ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медичного застосування лікарськ= ого засобу

Октреотид-МБ

(Octreotide-МВ)

Склад:

діюча речовина: octreotide;

1 мл розчину містить <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>октреотиду ацетат еквівалентно октреотиду 0,05 мг або 0,1 мг, або 0,5 мг;=

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кислота молочна, нат= рію гідрокарбонат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група.

Препарати гормонів для системного застосування. Гормо= ни гіпофіза та гіпоталамічні гормони. Гіпоталамічні гормони. Соматостатин та аналоги. Октреотид.

Код АТХ Н01С В02.

<= /p>

Фармакологі= чні властивості.

Фар= макодинаміка.

Октреотид – синтетичний октапептид, який є похідним природного гормону соматостатину і має подібні фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. Препарат пригнічує патологічно підвищену секр= ецію гормону росту (ГР), а також пептидів і серотоніну, які продукуються в гастроентеропанкреатичній ендокринній системі.

У тварин октреотид є більш потужним інгібітором вивільнення гормону росту, глюкагону та інсуліну, ніж соматостатин, із біль= шою селективністю щодо пригнічення гормону росту і глюкагону.=

У здорових ос= іб Октреотид-МБ пригнічує:

– секрецію гормону росту, що спричиняється аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією;

– секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастроентеропанкреатичної ендокринної системи, що спричиняється вживанням їжі, а також секрецію інсуліну і глюкагону, яка стимулюється аргініном;

– секрецію тиреотропіну, що спричиняється тиреолібери= ном.

На відміну від соматостатину, октреотид пригнічує ГР більше, ніж інсулін, його введення не супроводжується рикошетною гіперсекре= цією гормонів (тобто гормону росту у хворих з акромегалією).

У хворих на акромегалію Октреотид-МБ знижує концентрацію ГР та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у плазмі крові. Пригнічення ГР на 50 % і більше відмічається у 90 % хворих; зниження рівня ГР у плазмі крові менше 5 н= г/мл досягається приблизно у половини хворих. У більшості хворих на акромегалію Октреотид-МБ помітно знижує вираженість таких симптомів, як головний біль, набряклість шкіри і м’яких тканин, гіпергідроз, біль у суглобах і парестезі= ї. У хворих із великими аденомами гіпофіза, секретуючими ГР, лікування Октреотидом-МБ може призвести до деякого зменшення розмірів пухлини. <= /o:p>

У хворих із функціональними ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози Октреотид-МБ = внаслідок його різних ендокринних ефектів впливає на ряд клінічних ознак хвороби. Клінічне та симптоматичне покращення спостерігається у пацієнтів, які все ще мають симптоми, пов’язан= і з пухлинами, незважаючи на попереднє лікування, що може включати хірургію, емболізацію печінкових артерій та різну хіміотерапію, наприклад застосування стрептозотоцину та 5-фторурацилу.

Нижче описано ефекти Октреотиду-МБ = при пухлинах різного типу.

При карциноїд= них пухлинах застосування Октреотиду-МБ може призводити до зменшення вираженості таких симптомів, як відчуття припливів крові і діарея, що в багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну у плазм= і й екскреції 5-гідроксиіндолоцтової кислоти із сечею.

При пухлинах,= що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП), застосування Октреотиду-МБ призводить у більшості хворих до зменшення тяжкої секреторної діареї, яка характерна для цього стану, що, в свою чергу, поліпшує якість життя хворого. Одночасно зменшуються супутні порушення електролітного балансу, наприклад гіпокаліємія, що дає змогу відмінити ентеральне і парентеральне введення рідини й електролітів. Як свідчать дані комп’ютерної томографії, у деяких хворих сповільнюється або припиняється прогресування пухлини і навіть зменшуються її розміри, особливо метастази у печінку. Клінічне покращання зазвичай супроводжується зменшенням (навіть до нормальних значень) концентрації ВІП у плазмі крові.

При глюкагоно= мах застосування лікарського засобу у більшості випадків призводить до помітного зменшення некротизуючих мігруючих висипань, які є характерними для цього ст= ану. Октреотид-МБ не виявляє будь-якого істотного впливу на легкий цукровий діаб= ет, який часто спостерігається при глюкагономах і зазвичай не призводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних цукрознижувальних препаратах. У хворих, які страждають на діарею, лікарський засіб сприяє її зменшенню, що супроводжується підвищенням маси тіла. При застосуванні Октреотиду-МБ часто відмічається швидке зниження концентрації глюкагону у плазмі крові, однак п= ри тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. У той же час симптоматичне поліпшення залишається стабільним тривалий час.

При гастриномах/синдромі Золлінгера-Еллісона терапія інгібіторами протонно= го насоса або антагоністами Н₂-рецепторів може знизити продукування кислоти у шлунку. Однак діарея, що також є основним симптомом, може недоста= тньо полегшуватися під дією інгібіторів протонної помпи або блокаторів Н_{2-рецепторів.
У деяких пацієнтів}Октреотид-МБ може допомагати у подальшому додатково знизити гіперсекрецію кислоти в шлунку і полегшити симптоми, в тому числі діарею, за рахунок пригнічення підвищеного рівня гастрину.

У хворих з ін= суліномами Октреотид-МБ зменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові. Цей ефект, однак, може бути короткочасним – приблизно 2 години. У хворих з операбельни= ми пухлинами Октреотид-МБ може забезпечити відновлення і підтримання нормоглік= емії у передопераційний період. У хворих з неоперабельними доброякісними і злоякісними пухлинами контроль глікемії може поліпшуватись і без одночасного тривалого зниження рівня інсуліну в крові.

У хворих із п= ухлинами, які гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), Октреотид-МБ зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це, очевидно, пов’я= зано з пригніченням секреції рилізинг-фактора гормону росту і самого ГР. У подальшому може зменшитися гіпертрофія гіпофіза.

У хворих, яким проводяться операції на підшлунковій залозі, застосування Октреотиду-МБ під час операції і після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад, панкреатичних фістул, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту).

При кровотечі= з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки застосування препарату в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою терапією) призводило до більш ефективної зупинки кровотечі і ранньої повторної кровотечі, зменшення об’єму трансфузій і поліпшення 5-ден= ного виживання. Хоча механізм дії Октреотиду-МБ точно не встановлений, вважаєтьс= я, що препарат зменшує органний кровотік шляхом пригнічення таких вазоактивних= гормонів, як ВІП і глюкагон.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після підшкірного введення октреотид швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація препарат= у в плазмі крові досягається в межах 30 хв.

Розподіл

Зв’язування з білками плазми крові становить 65 %. Зв’язування октреотиду з форменими елементами крові в= край незначне. Об’єм розподілу – 0,27 л/кг.

Виведення

Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Період напіввиведення після підшкірної ін’єкції препарату – 100 хв. Після внутрішньовенного введення виведення препарату здійснюється у дві фази, з періодами напіввиведення 10 і 90 хв відповідно. Більша частина введеної дози пептиду виводиться з калом, приблизно 32 % виводиться у незміненому вигляді із сечею.

Порушення функції нирок=

Порушення функції нирок не впливає на загальну експоз= ицію (площа під кривою «концентрація-час» (AUC)) октреотиду, введеного підшкірно= .

Порушення функції печінки=

Здатність до елімінації може бути знижена у хворих на цироз печінки, од= нак це не стосується пацієнтів зі стеатозом печінки.

Клінічні характеристики.

Показання. =

Акромегалія, для контролю основних проявів захворювання і зниження рівня гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у плазмі крові у разі, коли відсутній достатній ефект хірургічного лікування і променевої терапії. Октреотид-МБ показаний також для лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткочасного лікування у проміжках між курсами променевої терапії доти, д= оки повністю не розвинеться її ефект.

Полегшення симптомів, пов’язаних з ендокринними пухлинами травного трак= ту і підшлункової залози:

- карциноїдні пухлини з наявніс= тю карциноїдного синдрому;

- ВІПоми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду);

- глюкагономи;

- гастриноми/синдром Золлінгера-Еллісона, зазвичай у комбінації з антагоністами гістамінових Н2-рецепторів або інгібіторами протонного насоса;

- інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримуючої терапії);<= o:p>

- соматолі= бериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактора гормону росту).

Октреотид-МБ не є протипухлин= ним препаратом, тому його застосування не може сприяти виліковуванню даної категорії хворих.

Профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі.

Припинення кровотеч і профілактика рецидивів кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки (у комбіна= ції зі специфічними лікувальними заходами, наприклад з ендоскопічною склерозивн= ою терапією).

Протипоказання.

Відома підвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату.

<= /p>
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Може бути необхідна корекція дозування лікарських засобів, таких як блокатори β-адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналі= в, або препаратів для контролю рідини і електролітного балансу при одночасному застосуванні октреотиду.

Може бути необхідна корекція дозування інсуліну та цукрознижувальних лікарських засобів при одночасному лікуванні октреотидом.=

Встановлено= , що октреотид знижує всмоктування циклоспорину в кишечнику і уповільнює всмоктування циметидину.

Одночасне введення октреотиду і бромокриптину збільшує біодоступність бромокриптину.<= o:p>

Обмежені опубліковані дані свідчать про те, що аналоги соматостатину мо= жуть знижувати метаболічний кл= іренс речовин, які метаболізуються за участю ферментів цитохрому P450, що = може бути обумовлено пригніченням гормону росту. Оскільки не можна виключити наявність такого впливу октреотиду, слід з обережністю застосовувати інші препарати, які метаболізуються головним чином за участю CYP 3A4, а також із вузьким терапевтичним індексом (= такі як хінідин, терфенадин).

=

Особливості застосування.

ЗагальніОскільки іноді пухлини гіпофіза, що секретують гормон росту, можуть збільшуватися, спричиняючи серйозні ускладнення (наприклад, дефекти полів зору), важливим є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У разі появи ознак збільшення пухлини слід розглянути необхідність застосуван= ня альтернативних видів лікування.

Терапевтичний ефект знижен= ня рівня ГР і нормалізація концентрації ІФР-1 у жінок з акромегалією може потенційно відновити фертильність. Під час лікування октреотидом жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати застосування адекватних методів контрацепції (див. також розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, слід контролювати функцію щитовидної залози. <= o:p>

Протягом терапії октреотидом слід контролюва= ти функцію печінки.=

Явища, пов’язані із серцево-судинною системою

Нечасто повідомляли про випадки брадикардії. Може виникнути потреба у коригуванні дози таких препаратів, як блокатори β-адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів, препарати,= що контролюють баланс рідини або електролітний баланс.

Випадки виникнення атріовентрикулярної блокади (включаючи повну атріовентрикулярну блокаду) спостерігались у пацієнтів, які отримували висо= кі дози безперервної інфузії (100 мікрограмів/годину), та у пацієнтів, які отримували октреотид болюсно внутрішньовенно (50 мікрограмів болюсно, а пот= ім 50 мікрограмів/годину безперервно інфузійно). Тому не слід перевищувати максимальну дозу 50 мікрограм/годи= ну (див. Розділ «Спосіб застосування та дози»). Пацієнти, які отримують октрео= тид внутрішньовенно у високих дозах, повинні перебувати під відповідним кардіомоніторингом.

Явища, пов’язані із жовчним міхуром

Холелітіаз часто спостерігаєт= ься на тлі лікування октреотидом і може асоціюватися з холециститом і розширенн= ям жовчної протоки. У зв’язку з= цим рекомендується проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура перед початком терапії Октреотидом-МБ і кожні 6-12 місяців під час лікування.

Ендокринні пухлини ШКТ та підшлункової залози

Під час лікування ендокринних пухлин ШКТ та підшлункової залози зрідка можлива раптова втрата симптоматичного контролю з боку Октреотиду-МБ, що супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів. При відмові від подальшого прийому препарату симптоми можуть погіршитися або рецидивувати.

Метаболізм глюкози<= /i>

Зважаючи на гальмівну дію на ГР, глюкагон та інсулін, Октреотид-МБ може порушити регуляцію рівня глюкози. Мо= же порушуватися переносимість глюкози після вживання їжі, в деяких випадках внаслідок хронічного введення препарату може виникнути персистуюча гіперглікемія. Також може спостерігатися гіпоглікемія.

У пацієнтів з інсуліномами октреотид, внаслідок його сильнішої порівняно з інсуліном відносної спроможності пригнічувати секрецію ГР та глюкагону, а також внасл= ідок короткої тривалості його інгібіторної дії на інсулін, може підвищитися інтенсивність та подовжитися тривалість гіпоглікемії. Ці пацієнти повинні б= ути під ретельним наглядом на початку терапії Октреотидом-МБ та під час кожної зміни дозування. Очевидні коливання концентрації глюкози у крові можуть бути знижені шляхом частішого введення менших доз.

Залежність пацієнтів із цукровим діабетом типу I від інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів може б= ути знижена внаслідок введення Октреотиду-МБ. У пацієнтів без цукрового діабету= та з цукровим діабетом типу II з частково інтактним резервом інсуліну введення Октреотиду-МБ може посилити глікемію після їди. Рекомендується ретельний контроль толерантності до глюкози та антидіабетичне лікування.

= Варикозне розширення вен стравоходу

Оскільки епізоди кровотечі з варико= зно розширених вен стравоходу супроводжуються підвищеним ризиком розвитку інсулінзалежного діабету або зміни у потребі в інсуліні у пацієнтів з раніше існуючим діабетом, необхідно проводити належний моніторинг рівня глюкози у крові.

= Місцеві реа= кції

У 52-тижневому дослідженні токсичності на щурах, переважно самцях, саркоми спостерігалися у місці підшкірної ін’єкції тільки= при найвищій дозі (приблизно у 8 разів вище максимальної дози для людини відпов= ідно до площі поверхні тіла). У
52-тижневому дослідженні токсичності на собаках гіперпластичних або неопластичних уражень у місці підшкірної ін’єкції не спостерігалося. Відсутні повідомлення про виникнення пухлин у місці ін’єкції у пацієнтів, які отримували лікування октреотидом протягом до 15 років. Вся наявна на даний час інформація свідчить, що результати дослідження на щурах є видоспецифічними і не мають значення для застосування препарату людині.

Харчування<= /i>

Октреотид-МБ може порушувати у деяких хворих всмоктув= ання жирів з їжі.

У деяких пацієнтів, які отримують лікування октреотид= ом, спостерігали знижені рівні вітаміну B₁₂ і аномальні результати т= есту Шиллінга. У пацієнтів з авітамінозом вітаміну B₁₂ в анамнезі слід контролювати рівень цього вітаміну під час терапії Октреотидом-МБ.

= Функція підшлункової залози:

Екзокринна недостатність підшлункової залози (ЕНПЗ) спостерігалася у деяких пацієнтів, які отримували октреотидну терапію для гастроентеропанкреатичних нейроендокринних пухлин. Симптоми ЕНПЗ можуть включати стеаторею, рідкий стілець, здуття живота та втрату ваги. Скринінг = та відповідне лікування ЕНПЗ відповідно до клінічних рекомендацій слід розглян= ути у пацієнтів із симптомами.

Вміст натрію

Ок= треотид-МБ містить менш як 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто препарат практично не містить натрію.

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.=

Вагітність

Існує обмеж= ена кількість даних (менше 300 результатів) про лікування октреотидом вагітних жінок, однак приблизно у третині випадків результати вагітності невідомі. <= /span>Більшість звіт= ів було отримано після постмаркетингового застосування октреотиду, з них більш як у 50 % випадків йшлося про застосування препарату вагітним пацієнткам з акромегалією. Більшість жінок отримували октреотид під час першого триместру вагітності у дозах 100‒1200 мкг/добу у вигляді октреотиду підшкірно або 10‒40 мг/місяць у вигляді октреотиду LAR. <= o:p>

Приблизно у= 4 % вагітностей з відомим результатом було повідомлено про вроджені аномалії дитини. У цих випадках не виявлено жодного зв’язку з прийомом октреотиду.

У досліджен= нях на тваринах не було виявлено прямих або непрямих шкідливих ефектів щодо репродуктивної системи.

Як запобіжн= ий захід бажано уникати застосування октреотиду під час вагітності.

Період годування груддю

Забороня= ється годувати груддю у період лікування Октреотидом-МБ. Невідомо, чи проникає октреотид у грудне <= /span>молоко людини.= У дослідженнях на тваринах спостерігалась екскреція октреотиду у грудне молоко.

Фертильність

Невідомо, чи впливає октреотид на фертильність людини. У самців із потомства самок, яким= у період вагітності та лактації вводили октреотид, спостерігалася затримка опускання яєчок. Однак в експериментальних дослідженнях октреотид не впливав на фертильність у самців і самок щурів при дозах до 1 мг/кг маси тіла на добу<= /span>.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Октреотид-МБ не має або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Пацієнтам = слід рекомендувати проявляти обережність при керуванні автомобілем або під час роботи з іншими механізмами, якщо вони відчувають запаморочення, астенію/підвищену втомлюваність або головний біль під час лікування октреотидом.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.

Дозування

При акромегалії спочатку препарат вводять по 0,05-0,1 мг підшкірно кожні 8 або= 12 годин. У подальшому добір дози повинен ґрунтуватися на щомісячних визначеннях концентрації гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1= ) у крові, аналізі клінічних симптомів і переносимості препарату (цільові конце= нтрації гормонів у крові становлять: ГР – менше 2,5 нг/мл, ІФР-1 – у межах норми). = Для більшості хворих оптимальна добова доза становить 0,3 мг. Максимальна добова доза становить 1,5 мг на добу, яку не слід перевищувати. У пацієнтів, які отримують стабільну дозу октреотиду, визначати концентрації ГР та ІФР-1 потрібно кожні 6 місяців.

Якщо впродовж 3 місяців лікув= ання Октреотидом-МБ не відмічається достатнього зниження рівня ГР і поліпшення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити.
При ендокринних пухлинах ШКТ і підшлункової залози препарат вводять підшкірно у початковій дозі по 0,05 мг 1-2 рази на добу. У подальшому, зале= жно від досягнутого клінічного ефекту, а також впливу на рівні гормонів, що продукуються пухлиною (у випадку карциноїдних пухлин – впливу на виділення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти із сечею), і переносимості, дозу препарату м= ожна поступово збільшити до 0,1-0,2 мг 3 рази на добу. У виняткових випадках мож= уть бути потрібні вищі дози.

Підтримуючі дози препарату сл= ід добирати індивідуально.

Якщо протягом 1 тижня лікуван= ня Октреотидом-МБ у максимально переносимій дозі поліпшення не настає, терапію слід припинити.

Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі п= репарат вводять підшкірно по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 послідовних днів, починаючи з дня операції (щонайменше за 1 годину до лапаротомії).

При кровотечі із варикозно розширених вен стравоходу вводять препар= ат у дозі 25 мкг/годину шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії протяг= ом 5 днів. Октреотид-МБ можна розводити 0,9 % розчином натрію хлориду.

У пацієнтів із цирозом = та кровотечами з варикозно розширених вен шлунка та стравоходу була відзначена хороша сприйнятливість до октреотиду при отриманні стабільної дози препарат= у до 50 мкг/годину у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 5&nb= sp;днів.

Застосування пацієнтам із порушеннями функції нирок

Порушення функції нирок не впливають на AUC октреотиду, який вводився шляхом підшкірної ін’єкції. Таким чином, коригування дози препарату не потрібне.

Застосування пацієнтам із порушеннями функції печінки=

У пацієнтів із цирозом печінки період напіввиведення препарату може збільшитися, що потребує коригування підтримуючої дози.

Застосування пацієнтам літнього віку

Відсутні докази зниження переносимості або необхідності коригування дозування для пацієнтів літнього віку, які отримували лікування Октреотидом-МБ.

Спосіб застосування

Октреотид-МБ можна вводити безпосередньо шляхом підшкірної ін’єкції або шляхом внутрішньовенної інфузії після розведення.

Підшкірні введення= =

Пацієнти, які самі вводять препарат шляхом підшкірної ін’єкції, повинні отримати точні інструкції від лікаря або медсестри.

Для того щоб зменшити дискомфорт у місці введення, рекомендується перед ін’єкцією довести температуру розчину = до кімнатної. Необхідно уникати введення повторних ін’єкцій в те ж саме місце через корот= кий проміжок часу.

Ампули слід відкривати тільки перед введенням лікарського засобу, залишки препарату слід утилізувати.

Внутрішньовенні інфузії

Перед застосуванням лік= арські засоби для парентерального введення слід уважно оглянути щодо зміни кольору= та наявності твердих часток. Перед застосуванням у вигляді внутрішньовенної інфузії препарат необхідно розвести. Октреотид-МБ зберігає хімічну та фізич= ну стабільність протягом 24 годин у стерильному фізіологічному розчині натрію хлориду або в стерильному 5 % розчині декстрози (глюкози) у воді. Однак, оскільки Октреотид-МБ може впливати на гомеостаз глюкози, рекомендують віддавати перевагу фізіологічному розчину натрію хлориду перед розчином декстрози. Розведений роз= чин залишається фізично та хімічно стабільним протягом щонайменше 24 годин при температурі не вище 25 °С. З точки зору мікробіологічної безпеки, розведений розчин слід використовувати одразу. Якщо розчин не використовують одразу, то відповідальність за тривалість та умови його зберігання до використання несе користувач.

Діти.

Дітям застосування препарату Октреоти= д-МБ протипоказане через відсутність клініч= ного досвіду.

= =

= =

= =

Передозування.=

Відомо про обмежену кількість випад= кового передозування октреотидом дорослих та дітей. У дорослих дози знаходились у діапазоні 2400-6000 мкг/добу при введенні шляхом безперервної інфузії (100-= 250 мкг/годину) або підшкірно (1500 мкг 3 рази на добу). Повідомляли про такі побічні явища: аритм= ія, артеріальна гіпотензія, зупинка серця, гіпоксія головного мозку, панкреатит, стеатоз печінки, діарея, слабкість, сонливість, втрата маси тіла, гепатомегалія та молочний ацидоз.<= o:p>

У дітей дози октреотиду становили 50-3000 мкг/добу і вводилися шляхом безперервної інфузії (2,1-500 мкг/годин= у) або підшкірно (50-100 мкг). Єдиним небажаним явищем була легка гіперглікемі= я.

Випадки виникнення атріовентрикулярної блокади (включаючи повну атріовентрикулярну блокаду) спостерігались у пацієнтів, які отримували високі дози безперервної інфузії (100 мікрограмів/годину), та у пацієнтів, які отримували октреотид болюсно внутрішньовенно (50 мікрограмів болюсно, а потім 50 мікрограмів/годину безперервно інфузійно).<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>

У пацієнтів із раком, які отримували дози октреотиду 3000-30000 мкг/добу у вигляді поділених доз підшкірно, непередбачені небажані явища не спостерігалися.

Лікування: симптоматична терапія.

= =

Побічні реакції.

Коротка характеристика профілю безпеки препарату

До найчастіших побічних реакцій при лікуванні октреотидом належать порушення з боку травного тракту, нервової системи, печінки та жовчного міх= ура, метаболізму і трофіки.

Побічними реакціями, про які найчастіше повідомляли п= ід час проведення клінічних досліджень октреотиду, були: діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, головний біль, холелітіаз, гіперглікемія і запор. До інш= их побічних реакцій, про які часто повідомляли, належали: запаморочення, локал= ьний біль, жовчні конкременти, дисфункція щитовидної залози (наприклад, знижений рівень тиреостимулюючого гормону, знижений рівень загального T4 і знижений рівень вільного T4), рідкі випорожнення, порушена переносимість глюкози, блювання, астенія і гіпоглікемія.

У поодиноких випадках побічні реакції з боку травного тракту можуть нагадувати гостру кишкову непрохідність – прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, болісність живота і напруженість м’язів.=

Біль або відчуття гострого болю, поколювання або печіння у місці підшкірної ін’єкції з почервонінням та набр= яком рідко триває довше 15 хвилин. Місцевий дискомфорт можна знизити шляхом доведення температури розчину до кімнатної перед ін’єкцією або шляхом введе= ння меншого об’єму більш концентрованого розчину.

Хоча виведе= ння жиру з калом може збільшуватися, відсутні дані про те, що тривале лікування Октреотидом-МБ може призводити до розвитку дефіциту трофіки внаслідок поруш= ень всмоктування (мальабсорбція).

Побічні ефекти з боку травного трак= ту можна зменшити, якщо не вживати їжу до або одразу після підшкірного введення Октреотиду-МБ, вводити препарат рекомендується між прийомами їжі або перед сном.

Рідко повідомляли про розвиток гострого панкреатиту. Це явище зазвичай відмічаєть= ся у перші години або дні підшкірного введення Октреотиду-МБ і зникає після відм= іни препарату. Крім того, у хворих, які тривало підшкірно отримують Октреотид-М= Б, можливий розвиток панкреатиту, обумовлений жовчнокам’яною хворобою.

У пацієнтів з акромегалією і карциноїдним синдромом спостерігали такі зміни на ЕКГ, як подовження інтерв= алу QT, зсуви осі, рання реполяризація, низький вольтаж, R/S перехід, раннє збільшення хвилі R, неспецифічні зміни хвилі ST-T. Взаємозв’язок між цими явищами та октреотиду ацетатом не встановлено, оскільки багато з цих пацієн= тів мають основне кардіологічне захворювання (див. розділ «Особливості застосув= ання»).

Побічні реакції, наведені нижче в таблиці 1, були отримані при проведенні клінічних випробувань октреотиду.=

Побічні реакції на препарат (таблиця 1) розміщені за частотою із застосуванням такої градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000); д= уже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення. В кожній частотній гр= упі побічні реакції розташовані у порядку зниження серйозності.

Таблиця 1

Побічні реа= кції на препарат, про які повідомляли під час клінічних випробувань

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто

Діарея, біль у животі, нудота, запор, метеоризм

Часто

Диспепсія, блювання, здуття живота, стеаторея, часті рідкі випорожнен= ня, зміна забарвлення калових мас

З боку нервової системи

Дуже часто

Головний біль

Часто

Запаморочення

З боку ендокринної системи

Часто

Гіпотиреоз, дисфункція щитовидної залози (наприклад, знижений рівень тиреостимулюючого гормону, знижений рівень загального T4, знижений рівень вільного T4)

З боку гепатобіліарної системи

Дуже часто

Холелітіаз

Часто

Холецистит, жовчні конкременти, гіпербілірубінемія<= /p>

З боку метаболізму та харчування

Дуже часто

Гіперглікемія

Часто

Гіпоглікемія, порушена переносимість глюкози, анорексія

Нечасто

Дегідратація

Загальні порушення та порушення у місці введення

Дуже часто

Реакції у місці ін’єкції

Часто

Астенія

Лабораторні дослідження

Часто

Підвищення рівнів трансаміназ

З боку шкіри і підшкірної тканини

Часто

Свербіж, висипання, алопеція=

З боку дихальної системи

Часто

Диспное

З боку серцево-судинної системи

Часто

Брадикардія

Нечасто

Тахікардія

Постмаркетингові дослідження

Про побічні реакції, представлені в таблиці 2, повідомляли добровільно, при цьому не завжди можна достовірно встановити ча= стоту або причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням препарату.

Таблиця 2 <= o:p>

Побічні реакції на препарат, описані у спонтанних повідомленнях

=

З боку крові та лімфатичної систе= ми

Тромбоцитопенія=

З боку імунної системи

Анафілаксія, алергія/реакції гіперчутливості

З боку шк= іри та підшкірної тканини

Кропив’янка

З боку гепатобіліарної системи

Гострий панкреатит, гострий гепатит без холестазу, холестатичний гепа= тит, холестаз, жовтяниця, холестатична жовтяниця

З боку серцево-судинної системи

Аритмія

Лаборатор= ні показники

Підвищений рівень лужної фосфатази, підвищений рівень гаммаглутамілтрансферази

<= /u>

Опис окремих побічних реакцій

Реакції з боку жовчовивідних шляхів

Доведено, що аналоги соматостатину пригнічують скоротливість жовчного міхура і знижують секрецію= жовчі, що може призвести до розвитку патології жовчного міхура і формування сладжу. Розвиток жовчних конкрементів спостерігали у 15‒30 % пацієнтів, які приймали октреотид протягом тривалого періоду. Частота цієї патології в загальній популяції (віком 40‒60 років) становить 5‒20 %. Формування жовчних конкрементів зазвичай не супроводжується жодними симптом= ами. Якщо з’являються симптоми, то слід застосувати або терапію, спрямовану на розчинення конкрементів жовчними кислотами, або хірургічне втручання.<= /o:p>

Порушення з боку ШКТ

У поодиноких випадках побічні реакції з боку ШКТ можуть нагадувати гостру кишкову непрохідність — прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, болісність і напруження ж= ивота.

Відомо, що при продовженні лікування препаратом частота побічних реакці= й з боку ШКТ зменшується.

Побічні ефекти з боку ШКТ = можна зменшити, якщо не вживати їжу= до або одразу після підшкірного введе= ння октреотиду, вводити препарат рекомендується між вживанням їжі або перед сно= м.

Гіперчутливість та анафілактичні реакції

У постмаркетинговий період повідомляли про випадки гіперчутливості та алергіч= них реакцій. Якщо такі реакції розвиваються, то вони вражають переважно шкіру, рідко – ротову порожнину та дихальні шляхи. Повідомляли про окремі випадки анафілактичного шоку.

Місцеві реакції

Біль або відчуття поколювання, пощипування або печіння у місці підшкірної ін’єкції з почервонінням та набр= яком рідко триває довше 15 хв. Місцевий дискомфорт може бути знижений за допомог= ою доведення температури розчину до кімнатної перед ін’єкцією або якщо вводити менший об’єм більш концентрованого розчину.

Порушення метаболізму та харчування

Хоча виведе= ння жиру з калом може збільшуватися, на сьогодні відсутні дані про те, що трива= ле лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту трофіки внаслідок порушень всмоктування (мальабсорбція).

Розлади з боку підшлункової залози

Дуже рідко повідомляли про розвиток гострого панкреатиту. Це явище зазвичай відзначаєт= ься у перші години або дні підшкірного введення октреотиду і зникає після відмі= ни препарату. Крім того, у хворих, які тривало підшкірно отримують октреотид, можливий розвиток панкреатиту, зумовлений жовчнокам’яною хворобою.

Порушення з боку серцево-судинної системи

Брадикардія є частою небажаною реакцією при лікуванні аналогами соматостатину. У пацієнтів з акромегалією і карциноїдним синдромом спостерігали такі зміни на ЕКГ як подовження інтервалу QT, зсуви осі, рання реполяризація, низький вольтаж, R/S перехід, раннє збільшення хвил= і R, неспецифічні зміни хвилі ST-T. Взаємозв’язок між цими явища= ми та октреотидом не встановлений, оскільки багато з цих пацієнтів мають основне кардіологічне захворювання (див. розділ «Особливості застосування»). <= /o:p>

Тромбоцитопенія

У постмаркетинговий період повідомляли про випадки тромбоцитопенії, зокрема на тлі лікування октреотидом (внутрішньовенно) у пацієнтів із цирозом печінки. Явище минало після відміни лікування препаратом.

=

Термін придатності. 5 років.

У процесі використання ампули можна тримати при кімнатній температурі до 2 тижнів.

=

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упак= овці при температурі від 2°С до 8 °С.

Зберігати у недоступн= ому для дітей місці.

Несумісність.

Октреотид ацетат є нестабільним у розчинах для повного парентерального харчування.

Не застосовувати розчинники, які не вказані в розділі «Спосіб застосува= ння та дози». Октреотид нестабільний у розчинах для повного парентерального харчування.

Упаковка.

По 1 мл в ампулі.

По 5 ампул у пачці з картону.

=

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Бендаліс ГмбХ

Bendalis GmbH

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Келтенрінг 17, 82041 Оберхахінг, Німеччина

Keltenring 17, 82041 Oberhaching, Germany

Заявник.

М.Біотек Лтд

M.Biotech Ltd

Місцезнаходження заявника.

Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Брит= анія

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United King= dom

З боку шлунково-кишкового тракту
Дуже часто	Діарея, біль у животі, нудота, запор, метеоризм
Часто	Диспепсія, блювання, здуття живота, стеаторея, часті рідкі випорожнен= ня, зміна забарвлення калових мас
З боку нервової системи
Дуже часто	Головний біль
Часто	Запаморочення
З боку ендокринної системи
Часто	Гіпотиреоз, дисфункція щитовидної залози (наприклад, знижений рівень тиреостимулюючого гормону, знижений рівень загального T4, знижений рівень вільного T4)
З боку гепатобіліарної системи
Дуже часто	Холелітіаз
Часто	Холецистит, жовчні конкременти, гіпербілірубінемія<= /p>
З боку метаболізму та харчування
Дуже часто	Гіперглікемія
Часто	Гіпоглікемія, порушена переносимість глюкози, анорексія
Нечасто	Дегідратація
Загальні порушення та порушення у місці введення
Дуже часто	Реакції у місці ін’єкції
Часто	Астенія
Лабораторні дослідження
Часто	Підвищення рівнів трансаміназ
З боку шкіри і підшкірної тканини
Часто	Свербіж, висипання, алопеція=
З боку дихальної системи
Часто	Диспное
З боку серцево-судинної системи
Часто	Брадикардія
Нечасто	Тахікардія

З боку крові та лімфатичної систе= ми	Тромбоцитопенія=
З боку імунної системи	Анафілаксія, алергія/реакції гіперчутливості
З боку шк= іри та підшкірної тканини	Кропив’янка
З боку гепатобіліарної системи	Гострий панкреатит, гострий гепатит без холестазу, холестатичний гепа= тит, холестаз, жовтяниця, холестатична жовтяниця
З боку серцево-судинної системи	Аритмія
Лаборатор= ні показники	Підвищений рівень лужної фосфатази, підвищений рівень гаммаглутамілтрансферази