= ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>

НАЛБУФІН

(NALBUPHIN)

=

Склад:

nalbuphine; =

;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію цитрат, лимонна кислота, моногідрат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або майже безбарвний розчи= н, практично вільний від частинок.

Фармакотерапевтична група. Код АТХ N02А F02.

Фармакологiчнi властивості.<= /b>

Фармакодинаміка.

Налбуфіну гідрохлорид є агоністом каппа-опіоїдних рецепторів та антагоністом мю-опіоїдних рецепторів. Також налбуфіну гідрохл= орид є сильнодіючим аналгетиком. Його аналгетична активність по суті еквівалентна морфіну в міліграмах аж до дозування приблизно 30 мг.

Активність антагоністів опіоїдів налбуфіну гідрохлориду у 4 рази нижче, ніж налорфіну, та у 10 разів більше, ніж у пентазоцину.

Налбуфіну гідрохлорид може викликати такий же ступ= інь пригнічення дихання, що і еквівалентні аналгезивні дози морфіну. Проте налбуфіну гідрохлорид демонструє крайовий ефект, а саме: при збільшенні дози вище 30 мг препарат не викликає подальшого пригнічення дихання, але тільки = за умови відсутності інших активних препаратів центральної нервової системи (Ц= НС), що впливають на дихання.

Сам по собі налбуфіну гідрохлорид має потужну активність опіоїдного антагоніста у дозах, рівних або менших від його аналгетичної дози. При призначенні після або разом з агоністами мю-опіоїдних аналгетиків (наприклад, морфін, оксиморфон, фентаніл) налбуфіну гідрохлорид може частково зменшити або усунути пригнічення дихання, викликане агоністами мю-опіоїдних аналгетиків. Налбуфіну гідрохлорид може прискорити абстиненцію= у пацієнтів, залежних від опіоїдних препаратів. Налбуфіну гідрохлорид слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які регулярно отримують опіоїдні аналгетики.

Налбуфіну гідрохлорид викликає пригнічення дихання= при безпосередньому впливі на дихальні центри стовбура головного мозку. Під пригніченням дихання мається на увазі зниження чутливості дихальних центрів стовбура головного мозку до збільшення напруги вуглекислого газу та електри= чної стимуляції. При пригніченні дихання, викликаного налбуфіну гідрохлоридом, можливе виникнення крайового ефекту. Незважаючи на приналежність налбуфіну гідрохлориду до агоністів-антагоністів, його пригнічувальний вплив на дихан= ня може бути оборотним при застосуванні налоксону.

Налбуфіну гідрохлорид викликає міоз навіть у повній темряві. Точкові зіниці є ознакою передозування опіоїдів, але не є патогномонічним симптомом (наприклад, ураження сечового міхура геморагічного або ішемічного походження можуть мати аналогічні симптоми). У разі передозування через гіпоксію може спостерігатися виражений мідріаз.

Налбуфіну гідрохлорид викликає зниження моторики, пов’язане з підвищенням тонусу гладких м’язів в антральному відділі шлунка = та дванадцятипалої кишки. Перетравлювання їжі у тонкій кишці затримується та відбувається зменшення пропульсивних скорочень. Пропульсивні хвилі перистальтики у товстій кишці зменшуються, а тонус може призвести до спазму= , що викликає запори. Інші опіоїдні ефекти можуть включати зниження секреції жов= чі та підшлункової залози, спазми сфінктера Одді та короткочасне підвищення рі= вня сироваткової амілази.

При застосуванні налбуфіну гідрохлориду під час анестезії відзначається більш висока частота брадикардії у пацієнтів, які не отримували атропін до операції.

Опіоїди викликають периферичне розширення судин, що може призвести до ортостатичної гіпотензії або непритомності. Прояви вивільнення гістаміну та/або периферичної вазодилатації можуть включати свербіж, гіперемію, почервоніння очей, підвищену пітливість та/або ортостат= ичну гіпотензію.

Опіоїди інгібують секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ), кортизолу та лютеїнізуючого гормону (ЛГ). Вони також стимул= юють секрецію пролактину, гормону росту (СТГ — соматотропн= ий гормон) та секрецію підшлункової залози — інсуліну й глюкагону.<= /span>

Постійне застосування опіоїдів може впливати на гіпоталамо-гіпофізарно-гонадну систему, призводячи до дефіциту андрогенів, = який може проявлятися зниженням лібідо, імпотенцією, еректильною дисфункцією, аменореєю або безпліддям. Причинне значення опіоїдів у клінічному синдромі гіпогонадизму невідоме, оскільки різні медичні, фізичні, психологічні стрес= ори та спосіб життя, які можуть впливати на рівень гонадних гормонів, не були належним чином контрольовані у дослідженнях, проведених на цей час.

Опіоїди мають різний вплив на компоненти імунної системи на моделях in vitro та = на тваринах. Клінічне значення цих результатів невідоме. В цілому, ефекти опіо= їдів мають помірно імунодепресивний характер.

Мінімальна ефективна аналгетична концентрація буде широко варіюватися у пацієнтів, особливо у тих, які раніше лікувалися сильн= ими агоністами опіоїдів. Мінімальна ефективна аналгетична концентрація налбуфіну гідрохлориду для окремого пацієнта може збільшуватися з часом через посилен= ня болю, розвиток нового больового синдрому та/або розвиток толерантності.

Фармакокіне= тика.

Дія налбуфіну гідрохло= риду починається через 2–3 хвилини після внутрішньовенного введення і менш ніж ч= ерез 15 хвилин після підшкірної або внутрішньомʼязової ін’єкції. Період напіввиведення налбуфіну гідрохлориду з плазми крові становить 5 годин. Три= валість аналгетичного ефекту в клінічних дослідженнях становила 3–6 годин.

Основний шлях метаболі= зму для налбуфіну гідрохлориду не було визначено — ймовірно печінковий.

<= /p>
Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Для лікування болю достатньо сильної інтенсивності, який потребує застосування опіоїдних аналгетиків та для якого альтернативні методи лікування не підходять.    &nb= sp; не переносилися або не мож= уть переноситися;

-     не забезпечили адекватну аналгезію або не можуть забезпечити адекватну аналгез= ію.

<= /b>

Протипоказання.

Лікарський засіб протипоказаний для застосування пацієнтам із:

-     пригніченням дихання або вираженим пригніченням ЦНС, підвищеним внутрішньочерепним тиском, травмою голови, гострим алкогольним отруєнням, алкогольним психозом, явним порушенн= ям функції печінки та нирок;

-     гострою або тяжкою бронхіальн= ою астмою при відсутності відповідного спостереження або реанімаційного обладнання;

-     відомою або підозрюваною кишк= овою непрохідністю, у тому числі з паралітичною кишковою непрохідністю;

-     підвищеною чутливістю до налбуфіну гідрохлориду або до будь-якого з компонентів лікарського засобу.<= o:p>

Не рекомендовано:

-&nb= sp;    комбіноване застосування препарату з чистими агоністами морфіноміметиків;

-&nb= sp;    застосування препарату без проведення відпові= дної діагностики при хірургічному черевному синдромі, оскільки налбуфін може маскувати його прояви.

Особливі заходи безпеки.

Лі= карський засіб Налбуфін як доповнення до загальної анестезії повинні вводити тільки = особи, спеціально навчені застосовувати внутрішньовенні анестетики та управляти респіраторними ефектами при застосуванні сильнодіючих опіоїдів.<= /span>

Об= ов’язково повинні бути напоготові: налоксон, реанімаційне й інтубаційне обладнання та кисень.

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Бензодіазепіни та інші препарати, що пригнічують ЦНС

Одночасне застосування налбуфіну гідрохлориду з бензодіазепінами або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС (алкоголь, седативні/снодійні засоб= и, анксіолітики, транквілізатори, міорелаксанти, анестетики, антипсихотичні препарати та інші опіоїди) збільшує ризик пригнічення дихання, глибокої седації, коми та смерті. Необхідно з обережністю застосовувати супутньо ці препарати пацієнтам, яким альтернативні варіанти лікування не підходять. Сл= ід обмежити дозування і застосовувати препарат протягом якомога коротшого пері= оду. Необхідно уважно стежити за пацієнтами на предмет ознак пригнічення дихання= та седації.

Серотонінергічні препарати

Одночасне застосування опіоїдів з ін= шими лікарськими засобами, що впливають на серотонінергічну нейротрансміттерну систему, а саме: селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (СІЗЗСН), трициклічні антидепресанти (ТЦА), триптани, антагон= істи рецепторів 5-НТ3, що впливають на систему нейротрансмітерів серотоніну (наприклад, міртазапін, тразодон, трамадол), деякі міорелаксанти (циклобензаприн, метаксалон) та інгібітори моноаміноксидази (МАО) (призначе= ні для лікування психічних порушень, а також інші, такі як лінезолід та внутрішньовенний метиленовий синій), — призводило до розвитку серотонінового синдрому.

Якщо одночасне застосування таких пр= епаратів виправдане, необхідно проводити постійне спостереження за пацієнтами, особл= иво на початку терапії, та коригування дози. У разі підозри на серотоніновий синдром слід припинити застосування налбуфіну гідрохлориду.

Міорелаксанти

Налбуфіну гідрохлорид може посилювати нервово-м’<= span lang=3DUK>язову блокаду міорелаксантів і підвищувати ступінь пригнічення ди= хання. Потрібно спостерігати за пацієнтами на предмет наявності ознак пригнічення дихання і у разі необхідності зменшити дозу налбуфіну гідрохлориду та/або міорелаксанта.

Діуретики

Опіоїди можуть знижувати ефективніст= ь діуретиків, провокуючи викид антидіуретичного гормону.

Потрібно спостерігати за пацієнтами = на предмет наявності ознак зменшення діурезу та/або впливу на артеріальний тис= к і при необхідності збільшити дозу діуретика.

Антихолінергічні препарати

При одночасному прийомі антихолінерг= ічних препаратів збільшується ризик затримки сечі та/або виникнення серйозного запору, що може призвести до паралітичного кишкового захворювання.
У разі одночасного застосування налб= уфіну гідрохлориду з антихолінергічними препаратами необхідно спостерігати за пацієнтами на предмет наявності ознак затримки сечі або зниження моторики шлунка.

Інгібітори МАО

Взаємодія інгібіторів MAO (наприклад, фенелзин, транілципромін, лінезолід) з опіоїдами може проявлятися як серотоніновим синдромом, так і опіоїдною токсичністю (наприклад, пригнічення дихання, кома).

Застосування налбуфіну гідрохлориду не рекомендується пацієнтам, які застосовують інгібітори МАО, а також протягом= 14 днів після припинення такого лікування. У разі необхідності термінового зас= тосування опіоїдів потрібно здійснити підбір дози, застосовуючи часте титрування малих доз для лікування болю, при цьому уважно стежити за артеріальним тиском, си= мптомами з боку ЦНС, диханням.
Особливості застосування.

Загрозливе для життя пригнічення дихання

При застосуванні опіоїдів, у тому числі при дотриманні відповідних рекомендацій, повідомлялося про серйозне, небезпечне= для життя або летальне пригнічення дихання. Відсутність лікування пригнічення дихання може призвести до зупинки дихання та смерті. Лікування пригнічення дихання може включати ретельне спостереження, підтримувальні заходи та застосування опіоїдних антагоністів, залежно від стану пацієнта. Затримка вуглекислого газу (CO₂) при опіоїдному пригніченні дихання може = посилити седативну дію опіоїдів.

Хоча серйозне, небезпечне для життя або леталь= не пригнічення дихання може виникнути у будь-який час при застосуванні налбуфі= ну гідрохлориду, ризик є найбільшим на початку терапії і після збільшення дози препарату. Необхідно ретельно контролювати пацієнтів на предмет пригнічення дихання, особливо протягом перших 24–72 годин після початку терапії або піс= ля збільшення дози налбуфіну гідрохлориду.

З метою зниження ризику пригнічення дихання необхідно правильно підбирати дозування налбуфіну гідрохлориду шляхом титрування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Більш високі дози налбуфіну гідрохлориду при переведенні пацієнтів з іншого опіоїду можуть призвести до смертельного передозування, навіть при введенні першої дози.

Опіоїди можуть викликати порушення дихання, повʼязане зі сном, включаючи центральне апное сну (ЦАС) та гіпоксемію,= пов’язану зі сном. Застосування опіоїдів збільшує ризик ЦАС залежно від дози. Для пацієнтів з = ЦАС необхідно розглянути можливість зниження дози опіоїдів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Супутня терапія з бензодіазепінами та іншими препаратами, що пригнічують ЦНС

Сильний седативний ефект, пригнічення дихання, кома та смерть можуть виникнути в результаті одночасного застосування налбу= фіну гідрохлориду з бензодіазепінами або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС (наприклад, небензодіазепіновими седативними засобами / снодійними засобами, анксіолітиками, транквілізаторами, міорелаксантами, анестетиками, антипсихотичними засобами, іншими опіоїдами, алкоголем). Необхідно застосовувати з обережністю таку супутню терапію пацієнтам, яким альтернати= вні методи лікування не підходять.

Обсерваційні дослідження показали, що одночасн= ий прийом опіоїдних аналгетиків з бензодіазепінами збільшує ризик смерті порів= няно із застосуванням тільки опіоїдних аналгетиків. Через схожі фармакологічні властивості передбачають аналогічні ризики при одночасному застосуванні інш= их препаратів, що пригнічують ЦНС, з опіоїдними аналгетиками.

При необхідності призначення бензодіазепінів а= бо інших препаратів, що пригнічують ЦНС, одночасно з опіоїдним аналгетиком потрібно застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого період= у. Пацієнтам, які вже отримують опіоїдний аналгетик, призначають більш низьку початкову дозу бензодіазепіну або іншого препарату, що пригнічує ЦНС, ніж д= ози, що застосовуються без терапії опіоїдними аналгетиками, з поступовим її титруванням відповідно до стану пацієнта. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами на предмет ознак і симптомів пригнічення дихання та седації.

При одночасному застосуванні налбуфіну гідрохлориду з бензодіазепінами або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС (включаючи алкоголь та заборонені препарати), необхідно проконсультувати як пацієнтів, так і осіб, які за ними доглядають, щодо ризику пригнічення диха= ння та седації.

Пацієнтам не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з механізмами, поки не будуть визначені наслі= дки супутнього застосування бензодіазепінів або інших препаратів, що пригнічують ЦНС, з налбуфіну гідрохлоридом. Необхідно обстежити пацієнтів на предмет ри= зику зловживання психоактивними речовинами, включаючи зловживання опіоїдами, і попередити про ризик передозування та смерті, пов’язаний із застосуванням препаратів, що пригнічують ЦНС, включаючи алкоголь та заборонені препарати.=

Загрозливе для життя пригнічення дихання у пацієнтів з хронічним захворюванням легень,= у літніх, кахектичних або ослаблених пацієнтів

Застосування налбуфіну гідрохлориду пацієнтам = із гострою або тяжкою бронхіальною астмою при відсутності відповідного спостереження або реанімаційного обладнання протипоказано.

Пацієнти з хронічн= ою хворобою легень

Пацієнти з вираженим хронічним обструктивним захворюванням легень або легеневим серцем, а також з істотно зниженим дихал= ьним резервом, гіпоксією, гіперкапнією або раніше наявним пригніченням дихання м= ають підвищений ризик пригнічення дихання, включаючи апное, навіть при рекомендованих дозах налбуфіну гідрохлориду.

Літні, кахектичні = або ослаблені пацієнти

Загрозливе для життя пригнічення дихання часті= ше зустрічається у літніх, кахектичних або ослаблених пацієнтів, оскільки у них спостерігаєт= ься зміна фармакокінетичних параметрів або кліренсу порівняно з більш молодими, більш здоровими пацієнтами. Необхідно ретельно контролювати подібних пацієн= тів, особливо при застосуванні налбуфіну гідрохлориду, а також у разі призначення препарату одночасно з іншими лікарськими засобами, що пригнічують дихання. = Як альтернатива можливе застосування неопіоїдних аналгетиків.

Наднирковозалозна недостатність

Повідомлялося про випадки наднирковозалозної недостатності при застосуванні опіоїдів, частіше при застосуванні більше 1 місяця. Наднирковозалозна недостатність може проявлятися неспецифічними симптомами та ознаками, включаючи нудоту, блювання, анорексію, втому, слабкість, запаморочення та низький артеріальний тиск. При підозрі на надни= рковозалозну недостатність необхідно якомога швидше встановити діагноз. При діагностован= ій наднирковозалозній недостатності необхідне застосування фізіологічно замісн= их доз кортикостероїдів. Необхідно припинити застосування опіоїдів до відновле= ння функції надниркових залоз. Можливе застосування інших опіоїдів, оскільки у деяких випадках повідомлялося про відсутність рецидиву наднирковозалозної недостатності. <= /p>
Тяжка артеріальна гіпотензія

Налбуфіну гідрохлорид може викликати тяжку арт= еріальну гіпотензію, включаючи ортостатичну гіпотензію та непритомність в амбулаторн= их пацієнтів. У пацієнтів, у яких підтримання артеріального тиску було порушено зменшенням об’єму кров= і або одночасним введенням препаратів, що пригнічують ЦНС (наприклад, фенотіазинів або анестетиків), існує підвищений ризик виникнення тяжкої артеріальної гіп= отензії. Необхідно спостерігати за пацієнтами на предмет ознак артеріальної гіпотенз= ії після початку застосування та титрування налбуфіну гідрохлориду. У пацієнті= в із циркуляторним шоком налбуфіну гідрохлорид може викликати розширення судин, = що сприяє зниженню серцевого викиду та артеріального тиску. Необхідно уникати застосування налбуфіну гідрохлориду пацієнтам із циркуляторним шоком.<= /o:p>

Застосування пацієнтам із підвищеним внутрішньочерепним тиском, пухлинами головного мозк= у, черепно-мозковою травмою або порушенням свідомості

У пацієнтів, які можуть бути сприйнятливі до внутрішньочерепних ефектів затримки СО₂ (наприклад, з ознаками п= ідвищеного внутрішньочерепного тиску або пухлин головного мозку), налбуфіну гідрохлорид може знижувати активність дихального центру; також в результаті затримки СО= ₂ може додатково підвищуватися внутрішньочерепний тиск. Необхідно спостерігат= и за такими пацієнтами на предмет ознак седації та пригнічення дихання при терап= ії налбуфіну гідрохлоридом.

Опіоїди можуть також маскувати симптоматику у пацієнтів з черепно-мозковою травмою. Необхідно уникати застосування налбуф= іну гідрохлориду пацієнтам із порушенням свідомості або комою.

Застосування пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями

Налбуфіну гідрохлорид протипоказаний пацієнтам= з відомою або підозрюваною кишковою непрохідністю, включаючи паралітичну кишк= ову непрохідність.

     не переносилися або не можуть переноситися;

-     не забезпечили адекватну ана= лгезію або не можуть забезпечити адекватну аналгезію.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років) можуть мати підвищену чутливість до налбуфіну гідрохлориду у зв’язку з частим зниженням функції печінки, нирок або серця, супутніми захворюваннями або ін= шою супутньою терапією. Необхідно дотримуватися обережності при виборі дозуванн= я. Зазвичай застосування препарату починають з мінімальних ефективних доз.

Основним ризиком для літніх пацієнтів, які застосовують опіоїди, є пригнічення дихання, що виникає в результаті застосування великих початкових доз пацієнтам, у яких відсутня толерантніст= ь до опіоїдів, або при введенні опіоїдів одночасно з іншими препаратами, що пригнічують дихання. Для літніх пацієнтів застосування налбуфіну гідрохлори= ду необхідно починати з найменшої дози та повільно титрувати до настання терапевтичного ефекту.

Відомо, що налбуфіну гідрохлорид значною мірою виводиться нирками, тому ризик побічних реакцій вище у пацієнтів із порушен= нями функції нирок. Оскільки літні пацієнти частіше мають знижену функцію нирок, слід дотримуватися обережності при підборі дози з обов’язковим моніторингом функції нирок.

Канцерогене= з

Дослідження, проведені на тваринах з пероральним застосуванням доз 200 мкг/мл [у 12 разів перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для людини (МРДЛ)] та 200 мг/добу (у 6 разів вище за МРДЛ), до<= /span>, що канцерогенність відсутня.
Мутагенез

Налбуфіну гідрохлорид викликав підвищену частоту мутацій у тесті на лімфоми тварин. Препарат не проявляв мутагенної активнос= ті у тесті Еймса з чотирма бактеріальними штамами, у тестах ГГФТ (гіпокса= нтин-гуанін-фосфорибозил-трансферази) яєчників китайського хом’яка або у тесті сестринського хроматидного обміну. Кластогенна активність не спостерігалася у мікроядерному тесті у мишей та в аналізі цитогенності кісткового мозку у щурів.
=
= Застосування у період вагітності або годування груддю.Вагітність

Тривале застосування опіоїдних аналгетиків під час вагітності може викликати синдром відміни у новонародже= них. Наявних даних застосування налбуфіну гідрохлориду вагітним жінкам недостатн= ьо, щоб визначити існування ризиків серйозних вроджених дефектів та викидня.

У репродуктивних дослідженнях= на тваринах налбуфіну гідрохлорид знижував виживання і масу тіла дитинчат при = застосуванні вагітним самкам щурів на пізніх термінах вагітності і протягом всього періо= ду лактації у дозах, що у 1,7 раза більше МРДЛ, а також при застосуванні самка= м і самцям щурів або до спарювання, або протягом всього періоду вагітності та лактації. Ніяких вад розвитку не спостерігалося ні у щурів, ні у кроликів п= ри застосуванні доз, що у 6,1 і 3,9 раза перевищують МРДЛ.
Передбачуваний фоновий ризик серйозних вроджених дефектів і викидня для людини невідомий. Усі вагітності мають фоновий ризик вродженого дефекту, викидня або інших несприятливих наслідків. У загальній популяції США передбачуваний фоновий ризик основних вроджених дефектів і викиднів при клінічно визнаних вагітностях становить 2= –4 % та 15–20 % відповідно.

Несприятливі реакції у плода/новонародженого

Повідомлялося про тяжку брадикардію у плода при застосуванні налбуфіну гідрохлориду під час пологів= . Усунути ці ефекти можна, застосовуючи налоксон. Повідомлень про виникнення брадикар= дії у плода на ранніх строках вагітності немає, але цей ризик існує. Лікарський засіб слід застосовувати під час вагітності тільки при необхідності, коли потенційна користь перевищує ризики для плода, за умови спостереження за ст= аном плода для виявлення будь-якого несприятливого впливу.

Перейми та пологи<= /span>

Налбуфіну гідрохлорид швидко і значною мірою проникає через плаценту.

Фетальні та неонатальні несприятливі наслідки, про які повідомлялося після введення налбуфіну гідрохлориду матері під час пологів, включають виникнення брадикардії у пло= да, пригнічення дихання при народженні, апное, ціанозу та гіпотензії. Деякі з ц= их явищ були небезпечними для життя. Введення налоксону матері під час пологів у де= яких випадках усувало ці ефекти. Повідомлялося про виникнення тяжкої і тривалої брадикардії у плода. Спостерігалося постійне неврологічне ушкодження, пов’я= зане з брадикардією у плода. Також повідомлялося про синусоїдальну модель серцев= ого ритму у плода, пов’язану із застосуванням налбуфіну гідрохлориду. Налбуфіну гідрохлорид слід застосовувати під час переймів та пологів тільки при необхідності і тільки коли потенційна користь перевищує ризики для дитини. У разі застосування налбуфіну гідрохлориду необхідно спостерігати за новонародженими на предмет пригнічення дихання, апное, брадикардії та аритм= ій.

Опіоїди проникають через плац= енту і можуть викликати пригнічення дихання та психофізіологічні ефекти у новонароджених. З метою усунення викликаного опіоїдом пригнічення дихання у новонародженої дитини необхідне застосування опіоїдного антагоніста налоксо= ну. У разі існування інших альтернативних методів знеболення налбуфіну гідрохло= рид не рекомендується застосовувати вагітним під час або безпосередньо перед пологами. Опіоїдні аналгетики, у тому числі налбуфіну гідрохлорид, можуть п= одовжити пологи, оскільки під їхньою дією тимчасово зменшується сила, тривалість і частота скорочень матки. Проте цей ефект не є послідовним і може бути компенсований збільшенням швидкості розширення шийки матки, що приводить до скорочення часу пологів. Необхідно спостерігати за новонародженими, які піддаються впливу опіоїдних аналгетиків під час пологів, на предмет наявнос= ті ознак надмірного седативного ефекту та пригнічення дихання.

Налб= уфін проникає у грудне молоко; були описані кілька випадків гіпотонії та зупинки дихання у грудних дітей після застосування матерями похідних морфіну в доза= х, що перевищували терапевтичні дози.

Таким чином, годування груддю протипоказано у разі тривалого застосування цього лікарського засобу.

У ра= мках застосування препарату в акушерській практиці грудне вигодовування є можлив= им.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах не спостерігалося ніяких несприятливих ефектів з боку чоловічої та жіночої фертильності.

=

= Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Налбуфіну гідрохлорид може погіршити розумові або фізичні здібності, необхідні для потенційно небезпеч= ної діяльності, такої як водіння автомобіля або управління небезпечними механізмами. Рекомендується утримуватись від керування автомобілем та небезпечними механізмами при підвищеній чутливості до налбуфіну гідрохлорид= у та відсутності адекватної реакції на препарат.

Необхідно спостерігати за пацієнтами до повного відновлення їхнього стану після застосування налбуфіну гідрохлориду, яке може вплинути на керування автомобілем або роботу з іншими потенційно небезпечними механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= /span>

го введення.

До= зування для кожного пацієнта має бути індивідуальне, з урахуванням серйозності больового синдрому, реакції пацієнта на препарат, попереднього досвіду знеболювального лікування і факторів ризику залежності, зловживання та неправильного застосування.

По= трібно уважно стежити за пацієнтами на предмет пригнічення дихання, особливо протя= гом перших 24–72 годин після початку терапії та після збільшення дози препарату= , і відповідним чином коригувати дозування.

Дозування

Ре= комендована разова доза для дорослих становить 10 мг налбуфіну гідрохлориду для пацієнт= ів з масою тіла 70 кг, що вводиться підшкірно, внутрішньомʼязово або внутрішньовенно. Разову дозу можна вводити за необхідністю кожні 3–6 годин. Дозування повинно бути скориговане залежно від тяжкості болю, фізичного ста= ну пацієнта та враховуючи взаємодію з іншими одночасно застосовуваними лікарсь= кими засобами. Для нетолерантних пацієнтів рекомендована максимальна разова доза складає 20 мг. Максимальна добова доза складає 160 мг.

При застосуванні лікарського засобу Налбуфін як допоміжного засобу для анестезії необхідні вищі дози, ніж для знеболення. Початкові дози налбуфіну гідрохлор= иду варіюються від 0,3 до 3 мг/кг внутрішньовенно впродовж 10–15 хвилин, підтри= мувальні дози — від 0,25 до 0,5 мг/кг внутрішньовенно при необхідності. Застосування налбуфіну гідрохлориду може супроводжуватися пригніченням дихання, яке можна усунути за допомогою антагоніста опіоїдів налоксону гідрохлориду.

Титрування та підтримання тер= апії

Ти= трування лікарського засобу Налбуфін рекомендується шляхом підбору індивідуальної до= зи, що забезпечує адекватний аналгетичний ефект та мінімальні побічні реакції. Необхідно постійно контролювати стан пацієнтів, які отримують налбуфіну гідрохлорид, з метою оцінки інтенсивності болю та відносної частоти побічних реакцій, а також з метою моніторингу розвитку залежності, зловживання або неправильного застосування. Важливе часте спілкування між лікарем, іншими медичними співробітниками, пацієнтом та особою, яка здійснює догляд, в пері= од зміни потреби у дозі аналгетика, включаючи початкове титрування.=

Як= що після стабілізації дози інтенсивність болю збільшується, необхідно визначити джерело болю, перш ніж збільшувати дозу налбуфіну гідрохлориду. Якщо спостерігаються несприятливі побічні реакції, повʼязані з опіоїдами, п= отрібно розглянути можливість зниження дози. Необхідно відкоригувати дозування з ме= тою отримання відповідного співвідношення між лікуванням болю та побічними ефектами, пов’язаними з опіоїдами.

Припинення застосування лікарського засобу Налбуфін

Як= що пацієнт, який регулярно застосовує налбуфіну гідрохлорид і, можливо, має фізичну залежність, більше не потребує терапії налбуфіну гідрохлоридом, рекомендується поступово зменшувати дозу препарату на 25–50 % кожні 2–4 дні, уважно контролювати стан пацієнта на предмет синдрому відміни. При появі симптомів необхідно спочатку збільшити дозу до попереднього рівня, а потім = поступово зменшувати її шляхом збільшення інтервалу між введеннями або шляхом зменшен= ня величини дози, або і те й інше. Не слід раптово припиняти застосування лікарського засобу Налбуфін пацієнтам з фізичною залежністю (див. розділ «Особливості застосування»).

=

= Діти.

Безпека та ефективн= ість у педіатричних пацієнтів (віком до 18 років) не встановлені.

<= /b>

Передозування.=

Гостре передозування при одночасному застосуванні налбуфіну гідрохлориду з іншими опіоїдами або препаратами, що пригнічують Ц= НС, може проявлятися пригніченням дихання, сонливістю, що прогресує до ступору = чи коми, слабкістю скелетних м’язів, холод= ною і липкою шкірою, звуженням зіниць, іноді може бути набряк легень, брадикард= ія, артеріальна гіпотензія, часткова або повна обструкція дихальних шляхів, нетипове хропін= ня та летальний кінець. У випадках передозування при гіпоксії може спостерігат= ися виражений мідріаз.

Лікування.

У разі передозування пріоритетами є відновлення прохідності дихальних шляхів із застосуванням, при необхідності, допоміжної= або контрольованої вентиляції. Можливе застосування інших підтримувальних заход= ів (включаючи кисень та вазопресорні препарати) при лікуванні циркуляторного ш= оку та набряку легень. При зупинці серця або аритмії необхідне застосування передових методів життєзабезпечення.

Антагоністи опіоїдів, налоксон або налмефен є специфічними протиотрутами від пригнічення дихання, викликаного передозуван= ням опіоїдів. У разі клінічно значущого пригнічення дихання або кровообігу, викликаних передозуванням налбуфіну гідрохлориду, необхідно вводити антагон= іст опіоїдів. Антагоністи опіоїдів не слід призначати при відсутності клінічно значущого пригнічення дихання або кровообігу, викликаного передозуванням налбуфіну гідрохлориду.

Оскільки очікується, що тривалість відміни опіоїдів буде менша, ніж тривалість дії налбуфіну гідрохлориду, необхідно ретельно контролювати стан пацієнта до повного відновлення дихання. Якщо відповідь на опіоїдний антагоніст є субоптимальною або носить короткочасний характер, потрібно вводити додатковий антагоніст відповідно до інструкції із застосув= ання лікарського засобу.

У людини, фізично залежної від опіоїдів, введення рекомендованої звичайної дози антагоніста прискорить гострий синдром відмін= и. Ступінь вираженості симптомів відміни буде залежати від ступеня фізичної залежності та дози введеного антагоніста. Якщо прийнято рішення про лікуван= ня тяжкої дихальної недостатності у фізично залежного пацієнта, введення антагоніста слід починати з обережністю, шляхом титрування меншими, ніж зазвичай, дозами антагоніста.

<= /b>

<= /b>

<= /b>

<= /b>

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями були седація = та сонливість.

Рідше зустрічалися такі реакції: підвищена пітливість/липкість шкіри, нудота/блювання, запаморочення/вертиго, сухість у роті і головний біль.

З боку серцево-судинної системи: підвищення або зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, брадикардія, тахікардія, відч= уття серцебиття.

З боку органів зору: З боку травного тракту: З боку гепатобіліарної системи: порушення функціональних показників печінки, спазм жовчовивідних шляхів.

З боку імунної системи: анафілактичні/анафілактоїдні та інші серйозні реакції гіперчутливості, які можуть вимагати негайного підтримувального медичного лікування. Ці реакції можуть включати шок, респіраторний дистрес-синдром, зупинку дихання, брадикардію, = зупинку серця, гіпотензію, набряк гортані. Деякі з цих алергічних реакцій можуть бу= ти небезпечними для життя. Інші повідомлення про реакції алергічного типу включають стридор, бронхоспазм, хрипи, набряки, висипання, свербіж, нудоту, блювання, підвищену пітливість, слабкість та тремтіння.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: = пригніче= ння дихання, задишка, астма.

З боку нервової системи: = почуття щастя, ворожість, незвичайні сни, слабкість, відчуття тяжкості, оніміння, поколювання, запаморочення, головний біль, м’я= зова ригідність, підвищення внутрішньочерепного тиску.

Психічні порушення: звикання до препарату, психоміметичні реакції, невротичні реакції, сонливість, депресія, сплутаність свідомо= сті, дисфорія, порушення мовлення, зміна настрою, неспокій, знервованість (невгамовність), галюцинації, ейфорія, відчуття нереальності.

Можливість виникнення фізичної та психічної залежності, а також толерантності під час тривалого лікування така ж сама, = як і при застосуванні інших похідних морфіну.

Виявлено, що частота виникнення психотоміметич= них ефектів, таких як відчуття нереальності, деперсоналізація, марення, дисфорі= я і галюцинації, менша, ніж у пентазоцину.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: антидіуретичний ефект, спазм сечовивідних шляхів.

З боку репродуктивної системи та молочних зало= з: зниження= лібідо чи потенції, аменорея= або безпліддя.

Під час застосуван= ня препарату в акушерській практиці — пригнічення дихання у новонароджених, яке може бути довготривалим або із затримкою циркуляції.

З боку <= /span>шкіри і підшкірної клітковини: кропив’янка, свербіж.

Загальні порушення і реакції у місці введення препарату: утруднення мови, ч= асте сечовипускання, помутніння зору, гіперемія та відчуття жару, локальний біль, набряк, почервоніння, печіння, припливи, підвищена пітливість. Під час застосування лікарського засобу в акушерській           практиці — пригнічення дихання у новонароджених, яке може бути довготривалим або із затримкою циркуляції.

Досвід післяреєстраційного застосування

Нижченаведені побічні реакції були виявлені під час застосування налбуфіну гідрохлориду після виходу препарату на ринок. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі і вони виявляються у популяції невідомого розміру, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв’язок із впливом лікарського засобу.

Біль у животі, гіпертермія, пригнічення або вт= рата свідомості, сонливість, тремор, неспокій, набряк легень, збудження, судоми і реакції у місці введення, такі як біль, набряк, почервоніння, печіння і відчуття жару. Зафіксовано летальні випадки від тяжких алергічних реакцій п= ри застосуванні налбуфіну гідрохлориду. Повідомлялося про смерть плода при застосуванні налбуфіну гідрохлориду матерям під час переймів та пологів.

Серотоніновий синдром

Повідомлялося про випадки серотонінового синдр= ому, потенційно небезпечного для життя стану, при одночасному застосуванні опіої= дів із серотонінергічними препаратами.

Наднирковозалозна недостатність

Повідомлялося про випадки наднирковозалозної недостатності при застосуванні опіоїдів,          частіше — після застосування біл= ьше 1 місяця.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу мають вели= ке значення. Це дає змогу вести моніторинг співвідношення користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Спеціалісти галузі охорони здоров’я повинні повідомл= яти про будь-які підозрювані небажані реакції через державну систему фармаконаг= ляду.

=

Термін придатності.

3 роки.

<= /p>
Умови зберігання. =

Зберігати в оригін= альній упаковці при температурі не вище 25 ºС.<= /p>

Несумісність.
Упаковка.

По 1 мл або 2 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері з плівки, 1 або 2 бліс= тери у пачці.

По 1 мл або 2 мл в ампулі; по 5 або 10 ампул у пачці з картону з картон= ними перегородками.

=

Категорія відпуску.

За рецептом.

=

Виробник.

АТ «Лубнифарм».

=

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.