MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01DAED93.33F60EB0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Скачайте браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01DAED93.33F60EB0 Content-Location: file:///C:/680C6063/UA175820101_76AC.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

&nb= sp;

Тiмоксi

(Tymoxy®)

 =

Склад:=
діюча речовина: моксифлокса= цин;

1 таблетка, вкрита плі= вковою оболонкою, містить моксифлоксацину 400 мг (у вигляді моксифлоксацину гідрохлорид= у);

допоміжні речовини:

ядро таблетки: = целюлоза мікрокристалічна, частково прeжелатинізований крохмаль к= укурудзяний, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, натрію лаурилсульфат, натрію стеарил= фумарат;

оболонка: = opadry = II orange [спирт полівініловий; титану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь; тальк; барвник жовтий захід (Е 110)].

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівкою оболонкою, світло-помаранчевого кольору з рискою з одного боку. Риска не призначена для розділення навпіл.

 

Фармакотерапевтична група. Протимікроб= ні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів= . Код АТХ J01M A14.

 

Фармакологічні властивості.=

Фармакодин= аміка.

Механізм дії

Моксифлоксацин – 8-метоксифторхінолоновий засіб= із широким спектром бактерицидної дії. In vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Встановлено, що моксифлоксацин ефективний відносно бактерій, стійких до <= /p>

β-лактамних та макролідних препаратів. Бактерицидна дія моксифлоксацину спричинена інгібуванням обох т= ипів топоізомерази ІІ (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідних для реплікаці= ї, транскрипції та відновлення бактеріальної ДНК. Вважається, що С8-метокси залишок сприяє покращ= енню активності та послаблює селекцію резистентних мутантів грампозитивних бакте= рій порівняно з С8-Н залишком. Наявність великого дициклоамінового залишку у С-7 положенні запобігає активному відтоку, пов’язаному з генами norA або pmrA, = які виявлено у деяких грампозитивних бактерій. Моксифлоксацин володіє залежною = від концентрації бактерицидною активністю. Мінімальні бактерицидні концентрації= (МБК) зазвичай відповідають мінімальним інгібуючим концентраціям (МІК).

Вплив на кишкову флору у людини<= /span>

Відзнача= лися наступні зміни у кишковій флорі добровольців після перорального застосування моксифлоксацину: E.coli, Bacillus spp., Enterococcus та Klebsiella spp.,<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";letter-spacing:.5pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-lang= uage: MK'> а також анаеробів Bacteroides vulgatus, Bifidobacterium spp., Eubacterium та Peptostreptococcus. Спостері= галося підвищення кількості Bacteroides fragilis. Кількість вказаних вище мікроорганізмів поверталася у межі но= рми упродовж двох тижнів.

Резистен= тність

Ме= ханізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Інші механізми резистентності, такі як бар’єри проникнення (поширені у Pseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, можуть впливати на чутливість до моксифлоксацину.

Фо= рмування резистентності до моксифлоксацину in vitro спостерігали як поступовий процес, який полягає у точкових мутаціях обох типів топоізомерази ІІ, ДНК-гірази та топоізомерази IV. Моксифлоксацин є слабким субстратом для механізмів активного відтоку у грампозитивних мікроорганізмів.

Сп= остерігається перехресна резистентність з іншими фторхінолонами. Однак оскільки моксифлоксацин інгібує обидві топоізомерази ІІ та IV зі схожою активністю деяких грампозитивних бактерій, ці бактерії можуть бути резистентними до ін= ших хінолонів, але чутливими до моксифлоксацину.

Контрольні точки=

      Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії для моксифлоксацину (01.01.2012) <= o:p>

      за даними EUCAST (Європейський комітет з тестування антимікробної чутливості)

                                                =                                                                            =          Таблиця 1

= Мікроорганізм

= Чутливий

= Резистентний

Staphylococcus= spp.

= ≤ 0,= 5 мг/л

³ 24 мм

= > 1 мг/л=

= < 21 мм=

S. pneumoniae

= ≤ 0,= 5 мг/л=

³ 22 мм=

= > 0,= 5 мг/л=

= < 22 мм=

Streptococcus, групи A, B, C, G

= ≤ 0,= 5 мг/л=

³ 18 мм=

= > 1 мг/л=

= < 15 мм=

H. influenzae

= ≤ 0,= 5 мг/л=

³ 25 мм=

= > 0,= 5 мг/л=

= < 25 мм=

M. catarrhalis=

= ≤ 0,= 5 мг/л=

³ 23 мм=

= > 0,= 5 мг/л=

= < 23 мм=

Enterobacteriaceae

= ≤ 0,= 5 мг/л=

³ 20 мм=

= > 1 мг/л=

= < 17 мм=

Контрольні точки, = не пов’язані з видом*

= ≤ 0,5 мг/л=

= > 1 мг/л=

* Контрольні точки, не пов’язані з видом, були визначені головним чином на підставі даних фармакокінетики/фармакодинаміки = та не залежать від поширення МІК специфічних видів. Ці дані використовують тіл= ьки щодо видів, яким не надавали контрольних точок за окремими видами, та не використовують щодо видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.

Мікробіологічна чутливість=

Частота набутої резистентності може змінюват= ися залежно від географічного розташування регіону та протягом часу, визначеного для певних видів мікроорганізмів. Бажано мати доступ до локальної інформації щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій= .

У = разі необхідності слід звертатися за консультацією до експерта з питань антибіотикорезистентності, коли місцеве домінування резистентності виявляєт= ься настільки сильним, що вплив певного лікарського засобу щонайменше на деякі = види інфекційних збудників залишається під сумнівом.

Чутливі види

Gardnerella vaginalis<= /i>

Staphylococcus aureus<= /i>* (чутливий до метициліну= )

Streptococcus agalactiae (група B)

Streptococcus milleri<= /i> group* (S. anginosusS. constellatus та S. intermedius= )

Streptococcus pneumoniae*

Streptococcus pyoge= nes* ( A)

Streptococcus viridansгрупа (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus)=

 

Acinetob= acter baumanii=

Haemophilus influenzae= *

Haemophilus parainfluenzae*

Legionella pneumophila=

Moraxella (Branhamella) catarrhalis

Fusobacterium spp.<= o:p>

Prevotella spp.

мікроорганізми

Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniaeChlamydia trachomatis*

Coxiella burnetii<= /span>

Mycoplasma genitalium

Mycoplasma hominis=

Mycoplasma pneumoniae<= /i>*

Види з можл= ивою набутою резистентністю

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

= Enterococcus faecalis*

= Enterococcus faecium*

= Staphylococcus aureus (метицилінре= зистентний)+=

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

= Enterobacter cloacae*

= Escherichia coli*#

= Klebsiella pneumoniae*#

= Klebsiella oxytoca

= Neisseria gonorrhoeae*+

= Proteus mirabilis*=

Анаеробні мікроорганізми

= Bacteroides fragilis*

= Peptostrept= ococcus spp.*

Резистентні види

Pseudomonas aerugin= osa

* Продемонстровано задовільну активність щодо вп= ливу на чутливі штами під час клінічних досліджень у рамках затверджених клінічн= их показань.

#Штами, які продукують бета-лактамази розширеного спектра дії (ESBL)+Показник резистентності > 50 %

Д= ані з безпе= ки

Вплив на кровотворну систему (незначне зниже= ння кількості еритроцитів та тромбоцитів) спостерігався у щурів та мавп. Як і п= ри застосуванні інших хінолонів, гепатотоксичність (підвищення рівня ферментів печінки та вакуольна деградація) відзначалася у щурів, мавп та собак. У мавп фіксували випадки нейротоксичності (ураження ЦНС – судоми). Вказані ефекти спостерігалися тільки після прийому високих доз моксифлоксацину або після довготривалого застосування препарату.

Моксифлоксацин, як і інші хінолони, показав генотоксичність під час тестів in vitro з бактеріями або клітинами ссавців. Оскільки вказаний ефект пояснюється взаємодією з бактеріальною гір= азою та в разі вищої концентрації – взаємодією з топоізомеразою ІІ у клітинах ссавців, можна припустити наявність порогової концентрації для генотоксично= сті. Під час тестів in vivo не було виявлено ознак генотоксичності, незважаючи на застосування високих доз моксифлоксацину. Таким чином, препар= ат показав достатній потенціал безпеки при застосуванні терапевтичної дози для людини. Моксифлоксацин не показав канцерогенного ефекту під час дослідження, яке проводили на щурах.

Ба= гато хінолонів є фотореактивними і можуть провокувати реакції фототоксичності, виявляти фотомутагенний та фотоканцерогенний ефекти. При цьому є дані щодо відсутності фототоксичних та фотогенотоксичних властивостей у моксифлоксаци= ну при його тестуванні в рамках комплексної програми під час досліджень in vitro та in vivo. У таких самих умовах хінолони демонстрували вказані ефекти.

У високих концентраціях моксифлоксацин діє як інгібітор швидкого компонента кардіального повільного компонента розправляючого калієвого току та, отже, = може призвести до подовження інтервалу QT. Токсикологічні дослідження, які прово= дили на собаках та під час яких препарат застосовували перорально в дозах ≥= ; 90 мг/кг, що забезпечувало концентрацію  ≥ 16 мг/л, виявили подовження інтервалу QT без аритмій. Оборот= ну нелетальну шлуночкову аритмію спостерігали тільки після внутрішньовенного введення високої кумулятивної дози, яка більше ніж у 50 разів перевищувала дозу, передбачену для людини (> 300 мг/кг), що забезпечувало концентраці= ю у плазмі крові ≥ 200 мг/л (що більше ніж у 40 разів перевищувало терапевтичний рівень).

Відомо, що хінолони спричиняють ураження хря= щів великих діартродіальних суглобів у молодих тварин. Найнижча пероральна доза моксифлоксацину, яка призводить до артротоксичного ефекту у молодих собак, у чотири рази перевищувала максимальну рекомендовану терапевтичну дозу <= /o:p>

400 мг (передбачену для 50 кг маси тіла), розраховану на підставі співвідношення доза/маса тіла (мг/кг), із концентра= цією у плазмі крові у два або три рази вищою за концентрацію, передбачену в разі застосування максимальної терапевтичної дози.

Тести на токсичність, які проводили на щурах= та мавпах (повторне введення протягом періоду до 6 місяців), не виявили ознак ризику для органів зору. Під час досліджень на собаках застосування тільки високих доз перорально (≥ 60 мг/кг) призводило до концентрації у плаз= мі крові ≥ 20 мг/л, що спричиняло зміни електроретинограми та в окремих випадках призводило до атрофії сітківки.

При вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин доведено, що моксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди, що проводили = на щурах (при застосуванні моксифлоксацину перорально і внутрішньовенно) і мав= пах (при застосуванні моксифлоксацину перорально), не виявили тератогенної дії моксифлоксацину і його впливу на фертильність. При внутрішньовенному застосуванні моксифлоксацину у дозі 20 мг/кг у кролів відзначалась мальформ= ація скелета. Виявлено збільшення кількості викиднів у мавп і кролів при застосуванні моксифлоксацину у терапевтичній дозі. У щурів відзначалося зменшення маси плода, почастішання випадків викиднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності і збільшення спонтанної активності потомства = при застосуванні моксифлоксацину, дозування якого у 63 рази перевищувало рекомендоване.

Фармакокінетика.

Всмоктування та біодоступність

При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступні= сть досягає майже 91 %.

У діапазоні доз від 50 до 800= мг при одноразовому прийомі та у дозі 600 мг на добу протягом

10 діб фармакокінетика є лінійною. Після прийому пероральної дози 400 мг пікова концентрація в крові досягається протягом 0,5–4 годин і становить 3,1 мг/л. Максимальна та мінімальна плазмові концентрації у рівноважному стані (400 мг 1 раз на добу) становлять 3,2 та = 0,6 мг/л відповідно. У рівноважному стані експозиція у межах інтервалу дозування становить майже на 30 % вище ніж після застосування першої дози.=

<= u>Розподіл

Моксифлоксацин швидко розподіляється в екстраваскулярному просторі, піс= ля застосування дози 400 мг AUC становить 35 мкг/л. Об’єм розподілу в рівноважному стані становить 2 л/кг. Як встановлено в експериме= нтах in vitro та ex vivo, зв’язування з білками крові становить приблизно 40-42 = % та не залежить від концентрації препарату.

 

       Пікова концентрація (середнє геометричне) після перорального прийому одноразової дози   

                                                моксифлоксацину 400 мг:

                                                =                                                                =                         Таблиця 2

Тканина

Концентрація

Місцевий рівень – рівень у плазмі крові

= Плазма

3,1 мг/л

-

= Слина

3,6 мг/л

0,75–1,3

Вміст пухиря

1,61 мг/л

1,71

= Слизова оболонка бронхів

5,4 мг/кг

1,7–2,1

= Альвеолярні макрофаги

56,7 мг/кг

18,6–70,0

= Рідина епітеліального шару

20,7 мг/л

5–7

= Гайморова пазуха

7,5 мг/кг

2,0

= Етмоїдальні пазухи

8,2 мг/кг

2,1

= Назальні поліпи

9,1 мг/кг

2,6

= Інтерстиціальна рідина

1,02 мг/л

0,8–1,42,3

= Жіночі статеві органи*

10,24 мг/кг

1,724

* Внутрішньовенне застосування одноразової дози 400 мг.

1 10 годин п= ісля введення.

2 Вільна концентрація.

3 Від 3 годи= н до 36 годин після введення дози.

4 В кінці інфузії.

Метаболізм<= /span>

Моксифлокса= цин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також= із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних сульфосп= олук (М1) і глюкуронідів (М2). М1 та М2 є тільки метаболітами, релевантними для людини, обидва вони є мікробіологічно неактивними.

Під час досліджень in vitro та клінічних досліджень фази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємоді= ї з іншими препаратами, задіяними у біотрансформацію фази І з участю ферментів системи цитохрому Р450. Ознак окиснювального метаболізму немає.<= /span>

Виведення з організму

Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий клір= енс становить приблизно

24–53 мл/хв= та свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Після прийо= му дози 400 мг виведення із сечею (близько 19 % - лікарський засіб у незмінено= му вигляді, близько 2,5 % – М1 та близько 14 % – М2) та калом (близько 25 % – лікарський засіб у незміненому вигляді, близько 36 % – М1 та відсутність виведення у вигляді М2) загалом становило близько

96 %. Супут= нє застосування ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс препарату= .

Фармакокіне= тика у різних груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку та пацієнти з низькою масою тіла

У здорових доброволь= ців із низькою масою тіла (зокрема, у жінок) та у здорових добровольців літнього віку спостерігали вищу концентрацію препарату у плазмі крові.

Ниркова недостатність.

Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням фун= кції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну ˃ 20 мл/хв/1,73 м2). Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкуроніду) збільшується до показника 2,5 (у пацієнтів із кліренсом креатиніну <30 мл/хв/1,73 м2).

Порушення функції печінки.

На підставі даних досліджень фармакокінетики, я= кі проводили з участю пацієнтів із печінковою недостатністю (класи А-С за класифікацією Чайлда-П’ю), неможливо визначити, чи є різниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов’язане з більшою дією М1 у плазмі крові, тоді як дія вихідної лікарської речовини була порівнянною з дією у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину для лікування пацієнтів із порушенням функції = печінки немає.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Особливості застосування», «Побічні реакції»= ), у пацієнтів віком від 18 років.

Моксифлоксацин слід призначати тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільним або коли вказа= не лікування було неефективним.

- Гострий бактеріальний синусит (діагностований= з високим ступенем вірогідності).

- Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт (діагностований з високим ступенем вірогідності).

- Негоспітальна пневмонія, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом.

- Запальні захворювання орган= ів малого таза помірного та середнього ступеня (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційовані з тубооваріальним абсцесом або абсцесами органів малого таза. Препарат Тімоксі не рекомендується для застосування як монотер= апія при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня, але його можна застосовувати в комбінації з іншими відповідними ан= тибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) через зростаючу резистентність моксифлоксацину до Neisseria gonorr= hoeae (за винятком моксифлоксацинрезистентних штамів N. gonorrhoeae) (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Особливості застосування»).

Препарат Тімоксі можна застосовувати для закінч= ення курсу лікування, в якому стартова терапія парентеральною формою моксифлоксацину була ефективною і призначена за такими показаннями:

- негоспіталь= на пневмонія;

- ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур.

Препарат Тімоксі не рекомендується для стартово= го лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкірних структур або у разі тяжкого перебігу негоспітальних пневмоній.

Слід звернути увагу на офіцій= ні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

 = ;

Протипоказання.<= /span>

- Відома гіперчутливість до моксифлоксацину або до інших хінолонів чи будь-якої з допоміжних речовин препарату.

- Дитячи= й вік до 18 ро= ків. - Період= вагітності а= бо годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годуван= ня груддю»).- Пацієнти із захворюваннями сухожиль, пов’язаними з лікуванням хінолонами, в анамнезі.

У ході доклінічних досліджень і клінічних досліджень після застосування моксифлоксацину спостерігалися зміни в електрофізіології серця у вигляді подовження інтервалу QT. Тому з міркувань безпеки препарат протипоказано пацієнтам з:

- вродженим або діагностованим набутим подовженням інтервалу QT;

- порушеннями електролітного балансу, зокрема при нескоригованій гіпокаліємії;

- клінічно значущою брадикардіє= ю;

- клінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка;

- симптоматичними аритміями в анамнезі.

Препарат не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з ін= шими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У зв’язку з обмеженими клініч= ними даними застосування препарату також протипоказано пацієнтам з порушенням функції печінки (клас C за класифікацією Чайлда-П’ю) та пацієнтам з = підвищеним<= /span> рівнем трансаміназ (у 5 разів вище верхньої межі норми).

 =

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксац= ину та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подовження інтервалу QT. Вказана взаємодія може призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ «Протипоказання»):

-    антиаритмічні препарати кла= су ІА (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

-    антиаритмічні препарати кла= су ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

-    антипсихотичні препарати (наприклад, фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);=

-    трициклічні антидепресанти;=

-    деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);

-    деякі антигістаміни (терфен= адин, астемізол, мізоластин);

-    інші (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

Моксифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть знижувати рівень калію (наприклад, петльові та тіазидні діуретики, клізми та проносні засоби (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В) або препарати, дія яких пов’язана з клінічно значущою брадикардією.

Інтервал між прийомом препаратів, які містять двовалентні або тривалентні катіони (таких як антациди, що містять магній чи алюміній, диданозин у таблетках, сукралфат та засоби, що містять залізо або цинк), та моксифлоксацином необхідний інтервал близько 6 годин.<= /span>

При одночасному застосуванні активованого вугіл= ля і моксифлоксацину перорально у дозі

400 мг системна біодоступність препарату знижує= ться більш ніж на 80 % внаслідок пригнічення його абсорбції. У зв’язку з цим одночасне застосування цих двох препаратів не рекомендоване (за винятком випадків передозування, див. також розділ «Передозування»).

Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольц= ів спостерігалося збільшення Смax дигоксину = на приблизно 30 % у рівноважному стані без впливу на AUC (площа під кривою співвідношення «концентрація–час= ») або на нижчі рівні. Отже, потреби у застережних заходах при супутньому прийомі дигоксину немає.

Під час досліджень з участю добровольців, хвори= х на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниження концентрації глібенкламіду на піковому рівні приблиз= но на 21 %. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може призве= сти до незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зміни у фармакокінетиці, = які спостерігалися, не призводили до змін фармакодинамічних параметрів (рівень глюкози в крові, рівень інсуліну). Таким чином, клінічно релевантної взаємо= дії між моксифлоксацином та глібенкламідом не виявлено.

Зміна значе= ння міжнародного нормалізованого відношення (МНВ)

У пацієнтів, які отримували пероральні антикоагулянти у поєднанні з антибактеріальними препаратами, в тому числі з фторхінолонами, макролідами, тетрациклінами, котримоксазолом та деякими цеф= алоспоринами, відзначалися чисельні випадки підвищення антикоагулянтної активності. Факто= рами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. У зв’язку з цими обставинами важко оцінити, чи спричиняє інфікування або лікування відхилення показника МНВ. Як застережний захід можливий частіший моніторинг МНВ. У разі необхідності слід провести належне коригування дози перорального коагулянта.

Лікарські засоби, для яких була доведена відсутність клінічно вагомої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, кальц= ієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, циклоспорин, ітраконазол, морф= ін при парентеральному введенні, пробенецид. Дослідження in vitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердили вищезазначене. З огляду на зазначені результати, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є маловірогідною.

Абсорбція моксифлоксацину не залежить від вжива= ння їжі (включаючи молочні продукти), зважаючи на що, моксифлоксацин можна застосовувати незалежно від вживання їжі.

 

Особливості застосування.

Слід уникати застосування моксифлоксацину пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції у минулому при застосуванні хінолону або продуктів, що містять фторхінолон (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування цих пацієнтів моксифлоксацином слід розпочина= ти лише у разі відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельн= ої оцінки користі/ризику (див. розділ «Протипоказання»).

Переваги від лікування моксифлоксацином, особливо у випадку нетяжких інфекцій, необхідно оцінювати, беручи до уваги інформацію, яка міститься у цьому розділі.

Пролонговані, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони незалежно від віку, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (протягом місяців або рок= ів) інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні, іноді множинні системи організму (опорно-рухову, нервов= у, психічну та органів чуття) та наявні фактори ризику. Моксифлоксацин слід негайно припинити при перших ознаках або симптомах будь-якої серйозної побі= чної реакції, пацієнтам слід порадити звернутися за консультацією до лікаря. 

 

Подовження інтервалу Q= Тс та клінічні умови, за яких можливе подовження інтервалу <= u>QТс

При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів можливе збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі. Аналіз результатів ЕКГ, отриманих у рам= ках програми клінічних досліджень, показав, що подовження інтервалу QTc при застосуванні моксифлоксацину становило 6 мс

± 26 мс - 1,4 % порівняно з початковим рівнем. Оскільки у жінок відзначається довший інтервал QT порівняно з чоловіками, вони можуть виявит= ися більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал QT. Пацієнти літнього віку також можуть бути більш сприйнятливими до асоційованих із препаратом ефектів на інтервал QT.

Пацієнтам, які приймають моксифлоксацин, слід з обережністю застосовува= ти препарати, що можуть призвести до зниження рівня калію (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід з обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам із тривалими проаритмогенними станами (особливо жінкам та пацієнтам літнього віку), таки= ми як гостра міокардіальна ішемія або подовження інтервалу QT, оскільки це може призводити до підвищення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (torsade de pointes), і зупинки серця (див. розділ «Протипоказання»). Ступінь подовження інтервалу QT може підвищуватис= я зі збільшенням концентрації препарату. Тому не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Якщо під час лікування препаратом виникають симптоми аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.

Підвищена чутливість/алергічні реакції

Повідомляли про випадки розвитку гіперчутливості та алергічних реакцій після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. Анафілактичні реакції можуть набувати форми небезпечного для життя шоку нав= іть після першого застосування препарату. У випадках клінічного прояву тяжких реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування моксифлоксацину та= розпочати відповідну терапію (наприклад протишокову).

Тяжкі порушення печінки

При застосуванні моксифлоксацину повідомляли про випадки фульмінантного гепатит= у, що може призводити до розвитку печінкової недостатності (включаючи летальні= випадки) (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення симптомів фульмінантного гепатиту, таких як астенія, що швидко розвивається та супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопат= ією, пацієнтам рекомендується проконсультуватися з лікарем перед продовженням лікування.

При появі о= знак порушення функції печінки необхідно провести дослідження функції печінки.

Важкі шкірні побічні реакції

Повідомляли= про важкі шкірні побічні реакції (SCARs), включаючи токсичний епідермальний некроліз (ТЕН: також відомий як синдром Лаєлла), синдром Стівенса–Джонсона (ССД) та гострий генералізований екзантематичний пустулоз (ГГЕП), які можуть бути небезпечними для життя або бути летальними (див. розділ «Побічні реакції»). Під час призначення пацієнтів слід попередити про ознаки та симп= томи виражених шкірних реакцій та ретельно їх контролювати. Якщо з’являються озн= аки та симптоми, що свідчать про ці реакції, моксифлоксацин слід негайно припин= ити, а також слід розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта розвинулась така серйозна реакція як ССД, ТЕН або ГГЕП при застосуванні моксифлоксацину, лікування моксифлоксацином для цього пацієнта ні в якому разі не повинно поновлюватись.

Пацієнти, схильні до розвитку судом

Відомо, що хінолони можуть спричиняти судоми. Слід з обережністю призначати їх пацієнт= ам, які мають порушення з боку ЦНС або інші фактори ризику, що можуть провокува= ти виникнення судом або знижувати судомний поріг. При появі судом необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.

Периферична невропатія

У пацієнтів, які отримували хінолони і фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які застосовують моксифлоксацин, рекомендується повідомляти лікаря у разі розвитку в них таких симптомів нейропатії як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, перш ніж продовжувати лікуван= ня для<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:MK'> попереджен= ня розвитку потенційно незворотних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Реакції з б= оку психіки

Психічні реакції можуть виникати навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. У рідкісних випадках депресія або психічні реакції прогресували до розвитку суїцидальних думок і таких проявів самоагресії як спроби самогубства (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнта розвиваються такі реакції, лікування моксифлоксацином слід припинити та вжи= ти відповідні заходи. Необхідно дотримуватися обережності, призначаючи моксифлоксацин пацієнтам, які хворіли у минулому або хворі на даний момент = на психічні захворювання.

Діарея, асоційована із застосуванням антибіотиків, включаючи коліт

Випадки діа= реї, асоціойваної із застосуванням антибіотиків (ААД), та коліту, асоційованого = із застосуванням антибіотиків (ААК), включаючи псевдомембранозний коліт та діа= рею, асоційовану з Clostridium difficile= , спостерігалися у зв'язку із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії= , в тому числі моксифлоксацину. Ступінь прояву цих явищ може коливатися від діа= реї легкого ступеня до коліту з летальними наслідками. Тому важливо враховувати ймовірність такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосува= ння моксифлоксацину розвивається тяжка діарея. При підозрюваній або підтверджен= ій ААД або ААК лікування із застосуванням протимікробних засобів, включаючи моксифлоксацин, слід припинити та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. Крім цього, необхідно вжити відповідних заходів, спрямованих на кон= троль інфекції, з метою зниження ризику її передачі. Пацієнтам, у яких розвиваєть= ся тяжка діарея, протипоказані препарати, які пригнічують перистальтику.<= /o:p>

Пацієнти, х= ворі на тяжку міастенію

Моксифлокса= цин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з тяжкою міастенією (myasthenia gravis), оскільки її си= мптоми можуть посилюватися.

Запалення сухожилля, розрив сухожилля

Запалення сухожилля і розрив сухожилля (особливо, але не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двобічне, можливе вже через 48 годин після початку лікув= ання хінолонами та фторхінолонами, включаючи моксифлоксацин, навіть протягом 48 годин після початку лікування і, як повідомляли, відбувається навіть до декількох місяців після припинення лікування. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантацією солідних органів та у тих, хто лікувався одночасно з кортикостероїдами. Тому слід уникати одночас= ного застосування кортикостероїдів. При перших ознаках тендиніту (наприклад, бол= ючий набряк, запалення) лікування моксифлоксацином слід припинити і розглядати альтернативне лікування. Уражену(і) кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати, якщо вин= икають ознаки тендинопатії.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Пацієнтам л= ітнього віку, які мають розлади з боку нирок, слід з обережністю призначати моксифлоксацин, якщо вони не спроможні підтримувати належний обсяг рідини в організмі, оскільки зневоднення збільшує ризик виникнення ниркової недостатності.

Порушення з боку органів зору

У разі погіршення зору або будь-якого впливу на органи зору необхідно негайно звернутися за консультацією до лікаря-офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з ін= шими механізмами», «Побічні реакції»).

Дисглікемія=

Як і при застосуванні всіх фторхінолонів, під час лікування моксифлоксацином повідом= ляли про випадки відхилення від норми показників глюкози крові як у вигляді гіпоглікемії, так і у формі гіперглікемії. Дисглікемія розвивалася переважн= о у пацієнтів літнього віку, хворих на діабет, які отримували одночасно з лікуванням моксифлоксацином пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад, сульфонілсечовину) або інсулін. Повідомляли про випадки гіпоглікемічної коми.<= /span> Хворим на цукровий діабет рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

 

 

Профілактика реакцій фотосенсибілізації

При застосуванні хінолонів у пацієнтів відзначаються реакції фотосенсибілізації. Проте дослідження показали, що моксифлоксацин відрізняється нижчим ризиком виникнення фотосенсибілізації. Незважаючи на це, слід рекомендувати пацієнт= ам уникати як ультрафіолетового опромінення, так і тривалої та/або інтенсивної= дії сонячного світла під час лікування моксифлоксацином.

Пацієнти, я= кі страждають на дефіцит глюкози-6-фосфат-дегідрогенази =

Пацієнти з недостатністю активності глюкози-6-фосфат-дегідрогенази, а також пацієнти, у яких ця патологія є в родинному анамнезі, схильні до розвитку гемолітичних реакцій під час лікування хінолонами. Таким чином, моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю цій категорії пацієнтів.

Пацієнти із запальним захворюванням органів малого таза

Пацієнтам з ускладненим запальним захворюванням органів малого таза (наприклад, асоційованим з трубно-яєчниковим абсцесом або абсцесом малого таза), для як= их вважається необхідним проведення внутрішньовенної терапії, лікування препар= атом Тімоксі у формі таблеток, вкритих оболонкою, по 400 мг не рекомендується. <= o:p>

Запальне захворювання органів малого таза може бути спричинене бактерією Neisseria gonorrhoeae, резистентно= ю до фторхінолонів. Тому в таких випадках емпіричне застосування моксифлоксацину необхідно призначати одночасно з іншим відповідним антибіотиком (наприклад цефалоспорином), якщо неможливо повністю виключити наявність Neisseria gonorrhoeae, резистентної до моксифлоксацину. Якщо після 3 днів лікування не відбувається покращання клінічного стану, терапію слід переглянути.

Пацієнти зі специфічними ускладненими інфекціями шкіри та підшкірної клітковини

Клінічна ефективність внутрішньовенного застосування моксифлоксацину в разі лікування тяжкої інфекції, пов’язаної з опіками, фасцитом та діабетичною стопою, що супроводжується остеомієлітом, не встановлена.

Вплив на біологічні тести

Лікування із застосуванням моксифлоксацину може перешкоджати проведенню культурального аналізу щодо виявлення Mycobacteriu= m spp. у зв'язку з пригніченням мікробіологічного росту, що, у свою чергу, може призвести до хибнонегативних результатів у зразках від пацієнтів, які на да= ний момент приймають моксифлоксацин.

Пацієнти з інфекціями, спричиненими метицилін-резистентним золотистим стафілококом (MRSA)

Моксифлокса= цин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метицилін­резистентним золотистим стафілококом (МРЗС). У випадку підозрюваної або підтвердженої інфекції, спричиненої МРЗС, необхідно розпочати лікування відповідним антибактеріальним засобом (див. розділ «Фармакологічні властивості»).<= /o:p>

Діти

Моксифлокса= цин спричиняє ураження хрящів у молодих тварин (див. розділ «Фармакологічні властивості»), тому застосування препарату дітям (віком до 18 років) протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Аневризма т= а дисекція аорти і регургітація/недостатність серцевого клапана серця

Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та дисекції аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, і регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомляли про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).<= /p>

Отже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів із позитивним сімейним анамнезом аневризми чи вродженою вадою серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти, або захворюванням серцевого клап= ана, або за наявності інших факторів ризику або сприятливих умов

  • як і для аневризми та дисекції аорти, так і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, порушення сполучної тканини, такі як син= дром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит) або додатково
  • при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артер= іїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково

§  = при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит). Ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

&nb= sp;

У разі появи раптового болю у животі, грудях або с= пині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допом= оги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.

Препарат містить барвник жовтий захід (Е 110), який може спричиняти алергічні реакції.

 =

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність<= o:p>

Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності не встановлена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Потенційний ризик для людини не встановлений= .

У зв= ’язку з ризиком пошкодження фторхінолонами опорних суглобів молодих твар= ин (за експериментальними даними) та з оборотними ураженнями суглобів, описани= ми у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не м= ожна призначати вагітним жінкам (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю

Моксифлокса= цин, як і інші хінолони, як показано, спричиняє ураження у хрящі суглобів молодих тварин. Результати доклінічних досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину може потрапляти у грудне молоко. Немає даних щодо застосува= ння препарату жінкам, які годують груддю. Унаслідок цього у період годування гр= уддю застосування моксифлоксацину протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).<= o:p>

Фертильніст= ь

Дослідження= на тваринах не виявили впливу на фертильність (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

 =

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Досліджень впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом= та працювати з іншими механізмами не проводили. Однак фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть призводити до погіршення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій= з боку ЦНС (наприклад, запаморочення, гостра тимчасова втрата зору, див. розд= іл «Побічні реакції») або гостра короткотривала втрата свідомості (непритомніс= ть, див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати спостерігати за своєю реакцією на моксифлоксацин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування (дорослі)

Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на добу.

Порушення функції нирок/печін= ки=

Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірно= го та середнього ступеня тяжкості, а також для пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакологічні властивості= »).

Для пацієнт= ів із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. також розділ= «Протипоказання»).

<= u>Пацієнти літнього віку/пацієнти з низькою масою тіла =

Корекція до= зи для пацієнтів літнього віку/пацієнтів з низькою масою тіла не потрібна.

Спосіб застосування

Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна приймати незалежно від часу вжива= ння їжі.

<= u>Тривалість терапії

Тривалість терапії препаратом Тімоксі залежить = від типу інфекцій і становить:

- загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт, – 5-10 днів;

- негоспіталь= на пневмонія – 10 днів;<= /o:p>

- гострий бактеріальний синусит – 7 днів;

- запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня – 14 днів.=

За даними клінічних досліджень тривалість лікув= ання моксифлоксацином (таблетки) становила до 14 днів.

Ступінчаста терапія (внутрішньовенне введення з наступним переходом на пероральний прийом)

Під час клінічних досліджень послідовної терапії більшість пацієнтів переходила з внутрішньовенного на пероральний шлях введ= ення моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість лікування таблетками та розчином для інфузій моксифлоксацин становить 7-14 днів для негоспітальних пневмоній та 7-21 день для ускладнен= их інфекцій шкіри та підшкірних тканин.

Перевищувати вказану дозу (400 мг 1 раз на добу= ) та тривалість лікування для кожного показання не рекомендується.

 

Діти.<= /o:p>

Моксифлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років). Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям не встановлені (див. також розділ «Протипоказання»).

 

Передозування.

У разі випадкового передозування жодних специфі= чних заходів не рекомендують вживати. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію та ЕКГ-моніторинг у зв’язку з можливістю подовження інтервалу QT. <= /span>

Одночасне застосування активованого вугілля з д= озою моксифлоксацину 400 мг перорально призведе до скорочення системної доступно= сті лікарського засобу більше ніж на 80 %. У разі передозування в результаті перорального прийому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективним для запобігання збільшенню системної дії моксифлоксацину.

 

Побічні реакції.

Нижче наведено побічні ефекти, які отримані з клінічних досліджень та післяреєстраційних повідомл= ень із застосуванням моксифлоксацину 400 мг (пероральна та ступінчаста терапія), та їх частота. Усі побічні реакції спостерігалися з частотою менш= е 3 %, за винятком нудоти та діареї.

У кожній групі небажані явища визначені у поряд= ку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином: часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), поодинокі  (≥1/10000,

 <1/= 1000), рідкісні (<1/10000), частота невідома.

Таблиця 3

Класи систем органів (MedDR= A)

Часто

Нечасто

Поодинокі=

Рідкісні<= /p>

Частота невідома=

Інфекційні ускладнення

Суперінфек-ція, що виникла внаслідок бактеріальної чи грибкової резистентнос-ті, наприклад оральний = чи вагінальний кандидоз

&nbs= p;

&nbs= p;

&nbs= p;

&nbs= p;

З боку кровоносної та лімфатичної систем

&nbs= p;

Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцито-пенія, тромбоците-мія, еозинофілія, подовження протромбіно-вого часу/збільше-ння МНВ (міжнародно-го нормалізова-ного відношення)

&nbs= p;

Підвищення рівня протромбін= у/ зменшення МНВ,

агранулоци-тоз,

панцитопенія

 

З боку імунної системи=

&nbs= p;

Алергічні реакції (див. роз= діл «Особливості застосуван-ня»)

Анафілаксія, включаючи рідк= існі випадки шоку (що загрожує життю), алергічний набряк/ ангіоневро-тичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю (див. розд= іл «Особливості застосуван-ня»))

&nbs= p;

&nbs= p;

Порушення метаболізму та харчування

&nbs= p;

Гіперліпіде-мія<= /span>

Гіперглікемія, гіперурикемія

Гіпоглікемія, гіпогліке= міч-на кома<= /o:p>

 

Психічні розлади*

 

Реакції стривоженос-ті, підвищення психомотор-ної активності/ збудження

Лабільність настою, депресі= я (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/дум= ки або спроби самогубства

(див. розділ «Особливості застосуван-ня»)), галюцинації, делірії<= /o:p>

Деперсоналі-зація, психотич= ні реакції (з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спр= оби самогубства (див. розділ «Особливості застосуван-ня»))<= /p>

 

З боку нервової системи*

Головний біль, запаморочен-= ня

Парестезії/

дизестезії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість=

Гіпестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочен-ня або вертиго), судомні нап= ади з різними клінічними проявами (у тому числі grand mal напади (див. розділ «Особливості застосуван-ня»)), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропа-тія

Гіперестезія

 

З боку органів зору*

&nbs= p;

Порушення зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС (див. ро= зділ «Особливості застосуван-ня»))

Фотофобія

Транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС

(див. розділи «Особливості застосуван-ня» та «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранс-портом або роботі з іншими механізма-ми»)), увеїт та білатеральна гостра тра= нс-ілюмінація райдужки (див. розділ «Особливості застосуван-ня»)

 

З боку органів слуху та вестибуляр-ного апарату*

&nbs= p;

&nbs= p;

Дзвін у вухах, порушення сл= уху включаючи глухоту (зазвичай оборотну)

&nbs= p;

&nbs= p;

З боку ендокринної системи

 

&nbs= p;

&nbs= p;

 

Синдром неадекват= ної секреції діуретичного гормону (SIADH)

&nbs= p;

З боку серця**

Подовження QT-інтервалу у хворих із гіпокаліємією (див. розділи «Особливості застосуван-ня» та «Про= типока-зання»)

Подовження QT-інтервалу

(див. розділ «Особливості застосуван-ня»), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія

Шлуночкові тахіаритмії, непритом-ність (тобто гостра та короткочасна втрата свідомості)

Неспецифічні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія (torsade de pointes

(див. розділ «Особливості застосуван-ня»)), зупинка серця (див. розділ «Особливості застосуван-ня»)=

 

З боку судинної системи**

&nbs= p;

Вазодилата-ція

Артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія

Васкуліт

 

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

&nbs= p;

Задишка (включаючи астматич= ний стан)

&nbs= p;

&nbs= p;

&nbs= p;

З боку травного тракту

Нудота, блювання, біль у животі, діарея

Зниження апетиту та зменшен= ня вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази

Дисфагія, стоматит, асоційований із застосуван-ням антибіотика коліт (включаючи псевдомем-бра= нозний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями (див. розділ «Особливості застосуван-ня»))

&nbs= p;

&nbs= p;

Гепато-біліарні порушення

Підвищення рівня трансаміна= з

Порушення функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатде-гідрогенази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутаміл-транспептида-зи), підвищення у крові рівня лужної фосфатази

Жовтяниця, гепатит (переваж= но холестатич-ний)

Фульмінант-ний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком

(див. розділ «Особливості застосуван-ня»))

 

З боку шкіри та підшкірної = клітковини

&nbs= p;

Свербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкіри

&nbs= p;

Бульозні шкірні реакції, та= кі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю

(див. розділ «Особливості застосуван-ня»))

Гострий генералізова-ний ек= зематозний пустульоз (ГГЕП)

З боку опорно-рухової систе= ми*

&nbs= p;

Артралгія, міалгія

Тендиніт =

(див. розділ «Особливості застосуван-ня»), посмикуван-ня м’язів, судоми м’язів, м’язова слабкість

Розрив сухожиль =

(див. розділ «Особливості застосуван-ня»), артрити, ригідність м’язів, загострення симптомів myasth= enia gravis

(див. розділ «Особливості застосуван-ня»)

Рабдоміоліз

З боку нирок та сечовидільн= о-го тракту

&nbs= p;

Дегідратація

Порушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність

&nbs= p;

&nbs= p;

Загальні розлади*

&nbs= p;

Загальна слабкість (в основ= ному астенія або втомленість), відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудн= ій клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз<= o:p>

Набряк

&nbs= p;

&nbs= p;

 

   * Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років) інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій на лікарські засоби, що зачіпають кілька, іноді множинних, класів систем органів та органів чуття (включаючи такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, у деяких випадках повідомляли про невропатії, пов’язані з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам’яті, порушеннями= сну і порушенням слуху, зору, смаку та запаху), які пов’язані із застосуванням = хінолонів та фторхінолонів, незалежно від раніше існуючих факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомляли про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).=

У рідкісних випадках після лікування іншими фторхінолонами було зареєстровано такі побічні реакції, які могли б, можлив= о, також спостерігатися при застосуванні моксифлоксацину: підвищення внутрішньочерепного тиску (включаючи ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію), гіпернатріє= мія, гіперкальціємія, гемолітична анемія,  реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»).=

 

Повідомлення про побічні реакції пі= сля реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: http://aisf.dec.gov.ua= /

 

Термін придатності.

3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.<= /p>

 = ;

Умови зберігання.

Даний препарат не вимагає особливого температурного режиму зберігання.=

Зберігат= и в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Зберігат= и у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.<= o:p>

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, у блістер= ах з фольги алюмінієвої.

По 5 або 7 таблеток у блістері. По 1 блістеру (= по 5 таблеток) або по 1 блістеру (по 7 таблеток) у картоній коробці.<= /span>

 = ;

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

 

Виробник.<= o:p>

АЛКАЛОЇД АД Скоп’є.

ALKALOID AD Skopje.

 = ;

Місцезнахо= дження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Бульвар Олександра Македонського, 12, Скоп’є, 1000, Республіка Північна Македонія.

Bоulevard= Aleksandar Makedonski 12, Skopje, 1000, Republic of North Macedonia.

------=_NextPart_01DAED93.33F60EB0 Content-Location: file:///C:/680C6063/UA175820101_76AC.files/themedata.thmx Content-Transfer-Encoding: base64 Content-Type: application/vnd.ms-officetheme UEsDBBQABgAIAAAAIQDp3g+//wAAABwCAAATAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbKyRy07DMBBF 90j8g+UtSpyyQAgl6YLHjseifMDImSQWydiyp1X790zSVEKoIBZsLNkz954743K9Hwe1w5icp0qv 8kIrJOsbR12l3zdP2a1WiYEaGDxhpQ+Y9Lq+vCg3h4BJiZpSpXvmcGdMsj2OkHIfkKTS+jgCyzV2 JoD9gA7NdVHcGOuJkTjjyUPX5QO2sB1YPe7l+Zgk4pC0uj82TqxKQwiDs8CS1Oyo+UbJFkIuyrkn 9S6kK4mhzVnCVPkZsOheZTXRNajeIPILjBLDsAyJX89nIBkt5r87nons29ZZbLzdjrKOfDZezE7B /xRg9T/oE9PMf1t/AgAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEApdan58AAAAA2AQAACwAAAF9yZWxzLy5y ZWxzhI/PasMwDIfvhb2D0X1R0sMYJXYvpZBDL6N9AOEof2giG9sb69tPxwYKuwiEpO/3qT3+rov5 4ZTnIBaaqgbD4kM/y2jhdj2/f4LJhaSnJQhbeHCGo3vbtV+8UNGjPM0xG6VItjCVEg+I2U+8Uq5C ZNHJENJKRds0YiR/p5FxX9cfmJ4Z4DZM0/UWUtc3YK6PqMn/s8MwzJ5PwX+vLOVFBG43lExp5GKh qC/jU72QqGWq1B7Qtbj51v0BAAD//wMAUEsDBBQABgAIAAAAIQBreZYWgwAAAIoAAAAcAAAAdGhl bWUvdGhlbWUvdGhlbWVNYW5hZ2VyLnhtbAzMTQrDIBBA4X2hd5DZN2O7KEVissuuu/YAQ5waQceg 0p/b1+XjgzfO3xTVm0sNWSycBw2KZc0uiLfwfCynG6jaSBzFLGzhxxXm6XgYybSNE99JyHNRfSPV kIWttd0g1rUr1SHvLN1euSRqPYtHV+jT9yniResrJgoCOP0BAAD//wMAUEsDBBQABgAIAAAAIQBU tmO79QYAAMIaAAAWAAAAdGhlbWUvdGhlbWUvdGhlbWUxLnhtbOxZ3Y4TNxS+r9R3GM19yN9MflYE lEwSaGEBkUDFpTdxMmY942js7BIhJARXvWlViVa9KFLbm15UVVcqVVFV1FdYngEJ1NKH6LFnMrET LywrKqGKXWl34nzn+PM5Z77jGZ8+eyuizh5OOGFxyy2fKrkOjkdsTOJpy7027BcarsMFiseIshi3 3AXm7tkzH35wGm2JEEfYAfuYb6GWGwox2yoW+QiGET/FZjiG7yYsiZCAj8m0OE7QPviNaLFSKtWK ESKx68QoAreH3x/+evjH4YFzeTIhI+yeWfrvUZgkFlwOjGgykN7x0ui7p/cODw6fHD46PHh6F66f wP/Ple14tywt+IIHNHH2EG25MPWY7Q/xLeE6FHEBX7Tckvpxi2dOF9FWZkTFEbaaXV/9ZHaZwXi3 ouZMpjv5pJ7ne7V27l8BqNjE9eq9Wq+W+1MANBrBylMuuk+/0+x0/QyrgdJLi+9uvVstG3jNf3WD c9uXvwZegVL/3ga+3w8gigZegVK8v4H3vHol8Ay8AqX42ga+Xmp3vbqBV6CQknh3A13ya9Vgudoc MmH0vBXe9L1+vZI5X6GgGvJqk1NMWCyOW3sRusmSPhhIQ4oEiR2xmOEJGkGhB4iSnYQ4F8k0hEKc oZhxGC5VSv1SFf7KX09dqQihLYw0a8kTmPGNIcnP4aOEzETL/Ri8uhrk+ePHz+49enbvt2f37z+7 93M2t3Jl2J1H8VS3e/nDF/88vOv8/cu3Lx98mU69juc6/sVPn774/c9XuYcVr0Lx/KuDF48Onn/9 2V8/PrB4bydoR4cPSYS5cwnvO1dZBAu08Mc7yZtZDENEdIt2POUoRnIWi/+eCA30pQWiyILrYDOO 1xOQHhvw3PymQXgQJnNBLB4vhJEB3GaMdlhijcIFOZcW5uE8ntonT+Y67ipCe7a5AxQbWe7NZ6DB xOYyCLFB8wpFsUBTHGPhyO/YLsaW1d0gxIjrNhkljLOJcG4Qp4OINSRDsmNU08roPIkgLwsbQci3 EZvt606HUduqu3jPRMK9gaiF/BBTI4zn0FygyOZyiCKqB/wiEqGN5GCRjHRcjwvI9BRT5vTGmHOb zeUE1qsl/QLIjD3t23QRmchEkF2bz4uIMR3ZZbtBiKKZDTsgcahjP+K7UKLIucKEDb7NzDtEfoY8 oPjIdF8n2Ej369XgGiisTmlVIPKbeWLJ5TnMjPodLOgEYSU10BAMXY9I/FqRX5N3/7+TdxDR5988 tKzo7Ui63bGRjzcU83ZCrHfT+TUJPwq3LtwBS8bk3dftLprHVzDcKpvN671sv5dt938v20fdz29f rFf6DNItt63p9l1t5qNj7+UnhNKBWFB8kavtPIcuNe7DoPSjHnVx/qw3C+FS3tkwoYGbJkjZOAkT nxARDkI0gz1/2ZVOpjxzPeXOjHF4FFDDVt8ST+fRNhunj7Tlsnx8TcWEI7EaL/n5ODx+iBRdq68e 03L3iu1UPV4vCUjbNyGhTWaSqFpI1JeDMkjqYR6CZiGhVvZWWDQtLBrS/TJVGyyAWp4V2EY5sPlq ub4HJmAET1mI4rHMU5rqZXZVMt9mpo8KplEBsKdYVsAq003J9cjlydWlpXaMTBsktHIzSajIqJ7G QzTGWXXK0ePQeNNcN1cpNejJUKj5oLRWNOqNV7E4aa7Bbl0baKwrBY2d/ZZbq/pQMiM0a7kTeBUA l9EMaofL7S+iU3jlNhJJesOfRFlmCRddxMM04Ep0UjWIiMCJQ0nUcuXy8zTQWGmI4laugCC8s+Sa ICvvGjlIuplkPJngkdDTro3ISKcfQeFTrbB+q8xPDpaWbA7pHoTjfWeHzpOrCErMr5dlAMeEwxuh chrNMYFXnrmQrepvrTFlsqu/c1Q1lI4jOgtR1lF0MU/hSspzOupTHgPtU7ZmCKgWkqwR7kxlg9WD anTTvGukHI7suq83kpHTRHPVMw1VkV3TrmLGDMs2sBbLkzV5jdUyxKBpeodPpXtdcptLrVvbJ+Rd AgKex8/SdY/REDRqq8kMapLxpgxLzc5Gzd6xXOBrqB2nSWiqX1u6XYtb3iOs08HgiTo/2K1XLQxN lvtMFWl1XKIfZ7CdmyAeXXgxPKeCq1TC4USCYEM0UHuSVDbgFrklslsDrpx5Qlru7ZLf9oKKHxRK Db9X8KpeqdDw29VC2/er5Z5fLnU7lTvQWEQYlf30qKYPr6XoIjuwUeMbhzbR8s3bqRGLikydxRQV cXVoU64YhzbpWY0zlEcyrkNAdG7XKv1mtdmpFZrVdr/gdTuNQjOodQrdWlDv9ruB32j277jOngJ7 7Wrg1XqNQq0cBAWvVpL0G81C3atU2l693eh57TvZNgZWnspHFgsIr+J15l8AAAD//wMAUEsDBBQA BgAIAAAAIQAN0ZCftgAAABsBAAAnAAAAdGhlbWUvdGhlbWUvX3JlbHMvdGhlbWVNYW5hZ2VyLnht bC5yZWxzhI9NCsIwFIT3gncIb2/TuhCRJt2I0K3UA4TkNQ02PyRR7O0NriwILodhvplpu5edyRNj Mt4xaKoaCDrplXGawW247I5AUhZOidk7ZLBggo5vN+0VZ5FLKE0mJFIoLjGYcg4nSpOc0IpU+YCu OKOPVuQio6ZByLvQSPd1faDxmwF8xSS9YhB71QAZllCa/7P9OBqJZy8fFl3+UUFz2YUFKKLGzOAj m6pMBMpburrE3wAAAP//AwBQSwECLQAUAAYACAAAACEA6d4Pv/8AAAAcAgAAEwAAAAAAAAAAAAAA AAAAAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQCl1qfnwAAAADYBAAALAAAA AAAAAAAAAAAAADABAABfcmVscy8ucmVsc1BLAQItABQABgAIAAAAIQBreZYWgwAAAIoAAAAcAAAA AAAAAAAAAAAAABkCAAB0aGVtZS90aGVtZS90aGVtZU1hbmFnZXIueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAh AFS2Y7v1BgAAwhoAABYAAAAAAAAAAAAAAAAA1gIAAHRoZW1lL3RoZW1lL3RoZW1lMS54bWxQSwEC LQAUAAYACAAAACEADdGQn7YAAAAbAQAAJwAAAAAAAAAAAAAAAAD/CQAAdGhlbWUvdGhlbWUvX3Jl bHMvdGhlbWVNYW5hZ2VyLnhtbC5yZWxzUEsFBgAAAAAFAAUAXQEAAPoKAAAAAA== ------=_NextPart_01DAED93.33F60EB0 Content-Location: file:///C:/680C6063/UA175820101_76AC.files/colorschememapping.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DAED93.33F60EB0 Content-Location: file:///C:/680C6063/UA175820101_76AC.files/header.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"

1

------=_NextPart_01DAED93.33F60EB0 Content-Location: file:///C:/680C6063/UA175820101_76AC.files/filelist.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml; charset="utf-8" ------=_NextPart_01DAED93.33F60EB0--