ІНСТРУКЦІЯ

для медично= го застосування лікарського засобу

ІНСУВІТ® Н

(INSUVIT® H)

<= /b>

Склад:

діюча речов= ина: insulin (human);

1 мл розчину містить інсуліну людського (ДНК-рекомбінантного) 100 МО;

допоміжні речовини: метакрезол, цинку оксид, гліцерин, кислота хлористоводнева розведена або розчин натрію гідроксиду, в= ода для ін’єкцій.=

=

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий безбарвний розчин. П= ід час зберігання може утворюватися тонкодисперсний осад.

<= /p>
Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги короткої дії.

Код АТX А10А В01.=

= <= /p>
Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка.

Цукрознижув= альний ефект інсуліну полягає у сприянні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторами м’язових і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки.

Результати клінічного дослідження при лікуванні гіперглікемії (рівень глюкози крові вище 10 ммоль/л) у хворих на цукро= вий діабет, які перенесли велике оперативне втручання, показали, що нормоглікем= ія (рівень глюкози 4,4–6,1 ммоль/л), індукована внутрішньовенним введенням інсуліну людського короткої дії, знизила летальність.

Інсувіт® Н – це препарат інсуліну короткої дії.

Початок дії спостерігається протягом 30 хвилин, максимальний ефект досягається протягом= 1,5–3,5 годин, тривалість дії становить приблизно 7–8 годин.=

Фармакокінетика.=

Період напіввиведення (t_1/2) інсуліну з крові становить кілька хвилин, = тому характер дії препарату інсуліну зумовлений виключно характеристиками його абсорбції. Цей процес залежить від низки факторів (наприклад, від дози інсуліну, способу та місця ін’єкції, товщини підшкірної клітковини, типу діабету), що зумовлює значну варіабельність ефекту препарату інсуліну у хво= рих.

Абсорбція.<= /span> Пік концентрації у плазмі крові настає протягом 1,5–2,5 годин п= ісля підшкірної ін’єкції.

Розподіл. Значного зв’язування інсуліну з білками плазми крові, за винятком циркулюючих антиті= л до нього (при їх наявності), виявлено не було.=

Метаболізм.= Людський інсулін розщеплюється інсуліновими протеазами чи інсулін-деградуючими ферментами і, можливо, протеїндисульфідізомеразою. Виявлено низку ділянок, у яких відбувається гідроліз молекули людського інсуліну. Жоден із метаболіті= в, що утворюються після гідролізу, не має біологічної активності.

Елімінація.= Тривалість кінцевого t_1/2інсуліну визначається швидкістю його всмоктування= з підшкірної клітковини. Тому тривалість кінцевого t_1/2вказує на швидкість всмоктування, а не елімінації (як такої) інсуліну з плазми крові = (t_1/2 інсуліну з кровотоку становить усього кілька хвилин). За даними проведених = досліджень t_1/2становить 2= –5 годин.

Діти та підлітки. Фармакокінетичний профіль інсуліну людського короткої дії досліджували у невеликої кількості дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 років), хворих на цукровий діабет. Обмежені дані свідчать, що фармакок= інетичний профіль інсуліну у дітей, підлітків і дорослих майже однаковий. Проте рівень максимальної концентрації (С_max) був різний у дітей різного віку= , що вказує на важливість індивідуального підбору доз препарату.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дослідження з фармакологічної безпеки (токсичність повторного введення препарату, генотоксичність, канцерогенність, токсичний вплив на репродуктивну здатність та розвиток плода) не виявили будь-якої небезпеки введення препарату інсуліну людського короткої дії.

= <= /p>
= Клінічні характеристики.=

Показання. =

Лікування цукрового діабету.

=

Протипоказання= .

Гіпоглікемія.

Підвищена чутливість до людського інсуліну або до будь-якого інгредієнта лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Як відомо, низка лікарських засобів впливає на обмін глюкози.

Лікарсь= кі засоби, які можуть знижувати потребу в інсуліні: пероральні цукрознижувальні засоби (ПЦЗ), інгібітори моноаміноксидази (МАО), неселективні b-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), саліцилати, анаболічні стероїди та сульфаніламіди.

Лікарсь= кі засоби, які можуть підвищувати потребу в інсуліні: пероральні контрацептиви, тіазиди, глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони, симпатоміметики, гормон росту і даназол.

b-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії та сповільнювати відновлення після гіпоглікемії.

Октреотид/ланреотид може як знижувати, так і підвищувати потребу в інсуліні.

Алкоголь може посилювати або послаблювати гіпоглікемічний ефект інсулін= у.

Особливості застосування.

Гіперглікемія

Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при діабеті І типу) може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або діб. Вони включають відчуття спраги, часте сечовипускання, нудоту, блювання, сонливіс= ть, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону у повітрі, що видихається.

При діабеті I типу гіпергліке= мія, що не лікується, призводить до діабетичного кетоацидозу, який є смертельно небезпечним.

Гіпоглікемі= я

Гіпоглікемія може виникнути п= ри застосуванні дуже високої дози інсуліну порівняно з потребою в інсуліні. У = разі гіпоглікемії або підозри на гіпоглікемію препарат не вводити.

Пропуск вживання їжі або непередбачене підвищене фізичне навантаження може призвести до появи гіпоглікемії.

Коли пацієнта переводять на інший тип інсуліну, симптоми гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираженими порівняно з тими, які відчував пацієнт під час терапії попереднім інсуліном.

Хворі, в яких істотно поліпши= вся контроль рівня глюкози у крові завдяки інтенсивній інсулінотерапії, можуть відзначити зміни звичних симптомів-провісників гіпоглікемії, про що їх слід завчасно попередити.

Звичайні симптоми-провісники можуть зникнути у пацієнтів із довготривалим діабетом.

Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячко= ві стани, зазвичай збільшують потребу в інсуліні.

Супутні захворювання нирок, печінки або ураження надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози можу= ть потребувати зміни дози інсуліну.

Переведення з інших інсулінів

Переведення хворого на інший = тип або вид інсуліну відбувається під суворим медичним контролем.

Зміна концентрації, виду (виробника), типу, походження інсуліну (людський або аналог людського інсул= іну) та/або методу виробництва може зумовити необхідність корекції дози інсуліну= .

Пацієнти, яких переводять на = Інсувіт® Н з іншого типу інсуліну, можуть потребувати підвищення кількості денних ін’єкцій або зміни дози порівняно з інсуліном, який вони зазвичай застосовували. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введ= енні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування.

Реакції в місцях ін’єкцій

При застосуванні будь-якої інсулінотерапії можуть виникнути реакції в місці ін’єкції, що можуть включа= ти біль, почервоніння, свербіж, кропив’янку, набряк, синці та запалення. Пості= йна зміна місця ін’єкції, навіть у межах однієї ділянки, може зменшити або запобігти появі цих реакцій. Реакції зазвичай проходять через кілька днів а= бо тижнів. У рідких випадках реакції в місці ін’єкції можуть потребувати припинення лікування препаратом Інсувіт^® Н.

= Пацієнтів потрібно попередити про необхідність постійно змінювати місце ін’єкції, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри. Іс= нує потенційний ризик затримки абсорбції інсуліну та погіршення глікемічного контролю після ін’єкцій інсуліну в місцях цих реакцій. Повідомляється, що з= міна місця ін’єкції на неуражену ділянку шкіри може призводити до гіпоглікемії. Рекомендується проводити моніторинг рівня глюкози в крові після зміни місця введення та у разі необхідності коригувати дози протидіабетичних препаратів= .

Перед подорожуванням зі зміною часових поясів хворим слід отримати консультацію лікаря, оскільки при цьому змінюється графік ін’єкцій інсуліну і вживання їжі.

Інсувіт^® Н не слід застосовувати в інсулінових насосах для тривалого підшкірного введення у зв’язку з ризиком утворення осаду в трубках.

Комбінація лікарського засобу Інсувіт® Н з піоглітаз= онами

При застосуванні піогліта= зонів у комбінації з інсуліном повідомлялося про випадки розвитку застійної серцевої недостатності, особливо у хворих із факторами ризику. Це потрібно враховувати при призначенні лікування комбінацією піоглітазонів з інсуліном. При комбінованому застосуванні цих препаратів пацієнти пов= инні перебувати під наглядом лікаря для своєчасного виявлення симптомів застійної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та виникнення набряків. У випа= дку будь-якого погіршення функції серця лікування піоглітазонами слід припинити.

= Для попередження випадкових помилок при застосуванні препарату пацієнта необхідно попередити про необхідність завжди перевіряти етикетку на препара= ті перед кожною ін’єкцією для запобігання переплутування Інсувіту^® = H з іншими препаратами інсуліну.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)

Препарат Інсувіт^® Н можна застосовувати пацієнтам літнього віку.

У пацієнтів літнього віку слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну.

Ниркова та печінкова недостатніс= ть

Ниркова та печінкова недостатність може знизити потре= бу в інсуліні. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну.=

Діти

Препарат Інсувіт® Н можна застосовувати дітям та підліткам.

= Вміст допоміжних речовин=

= Інсувіт® Н містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

= <= /p>
= Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

= Оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар’єр, немає обмежень лікування діабету інсуліном у період вагітності. Рекомендується посилити контроль рівня глюкози в крові та контроль за лікуванням вагітних жінок, хв= орих на діабет, протягом усього періоду вагітності, а також при підозрі на вагітність, оскільки при неадекватному контролі діабету як гіпоглікемія, та= к і гіперглікемія підвищують ризик вад розвитку та смерті плода.

= Потреба в інсуліні зазвичай знижується у І триместрі вагітності та істо= тно зростає у ІІ та ІІІ триместрах.

= Після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до початкового рів= ня.

= Обмежень щодо лікування діабету інсуліном у період годування груддю так= ож немає, оскільки лікування матері не створює жодного ризику для дитини, однак може виникнути необхідність корекції дози та/або дієти для матері.

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах із застосуванням людського інсуліну не виявили будь-якого негативного впливу на фертильність= .

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Реакція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії. Це може стати фактором ризику в ситуаціях, коли ця здатність набуває особливого значення (наприклад, при керуванні автомобілем або роботі з механізмами).

Хворим слід рекомендувати вживати заходів щодо профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо. Це особливо важливо для хворих, у яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії а= бо епізоди гіпоглікемії виникають часто. За таких обставин слід зважити доцільність керування автомобілем взагалі.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= /span>

Інсувіт^® Н є препаратом короткої дії, т= ому його часто застосовують у комбінації з інсуліном тривалої дії.

Сила дії людського інсуліну виражається у міжнародних одиницях (МО).

Дозування

Дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого.

Індивідуальна добова потреба в інсуліні зазвичай становить від 0,3 до 1,0 МО/кг/добу. Добова потреба в інсуліні може зростати у хворих із резистентністю до інсуліну (наприклад, у пубертатному періоді або при ожирінні) і знижуватися у хворих із залишковою ендогенною продукцією інсуліну.

Ін’єкцію слід робити за 30 хвилин до основного = або додаткового вживання їжі, що містить вуглеводи.

Корекція до= зи

Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, зазвичай підвищують потребу хворого в інсуліні. Супутні захворювання нирок, печінки або ураження надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози вимагають змін у дозі інсуліну.

Корекція дози може також бути потрібна при зміні фізичної активності або звичайного раціону харчування пацієнта. Підбір дози також може бути необхідним при переведенні хворих на інші препарати інсулін= у.

Введення

Інсувіт^® Н призначений для підшкірних а= бо внутрішньовенних ін’єкцій.

Інсувіт^® Нзазвичай вводять підшкірно в ділянку передньої черевної стінки, а також стегон, сідниць або дельтоподібн= ого м’яза плеча. Введення у відтягнуту складку шкіри значно знижує ризик попадання у м’я= з.

При підшкірних ін’єкціях у ділянку передньої черевної стінки всмоктування інсуліну відбувається швидше, ніж при введенні= в інші ділянки тіла.

Після ін’єкції голка повинна залишатися під шкірою не менше 6 секунд, це забезпечить введення повної дози.

Для зниження ризику ліподистрофії та амілоїдозу шкіри місця ін’єкцій слід завжди змінювати, навіть у межах однієї ділянки тіла (див. розділи інструкції «Особливості застосуванн= я» та «Побічні реакції»).

Внутрішньом’язові ін’єкції можна виконувати тіл= ьки під наглядом лікаря.

Інсувіт^® Н можна також вводити внутрішньовенно. Ці ін’єкції має виконувати лише лікар.
Застосування для внутрішньовенного введення

Препарат Інсувіт^® Н при концентрації інсуліну людського від 0,05 МО/мл до 1,0 МО/мл у інфузійному розчині, який містить 0,9 % натрію хлориду, 5 % або 10 % глюкози і 40 ммоль= /л калію хлориду і знаходиться у поліпропіленових інфузійних ємностях, є стабільним протягом 24 годин при кімнатній температурі. Навіть при забезпеч= еній стабільності протягом тривалого часу певна кількість інсуліну може адсорбуватися внутрішньою поверхнею інфузійної ємності. Під час інфузій необхідно проводити моніторинг рівня глюкози у крові.

Інсувіт^® Н не призначений для застосува= ння в інсулінових насосах для тривалого підшкірного введення.

Не застосовувати препарат Інсувіт^® Н:<= /p>

в інфузійних насосах;

у разі алергії (гіперчутливості) до людсько= го інсуліну або до будь-якого іншого інгредієнта препарату Інсуві= т^® Н;

при підозрі на розвиток гіпоглікемії (низький рівень цукру у крові= );

якщо картридж або пристрій, що містить картридж, падали, пошкоджені або зім’яті;

якщо препарат зберігався неналежним чином або був заморожений;

якщо інсулін не є прозорим і безбарвним.

Перед застосуванням препарату Інсувіт^® Н:<= /i>

·      перевірити етикетку, щоб переконатися в тому, що тип інсуліну відповідає призначеному;

·      завжди слід перевіряти картри= дж, включаючи гумовий поршень (пробку); не використовувати картридж, якщо є будь-які зовнішні пошкодження.

Як застосовувати цей препарат інсуліну

Інсувіт^® Н вводити шл= яхом ін’єкції під шкіру (підшкірно). Завжди змінювати місце ін’єкції, навіть у м= ежах однієї ділянки тіла, для зниження ризику розвитку ущільнень або віспин на шкірі. Найкращими місцями для самостійного введення ін’єкції є передня част= ина живота, сідниці, передня частина стегон або плечей. Інсулін діятиме швидше, якщо його ввести у ділянку живота.

При необхідності Інсувіт^=
® Н можна вводити внутрішньовенно, ці ін’єкції може виконувати лише лікар.

Інсувіт^® Н (у флаконах) слід вводити спеціальними інсулінови= ми шприцами, які мають відповідне градуювання. При застосуванні двох типів інсуліну необхідно змішувати їх в однаковій послідовності.

Перед введе= нням препарату необхідно впевнитися у тому, що градуювання шприца відповідає концентрації інсуліну, вказаній на етикетці флакона: 100 МО/мл. Використову= вати шприци лише з градуюванням, яке відповідає концентрації інсуліну у цьому флаконі.

Перед набиранням інсуліну з флакона необхідно перевірити прозорість розчину. При появі пластівців, при помутнінні розчину, випадінні осаду або появі нальоту субстанції на склі флакона застосовувати препарат заборонено.

Слід уникати введення голки у кровоносну судину. Після введення препарату не можна розтирати місце ін’єкції.

При проведенні ін’єкції слід дотримуватись прав= ил асептики. Щоб уникнути гнійно-запальних ускладнень, не використовувати одноразовий шприц повторно.

1. Гумову мембрану слід продезінфікувати ва= тним тампоном, змоченим у медичному спирті.

2. Набрати у шприц кількість повітря, ідент= ичну до дози інсуліну, що вводиться.

3. Упорснути вміст шприца у флакон з інсулі= ном.

4. Струсити флакон і набрати у шприц необхі= дну дозу інсуліну. Перевірити, чи не залишилося бульбашок повітря у шприці, перевірити дозу, що вводиться.

5. Ввести інсулін підшкірно.

Як вводити інсулін:

–   відтягнути шкіру двома пальцями, ввести= голку під шкіру і ввести вміст шприца;

–   утримати голку під шкірою протягом 6 се= кунд і, переконавшись, що інсулін введений повністю, вийняти голку;

–   якщо на поверхні шкіри з’явилася кров п= ісля того, як вийняли голку, необхідно щільно притиснути цю ділянку шкіри ватним тампоном.

Для введення Інсувіту^® Н необхідно використовувати шприц-ручку згідно з детальною інструкцією її використання.= Не допускається повторне заповнення картриджа. Шприц-ручка призначена лише для індивідуального використання. Необхідно суворо дотримуватись інструкції виробника з використання шприц-ручки.

Як і всі інсулінові препарати, Інсувіт® Н не можна змішувати з розчинами, які містять відновні речовини, а саме тіоли та сульфіти.

Діти.

Препарати біосинтетичного людського інсуліну є ефективними і безпечними лікарськи= ми засобами при лікуванні цукрового діабету у різних вікових групах дітей та підлітків.

Добова потреба в інсуліні у д= ітей та підлітків залежить від стадії хвороби, маси тіла, віку, дієти, фізичних навантажень, ступеня інсулінорезистентності та динаміки рівня глікемії.

Передозування.=

Хоча для інсуліну специфічне поняття передозування не сформульоване, однак після його введення може розвинутися гіпоглікемія у вигляді послідовних стадій, якщо застосовувалися занадто високі, порівняно з потребами пацієнта, дози.

Легку гіпоглікемію можна лікувати прийомом внутрішньо глюкози або солодких продуктів. Тому хворим на діабет рекомендують постійно мати при собі декілька продуктів, що містять цукор.

У випадку тяжкої гіпоглікемії, коли хворий знаходитьс= я у непритомному стані, особи, які пройшли відповідний інструктаж, повинні ввес= ти йому глюкагон підшкірно або внутрішньом’язово (від 0,5 до 1,0 мг). Медичний працівник може ввести хворому глюкозу внутрішньовенно. Глюкозу також потріб= но вводити внутрішньовенно у випадку, якщо хворий не реагує на введення глюкаг= ону протягом 10–15 хвилин.<= o:p>

Після того як хворий опритомніє, йому слід вжити продукти, що містять вуглеводи, для запобігання рецидиву.=

Побічні реакції.

Найчастішим побічним ефектом терапії є гіпоглікемія. = За даними клінічних досліджень, а також даними щодо застосування препар= ату після випуску його на ринок, частота виникнення гіпоглікемії варі= ює у різних групах хворих, при різних режимах дозування та рівнях контролю гліке= мії.

На початку інсулінотерапії можуть спостерігатися порушення рефракції, набряк та реакції у місці ін’єкції (біль, почервоніння, кропив’янка, запалення, синці, припухлість та свербіж у місці ін’єкції). Ці реакції зазвичай транзиторні. Швидке поліпшення контролю рівня глюкози в кр= ові може спричинити стан гострої больової нейропатії, зазвичай оборотний. =

Різке поліпшення контролю глікемії внаслідок інтенсифікації інсулінотерапії може супроводжуватися тимчасовим загостренням діабетичної ретинопатії, в той час як тривалий, добре налагоджений контроль глікемії зменшує ризик прогресування діабетичної ретинопатії.

За даними клінічних досліджень нижче наведено побічні реакції, класифіковані за частотою та класами систем органів згідно= з MedDRA.

За частотою виникнення побічні реакції було розподілено на такі, що виникають дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна визначити на основі наявних даних).

З боку імун= ної системи:

нечасто – кропив’янка, висипання;

дуже рідко – анафілактичні реакції*.

З боку метаболізму та харчування:

дуже часто – = гіпоглікемія*.

З боку нерв= ової системи:

нечасто – периферичні нейропатії (болісні нейропатії)= .

З боку орга= нів зору:

дуже рідко – = порушення рефракції;

нечасто – діабетична ретинопатія.
З боку шкір= и та підшкірної клітковини:

нечасто – ліподистрофія*;

частота невідома – амілоїдоз шкіри.

Генералізов= ані порушення та реакції в місці введення:

нечасто – реакції в місці ін’єкції, набряк.

*Див. інформацію нижче.<= /span>

Опис окремих побічних реакцій
Анафілактич= ні реакції

Симптоми генералізованої гіперчутливості (включаючи генералізовані шкірні висипання, свербіж, пітливість, шлунково-ки= шкові розлади, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискор= ене серцебиття, зниження артеріального тиску та запаморочення/втрату свідомост= і) зустрічаються дуже рідко, але можуть бути небезпечними для життя.

Гіпоглікемі= я

Найчастішим побічним ефектом є гіпоглікемія. Вона може виникнути, коли доза значно перевищує потреби хворого в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості, виникнення судом із подальшими тимчасовими або постійними порушеннями функції головного мозку і навіть до летальн= ого наслідку. Симптоми гіпоглікемії зазвичай виникають раптово. В= они можуть включати холодний піт, блідість і похолодіння шкіри, стомлюваність, знервованість або тремор, тривожність, незвичайне стомлення або слабкість, сплутаність свідомості, утруднення концентрації уваги, сонливість, надмірний голод, зміни зору, головний біль, нудоту та прискорене серцебиття.

= Розлади шкіри та підшкірної клітковини.

= Ліподистрофія та амілоїдоз шкіри можуть виникнути на місці ін’єкції та затримувати місцеве всмоктування інсуліну. Постійна зміна місця ін’єкції в межах однієї ділянки може допомог= ти зменшити ці реакції або запобігти їм (див. розділ «Особливості застосування= »).

Звітування про підозрювані побічні реакції

Після реєстрації лікарського засобу важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Лікарям рекомендується повідомляти про підозрювані побічні реакції до місце= вих органів фармаконагляду.

Термін придатності. 2 роки.

= Термін зберігання препарату у картриджах і флаконах після відкриття 42 = доби при температурі не вище 25 ºС, захищаючи від перегрівання та сонячних променів. Картриджі, які використовуються, не слід тримати у холодильнику. = Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. <= /p>
Зберігати при температурі від 2 ^оС до 8 ^оС (у холодильнику). Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

=

Несумісність.

Інсулін застосовувати із речовинами, перевіреними на повну сумісність з інсуліном.

Не можна змішувати з розчинами, що містять відновні речовини – тіоли та сульфіти.

=

Упаковка. <= o:p>

По 3 мл у картриджі. По 5 картриджів у блістері, по 1 блістеру у пачці.<= o:p>

= По 10 мл у флаконі. По 1 флакону у пачці.

= <= /o:p>

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Біокон Байолоджикс Лімітед, Індія. Biocon = Biologics Limited, India.

АТ «Фармак», Україна.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності= .

Блок № В1, В2, В3, Q13 оф Q<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU;mso-no-proof:yes'>1 енд W<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU;mso-no-proof:yes'>20 та Юніт S<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU;mso-no-proof:yes'>18, Фьорст Флоор, Блок В4, Спеціальна економічна зона, Ділянки №: 2, 3, 4 та 5, Фаза ІV, Боммасандра - Джігані Лінк Роуд, Боммасан= дра Пост, Бенгалуру - 560 099, Індія.

Block No. B1, B2, B3, Q13 of Q1 and W20 & Unit S18, 1st Floor, Block B4, Special Economic Zone, Plot No: 2, 3, 4 & 5, Phase IV, Bommasandra - Jigani Link Road, Bommasandra Post, Bengaluru - 560= 099, India.

Україна, 04080,= м. Київ, вул. Кирилівська, 74.

Заявник. ВІТАЛ Фарма ГмбХ, Німеччина. V= ITAL Pharma GmbH, Germany.

Місцезнаходження заявника.

Шабервег 28б, 61348 Бад-Гомбург-фор-дер-Хее, Німеччина.

Schaberweg 28b, 61348 Bad Homburg v.d. Hohe, Germany.<= /span>

=