ІНСТРУКЦ= ІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

&nb= sp;

БЕТФЕР®-1a=

BETFER ^®=-1a

&nb= sp;

Склад:

діюча речовина: interferon beta-1а;

1 шприц містить 12 000 000 МО (44 мкг) рекомбінантного інтерферону бета-1а людини;=

допоміжні речовини: маніт (Е 421), альбумін людини, натрію ацетат, вода для ін’єкцій.

&nb= sp;

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора жовтувата злегка опалесці= ююча рідина.

Фармакот= ерапевтична група. Імуностимулятори. Інтерферони. Інтерферон бета-1а.=

Код АТХ L= 03A = B07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Інтерферони= є групою ендогенних глікопротеїнів, яким притаманні імуномодулюючі, противіру= сні та антипроліферативні властивості. Рекомбінантний інтерферон бета-1а являє собою амінокислотну послідовність, ідентичну природному людському інтерферону бета, яку одержують з використанням клітин ссавців (яєчники китайського хом’яка). Фармакодинаміка не залежить від шляху введення.

Безпеку та ефективність інтерферону бета-1а оцінювали у хворих із рецидивуючим розсіян= им склерозом при введенні в доз= і 12 000 000 МО 3 рази на тиждень. Інтерферон бета-1а в дозі 12 000 000 МО зн= ижував частоту (приблизно на 30 % протягом 2 років) і тяжкість рецидивів захворювання. За 4 роки зниження середньої част= оти загострень становило 22 % у хворих, які одержували лікування, порівняно з пацієнтами, які протягом 2 років одержу= вали плацебо, а наступні 2 роки – по 6 000 000 МО або 12 000 000 МО інтерферону бета-1а.

Механізм дії інтерферону бета= -1а при розсіяному склерозі вивчений ще не повністю. Відомо, що інтерферон бета= -1а сприяє обмеженню уражень центральної нервової системи (ЦНС), які є основою = захворювання.

Фармакокінетика.

Концентрації інтерферону бета після підшкірного і внутрішньом’язового введення рівноцінн= і. Після однократного введення в дозі 60 мкг максимальна концентрація при визначенні імунологічним методом становить близько 6–10 МО/мл і досягається в середньому через 3 години після введення. Після 4-кратного підшкірного введення в тій же дозі з інтервалом 48 годин спостерігалася пом= ірна кумуляція (AUC збільшувалася приблизно в 2,5 раза). Після однократної ін’єк= ції у межах 24 годин підвищуються внутрішньоклітинна і сироваткова активність 2= -5А синтетази і рівні бета-2 мікроглобуліну і неоптерину в сироватці крові, які поступово знижуються протягом двох днів. Внутрішньом’язове і підшкірне введ= ення спричиняють однакові реакції. Після 4-кратного підшкірного введення з інтервалом 48 годин зазначені біологічні ефекти зберігаються, ознаки толерантності не розвиваються. Інтерферон бета-1а метаболізується в організ= мі і виводиться з жовчю і сечею.<= /p>

Клінічні характеристики.

Показання. =

Розсіяний склероз із рецидивуючим ремітуючим типом пер= ебігу, що характеризується не менш ніж двома загостреннями протягом попередніх 3 р= оків з відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивам= и.

Протипоказання. =

- Лікування у період вагітності або годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності= або годування груддю»);

- гіперчутливість до природного або рекомбінантного інтерферону бета або до будь-яких допоміжних речовин препарату;

- стан тяжкої депресії та/= або суїцидальні думки (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»);

-&nb= sp; епілепсія при відсутності ефективності адекватної терапії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Необхідно дотримуватись обережн= ості при одночасному застосуванні інтерферону бета-1а з препаратами, що мають вузький терапевтичний і= ндекс і кліренс яких значно залежить від цитохрому Р450, наприклад з протиепілептичними препаратами та антидепресантами.

Застосування препарату разом з кортикостероїдами= або препаратами адренокортикотропного гормону (А= КТГ) не вивчали, проте результати клінічних досліджень свідчать, що хворі на розсіяний склероз можуть під час рецидивів захворювання отримувати п= репарат у поєднанні з глюкокортикостероїдами (ГКС) або = АКТГ. Несумісний з мієлосупресивними препаратами.

= =

Особливості застосування.

Хворих треба інформувати пр= о те, що побічними реакціями на інтерферон бета-1а можуть бути депресія і суїцида= льні думки, з появою яких варто негайно звернутися до лікаря. У поодиноких випадках ці стани можуть призвести = до спроб самогубства. Хворі з проявами депресії повинні знаходитися під наглядом, їм слід проводити відповідну терапію. При необхідності терапію слід припинити.

Пацієнтам із захворюванням серця, наприклад, ішемічна хвороба серця або стенокардія, слід мо= ніторувати клінічний стан на початку терапії. Симптоми грипоподібного синдрому, пов’язаного з інтерфероном бета-1а, можуть спричин= ити стрес у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.<= o:p>

До призначення препарату і на тлі лікування варто регулярно визначати активність АСТ, АЛТ і γ-глутамілтрансферази. У разі підвищення активності трансаміназ у сироватці крові слід проводити ретельний огляд та обстеження хворого. Препарат необхідно відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності клінічних ознак ураження печінки після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати відновити терапію з ретельним контрол= ем функції печінки. Клінічних даних про застосування препарату хворим з поруше= ною функцією печінки або нирок немає. Найбільш серйозні випадки часто спостерігалися при одночасному застосуванні інших препаратів або речовин, що асоціюються з розвитком гепатотоксичності, або при наявності у пацієнта супутніх станів або захворювань (наприклад злоякісних пухлин з метастазами,= тяжких інфекційних захворювань або сепсису, алкогольної залежності).

З обережністю слід розпочинати лікування препара= том пацієнтів із серйозними захворюваннями печінки в анамнезі, з клінічно підтвердженими гострими печінковими захворюваннями та при підтвердженні зло= вживання алкоголем або підвищення сироваткових рівнів АЛТ (більш ніж у 2,5 раза порівняно з ВМН). Лікування препаратом слід припинити у разі розвитку жовтя= ниці або інших клінічних симптомів печінкових розладів.

Препарат може спричинити серйозні ураження печін= ки, включаючи гостру печінкову недостатність.

Під час лікування препаратами інтерферону бета повідомлялося про випадки нефротичного синдрому, які були наслідком різних нефропатій, включаючи колапсуючий фокальний сегментарний гломерусклероз, нефропатію з мінімальними змінами, мембранопроліферативний гломерулонефрит = та мембранозну нефропатію. Ці випадки траплялися через різні проміжки часу під= час лікування, навіть через кілька років після початку терапії.

Під час лікування препаратом рекомендується регу= лярний моніторинг ранніх ознак та симптомів, таких як набряк, протеїнурія та ураже= ння функцій нирок, особливо у пацієнтів з високим ризиком розвитку хвороби ниро= к. У разі розвитку нефротичного синдрому необхідно негайно розпочати відповідне лікування з розглядом доцільності припинення лікування препаратом. З обережністю застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю, а також із тя= жкою мієлосупресією.

Із застосуванням інтерферону пов’язані відхилення у значеннях лаборатор= них показників. Загальна частота розвитку таких явищ дещо вища при застосуванні препаратів інтерферону бета-1a 44 = мкг порівняно з препаратами інтерферону бета-1a 22 мкг. Отже, на додачу до тих лабораторних аналізів, які зазвичай проводяться для контролю за станом пацієнтів з розсіяним склерозом, через певні проміжки часу (1, 3 і 6 місяці= в) після початку лікування рекомендується контролювати рівень печінкових ферментів, визначати розгорнуту та лейкоцитарну формулу крові, а також кількість тромбоцитів; у разі відсутності клінічних проявів такі перевірки = слід проводити періодично і надалі. Ці лабораторні дослідження слід проводити частіше, якщо лікування розпочинається із застосування препарату інтерферону бета-1a 44 мкг.<= /p>

Пацієнтам із захворюванням щитовидної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитовидної залози, в і= нших випадках – за клінічними показаннями.

Існують лише одиничні дані про безпечність та ефективність застосування препарату неамбулаторним пацієнтам з розсіяним ск= лерозом. Не вивчалося застосування препарату пацієнтам з первинно-прогресуючим перебігом розсіяного склерозу, тому його не слід застосовувати для лікування таких пацієнтів.=

Можуть спостерігатися серйозні реакції гіперчутливості (поодинокі, проте в гострій і тяжкій формі, такі як бронхоспазм, анафілаксія та кропив’янка).

Повідомлялося про випадки розвитку тромботичної мікроангіопатії, що проявлялась у вигляді тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) або гемоліко-уремічного синдрому (ГУС), причому деякі з цих випадків мали летальні наслідки. Тому під час лікування препаратом рекомендується уважно стежити за станом пацієнта щодо появи ранніх симптомів цих патологій, зокрема розвитку гіпертензії та тромбоцитопенії, а також пор= ушення функції нирок. У разі розвитку ТТП або ГУС потрібно негайно розпочати їх лікування і припинити застосування препарату.

Слід виявляти обережність при лікуванні хворих, = у яких раніше спостерігалися судомні напади. Якщо епіле= птичні напади вперше з’явилися під час лікування препаратом, потрібно з’ясувати їх= ню етіологію і призначити протисудомну терапію перед тим, як відновити лікуван= ня інтерфероном бета-1а.

П= ід час застосування препарату у місці ін’єкцій може виникнути некроз. Для зниження ризику його розвитку слід кожен раз змінювати місце ін<= /span>’єкції та ретельно дотримуватись правил асептики. Процедуру введення препарату сам= ими хворими необхідно періодично контролювати, особливо якщо розвиваються місце= ві реакції. При чисельних шкірних ураженнях застосування препарату слід припинити до їх загоєння. Пацієнти, які мають <= /span>одиничні ураження= , можуть продовжувати лікування за умови, що роз= мір некрозу незначний.

Хворих слід попередити про здатність інтерферону бета викликати аборти.= Під час лікування необхідна ретельна контрацепція.

Під час лікування рекомендується визначати кільк= ість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові, лейкоцитарну формулу, біохім= ічні показники, зокрема функціональні печінкові тести на 1-му, 3-му та 6-му міся= ці лікування. На початку лікування препаратом у дозі 12 000 000 МО ці дослідження потрібно проводити частіше.

У пацієнтів, які застосовують бета інтерферони, можливе утворення нейтралізуючих антитіл. Клінічне значення їх не встановле= но. Якщо спостерігається недостатньо добра терапевтична відповідь на введення Б= етферу^®-1а і в пацієнта визначаються антитіла, лікар має переглянути доцільність продовження терапії.

Препарат практично не містить натрію.

Досвід застосування Бетферу^®-1а дітям віком до 16 років з розсіяним склерозом відсутній, тому Бетфер^®-= 1а не варто застосовувати для лікування хворих цієї вікової категорії.

Застосування у період вагітності= або годування груддю. = Протипоказане.

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Де= які несприятливі ефекти з боку ЦНС, зумовлені застосуванням інтерферону бета-1а (наприклад запаморочення), можуть впливати на спромож= ність пацієнтів керувати транспортними засобами і працювати з потенційно небезпеч= ними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

12 000 000 МО (44 мкг) підшкірно 3 рази на тиждень. Хворим, які погано переносять препарат у цій дозі, слід призначати Бетфер^®-1а 6 000 000 (22 мкг) МО підшкірно 3 = рази на тиждень. Лікування починати під контрол= ем лікаря, який має досвід лікування розсіяного склерозу. Препарат вводит= и в один і той же час, бажано ввечері, у визначені дні тижня.=

На початку лікування препарат= ом для зниження несприятливих побічних ефектів рекомендується призначати 2 400 000 = МО (8,8 мкг) протягом перших 2 тижнів лікування, протягом 3–4-го тижня по 6 000 000 МО (22 мкг), а починаючи з 5-го тижня і далі – по<= /span> 12 000 000 МО (44 мкг). Не встановлено= , як довго слід застосовувати препарат. Рекомендуєть= ся оцінювати стан хворого не менше одного разу на 2 роки протягом 4 років від початку лікування. Рішення про продовження лікування повинен приймати лікар= у кожному конкретному випадку. Перед введенням препарату і протя= гом наступних 24 годин після його введення пацієнтам рекомендується застосовувати аналгетик-антипіретик для зниження активності грипоподібного симптому, зумовленого введенням препарату. Дані симптоми зазвичай спостерігаються протягом перших місяців терапії.

Пацієнти літнього віку за результатами показників виведення препарату не потребують коригування доз. Однак під час клінічних досліджень у достатньої кількості пацієнтів віком від 65 років визначення відмінностей реакцій порівняно з молодими пацієнтами не проводилось.

Діти. Ефективність і безпечність застосування дітям не вивчали, у зв’язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам даної віково= ї групи.

Передозуван= ня.

Випадки передозування не описані.

Побічні реакції.

= Грипоподібні симптоми: головний біль, нудота, м'язові болі, біль у суглобах, біль у спині, кінцівках, артралгії, міастенія, підвищена пітливість, пропасниця, озноб, загальна сла= бкість.

= З боку травної системи: запор, діарея, блювання, нудота, втрата апетиту, біль у животі, анорексія, збільшення/зменшення маси тіла, гепатит з або без жовтяниці, печінкова недостатність, аутоімунний гепатит, інтерферон-бета потенційно може спричинити серйозні ураження печінки. Механізм розвитку цієї рідкісної дисфункції, яка супроводжується клінічними проявами, поки ще не вивчений. Більшість випадків тяжкого ураження печінки спостерігалося протяг= ом перших 6 місяців лікування. Специфічні чинники ризику розвитку цього стану = не встановлені. У разі розвитку жовтяниці або інших клінічних проявів розладу = функції печінки лікування препаратом слід припинити.

Психічні розлади: депресія, безсоння; спроби суїциду.

= З боку ЦНС: головний біль, тимчасові неврологічні симптоми (такі як гіпестезія, м’язовий спазм, парестезії, труднощі з пересуванням, м’язово-скелетна скутість), які можуть бути схожі на загострення розсіяного склерозу, запаморочення, неспокій, безсоння, мігрень, порушення координації, запаморочення, відчуття тривоги, в окремих випадках – депресія, суїцидальні тенденції, деперсоналізація, судом= ні напади.

= З боку серцево-судинної системи: вазодилатація, аритмії, гіпертензія, синдром підвищеної проникності капілярів при моноклональній гаммапатії в анамнезі, сильне серцебиття.

= З боку крові (лабораторних показників): можливі нейтропенія, анемія, тромботична мікроангіопатія, включаючи тромботичну, тромбоцитопенічну пурпу= ру, гемолітико-уремічний синдром (характерний для класу препаратів інтерферону бета, див. розділ «Особливості застосування»), панцитопенія, тромбоемболічні ускладнення. Підвищене утворення аутоантитіл. Збільшення рівня білірубіну крові, гіпоглікемія. Можливі реакції гіперчутливості, зміни показників лабораторних досліджень (лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, підвищення АсАТ, АлАТ, γ-глутамілтрансферази і ЛФ). Ці зміни зазвичай виражені незначно, мают= ь оборотний та безсимптомний характер.

= З боку органів зору: ретинальні судинні порушення (наприклад ретинопа= тія, «ватні» плями на сітківці та обструкція ретинальної артерії або вени), порушення зору, кон'юнктивіт.

= Місцеві та шкірні реакції: свербіж, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема і шкірні реакції, схожі на поліморфну ексудати= вну еритему, синдром Стівенса–Джонсона, запалення у місці ін’єкції, абсцес у мі= сці ін’єкції, запалення підшкірно-жирової тканини у місці ін’єкції, порушення пігментації шкіри, атрофія шкіри у місці ін’єкції, еритематозне або макулопапульозне висипання, гіперемія шкіри.

М’язово-= скелетні розлади та розлади з боку сполучної тканини: міалгія, артралгія, лікарський червоний вовчак.<= /span>

= Реакції у місці ін’єкції: запалення у місці введення, почервоніння, припухлість, затвердіння, блідість шкіри, болючість, грипоподібні симптоми, біль у місці ін’єкції, слабкість, озноб, лихоманка, абсцес у місці ін’єкції, інфекції у місці ін’єкції, підвищене потовиділення, запалення підшкірних жирових тканин у місці ін’єкції, дуже р= ідко – некроз у місці ін’єкцій, який, як правило, не потребує відміни препарату та= додаткового лікування.

= Системні прояви: анафілактичні реакції, медикаментозний червоний вовчак, інфекції, синдром Стівенса–Джонсо= на.

Ефекти, характерні для класу препаратів інтерферону бета

При застосуванні інтерферонів може спостерігатися анорексія, запамороче= ння, розвиток тривожного стану, аритмія, вазодилатація та сильне серцебиття.

Під час лікування інтерфероном бета може спостерігатися зростання утвор= ення аутоантитіл.

= З боку дихальної системи: задишка, легенева артеріальна гіпертензія (характерна для класу препаратів інтерферону бета, див. нижче про легеневу артеріальну гіпертензію), інфек= ції верхніх дихальних шляхів, кашель, диспное, біль у грудях.=

= З боку сечостатевої системи: нефротичний синдром, гемолітико-урем= ічний синдром, нефротичний склероз, гломерулосклероз, менорагії, метрорагії, затримка/нетримання сечі, протеїнурія, імперативні позиви до сечовипускання, дисменорея, імпотенція, периферичні набряки.

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз: менорагії, метрорагії, дисменоре= я, імпотенція.

З боку органів слух= у: біль у вухах, синусит.

Ендокринні порушення: можуть спостерігатися порушення функцій щитовидної залози (гіпотиреоз або гіпертиреоз).

Гепатобі= ліарні розлади: безсимп= томне зростання рівня трансаміназ; тяжке= підвищення рівня трансаміназ; гепатит з жовтя= ницею або без; печінкова недостатність (= див. розділ «Особливості застосування»), аутоімунний гепатит. =

= Інші порушення: рідко спостерігається алопеція.

Легенева артеріальна гіпертензія<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

При застосуванні препаратів інтерферону бета повідомлялося про випадки легеневої артеріальної гіпертензії. Такі випадки траплялися через різні проміжки часу, навіть через кілька років після початку лікування.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це дає змогу постійно вести моніторинг співвідношення користь/ри= зик застосування лікарського засобу. Медичним працівникам рекомендується повідомляти про будь-які можливі побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

Термін придатності. 2 роки.

<= u>

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від= дії світла при температурі від 2 до 8 ºС. Зберігати у недоступному для діт= ей місці.

&nb= sp;

Упаковка= .

По 12 000 000 МО у шприці. По 5 шприців у блістері з плівки ПВХ. По 2 блістери у пачці.=

Категорія відпуску. За рецептом.

&nb= sp;

Виробник= . ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА», Україна

=

Місцезна= ходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37.<= /o:p>

ИНСТРУКЦИЯ<= /span>=

по медицинс= кому применению лекарственного средства

&nb= sp;

БЕТФЕР^®-1а

BETFER ^®=-1a

Состав:

действующее вещество: interferon beta-1а= ;

1 шприц содержит 12 000 000 МЕ (44 мкг) рекомбинантного интерферона бета-1а человека;

вспомогательные вещества: маннит (Е 421), альбумин человека, натрия ацетат, вода для инъекций.

&nb= sp;

Лекарственн= ая форма. Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачная желтоватая слегка опалесцирующая жидкость.=

<= /p>
Фармакотера= певтическая группа. Иммуностимуляторы. Интерфероны. Интерферон бета-1а. Код АТХ L03A B07.

&nb= sp;

Фармакологи= ческие свойства.

Фармакодинамика

Интерфероны являются группой эндогенных гликопротеинов, которым присущи иммуномодулирующие, противовирусные и антипролиферативные свойства. Рекомбинантный интерферон бета-1а представляет собой аминокислотную последовательность, идентичную природному человеческому интерферону бета, которую получают с использованием клеток млекопитающих (яичники китайского хомяка). Фармакодинамика не зависит от пути введения.=

Безопасность и эффективность интерферона бета-1а оценивали у больных с рецидивирующим рассеянным склерозом при введении в дозе 12 000 000 МЕ 3 раза в неделю. Интерферон бета-1а в дозе 12 000 000 МЕ снижал частоту (прим= ерно на 30 % в течение 2 лет) и тяжесть рецидивов заболевания. За 4 года снижение средней частоты обострений составило 22 % у больных, получавших лечение, по сравнению с пациентами, которые в течение 2 лет получали плацебо, а последу= ющие 2 года – по 6 000 000 МЕ или
12 000 000 МЕ интерферона бета-1а.

Механизм действия интерферона бета-1а при рассеянном склерозе изучен еще не в полном объеме. Известно, что интерферон бета-1а способствует ограничению повреждений центральной нервной системы (ЦНС), леж= ащих в основе заболевания.

Фармакокинетика

Концентрации интерферона бета после подкожного и внутримышечного введения равноценны. После однократного введен= ия в дозе 60 мкг максимальная концентрация при определении иммунологическим мето= дом составляет около 6–10 МЕ/мл и достигается в среднем через 3 часа после введения. После 4-кратного подкожного введения в той же дозе с интервалом 48 часов наблюдалась умеренная кумуляция (AUC увеличивалась примерно в 2,5 раз= а). После однократной инъекции в пределах 24 часов повышаются внутриклеточ= ная и сывороточная активность 2-5А синтетазы и уровни бета-2 микроглобулина и неоптерина в сыворотке крови, которые постепенно снижаются в течение двух д= ней. Внутримышечное и подкожное введения вызывают одинаковые реакции. После 4-кратного подкожного введения с интервалом 48 часов указанные биологические эффекты сохраняются, признаки толерантности не развиваются. Интерферон бета= -1а метаболизируется в организме и выводится с желчью и мочой.

Клинические характеристики.

Показания.

Рассеянный склероз с рецидивирующим ремитирующим типом течения, который характеризуется не менее чем двумя обострениями в течение предыдущих 3 лет с отсутствием признаков его непрерывного прогрессирующего течения между рецидивами.

=

Противопоказания.<= /b>

-&nb= sp;             Лечения в период беременности или кормления грудью (см. раздел «Примене= ние в период беременности или кормления грудью»);

-&nb= sp;             гиперчувствительность к естественному или рекомбинантному интерферону б= ета или к другим вспомогательным веществам препарата;

-&nb= sp;             состояние тяжелой депрессии и/или суицидальные мысли (см. разделы «Особ= енности применения» и «Побочные реакции»);

-&nb= sp;             эпилепсия при= отсутствии эффективной адекватной тера= пии.

=

Взаимодейст= вие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.=

Необходимо соблюдать осторожность при одновременном применении интерферона бета-1а = с препаратами, имеющими узкий <= span class=3Dhps>терапевтический индекс и клиренс которых значительно зависит от цитохро= ма Р450, наприм= ер с противоэпилептическими препара= тами и антидепрессантами. Применение препарата= вместе с кортикостерои= дами или = пр= епаратами адренокортикотропного гормона (АКТГ) = не изучали, однако результаты клинических исследований свидетельствуют, что больные <= span class=3Dhps>рассеянным склерозом могут во время ре= цидивов заболевания получать препарат в сочетании с ГКС или АКТГ.= Несовместим= с миелосупрессивными препаратами.

Особенности применения.

Больных надо информировать о том, что побочными = реакциями на интерферон бета-1а могут быть депрессия и суицидальные мысли, при появлении которых следует немедленно обратиться к врачу. В единичных случаях эти состояния могут привести к попыткам самоубийства. Больные с проявлениями депрессии должны находиться под наблюдением, им следует проводить соответствующую терапию. При необходимости терапию следует прекратить.

Пациентам с заболеванием сердца, например= , ишемическая болезнь сердца или стенокардия, следует мониторить клиническое состояние в начале терапии. Симптомы гриппоподобного синдрома, связанного с интерфероном бета-1а, могут вызвать стресс у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями.

До назначения препарата и на фоне лечения следует регулярно определять активность АСТ, АЛТ и γ-глутамилтрансферазы. В сл= учае повышения активности трансаминаз в сыворотке крови следует проводить тщател= ьное наблюдение и обследование больного. Препарат необходимо отменить при значит= ельном повышении активности печеночных ферментов или появлении симптомов гепатита.= При отсутствии клинических признаков поражения = печени после нормализации активности печеночных ферментов можно попробовать возобновить терапию при тщательно= м контроле функции печени. Клинических данных о применении препарата больным с нарушенной функцией печени или почек нет. Наиболее серьезные случаи часто наблюдались при одновременном применении других препаратов или веществ, ассоциирующих с развитием гепатотоксичности, или при наличии у пациента сопутствующих состояний или заболеваний (например злокачественных опухолей с метастазами, тяжелых инфекционных заболеваний или сепсиса, алкогольной зависимости).

С осторожностью следует начинать лечение препара= том пациентов с серьезными заболеваниями печени в анамнезе, с клинически подтвержденными острыми печеночными заболеваниями и при подтверждении злоупотребления алкоголем= или повышения сывороточных уровней АЛТ (более чем в 2,5 раза по сравнению с ВГН= ). Лечение препаратом следует прекратить в случае развития желтухи или других клинических симптомов печеночных расстройств.

Препарат может вызвать серьезные поражения печени, включая острую печеночную недостаточность.

Во время лечения препаратами интерферона бета сообщалось о случаях нефротического синдрома, которые были следствием разли= чных нефропатий, включая коллапсирующий фокальный сегментарный гломерусклероз, нефропатию с минимальными изменениями, мембранопролиферативный гломерулонеф= рит и мембранозную нефропатию. Эти случаи возникли через разные промежутки врем= ени во время лечения, даже через несколько лет после начала терапии.

Во время лечения препаратом рекомендуется регуля= рный мониторинг ранних признаков и симптомов, таких как отек, протеинурия и нарушения функций почек, особенно у пациентов с высоким риском развития бол= езни почек. В случае развития нефротического синдрома необходимо немедленно нача= ть соответствующее лечение с рассмотрением целесообразности прекращения лечения препаратом. С осторожностью применять пациентам с почечной недостаточностью= , а также с тяжелой миелосупрессией.

С применением интерферона связаны отклонения в значениях лабораторных показателей. Общая частота развития таких явлений несколько выше при примен= ении препаратов интерферона бета-1a 44 мкг по сравнению с препаратами интерферона бета-1a 22 мкг. Итак, в дополнение к тем лабораторным анализам, которые обычно проводятся для контроля за состоянием пациентов с рассеянным склерозом, через определенные промежутки времени (1, 3 и 6 месяц= ев) после начала лечения рекомендуется контролировать уровень печеночных фермен= тов, определять развернутую и лейкоцитарную формулу крови, а также количество тромбоцитов; при отсутствии клинических проявлений такие проверки следует проводить периодически и в дальнейшем. Эти лабораторные исследования следует проводить чаще, если лечение начинается с применения препарата интерферона бета-1a 44 мкг.

Пациентам с заболеванием щитовидной железы в анамнезе рекомендуется регулярно проверять функцию щитовидной железы, в дру= гих случаях – по клиническим показаниям.

Существуют лишь единичные данные о безопасности и эффективности применения препарата неамбулаторным пациентам с рассеянным склерозом. Не изучалось применение препарата пациентам с первично-прогрессирующим течением рассеянного склероза, поэтому его не следует применять для лечения таких пациентов.

Могут наблюдаться серьезные реакции гиперчувствительности (единичные, однако в острой и тяжелой форме, такие как бронхоспазм, анафилаксия и крапивница).

С= ообщалось о случаях развития тромботической микроангиопатии, которая проявлялась в виде тромботической тромбоцитопенической пурпуры (ТТП) или гемолико-уремического синдрома (ГУС), причем некоторые из этих случаев имели летальный исход. Поэтому во время лечения препаратом рекомендуется внимательно следить за состоянием пациента относительно появления= ранних симптомов этих патологий, в частности= развития гипертензии и тромбоцитопении, а также нарушения= функции почек. В случае развития ТТП или ГУС нужно немедленно начать их лечение и п= рекратить применение препарата.

Следует проявлять осторожность при лечении больн= ых, у которых ранее наблюдались судорожные приступы. Если эпилептические присту= пы впервые появились во время лечения препаратом, нужно выяснить их этиологию и назначить противосудорожную терапию, прежде чем возобновить лечение интерфероном бета-1а.

Во время применения препарата в месте инъекций м= ожет возникнуть некроз. Для снижения риска его развития следует каждый раз менять место инъекции и тщательно соблюдать правила асептики. Процедуру введения препарата самими больными необходимо периодически контролировать, особенно, если развиваются местные реакции. При множественных поражениях кожи применение препарата следует прекратить до их заживления. Пациенты, имеющие единичные поражения= , могут продолжать лечение при условии, что размер некроза незначительный.

Больных следует предупредить о способности интерферона бета вызывать аборты. Во время лечения необходима тщательная контрацепция.

Во время лечения рекомендуется определять количе= ство лейкоцитов и тромбоцитов в периферической крови, лейкоцитарную формулу, биохимические показатели, в частности функциональные печеночные тесты на 1-= ом, 3-ем и 6-ом месяце лечения. В начале лечения препаратом в дозе 12 млн МЕ эти исследования нужно проводить чаще.

У пациентов, которые применяют бета интерфероны, возможно образование нейтрализующих антител. Клиническое значение их не установлено. Если наблюдается недостаточно хороший терапевтический ответ на введение Бетфера^®-1а и у па= циента определяются антитела, врач должен пересмотреть целесообразность продолжения терапии.

Препарат практически не содер= жит натрия.

Опыт применения Бетфера= ^=
®= -1а детям до 16 лет с рассеянным склерозом отсутствует, поэтому Бетфер^{®-1а
не стоит применять для лечения больных этой возрастной категории.}

Применение в период беременности или кормления грудью. = Противопоказано.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.<= /b>

Некоторые= неблагоприятные эффекты со стороны ЦНС, обусловленные применением интерферона бета-1а (например головокружение), могут влиять на способность<= /span> пациентов управл= ять т= ранспортными средствами и работать с потенци= ально= опасными механизмами.

Способ применения и дозы.=

12 000 000= МЕ= (44 мкг) подкожно 3 раза в неделю. Больным, которые плохо переносят препарат в этой дозе, следует = назначать Бетфе<= /span>р^®-= 1а 6 000 000 (22 мкг) МЕ подкожно= 3 раза в неделю. Лечение начинать под контролем врача, имеющего опыт лечения рассеянного скле= роза. Препарат вводить в одно и то же время, желательно вечером= , в определенны= е дни недели.

В начале л= ечения= препаратом для снижения неблагоприятных побочных эффектов реко= мендуется назначать 2 400 000 МЕ (8= ,8 мкг) в течение первых 2 недель л= ечения, в течение 3-4-= й недели = = по 6 000 000 МЕ<= /span>= (22= мкг), а <= /span> начиная с 5-й= недели= и далее –   по= 12 000 000 МЕ (44 мкг). Не установлено, как долго следует применять препарат. Рекомендуется оцен= ивать состояние больного не менее одно= го раза в 2 года в течение 4 лет = от начала лечения. Решение о продолжен= ии лечения должен принимать = врач в каждом конкретном случае.=

Перед введением препарата и в течение следующих 24 часов после его введения пациентам рекомендуется приме= нять аналгетик-антипиретик для снижения активности гриппоподобного симптома, обусловленного введением препарата. Данные симптомы обычно наблюдаются в течение первых месяцев терапии.

Пациенты пожилого возраста по результатам показателей выведения препарата не требуют корректировки доз. Однако во вре= мя клинических испытаний у достаточного= количества пациентов старше 65 лет определение отличий реакций по сравнению с молодыми пациентами не проводилось.

<= /b>

Дети. Эффективно= сть и безопасность применения детям не изучали, в связи с этим препарат не след= ует назначать пациентам данной возрастной группы.

Передозировка. Случаи передозировки не= описаны.

Побочные реакции.

Гриппоподобные симптомы: головная боль, тошнота, мышечные боли, боли в суставах, боль в спине, конечностях, артралгии, миастения, повышенная потливость, лихорадка, озноб, общая слабость.

Со стороны пищеварительной системы: запор, диарея, рвота, тошнота, поте= ря аппетита, боль в животе, анорексия, увеличение/уменьшение массы тела, гепат= ит с или без желтухи, печеночная недостаточность, аутоиммунный гепатит, интерфер= он-бета потенциально может вызывать серьезные поражения печени. Механизм развития этой редкой дисфункции, сопровождающейся клиническими проявлениями, пока еще не изучен. Большинство случаев тяжелого поражения печени наблюдалось в течение первых 6 месяцев лечения. Специфические факторы риска развития этого состоя= ния не установлены. В случае развития желтухи или других клинических проявлений расстройства функций печени лечение препаратом следует прекратить.

Психические расстройства: депрессия, бессонница, попыт= ки суицида.

Со стороны ЦНС: головная боль, временные неврологические симптомы (такие как гипестезия, мышечный спазм, парестезии, трудности с передвижением, мышечно-скелетная скованность), которые могут быть похожи на обострение рассеянного склероза, головокружение, беспокойство, бессонница, мигрень, нарушение координации, головокружение, чувство тревоги, в отдельных случаях – депрессия, суицидаль= ные тенденции, деперсонализация, судорожные приступы.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: вазодилатация, аритмии, гипертензия, синдром повышенной проницаемости капилляров при моноклональной= гаммапатии в анамнезе, сильное сердцебиение.

Со стороны крови (лабораторных показателей): возможны нейтропения, анемия, тромботическая микроангиопатия, включая тромботическую, тромбоцитопеническую пурпуру, гемолитико-уремиче= ский синдром (характерные для класса препаратов интерферона бета см. раздел «Особенности применения»), панцитопения, тромбоэмболические осложнения. Повышенное образование аутоантител. Увеличение уровня билирубина крови, гипогликемия. Возможны реакции гиперчувствительности, изменения показателей лабораторных исследований (лейкопения, лимфопения, тромбоцитопе= ния, повышение АсАТ, АлАТ, γ-глутамилтрансферазы и ЩФ). Эти изменения обычно выражены незначительно, имеют обратимый и бессимптомный характер.

Со стороны органов зрения: ретинальные сосудистые нарушения (например ретинопатия, «ватные» пятна на сетчатке и обструкция ретинальной артерии или вены), нарушение зрения, конъюнктивит.

Местные и кожные реакции: зуд, сыпь, крапивница, ангионевротический отек, мультиформная эритема и кожные реакции, похожие на полиморфную экссудативную эритему, синдром Стивенса–Джонсона, воспаление в месте инъекции, абсцесс в месте инъекции, воспаление подкожно-жировой ткани в месте инъекции, нарушен= ие пигментации кожи, атрофия кожи в месте инъекции, эритематозная или макулопапулезная сыпь, гиперемия кожи.

Мышечно-скелетные расстройства и расстройства со стороны соединительной ткани: миалгия, артралгия, лекарственная красная волчанка.<= /p>
Реакции в месте инъекции: воспаление в месте инъекции= , = покраснение, припухлость, затвердение, бледность кожи, болезненность, гриппоподобные симптомы, боль в месте инъекции, слабость, озноб, лихора= дка, абсцесс в месте инъекции, инфекции в месте инъекции, повышенное потоотделен= ие, воспаление подкожных жировых тканей в месте инъекции, очень редк= о – некроз в месте инъекций, который, как правило, не требует отмены препарата и дополнительного лечения.

Эффекты, характерные для класса препаратов интерферона бета.=

При применении интерферонов м= ожет наблюдаться анорексия, головокружение, развитие тревожного состояния, аритм= ия, вазодилатация и сильное сердцебиение.

Во время лечения интерфероном бета может наблюдаться повышение образования аутоантител.=

Системные проявления: анафилактические реакции, медикаментозная красная волчанка, инфекции, синдр= ом Стивенса–Джонсона.

Со стороны дыхательной системы: одышка, легочная артериальная гипертензия (характерная для класса препаратов интерферона бета см. ниже о легочной артериальной гипертензии), инфекции в= ерхних дыхательных путей, кашель, диспное, боль в груди.

Со стороны мочеполовой системы: нефтротический синдром, гемолитико-уремический синдром, нефротический склероз, гломерулосклероз, меноррагии, метроррагии, задержка/недержание мочи, протеинурия, императивные позывы к мочеиспусканию, дисменорея, импотенция, периферические отеки.

Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: меноррагии, метроррагии, дисменорея, импотенция.

Со стороны органов слуха: боль в ушах, синусит.

Эндокринные нарушения: могут наблюдаться нарушения функций щитовидной железы (гипотиреоз или гипертиреоз).

Гепатобилиарные расстройства: бессимптомное повышение уровня трансаминаз; тяжелое повышение уровня трансаминаз; гепатит с желтухой или б= ез; печеночная недостаточность (см. раздел «Особенности применения»), аутоиммун= ный гепатит.

Другие нарушения: редко наблюдается алопеция.

Легочная артериальная гипертензия

При применении препаратов интерферона бета сообщалось о случаях легочной артериальной гипертензии. Та= кие случаи возникали через разные промежутки времени, даже через несколько лет = после начала лечения.

Сообщения о побочных реакциях после регистрации лекарственного средства важны. Это позволяет постоянно ве= сти мониторинг соотношения польза/риск применения лекарственного средства. Медицинским работникам рекомендуется сообщать о любых возможных побочных реакциях с помощью национальной системы отчетности.

Срок годности. 2 года.

=

Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке для защиты от действия света при темпер= атуре от 2 до 8 ºС. Хранить в недоступном для детей месте.=

Упаковка.

По 12 000 000 МЕ в шприце. По 5 шприцев в блистере из пленки П= ВХ. По 2 блистера в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель. ООО «ФЗ «БИОФАРМА» , Украина.=

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности. =

Украина, 09100, Киевская область, г. Белая Церковь, ул. Киевская, 37.