нирок.
Для пацієнтів із легкими порушенням функції
печінки максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 1 капсулу=
на
добу. У пацієнтів з печінковою
недостатністю після прийому звичайної дози омепразолу час напіввиведення мо=
же
збільшуватися у 3 рази порівняно з таким у здорових добровольців; внаслідок
цього пацієнтам з порушеннями функ=
ції
печінки необхідна корекція дозування. Підбір дози омепразолу здійснюють на
основі максимальної добової дози - 20 мг. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки потрібно постійно (не р=
ідше
1 раз на 2 тижні) проводити лабораторне дослідження крові щодо вмісту
печінкових ферментів. У разі будь-яких змін цих показників потрібно негайно
припинити прийом препарату. Пацієнтам із печінковою недостатністю середньог=
о та
тяжкого ступеня препарат приймати не рекомендовано.
Для пацієнтів із легкими порушенням функції =
нирок
корекція дози не потрібна. При тривалій терапії хворі повинні перебувати під
регулярним наглядом лікаря. Виведення омепра=
золу
та його метаболітів відбувається нирками, у пацієнтів з хронічною нирковою
недостатністю виведення препарату сповільнюється пропорційно до зменшення
кліренсу креатиніну. Період напіввиведення з плазми крові у пацієнтів з тяж=
кою
нирковою недостатністю подовжується.
Не рекомендується при захитуванні.
Слід застосовувати з обережністю пацієнтам
літнього віку або пацієнтам з наявним захворюванням серця або із захворюван=
ням
серця в анамнезі. У разі появи ознак та симптомів, які можуть бути
пов´язані з серцевою аритмією, лікування домперидоном слід припинити =
та
звернутися за консультацією до лікаря.
Домперидон слід з обережністю застосовувати
пацієнтам із фактором ризику пролонгації інтервалу QT, включаючи гіпокалієм=
ію,
тяжку гіпомагніємію, органічні захворювання серця.
Слід враховувати таку інформацію стосовно ри=
зику
розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань, зумовлених лікарськими
засобами, що містять домперидон:
- деякі епідеміологічні дослідження показали=
, що
домперидон може асоціюватися з підвищеним ризиком серйозних шлуночкових ари=
тмій
або раптової серцевої смерті;
- р=
изик
серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у
пацієнтів віком понад 60 років або при пероральному застосуванні доз препар=
ату
більше 30 мг на добу. Тому слід з обережністю застосовувати препарат пацієн=
там
літнього віку. Пацієнтам віком понад 60 років перед прийомом препарату слід
проконсультуватися з лікарем.
Капсули містять лактозу, тому препарат не сл=
ід
застосовувати пацієнтам з недостатністю лактази, галактоземією та
мальабсорбцією глюкози/галактози.
Одночасне застосування атазанавіру з інгібіт=
орами
протонної помпи не рекомендується. Якщо комбінації атазанавіру з інгібітором
протонної помпи не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний
моніторинг (наприклад вірусне навантаження) у поєднанні зі збільшенням дози
атазанавіру до 400 мг на 100 мг ритонавіру; доза омепразолу не повинна
перевищувати 20 мг.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що
пригнічують секрецію соляної кислоти шлункового соку, може зменшити
всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну) через гіпо- або
ахлоргідрію. Це слід враховувати пацієнтам з кахексією або факторами ризику
щодо зниження всмоктування вітаміну В12 при довготривалій терапі=
ї.
Омепразол є інгібітором CYP2C19. На початку =
або
при завершенні лікування омепразолом необхідно розглянути можливість взаємодії з лікарськими засобами, що
метаболізуються з участю CYP2C19. Взаємодія спостерігається між клопідогрел=
ем
та омепразолом. Клінічна значущість цієї взаємодії залишається незрозумілою=
. Як
запобіжний захід необхідно уникати одночасного застосування омепразолу і
клопідогрелу.
У хворих, які приймають інгібітори протонної
помпи, включаючи омепразол, упродовж щонайменше трьох місяців може виникнути
суттєва гіпомагніємія (у більшості випадків гіпомагніємії хворі застосовува=
ли
препарат близько 1 року). Гіпомагніємію можна запідозрити за такими серйозн=
ими
проявами, як втомлюваність, судоми, делірій, запаморочення, шлуночкові арит=
мії.
Однак слід мати на увазі, що у деяких випадках прояви можуть бути замаскова=
ні,
що перешкоджає вчасному розпізнаванню такого ускладнення. У більшості хворих
прояви гіпомагніємії зникають та стан нормалізується після застосування
препаратів магнію та відміни інгібіторів протонної помпи.
Тривале зменшення кислотності шлункового сок=
у може
призвести до збільшення кількості бактерій, зазвичай присутніх у
шлунково-кишковому тракті (таких як Salmonella
та Campylobacter).
Лікування інгібіторами протонної помпи може
призвести до дещо підвищеного ризику розвитку інфекцій шлунково-кишкового
тракту, спричинених Salmonella =
та Campylobacter.
У здорових добровольців відзначалася
фармакокінетична/фармакодинамічна
взаємодія між клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг/добова
підтримуюча доза 75 мг) та омепразолом (80 мг на добу перорально, тобто доз=
а,
яка в 4 рази перевищує стандартну денну дозу), що призводила до зменшення
експозиції активного метаболіту клопідогрелу у середньому на 46% та зменшен=
ня
максимальної інгібуючої дії (АДФ-індукованої) агрегації тромбоцитів у
середньому на 16%.
Деякі дані показують, що терапія інгібітором
протонної помпи може бути пов´язана з невеликим збільшенням ризику
переломів, асоційованих з остеопорозом. Незважаючи на те, що
причинно-наслідковий зв´язок між омепразолом/езомепразолом та остеопоротичним переломом не був
доведений, пацієнтам з ризиком прогресуючого остеопорозу або остеопоротично=
го
перелому слід рекомендувати відповідний клінічний нагляд згідно з діючими клінічними рекомендаціями для ц=
ього
стану.
Під час лікування антисекреторними препарата=
ми
концентрація гастрину у плазмі крові збільшується у результаті зниження
секреції соляної кислоти. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти
збільшується рівень хромограніну А (CgA). Збільшення концентрації CgA може
впливати на результати досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для
запобігання такому впливу необхідно припинити прийом інгібітору протонної п=
омпи
за 5 днів до проведення визначення рівня CgA.
У пацієнтів, які
приймали омепразол впродовж тривалого періоду, відзначався атрофічний гастр=
ит.
Як і при всіх довготривалих лікуваннях, особ=
ливо
коли період лікування триває протягом більше 1 року, пацієнт повинен
знаходитись під регулярним медичним наглядом.
Домперидон
Блокатори
дофамінових рецепторів підвищують рівень пролактину; таке підвищення
зберігається на фоні постійного прийому цих препаратів. У пацієнтів, в яких
раніше був виявлений пролактин-залежний рак молочної залози, застосування
домперидону вимагає особливої обережності. Незважаючи на повідомлення про т=
акі
розлади, як галакторея, аменорея, гінекомастія та імпотенція, клінічне знач=
ення
підвищення сироваткового рівня пролактину для більшості пацієнтів залишаєть=
ся
остаточно нез’ясованим.
У пацієнтів, в =
яких
розвинулася галакторея та/або гінекомастія, відміна препарату призводить до
зменшення цих симптомів.
Обмеження
щодо застосування.
Дозування та тривалість застосування домперидону були знижені. Його слід
застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого за можливіс=
тю
періоду. Рекомендована максимальна
добова доза не повинна перевищувати 30 мг у розрахунку на домперидон.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Препарат протипок=
азаний у
період вагітності та годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а=
бо
іншими механізмами. Під
час лікування препаратом необхідно дотримуватися обережності при керуванні
автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози. Омез® ДСР застосовувати внут=
рішньо
по 1 капсулі на добу вранці, за 1 годину до прийому їжі. Капсули застосовув=
ати
цілими, не розламуючи і не розжовуючи. Рекомендована максимальна доза для
дорослих не повинна перевищувати 30 мг у розрахунку на домперидон (1 капсул=
а).
Курс лікування визначає лікар індивідуально =
залежно
від характеру та перебігу захворювання. Максимальна тривалість прийому
препарату Омез® ДСР не повинна перевищувати один тиждень.
Діти. Ефе=
ктивність
та безпека застосування препарату в педіатричній практиці не встановлені.
Передозування. У разі передозування омепразолом м=
ожуть
спостерігатися: стан збентеження, запаморочення, порушення зору, тахікардія,
нудота, блювання, підвищене потовиділення, приплив крові до обличчя, головн=
ий
біль, сухість у роті, діарея, апатія, депресія, сплутаність свідомості. У р=
азі
передозування домперидоном можуть спостерігатися: запаморочення, порушення
орієнтації, екстрапірамідні розлади, аритмія, підвищення кров’яного тиску,
ажитація, порушення свідомості, сонливість.
Специфічний антидот невідомий. У разі передо=
зування
проводять симптоматичне і підтримуюче лікування. Гемодіаліз неефективний для
видалення препарату з організму через високий ступінь зв’язування з білками
плазми крові.
Омепразол
Повідомлялось про випадки передозування омепразолу=
у
людей у дозах до 2400 мг (у 120 разів вище від звичайної рекомендованої
клінічної дози). Прояви включали:
сплутаність свідомості, сонливість, затьмарення зору, тахікардію,
нудоту, блювання, діафорез, гіперемію, головний біль, сухість у роті та інші
небажані реакції, подібні до тих, що звичайно спостерігаються у клінічній
практиці. Симптоми були минущими; серйозних клінічних наслідків у разі прий=
ому
тільки омепразолу не спостерігалося. Специфічний антидот для передозування
омепразолу невідомий. Омепразол активно зв’язується з білками, а тому погано
виводиться шляхом діалізу. У разі передозування лікування має бути
симптоматичним та підтримуючим. Як і в будь-яких випадках передозування, сл=
ід
зважати на можливість прийому декількох лікарських засобів.
Домперидон
Про частоту передозування домперидону не
повідомляється. Враховуючи фармацевтичні властивості домперидону, передозув=
ання
може супроводжуватися симптомами: сонливість, дезорієнтація, екстрапірамідні
реакції (особливо у дітей), аритмія або артеріальна гіпертензія. Антихоліне=
ргічні,
протипаркінсонічні лікарські засоби або антигістамінні препарати з
антихолінергічними властивостями можуть застосовуватись для зменшення
екстрапірамідних реакцій. Специфічного антидоту для домперидону не існує, а=
ле у
разі передозування слід промити шлунок, прийняти активоване вугілля.
Рекомендуються симптоматичні та підтримуючі заходи. Симптоми звичайно минаю=
ть
протягом 24 годин.
Побічні реакції. Більшість хворих добре переносять
препарат. Побічні реакції, про які повідомлялось під час лікування,
зазвичай були незначні та оборотні.
При тривалому застосуванні омепразолу можуть
виникнути такі побічні реакції:
з
боку шлунково-кишкового тракту: діарея, запор, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм, сухість у ро=
ті,
стоматит, шлунково-кишковий кандидоз, зміна смакових відчуттів; мікроскопіч=
ний
коліт, гастроінтестинальні розлади, включаючи регургітацію, зміну апетиту,
короткочасні кишкові спазми;
з
боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит з або без жовтяниці;
з
боку метаболізму:=
гіпонатріємія,
гіпомагніємія, тяжка гіпомагніємія може призвести до гіпокальціємії;
з
боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії,
сонливість, безсоння; стан неспокою, депресія, галюцинації, сплутаність
свідомості - переважно у тяжкохворих пацієнтів;
з
боку психіки: збу=
дження,
агресія;
з
боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах, вертиго;
з
боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, м’язова слабкість;
алергічні реакції та=
зміни з
боку шкіри: сверб=
іж,
висипання, фоточутливість, мультиформна еритема, алопеція, ангіоневротичний
набряк, анафілактичний шок; кропив'янка;
з боку шкіри та підш=
кірних
тканин: дерматит,
кропив´янка, синдром Стівенса- Джонсона, токсичний епідермальний
некроліз; в окремих випадках фоточутливість, мультиформна еритема та алопец=
ія;
зміни лабораторних
показників: лейко=
пенія,
панцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія;
з боку печінки: підвищення рівня печінкових ферме=
нтів; у
хворих, які попередньо перенесли тяжкі захворювання печінки, можливе виникн=
ення
симптомів енцефалопатії, гепатиту, печінкової недостатності;
з боку ендокринної с=
истеми: гінекомастія;
інші: гарячка, бронхоспазм, інтерстиціа=
льний
нефрит, підвищене потовиділення, нечіткість зору, периферичні набряки;
з боку імунної систе=
ми: реакції підвищеної чутливості, вк=
лючаючи
ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція/шок;
загальні порушення:<=
/span> дискомфорт, нездужання.
При тривалому застосуванні домперидону можуть
виникнути такі побічні реакції:
з
боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, відчуття спраги, біль
у животі, діарея, відрижка, порушення смаку, нудота, печія, запор;
гастроінтестинальні розлади, включаючи регургітацію, зміну апетиту,
короткочасні кишкові спазми;
з боку центральної та
периферичної нервової системи: головний біль, безсоння, підвищене збудження, запаморочення, апатія,
дратівливість; судоми, млявість, сонливість, акатизія, екстрапірамідні розл=
ади;
з боку ендокринної с=
истеми: галакторея, гінекомастія, порушен=
ня
менструального циклу, підвищення рівня пролактину;
з боку серцево-судин=
ної
системи: набряк, =
відчуття
серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтер=
валу
QT (частота невідома), шлуночкові аритмії, раптова серцева смерть, шлуночко=
ві
аритмії за типом «torsade de pointes», домперидон пов´язують з незнач=
ним
підвищеним ризиком виникнення серйозних серцевих побічних реакцій. Дозуванн=
я та
тривалість застосування були зменшені для зниження ризику виникнення серцев=
их
побічних реакцій;
з боку імунної систе=
ми: алергічні реакції, включаючи анаф=
ілаксію,
анафілактичний шок;
психічні розлади: =
span>нервозність, депресія, тривожність,
зниження або відсутність лібідо;
з боку нервової сист=
еми: судоми, млявість, сонливість, ака=
тизія,
екстрапірамідні розлади;
з боку шкіри та підш=
кірних
тканин: свербіж, =
висипання,
ангіоневротичний набряк,
кропив´янка;
з боку репродуктивної
системи та молочних залоз: збільшення молочних залоз, чутливість молочних залоз, виділення з моло=
чних
залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз,
порушення лактації;
з боку опорно-рухової
системи та сполучної тканини: біль у ногах;
з боку сечовидільної
системи: затримка сечі, дизурія, часте
сечовипускання;
загальні розлади: окулогірні кризи, астенія;
інше: кон´юнктивіт, стоматит;
зміни лабораторних
показників: підви=
щення
рівня АЛТ, АСТ і холестерину, відхилення від норми показників функціональних
тестів печінки; підвищення рівня пролактину в крові.
Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар´єром,
домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадк=
ах
така гіперпролактінемія може призводити до нейроендокринних побічних ефекті=
в,
таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.
Загальна частота
побічних ефектів домперидону - менше 7%. Більшість побічних ефектів спонтан=
но
минають на фоні продовження лікування або легко переносяться. Більш серйозні
побічні ефекти – галакторея, гінекомастія, нерегулярність менструального ци=
клу
– є дозозалежними і поступово минають після зменшення дози або відміни
препарату. Сухість у роті, головний біль/мігрень, безсоння, нервозність,
запаморочення, спрага, апатія, дратівливість, спазми у животі, діарея,
регургітація, зміни апетиту, нудота, печія, запор спостерігалися менш ніж в=
1%
пацієнтів.
Термін придатності=
span>. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей=
місці в
оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Упаковка. <=
/b>По 10 ка=
псул у
блістері. По 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску.
Виробник. <=
/b>Д-р Редді’с Лабораторіс Лтд, Вироб=
нича
дільниця – ІІ.
Місцезнаходження виробника та його=
адреса
місця провадження діяльності.
Дільниця № 42, 45, 46, с. Бачупалі, Кутбулап=
ур
Мандал, округ Ранга Редді, Телангана, Індія, 500 090.