ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Паскаль Амло
(Pascal Amlo)
Склад:
діюча речовина: олмесартану медокс=
оміл,
амлодипіну бесилат;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить олмесартану медоксоміл=
у 20
мг, амлодипіну бесилату 6,95 мг, що еквівалентно амлодипіну 5 мг;
або олмесартану медоксомілу 40 мг, амлодипіну бесилату 13,9 мг, що
еквівалентно амлодипіну 10 мг;
допоміжні речовини=
: крохмаль
прежелатинізований; целюлоза силікатизована мікрокристалічна (містить целюл=
озу мікрокристалічну
та кремнію діоксид колоїдний безводний); лактоза, моногідрат; магнію стеара=
т; повідон
К30; спирт ізопропіловий;
плівкове покриття =
(20
мг/5 мг): Opadry II 85F18422 білий (спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171),
макрогол 3350, тальк);
плівкове покриття =
(40
мг/10 мг): Opadry II 85F565114 коричневий (спирт полівініловий, титану діоксид (Е
171), макрогол 3350, тальк, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жов=
тий
(Е 172)).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті
плівковою оболонкою.
Основні фізико-хім=
ічні
властивості:
для дозування 20 мг/5 мг: білі круглі
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями, з тисненням «OA1=
» з
одного боку та гладкі з іншого боку;
для дозуван=
ня
40 мг/10 мг: коричнево-червоні круглі таблетки, вкриті оболонкою, зі скошеними края=
ми,
з тисненням «OA4» з одного боку та гладкі з іншого боку.
Фармакотерапевтична група. Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ та блокатори
кальцієвих каналів.
Код АТХ С09D В02.
Фармакологічні
властивості
Фармакодинаміка
Паскаль Амло
У 8-тижнево=
му
подвійному сліпому рандомізованому плацебо-контрольованому факторному
дослідженні з участю 1940 пацієнтів (71 % пацієнтів належали до європеоїдної
раси і 29 % − до інших рас) було показано, що застосування олмесартану
медоксомілу / амлодипіну призводило до істотно більш вираженого зниження ді=
астолічного
та систолічного тиску порівняно з монотерапією відповідними компонентами.
Середнє зниження систолічного / діастолічного тиску характеризувалося
залежністю від дози: -24/-14 мм рт. ст. (для дозування 20 мг/5 мг), -25/-16=
мм
рт. ст. (для дозування 40 мг/5 мг) і -30/-19 мм рт. ст. (для дозування 40&n=
bsp;мг/10
мг).
Олмесартану
медоксоміл / амлодипін, по 40 мг/5 мг, знижував систолічний / діастолічний =
тиск
у положенні пацієнта сидячи додатково на 2,5/1,7 мм рт. ст. порівняно з олм=
есартану
медоксомілом / амлодипіном, по 20 мг/5 мг. Аналогічно олмесартану медоксомі=
л / амлодипін,
по 40 мг/10 мг, знижував систолічний / діастолічний тиск у положенні пацієн=
та
сидячи додатково на 4,7/3,5 мм рт. ст. порівняно з олмесартану медоксомілом=
/амлодипіном,
по 40 мг/5 мг.
Частка
пацієнтів, у яких вдалося досягти цільових значень артеріального тиску (<=
; 140/90 мм рт.
ст. у пацієнтів без цукрового діабету та < 130/80 мм рт. ст. у діабетикі=
в),
становила 42,5 %, 51,0 % та 49,1 % при застосуванні олмесартану медоксомілу=
/ амлодипіну
у дозуванні 20 мг/5 мг, 40 мг/5 мг та 40 мг/10 мг відповідно.
Основний
гіпотензивний ефект олмесартану медоксомілу / амлодипіну, як правило, досяг=
ався
протягом перших 2 тижнів терапії.
У другому
подвійному сліпому рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні вивч=
али
ефективність додавання амлодипіну до схеми лікування пацієнтів європеоїдної
раси з недостатньою реакцією організму на монотерапію олмесартану медоксомі=
лом у
дозі 20 мг протягом 8 тижнів.
У пацієнтів,
які продовжували отримувати тільки олмесартану медоксоміл у дозі 20 мг,
систолічний / діастолічний тиск знизився на -10,6/-7,8 мм рт. ст. протягом
наступних 8 тижнів. При додаванні 5 мг амлодипіну за 8 тижнів вдалося досяг=
ти
зниження систолічного / діастолічного тиску на -16,2/-10,6 мм рт. ст. (р =3D
0,0006).
Частка
пацієнтів, у яких вдалося досягти цільових значень артеріального тиску (<=
; 140/90 мм рт.
ст. у пацієнтів без цукрового діабету і < 130/80 мм рт. ст. у діабетиків=
), становила
44,5 % для комбінації 20 мг/5 мг порівняно з 28,5 % для 20 мг олмесартану
медоксомілу.
У ході
подальших досліджень оцінювали ефективність додавання різних доз олмесартану
медоксомілу до схеми лікування пацієнтів європеоїдної раси з недостатньою
реакцією організму на монотерапію амлодипіном у дозі 5 мг протягом 8 тижнів=
.
У пацієнтів,
які продовжували отримувати тільки амлодипіну 5 мг, систолічний / діастоліч=
ний
тиск знизився на -9,9/-5,7 мм рт. ст. протягом наступних 8 тижнів. Додаванн=
я 20
мг олмесартану медоксомілу призвело до зниження систолічного / діастолічног=
о артеріального
тиску на -15,3/-9,3 мм рт. ст., додавання 40 мг олмесартану медоксомілу – н=
а -=
16,7/-9,5 мм рт. ст.
(р < 0,0001).
Частка
пацієнтів, у яких вдалося досягти цільових значень артеріального тиску (<=
; 140/90 мм рт.
ст. у пацієнтів без цукрового діабету і < 130/80 мм рт. ст. у діабетиків=
), становила
29,9 % у групі монотерапії амлодипіном у дозуванні 5 мг, 53,5 % у групі
застосування олмесартану медоксомілу / амлодипіну у дозуванні 20 мг/5 мг та
50,5 % у групі застосування олмесартану медоксомілу / амлодипіну у дозуванн=
і 40
мг/5 мг.
Рандомізова=
ні
дані щодо пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, що дають
змогу порівняти результати комбінованої терапії лікарським засобом Паскаль =
Амло
в середніх дозах з ефектом від підвищення дози амлодипіну та олмесартану при
монотерапії, відсутні.
Результати
трьох досліджень підтверджують, що гіпотензивний ефект олмесартану медоксом=
ілу /
амлодипіну при частоті прийому один раз на добу зберігався при інтервалі між
прийомами 24 години, при цьому співвідношення між мінімальним і максимальним
значеннями систолічного і діастолічного тиску варіювало від 71 до 82 %.
Ефективність лікарського засобу протягом доби була підтверджена при
амбулаторному моніторингу артеріального тиску.
Гіпотензивн=
ий
ефект олмесартану медоксомілу / амлодипіну не залежав від віку і статі паці=
єнта,
а також від наявності у нього цукрового діабету.
У двох
відкритих нерандомізованих розширених дослідженнях стійка ефективність
препарату олмесартану медоксомілу / амлодипіну у дозуванні 40 мг/5 мг була
показана у 49−67 % пацієнтів через 1 рік застосування.
Олмесартану медокс=
оміл
(діюча речовина лікарського засобу Паскаль Амло)
Олмесартану
медоксоміл, що входить до складу лікарського засобу Паскаль Амло, є селекти=
вним
антагоністом рецепторів ангіотензину II першого типу (AT1). В організмі
олмесартану медоксоміл швидко перетворюється у фармакологічно активний
метаболіт – олмесартан. Ангіотензин ІІ – це первинний вазоактивний гормон
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), що відіграє важливу роль у
патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин ІІ призводить до звуже=
ння
судин, стимуляції синтезу та вивільнення альдостерону, кардіостимуляції та
ниркової реабсорбції натрію. Олмесартан пригнічує судинозвужувальну та
альдостероносекретуючу дію ангіотензину ІІ шляхом блокування рецепторів AT1=
у
тканинах, у тому числі в гладких м’язах судин та надниркових залоз. Дія
олмесартану не залежить від джерела і шляху синтезу ангіотензину ІІ. Вибірк=
овий
антагонізм стосовно рецепторів AT1 ангіотензину ІІ призводить до збільшення
рівня реніну у плазмі крові та концентрації ангіотензину І та ангіотензину =
ІІ,
а також до деякого зменшення рівня альдостерону у плазмі крові. При
артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричиняє тривале зниження
артеріального тиску, що залежить від дози.
При його
застосуванні не відзначалося розвитку артеріальної гіпотензії після прийому
першої дози, ознак тахіфілаксії при тривалому застосуванні та рецидиву
артеріальної гіпертензії після припинення застосування.
При
застосуванні олмесартану медоксомілу хворим на артеріальну гіпертензію 1 ра=
з на
добу відбувається ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом
24-годинного інтервалу між застосуваннями. Рівень антигіпертензивної дії при
застосуванні препарату 1 або 2 рази на добу в одній і тій самій добовій дозі
був однаковий.
Максимальне
зниження артеріального тиску досягається через 8 тижнів після початку
лікування, хоча суттєвий гіпотензивний ефект спостерігається вже через 2 ти=
жні
лікування.
Вплив
олмесартану медоксомілу на захворюваність та летальність не встановлений.
Рандомізова=
не
дослідження застосування олмесартану для профілактики діабетичної
мікроальбумінурії (ROADMAP) із залученням 4447 пацієнтів із цукровим діабет=
ом 2
типу з нормальним рівнем альбумінурії і як мінімум одним додатковим фактором
ризику виникнення серцево-судинних захворювань, проводилося з метою з’ясува=
ти,
чи може терапія олмесартаном затримати час появи мікроальбумінурії. Під час
середнього періоду відстеження тривалістю 3,2 року пацієнти отримували
олмесартан або плацебо на додаток до інших антигіпертензивних засобів, за
винятком інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або блокат=
орів
рецепторів ангіотензину II (БРА).
У первинній
кінцевій точці дослідження продемонструвало значне зниження ризику щодо часу
появи мікроальбумінурії на користь олмесартану. Після коригування відміннос=
тей
у показниках артеріального тиску (АТ) це зниження ризику перестало бути
статистично значущим. У 8,2 % (у 178 з 2160) пацієнтів у групі олмесар=
тану
та у 9,8 % (у 210 з 2139) у групі плацебо розвинулася мікроальбумінурія.
У вторинній
кінцевій точці серцево-судинні явища відзначалися у 96 пацієнтів (4,3 %), я=
кі
отримували олмесартан, і у 94 пацієнтів (4,2 %), які отримували плацебо. Ле=
тальність
від серцево-судинних захворювань була вищою в групі олмесартану порівняно з
групою плацебо (15 пацієнтів (0,7 %) і 3 пацієнти (0,1 %)), незважаючи на
подібну частоту виникнення інсульту без летального наслідку (14 пацієнтів (=
0,6 %)
і 8 пацієнтів (0,4 %)), інфаркту міокарда без летального наслідку (17 паціє=
нтів
(0,8 %) і 26 пацієнтів (1,2 %)) та показника летальності, не пов’язаної з
серцево-судинними причинами (11 пацієнтів (0,5 %) і 12 пацієнтів (0,5 %)).
Загальна летальність у групі олмесартану була вищою (26 пацієнтів (1,2 %) і=
15
пацієнтів (0,7 %)), головним чином, за рахунок вищої летальності з
серцево-судинних причин.
У досліджен= ні ORIENT (The Olmesartan Reducing Incidence of End-stage Renal Disease in Diabetic Nephropathy Trial) вивчали вплив олмесартану на результат ниркових= і серцево-судинних захворювань у 577 рандомізованих пацієнтів у Японії і в Ки= таї з цукровим діабетом 2 типу і вираженою нефропатією. Під час середнього пері= оду відстеження тривалістю 3,1 року пацієнти отримували олмесартан або плацебо = на додаток до інших антигіпертензивних засобів, у тому числі інгібіторів АПФ.<= o:p>
Первинна
об’єднана кінцева точка (час першої появи подвоєння сироваткового креатинін=
у,
ниркове захворювання в термінальній стадії, летальний наслідок з усіх причи=
н)
була досягнута у 116 пацієнтів у групі олмесартану (41,1 %) і у 129 пацієнт=
ів,
які отримували плацебо (45,4 %) (HR 0,97 (95 % ДІ від 0,75 до 1,24); p=
=3D
0,791). Вторинна об’єднана серцево-судинна кінцева точка була досягнута у 4=
0 пацієнтів,
які отримували олмесартан (14,2 %), і у 53 пацієнтів, які отримували плацебо
(18,7 %). Ця об’єднана серцево-судинна кінцева точка включала летальність в=
ід
серцево-судинних захворювань у 10 (3,5 %) пацієнтів, які отримували олмесар=
тан,
і у 3 (1,1 %) пацієнтів, які отримували плацебо; загальний показник летальн=
ості
дорівнював 19 (6,7 %) і 20 (7,0 %), інсульт без летального наслідку −=
8
(2,8 %) проти 11 (3,9 %) та інфаркт міокарда без летального наслідку –=
3
(1,1 %) і 7 (2,5 %) відповідно.
Амлодипін (діюча речовина
лікарського засобу Паскаль Амло)
Амлодипін, =
що
входить до складу препарату лікарського засобу Паскаль Амло, є блокато=
ром
кальцієвих каналів і гальмує трансмембранний перенос іонів кальцію через
потенціалзалежні канали L-типу в серці і гладких м’язах. Експериментальні д=
ані
свідчать, що амлодипін взаємодіє як з ділянками зв’язування дигідропіридину,
так і з іншими ділянками. Амлодипін має відносну вазоселективність і більше
впливає на клітини гладких м’язів судин, ніж на кардіоміоцити. Гіпотензивний
ефект амлодипіну зумовлений прямою розслаблювальною дією на гладком’язові
клітини артерій, що сприяє зменшенню периферичного опору судин і, отже,
зниженню артеріального тиску.
При
артеріальній гіпертензії амлодипін спричиняє тривале зниження артеріального
тиску, залежне від дози. Розвитку артеріальної гіпотензії після прийому пер=
шої
дози, ознак тахіфілаксії при тривалому лікуванні або рецидиву артеріальної
гіпертензії після припинення лікування не відзначалося.
Після прийо=
му в
терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін
забезпечує ефективне зниження артеріального тиску в положеннях пацієнта леж=
ачи,
сидячи і стоячи. Тривале застосування амлодипіну не пов’язане з істотними
змінами частоти серцевих скорочень або рівня катехоламінів у плазмі крові. У
пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок амлодипі=
н у
терапевтичних дозах зменшував опір ниркових судин і підвищував швидкість
клубочкової фільтрації та ефективну швидкість потоку плазми в нирках, не
змінюючи фільтраційної фракції і не провокуючи розвитку протеїнурії.
У досліджен=
нях
гемодинаміки у пацієнтів із серцевою недостатністю, а також у клінічних
дослідженнях зі стрестестом при серцевій недостатності (класи II−IV за
NYHA) амлодипін не погіршував стану учасників дослідження, що оцінювався за
переносимістю навантажень, фракцією викиду лівого шлуночка, а також за
клінічними ознаками і симптомами.
У
плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE) з участю пацієнтів із серцевою
недостатністю (класи III−IV за NYHA), які отримували дигоксин, діурет=
ики
та інгібітори АПФ, було показано, що амлодипін не збільшує ризик у летально=
го
наслідку або підвищення летальності та захворюваності у пацієнтів із серцев=
ою
недостатністю.
У подальшому
довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну з
участю пацієнтів із серцевою недостатністю (NYHA, III і IV) без клінічних
симптомів або об’єктивних даних, які б свідчили про ішемічну хворобу серця,=
при
лікуванні інгібіторами АПФ, препаратами наперстянки та діуретиками в постій=
них
дозах амлодипін не впливав на летальність загалом і летальність у результаті
серцево-судинних захворювань зокрема. У цій групі пацієнтів відзначалося
збільшення випадків розвитку набряку легень, пов’язаного з прийомом амлодип=
іну,
проте статистично значущих відмінностей частоти фактів погіршення серцевої
недостатності порівняно з такою при застосуванні плацебо не спостерігалося.=
Профілактична терапія інфаркту міока=
рда
(ALLHAT)
Для порівня=
ння
новітніх терапевтичних підходів було проведено подвійно сліпе рандомізоване
дослідження впливу на захворюваність та летальність під назвою «Випробування
щодо застосування антигіпертонічної і ліпідознижувальної терапії для
профілактики інфаркту міокарда» (ALLHAT): амлодипін в дозі 2,5−10 мг/=
добу
(блокатор кальцієвих каналів) або лізиноприл у дозі 10−40 мг/добу
(інгібітор АПФ) як терапія першого вибору і тіазидний діуретик хлорталідон у
дозі 12,5−25 мг/добу при гіпертензії від легкого до помірного ступеня=
.
Загалом 333=
57
пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 55 років були рандомізован=
і і
знаходилися під спостереженням у середньому протягом 4,9 року. У пацієнтів =
був
як мінімум один додатковий фактор ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), включаючи перенесені
раніше інфаркт міокарда чи інсульт (більше 6 місяців перед відбором) або
наявність інших серцево-судинних захворювань (ССЗ) атеросклеротичного харак=
теру
(всього 51,5 %), цукровий діабет 2 типу (36,1 %), рівень холестерину
ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ) < 35 мг/дл (11,6 %), гіпертроф=
ію
лівого шлуночка, діагностовану за допомогою електрокардіографії або
ехокардіографії (20,9 %), куріння на час участі в дослідженні (21,9 %).
Первинною
кінцевою точкою дослідження було поєднання ІХС з летальним наслідком або
інфаркт міокарда без летального наслідку. Значущих відмінностей щодо первин=
ної
кінцевої точки дослідження між терапією амлодипіном і хлорталідоном не було=
: ОР
(RR) 0,98 95 % ДІ (0,90−1,07) р =3D 0,65. Що стосується вторинних кін=
цевих
точок дослідження, частота розвитку серцевої недостатності (компонент
комбінованої кінцевої точки серцево-судинного захворювання) була значно вищ=
ою у
групі амлодипіну порівняно з групою хлорталідону (10,2 % і 7,7 %, ОР 1=
,38,
95 % ДІ [1,25−1,52] p < 0,001). Однак значущих відмінностей щодо
показника летальності з будь-якої причини між терапією амлодипіном і
хлорталідоном не було (ОР 0,96, 95 % ДІ [0,89–1,02], p =3D 0,20).
Інша інформація
Одночасне
застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II було =
досліджено
у двох широкомасштабних рандомізованих контрольованих дослідженнях (ONTARGET
(ONgoing Telmisartan Alone і в комбінації з Ramipril Global Endpoint Trial)=
і
VA NEPHRON-D (The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes)).
ONTARGET яв=
ляло
собою дослідження, проведене з участю пацієнтів із серцево-судинним або
цереброваскулярним захворюванням в анамнезі або цукровим діабетом 2 типу, що
супроводжується ознаками ураження органа-мішені. VA NEPHRON-D являло собою
дослідження, проведене з участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та
діабетичною нефропатією.
Ці дослідже=
ння
не виявили значущого сприятливого впливу на результат ниркових та/або
серцево-судинних захворювань і на летальність від них, тоді як порівняно з
монотерапією спостерігався підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, гострог=
о ураження
нирок та/або гіпотонії. Зважаючи на схожість фармакодинамічних властивостей=
, ці
результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ та блокаторів рецепто=
рів
ангіотензину II.
Одночасне
застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II
протипоказано пацієнтам з діабетичною нефропатією.
ALTITUDE
(Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease
Endpoints) – це дослідження, проведене для виявлення позитивного ефекту від
додавання аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або блокаторами
рецепторів ангіотензину II пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу та хронічним
захворюванням нирок, серцево-судинним захворюванням або тим, хто має обидва
захворювання. Це дослідження було припинено достроково у зв’язку з підвищен=
им
ризиком небажаних наслідків. Летальний наслідок від серцево-судинних
захворювань і випадки виникнення інсульту були частішими в групі, що прийма=
ла
аліскірен, ніж у групі, що приймала плацебо, і повідомлення про небажані яв=
ища
і серйозні небажані явища (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушен=
ня
функції нирок) були частішими в групі, яка приймала аліскірен, ніж у групі,=
яка
приймала плацебо.
Фармакокінетика
Після
перорального застосування лікарського засобу Паскаль Амло максимальна
концентрація (Сmax) олмесартану медоксомілу та амлодипіну у плаз=
мі
крові досягається через 1,5–2 та 6–8 годин відповідно. Швидкість та ступінь
всмоктування двох діючих речовин лікарського засобу Паскаль Амло відповідає
їхній швидкості та всмоктуванню при застосуванні окремо. Біодоступність
олмесартану медоксомілу та амлодипіну у складі лікарського засобу
Олмесартану медоксоміл (діюча речови=
на
лікарського засобу Паскаль Амло)
Всмоктуванн=
я та
розподіл
Олмесартану
медоксоміл – це проліки. Він швидко перетворюється у фармакологічно активний
метаболіт олмесартан під дією естераз у слизовій оболонці кишечнику та в
портальній крові під час всмоктування у травному тракті. У плазмі крові або=
у
продуктах виведення неперетворений олмесартану медоксоміл або боковий ланцюг
медоксомільної групи не виявлялися. Середня абсолютна біодоступність
олмесартану у вигляді таблеток становила 25,6 %.
Сmax
олмесартану у плазмі крові досягається приблизно через 2 години після
перорального застосування. Концентрація олмесартану у плазмі крові збільшує=
ться
приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг.
Їжа чинить
мінімальну дію на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл м=
ожна
застосовувати незалежно від її прийому.
Клінічно
значущої різниці у фармакокінетиці олмесартану залежно від статі пацієнта не
виявлено. Олмесартан активно зв’язується з білками крові (99,7 %), однак ри=
зик
клінічно значущої конкурентної взаємодії з іншими лікарськими засобами, що
активно зв’язуються з білками крові, достатньо низький. Підтвердженням цьог=
о є
відсутність такої взаємодії між олмесартану медоксомілом та варфарином.
Олмесартан незначною мірою зв’язується з клітинами крові. Середній об’єм
розподілу після внутрішньовенного застосування невисокий (16−29 л).
Метаболізм =
та
виведення
Загальний
плазмовий кліренс олмесартану зазвичай становить 1,3 л/годину (коефіцієнт
варіації 19 %) і відносно невеликий порівняно з печінковим кровотоком
(приблизно 90 л/годину). Після одноразового перорального застосування
олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14С, 10–16 %
радіоактивної речовини спостерігалося в сечі (більша частина протягом 24 го=
дин
після застосування), а решта радіоактивної речовини виводилась із калом. На
основі системної доступності, що становить 25,6 %, можна розрахувати, що
абсорбований олмесартан виводиться як нирками (приблизно 40 %), так і
гепатобіліарною системою (приблизно 60 %). Уся виявлена радіоактивність була
ідентифікована як олмесартан. Інших значущих метаболітів знайдено не було. =
Кишково-печінкова
рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану
виводиться з жовчю, то його застосування пацієнтам із біліарною обструкцією
протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).
Термінальний
період напіввиведення олмесартану після багаторазового перорального
застосування коливається від 10 до 15 годин. Стан рівноваги досягається піс=
ля
перших кількох доз, а після 14 діб багаторазового застосування подальшої
кумуляції не спостерігається. Нирковий кліренс становив приблизно 0,5–0,7 л=
/годину
та не залежав від дози лікарського засобу.
Медикаменто=
зні
взаємодії
Лікарський
засіб колесевелам, що зв’язує жовчні кислоти
Спільний пр=
ийом
40 мг олмесартану медоксомілу і 3750 мг колесевеламу гідрохлориду у здорових
добровольців призводив до зниження Cmax олмесартану на 28 % та до
зниження площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC)
олмесартану на 39 %. Менший вплив, зниження Cmax і AUC на 4 % та=
15 %
відповідно, спостерігався, коли олмесартану медоксоміл призначали за 4 годи=
ни
до прийому колесевеламу гідрохлориду. Час напіввиведення олмесартану знижув=
ався
на 50–52 % незалежно від того, призначали препарати спільно чи прийом
олмесартану відбувався за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду (ди=
в.
розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Амлодипін (діюча речовина лікарського
засобу Паскаль Амло)
Всмоктуванн=
я та
розподіл
Після
перорального застосування у терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктуєтьс=
я із
досягненням пікової концентрації у крові через 6–12 годин після прийому.
Абсолютна біодоступність становить приблизно 64–80 %. Об’єм розподілу стано=
вить
приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що майже 97,5 %
циркулюючого амлодипіну зв’язується з протеїнами плазми крові.
Прийом їжі =
на
процес всмоктування амлодипіну не впливає.
Метаболізм =
та
виведення
Період
напіввиведення з плазми крові разової добової дози коливається від 35 до 50
годин. Амлодипін значною мірою метаболізується у печінці з утворенням
неактивних метаболітів. Приблизно 60 % введеної дози виводиться зі сечею,
приблизно 10 % з яких становить амлодипін у незміненому вигляді.
Олмесартану медоксоміл та амлодипін
(діючі речовини лікарського засобу Паскаль Амло)
Окремі групи
пацієнтів
Діти (віком до 18 років)
Даних про
фармакокінетику у дітей немає.
Пацієнти літнього віку (віком від 65
років)
Доведено, що
при артеріальній гіпертензії AUC олмесартану у рівноважному стані збільшува=
лася
приблизно на 35 % у пацієнтів літнього віку (віком 65–75 років) з артеріаль=
ною
гіпертензією порівняно з молодшою групою та приблизно на 44 % у пацієнтів д=
уже
літнього віку (≥ 75 років) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»=
).
Це можна пояснити помірним зниженням функції нирок, залежним від віку в цій
групі пацієнтів. Однак для пацієнтів літнього віку рекомендується той самий
режим дозування, що й для інших пацієнтів, але при цьому рекомендується з
обережністю підвищувати дозу лікарського засобу.
Час досягне=
ння
максимальної концентрації амлодипіну у плазмі крові однаковий у пацієнтів
старшого та молодшого віку. У пацієнтів літнього віку спостерігається тенде=
нція
до зменшення кліренсу амлодипіну, що призводить до підвищення AUC та тривал=
ості
періоду напіввиведення. Підвищення AUC та тривалість періоду напіввиведення=
у
пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відповідали очікуванням для ц=
ієї
вікової групи (див. розділ «Особливості застосуван=
ня»).
Порушення функції нирок
У пацієнтів=
із
порушенням функції нирок легкого, помірного та тяжкого ступеня AUC олмесарт=
ану
у рівноважному стані була вищою на 62 %, 82 % та 179 % відповідно, порівнян=
о зі
здоровими добровольцями (див. розділи «Особливості застосування», «Спосіб
застосування та дози»).
Амлодипін
значною мірою метаболізується до неактивних метаболітів. 10 % речовини
виводиться із сечею у незміненому стані. Зміна концентрації амлодипіну у пл=
азмі
крові не корелюється зі ступенем порушення функції нирок. Таким хворим
амлодипін можна призначати у звичайних дозах. Амлодипін не виводиться за
допомогою гемодіалізу.
Порушення функцій печінки
Після однор=
азового
перорального застосування значення AUC олмесартану були на 6 % та на 65 %
вищими у пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого або помірного сту=
пеня
відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. Незв’язана фракція олмесар=
тану
через 2 години після застосування у здорових добровольців, у пацієнтів=
з
легким або помірним порушенням функції печінки становила 0,26 %, 0,34 % та =
0,41
% відповідно. При багаторазовому застосуванні середня AUC олмесартану у пац=
ієнтів
з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості була на 65 % вищою,
ніж у здорових добровольців. Середнє значення Сmax олмесартану у=
пацієнтів
з порушенням функції печінки та здорових добровольців були подібні. Олмесар=
тану
медоксоміл не оцінювали у пацієнтів з тяжким порушенням печінки (див. розді=
ли «Особливості
застосування», «Спосіб застосування та дози»).
Доступні ли=
ше
дуже обмежені клінічні дані стосовно застосування амлодипіну пацієнтів із
тяжкими порушеннями функцій печінки. У пацієнтів з порушенням функції печін=
ки
спостерігається зниження кліренсу амлодипіну та подовження періоду
напіввиведення, що призводить до збільшення AUC приблизно на 40–60 % (див.
розділи «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози»).
Доклінічні =
дані
з безпеки
З огляду на
доклінічний профіль токсичності кожної діючої речовини підвищення токсичнос=
ті
для комбінованого лікарського засобу не очікується, оскільки ці речовини
впливають на різні органи: олмесартану медоксоміл діє на нирки, а амлодипін
− на серце.
У тримісячн=
ому
дослідженні токсичності комбінованого лікарського засобу олмесартану
медоксомілу / амлодипіну на щурах при багаторазовому прийомі всередину були
відзначені такі зміни: зниження еритроцитарних параметрів і зміни в нирках
(обидва ці ефекти можуть бути спричинені олмесартану медоксомілом), зміни в
кишечнику (збільшення просвіту і дифузне потовщення слизової оболонки клубо=
вої
та ободової кишки), надниркових залоз (гіпертрофія клітин клубочкової зони =
кори
і вакуолізація клітин пучкової зони), а також гіпертрофія проток молочних з=
алоз,
яка може бути спричинена амлодипіном. Ці зміни не доповнюють раніше отримані
дані про токсичність окремих компонентів препарату і не свідчать про появу
нових токсичних ефектів або про наявність синергічної токсичності.
Олмесартану медоксоміл (діюча речови=
на
лікарського засобу Паскаль Амло)
У досліджен=
нях
хронічної токсичності на щурах і собаках ефекти олмесартану медоксомілу були
схожі з такими інших антагоністів рецепторів AT1 та інгібіторів АПФ: підвищ=
ення
рівня сечовини (BUN) і креатиніну в крові, зниження маси серця, зниження
еритроцитарних параметрів (концентрація еритроцитів і гемоглобіну, гематокр=
ит),
гістологічні ознаки ураження нирок (регенеративні ураження ниркового епітел=
ію,
потовщення базальної мембрани, розширення канальців). Ці побічні реакції,
спричинені фармакологічною дією олмесартану медоксомілу, спостерігалися так=
ож у
доклінічних дослідженнях з іншими антагоністами рецептора AT1 та інгібітора=
ми
АПФ і можуть бути зменшені шляхом перорального прийому натрію хлориду. В об=
ох
видів тварин спостерігали підвищену активність реніну у плазмі крові та
гіпертрофію / гіперплазію юкстагломерулярних клітин нирок. Ці зміни, які є
типовим ефектом класу інгібіторів АПФ та інших антагоністів рецептора AT1,
ймовірно, не мають клінічної значущості.
Подібно до =
інших
антагоністів рецептора AT1, олмесартану медоксоміл збільшує частоту хромосо=
мних
розривів у культурі клітин in vitro. Однак подібні ефекти були
відтворені у кількох дослідженнях in vivo, де олмесартану медоксоміл
застосовували в дуже високих пероральних дозах, аж до 2000 мг/кг. Загалом
результати всебічного дослідження на генотоксичність говорять про те, що
генотоксична дія олмесартану при клінічному застосуванні малоймовірна.
У рамках дв= орічного дослідження на щурах або 6-місячного дослідження канцерогенності на трансге= нних мишах не було виявлено канцерогенних властивостей олмесартану медоксомілу.<= o:p>
У досліджен=
нях
токсичності щодо репродуктивних органів у щурів олмесартану медоксоміл не
впливав на фертильність і не чинив тератогенної дії. Як і у разі застосуван=
ня
інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, після експозиції олмесартану
медоксомілу виживання потомства була знижена, а у самок, які отримували
препарат на пізніх термінах вагітності і під час лактації, відзначалася
дилатація ниркових мисок. Як і інші гіпотензивні препарати, олмесартану
медоксоміл був більш токсичний для вагітних кролів, ніж для вагітних щурів,
проте не чинив при цьому фетотоксичної дії.
Амлодипін (діюча речовина лікарського
засобу Паскаль Амло)
Репродуктив=
на
токсичність
Дослідження
репродуктивної функції на щурах і мишах виявили затримку настання пологів,
збільшення часу переймів і зменшення виживання потомства при прийомі доз,
приблизно в 50 разів більших, ніж максимальна рекомендована доза для
людини, яка ґрунтується на розрахунку на 1 кг маси тіла (мг/кг).
Порушення
фертильності
Впливу на
фертильність у щурів, які отримували амлодипін (самці протягом 64 днів, сам=
ки
за 14 днів до спарювання) в дозах до 10 мг/кг/добу (у 8 разів (якщо маса ті=
ла
пацієнта дорівнює 50 кг) перевищує максимальну рекомендовану дозу для людин=
и,
що становить 10 мг у перерахуванні на мг/м2), виявлено не було. В
ході іншого дослідження, в якому самці щурів отримували амлодипіну бесилат
протягом 30 днів у дозах, порівнянних з дозою для людини у перерахуванні на
мг/м2, було відзначено зниження концентрацій фолікулостимулюваль=
ного
гормону і тестостерону у плазмі крові, а також зниження щільності сперми,
зменшення кількості зрілих сперматид і клітин Сертолі.
Канцерогене=
з,
мутагенез
Випробуванн=
я на
щурах і мишах, які отримували амлодипін з їжею протягом двох років у
концентраціях, розрахованих для відтворення доз 0,5, 1,25 і 2,5 мг/кг/добу,=
не
виявили ознак канцерогенності. Найвища доза (для мишей еквівалентна
максимальній рекомендованій дозі 10 мг у перерахуванні на мг/м2,=
а
для щурів − у два рази вище максимальної рекомендованої дози) була
близька до максимальної переносимої дози для мишей, але не для щурів.
Дослідження
мутагенності не виявили пов’язаних з препаратом ефектів на рівні генів або
хромосом.
Клінічні характеристики
Показання
Лікування есенціал=
ьної
гіпертензії.
Лікарський засіб П=
аскаль
Амло показаний дорослим пацієнтам, у яких монотерапія олмесартану медоксомі=
лом
або амлодипіном не забезпечує необхідного контролю артеріального тиску (див.
розділи «Фармакодинаміка», «Спосіб застосування та дози»).
Протипоказання
Підвищена
чутливість до діючих речовин, похідних дигідропіридину або будь-якої з
допоміжних речовин (див. розділ «Склад»).
Вагітність =
та
планування вагітності (див. розділи «Особливості застосування», «Застосуван=
ня у
період вагітності або годування груддю»).
Тяжка печін=
кова
недостатність та обструкція жовчних шляхів (див. розділ «Фармакокінетика»).=
Одночасне
застосування лікарського засобу Паскаль Амло з лікарськими засобами, що містять
аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функц=
ії
нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Фармакодинаміка=
»,
«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Через наявн=
ість
у складі амлодипіну лікарський засіб Паскаль Амло також
протипоказаний пацієнтам, у яких:
− тяж=
ка
артеріальна гіпотензія;
− шок
(включаючи кардіогенний шок);
−
порушення відтоку крові із лівого шлуночка (наприклад, при стенозі аорти
тяжкого ступеня);
−
гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту
міокарда.
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій
Потенційні
взаємодії, спричинені поєднанням з лікарським засобом Паскаль Амло
Слід бути
обережним при одночасному застосуванні
Інші
гіпотензивні засоби
Гіпотензивн=
ий
ефект лікарського засобу Паскаль Амло може бути
посилений при одночасному застосуванні інших гіпотензивних лікарських засоб=
ів
(наприклад альфа-блокаторів, діуретиків).
Потенційні
взаємодії, пов’язані з діючою речовиною лікарського засобу Паскаль Амло олм=
есартану
медоксомілом
Супутнє
застосування не рекомендується
Інгібітори =
АПФ,
блокатори рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірен
Дані клініч=
них
випробувань показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової
системи (РААС), пов’язана зі спільним застосуванням інгібіторів АПФ та
блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, призводить до підвище=
ння
частоти небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і
зниження функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність), порівня=
но
із застосуванням одного засобу, який діє на РААС (див. розділи
«Фармакодинаміка», «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Препарати, =
що
впливають на рівень калію
Одночасне
застосування з калійзберігаючими діуретиками, калієвими добавками, замінник=
ами
солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищи=
ти
рівень калію (наприклад, гепарин, інгібітори АПФ), може призвести до збільш=
ення
концентрації калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування=
»).
При призначенні лікарських засобів, що впливають на рівень калію, у поєднан=
ні з
лікарським засобом Паскаль Амло рекомендується контроль
сироваткової концентрації калію.
Препарати л=
ітію
При одночас=
ному
застосуванні літію з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту і р=
ідко
з антагоністами рецепторів ангіотензину II спостерігалося оборотне збільшен=
ня
сироваткової концентрації літію і токсичності його препаратів. У зв’язку з =
цим
не рекомендується одночасне застосування лікарського засобу Паскаль Амло та препара=
тів
літію (див. розділ «Особливості застосування»). При необхідності одночасного
застосування лікарського засобу Паскаль Амло та препара=
тів
літію рекомендується регулярний контроль рівня літію в сироватці крові.
Одночасне
застосування вимагає обережності
Нестероїдні
протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2,
ацетилсаліцилову кислоту (> 3 г/добу) і неселективні НПЗЗ
При признач=
енні
антагоністів ангіотензину II одночасно з НПЗЗ можливе послаблення
гіпотензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів
ангіотензину II і НПЗЗ може підвищувати ризик погіршення функції нирок і
призводити до збільшення сироваткової концентрації калію. Тому при такій
терапії рекомендується регулярно оцінювати функцію нирок, а також стежити за
належною гідратацією пацієнта.
Лікарський
засіб колесевелам, що зв’язує жовчні кислоти
Одночасне
застосування колесевеламу гідрохлориду, що зв’язує жовчні кислоти, зменшує
системний вплив і пікову концентрацію олмесартану у плазмі крові, а також
знижує період напіввиведення. Прийом олмесартану медоксомілу як мінімум за 4
години до прийому колесевеламу гідрохлориду знижував ефект медикаментозної
взаємодії. Слід розглянути можливість прийому олмесартану медоксомілу як
мінімум за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду (див. розділ
«Фармакокінетика»).
Додаткова
інформація
Відзначено
помірне зниження біодоступності олмесартану медоксомілу після лікування
антацидами (магнію та алюмінію гідроксидами).
Олмесартану
медоксоміл значуще не впливає на фармакокінетику і фармакодинаміку варфарину
або фармакокінетику дигоксину. Одночасне застосування олмесартану медоксомі=
лу з
правастатином не призводить до клінічно значущих змін фармакокінетики цих
препаратів у здорових добровольців.
Не виявлено
клінічно значущої інгібувальної дії олмесартану на ферменти 1A1/2, 2A6, 2C8=
/9,
2C19, 2D6, 2E1 та 3A4 цитохрому Р450 у людини in vitro, і відзначений
мінімальний або нульовий індукуючий ефект щодо активності цитохрому Р450 у
щурів. Таким чином, клінічно значущих взаємодій між олмесартаном і лікарськ=
ими
засобами, метаболізм яких здійснюється вищепереліченими ферментами групи
цитохромів P450, можна не очікувати.
Потенційні
взаємодії, пов’язані з діючою речовиною лікарського засобу Паскаль Амло
амлодипіном
Вплив інших
лікарських засобів на дію амлодипіну
Інгібітори
CYP3A4
При одночас=
ному
застосуванні амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами CYP3A4
(інгібіторами протеаз, азольними фунгіцидами, макролідами типу еритроміцину=
або
кларитроміцину, верапамілу або дилтіазему) вплив амлодипіну може значно
посилюватися, що також може призвести до підвищення ризику виникнення
гіпотензії. Клінічні прояви таких фармакокінетичних змін можуть бути більш
вираженими у пацієнтів літнього віку. Існує підвищений ризик артеріальної г=
іпотензії.
Рекомендується ретельне обстеження пацієнтів. Може бути потрібне клінічне
спостереження і корекція дози.
Індуктори
CYP3A4
При одночас=
ному
застосуванні відомих індукторів CYP3A4 концентрація амлодипіну у плазмі кро=
ві може
змінюватися. Тому слід контролювати артеріальний тиск та регулювати дозу як=
під
час, так і після супутньої терапії, особливо у разі супутньої терапії із
сильними індукторами CYP3A4 (такими як рифампіцин, звіробій звичайний).
Прийом
амлодипіну разом з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується,
оскільки у деяких пацієнтів може підвищуватися біодоступність лікарського
засобу, що проявляється у посиленні його гіпотензивної дії.
Дантролен
(інфузія)
Під час
дослідів на лабораторних тваринах після прийому верапамілу і внутрішньовенн=
ого
введення дантролену спостерігалися фібриляція шлуночків і серцево-судинний
колапс з летальним наслідком у зв’язку з розвитком гіперкаліємії. З огляду =
на
ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнтів, схильних до виникнення злоякісної
гіпертермії, а також на тлі терапії злоякісної гіпертермії рекомендується
уникати одночасного прийому блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодип=
ін.
Вплив
амлодипіну на дію інших лікарських засобів
Гіпотензивн=
ий
ефект амлодипіну додається до гіпотензивного ефекту інших препаратів, що
знижують артеріальний тиск.
У ході
клінічних досліджень медикаментозних взаємодій амлодипін не впливав на
фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.
Симвастатин=
Одночасний
прийом багаторазових доз амлодипіну по 10 мг і симвастатину по 80 мг призво=
див
до збільшення впливу симвастатину на 77 % порівняно з прийомом лише
симвастатину. Доза симвастатину для пацієнтів, які приймають амлодипін, не
повинна перевищувати 20 мг на добу.
Такролімус<= o:p>
Існує ризик
підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з
амлодипіном. Щоб уникнути токсичності такролімусу при супутньому застосуван=
ні
амлодипіну, потрібен регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові, а у =
разі
необхідності − корекція дозування.
Інгібітори =
mTOR
(мішені рапаміцину)
Інгібітори
mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус, є субстратами CYP3A.
Амлодипін – слабкий інгібітор CYP3A. При одночасному застосуванні інгібітор=
ів
mTOR амлодипін може підвищувати вплив інгібіторів mTOR.
Циклоспорин=
Під час про=
спективного
клінічного дослідження з участю пацієнтів із трансплантацією нирки
спостерігалось збільшення мінімального рівня циклоспорину в середньому на 4=
0 %
при одночасному застосуванні його з амлодипіном. Супутнє застосування лікар=
ського
засобу Паскаль Амло та циклоспорину може посилити вплив циклоспорину. При супутньому
застосуванні з амлодипіном слід розглянути необхідність контролю за мінімал=
ьним
рівнем циклоспорину в крові, а у разі потреби – зменшити дозу циклоспорину.=
Особливості
застосування
Пацієнти з
гіповолемією або нестачею натрію
У пацієнтів=
з
гіповолемією та/або гіпонатріємією, що виникли в результаті інтенсивної тер=
апії
діуретиками, обмеження споживання солі з їжею, діареї або блювання, може
виникнути симптоматична гіпотензія, особливо після прийому першої дози.
Рекомендовано усунути ці стани до початку лікування лікарським засобом Паскаль Амло або встано=
вити
ретельне спостереження за станом пацієнта на початку лікування.
Інші стани,=
що
супроводжуються стимуляцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС=
)
Пацієнти, у
яких судинний тонус і функція нирок великою мірою залежать від активності Р=
ААС
(наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або з хворобою
нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), можуть реагувати на інші лікарсь=
кі
засоби, що впливають на цю систему (такі як антагоністи рецепторів ангіотен=
зину
II), гострою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією або рідко – гос=
трою
нирковою недостатністю.
Реноваскуля=
рна
гіпертензія
Застосуванн=
я лікарських
засобів, що впливають на РААС, у пацієнтів із двобічним стенозом ниркової
артерії або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки пов’язане з підвище=
ним
ризиком тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності.
Порушення
функції нирок і трансплантація нирки
При
застосуванні лікарського засобу Паскаль Амло хворим із
порушенням функції нирок рекомендується періодичний контроль рівня калію та
креатиніну в сироватці крові. Застосування лікарського засобу Паскаль Амло не
рекомендовано пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатин=
іну
< 20 мл/хв). Досвід застосування лікарського засобу Паскаль Амло пацієнтам,=
які
нещодавно перенесли трансплантацію нирки, або пацієнтам з термінальною нирк=
овою
недостатністю (наприклад, кліренс креатиніну < 12 мл/хв) відсу=
тній
(див. розділи «Фармакокінетика», «Спосіб застосування та дози»).
Подвійна
блокада РААС
Є свідчення=
, що
одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензин=
у II
або аліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкалієм=
ії і
зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому
подвійна блокада РААС на тлі спільного застосування інгібіторів АПФ та
блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див.
розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Якщо терапі=
я з
подвійною блокадою є абсолютно необхідною, то вона повинна проводитися тіль=
ки
під наглядом фахівця, а також на тлі ретельного спостереження за функцією
нирок, рівнем електролітів і артеріального тиску.
Одночасне
застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II
протипоказано пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Порушення
функції печінки
У пацієнтів=
з
порушенням функції печінки збільшується експозиція амлодипіну та олмесартану
медоксомілу (див. розділ «Фармакокінетика»). Лікарський засіб Паскаль Амло слід з
обережністю призначати пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або
помірного ступеня. Для пацієнтів з помірним порушенням функції печінки доза
олмесартану медоксомілу не повинна перевищувати 20 мг (див. розділ «Спосіб
застосування та дози»). Пацієнтам з порушенням функції печінки прийом
амлодипіну слід розпочинати з найнижчої дози і дотримуватися обережності як=
на
початку лікування, так і при підвищенні дози. Лікарський засіб Паскаль Амло протипоказ=
аний
пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (див. розділ «Протипоказання»=
).
Гіперкалієм=
ія
Як і при
застосуванні інших антагоністів ангіотензину II та інгібіторів АПФ, при
лікуванні лікарським засобом Паскаль Амло може виник=
нути
гіперкаліємія, особливо при порушенні функції нирок та/або серцевій
недостатності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші
види взаємодій»). Пацієнтам з цієї групи ризику рекомендується частий контр=
оль
рівня сироваткового калію.
Лікарський
засіб з обережністю призначати у поєднанні з калієвими добавками,
калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або інши=
ми
лікарськими засобами, які можуть підвищити рівень калію (гепарин тощо); при
цьому рекомендується регулярний контроль рівня калію в крові.
Препарати л=
ітію
Як і при
застосуванні інших антагоністів ангіотензину II, одночасне застосування лік=
арського
засобу Паскаль Амло і препаратів літію не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Стеноз устя
аорти або мітрального клапана; обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
У зв’язку з
наявністю у складі лікарського засобу Паскаль Амло амлодипіну=
, як
і щодо усіх судинорозширювальних засобів, рекомендується дотримуватися
особливої обережності при призначенні пацієнтам зі стенозом устя аорти або
мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Первинний
альдостеронізм
Пацієнти з
первинним альдостеронізмом зазвичай не реагують на гіпотензивні препарати, =
що
пригнічують ренін-ангіотензинову систему. Тому застосування лікарського зас=
обу Паскаль Амло не
рекомендовано таким пацієнтам.
Серцева
недостатність
У зв’язку з
пригніченням ангіотензин-альдостеронової системи можливе порушення функції =
нирок
у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю,=
у
яких можлива залежність ниркової функції від активності РААС, лікування
інгібіторами АПФ і антагоністами рецепторів ангіотензину може супроводжуват=
ися
олігурією і/або прогресуючою азотемією і (рідко) гострою нирковою недостатн=
істю
та/або летальним наслідком.
Пацієнтам із
серцевою недостатністю терапію слід проводити з обережністю. У довгостроков=
ому
плацебо-контрольованому дослідженні амлодипіну у пацієнтів з тяжкою серцево=
ю недостатністю
(NYHA III і IV) кількість повідомлень про розвиток набряку легенів у групі
амлодипіну була більшою порівняно з групою плацебо (див. розділ
«Фармакодинаміка»). Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід=
з
обережністю застосовувати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю,
оскільки ці препарати можуть підвищувати ризик виникнення явищ з боку
серцево-судинної системи в майбутньому і летальність.
Спру-подібна
ентеропатія
У дуже
рідкісних випадках повідомляли про тяжку хронічну діарею зі значною втратою
маси тіла, що розвилася через кілька місяців або років після початку лікува=
ння
у пацієнтів, які приймали олмесартан; причиною її виникнення є, імовірно,
місцева відтермінована реакція гіперчутливості. Результати біопсії слизової=
оболонки
кишечнику у таких пацієнтів часто демонстрували атрофію кишкових ворсинок. =
Якщо
такі симптоми виникають у пацієнта під час лікування олмесартаном та за
відсутності інших явних причин, слід негайно відмінити застосування олмесар=
тану
та не розпочинати його прийом знову. Якщо діарея не минає протягом тижня пі=
сля
відміни лікарського засобу, слід розглянути необхідність консультації у
відповідного спеціаліста (наприклад гастроентеролога).
Етнічні
відмінності
Як і у разі
застосування інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, гіпотензивний е=
фект
лікарського засобу Паскаль Амло у представників негроїдної р=
аси
може бути дещо меншим, ніж в інших пацієнтів, можливо, внаслідок більшої
поширеності низького рівня реніну в цій популяції.
Пацієнти
літнього віку
Підвищувати
дозу лікарського засобу при лікуванні пацієнтів літнього віку слід з
обережністю (див. розділ «Фармакокінетика»).
Вагітність<= o:p>
Антагоністи
рецепторів ангіотензину ІІ протипоказані у період вагітності.
Якщо
продовження гіпотензивної терапії вважається необхідним, у пацієнток, які
планують вагітність, слід змінити антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ на
альтернативну антигіпертензивну терапію, яка має доведений профіль безпеки =
для
застосування вагітними. Якщо вагітність діагностовано, лікування антагоніст=
ами
рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити і в разі потреби розпочати
альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання», «Застосування у період
вагітності або годування груддю»).
Ангіоневрот=
ичний
набряк кишечнику
Повідомляли=
про
випадки виникнення ангіоневротичного набряку кишечнику у пацієнтів, які отр=
имували
лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи олмесартан (д=
ив. розділ
«Побічні реакції»). У таких пацієнтів спостерігався біль у животі, нудота,
блювання та діарея. Симптоми минали після відміни прийому антагоністів
рецепторів ангіотензину II. У випадку діагностування ангіоневротичного набр=
яку
кишечнику прийом олмесартану слід припинити та забезпечити належне
спостереження за станом пацієнта до повного зникнення симптомів.
Інше
Як і при
застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів, надмірне зниження артеріально=
го
тиску у пацієнтів з ІХС або з порушенням мозкового кровообігу може призвест=
и до
інфаркту міокарда або інсульту.
Якщо у паці=
єнта
встановлено непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікаре=
м,
перш ніж приймати цей лікарський засіб.
=
Застосування у період вагітно=
сті
або годування груддю
Вагітність<=
/span> (див. розд=
іл
«Протипоказання»)
Дані про
застосування лікарського засобу Паскаль Амло вагітним
жінкам відсутні. Дослідження токсичності лікарського засобу Паскаль Амло щодо
репродуктивних органів на тваринах не проводилися.
Олмесартану
медоксоміл (діюча речовина лікарського засобу Паскаль Амло<=
/i>)
Застосування
антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протипоказано вагітним і жінкам, які
планують вагітність (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосуван=
ня»).
Епідеміолог=
ічні
дані стосовно ризику тератогенної дії інгібіторів АПФ у І триместрі вагітно=
сті
не дають змоги зробити конкретні висновки, однак ризик подібних ефектів
повністю виключити не можна. Можна припустити, що існує аналогічний ризик
відносно антагоністів рецепторів ангіотензину II, оскільки контрольовані
епідеміологічні дослідження цих препаратів не проводилися. Пацієнткам, які
планують вагітність, рекомендується перейти на інші гіпотензивні препарати,
безпека яких при вагітності доведена. Якщо вагітність підтверджується під ч=
ас
лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, таке лікування слід нег=
айно
припинити і в разі потреби призначити альтернативне лікування.
У ІІ і ІІІ
триместрах антагоністи рецепторів ангіотензину II чинять токсичну дію на пл=
ід
(пригнічення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток чер=
епа)
та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія,
гіперкаліємія) (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»).
У разі прий=
ому
антагоністів рецепторів ангіотензину II в ІІ або ІІІ триместрі необхідний
контроль функції нирок та процесу осифікації кісток черепа у плода за допом=
огою
УЗД. За станом новонароджених, матері яких приймали антагоністи рецепторів
ангіотензину II, слід спостерігати щодо можливої артеріальної гіпотензії (д=
ив.
розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Амлодипін (=
діюча речовина
лікарського засобу Паскаль Амло)
Дані, отрим=
ані
в ході спостережень за обмеженою кількістю вагітних жінок, не показали, що
амлодипін або інші антагоністи кальцієвих рецепторів спричиняють шкідливий
вплив на здоров’я плода. Однак при цьому є ризик подовження тривалості поло=
гів.
З огляду на
вищезгадане, лікарський засіб Паскаль Амло не
рекомендований під час І триместру вагітності та протипоказаний під ча=
с ІІ
та ІІІ триместру (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»=
).
Годування
груддю.
Олмесартан =
проникає
у молоко лактуючих щурів. Невідомо, чи проникає олмесартан у грудне молоко у
жінок. Амлодипін екскретується в грудне молоко людини. Частку материнської
дози, отриманої немовлям, було оцінено за міжквартильним діапазоном 3−=
;7 %
з максимумом 15 %. Вплив амлодипіну на організм немовляти невідомий.
У період
годування груддю застосування лікарського засобу Паскаль Амло не
рекомендується та надається перевага альтернативним терапіям із краще довед=
еним
профілем безпеки у період годування груддю, особливо у період годування гру=
ддю
новонароджених та недоношених немовлят.
Фертильність
Повідомляли=
про
випадки, коли у деяких пацієнтів, що приймають блокатори кальцієвих каналів,
виникали оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїда. Клінічних даних
щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. У дослідже=
нні
на щурах було виявлено небажану дію на фертильність самців (див. розділ
«Доклінічні дані з безпеки»).
Здатність впливати на швидкіс=
ть
реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Лікарський
засіб Паскаль Амло здатний незначно або помірно впливати на здатність керувати транспортн=
ими
засобами та обслуговувати інші механізми.
Іноді у
пацієнтів, які приймають гіпотензивні засоби, можуть виникати головний біль,
запаморочення, нудота і підвищена стомлюваність, внаслідок чого може
знижуватися реакція. Слід дотримуватися обережності, особливо на початку
лікування.
Спосіб застосуванн=
я та
дози
Дорослі
Рекомендована доза
лікарського засобу Паскаль Амло −1 таблетка на добу.
Лікарський засіб П=
аскаль
Амло в дозі 20 мг/5 мг можна призначати пацієнтам з недостатньою реакцією
організму на монотерапію олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг або амлодипі=
ном у
дозі 5 мг.
Лікарський засіб П=
аскаль
Амло в дозі 40 мг/10 мг можна призначати пацієнтам з недостатньою реакцією
організму на терапію лікарськими засобами, які містять олмесартану медоксом=
іл
та амлодипіну бесилат у дозі 40 мг/5 мг.
До призначення
комбінованого лікарського засобу з фіксованими дозами активних компонентів
рекомендується поетапний підбір доз цих компонентів як монопрепаратів. За
наявності клінічних показань можлива пряма заміна монопрепаратів на
комбінований лікарський засіб.
Для зручності
пацієнти, які отримують олмесартану медоксоміл і амлодипін у вигляді окремих
таблеток, можуть бути переведені на таблетки Паскаль Амло, що містять ці
компоненти в аналогічних дозах.
Лікарський засіб П=
аскаль
Амло можна приймати незалежно від прийому їжі.
Пацієнти літнього =
віку
(віком від 65 років)
Зазвичай для паціє=
нтів
літнього віку не потрібна зміна рекомендованої дози лікарського засобу, про=
те
підвищувати дозу слід з обережністю (див. розділи «Фармакокінетика»,
«Особливості застосування»).
При збільшенні дози
олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) у пацієнта слід
ретельно контролювати артеріальний тиск.
Порушення функції
нирок
Максимальна доза
олмесартану медоксомілу для пацієнтів з порушенням функції нирок від легког=
о до
помірного ступеня (кліренс креатиніну 20−60 мл/хв) становить 20 мг од=
ин
раз на добу, оскільки досвід застосування більш високих доз цій групі паціє=
нтів
обмежений. Лікарський засіб Паскаль Амло не рекомендується пацієнтам з
порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 20 мл/хв)
(див. розділи «Фармакокінетика», «Особливості застосування»).
При застосуванні л=
ікарського
засобу пацієнтам з порушенням функції нирок помірного ступеня рекомендується
контролювати концентрацію калію та креатиніну.
Порушення функції
печінки
Лікарський засіб П=
аскаль
Амло з обережністю призначати пацієнтам з порушенням функції печінки від
легкого до помірного ступеня (див. розділи «Фармакокінетика», «Особливості
застосування»).
При помірному
порушенні функції печінки олмесартану медоксоміл призначати у початковій до=
зі
10 мг один раз на добу. Максимальна доза для таких пацієнтів не повинна
перевищувати 20 мг один раз на добу. У разі супутньої терапії діуретиками і
(або) іншими гіпотензивними лікарськими засобами пацієнтам з порушенням фун=
кції
печінки рекомендується ретельне спостереження за рівнем артеріального тиску=
і
функцією нирок. Досвід застосування олмесартану медоксомілу пацієнтам з
порушенням функції печінки тяжкого ступеня відсутній.
Як і при застосува=
нні
інших антагоністів кальцію, у пацієнтів з дисфункцією печінки подовжується =
час
напіввиведення амлодипіну; рекомендації з дозування не встановлені. Тому та=
ким
пацієнтам Лікарський засіб Паскаль Амло слід призначати з обережністю.
Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого
ступеня не вивчена. Прийом амлодипіну пацієнтам з порушенням функції печінки
тяжкого ступеня слід починати з найнижчої дози і повільно її підвищувати.
Лікарський засіб Паскаль Амло протипоказаний пацієнтам з порушенням функції
печінки тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»).
Спосіб застосуванн=
я
Таблетки ковтати
цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад склянкою води).
Таблетки не розжовувати. Лікарський засіб рекомендується приймати щодня в о=
дин
і той же час.
Діти
Безпека та
ефективність застосування лікарського засобу Паскаль Амло дітям (віком =
;до 18 років)
не досліджувались. Дані відсутні.
Передозування
Симптоми
Випадків передозув=
ання
лікарським засобом Паскаль Амло не зафіксовано. Найбільш вірогідними ефекта=
ми
передозування олмесартану медоксомілу є гіпотензія і тахікардія; також може
спостерігатися брадикардія в разі парасимпатичної стимуляції (блукаючого
нерва).
Передозування
амлодипіну може призвести до надмірного розширення периферичних судин, що
супроводжується вираженим зниженням артеріального тиску, і, можливо, до
рефлекторної тахікардії. Є повідомлення про тривалу тяжку генералізовану
гіпотензію, аж до шоку із летальним наслідком.
Рідко повідомляєть=
ся
про некардіогенний набряк легень як наслідок передозування амлодипіну, що м=
оже
проявлятися з відтермінованим початком (24–48 годин після прийому) та потре=
бує
штучної вентиляції легень. Ранні реанімаційні заходи (включаючи перевантаже=
ння
рідиною) для підтримання перфузії та серцевого викиду можуть розглядатися як
провокативні фактори.
Лікування
Якщо препарат був
прийнятий нещодавно, показано промивання шлунка. У здорових добровольців
призначення активованого вугілля негайно або протягом 2 годин після прийому
амлодипіну всередину істотно знижує всмоктування цієї речовини.
При виникненні
клінічно значущої гіпотензії внаслідок передозування лікарським засобом Пас=
каль
Амло потрібна активна підтримка серцево-судинної системи, включаючи ретельн=
ий
моніторинг функції серця і легенів, припідняте положення нижніх кінцівок,
контроль об’єму циркулюючої крові та діурезу. Для відновлення судинного тон=
усу
та артеріального тиску може бути корисним застосування судинозвужувальних
засобів при відсутності протипоказань. Для усунення блокади кальцієвих кана=
лів
рекомендується кальцію глюконат внутрішньовенно.
Оскільки амлодипін
значною мірою зв’язується з білками крові, його виведення за допомогою діал=
ізу
малоймовірне. Інформація про можливість виведення олмесартану за допомогою
діалізу відсутня.
Побічні реакції
Найчастішими побіч=
ними
реакціями, що виникали під час застосування лікарського засобу Паскаль Амло,
були периферичні набряки (11,3 %), головний біль (5,3 %) та запаморочення (=
4,5 %).
Побічні реакції, що
спостерігалися при застосуванні лікарського засобу Паскаль Амло під час
клінічних досліджень та протягом післяреєстраційних досліджень з безпеки, а
також побічні реакції, про які були спонтанні повідомлення, представлено у
нижченаведеній таблиці. Крім цього, у таблиці наведено побічні реакції, що
спостерігалися на тлі застосування кожного з діючих компонентів препарату
окремо (олмесартану медоксомілу та амлодипіну) з урахуванням їхнього встано=
вленого
профілю безпеки.
Для класифікації
частоти виникнення побічних реакцій використовувалася така термінологія: ду=
же часто
(≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥
1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рід=
ко
(< 1/10000); частота невідома (частоту встановити неможливо за наявними
даними).
|
MedDRA Органи та системи |
Побічна дія |
Частота |
||
|
Комбінація олмесартану та амлодипіну |
Олмесартан |
Амлодипін |
||
|
З боку кр=
ові
та лімфатичної системи |
Лейкоцито=
пенія |
Дуже рідк=
о |
||
|
Тромбоцит=
опенія |
Нечасто |
Дуже рідк=
о |
||
|
З боку
імунної системи |
Алергічна
реакція / гіперчутливість до препарату |
Рідко |
Дуже рідк=
о |
|
|
Анафілакт=
ична
реакція |
Нечасто |
|||
|
Порушення=
з
боку харчування та обміну речовин |
Гіперглік=
емія |
Дуже рідк=
о |
||
|
Гіперкалі=
ємія |
Нечасто |
Рідко |
||
|
Гіпертриг=
ліцеридемія |
Часто |
|||
|
Гіперурик=
емія |
Часто |
|||
|
З боку
психіки |
Сплутаніс=
ть
свідомості |
Рідко |
||
|
Депресія<= o:p> |
Нечасто |
|||
|
Безсоння<= o:p> |
Нечасто |
|||
|
Дратівлив=
ість |
Нечасто |
|||
|
Зниження
лібідо |
Нечасто |
|||
|
Зміна нас=
трою
(у тому числі тривожність) |
Нечасто |
|||
|
З боку не=
рвової
системи |
Запамороч=
ення |
Часто |
Часто |
Часто |
|
Дисгевзія=
|
Нечасто |
|||
|
Головний =
біль |
Часто |
Часто |
Часто
(особливо на початку лікування) |
|
|
Гіпертону=
с |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Гіпестезі=
я |
Нечасто |
Нечасто |
||
|
Сонливіст=
ь |
Нечасто |
|||
|
Парестезі=
я |
Нечасто |
Нечасто |
||
|
Периферич=
на
нейропатія |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Постураль=
не
запаморочення |
Нечасто |
|||
|
Порушення=
сну |
Нечасто |
|||
|
Сонливіст=
ь |
Рідко |
Часто |
||
|
Втрата
свідомості |
Рідко |
Нечасто |
||
|
Тремор |
Нечасто |
|||
|
Екстрапір=
амідні
розлади |
Частота
невідома |
|||
|
З боку
органів зору |
Порушення
зору (у тому числі диплопія) |
Часто |
||
|
З боку
органів слуху і рівноваги |
Шум у вух=
ах |
Нечасто |
||
|
Вертиго |
Нечасто |
Нечасто |
||
|
З боку се=
рця |
Стенокард=
ія |
Нечасто |
Нечасто (у
тому числі загострення стенокардії) |
|
|
Аритмії (у
тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, миготлива аритмія) |
Нечасто |
|||
|
Інфаркт
міокарда |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Посилене
серцебиття |
Нечасто |
Часто |
||
|
Тахікарді=
я |
Нечасто |
|||
|
З боку су=
дин |
Артеріаль=
на
гіпотензія |
Нечасто |
Рідко |
Нечасто |
|
Ортостати=
чна
гіпотензія |
Нечасто |
|||
|
Припливи<= o:p> |
Рідко |
Часто |
||
|
Васкуліт<= o:p> |
Дуже рідк=
о |
|||
|
З боку
органів дихання |
Бронхіт |
Часто |
||
|
Кашель |
Нечасто |
Часто |
Нечасто |
|
|
Диспное |
Нечасто |
Часто |
||
|
Фарингіт<= o:p> |
Часто |
|||
|
Риніт |
Часто |
Нечасто |
||
|
З боку
травної системи |
Абдомінал=
ьний
біль |
Часто |
Часто |
|
|
Порушення
функції кишечнику (у тому числі запор та діарея) |
Часто |
|||
|
Запор |
Нечасто |
|||
|
Діарея |
Нечасто |
Часто |
||
|
Сухість у
роті |
Нечасто |
Нечасто |
||
|
Диспепсія=
|
Нечасто |
Часто |
Часто |
|
|
Гастрит |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Гастроент=
ерит |
Часто |
|||
|
Гіперплаз=
ія
ясен |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Нудота |
Нечасто |
Часто |
Часто |
|
|
Панкреати=
т |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Біль у
верхній частині живота |
Нечасто |
|||
|
Блювання<= o:p> |
Нечасто |
Нечасто |
Нечасто |
|
|
Спру-поді=
бна
ентеропатія (див. розділ «Особливості застосування») |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Ангіоневр=
отичний
набряк кишечнику |
|
Рідко |
|
|
|
З боку
печінки та жовчовивідних шляхів |
Підвищення
рівня ферментів печінки |
Часто |
Дуже рідк=
о (у
більшості на тлі холестазу) |
|
|
Гепатит |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Жовтяниця=
|
Дуже рідк=
о |
|||
|
Аутоімунн=
ий
гепатит* |
Невідомо<= o:p> |
|||
|
З боку шк=
іри
та її похідних |
Алопеція<= o:p> |
Нечасто |
||
|
Ангіоневр=
отичний
набряк |
Рідко |
Дуже рідк=
о |
||
|
Алергічни=
й дерматит |
Нечасто |
|||
|
Поліморфна
еритема |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Екзантема=
|
Нечасто |
Нечасто |
||
|
Ексфоліат=
ивний
дерматит |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Підвищене
потовиділення |
Нечасто |
|||
|
Фотосенси=
білізація |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Свербіж |
Нечасто |
Нечасто |
||
|
Геморагіч=
ні
висипання |
Нечасто |
|||
|
Набряк Кв=
інке |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Висипання=
|
Нечасто |
Нечасто |
Нечасто |
|
|
Зміна кол=
ьору
шкіри |
Нечасто |
|||
|
Синдром
Стівенса-Джонсона |
Дуже рідк=
о |
|||
|
Токсичний
епідермальний некроліз |
Частота
невідома |
|||
|
Кропив’ян=
ка |
Рідко |
Нечасто |
Нечасто |
|
|
З боку
кістково-м’язової системи та сполучної тканини |
Набряк
гомілок |
Часто |
||
|
Артралгія=
|
Нечасто |
|||
|
Артрит |
Часто |
|||
|
Біль у сп=
ині |
Нечасто |
Часто |
Нечасто |
|
|
Спазм м’я=
зів |
Нечасто |
Рідко |
Часто |
|
|
Міалгія |
Нечасто |
Нечасто |
||
|
Біль у
кінцівках |
Нечасто |
|||
|
Біль у
кістках |
Часто |
|||
|
З боку ни=
рок
та сечовивідних шляхів |
Гостра
ниркова недостатність |
Рідко |
||
|
Гематурія=
|
Часто |
|||
|
Збільшенн=
я частоти
сечовипускання |
Нечасто |
|||
|
Порушення
сечовиділення |
Нечасто |
|||
|
Ніктурія<= o:p> |
Нечасто |
|||
|
Полакіурі=
я |
Нечасто |
|||
|
Ниркова
недостатність |
Рідко |
|||
|
Інфекції
сечовивідних шляхів |
Часто |
|||
|
З боку
статевої системи та молочних залоз |
Еректильна
дисфункція / імпотенція |
Нечасто |
Нечасто |
|
|
Гінекомас=
тія |
Нечасто |
|||
|
Порушення
загального характеру |
Астенія |
Нечасто |
Нечасто |
Часто |
|
Біль у
ділянці грудної клітки |
Часто |
Нечасто |
||
|
Набряк об=
личчя |
Рідко |
Нечасто |
||
|
Втомлюван=
ість |
Часто |
Часто |
Часто |
|
|
Грипоподі=
бні
стани |
Часто |
|||
|
Сонливіст=
ь |
Рідко |
|||
|
Нездужанн=
я |
Нечасто |
Нечасто |
||
|
Набряк |
Часто |
Дуже част=
о |
||
|
Біль |
Часто |
Нечасто |
||
|
Периферич=
ний
набряк |
Часто |
Часто |
||
|
Набряк м’=
яких
тканин |
Часто |
|||
|
Результати
додаткових досліджень |
Підвищення
рівня креатиніну у крові |
Нечасто |
Рідко |
|
|
Підвищення
рівня креатинінфосфокінази у крові |
Часто |
|||
|
Зниження
рівня калію у крові |
Нечасто |
|||
|
Підвищення
рівня сечовини у крові |
Часто |
|||
|
Підвищення
рівня сечової кислоти у крові |
Нечасто |
|||
|
Підвищення
рівня гамма-глутамілтрансферази у крові |
Нечасто |
|||
|
Зменшення
маси тіла |
Нечасто |
|||
|
Збільшення
маси тіла |
Нечасто |
*У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки
виникнення аутоімунного гепатиту з латентним періодом від кількох місяців до
років, що були оборотними після відміни застосування олмесартану.
Повідомлялося про декілька
випадків рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов’язаний з прийомом
блокаторів рецепторів ангіотензину II. У пацієнтів, які приймали амлодипін,
повідомлялося про декілька випадків розвитку екстрапірамідного синдрому.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про побічні реакц=
ії
після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу
проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього
лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт=
ам
або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних
побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через
Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: =
http://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності
2 роки.
Умови зберігання
Лікарський засіб не потребує
спеціальних умов зберігання.
Зберігати у недоступному для д=
ітей
місці.
Упаковка
по 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 9 блістері=
в у
пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник
Аккорд Хелск=
еа
Полска Сп. з o.o. Склад Імпортера / Accord Healthcare Polska Sp. z o.o. Mag=
azyn
Importera.
Місцезнаходження виробника та адреса
місця провадження його діяльності
вул. Лутомєрска 50, Паб’яніце, 95-20=
0,
Польща / ul. Lutomierska 50, Pabianice, 95-200, Poland.
Заявник
Аккорд Хелскеа Б.В. / Accord Healthcare B.V.
Звернення з питань неналежної якості лікарського засоб=
у;
питань, що стосуються безпеки застосування та неналежного застосування
лікарського засобу або рекламації приймаються цілодобово (24/7) за телефоно=
м:
+380993100335 чи електронною поштою за адресою: PVUkraine@accord-healthcare.com
Місцезнаходження заявника
вул. Вінхонтлаан 200, 3526 КВ м. Утрехт, Нідерланди / =
Winthontlaan
200, 3526 KV Utrecht, the Netherlands.