MIME-Version: 1.0 Content-Location: file:///C:/6A091E53/UA153980102_0F13.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251" ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

 =

CИЛДЕНАФІЛ 50 АНАНТА

CИЛДЕНАФІЛ 100 АНАНТА

 =

(SILDENAFIL 50 ANANTA= =

SILDENAFIL 100 ANANTA)

 =

 <= /p>

Склад:<= /b>

діюча речов= ина: силденафіл;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить силденафілу цитрату еквівале= нтно силденафілу 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини:= целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат безводний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, Opadry II блакитний 31K80956 (лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), триацетин, індигокармін (Е 132)), Opadry прозорий 02K19253 (гіпромелоза, триацетин), вода очищена.

 

Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 50 мг: cині круглі двоопуклі табле= тки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «125» з одного боку та тисненням «J= » і лінією розлому – з іншого;

таблетки по 100 мг: сині круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням= «126» з одного боку та тисненням «J» і лінією розлому – з іншого.

 <= /p>

Фармакотера= певтична група. Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції.

Код АТХ G04B E03.<= /span>

 

Фармакологічні властивості. <= o:p>

Фармакодинаміка.

Механізм ді= ї. Силденафіл є препаратом для перорального застосування, призначеним для лікування еректильної дисфункції. При сексуальному збудженні препарат відно= влює знижену еректильну функцію шляхом посилення при= току крові до пеніса.

Фізіологічний механізм, що зумовлює ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних тілах= під час сексуального збудження. Вивільнений оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічн= ого гуанозинмонофосфату (цГМФ= ), що, у свою чергу, спричиняє розслаблення гладкої мускулатури кавернозних тіл, сприяючи притоку крові.

Силденафіл<= /span> є потужним= та селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) у кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Вплив силденафілу на ерекцію має периферичний характер. Силденафіл не спричиняє безпосередньої релаксуючої дії на ізольовані кавернозні тіла людини, але потужно посилює розслаблюючу дію NO = на дану тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМ= Ф, що відбувається при статевій стимуляції, інгібування силденафілом ФДЕ5 призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозних тілах. Таким чином, для того, щоб = силденафіл спричинив необхідний фармакологічний ефект, необхідне сексуальне збудження.

Вплив на фармакодинаміку. Дослідження in vitro показали селективність вплив= у силденафілу на ФДЕ5, що бере активну участь у процесі ерекції. Вплив силденафілу на ФДЕ5 потужніший, = ніж на інші відомі фосфодіестерази. Цей ефект у 10 раз= ів потужніший, ніж ефект на ФДЕ6, що бере участь у процесах фотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих доз селективність = силденафілу до ФДЕ5 у 80 разів перевищує його селекти= вність до ФДЕ1, у 700 разів вища, ніж до ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7, ФДЕ8, ФДЕ9, ФДЕ10= та ФДЕ11. Зокрема, селективність силденафілу до ФД= Е5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ3 – цАМФ= -специфічної ізоформи фосфодіестерази, що бере участь у регуляції серцевої скоротливості.

Фармакокінетика.

Абсорбція.<= /span> Силденафіл швидко абсорбується. Максимальна плазмова концентрація препарату досягається протягом 30-120 хвилин (із медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування станов= ить 41 % (з діапазоном значень від 25 до 63 %). У рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) показники AUC та Сmax силденафілу після його перорального застосування підвищуються пропорційно до дози.=

При застосуванні силденафілу під час прийому їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням Tmax до 60 хвилин і середнім зниженням Cmax = на 29 %.

Розподіл. Середній рівноважний об’єм розподілу (Vd) ста= новить 105 літрів, що свідчить про розподіл препарату у тканинах організму. Після однократного перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна загальна плазмова концентрація силденафілу становить приблизно 440 нг/мл (коефіцієнт варіації становить 40 %). Оскільки зв’язування силденафілу та його головного N-= десметил-метаболіту з білками плазми крові досягає 96 %, середня максимальна плазмова концентрація вільного силденафілу досягає 18 нг/мл (38 нмоль). Ступінь зв’язування з білками = плазми не залежить від загальних концентрацій силденафілу.

Є дані, що у здорових доброво= льців, які застосовували силденафіл однократно в дозі 100 мг, через 90 хвилин в еякуляті визначалося менше 0,0002 = % (в середньому 188 нг) від застосованої дози.<= /o:p>

Біотрансфор= мація. Метаболізм= силденафілу здійснюється, головним чином, з участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (головний = шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється шл= яхом N-деметилювання силденафіл= у. Селективність метаболіту відносно ФДЕ5 порівнянна з селективністю силденафілу, а активність метаболіту відносно ФДЕ5 становить приблизно 50 % від активності вихідної речовини. Плазмова концентрація цього метаболіту становить приблизно 40 % від концентраці= ї силденафілу у плазмі крові. N-де= метильований метаболіт зазнає подальшого метаболізму, а період його напіввиведення становить приблизно 4 години.

Елімінація.= Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, що зумо= влює період його напіввиведення тривалістю 3-5 годин= . Як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється, голов= ним чином, із калом (приблизно 80 % від введеної пероральної дози) та менш= ою мірою – з сечею (приблизно 13 % від введеної пероральної дози).

Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів.=

Пацієнти літнього віку. Існують дані, що у здорових добровольців літнь= ого віку (віком від 65 років) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що зумовлювало підвищення плазмових концентрацій силденафілу та його активного N-деметильованого метаболіту приблизно на 90 % пор= івняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку (18-45=  років). У зв'язку з віковими відмінностями у зв'яз= уванні з білками плазми крові відповідне підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу становило приблизно 40&nbs= p;%.

Ниркова нед= остатність. У пацієнті= в із порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну = від 30 до 80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незміненою після його однократного перорального застосування у д= озі 50 мг. Середні AUC та Cmax N-деметильованого метаболіту підвищувалися на 126 = % та 73 % відповідно порівняно з такими показниками у добровольців такого ж віку без порушень функції нирок. Однак через високу індивідуальну варіабельність ці відмінності не були статистично значущими. У добровольців= із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліре= нс силденафілу знижувався, що призводило до середніх під= вищень AUC та Cmax на 100 % та 88 = ;% відповідно порівняно з добровольцями такого ж віку без порушень функції нир= ок. Крім того, значення AUC та Cmax= N-деметильованого метаболіту значуще підвищувалися на 200 % та 79 % відповідно.

Печінкова недостатність. У добровольців із цирозом печінки легкого та помірного ступеня (класів А та В за класифікацією Чайл= да-П’ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC (84 %) та Cmax (47 %) порівняно з відповідними показниками у  добровольців такого ж віку без порушень функцій печінки. Фармакокінетику силденафілу у пацієнтів із порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчали.

 <= /p>

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Препарат рекомендується застосовувати чоловікам з еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти = або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.=

Для ефектив= ної дії препарату потрібне сексуальне збудження.

 =

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.<= /span>

– Одночасне застосування із донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболізму оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект нітратів.=

– Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5 (у тому числі силденафілу) зі = стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

– Стани, при яких не рекомендована статева активність (наприклад, тяжкі серцево-судинні розлади,= такі як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня).

– Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної нейропаті= ї зорового нерва незалежно від того, чи пов’язана ця патологія із попереднім = застосуванням інгібіторів ФДЕ5.

– Порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артері= альний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки), оскільки безпека силденафілу не досліджувалася у таких підгрупах пацієнтів.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на силденафіл.

Метаболізм силденафілу відбувається переважно з участю ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядний шл= ях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати клі= ренс силденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть підвищувати кліренс силденафілу.

Було продемонстровано зниження кліренсу силденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному з= астосуванні силденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання час= тоти побічних явищ не спостерігалося, рекомендована початкова доза силденафілу становить 25 мг.

Одночасне застосування інгібітора ВІЛ-протеази <= span class=3DSpellE>ритонавіру, дуже потужного інгіб= ітора Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 1 раз на добу) та силденафілу (разова доза 100 мг) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 300 % (у 4 рази) та підвищення плазмової AUC с= илденафілу на 1000 % (у 11 разів). Через 24 години плазмові рівні силденафілу все ще становили приблизно 200 нг/мл порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що відповідає значному впливу ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл не в= пливає на фармакокінетику ритонавіру. З огляду на ці <= span class=3DSpellE>фармакокінетичні дані одночасне застосування силденафілу та ритонавіру= не рекомендується; у будь-якому випадку максимальна доза = силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.

Одночасне застосування інгібітора ВІЛ-протеази <= span class=3DSpellE>саквінавіру, інгібітора C= YP3A4, у дозі, що забезпечує рівноважну концентрацію (1200 мг тричі на добу), т= а силденафілу (100 мг разово<= /span>) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 140 % та збільшення системної експозиції (AUC) силденафілу на 210 %. Не = виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру. Передбачається, що більш потужні інгібіт= ори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, будуть мати більш виражений вплив.

При застосуванні силденафілу (100 мг разово<= /span>) та еритроміцину, помірного інгібітора CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостерігало= ся підвищення системної експозиції силденафілу на 182 % (АUC). У здорових добровольців чоловічої статі не спостерігалося впливу азитроміцину (500 мг на добу протяг= ом 3 діб) на AUC, Сmax, Tmax, константу швидкості елімінації та подальший період нап= іввиведення силденафілу або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450= та неспецифічний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосув= анні із силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмових концентрацій силденафілу на 56 %.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP3A4 у стінці кишечнику і може спричиняти помірне підвищення плазмових рівнів силденафілу.=

Однократне застосування антацидних засобів (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводили, за даними популяційног= о фармакокінетичного аналізу фармакокінетика силденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP2C= 9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), групи інгібіторів CYP2D6 (таких як селекти= вні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), трициклічні антидепресанти), групи тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петльових та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотен= зинперетворювального ферменту, антагоністів кальцію, антагоністів бета-адре= норецепторів або індукторів метаболізму CYP450 (таких як рифампіцин= , барбітурати).

У ході дослідження з участю здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоніста ендотеліну босентану (пом= ірний індуктор CYP3A4, CYP2C9 та, можливо, CYP2C19) у рівноважному стані (125&nbs= p;мг двічі на добу) та силденафілу у рівноважному ст= ані (80 мг тричі на добу) призводило до зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 55,4 % відпо= відно. Тому одночасне застосування таких потужних індукторів CYP3A4 як рифампін, може призводити до більш вираженого зниження концентрації силденафілу у плазмі крові.

Нікорандил<= /span> являє собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовл= ює можливість його серйозної взаємодії з силденафілом.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби.=

Силденафіл<= /span> – слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3= А4 цитохрому Р450 (ІК50 > 150 мкмоль= ). Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу дорівнюють приблизно 1 мкмоль, вплив препа= рату на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірний.

Відсутні дані щодо взаємодії = силденафілу та таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази як теофілін та д= ипіридамол.

Оскільки відомо, що силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту/циклі= чного гуанозинмонофосфату (цГМФ= ), було встановлено, що препарат потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами у будь-якій формі протипоказане.

Ріоцигуат. Доклінічні дослідження продемонстрували адитивний сис= темний ефект зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. Клінічні дослідження продемонстрували, що ріоцигуат посилює гіпотенз= ивну дію інгібіторів ФДЕ5. У пацієнтів, які брали участь у дослідженні, не спостерігалося позитивного клінічного ефекту при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. Протипоказане одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторам= и ФДЕ5 (у тому числі із силденафілом) (див. розділ  «Протипоказання»).

Одночасне застосування силденафілу та блокаторів альфа-= адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Така реакція найчастіше виникає протя= гом 4 годин після застосування силденафілу. У = ході досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор альфа-адренорецепторів доксазози= н (4 мг та 8 мг) та силденафіл (25 = ;мг, 50 мг та 100 мг) застосовувалися одночасно пацієнтам із доброякіс= ною гіперплазією передміхурової залози, стабіл= ізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину= . У цих популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального ти= ску у положенні пацієнта лежачи на 7/7 мм рт. ст., = 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт<= /span>. ст. та середнє зниження артеріального тиску у положенні стоячи на 6/6 = мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст., 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомляли про розвиток симптоматичної ортостатичної = гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та стан перед непритомністю, але без синкопе.

Не спостерігалося жодних знач= ущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаб= олізуються CYP2C9.

Силденафіл<= /span> (50 м= г) не призводив до подовження часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл<= /span> (50 м= г) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середн= іх максимальних рівнях етанолу в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовувал= и силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей про= філю побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких кла= сів гіпотензивних лікарських засобів як діуретики, блокатори бета-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори альфа-адренорецепторів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам з артеріальною гіпертен= зією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску в положе= нні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску становило 7 мм рт. ст. За величиною ці додаткові зниження артері= ального тиску були порівнянними з тими, що спостерігалися при застосуванні лише силденафілу у здорових добровольців.

Силденафіл<= /span> у дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні пока= зники інгібіторів ВІЛ-протеази, = саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

У здорових добровольців чолов= ічої статі застосування силденафілу у рівноважному с= тані (80 мг тричі на добу) призводило до підвищення AUC та Cmax босентану (125 мг двічі на добу) на 49,8&n= bsp;% та 42 % відповідно.

 

Особливості застосування.

До початку терапії слід зібра= ти медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до почат= ку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл має судинорозширювальний ефект, що проявляється легким та короткочасним зни= женням артеріального тиску. До призначення силденафілу= лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект чинити несприятливий вплив на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти з обструкцією вивід= ного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна= кардіоміопатія) або пацієнти з рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.=

Препарат потенціює гіпотензив= ний ефект нітратів.

Повідомляли про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуно= чкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, які за часом збігалися = із застосуванням силденафілу. У більшості пацієнті= в, але не у всіх, існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато так= их побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту, і = лише кілька трапилося невдовзі після застосування препарату без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи пов’язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо з факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками.

Пріапізм. Засоби для лікування еректильної дисф= ункції, у тому числі і силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пені= са (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хв= ороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвит= ку пріапізму (такими як серпоподібн= оклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Повідомляли про випадки подовженої ерекції та пріапізму. Якщо ерекція т= риває більш ніж 4 години, пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою. У разі відсутності негайного лікування пріа= пізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та = до стійкої втрати потенції.

Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування еректильної = дисфункції. Безпеку та ефективність одночасного застосування с= илденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, які містять силденафіл, чи з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не вивчали. Тому застосування таких комбін= ацій не рекомендоване.

Вплив на зір. Надходили спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору асоційовано із застосуванням силденафілу= та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення та повідомляли у наглядовому дослідженні як про асоційовані із застосуванням силден= афілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосування препарату слід припинити та негайно звернутися до лікаря (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування з ритонавіром. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та = інші види взаємодій»).

Одночасне застосування з блокаторами α-адрено= рецепторів. Пацієнтам, які застосовують блокатори α-адрен= орецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, ос= кільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпот= ензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гі= потензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, їх стан потрібно стабілізува= ти за допомогою блокаторів            α-адренорецепторів до початку застосування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосу= вання початкової дози 25 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Крім тог= о, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатично= ї гіпотензії.

Вплив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів люди= ни продемонстрували, що in vitro= силденафіл потенціює антиагрегац= ійні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформ= ації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтам= із порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, за= стосування силденафілу пацієнтам цієї групи можливе лише п= ісля ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Плівкова оболонка таблеток містить лактози моногідрат. Препарат не слід застосовувати чоловікам із так= ими рідкісними спадковими порушеннями як непереносимість галактози, недостатніс= ть лактази Лаппа або мальабсо= рбція глюкози-галактози.

Фертильність. Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію чи рухомість сперматозоїдів.

Втрата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл<= /span>, та негайно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження або втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомляли з асоціаціє= ю у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарати силденафілу. Визначити, чи пов’язані ці явища із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, чи з ін= шими факторами, неможливо.

Одночасне застосування із гіпотензивними препаратами. Силденафіл чинить системну судинорозширювальну дію та може у подальшому знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. В окремому дослідженні лікарської взаємодії при одночасному застосуванні амлодипіну (5 мг або 10 мг) та с= илденафілу (100 мг) перорально спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм рт.= ст. та діастолічного – на 7 мм рт. ст.<= o:p>

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосуван= ня силденафілу не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість інформування пацієнтів щодо необхідних запобіжних засобів для за= хисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіц= иту людини.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не призначений для застосування жінкам.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

Препарат може мати незначний вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами.  Оскільки при застосуванні силденафілу повідомляли про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, пер= ед тим як сідати за кермо транспортного засобу або працювати з іншими механізм= ами, пацієнтам необхідно з’ясувати, якою є їхня індивідуальна реакція на застосування препарату.

 

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Препарат застосовувати пер= орально.

Дорослі.

Рекомендована доза препарату = становить 50 мг, застосовувати у разі необхідності приблизно за годину до сексуальної активності. Залежно від ефективності та пе= реносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Частота застосування максимальної рекомендованої дози препарату становить 1 раз на добу. При застосуванні препарату під час прийому їжі дія препарату може наставати пізніше, ніж при його застосуванні натще.

Пацієнти літнього віку.

Необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку (≥ 65 років) відсутня.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Для пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від= 30 до 80 мл/хв) рекомендована доза препарату є аналогічною дозі, наведеній вищ= е у розділі «Дорослі».

Оскільки у пацієнтів із нирко= вою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) клір= енс силденафілу знижений, рекомендована доза препарату становить 25 мг. Залежно від ефективності та пере= носимості препарату дозу можна збільшити до 50 мг та 100 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю (наприклад цирозом) кліренс с= илденафілу знижений, рекомендована доза препарату становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу мо= жна збільшити до 50 мг та 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби.

Рекомендована початкова доза препарату пацієнтам, які застосовують інгібітори CYP3A4, за винятком ритонавіру, застосування якого разом із силденафілом не рекомендується, становить 25 мг.

З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії стан пацієнті= в, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, потрібно стабілізувати до початку застосування силдена= філу. Рекомендована початкова доза силденафілу станов= ить 25 мг. <= /span>

 

Діти.

Препарат не показаний для застосування особам віком до 18 років.

 

Передозування.

При застосуванні разової дози= силденафілу до 800 мг побічні реакції були подіб= ними до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу= у нижчих дозах, але виникали частіше та були більш тяжкими. Застосовування = силденафілу у дозі 200 мг не призводило до підви= щення ефективності, але спричиняло зростання кількості випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, припливів, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору).

У разі передозування, якщо потрібно, вдаються до звичайних підтримуючих заходів. Прискорення кліренсу = силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок ви= сокого ступеня зв’язування препарату з білками плазми крові та відсутності еліміна= ції силденафілу із сечею.

 

Побічні реакції.

Найчастіше повідомляли про та= кі побічні реакції як головний біль, припливи, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, <= span class=3DSpellE>ціанопсія та затуманення зору.

Побічні реакції наведено нижче відповідно до класифікації «Система-орган-клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10), неча= сто (≥ 1000 - < 1/100) та рідко (≥ 1/10000 - < 1/1000). У межах кожної частотної гр= упи побічні реакції наведено у порядку зменшення їх проявів.<= /p>

Інфекції та інвазії.

Нечасто: риніт.

З боку імунної системи.

Нечасто: гіперчутливість.

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Нечасто: сонливість, гіпестезія.

Рідко: інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*,= синкопе.

З боку органів зору.

Часто: порушення сприйняття кольору**, розлади зору, затуманення зору.

Нечасто: розлади сльозовиділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон’юнктивіт.

Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва*, оклюзія су= дин сітківки*, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітк= івки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння склистого тіла, поруш= ення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кіл навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Нечасто: запаморочення, дзвін= у вухах.

Рідко: глухота.

З боку серця.

Нечасто: тахікардія, посилене серцебиття.

Рідко: раптова серцева смерть= *, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія*, фібриляц= ія передсердь, нестабільна стенокардія.

З боку судин.

Часто: припливи крові до обли= ччя, приливи жару.

Нечасто: гіпертензія, гіпотензія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння.=

Часто: з= акладеність носа.

Нечасто: носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа.

Рідко: відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, диспепсія.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній час= тині живота, сухість у роті.

Рідко: г= іпестезія ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: висипання.

Рідко: синдром Стівенса-Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.<= /i>

Нечасто: міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи.=

Нечасто: гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.<= /p>

Рідко: кровотеча зі статевого члена, пріапізм*, гематоспермія, подовжена ерекція.

Загальні розлади та реакції у місці введення.

Нечасто: біль у грудях, підви= щена втомлюваність, відчуття жару.

Рідко: подразнення.

Обстеження.

Нечасто: підвищена частота серцевих скорочень.

* Повідомляли лише під час дослідження після виходу силденафілу на ринок.<= /p>

** Порушення сприйняття кольорів: хлоропсія, хроматопсія, <= span class=3DSpellE>ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльозовиділення: сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозовиділення.<= /p>

Нижчезазнач= ені явища спостерігалися у < 2 % пацієнтів у ході досліджень; причинний взаємозв’язок не визначений. Повідомлення включали явища, що мали вірогідний зв’язок із застосуванням силденафілу. Явища, як= і не були зазначені, були легкими та повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні: набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, = біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної систе= ми: стенокардія, АV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, відхилення показників ЕКГ, кардіоміопатія.=

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфа= гія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, пор= ушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Розлади метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку скелетно-м’язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастен= ія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, = вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: астма, д= испное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропив’янка, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: <= /i>раптове зни= ження або втрата слуху, біль у вухах, крововилив в око, катаракта, сухість в очах= .

З боку у= рогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.<= /o:p>

Побічні реакції, про які надходили повідомлення від популяції невідомої чисельності. Ці явища б= ули зазначені як через їх серйозність, частоту повідомлення, відсутність чіткого альтернативного зв’язку, так і через комбінацію цих факторів.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища. Повідомляли= про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кров= отечу, субарахноїдальну та внутрі= шньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, що були пов’язані у часі із застосуванням = силденафілу. У більшості пацієнтів, але не у всіх, бу= ли наявні фактори серцево-судинного ризику. Повідомляли, що багато з цих явищ виникли під час або одразу після сексуальної активності та декілька явищ виникли одразу після застосування силденафілу без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом наступних годин або днів після застосування силденафілу та сексуальної активності. Неможливо встановити, чи ці явища пов’язані із застосуванням силденафілу, із сексуальною активністю, із наявними факторами ризику чи з комбінацією цих факторів, чи з іншими факторами.

З боку кровоносної та лімфати= чної систем: вазооклюзивний криз. У невеликому завчасно припиненому дослідженні застосування силденафілу з участю пацієнтів із легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодо серпоподібноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазоокл= юзивних кризів, що потребували госпіталізації, повідомляли частіше, ніж при застосу= ванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують препарат з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

З боку нервової системи: тривожніст= ь, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття.

З боку органів слуху. Повідомляли про випадки рапто= вого зниження чи втрати слуху, пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомляли про наявність медичних станів та інших фактор= ів, що могли відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням силденафілу, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів чи з іншими факторами, неможливо.

З боку органів зору: <= /i>тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування склистого тіла.

Повідомляли про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, які були пов’язані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. У багатьох  пацієнтів, але не у всі= х, були наявні анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але не обмежуючис= ь) такі: низьке співвідношення діаметра екскавації та диску зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік від 50 років, гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням інгібітор= ів ФДЕ5, чи з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, чи з комбінацією цих всіх факторів, чи з іншими факторами.

Звітування про підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає зм= огу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі і ризиків, пов’яза= них із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-= які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.=

 

Термін придатності. 2 роки.

 <= /p>

Умови зберігання. = Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

 =

Упаковка.

По 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру в пачці= .

По 1 таблетці у блістері, по 1 бліс= теру в пачці.

 <= /p>

Категорія відпуску. За рецептом= .

 

Виробник. <= /b>

Арт= ура Фармасьютікалз Пвт. Лтд.<= o:p>

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

150= 5 Портія Роуд, Шрі Сіті СЕЗ, Сетяведу Мандал<= /span>, район Чіттор - 517 588, штат Андхра Прадеш, Індія.

 

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.<= o:p>

 

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.=

Сьют 1, 2 = Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунм= ед Роад, Фулхам, Лондо= н, Велика Британія.