ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування <= /b>лікарського засобу

Лораксон

(Loraxone)

Скла= д:

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон містить цефтриаксон натрію у кількості= , що відповідає цефтриаксону 500 мг або 1000 мг.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічн= ий порошок від білого до жовтувато-помаранчевого кольору.

Фармакотерапевтична група. <= /b>Антибактеріальні засоби для системного застосування. = Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефтриаксон.=

Код АТХ J01D D04.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодина= міка.

Механізм ді= ї

Цефт= риаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінзв’язуючих білків. У результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що у свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.

Резистентність

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів:

•   гідролізу бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектра, карбапенемази і ферменти Amp = C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій;

•   зниженої афінності пеніцилін= зв’язуючих білків до цефтриаксону;

•   непроникності зовнішньої мем= брани у грамнегативних бактерій;

•   бактеріального ефлюксного на= соса.

Граничні значення при визначенні чутливості

Гран= ичні значення для мінімальної інгібуючої концентрації визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST):<= /p>

Патоген

Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)

Чутливий

Резистентний

Enterobacteriaceae

≤ 1

> 2

Staphylococcus spp.

a.

a.

Streptococcus spp.= (групи A, B, C і= G)

b.

b.

Streptococcus pneumoniae

≤ 0,5^c.

> 2

Streptococci групи Viridans

≤ 0,5

>0,5

Haemophilus influenzae

≤ 0,12^c.

> 0,12

Moraxella catarrhalis

≤ 1

> 2

Neisseria gonorrhoeae

≤ 0,12

> 0,12

Neisseria meningitidis

≤ 0,12^c.

> 0,12

Не пов’язані з видом

≤ 1^d.

> 2

a.   висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситину;

b.   висновок про чутливість зробле= но на основі чутливості до пеніциліну;

c.   рідко виникають ізоляти з мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо т= аке спостерігається, слід провести повторне тестування, а у разі підтвердження – відправити у референтну лабораторію;

d.   граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1.=

                                                 =

Загалом чутливі види

Грампозитивні аероби

Staphylococ= cus aureus (метицилінчутливий)^£, коагулазонегативні стафілококи (метицилінчутливі)^£, Streptococcus pyogenes (групи А), Streptococc= us agalactiae (групи В), Streptococcus pneu= moniae, Streptococc= i= групи V= iridans.

Грамнегативні аероби

Borrelia= burgdorf= eri, Haemophi= lus influenz= ae, Haemophi= lus parainfl= uenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New R= oman"; mso-ansi-language:EN-US'>gonorrhoeae, Neisseria <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New R= oman"; mso-ansi-language:EN-US'>meningitidis,<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New R= oman"; mso-ansi-language:EN-US'> Proteus <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New R= oman"; mso-ansi-language:EN-US'>mirabilis, Providenci= a spp<= /i>., Trepone= ma pallidum.

Види, для яких набута резисте= нтність може бути проблемою

Грампозитивні аероби

Staphylococcus <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New R= oman"; mso-ansi-language:EN-US'>epidermidis⁺, = Staphylococcus <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New R= oman"; mso-ansi-language:EN-US'>haemolyticus⁺, = Staphylococcus <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New R= oman"; mso-ansi-language:EN-US'>hominis⁺

Грамнегативні аероби

Citrobac= ter freundii= , Enteroba= cter aerogene= s, Enteroba= cter cloacae<= /span>, Escheric= hia coli^%, Klebsiel= la pneumoni= ae^%, Klebsiel= la oxytoca<= /span>^%, Morganel= la morganii= , Proteus<= /span> vulgaris= , Serratia= marcesce= ns=

Aнаероби

Bacteroi= des spp., Fusobacterium spp., = Peptostreptococcus spp., = Clostridium perfringens.

Початково резистентні мікроорганізми

Грампозитивні аероби

Enterococcus spp., Listeria monocytogenes

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii, = Pseudomonas aeruginosa, = Stenotrophomonas maltophilia=

Aнаероби<= /span>

Clostridium difficile

Інші:

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionel= la spp., Ureaplas= ma urealyticum

£    Усі метицилінрезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.<= o:p>

⁺Частота резистентності >50 % щонайменше в одному регіоні.

^{%      =}Штами, що продукують бета-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармакокінетика.=

= Всмоктування= .

Внутрішньом’язове введення<= o:p>

Після внутрішньом’язової ін’єкції середній піковий рі= вень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно половину від такого, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового внутрішньом’язов= ого введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається через 2–3 години пі= сля введення. Площа під кривою «концентрація–час» у плазмі крові після внутрішньом’язового введення дорівнює такій після внутрішньовенного введенн= я еквівалентної дози.

Внутрішньовенне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксо= ну у дозі 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові стано= вить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій цефтриа= ксону у дозі 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить прибл= изно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.

Розподіл.

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7–12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значущих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову носа, кістк= и, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секрет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8–15 % (Cmax) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався у більшо= сті випадків протягом 48–72 годин залежно від шляху введення.=

Проникнення в окремі тканини

Цефт= риаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону у спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 2= 5 % від такої у плазмі порівняно з 2 % у пацієнтів без запалення оболонок голов= ного мозку. Пікові концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині досягаються приблизно через 4–6 годин після внутрішньовенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр та його присутність очікується у малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітно= сті або годування груддю»).

Зв’язування з білками

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування з білками пл= азми становить близько 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л. Зв’язування є насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації у плазмі крові 300 мг/л).=

Біотрансформація

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить 10–22 мл/хв. Нирковий кліренс склав 5–12 мл/хв. 50–60 % цефтриаксону виводит= ься у незміненому вигляді нирками, у першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації,= 40–50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Пацієнти із нирковою або печінковою недостатністю

У хв= орих із порушенням функцій нирок або печ= інки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок.

Відн= осно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок поясн= юється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення цефтриаксону н= е збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, = що сприяє спостережуваному парадоксальному збільшенню загального кліренсу препарату з збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального кліре= нсу.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай = у 2–3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти

Пері= од напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дор= ослих.

Плаз= мовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фарм= акокінетика цефтриаксону є нелінійною і всі основні фармакокінетичні параметри, за виня= тком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базується на загальній концен= трації препарату, і зменшуючись меншою мірою, ніж пропорційно до дози. Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові і тому для загального цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок=

Як і= в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, є відсоток інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриакс= ону для окремих цільових видів (тобто, %T > мінімальної інгібуючої концентрації).

=

Клінічні характеристики.

Показання.

Лораксон застосовувати для лікування нижчезазначених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від народження):

– бактеріальний м= енінгіт;

– позалікарняна пневмонія;

– госпітальна пне= вмонія;

– гострий середні= й отит;

– внутрішньочерев= ні інфекції;

– ускладнені інфе= кції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);

– інфекції кісток= і суглобів;

– ускладнені інфе= кції шкіри і м’яких тканин;

– гонорея;

– сифіліс;

– бактеріальний ендокардит.

Лора= ксон можна застосовувати для:

– лікування гостр= ого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;

– для лікування дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія= )) у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;

– передопераційна= профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання;

– для ведення пац= ієнтів з нейтропенією, у яких розвилася пропасниця з підозрою на бактеріальну інфекц= ію;

– для лікування п= ацієнтів з бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій= або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Лора= ксон слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами у випадку, як= що можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (= див. розділ «Особливості застосування»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефтриаксону, або до будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприкл= ад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).=

Цефтриаксон протипоказаний:

недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням термі= ну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*;

доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

-  =     із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки п= ри таких станах зв’язування білірубіну, імовірно, порушене*;=

-  =     які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальційвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливо= сті застосування» та «Побічні реакції»).

*  = У дослідженнях іn vitro було пока= зано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопат= ії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключ= ити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовувати у якості розчинника (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію= для медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід застосовувати для відновлення препарату Лоракс= он у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі із кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчу= вання, за допомогою

Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro із застосовуванням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказ= ання», «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Несумісність»).

Сумісне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект ан= тагоністу вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнарод= не нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антагоністу<= /span> <= /span>ві= таміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in= <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New R= oman"; mso-font-kerning:1.0pt;mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:EN-GB; mso-bidi-language:HI'>vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальційвм= існими препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном д= ля внутрішньом’язового введення та кальційвмісними препаратами (для внутрішньо= венного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хи= бно-позитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти х= ибно-позитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином при визначенні глюкози у сечі за допом= огою неферментних методів результати можуть бути хибно-позитивними. З цієї причини у період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Особливості застосування.
Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальними наслідками (д= ив. розділ «Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій гіперчутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкла= дних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамне= зі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інш= их типів бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла/токсичний епідермальний некроліз); од= нак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком до 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальними наслідками. Щонайменше одному з цих пацієнтів цефтриаксон та кал= ьцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згід= но з наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, окрім новонароджених, яким вводили цефтриа= ксон та кальційвмісні розчини або будь-які інші кальційвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro було пока= зано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієв= ої солі цефтриаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не мож= на змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення= , що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введе= нні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворе= нню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких = не пов’язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необх= ідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи = між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції», «Фарм= акокінетика» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність препарату Лораксон у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові.

Лораксон протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосер= едкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у т= ому числі препарат Лораксон (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, у тому числі із летальними наслідками, були зареєстров= ані у період лікування Лораксоном як у дорослих, так і у дітей.=

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.=

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмі= рний ріст нечутливих мікроорганізмів.=

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосува= нням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на тлі застосування майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворюв= ань може коливатися від легкої до такої, що загрожує життю. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). С= лід обміркувати припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile= . Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.=

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка нирко= ва та печінкова недостатність.=

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розд= іл «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату Лораксон тест Кумбса може давати хибно-позит= ивні результати. Також препарат Лораксон може спричиняти хибно-позитивні результ= ати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отрима= ні хибно-позитивні результати. Протягом застосування Лораксону рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрій.

Кожен грам препарату Лораксон містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.=

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бу= ти непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ ««Спос= іб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовувати розчин лідокаїну, цефтриаксон мо= жна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадк= у не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчокам’яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утвор= ення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота = їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. = Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувало= ся симптоматикою. У разі наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний ста= з.

Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, б= ули зареєстровані у пацієнтів, які отримували препарат Лораксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвит= ку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утвор= ення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Лораксон.

Нирковокам’= яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У вип= адку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів а= бо гіперкальціурії приймає лікар, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Утилізація = невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні во= ди і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систе= му збору відходів» при наявності такої.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.=

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Існують обмежені дані щ= одо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідч= ать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери= - та постнатальний розвиток. У період вагітності, зокрема у Ӏ триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибков= ої інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/в= ідмови від застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного вигодовува= ння для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильніст= ь.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування цефтриаксоном можуть виникати такі побічні реакції як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.

Нижче наведені дози є загально рекомендованими для цих показань. В особливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу із рекомендованого діапазону.=

Дорослі та = діти віком від 12 років (≥ 50 кг).

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

1–2 г

Один раз на добу

Позалікарняна пневмонія

Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень<= /span>

Внутрішньочеревні інфекції

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)<= /o:p>

2 г

Один раз на добу

Госпітальна пневмонія

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Інфекції кісток і суглобів

2–4 г

Один раз на добу

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася пропасниця і є під= озра на бактеріальну інфекцію

Бактеріальний ендокардит

Бактеріальний менінгіт

*     При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.<= /p>
**   У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про в= ведення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥50 кг), які потребують особливих схем дозування:

Гострий середній отит

Може бути застосована одноразова внутрішньом’язова доза 1–2 г Лораксону.

Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, Лораксон може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні у дозі   1 – 2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургі= чного втручання

2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Разо= ва доза 500 мг внутрішньом’язово.

Сифіліс

Зага= льно рекомендованими дозами є 500 мг – 1 г один раз на добу зі збільшенням дози = до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених дани= х. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пі= зній (ІІІ стадія))

По 2= г один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування вар= іює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Діти

Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до= 12 років (<50 кг)

Дітя= м з масою тіла 50 кг або більше слід застосувати звичайні дози для дорослих.

=

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

50–80 мг/кг

Один раз на добу

Внутрішньочеревні інфекції=

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

Позалікарняна пневмонія

Госпітальна пневмонія

50–100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Інфекції кісток і суглобів

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася пропасниця і є підозрою на бактеріальну інфекцію

80–100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу

Бактеріальний менінгіт

100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу

Бактеріальний ендокардит

*     При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.<= /p>
**   У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

=

Пока= зання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (<50 к= г), які потребують особливих схем дозування.

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом’язов= а ін’єкція Лораксону у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать,= що у випадку, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія була неефективною,= Лораксон може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні в дозі 50 мг/кг на до= бу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Зага= льно рекомендованими дозами є 75–100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пі= зній (ІІІ стадія))

50–80 мг/кг один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікуван= ня варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Новонароджені віком 0–14 днів

Лора= ксон протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим з постменструаль= ним віком до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).

=

Доза цефтриаксону*

Частота введення

Показання

20–50 мг/кг

Один раз на добу

Внутрішньочеревні інфекції=

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

Позалікарняна пневмонія

Госпітальна пневмонія

Інфекції кісток і суглобів=

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася пропасниця і є підозра на бактеріальну інфекцію

50 мг/кг

Один раз на добу

Бактеріальний менінгіт

Бактеріальний ендокардит

*     При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.<= /p>
Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг= .

Пока= зання у новонароджених віком 0–14 днів, що потребують особливих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом’язов= а ін’єкція Лораксону у дозі 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

20 –= 50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Зага= льно рекомендованою дозою є 50 мг/кг один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються= на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість лікування

Трив= алість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щ= одо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48= –72 годин після зникнення пропасниці або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього віку

За у= мови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю=

Наяв= ні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу у пацієнтів з ле= гкою або помірною печінковою недостатністю, якщо функція нирок не порушена.=

Немає даних досліджень щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. роз= діл Фармакокінетика).

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів з порушеною нирковою функцією немає необхідності знижувати дозу цефтриаксону, якщо функція нирок не порушена. Лише у разі ниркової недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не має перевищувати 2 г.

Хвор= им, які знаходяться на діалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безп= еки та ефективності препарату.

Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки і нирки<= o:p>

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки рекомендується ретел= ьний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.
Спосіб введення

Внутрішньом’язове введення<= /p>
Лора= ксон можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’яза. Рекомендується вводит= и не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовувати в якості розчинника, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосув= ання лідокаїну.

Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визнач= ення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.

Внутрішньовенне введення

Лора= ксон можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення = слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози= по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до= 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розді= ли «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’яз= ове введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефт= риаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальційвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальці= євих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не м= ожна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки мо= же утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).

З ме= тою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручання.

Діти.<= /o:p>

Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

=

Передозування.

При передозуванні може спостерігатися нудота, блювання, діарея. У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату у плазмі крові. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції.

Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.

За частотою явища класифіковані таким чином:

дуже поширені          (≥ = 1/10);

поширені                    (= 805; 1/100 < 1/10);

непоширені                (Ͱ= 5; 1/1000 < 1/100);

рідко поширені          (≥ 1/10000 < 1/1000);

частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний коліт^b; частота невідома^a – суперінфекції^b=.

З боку сист= еми крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома^a – гемолітична анемія^b, агранулоцитоз.

З боку імун= ної системи: частота невідома^a– анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості^b.

З боку нерв= ової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; частота невідома^a= – судоми.

З боку орга= нів слуху і рівноваги: частота невідома^a – вертиго.=

З боку орга= нів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.<= o:p>

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діарея^b, рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома^a – панкреат= ит^b, стоматит, глосит.

З боку гепа= тобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома^a – преципітати у жовчному міхурі^b, ядерна жовтяниця.

З боку шкір= и і підшкірної клітковини: поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка; частота невідома= ^a – синдром Стівенса-Джонсона^b=, токсичний епідермальний некроліз^b, багатофор= мна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку ниро= к та сечовидільної системи: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома^a – олігурія, утворення преципітатів= у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома^a – хибно-по= зитивні результати тесту Кумбса^b=, хибно-позитивні результати аналізу на галактоземію<= /span>^b, хибно-поз= итивні результати неферментних методів визначення глюкози^b.

= ^aНа основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реа= кції добровільно надходить від населення невизначеної кількості, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв’язку з цим вона характеризується як невідома

= ^b див. розділ «Особливості застосування».

=

=

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані з = Clostridium difficile. Слід призна= чити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальними наслідкам= и, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів= ), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії= у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постіль= ний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості, або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосуван= ня»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксо= ну у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищи= х за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною, у деяких дослідженнях - понад 30 %. При повільному введенні препара= ту (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів вочевидь нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкіс= них випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосува= ння цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці. Зберіг= ати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазнач= ені у розділі «Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не слід змішувати з каль= ційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно з розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Упаковка.

По 12 флаконів у картонній коробці.<= /span>

=

Кате= горія відпуску.

За рецептом.

=

Виробник.

Ексір Фармасьютикал Компані, Іран

Exir Pharmaceutical Company, Iran.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

2-ий км Рінг Роуд, Боруджерд 69189, Іран

2^{nd Km
Ring Road, Boroujerd 69189, Iran}.

=

Патоген	Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)
Чутливий	Резистентний
Enterobacteriaceae	≤ 1	> 2
Staphylococcus spp.	a.	a.
Streptococcus spp.= (групи A, B, C і= G)	b.	b.
Streptococcus pneumoniae	≤ 0,5^c.	> 2
Streptococci групи Viridans	≤ 0,5	>0,5
Haemophilus influenzae	≤ 0,12^c.	> 0,12
Moraxella catarrhalis	≤ 1	> 2
Neisseria gonorrhoeae	≤ 0,12	> 0,12
Neisseria meningitidis	≤ 0,12^c.	> 0,12
Не пов’язані з видом	≤ 1^d.	> 2

Доза цефтриаксону*	Частота введення**	Показання
1–2 г	Один раз на добу	Позалікарняна пневмонія Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень<= /span> Внутрішньочеревні інфекції Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)<= /o:p>
2 г	Один раз на добу	Госпітальна пневмонія Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин Інфекції кісток і суглобів
2–4 г	Один раз на добу	Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася пропасниця і є під= озра на бактеріальну інфекцію Бактеріальний ендокардит Бактеріальний менінгіт