ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лі=
карського
засобу
діацеф
(dia=
cef)
Склад:
діюча речовина: цефтриаксон=
;
1 флакон містить цефтриаксон натрію еквівалентно
цефтриаксону 1000 мг.
Лікарська форма.
Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні
властивості: кристалічний порошок від майже білого до
жовто-білого кольору.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактам=
ні
антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефтриаксон.
Код АТХ J01D D04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цефтриаксон пригнічує синтез
клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінзв’язуючих білків. У
результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що в с=
вою
чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.
Резистентні=
сть
Бактеріальна резистентність до
цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів=
:
• Гідролізу
бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектра, карбапенема=
зи і
ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких
аеробних грамнегативних бактерій.
• Зниженої
афінності пеніцилінзв’язуючих білків до цефтриаксону.
• Непроникності
зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.
• Бактеріального
ефлюксного насоса.
Граничні значення=
при
визначенні чутливості
Граничні значення для мінімал=
ьної
інгібуючої концентрації визначені Європейським комітетом з тестування
антимікробної чутливості (EUCAST):
|
Патоген |
Метод розведен=
ь (мінімаль=
на
інгібуюча концентрація, мг/<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK'>л) |
|||
|
Чутливий |
Резистентний |
|||
|
Enterobac=
teriaceae |
≤ 1 |
> 2 |
||
|
Staphyloc=
occus
spp. |
a. |
a. |
||
|
Streptococcus spp. (групи A, B, C і G) |
b. |
b. |
||
|
Streptoco=
ccus
pneumoniae |
≤ 0<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK'>,5c. |
> 2 |
||
|
Streptoco=
cci <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK'>групи Viridans |
≤ 0<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK'>,5 |
>0,Haemophil=
us
influenzae |
≤ 0, |
> 0<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK'>,12 |
|
Moraxella
catarrhalis |
≤ 1 |
> 2 |
||
|
Neisseria
gonorrhoeae |
≤ 0<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK'>,12 |
> 0<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK'>,12 |
||
|
Neisseria
meningitidis |
≤ 0<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK'>,12 c. |
> 0<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK'>,12 |
||
|
Не пов’язані з
видом |
≤ 1d.<=
/sup> |
> 2 |
a. висновок про чутливість зроблено на основі
чутливості до цефокситину;
b. висновок про чутливість
зроблено на основі чутливості до пеніциліну;
c. рідко зустрічаються ізоляти =
із
мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення
чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а=
у
разі підтвердження – відправити у референтну лабораторію;
d. граничні значення стосуються добової
внутрішньовенної дози 1 г × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1
Загалом чутливі види
Грампозитивні аероби
Staphylococcus aureus (метицилін чутливий)£=
, коагулазонегативні стафілококи (метицилін чутливі)£, Streptococcus pyogenes (групи А), =
Streptococcus agalactiae (групи В)=
, Streptococcus <=
span
style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>pneumoniae, Streptococci групи Viridans.
Грамнегативні аероби
Borrelia <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>burgdorferi, =
Haemophilus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>influenzae, =
Haemophilus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>parainfluenzae, Moraxella catarrhalis,
Neisseria gonorrhoeae, Neisseria <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>meningitidis,<=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'> Proteus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>mirabilis, Providencia spp., Treponema
pallidum.
Види, для яких набута
резистентність може бути проблемою
Грампозитивні аероби
Staphylococcus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>epidermidis+, Staphylococcus
Грамнегативні аероби
Citrobacter <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>freundii, Enterobacter <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>aerogenes, =
Enterobacter <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>cloacae, Escherichia <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>coli%, Klebsiella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>pneumoniae%, Klebsiella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>oxytoca%, Morganella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>morganii, Proteus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>vulgaris, Serratia <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>marcescens
Aнаероби
Bacteroides spp., =
Fusobacterium spp., =
Peptostreptococcus spp., =
Clostridium perfringens.
Початково резистентні
мікроорганізми
Грампозитивні аероби
Enterococcus spp., Listeria monocytogenes
Грамнегативні аероби
Acinetobacter baumannii, =
Pseudomonas aeruginosa, =
Stenotrophomonas maltophilia
Aнаероби
Clostridium difficile
Інші
Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp.
£ Всі метицилін
резистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.
+ Частота резистентності >50 %
% Штами, що продукують бета-лактамазу розширеного спектра, завжди
резистентні.
Фармакокінетика.
Всмоктування.
Внутрішньом’язове введення
Після внутрішньом’язової ін’є=
кції
середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно
половину від такого, що спостерігається після внутрішньовенного введення
еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразов=
ого
внутрішньом’язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається
через 2-3 години після введення. Площа під кривою «концентрація-час» у плаз=
мі
крові після внутрішньом’язового введення дорівнює такій після внутрішньовен=
ного
введення еквівалентної дози.
Внутрішньовенне введення
Після внутрішньовенного болюс=
ного
введення цефтриаксону у дозі 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриакс=
ону
у плазмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після
внутрішньовенних інфузій цефтриаксону у дозі 500 мг, 1 г і 2 г рівень
цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповід=
но.
Розподіл.
Об’єм
розподілу цефтриаксону становить 7-12 л. Концентрації, що набагато перевищу=
ють
мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значущих збудників
інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шля=
хи,
печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову носа, кістки, а також спинномоз=
кову,
плевральну та синовіальну рідини, секрет простати. Збільшення середньої пік=
ової
концентрації у плазмі крові на 8-15 % (Cmax) спостерігалося при повторному
введенні; рівноважний стан досягався у більшості випадків протягом 48-72 го=
дин
залежно від шляху введення.
Проникнення в окр=
емі
тканини
Цефтриаксон проникає в оболон=
ки
головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок головного
мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині у
пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25 % від такої у плазмі
порівняно з 2 % у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікові
концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині досягаються приблизно чер=
ез 4-6
годин після внутрішньовенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацента=
рний
бар’єр та його присутність очікується в малих концентраціях у грудному моло=
ці
(див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Зв’язування з білками
Цефтриаксон
оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування із білками плазми становить
близько 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л. Зв’язування є
насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (=
до
85 % при концентрації у плазмі крові 300 мг/л).
Біотрансформація
Цефтриаксо=
н не
піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти =
під
дією кишкової флори.
Виведення
Загальний
плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить 10-22
мл/хв. Нирковий кліренс становить 5-12 мл/хв. 50-60 % цефтриаксону виводить=
ся у
незміненому вигляді нирками, у першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації,
40-50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону=
у
дорослих становить близько 8 годин.
Пацієнти із нирковою або печінковою недостатністю
У хворих з порушенням функцій нирок або печінки фармакокінетика цефтриакс=
ону
змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду
напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжким порушенням
функції нирок.
Відносно помірне збільшення
періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторн=
им
збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з біл=
ками
і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.
У пацієнтів з порушенням функ=
ції
печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв’язку з
компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. Це відбувається також у
результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє
спостережуваному парадоксальному збільшенню загального кліренсу препарату зі
збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального кліренсу.
Пацієнти літнього віку
У пацієнтів
віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2-3 рази вищий=
ніж
у дорослих молодого віку.
Діти
Період напіввиведення
цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного
цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії таких факторів як зменше=
ння
клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білками. У дітей період
напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.
Плазмовий кліренс і об’єм
розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, =
ніж
у дорослих.
Лінійність/неліні=
йність
Фармакокінетика цефтриаксону є
нелінійною і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду
напіввиведення, залежать від дози, що базується на загальній концентрації
препарату, і зменшуючись меншою мірою, ніж пропорційно до дози. Нелінійність
спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові і
тому для загального цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для
вільного (незв’язаного) – ні.
Фармакокінетичний=
/фармакодинамічний
взаємозв’язок
Як і в інших бета-лактамів,
фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореля=
цію
з ефективністю in vivo, є відсо=
ток
інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище
мінімальної інгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових видів
(тобто, %T > мінімальної інгібуючої концентрації).
Клінічні характеристики.
Показання.
Діацеф застосовувати для лікування нижчезазначе=
них
інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від
народження):
–&nb=
sp;
бактеріальний менінгіт;
–&nb=
sp;
позалікарняна пневмонія;
–&nb=
sp;
госпітальна пневмонія;
–&nb=
sp;
гострий середній отит;
–&nb=
sp;
внутрішньочеревні інфекції;
–&nb=
sp;
ускладнені інфекції сечовивід=
них
шляхів (включаючи пієлонефрит);
–&nb=
sp;
інфекції кісток і суглобів;
–&nb=
sp;
ускладнені інфекції шкіри і
м’яких тканин;
–&nb=
sp;
гонорея;
–&nb=
sp;
сифіліс;
–&nb=
sp;
бактеріальний ендокардит.
Діацеф можливо застосовувати =
для:
–&nb=
sp;
лікування гострого ускладнення
хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;
–&nb=
sp;
для лікування дисемінованого
бореліозу Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)) у дорослих і
дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
–&nb=
sp;
передопераційна профілактика
інфекцій у місці хірургічного втручання;
–&nb=
sp;
для ведення пацієнтів з
нейтропенією, у яких розвилася пропасниця з підозрою на бактеріальну інфекц=
ію;
–&nb=
sp;
для лікування пацієнтів з
бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій а=
бо
якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.
Діацеф слід призначати разом з
іншими антибактеріальними препаратами у випадку, якщо можливий діапазон
бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особл=
ивості
застосування»).
Слід брати до уваги офіційні
рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до
цефтриаксону, або будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяж=
ких
реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого
іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобакт=
амів
та карбапенемів).
Цефтриаксон
протипоказаний:
Недоношеним
новонародженим віком ≤ 41 тиждень із урахуванням терміну
внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*
Доношеним
новонародженим (віком ≤ 28 днів):
- із гіпербілірубінемією, жовтяницею,
гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування
білірубіну, імовірно, порушене*
- які потребують (або очікується, що
потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій
кальційвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальці=
євої
солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні
реакції»).
* У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін=
зі
зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику
розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.
Перед
внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявні=
сть
протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовувати у якості
розчинника (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію для
медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.
Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.<= o:p>
Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій.
Розчинники,
що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід
використовувати для відновлення препарату Діацеф у флаконах або для подальш=
ого
розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки мо=
же
утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть
утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальційвмісними розчинами в одн=
ій
інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для
внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі із кальційвміс=
ними
розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального
харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім
новонароджених, цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідов=
но,
один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною
рідиною. У дослідженнях іn vitro із
використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показ=
ано,
що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої
солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Несумісність»).
Сумісне
застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати е=
фект
антагоністу вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти
міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу
антагоністу вітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див.
розділ «Побічні реакції»).
Існують
суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікози=
дів
на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід
ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та
функції нирок) у клінічній практиці.
У
дослідженні in vitro при застос=
уванні
хлорамфеніколу у комбінації з цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні
ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.
Не
було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальційвмісними
препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном д=
ля
внутрішньом’язового введення та кальційвмісними препаратами (для
внутрішньовенного або перорального застосування).
У
пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибнопозитивні результати
тесту Кумбса.
Цефтриаксон,
як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на
галактоземію.
Подібним
чином при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів
результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини у період застосуван=
ня
цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних м=
етодів.
Порушень функції нирок не спостерігалося після супутн=
ього
застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад,
фуросеміду).
Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення
цефтриаксону.
Особливості застосування.
Реакції гіперчутливості.
Як і при
застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки
серйозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальними наслідками (див. розд=
іл
«Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій гіперчутливості застосування
цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів.
Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі
реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інших тип=
ів
бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієн=
там
із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних
препаратів.
Зареєстров=
ані
випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або
синдром Лайєлла/токсичний епідермальний некроліз); однак частота цих явищ
невідома (див. розділ «Побічні реакції»).
Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій.=
У недоноше=
них
та доношених немовлят віком менше 1 місяця описані випадки утворення
преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальними
наслідками. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводи=
ли у
різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно з наявн=
ими
науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення
внутрішньосудинних преципітатів, окрім новонароджених, яким вводили цефтриа=
ксон
та кальційвмісні розчини або будь-які інші кальційвмісні препарати. У
дослідженнях іn vitro було пока=
зано,
що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієв=
ої
солі цефтриаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.
При
застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішу=
вати
або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення=
, що
містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введе=
нні
препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком від 28 днів
цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після
одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні
ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між
введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворе=
нню
преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних роз=
чинів
для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть
призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не
пов’язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування
цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано
необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і
через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчи=
нів
для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні
системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні
реакції», «Фармакокінетика» та «Несумісність»).
Діти.
Безпека та
ефективність препарату Діацеф у новонароджених, немовлят та дітей були
встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У
дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, мо=
же
витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові.
Діацеф
протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик=
розвитку
білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).
Імуноопосередкована гемолітична анемія.
Випадки
імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які
отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі препа=
рат
Діацеф (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в
тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період лікування
цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.
Якщо під ч=
ас
застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз
анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосува=
ння
цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.
Довготривале лікування.
При
довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.=
Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.
Випадки ко=
літу
та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріаль=
них
засобів, були зареєстровані на тлі застосування майже всіх антибактеріальних
засобів, у тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися
від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати можливість та=
кого
діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону
виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення
терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські з=
асоби,
що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.
Як і при
застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції,
спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.
Тяжка ниркова та печінкова недостатність.<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso=
-ansi-language:
UK'>
У випадку
тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клініч=
ний
моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосува=
ння
та дози»).
Вплив на результати серологічних досліджень.
При
застосуванні препарату Діацеф тест Кумбса може давати хибнопозитивні
результати. Також препарат Діацеф може спричиняти хибнопозитивні результати
аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).
При визнач=
енні
глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні
результати. Протягом застосування Діацефу рівні глюкози у сечі слід визнача=
ти
за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).
Натрій.
Кожен грам
препарату Діацеф містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам,
які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.
Спектр антибактеріальної активності.
Цефтриаксон
має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним д=
ля
застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім
випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ ««Спосіб застосування=
та
дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників=
є
резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування
додаткових антибіотиків.
Застосування лідокаїну.
Якщо в яко=
сті
розчинника застосовувати розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише
внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати
протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну
інформацію, наведену в інструкції для медичного застосування лідокаїну (див.
розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводи=
ти
внутрішньовенно.
Жовчокам’яна хвороба.
У випадку
наявності на сонограмі тіней, слід зважити на можливість утворення преципіт=
атів
кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними
каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникн=
ення
зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої
обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі
преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних
випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувало=
ся
симптоматикою. У разі наявності симптомів рекомендується консервативне
нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосу=
вання
препарату, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку
(див. розділ «Побічні реакції»).
Жовчний стаз.
Випадки
панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були
зареєстровані у пацієнтів, які отримували препарат Діацеф (див. розділ «Поб=
ічні
реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холест=
азу
та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хво=
роба
та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або до=
датковим
фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах
преципітатів внаслідок застосування препарату Діацеф.
Нирковокам’яна хвороба.
Зареєстров=
ані
випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування
цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку наявності симптомів
слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату
пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії прий=
має
лікар, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.
Енцефало=
патія
Повідомл=
ялося
про енцефалопатію при застосуванні цефтріаксону (див. розділ «Побічні
реакції»), особливо у пацієнтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатніс=
тю (див. розділ
«Спосіб застосування та дози») або розладами центральної нервової системи. =
Якщо
підозрюється енцефалопатія, пов’язана із застосуванням цефтріаксону (наприк=
лад,
зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід
розглянути питання про припинення застосування цефтріаксону.
Утилізація невикористаного препарату та препарату із
простроченим терміном придатності: надходження
лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму.
Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для
утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при
наявності такої.
Застосування у період вагітно=
сті
або годування груддю.
Вагітність.
Цефтриаксон
проникає через плацентарний бар’єр. Існують обмежені дані щодо застосування
цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про
безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та
постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у І триместрі, цефтриак=
сон
можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.
Годування груддю.
Цефтриаксон
проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні
препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних
немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфек=
ції
слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно
прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від
застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного вигодовування =
для
дитини та користі від терапії для жінки.
Фертильність.
У дослідже=
ннях
репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу=
або
жіночу фертильність.
Здатність впливати на швидкіс=
ть
реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Під час
лікування цефтриаксоном можуть виникати такі побічні реакції як запаморочен=
ня,
що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати=
зі
складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути
обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.<= o:p>
Дозування
Доза препарату залежить від
тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функц=
ії
печінки та нирок пацієнта.
Нижче наведені дози є загально
рекомендованими для цих показань. В особливо тяжких випадках слід застосову=
вати
найвищу дозу з рекомендованого діапазону.
Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).
|
Доза цефтриаксону* |
Частота введення** |
Показання |
|
1-2 г |
1 раз на добу |
Позалікарняна пневмонія Гостре ускладнення хронічної
обструктивної хвороби легень Внутрішньочеревні інфекції<= o:p> Ускладнені інфекції
сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит) |
|
2 г |
1 раз на добу |
Госпітальна пневмонія Ускладнені інфекції шкіри і
м’яких тканин Інфекції кісток і суглобів<= o:p> |
|
2-4 г |
1 раз на добу |
Ведення пацієнтів з
нейтропенією, у яких розвилася пропасниця і є підозра на бактеріальну
інфекцію Бактеріальний ендокардит Бактеріальний менінгіт |
* При
документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про
застосування найвищої дози з рекомендованого діапазону.
** У разі
застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про
введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).
Показання у дорос=
лих
і дітей віком від 12 років (≥50 кг), що потребують особливих схем
дозування
Гострий середній отит
Може бути застосована однораз=
ова
внутрішньом’язова доза 1-2 г Діацефу.
Деякі дані свідчать, що у
випадку, коли стан пацієнта тяжкий, або попередня терапія була неефективною,
Діацеф може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні в дозі 1-2 г на
добу протягом 3 днів.
Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
2 г одноразово перед операціє=
ю.
Гонорея
Разова доза 500 мг
внутрішньом’язово.
Сифіліс
Загально рекомендованими доза=
ми є
500 мг – 1 г 1 раз на добу зі збільшенням дози до 2 г один раз на добу при
нейросифілісі протягом 10-14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі,
включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати
національні або місцеві рекомендації.
Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))=
По 2 г один раз на добу протя=
гом
14-21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати
національні або місцеві рекомендації.
Діти
Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (<50 =
кг)
Дітям вагою 50 кг або більше =
слід
застосувати звичайні дози для дорослих.
|
Доза цефтриаксону* |
Частота введення** |
Показання |
|
50-80 мг/кг |
1 раз на добу |
Внутрішньочеревні інфекції<= o:p> Ускладнені інфекції
сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит) Позалікарняна пневмонія Госпітальна пневмонія |
|
50-100 мг/кг (максимально 4 г) |
1 раз на добу |
Ускладнені інфекції шкіри і
м’яких тканин Інфекції кісток і суглобів<= o:p> Ведення пацієнтів з
нейтропенією, у яких розвилася пропасниця і є підозра на бактеріальну
інфекцію |
|
80-100 мг/кг (максимально 4 г) |
1 раз на добу |
Бактеріальний менінгіт |
|
100 мг/кг (максимально 4 г) |
1 раз на добу |
Бактеріальний ендокардит |
* При
документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про
застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
** У разі
застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про
введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).
Показання у новонароджених,
немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (<50 кг), що потребують
особливих схем дозування:
Гострий середній отит
Для початкового лікування
гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Діацефу у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадку, коли =
стан
дитини тяжкий, або попередня терапія була неефективною, Діацеф може бути
ефективним при внутрішньом’язовому введенні в дозі 50 мг/кг на добу протяго=
м 3
днів.
Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
50-80 мг/кг одноразово перед
операцією.
Сифіліс
Загально рекомендованими доза=
ми є
75-100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом 10-14 днів.
Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються=
на
дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві
рекомендації.
Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))=
50-80 мг/кг 1 раз на добу
протягом 14-21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також
враховувати національні або місцеві рекомендації.
Новонароджені віком 0-14 днів
Діацеф протипоказаний для
застосування недоношеним новонародженим з постменструальним віком до 41 тиж=
ня
(гестаційний вік + календарний вік).
|
Доза цефтриаксону* |
Частота введення |
Показання |
|
20-50 мг/кг |
1 раз на добу |
Внутрішньочеревні інфекції<= o:p> Ускладнені інфекції шкіри і
м’яких тканин Ускладнені інфекції
сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит) Позалікарняна пневмонія Госпітальна пневмонія Інфекції кісток і суглобів<= o:p> Ведення пацієнтів з нейтроп=
енією,
у яких розвилася пропасниця і є підозра на бактеріальну інфекцію |
|
50 мг/кг |
1 раз на добу |
Бактеріальний менінгіт Бактеріальний ендокардит |
* При
документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про
застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг=
.
Показання у новонароджених ві=
ком
0-14 днів, що потребують особливих схем дозування:
Гострий середній отит
Для початкового лікування
гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Діацефу у дозі 50 мг/кг.
Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
20-50 мг/кг одноразово перед
операцією.
Сифіліс
Загально рекомендованою дозою=
є
50 мг/кг 1 раз на добу протягом 10-14 днів. Рекомендації щодо дозування при
сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід т=
акож
враховувати національні або місцеві рекомендації.
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить=
від
перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії,
застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48-72 годин після
зникнення пропасниці або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної
інфекції.
Пацієнти літнього віку
За умови задовільної функції
нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Наявні дані свідчать про
відсутність необхідності коригувати дозу у пацієнтів з легкою або помірною
печінковою недостатністю в тому випадку, якщо функція нирок не порушена.
Немає даних досліджень щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ Фармакокінетика).<= o:p>
Пацієнти з нирковою недостатністю
У пацієнтів з порушеною нирко=
вою
функцією немає необхідності знижувати дозу цефтриаксону в тому випадку, якщо
функція нирок не порушена. Лише у разі ниркової недостатності в
передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза
цефтриаксону не має перевищувати 2 г.
Хворим, які знаходяться на
діалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу.
Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або
гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та
ефективності препарату.
Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки і нирки
При одночасному тяжкому поруш=
енні
функцій нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безп=
еки
та ефективності препарату.
Спосіб введення
Внутрішньом’язове введення
Діацеф можна вводити шляхом
глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Внутрішньом’язову ін’єкцію слід робит=
и у
центр відносно великого м’яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну
ділянку.
Якщо лідокаїн застосовувати в
якості розчинника, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно
(див. розділ «Протипоказання»). Для детальної інформації рекомендується
ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.
Застосуван=
ня
лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальн=
ої
чутливості до цього лікарського засобу.
Внутрішньовенне введення
Діацеф можна вводити шляхом
внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддаєт=
ься
перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю більше 5
хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5
хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше
слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років.
Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою
зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи
«Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’яз=
ове
введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або
менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрі=
шньовенно.
Цефтриаксон протипоказаний
новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде
потрібне) лікування кальційвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи
інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у=
зв’язку
з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ
«Протипоказання»).
Не можна використовувати
розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана,=
для
розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновлено=
го
розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат.
Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися
при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузі=
йній
системі для внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночас=
но
вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи
«Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).
З метою передопераційної
профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводи=
ти
за 30-90 хвилин до хірургічного втручання.
Діти.
Препарат застосовувати дітям згідно з дозування=
м,
вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».
Передозування.
При передозуванні може спосте=
рігатися
нудота, блювання, діарея. У разі передозування гемодіаліз або перитонеальний
діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату у плазмі крові. Специфіч=
ного
антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.
Побічні реакції.
Побічними реакціями, що
найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія,
лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових
ферментів.
Частоту
виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних д=
осліджень.
За частотою
явища класифіковані таким чином:
дуже пошир=
ені (≥ 1/10);
поширені
непоширені=
(≥ 1/1000 < 1/100)=
;
рідко поши=
рені (≥ 1/10000 < 1/1000);
частота
невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені –
псевдомембранний колітb=
; частота невідомаa=
– суперінфекціїb=
.
З боку системи крові та лімфатичної системи: <= /i>поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:EN-US'>a – гемолітична ан= еміяb, агранулоцитоз.<= o:p>
З боку імунної системи: частота невідомаa=
– анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції,
реакції гіперчутливостіb=
.
З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; рідко поширені – енцефалопат=
ія;
частота невідомаa=
– судоми.
З боку органів слуху і рівноваги: частота невідомаa=
– вертиго.
З боку органів дихання, грудної клітки та середостінн= я: рідко поширені – бронхоспазм.<= o:p>
З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діареяb=
, рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідомаa – панкреатитb, стоматит, глоси=
т.
З боку
гепатобіліарної системи: поширені: підвищення рівня
печінкових ферментів; частота невідомаa=
: преципіта=
ти у
жовчному міхуріb, ядерна жовтяниця, гепатитc, холестатичний гепатитb,c
З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка;
частота невідомаa=
– синдром Стівенса-Джонсонаb, токсичний епідермальний некролізb, багатоформна еритема, гострий генералізований
екзантематозний пустульоз.
З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома<=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:EN-US'>a – олігурія,
утворення преципітатів у нирках (оборотні).
Загальні розлади та реакції у місці введення препарат=
у: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко
поширені – набряк, озноб.
Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідомаa – хибнопозитивні
результати тесту Кумбсаb=
, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземіюb, хибнопозитивні
результати неферментних методів визначення глюкозиb.
a На основі постмаркетингових звітів. Оскільки
інформація
про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеної кількості,
неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв’язку з цим вона характеризуєт=
ься
як невідома.
b див. розділ «Особливості застосування».
c Зазвичай має оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону.
Інфекції та інвазії.
Випадки ді=
ареї
після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рід=
ини
та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).
Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.
Рідкісні
випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальними наслідками, зареєстров=
ані
у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким
внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у
легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. В=
исокий
ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об’єму
крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див.
розділи «Протипоказання», «Особливості
застосування» та «Фармакодинаміка»).
Зареєстров=
ані
випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 рокі=
в,
які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/доб=
у)
або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику
(наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворен=
ня
преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих у ста=
ні
зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути
асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і =
зникають
після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості
застосування»).
Зареєстров=
ані
випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міху=
рі,
переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну
рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота
утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною=
– у
деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом
20-30 хвилин) частота утворення преципітатів, вочевидь, нижча. Утворення
преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадк=
ах
виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках
рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування
цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості
застосування»).
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температу=
рі
не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин
при кімнатний температурі і не більше 24
годин при температурі 2-8 °С.
Несумісність.
Цефтриаксон
несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.
Не слід
змішувати або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазначені в розділі
«Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не слід змішувати з кальційвмісн=
ими
розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що
можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити
одночасно з розчинами, які містять кальцій, включаючи повне розчини для
парентерального харчування (див. розділи «Спосіб застосування та дози»,
«Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Упаковка.
По
По 1 флакону
разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
МАЙЛАН ЛАБОРАТОРІЗ
ЛІМІТЕД – Дільниця цефалоспоринових лікарських засобів MYLAN LABORATORIES LIMIT=
ED –
CEPHA BLOCK
Місцезнаходження виробника та
адреса місця провадження його діяльності.
№ 152/6, 154/11 =
та
154/16, Доресаніпаля, Білекахалі, Бегур Хоблі, Баннергхата Роад, Бангалор, =
IN -
560 076, Індія
No. 152/6, 154/11 & 154/16, Doresanipalya,
Bilekahalli, Begur Hobli, Bannerghatta Road, Bangalore, IN-560076, India
Заявник.
М.БІОТЕК ЛІМІТЕД
M.BIOTECH LIMITED
Місцезнаходження заявника.
Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія=
Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 =
9HY,
Surrey, United Kingdom