ІНСТРУКЦІЯ <= /p>

для медичного застосування лікарсь= кого засобу

<= /span>

АЗІААР

(AZIAAR)

Склад:

діюча речовина: = azithromycin;

1 флакон містить азитроміцину дигідрату еквівалентно азитроміцину 500 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; натрію гідроксид.

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована маса або порошо= к від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин.

Код АТX J01F A10.

= ;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Аз= итроміцин є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється= в результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм= дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50 S-субодиницею р= ибосом і пригнічення транслокації пептидів.

Механізм резистентності.=

Резистентність до азитроміцину може бути спадковою чи набутою. Повна перехресна резистентність існує серед= Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичного стрептокока групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococc= us aureus, включаючи метициліно-= резистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитромі= цину, інших макролідів і лінкозамідів.

Мак= роліди, які вводяться внутрішньовенно, є активними щодо Legionella pneumophila. Макроліди застосовують для лікування інфекцій, спричинених Campylo= bacter jejuni. Азитроміцин призначений для лікування інфекцій, спричинених = S. typhi і Shigella spp.

Поширеність набутої резистентності виділених видів може бути різною залежно від місцевості і ча= су, тому локальна інформація про резистентність необхідна, особливо при лікуван= ні тяжких інфекцій. У разі необхідності можна звернутися за кваліфікованою порадою, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність препарату при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.

Спектр антимікробної дії азитроміцину

Зазвичай чутливі види=

Аеробні грампозитивні бактерії

Staphylococcus aureus метицилін= -чутливий

Streptococcus pneumoniae пеніцилін-чутливий

Streptococcus pyogenes (Група А)

Аеробні грамнегативні бактерії

Haemophilus influenzae =

Haemophilus parainfluenzae

Legionella pneumophila

Moraxella catarrhalis

Pasteurella multocida

Neisseria gonorrhoeae=

Анаеробні бактерії

Clostridium perfringens

Fusobacterium spp. <= /p>

Prevotella spp.

Porphyriomonas spp.<= /p>

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomati= s

Chlamydia pneumoniae<= o:p>

Chlamydia psittaci

Mycoplasma pneumonia= e

Mycoplasma hominis

Види, які можуть набувати резистентності

Аеробні грампозитивні бактерії

Streptococcus pneumoniae з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилін-резистентний=

Резистентні організми

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis

Стафілококи MRSA, MRSE*

Анаеробні бактерії

Група бактероїдів Bacteroides fragilis<= o:p>

*Метициліно-резистентний золотистий стафілокок має дуже високу поширеність набутої стійкості до макролідів і був зазначений тут через рідкісну чутливість до азитроміцину.=

Фармакокінетика.

У пацієнтів з негоспітальною пневмонією, які щоденно отримували внутрішньовенні інфузії 500 мг азитроміцину протягом 1 години в концентраці= ї 2 мг/мл, середня максимальна концент= рація C_max ± СВ (стандартне відхилення) становила 3,63 ± 1,60 мкг/мл, = тоді як найнижча концентрація (24 години) становила 0,2 ± 0,15 мкг/мл, а AUC24 була 9,6 ±
4,80 мкг-год/мл.

У здорових добровольців, які отримували внутрішньовенну інфузію 500 мг азитроміцину протягом 3 годин у концентрації= 1 мг/мл, середня Cmax ± СВ, найнижча концентрація
(24 години) і AUC₂₄ становили 1,14 ± 0,14 мкг/мл, 0,18 ± 0,02 мк= г/мл і 8,03 мкг-год/мл відповідно.

Після перорального застосуван= ня значно вищі рівні азитроміцину були виявлені в різних тканинах, наприклад у легенях, мигдаликах або простаті, = де концентрації азитроміцину до 50 разів вищі, ніж у плазмі. Високі концентрац= ії азитроміцину були зареєстровані в = тканині геніталій через 96 годин після застосування 500 мг перорального азитроміцин= у у вигляді одноразової дози.

Середній об’єм розподілу становить приблизно 30 л/кг. Період напіввиведення становить
2 – 4 дні як у плазмі, так і в тканинах.

Метаболізм здійснюється за допомогою деметилювання, гідроксилювання і гідролізу.

Плазмовий кліренс становить приблизно 600 мл/хв. Основний шлях виведення азитроміцину – через печінку. Високі концентрації незміненої речовини були виявлені в жовчі разом з численними мікробіологічними неактивними метаболітами. Приблизно 12 % внутрішньовенно введеної дози виводились у незміненому стані з сечею протяг= ом 3 днів після введення, основна частина – протягом перших 24 годин.

У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв) спостерігалося збільшення системної експозиції азитроміцину на 33 %. Не було виявлено відмінностей у фармакокінетиці при дисфункції печінки легкого або помірного ступеня.

Клінічні характеристики.

Інфекції, які потребу= ють початкової інфузійної терапії, сп= ричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

− негоспітальна пневмонія;

= 722; запальні захворювання органів малого таза.=

Азитроміцин протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до азитроміцину, еритроміцину, до будь-як= ого макролідного чи кетолідного антибіотика або до будь-якого іншого компонента препарату.

Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.=

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал-QT.

Антациди. При вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшувалися приблизно на 25 %. Пацієнтам не слід приймати азитроміцин та антацид одночасно. Застосування антацидну пероральн= о не має впливу на розподіл азитроміцину, що застосовується внутрішньовенно.

Цетиризин.<= /span> У здорових добровольців при одночасному застосуванні азитроміцину упродовж 5 днів з цетиризином по 20 мг у рівноважному стані не спостерігались явища фармакокінетичної взаємодії чи суттєві зміни інтервалу QT.

Диданозин. При одночасному застосуванні добових доз в 1200= мг азитроміцину з диданозином не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.

Дигоксин. Повідомлялос= я, що супутнє застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин, та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин, призводить до підвищення рів= ня субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Отже, при супутньому застосува= нні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові.

Зидовудин. Одноразові д= ози 1000 мг та 1200 мг або багаторазові дози 600 мг азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику або виділення з сечею зидовудину чи його глюкуроні= дних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильова= ного зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах в периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних неясна.

Ріжки. з огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується.

Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р= 450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, що спостерігається з еритроміцином та іншими макролідами. Азитроміцин не сприч= иняє індукцію або інактивацію печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболі= тний комплекс.

Були проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і= нижченаведених препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається з участю цитохрому Р= 450.

= Аторвастатин. одночасне застосування аторвастат= ину (10 мг на добу) та азитроміцину
(500 мг на добу) не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину у плазмі (на основі аналізу інгібування ГМГ КoA-редуктази).

Карбамазепін. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метабол= іти.

Циметидин.<= /span> У фармакокінетичному дослідженні впливу однократної дози циметидину, прийнято= ї за 2 години до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину жодних зм= ін у фармакокінетиці азитроміцину не спостерігалось.

Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінети= чної взаємодії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здор= овим добровольцям. У постмаркетинговий період були отримані повідомлення про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину і пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’язок встановлений не був, слід враховувати необхідність проведення часто= го контролю протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину.

Циклоспорин. Деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Оскільки не було проведено фармакокінетичних і клінічних досліджень можливої взаємодії азитроміцину і циклоспорину, слід ретельно зважити терапевтичну ситуацію до призначення одночасного прийому цих ліків. Якщо комбіноване лік= ування вважається виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.

Ефавіренз. Одночасне застосування однократної дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавірензу щоден= но протягом 7 днів не спричиняло жодної клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії.

Флуконазол<= /span>. одночасне застосування одноразово= ї дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і період напіввиведення азитроміцин= у не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте спостерігалось клінічно незначне зниження C_mах(18 %) азитроміцину. =

Індинавір. одночасне застосування одноразово= ї дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармак= окінетику індинавіру, який приймають у дозі
800 мг тричі на добу протягом 5 днів.

Метилпредні= золон. У дослідж= енні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин суттєво не впливав на фармакокінетику метилпреднізолону.

Мідазолам. У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг на добу протягом 3 = днів не спричиняло клінічно значимих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу.

Нелфінавір<= /span>. одночасне застосування азитроміци= ну (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраціях (750 мг тричі на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значущих побічних = явищ не спостерігалося, отже немає потреби у регулюванні дози.

Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на концентрації цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія спостерігалась у суб’єктів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана= із застосуванням рифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений. =

Силденафіл<= /span>. У здорових добровольців чоловічої статі не було виявлено доказів впливу азитроміцину (= 500 мг на добу протягом 3 днів) на значення AUC і C_max силденафілу а= бо його основного циркулюючого метаболіту.

Терфенадин. У фармакокінетичних дослідженнях не повідомляло= ся про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. У деяких випадках не можна виключити можливість такої вза= ємодії повністю; однак немає спеціальних даних про наявність такої взаємодії.

Теофілін. Відсутні да= ні щодо клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосув= анні азитроміцину і теофіліну.

Тріазолам. Одночасне застосування азитроміцину 500 мг в перший день і 250 мг другого дня з 0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на фармакокінетичні показники тріазоламу порівняно із застосуванням тріазоламу і плацебо. =

Триметоприм= /сульфаметоксазол. одночасне застосування триметопри= му/сульфаметоксазолу подвійна концентрація (160 мг/800 мг) протягом 7 днів з азитроміцином 1200 = мг на добу 7 не виявляло суттєвого впливу на максимальні концентрації, загальну= експозицію або екскрецію з сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значен= ня концентрацій азитроміцину в сироватці крові відповідали таким, які спостерігалися в інших дослідженнях.

=

Особливості застосування.<= /span>

Алергічні реакції. Як і у випадку з еритроміцином та іншими макролідними антибіотиками, повідомлялося про поодинокі серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках − з летальним наслідком). Деякі з цих реакцій, спричинених азитроміцином, спричиняли рецидивні симпто= ми і потребували більш тривалого спостереження і лікування.
Порушення функції печінки. Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, слід обереж= но призначати азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту при прийомі азитроміцину,= що спричиняє небезпечну для життя печінкову недостатність. Можливо, деякі паці= єнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.

Необхідно проводити аналізи/п= роби функції печінки у випадку розвитку симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.

У разі виявлення порушення функції печінки застосування азитроміцину слід припинити.

Ріжки. У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розвитку ерготизму. Відсутні дані щодо можливої взаємодії між ріжками та азитроміцином. Проте через теорет= ичну можливість ерготизму азитроміцин н= е слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Суперінфекції. Як і у випадку з інш= ими антибіотиками, рекомендується проводити спостереження щодо ознак суперінфек= ції, спричиненої нечутливими організмами, включаючи грибки.
При прийомі майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про діарею, асоційовану з = Clostridium difficile (CDAD), серйозність якої варіювалася від слабо вираженої діареї до колі= ту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормал= ьну флору в товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile.

C. difficile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку CDAD. Штами= C. difficile, що продукують гіпертоксини, є причиною підвищеного рівня захворюваності і летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії і потребувати проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість розвитку= CDAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Потрібне ретельне ведення історії хвороби, оскільки, як повідомлялось, CDAD може мати місце протягом двох місяців після прийому антибактеріальних препаратів.

Порушення функції нирок. У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації = < 10 мл/= хв) спостерігалося збільшення системної експозиції азитроміцину на 33 %.

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes= ), спостерігалися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками, включаючи азитроміцин. Оскільки стани, = які супроводжуються підвищеним ризиком виникнення шлуночкових аритмій (включаюч= и тріпотіння-мерехтіння шлуночків), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцин слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають фактори ризику виникнення аритмії (особливо жінки та пацієнти літнього віку), а саме:

- пацієнтам із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;

- пацієнтам, які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які подовжують інтервал = QT, наприклад антиаритмічні препарати класів IA (квінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цисаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти (такі як циталопрам та фторхінолони, наприклад моксифлоксацин і левофлоксацин);

- пацієнтам із порушенням електрол= ітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії; =

- пацієнтам із клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Міастенія гравіс. Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс або про н= овий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Стрептококові інфекції. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції в ротоглотц. Стосовно профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину. Антимі= кробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в комбінації з азитроміцином, якщо припускається, що анаеробні мікроорганізми зумовлюють розвиток інфекції.

Безпечність та ефективність лікарського засобуд= ля профілактики або лікування <= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: TimesNewRoman;mso-fareast-language:RU'>Mycobacterium Avium= Complex у дітей не встановлені.

Без= пека та ефективність внутрішньовенного застосування азитроміцину оцінювалась лише в часових межах, описаних у клінічних дослідженнях із застосуванням препарату пацієнт= ам з негоспітальною пневмонією і запал= енням органів малого таза.

Азитроміцин= для ін’єкцій необхідно відновлювати і розводити згідно з інструкцією і застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом щонайменше 60 хви= лин. не можна застосовувати преп= арат у вигляді внутрішньовенного болюса або внутрішньом’язової ін’єкції.

Цей лікарський засіб містить приблизно 188 мг натрію (у вигляді гідроксиду) у кожному флаконі. Це слід брати до уваги, призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти= з контрольованим вмістом натрію.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю.<= /o:p>

Вагітність<= o:p>

Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок. Під час досліджень репродуктивної токсичності= на тваринах було виявлено здатність азитроміцину проникати через плацентарний = бар’єр, проте тератогенних ефектів не спостерігалося. Безпечність азитроміцину у разі застосування у період вагітності не підтверджена. Тому азитроміцин слід призначати у період вагітності лише якщо очікувана користь для матері перев= ищує потенційний ризик для плода.

годування груддю

Повідомлялося, що азитроміцин проникає у молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінет= ику екскреції азитроміцину в грудне молоко людини, не проводили. Тому застосуван= ня азитроміцину у період годування груддю можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційн= ий ризик для дитини.<= /o:p>

Фер= тильність

Дослідження фертильно= сті на щурах продемонстрували зниження показника вагітності після застосування азитроміцину. Релевантність цих даних для людини невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;font-weight:normal;mso-bidi-font-weight:bold'>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Докази того= , що азитроміцин може погіршувати здатність керувати автотранспортом або працюва= ти з іншими механізмами, відсутні, але слід враховувати можливість розвитку побі= чних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору.

=

Спосіб застосуван= ня та дози.

Дорослі.

Нег= оспітальна пневмонія: 500 мг внутрішньовенно 1 раз на добу щонайменше протягом 2 днів, далі терапія продовжується перо= рально по 500 мг азитроміцину у вигляді одноразової добової дози. Загальна тривалі= сть лікування − 7−10 днів. Перехід на пероральну терапію слід проводити за призначенням лікаря та відповідно до клінічної реакції.
Зап= альні захворювання органів малого таза, включаючи сечостатеві інфекції, такі як ендометрит та сальпінгіт: 500 мг внутрішньовенно 1 раз = на добу, протягом 1−2 днів, далі терапію продовжувати перорально по 250 = мг азитроміцину 1 раз на добу у вигляді одноразової добової дози. Загальна тривалість лікування 7 днів. Перехід на пероральну терапію слід проводити за призначенням лікаря та відповідно до клінічної реакції.
Пацієнти літнього ві= ку.

Призначення препарату пацієнтам літнього віку не потребує корекції дози.

Оскільки пацієнти літнього ві= ку можуть мати порушення електричної провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes.=

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Для пацієнтів з незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10−80 мл/хв) можна застосовувати те ж саме дозування, що й для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв).

Па= цієнти з порушенням функції печінки.

Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосову= вати пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. Досліджень, пов’язаних із лікуванням таких пацієнтів азитроміцином, не проводили.

Спосіб застосування

Цей лікарсь= кий засіб слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом
3 годин з концентрацією 1 мг/мл або протягом 1 години з концентрацією 2 мг/= мл. Слід уникати застосування вищих концентрацій, оскільки у всіх суб’єктів клінічних досліджень, які отримували інфузії з концентрацією вище 2 мг/мл, спостерігалася місцева реакція у місці інфузії.

Тривалість інфузії азитроміцину повинна становити не менше 60 хвилин.= =

Азіаар не можна застосовувати болюсно або внутрішньом’язово.

= ПРИГОТУВАННЯ ІНФУЗІЙНОГО РОЗЧИНУ

Етап 1=

Підготувати первинний концентрат для інфузійного розчину шляхом введення 4,8 мл стерилізованої води для ін’єкцій у флакон з = порошком Азіаар. Струшувати флако= н до повного розчинення порошку. 1 мл відновленого концентрату для інфузійного розчину містить 100 мг азитроміцину. Отриманий розчин повинен бути прозорим= та безбарвним.

Етап 2=

Розвести отримані 5 мл концентрату для інфузій сумісним розчином для інфузій для отримання кінцевого розчину для інфузії, = що містить азитроміцин у концентрації 1 мг/мл або 2 мг/мл (див. таблицю 1 нижч= е).

Таблиця 1. Підготовка кінцевого розчину для інфузій

=

Конце= нтрація кінцевого розчину для інфузій (мг/мл)

Кількість розчинника

1 мг/мл

500 мл

2 мг/мл

250 мл

&nb= sp;

Концентрат = для розчину для інфузій можна розводити за допомогою:

= 0,9 % розчину натрію хлориду;

= 0,45% розчину натрію хлориду;

= 5 % водного розчину d-глюкози;

розчину Рінгера;

5 % = розчину d-глюкози у 0,3 % розчині натрію хло= риду;

5 % = розчину d-глюкози у 0,45 % розчині натрію хло= риду.

До введення відновлений і розведений розчини необхідно візуально перевірити на наявність часток. Можна використовувати л= ише прозорі розчини без часток. Якщо розчин містить частки, його необхідно викинути. Невикористаний препарат необхідно знищити. Невикористаний препарат або залишки слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Діт= и.

Безпека та ефективність внутрішньовенного застосування азитроміцину в лікуванні інфекцій у дітей не встановлені.

Передозування.

Досвід клінічного застосування азитроміцину свідчить про те, що побічні прояви, які розвиваються при прийо= мі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що спостерігають= ся при застосуванні звичайних терапевтичних доз, а саме: вони можуть включати діарею, нудоту, блювання, оборотну втрату слуху.

У разі передозування рекоменд= ується прийом активованого вугілля та проведення загальних симптоматичних і підтримувальних лікувальних заходів.=

Побічні реакції.

При застосуванні азитроміцину внутрішньовенно чи перорально в лікуванні негоспітальної пневмонії найчасті= шими зареєстрованими небажаними явищами були діарея/рідкі випорожнення, нудота, = біль у шлунку, блювання. У разі внутрішньовенного введення азитроміцину повідомлялося про місцеве запалення/біль. Частота і тяжкість цих реакцій бу= ли подібними до тих, <= /span>що спостерігалися при інфузії 500 мг азитроміцину протягом 1 години (2 мг/мл у вигляді 250 мл інфузії) або 3 годин (1 мг/мл у вигляді 500 мл інфузії).

У дорослих жінок при застосув= анні азитроміцину внутрішньовенно чи перорально в лікуванні запалення тазових органів найчастішими зареєстрованими небажан= ими явищами були діарея, нудота, вагініт, біль у шлунку, анорексія, висипи та свербіж. При одночасному застосуванні азитроміцину і метронідазолу у більшої частини жінок спостерігалися такі небажані явища, як нудота, біль у шлунку, блювання, подразнення у місці інфузії, стоматит, запаморочення або задишка.=

У нижченаведеній таблиці приведені побічні реакції, визначені за допомогою клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження, при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину відповідно до систем органів та частоти. Небажані реакції, зареєстровані у період постмаркетингового спостер= еження виділені курсивом. Групи= за частотою визначалися за допомогою такої шкали: дуже часто (≥ 1/= 10); часто (≥ 1/100 до
< 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10000 = до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000); невідомо (не можна визначити з ная= вних даних). У межах кожної групи за частотою небажані явища представлені= в порядку зменшення їхньої тяжкості.

Небажані реакції, які можуть бути пов’язані з азитроміцином, на основі даних, отриманих у ході клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження

Система органів

Небажана реакція

Частота

Інфекції та інвазії

Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функц= ії дихання, риніт

Нечасто

Псевдомембранозний коліт

Невідомо<= o:p>

З боку кровоносної і лімфатичної систем

Лейкопені= я, нейтропенія, еозинофілія

Нечасто

Тромбоцитопенія, гемолітична анемія

Невідомо<= o:p>

З боку імунної системи

Ангіоневр= отичний набряк, реакції підвищеної чутливості

Нечасто

Анафілактична реакція

Невідомо<= o:p>

З боку обміну речовин

Анорексія=

Нечасто

З боку психіки

Нервозніс= ть, безсоння

Нечасто

Ажитація<= o:p>

Рідко

Агресивність, неспокій, делірій, галюцинації

Невідомо<= o:p>

З боку нервової системи<= /span>

Головний = біль

Часто

Запамороч= ення, сонливість, парестезія, дисгевзія

Нечасто

Непритомність, судоми, психомоторна підвищена активність, аносмія, паросмія, агевзія, міастенія гравіс, гіпестезія

Невідомо<= o:p>

З боку органів зору=

Зорові розлади

Часто

З боку органів слуху

Порушення слуху, вертиго

Нечасто

Погіршення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах

Невідомо<= o:p>

З боку серця

Пальпітац= ія

Нечасто

Тріпотінн= я-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes)= , аритмія, включаючи = шлуночкову тахікардію, подовження QT<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family= :"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:TimesNewRoman;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-la= nguage: RU'>-інтервалу на ЕКГ

Невідомо<= o:p>

З боку судин

Припливи

Нечасто

Артеріальна гіпотензія

Невідомо<= o:p>

З боку респіраторної системи

Диспное, носова кровотеча=

Нечасто

З боку травного тракту

Діарея

Дуже част= о

Блювання, біль у животі, нудота

Часто

Гастрит, запор, метеоризм, диспепсія, дисфагія, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слин= и

Нечасто

Панкреатит, зміна кольору язика

Невідомо<= o:p>

З боку гепатобіліарної системи

Порушення функції печінки, холестатична жовтяниця

Рідко

Печінкова недостатність, (рідко призводила до летальн= ого наслідку), фульмінантний гепат= ит, некротичний гепатит

Невідомо<= o:p>

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Висип, свербіж, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз

Нечасто

Фоточутли= вість

Рідко

Синдром С= тівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема

Невідомо<= o:p>

З боку скелетно-м’язової системи

Остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї

Нечасто

Артралгія=

Невідомо<= o:p>

З боку сечовидільної системи

Дизурія, біль у нирках=

Нечасто

Гостра ниркова недостатність, інтерстиціал= ьний нефрит

Невідомо<= o:p>

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Маткова кровотеча, тестикулярні порушення

Нечасто

Загальні порушення та місцеві реакції

Біль у місці ін’єкції, запалення у місці ін’єкції

Часто

Біль у грудях, набряк, нездужання, астенія, підвищена втомлюваність,<= /span> набряк обличчя, гіпертермія, біль, периферичний набряк

Нечасто

Лаборатор= ні показники

Знижена кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів, підвищення рівня моноцитів, підвищення рівня нейтрофілів

Часто

Підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня креатиніну в крові, відхилення рівня калію в крові, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня хлориду, підвищення р= івня глюкози, підвищення рівня тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищ= ення рівня бікарбонату, відхилення рівня натрію

Нечасто

Невідомо<= o:p>

Ураження та отруєння

Ускладнення після процедури

Нечасто

Інформація = про небажані реакції, які можуть бути пов’язані з профілактикою та лікуванням <= /span>Mycobacterium Avium Complex, базується на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом або за частотою від тих, про які повідомлялося при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських ф= орм тривалої дії:

Система органів

Небажана реакція

Частота

З боку обміну речовин

Анорексія

Часто

З боку психіки

Запамороч= ення, головний біль, парестезія, дисгевзія

Часто

Гіпестезі= я

Нечасто

З боку органів зору

Погіршення зору

Часто

З боку органів слуху

Глухота

Часто

Погіршення слуху, дзвін у вухах

Нечасто

З боку серця

Пальпітація

Н= ечасто

З боку травного тракту

Діарея, біль у животі, нудо= та, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення

Д= уже часто

З боку гепатобіліарної системи

Гепатит

Н= ечасто

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Висип, свербіж

Ч= асто

Синдром Стівенса – Джонсона, фоточутливість

Н= ечасто

З боку скелетно-м’язової системи

Артралгія=

Часто

Загальні порушення та місцеві реакції

Підвищена втомлюваність

Часто

Астенія, нездужання

Нечасто

Термін придатност= і. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упак= овці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Відновлений розчин хімічно та фізично стабільний протягом 24 год при зберіганні при температурі не вище 2= 5 °С або протягом 7 днів у разі зберігання при температурі від 2 °С до 8 °С. З мікробіологічної точки зору відновлений розчин необхідно використати негайно.

Несумісність.

Застосовувати лише зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози» розчинники.

Упаковка.

Скляні флакони, закупорені гумовою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком, спорядженим кришкою фліп-оф, що забезпечує контроль першого відкриття.

По 10 флаконів у пачці з карт= ону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ІММАКУЛ ЛАЙФСАЙЄНС= ИЗ ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД =

IMMACULE LIFESCIEN= CES PRIVATE LIMITED

<= /span>

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діял= ьності.

Вілледж Тантевал, Ропар Роа= д, Налагар, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, Індія

Village Thanthewal, Ropar R= oad, Nalagarh, District Solan, Himachal Pradesh, In 174101, India

<= /span>

Заявник.

М.БІОТЕК ЛІМІТЕД

M.BIOTECH LIMIT= ED

Місцезнаходження заявника.<= /b>

Гледстоун Хау= з, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham= TW20 9HY, Surrey, United Kingdom<= /o:p>

Конце= нтрація кінцевого розчину для інфузій (мг/мл)	Кількість розчинника
1 мг/мл	500 мл
2 мг/мл	250 мл

Система органів	Небажана реакція	Частота
Інфекції та інвазії	Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функц= ії дихання, риніт	Нечасто
Псевдомембранозний коліт	Невідомо<= o:p>
З боку кровоносної і лімфатичної систем	Лейкопені= я, нейтропенія, еозинофілія	Нечасто
Тромбоцитопенія, гемолітична анемія	Невідомо<= o:p>
З боку імунної системи	Ангіоневр= отичний набряк, реакції підвищеної чутливості	Нечасто
Анафілактична реакція	Невідомо<= o:p>
З боку обміну речовин	Анорексія=	Нечасто
З боку психіки	Нервозніс= ть, безсоння	Нечасто
Ажитація<= o:p>	Рідко
Агресивність, неспокій, делірій, галюцинації	Невідомо<= o:p>
З боку нервової системи<= /span>	Головний = біль	Часто
Запамороч= ення, сонливість, парестезія, дисгевзія	Нечасто
Непритомність, судоми, психомоторна підвищена активність, аносмія, паросмія, агевзія, міастенія гравіс, гіпестезія	Невідомо<= o:p>
З боку органів зору=	Зорові розлади	Часто
З боку органів слуху	Порушення слуху, вертиго	Нечасто
Погіршення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах	Невідомо<= o:p>
З боку серця	Пальпітац= ія	Нечасто
Тріпотінн= я-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes)= , аритмія, включаючи = шлуночкову тахікардію, подовження QT<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family= :"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:TimesNewRoman;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-la= nguage: RU'>-інтервалу на ЕКГ	Невідомо<= o:p>
З боку судин	Припливи	Нечасто
Артеріальна гіпотензія	Невідомо<= o:p>
З боку респіраторної системи	Диспное, носова кровотеча=	Нечасто
З боку травного тракту	Діарея	Дуже част= о
Блювання, біль у животі, нудота	Часто
Гастрит, запор, метеоризм, диспепсія, дисфагія, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слин= и	Нечасто
Панкреатит, зміна кольору язика	Невідомо<= o:p>
З боку гепатобіліарної системи	Порушення функції печінки, холестатична жовтяниця	Рідко
Печінкова недостатність, (рідко призводила до летальн= ого наслідку), фульмінантний гепат= ит, некротичний гепатит	Невідомо<= o:p>
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Висип, свербіж, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз	Нечасто
Фоточутли= вість	Рідко
	Синдром С= тівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема	Невідомо<= o:p>
З боку скелетно-м’язової системи	Остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї	Нечасто
Артралгія=	Невідомо<= o:p>
З боку сечовидільної системи	Дизурія, біль у нирках=	Нечасто
Гостра ниркова недостатність, інтерстиціал= ьний нефрит	Невідомо<= o:p>
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	Маткова кровотеча, тестикулярні порушення	Нечасто
Загальні порушення та місцеві реакції	Біль у місці ін’єкції, запалення у місці ін’єкції	Часто
Біль у грудях, набряк, нездужання, астенія, підвищена втомлюваність,<= /span> набряк обличчя, гіпертермія, біль, периферичний набряк	Нечасто
Лаборатор= ні показники	Знижена кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів, підвищення рівня моноцитів, підвищення рівня нейтрофілів	Часто
Підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня креатиніну в крові, відхилення рівня калію в крові, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня хлориду, підвищення р= івня глюкози, підвищення рівня тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищ= ення рівня бікарбонату, відхилення рівня натрію	Нечасто
Невідомо<= o:p>
Ураження та отруєння	Ускладнення після процедури	Нечасто

Особливості застосування.<= /span>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;font-weight:normal;mso-bidi-font-weight:bold'>