ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ФЛОКСІУМ^Ò

(FLOXIUM)

Склад:=

діюча речовина: левофлоксац= ин;

1 таблетка містить левофлокса= цину гемігідрату у перерахуванні на левофлоксацин – 500 мг;

допоміжні речовини: кросповідон (поліплаcдон XL), целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, тальк, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят (тип А), кальцію стеарат, суміш для покриття «Opadry ІІ Yellow» 33G22507 (містить: триацетин; гіпромелоза; лактоза, моногідрат; тит= ану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь; заліза оксид жовтий (Е 172)).=

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою об= олонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою кремувато-жовтого кольору, овальної форми з двоопуклою поверхнею, з рискою з одного боку таблетки та тисненням «КМП» з іншого боку. На поперечному зрізі помітне ядро жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактер= іальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТХ J01M A12.

Фармакологі= чні властивості

Фармакодинаміка

Левофлоксац= ин – синтетичний антибактеріальн= ий засіб із групи фторхінолонів,
S-енантіомер рацемічної суміші діючої речовини офлоксацину.

Механізм ді= ї

Як фторхінолоновий антибактеріальний засіб левофлоксацин діє на ДНК-ДНК-гіразн= ий комплекс і топоізомеразу IV.

Фармакокіне= тичне (ФК) / фармакодинамічне (ФД) співвідношення

Ступінь бактерицидної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації в сироватці крові (C_max) або площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) та мінімальної інгібуючої концентрації (МІК).

Механізм розвитку резистентності

Стійкість до левофлоксацину р= озвивається у вигляді ступеневого процесу мутації сайту-мішені в обох типах топоізомера= зи II, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як проникність (характерно для Pseudom= onas aeruginosa) і механізми ефлюксу, можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину.

Спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії, не існує жодної перехресної резистентності між левофлоксацино= м та іншими класами антибактеріальних засобів.

Меж= ові концентрації (Breakpoint) антибіотика (або граничні значення діаметра зони пригнічення росту мікроорганізму).

EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливо= сті) рекомендує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) левофлоксацину для визначення чутливості від опосередковано чутливих організмів та опосередков= ано резистентних мікроорганізмів, представлених у таблиці 1 за даними тестування МІК (мг/л).

Таблиця 1

Клінічно визначені EUCAST MIК для левофлоксацину (версія 10.0, 2020-01-01)

Збудник	Чутливий<= /p>	Резис= тентний
Ентеробак= терії	≤= ; 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Pseudomonas spp.	≤= ; 0,001 мг/л	> 1 мг/л
Acinetobacter spp.	≤= ; 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Staphy= lococcus aureus	≤= ; 0,001 мг/л	> 1 мг/л
Enterococcus spp.¹<= /o:p>	≤= ; 4 мг/л	> 4 мг/л
S. pneumo= nia	≤= ; 0,001 мг/л	> 2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G	≤= ; 0,001 мг/л	> 2 мг/л
H. influenzae	≤= ; 0,06 мг/л	> 0,06 мг/л
M. catarrhalis	≤= ; 0,125 мг/л	> 0,125 мг/л
Helicobacter pylori	≤= ; 1 мг/л<= /p>	> 1 мг/л
Aerococcus sanguinicola та urinae²	≤= ; 2 мг/л<= /p>	> 2 мг/л
Aeromonas spp.	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
ФК/ФД граничні значення, н= е пов’язані з видами	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
¹ Лише неускладнені інфекції сечовивідних шляхів. ² Висновок про чутливість мо= жна зробити на основі чутливості до ципрофлоксацину.

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів, тому локальна інформація щодо резистентності дуже важлива, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності слід вдатися до експертної консультації, к= оли локальна поширеність резистентності є такою, що доцільність застосування засобу, принаймні відносно деяких видів інфекцій, залишається під питанням.=

Зазвичай чутливі види

Грампоз= итивні аероби: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливі, Staphylococcus saprophyticus Streptococci, group C and G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes.

Грамнег= ативні аероби: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаероб= и: Peptostreptococcus_.

Інші: Chlamydophila pneumonia, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumonia, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Види з можливою набутою резистентністю

Грампоз= итивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний*, коагулазонегативний Staphylococcus spp.

Грамнегативні аероби:<= /u> Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter аerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.

Анаероби: Bacteroides fragilis.

Природно резистентні штами

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium.

* Метицилінрезистентний S. aureus, ймовірно, матиме спільну резистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.=

Фармакокінетика

Всмоктуванн= я. Прийнятий перорально, левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1–2 години після прийому. Абсолютна біодоступність становить 99–100 %. Вживання їжі дещо впливає на й= ого всмоктування. Стабільні показники досягаються протягом 48 годин після застосування 50= 0 мг 1–2 рази на добу.

Розподіл. Приблизно 30–40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразової і повторної дози 500 мг, що вказує на добрий розподіл у тканинах організму.

Проникнення в тканини та рідини організму

Показано, що левофлоксацин проникає в слизову оболонку бронхів, епітеліальну рідину, альвеолярні макрофаги, легеневу тканину, шкіру (рідину пихирів), тканину передміхурової залози та сечу. Проте левофлоксацин погано проникає в спинномозкову рідину.=

Метаболізм. Левофлокса= цин метаболізується незначною мірою, його метаболітами є дисметил-левофлоксацин= та левофлоксацин N-оксид. На ці метаболіти припадає менше 5 % кількості п= репарату, що виводиться із сечею.

Виведен= ня. Після перорального застосування та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). = Виводиться головним чином нирками (понад 85 % введеної дози).

Середній уявний загальний кліренс левофлоксацину після одноразової дози 500 мг становив 175 +/= – 29,2 мл/хв.

Немає істотних відмінност= ей у фармакокінетиці левофлоксацину після перорального застосування та внутрішнь= овенного введення, що свідчить про те, що пероральний і внутрішньовенний шляхи взаємозамінні.

Лінійні= сть. Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику в діапа= зоні від 50 до 1000 мг.

Особливі групи населення

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає порушення функції нирок. Зі зниженням функції нирок ниркове виведення та кліренс знижуються, а період напіввиведення збільшуєть= ся, як показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Фармако= кінетика при нирковій недостатності після одноразової пероральної дози 500 мг

<= /p>

Кліренс креатиніну (мл/хв)

< 20

20–49

50–80

Нирковий кліренс (мл/хв)

13

26

57

Період напіввиведення (години)

35

27

9

<= /p>

Пацієнти літнього віку

Немає істотних відмінност= ей у фармакокінетиці левофлоксацину між молодими пацієнтами та пацієнтами літньо= го віку, за винятком відмінностей у кліренсі креатиніну.

Гендерні відмінності<= /span>

Окремий аналіз для чолові= ків і жінок показав невеликі або незначні гендерні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину. Немає доказів того, що ці гендерні відмінності мають клініч= не значення.

Доклінічні = дані з безпеки

Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людини на основі традиційних досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторної дози, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродукції та розвитку.

Левофлоксацин не спричиняв погіршення фертильності чи репродуктивної здатності у щурів, і його єдиним впливом на плід було уповільнене дозрівання внаслідок токсичності для матер= і.

Левофлоксацин не індукував ге= нні мутації в клітинах бактерій або ссавців, але індукував хромосомні аберації в клітинах легень китайського хом’яка in vitro. Ці ефекти можна пояснити інгібуванням топоізомерази II. Тести in vivo (мікронуклеус, обмін сестринськими хроматидами, позаплановий синтез ДНК, домінантні летальні тес= ти) не виявили генотоксичного потенціалу.

Дослідження на мишах показали= , що левофлоксацин чинить фототоксичну дію лише у дуже високих дозах.=

Левофлоксацин не виявив жодно= го генотоксичного потенціалу в аналізі на фотомутагенність і зменшив розвиток пухлини в дослідженні фотоканцерогенності.

Як і інші фторхінолони, левофлоксацин виявляв вплив на хрящ (утворення пухирів і порожнин) у щурів і собак. Ці знахідки були більш помітними у молодих тварин.=

Клінічні характеристики

Показання=

Флоксіум^&O=
grave; показаний дорослим для лікування таких інфекцій, спричинених чутливими= до левофлоксацину мікроорганізмами (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особлив= ості застосування»):

- = гострий пієлонефрит та усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів (див. розділ «Особливості застосування»);=

- = хронічний бактеріальний простатит;

- = легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

При зазначених нижче інфекціях Флоксіум^Ò слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використовувати інші антибактеріальні засоби, які зазвичай рекомендуються для лікування цих інфекцій:

- = гострий бактеріальний синусит= ;

- = загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включно із бронхітом;=

- = негоспітальна пневмонія;=

- = ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;

- = неускладнений цистит (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

Флоксіум^Òу даній лікарській формі (таблетки) також можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, у яких спостерігалося покращення під час первинного лікування внутрішньовенним левофлоксацином (<= /span>Флоксіум^Ò, розчин для інфузій)<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:14.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: UK'>.

Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до левофлоксацину, до інших фторхінолонів або до будь-якого компонента препарату. =

Епілепсія.

Ушкодження сухожилля, пов’язане з попереднім застосуванням фторхінолонів. =

Дитячий вік.

Період вагітності та годування груддю.

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксац= ин

Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин

Всмоктування левофлоксацину значно зменшуєтьс= я, коли одночасно з ним приймати солі заліза та антациди, що містять магній чи алюміній, або диданозин (лише для форм, які містять буферні агенти алюмінію= або магнію). Одночасне застосування фторхінолонів з мультивітамінами, які містя= ть цинк, призводить до зниження їх абсорбції при пероральному прийомі.

Не рекомендується приймати препарати, що міст= ять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, антац= иди, що містять магній або алюміній, або диданозин (лише для форм диданозину, які містять буферні агенти алюмінію або магнію), протягом 2 годин до/після застосування левофлоксацину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Со= лі кальцію мінімально впливали на абсорбцію левофлоксацину при пероральному застосуванні.

Сук= ральфат

Біодоступність левофлоксацину значно зменшуєт= ься при одночасному застосуванні препарату із сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому таблеток Флоксіум^Ò.

Тео= філін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)<= /span>

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів із теофіліном, НПЗП та іншими агента= ми, які зменшують судомний поріг.

Концентрація левофлоксацину при наявності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину= .

Про= бенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується при наявності циметидину на 24 %, пробенециду – на 34 = %. Це пояснюється тим, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак у дослідженні статистично значущі кінетичні відміннос= ті не мали клінічної значимості.

Слід з обережністю призначати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, таки= ми як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.

Інш= і препарати

Відомо, що на фармакокінетику левофлоксацину = не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при застосуванні левофлоксацину разом із карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.

Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби=

Цик= лоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшуєть= ся на 33 % при одночасному застосуванні його з левофлоксацином.

Ант= агоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад із варфарином) повідомляли про підвищення міжнародног= о нормалізованого відношення (МНВ) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на ц= е, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції.

Лік= арські засоби, що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатніс= тю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні засоби), див. розділ «Особливості застосування».<= /o:p>

Інша значуща інформація

Не відмічається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом для ферменту CYP1A2)= , що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Вжи= вання їжі

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії= з харчовими продуктами. Таким чином, таблетки препарату Флоксіум^® можна пр= иймати незалежно від вживання їжі.

Особливості= застосування

Слід уникати застосування левофлоксацину пацієнтам, які в минулому мали серйозні побічні реакції при використанні засобів, що містять хінолони або фторхінолони. Лікування цих пацієнтів слід починати тільки при відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизуючі і потенційно необоротні серйозні побічні реакції=

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику виникали трив= алі (протягом кількох місяців або рокі= в), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які вплива= ли на різні системи організму (зокрема опорно-рухову, нервову, психічну та орг= ани чуття). У разі появи ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакц= ії застосування лікарського засобу слід негайно припинити і звернутися за консультацією до лікаря.

= Аневризм= а та дисекція аорти та регургітац= ія/недостатність клапана серця

= Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми= та дисекції аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, а також регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. = Відомо про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаю= чи летальні випадки), а також випадки регургітації/недостатності будь-як= ого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Поб= ічні реакції»). О= тже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик і після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування паці= єнтів із позитивним сімейним анамнезом аневризми чи вродженою вадою серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти, або захворюванням серцевого клапану, або за наявності інших фактор= ів ризику або сприятливих умов, наприклад:

§&nb= sp; фактори ризику як аневризми та дисекції аорти, так і регургітації/недостатності серцевого клапана: = порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса — Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний арт= рит;

§&nb= sp; фактори ризику аневризми та дисекції аорти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або= гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;

§&nb= sp; фактори ризику регургітації/недостатності серцевого клапана: інфекційний ендокардит.

= Ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

= У разі появи раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги. Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.

= Метицилінрезистентний S. aure= us

Для метицил= інрезистентного S. aureus (MRSA) існує дуже вис= ока ймовірність перехресної резистентості до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину.= У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відом= им чи підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Левофлоксацин можна застосовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були діагностовано відповідним чином.

Резистентність E. coli (найбільш поширеного збудника інфекцій сечовивідних шляхів) до фторхінолонів варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентнос= ті E. сoli до фторхінолонів.

= У разі легеневої форми сибірської виразки застосування препарату ґрунтується на да= них чутливості Bacillus anthracis in vitro та експерименталь= них даних на тваринах, а також на обмежених даних застосування людям. Лікарі повинні враховувати національні та/або міжнародні документи консенсусу щодо лікування сибірської виразки.

Тендиніт та розрив сухожиль

При лікуван= ні хінолонами рідко можливе виникнення тендиніту, що може призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Тендиніти і розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 годин після початку лікування хіноло= нами та фторхінолонами. Повідомлялося про виникнення тендинітів і розривів сухож= иль навіть упродовж декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, я= кі отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, пацієнтів із трансплантованими органами та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосув= ання кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також слід розгля= нути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>(наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля) (див. розділ «Протипоказання» та «Побічні реакції»). Корт= икостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.

Міоклонус

Повідомлялося про випадки міоклонусу у пацієнті= в, які застосовували левофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик розв= итку міоклонусу підвищується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо дозу левофлоксацину не відкориговано відповідно до клір= енсу креатиніну. Левофлоксацин слід негайно відмінити при першій появі міоклонус= у та розпочати відповідне лікування.

Порушення з боку крові

Під час лікування левофлоксацином може розвинут= ися недостатність кісткового мозку, включаючи лейкопенію, нейтропенію, панцитоп= енію, гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, апластичну анемію або агранулоцитоз (д= ив. розділ «Побічні реакції»). При підозрі на будь-яке з цих порушень слід контролювати результати аналізу крові. У разі отримання аномальних результа= тів слід розглянути питання щодо припинення лікування левофлоксацином.

Захворюванн= я, спричинені Clostridium difficile

Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або геморагічна, під час або після лікування (до декількох тижнів після заверше= ння курсу лікування) препаратом може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найтяжчою ф= ормою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникає підозра на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити застосування препату і якнайшвидше розпочати підтримувальну терапію, а якщо необхідно – специфічну терапію (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину).

Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом

Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілеп= сією в анамнезі. Як і інші хінолони, Флоксіум^® слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таки= м як пацієнти з ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього НПЗП або препаратами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі п= ояви судом лікування левофлоксацином слід припинити.

= Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

= Пацієнти з латентними або наявними дефектами активності
глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій= при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю та моніторити можливе виникнення гемолізу.=

= Пацієнти з = нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція = дози для хворих із порушеннями функції нирок (нирковою недостатністю), ди= в. розділ «Спосіб застосування та дози».

Реакції підвищеної чутливості=

Левофлоксацин може час від часу спричинювати серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози препарату (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієн= там слід припинити лікування негайно і звернутися до лікаря.<= /span>

Тяжкі реакції з боку шкіри

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі реакції з боку шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз (ТЕН, також відомий як синдром Л= айєлла), синдром Стівенса — Джонсона (ССД), та медикаментозну реакцію з еозинофілією= та системними симптомами (DRESS), а також гострий генералізований екзантематоз= ний пустульоз (ГГЕП), які можуть бути летальними. Перед початком лікування пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми виражених шкірних реакцій та ретельно їх відстежу= вати. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід негай= но припинити лікування левофлоксацином та розглянути альтернативне лікування. = Якщо при застосуванні левофлоксацину у пацієнта виникли такі реакції, як ССД, TЕН або DRESS, ГГЕП, то такому паціє= нту ні в якому разі не слід повторно п= ризначати лікування левофлоксацином.

Зміна рівня глюкози у крові=

При застосуванні хінолонів, особливо пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (у тому числі глібенкламід) або інсулін, повідомляли про зміни рівня глюкози у крові (як гіперглікемія, так= і гіпоглікемія). Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, необхідно контролювати рівень цукру в крові. Якщо пацієнт повідомляє = про порушення рівня глюкози у крові, лікування слід негайно припинити і розглян= ути альтернативну антибактеріальну терапію препаратами, що не містять фторхінолонів.

Профілактика фотосенсибілізації

Повідомляли про випадки фотосенсибілізації при застосуванні левофлоксацину. З метою її уникнення пацієнтам не рекомендується піддаватися дії сильних сонячних променів або штучного УФ-випромінювання (наприклад, ла= мпи штучного УФ-випромінювання, солярій) під час прийому левофлоксацину та прот= ягом 48 годин після припинення застосування препарату.

= Пацієнти, я= кі отримували антагоністи вітаміну К

= Внаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/МН= С) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали левофлоксац= ин у поєднанн= і з антагоністом вітаміну К (наприклад, із варфарином), за коагуляційними теста= ми слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовують одночасно (див. ро= зділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

= Психотичні реакції

= Повідомляли= про психотичні реакції у пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи левофлоксац= ин.

= У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструкти= вної поведінки, іноді лише після прийому одноразової дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). У разі, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксац= ину слід припи= нити та вдатися до відповідних заходів.

= Рекомендуєт= ься з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам = із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнез= і.

= Подовження інтервалу QT

= Слід з обережністю застосовувати Флоксіум^=
Ò пацієнтам = із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:

= – вроджений синдром подовження інтервалу QT;=

= – супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтерв= ал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепре= санти, макроліди, антипсихотичні засоби);

= – нескоригова= ний електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

= – хвороба сер= ця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

= Пацієнти літнього віку та жінки молодшого віку можуть бути більш чутливими до лікарс= ьких засобів, які подовжують інтервал QT, тому необхідно дотримуватися обережнос= ті при застосуванні левофлоксацину таким категоріям пацієнтів (див. розділи «Взаємодія із іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози»; «Пацієнти літнього віку»; «Передозування», «Побічні реакції»).

Периферична нейропатія

Відомо про виникнення сенсорної чи сенсомоторної периферичної нейропатії, що призводит= ь до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Якщо у пацієнта спостерігаються такі симптоми нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, прийом левофлоксацину слід припинити та звернутися до лікаря, щоб попередити виникнення необоротного стану.<= o:p>

Гепатобіліа= рні порушення

= При прийомі левофлоксацину повідомляли про випадки некротичного гепатиту аж до печінков= ої недостатності, що становить загрозу для життя, переважно у пацієнтів з тяжк= ими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»= ). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, я= кщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.

Загострення міастенії гравіс

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передачу і можуть провокувати м’язову слабкість у пацієнтів= із міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційний період повідомляли про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність підтримки дихання, у пацієнтів з міастенією гравіс і левофлокс= ацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам із міастенією гравіс в анамнезі.

Розлади зору

Якщо спостерігається порушення зору або інший в= плив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції= при керуванні автотранспортом або іншими механізмами», «Побічні реакції»= ).

Суперінфекція

При застосуванні левофлоксацину, особливо довго= тривалому, можливий ріст резистентних мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно вжити належних заходів.<= /o:p>

Вплив на лабораторні дослідження

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникну= ти необхідність підтвердити позитивні результати аналізу на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин пригніч= ує ріст Mycobacterium tuberculosis, = тому можливий хибнонегативний результат при проведенні бактеріологічного дослідж= ення у пацієнтів із туберкульозом.

Гострий панкреатит

У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, може спостерігатися гострий панкреатит. Пацієн= тів слід поінформувати про характерні симптоми гострого панкреатиту. Пацієнти, = у яких спостерігається нудота, нездужання, дискомфорт у животі, гострий біль у жив= оті або блювання, повинні пройти негайне медичне обстеження. При підозрі на гос= трий панкреатит прийом левофлоксацину слід припинити. У разі підтвердження гостр= ого панкреатиту лікування левофлоксацином не слід відновлювати. Потрібно бути обережними пацієнтам із панкреатитом в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

= Допоміжні речовини=

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбці= ї.

Цей лікарський засіб містить натрій. Вміст натрію становить менше ніж 1 ммоль на одну дозу, тобто на практиці цей лікарський засіб вважається таким, що «не містить натрію».

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю=

Ваг= ітність

Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежені.

Існ= ують дані про дослідження на тваринах, які не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив щодо репродуктивної токсичності. Однак через відсутність досліджень дії на організм людини та на основі експериментальних даних, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща організму, я= кий росте, лікарський засіб Флоксіум^Ò не можна призначати вагітним (див. розділ «Протипоказання»).

Годування груддю

Флоксіум^Ò протипоказаний до застосування в період годування груддю.

Інформації щодо виділення левофлоксацину у грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються в грудне молоко. Через відсутність досліджень = за участю людей і можливе ушкодження фторхінолонами суглобового хряща в органі= змі, який росте, Флоксіум^=
Ò не можна призначати жінкам, які годують груддю.

Фертильність

Левофлоксацин не призводив до розладів фертильності та репродуктивної функції у щурів.

<= /b>

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Левофлоксацин має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Деякі побічні реа= кції (наприклад, запаморочення / вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакці= ї і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при водінні автомобіля або керуванні механізмами).

<= /p>
Спосіб застосування та дози

Таблетки Флоксіум= Ò приймають = 1–2 рази на добу. Доза залежить від типу, тяжкості інфекції та чутливості ймовірного збудника.

Таблетки Флоксіум= Ò можна також застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, у яких спостерігалося покращення під час первинного лікування внутрішньовенним левофлоксацином (п= репаратом ФлоксіумÒ, розчин для інфузій); враховуючи біоеквівалентність парентеральної та пероральної форм,= можна застосовувати однакові дози.

Дозування

Таблиця 3

Ре= комендоване дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, із кліренсом креатиніну понад 50 мл/хв

Показання

Добова доза (залежно від тяжкості), мг

Кількість

прийомів на добу

Тривалість лікування (залежно від тяжкості)

Гострий бактеріальний синус= ит

500

1

10–14 днів

Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, в тому числі бронхіту

500

1

7–10 днів

Негоспітальна пневмонія

500

1–2

7–14 днів

Гострий пієлонефрит

500

1

7-10 днів

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500

1

7–14 днів

Неускладнений цистит

250

1

3 дні

Хронічний бактеріальний простатит

500

1

28 днів

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500

1–2

7–14 днів

Легенева форма сибірської виразки

500

1

8 тижнів

Особливі популяції

Таблиця 4

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції нирок із кліренсом креатиніну

ме= нше 50 мл/хв

Режим дозування<= /span>

(залежно від тяжкості інфек= ції та нозологічної форми)

250 мг/24 години

500 мг/24 години

500 мг/12 годин

Кліренс креатиніну

перша доз= а – 250 мг

перша доза – 500 мг

перша доза – 500 мг

50–20 мл/хв

наступні –

125 мг/24 години

наступні –

250 мг/24 години

наступні –

250 мг/12 годин

19–10 мл/хв

наступні = –

125 мг/48 годин

наступні –

125 мг/24 години

наступні –

125 мг/12 годин

<<= /span>10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД ¹)

наступні = –

125 мг/48 годин

наступні –

125 мг/24 години

наступні –

125 мг/24 години

¹ Після гемодіалізу або хроніч= ного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки=

Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводит= ься переважно нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку=

Пацієнтам літнього віку корек= ція дози не потрібна, окрім корекції дози з огляду на порушення функції нирок (= див. у розділі «Особливості застосування» підрозділи «Тендиніт та розрив сухожил= ь» та «Подовження інтервалу QT»).

Педіатрична популяція

Лікарський засіб Флоксіум^=
Ò протипоказаний дітям і підліткам, які ростуть (див. розділ «Протипоказання»).

Спосіб застосуван= ня

Таблетки Флоксіум^=
Òслід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділи= ти по рисці для поділу. Приймати таблетки можна незалежно від вживання їжі.

Таблетки Флоксіум^=
Ò слід застосовувати щонайменш= е за 2 години до або після застосування солей заліза, солей цинку, антацидів, що містять магній або алюміній, або диданозину (тільки лікарські форми диданозину з буферними речовинами, що містять алюміній або магній) та сукральфату, оскільки може відбутися зниження всмоктування (див. розд= іл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»).

Діти

Флоксіум^Ò^{протипоказа=
ний
для застосування дітям та підліткам через ризик пошкодження суглобового хря=
ща.}

Передозуван= ня

Симптоми

Симптоми передозування левофлоксацину — це порушення з боку центральної нервової системи (сплутані= сть свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, міоклону= с); реакції з боку травної системи, такі як нудота та ерозія слизових оболонок; можливе подовження інтервалу QT. Можливі галюцинації та тремор.

Під час постмаркетингового застосування левофлоксацину спостерігалися порушення з боку центральної нервової системи, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор.

Лікування

Лікування симптоматичне. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки мож= лива пролонгація інтервалу QT. Для захисту слизової шлунку застосовують антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз (ХАПД), не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічних антидотів.

=

Побічні реа= кції

Наведена нижче інформ= ація базується на даних клінічних досліджень із залученням понад 8300 пацієнтів і на досвіді постмаркетингового застосування.

= Частоту побічних ефектів визначали за допомогою таких критеріїв: дуже часто (≥= ;1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (≥1/10000), частота невідома (не можна визнач= ити з наявних даних). У межах кожної групи за частотою проявів побічні реакції зазначені у порядку зменшення їхньої тяжкості.=

Інфекції та інвазії:

нечасто: грибкові інфекції, включаючи гриби род= у Candida, проліферація інших резист= ентних мікроорганізмів.

З боку сист= еми крові та лімфатичної системи:

нечасто: лейкопенія, еозинофілія;

рідко: тромбоцитопенія, нейтропенія;

частота невідома: недостатність кісткового мозк= у, включаючи апластичну анемію, агранулоцитоз, панцитопенію, гемолітичну анемі= ю.

З боку імун= ної системи:

рідко: ангіоневротичний набряк, гіперчутливість= ;

частота невідома: анафілактичний шок, анафілактоїдний шок.=

Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози.

З боку ендокринної системи:

рідко – син= дром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАГ).

З боку метаболізму та харчування:

нечасто: анорексія;

рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хвор= их на діабет, гіпоглікемічна кома;

частота невідома: гіперглікемія.

З боку псих= іки*:

часто: безсоння;

нечасто: нервозність; сплутаність свідомості, тривожність;

рідко: психотичні розлади (в т. ч. галюцинації, паранойя), депресія, ажитація, незвичайні сновидіння, нічні жахи, делірій;<= o:p>

частота невідома: манія, психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення = чи дій, панічна атака.

З боку нерв= ової системи*:=

часто: головний біль, запаморочення;=

нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку);

рідко: конвульсії, парестезії, порушення пам’ят= і;

частота невідома: міоклонус, сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смаку), синкопе, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, невралг= ія.

З боку орга= нів зору*:=

рідко: зорові порушення, такі як затуманення зо= ру;

частота невідома: тимчасова втрата зору (див. розділ «Особливості застосування»), увеїт.

З боку орга= нів слуху та вушного лабіринту*:=

нечасто: вертиго;

рідко: шум у вухах;

частота невідома: порушення слуху, втрата слуху= .

З боку серц= я **: =

рідко: тахікардія, відчуття серцебиття;

частота невідома: шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця, шлуночкова тахікардія torsade de pointes (спостерігалися переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на ЕКГ (= див. розділи «Особливості застосування. Подовження інтервалу QT» та «Передозування»).

Васкулярні розлади**:=

рідко: артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи:

нечасто: диспное;

частота невідома: бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту:

часто: діарея, нудота, блювання;

нечасто: біль у животі, диспепсія, здуття живот= а, запор;

частота невідома: геморагічна діарея, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембраноз= ний коліт, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи:

часто: підвищення показників печінкових фермент= ів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП);

нечасто: підвищення білірубіну крові;

частота невідома: жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні= ), переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, гепатит.

З боку шкір= и та підшкірних тканин:

нечасто: висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз;

рідко: медикаментозне висипання з еозинофілією = та системними проявами (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування»= ), стійка медикаментозна еритема (див. розділ «Особливості застосування»);

частота невідома: гіперпігментація шкіри, токси= чний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса — Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, реакції фоточутливості, лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит, гострий генералізований екзантемато= зний пустульоз (ГГЕП) (див. розділ «Особливості застосування»).

Реакції з боку шкіри та слизових оболонок іноді можуть виникати навіть після застосування першої дози препарату.=

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини*:=

нечасто: артралгія, міалгія; =

рідко: ураження сухожиль, у тому числі їх запал= ення (тендиніт, наприклад ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis;

частота невідома: рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового), розриви зв’язок, розриви м’язів, артрит.=

З боку ниро= к та сечовидільної системи:

нечасто: підвищені показники креатиніну в сиров= атці крові;

рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні ро= злади*:

нечасто: астенія;

рідко: підвищення температури тіла (пірексія); =

частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

=

Опис окремих побічних реакцій

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, спостерігаються напади пор= фірії у пацієнтів із наявністю порфірії.

= ;

* = У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, виникали тривалі (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливають на різні системи організму та органи чуття (включаючи тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією та невралгією, втома, п= сихіатричні симптоми (включаючи порушення сну, тривогу, панічні атаки, депресію та суїцидальні думки), порушення пам’яті та концентрації уваги, а також поруше= ння слуху, зору, смаку та запаху) (див. розділ «Особливості застосування»).

** Повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи усклад= нені розривом (включаючи летальні випадки), і регургітації/недостатності будь-як= ого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості застосування»).

= ;

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

=

Термін придатності=

3 роки.

<= /p>
Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температу= рі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

<= /p>
Упаковка

По 5 або 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в пачці.

=

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПАТ «Київмедпрепарат».

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності=

Україна, 01032, м. Київ, ву= л. Саксаганського, 139.

Кліренс креатиніну (мл/хв)	< 20	20–49	50–80
Нирковий кліренс (мл/хв)	13	26	57
Період напіввиведення (години)	35	27	9

Показання	Добова доза (залежно від тяжкості), мг	Кількість прийомів на добу	Тривалість лікування (залежно від тяжкості)
Гострий бактеріальний синус= ит	500	1	10–14 днів
Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, в тому числі бронхіту	500	1	7–10 днів
Негоспітальна пневмонія	500	1–2	7–14 днів
Гострий пієлонефрит	500	1	7-10 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500	1	7–14 днів
Неускладнений цистит	250	1	3 дні
Хронічний бактеріальний простатит	500	1	28 днів
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500	1–2	7–14 днів
Легенева форма сибірської виразки	500	1	8 тижнів

	Режим дозування<= /span> (залежно від тяжкості інфек= ції та нозологічної форми)
250 мг/24 години	500 мг/24 години	500 мг/12 годин
Кліренс креатиніну	перша доз= а – 250 мг	перша доза – 500 мг	перша доза – 500 мг
50–20 мл/хв	наступні – 125 мг/24 години	наступні – 250 мг/24 години	наступні – 250 мг/12 годин
19–10 мл/хв	наступні = – 125 мг/48 годин	наступні – 125 мг/24 години	наступні – 125 мг/12 годин
<<= /span>10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД ¹)	наступні = – 125 мг/48 годин	наступні – 125 мг/24 години	наступні – 125 мг/24 години