ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /b>

МЕТФОРМІН САНДОЗ^®

(METFORMIN SANDOZ^®)

<= /b>

Склад:<= /b>

діюча речовина: метформін;<= o:p>

1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 500 мг або 850 мг;

допоміжні речовини: повідон, магнію стеарат; =

плівкове по= криття: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000.
<= /p>
Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Осн= овні фізико-хімічні властивості:

таблетки по= 500 мг: круглі білі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тиснення= м «М 500» з одного боку та гладкі з іншого боку;

таблетки по= 850 мг: овальні білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «М 850»= з одного боку та розподільчою рискою з іншого боку.

<= /p>
Фармакотерапевтична група.

Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком і= нсулінів. Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.

<= /p>
Фармакологі= чні властивості.

Фармакодина= міка.

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує у плазмі крові як початковий рівень глюкози, так і рівень глюкози після прийому їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту.

Метформін діє трьома шляхами:=

– призво= дить до зниження продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;

– покращ= ує чутливість до інсуліну у м’язах за рахунок поліпшення захоплення та утилізації периферичної глюкози;

– затрим= ує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтета= зу. Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози (GL= UT).

Під час застосування метформіну маса тіла паціє= нтів залишалася стабільною або помірно знижувалася. Окрім дії на глікемію, метфо= рмін сприятливо впливає на ліпідний обмін. При прийомі препарату у терапевтичних дозах відзначено, що метформін знижує рівні загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності і тригліцеридів.

Фармакокіне= тика.

Всмоктуванн= я. Після перорального прийому метформін майже повністю абсорбується з травного тракт= у, 20–30 % виводиться з фекаліями. Час досягнення максимальної концентрації (Т= _max) становить 2,5 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 50–60 %.=

Після перорального застосування абсорбція метформіну є насичуваною і неповною.

Передбачається, що фармакокінетика абсорбції метформіну є нелінійною. При застосуванні рекомендованих доз метформіну і режимів дозування стабільні концентрації у плазмі крові досягаються протягом 24–48 годин і становлять менше 1 мкг/мл. У контрольованих клінічних дослідженнях максимальні рівні метформіну у плазмі крові (С_mах) = не перевищували 5 мкг/мл навіть при застосуванні максимальних доз. =

При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і злегка уповільнюється.

Після перорального застосування дози 850 мг спостерігалося зниження максимальної концентрації у плазмі крові на 40 %, з= меншення AUC – на 25 % і збільшення на 35 хвилин часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові. Клінічна значущість цих змін невідома.

Розподіл. <= /span>Зв’язування= з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація в крові нижча, ніж у плазмі крові, і досягається вона приблизно через той самий час. Еритроцити, імовірніше за все, представляють другу кам= еру розподілу. Середній об’єм розподілу (V_d) коливається у діапазоні= 63–276 л.

Метаболізм.= Метформін виводиться у незмінному вигляді з сечею. Метаболітів у людини не виявлено. =

Виведення. = Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв; це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому дози період напіввиведення становить приблизно 6,5 год= ини. При порушенні функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно до клір= енсу креатиніну і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

<= /p>
Клінічні характеристики.=

Показання.

Цукровий ді= абет 2 типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізичних навантажень, особ= ливо у хворих з надлишковою масою тіла;

- як монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами, або сумісно з інсуліном для лікування дорослих;<= o:p>

- як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування дітей віком в= ід 10 років та підлітків.

Для зменшення ускладнень діабету у дорослих пацієнтів з цукровим діабет= ом 2 типу і надлишковою масою тіла, як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

<= /p>
Протипоказа= ння.

= –      = Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента препарату;

–      = будь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприклад, лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз);<= /o:p>

= –      = діабетич= на прекома;

= –      = ниркова недостатність тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ)          < 30 мл/хв);

= –      = гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як:

зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;

–&nb= sp;       захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність, дихал= ьна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;

= –      = печінкова недостатність, гост= ре отруєння алкоголем, алкоголізм.

&nb= sp;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінац= ії, що не рекомендується застосовувати= .

Алкоголь. <= /span>Гостра алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком виникнення лактоацидозу, особливо у випадк= ах голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності. При лікуванні метформіном слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять спирт.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через            48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки та встановле= ння стабільного стану функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози»= та «Особливості застосування»).

Комбінації, що слід застосову= вати з обережністю.

Деякі лікар= ські засоби, наприклад, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензинперет= ворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II і діуретик= и, особливо петльові діуретики, можуть негативно вплинути на функцію нирок, що може збільшити ризик виникнення лактоацидозу. На початку лікування вищезазначеними лікарськими засобами або їх використанні в комбінації з метформіном необхідно здійснювати ретельний контроль функції нирок.<= i>

Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхі= дно частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування.= Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу метформіну.

Транспортери органічних катіонів (OCT). Метформін є субстратом обох транспортерів OCT1 і OCT2. Супутнє застосування метформіну з:

-    інгібіторами OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективність метформіну;

- індуктора= ми OCT1 (такими як рифампіцин) може збільшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективність метформіну;

- інгібіторами= OCT2 (такими як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) = може знизити ниркове виведення метформіну з наступним збільшенням концентрації метформіну в плазмі крові;

- інгібіторами обох OCT1 і = OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може= вплинути на ефективність та ниркове виведення метформіну.

Тому рекомендується проявляти особливу обережні= сть при супутньому застосуванні цих препаратів з метформіном, особливо пацієнта= м з порушенням функції нирок, оскільки концентрації метформіну у плазмі крові можуть зрости. У разі необхідності слід зважити можливість коригування дози метформіну, оскільки інгібітори/індуктори OCT можуть вплинути на ефективні= сть метформіну.

<= /b>

Особливості застосування.

Лактоацидоз= є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-легеневому захворюванні або сепс= исі. При гострому погіршенні функції нирок відбувається кумуляція метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоацидозу.

У разі зневоднення (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення споживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну і зверну= тися за медичною допомогою.

Пацієнтам, = які отримують метформін, слід з обережністю розпочинати лікування засобами, що можуть гостро погіршити функцію нирок (наприклад, гіпотензивними препаратам= и, сечогінними засобами та НПЗП). Інші фактори ризику виникнення лактоацидозу включають надмірне споживання алкоголю, печінкову недостатність, недостатньо контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування і будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарських засобів, що можуть призвести до лактоацидозу (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємод= ія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти та/або особи, які<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-fa= mily: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> здійснюють за ними догляд, мають бути проінформовані про ризик розвитку лактоацидозу. Характерними ознаками = лактоацидозу є ацидотична задишка, біль у животі, м’язові судоми, астенія та гіпотермія, у подальшому можливий розвиток коми. У разі появи будь-якого симптому виникнення лактоацидозу пацієнт повинен припинити застосування метформіну і негайно звернутися до лікаря. =

Діагностичні результати лабораторних досліджень= – зниження рівня pH крові (<= ; 7,35), підвищення сироваткової концентрації лактату у плазмі крові (> 5 ммоль/л) і підвищення аніон= ного інтервалу та підвищення співвідношення вмісту лактат/піруват.

Функція нирок. ШКФ слід оцінювати до початку лікування і регулярно після його завершення (див. розд= іл «Спосіб застосування та дози»). Застосування метформіну протипоказане паціє= нтам із ШКФ < 30 мл/хв і має бути тимчасово припинене у разі наявності захворювань, що змінюють функцію нирок (див. розділ «Протипоказання»).=

Серцева функція. Пацієнти = із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та нирко= вої недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та нирко= вої функції. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).=

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може спричинити контраст-індуковану нефропа= тію, що призводить до накопичення метформіну і збільшення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під ч= ас проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Взаємодія з ін= шими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування метформіну під час хірургічного втру= чання, яке проводять під загальною, спінальною або епідуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновл= ення перорального харчування, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок.

Діти= . До початку лікування метформіном має бути підтверджений діагноз цукрового діабету   2 типу. За результатами однорі= чних контрольован= их клінічних досліджень не виявлено впливу метформіну на зріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних щодо дії метформіну на зріст і статеве дозрівання при більш тривалому застосуванні метформіну, тому рекомендоване уважне спостереження за цими параметрами у дітей, які лікуються метформіном, особливо у період статевого дозрівання.

Діти віком від 10 до 12 років. За даними досліджень ефективніс= ть і безпека застосування метформіну у даної групи пацієнтів не відрізнялися від такої у дітей старшого віку та підлітків. Препарат слід призначати з особли= вою обережністю дітям віком від 10 до 12 років.

Інші застережні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуват= ися дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну пацієнтів.<= /span>

Монотера= пія метформіном не спричиняє гіпоглікемії, однак слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідами).

&nb= sp;

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій і перинатальної летальності. Є обмежені дані застосування метформіну вагітним жінкам, що не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. Доклінічні дослідження не виявили негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, пологи та післяпологовий розвиток. У разі планування вагітності, а також у випадку настання вагітності для лікування діабету рекомендовано застосовувати не метформін, а інсулін для підтримки рівня глюкози крові максимально наближен= им до нормального, задля зменшення ризику розвитку вад плода.

Годування = груддю. <= /span>Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених /немовлят, які знаходилися на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігалися. Оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення щодо припинення го= дування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильніст= ь. Метформін= не впливав на фертильність тварин при застосуванні у дозах         600 мг/кг/на добу, що майже у= 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрах= унку на площу поверхні тіла.

&nbs= p;

Зда= тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат не впливає на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, оскільки монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікемії.

= Cлід з обережністю застосовувати метформін у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін, репаглінід, меглітиніди) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (ШКФ ≥ 90 мл/хв).=

Монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.=

Дорослі. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг 2–3 рази на добу під час або пі= сля прийому їжі.

Через 10–15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зменшенню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 3000 м= г на добу, розподілена на 3 прийоми.

У випадку переходу з іншого протидіабетичного засобу до лікуван= ня метформіном необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного засобу.

Комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терап= ії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або      850 мг метформіну 2–3 рази на добу,= у той час як дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання р= івня глюкози у сироватці крові.

У пацієнтів літнього віку можливе зниження функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбира= ти на основі оцінки функції нирок, яку необхідно проводити регулярно (див. роз= діл «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність.= ШКФ слід оцінювати до початку лікування лікарськими засобами, що містять метформін, = та після початку лікування принаймні щорічно. Пацієнтам з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та пацієнтам літнього віку = слід проводити ретельний моніторинг функції нирок якомога частіше, наприклад, ко= жні 3–6 місяців.

ШКФ (мл/хв)<= /o:p>

Загальна максимальна добова доза (має бути розділена на 2–3 добові дози)

Додаткова= інформація

60–89

3000 мг

У разі зниження функції нирок рекомендується розглянути можливість зменшення доз= и.

45–59

2000 мг

Перед початком застосування метформіну слід розглянути фактори, що можуть збіль= шити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»). Початкова доза становить не більше половини максимальної дози.=

30–44

1000 мг

< 30

-

Застосува= ння метформіну протипоказане.

Діти.

Монотерапія= або комбінована терапія сумісно з інсуліном.=

Лікарський засіб Метформін Сандоз^® з= астосовувати дітям віком від 10 років та підліткам. Зазвичай початкова доза становить 50= 0 мг або 850 мг 1 раз на добу під час або після прийому їжі. Через 10–15 днів до= зу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічн= их ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 2000 м= г на добу, розподілена на 2–3 прийоми.

Діт= и. Препарат можна застосовувати для лікування дітей віком від 10 років.

Передозування.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у ц= ьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть спричиняти виникнення лактоацидозу. У випадку розвитку лактоацидозу лікування препарат= ом необхідно припинити і терміново госпіталізувати хворого. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.=

<= /b>

Побічні реакції.

Найчастішими небажаними реакціями на початку лі= кування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми= у більшості випадків минають самостійно. Для попередження виникнення зазначен= их побічних явищ рекомендується повільне збільшення дозування та застосовування добової дози препарату у 2–3 прийоми.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифік= ують за такими категоріями: дуже часті      (≥ 1/10), часті (≥ 1/100, < 1/10), нечасті (≥ 1/1000,< 1/100), поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000), рідкісні (< 1/10000).

З боку обміну речовин:= рідкісні – лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»). При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В_{12,
що супроводжується зниженням його рівня у сироватці крові. Рекомендується враховувати таку можливу причину гіповітаміноз=
у В₁₂,
якщо у пацієнта наявна мегалобластна анемія.}

З боку нерв= ової системи: часті – порушення смаку.<= /o:p>

З боку травного тракту: дуже часті= – нудота, блювання, діарея, метеоризм, відсутність апетиту, біль у животі. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і, як правило, спонтанно зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травно= го тракту рекомендується повільне збільшення дози та застосовування препарату = 2–3 рази на добу під час або після прийому їжі.

З боку гепа= тобіліарної системи: рідкісні – порушення показників функції печінки або гепатити, що повніс= тю зникають після відміни метформіну.

З боку шкір= и та підшкірної клітковини: рідкісні – шкірні алергічні реакції, включаючи висипання, еритему, свербіж, кропив’янку.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.<= /span>

Спеціа= льні умови зберігання не вимагаються.

Зберігати в недоступн= ому для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по= 500 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 (10 × 3) або 12 (10 <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-fa= mily: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>× 12) блістерів у картонній коробц= і.

Таблетки по= 850 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 (10 × 3) або 12 (10= × 12)= блістерів у картонній коробці;

по 12 таблеток у блістері; по 10 (12 ×<= /span> 10) блістерів у картонній коробц= і.

&nb= sp;

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. <= /b>

Лек С. А., Польща/Lek S. A., Poland= .

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

95-010 Стриков, вул. Подліпіє, 16, Польща/16, Podlipie= Str., 95-010 <= /span>Strykow<= /span>, Poland (виробництво за повним циклом= );

вул. Доманієвська 50 С, Варшава, 02-672, Польща/ul. Domaniewska, 50 C, Warsz= awa= , 02-672, <= /span>Poland (пакування, випуск серії).

ШКФ (мл/хв)<= /o:p>	Загальна максимальна добова доза (має бути розділена на 2–3 добові дози)	Додаткова= інформація
60–89	3000 мг	У разі зниження функції нирок рекомендується розглянути можливість зменшення доз= и.
45–59	2000 мг	Перед початком застосування метформіну слід розглянути фактори, що можуть збіль= шити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»). Початкова доза становить не більше половини максимальної дози.=
30–44	1000 мг
< 30	-	Застосува= ння метформіну протипоказане.