ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЖАЙВ^®

(DJAIV)

Склад:<= /b>

діючі речовини: glucosamine, sodium chloride;

1 мл розчину для ін’єкцій (ампула А) містить 251,25 мг глюкозаміну суль= фату натрію хлориду, що еквівалентно глюкозаміну сульфату 200 мг та натрію хлори= ду 51,25 мг;

допоміжні речовини:

ампула А: лідокаїну гідрохлорид, кислота хлористоводнева розведена або концентрована, вода для ін’єкцій;

ампула В (розчинник): діетаноламін, вода для ін’єк= цій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:=

ампула А – прозорий без= барвний або світлий жовто-коричневий розчин;

ампула В (розчинник) – прозорий безбарвний розчин;

ампула А+В (розчин для ін’єкцій) – прозорий безбарвний або світлий жовто-коричневий розчин.<= /span>

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Інші нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Глюкозамі= н. Код АТX М01А Х05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Діюча речовина, глюкозаміну сульфат, являє собою сіль аміномоносахариду глюкозаміну, який у фізіологічних умовах присутній в організмі людини і використовується разом із сульфатами для біосинтезу гіалуронової кислоти синовіальної рідини та глікозаміногліканів основної субстанції суглобового хряща.

Таким чином, механізм дії глюкозаміну сульфату полягає у стимуляції син= тезу глікозаміногліканів і, відповідно, суглобових протеогліканів. Крім того, глюкозамін чинить протизапальну дію та пригнічує процес руйнування суглобов= ого хряща, головним чином завдяки можливим проявам власних метаболічних властивостей, здатності до пригнічення активності інтерлейкіну 1 (IL-1), що= , з одного боку, впливає на симптоми остеоартриту, а з іншого боку ‒ поте= нційно затримує структурні пошкодження суглобів, про що свідчать дані довгостроков= их клінічних досліджень.

За даними початкових досліджень in vitro та in vivo, екзогенне введення глюкозаміну сульфату стимулює біосинтез протеогліканів, який є нед= остатнім при остеоартриті, сприяє фіксації іонів сірки при синтезі глікозаміноглікан= ів і покращує трофіку суглобового хряща.

Наступні дослідження показали, що глюкозаміну сульфат пригнічує синтез речовин, які руйнують тканини, таких як супероксидні радикали, а також активність лізосомальних ферментів на додачу до ферментів, здатних руйнувати тканину суглобового хряща, таких як колагенази та фосфоліпази А2. Також глюкозаміну сульфат має помірний протизапальний ефект, який спостерігається= у моделях на тваринах in vivo, у = тому числі в деяких випадках при експериментальному остеоартриті, навіть без пригнічення циклооксигеназ, на відміну від нестероїдних протизапальних засо= бів (НПЗЗ).

Більш пізні дослідження показали, що більшість наведених вище метаболіч= них і протизапальних ефектів можуть бути пов’язані з пригніченням трансдукції внутрішньоклітинного сигналу стимуляції IL-1, одного з цитокінів, залучених= до патогенезу остеоартриту, з подальшим пригніченням генної транскрипції, індукованої цитокіном. Глюкозаміну сульфат, при концентраціях у плазмі кров= і та в синовіальній рідині, описаних у пацієнтів з остеоартритом, може фактично інгібувати індуковану              IL-1 генну експресію серії прозапальних ферментів у тканинах суглобів, а також продегенеративних ферментів у хрящі, таких як деякі металопротеази, включаючи аггреканази. Потенційний вплив іон= ів сірки на згадані фармакодинамічні властивості глюкозаміну остаточно не з’ясований.

Усі зазначені вище властивості сприятливо впливають на дегенеративні процеси в хрящах, які лежать в основі патогенезу остеоартриту, а також на клінічну картину захворювання.

Короткострокові дослідження та дослідження середньої тривалості показали, що ефективність глюкозаміну сульфату відносно симптомів остеоартриту проявляється вже через 2–3 тижні після початку його застосування.

З іншого боку, ефективність лікування глюкозаміну сульфатом щодо симптоматики, порівняно зі звичайними аналгетиками і нестероїдними протизапальними засобами, оптимальна після курсу безперервного застосування протягом 6 місяців або після курсу застосування протягом 3 місяців з очевид= ним ефектом післядії протягом 2 місяців після відміни.=

Результати клінічних досліджень щоденного безперервного лікування протягом 3 років свідчать про прогресивне підвищення його ефективності, зважаючи на симптоми та уповільнення структурного пошкодження суглобів, що підтверджується за допомогою рентгену.<= /span>

Глюкозаміну сульфат продемонстрував хорошу переносимість. Будь-якого істотного впливу глюкозаміну сульфату на серцево-судинну, дихальну, вегетативну або центральну нервову систему виявл= ено не було.

Фармакокінетика.

Дослідження, проведені за участю людей та на тваринах, показали, що піс= ля перорального прийому ¹⁴С-глюкозаміну радіоактивні мічені елементи швидко і майже повністю всмоктуються на системному рівні. У людини всмоктує= ться близько 90 % радіоактивно міченої дози лікарського засобу. Абсолютна біодоступність глюкозаміну у щурів після введення глюкозаміну сульфату перо= рально становила 26 % внаслідок ефекту першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність у людини невідома, але, відповідно до алометричних розрахунк= ів, вона аналогічна тій, що спостерігається у щурів, тобто від 20 до 30 %.=

У здорових добровольців після багаторазового прийому всередину глюкозам= іну сульфату у дозі 1500 мг на добу максимальна рівноважна концентрація у плазмі крові (C_max,ss) становила 1602 ± 425 нг/мл (8,9 µM). Дана концентрація досягалася через 1,5–4 години (медіана – 3 години) після введе= ння (t_max). У рівноважному стані показник AUC плазмових концентрацій відносно часу становив 14564 ± 4138 нг · год/мл. Такі параметри були отрима= ні при застосуванні лікарського засобу натще, тому невідомо, чи здатний прийом= їжі значною мірою вплинути на всмоктування лікарського засобу.

При пероральному застосуванні після абсорбції глюкозамін в основному розподіляється у позасудинному середовищі (у тому числі в синовіальній ріди= ні), об’єм розподілу приблизно у 37 разів вищий від загальної кількості води в т= ілі людини. Зв’язування з білками глюкозаміну не виявлено.

Метаболічний профіль глюкозаміну не досліджували, оскільки цей лікарськ= ий засіб, який є натуральною речовиною, що присутня в організмі людини, викори= стовується для біосинтезу деяких компонентів суглобового хряща.

Було встановлено лише кінцевий елімінаційний період напіввиведення глюкозаміну з плазми крові людини за результатами дослідження рівнів глюкозаміну у плазмі крові, які були вимірюваними протягом 48 годин після перорального прийому лікарського засобу. Розраховане значення становило бли= зько 15 годин.

Після перорального застосування ¹⁴С-глюкозаміну виділення з сечею радіоактивних мічених елементів у людини становило 10 ± 9 % від введе= ної дози, тоді як екскреція з фекаліями була 11,3 ± 0,1 %. Рівень екскреції незміненого глюкозаміну з сечею у людини після перорального застосування у середньому був низьким (приблизно 1 % від введеної дози). Дані результати вказують, що нирки не відіграють істотної ролі у виведенні глюкозаміну та/а= бо його метаболітів, та/або продуктів його розпаду.

При багаторазовому застосуванні у дозі 750–1500 мг 1 раз на добу фармакокінетика глюкозаміну була лінійною, тоді як при застосуванні у дозі = 3000 мг рівні глюкозаміну у плазмі крові були нижчими, ніж очікувалося відповідн= о до підвищення дози. Фармакокінетика глюкозаміну в рівноважному стані не залежа= ла від часу, не свідчила про кумуляцію або зниження біодоступності препарату порівняно з профілем фармакокінетики, що спостерігався після одноразового введення.

Фармакокінетика глюкозаміну у чоловіків і жінок аналогічна, відмінностей фармакокінетики у здорових добровольців і у пацієнтів з остеоартритом колін= ного суглоба не встановлено. В останніх середня концентрація у плазмі крові чере= з 3 години після прийому останньої дози 1500 мг при багаторазовому застосуванні 1 раз = на добу становила 7,2 µM та була подібною до виявленої у здорових добровольців, тоді як середня концентрація в синовіальній рідині була тільки на 25 % нижч= ою і, отже, також знаходилася в діапазоні 10 µM. У пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетику глюкозаміну не досліджували, оскіл= ьки, зважаючи на профіль безпеки препарату і у зв’язку з незначною участю нирок у елімінації глюкозаміну, зниження дози для цих груп пацієнтів не передбачено= .

Рівноважні концентрації глюкозаміну у плазмі крові та в синовіальній рі= дині після багаторазового застосування 1 раз на добу у дозі 1500 мг знаходяться у межах 10 mM і, отже, відповідають тим, для яких було показано фармакологічну активність при дослідженнях в експериментальних моделях in vitro, що підтверджує механізм дії і клінічний ефект лікарського зас= обу.

Клінічні характеристики.

Показання.

Полегшення симптомів при легкому та помірному остеоартриті коліна.

Протипоказання.

Індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, схильність до кровотеч.

Препарат ДЖАЙВ^® не слід застосовувати пацієнтам з алергією на молюсків, тому що діючу речовину одержують із панци= рів молюсків, такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів захворювання.=

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн, яка має такі протипоказання:<= /span> кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія; гостра серцева недостатність; тяжкі форми хронічної серцевої недостатності; знижена функція лівого шлуночка; захворювання провідності серця; атріовентрикулярна блокада= ІІ–ІІІ ступеня; тяжка брадикардія; розлади згортання крові; синдром Вольфа–Паркінс= она–Уайта; синдром Адамса–Стокса; судоми в анамнезі, спричинені застосуванням лідокаїн= у; синдром слабкості синусового вузла; тяжкі порушення функції печінки; гіповолемія; міастенія; інфекції у місці ін’єкції; гіперчутливість до лідок= аїну та підвищена чутливість до інших анестетиків амідного типу (оскільки існує підвищений ризик розвитку перехресних реакцій гіперчутливості).

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Слід уникати використання сумішей вмісту ампул лікарського засобу з іншими ін’єкційними = препаратами.

Специфічних досліджень лікарської взаємодії не проводили. Однак, з огля= ду на фізико-хімічні та фармакокінетичні властивості глюкозаміну сульфату, мож= на припустити низький потенціал взаємодій. Крім того, встановлено, що глюкозам= іну сульфат не призводить ні до пригнічення, ні до підвищення активності основн= их ферментів CYP450 людини.=

Фактично лікарський засіб не конкурує за механізми абсорбції, після абсорбції він не зв’язується з білками плазми крові, а метаболізується шлях= ом включення як ендогенної речовини в протеоглікани або розщеплюється без учас= ті ферментів системи цитохрому, внаслідок чого малоймовірною є його взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Існують обмежені дані про можливу взаємодію лікарських засобів з глюкозаміном, однак спостерігалося збільшення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношенн= я) при застосуванні антагоністів перорального вітаміну К. Тому за пацієнтами, = які отримують антагоністи перорального вітаміну К, слід уважно стежити під час початку або припинення терапії глюкозаміном. Супровідне лікування глюкозамі= ном може посилити абсорбцію і, отже, концентрацію тетрациклінів у сироватці кро= ві. Проте клінічне значення цієї взаємодії, імовірно, обмежене.

Лікарський засіб сумісний з НПЗЗ і глюкокортикостероїдами.

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн. Циметидин, пептидин, бупівакаїн, пропранолол, хінідин, дизопірамід, амітриптилін, нортриптилін, хлорпромазин, іміпрамін підвищують рівень лідок= аїну в сироватці крові, зменшуючи його печінковий метаболізм. Норадреналін прояв= ляє синергічний ефект при взаємодії з лідокаїном.

Слід з обережністю застосовувати інгібітори мон= оаміноксидази (МАО), оскільки вони підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і пролонгується місцевоанестезуюча дія останнього.

При одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами ІА класу (у т. ч. з хінідином, прокаїнамідом, дизопірамідом) подовжується інтервал QT, у дуже поодиноких випадках можливий розвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків.

Послаблюється кардіотонічний ефект застосування серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні з седативними засо= бами заспокійливі ефекти посилюються.

Фенітоїн посилює кардіодепресивну дію лідокаїну= .

При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливі марення, галюцинації.

Лідокаїн може посилювати дію препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-мʼязової передачі, оскільки останні зменшую= ть провідність нервових імпульсів. Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну= на дихання.

=

Особливості= застосування.

Введення лі= карського засобу можуть здійснювати тільки медичні працівники.

У пацієнтів з відомим фактором ризику серцево-судинних захворювань рекомендується моніторинг рівня ліпідів крові, оскільки у пацієнтів, які отримували глюкозамін, у декількох випадках спостерігалася гіперхолестеринемія.

Слід з обережністю призначати пацієнтам з непереносимістю глюкози. На початку лікування пацієнтам з цукровим діабетом доцільно проводити контроль рівня цукру в крові.

Відомі випа= дки загострення симптомів астми після початку прийому глюкозаміну (симптоми загострення зникали після припинення застосування глюкозаміну). Тому потріб= но з обережністю застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів, які страждають = на бронхіальну астму, оскільки такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів захворювання. Спеціальних досліджень у пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю не проводили. Однак застосування глюкозаміну пацієнтам із тяж= кою печінковою або нирковою недостатністю слід контролювати.<= /p>
Одна доза лікарського засобу містить 40,3 мг натрію. Це варто враховувати при призначенні пацієнтам, яким показана сувора безсольова дієта.

Щоб уникнути випадкового інтравазального введен= ня лікарського засобу, рекомендується проводити аспіраційну пробу.

Безпека застосування анестетиків групи лідокаїну сумнівна для пацієнтів, схильни= х до злоякісної гіпертермії, тому такого застосування слід уникати.

Перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію в крові та проводити контроль ЕКГ.

Активність креатинфосфокінази в сироватці крові може зрости після внутрішньомʼязової ін’єкції лікарського засобу, що м= оже призвести до помилки при встановленні діагнозу гострого інфаркту міокарда.<= o:p>

У разі порушень діяльності синусового вузла, подовження інтервалу Р-Q, розширення QRS або у разі виникнення чи загострен= ня аритмії дозу потрібно зменшити або відмінити лікарський засіб.

Слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні лікарського засобу пацієнтам з недостатністю кровообігу, артеріальною гіпотензією, аритміями в анамнезі, порушеннями функції печінки та/або нирок помірного ступеня. З огляду на наявність у складі лідокаїну та= кож необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам літнього віку, хворим на епілепсію, при порушенні провідності серця, при дихальній недостатності.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо застосування препарату вагітним або жінкам, які годують груддю, відсут= ні, тому застосування лікарського засобу цій категорії пацієнтів протипоказано.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Дослідження впливу лі= карського засобу на здатність керувати автомобілем та користування іншими механізмами= не проводили. Під час застосування глюкозаміну можуть розвиватися запамороченн= я, сонливість, втома, цефалгія або порушення зору, тому слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Для внутрішньом’язового застосування!<= /p>
Лікарський засіб не призначен= ий для внутрішньовенного введення.

Дорослі пацієнти та пацієнти літнього віку=

Перед застосуванням змішати розчин В (розчинник 1 мл) із розчином А (розчин лікарського засобу 2 мл) в одному шприці.

Приготовлений розчин для інʼєкцій (розчин А+В) вводити внутрішньомʼязово по 3 мл або   6 мл 3 рази на тиждень протягом 4–6 тижнів.

Наявність жовтуватого забарвл= ення розчину в ампулі А не впливає на ефективність та переносимість лікарського засобу.

Лікарський засіб можна поєдну= вати з пероральними формами глюкозаміну.

Глюкозамін не показаний для лікування гострого больового синдрому.

Полегшення симптомів (особливо зменшення больових відчуттів) можливе тільки після декількох тижнів лікуван= ня, а в деяких випадках ‒ навіть після більш тривалого часу.

Якщо ніякого полегшення симптомів не відбулося через 2‒3 місяці застосування, необхідно переглянути лікування.<= /span>

Застосування у пацієнтів літн= ього віку

Жодних досліджень щодо кінетики глюкозаміну за участю пацієнтів літнього віку не проводили.

Застосування у пацієнтів із нирковою та/або печінковою недостатністю<= o:p>

Жодних досліджень щодо кінетики глюкозаміну для даної популяції не проводили (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Не застосовувати дітям і підліткам, оскільки безпека та ефективність глюкозаміну для таких пацієнтів не встановлені.

=

Передозування.=

Випадків передозування (випадкові чи навмисні) = не відзначали. У разі передозування слід припинити прийом лікарського засобу т= а, якщо необхідно, провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн. Першими симптомами передозува= ння лідокаїну гідрохлориду з боку центральної нервової системи можуть бути онім= іння язика та губ, збуджений стан, ейфорія, тривожність, шум у вухах, запамороче= ння, нечіткість зору, ністагм, тремор, депресія, сонливість, втрата свідомості, аж до коми, тоніко-клонічні судоми. Як відомо з публікац= ій, симптомами передозування, пов’язаними з лідокаїну гідрохлоридом, з боку серцево-судинної системи та дихальної функції можуть бути зниження артеріального тиску, колапс, AV-блокада та пригнічення дихальної діяльності. Необхідно контролювати серцево-суди= ну та дихальну функції пацієнта. Зміна цих параметрів може вказувати на передозування лікарського засобу, тому пацієнту слід негайно забезпечити до= ступ кисню. Усі ускладнення потребують симптоматичного лікування.

=

Побічні реакції.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакц= ій лікарського засобу: дуже часто            =        (= > 1/10), часто (від > 1/100 до &= lt; 1/10), нечасто (від > 1/1000 до < 1/100), рідко (від                         = > 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (= < 1/10000), частота невідома (не може бути визначена за наявною інформац= ією).

З боку імунної системи: частота невідома – алергічні реакції (гіперчутливість).

З боку обміну речовин та харчування: частота невідома – негативний вплив на моніторинг цукр= у в крові, гіперглікемія у пацієнтів із порушеною толерантністю до глюкози.

З боку психіки: частота неві= дома – безсоння.
З боку нервової системи: часто – цефалгія (головний біль), сонливість= ; частота невідома – запаморочення.

З боку органів зору: частота невідома – порушення зору.

З боку серця: частота неві= дома – аритмія серця, наприклад тахікардія.

З боку судин: нечасто – почервоніння.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, біль у животі, порушення травлення, діарея, запор, метеоризм, важкість у шлунку та біль, диспепсія.<= o:p>

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто – еритема, висип, свербіж; частота нев= ідома – випадання волосся, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – астма, загострення астми.

З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – жовтяниця.

Загальні розлад= и та реакція у місці введення= : часто – втомлюваність; частота невідома – набряк, периферичний набряк, реакція у місці введення.

Дослідження: частота невідома – підвищення = рівня печінкових ферментів, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення артеріального тиску, коливання показника МНВ.

= Повідомляли про поодинокі спонтанні випадки гіперхолестеринемії, однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлено.

Лікарський засіб містить лідокаїн. У виняткових випадках можливі нижченаведені побічні реакції, характерні для цього компонента.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота; дуже рідко – блювання.

З боку нервової системи: оніміння язика і губ, світлобоязнь, диплопія, головний біль, сплутані= сть свідомості, м’язові сіпання, при застосуванні у високих дозах – шум у вухах, збуджений стан, занепок= оєння, парестезії, судоми, втрата свідомості, кома, гіперакузія.=

З боку органів зору: порушення зору, кон’юнктивіт, при застосуванні у високих дозах – ніста= гм.

З боку психіки: частота невідома – порушення сну.

З боку серцево-судинної системи: арт= еріальна гіпотензія, поперечна блокада серця; частота невідома – підвищення артеріального тиску, при застосуванні у високих доз= ах – аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, зупинка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс, тахікардія, біль у ділянці сердця.=

З боку імунної системи: пригнічення імунної системи, = алергічні реакції, включаючи набряк, шк= ірні реакції, свербіж; дуже рідко – кропив’янка, реакції гіперчутливості, включаючи анафілактоїдні реакц= ії (зокрема анафілактичний шок), генералізований ексфоліативний дерматит.=

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: пригнічення дихання або зупинка дихання, задишка.

Інше: відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія, при застосуванні у високих дозах – риніт.

Загальні розлади та реакція у місці введення: поколювання шкіри у місці ін’єкції, абсцес, відчуття легкого печіння (зникає з розвитком анестезуючого ефекту протягом 1 хвилини), тромбофлебіт.
=

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати при температурі не = вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 2 мл в ампулах, по 5 ампул (ампула А) у блістері в комплекті з розчинником по 1 мл в ампулах, по 5 ампул (ампула В) у блістері у пачці з картону.

=

Категорія відпуску.

За рецептом.

=

Виробник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (відпові= дальний за випуск серії, не включаючи контроль/випробування серії).

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5.<= o:p>

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЖАЙВ^®

(DJAIV)

Склад:<= /b>

діючі речовини: glucosamine, sodium chloride;

1 мл розчину для ін’єкцій (ампула А) містить 251,25 мг глюкозаміну суль= фату натрію хлориду, що еквівалентно глюкозаміну сульфату 200 мг та натрію хлори= ду 51,25 мг;

допоміжні речовини:

ампула А: лідокаїну гідрохлорид, кислота хлористоводнева розведена або концентрована, вода для ін’єкцій;

ампула В (розчинник): діетаноламін, вода для ін’єк= цій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:=

ампула А – прозорий безбарвний або світлий жовто-коричневий розчин;

ампула В (розчинник) – прозорий безбарвний розчин;

ампула А+В (розчин для ін’єкцій) – прозорий безбарвний або світлий жовто-коричневий розчин.<= /span>

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Інші нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Глюкозамі= н. Код АТX М01А Х05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Діюча речовина, глюкозаміну сульфат, являє собою сіль аміномоносахариду глюкозаміну, який у фізіологічних умовах присутній в організмі людини і вик= ористовується разом із сульфатами для біосинтезу гіалуронової кислоти синовіальної рідини= та глікозаміногліканів основної субстанції суглобового хряща.

Таким чином, механізм дії глюкозаміну сульфату полягає у стимуляції син= тезу глікозаміногліканів і, відповідно, суглобових протеогліканів. Крім того, глюкозамін чинить протизапальну дію та пригнічує процес руйнування суглобов= ого хряща, головним чином завдяки можливим проявам власних метаболічних властивостей, здатності до пригнічення активності інтерлейкіну 1 (IL-1), що= , з одного боку, впливає на симптоми остеоартриту, а з іншого боку ‒ потенційно затримує структурні пошкодження суглобів, про що свідчать дані довгострокових клінічних досліджень.

За даними початкових досліджень in vitro та in vivo, екзогенне= введення глюкозаміну сульфату стимулює біосинтез протеогліканів, який є недостатнім = при остеоартриті, сприяє фіксації іонів сірки при синтезі глікозаміногліканів і покращує трофіку суглобового хряща.

Наступні дослідження показали, що глюкозаміну сульфат пригнічує синтез речовин, які руйнують тканини, таких як супероксидні радикали, а також активність лізосомальних ферментів на додачу до ферментів, здатних руйнувати тканину суглобового хряща, таких як колагенази та фосфоліпази А2. Також глюкозаміну сульфат має помірний протизапальний ефект, який спостерігається= у моделях на тваринах in vivo, у = тому числі в деяких випадках при експериментальному остеоартриті, навіть без пригнічення циклооксигеназ, на відміну від нестероїдних протизапальних засо= бів (НПЗЗ).

Більш пізні дослідження показали, що більшість наведених вище метаболіч= них і протизапальних ефектів можуть бути пов’язані з пригніченням трансдукції внутрішньоклітинного сигналу стимуляції IL-1, одного з цитокінів, залучених= до патогенезу остеоартриту, з подальшим пригніченням генної транскрипції, індукованої цитокіном. Глюкозаміну сульфат, при концентраціях у плазмі кров= і та в синовіальній рідині, описаних у пацієнтів з остеоартритом, може фактично інгібувати індуковану              = IL-1 генну експресію серії прозапальних ферментів у тканинах суглобів, а також продегенеративних ферментів у хрящі, таких як деякі металопротеази, включаю= чи аггреканази. Потенційний вплив іонів сірки на згадані фармакодинамічні властивості глюкозаміну остаточно не з’ясований.

Усі зазначені вище властивості сприятливо впливають на дегенеративні процеси в хрящах, які лежать в основі патогенезу остеоартриту, а також на клінічну картину захворювання.

Короткострокові дослідження та дослідження середньої тривалості показали, що ефективність глюкозаміну сульфату відносно симптомів остеоартриту проявляється вже через 2–3 тижні після початку його застосування.

З іншого боку, ефективність лікування глюкозаміну сульфатом щодо симптоматики, порівняно зі звичайними аналгетиками і нестероїдними протизап= альними засобами, оптимальна після курсу безперервного застосування протягом 6 міся= ців або після курсу застосування протягом 3 місяців з очевидним ефектом післядії протягом 2 місяців після відміни.

Результати клінічних досліджень щоденного безперервного лікування протягом 3 років свідчать про прогресивне підвищення його ефективності, зважаючи на симптоми та уповільнення структурного пошкодження суглобів, що підтверджується за допомогою рентгену.<= /span>

Глюкозаміну сульфат продемонстрував хорошу переносимість. Будь-якого істотного впливу глюкозаміну сульфату на серцево-судинну, дихальну, вегетативну або центральну нервову систему виявл= ено не було.

Фармакокінетика.

Дослідження, проведені за участю людей та на тваринах, показали, що піс= ля перорального прийому ¹⁴С-глюкозаміну радіоактивні мічені елементи швидко і майже повністю всмоктуються на системному рівні. У людини всмоктує= ться близько 90 % радіоактивно міченої дози лікарського засобу. Абсолютна біодоступність глюкозаміну у щурів після введення глюкозаміну сульфату перорально становила 26 % внаслідок ефекту першого проходження через печінк= у. Абсолютна біодоступність у людини невідома, але, відповідно до алометричних розрахунків, вона аналогічна тій, що спостерігається у щурів, тобто від 20 = до 30 %.

У здорових добровольців після багаторазового прийому всередину глюкозам= іну сульфату у дозі 1500 мг на добу максимальна рівноважна концентрація у плазмі крові (C_max,ss) становила 1602 ± 425 нг/мл (8,9 µM). Дана концентрація досягалася через 1,5–4 години (медіана – 3 години) після введе= ння (t_max). У рівноважному стані показник AUC плазмових концентрацій відносно часу становив 14564 ± 4138 нг · год/мл. Такі параметри були отрима= ні при застосуванні лікарського засобу натще, тому невідомо, чи здатний прийом= їжі значною мірою вплинути на всмоктування лікарського засобу.

При пероральному застосуванні після абсорбції глюкозамін в основному розподіляється у позасудинному середовищі (у тому числі в синовіальній ріди= ні), об’єм розподілу приблизно у 37 разів вищий від загальної кількості води в т= ілі людини. Зв’язування з білками глюкозаміну не виявлено.

Метаболічний профіль глюкозаміну не досліджували, оскільки цей лікарськ= ий засіб, який є натуральною речовиною, що присутня в організмі людини, використовується для біосинтезу деяких компонентів суглобового хряща.<= /o:p>

Було встановлено лише кінцевий елімінаційний період напіввиведення глюкозаміну з плазми крові людини за результатами дослідження рівнів глюкозаміну у плазмі крові, які були вимірюваними протягом 48 годин після перорального прийому лікарського засобу. Розраховане значення становило бли= зько 15 годин.

Після перорального застосування ¹⁴С-глюкозаміну виділення з сечею радіоактивних мічених елементів у людини становило 10 ± 9 % від введе= ної дози, тоді як екскреція з фекаліями була 11,3 ± 0,1 %. Рівень екскреції незміненого глюкозаміну з сечею у людини після перорального застосування у середньому був низьким (приблизно 1 % від введеної дози). Дані результати вказують, що нирки не відіграють істотної ролі у виведенні глюкозаміну та/а= бо його метаболітів, та/або продуктів його розпаду.

При багаторазовому застосуванні у дозі 750–1500 мг 1 раз на добу фармакокінетика глюкозаміну була лінійною, тоді як при застосуванні у дозі = 3000 мг рівні глюкозаміну у плазмі крові були нижчими, ніж очікувалося відповідн= о до підвищення дози. Фармакокінетика глюкозаміну в рівноважному стані не залежа= ла від часу, не свідчила про кумуляцію або зниження біодоступності препарату порівняно з профілем фармакокінетики, що спостерігався після одноразового введення.

Фармакокінетика глюкозаміну у чоловіків і жінок аналогічна, відмінностей фармакокінетики у здорових добровольців і у пацієнтів з остеоартритом колін= ного суглоба не встановлено. В останніх середня концентрація у плазмі крові чере= з 3 години після прийому останньої дози 1500 мг при багаторазовому застосуванні= 1 раз на добу становила 7,2 µM та була подібною до виявленої у здорових добровольців, тоді як середня концентрація в синовіальній рідині була тільк= и на 25 % нижчою і, отже, також знаходилася в діапазоні 10 µM. У пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетику глюкозаміну не досліджували, оскільки, зважаючи на профіль безпеки препарату і у зв’язку з незначною участю нирок у елімінації глюкозаміну, зниження дози для цих груп пацієнтів не передбачено.

Рівноважні концентрації глюкозаміну у плазмі крові та в синовіальній рі= дині після багаторазового застосування 1 раз на добу у дозі 1500 мг знаходяться у межах 10 mM і, отже, відповідають тим, для яких було показано фармакологічну активність при досл= ідженнях в експериментальних моделях in vitr= o, що підтверджує механізм дії і клінічний ефект лікарського засобу.

Клінічні характеристики.

Показання.

Полегшення симптомів при легкому та помірному остеоартриті коліна.

Протипоказання.

Індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, схильність до кровотеч.

Препарат ДЖАЙВ^® не слід застосовувати пацієнтам з алергією на молюсків, тому що діючу речовину одержують із панци= рів молюсків, такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів захворювання.=

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн, яка має такі протипоказання:<= /span> кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія; гостра серцева недостатність; тяжкі форми хронічної серцевої недостатності; знижена функція лівого шлуночка; захворювання провідності серця; атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ступеня; тяжка брадикардія; розлади згортання крові; синдром Вольфа–Паркінсона–Уайта; синдром Адамса–Стокса; судоми в анамнезі, спричине= ні застосуванням лідокаїну; синдром слабкості синусового вузла; тяжкі порушення функції печінки; гіповолемія; міастенія; інфекції у місці ін’єкції; гіперчутливість до лідокаїну та підвищена чутливість до інших анестетиків амідного типу (оскільки існує підвищений ризик розвитку перехресних реакцій гіперчутливості).

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Слід уникати використання сумішей вмісту ампул лікарського засобу з іншими ін’єкційними препаратами.

Специфічних досліджень лікарської взаємодії не проводили. Однак, з огля= ду на фізико-хімічні та фармакокінетичні властивості глюкозаміну сульфату, мож= на припустити низький потенціал взаємодій. Крім того, встановлено, що глюкозам= іну сульфат не призводить ні до пригнічення, ні до підвищення активності основн= их ферментів CYP450 людини.=

Фактично лікарський засіб не конкурує за механізми абсорбції, після абсорбції він не зв’язується з білками плазми крові, а метаболізується шлях= ом включення як ендогенної речовини в протеоглікани або розщеплюється без учас= ті ферментів системи цитохрому, внаслідок чого малоймовірною є його взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Існують обмежені дані про можливу взаємодію лікарських засобів з глюкозаміном, однак спостерігалося збільшення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношенн= я) при застосуванні антагоністів перорального вітаміну К. Тому за пацієнтами, = які отримують антагоністи перорального вітаміну К, слід уважно стежити під час початку або припинення терапії глюкозаміном. Супровідне лікування глюкозамі= ном може посилити абсорбцію і, отже, концентрацію тетрациклінів у сироватці кро= ві. Проте клінічне значення цієї взаємодії, імовірно, обмежене.

Лікарський засіб сумісний з НПЗЗ і глюкокортикостероїдами.

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн. Циметидин, пептидин, бупівакаїн, пропранолол, хінідин, дизопірамід, амітриптилін, нортриптилін, хлорпромазин, іміпрамін підвищують рівень лідок= аїну в сироватці крові, зменшуючи його печінковий метаболізм. Норадреналін прояв= ляє синергічний ефект при взаємодії з лідокаїном.

Слід з обережністю застосовувати інгібітори моноаміноксидази (МАО), оскільки вони підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і пролонгується місцевоанестезуюча дія останнього.

При одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами ІА класу (у т. ч. з хінідином, прокаїнамідом, дизопірамідом) подовжується інтервал QT, у дуже поодиноких випадках можливий розвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків.

Послаблюється кардіотонічний ефект застосування серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні з седативними засо= бами заспокійливі ефекти посилюються.

Фенітоїн посилює кардіодепресивну дію лідокаїну= .

При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливі марення, галюцинації.

Лідокаїн може посилювати дію препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-мʼязової передачі, оскільки останні зменшую= ть провідність нервових імпульсів. Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну= на дихання.

=

Особливості застосування.

Введення лікарського засобу можуть здійснювати тільки медичні працівники.=

У пацієнтів з відомим фактором ризику серцево-судинних захворювань рекомендується моніторинг рівня ліпідів крові, оскільки у пацієнтів, які отримували глюкозамін, у декількох випадках спостерігалася гіперхолестеринемія.

Слід з обережністю призначати пацієнтам з непереносимістю глюкози. На початку лікування пацієнтам з цукровим діабетом доцільно проводити контроль рівня цукру в крові.

Відомі випа= дки загострення симптомів астми після початку прийому глюкозаміну (симптоми загострення зникали після припинення застосування глюкозаміну). Тому потріб= но з обережністю застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів, які страждають = на бронхіальну астму, оскільки такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів захворювання. Спеціальних досліджень у пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю не проводили. Однак застосування глюкозаміну пацієнтам із тяж= кою печінковою або нирковою недостатністю слід контролювати.<= /p>
Одна доза лікарського засобу містить 40,3 мг натрію. Це варто враховувати при призначенні пацієнтам, яким показана сувора безсольова дієта.

Щоб уникнути випадкового інтравазального введен= ня лікарського засобу, рекомендується проводити аспіраційну пробу.<= /span>

Безпека застосування анестетиків групи лідокаїну сумнівна для пацієнтів, схильни= х до злоякісної гіпертермії, тому такого застосування слід уникати.

Перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію в крові та проводити контроль ЕКГ.

Активність креатинфосфокінази в сироватці крові може зрости після внутрішньомʼязової ін’єкції лікарського засобу, що м= оже призвести до помилки при встановленні діагнозу гострого інфаркту міокарда.<= o:p>

У разі порушень діяльності синусового вузла, подовження інтервалу Р-Q, розширення QRS або у разі виникнення чи загострен= ня аритмії дозу потрібно зменшити або відмінити лікарський засіб.

Слід дотримуватись особливої обережності при за= стосуванні лікарського засобу пацієнтам з недостатністю кровообігу, артеріальною гіпотензією, аритміями в анамнезі, порушеннями функції печінки та/або нирок помірного ступеня. З огляду на наявність у складі лідокаїну також необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам літнього віку, хворим на епілепсію, при порушенні провідності серця, при дихальній недостатності.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо застосування препарату вагітним або жінкам, які годують груддю, відсут= ні, тому застосування лікарського засобу цій категорії пацієнтів протипоказано.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Дослідження впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем та користування іншими механізмами не проводили. Під час застосування глюкозаміну можуть розвивати= ся запаморочення, сонливість, втома, цефалгія або порушення зору, тому слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Для внутрішньом’язового застосування!<= /p>
Лікарський засіб не призначен= ий для внутрішньовенного введення.

Дорослі пацієнти та пацієнти літнього віку=

Перед застосуванням змішати розчин В (розчинник 1 мл) із розчином А (розчин лікарського засобу 2 мл) в одному шприці.

Приготовлений розчин для інʼєкцій (розчин А+В) вводити внутрішньомʼязово по 3 мл або   6 мл 3 рази на тиждень протягом 4–6 тижнів.

Наявність жовтуватого забарвл= ення розчину в ампулі А не впливає на ефективність та переносимість лікарського засобу.

Лікарський засіб можна поєдну= вати з пероральними формами глюкозаміну.

Глюкозамін не показаний для лікування гострого больового синдрому.

Полегшення симптомів (особливо зменшення больових відчуттів) можливе тільки після декількох тижнів лікуван= ня, а в деяких випадках ‒ навіть після більш тривалого часу.

Якщо ніякого полегшення симптомів не відбулося через 2‒3 місяці застосування, необхідно переглянути лікування.<= /span>

Застосування у пацієнтів літн= ього віку

Жодних досліджень щодо кінетики глюкозаміну за участю пацієнтів літнього віку не проводили.

Застосування у пацієнтів із нирковою та/або печінковою недостатністю<= o:p>

Жодних досліджень щодо кінетики глюкозаміну для даної популяції не проводили (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Не застосовувати дітям і підліткам, оскільки безпека та ефективність глюкозаміну для таких пацієнтів не встановлені.

=

Передозування.=

Випадків передозування (випадкові чи навмисні) = не відзначали. У разі передозування слід припинити прийом лікарського засобу т= а, якщо необхідно, провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн. Першими симптомами передозува= ння лідокаїну гідрохлориду з боку центральної нервової системи можуть бути онім= іння язика та губ, збуджений стан, ейфорія, тривожність, шум у вухах, запамороче= ння, нечіткість зору, ністагм, тремор, депресія, сонливість, втрата свідомості, аж до коми, тоніко-клонічні судоми. Як відомо з публікац= ій, симптомами передозування, пов’язаними з лідокаїну гідрохлоридом, з боку серцево-судинної системи та дихальної функції можуть бути зниження артеріального тиску, колапс, AV-блокада та пригнічення дихальної діяльності. Необхідно контролювати серцево-суди= ну та дихальну функції пацієнта. Зміна цих параметрів може вказувати на передозування лікарського засобу, тому пацієнту слід негайно забезпечити до= ступ кисню. Усі ускладнення потребують симптоматичного лікування.

=

Побічні реакції.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакц= ій лікарського засобу: дуже часто                    (= > 1/10), часто (від > 1/100 до &= lt; 1/10), нечасто (від > 1/1000 до < 1/100), рідко (від                         = > 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (= < 1/10000), частота невідома (не може бути визначена за наявною інформац= ією).

З боку імунної системи: частота невідома – алергічні реакції (гіперчутливість).

З боку обміну речовин та харчування: частота невідома – негативний вплив на моніторинг цукр= у в крові, гіперглікемія у пацієнтів із порушеною толерантністю до глюкози.

З боку психіки: частота неві= дома – безсоння.
З боку нервової системи: часто – цефалгія (головний біль), сонливість; частота невідома – запаморочення.

З боку органів зору: частота невідома – порушення зору.

З боку серця: частота неві= дома – аритмія серця, наприклад тахікардія.

З боку судин: нечасто – почервоніння.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, біль у животі, порушення травлення, діарея, запор, метеоризм, важкість у шлунку та біль, диспепсія.<= o:p>

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто – еритема, висип, свербіж; частота нев= ідома – випадання волосся, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – астма, загострення астми.

З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – жовтяниця.

Загальні розлад= и та реакція у місці введення= : часто – втомлюваність; частота невідома – набряк, периферичний набряк, реакція у місці введення.

Дослідження: частота невідома – підвищення = рівня печінкових ферментів, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення артеріального тиску, коливання показника МНВ.

= Повідомляли про поодинокі спонтанні випадки гіперхолестеринемії, однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлено.

Лікарський засіб містить лідокаїн. У виняткових випадках можливі нижченаведені побічні реакції, характерні для цього компонента.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота; дуже рідко – блювання.

З боку нервової системи: оніміння язика і губ, світлобоязнь, диплопія, головний біль, сплутані= сть свідомості, м’язові сіпання, при застосуванні у високих дозах – шум у вухах, збуджений стан, занепок= оєння, парестезії, судоми, втрата свідомості, кома, гіперакузія.=

З боку органів зору: порушення зору, кон’юнктивіт, при застосуванні у високих дозах – ніста= гм.

З боку психіки: частота невідома – порушення сну.

З боку серцево-судинної системи: арт= еріальна гіпотензія, поперечна блокада серця; частота невідома – підвищення артеріального тиску, при застосуванні у високих доз= ах – аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, зупинка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс, тахікардія, біль у ділянці сердця.=

З боку імунної системи: пригнічення імунної системи, = алергічні реакції, включаючи набряк, шк= ірні реакції, свербіж; дуже рідко – кропив’янка, реакції гіперчутливості, включаючи анафілактоїдні реакц= ії (зокрема анафілактичний шок), генералізований ексфоліативний дерматит.=

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: пригнічення дихання або зупинка дихання, задишка.

Інше: відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія, при застосуванні у високих дозах – риніт.

Загальні розлади та реакція у місці введення: поколювання шкіри у місці ін’єкції, абсцес, відчуття легкого печіння (зникає з розвитком анестезуючого ефекту протягом 1 хвилини), тромбофлебіт.
=

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати при температурі не = вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

=

Упаковка.

По 2 мл в ампулах, по 5 ампул (ампула А) у блістері в комплекті з роз= чинником по 1 мл в ампулах, по 5 ампул (ампула В) у блістері у пачці з картону.

=

Категорія відпуску.

За рецептом.

=

Виробник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (виробни= ча дільниця (всі стадії виробничого процесу))=

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонець= к, вул. Промислова, буд. 24-в