для медичного застосування лікарського засобу
Амлесса
(Amlessa®)
Склад:
діючі речовини:
периндоприлу терт-бутиламін та амлодипін;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна;
крохмаль прежелатинізований; натрію к=
рохмальгліколят;
кальцію хлорид, гексагідрат; натрію гідрокарбонат; кремнію діоксид колоїдний
безводний; магнію стеарат. Лікарська форма. Таблетки. Основні фізико-хімічні властивості: 4 мг/5 мг: білі або майже білі, круглі, трохи двоопуклі таблетки зі скошеними краями; 4 мг/10 мг: білі або майже білі, у формі капсули, двоопуклі, з насічкою=
з
одного боку таблетки; 8 мг/5 мг: білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки зі скошеними краями; 8 мг/10 мг: білі або майже білі, круглі, двоопуклі зі скошеними краями таблетки з рискою з одного боку. Фа=
рмакотерапевтична
група. =
Комбіновані
препарати інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту. Інгібітори АПФ=
у комбінації
з антагоністами кальцію. Код АТХ C09B B04. Фармакодинаміка. Периндоприл є інг=
ібітором
ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), який перетворює АПФ. Перетворю=
вальний
фермент, або кіназа, є екзопептидазою, яка дає змогу перетворювати ангіотен=
зин
I на ангіотензин II, а також спричиняє розпад вазодилататорного агента
брадикініну з утворенням неактивного гептапептиду. Гальмування активності А=
ПФ
призводить до зменшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що
супроводжується збільшенням активності реніну у плазмі (шляхом інгібування
негативної оцінки вивільнення реніну) і зменшенням секреції альдостерону.
Оскільки АПФ блокує брадикінін, гальмування активності цього ферменту
призводить до збільшення активності циркулюючої та локальної
калікреїн-кінінової системи і, тим самим, – до активації сис=
теми
простагландинів. Такий механізм сприяє дії інгібіторів АПФ щодо зниження
артеріального тиску і частково відповідає за появу деяких побічних ефектів<=
span
style=3D'letter-spacing:-.05pt'> (наприклад кашлю). Периндоприл
в організмі перетворюється на активний метаболіт – периндоприлат. Інші
метаболіти не демонструють гальмування активності АПФ in vitro. Амлодипін Амлодипін
– антагоніст іонів кальцію, який блокує надходження іонів кальцію крізь
мембрани до клітин гладких м’язів міокарда та судин. Механізм гіпотензивної дії
амлодипіну зумовлений безпосереднім впливом на гладкі м’язи судин. Точний механізм дії амлодипіну при стенок=
ардії
не встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує ішемію міокарда двома
шляхами. Амлодипін розширює
периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферичний опір
(постнавантаження), проти якого працює серце. Зниження навантаження на серце
призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні. Механізм дії амло=
дипіну
також, можливо, залучає розширення основних коронарних артерій та коронарних
артеріол. Таке розширення збільшує постачання кисню до міокарда у пацієнтів=
зі
стенокардією Принцметала. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією дозування=
1
раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (як у
положенні стоячи, так і лежачи) протягом усього 24-годинного інтервалу. У
пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу подовжує загальний
активний час, час до початку стенокардії та час до депресії 1 мм сегмента S=
T.
Амлодипін знижує частоту стенокардії та зменшує необхідність прийому таблет=
ок
нітрогліцерину. Фармакокінетика. Периндоприл Після
перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентра=
ція
у плазмі крові (Сmax) дос=
ягається
протягом 1 години. Період напіввиведення (t Периндоприл являє=
собою
проліки. 27 % від прийнятої дози периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді
активного метаболіту периндоприлату. Крім активного периндоприлату периндоп=
рил
утворює ще 5 неактивних метаболітів. =
Сmax периндоприлату
у плазмі крові досягається через 3-4 години. Оскільки
вживання їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат, а отже,
зменшується і його біодоступність, то периндоприлу терт-бутиламін рекомендується приймати перорально в однор=
азовій
добовій дозі вранці перед прийомом їжі. Існує
лінійний взаємозв’язок між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі
крові. Об’єм
розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язув=
ання
периндоприлату з білками плазми становить 20 %, в основному, з АПФ, але є
дозозалежним. Периндоприлат виводиться із сечею, період остаточного
напіввиведення незв’язаного периндоприлату становить приблизно 17 годин. Ст=
ан
рівноваги досягається через 4 доби. Виведення
периндоприлату зменшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із серц=
евою
або нирковою недостатністю. Тому необхідно регулярно проводити моніторинг р=
івня
калію та креатиніну. Діалізний
кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика
периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс основ=
ної
молекули зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється=
, не
зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати дозу.=
Амлодипін Після
перорального прийому в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується і
досягає Сmax через
6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80 %.
Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Вживання їжі не впливає на
біодоступність амлодипіну. Дослідження in
vitro показали, що приблизно 97,5 % циркулюючого амлодипіну зв’язується=
з
білками плазми крові. T Застосування
пацієнтам літнього віку. Час, необхідний для досягненн=
я Сmax
амлодипіну, однаковий як у пацієнтів літнього віку, так і у молодших
пацієнтів. У
людей літнього віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипі=
ну,
що призводить до збільшення AUC (площі під кривою «концентрація/ час») та <=
/span>t1/2. Рекомендований режим дозування для пацієнтів літнього віку є
аналогічним, однак збільшення дози слід проводити з обережністю. Застосування
пацієнтам із нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування пацієнтам із порушенням функції печінк=
и. T Клінічні характеристики. Показання. Протипоказання. – Підвищена чутливість до перин=
доприлу
(або до будь-яких інших інгібіторів АПФ), до амлодипіну (або до інших
дигідропіридинів) або до будь-якої допоміжної речовини препарату; –
ангіоневротичний набряк в анамнезі після застосування
будь-яких інгібіторів АПФ; – ідіопатичний або спадковий ангіоневротичний набряк; –
тяжка артеріальна гіпотензія; –
шок, включаючи кардіогенний шок; –
обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад
виражений стеноз аорти); –
нестабільна стенокардія; –
серцева недостатність після
гострого інфаркту міокарда (протягом перших 28 днів); –
вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. роз=
діл «Застосування
у період вагітності або годування груддю»); –&nb=
sp;
одночасне застосування з
препаратами, що містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам, хворим на цукр=
овий
діабет, або пацієнтам з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової
фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи
«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особли=
вості
застосування»); –&nb=
sp;
супутнє застосування з
комбінацією сакубітрил/валсартан. Терапію периндоприлом можна починати не
раніше ніж через 36 годин після останнього прийому комбінації
сакубітрил/валсартан (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами=
та
інші види взаємодій» і «Особливості застосування»); –&nb=
sp;
екстракорпоральні методи
лікування, що призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхня=
ми
(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді=
й»); –&nb=
sp;
значний двосторонній стеноз
ниркової артерії або стеноз артерії до єдиної функціонуючої нирки (див. роз=
діл
«Особливості застосування»). Взаємодія
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Усі застереження, пов’язані з кожним із компонентів препарату, стосу=
ються
і препарату Амлесса. Для периндоприлу Одночасне застосування про=
типоказане Аліскірен.
У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів з порушеною функцією
нирок ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та
кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується. Дані
клінічних випробувань показали, що подвійна блокада системи
ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) за рахунок комбінованого використання
інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов’я=
зана
з більш високою частотою побічних явищ, таких як гіпотензія, гіперкаліємія =
та
зниження функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівнян=
о із
застосуванням одного агента, що діє на РААС (див. розділи «Протипоказання»,
«Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). =
Екстракорпоральні
методи лікування. Екстракорпоральні
методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими
поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембр=
ан
із високою гідравлічною проникністю (наприклад поліакрилонітрилових) та афе=
рез
ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату, через
підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій тяжкого ступеня (див. роз=
діл
«Протипоказання»). У разі необхідності проведення такого лікування слід
розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або
застосування іншого класу антигіпертензивних засобів. Сакубітрил/валсартан. Одночасне застосування периндоприлу з
сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки одночасне інгібування
неприлізину та АПФ може призвести до підвищення ризику розвитку
ангіоневротичного набряку. Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану =
слід
не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Тер=
апію
периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому
останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та
«Особливості застосування»). Одн=
очасне
застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину Опубліковано дані про те, що у пацієнтів зі
встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з
ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокато=
рів
рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення
артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції
нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з такими при
монотерапії препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову
систему (РААС). Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітора АПФ з
антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) може бути застосована в
індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня кал=
ію
та артеріального тиску. Ест=
рамустин Підвищується ризик виникнення побічних реакцій,
таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема). Ко-=
тримоксазол
(триметоприм/сульфаметоксазол). У пацієнтів, які одночасно
застосовують ко-тримоксазол, можливе підвищення ризику розвитку гіперкалієм=
ії
(див. розділ «Особливості застосування»). Кал=
ійзберігаючі
діуретики, добавки з калієм або замінники солі, що містять калій Хоча калій у сироватці крові зазвичай залишаєть=
ся у
межах норми, у деяких пацієнтів, які отримували периндоприл, може
спостерігатися гіперкаліємія (потенційно летальна), особливо у поєднанні з
порушенням функції нирок (адитивна гіперкаліємічна дія). Калійзберігаючі
діуретики (наприклад, спіронолактон, тріамтерен або амілорид), добавки з ка=
лієм
або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до значного підвищен=
ня
рівня сироваткового калію. Слід також бути обережними при одночасному
застосуванні периндоприлу з іншими засобами, які підвищують калій у сироват=
ці
крові, такими як триметоприм та котримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол=
),
оскільки, як відомо, триметоприм діє як калійзберігаючий сечогінний діурети=
к,
як амілорид. Тому поєднання периндоприлу з вищезазначеними препаратами не
рекомендується. Якщо показано одночасне застосування, їх слід застосовувати
обережно і при частому спостереженні за калієм сироватки крові. Цик=
лоспорин Гіперкаліємія може виникнути при одночасному
застосуванні інгібіторів АПФ із циклоспорином. Рекомендується моніторинг ка=
лію
в сироватці крові. Геп=
арин Гіперкаліємія може виникнути при одночасному
застосуванні інгібіторів АПФ з гепарином. Рекомендується моніторинг калію в
сироватці крові. Калійзберігаючі діуретики
(наприклад тріамтерен, амілорид), солі калію Літ=
ій При застосуванні інгібіторів АПФ із препаратами
літію можливе оборотне підвищен=
ня
концентрації літію у плазмі і, відповідно, – підвищення ризику його токсичн=
ої
дії. Не рекомендується застосовувати периндоприл із препаратами літію. У ра=
зі
доведеної необхідності такого застосування обов’язково слід ретельно
контролювати рівень літію у плазмі крові (див. розділ «Особливості
застосування»). Одночасне застосування, що потребує особливої у=
ваги Лік=
арські
засоби, що спричиняють гіперкаліємію Деякі препарати або терапевтичні класи можуть
посилити виникнення гіперкаліємії: аліскірен, калієві солі, калійзберігаючі
діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗП,
гепарини, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм =
та
комбінація фіксованої дози із сульфаметоксазолом (Ко-Тримоксазол). Поєднання
цих препаратів збільшує ризик гіперкаліємії. Про=
тидіабетичні
засоби (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) Епідеміологічні дослідження припускають, що
одночасне застосування інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулі=
н,
пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення
цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найбільш вірогід=
но
цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієн=
тів
з нирковою недостатністю. Бак=
лофен Посилюється антигіпертензивний ефект. У разі
необхідності слід контролювати артеріальний тиск та адаптувати дозу
антигіпертензивних засобів. При
артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений
діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно
відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом
діуретика може бути поновлено з часом) або необхідно призначити інгібітор А=
ПФ у
низькій дозі з поступовим її підвищенням. При
застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика прийом інгібітора АПФ слід розпочинати з
мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика. У будь-якому випадку необхідно контролювати фун=
кцію
нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.=
Калійзберігаючі діуретики
(еплеренон, спіронолактон) -&nb=
sp;
у випадку недотримання
рекомендацій щодо призначення даної комбінації існує ризик виникнення
гіперкаліємії (можливо, летальної) під час лікування пацієнтів із серцевою
недостатністю ІІ-ІV класу за NYHA та фракцією викиду < 40 %, я=
кі
попередньо лікувалися інгібітором АПФ та петльовим діуретиком; -&nb=
sp;
перед призначенням такої
комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової
недостатності; -&nb=
sp;
рекомендовано проводити ретел=
ьний
моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікув=
ання
та надалі щомісячно. Рацекадотрил. Відомо, що лікування інгібіторами АПФ (наприклад
периндоприлом) може спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик
може збільшуватися при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (лікарським засобом, який
використовується для лікування гострої діареї). Інгібітори mTOR (наприклад сиролімус, еверолімус, темсиролімус).=
Пацієнти, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, можуть належати до гр=
упи
підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особлив=
ості
застосування»).=
НПЗЗ,
включаючи ацетилсаліцилову кислоту ≥ 3 г/добу Можливе послаблення
антигіпертензивного ефекту під час одночасного застосування інгібіторів АПФ=
з
НПЗЗ, такими як ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори=
ЦОГ‑2,
неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування інг=
ібіторів
АПФ та НПЗЗ може призвести до збільшення ризику погіршення функції нирок, у
тому числі імовірності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення
рівня калію у плазмі крові, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нир=
ок в
анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам
літнього віку. Пацієнтам слід відновити водний баланс, а також необхідно
приділити увагу моніторингу функції нирок одразу після призначення комбінов=
аної
терапії та періодично надалі. Одночасне застосування, що потребує уваги Ант=
игіпертензивні
засоби та вазодилататори Одно=
часне
застосування антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект =
периндоприлу.
Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими
вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску. Глі=
птини
(лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вільдагліптин) У пацієнтів, яким призначено комбінацію гліптин=
у та
інгібітора АПФ, можливе підвищення ризику виникнення ангіоедеми внаслідок т=
ого,
що гліптин знижує активність дипептилпептидази-ІV (ДПП-ІV). Одночасне застосування деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів або антипсихотропних засо=
бів
з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску
(див. розділ «Особливості застосування»). Діу=
ретики У пацієнтів, які приймають діуретики, та особли=
во у
тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, можливе надмірне зниження
артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність
розвитку гіпотензивного ефекту знижується завдяки відміні діуретика, підвищ=
енню
об’єму циркулюючої крові або споживанню солі перед початком терапії
периндоприлом. Лікування слід розпочинати з низьких доз та поступово їх
збільшувати. Сим=
патоміметики
можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів
АПФ. Золото.
Нітратоподібна реакція (симптоми: почервоніння обличчя, нудота, блювання та
артеріальна гіпотензія) виникає рідко у пацієнтів, які одночасно приймають
інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційні препарати золота (натр=
ію
ауротіомалат). Для
амлодипіну Інгібітори CYP3A4 Індуктори CYP3A4 Дантролен (інфузії) Такролімус Циклоспорин Симвастатин Інгібітори механістичної мішені рапаміцину (mTOR) =
Особливості
застосування. Усі
застереження, пов’язані з кожним із компонентів препарату, стосуються препа=
рату
Амле=
сса. Для периндоприлу Особливі
застереження Підвищена чутливість/ангіонев=
ротичний
набряк Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення
інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів під час лікування
інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нуд=
отою
або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього
ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагн=
оз
інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений під час комп’юте=
рної
томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час
хірургічного втручання. Після відміни інгібітора АПФ симптоми ангіоневротич=
ного
набряку зникали. Інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно виключити=
під
час проведення диференційного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, я=
кі
приймають інгібітори АПФ (див. розділ «Побічні реакції»). Одночасне застосування інгібіторів АПФ із
комбінацією сакубітрил/валсартан протипоказано через підвищений ризик
ангіоневротичного набряку. Лікування комбінацією сакубітрил/валсартан не сл=
ід розпочинати
раніше, ніж через 36 годин після останньої дози периндоприлу. Лікування
периндоприлом не слід розпочинати раніше, ніж через 36 годин після останньої
дози комбінації сакубітрил/валсартан (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з
рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, те=
мсіролімусом)
та вілдагліптином може призвести до підвищеного ризику виникнення
ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або мовлення,=
з
порушенням дихання або без нього) (див. розділ =
«Взаємодія
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). З обережністю слід
застосовувати при застосуванні рацекадотрилу, інгібіторів mTOR (наприклад,
сиролімус, еверолімус, темсиролімус) та вілдагліптин у пацієнта, який вже
приймав інгібітор АПФ. Анафілактоїдні реакції під час
плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) Анафілактоїдні реакції під час
десенсибілізуючої терапії У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під =
час
десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть
виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому
припиненні застосування інгібітора АПФ, але реакції можуть виникнути знову =
при
необережному проведенні провокаційних проб. Нейтропенія/агранулоцитоз/тро=
мбоцитопенія/анемія Реноваскулярна гіпертензія Подвійна блокада системи
ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) Первинний альдостеронізм Вагітність Застереження
при застосуванні Стабільна ішемічна хвороба се=
рця Якщо
протягом першого місяця лікування периндоприлом спостерігався епізод
нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити
співвідношення ризик/користь перед тим, як вирішувати питання про продовжен=
ня
терапії. Артеріальна гіпотензія Прийом
інгібіторів АПФ може спричинити зниження артеріального тиску. Симптоматична
артеріальна гіпотензія спостерігається рідше у пацієнтів з неускладненою
артеріальною гіпертензією та є більш вірогідною у пацієнтів з гіповолемією,=
які
приймають діуретики, знаходяться на дієті з обмеженням кількості солі, у па=
цієнтів
на діалізі, у пацієнтів з діареєю або блюванням або у пацієнтів з тяжкою
ренінозалежною артеріальною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
Симптоматична артеріальна гіпотензія є більш вірогідною у пацієнтів із
симптоматичною серцевою недостатністю, із супутньою нирковою недостатністю =
або
без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш вірогід=
не у
пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають вел=
икі
дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність
функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної
гіпотензії на початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам необхідно
знаходитися під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб застосуванн=
я та
дози» та «Побічні реакції»). Такі=
самі
застереження існують для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або
цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального
тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту =
слід
надати горизонтального положення та у разі необхідності ввести внутрішньове=
нно
0,9 % (9 мг/мл) розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензія не є
протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай можна
застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об’єму крові та
підвищення артеріального тиску. У деяких пацієнтів із застійною серцевою
недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском периндоприлу мо=
же
спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є
передбачуваним і зазвичай не потребує відміни препарату. Якщо артеріальна
гіпотензія стає симптоматичною, може з’явитися необхідність зниження дози а=
бо
відміни препарату. Сте=
ноз
аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія Як і інші інгібітори АПФ, периндоприлу слід приз=
начати
з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією вих=
оду
з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія). Ниркова недостатність У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну
< 60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу слід призначати відповідно до
кліренсу креатиніну пацієнта (див. розділ «Сп=
осіб
застосування та дози»), а далі – залежно від відповіді пацієнта на ліку=
вання.
Моніторинг калію та креатиніну є звичайним стандартом для таких пацієнтів
(див. розділ «Побічні реакції»). Печінкова недостатність Расовий фактор Кашель Хірургічне втручання/анестезі=
я Калій у сироватці крові Пацієнти, хворі на цукровий
діабет Для
амлодипіну П=
орушення
функції печінки T1/2 =
амлодипіну,
як і всіх антагоністів кальцію, збільшується у пацієнтів з порушеннями функ=
ції
печінки. Тому застосовувати препарат таким хворим слід з обережністю, з ретельним моніторингом рівня печінкових ферментів. С=
ерцева недостатність Паці=
єнти із
серцевою недостатністю повинні застос=
овувати
препарат з обережністю. При застосуванні амлодипіну для лікування пацієнтів із серцевою
недостатністю неішемічної етіології (III-IV клас за NYHA) у ході дослідження було відзначено зростання частоти випадків
розвитку набряку легень, хоча значущої різниці у частоті погіршання серцевої
недостатності порівняно з групою плацебо не спостерігалося (див. розділ
«Фармакодинаміка»). Для препарату Амлесса Застереження
при застосуванні Безпека та ефективність амлодипіну при
гіпертонічному кризі не встановлені. Застосування пацієнтам із серцевою недостатністю До пацієнтів із серцевою недостатністю слід
ставитися обережно. У довготривалому плацебо-контрольованому
дослідженні у пацієнтів із вираженою серцевою недостатністю (III та IV клас
NYHA) повідомляли про частоту набряку легенів у групі, яку лікували
амлодипіном, вищу, ніж у групі плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обе=
режністю
пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони можуть підвищу=
вати
ризик майбутніх серцево-судинних подій та летальності. В=
заємодії Одно=
часне
застосування препарату Амлесса з препаратами літію, калійзберігаючими
діуретиками або харчовими добавками, що містять калій, чи з дантроленом не
рекомендується. =
Застосування у період вагітності або годування груддю=
. Вагітність Епідеміологічні висновки щодо ризику
тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під =
час
ІІ і ІІІ триместру вагітності може зумовити розвиток фетотоксичності (зниже=
ння
функції нирок, олі=
гогідрамніон,
ретардацію окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркову
недостатність, артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію). Якщо застосування інгібіторів АПФ відбулося у ІІ триместрі вагітності,
рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок ембріона та
черепа ембріона. Якщо під час лікування
цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно
припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування
вагітним. Амлодипін проникає у грудне молоко людини. Частку материнської дози, яку
отримує немовля, оцінювали міжквартильним діапазоном 3 – 7 %, максимум 15 %=
. Оскільки
інформація щодо застосування препарату Амлесса під час годування груддю
відсутня, препарат не рекомендується застосовувати у цій період. Перевагу с=
лід
надавати лікарським засобам, які мають кращі профілі безпеки під час годува=
ння
груддю, особливо новонароджених або недоношених дітей. Здатність
впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими
механізмами. При керуванні автомобілем або роботі з різними механізмами потрібно =
враховувати
можливість розвитку таких побічних реакцій препарату, як запаморочення або
слабкість. Спосіб застосування та дози. Почи=
нати
лікування з 1 таблетки на добу одноразово, яку бажано прийняти вранці перед=
вживанням
їжі. Заст=
осування
фіксованої комбінації не підходить для початкової терапії. Максимальна добова доза – 1 таблетка препарату П=
ацієнти
з нирковою недостатністю та пацієнти літнього віку =
(див.
розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування») Виве=
дення периндоприлату
уповільнюється у пацієнтів літнього віку та пацієнтів з нирковою недостатні=
стю.
Тому під час лікування необхідно проводити частий контроль рівня креатиніну=
та
калію. Препарат Амлесса можна призначати пацієнтам із КК ≥ 60 мл/хв.
Препарат Амлесса протипоказаний пацієнтам із КК < 60 мл/хв у цій лікарсь=
кій
формі. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприл=
у та
амлодипіну. Зміна
концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелює зі ступенем тяжкості нирк=
ової
недостатності. П=
ацієнти
з печінковою недостатністю (див. розділи
«Фармакокінетика» та «Особливості застосування») Рекомендації щодо дозування для пацієнтів із легким та помірним порушен=
ням
функції печінки не встановлені, тому вибір дози повинен бути обережним і
починатись із нижньої межі діапазону дозування (див. розділи «Фармакокінетика»
та «Особливості застосування»). Щоб знайти оптимальну початк=
ову
та підтримуючу дозу у пацієнтів із порушеннями роботи печінки, дозу слід
індивідуально титрувати, використовуючи вільну комбінацію амлодипіну та
периндоприлу. Фармакокінетику амлодипіну при важких порушеннях роботи печін=
ки
не вивчали. Застосування амлодипіну для пацієнтів із вираженою печінковою
недостатністю слід починати з найменшої дози та повільно титрувати. Діти. Препарат
не рекомендується призначати дітям (віком до 18 років) через відсутність
досліджень з участю цієї групи пацієнтів. =
=
Передозування.
Інфо=
рмація
про передозування препарату Амлесса при застосуванні для лікування людей
відсутня. Л=
ікування Клін=
ічно
значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, потре=
бує
проведення активних заходів, спрямованих на підтримку функцій серцево-судин=
ної
системи, включаючи моніторинг показників роботи серця і легень, забезпеченн=
я положення
хворого лежачи з піднятими нижніми кінцівками, контроль об’єму циркулюючої
крові, діурезу. Для
відновлення тонусу судин і нормального рівня артеріального тиску показане
призначення судинозвужувальних засобів. З
метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів внутрішньовенно слід вв=
одити
глюконат кальцію. У деяких випадках може виявитися корисним промивання шлунка. Оскільки амлодипін значною =
мірою
зв’язується з білками крові, то ефективність діалізу малоймовірна. Дані про передозу=
вання периндоприлу у людей обмежені.
Симптомами передозування інгібіторів АПФ є артеріальна гіпотензія, шок,
порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція,
тахікардія, прискорене серцебиття, брадикардія, запаморочення, хвилювання,
кашель. Лікування слід проводити шляхом внутрішньовенного введення
фізіологічного розчину. При появі артеріальної гіпотензії пацієнту необхідно
надати горизонтальне положення з низьким узголів’ям. Можна також застосувати
ангіотензин II та/або катехоламіни для внутрішньовенного введення. Видалити
периндоприл із системного кровообігу можна шляхом гемодіалізу (див. розділ
«Особливості застосування»). Для усунення брадикардії, що не піддається
лікуванню, розглядають питання щодо імплантації водія ритму. Необхідно пост=
ійно
контролювати основні показники життєдіяльності, концентрацію електролітів та
креатиніну в сироватці крові. Побічні реакції. Зазначені
нижче побічні ефекти спостерігалися при лікуванні периндоприлом або амлодип=
іном
окремо та
зареєстровані відповідно до класифікації MedDRA за органами і системами та
частотою виникнення: дуже часто (³ 1/10); часто (³ l/100 до < l/10); нечасто<=
/span> (³ l/l000 до
< l/100); рідко (³<=
/span>l/10000
до <l/l000); дуже рідко (<l/10000);
частота невідома
(частоту не можна оцінити на підставі наявних даних). Клас системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл З боку крові та лімфатичної системи =
Еозинофілія =
- нечасто* Лейкопенія/нейтропенія дуже рідко дуже рідко Агр=
анулоцитоз
або панцитопенія - дуже рідко Тромбоцитопенія дуже рідко дуже рідко Гем=
олітична
анемія у пацієнтів із вродженою недостатністю ферменту G-6PDH - дуже рідко Зме=
ншення
рівня гемоглобіну і гематокриту - дуже рідко З бо=
ку
імунної системи Алергічна реакція дуже рідко нечасто З боку обміну речовин та метаболізму Гіперглікемія дуже рідко - Збільшення маси тіла нечасто - Зменшення маси тіла нечасто - Гіпонатріємія - нечасто* З боку психіки =
Безсоння, депресія нечасто - Зміни настрою нечасто нечасто Порушення сну - нечасто Сплутаність свідомості рідко - З боку нервової системи Сонливість часто - Запаморочення часто часто Головний біль (головним чином на початку лікування)=
часто часто Тремор нечасто - Гіпестезія нечасто - Парестезія нечасто часто Гіпертонус Периферична нейропатія дуже рідко - Дисгевзія, непритомність нечасто - Вертиго - часто Сплутаність свідомості - дуже рідко З боку органів зору Порушення зору часто часто З бо=
ку
органів слуху та рівноваги Шум у вухах нечасто часто З боку серця =
Пальпітація часто нечасто* Тахікардія нечасто* Синкопе нечасто - Ангінозні болі рідко - Стенокардія - дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо,
внаслідок вираженої артеріальної гіпотензії у хворих групи високого ризик=
у (див.
розділ «Особливості застосування») дуже рідко дуже рідко Ари=
тмія
(включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) нечасто дуже рідко =
З
боку судин Артеріальна гіпотензія (та ефекти, пов’язані з
артеріальною гіпотензією) нечасто часто Припливи часто - Інс=
ульт, можливо, внаслі=
док
вираженої артеріальної гіпотензії <=
/span>у
хворих групи високого ризику (див. розділ «Особливості застосуван=
ня») - дуже рідко Васкуліт дуже рідко дуже рідко Синдром Рейно - невідомо З боку дихальної системи Задишка часто часто Риніт нечасто дуже рідко Кашель нечасто часто Бронхоспазм - нечасто Біль за грудиною - рідко Еозинофільна пневмонія - дуже рідко З боку травної системи Гіперплазія ясен дуже рідко - Біль у животі, нудота часто часто Блювання нечасто часто Диспепсія нечасто часто Зміна ритму дефекації часто - Сухість у роті нечасто нечасто Зміни смаку нечасто - Діарея, запор - часто Панкреатит дуже рідко дуже рідко Гастрит дуже рідко - З боку печінки та жовчовивідних=
шляхів Гепатит, холестатична жовтяниця дуже рідко - Цит=
олітичний
або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливості
застосування») - дуже рідко З бо=
ку
шкіри і підшкірної тканини Набряк Квінке дуже рідко - Ангіоневротичний
набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування») дуже рідко нечасто Мультиформна еритема дуже рідко дуже рідко Алопеція нечасто - Пурпура нечасто - Зміна кольору шкіри нечасто - Підвищене потовиділення нечасто нечасто Свербіж нечасто часто Висипання нечасто часто Синдром Стівенса – Джо=
нсона дуже рідко - Пемфігоїд - нечасто* Реакції фоточутливості дуже рідко - Гіпергідроз - нечасто Ексфоліативний дерматит, екзантема дуже рідко Кропив’янка нечасто Токсичний епідермальний
некроліз невідомо - З боку кістково-м’язового апарату та сполучної ткан=
ини Артралгія, міалгія нечасто - Судоми м’язів часто часто Біль у спині нечасто - З бо=
ку
нирок та
сечовивідних шляхів Пор=
ушення
сечовипускання, ніктурія, підвищення частоти сечовипускання нечасто - Ниркова недостатність - нечасто =
Гостра ниркова недостатність - дуже рідко З бо=
ку
статевих органів і молочних залоз Імпотенція нечасто нечасто Гінекомастія нечасто - Заг=
альні
порушення та реакції у місці введення Периферичний набряк часто - Набряк дуже часто Втомлюваність часто - Біль у грудях нечасто - Астенія часто часто Біль нечасто - Нездужання нечасто нечасто* Гіпертермія - нечасто* Лаб=
ораторні
показники Під=
вищення
рівня печінкових ферментів: АЛТ, АСТ (у більшості випадків пов’язані з
холестазом) дуже рідко - =
Підвищення рівня білірубіну та печінкових ферментів=
- рідко =
Підвищення
концентрації сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові, гіперкаліємія=
, яка зникає після відміни препарату (див.
розділ «Особливості застосування») - частота невідома *Частоту було розраховано за да=
ними
клінічних досліджень для побічних реакцій, які було виявлено на основі
спонтанних повідомлень. Звітування про підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського
засобу має велике значення. Це дає змогу проводити безперервне спостереження
співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням лікарсь=
кого
засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я повинні подавати інформацію п=
ро
будь-які підозрювані побічні реакції за допомогою національної системи
звітності. Термін придатно=
сті. 3 р=
оки. Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 ºС в оригінальній упаковці
для захисту від дії вологи та світла. Зберігати у недоступному для дітей мі=
сці. Упаковка. Категорія відпуску.=
За
рецептом. Виробник. КРКА, д.д., Ново место/KRKA, d.d., Novo mesto. Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження
його діяльності. Шмар’єшк=
а цеста
6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.<=
/span>Фарма=
кологічні
властивості.
І триместру вагітності є неоднозначними; однак не можна виключати незначне
підвищення ризику. Пацієнток, які планують завагітніти, слід перевести на
альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль без=
пеки
застосування у період вагітності. Якщо вагітність встановлена, лікування
інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо це можливо, розпочати
альтернативну терапію.