ІНСТР= УКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

СУНІТИНІБ-М= ІЛІ-12,5

СУНІТИНІБ-М= ІЛІ-25

СУНІТИНІБ-М= ІЛІ-37,5

СУНІТИНІБ-М= ІЛІ-50

(SUNITINI= B-MILI-12,5

SUNITINI= B-MILI-25

SUNITINI= B-MILI-37,5

SUNITINI= B-MILI-50= )=

Склад= :

діюча речовина: сунітиніб;=

1 капсула містить сунітинібу малат, еквівалентl= 5;ий сунітинібу 12,5 мг або 25 мг, абl= 6; 37,5 мг, або 50 мг;

допоміжні речовини: в = 84;іст капсули: маніт (E 421), натріn= 2; кроскармелl= 6;за, п = 86;відон K= -25, магнію стеарат, вод= 072; очищена;

склад капсули: желатин; для капсул по 12,5 мk= 5; — титану діоксид (E 171), заліза окси = 76; червоний (Е 172), вода очищен = 72;; для капсул п= 086; 25 мг та по 50 мг — титану діок = 89;ид (Е 171), заліза оксид чорни = 81; (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), заліза окси = 76; жовтий (Е 172), вода очищен = 72;; для капсул п= 086; 37,5 мг — титану діоксид (Е 171), заліза окси = 76; жовтий (Е 172), вода очищен = 72;.

Л= 10;карська форма. Капсули т = 74;ерді желатинові.

О = 89;новні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

к = 72;псули по 12,5 мг: тверді желатинові капсули з помаранчевl= 6;ю непрозорою кришечкою і тілом, з написом білим чорнилом «SML» на кришечці, і «20» — на тілі, що містять гранульоваl= 5;ий порошок помаранчевl= 6;го кольору;

к = 72;псули по 25 мг: тверді желатинові капсули з карамельноn= 2; непрозорою кришечкою і помаранчевl= 0;м непрозорим тілом, з написом білим чорнилом «SML» на кришечці, і «21» — на тілі, що містять гранульоваl= 5;ий порошок помаранчевl= 6;го кольору;

к = 72;псули по 37,5 мг: тверді желатинові капсули з жовтою непр = 86;зорою кришечкою і тілом, з написом білим чорни = 83;ом «SML» на кришечці, і «22» — на тілі, що містять гранульоваl= 5;ий порошок помаранчевl= 6;го кольору;

к = 72;псули по 50 мг: тверді желатинові капсули з карамельноn= 2; непрозорою кришечкою і тілом, з написом біл = 80;м чорнилом «SML» на кришечці, і «23» — на тілі, що містять гранульоваl= 5;ий порошок помаранчевl= 6;го кольору.

Фармако = 90;ерапевтичн&#= 1072; група. Антинео = 87;ластичні засоби. Інші інгібітори протеїнкінk= 2;зи.

К = 86;д АТХ L01Е X01.

Фармако = 83;огічні властивостo= 0;.

Фармакодин= ;аміка.

Механізм дії

Сунітиніб — це невелика молекула, що інгібує множинні рецепторні тирозинкінk= 2;зи (РТК), деякі з яких пов’язані з ростом пухлин, патологічнl= 0;м ангіогенезl= 6;м і метастатичl= 5;им прогресуваl= 5;ням раку. Суніти= 085;іб оцінювали з = 72; його інгібіторнl= 6;ю активністю щодо різних кіназ (> 80 кіназ) і визн&#= 1072;чали як тромбоцитаl= 8;ний інгібітор рецепторів фактора росту (PDGFRα і PDGFRβ), рецепторів фактора росту судинного ендотелію (VEGFR1, VEGFR2 і VEGFR3), рецептора фактора стовбуровиm= 3; клітин (KIT), Fms-поді= бної тирозинкінk= 2;зи-3 (FLT3), рецептора колонієстиl= 4;улювальног= 086; фактора тип = 91; 1 (CSF-1R) та рецептора нейротрофіm= 5;ного фактора глі = 72;льної клітинної лінії (RET). Інгібуваннn= 3; активності цих РТК сунітинібоl= 4; було продемонстl= 8;овано в біохімічниm= 3; і клітинних аналізах, а інгібуваннn= 3; функції — в аналізі проліферацo= 0;ї клітин. Основний метаболіт демонструє аналогічну ефективнісm= 0;ь у порівнянн= 10; з сунітинібоl= 4; у біохімічн = 80;х і клітинних аналізах.=

Сунітиніб інгібував фосфорилювk= 2;ння багатьох РТ = 50; (PDGFRb, VEGFR2, KIT) у пухлинних ксенотрансl= 7;лантатах, що експресуютn= 0; цілі РТК in vivo, та демонструвk= 2;в інгібуваннn= 3; росту пухли = 85;и або регресі= 11; пухлини та/або інгібував м = 77;тастази в деяких експерименm= 0;альних моделях рак = 91;. Сунітиніб продемонстl= 8;ував властивістn= 0; інгібувати ріст клітин пухлини, що експресуютn= 0; нерегульовk= 2;ні цільові РТК (PD= GFR, RET або KIT) in v= itro, та інгібувати PDGF= Rb- і VEGFR2-залежний ангіогенез пухлини in vivo.

&nbs= p;

Ф&#= 1072;рмакокінет= ика.

Фармакокін&= #1077;тика сунітинібу та малату су= 085;ітинібу була оцінен = 72; у здорових осіб та у пац&#= 1110;єнтів із солідним = 80; пухлинами.

Максимальн&= #1072; концентрацo= 0;я сунітинібу = 74; плазмі кров= 10; (C_ma=
x) в цілому спостерігаn= 8;ться протягом 6–12<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> годи&= #1085; (час до максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї в плазмі крові [T_max]) після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я. Харчування не впливає н= 072; біодоступнo= 0;сть сунітинібу.

Препарат можна приймати незадежно від прийому їжі.

Зв’язуванн&= #1103; сунітинібу та його первинного активного метаболіту = 79; білком плазми кров= 10; людини in vitro становило 95 % та 90 %, відповідно, без концентрацo= 0;йної залежності = 74; межах 100–4000 нг/мл. Очевидний об’єм розподілу (Vd/F) сунітинібу становив 2230 л. = 59; діапазоні дозування 25–100 мг AUC і Cmax збільшуютьl= 9;я пропорційнl= 6; дозі (від 0,5 до 2 разів більш= 10;, ніж відповідні показники у = 088;азі застосуванl= 5;я затвердженl= 6;ї рекомендовk= 2;ної добової доз = 80; 50 мг).

Сунітиніб метаболізуn= 8;ться насамперед CYP3A4 до первинного активного метаболіту, який потім метаболізуn= 8;ться CYP3A4. Первинний активний метаболіт становить в= 10;д 23 % до 37 % від загальної експозиції.

Виведення здійснюєтьl= 9;я насамперед = 79; фекаліями. У мас-балансо = 74;ому дослідженнo= 0; в людини [¹⁴C] сунітинібу 61 % дози був виведений і = 79; фекаліями, а виведення нирками становило 16 % від введено= 11; дози. Сунітин&= #1110;б та його первинний активний ме = 90;аболіт були основними сполуками, виявленими = 74; плазмі кров= 10;, сечі та фекаліях, що становили 91,5 %, 86,= 4 % та 73,8 % радіоактивl= 5;ості в об’єднани = 93; зразках відповідно. Другорядні метаболіти були виявлені в сечі та фекаліях, але, як правило, не в плазмі кров= 10;. Загальний пероральниl= 1; кліренс (C/F) коливався від 34 до 62 л/год, а міжіндивідm= 1;альні коливання становили 40 %.<= /o:p>

П&= #1110;сля прийому пероральноo= 1; дози у здорових д = 86;бровольців к&= #1110;нцевий період напіввиведk= 7;ння сунітинібу та його первинного активного метаболіту становить приблизно 40–60 годин та 80–110 годин відповідно.

При повторному щоденному прийомі сунітинібу спостерігаl= 3;ося 3–4-кратне накопиченнn= 3;, тоді як основний метаболіт накопичуєтn= 0;ся 7–10-кратно. Рівноважні концентрацo= 0;ї сунітинібу та його первинного активного метаболіту досягаютьсn= 3; протягом 10–14 днів. Станом на день 14 комбінованk= 2; концентрацo= 0;я в плазмі сунітинібу та його активного метаболіту коливалася від 62,9 до 101 нг/мл. Жодних сутт= 08;вих змін у фармакокінk= 7;тиці сунітинібу або первинного активного метаболіту не спостері = 75;алося при повторному щоденному п = 88;ийомі або при повторних циклах у схемах дозування.=

Фармакокін&= #1077;тика була схожою = 091; здорових до = 73;ровольців та у популяцій пацієнтів і = 79; солідними пухлинами, які брали участь у дос= 083;ідженні, у тому числі пацієнтів і = 79; ГІСП (гастро= 110;нтестиналь&= #1085;а стромальна пухлина) і НК&#= 1050; (нирковоклі = 90;инна карцинома).

Фарм = 72;кокінетика в особливих групах<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> пацієнтів.

Популяційн&= #1080;й фармакокінk= 7;тичний аналіз демо = 75;рафічних даних вказу= 08; на відсутні = 89;ть клінічно значущого впливу віку, маси тіла, кліренсу креатиніну, раси, статі чи бала за шкалою Східної об’єднаної групи онкол = 86;гів (ECOG) на фармакокінk= 7;тику лікарськогl= 6; засобу Сунітиніб-М= 10;лі або первинного активного метаболіту.

Пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю.=

Клінічно значущих відмінностk= 7;й у фармакокі = 85;етиці сунітинібу або його активного м = 77;таболіту у пацієнтів = 079; легкою (CLcr 50 – 80 мл/хв), середн&= #1100;ою (CLcr 30 - 50 мл/хв) або тяжкою (CLcr < 30 мл/хв) нирков&#= 1086;ю недостатніl= 9;тю, які не перебували на діалізі, порівняно з пацієнтами = 79; нормальною = 92;ункцією нирок (CLcr > 80 мл/хв) не передбачалl= 6;сь і не спостерігаl= 3;ось. Незважаючи на те, що сунітиніб т = 72; його первин = 80;й метаболіт н = 77; виводився з = 72; допомогою г = 77;модіалізу, загальна системна експозиція сунітинібу на 47 % нижча у пацієнтів і = 79; термінальнl= 6;ю стадією ниркової не = 76;остатності (ТСНН) при гемодіалізo= 0; порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією ни = 88;ок.

П&= #1077;чінкова недостатніl= 9;ть.

С&= #1091;нітиніб та його первинний метаболіт п = 77;реважно метаболізуn= 2;ться печінкою. Системні експозиції після одноразовоo= 1; дози суніти = 85;ібу були подібними у пацієнтів з легкою (клас A = за класифікацo= 0;єю Чайлда —П’ю) або помірно= 02; (клас В за класифікацo= 0;єю Чайлда — П’ю) печінковою недостатніl= 9;тю порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією печінки. З = 72;стосування сунітинібу хворим із тяжким (клас C за класифікацo= 0;єю Чайлда — П’ю) порушенням = 92;ункції печінки не досліджуваl= 3;ось.

Електрофіз&= #1110;ологія серця.

Сунітиніб-М= ілі може викликати дозозалежнk= 7; подовження інтервалу QT, що може призвести д = 86; підвищення ризику шлун = 86;чкових аритмій, включаючи пароксизмаl= 3;ьну шлуночкову тахікардію типу «піруе = 90;» (див. розд. «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

=

Клінічн= 10; характерисm= 0;ики.

П = 86;казання.

Гастроінте&= #1089;тинальна стромальна пухлина (ГІСП).

Сунітиніб-М= ілі показаний для лікуван = 85;я гастроінтеl= 9;тинальної стромальноo= 1; пухлини після прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я або при непереносиl= 4;ості іматинібу мезилату.=

Прогресуюч&= #1072; нирковокліm= 0;инна карцинома (Н= 050;К).=

Сунітиніб-М= ілі показаний для лікування п = 88;огресуючої нирковокліm= 0;инної карциноми.=

Ад’юван&= #1090;на терапія нирковокліm= 0;инної карциноми (НКК).

Сунітиніб-М= ілі показаний для ад’ювантноo= 1; терапії дорослих пацієнтів і = 79; високим риз = 80;ком рецидивуючl= 6;ї НКК після нефректоміo= 1;.

Прогресуюч&= #1110; нейроендокl= 8;инні пухлини під = 96;лункової залози (НППЗ).<= /span>

Сунітиніб-М= ілі показаний для лікування п = 88;огресуючих, добре диференційl= 6;ваних нейроендокl= 8;инних пухлин підшлунковl= 6;ї залози у пацієнтів з неоперабелn= 0;ним, місцево роз = 87;овсюдженим або метастатичl= 5;им захворюванl= 5;ям.

Протипока&= #1079;ання.

Підвищена чутливість до сунітинібу малату або будь-якого з компонентіk= 4; лікарськогl= 6; засобу.

=

Взає = 84;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.

Сильні інгібітори CYP3= A4.=

Сильні інгібітори CY= P3A4, такі як кетоконазоl= 3;, можуть підвищуватl= 0; концентрацo= 0;ю сунітинібу = 74; плазмі. Рk= 7;комендуєть= 089;я вибір альтернатиk= 4;ного супутнього препарату з відсутнім або мінімал= 00;ним потенціалоl= 4; інгібуваннn= 3; ферментів. О = 76;ночасне застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Сунітиl= 5;іб-Мілі із сильним інгібітороl= 4; CYP3A4 кетоконазоl= 3;ом призводило до збільшення н = 72; 49 % та 51 % комбінованl= 0;х (сунітиніб + первинний активний метаболіт) значень C_max та AUC_0-¥ відповідно після однократноk= 5;о прийому л= 10;карського засобу Сунітиніб-М= ілі у здорових добровольцo= 0;в. Одночасне застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Сунітиніб-М= ілі разом із сильними інгібітораl= 4;и CYP3A4 (наприклад, кетоконазоl= 3;, ітраконазоl= 3;, еритроміци&= #1085;, кларитром&= #1110;цин, ритонавір) може збільшити концентрацo= 0;ю сунітинібу. Сік грейпф= 088;ута також може збільшити концентрацo= 0;ю сунітинібу = 74; плазмі. Зниження дози лікарсь = 82;ого засобу Сунітиніб-М= ілі слід враховуватl= 0;, коли його необхідно застосуватl= 0; разом із сильними інгібітораl= 4;и CYP3A4 (див. розд. «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Сильні індуктори CYP3A4.=

Індуктори = CYP3A4, такo= 0; як рифампін, можуть знижувати концентрацo= 0;ю сунітинібу = 74; плазмі. Рk= 7;комендуєть= 089;я вибір альтернатиk= 4;ного супутнього препарату з відсутнім або мінімал= 00;ним потенціалоl= 4; індукуваннn= 3; ферментів. Одночасне застосуванl= 5;я одноразовоo= 1; дози сунітинібу разом із сильним індуктором CYP3A4 рифампіном = 91; здорових добровольцo= 0;в призводило до зменшенн= 03; на 23 % та 46 % комбінованl= 0;х (сунітиніб + первинний активний метаболіт) з= 085;ачень C_ma=
x т= 072; AUC_{0-∞ <=
/span>}в= 10;дповідно після одноразовоo= 1; дози суніти = 85;ібу у здорових добровольцo= 0;в. Одночасне з = 72;стосування сунітинібу разом із індукторамl= 0; CYP3A4 (наприклад, дексаметазl= 6;н, фенітоїн, карбамазепo= 0;н, рифампіцин, фенобарбітk= 2;л, препарати звіробою) може знизит = 80; концентрацo= 0;ю сунітинібу. Збільшення дози лікарськ&= #1086;го засобу Сун= 10;тиніб-Мілі слід розглядати, коли його не= 086;бхідно застосовувk= 2;ти разом із індукторамl= 0; CY= P3A4 (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Дослідженн&= #1103; in vitro інгібіції і стимуляції CYP.= =

Дослідженн&= #1103; in vitro показали, що сунітиніб н = 77; індукує та н= 077; інгібує основні ферменти CYP. Дослідженнn= 3; in vitro в мікросомах печінки та гепатоцитаm= 3; активності ізоформ CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4/5 та CYP4A9/11 пок= 072;зали, що сунітині = 73; і його первинний активний метаболіт н = 77; мають жодни = 93; клінічно зн = 72;чущих лікарських взаємодій і = 79; препаратамl= 0;, які можуть бути метаболізоk= 4;ані цими фермен = 90;ами.

Препарати, які подовжують інтервал QT.

Сунітиніб може подовжуватl= 0; інтервал QT. У пацієнтів, які потребують лікування препаратамl= 0;, що подовжують інтервал QT, слід частіше контролюваm= 0;и інтервал QT за допомогою ЕКГ.

=

О = 89;обливості застосуванl= 5;я.

Г&= #1077;патотоксич= ;ність.

С&= #1091;нітиніб-Міl= 3;і може викликати т= 03;жку гепатотоксl= 0;чність, що призводить до печінков = 86;ї недостатноl= 9;ті або летального наслідку. Із загальної когорти вивчення безпеки у < 1 % п = 72;цієнтів спостерігаl= 3;ась = 087;ечін = 82;ова недостатніl= 9;ть у клінічних дослідженнn= 3;х. До печінкової недостатноl= 9;ті належать жовтяниця, підвищення рівня транс = 72;міназ і/або гіпербілірm= 1;бінемія у поєднанні = 079; енцефалопаm= 0;ією, коагулопатo= 0;єю та/або нирковою недостатніl= 9;тю. Слід контролюваm= 0;и показники функції печінки (аланінамін = 86;трансфераз&#= 1072; (А&= #1051;Т), аспартатамo= 0;нотрансфер= 072;за (А&= #1057;Т) та білірубін) н = 72; поча = 90;ку ліку = 74;ання, протягом кожного циклу лікув = 72;ння та відповідно до клінічни = 93; показань. Сл= 110;д перервати застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Сунітиніб-М= ілі при гепатотокс&= #1080;чності с&= #1090;упеня 3 або 4 д = 86; нормалізацo= 0;ї стану. Потрібl= 5;о припинити застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Сунітиніб-М= ілі пацієнтам, у яких не відбулось нормалізацo= 0;ї стану при гепатотоксl= 0;чності ступеня 3 або 4, пацієнтам, у яких спостер&= #1110;гаються серйозні зміни в аналізах функції печінки, та пацієнтам, які мають інші ознаки = 110; с&= #1080;мптоми печінкової недостатноl= 9;ті.

Б&= #1077;зпек = 91; заст = 86;сування препарату = паці= 08;нтам з рівнем АЛТ або АСТ, що у > 2,5 раза перевищує в = 77;рхню межу норми (ВМН), або з рівнем, що пере = 74;ищує ВМН > 5 разів з= 072; наявності метастаз у печінку, не встановленl= 6;.

Панкреатит.=

У пацієнтів із різними солідними пухлинами, щ= 086; приймали сунітиніб, спостерігаl= 3;и підвищення активності ліпази та амілази в си= 088;оватці крові. Підвищення активності ліпази було тимчасовим та зазвичай не супровод = 78;увалося симптомами панкреатитm= 1; у осіб з різними солідними пухлинами (див. розділ «Побічні реакції»).

Повідомлял&= #1080; про серйозн= 10; явища з боку підшлунковl= 6;ї залози, деяк= 110; з них призводили = 76;о летального наслідку. За наявності симптомів панкреатитm= 1; пацієнтам слід відмін = 80;ти сунітиніб і розпочати відповідну підтримуваl= 3;ьну терапію.

Серцево-суд= инні захворюванl= 5;я.=

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>П = 86;відомлялос&#= 1103; про випадки серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;, включаючи серцеву недостатніl= 9;ть, кардіоміопk= 2;тію, ішемію міокарда та інфаркт міокарда, деякі з яких були леталь = 85;ими.

Із загальної когорти вивчення безпеки у 3 % пацієнтів спостерігаl= 3;ася серцева недостатніl= 9;ть; у 71 = % пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю повідомлялl= 6;ся про видужання. Летальна серцева недостатніl= 9;ть спостерігаl= 3;ась у < 1 % пацієнті&#= 1074;.

У дослідженнo= 0; ад’ювантноo= 1; терапії НКК = 091; 11 пацієнтів спостерігаl= 3;ося зниження фракції викиду ступеня 2 (фракція викиду лівого шлун = 86;чка (ФВЛШ) становить 40–50= %, зниження на 10–19 % порівнянl= 6; з початкови = 84; рівнем). У жодного з пацієнтів н = 77; спостерігаl= 3;ося зниження фракції викиду ступеня 3–4. Фракції вик = 80;ду у трьох з цих одинадцяти паці= 08;нтів не повернулисn= 3; до ≥ 50 % або до п = 86;чаткового р&= #1110;вня на момент останнього вимірюваннn= 3;. У жодного пацієнта, який отримував суніт = 80;ніб, не було діагностовk= 2;но застійної серцевої недостатноl= 9;ті (З&= #1057;Н).

П&= #1072;цієнти, в яких протягом 12 місяців до застосуванl= 5;я су&= #1085;ітинібу спос = 90;ерігалися серцеві захворюванl= 5;я, такі як інфаркт міокарда (включаючи серйозну/не = 89;табільну стенокардіn= 2;), шунтування коронарних/ = 87;ериферични&#= 1093; артерій, симптоматиm= 5;на ЗСН, гостре порушення мозкового кровообігу або транзиторнl= 0;й ішемічний напад або тромбоембоl= 3;ія легеневої артерії, бул= 080; виключені з клінічних досліджень суніт = 80;нібу. Паці&= #1108;нти, яким застосовувk= 2;ли антрацикліl= 5; або променеву терапію серця в анамнезі, та= 082;ож були виключені з деяких досліджень. Невідомо, чи можуть пацієнти з цими супутн= 10;ми захворюванl= 5;ями зазнавати підвищеногl= 6; ризику розвитку дисфункції лівого шлун = 86;чка.

Необхідно розглянути можливість моніторингm= 1; ФВЛШ на початку лікування т = 72; періодично надалі за клінічними показаннямl= 0;. Рете = 83;ьно стежити за наявністю у пацієнтів клінічних ознак та симптомів ЗСН. Слід при&#= 1087;инити застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Сунітиніб-М= ілі пацієнтам, у яких спостерігаn= 2;ться клінічні прояви ЗСН. Н = 77;обхідно перервати застосуванl= 5;я препарату і/або зменши= 090;и дозу пацієнтам без клінічних ознак ЗСН, у яких фракці= 03; викиду більше ніж на 20 %, але менше ніж на 50 % нижча від початков&= #1086;го рівня або нижча нижнь = 86;ї межі норми, якщо вихідне значення фракції вик = 80;ду не отримано.

Подовження інтервалу = QT т= 072; пароксизмаl= 3;ьна шлуночкова тахікардія типу «пірует».

Сунітиніб-М= ілі може викликати дозозалежнk= 7; подовження інтервалу QT, що може призвести д = 86; підвищення ризику шлун = 86;чкових аритмій, включаючи пароксизмаl= 3;ьну шлуночкову тахікардію типу «піруе = 90;». Пароксизмаl= 3;ьна шлуночкова тахікардія = 90;ипу «пірует» спостерігаl= 3;ась у < 0,1 % пацієнті= в.

Слід контролюваm= 0;и стан пацієнтів, у яких підвищ = 77;ний ризик подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів і = 79; наявністю в анамнезі подовження інтервалу QT, пацієнтів, які приймають антиаритміm= 5;ні препарати, або пацієнтів і = 79; відповідноn= 2; попередньоn= 2; серцевою недостатніl= 9;тю, брадикардіn= 8;ю або порушеннямl= 0; електролітl= 5;ого балансу. Слі= 076; розглянути можливість періодичноk= 5;о контролю електрокарk= 6;іограм і електролі = 90;ів (наприклад, магній, калій) протя= 075;ом лікування сунітинібоl= 4;. Частіше кон = 90;ролювати інтервал QT при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і сунітинібу із сильними інгібітораl= 4;и CYP3A4 або препаратамl= 0;, які мають відомий ефект подов = 78;ення інтервалу QT. Розглянути можливість зменшення дози лікарсь = 82;ого засобу Сунітиніб-М= 10;лі (див. розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» і «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»).

Артеріальн&= #1072; гіпертензіn= 3;.=

Із загальної когорти вивчення безпеки у 29% па= ;цієнтів спостерігаl= 3;ась артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;. У 7 % пацієнтів спостерігаl= 3;ася гіпертензіn= 3; ступеня 3, а у 0,2 % — гіпертензіn= 3; ступеня 4.

Слід контролю&= #1074;ати артеріальнl= 0;й тиск на початку лікування та н = 72;далі з&= #1072; клінічними показаннямl= 0;. У разі необхідносm= 0;і ро&= #1079;почати та/або скоригуватl= 0; антигіпертk= 7;нзивну терапію. У р = 72;зі гіпертензіo= 1; р = 77;комендуєть&#= 1089;я призупинитl= 0; застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Сунітиніб-М= ілі, доки гіпертензіn= 3; не буде конт= 088;ольовано= 02;.

Гіперчутли&= #1074;ість / ангіоневроm= 0;ичний набряк.

Якщо у результаті підвищеної чутливості = 74;иникає ангіоневроm= 0;ичний набряк, лікування сунітинібоl= 4; потрібно перервати і надати пацієнту стандартну медичну допомогу (див. розділ «Побічні реакції»).

Судомні напади.

У клінічних дослідженнn= 3;х сунітинібу та в період післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я були отримані повідомленl= 5;я про судомні = 085;апади. Пацієнти, як= 110; мають судомні напади і симптоми синдрому зворотної задньої лей = 82;оенцефалоп&#= 1072;тії, такі як артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;, головний бі = 83;ь, зниження активності, порушення функції мислення, втрата зору, включаючи коркову слі = 87;оту, потребують контролю та медичної те = 88;апії, включаючи і контроль за гіпертензіn= 8;ю. Рекомендуєm= 0;ься тимчасове припинення застосуванl= 5;я сунітинібу; після купір = 91;вання нападу, за рішенням лікаря, лікування сунітинібоl= 4; можна поновити (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»).

Геморагічн&= #1110; прояви та перфорація внутрішніх органів.

Геморагічн&= #1110; прояви, деяк= 110; з яких були летальними, включали кровотечі ШКТ, дихальних ш = 83;яхів, пухлин, сечовивіднl= 0;х шляхів та мо= 079;кові крововиливl= 0;. Із загально= 11; когорти вив = 95;ення безпеки у 30% пацієнтів спостерігаl= 3;ися геморагічнo= 0; прояви, включаючи прояви ступ = 77;ня 3 або 4 у 4,2 % пацієнтів. Найчастішоn= 2; геморагічнl= 6;ю побічною реакцією була носова кровотеча, а шлунково-ки = 96;кові кровотечі були найпоширенo= 0;шим проявом ступеня ≥ 3.

У пацієнтів, які отримували сунітиніб, спостерігаl= 3;ися кровотечі, пов’язані з пухлиною. Ці події можут= 00; виникати раптово, а у <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>р = 72;зі наявності леге = 85;евих пухлин можуть проявлятисn= 3; як тяжке і небезпечне для життя кров&= #1086;харкання або легеневий крововилив. = 059; клінічних випробуванl= 5;ях спостерігаl= 3;ись легеневі кров = 86;течі, деякі з них = були летальними; вони спостеl= 8;ігались у пацієнтів, які отримували суніт = 80;ніб при метастатичl= 5;і = 81; НКК, ГІСП і метастатичl= 5;ому ракові легенів. Сун= 110;тиніб-Мілі не затвердженl= 0;й для застосу = 74;ання пацієнтам із раком легенів.

У пацієнтів і = 79; інтраабдомo= 0;нальними злоякіснимl= 0; утвореннямl= 0;, які отримували суніт = 80;ніб, було зареєстровk= 2;но серйозні, ін= 086;ді летальні шлунково-ки = 96;кові ускладненнn= 3;, включаючи шлунково-ки = 96;кову перфорацію.

Слід включити серію клінічних аналізів кр = 86;ві та фізикальниm= 3; оглядів в клінічну оцінку випадків кровотечі.

Синдром лізису пухлини (СЛП).<= /span>

Випадки СЛП, іноді летальні, спостерігаl= 3;ися у клінічних випробуванl= 5;ях та під час пі&#= 1089;ляреєстрац= ійного застосуванl= 5;я, переважно в пацієнтів і = 79; НКК або ГІСП. <= /span>Зага = 83;ом ризик СЛП існує для пацієнтів, які мають високе пухлинне навантаженl= 5;я до початку лікування. Слід контролюваm= 0;и стан таких пацієнтів щ = 86;до СЛП і проводити= в= 10;дповідне л&= #1110;кування.

Аневризми та артеріальнk= 2; диссекція.=

Застосуван&= #1085;я інгібіторіk= 4; шляху судинного ендотеліалn= 0;ного фактора росту паціє = 85;там з гіпертонієn= 2; або без неї може сприят = 80; формуванню аневризм та/або артериальнl= 0;х дисекцій. Пере = 76; початком прийому сунітинібу слід ретель = 85;о розглянути<= /span> цей ризик у пацієнтів з такими факторами р = 80;зику, як гіпертонія або аневризма в анамнезі.=

Тромботичн&= #1072; мікроангіоl= 7;атія.

Тромботичн&= #1072; мікроангіоl= 7;атія (ТМА), включаю&= #1095;и тромботичнm= 1; тромбоцитоl= 7;енічну пурпуру та гемолітичнl= 0;й уремічний синдром, що і&#= 1085;оді призводила до ниркової недостатноl= 9;ті або летального наслідку, спостерігаl= 3;ася в клінічних дослідженнn= 3;х та в постреє= 089;траційний період застосуванl= 5;я сунітинібу як монотерапіo= 1; та у комбінації = 79; бевацизумаk= 3;ом. Сунітиніб-М= 10;лі не схвалени = 81; для застосу = 74;ання в комбінаці= 11; з бевацизумаk= 3;ом. Слід припинити застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Суні&= #1090;иніб-Мілі пацієнтам, у яких розвинуласn= 3; ТМА. Спостерігаl= 3;ося зникнення ефектів ТМА після припи = 85;ення застосуванl= 5;я сунітинібу.

Протеїнурі&= #1103;.=

Спостеріга&= #1083;ася протеїнуріn= 3; та нефротич = 85;ий синдром. Деяк= 10; із цих випадків призводили до ниркової недостатноl= 9;ті та летальни = 93; наслідків. Слід спостерігаm= 0;и за станом паці= 08;нтів щодо розвитк&= #1091; або погіршення протеїнуріo= 1;. Слід проводити вихідний і періодичниl= 1; аналіз сечі під час лікування з подальшим вимірюваннn= 3;м рівня білка = 074; добовій сеч= 10; відповідно до клінічни = 93; показань. Слід перервати застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Сунітиніб-М= ілі і зменшити дозу при дося = 75;ненні рівн= 103; білка в добовій сеч= 10; 3 г або більше= ;. Слід припинити застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Сунітиніб-М= 10;лі пацієнтам із нефротичниl= 4; синдромом або повторними = 77;пізодами рівня білка = 074; добовій сечі 3 <= /span>г або більше, незважаючи на зниження дози. Безпек = 72; продовженнn= 3; терапії суніт = 80;нібо = 84; для<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> пацієнтів і = 79; помірною та т= 03;жкою протеїнуріn= 8;ю не оцінюваласn= 3;.

Ш&= #1082;ірна токсичністn= 0;.

Були повідомленl= 5;я про серйозн= 10; шкірні побі = 95;ні реакції, включаючи мультиформl= 5;у еритему (МЕ), синдром Стівенса—Дk= 8;онсона (ССД) та токсичний епідермальl= 5;ий некроліз (ТЕН), деякі з них були летальними. = 059; разі появи с= 080;мптомів МЕ, ССД або ТЕН застосуванl= 5;я сунітинібу слід припинити. Некротичниl= 1; фасциїт, у тому числі летальні випадки, був зареєстровk= 2;ний у пацієнтів, які отримували суніт = 80;ніб, включаючи ділянку промежини т = 72; формування фістул. Слід припинити застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Сунітиніб-М= ілі пацієнтам, у яки&= #1093; розвиваєтьl= 9;я некротичниl= 1; фасциїт.

Синдром оборотної задньої лейкоенцефk= 2;лопатії.

Повідомлял&= #1086;сь про випадки синдрому оборотної задньої лейкоенцефk= 2;лопатії у < 1 % пацієнті&#= 1074;, деякі з яких були летальними. = 059; пацієнтів може спостерігаm= 0;ись гіпертонія, головний біль, зниження активності, порушення мислення та втрата зору, включаючи коркову сліпоту. Для підтверджеl= 5;ня діагнозу не = 86;бхідне проведення магнітно-ре = 79;онансної томографії. Необхідно призупинитl= 0; застосуванl= 5;я лікарськог = 86; засобу Суні&= #1090;иніб-Мілі до купіруваннn= 3; стану. Безпе= 082;а повторного застосуванl= 5;я сунітинібу = 87;ацієнтам з синдромом оборотної з = 72;дньої лейкоенцефk= 2;лопатії невідома.=

Дисфункція щитовидної залози.

Випадки гіпертиреоk= 9;у, інколи з подальшим г= 10;потиреозом, були зареєстровk= 2;ні в клінічних випробуванl= 5;ях і після реєстрації сунітинібу.

Слід контролюваm= 0;и функцію щитовидної залози на початку лікування, періодично під час лікування т = 72; за клінічними показаннямl= 0;. Необхідно ретельно стежити за станом усіх пацієнтів н = 72; наявність симптомів дисфункції щитовидної залози, включаючи гіпотиреоз, гіпертиреоk= 9; і тиреоїдит, протягом лікування лікарським засобом Сунітиніб-М= 10;лі. У разі необхідносm= 0;і розпочинатl= 0; та/або коригувати терапію при дисфункції щитовидної залози.

Гіпоглікем&= #1110;я.

С&= #1091;нітиніб-Міl= 3;і може викликати симптоматиm= 5;ну гіпоглікемo= 0;ю, яка може призвести д = 86; втрати свідомості або вимагат = 80; госпіталізk= 2;ції. Гіпоглікемo= 0;я виникала у клінічних д = 86;слідженнях у 2 % пацієнтів, які отримували суніт = 80;ніб для лікування поширених НКК і ГІСП, і приблизно у 10 % пацієнтів, які отримували суніт = 80;ніб для лікування НППЗ. У разі отри= 084;а = 85;ня су&= #1085;ітинібу при НППЗ у всіх пацієнтів і = 79; гіпоглікемo= 0;єю аномалій у гомеостазі глюкози не спостерігаl= 3;ось. Зниження рівня глюкози в крові може бути більши = 84; у пацієнтів із цукровим діаб = 77;том. Слід перевіряти рівень глюкози в крові на початку лікування, регу = 83;ярно під час ліку&= #1074;ання, за клінічними показаннямl= 0; і після припинення з = 72;стосування лікар&= #1089;ького засобу Сунітиніб-М= ілі. Пацієнам із цукровим діабетом слід оцінити н = 77;обхідність к&= #1086;ригуван = 85;я антидіабетl= 0;чно= 11; терапії для мінімізаціo= 1; ризику гіпоглікемo= 0;ї.

Остеонекро&= #1079; щелепи

Остеонекро&= #1079; щелепи (ОНЩ) спостерігаk= 4;ся у пацієнтів, які отримували сунітиніб. Одночасний вплив інших факторів ризику, таки= 093; як застосуванl= 5;я бісфосфонаm= 0;ів або стоматологo= 0;чні захворюванl= 5;я/ інвазивні стоматологo= 0;чні процедури, може збільшити ризик ОНЩ. Слід проводити огляд ротової порожнини перед початком лікування лікарським засобом Сунітиніб-М= 10;лі та періодично під час терапії. Пацієнтам н = 77;обхідно надати рекомендацo= 0;ї стосовно на = 83;ежної гігієни ротової порожнини. Призупинитl= 0;, якщо це можливо, лікування лікарським засобом Сунітиніб-М= 10;лі принаймні з = 72; 3 тижні до запланованl= 6;ї стоматологo= 0;чної операції аб = 86; інвазивних стоматологo= 0;чних процедур. Припинити лікування лікарським засобом Сунітиніб-М= 10;лі у разі розвитку ОН = 65; до його повного загоєння.

Погіршення загоєння ра = 85;.

У пацієнтів, які отримували лікування сунітинібоl= 4;, спостерігаl= 3;ось погіршення загоєння ра = 85; (див. розділ «Побічні реакції»). Пе&#= 1088;ед плановим хірургічниl= 4; втручанням слід принаймні з = 72; 3 тижні призупинитl= 0; терапію лікарським засобом Сунітиніб-М= 10;лі. Не слід застосовувk= 2;ти препарат принаймні протягом 2 тижнів післ= 03; великого хірургічноk= 5;о втручання т = 72; до адекватногl= 6; загоєння ра = 85;и. Безпека відн = 86;влення лікування сунітинібоl= 4; після усунення ус = 82;ладнень загоєння рани встановленk= 2; не була.

Ембріофета&= #1083;ьна токсичністn= 0;.

З огляду на результати досліджень на тваринах = 110; механізму дії, Сунітин= 110;б-Мілі може спричинити шкоду плоду = 087;ри застосуванl= 5;і вагітним жінка = 84;. Введення сунітинібу вагітним самицям щур= 10;в і кролів про= 090;ягом періоду органогенеk= 9;у призвело до = 090;ератогенно&= #1089;ті, приблизно в 5,5 та 0,3 раза відповідно біль = 96;о= 11; порівнняно = 79; такою при комб= 10;нованій с&= #1080;стемні = 81; експозиції [комбінован = 72; площа під кривою (AUC) сунітинібу та його активного метаболіту] = 091; пацієнтів, які застосо = 74;ували рекомендовk= 2;ну добову дозу (РДД) 50 мг.

С&= #1083;ід попередити вагітних жінок про потенційниl= 1; ризик для плода. Слід рекомендувk= 2;ти жінкам репродуктиk= 4;ного віку застосовувk= 2;ти ефективні засоби конт = 88;ацепції під час лікування л= 10;карським засобом Суні = 90;иніб-Мілі і протягом 4 тижнів післ= 03; останньої дози (див. розділ «Застосуваl= 5;ня у період вагітності та годуванн= 03; груддю»).

З = 72;стосування дітям.

Б&= #1077;зпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я лікарськог&= #1086; засобу Сунітиніб-М= 10;лі у дітей не встановленo= 0;.

З = 72;стосування пацієнтам літнього віку.

Із 825 = п = 72;цієнтів із ГІСП або метастатичl= 5;ою НКК, які отримували сунітиніб у клінічних дослідженнn= 3;х, вік 277 (34 %) становив ві = 76; 65 років. У дослідженнo= 0; НППЗ 22 пацієнтам (27 %), які отримували сунітиніб, було 65 років і більше. Жодних зага = 83;ьних відмінностk= 7;й у безпеці та ефективносm= 0;і між цими пацієнтами та пацієнтами молодшого віку не спостерігаl= 3;ося. Серед 158 паціє= нтів, яким було не менше 65 років, які отримув = 72;ли сунітиніб/п = 83;ацебо як ад’ювантну терапію НКК, 50 пацієнтів (16 %) були віком 65 років і стар= 096;і. Співвідношk= 7;ння ризиків для виживаностo= 0; без ознак захворюванl= 5;я становило 0,59 (95 % ДІ: 0,36, 0,95). Серед пацієнтів віком від 65 років, які отримували сунітиніб/п = 83;ацебо як ад’ювантну терапію НКК, у 50 пацієнтів = (16 %) групи сунітинібу = 89;постерігал&#= 1072;ся побічна реакція 3–4 ступеня у порівнянні = 79; 15 пацієнтами (= 5 %) у групі плацебо.

Печінкова недостатніl= 9;ть.=

При застосуванl= 5;і лікарськогl= 6; засобу Суні = 90;иніб-Мілі пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки класу A або B за класифікацo= 0;єю Чайлда – П’ю не потрібне = 082;оригування початкової дози. При застосуванl= 5;і препарату Сунітиніб-М= 10;лі пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки легкого або помірного ступеня тяжкості (класу A або B за класифікацo= 0;єю Чайлда – П’ю) коригуваннn= 3; дози не потрібне. Застосуванl= 5;я сунітинібу хворим із тяжким (клас C за класифікацo= 0;єю Чайлда – П’ю) порушенням = 92;ункції печінки не досліджуваl= 3;ось.

Ниркова недостатніl= 9;ть.=

При застосуванl= 5;і лікарськогl= 6; засобу Суні = 90;иніб-Мілі пацієнтам без діалізу із легким (CLcr 50–80 мл/хв), помірним (CLcr 30–< 50 мл/хв) або тяжким (CLcr < 30 мл/хв) порушенням функції нирок не потрібне коригуваннn= 3; дози (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»). Пацієнтам і = 79; ТСНН, які перебуваютn= 0; на гемодіалізo= 0;, корекція початкової дози не потрібна. Проте, порівняно і = 79; пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок, експозиція сунітинібу = 91; пацієнтів і = 79; ТСНН при гем= 086;діалізі на 47 % нижча. Тому наступні дози можуть бути поступово з = 73;ільшені до 2 разів із урахуванняl= 4; безпеки та переносимоl= 9;ті.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (= 23 мг) натрію в 1 капсулі, тобто практично вільний від натрію.

Застосува&= #1085;ня у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

В = 72;гітність.

Огляд інформації стосовно ризиків.

З огляду на результати досліджень репродуктиk= 4;ної функції на тваринах і механізму д= 10;ї Сунітиніб-М= 10;лі може спричинити шкоду плоду при застосуванl= 5;і вагітним жінкам (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»). Не існує жод= 085;их даних щодо вагітних жінок для інформуванl= 5;я про ризик, пов’язаний із лікарським = 79;асобом. У дослідженнo= 0; розвитку та репродуктиk= 4;ної токсичностo= 0; на тваринах пероральне застосуванl= 5;я сунітинібу = 91; вагітних са = 84;иць щурів та кролів протягом органогенеk= 9;у призвело до тератогеннl= 0;х ефектів (емб= 088;іональних, черепно-лиц= 00;ових і скелетних вад розвитку), які були від= 087;овідно у 5,5 і 0,3 раза більшими в порівнянні = 79; такими при комбінованo= 0;й AUC (комбінован = 72; системна експозиція сунітинібу плюс його активного метаболіту) = 091; пацієнтів, які отримували рекомендовk= 2;ну добову дозу 50 мг. Слід попередити жінок репродуктиk= 4;ного віку про потенційниl= 1; ризик для плода.

О&= #1095;ікуваний фоновий ризик виникнення основних вроджених вад і викидн= 103; для зазначе = 85;их груп невідомий. Усі вагітності мають фонов = 80;й ризик появи вроджених вад розвитк = 91;, викидня або інших несприятлиk= 4;их наслідків. У загальній популяції США прогнозоваl= 5;ий фоновий ризик основних вроджених вад і викиднів пр = 80; клінічно визнаній вагітності становить 2–4 % та 15–20 % відповідно.

Г = 86;дування груддю.

Немає інформації про наявність сунітинібу та його метаболітіk= 4; у грудному молоці люди = 85;и. Сунітиніб т = 72; його метаболіти виділялися = 74; молоко щурі = 74; у концентрацo= 0;ях, до 12 = р = 72;зів вищих, ніж у плазмі кров= 10;. Через потенційну можливість серйозних п = 86;бічних реакцій у грудних дітей жінці, яка годує груддю, рекомендовk= 2;но не годувати = 075;руддю під час лікування лікарським засобом Сунітиніб-М= 10;лі і щонайменш = 77; протягом 4 ти&#= 1078;нів після прийому останньої дози.

Чоловіки і жінки репродуктиk= 4;ного віку.

Сунітиніб-М= ілі може спричинити шкоду плоду при застосуванl= 5;і вагітним жінкам (див. р&= #1086;зділ «Вагітністn= 0;»).

Тестування під час вагітності

Пе&= #1088;ед початком лікування л= 10;карським засобом Сунітиніб-М= 10;лі необхідно п= ерев= 10;рити жінок репродуктиk= 4;ного віку на наявність вагітності.

Контрацепц&= #1110;я

Жінки. Слід порадити жінкам репродуктиk= 4;ного віку використовm= 1;вати ефективну контрацепцo= 0;ю під час лікування лікарським засобом Сун= 10;тиніб-Мілі і принаймні протягом 4 тижнів післ= 03; прийому останньої дози.

Чоловіки. З огляду на результати досліджень репродуктиk= 4;ної функції на тваринах слід поради = 90;и пацієнтам чоловічої статі та їх партнеркам репродуктиk= 4;ного віку застосовувk= 2;ти ефективну контрацепцo= 0;ю під час лікування лікарським засобом Сунітиніб-М= 10;лі і протягом 7 тижнів післ= 03; останньої дози.

Безпліддя<= /u>

З огляду на результати досліджень репродуктиk= 4;ної функції на тваринах сунітиніб м = 86;же погіршуватl= 0; фертильнісm= 0;ь чоловіків і жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Сунітиніб-М= ілі має незначний вплив на здатність керувати транспортнl= 0;ми засобами аб = 86; працювати з = 110;ншими механізмамl= 0;. Пацієнтів слід попере = 76;ити про можливе виникнення реакції зап = 72;морочення під час лікування сунітинібоl= 4;.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Реко = 84;ендована доза при ГІС= 055; та прогресm= 1;ючій Н&= #1050;К.

Рекомендов&= #1072;на доза лікарськогl= 6; засобу Суні = 90;иніб-Мілі при ГІСП та прогресуючo= 0;й НКК становить 50 мг перорально один раз на добу за графіком 4 тижні лікування з подальшою п = 77;рервою в 2 тижні (графік 4/2) до прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я або виникне = 85;ня неприйнятнl= 6;ї токсичностo= 0;. Сунітиніб-М= 10;лі можна приймати незалежно в= 10;д прийому їжі.

Р&= #1077;комендован= ;а доза при ад’ювантній терапії НКК.

Р&= #1077;комендован= ;а доза лікарсn= 0;кого засобу Суні = 90;иніб-Мілі при ад’ювантній тера = 87;ії НКК становить 50 мг перорально один раз на добу за графіком 4 тижні лікування з подальшою п = 77;рервою в 2 тижні (графік 4/2) протягом дев’яти цик = 83;ів по 6 тижнів. Сунітиніб-М= 10;лі можна прийм = 72;ти незалежно від прийому їжі.

Р&= #1077;комендован= ;а доза при НПП= 047;.

Рекомендов&= #1072;на доза лікарськогl= 6; засобу Суні = 90;иніб-Мілі при НППЗ становить 37,5 мг перорально один раз на добу до прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я або виникне = 85;ня неприйнятнl= 6;ї токсичностo= 0;. Сунітиніб-М= 10;лі можна приймати незалежно від прийому їжі.

Модифікаці&= #1103; дози.

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>П = 77;реривання та/або модифікаціn= 3; дози зі збіл= 100;шенням або зменшенням на 12,5 мг залежно від індивідуалn= 0;ної безпеки та переносимоl= 9;ті. М&= #1072;ксимальна доза, що застосовувk= 2;лась у досліджен = 85;і НППЗ, становила 50 мг на добу. М= 10;німальна доза, що застосовувk= 2;лась у досліджен = 85;і ад’ювантноo= 1; терапії НКК, становила 37,5 мг на добу.

Силь&= #1085;і інгібітори CYP3A4

Виберіть альтернатиk= 4;ний супутній препарат з відсутнім або мінімальниl= 4; потенціалоl= 4; інгібуваннn= 3; ферментів. У разі якщо ун= 080;кнути одночасногl= 6; застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Сунітиніб-М= 10;лі із сильним інгібітороl= 4; CYP3A4 не вдається, слід розглянути можливість = 79;ниження дози лікарськогl= 6; засобу Сунітиніб-М= 10;лі до мінімальноo= 1; (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»): 37= ,5 мг перорально один раз на добу за графіком 4 тижні лікування з подальшою перервою в 2 тижні (графі= 082; 4/2) при ГІСП і НКК або 25 мг перорально один раз на добу при НППЗ.

Силь&= #1085;і індуктори = CYP3A4

Виберіть альтернатиk= 4;ний супутній препарат з відсутнім або мінімальниl= 4; потенціалоl= 4; індукуваннn= 3; ферментів. У разі якщо ун= 080;кнути одночасногl= 6; застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Сунітиніб-М= 10;лі із сильним індуктором CYP3A4 не вдається, слід розглянути можливість = 87;ідвищення дози препарату Сунітиніб-М= 10;лі до максимальнl= 6;ї: 87,5 мг перорально один раз на добу за графіком 4 тижні лікування з подальшою перервою в 2 тижні (графі= 082; 4/2) при ГІСП і Н = 50;К або 62,5 мг один раз на добу при НППЗ. Якщо доза збільшена, слід уважно стежити щод = 86; появи ознак побічних реакцій (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам із ТСНН, які перебуваютn= 0; на гемодіал= 10;зі, корекція початкової дози не потр= 110;бна. Однак, зважаючи на зменшену експозицію препарату у пацієнтів і = 79; ТСНН, порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок, наступні дози можуть бути поступово збільшені н = 77; більше ніж у 2 рази на основі дани = 93; з безпеки та переносимоl= 9;ті (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Діти.

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я сунітинібу дітям не встановленo= 0;.

Пере = 76;озування.

Л= 10;кування передозуваl= 5;ня лікарським засобом Сунітиніб-М= 10;лі повинно складатися = 10;з загальних підтримуючl= 0;х заходів. Специфічниl= 1; антидот для передозуваl= 5;ня лікарським засобом Сунітиніб-М= 10;лі відсутній. Якщо існуют= 00; показання, виведення препарату, я= 082;ий не абсорбувавl= 9;я, повинно бут = 80; досягнуто шляхом блювання аб = 86; промивання шлунку. Були повідомленl= 5;я про випадкове передозуваl= 5;ня; ці випадки були пов’язані з побічними реакціями відповідно до відомого профілю безпеки сунітинібу або ж без побічних реакцій. У доклінічниm= 3; дослідженнn= 3;х смертність спостерігаl= 3;ася вже при введенні 5 добових доз 500 мг/кг (3000 мг/м2) у щ= ;урів. При цій дозі ознаки токсичностo= 0; включали порушення координаціo= 1; м’язів, трем= 090;іння голови, гіпоактивнo= 0;сть, виділення з = 086;чей, пілоерекціn= 2; та шлунково-ки = 96;кові розлади. Смертність = 10; аналогічні ознаки токс = 80;чності спостерігаl= 3;ися при менших дозах при введенні протягом більш тривалого т = 77;рміну.

=

Побічні реакції.

Найбільш значущі серйозні побічні реакції (у тому числі з летальним наслідком), пов’язані і = 79; застосуванl= 5;ям сунітинібу, = 212; це ниркова недостатніl= 9;ть, серцева недостатніl= 9;ть, емболія легеневої артерії, перфорація кишкового тракту та кр= 086;вовиливи (наприклад, шлунково-ки = 96;кова кровотеча, крововиливl= 0; в дихальних шляхах, з пухлини, в сечовивіднl= 0;х шляхах або в мозок). До найбільш поширених побічних реакцій будь-якого ступеня (що відзначалиl= 9;я у ході досліджень за участю пацієнтів з нирковокліm= 0;инною карциномою, гастроінтеl= 9;тинальними стромальниl= 4;и пухлинами т = 72; прогресуючl= 0;ми нейроендокl= 8;инними пухлинами підшлунковl= 6;ї залози) нале= 078;ать: зниження апетиту, зміни сприйняття смаку, артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;, стомлюваніl= 9;ть, розлади з боку травного тракту (тобт= 086; діарея, нудота, стоматит, диспепсія т = 72; блювання), знебарвленl= 5;я шкіри та синдром дол = 86;нно-підошов&= #1085;ої еритродизеl= 9;тезії. Протягом подальшого лікування інтенсивніl= 9;ть цих симптомів може знижуватисn= 0;. Під час ліку= 074;ання може розвинутисn= 0; гіпотиреоз. До поширени = 93; побічних реакцій на лікарський засіб належать розлади з боку систем = 80; крові (наприклад, нейтропеніn= 3;, тромбоцитоl= 7;енія та анемія).

Відомо про явища з летальним наслідком, я= 082;і були розцінені я = 82; можливо пов’язані і = 79; сунітинібоl= 4;, а саме: поліорганнk= 2; недостатніl= 9;ть, дисеміноваl= 5;е внутрішньоl= 9;удинне згортання крові, перитонеалn= 0;на кровотеча, н= 077;достатніст&= #1100; наднирковиm= 3; залоз, пневмотораl= 2;с, шок та раптова смерть.

Нижче наведено перелік побічних реакцій, роз= 074;иток яких спостерігаk= 4;ся у пацієнтів = 110;з гастроінтеl= 9;тинальними стромальниl= 4;и пухлинами, метастатичl= 5;ими нирковокліm= 0;инними карциномамl= 0; та прогресуючl= 0;ми нейроендокl= 8;инними пухлинами підшлунковl= 6;ї залози. Інформацію про ці побічні реакції бул = 86; взято з об’єднаних даних щодо 7115 пацієнтів. Побічні реакції подано за системами о = 88;ганів, частотою та ступенем тяжкості (зг= 110;дно з критеріям = 80; NCI-CTCAE). Перелік також включає поб= 10;чні реакції, які спостерігаl= 3;ися в рамках клінічних д = 86;сліджень у післяреєстl= 8;аційний період. У меж&#= 1072;х кожної груп = 80; частоти побічні реакції наведено у порядку зниження серйозностo= 0;. Частота визначаєтьl= 9;я як: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ³ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ³ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ³ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо (неможливо встановити за наявною інформацієn= 2;).

Побічні реакції, зареєстровk= 2;ні в ході кліні= 095;них досліджень

Інфекції та інвазії

Часто: віру&= #1089;ні інфекції^a, респіраторl= 5;і інфекційні захворюванl= 5;я^b^{,*,
абсцес^с,*,
грибкові
інфекції^d,
інфекції
сечовивіднl=
0;х
шляхів,
інфекції шк=
10;ри^e
(та флегмона),
сепсис^f^,*}

Нечасто: н = 77;кротичний фасциїт*, бактеріальl= 5;і інфекції^g

З боку системи крові та лімфатичноo= 1; системи

Дуже часто: н = 77;йтропенія, тромбоцитоl= 7;енія, анемія, лейк= 086;пенія

Часто: лімф&= #1086;пенія

Нечасто: п = 72;нцитопенія

Рідко: тром&= #1073;отична мікроангіоl= 7;атія^h^,*

З боку імунної системи

Нечасто: гіпе&= #1088;чутливість= ;

Рідко: ангі&= #1086;невротични= ;й набряк

З боку ендокринноo= 1; системи

Дуже часто= : гіпотиреоз

Нечасто: гіпе&= #1088;тиреоз

Рідко: тире&= #1086;їдит

З боку метаболізмm= 1; та харчування

Дуже часто= : зниж&= #1077;ння апетитуⁱ

Часто: дегі&= #1076;ратація, гіпо&= #1075;лікемія

Рідко: синд&= #1088;ом лізису пухлини*

З боку психіки

Дуже часто= : безс&= #1086;ння

Часто: депр&= #1077;сія

З боку нервової системи

Дуже часто= : запа&= #1084;орочення, головний біль, порушення с = 87;рийняття смаку^j

Часто: пери&= #1092;ерична невропатія, парестезія, гіпестезія, гіперестезo= 0;я

Н&= #1077;часто: внутрішньо&= #1095;ерепний крововилив*, інсульт*, тра&#= 1085;зиторна ішемічна атака

Рідко: синд&= #1088;ом оборотної задньої енцефалопаm= 0;ії*

З боку органів зор = 91;

Часто: періорбітаl= 3;ьний набряк, набряк пові = 82;, посилена сльозотеча

З боку серця= ;

Часто: ішемія міокарда^k^{,*,
зниження
фракції
викиду^l}

Нечасто: з = 72;стійна серцева недостатніl= 9;ть, інфаркт міо = 82;арда^m^{,*,
серцева
недостатніl=
9;ть*,
кардіоміопk=
2;тія*,
перикардіаl=
3;ьний
випіт,
подовження
інтервалу QT на
електрокарk=
6;іограмі}

Рідко: недо&= #1089;татність лівого шлуночка*, шлуночкова тахікардія типу «пірует»

З боку с = 91;динної системи

Дуже часто= : арте&= #1088;іальна гіпертензіn= 3;

Часто: тром&= #1073;оз глибоких ве = 85;, припливи, гіперемія

Н&= #1077;часто: кровотеча з пухлини*

Невідомо: аневризми т = 72; артеріальнk= 2; дисекція*

З боку органів грудної клітки та середостінl= 5;я

Дуже часто= : задишка, носова кровотеча, кашель

Часто: ембо&= #1083;ія легеневої артерії*, плевральниl= 1; випіт*, гемоптизис, задишка при фізичному н = 72;вантаженні, біль у роті та горліⁿ (а також у горл= 110; та гортані), закладенісm= 0;ь носа, сухіст= 100; слизової носа

Н&= #1077;часто: легенева кровотеча*, дихальна недостатніl= 9;ть*

З боку травного тракту

Дуже часто= : стоматит^o, біль у живот= 110;^p, блювання, діарея, диспепсія, нудота, запо= 088;

Часто: гаст&= #1088;оезофагеал= ;ьна рефлюксна хвороба, дис= 092;агія, шлунково-ки = 96;кова кровотеча*, езофагіт*, здуття живота, дискомфорт = 91; животі, рект= 072;льна геморагія, кровотеча з ясен, виразк= 080; у роті, прокталгія, хейліт, геморой, гло= 089;одинія, біль у роті, сухість у роті, метеор= 080;зм, дискомфорт = 91; роті, відрижка

Н&= #1077;часто: шлунково-ки= шкова (та кишкова) перфорація^q,*, панкреатит, анальна нориця, колі= 090;^r

З боку печінки та жовчовивідl= 5;их шляхів

Н&= #1077;часто: печінкова недостатніl= 9;ть*, холецистит^s,* порушення функції печінки

Рідко: гепа&= #1090;ит
З боку шкіри та підшкірних тканин

Дуже часто: зміна кольору шкіри^t, синдром долонно-під = 86;шовної еритродизеl= 9;тезії, висипання^=
u, зміна кольору волосся, сухість шкіри

Часто: луще&= #1085;ня шкіри, шкірн= 110; реакції^v, екзема, пухирі, еритема, алопеція, акне, свербі= 078;, гіперпігмеl= 5;тація шкіри, ураження шк= 10;ри, гіперкератl= 6;з, дерматит, ураження нігтів^w

Рідко: муль&= #1090;иформна еритема*, синдром Стівенса — Д= 078;онсона*, гангренознk= 2; піодермія, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз*

З боку кістково-м’= 03;зової системи та сполучних тканин

Дуже часто: біль у кінцівках, артралгія, біль у спині

Часто: кіст&= #1082;ово-м’язовl= 0;й біль, м’язов= 110; спазми, міал= 075;ія, слабкість у м’язах

Нечасто: о = 89;теонекроз щелепи, нориця*

Рідко: рабд&= #1086;міоліз*, міопатія

З боку н = 80;рок та сечовивіднl= 0;х шляхів

Часто: нирк&= #1086;ва недостатніl= 9;ть*, гостра ниркова нед = 86;статність*, хроматурія, протеїнуріn= 3;

Нечасто: к = 88;овотеча із сечовивіднl= 0;х шляхів

Рідко: нефр&= #1086;тичний синдром

Загальні розлади та розлади у місці введе = 85;ня препарату<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Дуже часто: запалення слизової оболонки, підвищена в = 90;омлюваніст&#= 1100;^x (та загальна слабкість), набряк^y (набряк обличчя, набряк та периферичнl= 0;й набряк), гарячка

Часто: біль у грудній клітці, біль, грипоподібl= 5;е захворюванl= 5;я, озноб

Нечасто: п = 86;рушення загоєння

Лабораторн&= #1110; дослідженнn= 3;

Часто: зниж&= #1077;ння маси тіла, зниження кількості л = 77;йкоцитів, підвищення рівня ліпаз = 80;, зниження кі = 83;ькості тромбоцитіk= 4;, зниження рівня гемог = 83;обіну, підвищення рівня амілази^z, підвищення рівня аспартатамo= 0;нотрансфер= 072;зи, підвищення рівня аланінамінl= 6;трансфераз= 080;, підвищення рівня креатиніну = 74; крові, підвищення артеріальнl= 6;го тиску, підви= 097;ення рівня сечової кислоти крові

Нечасто: п= 10;двищення рівня креатинфосm= 2;окінази в крові, підвищення рівня тиреотропнl= 6;го гормону в крові

________= _____________________________________________________________________<= /o:p>

*Вклю&= #1095;аючи летальні випадки.

Поєд&= #1085;ано такі термін = 80;:

^аНазо&= #1092;арингіт та герпес ротової порожнини.

^b Бронхіт, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, пневмонія т = 72; інфекції дихальних шляхів.

^{c
Абсцес,
абсцес
кінцівок,
анальний
абсцес, абсц=
077;с
ясен, абсцес
печінки,
абсцес
підшлунковl=
6;ї
залози,
абсцес
промежини,
периректалn=
0;ний
абсцес,
ректальний
абсцес,
підшкірний
абсцес та
абсцес зуба.}

^d Кандидоз стравоходу = 10; кандидоз ротової пор = 86;жнини.

^е Целюліт та інфекції шкіри.

^f Сепсис і септичний шок.

^g Абсцес черевної порожнини, абдомінальl= 5;ий сепсис, дивертикулo= 0;т і остеомієліm= 0;.

^h Тромботичнk= 2; мікроангіоl= 7;атія, тромботичнk= 2; тромбоцитоl= 7;енічна пурпура та гемолітико- = 91;ремічний синдром.

ⁱ Зниження апетиту та анорексія.

^j Зміни відчуття смаку, втрат= 072; відчуття см = 72;ку та порушенн= 03; відчуття смаку.

^{k Гост&=
#1088;ий
коронарний
синдром,
стенокардіn=
3;, нестабільн&=
#1072;
стенокардіn=
3;,
оклюзія
коронарної
артерії та
ішемія
міокарда.}

^lЗмен&= #1096;ення/відхиl= 3;ення від норми фракції вик = 80;ду.

^m Гострий інфаркт міокарда, інфаркт міокарда та безсимптомl= 5;ий інфаркт міокарда.

ⁿ Біль у роті та гор&#= 1083;і, біль у горлі та гортані.

^o Стоматит і афтозний стоматит.

^p Біль у животі, біль у нижні= 093; та верхніх відділах живота.

^q Шлунково-ки = 96;кова перфорація та кишкова п= 077;рфорація.

^rКолі&= #1090; та ішемічни = 81;коліт

^s Холецистит та акалькульоk= 9;ний холецистит.

^t Жовтушністn= 0; шкіри, зміна кольору шкіри та пор= 091;шення пігментаціo= 1;.

^u= Псоріазопоk= 6;ібний дерматит, ексфоліатиk= 4;ний висип, висип, еритематозl= 5;ий висип, фолік= 091;лярний висип, генералізоk= 4;аний висип, макул= 103;рний висип, макулопапуl= 3;ьозний висип, папул= 100;озний висип і висипання з= 10; свербінням.

^v Шкірні реакції та захворюванl= 5;я шкіри.

^w Ураження нігтів і зміна кольору нігтів.

^x Втома й астенія.

^y Набряк обличчя, набряк та периферичнl= 0;й набряк.

^zПідв&= #1080;щення рівнів амілази.

Опис окремих побічних реакцій

Інфекції та інвазії. Були отримані по = 74;ідомлення про випадки серйозних інфекцій (на тлі нейтропеніo= 1; та без неї), у тому числі з летальним наслідком. Повідомлялl= 0; про випадки некротичноk= 5;о фасциїту, у тому числі очеревини, інколи з летальним наслідком (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Розлади системи крові та лімфатичноo= 1; системи. У дослідженнo= 0; фази 3 зниження абсолютногl= 6; числа нейтрофіліk= 4; ступенів тяжкості 3 і 4 спостерігаl= 3;и відповідно = 91; 10 % та 1,7 % пацієнтів із ГІСП, у 16 % та 1,6 % пацієнтів з НКК і у 13 % та 2,4 % пацієнтів з НППЗ. Зниження числа тромбоцитіk= 4; ступенів тяжкості 3 і 4 спостерігаl= 3;и відповідно = 91; 3,7 % і 0,4 % пацієнтів і = 79; ГІСП, у 8,2 % і 1,1% пацієнтів з мНКК та у 3,7 % і 1,2 % пацієнтів з НППЗ (див. роз&= #1076;іл «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Кровотечі виникали у 18 % пацієнтів і = 79; ГІСП, які отримували сунітиніб у дослідженнo= 0; фази 3, у порівнянні = 79; 17 % пацієнтів, які отримув = 72;ли плацебо. У 39 % пацієнтів, які отримували сунітиніб для лікування раніше не лікованої НКК, спостерігаl= 3;и кровотечі, у порівнянні = 79; 11% пацієнтів, які отримували інтерферон-^= 5; (ІФН-α). У 17 (4,5 %) пацієнтів, які отримували сунітиніб, у порівнянні = 79; 5 (1,7 %) пацієнтами, які отримув = 72;ли ІФН-α, спостерігаl= 3;и кровотечі 3 ступеня або вище. У 26 % пацієнтів з тих, хто отримував с = 91;нітиніб для лікування рефрактернl= 6;ї до цитокіну НКК, спостерігаl= 3;и кровотечі. Кровотечі, з= 072; винятком епістаксисm= 1;, виникали у 21,7 % = 087;ацієнтів з НППЗ, які отримували сунітиніб у дослідженнo= 0; фази 3, у порівнянні = 79; 9,85 % пацієнтів, які отримували плацебо (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

У клінічних дослідженнn= 3;х приблизно у 2 % пацієнтів з ГІСП спостерігаl= 3;и крововиливl= 0; з пухлини.

Розлади імунної системи. Повідомлялl= 0; про реакції гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі ангіоневроm= 0;ичний набряк (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

З боку ендокринноo= 1; системи. П = 86;відомляли про побічну реакцію у вигляді гіпотиреозm= 1; у 7 пацієнтів (4 %), які отримували сунітиніб, у 2 дослідженнn= 3;х рефрактернl= 6;ї до цитокіну НКК; у 61 пацієнта (16 %), які отримув = 72;ли сунітиніб, т= 072; 3 пацієнтів (< 1 %) в групі ІФН-α у досліджен = 85;і раніше не лікованої НКК.

Крім того, підвищення рівня тиреотропнl= 6;го гормону (ТТГ) було зареєстровk= 2;но у 4 пацієнтів = 79; рефрактернl= 6;ю до цитокіну НКК (2 %). У цілому, 7 % пацієнтів з НКК мали або клінічні, аб= 086; лабораторнo= 0; ознаки гіпотиреозm= 1;, що розвинувся під час лікування. Набутий гіп = 86;тиреоз спостерігаk= 4;ся у 6,2 % пацієнтіk= 4; з ГІСП, що отримували сунітиніб, у порівнянні = 79; 1 % в групі плацебо. У дослідженнo= 0; фази 3 НППЗ гіпотиреоз був зареєстровk= 2;ний у 6 пацієнтів (= 7,2 %), які отримували сунітиніб, і у 1 пацієнта (1,2 %), який отримував п = 83;ацебо.

У двох дослідженнn= 3;х серед пацієнток з раком молочної залози проводили проспективl= 5;ий моніторинг функції щитовидної залози; сунітиніб н = 77; схвалений для лікування р = 72;ку молочної залози. В 1 дослідженнo= 0; гіпотиреоз було зареєстровk= 2;но у 15 пацієнток (13,6 %), які отриму&= #1074;али сунітиніб, т= 072; у 3 (2,9 %) пацієнток, я= 082;і отримували стандартне лікування.

Збільшення рівнів ТТГ в крові було зареєстровk= 2;но у 1 (0,9 %) пацієнтки, щ= 086; отримувала сунітиніб, і не спостерігаl= 3;ося у пацієнток, що отримува = 83;и стандартне лікування. Н= 077; спостерігаk= 4;ся гіпертиреоk= 9; у пацієнток, що отримува = 83;и сунітиніб, і у 1 (1,0%) пацієнтки, щ= 086; отримувала стандартне лікування. В іншому досл= 10;дженні гіпотиреоз спостерігаk= 4;ся у 31 (13 %) пацієнт= 082;и, які отримували сунітиніб, і у 2 (0,8 %) пацієнто&= #1082;, що отримували капецитабіl= 5;. Збільшення ТТГ в крові було зареєстровk= 2;но у 12 (5 %) пацієнто&#= 1082;, які отримув = 72;ли сунітиніб, і не спостерігаl= 3;ося у пацієнток, що отримували капецитабіl= 5;.

Гіпертирео&= #1079; спостерігаk= 4;ся у 4 (1,7 %) пацієнток, щ= 086; отримували сунітиніб, і не спостерігаk= 4;ся у пацієнток, що отримували капецитабіl= 5;. Зниження рівня ТТГ в крові спостерігаl= 3;ося у 3 (1,3 %) пацієнток, щ= 086; отримували сунітиніб, і &#= 1085;е спостерігаl= 3;ося у пацієнток групи капец = 80;табіну. Підвищений рівень Т4 спостерігаk= 4;ся у 2 (0,8 %) пацієнток, щ= 086; отримували сунітиніб, і в 1 (0,4 %) пацієнтки групи капецитабіl= 5;у. Підвищений рівень Т3 спостерігаk= 4;ся у 1 (0,8 %) пацієнтк&= #1080;, що отримувала сунітиніб, і не спостерігаk= 4;ся у пацієнток групи капецитабіl= 5;у. Усі реакції = 079; боку щитови = 76;ної залози були 1–2 ступеня тяжкості (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Розлади метаболізмm= 1; та харчування. У пацієнтів і = 79; НППЗ спостерігаl= 3;ася вища частот = 72; виникнення гіпоглікемo= 0;ї порівняно з пацієнтами = 79; метастатичl= 5;ою НКК та ГІСП. Проте більшість і = 79; цих побічни = 93; реакцій, які спостерігаl= 3;ися під час клінічних досліджень, вважалися н = 77; пов’язанимl= 0; з досліджув = 72;ним лікуванням.

Розлади нервової системи. У клінічних дослідженнn= 3;х сунітинібу = 10; в період післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я повідомлялl= 6;ся про окремі випадки (< 1 %) судомних нападів та синдрому оборотної задньої лейкоенцефk= 2;лопатії, часом із летальним н = 72;слідком. Судомні напади спостерігаl= 3;ися у пацієнтів за наявност= 10; або відсутностo= 0; радіологічl= 5;их даних про метастази у головному мозку (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Порушення функції серця. У клінічних дослідженнn= 3;х повідомлялl= 6;ся про зменшення фракції викиду лівого шлун = 86;чка (ФВЛШ) на ≥ 20 % і нижче нижньої меж= 10; норми приблизно у 2 % пацієнтів з ГІСП, що отримували сунітиніб, у 4 % пацієнтів з рефрактернl= 6;ю до цитокіну НКК та у 2 % пацієнтів з ГІСП, що отримували плацебо. Ці відхилення ФВЛШ не є прогресуючl= 0;ми і часто поліпшуютьl= 9;я під час продовженнn= 3; лікування. В дослідженнo= 0; раніше не лікованої НКК у 27 % пацієнтів, щ= 086; отримували сунітиніб, т= 072; у 15 % пацієнтів= ;, що отримували ІФН-α, спосте= 088;ігали зменшення рівня ФВЛШ нижче нижнь = 86;ї межі норми. У двох пацієнтів (< 1 %), які отримув = 72;ли сунітиніб, було діагностовk= 2;но ЗСН.

У пацієнтів з ГІСП спостерігаl= 3;и серцеву нед = 86;статність, застійну серцеву недостатніl= 9;ть або недостатніl= 9;ть лівого шлуночка: у 1,2 % = 212; з групи застосуванl= 5;я сунітинібу, = 091; 1 % — з групи плацебо. В основному дослідженнo= 0; фази 3 ГІСП (N =3D 312) порушення функції серця з лета= 083;ьним наслідком, пов’язані з препаратом, спостерігаl= 3;и у 1 % пацієнтів в кожній групі дослі = 76;ження (а саме в групах сунітинібу = 10; плацебо). У дослідженнo= 0; фази 2 серед пацієнтів з рефрактернl= 0;м до цитокіну НКК у 0,9 % хвори = 93; спостерігаl= 3;и летальний інфаркт міокарда, пов’язаний = 79; препаратом, = 072; у досліджен = 85;і фази 3 у хворих з раніше не лікованою НКК 0,6 % з групи ІФН-α та 0 % з групи сунітинібу мали порушення функції серця з летальним наслідком. У дослідженнo= 0; фази 3 НППЗ 1 (1 %) пацієнт, яки= 081; одержував сунітиніб, мав летальн = 91; серцеву недостатніl= 9;ть, пов’язану з препаратом.

С = 91;динні порушення<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>=

Г= 10;пертензія=

У клінічних дослідженнn= 3;х дуже часто повідомлялl= 6;ся про гіпертензіn= 2;. Дозу сунітинібу знижували або його застосуванl= 5;я тимчасово припиняли приблизно у 2,7= % пацієнтів, у яких спостерігаl= 3;и гіпертензіn= 2;. У жодного з ц&#= 1080;х пацієнтів застосуванl= 5;я сунітинібу = 85;е було припинено остаточно. Серйозна гіпертензіn= 3; (> 200 мм рт. ст. систолічниl= 1; або >110 мм рт. = ;ст. діастолічнl= 0;й тиск) спостерігаl= 3;ася у 4,7 % пацієнтіk= 4; із солідним = 80; пухлинами. Гіпертензіn= 3; спостерігаl= 3;ася приблизно у 33,= 9 % пацієнтів, які отримували сунітиніб для лікуван = 85;я раніше не лікованої НКК, в порівнянні = 79; 3,6 % пацієнтів, які отримували ІФН-α. Серйозну гіпертензіn= 2; спостерігаl= 3;и у 12 % пацієнтів= ;, які раніше н= 077; отримували лікування, і у < 1 % пацієнтів, які отримували ІФН-α. Гіперт= 077;нзію було зареєстровk= 2;но у 26,5 % пацієнті = 74;, які отримували сунітиніб, у дослідженнo= 0; фази 3 НППЗ, у порівнянні = 79; 4,9 % пацієнтів, які отримув = 72;ли плацебо. Серйозна гіпертензіn= 3; спостерігаl= 3;ася у 10 % пацієнтів з НППЗ, які от&= #1088;имували сунітиніб, і у 3 % пацієнтів з групи плацебо.

В = 77;нозна тромбоембоl= 3;ія=

У клінічних дослідженнn= 3;х ГІСП та НКК повідомлялl= 6;ся про реакції = 091; вигляді венозної тр = 86;мбоемболії, пов’язані з препаратом, приблизно у 1,0= % пацієнтів і = 79; солідними пухлинами, які отримували сунітиніб.=

У дослідженнo= 0; фази 3 ГІСП випадки венозної тр = 86;мбоемболії спостерігаl= 3;ися у 7 пацієнтів (3 %), які отримували сунітиніб, і у жодного па= 094;ієнта з групи плацебо: 5 із 7 мали тромбо = 79; глибоких вен (ТГВ) 3 ступеня і 2 — 1 або 2 ступеня. = Чотири з цих 7 пацієнтів з ГІСП припинили л= 10;кування після першого випадку ТГВ.

У 13 пацієнті = 74; (3 %), які отримували сунітиніб у = 076;ослідженні фази 3 раніше не лікованого НКК, та 4 пацієнтів (2 %) k= 9; 2 досліджень рефрактернl= 6;ї до цитокіну НКК виникал = 72; венозна тромбоембоl= 3;ія. Дев’ять з ци= 093; пацієнтів мали емболі= 02; легеневої артерії: 1 — 2 ступеня і 8 — 4 ступеня. Вісім з цих пацієнтів мали ТГВ: 1 — 1 ступеня, 2 — 2 ступеня, 4 — 3 ступеня та 1 — 4 ступеня. Оди= 085; пацієнт з емболією легеневої артерії в дослідженнo= 0; рефрактернl= 6;ї до цитокіну НКК перерив = 72;в терапію.

У пацієнтів з раніше не лікованим НКК, які отри&#= 1084;ували ІФН-α, було зареєстровk= 2;но 6 (2 %) випадків венозної тромбоембоl= 3;ії; у 1 пацієнта (< 1 = %) спостерігаk= 4;ся ТГВ 3 ступеня, а у 5 пацієнтів (1 %) ̵= 2; емболія легеневої артерії 4 ступеня.

Повідомлял&= #1086;ся про венозну тромбоембоl= 3;ію у 1 (1,2 %) пацієнта групи сунітинібу та у 5 (6,1 %) паціє&#= 1085;тів групи плацебо у дослідженнo= 0; фази 3 НППЗ. Два пацієнт = 80; групи плацебо мал = 80; ТГВ: 1 — 2 ступеl= 5;я і 1 — 3 ступеня.=

У реєстраційl= 5;их дослідженнn= 3;х ГІСП, НКК, НПП&= #1047; не повідомлялl= 6;ся про летальн= 10; випадки. Вип= 072;дки з летальним наслідком спостерігаl= 3;ися в період післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я.

Тромбоембо&= #1083;ію легеневої артерії реєструвалl= 0; приблизно у 3,1 % пацієнтів з ГІСП та при&#= 1073;лизно у 1,2 % пацієнтів з НКК, які отримували сунітиніб у дослідженнn= 3;х фази 3. У пацієнтів з НППЗ, які отримували сунітиніб у дослідженнo= 0; фази 3, не спостерігаl= 3;ася емболія лег = 77;невої артерії. Про рідкі випадки з летальним наслідком повідомлялl= 6;ся в період піс= 083;яреєстраці&= #1081;ного застосуванl= 5;я.

Пацієнти з емболією легеневої артерії про = 90;ягом попередніх 12 місяців бул = 80; виключені з клінічних досліджень сунітинібу.

Серед осіб, які отримували сунітиніб у реєстраційl= 5;их дослідженнn= 3;х фази 3, порушення з боку легень (а саме: задишка, плевральниl= 1; випіт, емболія легеневої артерії або набряк легень) були зареєстровk= 2;ні приблизно у 17,= 8 % пацієнтів з ГІСП, приблизно у 26,= 7 % пацієнтів з НКК і у 12 % пацієнтів з НППЗ.

Приблизно у 22,2 % пацієнтів із солідним = 80; пухлинами, включаючи ГІСП і НКК, які отримували = 89;унітиніб у клінічних дослідженнn= 3;х, спостерігаl= 3;и порушення з боку легень.

Порушення з боку шлунково-ки = 96;кового тракту. Панк&= #1088;еатит виникав нечасто (< 1 %) у пацієнтів, які отримували сунітиніб для лікування Г = 30;СП або НКК. У дослідженнo= 0; фази 3 НППЗ не повідомлялl= 6;ся про панкреатит, пов’язаний із препарат = 86;м (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Шлунково-ки= шкові кровотечі з летальним н = 72;слідком реєструвалl= 0;ся у 0,98 % пацієнті = 74;, які отримув = 72;ли плацебо, у дослідженнo= 0; фази 3 ГІСП.

Розлади з боку печінк = 80; та жовчовивідl= 5;их шляхів. Повідомлялl= 0; про випадки порушення функції печінки, які можуть включати відхилення показників функціоналn= 0;них проб печінк = 80;, гепатит або печінкову недостатніl= 9;ть (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Розлади з боку шкіри т= 072; підшкірної тканини. П = 86;відомлялос&#= 1103; про випадки гангренознl= 6;ї піодермії, яка зазвича = 81; була оборотною п= 10;сля припинення лікування сунітинібоl= 4;.

Розлади кістково-м’= 03;зової системи та сполучних тканин. Повідомлялl= 0; про випадки міопатії та/або рабдо= 084;іолізу, деякі з них супроводжуk= 4;ались гострою нирковою недостатніl= 9;тю. Пацієнтам і = 79; симптомами м’язової токсичностo= 0; слід надавати допомогу згідно з чинними ста = 85;дартами медичної практики.

Повідомлял&= #1080; про випадки утворення нориць (фістул), іноді пов’язаних = 79; некрозом та = 088;егресією пухлини, що у окремих випадках пр = 80;зводили до смерті.

У пацієнтів, які отримували лікування сунітинібоl= 4;, були описан= 10; випадки розвитку ос = 90;еонекрозу щелепи, переважно у разі наявно = 89;ті факторів ризику розвитку остеонекроk= 9;у щелепи (зокрема вплив внутрішньоk= 4;енних бісфосфонаm= 0;ів та/або наявність в анамнезі захворюванn= 0; зубів, що потребувалl= 0; інвазивногl= 6; стоматологo= 0;чного втручання) (д&#= 1080;в. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Лабораторн&= #1110; дослідженнn= 3;. Д = 72;ні, отримані з доклінічниm= 3; досліджень (= in vitro та in vivo) препарату у дозах, що перевищуютn= 0; рекомендовk= 2;ну дозу для людини, показали, що сунітиніб може пригнічуваm= 0;и процес реполяризаm= 4;ії потенціалу серцевої діяльності (наприклад, подовження інтервалу QT).

Збільшення інтервалу QTc до більш ніж 500 мс спостері = 75;али у 0,5 %, а зміни відносно початкових = 79;начень більше ніж н= 072; 60 мс спостерігаl= 3;и у 1,1 % з 450 пацієнтів і = 79; солідними пухлинами; обидва ці параметри визнано потенційно значними змінами. Сунітиніб в концентрацo= 0;ях, приблизно вдвічі вищи = 93; за терапевтичl= 5;і, подовжував інтервал QTcF (інтервал QT, коригованиl= 1; за формулою Фредеріка).

Подовження інтервалу QTc вивчали у дослідженнo= 0; за участю 24 пацієнтів у віці від 20 до 87 років зі злоякіснимl= 0; новоутвореl= 5;нями на пізніх стадіях. Результати цього дослідженнn= 3; продемонстl= 8;ували, що сунітині = 73; впливав на інтервал QTc (визначаєть = 89;я як середня зміна, скоригованk= 2; за плацебо, > 10 мс з 90 % довірчим ін = 90;ервалом [ДI] верхня межа > 15 мс) при терапевтичl= 5;ій концентрацo= 0;ї (день 3) з використанl= 5;ям методу поправки на нульовий рівень прот= 03;гом доби і при концентрацo= 0;ї, що перевищу= 08; терапевтич&= #1085;у (день 9), з викоl= 8;истанням обох методі = 74; поправки на нульовий рівень. Жоде= 085; пацієнт не мав інтерва = 83;у QTc > 500 мс. Хоча вплив на інтервал QTcF спостерігаk= 4;ся у день 3 через = 24 години післ= 03; отримання д = 86;зи (тобто при терапевтичl= 5;ій концентрацo= 0;ї в плазмі, очікуваній після рекомендовk= 2;ної початкової дози 50 мг) з використанl= 5;ям методу поправки на нульовий рівень протягом доби, клінічне значення цього висновку не = 79;розуміле.

За результатаl= 4;и комплексноo= 1; оцінки сері = 81;них ЕКГ у періоди, що відповідаюm= 0;ь терапевтичl= 5;им або вищим за терапевтичl= 5;і концентрацo= 0;ям препарату, у жодного з пацієнтів у = 087;опуляції, що підлягає оцінці, або рандомізовk= 2;них пацієнтів (ITT), не спостерігаl= 3;ося подовження інтервалу QTc, яке б вважалося «тяжким» (тобто ≥ 3 ступеня за Загальними термінологo= 0;чними критеріями для побічни = 93; явищ [CTCAE], версія 3.0).

При терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;ях у плазмі максимальнk= 2; середня різниця відносно по = 95;аткового значення інтервалу QTcF (кориговано = 75;о за формулою Фредеріка) становила 9 мс (90 % ДІ: 15,1 мс). При концентрацo= 0;ях, приблизно вдвічі вищи = 93; за терапевтичl= 5;у, максимальнk= 2; середня різниця відносно початковогl= 6; значення інтервалу QTcF становила 15,4 мс (90 % ДI: 22,4 мс). Моксифлоксk= 2;цин (400 мг), який використовm= 1;вали як позитивн = 80;й контроль, показав максимальнm= 1; середню різницю відносно початковогl= 6; значення інтервалу QTcF у 5,6 мс. Жоден суб’єкт не зазнав впливу на інтервал QTc більше ніж 2 ступеня (CTCAE, версія 3.0) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Д = 86;вгостроков&#= 1072; безпека під час лікування Н = 50;К=

Довгострок&= #1086;ву безпеку сунітинібу = 91; пацієнтів з НКК аналізувалl= 0; в 9 завершених клінічних дослідженнn= 3;х, проведених = 91; режимах тер = 72;пії першої ліні= 11;, рефрактернl= 6;го до бевацизу = 84;абу та рефрактернl= 6;го до цитокіну = 083;ікування у 5739 пацієнтів= ;, з яких 807 (14 %) отримували лікування від 2 років до 6 років. У 807 пацієнтів, які отримували тривале лікування сунітинібоl= 4;, більшість побічних явищ, пов’яз= 072;них з препарато = 84; (ПЯПП), спочатку розвивалисn= 3; в перші 6–12 місяців, а потім залишалися стабільнимl= 0; або їх частота зменшувалаl= 9;я з часом, за винятком гіпотиреозm= 1;, який поступово прогресуваk= 4; з часом, а нові випадк = 80; виникали протягом 6-річного періоду. Три= 074;але лікування сунітинібоl= 4; не було пов’= 103;зане з новими типами ПЯПП.

Діти

Було проведено фазу І дослідженнn= 3; щодо перора = 83;ьного застосуванl= 5;я сунітинібу = 79; підвищенняl= 4; дози за участю 35 пацієнтів, 30 з яких — пацієнти дитячого віку (віком від 3 до 17 рокіk= 4;) і 5 — молоді дорослі пацієнти (ві= 082;ом від 18 до 21 року), з рефрактернl= 0;ми солідними пухлинами, більшість з яких мали первинний діагноз пухлини головного мозку. Усі уч&#= 1072;сники дослідженнn= 3; відзначали небажані ре = 72;кції, більшість реакцій бул = 80; тяжкими (ступінь токсичностo= 0; ≥ 3) та включали кардіотоксl= 0;чність. Найбільш ча = 89;тими побічними реакціями були токсич = 85;і прояви з боку шлунково-ки = 96;кового такту, нейтропеніn= 3;, підвищена втомлюваніl= 9;ть, підвищення рівня АЛТ. Ризик небажаних реакцій на лікарський засіб з боку серця вияви = 74;ся вищим у дітей, які попередньо отримували опроміненнn= 3; ділянки серця та ант= 088;ацикліни, порівняно з тими дітьми, які не отрим= 091;вали такого лікування. Для групи па= 094;ієнтів, яким попередньо не застосовувk= 2;ли антрацикліl= 5;и або які не отримували опроміненнn= 3; ділянки серця, бмуло встановленl= 6; максимальнm= 1; переносиму дозу.

&nb= sp;

А = 76;’ювантна терапія НКК=

Безпека сунітинібу оцінюваласn= 0; у S= -TRAC, рандомізовk= 2;ному, подвійно сліпому плацебо-кон = 90;рольованом&#= 1091; дослідженнo= 0;, в якому паці= 108;нти, які перенесли нефректоміn= 2; при НКК, отримували сунітиніб п = 86; 50 мг на добу за графіком 4/2 (n =3D 306) абl= 6; плацебо (n =3D 304). Середня тривалість лікування становила 12,4 місяця (діапазон: 0,13 — 14,= 9) для сунітинібу = 10; 12,4 місяця (діапазон: 0,03 — 13,= 7) для плацебо. Відміна пре = 87;арату через побічну реакцію відбулась у 28 % пацієнтів, щ= 086; отримували сунітиніб. Побі = 95;ні реакції, щ = 86; призводять до відміни препарату у        = > 2 % пацієнтів, включають долонно-під = 86;шовний синдром і втому/астен= 10;ю. Перерва у застосуванl= 5;і лікарськогl= 6; засобу спос = 90;ерігал = 72;сь у 54 %, а зменшення дози – у 46 % пацієнтів, я = 82;і о&= #1090;римували су&= #1085;ітиніб. У таблиці 1 узагальненl= 6; побічні реакції у х = 86;ді S-TRAC.

&nb= sp;

Т= ;аблиця 1.     Побічні реакції, про які повідом&#= 1083;яли у ≥ 10 % пацієнт= 110;в із НКК, які отримували су= ;нітиніб, і частіше, ніж у пацієнтів, які приймал&#= 1080; плацебо у <= /span>S-TRAC= *

А&#= 1076;’= ;ю&#= 1074;антна т= ;ерапія НКК

П= ;обічна реакція

С= ;УНІТИНІБ (N =3D 306)<= /o:p>

П= ;лацебо (N =3D 304)<= /o:p>

В= ;сі ступені

%<= /o:p>

С= ;тупінь 3–4<= /o:p>

%<= /o:p>

В= ;сі ступені

%<= /o:p>

С= ;тупінь 3–4<= /o:p>

%<= /o:p>

Б= ;удь-яка побічна реакція

99

60

88

15

Р&#= 1086;злади з боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту

М&#= 1091;козит/с&#= 1090;оматит^а<= /o:p>

Д&#= 1110;арея<= /o:p>

Н&#= 1091;дота<= /o:p>

Д&#= 1080;спепсія<= /o:p>

Б&#= 1110;ль в животі^b

Б&#= 1083;ювання<= /o:p>

З&#= 1072;креп<= /o:p>

61= <= /o:p>

57= <= /o:p>

34= <= /o:p>

27= <= /o:p>

25= <= /o:p>

19= <= /o:p>

12= <= /o:p>

6<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

4<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

2<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

1<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

2<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

2<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

0<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

15= <= /o:p>

22= <= /o:p>

15= <= /o:p>

7<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

9<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

7<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

11= <= /o:p>

0<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

<1<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

0<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

0<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

<1<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

0<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

0<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'><= /o:p>

С= ;истемні<= /o:p>

В= ;тома/астені= 103;

Л= ;окалізован = 80;й набряк^с<= /o:p>

Л= ;ихоманка=

57

18

12

8=

< 1=

< 1=

34

< 1=

6=

2=

0=

0=

Д= ;ерматологі = 95;ні<= /o:p>

Д= ;олонно-підо= 096;овний синдром

В&#= 1080;сип^d<= /o:p>

З= ;міни кольору волосся

З= ;небарвленн= 03; шкіри/ пожовтіння шкіри

С= ;ухість шкіри

50

24

22

18

14

16

2=

0=

0=

0=

10

12

2=

1=

6=

< 1=

0=

0=

0=

0=

С&#= 1077;рцеві

А&#= 1088;теріальна гіпертензі= 103;^e

Н&#= 1072;бряк/ периферійн= 080;й набряк

39

10

8=

< 1=

14

7=

1=

0=

Н&#= 1077;врологічні=

З&#= 1084;іна смакових відчуттівf

Г&#= 1086;ловний біль

38

19

< 1=

< 1=

6=

12

0=

0=

Е= ;ндокринна система

Г= ;іпотиреоз/п= 110;двищений ТТГ

24

< 1=

4=

0=

К&#= 1088;ововилив= /К&#= 1088;овотеча<= /o:p>

В&#= 1080;падки кровотечі, всі частини ^g<= /o:p>

24

< 1=

5=

< 1=

М= ;етаболізм/х= 072;рчування<= /o:p>

А= ;норексія/ зниження апетиту

19

< 1=

5=

0=

Р= ;озлади з боку кістково-м’&#= 1103;зової системи

Б= ;іль у кінцівках

А= ;ртралгія=

15

11

< 1=

< 1=

7=

10

0=

0=

* Загальні кр&#= 1080;терії термінолог= 110;ї для побічних реакцій (CTCAE), версія 3.0.<= /p>
Скор= ;очення: ПР – побічні реакції; N – кількіст= 00; пацієнтів; НКК – нирково-клі&#= 1090;инна карцинома.

^a Включає запа= ;лення слизової оболонки, афтозний ст&#= 1086;матит, виразки слизової оболонки ротової порожнини, виразку язика, біль у ротоглотці та біль у ротовій порожнині.

^b Включає біль у животі, біль внизу живот&#= 1072; та біль у верхній частині живота.

^c Включає локалізова= 085;ий набряк, набр&= #1103;к обличчя, набряк повік, набряк зони навколо очей, припухліст= 100; обличчя та очей.

^d Включає дерматит, псоріазопо= 076;ібний дерматит, висипання із лущеннями, висипання на статевих органах, висипання, еритематоз= 085;е висипання, фолікулярн= 077; висипання, генералізо= 074;ане висипання, макулярне висипання, макулопапу= 083;ярне висипання, патологічн= 077; висипання і висипання із свербежем.

^e Включає гіпертензі= 102;, підвищення артеріальн= 086;го тиску, систолічно= 075;о артеріальн= 086;го тиску, діастолічн= 086;го артеріальн= 086;го тиску та гіпертоніч= 085;ий криз.

^f Включає агевзію, гіпогевзію та дисгевзі&#= 1102;.

^g Включає епістаксис, кровотечу з ясен, ректальну кровотечу, відхаркува= 085;ня кров’ю, анальну кровотечу, кровотечу з верхньої частини шлунково-ки&#= 1096;кового тракту, гема&= #1090;урію.

П&#= 1086;бічні реакції ступеня 4 у пацієнтів, що отримува&#= 1083;и сунітиніб, включали долонно-під&#= 1086;шовний синдром (1 %), вт&#= 1086;му (< 1 %), біль у животі (< 1 %), стоматит (< 1 %) та пірексію <= /span>(< 1 %).<= /p>

З&#= 1084;іни у ла= ;бораторних показниках ступеня 3 — = 4, що виникли у ≥ 2 % пацієнтів, які отримували сунітині= ;б, включали нейтропені= 102; (13 %), тромбоцит&#= 1086;пенію (5 %), лейкопені= 102; (3 %), лімфопені= 102; (3 %), підвищену аланінамін= 086;трансфераз&= #1091; (2 %), підвищену аспаратамі= 085;отрансфера&= #1079;у (2 %), гіпергліке= 084;ію     (2 %) та гіперкаліє= 084;ію (2 %).

&nb= sp;

Звітування про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції=

П&= #1086;відомлення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосуванl= 5;і цього лікар = 89;ького засобу. Медичним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їх закон= 085;им представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних ре = 72;кцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланн= 03;м: https://aisf.dec.gov.ua/

&nb= sp;

Т = 77;рмін придатностo= 0;. 2 роки.

=

Умови зберігання. Збер= 10;гати в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 25 °С у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаковк = 72;.

п&= #1086; 7 капсул у блістері; по 4 блістери у картонній коробці.

Категор= 10;я відпуску. За рецептом.=

=

Виро&= #1073;ник.

Шилпа Медікеа Лімітед /

Shilpa Medicare Limited.

=

Місцезн = 72;ходження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Юніт 4, Фармасьютіl= 2;ал Формулейшиl= 5;с СЕЗ, Ділянка від S-20 до S-26, Фарма СЕЗ, = TSIIC, Грін Індастріал Парк, Полепаллі, Джадчерла, Махбубнагаl= 8;, Телангана, 509301, Індія /

Unit-4, Pharmaceutical Formulations SEZ, Plot No's S-20 to S-26, Pharma SEZ, TSIIC, Green Industrial Park, Polepally, Jadcherl= a, Mahabооbnagar, Telangana, 509301, India.