УТВЕРЖДЕНi= 4;

ІНС= ;ТРУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікаl= 8;ського засобу

ЕЗОПРОТЕКТ<= o:p>

(EZOPROTECT)

Склад:<= /i>

діюча речовина: ез= 086;мепразол;

1 флакон місm= 0;ить езомепразоl= 3;у натрію 42,5 мг, щ = 86; еквівалентl= 5;о езомепразоl= 3;у 40 мг;

допоміжні речовини: ди= 085;атрію едетат, натрію гідроксид.=

&n= bsp;

Лікарс&#= 1100;ка форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкці = 81; та інфузій.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: біла або майже біла, однорідна, пориста мас = 72;.

Фармак&#= 1086;терапевтич= на група. Препарати, що застосовуюm= 0;ься при розлада = 93; кислотностo= 0;. Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофk= 2;геальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Інгібітори протонної помпи (ІПП). Ко= д АТХ A02B C05.

Фармак&#= 1086;логічні властивостo= 0;

Фармак&#= 1086;динаміка

Езомепразо&= #1083; є S-ізомером омепразолу, що пригнічу= 08; секрецію кислоти шлункового соку завдяк = 80; специфічноl= 4;у, спрямованоl= 4;у механізму дії. Він є специфічниl= 4; інгібітороl= 4; кислотної помпи парієтальнl= 0;х клітин. І R-, і S-ізомери омепразолу мають подібну фармакологo= 0;чну активність.

Місце т&= #1072; механізм ді= 11;

Езомепразо&= #1083; являє собою слабку основу, що ко&#= 1085;центруєтьс= я та перетворюєm= 0;ься на активну форму у дуже кислому середовищі секреторниm= 3; канальців парієтальнl= 0;х клітин, де інгібує фермент Н⁺К= ;⁺-АТФ-азу — кислотну помпу — та пригнічує я = 82; базальну, та= 082; і стимульов = 72;ну секрецію кислоти.

Вплив н&= #1072; секрецію шлункового соку

Через 5 днів пероральноk= 5;о прийому по 20 мг та 40 мг езомепразоl= 3;у рівень рН шлунка вище 4 зберігавсn= 3; відповідно = 74; середньому 13 годин та 17 годин протягом 24-годинного інтервалу у пацієнтів з= 10; симптоматиm= 5;ною гастроезофk= 2;геальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Ефект подіб= ;ний незалежно від того, застосовуєm= 0;ься езомепразоl= 3; перорально чи внутрішньоk= 4;енно. За допомого= 02; площі під фармакокінk= 7;тичною кривою «концентраm= 4;ія — час (AUC) як опосередкоk= 4;аного параметра концентрацo= 0;ї лікарськогl= 6; засобу у плазмі кров= 10; було продемонстl= 8;овано залежність між пригніч = 77;нням секреції кислоти та експозицієn= 2; після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у. При внутріш= ;ньовенному введенні езомепразоl= 3;у здоровим добровольцn= 3;м у дозі 80 мг у вигляді болюсної інфузії три = 74;алістю 30 хвилин із подальшим застосуванl= 5;ям лікарськогl= 6; засобу у вигляді тривалої внутрішньоk= 4;енної інфузії зі швидкістю 8 мг/год тривалістю 23,5 години рівень рН шлунка вище 4 та вище 6 зберігавсn= 3; відповідно = 74; середньому 21 годину та 11–= 13 годин протягом 24-годинного інтервалу. Т= ерапевтичнl= 0;й ефект пригніченнn= 3; секреції кислоти

При пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і езомепразоl= 3;у в дозі 40 мг приблизно 78 % пацієнтів і = 79; рефлюксним езофагітом одужують через 4 тижні, 93 % — через 8 тижнів лікування. У рандомізо= ;ваному подвійно сліпому плацебо-кон = 90;рольованом&#= 1091; клінічному дослідженнo= 0; пацієнтів і = 79; ендоскопічl= 5;о доведеною пептичною виразкою класу Іа, Іб, ІІа або ІІб (9 %, 43 %, 38 % та 10 % відп&= #1086;відно) за Форресто = 84; рандомізувk= 2;ли до груп застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у, розчину для інфузій (n =3D 375), або плацебо (n = =3D 389). Після ендоскопічl= 5;ого гемостазу пацієнтам вводили або езомепразоl= 3; у дозі 80 мг у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії тривалістю 30 хвилин із подальшою тривалою інфузією зі швидкістю 8 мг/год, або плацебо протягом 72 годин. Після початковогl= 6; 72-годинного періоду всі = 93; пацієнтів п = 77;реводили на відкрити = 81; пероральниl= 1; прийом езомепразоl= 3;у в дозі 40 мг протягом 27 днів для пригніченнn= 3; кислотної с = 77;креції. Частота повторної кровотечі протягом 3 діб становила 5,9 % у групі прийому езо = 84;епразолу та 10,3 % у групі плацебо. Через 30 днів після терапії час = 90;ота повторних кровотеч у групі прийо = 84;у езомепразоl= 3;у та плацебо становила відповідно 7,7 % та 13,6 %.

Інші ефекти, пов’язані з пригніченнn= 3;м секреції кислоти

У період лікування антисекретl= 6;рними засобами рівень гастрину в сироватці крові зрост = 72;є у відповідь на зниження секреції ки = 89;лоти. Рівень хромограніl= 5;у А (CgA) також зро = 89;тає внаслідок зменшення кислотностo= 0; шлункового соку. Через підвищення рівня CgA можливий вплив на результати лабораторнl= 0;х досліджень = 79; виявлення нейроендокl= 8;инних пухлин. Опубліковаl= 5;і дані свідчать пр = 86; те, що лікування ІПП слід припинити протягом періоду від 5 днів до 2 тижнів до вимірювань рівня CgA, щоб рівень CgA нормалізувk= 2;вся, оскільки це = 81; показник може бути підвищений після лікування інгібітораl= 4;и протонної помпи (ІПП). Пі= двищення кількості ентерохромk= 2;фіноподібн= 080;х клітин, можливо пов’язане з= 10; збільшенняl= 4; рівня гастрину, спостерігаl= 3;ося у деяких пацієнтів у період довготриваl= 3;ого лікування пероральниl= 4; езомепразоl= 3;ом. Ці результати вважаються клінічно незначущимl= 0;.

На тлі довготриваl= 3;ого лікування пероральниl= 4;и антисекретl= 6;рними лікарськимl= 0; засобами відзначалоl= 9;я деяке зростання частоти утворення шлункових гландулярнl= 0;х кіст. Ці зміни є фізі= 086;логічним наслідком вираженого пригніченнn= 3; секреції шлункового соку, мають доброякіснm= 1; та оборотну природу.

Зменшення кислотностo= 0; шлункового соку із будь-яких причин, у тому числі внаслідок з = 72;стосування ІПП, призвод= 080;ть до збільшення = 91; шлунку кількості б = 72;ктерій, що зазвичай наявні у шлунково-ки = 96;ковому тракті. Лікування ІПП може дещ= 086; збільшуватl= 0; ризик шлунково-ки = 96;кових інфекцій, зумовлених, наприклад, Salmone= lla та Campylobacter, а у госпіталізl= 6;ваних пацієнтів — = 084;ожливо, також Clostridium difficile.=

Педіа= ;трична популяція<= /span>

У плацебо-кон = 90;рольованом&#= 1091; дослідженнo= 0; (98 хворих віком від 1 до = 11 місяців) оцінювалисn= 0; ефективнісm= 0;ь та безпека застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу в пацієнтів і = 79; ознаками та симптомами ГЕРХ. Езомепразоl= 3; 1 мг/кг 1 раз на добу вводил = 80; перорально протягом 2 тижнів (відкрита фаза), а 80 пацієнтів б = 91;ло включено протягом 4 додаткових тижнів (подвійно сліпа фаза відміни лікування). Не спостерігаl= 3;ось суттєвої різниці між езомепразоl= 3;ом і плацебо щодо досягнення = 87;ервинної кінцевої точки та припинення = 83;ікування через погіршення симптомів.=

У плацебо-кон = 90;рольованом&#= 1091; дослідженнo= 0; (52 пацієнти віком <1 місяця) оцінювали ефективнісm= 0;ь та безпеку застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу в пацієнтів і = 79; ГЕРХ. Езомепразоl= 3; 0,5 мг/кг 1 раз на добу вводил = 80; перорально протягом мі = 85;імум 10 днів. Не було суттєвої різниці між = 077;зомепразол&= #1086;м та плацебо щодо первинної к= 10;нцевої точки — змін= 080; кількості випадків симптомів ГЕРХ порівн= 03;но з вихідним рівнем.

Результати, отримані в процесі досліджень за участю пацієнтів дитячого віку, показують, щ= 086; дози езомепразоl= 3;у 0,5 мг/кг і 1,0 мг/кг у немовлят віком <1 місяця і 1–11 місяців відповідно знижують середній ві = 76;соток часу внутрішньоl= 9;травохідно= 075;о рН <4,0. Профіль безпеки застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу вияв = 80;вся подібним до такого у дорослих.=

У дослідже&#= 1085;ні, проведеномm= 1; за участю пе= 076;іатричних пацієнтів з ГЕРХ (віком від <1 до 17 рок= 110;в), які отримували тривале лікування І = 55;П, у 61 % дітей спостерігаl= 3;ася гіперплазіn= 3; ECL-клітин незначного ступеня, клі= 085;ічна значущість = 03;кої була невідомою; розвитку атрофічногl= 6; гастриту аб = 86; карциноїднl= 0;х пухлин не відзначалоl= 9;я.

Фармак&#= 1086;кінетика

Розпод&#= 1110;л

Уявний об’єм розподілу у стаціонарнl= 6;му стані у здорових добровольцo= 0;в становить п = 88;иблизно 0,22 л / кг маси тіла. Езомепразоl= 3; на 97 % зв’язує&= #1090;ься з білками плазми кров= 10;. Метаболізм та виведенн= 03;

Езомепразо&= #1083; повністю метаболізуn= 8;ться системою цитохрому Р450&= nbsp;(CYP). Основна частина метаболізмm= 1; езомепразоl= 3;у залежить ві = 76; поліморфноk= 5;о CYP2C19, що відпові&#= 1076;ає за утворенн= 03; гідрокси- та десметилмеm= 0;аболітів езомепразоl= 3;у. Решта метаболізмm= 1; забезпечуєm= 0;ься іншою специфічноn= 2; ізоформою, CYP3A4, що відповідає за утворенн= 03; езомепразоl= 3;у сульфону, основного метаболіту = 91; плазмі кров= 10;.

Нижченавед&= #1077;ні параметри відображаюm= 0;ь переважно фармакокінk= 7;тику у осіб із функціоналn= 0;ним CYP2C19 ферментом, тобто швидких метаболізаm= 0;орів. Загальний плазмовий кліренс ста = 85;овить приблизно 17 л/год після одноразовоo= 1; дози та приблизно 9 л/год після повторного застосуванl= 5;я. Період напі = 74;виведення (t_1/2) лікарсь= 082;ого засобу із плазми кров= 10; становить приблизно 1,3 години при повторному застосуванl= 5;і 1 раз на добу. Езомепразоl= 3; повністю виводиться із плазми крові між пр= 080;йомами, тенденції д = 86; його накопиченнn= 3; в організмі при застосуванl= 5;і 1 раз на добу не спостері = 75;ається. Основні мет= ;аболіти езомепразоl= 3;у не впливают= 00; на секрецію шлункового = 89;оку. Майже 80 % пероральноo= 1; дози езомепразоl= 3;у виводиться = 91; вигляді метаболітіk= 4; зі сечею, решта — з калом. Менше 1 % вихідної сполуки виводиться зі сечею. AUC зростає при повторному застосуванl= 5;і езомепразоl= 3;у. Це зростанн= 03; залежить ві = 76; дози та призводить до утворенн= 03; нелінійної залежності між дозою й AUC після повторного застосуванl= 5;я. Така залежн= 10;сть від часу та дози зумовлена зниженням пресистемнl= 6;го метаболізмm= 1; і системного кліренсу, спричинениl= 4;, вірогідно, пригніченнn= 3;м ферменту CYP2C19 езомепразоl= 3;ом та/або його с&#= 1091;льфоновим метаболітоl= 4;.

При повторному застосуванl= 5;і лікарськ = 86;го засобу в дозах 40 мг у вигляді внутрішньоk= 4;енних ін’єкцій середня максимальнk= 2; концентрацo= 0;я його у плазм= 110; крові становить п = 88;иблизно 13,6 мкмоль/л. Середня максимальнk= 2; плазмова концентрацo= 0;я після засто = 89;ування відповідниm= 3; пероральниm= 3; доз становить п = 88;иблизно 4,6 мкмоль/л. Менше зростання (приблизно н= 072; 30 %) загальної експозиції відзначаєтn= 0;ся при внутрішньоk= 4;енному застосуванl= 5;і порівняно і = 79; пероральниl= 4; прийомом. Відзначено лінійне дозозалежнk= 7; зростання експозиції при введенн= 10; езомепразоl= 3;у у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії тривалістю 30 хвилин (у дозі 40 мг, 80 мг або 120 мг) із подальшим його введенням у вигляді три = 74;алої інфузії (зі швидкістю 4 мг/год або 8 мг/год) протягом 23,5 години.

Особли&#= 1074;і групи пацієнтів<= /span>

Повіль&#= 1085;і метаболізаm= 0;ори. Прибl= 3;изно 2,9±1,5 % населення н = 77; має функціоналn= 0;ного ферменту CYP2C19 і називаєтьсn= 3; повільними метаболізаm= 0;орами. У цих осіб метаболізм = 77;зомепразол&#= 1091;, ймовірно, каталізуєтn= 0;ся переважно CYP3A4. Після багаторазоk= 4;ого пероральноk= 5;о прийому езомепразоl= 3;у в дозі 40 мг 1 ра= ;з на добу середня загальна експозиція була приблизно н = 72; 100 % вищою у повільних метаболізаm= 0;орів, ніж у осіб із функціоналn= 0;ним ферментом CYP2C19 (швидких метаболізаm= 0;орів). Середня максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі крові була підвищена приблизно н = 72; 60 %. Подібні відмінностo= 0; спостерігаl= 3;ися і при внутрішньоk= 4;енному введенні езомепразоl= 3;у. Ці відмінно = 89;ті не вимагают= 00; змін у дозуванні езомепразоl= 3;у.

Стать.<= /i> Післn= 3; одноразовоk= 5;о пероральноk= 5;о прийому езомепразоl= 3;у в дозі 40 мг середня загальна експозиція = 91; жінок прибл = 80;зно на 30 % вища, ніж у чоловіків. Залежної ві = 76; статі різниці не відзначаєтn= 0;ся при повторн = 86;му застосуванl= 5;і лікарськ = 86;го засобу 1 раз на добу. Подібні від= ;мінності спостерігаl= 3;ися при внутрішньоk= 4;енному застосуванl= 5;і езомепразоl= 3;у. Ці дані не впливають н = 72; дозування езомепразоl= 3;у.

Поруше&#= 1085;ня функції печінки. Метабо&= #1083;ізм езомепразоl= 3;у у пацієнтів із легкими або помірними порушеннямl= 0; функції печ= 10;нки може бути порушеним. У пацієнтів і = 79; тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки шви = 76;кість метаболізмm= 1; знижується, внаслідок чого загальна експозиція езомепразоl= 3;у зростає вдвічі. Тому пацієнтам і = 79; ГЕРХ та тяжк= 080;ми порушеннямl= 0; функції печінки не с= 083;ід перевищуваm= 0;и максимальнm= 1; дозу 20 мг. У раk= 9;і виразки, що кровоточитn= 0;, та тяжких порушень функції печінки після введення початкової болюсної дози 80 мг введення лі= ;карського засобу у вигляді тривалої внутрішньоk= 4;енної інфузії зі швидкістю максимум 4 мг/год протягом 71,5 години може бути достатнім. Езомепразоl= 3; або його основн= 10; метаболіти не виявляют= 00; тенденції до накопиченнn= 3; при застосуванl= 5;і 1 раз на добу.= П= орушення функції нирок. Не проводилосn= 3; досліджень за участю пацієнтів з= 10; зниженою функцією нирок. Оскільки ни= ;рки відповідаюm= 0;ь за виведенн= 03; метаболітіk= 4; езомепразоl= 3;у, але не за виведення основної сполуки, змі= 085; метаболізмm= 1; не очікується = 91; пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок.

Пацієн&#= 1090;и літнього віку. Метаболізм езомепразоl= 3;у незначним чином зміню= 08;ться в осіб літнього віку (71–80 рокіk= 4;).

Педіат&#= 1088;ична популяція. У рандомізовk= 2;ному відкритому міжнародноl= 4;у дослідженнo= 0; багаторазоk= 4;их доз езомепр = 72;зол застосовувk= 2;ли шляхом 3-хвилинної ін’єкції 1 раз на добу протягом 4 днів. Всього в досліджен = 85;я було залучено 59 дітей віком від 0 до 18 рокіk= 4;, 50 з яких (7 діте = 81; віком від 1 до 5 років) завершили дослідженнn= 3; та за резуль= 090;атами яких було оцінено фармакокінk= 7;тику езомепразоl= 3;у.

У таблиці 1 представлеl= 5;о результати системного впливу езомепразоl= 3;у після внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я шляхом ін’єкції тривалістю 3 хвилини у педіатричнl= 0;х пацієнтів т = 72; дорослих здорових добровольцo= 0;в. Значення в таблиці 1 представлеl= 5;о у вигляді се= 088;едніх геометричнl= 0;х (діапазону). Дозу 20 мг для дорослих застосовувk= 2;ли шляхом інфузії тривалістю 30 хвилин. Макс= 080;мальну рівноважну концентрацo= 0;ю лікарськогl= 6; засобу в плазмі кров= 10; (С_ss, max) оцінювали через 5 хвилин після введення до = 79;и у дітей у всіх вікови = 93; групах, а у дорослих пацієнтів — через 7 хвилин після введення дози 40 мг і по закінченню інфузії у дозі 20 мг.

Таблиц&#= 1103; 1

Вікова група

Дозова група

AUC (мкмол&#= 1100;⁎г/л)

С_ss, max(l= 4;кмоль/л)

0–1 місяць*

0,5 мг/кг (n =3D 6= )

7,5 (4,5–20,5)

3,7 (2,7–5,8)

1–11 місяців*

1,0 мг/кг (n =3D 6= )

10,5 (4,5–22,5)

8,7 (4,5–14,0)

1–5 років

10 мг (n =3D 7)

7,9 (2,9–16,6)

9,4 (4,4–17,2)

6–11 років

10 мг (n =3D 8)

6,9 (3,5–10,9)

5,6 (3,1–13,2)

20 мг (n =3D 8)

14,4 (7,2–42,3)

8,8 (3,4–29,4)

20 мг (n =3D 6)**

10,1 (7,2–13,7)

8,1 (3,4–29,4)

12–17 років

20 мг (n =3D 6)

8,1 (4,7–15,9)

7,1 (4,8–9,0)

40 мг (n =3D 8)

17,6 (13,1–19,8)

10,5 (7,8–14,2)

Дорослі

20 мг (n =3D 22)

5,1 (1,5–11,8)

3,9 (1,5–6,7)

40 мг (n =3D 41)

12,6 (4,8–21,7)

8,5 (5,4–17,9)

* Вікова група від 0 до 1 місяця включала пацієнтів з= 10; скоригованl= 0;ми віком (сума внутрішньоm= 1;тробного віку та віку після народження = 91; повних тижнях) ≥32 повних тижнів та <44 повних тижнів. Вікова груп = 72; від 1 до 11 місяців включала пацієнтів з= 10; скоригованl= 0;м віком ≥44 повних тижнів.

** Два пацієнти були виключені: один, більш ймовірно, у зв’язку зі зниженою активністю ізоферментm= 1; CYP2C19, другий — у зв’язку зі супутнім застосуванl= 5;ям інгібітора ізоферментm= 1; CYP3A4. Згідно з побудованоn= 2; моделлю, С_ss, max=після внутрішньоk= 4;енного введення езомепразоl= 3;у шляхом 10-хвилинної, 20-хвилинної та 30-хвилинно&= #1111; інфузії зменшиться = 74; середньому на 37–49 %, 54–66 % та 61–72 % відповідно = 91; всіх вікови = 93; групах та групах дозування порівняно з= 10; значенням Сss, max після 3-хвилинної ін’єкції.=

Кл&#= 1110;нічні характерисm= 0;ики

По= ;казання

= Дорос&= #1083;і:

= Антисекретl= 6;рна терапія у разі, коли неможливо застосовув= ати пероральни= й шлях введен= ;ня, наприклад:<= /o:p>

- гастроезофk= 2;геальна рефлюксна хвороба (ГЕР= 061;) у пацієнтів = 079; езофагітом та/або тяжкими симптомами рефлюксу;=

- лікування виразок шлунка, пов’язаних = 79; терапією нестероїднl= 0;ми протизапалn= 0;ними засобами (НПЗЗ);

- попередженl= 5;я виразок шлунка та дванадцятиl= 7;алої кишки, пов’язаних = 79; терапією НПЗЗ, у пацієнтів, які входять = 076;о групи ризик = 91;.

= Профілактиl= 2;а повторної кровотечі у пацієнтів після ендоскопіч= ного лікування гострої кровотечі внаслідок виразки шлунка або дванадцяти= палої кишки.

Діти віком від 1 до = 18 років:

= Антисекретl= 6;рна терапія у разі, коли неможливо застосовув= ати пероральни= й шлях введення, наприклад:<= /o:p>

-&nb= sp;        гаст= роезофагеаl= 3;ьна рефлюксна хвороба (ГЕР= 061;) у пацієнтів = 079; ерозивним рефлюксним езофагітом та/або тяжкими симптомами рефлюксу.

Протип&#= 1086;казання

-&nb= sp;        Підв= ищена чутливість до діючої речовини ез = 86;мепразолу, інших заміщених бензимідазl= 6;лів або до будь-якої з допоміжних речовин цьо = 75;о лікарськогl= 6; засобу.

-&nb= sp;        Езом= епразол, як і інші ІПП, не слід застосовувk= 2;ти одночасно з атазанавірl= 6;м та нелфінав= 10;ром (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємо&#= 1076;ія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій

Вплив езомепразоl= 3;у на фармакокінk= 7;тику інших лікарських засобів

Інгібі&#= 1090;ори протеази

Відзначена взаємодія омепразолу = 79; деякими інгібітораl= 4;и протеази. Клінічна значущість та механізм = 80; цих взаємодій н = 77; завжди відо = 84;і. Підвищення рівня рН шлункового соку в періо= 076; терапії омепразолоl= 4; може змінюв = 72;ти всмоктуванl= 5;я інгібіторіk= 4; протеази. Ін= 096;і механізми взаємодії можливі через пригн= 10;чення CYP2C19. Зниження сироватковl= 6;го рівня атаза = 85;авіру та нелфінавірm= 1; відзначалоl= 9;я при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і омепразолу, тому супутн= 00;о застосовувk= 2;ти ці лікарськ= 10; засоби не рекомендуєm= 0;ься. Супутнє застосуванl= 5;я омепразолу (40 мг 1 раз на добу) з атазанавірl= 6;м 300 мг / ритонавo= 0;ром 100 мг у здорових добровольцo= 0;в спричиняло значне зниження експозиції атазанавірm= 1; (зниження AUC, максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї (C_max) та мінімальноo= 1; концентрацo= 0;ї (C_min) приблизно н = 72; 75 %). Підвищення дози атазанавірm= 1; до 400 мг не компенсуваl= 3;о впливу омепразолу на експозицію атазанавірm= 1;. Супутнє зас = 90;осування омепразолу (20 мг на добу) з атазанавірl= 6;м 400 мг / ритонав= іром 100 мг у здорових добровольцo= 0;в знижувало експозицію атазанавірm= 1; приблизно н = 72; 30 % порівняно з експозицієn= 2;, відзначеноn= 2; при застосуванl= 5;і атазанавірm= 1; 300 мг / ритонав= іру 100 мг 1 раз на добу без застосуванl= 5;я омепразолу = 74; дозі 20 мг на добу. Супутн= 108; застосуванl= 5;я омепразолу (40 мг на добу) зменшувало середні значення AUC, C_{max та
C_min нелфінаk=
4;іру
на 36–39 %, а
середні
значення AUC, C_{max та
C_min фармакоl=
3;огічно
активного
метаболіту
=
52;8
— на 75–92 %.
Підвищення
концентрацo=
0;ї
саквінавірm=
1;
(що
застосовувk=
2;вся
одночасно з
ритонавіроl=
4;)
у сироватці
крові (80–100 %) сп=
086;стерігалос&=
#1103;
при
супутньому
застосуванl=
5;і
омепразолу (=
074;
дозі 40 мг на
добу).
Омепразол у
дозі 20 мг на
добу не
впливав на
експозицію
дарунавіру
(що
застосовувk=
2;вся
одночасно з
ритонавіроl=
4;)
та
ампренавірm=
1;
(у поєднанні
з
ритонавіроl=
4;).
Езомепразоl=
3;
у дозі 20 мг на
добу не
впливав на
експозицію
ампренавірm=
1;
(у поєднанні
із
ритонавіроl=
4;
або окремо).
Застосуванl=
5;я
омепразолу
=
74;
дозі 40 мг на до=
;бу
не змінювал
=
86;
експозицію
лопінавіру (=
091;
поєднанні з
ритонавіроl=
4;).
Через
подібність
фармакодинk=
2;мічних
ефектів та
фармакокінk=
7;тичних
властивостk=
7;й
омепразолу
=
81;
езомепразоl=
3;у
супутньо
застосовувk=
2;ти
езомепразоl=
3;
та
атазанавір
не
рекомендуєm=
0;ься,
а супутнє
застосуванl=
5;я
езомепразоl=
3;у
та
нелфінавірm=
1;
протипоказk=
2;не.}}

Метотр&#= 1077;ксат

При застосуванl= 5;і метотрексаm= 0;у разом із ІПП його рівень підвищувавl= 9;я у деяких пац= 110;єнтів. Може бути потрібне тимчасове припинення прийому езомепразоl= 3;у при застосу = 74;анні метотрексаm= 0;у у великих дозах.

Такрол&#= 1110;мус

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і езомепразоl= 3;у повідомлялl= 6;ся про підвище = 85;ня рівня такролімусm= 1; в сироватці крові. Потрo= 0;бно проводити посилений моніторинг концентрацo= 0;ї такролімусm= 1;, а також функ= 094;ії нирок (кліренс креатиніну), при необхід = 85;ості відкоригувk= 2;ти дозування такролімусm= 1;.

Лікарс&#= 1100;кі засоби, всмоктуванl= 5;я яких залежить ві = 76; рН

Пригніченн&= #1103; шлункової секреції на тлі терапії езомепразоl= 3;ом та іншими ІП= 055; може призво = 76;ити до послабленнn= 3; або посилення в = 89;моктування лікарських засобів, абсорбція яких залежить ві = 76; рівня рН шлункового соку. Як і при застосуванl= 5;і інших лікарських засобів, що зменшують кислотністn= 0; шлункового соку, всмоктуванl= 5;я таких препаратів, як кетокона = 79;ол, ітраконазоl= 3; та ерлотині = 73;, може послаб = 83;юватися, а всмоктуванl= 5;я дигоксину — посилюватиl= 9;я в період застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у. При супутньому застосуванl= 5;і омепразолу (20 мг на добу) та дигоксину у здорових добровольцo= 0;в біодоступнo= 0;сть дигоксину зростала на 10 % (до 30 % у двох із десяти учасників). Токсичні еф = 77;кти дигоксину відзначалиl= 9;я зрідка. Одна= 082; слід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при застосуванl= 5;і високих доз езомепразоl= 3;у пацієнтам літнього віку. Необхідно посилити моніторинг концентрацo= 0;ї дигоксину у = 082;рові пацієнта.

Лікарс&#= 1100;кі засоби, що метаболізуn= 2;ться CYP2C19

Езомепразо&= #1083; пригнічує CYP2C19 = 212; основний фермент, що метаболізуn= 8; езомепразоl= 3;. Тому п&= #1088;и поєднанні езомепразоl= 3;у з лікарськи = 84;и засобами, що метаболізуn= 2;ться CYP2C19, такими як д&= #1110;азепам, циталопрам, іміпрамін, кломіпраміl= 5;, фенітоїн, концентрацo= 0;я цих препаратів = 91; плазмі кров= 10; може зростати і може бути по= 090;рібним зменшення ї = 93; доз. Дослідж= 077;ння взаємодії in vivo<= /i> із застосуванl= 5;ям форми лікар = 89;ького засобу для внутрішньоk= 4;енного введення у великих дозах (80 мг + 8 мг/год) не проводилисn= 3;. Вплив е&= #1079;омепразолу на лікарськ= 10; засоби, що метаболізуn= 2;ться CYP2C19, на тлі такого режиму лікування може бути більш вираженим, і за пацієнтами протягом 3-де&#= 1085;ного періоду внутрішньоk= 4;енного введення лі= ;карського засобу слід пильно стежити щод = 86; розвитку небажаних явищ.

Діазеп&#= 1072;м

Супутній пероральниl= 1; прийом 30 мг езомепразоl= 3;у призводив д = 86; зниження кліренсу субстрату CYP2C19 діазепаму н = 72; 45 %.

Феніто&#= 1111;н

При супутньому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і 40 мг езомепразоl= 3;у та фенітоїн = 91; мінімальна концентрацo= 0;я фенітоїну у плазмі кров= 10; хворих на епілепсі= 02; зростала на 13 %. Рекоменду&= #1108;ться контролюваm= 0;и концентрацo= 0;ю фенітоїну у плазмі кров= 10; на початку терапії езомепразоl= 3;ом та при її припиненні.

Ворико&#= 1085;азол

Застосуван&= #1085;я омепразолу (40 мг 1 раз на добу) спричи= 085;яло зростання C_{max та
AUC_τ вориконk=
2;золу
(субстрату CYP2C19)
на 15 % та 41 %
відповідно.}

Цилост&#= 1072;зол

Омепразол, як і езомепразоl= 3;, є інгібітор = 86;м CYP2C19. У здорових добровольцo= 0;в у процесі перехресноk= 5;о дослідженнn= 3; застосуванl= 5;я омепразолу = 74; дозі 40 мг призводило до зростанн= 03; C_max та AUC цилостазолm= 1; відповідно на 18 % та 26 %, а одного із його активних метаболітіk= 4; — на 29 % та 69 %.

Цизапр&#= 1080;д

Супутній пероральниl= 1; прийом 40 мг езомепразоl= 3;у та цизаприд = 91; у здорових добровольцo= 0;в призводив д = 86; збільшення AUC на 32 %, а t_1/2 — нk= 2; 31 %, але значного підвищення Cmax цизаприду у плазмі кров= 10; відзначено не було. Невелике подовження інтервалу QТc, що відзнача = 83;ося при застосуванl= 5;і цизаприду окремо, не збільшувалl= 6;ся при застосуванl= 5;і цизаприду у комбінації = 79; езомепразоl= 3;ом.

Варфар&#= 1080;н

При супутньому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і 40 мг езомепразоl= 3;у пацієнтами, які приймал = 80; варфарин у рамках клінічного дослідженнn= 3;, час зсіданн= 03; крові залишався у межах інтер = 74;алу припустимиm= 3; значень. Однак у постмаркетl= 0;нговий період на тл= 110; застосуванl= 5;я пероральноk= 5;о езомепразоl= 3;у були відзначені = 82;ілька окремих випадків клінічно значущого підвищення міжнародноk= 5;о нормалізовk= 2;ного відношення (= 052;НВ) при супутньому застосуванl= 5;і цих лікарсь= ;ких засобів. Рекомендуєm= 0;ься проводити моніторинг на початку т= 072; наприкінці супутнього застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у та варфарин = 91; або інших кумариновиm= 3; похідних. Кл= опідогрель<= o:p>

Результати оцінки фармакокінk= 7;тичної (ФК) / фармакод= инамічної (ФД) взаємодії між клопідо = 75;релем (навантажув = 72;льна доза 300 мг / під = 90;римуюча доза 75 мг на добу) і езомепразоl= 3;ом (перорально 40 мг на добу), отримані пі = 76; час проведення досліджень за участю здорових добровольцo= 0;в, показали зниження експозиції активного метаболіту клопідогреl= 3;ю в середньом = 91; на 40 % і зниження максимальнl= 6;го показника інгібуваннn= 3; (індуковано= 11; АДФ) агрегац= 110;ї тромбоцитіk= 4; у середньом = 91; на 14 %.

Під час проведення дослідженнn= 3; за участю зд= 086;рових добровольцo= 0;в, коли клопідогреl= 3;ь застосовувk= 2;вся разом із езомепразоl= 3;ом та ацетилса = 83;іциловою кислотою (АСК) у фіксованій комбінації доз (20 мг + 81 мг відповідно) порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям клопідогреl= 3;ю у вигляді монотерапіo= 1;, відзначалоl= 9;я зниження ек = 89;позиції активного метаболіту клопідогреl= 3;ю майже на 40 %. Однак максимальнo= 0; рівні інгібуваннn= 3; (індуковано= 11; АДФ) агрегації тромбоцитіk= 4; у цих осіб бул= 080; однаковими = 91; групі застосуванl= 5;я клопідогреl= 3;ю як монотерапіo= 1; і в групі застосуванl= 5;я клопідогреl= 3;ю разом з езомепразоl= 3;ом і АСК. У спостережнl= 0;х і клінічних дослідженнn= 3;х отримано суперечливo= 0; дані щодо клінічних аспектів ФК/ФД взаємо= 076;ії езомепразоl= 3;у стосовно основних серцево-суд = 80;нних явищ. Як запобіжний захід, одночасногl= 6; застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у та клопідог = 88;елю необхідно уникати.

Лікарс&#= 1100;кі засоби, клін= 110;чно значущої взаємодії з якими не виявлено

Амокси&#= 1094;илін або хінідин

Було показано, що езомепразоl= 3; клінічно зн = 72;чуще не впливав н= 072; фармакокінk= 7;тику амоксициліl= 5;у або хінідин = 91;.

Напрок&#= 1089;ен або рофекоксиб

Протягом короткочасl= 5;их досліджень супутнього застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у з напроксен = 86;м або рофекоксибl= 6;м жодної фармакокінk= 7;тичної взаємодії помічено не було.

Вплив = 110;нших лікар&#= 1089;ьких засобів на фармакокінk= 7;тику езомепразоl= 3;у

Езомепразо&= #1083; метаболізуn= 8;ться CYP2C19 та CYP3А4. Супутнє пероральне застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у та інгібіто = 88;а CYP3А4 кларитроміm= 4;ину (500 мг 2 рази на добу) призво= 076;ило до подвоєнн= 03; AUC езомепразоl= 3;у. Супутнє застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у і комбінованl= 6;го інгібітора CYP2= C19 та CYP3А4 може призводити до зростанн= 03; експозиції езомепразоl= 3;у більше ніж удвічі. Інгібітор CYP2C19 та CYP3А4 вориконазоl= 3; збільшував AUCτ омепразол&#= 1091; на 280 %. Корекція дози езомепразоl= 3;у не завжди потрібна в таких ситуаціях. Однак вона може бути необхідною для пацієнт= 10;в із тяжкими порушеннямl= 0; функції печ= 10;нки та у випадках, коли показане довготриваl= 3;е лікування.=

Лікарс&#= 1100;кі засоби, які індукують активність CYP2= C19 та/або CYP3A4.

Рифампіцин та звіробій, наприклад, здатні стим = 91;лювати CYP2C19 чи CYP3А4 або обидва ці фе= 088;менти, можуть знижувати концентрацo= 0;ю езомепразоl= 3;у у сироватці крові шляхо = 84; посилення його метаболізмm= 1;.

Діти. Дослo= 0;дження лікарської взаємодії проводилисn= 3; тільки за участю дорослих.=

Особли&#= 1074;ості застосуванl= 5;я

У разo= 0; будь-яких тривожних симптомів (наприклад, з&#= 1085;ачне непередбачm= 1;ване зниження маси тіла, періодичне блювання, дисфагія, гематемезиl= 9; або мелена), а також при підозрі на виразку шлунка чи пр= 080; її наявност= 10; слід виключити злоякісне захворюванl= 5;я, оскільки Езопротект може приховуватl= 0; симптоми та затримуватl= 0; встановленl= 5;я діагнозу.

Шлунко&#= 1074;о-кишкові інфекції

Терапія ІПП може дещо збільшуватl= 0; ризик шлунк = 86;во-кишкових інфекцій, таких як інфекції, зумовлені Sal= monella та Cаmpylobacter (k= 6;ив. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Всмокт&#= 1091;вання вітаміну В₁₂

Езомепразо&= #1083;, як і всі лік = 72;рські засоби, що блокують секрецію ки = 89;лоти, може пригнічуваm= 0;и всмоктуванl= 5;я вітаміну В_{12 (ціанокоба=
083;аміну)
внаслідок
гіпо- або ахл&#=
1086;ргідрії.
Це слід мати
на увазі щод=
086;
пацієнтів з=
10;
зниженим
запасом
вітаміну в
організмі
або
факторами
ризику
погіршеногl=
6;
всмоктуванl=
5;я
вітаміну В_{12 при
довготриваl=
3;ій
терапії.}}

Гіпома&#= 1075;ніємія

Випадки тяжкої гіпомагнієl= 4;ії відзначалиl= 9;я у пацієнтів, які приймал = 80; ІПП, такі як е&= #1079;омепразол, протягом щонайменше трьох місяц= 10;в, а у більшост= 110; випадків — протягом року. Гіпомагнієl= 4;ія може мати серйозні прояви, такі як втома, тетанія, дел= 110;рій, судоми, запаморочеl= 5;ня та шлуночко = 74;а аритмія, але їх розвиток може бути поступовим та лишатися непомічениl= 4;. У більшості пацієнтів і = 79; гіпомагнієl= 4;ією стан покращ = 91;вався після замісної терапії магнієм та припинення застосуванl= 5;я ІПП.

Пацієнтам, для яких передбачаєm= 0;ься тривалий курс лікування або які приймають ІПП із дигоксином чи лікарськимl= 0; засобами, зд= 072;тними спричиняти гіпомагнієl= 4;ію (наприклад, із діуретикамl= 0;), доцільним може бути ви= 084;ірювання рівня магні= 02; перед початком терапії ІПП та періодично протягом лікування.=

Ризик виникнення переломів<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

ІПП, особливо пр = 80; застосуванl= 5;і у високих до= 079;ах та протягом тривалого періоду (>1 року), можуть дещо підвищуватl= 0; ризик перелому ст = 77;гна, зап’ястя та хребта, переважно у пацієнтів літнього віку або з іншими факторами р = 80;зику. Результати оглядових досліджень = 89;відчать, що ІПП можут= 100; підвищуватl= 0; загальний ризик переломів н = 72; 10–40 %. Деякою мірою це підвищення може бути зумовлено іншими факт = 86;рами ризику. Пацієнтів, яким загрожує ри = 79;ик остеопорозm= 1;, слід лікувати відповідно = 76;о діючих клінічних рекомендацo= 0;й, також їм слі= 076; отримувати належну кількість вітаміну D та кальцію.

Підгос&#= 1090;рий шкірний червоний вовчак

Застосуван&= #1085;я ІПП пов’язують із дуже рідк= 110;сними випадками розвитку підгострогl= 6; шкірного червоного вовчака. Якщ= 086; виникає ура = 78;ення, особливо на ділянках, що зазнають вп = 83;иву сонячного світла, і це супроводжуn= 8;ться артралгією, пацієнту сл= 10;д негайно звернутися до лікаря, який розгля = 85;е необхіднісm= 0;ь припинення застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Езоп = 88;отект. Виникнення підгострогl= 6; шкірного червоного вовчака у пацієнтів під час попе= 088;едньої терапії ІПП може підвищити р = 80;зик його розвитку пр = 80; застосуванl= 5;і інших ІПП.

Комбін&#= 1072;ція з іншими лікарськимl= 0; засобами

Не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти езомепразоl= 3; одночасно з атазанавірl= 6;м (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Якщо застосуванl= 5;я комбінації атазанавірm= 1; з ІПП вважається обов’язковl= 0;м, рекомендуєm= 0;ься пильно спостерігаm= 0;и за пацієнто = 84; та підвищит = 80; дозу атазан = 72;віру до 400 мг у поєднанні з= 10; 100 мг ритонавіру; дозу езомеп = 88;азолу 20 мг перевищуваm= 0;и не слід. Езомепразоl= 3; — інгібітор CYP2C19. На початку т= 072; наприкінці терапії езомепразоl= 3;ом слід враховуватl= 0; можливість взаємодії з лікарськимl= 0; засобами, що метаболізуn= 2;ться CYP2C19. Відзначен= 086; взаємодію між клопідогреl= 3;ем та омепразолоl= 4; (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»). Клінічна значущість цієї взаємо = 76;ії точно не визначена. Я= 082; запобіжний захід не рекомендуєm= 0;ься одночасно застосовувk= 2;ти езомепразоl= 3; та клопідогреl= 3;ь.

Тяжкі шкірні побічні реакції

Під час лікування езомепразоl= 3;ом повідомлялl= 6;ся про дуже рідкісні випадки тяжких шкір = 85;их побічних реакцій, включно з еритемою багатоформl= 5;ою (EM), синдромом Стівенса — Джонсона (SJS), токсичним епідермальl= 5;им некролізом (TEN) та медикаме = 85;тозною реакцією з еозинофіліn= 8;ю та системними симптомами (DRE= SS), які можуть нести загрозу життю. Пацієнти ма= 02;ть бути поінформовk= 2;ні про можливі ознаки та симптоми тяжких шкірних побічних ре = 72;кцій EM/SJS/TEN/DRESS і повинні негайно звертатися за консультацo= 0;єю до свого лікаря у раз= 110; появи будь-яких характерниm= 3; ознак або симптомів.=

У разі появи ознак та симптомів тяжких шкір = 85;их реакцій потрібно негайно припинити з = 72;стосування езомепразоl= 3;у та надати додаткову медичну допомогу аб = 86; забезпечитl= 0; ретельний контроль стану паціє = 85;та. Не потрібно повторно призначати лікарський засіб пацієнтам з багатоформl= 5;ою еритемою, синдромом Стівенса — Джонсона, токсичним епідермальl= 5;им некролізом та медикаме = 85;тозною реакцією з еозинофіліn= 8;ю та системними симптомами.

Езомепразо&= #1083; може викликати серйозні шк= 10;рні реакції. Симптоми можуть включати: по= 095;ервоніння шкіри, пухир= 110;, висип. Якщо виникла алергічна реакція, пот= 088;ібно припинити з = 72;стосування препарату т = 72; негайно звернутися = 87;о медичну допомогу.=

Вплив н&= #1072; результати лабораторнl= 0;х аналізів

Підвищений рівень CgA може заважати діагностицo= 0; нейроендокl= 8;инних пухлин. Щоб цього уникн = 91;ти, слід тимчасово припинити застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у щонайменше за п’ять дні= 074; до вимірюваннn= 3; рівня CgA. Якщо рівні CgA та гас= ;трину не нормаліз = 91;вались після початковогl= 6; вимірюваннn= 3;, слід провести повторні вимірюваннn= 3; через 14 днів після відміни лікування ІПП.

Важлив&#= 1072; інформація про допоміжні речовини

Кожен флакон лікарськогl= 6; засобу містить мен = 96;е 1 ммоль натрію, тобт= 086; Езопротект практично вільний від натрію.

Застос&#= 1091;вання у період вагітності або годуван = 85;я груддю

Дані щодо застосуванl= 5;я Езопротектm= 1; в період вагітності обмежені. Дещо більша кількість даних епідеміолоk= 5;ічних досліджень застосуванl= 5;я рацемічної суміші омепразолу = 74; період вагітності = 89;відчить про відсутністn= 0; ризику вроджених в = 72;д та фетотоксичl= 5;ого впливу. Досl= 3;ідження на тваринах не виявили прямого або опосередкоk= 4;аного шкідливого впливу на ембріофетаl= 3;ьний розвиток. Дані досліджень рацемічної суміші у тварин не свідчать пр = 86; безпосередl= 5;ій або опосередкоk= 4;аний шкідливий вплив на ваг= 110;тність, пологи чи післяпологl= 6;вий розвиток. Призначати лікарський засіб Езопротект вагітним жінкам слід = 079; обережністn= 2;. Обмежена кількість даних щодо вагітних жінок (від 300 дl= 6; 1000 випадків вагітності) вказує на відсутністn= 0; мальформатl= 0;вних ефектів або токсичного впливу езомепразоl= 3;у на стан плод= 072; / здоров’я новонароджk= 7;ної дитини. Резm= 1;льтати досліджень на тваринах свідчать пр = 86; відсутністn= 0; прямої чи опосередкоk= 4;аної шкідливої дії лікарськогl= 6; засобу на репродуктиk= 4;ну функцію за рахунок йог = 86; токсичного впливу.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає езомепразоl= 3; у грудне молоко. Досліджень за участю жінок, які го&#= 1076;ують груддю, не проводилосn= 3;. Езомепразоl= 3; не слід застосовувk= 2;ти в період годування г = 88;уддю.

Фертил&#= 1100;ність

Результати досліджень рацемічної суміші омепразолу на тваринах вказують на відсутністn= 0; впливу омепразолу на фертильнісm= 0;ь у разі перор= 072;льного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу.

&= #1047;датність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;

Езомепразо&= #1083; виявляє мінімальниl= 1; вплив на здатність керувати транспортнl= 0;ми засобами аб = 86; працювати з іншими механізмамl= 0;. Зафіксованl= 6; такі небажані реакції, як запаморочеl= 5;ня (нечасто) і нечіткість зору (нечаст= 086;) (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо такі розлади спостерігаn= 2;ться, пацієнтам н = 77; слід керувати транспортнl= 0;ми засобами та працювати з іншими механізмамl= 0;.

&= #1057;посіб застосуванl= 5;я та дози

Дозува&#= 1085;ня

Доросл&#= 1110;

Антисе&#= 1082;реторна терапія у разі, коли неможливо застосовувk= 2;ти пероральниl= 1; шлях введен = 85;я П= 072;цієнтам застосовуюm= 0;ь лікарський засіб парентералn= 0;но у дозі 20–40 мг 1 раз на добу. Доза для пацієнтів і = 79; рефлюксним езофагітом = 89;тановить 40 мг 1 раз на добу. Доза для па= цієнтів, які одержують симптоматиm= 5;не лікування рефлюксної хвороби, становить 20 мг 1 раз на доб= у. П= 088;и лікуванні виразок шлунка, зумовлених = 79;астосуванн&#= 1103;м НПЗЗ, звичайна доза станов = 80;ть 20 мг 1 раз на добу.

Для запобіганнn= 3; виразкам шлунка та дванадцятиl= 7;алої кишки, зумовленим терапією НП = 47;З, пацієнтам групи ризик = 91; призначаютn= 0; лікарський засіб у дозі 20 мг 1 раз на добу. Зазвичай лі= ;кування за допомого= 02; лікарськогl= 6; засобу для внутрішньоk= 4;енного введення є короткотриk= 4;алим, пацієнтів слід переводити на пероральне застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у якомога швидше.

= 50;ороткотрив&#= 1072;ле підтриманнn= 3; гемостазу т = 72; профілактиl= 2;а повторної кровотечі у пацієнтів після ендоскопічl= 5;ого лікування гострої кровотечі внаслідок виразки шлунка або дванадцятиl= 7;алої кишки

Після терапевтичl= 5;ої ендоскопії гострої кро = 74;отечі виразок шлунка або дванадцятиl= 7;алої кишки вводять 80 мг лікарськогl= 6; засобу у виг= 083;яді болюсної інфузії тривалістю 30 хвилин, післ= 103; чого продовжуютn= 0; введення лікарськогl= 6; засобу у вигляді тривалої внутрішньоk= 4;енної інфузії зі швидкістю 8 мг/год впродовж 3 днів (72 годин).=

Після парентералn= 0;ного лікування терапію слі = 76; продовжити за допомого= 02; пероральниm= 3; засобів, що пригнічуютn= 0; кислотну секрецію.=

Спосіб застосуванl= 5;я

Інструкції із приготуванl= 5;я відновленоk= 5;о розчину наведені у даному розділі нижче («Інст= 088;укції із застосуванl= 5;я, використанl= 5;я та утилізації (= 091; відповідниm= 3; випадках)»).

Ін’єкц&#= 1110;ї

Доза 40 мk= 5;: 5 мл відновленоk= 5;о розчину (8 мг/мл) вводять у ви= 075;ляді внутрішньоk= 4;енної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини.

Доза 20 мk= 5;: 2,5 мл, аб= ;о половину відновленоk= 5;о розчину (8 мг/м= л), вводять у вигляді внутрішньоk= 4;енної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини. Невикористk= 2;ний розчин утилізують.

Інфузі&#= 1111;

Доза 40 мk= 5;: віднl= 6;влений розчин вводять у вигляді вну = 90;рішньовенн&#= 1086;ї інфузії тривалістю 10&#= 8209;30 хвилин. =

Доза 20 мk= 5;: полоk= 4;ину відновленоk= 5;о розчину вводять у ви= 075;ляді внутрішньоk= 4;енної інфузії тривалістю 10&#= 8211;30 хвилин. Невикористk= 2;ний розчин утилізують.

Болюсн&#= 1072; доза 80 мг: віднов&= #1083;ений розчин вводять у вигляді три = 74;алої внутрішньоk= 4;енної інфузії протягом 30 х= 074;илин.

Доза 8 мг/год: відновлени= й розчин вводять у вигляді три = 74;алої внутрішньоk= 4;енної інфузії протягом 71,5 г&= #1086;дини (розрахован = 72; швидкість інфузії 8 мг/год; термін придатностo= 0; відновленоk= 5;о розчину вказаний у розділі «Термін придатностo= 0;»).

Особли&#= 1074;і групи пацієнтів<= /span>

Поруше&#= 1085;ня функції нир = 86;к

Для пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нир = 86;к корекція дози не є необхідною. Оскільки до = 89;від застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу паці= 08;нтам із тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю обмежений, таких пацієнтів слід лікувати з о= 073;ережністю (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

Поруше&#= 1085;ня функції печінки

ГЕРХ: пацієнтам і = 79; легкими або помірними п = 86;рушеннями функції печ= 10;нки корекція дози не потрібна. Пацієнтам і = 79; тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки не слід перевищуваm= 0;и максимальнm= 1; дозу Езопро = 90;екту 20 мг (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

Виразки, що&= nbsp;кровоточат= ь: пацієнтам і = 79; легкими або помірними порушеннямl= 0; функції печ= 10;нки корекція дози не потрібна; пацієнтам і = 79; тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки піс = 83;я введення початкової болюсної дози лікарс= 00;кого засобу Езопротект для інфузій 80 мг подальше введення лікарськогl= 6; засобу у виг= 083;яді тривалої внутрішньоk= 4;енної інфузії зі швидкістю 4 мг/год протягом 71,5 години може бути достатнім (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

Пацієн&#= 1090;и літнього ві = 82;у

Корекція дози не потрібна.=

Діти віком 1–18 рокі= 074;

Дозува&#= 1085;ня

= 71;к засіб для пригніченнn= 3; шлункової секреції у разі, коли пероральниl= 1; прийом лікарськогl= 6; засобу неможливий

Пацієнтам, які не можут= 100; приймати лікарські засоби перорально, = 074; рамках періоду пов = 85;ого лікування ГЕРХ рекомендовk= 2;но вводити препарат парентералn= 0;но 1 раз на добу (дози вказан= 086; у таблиці 2).

Зазвичай лікування з = 72; допомогою лікарськогl= 6; засобу для внутрішньоk= 4;енного введення ма= 08; тривати недовго, пацієнтів слід переводити на пероральниl= 1; прийом езом = 77;празолу якомога швидше.

Таблиц&#= 1103; 2

Рекомендов&= #1072;ні дози езомепразоl= 3;у для внутріш = 85;ьовенного введення<= /p>

Вікова група

Лікува= ння ерозивного рефлюксног= 086; езофагіту

Симпто= матичне лікування ГЕРХ

1–11 рокі= 074;

i= 2;аса тіла <20 кг: 10 мг 1 раз на добу

i= 2;аса тіла ≥20 кг: 10 або 20 мг 1 раз на добу

10 мг 1 раз на добу

12–18 рокі&#= 1074;

40 мг 1 раз на добу

20 мг 1 раз на добу

<= o:p>

&= #1057;посіб застосуванl= 5;я

Інструкції із приготуванl= 5;я відновленоk= 5;о розчину наведені у даному розд= 10;лі нижче («Інструкці= 11; із застосуванl= 5;я, використанl= 5;я та утилізації (= 091; відповідниm= 3; випадках)»).

Ін’єкц&#= 1110;ї

Доза 40 мk= 5;: 5 мл відновленоk= 5;о розчину (8 мг/мл) вводять у ви= 075;ляді внутрішньоk= 4;енної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини.

Доза 20 мk= 5;: 2,5 мл аб= о половину відновленоk= 5;о розчину (8 мг/м= л) вводять у вигляді внутрішньоk= 4;енної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини. Нев= 080;користаний розчин утилізують.

Доза 10 мk= 5;: 1,25 мл відновленоk= 5;о розчину (8 мг/мл) вводять у ви= 075;ляді внутрішньоk= 4;енної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини. Невикористk= 2;ний розчин утил= 10;зують.

Інфузі&#= 1111;

Доза 40 мk= 5;: віднl= 6;влений розчин вводять у вигляді вну = 90;рішньовенн&#= 1086;ї інфузії тривалістю 10&#= 8209;30 хвилин. =

Доза 20 мk= 5;: полоk= 4;ину відновленоk= 5;о розчину вводять у ви= 075;ляді внутрішньоk= 4;енної інфузії тривалістю 10&#= 8211;30 хвилин. Невикористk= 2;ний розчин утилізують.

Доза 10 мk= 5;: чверm= 0;ь відновленоk= 5;о розчину вводять у ви= 075;ляді внутрішньоk= 4;енної інфузії тривалістю 10&#= 8211;30 хвилин. Невикористk= 2;ний розчин утилізують.

Інстру&#= 1082;ції із застосуванl= 5;я, використанl= 5;я та утилізації (= 091; відповідниm= 3; випадках)=

Перед заст&#= 1086;суванням відновлениl= 1; розчин слід візуально оглянути на наявність часток та зміни забарвленнn= 3;. Слід використовm= 1;вати лише прозорий розчин. Розчин призначениl= 1; лише для одноразовоk= 5;о застосуванl= 5;я. Якщо весь відновлениl= 1; вміст флакона не п= 086;трібен, невикористk= 2;ний розчин слід утилізуватl= 0; відповідно до місцевих вимог.

Розчин для ін’єкці = 81; по 40 мг

Готують розчин для ін’єкції (8 мг/мл), додаюч&= #1080; 5 мл 0,9 % натрію хлориду для внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я до флакона езомепразоl= 3;у 40 мг.

Відновлени&= #1081; розчин для ін’єкцій прозорий та безбарвний або трохи жовтуватогl= 6; кольору. Роз= чин для інфузій по 40 м= г

Готують розчин для інфузій, розчиняючи вміст одног = 86; флакона езомепразоl= 3;у 40 мг у 100 мл 0,9 % хлориду натрію для внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я.

Розчин для інфузій по 80 мг

Готують розчин для інфузій, розчиняючи вміст двох флаконів езомепразоl= 3;у по 40 мг у 100 мл 0,9 % хлориду натрію для внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я.

Відновлени&= #1081; розчин для інфузій прозорий та безбарвний або трохи жовтуватогl= 6; кольору.

Діти<= b>

Застосовую&= #1090;ь дітям віком від 1 року як засіб для антисекретl= 6;рної терапії у разі, коли пероральниl= 1; прийом неможливий.

Передо&#= 1079;ування

Досвід навмисного передозуваl= 5;ня на даний час дуже обмежений.=

Симпто&#= 1084;и. Симпт= ;омами, що виникали внаслідок пероральноl= 4;у прийому доз = 80; 280 мг, були прояви з бок= 091; шлунково-ки = 96;кового тракту та слабкість. Разовий пер = 86;ральний прийом 80 мг езомепразоl= 3;у та внутрішн= 00;овенне введення 308 мг езомепразоl= 3;у протягом 24 годин наслідків н = 77; спричиняли.

Лікува&#= 1085;ня. Спец= ифічний антидот невідомий. Езомепразоl= 3; значним чином зв’язуєтьсn= 3; із білками плазми кров= 10;, тому погано виводиться за допомого= 02; діалізу. Як і у разі будь-якого передозуваl= 5;ня, слід надати симптоматиm= 5;не лікування т = 72; вжити загальних підтримуючl= 0;х заходів.

&n= bsp;

&= #1055;обічні реакції

Резюме профілю безпеки дію = 95;ої речовини

Серед тих небажаних реакцій, які найчастіше зустрічаютn= 0;ся під час проведення клінічних досліджень (= 072; також у період післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у), відмічаютьl= 9;я головний бі = 83;ь, біль у животі, діарея та нудота. Окрі= 084; того, профіл= 100; безпеки застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у є однаковим для різних лікарських форм, показа= 085;ь для призначеннn= 3; лікування, вікових гру = 87; та популяці = 81; пацієнтів. Дозозалежнl= 0;х небажаних реакцій виявлено не було. <= i>Перел= ;ік небажаних реакцій (див. таблицю 3)

Нижченавед&= #1077;ні небажані реакції бул = 80; виявлені аб = 86; підозрювалl= 0;ся у програмі клінічних досліджень езомепразоl= 3;у при його пер= 086;ральному або внутрішньоk= 4;енному застосуванl= 5;і, а також під час постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня за перораль = 85;им застосуванl= 5;ям езомепразоl= 3;у.

Всі побічні реакції приведено з = 72; системами органів та частотою: дуже часто (= ≥1/10), часто (≥1/100 – <1/10), нечасто (≥1/1000 – <1/100), рідко (≥1/10000 – <1/1000), дуже рідкl= 6; (<1/10000), частота невідома (не може бути оц= 110;нена за наявними даними).

Таблиц&#= 1103; 3

Систем= а органів

Частот= а

Небажа= ний ефект

h= 7; боку крові та лімфатично= 111; системи

i= 6;ідко

Лейкопенія= ;, тромбоцито= 087;енія

h= 4;уже рідко

Агранулоци= ;тоз, панцитопен= 110;я

З боку імунної системи

i= 6;ідко

Реакції гіперчутли= 074;ості, наприклад г&#= 1072;рячка, ангіоневро= 090;ичний набряк та анафілакти= 095;ні реакції/шок

h= 7; боку обміну речовин, метаболізм= 091;

i= 3;ечасто

Периферичн= ;ий набряк

i= 6;ідко

Гіпонатріє= ;мія

j= 3;астота невідома

Гіпомагніє= ;мія (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»); тяжка форма гіпомагніє= 084;ії може корелю&#= 1074;ати з гіпокальці= 108;мією. Гіпомагніє= 084;ія також може бути пов’язана з гіпокалієм= 110;єю.

З боку психіки

i= 3;ечасто

Безсоння

i= 6;ідко

Збудження, сплутаніст= 100; свідомості, депресія

h= 4;уже рідко

Агресія, галюцинаці= 111;

З боку нервової системи

j= 3;асто

Головний біль

i= 3;ечасто

Запамороче= ;ння, парестезія, сонливість

i= 6;ідко

Порушення смаку

З боку органів зору

i= 3;ечасто

Нечіткий зір

h= 7; боку органів слуху та вестибуляр= 085;ого апарату

i= 3;ечасто

Вертиго

h= 7; боку респіратор= 085;ої системи, органів гру&#= 1076;ної клітки та середостін= 085;я

i= 6;ідко

Бронхоспаз= ;м

h= 7; боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту

j= 3;асто

Біль у животі, запор, діарея, метеоризм, нудота/блюв&#= 1072;ння, залозисті поліпи дна шлунка (добр&= #1086;якісні)

i= 3;ечасто

Сухість у роті

i= 6;ідко

Стоматит, шлунково-ки&#= 1096;ковий кандидоз

j= 3;астота невідома

Мікроскопі= ;чний коліт

h= 7; боку печінки і жовчовивід= 085;их шляхів

i= 3;ечасто

Підвищення рівня печінкових ферментів

i= 6;ідко

Гепатит, із жовтяницею або без неї

h= 4;уже рідко

Печінкова недостатні= 089;ть, енцефалопа= 090;ія у пацієнтів із попередньо наявною хворобою печінки

h= 7; боку шкіри та підшкірної &#= 1082;літковини

j= 3;асто

Реакції у місці введення*

i= 3;ечасто

Дерматит, свербіж, висипання, кропив’янк= 072;

i= 6;ідко

Алопеція, фоточутлив= 110;сть

h= 4;уже рідко

Еритема багатоформ= 085;а, синдром Стівенса —Д&#= 1078;онсона, токсичний епідермаль= 085;ий некроліз, р= 077;акція на лікарський засіб з еози&= #1085;офілією та системними симптомами.

j= 3;астота невідома

Підгострий шкірний червоний вовчак (див. р= ;озділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)

h= 7; боку опорно-рухо&#= 1074;ої системи та сполучної тканини

i= 3;ечасто

Перелом стегна, зап’ястя або хребта (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)

i= 6;ідко

Артралгія, міалгія

h= 4;уже рідко

М’язова слабкість

h= 7; боку нирок та сечовиділь= 085;ої системи

h= 4;уже рідко

Інтерстиці= ;альний нефрит (у деяких пацієнтів одночасно повідомлял= 086;ся про ниркову &= #1085;едостатніс= ;ть)

h= 7; боку репродукти= 074;ної системи та функції молочних залоз

h= 4;уже рідко

Гінекомаст= ;ія

h= 7;агальні розлади та реакції у місці введе&#= 1085;ня

i= 6;ідко

Нездужання= ;, посилене потовиділе= 085;ня

* Реакці&#= 1111; у місці введення спостерігаl= 3;ися переважно у дослідженнo= 0; із застосуванl= 5;ям високих доз лікарськогl= 6; засобу протягом 3 ді&#= 1073; (72 годин).

Необор&#= 1086;тні порушення зору відзначалиl= 9;я у поодиноки = 93; випадках у критично хворих паці= 08;нтів, які отримували омепразол (рацемат) у вигляді внутрішньоk= 4;енної ін’єкції, ос= 086;бливо у високих дозах, однак причинно-на = 89;лідковий зв’язок не встановленl= 0;й.

Педіат&#= 1088;ична попул&= #1103;ція. Рандо= ;мізоване відкрите міжнародне дослідженнn= 3; було проведено з метою оцінк = 80; фармакокінk= 7;тики багаторазоk= 4;ого внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я езомепразоl= 3;у протягом 4 днів при введенні 1 раз на добу у дітей віком від 0 до 18 рокіk= 4; (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»). Всього до оцінки безпеки засобу було залучено 57 пацієнтів (8 дітей віко= 084; 1–5 років). Дані з безпеки узгоджуютьl= 9;я із відомим профілем безпеки езо = 84;епразолу, і нових загроз безпеці пацієнтів виявлено не було.

Повідо&#= 1084;лення про підозрю = 74;ані побічні реакції

Повідомлеl= 5;ня про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхнім за= 082;онним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних ре = 72;кцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланн= 03;м: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатностo= 0;. 2 рокl= 0;.

Флакон без оригінальнl= 6;ї упаковки зберігати д = 86; 24 годин при температурo= 0; не вище 25 °С. Т&#= 1077;рмін зберігання після приготуванl= 5;я розчину: при= 075;отований розчин слід негайно використатl= 0; з мікробіолоk= 5;ічної точки зору.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 25 °С. Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Несумі&#= 1089;ність. Даний лікарський засіб не слі= 076; застосовувk= 2;ти з іншими лікарськимl= 0; засобами, окрім зазна = 95;ених у розділі «Спосіб застосуванl= 5;я та дози».

Упаков&#= 1082;а. По 40 мг &= #1091; флаконі, по 1 флакону в картонній коробці.

Катего&#= 1088;ія відпуску. <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>За рецептом.=

Виробн&#= 1080;к. ВЕМ Ілач Сан. ве Тік. А.С.

Місцез&#= 1085;аходження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності

Черкезкой Органайз Санай Бьолгезі, Караагач Махалесі, Фатіх Бульварі № 38 Капаклі / Текірдак / Туреччина.=

Вікова група	Дозова група	AUC (мкмол&#= 1100;⁎г/л)	С_ss, max(l= 4;кмоль/л)
0–1 місяць*	0,5 мг/кг (n =3D 6= )	7,5 (4,5–20,5)	3,7 (2,7–5,8)
1–11 місяців*	1,0 мг/кг (n =3D 6= )	10,5 (4,5–22,5)	8,7 (4,5–14,0)
1–5 років	10 мг (n =3D 7)	7,9 (2,9–16,6)	9,4 (4,4–17,2)
6–11 років	10 мг (n =3D 8)	6,9 (3,5–10,9)	5,6 (3,1–13,2)
20 мг (n =3D 8)	14,4 (7,2–42,3)	8,8 (3,4–29,4)
20 мг (n =3D 6)**	10,1 (7,2–13,7)	8,1 (3,4–29,4)
12–17 років	20 мг (n =3D 6)	8,1 (4,7–15,9)	7,1 (4,8–9,0)
40 мг (n =3D 8)	17,6 (13,1–19,8)	10,5 (7,8–14,2)
Дорослі	20 мг (n =3D 22)	5,1 (1,5–11,8)	3,9 (1,5–6,7)
40 мг (n =3D 41)	12,6 (4,8–21,7)	8,5 (5,4–17,9)

Систем= а органів	Частот= а	Небажа= ний ефект
h= 7; боку крові та лімфатично= 111; системи	i= 6;ідко	Лейкопенія= ;, тромбоцито= 087;енія
h= 4;уже рідко	Агранулоци= ;тоз, панцитопен= 110;я
З боку імунної системи	i= 6;ідко	Реакції гіперчутли= 074;ості, наприклад г&#= 1072;рячка, ангіоневро= 090;ичний набряк та анафілакти= 095;ні реакції/шок
h= 7; боку обміну речовин, метаболізм= 091;	i= 3;ечасто	Периферичн= ;ий набряк
i= 6;ідко	Гіпонатріє= ;мія
j= 3;астота невідома	Гіпомагніє= ;мія (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»); тяжка форма гіпомагніє= 084;ії може корелю&#= 1074;ати з гіпокальці= 108;мією. Гіпомагніє= 084;ія також може бути пов’язана з гіпокалієм= 110;єю.
З боку психіки	i= 3;ечасто	Безсоння
i= 6;ідко	Збудження, сплутаніст= 100; свідомості, депресія
h= 4;уже рідко	Агресія, галюцинаці= 111;
З боку нервової системи	j= 3;асто	Головний біль
i= 3;ечасто	Запамороче= ;ння, парестезія, сонливість
i= 6;ідко	Порушення смаку
З боку органів зору	i= 3;ечасто	Нечіткий зір
h= 7; боку органів слуху та вестибуляр= 085;ого апарату	i= 3;ечасто	Вертиго
h= 7; боку респіратор= 085;ої системи, органів гру&#= 1076;ної клітки та середостін= 085;я	i= 6;ідко	Бронхоспаз= ;м
h= 7; боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту	j= 3;асто	Біль у животі, запор, діарея, метеоризм, нудота/блюв&#= 1072;ння, залозисті поліпи дна шлунка (добр&= #1086;якісні)
i= 3;ечасто	Сухість у роті
i= 6;ідко	Стоматит, шлунково-ки&#= 1096;ковий кандидоз
j= 3;астота невідома	Мікроскопі= ;чний коліт
h= 7; боку печінки і жовчовивід= 085;их шляхів	i= 3;ечасто	Підвищення рівня печінкових ферментів
i= 6;ідко	Гепатит, із жовтяницею або без неї
h= 4;уже рідко	Печінкова недостатні= 089;ть, енцефалопа= 090;ія у пацієнтів із попередньо наявною хворобою печінки
h= 7; боку шкіри та підшкірної &#= 1082;літковини	j= 3;асто	Реакції у місці введення*
i= 3;ечасто	Дерматит, свербіж, висипання, кропив’янк= 072;
i= 6;ідко	Алопеція, фоточутлив= 110;сть
h= 4;уже рідко	Еритема багатоформ= 085;а, синдром Стівенса —Д&#= 1078;онсона, токсичний епідермаль= 085;ий некроліз, р= 077;акція на лікарський засіб з еози&= #1085;офілією та системними симптомами.
j= 3;астота невідома	Підгострий шкірний червоний вовчак (див. р= ;озділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)
h= 7; боку опорно-рухо&#= 1074;ої системи та сполучної тканини	i= 3;ечасто	Перелом стегна, зап’ястя або хребта (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)
i= 6;ідко	Артралгія, міалгія
h= 4;уже рідко	М’язова слабкість
h= 7; боку нирок та сечовиділь= 085;ої системи	h= 4;уже рідко	Інтерстиці= ;альний нефрит (у деяких пацієнтів одночасно повідомлял= 086;ся про ниркову &= #1085;едостатніс= ;ть)
h= 7; боку репродукти= 074;ної системи та функції молочних залоз	h= 4;уже рідко	Гінекомаст= ;ія
h= 7;агальні розлади та реакції у місці введе&#= 1085;ня	i= 6;ідко	Нездужання= ;, посилене потовиділе= 085;ня