ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТАДА= ФІЛ

(TADAFIL)

&nb= sp;

Склад:

діюча речовина: тадалафіл (tadalafil);

1 таблет= ка містить 10 мг аб= о 20 мг тадалафілу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, коповідон, <= /span>кремнію діоксид колоїдний безводний, олія рицинова поліетоксильована, гідрогенізова= на; целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат; плівкове= покриття: Opadry II Wh= ite 32К580001 (гіпромелоза НРМС 2910, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171= ), триацетин, тальк)= .

&nb= sp;

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 10 мг: білого кольору капсулоподібної форми, двоопуклі таблетки,= вкриті плівковою оболонкою, з написом «Т16» з одного боку та «Н» - з іншого;<= /o:p>

таблетки 20 мг: білого кольору капсулоподібної форми, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з написом «Т15» з одно= го боку та «Н» - з іншого.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування еректильної дисфункції.

Код АТХ= G04B E08.<= o:p>

&nb= sp;

Фармакол= огічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механ= ізм дії

Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіесте= рази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричиняє локальне вивільне= ння оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ у печеристому тілі. Це призводить до релаксації гладких м’язів і припливу кро= ві до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.

Ефект інгібування концентрації ц= ГМФ у печеристому тілі також спостерігається у гладких м’язах простати, сечовому міхурі та їх судинах, що переносять кров до вищевказаних органів. Судинна релаксація, яка при цьому виникає, призводить до підвищення перфузії крові = та може бути причиною зменшення симпт= омів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Ці судинні ефекти можуть бу= ти доповнені інгібуванням активності аферентних нервів сечового міхура та релаксацією гладких м’язів простати і сечового міхура.

Фармакодинамічні ефекти

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 – фермент, який був знайдений у гладких м’язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м’язах, скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях= і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 сильніший, ніж на інші фосфодіестер= ази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ= 1, ФДЕ 2 і ФДЕ 4, що є наявними у серці, мозку, судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл= у 10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно із ФДЕ 3, що є ферментом, наявним у с= ерці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно із ФДЕ&n= bsp;3 важлива, оскільки ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у скороченні серцевого м’яза. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо= ФДЕ 5 порівняно із ФДЕ 6, що є ферментом, наявним у сітківці і відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у 10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно із ФДЕ 7, ФДЕ 8, ФДЕ 9 і ФДЕ 10.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Тадалафіл добре всмоктується піс= ля прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація у плазмі (С_{max)
досягається в середньому через 2 години після прийому. Абсолютна біодоступн=
ість
тадалафілу після прийому перорально не встановлювалась.}

Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від вживання їжі, тому, Тадафіл можна приймати з їже= ю або без неї. Час уведення дози (ранок або вечір) не мав клінічно значущого впли= ву на швидкість і ступінь всмоктування.

Розподіл. Середній об’єм розподілу станов= ить приблизно 63 л, вказуючи на те, що Тадафіл розподіляється у тканини. При терапевтичних концентраціях 94 % тадалафілу в плазмі зв’язано з протеїнами. На зв’язування з протеїнами не впливає порушення ниркової функц= ії.

Менше 0,0005 % уведеної дози було виявлено у спермі здорових добровольців.

Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізує= ться ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність щодо ФДЕ 5 у 13 000 ра= зів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.=

Виведення. Кліренс перорального тадалафілу становить 2,5 л/годину, а середній період напіввиведення – 17,5 години= у здорових добровольців. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, більшою мірою з фекаліями (приблизно 61 % дози) і меншою = – із сечею (майже 36 % дози).

Лінійність/нелінійність фармакокінетики. Фармакокінетика тадалафілу у здорових добровольців лінійно пропорційна часу і дозі. У діапазоні доз від = 2,5 до 20 мг площа під кривою «концентрація-час» (AUC) підвищується пропорційно дозі. Постійна концентрація в плазмі досягається протягом 5 днів при щоденн= ому прийомі 1 раз на добу.

Фармакокінетика препарату однако= ва у пацієнтів з еректильною дисфункцією та у пацієнтів без неї.

Окремі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Здоро= ві добровольці літнього віку (віком в= ід 65 років) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішньо, що призводило до підвищення на 25 % AUC порівняно зі здоровими добровольц= ями віком 19-45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.

Ниркова недостатність. У про= цесі досліджень із клінічної фармакології із застосуванням разової дози тадалафі= лу (5–20 мг) AUC тадалафілу майже подвоїлася у пацієнтів зі слабкою (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) або помірною (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв) нирковою недостатністю, також у пацієнтів з останньою стадією нирков= ої хвороби на діалізі. У пацієнтів, які знаходилися на гемодіалізі, С_{max<=
/sub>
була на 41 % вища, ніж у здорових добровольців. Впливом гемодіалізу на=
виведення
тадалафілу можна знехтувати.}

Печінкова недостатність. AUC т= адалафілу у пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю (класи А та В за шкалою Чайлда–П’ю) порівнянна з AUC у здорових добровольців при призначенні дози 10 мг. Дані щодо безпеки застосування препарату пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда–П’ю) обмежені. У разі призначення Тадафілу лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики. Немає даних щодо застосування препарату в дозі вище 10 мг пацієнтам із печінковою недостатністю.

Пацієнти, хворі на цукровий діабет. AUC тадалафілу у хворих на цукровий діабет була приблизно на 19 % нижч= а, ніж у здорових добровольців. Ця різниця в AUC не потребує регулювання дози.=

Клінічні характеристики.

Показанн= я.

Лікування еректильної дисфункції= у дорослих чоловіків.

Препарат ефективний за наявності сексуальної стимуляції.

Препарат не показаний для застосування жінкам.

&nb= sp;

Протипок= азання.

Підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.=

Відомо, = що тадалафіл має властивість посилювати гіпотензивний ефект нітратів. Вважаєть= ся, що це є наслідком поєднаного впливу ефектів нітратів та тадалафілу на шлях оксиду азоту/цГМФ. Таким чином, тадалафіл протипоказаний пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі.

Препарат= не слід застосовувати чоловікам із серцевими захворюваннями, для яких статева активність небажана. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик, асоційований зі статевою активністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

Застосув= ання тадалафілу протипоказане таким групам пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями:

- пацієнти з інфарктом міокарда, який стався протягом останніх 90 днів;

- пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під= час статевих актів;

- пацієнти із серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця,= яка мала місце протягом останніх 6 місяців;

- пацієнти з неконтрольованою аритмією, артері= альною гіпотензією (< 90/50 мм рт. ст.) або неконтрольованою гіпертензією;=

- пацієнти після інсульту, що ст= ався протягом останніх 6 місяців.

Препарат протипоказаний пацієнтам із втратою зору одного ока в результа= ті неартеріальної передньої ішемічної оптичної нейропатії (НАПІОН) незалежно в= ід того, було це пов’язано із попереднім впливом інгібіторів ФДЕ 5 чи ні. = ;

Супутнє застосування інгібіторів ФДЕ 5, у тому числі тадалафілу, зі стимуляторами гуанілат циклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, оскільки потенційно це може призвести до симптоматичної гіпотензії.

&nb= sp;

Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічно значуща взаємодія при застосуванні вищих доз не може бути виключена, якщо така спостерігалася при застосуванні препарату в нижчих дозах (10 мг).

Вплив інших лікарських засобів на тадалафіл.<= /span>

Інгібітори цитохрому CYP450.

Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A= 4 – кетаконазол (200 мг щоденно) – збільшує AUC тадалафілу (10 мг) у 2 рази та = С_max на 15 % щодо значень AUC і С_max одного тадалафілу. Кетокона= зол (400 мг на добу) збільшує AUC тадалафілу (20 мг) у 4 рази та С_max= на 22 %. Ритонавір, інгібітор протеаз (200 мг 2 рази на добу), що інгі= бує CYP3A4, CYP2С9, CYP2С19 та CYP2D6, збільшує AUC тадалафілу (20 мг) у 2 рази, не змінюючи С_max. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені, інші інгібітори протеази, такі як саквінавір та інші інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол та грейпфрутовий сі= к, слід призначати з обережністю, оскільки очікується, що при сумісному застосуванні вони підвищуватимуть концентрацію тадалафілу у плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»). Як наслідок, може підвищуватися частота виникн= ення побічних реакцій.

Транспор= тери.

Вплив транспортерів, наприклад p-глікопротеїнів, на розподіл тадалафілу невідомий. Таким чином, існує імовірність лікарської взаємодії, опосередков= аної інгібуванням транспортерів.

Індуктори цитохрому CYP450.

Індуктор CYP3A4 рифампіцин знижує величину AUC тадалафілу на 88 % = порівняно зі значенням AUC одного лише тадалафілу (10 мг). Можна припустити, що таке зниження концентрації призведе до зниження ефективності тадалафілу. Супутнє застосування інших індукторів CYP3A4, таких як фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін, також може знижувати концентрацію тадалафілу у плазмі крові.<= o:p>

Вплив тадалафілу на інші лікарські засоби.

Нітрати.= Тадалафі= л (5 мг, 10 мг, 20 мг) проявляв властивість посилювати гіпотензивні ефекти нітра= тів. Таким чином, застосування препара= ту пацієнтами, які отримують лікування органічними нітратами у будь-якій формі, протипоказано. Якщо для пацієнта, якому призначено препарат у будь-якій дозі (2,5-20 мг), застосування нітратів є медичною необхідністю при загрозливому для життя стані, то перед застосуванням препаратів нітратів має минути не менше ніж 48 годин після останнього прийому препарату. У такому випадку нітрати застосовують під медичним наглядом із належним моніторингом гемодинамічних показників.

Антигіпе= ртензивні препарати (у тому числі блокатори кальцієвих каналів).

Під час сумісного призначення тадалафілу (у дозуванні 5 мг 1 раз на добу або у вигляді разової дози 20 мг) із блокатором α-адренорецепторів доксазозином (4-8 мг на добу) спостерігалося значне посилення гіпотензивного ефекту останнього. Цей ефект триває до 12 годин і може проявлятися окремими симптомами, в тому числі у вигляді запаморочення. Така комбінація препаратів не рекомендується для застосування (див. розділ «Особливості застосування»). =

Не повідомляли про вищевказані ефекти при сумісному застосуванні з алфузозином або тамсулозином. Слід з обережністю призначати тадалафіл пацієнтам, які отримують лікування блокаторами α-адренорецепторів, особливо особам літнього віку. Лікування слід розпочинати з мінімального дозування та поступово збільшувати дозу.

У проц= есі досліджень клінічної фармакодинаміки вивчали потенціал тадалафілу посилювати гіпотензивні ефекти основних антигіпертензивних препаратів. Досліджували основні класи препаратів: блока= тори кальцієвих каналів (амлодипін), інгібітори АПФ (еналаприл), блокатори β-адренорецепторів (метопролол), тіазидні діуретики (бендрофлуазид) та блокатори рецепторів ангіотензину II (самостійно та в комбінації з тіазидни= ми діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами β-адренорецепторів та/або блокаторами α‑адренорецепторів). Тадалафіл (у дозі 10 мг, крім досліджень взаємодії з блокаторами рецепторів ангіотензину II та амлодипіном, де вивчали ефект дози 20 мг) не виявляв значущої взаємодії із вищезазначеними класами лікарських засобів. У процесі іншого дослідження клінічної фармакології вивчали супутнє застосування тадалафілу (в дозі 20 мг) з декількома гіпотензивними препаратами (до чотирьох). У пацієнтів, які приймали декілька антигіпертензивних засобів, з= міна артеріального тиску залежала від рівня контролю артеріального тиску. Таким чином, у пацієнтів із добре контрольованою гіпертензією зниження артеріальн= ого тиску було незначним та відповідало такому у здорових добровольців. У пацієнтів з важкоконтрольованою артеріальною гіпертензією спостерігалося більш виражене зниження артеріального тиску, хоча у більшості хворих зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. У пацієнтів, які отримують супут= ню терапію антигіпертензивними лікарськими засобами, застосування тадалафілу в дозі 20 мг може призводити до зниження артеріального тиску, яке (крім випад= ку супутнього застосування із блокаторами α-адренорецепторів) незначне та клінічно незначуще. Необхідно надавати відповідні рекомендації щодо можливо= го зниження артеріального тиску пацієнтам, які лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та тадалафілом.

Ріоцигуат.=

У процесі доклінічних досліджень був виявлений адитивний гіпотензивний ефект при супутньому прийомі інгібіторів = ФДЕ 5 з ріоцигуатом. У процес= і клінічних досліджень було виявл= ено, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ 5. Не було доказів сприятливого клінічного ефекту цієї комбінації у досліджуваній популяції. Супутнє застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ 5, у тому числі тадалафі= лу, протипоказано.

Інгібіто= ри 5-α-редуктази.

Слід з обережністю призначати = тадалафіл пацієнтам, які отримують лікування інгібіторами<= /p>

5-α-редуктази.<= /i>

CYP1А2 субстрати (наприклад, теофілін).

Спостерігалося незначне підвищення серцевого ритму. Необхідно враховува= ти можливість виникнення цього ефекту при сумісному застосуванні тадалафілу та теофіліну, незважаючи на те, що він не має клінічної значущості.=

Етинілес= традіол та тербуталін. <= /o:p>

Тадалафіл підвищував біодоступність пероральних лікарських форм з етинілестрадіолом. Таке збільшення біодоступності можна очікувати при суміс= ному застосуванні з тербуталіном, хоча клінічні наслідки цієї комбінації невідом= і.

Алкоголь= .

Алкоголь (середня максимальна концентрація 0,08 %) не впливав на супутнє застосування тадалафілу (в дозі 10 мг або 20 мг). Також не спостерігали змін концентрації тадалафілу протягом наступних 3 годин після одночасного прийому алкоголю з тадалафілом. Алкоголь застосовували таким чи= ном, щоб досягнути максимального рівня абсорбції алкоголю (швидкий прийом без вж= ивання їжі протягом 2 годин після застосування). Прийом тадалафілу (в дозі 20 = ;мг) не призводив до статистично значущого зниження артеріального тиску на тлі в= живання алкоголю (0,7 г/кг), проте у деяких пацієнтів спостерігали постуральне запаморочення та ортостатичну гіпотензію. Прийом тадалафілу на тлі нижчих д= оз алкоголю (0,6 г/кг) не спричиняв артеріальної гіпотензії, а запамороче= ння спостерігали з тією ж частотою, що й при вживанні алкоголю. Вплив алкоголю = на пізнавальні функції не посилювався при супутньому застосуванні тадалафілу (в дозі 10 мг).

Лікарські засоби, що метаболізуються з участю цитохрому Р450.
Не очікується, що тадалафіл спричинятиме клінічно значуще інгібування а= бо індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP4= 50. Тадалафіл не інгібує і не індукує ізоформи CYP450, у т. ч. CYP3А4, CYP1А2, CYP2D6, CYP2E1, CYP2C9 та CYP2C19.

CYP2С9 субстрати (наприклад, R-варфарин).

Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 = мг) не виявив клінічно значущого ефекту на AUC S-варфарину чи R-варфарину (CYP2С9 субстра= ти), а також не впливав на протромбіновий час, індукований варфарином.

Ацетилса= лыцилова кислота.

Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не потенціював збільшення часу кровот= ечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою.

Протидіа= бетичні лікарські засоби.

Специфічних досліджень взаємодії тадалафілу з протидіабетичними лікарсь= кими засобами не проводили.

Особливості застосування.=

Перед початком лікування препаратом.

Перед застосуванням препарату лікарю слід визначити першопричини еректильної дисфункції та призначити відповідний курс лікування.=

Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повин= ні зважати на стан серцево-судинної системи пацієнтів, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований зі статевою активністю. Тадалафіл виявляє судинорозширювальний ефект, що може призводити до незначного і транзиторного зниження артеріального тиску та потенціювання гіпотензивного ефекту нітраті= в.

Перед початком терапії тадалафілом симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози необхідно обстежити пацієнта для виключення можливої карциноми передміхурової залози та ретельно оцінити стан серцево-судинної системи. Оцінка еректильної дисфункції повинна включати визначення потенцій= ної першопричини та її належне лікування після відповідного медичного обстеженн= я. Невідомо= , чи ефективний препарат для пацієнтів, які перенесли операцію на тазових кістках або радикальну простатектомію без збереження нервів.

Серцево-= судинна система.

Повідомляли про серйозні явища з боку серцево-судинної системи, в тому числі про інфаркт міокарда, раптову серцеву смерть, нестабільну стенокардію, шлуночкову аритмію, порушення мозкового кровообігу, транзиторну ішемічну ат= аку, біль у грудях, відчуття серцебиття та тахікардію. Більшість пацієнтів, у як= их спостерігалися такі побічні реакції, мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи. Водночас неможливо точно встановити, чи вищевказа= ні явища пов’язані з факторами ризику, застосуванням препарату, статевою активністю пацієнтів або з комбінацією цих чи інших факторів.

У пацієнтів, які отримують супутнє лікування антигіпертензивними засобами, тадалафіл може посилити зниження артеріального тиску. Якщо розпоч= ато щоденну терапію препаратом, слід розглянути клінічну необхідність підбору д= ози антигіпертензивної терапії.

Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам, які приймають a₁_-блокатори, тому щ= о у деяких хворих одночасний прийом цих препаратів може призвести до симптомати= чної гіпотензії. Не рекомендується комбіноване застосування тадалафілу та доксазозину.

Органи з= ору.

Повідомляли про випадки погіршення зору та НАПІОН під час застосування препарату та інших інгібіторів ФДЕ-5. Аналіз даних обcерваційн= их досліджень показав підвищення ризику розвитку гострої НАПІОН у чоловіків з еректильною дисфункцією після застосування тадалафілу або інших інгібіторів= ФДЕ 5. Оскільки підвищення такого ризику можливе у всіх пацієнтів, які застосов= ують тадалафіл, лікар повинен попередити пацієнта про необхідність негайного припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптової втрати зору.

Погіршення або раптова втрата слуху.

Зафіксовано випадки раптової втрати слуху після застосування тадалафілу. Незалежно від того, чи були наявні інші фактори ри= зику (такі як вік, наявність діабету, артеріальної гіпертензії та випадки втрати слуху в анамнезі), пацієнтів потрібно попередити про необхідність припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптового погіршення або втрати слуху.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:Arial;mso-bidi-font-family:Arial'>Ниркова та печінк= ова недостатність (для дозувань 2,5 мг та 5 мг).

Щоденне застосува= ння препарату не рекомендується пацієнтам із серйозними нирковими порушеннями у зв’язку з підвищеною AUC тадалафілу, обмеженим клінічним досвідом та слабкою здатністю впливати на його кліренс за допомогою діалізу.

Клінічні дані щодо призначення препарату для щоденного застосування пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлда–П’ю) обмежені.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"'>

Застосування препарату щоденно як для лікування еректильної дисфункції, так і для лікува= ння доброякісної гіперплазії передміхурової залози не оцінювалось у пацієнтів із печінковою недостатністю. Перш ніж призначити препарат, лікар повинен ретел= ьно оцінити індивідуальні переваги/ризик терапії.

Печінкова недостатність (для дозувань 10 мг та 20 мг).

При призначенні препарату пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печі= нки (клас С за шкалою Чайлда–П’ю) лік= ар повинен ретельно оцінити індивідуальні переваги/ризики терапії.<= /span>

Пріапізм= та анатомічна деформація статевого члена.

Пацієнтам, у яких виникає ерекція, що триває 4 години або більше, слід вказати на необхідність негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не б= уде негайно проведено лікування пріапізму, то це може призвести до ушкодження тканин статевого члена та до довгострокової втрати потенції.

Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам з анатомічною деформацією статевого члена (такою як кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам, які мають стани, що можуть призвести до пріапізму (такі як серпоподібноклітинна анемія, мієломна хвороба або лейкем= ія).

Супутнє застосування з інгібіторами CYP3A4.

Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам, які застосовують інгібітори CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин), оскільки при сумісному застосуванні з тадалафілом спостерігає= ться збільшення концентрації AUC тадалафілу.

Супутнє застосування з іншими лікарськими засобами для лікування еректильної дисфункції.

Безпека та ефективність застосування препарату в комбінації з іншими інгібіторами ФДЕ-5 або іншими засобами для лікування еректильної дисфункції= не досліджувались, тому не рекомендовано приймати препарат у таких комбінаціях= .

Лактоза.=

Препарат містить лактозу, тому не слід призначати пацієнтам із рідкісни= ми спадковими формами непереносимості галактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції та дефіцитом лактази Лаппа.

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Препарат не показаний для застосування жінкам.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:Arial;mso-bidi-font-family:Arial'>Вагітність. Дані досліджень = щодо застосування тадалафілу вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, роди та постнатальний розвиток. Як запобіжний захід, ба= жано уникати застосування препарату під час вагітності.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:Arial;mso-bidi-font-family:Arial'>Період годування груддю. Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані щодо тварин свідчать про екскрецію тадалафілу в молоко. Ризик для немовляти на грудному вигодовуванні не слід виключати. Препарат не слід застосовувати під час годування груддю.<= b>

Фертильність. Порушення фертильності не очікується, хоча у окремих чоловіків спостерігалося зниження концентрації сперми. <= /o:p>

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив препарату на здатність керувати машинами та механізмами незначний. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід враховувати індивідуальну реакцію на препарат (можливе зниження артеріального тиску, запаморочення, порушення зору), особливо на початку лікування та при зміні дозування.

&nb= sp;

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування. Д= ля рекомендованого дозування слід приймати таблетки з відповідним вмістом діюч= ої речовини.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:Arial;mso-bidi-font-family:Arial'>Еректильна дисфун= кція у дорослих чоловіків. Рекомендована доза становить 10 мг перед передбачуваною сексуальною активністю, незалежно= від вживання їжі. Пацієнтам, у яких тадалафіл у дозі 10 мг не виявляє бажаного ефекту, можна застосовувати дозу 20 мг.

Препарат приймають не менше ніж за 30 хвилин до очікуваної сексуальної активності.

Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу.

Тадалафіл у дозі 10 мг та 2= 0 мг призначений для застосування перед передбачуваною сексуальною активністю та= не рекомендований для щоденного застосування.

Якщо передбачаєть= ся часте застосування препарату (принаймн= і 2 рази на тиждень), режим щоденного застосування більш низьких доз препарату може = бути доцільнішим, виходячи з вибору пацієнта та рішення лікаря. Для таких пацієнтів= рекомендована доза становить 5 мг на= добу (застосо= вувати препарати тадалафілу у відповідному дозуванні у зв’язку з неможливістю поді= лу таблетки), яку слід приймати приблизно в однаковий час. Дозу можна зменшувати до 2,5 мг на добу (застосовувати препарати тадалаф= ілу у відповідному дозуванні у зв’язку з неможливістю поділу таблетки), виходячи з індивідуальної переносимості препарату. Доцільність тривалого щоденного застосування слід періодично переглядати.

Особливі групи пацієнтів.

Чоловіки літнього віку. Корекц= ія дози не потрібна.

Чоловіки з нирковою недостатністю. Корекція дози не потрібна для пацієнтів із слабкою та помірною нирковою недостатністю. Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю максимально рекомендована доза становить 10 мг при застосуванні таблеток відповідного дозування. Щоденне застосува= ння тадалафілу в дозі 2,5 мг або 5 мг не рекомендовано для лікування пацієнтів = із тяжкою нирковою недостатністю та доброякісною гіперплазією передміхурової залози або еректильною дисфункцією.

Чоловіки з печінковою недостатністю. Для лікування еректильної дисфункції рекомендована доза препарату становить 10 мг перед передбачуваною сексуальною активністю і не залежить від вживання їжі= . Клінічні дані щодо безпеки застосування препарату пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда-П’ю) обмежені; у разі призначення препарату лікар повинен уважно оці= нити індивідуальні переваги/ризики.

Немає даних щодо застосування препарату в дозі вище 10 мг пацієнтам із печінковою недостатністю.

Щоденне застосува= ння препарату як для лікування пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміху= рової залози, так і з еректильною дисфункцією не оцінювали у пацієнтів із пошкодженнями печінки, тому лікар повинен ретельно оцінити індивідуальні переваги/ризик такої терапії.

Чоловіки, з цукровим діабетом. Корекція дози не потрібна.

Діти.

Препарат не призначений для застосування дітям. =

Передозування.

При одноразовому застосуванні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і при багаторазовому застосуванні тадалафілу пацієнтам з еректильною дисфункцією до 100 мг на добу небажані ефекти були аналогічні т= им, що спостерігалися при застосуванні менших доз препарату. =

Лікуванн= я. У випадку передозування слід застосовувати стандартну симптоматичну терапію. На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав неістотно.

Побічні реакції.

Небажаними ефектами, про які найчастіше повідомляли при лікуванні еректильної дисфункції, є головний біль, диспепсія, біль у спині, міалгія, частота виникнення яких зростала зі збільшенням дози препарату. Побічні реа= кції були короткотривалими, від легких до помірних. Більшість випадків появи головного болю при щоденному прийомі препарату в дозах 2,5 мг, 5 мг спостер= ігали протягом перших 10-30 діб після початку лікування.

Табличні дані побічних реакцій.<= /span>

Нижчен= аведена таблиця містить дані щодо побічних реакцій при застосуванні тадалафілу за потребою та при щоденному застосуванні для лікування еректильної дисфункції= .

Дуже ч= асто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000= та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (= < 1/10000), частота невідома (частоту не можна встановити виходячи з наявних даних).

Дуже часто	Часто	Нечасто	Рідко
З боку імунної системи
		реакції гіперчутливості	ангіоневротичний набряк²
З боку нервової системи
	головний біль	запаморочення	поруше= ння мозкового кровообігу¹ (включаючи геморагічні явища), втрата свідомост= і, транзиторна ішемічна атака¹, мігрень², судоми², транзиторна амнезія
З боку органів зору
		нечітк= ий зір, відчуття болю в очах	дефекти поля зору, набряк повік, кон’юнктивальна гіперемія, НАПІОН², оклюзія вен сітківки²
З боку органів слуху та вушного лабіринту
		дзвін у вухах	раптова втрата слуху
З<= /i> боку серцево-судинної системи¹
	приплив= и	тахікардія, прискорене серцебиття, артеріальна гіпоте= нзія³, артеріальна гіпертензія	інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія², шлуночкова аритмія²
Респір= аторні, торакальні та медіастинальні порушення
	закладеність носа	диспно= е, носова кровотеча
З боку= шлунково-кишкового тракту
	диспепсія	абдомі= нальний біль, нудота, блювання, гастро= езофаге<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>альний рефлюкс
З боку шкіри та підшкірної основи
		висипання	кропив= ’янка, синдром Стівенса-Джонсона², ексфоліативний дерматит², = гіперг= ідроз (надмірне потовиділення)
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
	біль у спині, міалгія, біль у кінцівках
З боку нирок та сечовидільної системи
		гематурія
З боку репродуктивної системи
		подовжена ерекція	п<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>ріапіз= м,<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> кровотеча зі статевого члена, гемоспермія
Загаль= ні розлади
		біль у грудях¹, перифе= ричний набряк, підвищена втомлюваність<= /o:p>	набряк обличчя², раптова серцева смерть^1,2

⁽¹⁾Більшість пацієнтів, у яких спостерігалися такі побічні реакції, мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи.<= /o:p>

⁽²⁾ Побічні реакції, про які повідомляли під час постмаркетингових досліджень та які не спостерігалися в процесі інших досліджень.

⁽³⁾Частіше повідомляли у разі застосування тадалафілу разом з антигіпертензивними засобами.

Окремі побічні реакції. Повідомляли про трохи вищу частоту змін на ЕКГ, найчастіше – про синус= ову брадикардію, у пацієнтів, які отримували тадалафіл 1 раз на добу, порівняно= з такою у пацієнтів, які приймали плацебо. Більшість даних змін на ЕКГ не були пов’язані із проявом побічних реакцій.

Особливі групи пацієнтів. Дані щодо застосування тадалафілу для лікування еректильної дисфункції у пацієнтів ві= ком від 65 років обмежені. Під час застосування тадалафілу за потребою для лікування еректильної дисфункції, діарея частіше виникала у пацієнтів віком= від 65 років.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

= Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. <= /o:p>

Зберігат= и у недоступному для дітей місці.

&nb= sp;

Упаковка.

По 2 або по 4 таблетки у бліст= ері, по 1 блістеру в коробці.

&nb= sp;

Категорія відпуску. За рецептом.<= /p>

&nb= sp;

Виробник. Гетеро Лабз Лімітед/Hetero = Labs Limited.

Місц= езнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Юніт III, Формулейшн Плот № 22 -= 110 ІДА, Джидіметла, Хайдерабад, 500 055 Телангана, Індія.

Unit III, Formulation Plot No 22 - 110 IDA, Jeedimetla, Hyderabad, 500 055 Telangana,= India.