ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge:EN-US'>для медичного застосування лікарського засобу

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge:EN-US'>

НАЛБУФІН-ЗДР= АВО ІН'ЄКЦІЇ

(= NALBUPHINE-ZDRAVO INJECTIONS)=

Склад: =

діюча речовина: налбуфіну гідрохлорид (nalbuphine hydrochloride);<= /span>

1 мл розчину містить налбуфіну гідрохлорид у перерахуванні на 100 % речовину – 10 мг;=

допоміжні речовини: натрію цитрат; лимонна кислота, моногідрат; натрію хлорид; вода для ін’єкцій.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge:EN-US'>Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або ма= йже безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge:EN-US'> група.

Анальгетики. Опіоїди. Похідні морфінану. Код АТХ N02А F02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Налбуфіну гідрохл= орид є агоністом каппа-рецепторів і антагоністом мю-рецепторів, є сильнодіючим анальгетиком. За анальгетичною д= ією він практично еквівалентний морфіну в перерахунку на міліграм до максимальн= ої дози приблизно 30 мг.

Активність налбуфіну гідрохлориду як антагоніста опіатних рецепторів становить ¼ дії налорфіну та = в 10 разів перевищує дію пентазоцину.

= Налбуфіну гідр= охлорид може викликати такий саме ступінь пригнічення дихання, що й еквіаналгетичні дози морфіну. Однак НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН’ЄКЦІЇ розчин для ін'єкцій має крайов= ий ефект, при якому подальше підвищення дози понад 30 мг не спричиняє більшого пригнічення дихання у відсутності інших препаратів, активних відносно ЦНС, = що впливають на дихальну функцію.

Сам по собі налбуфіну гідрохлорид має= потужну активність опіоїдного антагоніста у дозах, рівн= их або менших від його аналгетичної дози. При призначенні після або разом з агоністами мю-опіоїдних <= span class=3DSpellE>аналгетиків (наприклад, морфін, = оксиморфон, фентаніл) налбуфіну= гідрохлорид може частково зменшити або усунути пригні= чення дихання, викликане агоністами мю-опіоїдних аналгетиків. Налбуфіну гідрохлорид може прискорити абстиненцію у пацієнтів, залежних від опіоїдних препаратів. Налбуфіну гідрохлорид слі= д з обережністю застосовувати пацієнтам, які регулярно отримують опіоїдні аналгетики.=

Вплив на ЦНС

= Налбуфіну гідр= охлорид викликає пригнічення дихання при безпосередньому впливі на дихальні центри стовбура головного мозку. Під пригніченням дихання мається на увазі зниження чутливості дихальних центрів стовбура головного мозку до збільшення напруги вуглекислого газу та електричної стимуляції. Однак, спричинене налбуфіном пригнічення дихання характеризується ефект= ом насичення. Незважаючи на приналежність налбуфіну гідрохлориду до агоністів= -антагоністів, його пригнічувальний вплив на дихання може бути оборотним при застосуванні налоксону.

= Налбуфіну гідр= охлорид викликає міоз навіть у повній темряві. Звуження зіниць є ознакою передозува= ння опіоїдів, але не є патогномонічн= им симптомом (наприклад, ураження сечового міхура геморагічного або ішемічного походження можуть мати аналогічні симптоми). У разі передозування через гіпоксію може спостерігатися виражений мідріаз.

Вплив на шлунково-кишковий тракт та інші гладкі м’язи

= Налбуфіну гідр= охлорид викликає зниження моторики, пов’язане з підвищенням тонусу гладких м’язів в= антральному відділі шлунка та дванадцятипалої кишки. Перетравлювання їжі у тонкій кишці затримується та відбувається зменшення пропульсивних скорочень.= Пропульсивні хвилі перистальтики у товстій кишці зменшуються, а тонус може призвести до спазму, що викликає запори. Інші опіоїдні ефекти можуть включати зниження секреції жов= чі та підшлункової залози, спазми сфінктера Одді та короткочасне підвищення рівня сироваткової амілази.

Вплив на серцево-судинну систему

При застосуванні налбуфіну гідрохлориду пі= д час анестезії відзначається більш висока частота брадикардії у пацієнтів, які не отримували атропін до операції.

= Опіоїди викликають периферичне розширення судин, що може призвести до ортостатичної г= іпотензії або непритомності. Прояви вивільнення гістаміну та/або периферичної вазодилатації можуть включа= ти свербіж, гіперемію, почервоніння очей, підвищену пітливість та/або ортостат= ичну гіпотензію.

Вплив на ендокринну систем= у

= Опіоїди інгібують секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ), кортизолу= та лютеїнізуючого гормону (ЛГ). Вони також стимулюють се= крецію пролактину, гормону росту (СТГ — соматотропний гормон) та секрецію підшлунк= ової залози — інсуліну й глюкагону.

Постійне застосування опіоїдів може впливати на гіпота= ламо-гіпофізарно-гонадну систему, призводячи до дефіциту андрогенів, який може проявлятися зниженням лібідо, імпотенцією, еректильною дисфункцією, аменореєю або безпліддям. Причинне значення опіоїдів у клінічному синдромі гіпогонадизму невідоме, оскільки різні медичні, фізичні, психологічні стресори та спосіб життя, які можуть впливати на рівень гонадних гормонів, не= були належним чином контрольовані у дослідженнях, проведених на цей час.

Вплив на імунну систему

= Опіоїди мають різний вплив на компоненти імунної системи на моделях in vitro та на тваринах. Клінічне значення цих результат= ів невідоме. В цілому, ефекти опіоїдів мають помірно імунодепресивний характер.<= /span>

Співвідношення «концентрац= ія — ефективність»

Мінімальна ефективна аналгетична концентрація буде широко варіюватися у пацієнтів, особливо у ти= х, які раніше лікувалися сильними агоністами опіоїдів. Мінімальна ефективна аналгетична концентрац= ія налбуфіну гідрохлориду для окремого пацієнта може збільшуватися з часом через посилення болю, розвиток нового больового синдрому та/або розвиток толерантності.<= /span>

Фармакокінетика.

Дія н= албуфіну гідрохлориду починається через 2–3 хвилини після внутрішньовенного введення і менш ніж через 15 хвилин після підшкірної або = внутрішньомʼязової ін’єкції. Період напіввиведення налбуфіну = гідрохлориду з плазми крові становить 5 годин. Тривал= ість аналгетичного ефекту в клінічних дослідженнях становила 3–6 годин.

Основний шлях метаболізму = для налбуфіну гідрохлориду не= було визначено — ймовірно печінковий.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge:EN-US'>Клінічні характеристики.

Терапевтичні показання.

Лікарський засіб Налбуфіну гідрохлорид пок= азаний для лікування болю достатньо сильної інтенсивності, який потребує застосува= ння опіоїдних аналгетиків та = для якого альтернативні методи лікування не підходять. Препарат може також застосовуватись як додатковий засіб при проведенні анестезії, для зниження = болю в перед- та післяопераційний період, а також знеболення під час переймів та пологів.

Застереження при застосува= нні

Зважаючи на ризики залежно= сті, зловживання та неправильного застосування опіоїдів, навіть у рекомендованих дозах, слід застосовувати налб= уфіну гідрохлорид пацієнтам, у яких альтернативні мет= оди лікування (наприклад, неопіоїдні аналгетики):

-     не переносилися або не можуть переноситися;

-     не забезпечили адекватну аналгезію а= бо не можуть забезпечити адекватну аналгезію.

Протипоказання.=

Лікарський засіб протипоказаний для застосування пацієнтам із:<= /span>

= –      =    пригніченням дихання або вираженим пригніченням ЦНС, підвищеним внутрішньочерепним тиском, травмою голови, гострим алкоголь= ним отруєнням, алкогольним психозом, явним порушенням функції печінки та нирок;=

= –      =    гострою або тяжкою бронхіальною астмою при відсутності відповідного спостереження або реанімаційного обладнання;<= /o:p>

= –      =    відомою або підозрюваною кишковою непрохідністю= , у тому числі з паралітичною кишковою непрохідністю;<= /span>

= –      =    підвищеною чутливістю до н= албуфіну гідрохлориду або до будь-якого з компонентів лікарського засобу.

=

=

= Особливі заходи безпеки.

= Застосовувати лікарський засіб як допоміжний для проведення загальної анестезії повинні в= водити тільки особи, спеціально навчені застосовувати внутрішньовенні анестетики та управляти респіраторними ефектами при застосуванні сильнодіючих опіоїдів. Обов’язково повинні бути напоготові засоби безпеки на випадок виникнення пригнічення дихання, а саме: налоксон, обладнання для інтубації та штучної вентиляції легень.

=

= Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Під пильним наглядом і у зменшених дозах слід застосовувати лікарський засіб на тлі дії засобів для наркозу, снодійних пр= епаратів, анксіолітиків, антидепресантів та нейролептиків= для запобігання надмірному пригніченню ЦНС і пригніченню активності дихального центру. Алкоголь також посилює пригнічувальну д= ію налбуфіну гідрохлориду на= ЦНС. Лікарський засіб не слід застосовувати разом з іншими наркотичними анальгетиками через небезпеку послаблення анальгезуючо= ї дії і можливості провокування синдрому відміни у хворих із залежністю від <= span class=3DSpellE>опіоїдів.

Одночасне застосування налбуфіну= гідрохлориду з похідними ф= енотіазину і препаратами пеніциліну може посилити нудоту та блювання.

Сумісне застосування протипоказано<= /i>

Алфентаніл, кодеїн, декстропроксифен, дигідрокодеїн, фентаніл, = метадон, морфін, оксикодон, петидин, суфентаніл, трамадол – спостерігається зменшення знеболювального = ефекту внаслідок блокування рецепторів із ризиком появи синдрому відміни.

Сумісне застосування не рекомендовано

Алкоголь підвищує седативний ефект морфоанальгетиків. Погіршення уваги може бути небезпечним при керуванні транспортними засобами= або роботі з іншими механізмами. Слід уникати одночасного застосування алкоголь= них напоїв і застосування лікарських засобів, що містять етанол.

Застосовувати з обережністю

З іншими анальгетиками морфійного типу (протикашльовими засобами або при замісній терапії), <= span class=3DSpellE>бензодіазепінами, барбітуратами – зростає ризик пригн= ічення дихання, що може мати летальний наслідок у разі передозування.

З іншими депресантами ЦНС: іншими морфіноанальгетиками, барбітуратами, бензодіазепінами, анксіолітиками (за винятком бензодіазепінів), седативними анти= депресантами (амітриптиліном, доксепіно= м, міансерином, міртазапіном<= /span>, триміпраміном), антигістамінними= (H₁) засобами, снодійними засобами, антигіпертензивними засобами центральної дії, нейролептиками, талідомідом<= /span>, баклофеном – посилюється пригнічення ЦНС.<= /o:p>

Лікарські засоби із антихолінерг= ічною активністю, протидіарейні засоби, у тому числі = лоперамід, підвищують ризик розвитку закрепу аж до ки= шкової непрохідності, затримки сечі та пригнічення ЦНС. Посилює гіпотензивну дію засобів, які знижують артеріальний тиск, у т. ч. гангл= іоблокаторів, діуретиків. Знижує ефективність метоклопраміду. З обережністю слід застосовувати разом із інгібіторами моноаміноксидази через можливе перезбудження або гальмування з розвитком гіпер- або гіпотензивних кризів (спочатку для оцінки ефекту взаємодії дозу необхід= но зменшити до ¹/₄ від рекомендованої).

= =

= Особливості засто= сування.

= Загрозливе для життя пригнічення дихання

= При застосуванні опіоїдів<= /span>, у тому числі при дотриманні відповідних рекомендацій, повідомлялося про серйозне, небезпечне для життя або летальне пригнічення дихання. Відсутність лікування пригнічення дихання може призвести до зупинки дихання та смерті. Лікування пригнічення дихання може включати ретельне спостереження, підтримувальні заходи та застосування опіоїдних антагоністів, залежно від стану пацієнта. Затримка вуглекислого газу (CO2) = при опіоїдному пригніченні дихання може посилити седативн= у дію опіоїдів.

= Хоча серйозне, небезпечне для життя або летальне пригнічення дихання може виникнути у будь-який час при застосуванні налбуфіну гідрохлориду, р= изик є найбільшим на початку терапії і після збільшення дози препарату. Необхідно ретельно контролювати пацієнтів на предмет пригнічення дихання, особливо протягом перших 24–72 годин після початку терапії або після збільшення дози= налбуфіну гідрохлориду.

= З метою зниження ризику пригнічення дихання необхідно правильно підбирати дозування налбуфіну гідрохлориду шляхом титрування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Більш високі дози налбуфіну гідрохлориду при переведенні пацієнтів з іншого опіоїду можуть призвести до смертельного передозуванн= я, навіть при введенні першої дози.

= Опіоїди= = можуть викликати порушення дихання, повʼязане зі сном, включаючи центральне апное сну (ЦАС) та гіпоксемію, пов’язану зі сном. Застосу= вання опіоїдів збільшує ризик ЦАС залежно від дози. Для пац= ієнтів з ЦАС необхідно розглянути можливість зниження дози оп= іоїдів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

= Супутня терапія з бензодіазепінами та іншими препаратами, що пригнічуют= ь ЦНС

= Сильний седативний ефект, пригнічення дихання, = кома та смерть можуть виникнути в результаті одночасного застосування налбуфіну гідрохлориду з = бензодіазепінами або іншими препаратами, що пригнічую= ть ЦНС (наприклад, небензодіазепіновими седативними за= собами / снодійними засобами, анксіолітиками, транквілізаторами, міорелаксантами, анестетиками, антипсихотичними засобами, іншими опіоїдами, алкоголем). Необхід= но застосовувати з обережністю таку супутню терапію пацієнтам, яким альтернати= вні методи лікування не підходять.

= Обсерваційні дослідження показали, що одночасний прийом опіоїдних аналгетик= ів з бензодіазепінами збільшує ризик смерті порівн= яно із застосуванням тільки опіоїдних аналгетиків. Через схожі фармакологічні властивості передбачають аналогічні ризики при одночасному застосуванні інших препаратів, що пригнічують ЦНС, з опіоїдними аналгетиками.<= o:p>

= При необхідності призначення бензодіазепінів або інших препаратів, що пригнічують ЦНС, одночасно з = опіоїдним аналгетиком потрібно застосовувати найменшу ефе= ктивну дозу протягом найкоротшого періоду. Пацієнтам, які вже отримують опіоїдний аналгетик, приз= начають більш низьку початкову дозу бензодіазепіну або = іншого препарату, що пригнічує ЦНС, ніж дози, що застосовуються без терапії опіоїдними аналгетиками, з поступовим її титруванням відповідно до стану пацієнта. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами на предмет ознак і симптомів пригнічення дихання= та седації.

= При одночасному застосуванні налбуфіну гідрохлориду з бензодіазеп= інами або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС (включаючи алкоголь та заборонені препарати), необхідно проконсультувати як пацієнтів, так і осіб, які за ними доглядають, щодо ризику пригнічення дихання та седації= .

= Пацієнтам не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з механізмами, поки не будуть визначені наслі= дки супутнього застосування бензодіазепінів або інш= их препаратів, що пригнічують ЦНС, з налбуфіну гідрохлоридом. Необхідно обстежити пацієнтів на предм= ет ризику зловживання психоактивними речовинами, включаючи зловживання опіоїдами, і попередити п= ро ризик передозування та смерті, пов’язаний із застосуванням препаратів, що пригнічують ЦНС, включаючи алкоголь та заборонені препарати.

= Загрозливе для життя пригнічення дихання у пацієнтів з хронічним захворюванням легень, у літніх,= кахектичних або ослаблених пацієнтів

= Застосування налбуфіну гідрохлориду пацієнтам із гострою або тяжкою бронхіал= ьною астмою при відсутності відповідного спостереження або реанімаційного обладн= ання протипоказано.

= Пацієнти з хронічною хвороб= ою легень

= Пацієнти з вираженим хронічним обструктивним захворюванням легень або легеневим серцем, а також з істотно зниженим дихал= ьним резервом, гіпоксією, гіперкапнією або раніше на= явним пригніченням дихання мають підвищений ризик пригнічення дихання, включаючи апное, навіть при рекомендованих дозах налбуфіну гідрохлориду.<= /span>

= Літні, кахектичні або ослаблені пацієнти

= Загрозливе для життя пригнічення дихання частіше зустрічається у літніх, кахектичних або ослабле= них пацієнтів, оскільки у них спостерігається зміна фармак= окінетичних параметрів або кліренсу порівняно з більш молодими, більш здоровими пацієнт= ами. Необхідно ретельно контролювати подібних пацієнтів, особливо при застосуван= ні налбуфіну гідрохлориду, а= також у разі призначення препарату одночасно з іншими лікарськими засобами, що пригнічують дихання. Як альтернатива можливе застосування неопіоїдних аналгетиків.

= Н= аднирковозалозна= недостатність

= Повідомлялося про випадки = наднирковозалозної недостатності при застосуванні опіоїдів, частіш= е при застосуванні більше 1 місяця. Наднирковозалозна недостатність може проявлятися неспецифічними симптомами та ознаками, включ= аючи нудоту, блювання, анорексію, втому, слабкість, запаморочення та низький артеріальний тиск. При підозрі на наднирковозалозну недостатність необхідно якомога швидше встановити діагноз. При діагностованій наднирковозалозні= й недостатності необхідне застосування фізіологічно замісних доз кортикостероїдів. Необхідно припинити застосування опі= оїдів до відновлення функції надниркових залоз. Можливе застосування інших опіоїдів, оскільки у деяких випадках повідомлялося про відсутність рецидиву наднирковозалозної недостатності. <= /span>

= Тяжка артеріальна гіпотензія=

= Налбуфіну= гідрохлорид може викликати тяжку артеріальну гіпотензію, включаю= чи ортостатичну гіпотензію та непритомність в амбу= латорних пацієнтів. У пацієнтів, у яких підтримання артеріального тиску було порушено зменшенням об’єму крові або одночасним введенням препаратів, що пригнічують= ЦНС (наприклад, фенотіазинів або анестетиків), існує підвищений ризик виникнення тяжкої артеріальної = гіпотензії. Необхідно спостерігати за пацієнтами на предмет ознак артеріальної гіпотензії після початку застосування та титрування <= span class=3DSpellE>налбуфіну гідрохлориду. У пацієнтів із циркуляторним шоком налбуфіну гідрохлорид може викликати розширення судин, що= сприяє зниженню серцевого викиду та артеріального тиску. Необхідно уникати застосування налбуфіну гід= рохлориду пацієнтам із циркуляторним шоком.

= Застосування пацієнтам із підвищеним внутрішньочерепним тиском, пухлинами головного мозку, черепно-мозковою травмою або порушенням свідомості

= У пацієнтів, які можуть бути сприйнятливі до внутрішньочерепних ефектів затримки СО2 (наприклад, з ознаками підвищеного внутрішньочерепного тиску або пухлин головного мозку), налбуфіну гідрохлорид може знижувати активність дихального центру; також в результаті затримки СО2 може додатково підвищуватися внутрішньочерепний тиск. Необхідно спостерігати за такими пацієнтами на пре= дмет ознак седації та пригнічення дихання при терапі= ї налбуфіну гідрохлоридом.<= o:p>

= Опіоїди= = можуть також маскувати симптоматику у пацієнті= в з черепно-мозковою травмою. Необхідно уникати застосування налбуфіну гідрохлориду пацієнтам із порушенням свідомості= або комою.

= Застосування пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями

= Налбуфіну= гідрохлорид протипоказаний пацієнтам з відомою або підозрюваною кишковою непрохідністю, включаючи паралітичну кишкову непрохідність.

= Не рекомендовано застосовувати препарат без проведення відповідної діагностики при хірургічному черевному синдромі, оскільки Налбуфін може маскувати його прояви.

= При застосуванні налбуфіну= пацієнтам, яким планується оперативне втручання з приводу хірургічної патол= огії гепатобіліарної системи, слід мати на увазі вис= окий ризик розвитку спазму сфінктера Одді.

= Опіоїди= = можуть викликати підвищення сироваткової аміла= зи. Необхідно спостерігати за пацієнтами з порушеннями геп= атобіліарної системи, включаючи гострий панкреатит, на предмет погіршення симптомів захворювання.

= Підвищення ризику виникнення судом у пацієнтів з епілепсією

= Налбуфіну= гідрохлорид може збільшувати частоту виникнення судом у пацієнтів з епілепсією, а також підв= ищує ризик виникнення судом, можливих в інших клінічних ситуаціях, пов’язаних з епілепсією. Необхідно спостерігати за пацієнтами з епілепсією в анамнезі для контролю судом при застосуванні налбуфіну гідрохлориду.<= /span>

= Абстиненція (синдром відмін= и)

= Застосування налбуфіну гідрохлориду, змішаного агоніста= -антагоніста опіоїдних рецепторів, пацієнтам, які отримують = агоністи опіоїдних рецепт= орів, може зменшити знеболювальний ефект та/або прискорити симптоми абстиненції. Необхідно уникати одночасного застосування налбуфіну гідрохлориду з агоністами= опіоїдних рецепторів.=

= Припинення застосування на= лбуфіну гідрохлориду у залежних пацієнтів здійснюється = шляхом поступового зниження дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам не рекомендується раптове припинення застосування налбуфіну гідрохлориду.

= Залежність, зловживання та неправильне застосування<= /p>
= Налбуфіну= гідрохлорид є синтетичним аналгетиком, а= гоністом-антагоністом опіоїдних рецепторів. Застосування налбуфіну гідрохлориду як= опіоїду наражає пацієнта на ризик залежності, зловжив= ання та неправильного застосування.

= Залежність може виникнути при застосуванні препарату як у рекомендованих дозах, так і в разі зловживання або неправиль= ного його застосування.

= Для кожного пацієнта необхідно оцінити ризик опіоїдної залежності, зловживання або неправильного застосування. Ризик збільшується за наявності в особистому або сімейному анамнезі пацієнта зловживання психоактивними речовинами (включаючи зловживання лікарськими засобами, алкоголем або залежність) та у пацієнтів із психічними захворюваннями (наприклад, тяжка депресія). Існування цих ризиків не повинно перешкоджати належному лікуванню болю у кожного окремо взятого пацієнта.

= Опіоїди= = , які застосовують пацієнти з наркотичною залежністю, можуть використовуватися у злочинних цілях. Необхідно враховува= ти ці ризики при призначенні налбуфіну гідрохлориду. Для зниження цих ризиків препарат призн= ачають у найменшій дозі.

=

= Застереження

= Зважаючи на ризик залежності, зловживання та неправильного застосування опіоїдів, навіть у рекомендованих дозах, слід застосо= вувати налбуфіну гідрохлорид тільки пацієнтам, у яких альтернативні методи лікування (наприклад, неопіоїдні аналгетики):

= –&nb= sp;       не переносилися або не мож= уть переноситися;

= –&nb= sp;       не забезпечили адекватну аналгезію або не можуть забезпечити адекватну аналгезію.<= /span>

=

= = Порушення функції нирок та печінки:=

Оскільки <= /span>= налбуфіну= гідрохлорид= метаболізується в печінці та виводиться нирками, = його = слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок чи печінки та слід вводи= ти у знижених дозах.

= = Інфаркт міокарда:

= Як і з іншими сильнодіючими анальгетиками, = налбуфіну= гідрохлорид= слід використовувати= з обережністю пацієнтам з інфарктом міокарда, у яких виникає нудота та блювання.

= = Серцево-судинна система:

= При оцінці використан= ня = налбуфіну= гідрохлориду= при введені анестезії повідомлялося про підвищення частоти брадикардії у пацієнтів, які не отриму= вали атропін до операції.

= = Лабораторні дослідження:

= Налбуфіну= гідрохлорид= може впливати на результати ферментних методів виявлення опіоїдів, залежно від специфічності/чутливості тест-системи. За більш детальною інформацією зверніться до виробника тест-системи.<= /span>

= Серотоніновий= синдром.

= Опіоїдні= анальгетики можуть призвести до рідких, але потенційно небезпечних для життя станів в результаті одночасного застосування серотонін= ергічних препаратів, Необхідно одразу ж звернутися за медичною допомогою у разі виникнення симптомів серотонінового синдрому. Необхідно повідомити лікуючих терапевтів про прийом a6o планування прийому = серотонінерічних препаратів.=

Взаємодія з інгібітором мон= оаміноксидази:

Необхідно уникати застосування НАЈІБУФІН-ЗДРАВО ІH'ЄKЦIÏ при в= икористанні будь-яких препаратів, що інгібують моноаміноксидазу. При застосуванні НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ не слід розпочинати прийом інгібіторів = МАО.

= = Пацієнти літнього віку

= Пацієнти літнього віку (віком від 65 років) можуть мати підвищену чутливість до налбуфіну гідрохлориду у зв’язку з частим зниженням функц= ії печінки, нирок або серця, супутніми захворюваннями або іншою супутньою терапією. Необхідно дотримуватися обережності при виборі дозування. Зазвичай застосування препарату починають з мінімальних ефективних доз.

= Основним ризиком для літніх пацієнтів, які застосовують опіоїди, є пригнічення дихання, що виникає в результаті застосування великих початкових доз пацієнтам, у яких відсутня толерантність до опіоїд= ів, або при введенні опіоїдів одночасно з іншими препаратами, що пригнічують дихання. Для літніх пацієнтів застосування налбуфіну гідрохлориду не= обхідно починати з найменшої дози та повільно титрувати до настання терапевтичного ефекту.

= Відомо, що налбуфіну гідрохлорид зна= чною мірою виводиться нирками, тому ризик побічних реакцій вище у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Оскільки літні пацієнти частіше мають знижену функцію нирок, слід дотримуватися обережності при підборі дози з обов’язков= им моніторингом функції нирок.
= = Канцерогенез

= Дослідження, проведен= і на тваринах з пероральним застосуванням доз 200 мкг/мл [у 12 разів перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для людини (МРД= Л)] та 200 мг/добу (у 6 разів вище за МРДЛ), довели, що ка= нцерогенність відсутня.

= = Мутагенез

= Налбуфіну= гідрохлорид викликав підвищену частоту мутацій у тесті на лімфоми тварин. Препарат не проявляв мутагенної активності у тесті Еймса з чотирма бактеріальними штамами, у тестах ГГФТ (гіпокса= нтин-гуанін-фосфорибозил-трансферази) яєчників китайського хом’яка або у тесті сестринського хроматидного обміну. Кластогенна активність не спостерігалася у мік= роядерному тесті у мишей та в аналізі цитогенності кісткового мозку у щурів.

= Налбуфін= містить: 0,13 ммоль = (або 3 мг) натрію на дозу 10 мг лікарського засобу і 0,26 ммоль (або 6 мг) натрі= ю на дозу 20 мг, тобто майже вільний від натрію.=

=

= Застосування у період вагітності або годування груддю.=

Вагітність

Тривале застосування опіоїдних аналгетиків під= час вагітності може викликати синдром відміни у новонароджених. Наявних даних застосування налбуфіну гід= рохлориду вагітним жінкам недостатньо, щоб визначити існування ризиків серйозних вроджених дефектів та викидня.

У репродуктивних досліджен= нях на тваринах налбуфіну гідр= охлорид знижував виживання і масу тіла дитинчат при застосуванні вагітним самкам щу= рів на пізніх термінах вагітності і протягом всього періоду лактації у дозах, щ= о у 1,7 раза більше МРДЛ, а також при застосуванні = самкам і самцям щурів або до спарювання, або протягом всього періоду вагітності та лактації. Ніяких вад розвитку не спостерігалося ні у щурів, ні у кроликів п= ри застосуванні доз, що у 6,1 і 3,9 раза перевищую= ть МРДЛ.

Передбачуваний фоновий риз= ик серйозних вроджених дефектів і викидня для людини невідомий. Усі вагітності мають фоновий ризик вродженого дефекту, викидня або інших несприятливих наслідків. У загальній популяції США передбачуваний фоновий ризик основних вроджених дефектів і викиднів при клінічно визнаних вагітностях становить 2= –4 % та 15–20 % відповідно.

Несприятливі реакції у плода/новонародженого

При застосуванні = налбуфіну= гідрохлориду= під час переймів повідомлялося про брадикардію у плода. Налоксон може усунути цю дію лікарського засобу. Хоча дані про брадикардію плода на більш ранніх строках вагітності відсутні, є можливість виникнення такого ефекту. Слід уникати застосування = налбуфіну= гідрохлориду= = вагітними жінками, за винятком тих випадків, коли потенційна користь для матері перев= ажає ризик для плода та за умови застосування належних заходів, таких як контрол= ь за станом плода, для виявлення та усунення будь-якої можливої побічної дії на плід.

Застосування під час перей= мів та пологів:

= Під час пологів лікарський засіб слід застосову= вати під суворим медичним наглядом жінкам із розкриттям шийки матки не більше ні= ж 4 см. У такому випадку слід уникати внутрішньовенного введення. =

Налбуфіну= гідрохлорид= у значній кількості та швидко прон= икає через плацентарний бар’єр, співвідношення вмісту лікарського засобу в крові плода та матері варіюється від 1:0,37 до 1:6. Побічні дії на плід та на новонародженого, про які повідомлялося після введення = налбуфіну матері під час переймів, включали брадикардію плода, пригнічення дихання при народженні, апное, ціаноз та гіпотонію. Деякі з цих ефектів були загрозливи= ми для життя. Введення налоксону матері під час пе= реймів в деяких випадках нормалізувало таку дію лікарського засобу. Повідомлялося = про тяжку та затяжну брадикардію плода. Мали місце випадки незворотного неврологічного ураження, яке пов’язують з брадикардією плода. Також повідомлялося про синусоїдальний пульс плода, пов’язаний із застосуванням <= /span>= налбуфіну= гідрохлориду= . НАЛ= БУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ слід застосовувати під час переймів та пологів тільки за наявності чітких показань та тільки в тому ра= зі, якщо потенційна користь переважає ризик для дитини. У разі застосування налбуфіну новонароджених слід контролювати на предмет пригнічення дихання, апное, брадикардії та аритмій.

Годування груддю

Виходячи з обмежених наявних даних, можна припустити, що налбуфіну= = гідрохлорид про= никає в грудне молоко, але в незначних кількостях (менше 1% введеної дози), та не= має значного клінічного ефекту. Дітей, які отримували налб= уфіну гідрохлорид з грудним молоком, необхідно контро= лювати на наявність ознак надмірної седації та пригніч= ення дихання. У дітей, що перебувають на грудному вигодовуванні, може спостеріга= тися синдром відміни при припиненні введення матері опіоїдн= ого анальгетику або при припиненні годування груддю. = Б= ули описані кілька випадків гіпотонії та зуп= инки дихання у грудних дітей після застосування матерями похідних морфіну в доза= х, що перевищували терапевтичні дози.

= Таким чином, годування груддю протипоказано у разі тривалого застосування цього лікарського засобу.

= У рамках застосування препарату в акушерській практиці грудне вигодовування є можливим.

=

= Фертильність

= У дослідженнях на тваринах не спостерігалося ніяких несприятливих ефектів з боку чоловічої та жіночої фертильності.=

=

= Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

= НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ = може впливати на розумові або фізичні здібності, необхідні для здійснення потенц= ійно небезпечної діяльності, наприклад, при керуванні автотранспортом або роботі= з механізмами, тому в період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

=

= Дози і спосіб введення для дорослих.

= НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ = призначають для підшкірного, внутрішньовенно= го та внутрішньом’язового введення.

= Початкова доза.=

= Звичайна рекомендована доза для дорослих скл= адає 10 мг для особи вагою 70 кг, лікарський засіб вводиться підшкірно, внутрішньом’язово або внутрішньовенно; за необхідност= і, лікарський засіб в цій дозі може вводитися з інтервалом у 3-6 годин. Дозу с= лід коригувати відповідно до інтенсивності больового синдрому, фізичного стану пацієнта та враховувати взаємодію з іншими одночасно застосовуваними лікарськими засобами. У осіб, у яких відсутня толерантність до налбуфіну гідрохлориду, максимальна рекомендована однократна доза складає 20 мг, а максимальна зага= льна добова доза складає 160 мг.
= Використання = НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ= , в якості додаткового засобу для збалансова= ного наркозу вимагає застосування більших доз ніж рекомендується для знеболення. Індукційні дози складають від 0,3 мг/кг до 3 мг/кг в/в,= що вводяться протягом 10-15 хвилин з підтримуючими дозами від 0,25 до 0,5 мг/к= г, що вводяться окремими внутрішньовенними ін’єкціями. Застосування лік= арського засобу може супроводжуватися пригніченням дихання, = яке може бути нейтралізоване антагоністом опіатних рецепторів налоксону гідро= хлоридом.

Поступове підвищення дози та підтримуюча терапія.=

В кожному окремому випадку проводять поступове підвищення дози = НАЛ= БУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ, до дози, що забезпечує адекватне знеболенн= я та мінімізує побічні реакції.

Якщо інтенсивність болю підвищується після стабілізування дози, спробуйте ідентифікувати джерело посилення болю, перед тим як підвищити дозу <= /span>лік= арського засобу. За наявності неприйнятних побічних реакцій, пов’язаних з використанням опіоїдних анальгетик= ів, розгляньте можливість зменшення дози. Проводять корекцію дози для досягнення належного балансу між знеболенням та побічними реакціями, викликаними опіоїдними анальгетиками.

Відміна = = <= /p>
Зменшення дози проводять поступово, знижуючи її на 25%-50% кожні 2-4 дні, з проведенн= ям ретельного контролю за ознаками та симптомами синдрому відміни. Якщо у паці= єнта виникають такі ознаки чи симптоми, дозу підвищують до попереднього рівня і зниження проводять ще повільніше або ж збільшуючи інтервал між зниженнями д= ози, або зменшуючи відсоток, на який знижується доза, або ж застосовують обидва = варіанти.

Діти.

Безпека та ефективність лікарського засобу НАЛ= БУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ у дітей віком до 18 років= не визначалась.

Передозування.<= /span>

У разі передозування лікарським засобом можливі такі симптоми: пригнічення дихання, періодичне дихання Чейна — Стокса; сонливість, дисфорія, зміна свідомості аж до коми; артеріальна гіпотензія, недостатність кровообігу, поглиблення ком= и, рабдоміоліз, що прогресує до ниркової недостатності.<= o:p>

Гостре передозування при одночасному застосуванні налбуфіну гідрохлориду з іншими опіоїдами<= /span> або препаратами, що пригнічують ЦНС, може проявлятися пригніченням дихання, сонливістю, що прогресує до ступору чи коми, слабкістю скелетних м’язів, холодною і липкою шкірою, звуженням зіниць, іноді може бути набряк легень, брадикардія, артеріальна гіпотензія, часткова а= бо повна обструкція дихальних шляхів, нетипове хропіння та летальний кінець. У випадках передозування при гіпоксії може спостерігатися виражений мідріаз.<= o:p>

Лікування передозування.

У разі передозування, перш= за все, слід відновити прохідність та захист дихальних шляхів, а також, за необхідності, забезпечити допоміжну чи контрольовану штучну вентиляцію леге= нь. При наданні допомоги під час циркуляторного шок= у та набряку легень застосовують інші підтримуючі заходи (включно із застосуванн= ям кисню та вазопрессорів).

На ранній стадії передозув= ання пацієнтам у свідомості застосовують активоване вугілля внутрішньо.

Антагоністи опіоїдів, налоксон або налмефен є специфічними протиотрутами від пригнічення дихання, викликаного передозуванням опіоїдів. У= разі клінічно значущого пригнічення дихання або кровообігу, викликаних передозуванням налбуфіну г= ідрохлориду, необхідно вводити антагоніст опіоїдів. Антагоні= сти опіоїдів не слід призначати при відсутності клінічно значущого пригнічення дихання або кровообігу, викликаного передозуванням налбуфіну гідрохлориду.

Оскільки очікується, що тривалість відміни опіоїдів буде менша, ніж тривалість дії налбуфіну г= ідрохлориду, необхідно ретельно контролювати стан пацієнта до повного відновлення диханн= я. Якщо відповідь на опіоїдний антагоніст є субоптимальною або носить короткочасний характер, пот= рібно вводити додатковий антагоніст відповідно до інструкції із застосування лікарського засобу.

У людини, фізично залежної= від опіоїдів, введення рекомендованої звичайної дози антагоніста прискорить гострий синдром відміни. Ступінь вираженості симптомів відміни буде залежати від ступеня фізичної залежності та дози введеного антагоніста. Якщо прийнято рішення про лікування тяжкої дихальної недостатності у фізично залежного пацієнта, введення антагоніста слід почин= ати з обережністю, шляхом титрування меншими, ніж зазвичай, дозами антагоніста.= =

Побічні реакції.<= /span>

У пацієнтів, яким застосовують НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ, найчастіше спостерігаються реакції седативного характеру.

До менш частих реакцій відносяться: пітливість/липкий піт, нудота/блювання, запаморочення/ вертиго, сухість у роті, головний біль.

Інші побічні реакції включають:

З боку нервової системи: почуття щастя, ворожість, незвичайні сни, слабкість, відчуття тяжкості, оніміння, поколювання, запаморочення, головний біль, м’язова ригідність, підвищення внутрішньочерепного тиску.

Психічні порушення: звикання до препарату, психоміметичні реакції, невротичні реакції, сонливіст= ь, депресія, плач, сплутаність свідомості, дизфорія, порушення мовлення, зміна настрою, неспокій, знервованість (невгамовність), галюцинації, ейфорія, відчуття нереальності.

Можливість виникнення фізичної та психічної залежності, а також толерантності під час тривалого лікування така ж сама, як і при застосуванні інших похідних морфі= ну.

Виявлено, що частота виникнення психотоміметичних ефектів, таких як відчуття нереальності, деперсоналізація, марення, дисфорія і галюцинації, менша, ніж у пентазоцину. =

З боку серцево-судинної системи: гіпертонія, гіпотонія, брадикардія, тахікардія, ортостатична гіпотензія, відчуття серцебиття.

З боку органів зору: нечіткість або порушення зору, міоз.=

З боку шлунково-кишкового тракту: запор, нудота, блювання, сухість у роті, спазми, диспепсія, гіркота в роті, біль в животі.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функціональних показників печінки, спазм жовчовивідних шляхів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: антидіуретичний ефект, спазм сечовивідних шляхів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:= зниження лібідо або потенц= ії, аменорея або безпліддя.

З боку дихальної системи: пригнічення, диспное, астма, набряк легень.

З боку шкіри: свербіж, печіння, кропив’янка.

Алергічні реакції: анафілактичні/анафілактоїдні реакції та інші серйозні реакції гіперчутливості після застосування налбуфіну, що можуть вимагати негайного підтримувального медичного лікування. Ці реакції можуть включати, шок, респіраторний дистрес-синдром, зупинку дих= ання, брадикардію, зупинку серця, гіпотензію, набряк гортані. Деякі з цих алергічних реакцій можуть бути небезпечними для життя. Інші повідомлення про реакції алергічного типу включають стридор, бронхоспазм, хрипи, набряки, висипання, свербіж, нудоту, блювання, підвищену пітливість, слабкість та тремтіння. =

Інше: ускладнення мовлення, імперативні позиви до сечовипускання, розмитість зору, припливи та відчуття теплоти, реакції в місці ін’єкції, наприклад, біль, набряк, почервоніння, печіння та відчуття жару.

Під час застосування лікарського засобу в акушерській практиці – пригнічення ди= хання у новонароджених, яке може бути довготривалим або із затримкою циркуляції.<= /span>

Дані щодо післяреєстраційного застосування

Нижченаведені побічні реакції були виявлені під час застосування налбуфіну гідрохлориду після в післяреєстр= аційний період. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі і вони виявляються у популяції невідомого розміру, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв’язок із впливом лікарського засобу.

Біль у животі, гіпертермія, пригнічення або втрата свідомості, сонливість, тремор, неспокі= й, набряк легень, збудження, судоми і реакції у місці введення, такі як біль, набряк, почервоніння, печіння і відчуття жару. Зафіксовано летальні випадки= від тяжких алергічних реакцій при застосуванні налбуфіну гідрохлориду. Повідомлялося про смерть плода при застосуванні налбуфіну гід= рохлориду матерям під час переймів та пологів.=

Серотоніновий синдром

Повідомлялося про вип= адки серотонінового синдрому, потенційно небезпечног= о для життя стану, при одночасному застосуванні опіоїдів із серотонінергічними препаратами.

Наднирковозалозна недостатність

Повідомлялося про вип= адки наднирковозалозної недостатності при застосуван= ні опіоїдів,          частіше — після застосування більше 1 місяця.

Повідомлення про підо= зрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу мають вели= ке значення. Це дає змогу вести моніторинг співвідношення користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Спеціалісти галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції через державну систем= у фармаконагляду.

Термін придатності.

2 роки.<= /span>

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не = вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /span>

Несумісність.

Не слід змішувати в одному шприці з іншими ін’єкційни= ми розчинами.

НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ сумісний з 0,9 % розчином на= трію хлориду, 5 % розчином глюкози і розчином Хартмана.

<= /span>

Упаковка.

По 1 мл або по 2 мл в ампул= і, по 5 ампул у блістері, по 1 або по 2 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.<= /span>

Виробник.=

Приватне акціонер= не товариство «Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., м. Харків, вул. Севе= рина Потоцького, 36.

Заявник.<= /b>

ТОВ «ЗДРАВО».<= /p>

Місцезнаходження заявника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, Л= іт. А.

&n= bsp;