ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Діутор^®

(= )

Склад:<= /b>

діюча речовина: torasemide;

1 мл розчину для ін’єкцій містить 5 мг торасеміду безводного;

допоміжні речовини: поліетиленгліколь 400, трометамол, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:= прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група.

Діуретики. Високоактивні діуретики. Сульфаніламіди, прості. Торасемід.

Код АТХ С03С А04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Торасемід діє як салуретик, й= ого дія пов’язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле. У людини діуретичний ефект швидко досягає св= ого максимуму впродовж перших 2–3 годин після внутрішньовенного та перорального застосування відповідно і залишається постійним впродовж майже 12 годин. У здорових добровольців у діапазоні доз 5–100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петльова активність діуретика). Збільшен= ня діурезу спостерігалося навіть у тих випадках, коли інші сечогінні засоби, наприклад дистально діючі діуретики тіазидового ряду, вже не виявляли потрібного ефекту, наприклад при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід призводить до зменшення набряків. У випадку серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонува= ння міокарда за рахунок зменшення пре- та постнавантаження.
Фармакокінетика.

Зв’язування торасеміду з білками плазми крові становить понад 99 %, метаболітів М₁, М₃, та М₅ – 86 %, 95 % і 9= 7 % відповідно. Видимий об’єм розподілу (Vz) становить 16 л. В організмі людини торасемід метаболізується з утворенням трьох метаболітів-М₁, М3 та М₅. Докази існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М= ₁, М₃ та М₅ утворюються у результаті ступеневого окиснен= ня приєднаної до фенільного кільця метильної групи до карбонової кислоти, метаболіт М₃ утворюється у результаті гідроксилювання кільця. У людини не вдалося виявити метаболіти М₂ та М₄, що були знайдені в експериментах на тваринах.

Фармакокінетика торасеміду та його метаболітів характеризується лінійною залежністю. Це означає, що його максимальна концентрація в сироватці крові = та площа під кривою вмісту в сироватці крові збільшуються пропорційно дозуванн= ю. Кінцевий період напіввиведення (t_1/2) торасеміду і його метаболі= тів у здорових добровольців становить                        3–4 години. Загаль= ний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, ренальний кліренс – приблизно 10 мл/= хв. У здорових добровольців приблизно 80 % від введеної дози виводиться у вигля= ді торасеміду і його метаболітів із сечею з таким середнім відсотковим відношенням: торасемід – приблизно 24 %, метаболіт M₁ – приблизн= о 12 %, метаболіт M₃ – приблизно 3 %, метаболіт M₅ – прибл= изно 41 %. Основний метаболіт М₅ діуретичного ефекту не має, а на рах= унок діючих метаболітів М₁ і М₃, узятих разом, припадає пр= иблизно 10 % усієї фармакокінетичної дії. При нирковій недостатності загальний клір= енс і t_1/2 торасеміду не змінюються, а t_1/2М₃= і М₅ подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними,= а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає. У пац= ієнтів із порушеннями функції печінки або із серцевою недостатністю t_1/2 торасеміду і метаболіту М₅ незначно подовжується, а кількість речовини, що виводиться із сечею, майже повністю дорівнює кількості, що виводиться у здорових людей, тому накопичення торасеміду і його метаболітів= не відбувається. Торасемід та його метаболіти майже не виводяться при гемодіал= ізі та гемофільтрації.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування набряків та/або випотів, спричинених серцевою недостатністю, якщо необхідне внутрішньовенне застосування лікарсь= кого засобу, наприклад у випадку набряку легенів внаслідок гострої серцевої недостатності.

Протипоказа= ння.

-     Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини і до однієї з допоміжних речовин лікарського засобу;

-     ниркова недостатність з анурі= єю;

-     печінкова кома або прекома;

-     артеріальна гіпотензія;<= /o:p>

-     гіповолемія;

-     гіпонатріємія;

-     гіпокаліємія;

-     гостре порушення сечовипускан= ня, наприклад внаслідок гіпертрофії передміхурової залози;

-     період годування груддю.=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, що може спричинити надмі= рне зниження артеріального тиску під час їх одночасного застосування. При одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, спричинений застосуванням торасеміду, може призвести до підвищення і посиле= ння побічної дії обох препаратів. Торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. Пробенецид і нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, індометацин, ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діурет= ичну та антигіпертензивну дію торасеміду. При лікуванні саліцилатами у високих д= озах торасемід може підвищувати їхню токсичну дію на центральну нервову систему. Торасемід, особливо у високих дозах, може підсилити ототоксичну і нефротокс= ичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад канаміцину, гентаміцину, тобра= міцину, та цитостатичних засобів – активних похідних платини, а також нефротоксичну= дію цефалоспоринів. Торасемід може підсилювати дію теофіліну, а також вплив курареподібних лікарських засобів. Проносні засоби, а також мінерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію, зумовлену торасемідом. При одночасному застосуванні торасеміду і препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові, що може спричинити посилення впливу та підсилення побічних ефектів літію. Торасемід може знижувати судинозвужуваль= ну дію катехоламінів, наприклад епінефрину та норепінефрину. При одночасному застосуванні з холестираміном може знижуватися всмоктування торасеміду та відповідно його очікувана ефективність.

=

Особливості застосування.

Перед початком застосування препарату необхідно усунути існуючу гіпокаліємію, гіпонатріємію або гіповолемію.

При тривалому застосуванні торасеміду рекомендується здійснювати регулярний контроль електролітного балансу, зокр= ема калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів, які одночасно застосовують глікозиди наперстянки, глюкокортикостероїди, мінералокортикостероїди або проносні засоби. Крім цього, необхідно регулярно контролювати вміст глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. Торасемід слід з особливою обережні= стю застосовувати пацієнтам, які страждають на захворювання печінки, що супроводжуються цирозом печінки та асцитом, оскільки раптові зміни водно-електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми. Те= рапію із застосуванням торасеміду (як і інших сечогінних засобів) пацієнтам цієї групи необхідно проводити в умовах стаціонару. Для попередження гіпокаліємії та метаболічного ацидозу препарат слід призначати разом із препаратами-антагоністами альдостерону або препаратами,= що сприяють затримці калію в організмі. Після застосування торасеміду спостерігалися випадки ототоксичності (шум у вухах і втрата слуху), які мали оборотний характер, однак прямого зв’язку із застосуванням препарату не встановлено. При призначенні діуретиків необхідно ретельно контролювати клінічні симптоми порушення електролітного балансу, гіповолемії, екстраренальної азотемії та інших порушень, що можуть проявлятися у вигляді сухості у роті, спраги, слабкості, в’ялості, сонливості, збудження, м’язово= го болю або судом, міастенії, гіпотонії, олігурії, тахікардії, нудоти, блюванн= я. Надмірний діурез може стати причиною зневоднення організму, призвести до зниження об’єму циркулюючої крові, тромбоутворення та емболії, особливо у пацієнтів літнього віку.<= /span>

Пацієнтам із порушенн= ями водно-електролітного балансу необхідно припинити застосування препарату та після усунення небажаних ефектів відновити терапію, починаючи з інших доз.<= o:p>

Внаслідок того, що при лікуванні торасемідом може спостерігатися збільшення вмісту глюкози в крові= , у пацієнтів з латентним або явним цукровим діабетом необхідно проводити пості= йну ретельну перевірку метаболізму вуглеводів. Також потрібен регулярний контро= ль картини крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). Особливо на початку лікування пацієнтам літнього віку необхідно звертати особливу увагу на появу симптомів втрати електролітів та згущення крові.

У р= азі відсутності достатнього клінічного досвіду застосування не слід признач= ати торасемід при наявності нижченаведених захворювань і станів: подагра; аритмія, наприклад синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступенів; патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму; супутня терапія із застосуванням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів; патологічні зміни картини крові, наприклад тромбоцитопенія = або анемія у хворих без ниркової недостатності; порушення функції нирок, спричи= нені нефротоксичними речовинами.

Застосування лікарського засобу Діутор^{®
може бути причиною отримання позитивного результату при здійсненні тесту на
допінг. Неможливо прогнозувати вплив на стан здоров’я, якщо лікарський засі=
б Діутор^®
застосовано неправильно, тобто з метою допінгу, у цьому випадку не можна
виключити можливу шкоду для здоров’я.}

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (20 мг)/дозу натрію, тобто майже вільний від на= трію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.
Достовірні дані щодо впливу торасеміду на ембріон та плід у людини відсутні. В експериментах на тваринах була показана репродуктивна токсичність торасеміду. Торасемід прон= икає через плацентарний бар’єр. У зв’язку з вищенаведеним торасемід не рекомендо= вано застосовувати у період вагітності. Торасемід застосовується у період вагітн= ості лише за життєвими показаннями та в мінімально можливій ефективній дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертенз= ії або набряків у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарн= ого бар’єру і спричиняти токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. = Якщо торасемід застосовується для лікування вагітних із серцевою недостатністю а= бо нирковою недостатністю, то необхідно проводити ретельний моніторинг за електролітами та гематокритом, а також за розвитком плода.

Період лактації.

На даний час не встановлено, чи проникає торасемід у грудне молоко у тварин або людини. Не можна виключити ризик застосування препарату у новонароджених/грудних дітей. Тому застосування торасеміду в період лактації протипоказано. Якщо необхідно застосовувати торасемід у цей період, то годування груддю слід припинити.<= /o:p>

Фертильність.

Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилося. В експерименті на тваринах не було виявлено такого впливу торасеміду.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Навіть за належного з= астосування торасемід може вплинути на реакцію пацієнта до такого ступеня, що це спричи= нить значний негативний вплив на здатність керувати автотранспортом або виконува= ти роботу з іншими механізмами чи виконувати роботу без підстраховки. Це значн= ою мірою стосується таких випадків як початок лікування, збільшення дози препарату, заміна лікарського засобу або застосування супутньої терапії. То= му під час застосування торасеміду треба бути дуже обережним при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Дор= ослі.

Лікування розпочати із застосування разової дози 2 мл лікарського засобу Діутор^=
®, що еквівалентно 10 мг торасеміду на д= обу. Якщо ефект недостатній, то разову дозу можна збільшити до 4 мл лікарського засобу Діутор^®,= що еквівалентно 20 мг торасеміду. Якщо ефект і в цьому випадку буде недостатні= й, можна застосувати короткочасну (впродовж не більше 3 діб) терапію із введен= ням добової дози 8 мл лікарського засобу Діутор^®, що еквівалентно 40 мг торасеміду.

Гос= трий набряк легень.

Лікування треба почин= ати із внутрішньовенного введення разової дози 4 мл лікарського засобу Діутор^®, що еквіва= лентно 20 мг торасеміду. Залежно від ефекту, цю дозу можна повторити з інтервалом = у 30 хвилин. Забороняється перевищувати максимальну добову дозу 20 мл лікарського засобу Діутор^®,= що еквівалентно 100 мг торасеміду.

Розчин для ін’єкцій в= водити внутрішньовенно, повільно.

Забороняється вводити розчин внутрішньоартеріально.

Вводити лише чистий розчин. При тривалому застосуванні внутрішньовенне введення треба якомога скоріше замінити на пероральне застосування, оскільки внутрішньовенне застосування торасеміду не рекомендується проводити понад 7 діб.=

Пац= ієнти з печінковою недостатністю.

Лікування цієї катего= рії пацієнтів треба проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концен= трації торасеміду в плазмі крові.

Пац= ієнти літнього віку.

Лікування цієї катего= рії пацієнтів не потребує спеціального підбору дози. Однак відповідних дослідже= нь щодо людей літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами не проводилося.

Діти.

Безпека та ефективність препарату у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалися. Застосовувати торасемід дітям та підліткам віком до 18 років не слід через відсутність достатнього клінічного досвіду.

=

Передозування.=

Типова симптоматика н= евідома. Передозування може спричинити сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, аментивний синдром (одна із форм порушення свідомості), симптоматичну артеріальну гіпотензію, серцево-судинну недостатність і розлади з боку травної системи.

Лік= ування передозування.

Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають зазвичай при зменшенні дозування = та відміні лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини та електрол= ітів (треба проводити контроль!). Торасемід не виводиться із крові за допомогою гемодіалізу.

Лікування у випадку гіповолемії: заміщення об’єму рідини.
Лікування у випадку гіпокаліємії:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU;mso-bidi-font-weight:bold'> призначення препаратів калію.

Лікування серцево-судинної недостатності: положення лежачи пацієнта та, у разі необхідності, призначити симптоматичну терапію.

Ана= філактичний шок (негайні заходи). При першій появі шкірних реакцій (таких як, наприклад, кропив’янка або почервон= іння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, підвищеної пітливості, ну= доти, ціанозу слід проводити катетеризацію вени; пацієнта покласти у горизонтальне положення, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності застосовувати введення епінефрину, розчинів, що заміщують об’єм рідини, глюкокортикоїдних гормонів.

=

Побічні реакції.

Побічні реакції наведені за класами систем орга= нів відповідно до MedDRA з наступною частотою: д= уже часто (≥ 1/10), часто (1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, &l= t; 1/100), рідко               (≥ 10000, < 1/1000), дуже рідко (< 10000), частота невідома (неможливо визначити з наявних даних).

Мет= аболізм/електроліти: часто – посилення метаболічного алкалозу; сп= азми м’язів (особливо на початку лікування); підвищення концентрації сечової кис= лоти і глюкози в крові, а також холестерину і тригліцеридів; гіпокаліємія при супутній безкалієвій дієті, при блюванні, проносі, після надмірного застосування проносних засобів, а також у пацієнтів із хронічною дисфункціє= ю печінки; залежно від дозування і тривалості лікування можливі порушення водно-електр= олітного балансу, наприклад гіповолемія, гіпокаліємія та/або гіпонатріємія.

З б= оку серцево-судинної системи: ду= же рідко – тромбоемболічні ускладнення, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу і серцевої діяльності, у тому числі ішемія серця і мозку, що може призвести, наприклад, до аритмії, стенокардії, гострого інфаркту міокарда, синкопе через можливу гемоконцентрацію.

З б= оку шлунково-кишкового тракту: часто – множинні розлади травної системи (особливо на початку лікування), в тому числі відсутність апетиту, метеориз= м, біль у шлунку, нудота, блювання, пронос, запор; дуже рідко – панкреатит.

З б= оку нирок та сечовидільної системи: рі= дко – підвищення концентрації креатиніну і сечовини у крові, потяг до сечовиділення. Кол= и відбувається значна втрата води та електролітів, спричинена надлишковим утворенням сечі, особливо на початку лікування та у пацієнтів літнього віку може спостерігат= ися зниження артеріального тиску, головний біль, астенія і сонливість. У пацієнтів із розладами сечовипускання (наприклад, із гіпертрофією простати) підвищене утворення сечі може призвес= ти до її затримки і надмірного розтягування сечового міхура.=

З боку гепатобіліарної системи: ча= сто – підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамаглутамілтранспеп= тидази) у крові.

З б= оку імунної системи: дуже рідко – алергіч= ні реакції, включаючи свербіж, екзантему, фотосенсибілізацію, тяжкі шкірні реакції. Після внутрішньовенного застосування можуть спостерігатися гострі, потенційно небезпечні для життя реакції підвищеної чутливості (анафілактичн= ий шок).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – зниження кількості тромбоцитів, еритроцитів та/або лейкоцитів як результат гемоконцентрації.

Заг= альні розлади та реакції у місці введення: ча= сто – головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, загальна слабкість= (особливо на початку лікування); рідко – сухість у роті, неприємні відчуття у кінцівк= ах (парестезія); дуже рідко – розлади зору, дзвін у вухах, втрата слуху; часто= та невідома – місцеві реакції після ін’єкцій.

=

Термін придатності.

2 роки. Після першого відкриття ампули розчин слід використати негайно.=

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати в оригінальній упак= овці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Лікарський засіб Діутор^® не можна змішуват= и з іншими лікарськими засобами для проведення внутрішньовенних ін’єкцій та/або інфузій.

<= /p>
Упаковка.

По 4 мл в ампулах, по 5 ампул (5×1) у касеті разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

=

Категорія відпуску.

За рецептом.

<= /p>
Виробники.<= /b>

Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків» (відповідальний за виробництво та контроль/випробування серії, не включаючи випуск серії).

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (відповідальний за випуск серії, не включаючи контроль/випробування серії).

Місцезнаходження виробників та адреса місця провадження їх діяльності.<= o:p>

Україна, 61= 115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36 =

=

Україна, 01= 013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5

=

Заявник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».

Місцезнаходження заявника.

Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд= . 5

Повідомити про небажане яви= ще при застосуванні лікарського засобу Ви можете за телефоном +38 (050) 309-83= -54 (цілодобово).