ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

ЛЕВОФЛОЦИН 250

(LEVOFLOCIN 250)

ЛЕВОФЛОЦИН 500

(LEVOFLOCIN 500)

Склад:

діюча речовина: левофлоксацин;

1 таблетка «Левофл= оцину 250» містить левофлоксацину напівгідрату у перерахуванні на левофлоксацин 2= 50 мг;

1 таблетка «Левофл= оцину 500» містить левофлоксацину напівгідрату у перерахуванні на левофлоксацин 5= 00 мг;

допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза, кросповідон, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, кремнію діоксид колоїдний водний, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний, магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Opadry II Yell= ow (заліза окси= ди Е 172, поліетиленгліколь, спирт полівініловий, хіноліновий жовтий Е 104, тальк, ти= тану діоксид Е 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

основні фізико-хімі= чні властивості: таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, «Левофлоцин 250» – без риски, «Левофлоцин 500» – з рискою.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M A12.=

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лікарський засіб має широкий спектр антимікробної дії. Швидкий бактерицидний ефект забезпечується через пригніч= ення левофлоксацином бактеріального ферменту ДНК-гірази, що належить до ІІ типу топоізомераз. У результаті порушується об’ємна структура ДНК бактерій і блокується їх поділ.

Спектр активності левофлоксацину включає нижченаведені мікроорганізми.

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus = aureus methi-S, Staphylococcus haemolyticus methi-S, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci group C, G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni–I/S/R, Streptococcus pyogenes.

Грамнегативні аероби= : Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloac= ae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus para-influen= zae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis b+/b-, Morganella morganii, Pasteur= ella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.

Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringe= ns, Peptostreptococcus.

Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma, H. pylori.

До дії препарату непостійно чутливі:

– грампозитивні аероби: Stphylococ= cus haemolyticus methi-R;

– грамнегативні аероби: Burkholde= ria cepacia;

– анаероби: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiiotamicron, Bacteroides vulgaris, Clostridium difficile.

До дії препарату резистентні:

– грампозитивні аероби: Staphyloc= occus aureus methi–R.

Подібно до інших фторхінолонів, левофлоксацин неактивний щодо спірохет.=

Види, які= можуть набувати резистентності

Грампозитивні аероби: Enterococcusfaecalis, Staphylococcus <= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US'>aureus метициліночутливі, коагулазонегативні Staphylococcus spp.

Грамнегативні аероби: <= /span>Acinetobacter baumannii= ,= Citrobacter <= span lang=3DEN-US style=3D'letter-spacing:.05pt;mso-ansi-language:EN-US'>freundii, Enterobacter а= erogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia <= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US'>coli,= Klebsiella pneumoniae,= Morganella morganii, Proteus <= span lang=3DEN-US style=3D'letter-spacing:-.05pt;mso-ansi-language:EN-US'>mirabilis,= Providencia stuartii,= Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.

Анаероби:= Bacteroides fragilis.

Приро= дно резистентні штами

Грампозитивні аероби: <= /span>Enterococcus <= span lang=3DEN-US style=3D'letter-spacing:.05pt;mso-ansi-language:EN-US'>faecium.

Механізм розвитку резистентності =

Стійкість до левофлоксацину розвивається у в= игляді ступеневої мутації сайту-мішені в обох типів топоізомерази II, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як проникність (характерно для Pseudomonas aeruginosa), і механізми відтоку можуть також впливати= на чутливість до левофлоксацину.

Спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії, не існує жодної перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.

Межові концентрації антибіотика (або граничні значення діаметра зони пригнічення росту мікроорганізму).

EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливості) рекомендує = МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) левофлоксацину для визначення чутливості опосередковано чутливих організмів та опосередковано резистентних мікроорганізмів.

                                                                       =                                                                        Таблиця 1

Клінічно визначені EUCAST MIК левофлоксацину (версія 2.0, 2012-01-01)

Збудник

Чутливий

Резистентний<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Ентеробактерії

≤ 1 мг/л

&= gt; 2 мг/л

Pseudomonas spp.

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

Acin<= span style=3D'letter-spacing:-.1pt'>etobacter spp.

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

Staph= ylococcus spp.

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

S. pneumonia ¹

≤ 2 мг/л

> 2 мг/л

Streptococcus A, B, C, G

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

H. influenzae ^{2, 3}

≤ 1 мг/л

> 1 мг/л

M. catarrhalis ³

≤ 1 мг/л

> 1 мг/л

Граничні значення, не пов’язані з видом⁴

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

Граничні значення левофлоксацину у разі лікування високими дозам= и.

Можливий низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12-0,5 мг/л), але немає жодних доказів т= ого, що така резистентність має клінічне значення при інфекціях дихальних шляхів, спричинених <= span lang=3DEN-US style=3D'letter-spacing:-.05pt;mso-ansi-language:EN-US'= >H. influenzae.

Штами зі значеннями MIК вище межового значення дуже рідкісн= і або про них поки що не повідомлялося. Тести ідентифікації і чутливість до антибіотиків на будь-який такий ізолят необхідно повторити і, якщо результат буде підтверджено, ізолят повин= ен бути направлений до довідкової лабораторії. Доки = існують дані, що свідчать про клінічну реакцію для підтверд= жених ізолятів з МІК вище поточної резистентної контрольної точки, про них необхідно повідомляти. <= o:p>

Контрольні точки застосовуються для пероральної дози 500 мг &tim= es; 1 до 500 мг × 2 та внутрішньовенної дози 500 мг × 1 до 5= 00 мг × 2.

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів, тому локальна інформація щодо резистентності дуже важлива, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності, слід вдатися до експертної консультації, коли локальна поширеність резистентності є такою, що доцільність застосування засобу, принаймні відносно деяких видів інфекцій, залишається під питанням.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується у травному тракті з піком концентрації у плазмі крові, що спостерігається через 1-<= /span>2 години після при= йому.

Абсолютна біодоступність – майже 100 %. Підля= гає лінійній фармакокінетиці у діапазоні від 50 до 600 мг. Вживання їжі незначн= ою мірою впливає на всмоктування препарату.

Розподіл.= Приблизно 30= -40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки. Середній об’єм розпо= ділу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразової і повторної дози 5= 00 мг, що вказує на добрий розподіл в тканинах організму.

Кумуляційний ефект левофлоксацину при дозуванні 500 мг 1 раз на добу не має клінічного значенн= я і може бути знехтуваний. Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 діб.

Розподіл у слизовій бронхів і секреті бронхіального епітелію. Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг per os становила 8,3 мг/г та 10,8 = мг/мл відповідно.

Розподіл у тканині л= егенів. Максимальна концен= трація левофлоксацину в тканині легенів при дозі понад 500 мг per os становила приблизно 11,3 мг/г та досягалась протягом 4-6 годин після введення. Концентрація в легенях постійно перевищувала таку в плазмі.

Розподіл у рідині пу= хирів. Максимальна концен= трація левофлоксацину в рідині пухирів після прийому 500 мг 1 чи 2 рази на добу становила 4 та 6,7 mг/мл відповідно.

Розподіл у спинномоз= ковій рідині. Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину.

Розподіл у тканині простати. Після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 д= нів середні концентрації у тканині простати становили 8,7 mг/г, 8,2 = mг/г та 2 mг/г відповідно через 2,6 та 24 години; середнє співвідношення концентрації у простаті/плазмі – 1,84.

Концентрація в сечі<= /span>. Середня концентрац= ія левофлоксацину протягом 8-12 годин після однор= азової дози 150, 300 або 500 мг per os становила 44,91 та 200 mг/мл відповідно.

Метаболізм.

Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препара= ту, що виділяється з сечею.

Виведення. Після перорального введення левофлоксацин виводиться з плазми відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення здійснюється в основному нирками (понад 85 % введеної дози). Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення. Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці в діапазоні від 50 до 600 мг.

Клінічні характеристики.

Показання.=

Препарат призначати дорослим для лікування та= ких інфекцій:

-   &nb= sp;    гострий бактеріальний риносинусит;

-   &nb= sp;    загострення хронічного обструктивного захворювання легень включаючи б= ронхіт;

-   &nb= sp;    негоспітальна пневмонія;

-   &nb= sp;    ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;

-   &nb= sp;    неускладнений цистит.

При вищезазначених інфекціях препарат слід застосовувати лише тоді, кол= и вважається недоцільним використовувати антибактеріальні препарати, які зазвичай рекоме= ндуються для початкового лікування даних інфекцій.

-&nb= sp;        гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечових шляхів;

-&nb= sp;        хронічн= ий бактеріальний простатит;

Препарат також може буди використаний для завершення курсу терапії у пацієнтів, у яких відзначене покращення під час початкового лікування левофлоксацином внутрішньовенно.

Слід звернути увагу на офіційні рекомендації = щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.=

Лікарський засіб протипоказано застосовувати = при: підвищеній чутливості до левофлоксацину, до інших хінолонів або до будь-яких компонентів препарату; при епілепсії; пацієнтам зі скаргами на побічні реак= ції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів;

Дітям;

Жінкам у період вагі= тності та годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взає= модій.

Вплив інших лікарських засобів на левофлокса= цин.

Солі заліза, антациди, що міст= ять магній та алюміній, диданозин.

Всмоктування левофлоксацину суттєво зменшується при одночасному прийомі= з антацидами, що містять магній та алюміній, а також з препаратами, що містять солі заліза або з диданозином (диданозин у буферній таблетці з алюмінієм або магнієм). Одночасне застосування фторхінолонів з мультивітамінами, що містя= ть цинк, призводить до зниження їх всмоктування.

Не рекомендується застосовувати препарати, які містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинк= у, магніє- або алюмінієвмісні антациди або диданозин (це стосується лише лікар= ських форм диданозину з алюмініє- або магнієвмісними буферними засобами), протягом 2 годин до або після прийому препарату (див. розділ= «Спосіб застосування та дози»). =

Солі кальцію мінімально впливають на всмоктування левофлоксацину.<= /o:p>

Сукральфат.

Біодоступність левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні з сукральфатом. Якщо пацієнту необхідно отримувати як сукральф= ат, так і левофлоксацин, проміжок часу між прийомом цих препаратів має становит= и не менше 2 годин.

Теофілін, фенбуфен та інші нестероїдні протизапальні лікарські засоби.

Левофлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну (субстрат CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2. Проте можли= ве суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, що знижують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид та циметидин.<= /o:p>

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.

Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на = 24 %, пробенециду – на 34 %, це тому, що обидва препарати здатні блокувати каналь= цеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, які випробовувалися у ході дослідження, не є вірогідни= м, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальц= еву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам із нирковою недостатністю.

Інше.

На фармакокінетику левофлоксацину не чинили ніякого клінічно значущого впливу при одночасному застосуванні такі лікарські засоби: карбонат кальцію= , дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби.

Циклоспорин.=

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному застосуванні з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином) повідомлялося про підвищення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване співвідношення) і/або кровотеч= і, що можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралел= ьно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.=

Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби).

Інше.

Не відзначається впли= ву левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є субстратом ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Інші форми взаємодії.<= /i>

Вживання їжі.

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Т= аким чином, таблетки можна приймати незалежно від прийому їжі.=

Не рекомендується при застосуванні левофлоксацину вживати алкоголь.

Особливості застосування.

Слід уникати застосування препарату пацієнтам, = які мали серйозні побічні реакції в минулому при використанні хінолонів та фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід починати тільки= у разі відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику.

Метици= лінорезистентний S. aureus.

Метицилінорезистентний золотистий стафілокок (МРЗС) резистентний до фторхінолонів, у тому числі і до левофлоксацину, тому левофлоксацин не рекомендується призначати для лікування інфекцій, спричинених метицилінорез= истентним золотистим стафілококом (МРЗС), за винятком випадків, коли підтверджена чутливість мікроорганізму до левофлоксацину.

Частим збудником інфекцій сечовивідних шляхів може бути резистентна до левофлоксацину E. сoli, що слід= взяти до уваги, призначаючи левофлоксацин пацієнтам із захворюваннями сечовивідних шляхів. Лікарям, які призначають терапію, рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli<= /i> до фторхінолонів.

Левофлоксацин може застосовуватись при лікуванні гострого бактеріального синуситу та загостренні хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були належним чином діагностовані.

Нозокоміальна інфекція внаслідок P. aeruginosa та тяжкі випадки пневмококової пневмонії можуть вимагати комбінованої терапії.

Тривалі, інвалідизуючі і потен= ційно незворотні серйозні побічні реакції.

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька систем організ= му (зокрема опорно-рухову, нервову, психічну та органи чуття). Застосування препарату слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої побічної реакції та слід звернутися за консультацією до лікаря.

Тендиніт та розриви сухожиль.<= o:p>

Тендиніт та розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям) іноді двосторонній, можуть виникати протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомляли, навіть упродовж декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози = 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшуєть= ся у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантаціями цілісних органів та пацієнтів, які одночасно застосовують кортикостероїди. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також слід розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення озн= ак тендинопатії.

Захворювання, спричинені Clost= ridium difficile.

Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або геморагічна, під час чи після лікування левофлоксацином, включаючи і кілька тижнів після застосування, мо= же бути ознакою хвороби, спричиненої C= lostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо підозрюється псевдомембраноз= ний коліт, слід негайно припинити прийом препарату і застосувати відповідну терапію, включаючи специфічну терапію. Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом.

Хінолони можуть знижувати судомний поріг та провокувати судоми. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі, також (як і інші хінолони) його слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам зі схильністю до судом та з уже існуючими ураженнями центральної нервової сист= еми, при одночасній терапії з фенбуфен= ом та подібними нестероїдними протизапальними лікарськими засобами або лікарськими засобами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), таким= и як теофілін. У випадку появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

У пацієнтів із латентною або виявленою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази застосування хінолонів може призводити до гемолітичних реакцій, тому застосовувати левофлоксацин таким пацієнтам слід= з обережністю, контролюючи стан пацієнта щодо можливої появи гемолізу.

Пацієнти з нирковою недостатні= стю.

Оскільки левофлоксацин виділяється в основному нирками, дозу левофлокса= цину слід коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості).

Левофлоксацин може спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактич= ного шоку), навіть після першого застосування. У цьому випадку пацієнтам слід негайно припинити лікування і звернутися до лікаря.

Тяжкі шкірні побічні реакції

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі побічні реакції= з боку шкіри, такі як токсичний епідермальний некроліз (також відомий як синд= ром Лайєлла), синдром Стівенса – Джонсона та медикаментозний висип з еозинофілі= єю та системними симптомами (DRESS-синдром), які можуть бути небезпечними для життя чи мати летальні наслідки (див. розділ «Побічні реакції»). Призначаючи лікарський засіб, пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми виражених шкірних реакцій та ретельно наглядати за ними. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід негайно відмінити прийом левофлоксацину та розглянути альтернативне лікування. Якщо в анамнезі паціє= нта на фоні застосування левофлоксацину відмічалися такі серйозні реакції, як т= оксичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона або DRESS-синдром, повт= орне призначення лікарського засобу Левофлоцин цьому пацієнту заборонено.

Зміна рівня глюкози у крові.

Як і при застосуванні інших хінолонів, можливі зміни глюкози у крові, включаючи як гіперглікемію, так і гіпоглікемію, особливо у хворих на цукров= ий діабет, які одночасно застосовують пероральні гіпоглікемічні засоби (глібенкламід) або інсулін. Пов= ідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У хворих на цукровий діабет рекомендовано проводити моніторинг рівня глюкози у крові.

Реакції фоточутливості.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про випадки фоточутливост= і. З метою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймаю= ть левофлоксацин, рекомендовано уникати сильного сонячного або штучного ультрафіолетового опромінювання (ультрафіолетові лампи, солярій) під час прийому або протягом 48 годин після припинення застосування препарату.

Пацієнти, які отримували антаг= оністи вітаміну К.

Через можливе збільшення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або виникнення кровотечі у пацієнтів, які приймали левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), слід спостерігати за коагуляційними тестами, якщо = ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції.=

Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолон= и, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому разової дози левофлоксацину. Якщо у пацієнта виникають такі реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Слід дотримуватися обережності, призначаючи лікарський засіб пацієнтам із психічними розладами чи пацієнтам= із психотичними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT.<= /o:p>

Слід дотримуватися обережності при призначенні левофлоксацину пацієнтам= з факторами ризику пролонгації інтервалу QT, наприклад: пацієнтам із вродженим подовженим інтервалом QT, при одночасному застосуванні препаратів, які подовжують інтервал QT (клас ІА та ІІІ антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби); пацієнтам літн= ього віку; пацієнтам з некоригованим дисбалансом електролітів (гіпокаліємія, гіпомагніємія); пацієнтам з хворобами серця (наприклад, серцева недостатніс= ть, інфаркт міокарда, брадикардія).

Анев= ризма аорти та розшарування аорти і регургітація/недостатність серцевого <= span lang=3DRU style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>клапана.

У ході епідеміологічних досліджень було встановлено, що при застосуванні фторхінолонів у пацієнтів зростає ризик аневризми аорти та розшарування аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, а також ризик регургітації аортального та мітрального клапанів. Повідомлялось= про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів с= ерця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).

Фторхінолони слід призначати після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та можливостей застосування інших варіа= нтів лікування пацієнтам, які мають сімейний анамнез, обтяжений аневризмою аорти= чи вродженою вадою серцевих клапанів, пацієнтам із раніше діагностованими аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти, пацієнтам із захворюванням серцевого клапана, а також за наявності інших факторів ризику:

·      =    фактори ризику розвитку як аневризми аорти та/або розшарування аорти,= так і регургітації/недостатності серцевого клапана: порушення з боку сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Ехлерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит;

·      =    фактори ризику розвитку аневризми та розшарування аорти: судинні розл= ади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдр= ом Шегрена;

·      =    фактори ризику розвитку регургітації/недостатності серцевого клапана: інфекційний ендокардит.

Ризик аневризми і розшарування аорти та їх ро= зриву підвищений також у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостеро= їди.

При появі раптового болю в животі, грудній кл= ітці або у спині у період застосування препарату пацієнтам слід терміново зверну= тися до лікаря.

Також слід рекомендувати пацієнтам негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття, розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Периферична нейропатія.

У пацієнтів, які отримували хінолони або фторхінолони, були зареєстрова= ні випадки сенсорної або сенсомоторної нейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропаті= ї, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно проінформувати свого лікаря, аби запобігти розвитку потенційно необоротного стану.

Гепатобіліарні порушення.=

Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при застосуванні левофлоксацину, переважн= о у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом. Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеч= а, свербіж чи болі у ділянці живота.

Міастенія.

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передач= у і можуть провокувати м’язову слабкість у пацієнтів із міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційному періоді повідомлялося про серйо= зні побічні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність застосовування підтримки дихання у пацієнтів з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі.<= /o:p>

Розлади зору.

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога.

Суперінфекція.

При застосуванні левофлоксацину, особливо довготривалому, можливий розв= иток опортуністичних інфекцій та ріст резистентних мікроорганізмів. При розвитку вторинної інфекції необхідно вжити відповідних заходів.
Лабораторні дослідження.<= /o:p>

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі мо= же дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомо= гою більш специфічних методів.

Левофлоксацин пригнічує ріст My= cobacterium tuberculosis, і тому може відзначатися хибно негативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів із туберкульозом.

Заст= осування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Кількість досліджень застосування левофлоксацину у період вагітності обмежена. Дослідження на тваринах не вказують на репродуктивну токсичність. Однак через відсутність досліджень дії на організм людини та з огляду на ек= спериментальні дані, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксацин не можна призначати вагітним (див. роз= діл «Протипоказання»).

Годування груддю.

Левофлоксацин протипоказаний жінкам, які годують груддю. Недостатньо інформації про екскрецію левофлоксацину у грудне молоко, хоча інші фторхіно= лони проникають у грудне молоко. Через відсутність досліджень дії на організм лю= дини та на основі експериментальних даних, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксацин не можна призначати жінкам, які годують груддю (див. розділ «Протипоказання»).=

Фертильність.

Левофлоксацин не спричиняє погіршення фертильності або репродуктивної функції у тварин.

<= /span>

Здат= ність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Такі небажані побічні реакції з боку нервової системи, як запаморочення, сонливість, розлади зору і слуху, порушують здатність концентрувати увагу і швидко реагувати, тому препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують транспортними засобами або працюють з механізмами, що вимагають підвищеної уваги.

<= /span>

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб приймати 1 або 2 рази на добу незалежно від прийому їжі. Таблетки ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Левофлоксацин слід приймати щонайменше за 2 години до або через 2 години після прийому препара= тів, що містять солі заліза, антацидів і сукралфату, оскільки останні можуть зменшити всмоктування препарату.

Загальна доза зале= жить від типу і тяжкості інфекції, а також чутливості можливого збудника до левофлоксацину. Тривалість лікування становить не більше 14 днів. Рекомендо= вано продовжувати лікування левофлоксацином протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженої мікробіологічни= ми тестами відсутності збудників.

Таблиця 2

Показання

Добова доза=

Кількість прийом= ів на добу

Тривалість лікув= ання

Гострий бактеріальний риносинусит <= /o:p>

500 мг

1 раз

10-14 днів

Загострення хронічного обструктивного захворювання легень включаючи бронхіт

500 мг

1 раз

7-10 днів

Негоспітальна пневмонія

500 мг

1-2 рази

7-14 днів

Неускладнений цистит

250 мг

1 раз

3 дні

Гострий пієлонефрит

500 мг

1 раз

7-10 днів

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= o:p>

500 мг

1 раз

7-14 днів

Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин

500 мг

1-2 рази

7-14 днів

Хронічний бактеріальний простатит

500 мг

1 раз

28 днів

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хв:

Таблиця 3

Кліренс креатиніну

Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції= )

50-20 мл/хв=

перша доза: 250 мг

наступні: 125 мг/ 24 години**

перша доза: 500 мг

наступні: 250 мг/ 24 години<= /p>

перша доза: 500 мг

наступні: 250 мг/ 12 годин

19-10 мл/хв=

перша доза: 250 мг

наступні: 125 мг/ 48 годин**=

перша доза: 500 мг

наступні: 125 мг/ 24 години**

перша доза: 500 мг

наступні: 125 мг/ 12 годин**=

< 10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД= *)

перша доза: 250 мг

наступні: 125 мг/ 48 годин**=

перша доза: 500 мг

наступні: 125 мг/ 24 години**

перша доза: 500 мг

наступні: 125 мг/ 24 години**

* Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАП= Д) додаткові дози не потрібні.

** Застосовувати препарат в іншій лікарській формі з меншим дозуванням.

Доз= ування для пацієнтів з порушеннями функцій печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці = та виводиться переважно нирками.

Доз= ування для пацієнтів літнього віку. Якщо функції нирок не порушені, немає потреби у корекції дози.

Діти. Протипоказано застосовувати дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Передозування.

Симп= томи. Найважливіші передбачувані симптоми передозування левофлоксацину стосуються центральної нервової системи (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомос= ті, судомні напади, галюцинації, тремор); подовження інтервалу QT, а також реак= ції з боку травної системи, такі як нудота та ерозія слизових оболонок.

Ліку= вання. У випадках передозування необхідно здійснювати ретельний нагляд за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Лікування – симптоматичне. У випадках очевидного передозування слід призначати промивання шлунка. Для захисту слизової шлунка слід застосовувати антацидні засоби. Відсутній специфічний антидот. Гемодіаліз, включаючи перитонеальний діаліз, неефективні. Немає жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції.

Частота побічних ефектів, зазначених нижче, визначалась за допомогою таких критеріїв: дуже часто (≥ 1/10), часто (від X= 05; 1/100 до < 1/10), = нечасто (від= ≥ 1/1000 до < 1/100),= рідко (від ≥ 1/10000, до < 1/1000)= , дуже рідко (≥ 1/10000= ), невідомо (не можна визначити з наявних даних).

В кожній групі побічні реакції подано в порядку зниження серйозності. <= o:p>

Інфекції та інвазії: нечасто – грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, проліферація інших резистентних мікроорганізмів, порушення нормальної мікрофлори кишечнику та розвиток вторинної інфекції.

З боку системи крові= та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, еозинофілія; рідко – тромбоцитопенія, н= ейтропенія; невідомо – панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку імунної системи:= рідко – ангіоневротичний набря= к, гіперчутливість (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – анафілакти= чний/анафілактоїдний шок^=
a(ди= в. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ)= .

З боку метаболізму та харчування: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, в основному у пацієнтів, хворих на діаб= ет (див. розділ «Особливості застосування»); нев= ідомо – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома = (див. розділ «Особливості застосуванн= я»).
З боку психіки^*=: часто – безсоння; н= ечасто – тривожність, неспокій, стани страху, сплутаність свідомості, нервовість; рідко – психотичні реакції (в т. ч. галюцинації, параноя), депресія, ажитація, незвичайні сновидіння, нічні кошмари; невідомо – психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій (див. розд= іл «Особливості застосування»).

З боку нервової системи^*: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку); рідко – судоми (див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування»), парестезія; невідомо – периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), порушення нюху (паросмія), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія (порушення координації рух= ів), екстрапірамідні розлади, агевзія, синкопе (непритомність), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З= боку органів зору^*:= рідко – зорові порушення, такі як затуманення зору, нечіткість зору (див. розділ «Особливості застосуван= ня»); невідомо – тимчасова втрата зору<= /span> (див. розділ «Особливості застосуван= ня»).
З боку органів слуху та рівноваги: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах; невідомо – втр= ата = слуху, порушення слуху.=

З боку серцево-судинної системи^*^=
*: рідко – тахікардія, відчуття серцебиття, артеріальна гіпотензія; невідомо – шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця,
шлуночкова аритмія типу <= /span>torsade de pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервал= у QT <= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>на електрокардіогр= амі (див. розділи «Особливості застосування. Подовження інтервалу QT= » та «Передозуванн= я»).

З боку дихальної систе= ми: нечасто – задишка (диспное); невідомо – бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку травної системи: часто – діарея, блювання, нудота; нечасто – абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм/здуття живота, запор; невідомо – діарея геморагічна, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреат= ит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення показ= ників печінкових ензимів (аланінамінотрансфераза (АЛТ)/аспартатамінотрансфераза (= АСТ), лужна фосфатаза, гамма-глутамінтранспептидаза, (ГГТП)); нечасто – підвищення рівня білірубіну в крові; невідо= мо – жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатнос= ті (іноді летальні), переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»), гепатит.

З = боку шкіри та підшкірних тканин^b:= нечасто – висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз; рідко – медикаментозний висип з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром); невідомо= – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса – Джон= сона, мультиформна еритема, реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості застосуванн= я»), лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на міастенію гравіс (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового: див. розділ «Особливо= сті застосування»), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит.

З боку нирок та сечовивідної системи: нечасто – підвищені показники креатиніну в сироватці крові= ; рідко – гостра нирк= ова недостатність (напри= клад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади^*: нечасто – астенія; рідко – підвищення температури тіла (пірексія); невідомо – біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках= ).

^a⁼Анафілактичнітаанафілактоїдні= реакціїінодіможливінавіть_{післязастосуванняпершоїдози.}

^b⁼Р= еакції з боку шкіри та слизової оболонки інодіможливінавітьпіслязастосування першоїдози.

^*Повідомлялося про дуже рідкісні випадки тривалої (до місяців або років) інвалідизації та потенційно необоротних серйозних по= бічних реакцій, що впливають на різні, іноді декілька, систем організму (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам’яті, порушеннями сну, порушенням слуху, зору, смаку та запах= у) у зв’язку із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від наявних = факторів ризику.

^*^=
*У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми= та розшарування аорти, інколи ускладнених розривом (включаючи летальні випадки= ), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші побічні реакції, асоційовані із застосуванням фторхінолонів:

-   &nb= sp;     напади порфірії у пацієнтів з порфірією.

Термін придатності.= 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Упаковка. Левофлоцин 250: по 5 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній пачці.

Левофлоцин 500: по 5 або 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фарма Старт», Україна.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8= .

У разі виникнення побічних ефектів та запитань щ= одо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» за адресою: бульвар Вацлава Гавела, = ;8, м. Київ, 03124, тел/факс:+38 044 281 2333.

Збудник	Чутливий	Резистентний<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>
Ентеробактерії	≤ 1 мг/л	&= gt; 2 мг/л
Pseudomonas spp.	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Acin<= span style=3D'letter-spacing:-.1pt'>etobacter spp.	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Staph= ylococcus spp.	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
S. pneumonia ¹	≤ 2 мг/л	> 2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
H. influenzae ^{2, 3}	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
M. catarrhalis ³	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
Граничні значення, не пов’язані з видом⁴	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Граничні значення левофлоксацину у разі лікування високими дозам= и. Можливий низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12-0,5 мг/л), але немає жодних доказів т= ого, що така резистентність має клінічне значення при інфекціях дихальних шляхів, спричинених <= span lang=3DEN-US style=3D'letter-spacing:-.05pt;mso-ansi-language:EN-US'= >H. influenzae. Штами зі значеннями MIК вище межового значення дуже рідкісн= і або про них поки що не повідомлялося. Тести ідентифікації і чутливість до антибіотиків на будь-який такий ізолят необхідно повторити і, якщо результат буде підтверджено, ізолят повин= ен бути направлений до довідкової лабораторії. Доки = існують дані, що свідчать про клінічну реакцію для підтверд= жених ізолятів з МІК вище поточної резистентної контрольної точки, про них необхідно повідомляти. <= o:p> Контрольні точки застосовуються для пероральної дози 500 мг &tim= es; 1 до 500 мг × 2 та внутрішньовенної дози 500 мг × 1 до 5= 00 мг × 2.

Показання	Добова доза=	Кількість прийом= ів на добу	Тривалість лікув= ання
Гострий бактеріальний риносинусит <= /o:p>	500 мг	1 раз	10-14 днів
Загострення хронічного обструктивного захворювання легень включаючи бронхіт	500 мг	1 раз	7-10 днів
Негоспітальна пневмонія	500 мг	1-2 рази	7-14 днів
Неускладнений цистит	250 мг	1 раз	3 дні
Гострий пієлонефрит	500 мг	1 раз	7-10 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= o:p>	500 мг	1 раз	7-14 днів
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин	500 мг	1-2 рази	7-14 днів
Хронічний бактеріальний простатит	500 мг	1 раз	28 днів