ІНСТРУКЦІЯдля медичного застосування лікарського засобу

НЕЗОЛІД

(NEZOLID<= /span>)

Склад:

діюча речовина: linezolid;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить лінезоліду 600 мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат, очищений тальк, Opadry white.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, капсуловидної форми, з розподільчою рискою з одн= ого боку та гладкі з іншого боку.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТХ J01X Х08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

НЕЗОЛІД є антибактеріальним засобом.

Під час зас= тосування лікарського засобу у дозах 600 мг і 1200 мг не виявлено значного його вплив= у на інтервал QTc при максимальній концентрації препарату у плазмі крові та в будь-який інший час.

Фармакокінетика.

Середні показники фармакокінетики лінезоліду у дорослих після однократного і багатократного перорального та внутрішньовенного застосування наведені в Таблиці 1.

&nb= sp;

Таблиця 1. Середні (стандартне відхилення) показники фармакокінетики лінезоліду у доро= слих

Доза лінезоліду

C_max

мкг/мл

C_min

мкг/мл

T_max

год

AUC ^*

мкг•год/мл

t_1/2

год

CL

мл/хв

Таблетки по 400 мг

одноразова доза ^†=

кожні 12 годин

8,1

(1,83)

11

(4,37)

---

3,08

(2,25)

1,52

(1,01)

1,12

(0,47)

55,1

(25)

73,4

(33,5)

5,2

(1,5)

4,69

(1,7)

146

(67)

110

(49)

Таблетки по 600 мг

одноразова доза

кожні 12 годин

12,7

(3,96)

21,2

(5,78)

---

6,15

(2,94)

1,28

(0,66)

1,03

(0,62)

91,4

(39,3)

138

(42,1)

4,26

(1,65)

5,4

(2,06)

127

(48)

80

(29)

600 мг, внутрішньовенна ін’єкція^‡<= /o:p>

одноразова доза

кожні 12 годин=

12,9

(1,6)

15,1

(2,52)

---

3,68

(2,36)

0,5

(0,1)

0,51

(0,03)

80,2

(33,3)

89,7

(31)

4,4

(2,4)

4,8

(1,7)

138

(39)

123

(40)

600 мг, оральна суспензія

одноразова доза

11

(2,76)

---

0,97

(0,88)

80,8

(35,1)

4,6

(1,71)

141

(45)

&nb= sp;

*   AUC для одноразової дози =3D AUC= _{<=
/sub>_{-_¥; AUC для
багаторазової дози =3D AUC_-_t_.}}

^†Дані, нормалізовані до дози 375 мг.=

^{‡    Дані, нормалізовані до дози 625 мг,
внутрішньовенну дозу вводили за допомогою інфузії тривалістю 0,5 год.^<=
o:p>}

C_max =3D максимальна концентрація препарату у плазмі крові; C_min =3D мінімальна концентрація препарату у плазмі крові; T_max =3D час до досягненн= я C_max; AUC =3D площа під кривою «концентрація - час»; t_1/2 =3D період напіввиведення; CL =3D системний кліренс.

Абсорбція

Лінезолід інтенсивно всмоктується після застосування перорально. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1-2 годин після прийому препарату, а абсолютна біодоступність препарату становить приблизно 100 %. Тому лінезолід можна застосовувати перорально або внутрішньовенно без корекції дози.

Лінезолід м= ожна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час до досягнення максимальної концентрації збільшується з 1,5 до 2,2 години, а C_max знижу= ється приблизно на 17 % при застосуванні лінезоліду з їжею з високим вмістом жирі= в. Проте загальна експозиція, яка оцінюється за AUC_0‑¥, подібна в обох випадках.

Розподіл

Лінезолід швидко розподіляється у тканинах з доброю перфузією. Приблизно 31 % лінезол= іду зв’язується з білками плазми крові, і це не залежить від концентрації препарату. Об’єм розподілу лінезоліду в рівноважному стані у здорових дорос= лих добровольців становить у середньому 40 - 50 л.

Концентрації лінезоліду визначалися у різних рідинах після багатократного введення лінезоліду. Відношення концентрації лінезоліду в слині до концентрації у пл= азмі крові становило 1,2 : 1, а відношення концентрації лінезоліду у поті до концентрації у плазмі крові – 0,55 : 1.

Meтаболізм

Лінезолід переважно метаболізується шляхом окислення морфолінового кільця з утворенням двох неактивних похідних карбоксильної кислоти з розімкненим кільцем: метаболіту аміноетоксіоцтової кислоти (А) та метаболіту гідроксіетилгліцину (В). Передбачаєт= ься, що метаболіт А утворюється ферментативним шляхом, тоді як утворення метабол= іту В відбувається неферментативним шляхом, що включає хімічне окислення в умов= ах in vitro. Дослідження in vitro продемонстрували, що ліне= золід мінімально метаболізується з можливою участю у цьому процесі системи цитохр= ому людини Р450. Проте метаболічні шляхи для лінезоліду до кінця не вивчені.

Виведення

Ненирковий кліренс становить приблизно 65 % від загального кліренсу лінезоліду. У рівноважному стані приблизно 30 % дози препарату виявляється у сечі у вигля= ді лінезоліду, 40 % – у вигляді метаболіту В і 10 % – у вигляді метаболіту А. Середній нирковий кліренс лінезоліду становить 40 мл/хв, що вказує на чисту канальцеву реабсорбцію. Лінезолід у калі практично не визначається, тоді як приблизно 6 % дози препарату виявляється в калі у вигляді метаболіту В і 3 = % – у вигляді метаболіту А.

Незначна нелінійність кліренсу спостерігалася при підвищенні дози лінезоліду, що, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і нениркового кліренсу цього препар= ату при його вищих концентраціях. Проте ця різниця у кліренсі була незначна і не впливала на уявний період напіввиведення.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими штама= ми анаеробних або аеробних грампозитивних мікроорганізмів, включаючи інфекції,= що супроводжуються бактеріємією, такі як:

- <= /b>нозокоміальна пневмонія;

- него= спітальна пневмонія;

- ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на тлі діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричинені Staphylococcus aureus = (метициліночутливими та метицилінорезистентними ізолятами), Streptococcus pyogenes&n= bsp;або Streptococcus agalactiae;

- неускладнені інфекції шкіри та її структур, спричинені Staphylo= coccus aureus (тільки метициліночутливими ізолятами) або Streptoc= occus pyogenes;
- інфекції, спричинені ентерококами, включаючи резистентні до ванкоміцину штами Enterococcus faecium та faecalis.

Якщо збудни= ки інфекції включають грамнегативні мікроорганізми, клінічно показане призначе= ння комбінованої терапії.

Протипоказа= ння.

Гіперчутливість до лінезоліду або будь-якого ін= шого компонента лікарського засобу.

Застосування одночасно з медичними препаратами,= що пригнічують моноаміноксидазу А та В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід), а також застосування протягом 2 тижнів після прийому таких препаратів.

За винятком випадків, коли є можливість ретельн= ого спостереження та моніторингу артеріального тиску, препарат не слід признача= ти пацієнтам з нижчепереліченими супутніми клінічними станами або під час прий= ому нижченаведених препаратів:

- неконтрольована артеріальна гіпертензія, тиреотоксикоз, феохромоцитома, карциноїд, біполярна депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення;

- інгібітори зворотного захоплення серотоніну,<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> трициклічні антидепресанти, агоністи      5-НТ₁-рецепт= орів серотоніну (триптани), прямі та непрямі симпатоміметики (включаючи адренерг= ічні бронходилататори, псевдоефедрин, фенілпропаноламін), вазопресори (епінефрин, норепінефрин), допамінергічні сполуки (допамін, добутамін), петидин або буспірон.

Особливі заходи безпеки.

Мієлосупресія

Повідомлялося про мієлосупресію у деяких пацієнтів, які отримували ліне= золід (зокрема анемії, тромбоцитопенії,= лейкопенії, панцитопенії). У випадках з відомим наслідком після відміни лінезоліду порушені гематологічні показники поверталися до рівня, що спостерігався перед початком лікування. У пацієнтів літнього віку застосування лінезоліду супроводжується більш високим ризиком виникнення патологічних змін крові порівняно з молодшими пацієнтами. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (незалежно від того, чи проходять вони процедури діалізу) можливе підвищення частоти розвитку тромбоцитопенії. Отже, ретельний моніторинг формули крові необхідний у таких групах пацієнті= в: пацієнти з уже наявною анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією; пацієнти, які отримують супутні препарати, здатні знижувати рівні гемоглобі= ну, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість чи функціональну активність тромбоцитів; пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатності; пацієнти, курс лікування яких триває більш ніж 10-14 днів. Застосовувати лінезолід для лікування таких пацієнтів бажано ли= ше у поєднанні з ретельним контролем рівнів гемоглобіну, загального аналізу крові та, по можливості, кількості тромбоцитів.

Якщо під час лікування лінезолідом розвивається значна мієлосупресія, лікування необхідно зупинити. Винятком є випадки, коли продовження лікування визнане абсолютно необхідним. У таких ситуаціях необхідно проводити ретельний моніторинг показників загального аналізу крові та застосовувати відповідні стратегії лікування.

Крім того, рекомендовано щотижня&n= bsp;проводити загальний аналіз крові (включаючи визначення рівнів гемоглобіну, кількості тромбоцитів, загальної кількості лейкоцитів та розгорнутої лейкоцитарної формули) у пацієнтів, які проходять лікування лінезолідом, незалежно від початкових показників аналізу крові.

У досліджен= нях з благодійним застосуванням препарату в групі пацієнтів, які отримували лінезолід протягом більше 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування), спостерігали підвищення частоти виникнення серйозної анемії. Та= кі пацієнти частіше потребували переливання крові. Про випадки анемії з потреб= ою у переливанні крові також повідомляли у постмаркетинговий період. Така анемія частіше виникала у пацієнтів, які отримували лінезолід протягом більше 28 д= нів.

Також у постмаркетинговийу період повідомлялося про випадки сидеробластної анемії. Серед випадків, у яких був відомий час початку лікування, більшість пацієнт= ів отримувала лінезолід більше 28 днів. Після припинення застосування лінезолі= ду більшість пацієнтів повністю або частково одужували внаслідок проведення лікування анемії або навіть без лікування.

Дисбаланс показників смертності у клінічному дослідженні, проведеному с= еред пацієнтів з грамнегативними інфекціями, викликаними застосуванням катетера<= o:p>

Підвищена смертність спостерігалася у пацієнтів, які отримували лінезолід, в порівнян= ні з ванкоміцином / діклоксаціліном / оксациліном, у відкритому дослідженні у тяжкохворих пацієнтів з інфекціями, пов'язаними з використанням внутрішньосудинних катетерів [78/363 (21,5%) порівняно з 58/363 (16, 0%)]. Основним фактором, що впливає на рівень смертності, був вихідний рівень грампозитивної інфекції. Показники смертності були подібними у пацієнтів з інфекціями, викликаними виключно грамнегативними мікроорганізмами (співвідношення ризику 0,96, 95% ДІ: 0,58-1,59), але були істотно вище (p = =3D 0,0162) у пацієнтів, які отримували лінезолід із або без наявності будь-яко= го патогена на початку дослідження (співвідношення ризику 2,48, 95% ДІ: 1,38-4,46). Найбільший дисбаланс спостерігався під час лікування і протягом= 7 діб після припинення прийому досліджуваного препарату. Більше пацієнтів, які отримували лінезолід, бу= ли контаміновані грамнегативними мікрорганізмами під час дослідження та помира= ли від інфекції, викликаної грамнегативними патогенами та полімікробною інфекц= ією. Таким чином, при ускладнених інфекціях шкіри і м’яких тканин для лікування пацієнтів зі встановленою або можливою асоційованою інфекцією грамнегативни= ми збудниками лінезолід слід застосовувати лише за відсутності інших варіантів= лікування. За таких обставин необхідно розпочинати паралельне лікування грамнегативної інфекції.

Пов’язані з застосуванням антибіотиків діарея та коліт

При застосуванні майже всіх антибіотиків, включаючи лінезолід, повідомлялося про виникнення діареї та коліту, пов'язаних із застосуванням антибіотиків, включаючи псевдомембранозний коліт та діарею, спричинену Clostridium difficile (CDAD), тя= жкість проявів яких може варіювати від помірної діареї до коліту з летальним результатом. Таким чином, важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування лінезоліду розвивається діарея. У разі наявності підозри на діарею або коліт, пов'язаний із застосуванням антибіотиків, або при підтвердженні цього діагнозу необхідно припинити поточне лікування антибактеріальними препаратами (включаючи лінезолід) та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. У таких ситуаціях протипоказане застосування препаратів, які пригнічують перистальт= ику.

Потенційні взаємодії, що спричиняють підвищення артеріального тиску

За винятком випадків, коли можливе спостереження за пацієнтами на предмет потенційного підвищення артеріального тиску, лінезолід не слід призначати пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, феохромоцитомою, тиреотоксикозо= м, а також у разі супутнього прийому таких типів лікарських засобів, як: прямі та непрямі симпатоміметики (наприклад псевдоефедрин), вазопресори (наприклад епінефрин, норепінефрин), дофамінергічні засоби (наприклад дофамін, добутам= ін).

&nb= sp;

Лактатацидо= з

При застосуванні лінезоліду повідомляли про розвиток лактатацидозу. Пацієнтам, у яких під час застосування лінезоліду виникають симптоми метаболічного ацидо= зу, включаючи рецидивну нудоту або блювання, біль у животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляцію, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. У разі розвитку молочнокислого ацидозу необхідно зважити користь подальшого лікування лінезолідом та потенційні ризики.

Дисфункція мітохондрій

Лінезолід пригнічує мітохондріальний синтез білків. У результаті цього пригнічення мо= жуть розвиватися такі побічні реакції, як лактатацидоз, анемія та нейропатія (периферична та зорового нерва). Ці явища більш поширені при застосуванні препарату протягом більше 28 днів.

Серотоніновий синдром

Зафіксовані випадки серотонінового синдрому, пов’язаного з одночасним застосуванням лінезоліду та серотонінергічних засо= бів, включаючи антидепресанти, зокрема селективні інгібітори зворотного захоплен= ня серотоніну (СІЗЗС). Одночасне застосування НЕЗОЛІДу та серотонінергічних препаратів протипоказане, за винятком випадків, коли таке одночасне застосування має вирішальне значення.

Якщо необхідне одночасне застосування лінезолід= у та серотонінергічних засобів, пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом для своєчасного виявлення симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі виникнення вказаних симптомів лікар повинен розглянути питання про необхідність припинення заст= осування одного або обох цих препаратів. Після відміни серотонінергічного препарату можливе виникнення симптомів відміни.

Периферична нейропатія та нейропатія зорового нерва

У деяких випадках у пацієнтів, які отримували лікування лінезолідом, спостерігався розвиток периферичної нейропатії, а також нейропатії зорового нерва та невр= ит здорового нерва, які іноді прогресували до втрати зору. Такі повідомлення у першу чергу стосувалися пацієнтів, які отримували лікування протягом більше= 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування).

Усім пацієн= там необхідно рекомендувати повідомляти про симптоми порушення зору, такі як зм= іни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадання частини поля зору. У подібних випадках рекомендовано терміново провести огл= яд з направленням до офтальмолога, якщо необхідно. Якщо пацієнт приймає лінезолід протягом більш ніж рекомендовані 28 днів, йому необхідно регулярно перевіря= ти зір.

У разі розв= итку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва необхідно зважити кор= исть подальшого лікування лінезолідом та потенційні ризики.=

Ризик розви= тку нефропатій зростає при застосуванні лінезоліду пацієнтам, які проходять або нещодавно проходили лікування антибактеріальними препаратами для лікування туберкульозу.

Судоми

Рідко повідомлялося про випадки виникнення судо= м у пацієнтів, які приймали лінезолід. У більшості випадків у цих пацієнтів були наявні в анамнезі судомні напади або фактори ризику виникнення судом.

Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів, якщо у них раніше виникали судоми.

Інгібітори моноаміноксидази

Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. Проте в дозах, що застосовують для антибактеріальної терапії, він не чинить пригнічувального впливу. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безп= еки застосування лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів з основними захворюваннями та/або у разі супутнього лікування препаратами, при яких виникають певні ри= зики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити пильне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).=

Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами

Пацієнтів слід попереджати про необхідність утримуватися від прийому їжі, багатої на тирамін.

Суперінфекція

Вплив лінезоліду на нормальну мікрофлору не вивчався у клінічних випробуваннях.

Використання антибіотиків іноді може призводити до надмірного росту нечутливих організмі= в. Наприклад, приблизно у 3 % пацієнтів, які отримували лінезолід у рекомендов= аних дозах, протягом клінічних досліджень спостерігали виникнення кандидозу, пов’язаного з застосуванням препарату. У разі виникнення суперінфекції під = час лікування слід вживати відповідних заходів.

Застосовува= ти лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністю та лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосовува= ти лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теорети= чний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Стать

Немає необхідності у корекції дози лікарського засобу залежно від статі.

Порушення фертильної функції

Лінезолід знижував фертильність та спричиняв відхилення морфологічн= их показників якості сперми у здорових дорослих самців щурів при рівнях експозиції, приблизно таких, що очікуються у людей. Ці зміни мали оборотний характер.

Чи впливає лінезолід на репродуктивну функцію чоловіків, невідомо.

Клінічні випробування

Безпека та ефективність застосування лінезоліду протягом більше 28 днів не встановлені= .

У контрольо= ваних клінічних випробуваннях не брали участь пацієнти з діабетичними ураженнями стоп, пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками або гангреною. Таким чином, досвід застосування лінезоліду для лікування таких станів обмежений.

Поява бакте= рій, резистентних до лікарського засобу

Малоймовірно, що застосування лінезоліду у разі відсутності діагностованої бактеріальної інфекції або з профілактичною метою принесе шкоду пацієнтові або збільшить ризик появи бактерій, резистен= тних до лікарського засобу.

Гіпоглікемія

Повідомлення, отримані у післяреєстраційний пер= іод, свідчать про випадки симптоматичної гіпоглікемії при застосуванні лінезолід= у, неселективного інгібітору МАО зворотної дії, пацієнтам з цукровим діабетом,= які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні препарати. Прийом деяких інгібіторів МАО пов'язаний з гіпоглікемічними епізодами у хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби. Хоча причинний зв'= язок між лінезолідом і гіпоглікемією не встановлено, пацієнтів з цукровим діабет= ом слід попереджати про потенційну гіпоглікемічну реакцію під час застосування лінезоліду.

У разі виникнення гіпоглікемії може бути потріб= не зменшення дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного засобу або припин= ення застосування перорального гіпоглікемічного засобу, інсуліну чи лінезоліду.<= o:p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори моноаміноксидази

Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. У досліджен= нях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях щодо безпеки застосування лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду пацієнтам, які отримували супутнє лікування препаратами, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезол= іду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити пильне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі заходи безпеки»).

Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску

У здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід посилює підйом артеріального тиску, спричинений псевдоефедрином та фенілпропаноламіну гідрохлоридом. Комбіноване введення лінезоліду та  псевдоефедрину= або фенілпропаноламіну гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30-40 мм. рт. ст. порівн= яно зі зростанням на 11-15 мм. рт. ст. під впливом винятково лінезоліду, на 14-18 мм. рт. ст. під впливом винятково псевдоефедрину або фенілпропаноламіну, та на 8-11 мм. рт. ст. при застосуванні плацебо. Аналогічних досліджень у популяції пацієнтів з гіпертензією не проводили. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які чинять вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат п= ри комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.=

Потенційні серотонінергічні взаємодії

Потенційні взаємодії лікарських препаратів вивчали у дослідженні з участю здорових добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у    4 години) у комбінації з лінезолідом або без нього. У здорових учасників, які отримували лінезолід та декстрометорфа= н, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, ма= рення, занепокоєння, тремор, патологічний рум'янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).

Протягом клінічного застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаю= чи антидепресанти, такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотон= іну (СІЗЗС), були описані випадки розвитку серотонінового синдрому. Таким чином, хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), лікування пацієнтів, для яких лікування як лінезолідом, = так і серотонінергічними препаратами має вирішальне значення, описане у розділі «Особливі заходи безпеки».

Застосуванн= я у поєднанні з насиченими тираміном продуктами

У пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менш ніж 100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме: зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соє= вий соус).

Препарати, = що метаболізуються за допомогою цитохрому P450

Лінезолід н= е є індуктором цитохрому P450 (CYP450). Окрім того, лінезолід не інгібує активн= ість клінічно значущих ізоформ СYР (наприклад 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4) у людини. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, що метаболізуються цими основними ферментами.

Одночасне застосування лінезоліду суттєво не впливає на фармакокінетичні характеристи= ки (S)-варфарину, який активно метаболізується за допомогою CYP2C9. Такі лікар= ські засоби, як варфарин і фенітоїн, які є субстратами CYP2C9, можна застосовува= ти разом з лінезолідом без зміни режиму дозування.=

Сильні індуктори CYP 3A4

Рифампін: одночасне застосування рифампіну і лінезоліду призводило до зниження C_=
max лінезоліду на 21 % і зниження AUC_0-12 лінезоліду на 32 %. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена. Механізм цієї взаємодії повністю = не вивчений і може бути пов’язаний з індукцією печінкових ферментів. Інші силь= ні індуктори печінкових ферментів (наприклад карбамазепін, фенітоїн, фенобарбі= тал) можуть спричинити подібне або менш сильне зниження експозиції лінезоліду.

Антибіотики

Азтреонам. Фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінюється при одночасно= му застосуванні цих препаратів.

Гентаміцин<= /span>. Фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не змінюється при одночасн= ому застосуванні цих препаратів. Дослідження in vitro продемонстрували адитивність або індиферентність між лінезолідом та ванкоміцином, гентаміцином, рифампіном, іміпенем-циластатином, азтреонамом, ампіциліном, стрептоміцином.

Антиоксидан= ти

При одночас= ному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду не рекомендується.

&nb= sp;

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування у період вагітності. Немає адекватних даних щодо застосування лінезоліду вагітним жінкам. Результа= ти досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичност= і. Потенційний ризик для людини існує. Лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікув= ана користь перевищує потенційний ризик.

Застосуванн= я у період годування груддю. Результати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати у грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю на час лікування препаратом.

Фертильніст= ь. Дослідженн= я на тваринах вказують на те, що лінезолід здатен знижувати фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення а= бо симптомів порушення зору (див. розділ «Особливості заходи безпеки» та «Побі= чні реакції») під час прийому лінезоліду та рекомендувати їм не керувати автомобілем і не працювати з механізмами у разі виникнення названих симптом= ів.

Спосіб застосування та дози. =

Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення лінезоліду для внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені= на лікування лінезолідом для перорального застосування. У такому разі підбір д= ози не потрібен, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %.

Таблиця 2=

Показан= ня

Доза та спосіб застосування

Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль)=

Дорослі та діти

(віком від 12 років)

Нозокоміальна пневмонія

600 мг внутрішньовенно або перорально кожні 12 годин

10-14

Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією)

Ускладнені інфекції шкіри та її структур

Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією

600 мг внутрішньовенно або перорально кожні 12 годин

14-28

Неускладнені інфекції шкіри та її структур

Дорослі: 400 мг перорально кожні = 12 годин*

Діти віком від 12 років: 600 мг перорально кожні 12 годин

10-14

*- Застосовувати препарат в іншій лікарській формі з можливістю відповідного дозування.

Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також = від клінічного ефекту. Максимальна тривалість лікування – 28 днів. Безпека та ефективність застосування лінезоліду довше ніж 28 днів не були вивчені.

Не потрібне підвищення рекомендованих доз або тривалості лікування у випадках інфекцій,= які супроводжуються бактеріємією.

Максимальна доза для дорослих і дітей не має перевищувати 600 мг 2 рази на добу.=

Застосування пацієнтам літнього віку: немає пот= реби у корекції дози.

Застосуванн= я пацієнтам з нирковою недостатністю (зокрема з кліренсом креатиніну     < 30 м= л/хв): фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з будь-яким ступенем ниркової недостатності; проте два основні метаболіти лінезоліду накопичують= ся у пацієнтів з нирковою недостатністю, і накопичення більше у пацієнтів з біль= шим ступенем тяжкості ниркової дисфункції. Незалежно від функції нирок досягали= ся однакові концентрації лінезоліду у плазмі крові, тому для пацієнтів з нирко= вою недостатністю не рекомендується проводити корекцію дози. Проте, враховуючи відсутність інформації про клінічну значущість накопичення основних метаболітів, слід зважати на це при застосуванні лінезоліду пацієнтам при наявності ниркової недостатності і потенційних ризиків накопичення таких метаболітів. І лінезолід, і два метаболіти виводяться за допомогою гемодіал= ізу. Інформація про вплив перитонеального діалізу на фармакокінетику лінезоліду відсутня. Оскільки через 3 години після введення препарату приблизно 30 % д= ози виводиться протягом 3-годинного сеансу гемодіалізу, лінезолід слід признача= ти після гемодіалізу.

Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю: клінічні дані з цього питан= ня обмежені, тому рекомендується призначати лінезолід лише тоді, коли очікувана перевага від лікування вища за потенційний ризик.=

Діти.

Препарат у даній лікарській формі призначати дітям віком від 12 років.<= /span>

Передозування.

Специфічний антидот невідомий.

Не було зареєстровано випадків передозування.

У випадках передозування показана симптоматична терапія та підтримання адекватного рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти  лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції.

Приблизно у= 22 % пацієнтів розвивалися побічні реакції; найчастіше повідомлялося про голов= ний біль (2,1 %), діарею (4,2 %), нудоту (3,3 %) та кандидоз (зокрема оральний = 0,8 % та вагінальний 1,1 %, див. перелік нижче). Найчастішими побічними реакція= ми, що призводили до відміни препарату, були головний біль, діарея, нудота та б= лювання. Приблизно 3 % пацієнтів припинили лікування через розвиток зумовлених препаратом побічних реакцій. <= /span>

Нижче навед= ені побічні реакції, про які повідомлялося під час лікування лінезолідом. Часто= ту визначено таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто&nb= sp;(≥1/100, < 1/10), нечасто (≥1/10= 00, < 1/100), рідко (≥1/10= 000, < 1/1000), дуже рідко   (< 1/10000) і частота невідома (не можна встановити на підставі наявних дани= х).

Інфекції та інвазії

Часто: кандидоз (зокрема оральний та вагінальний кандидоз) або грибкові інфекції.

Нечасто: вагініт.

Частота невідома: антибіотикоасоційовані коліти, включаючи псевдомембранозний коліт.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

Частота невідома: мієлосупресія, панцитопенія, анем= ія, сидеробластна анемія.

З боку імунної системи

Частота невідома: анафілаксія.

З боку метаболізму та харчування

Частота невідома: лактатацидоз, гіпонатріємія.<= /span>

З боку психіки

Нечасто: безсоння.

Неврологічні розлади

Часто: головний біль, перверсії смаку (металічн= ий присмак).

Нечасто: запаморочення, гіпестезія, парестезія.=

Частота невідома: серотоніновий синдром, судоми, периферична нейропатія<= /span>.

З боку органів зору

Нечасто: погіршення зору.

Частота невідома: зорова нейропатія, неврит зорового нерва, втрата зору, зміна сприйняття кольору, дефект поля зору.

З боку органів слуху та лабіринту

Нечасто: дзвін у вухах.

З боку серця

Рідко: аритмія (тахікардія).

З боку судин

Нечасто: артеріальна гіпертензія, флебіт, тромбофлебіт.

Рідко: транзиторна ішемічна атака.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея, нудота, блювання.

Нечасто: локальний або загальний біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, гастрит, глосит, рідкий кал, панкреатит, стоматит, розлади або зміна кольору язика.

Частота невідома: знебарвлення поверхні зубів.

З боку гепатобіліарної системи

Часто: аномальні функціональні печінкові проби, збільшення рівнів аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) або лужної фосфатази.

Нечасто: підвищення загального білірубіну.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: дерматит, надмірне потовиділення, свер= біж, висипання, кропив’янка.

Частота невідома: бульозні ураження шкіри як при синдромі Стівенс= а - Джонсона та токсичному епідермальному некро= лізі, ангіоедема, алопеція.

З боку нирок та сечовивідної системи

Часто: підвищення азоту сечовини крові.<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Нечасто: поліурія, підвищення креатиніну.

Поодинокі: ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: вульвовагінальні порушення.

Загальні розлади та порушення у місці введення

Нечасто: підвищена втомлюваність, гарячка, спра= га, локальний біль.

Дослідження

Біохімія

Часто: підвищення лактатдегідрогенази (ЛДГ), креатинінкінази, ліпази, амілази або глюкози без голодування. Зниження загального рівня білка, альбуміну, натрію та кальцію. Підвищення або знижен= ня рівня калію або бікарбонату.

Нечасто: підвищення загального рівня натрію або кальцію. Зниження рівня глюкози без голодування. Підвищення або зниження рі= вня хлоридів.

Гематологія=

Часто: підвищення вмісту нейтрофілів та еозинофілів. Зниження рівня гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроци= тів. Підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів.

Нечасто: підвищення кількості ретикулоцитів. Зниження кількості нейтрофілів.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. = Зберігати в оригінальній упаковці при темпера= турі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковк= а. По 4 або 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник= . Зім Лабораторіз Лімітед/Zim Laboratories Limited

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>Б-21/22, МІДС Еріа, Калмешвар, Нагпур, Штат Махараштр= а, 441501, Індія/ B-21/22, MIDC Area, Kalmeshwar, Nagpur, = , 441501, India=

&nb= sp;

Заявник.= ААР ФАРМА ФЗ-ЛЛС/AAR PHARMAFZ-LLC

Місцезна= ходження заявника.

Приміщення 702, 7 поверх, будівля: ДіЕсСі Тауер, п/с – 478837, Дубай, Обʼєднані Арабські Емірати/Premises 7702, 7thFloor= , Building: DSCTower= , Post<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif= "; mso-ansi-language:UK'> Box – 478837, Dubai= , UnitedArab<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif= "; mso-ansi-language:UK'> Emirates.

Показан= ня	Доза та спосіб застосування	Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль)=
Дорослі та діти (віком від 12 років)
Нозокоміальна пневмонія	600 мг внутрішньовенно або перорально кожні 12 годин	10-14
Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією)
Ускладнені інфекції шкіри та її структур
Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією	600 мг внутрішньовенно або перорально кожні 12 годин	14-28
Неускладнені інфекції шкіри та її структур	Дорослі: 400 мг перорально кожні = 12 годин* Діти віком від 12 років: 600 мг перорально кожні 12 годин	10-14