для медичного застосування лікарського засобу

ВІНКРИСТИН-МІЛІ=

(VINCRISTIN-MILI)

&n= bsp;

Склад:

діюча речовина: вінкристину сульфат;

1 мл розчину містить вінкристину сульфату 1= мг;

допоміжні речовини:<= /span> маніт= (E 421), метилпарабен (E 218), пропілпара= бен (E 216), вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження. Код АТХ L01C A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинам= іка.

Вінкристину сульфат ― це сіль вінкристину, алкалоїду, одержаного з барвінкової рослини Vinca rosea Linn= .

Антибластомна та цитотокс= ична дія вінкристину пов’язана з порушенням утворення мікротрубочок та мітотичного веретена, а також поруше= нням синтезу ДНК та РНК у клітинах.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенної ін’єкції вінкристин = швидко виводиться з сироватки крові. У межах 15―30 хвилин понад 90 % лікарсь= кого засобу розподіляється із сироватки крові у тканини та інші компоненти крові. Об’єм розподілу становить 8,4 ± 3,2 л/кг в умовах фази плато.

Через 20 хвилин після внутрішньовенного введення понад 50 % вінкристину зв’язується з компонентами крові, особлив= о з тромбоцитами, які містять високі концентрації тубуліну= .

Препарат погано проникає крізь гематоенцефалічний ба= р’єр.

Метаболізм

Вінкристин значною мірою метаболі= зується у печінці, ймовірно, системою мікросомального ферменту цитохром P450, у тому числі CYP3A.

Екскреція

Кінетика препарату після струминного внутрішнь= овенного введення трифазна. Період напіввиведення у першій та другій фазах становить відповідно 5 хв та 2,3 години; тривалість періоду напіввиведення у термінальній фазі зазнає значних кол= ивань (від 15 до 155 годин), становлячи в середньому 85 годин. Кліренс із плазми крові є повільним і, таким чином, необхідний інтервал як мінімум 1 тиждень між періодами лікування, щоб уникнути кумулятивної токсичності.

Печінка є найголовнішим органом екскреції. Препарат виводиться переважно з калом (приблизно 80 %), менша частина ― з сечею (10―20 %).

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм змінений таким чино= м, що екскреція вінкристину, ймовірно, зменшується= та підвищується ризик токсичності.

Діти

У дітей спостерігається більш виражена між- і внут= рішньосуб’єктна варіація фармакокінетичних параметрів, таких як кліренс, об’єм розподілу та елімінаційний період напів= виведення. Плазмовий кліренс у дітей загалом більший, ніж у дорослих або немовлят, але точно не встановлено, що кліренс вінкристину зменшується з віком.

= Клінічні характеристики.

Показання.

Гострі лейко= зи, лімфогранулематоз, неходжкінські лімфоми (всі гістологічні підтипи і клінічні стадії), ретикулосаркома, лімфосаркома, ембріональна рабдоміосаркома, нейро-ектодермальні пухлини (такі як медул= областома і нейробластома), пухлина Вільмса, саркома Юїнга, с= аркоми кісток, рак молочної залози, дрібноклітинний рак леген= ів, множинна мієлома, ретинобластома, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура при резистентн= ості до спленектомії і короткострокового лікування адренокортикостероїдами.

&n= bsp;

Протипоказання.

Інтратекальне= застосування препарату заборонено! І= нтратекальне введення вінкристину може призвести до летальних наслідків.

Підвищена чу= тливість до вінкристину сульфату або до однієї з допоміжн= их речовин, демієлі= нізуюча форма синдрому Шарко ― Марі, гострі поруш= ення функції печінки, мієлосупресія (пригнічення кісткового мозку), неврологічні захворювання, запори та непрохідність кишечнику (особливо у діт= ей), променева терапія на ділянку печінки, нейром’язові розлади, бактеріальні та вірусні інфекції. Вінкристин не можна вводити під час або безпосередньо після введення вакцин, що містять живі віруси.

Особливі заходи безпеки.

Медичний персонал при роботі з препаратом повинен користуватися захисним одягом (рукавички, окуляри, халат, маска). Вагітні жінки до роботи з препар= атом не допускаються.

Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій.

Взаємодії, спільні д= ля всіх цитотоксичних засобів.

Унаслідок збільшення ризику тромботичних явищ у разі пухлинних захворювань часто застосовується лікування антикоагулянтами. При одночасному застосуванні антикоагулянтів та хіміотерапії протипухлинними засобами слід контролювати рівень INR (міжнародне нормалізоване співвідношення).

Інгібітори ізофермен= тів цитохрому Р450 і Р-глікопротеїну.

Алкалоїди барвінку метаболізуються ізоферме= нтом цитохром P450 3A4 (CYP3A4) і є субстратами для P-гліко= протеїнів. Таким чином, підвищення концентрації вінкристину у плазмі крові може відбуватися, якщо супутньо вв= одити CYP3A4 та інгібітори P-глікопротеїну, такі як <= span class=3DSpellE>ритонавір, нельфінавір, <= span class=3DSpellE>кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, циклоспорин, = ніфедипін і нефазодон.

Одночасне застосування вінкристину та ітраконазолу може супроводжуватися передчасними та/або вираженими нейром’язовими побічними реакціями, імовірно, пов’язаними з інгібуванням метаболізм= у вінкристину.

Фенітоїн та фосфенітоїн.

При супутньому введенні фенітоїну і комбіна= цій антинеопластичної хіміотерапії, які включають вінкристин, можуть зменшуватися рівні фенітоїну у крові і збільшуватися можливість появи судом. Застосування такої комбінац= ії не рекомендоване. Хоча роль вінкристину не була встановлена, необхідно здійснювати корекцію дози феніт= оїну на підставі подальшого визначення його рівня у крові.

Інші цитостатичні засоби.

Фармакодинамічні взаємодії можуть відбуватися з іншими цитостатичними засобами: потенціювання терапевтичного= і токсичного впливу. Одночасне застосування вінкристину<= /span> та інших лікарських засобів, які пригнічують кістковий мозок, таких як доксорубіцин (особливо у комбінації з преднізолоном),= може потенціювати пригнічувальний вплив на кістковий мозок.

Аспарагіназа/ізоніазид та інші нейротоксичні<= /span> лікарські засоби.

Слід брати до уваги можливість тяжкої і пролонгованої периферичної нейропатії при введенні нейроток= сичних лікарських засобів (таких як ізоніазид, L-аспарагіназа і циклоспорин A) пацієнтам, які одержують вінкристин. При застос= уванні вінкристину сульфату у комбінації з =

L-аспарагіназою рекомендується введення вінкристину за 12―24 години до застосування фер= менту, що необхідно для зниження токсичності, оскільки прийом L-аспарагінази швидше може знизити печінковий кліренс вінкристину. Таким пацієнтам лікарські засоби з відомим нейротоксич= ним ефектом необхідно вводити з обережністю в умовах безперервного контролю неврологічної функції.

Вакцини/вбитий вірус=

Оскільки імунна система може бути пригнічена внаслідок лікування вінкристином, утворення організмом антитіл у відповід= ь на введення вакцини може зменшуватися. Інтервал часу між припиненням застосува= ння лікарських засобів, які спричиняють імуносупресію, і відновленням здатності організму до утворення антитіл у відповідь на введен= ня вакцини варіює від 3 місяців до 1 року та залежить від основного захворюван= ня, інтенсивності і типу імуносупресивної дії лікар= ських засобів та інших факторів.

Вакцини/живий вірус

Оскільки імунна система може бути пригнічена внаслідок лікування вінкристином, супутнє введення вакцини, що містить жи= вий вірус, може збільшувати його реплікацію і зумовлені вакциною побічні ефекти та/або зменшувати утворення антитіл організмом у відповідь на введення вакц= ини.

Рішення про проведення імунізації таким пацієнтам приймає лікар на підс= таві ретельної оцінки їхнього гематологічного статусу. Інтервал часу між припине= нням застосування лікарських засобів, які спричиняють імуно= супресію, і відновленням здатності організму до утворення антитіл у відповідь на введ= ення вакцини варіює від 3 місяців до 1 року та залежить від основного захворюван= ня, інтенсивності і типу імуносупресивної дії лікар= ських засобів та інших факторів. Пацієнтам з лейкемією у стадії ремісії не можна застосовувати вакцини, що містять живий вірус, як мінімум 3 місяці піс= ля застосування хіміотерапії.

Дигоксин.

Абсорбція дигоксину і, отже, його терапевти= чний вплив можуть бути зменшені у пацієнтів, які одержують хіміотерапію, включаю= чи вінкристин. Слід дотримуватися обережності при супутн= ьому застосуванні дигоксину та = вінкристину та, при необхідності, проводити корекцію дози дигоксин= у.

Мітоміцин С.

Повідомляли про випадки гострої дихальної недостатності і тяжкого бронхоспазму після введення алкалоїдів барвінку. Найч= астіше ці реакції розвивалися при супутньому застосуванні алкалоїду барвінку з мітоміцином-С і були серйозними у випадку легеневої <= span class=3DSpellE>дисфункції в анамнезі. Поява цих реакцій може розпоча= тися як через кілька хвилин після ін’єкції алкалоїду барвінку, так і через кілька годин, а також протягом 2 тижнів після введення дози м= ітоміцину. Може з’явитися прогресуюча задишка, що вимагає постійного лікування. У цьому випадку вінкристин не слід більше призначати.

Променева терапія.

Променева терапія може посилювати периферичну нейр= отоксичність вінкристину. У разі призначення хіміотерапії су= місно з променевою терапією у зонах, що охоплюють печінку, введення вінкристину слід відкласти до закінчення курсу промен= евої терапії.

Циклоспорин, такролімус.

Може виникати надмірна імуносупресія з ризи= ком лімфопроліферації.

Алопуринол, піридоксин, ізоніазид

При одночасному застосуванні вінкристину з деякими препаратами (алопуринол, піридоксин, ізоніазид) може збільшуватися частота виникнення ознак пригнічення функції кісткового мозку.

Метотрексат

Вінкристину сульфат збільшує захоплення метотрексату пухлинними клітинами. Цей принцип був застосований при проведенні терапії з використанням високих доз метотрексату.

Інші засоби.

У ході супутнього введення вінкристину і колонієстимулюючих факторів (G-CSF, GM-CSF) частіше повідомляли про атипові нейропатії з відчуттям поколювання або печіння у дистальних відділах кінцівок. У пацієнтів з пухли= ною Вільмса тяжка гепатотоксичність, включаючи венооклюзивну хворобу, була зареєстрована при застосу= ванні комбінації вінкристину і д= актиноміцину. У комбінації з блеоміцином вінкристин може спричиняти синдром Рейно у дозозалежній формі. При одночасному застосуванні вінкристину= з ніфедипіном може посилюватися токсичність вінкристину. При комбінації вінк= ристину та актиноміцину можливий розвиток гепатотоксичності.

Особливості застосування.

Лікування препаратом може здійснювати тільки досвідчений фахівець з хіміотерапії в умовах спеціалізованого стаціонару.

Вінкристин-Мілі вводити тільки внутрішньовенно.

Інтратекальне застосування препарату заборонено!

Також протипоказане внутрішньом’язове та під= шкірне введення вінкристину.

Випадкове інтратекальне введення.

Інтратекальне введення вінкристину може призвести до летальних наслідків. Після випадкового інтратекального введення необхідне невідкладне нейрохірургічне втручання для попередження висхідного паралічу, що призводить до летального наслідку. При помилковому введенні вінкристину інтратекально необхідно негайно після ін’єкції розпочати наступне лікування:

1. Видалення через поперековий доступ настільки великої кількості цереброспінальної рідини, наскільки дозволяють міркування безпечності.

2. Встановлення епідурального катетера в субарахноїдальному просторі через міжхребцевий простір, вище за ділянку початкової поперекової пункції, та іригація цереброспінальної рідини розчином Рінгера з лак= татом. По можливості до кожного 1 л розчину Рінгера з = лактатом слід додавати 25 мл свіжозамороженої плазми.

3. Встановлення інтравентрикулярного дренаж= у або катетера нейрохірургом і продовження іригації цереброспінальної рідини з видаленням рідини через поперековий доступ, сполучений із замкненою системою дренажу. Розчин Рінгера з лактатом слід вводити безперервною інфузією із швидкістю 150 мл/год, = або із швидкістю 75 мл/год, якщо додана свіжозаморожена плазма, як описано вище. <= o:p>

Швидкість інфузії слід регулювати таким чин= ом, щоб підтримувати рівень білка у цереброспінальній рідині – 150 мг/дл.

Наступні заходи також застосовувати додатково, але вони можуть бути несуттєвими:

фолієву кислоту вводити внутрішньовенно струминно 100 мг, а потім здійснювати інфузію зі швидкістю 25 мг/год протягом 24 годин, після чого вводити струминно 25 мг кожні 6 годин протягом 1 тижня. Внутрішньовенно вводити 10 г глутамінової кислоти протягом 24 годин, з наступним введенням 500 мг 3 рази на добу щодня перора= льно протягом 1 місяця. Піридоксин вводити внутрішньовенно у дозі 50 мг кожні 8 годин, тривалість інфузії ― 30 хвилин. Їх= роль у зменшенні нейротоксичності неясна.=

Екстравазація.

При екстравазації може розвинутися некроз м’яких тканин; для його попередження рекомендується обколювання зони екстравазату гіалуронідазою або гідрокортизоном у дозі

20―25 мг, призначати зігріваючі компреси на уражену ділянку.

= Застосування у ранній післяопераційний період.

Вінкристин= -Мілі з обереж= ністю призначати у = ранній післяопераційний період, оскільки значна частина внутрішньовенно = введеного пре= парату може надходити у післяопераційну р= ану, спричиняючи набряк, запалення та локальний некроз тканин.

Випадкове попадання в очі.

Слід запобігати випадковому попаданню препарату в очі, тому що вінкристин може спричинити виразки на рогівці. У випадку потрапляння препарату в очі необхідно промити їх великою кількістю води або= ізотонічного розчину.

Випадкове попадання на шкіру.

У разі випадкового потрапляння на шкіру промивати великою кількістю вод= и, м’яким милом і ретельно споліскувати.

Порушення з боку печ= інки

Особливу увагу слід звернути на пацієнтів з розладами функції печінки. = При печінковій дисфункції може підвищуватися концен= трація у кровообігу і період напіввиведення вінкристину з плазми крові з посиленням побічної дії; необхідна корекція режиму дозування вінкристину= .

Неврологічні розлади=

Особливу увагу слід звернути на па= цієнтів із неврологічними розладами. Нейротоксичний впл= ив вінкристину сульфату може бути адитивним з іншими нейротоксичними засобами або може бути посилений опроміненням спинного мозку і неврологічним захворюванням. Уважне спостереж= ення за станом пацієнта необхідне при комбінованому застосуванні вінкристину та нейротоксичних лікарських засобів. Пацієнти літнього віку можуть бути чутливішими до нейротоксичного впливу вінкристи= ну сульфату. При появі нейротоксичних ознак курс т= ерапії треба перервати.

Препарат погано проникає через гематоенцефалічний<= /span> бар’єр, тому при лікуванні лейкозу з нейролейкемією можуть бути необхідні інші схеми протипухлинної терапії.<= /p>

Вторинні новоутворен= ня.

У пацієнтів, які одержували хіміотерапію вінкристи= ном у комбінації з іншими протипухлинними препаратами зі встановленою канцерогенністю, можливий розвиток вторинних новоутво= рень. Провокуюча роль вінкристину у цьому явищі не визначена.

Запори

Вінкристину сульфат не рекомендується застосовувати пац= ієнтам із запорами. Рекомендовано профілактичні заходи для запобігання запорам, та= кі як корекція раціону і застосування проносних засобів (зокрема лактулози) або клізм.

Серцево-судинна сист= ема

Вінкристин слід вводити з обережністю пацієнтам з ішем= ічними розладами серця.

Під час лікування вінкристином необхідно проводити систематичний ЕКГ-контроль.

Система крові

У процесі лікування необхідно контролювати картину крові. Оскільки може виникати лейкопенія, як лікар, так і пацієнт мають бути пильними щодо виникнення інфекції. Якщо виникає лейкопенія, слід вжити відповідних заході= в, зокрема ретельно зважити час введення наступної дози в= інкристину сульфату. Перед кожним введенням Вінкристину-Мілі необхідно проводити дослідження складу пери= феричної крові. Якщо кількість лейкоцит= ів стане менше 3000 в 1 мм³, терапію необхідно припинити і профілактично призначити антибіотики.

У зв’язку з підвищеним ризиком розвитку лейкопенії і тромбоцитопенії більш ретельне спостереження необхідне для пацієнтів, у яких попередня тера= пія або сама хвороба спричинила пригнічення функції кісткового мозку.

Органи зору

Під час лікування пацієнтам необхідно регулярно проводити дослідження очного дна та полів зору. При найменшій підозрі на ушкодження зорового нерва лікування слід припинити. Якщо пацієнт скаржиться на біль в очах або зниження гостро= ти зору, потрібне ретельне офтальмологічне обстеження.

Алопеція

Ступінь алопеції під час хіміотерапії можна зменшити, застосовуючи локальну гіпотермію волосистої частини голови або накладання турнікета (стисного шолома). Стисну пов’язку на волосисту частину голови не наклад= ати при лейкозах та лімфомах, а також при наявності на волосистій частині голови метастазів та інфільтратів.

Мітоміцин-С=

Задишка та бронхоспазм<= /span> найчастіше виникають при поєднанні препарату з мітоміц= ином-С та можуть вимагати інтенсивного лікування, особливо при наявності дихальної= недостатності. Ці реакції можуть виникати чер= ез кілька хвилин або годин після введення вінкристину та протягом двох тижнів після введення мітоміц= ину-С. Прогресуюча задишка потребує припинення терапії Вінкри= стином-Мілі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Сечова кислота.

При застосуванні вінкристину може підвищитися рівень сечової кислоти в крові. Цей показник необхідно контролювати протягом перших 3―4 тижнів лікування та вживати відповідні заходи для попередження розвитку нейропатії, зумовленої сечокислим діат= езом. Лабораторні дослідження повторювати до нормалізації показника. У разі необхідності слід застосовувати алопуринол.

Гіпонатріємія= .

Під час лікування вінкристином слід періодично визнача= ти концентрацію іонів натрію в сироватці крові. Гіпонатріємія= розвивається внаслідок порушення секреції антидіуретичного гормону, і її слід коригувати введенням 0,9 % розчину натрію хлориду.

Діти<= /i>

У процесі лікування дітей зі злоякісними пухлинами потрібен моніторинг їхньої інтелектуальної, емоційної, мовної сфери та дія= льності центральної нервової системи.

Фертильність=

Немає переконливих даних, отриманих in vivo та in vitro, що демонструють мутагенність вінкристину. Відсутні= дані щодо впливу монотерапії ві= нкристином на фертильність людини. Клінічні дані відносно застосування вінкристину у складі поліхіміотерапії демонструють можливіс= ть розвитку азооспермії у чоловіків та аменореї у = жінок постпубертатного віку. Відновлення репродуктивної фун= кції відбувається через декілька місяців після завершення терапії, однак не у вс= іх пацієнтів.

Застосування вінкристину у складі поліхіміотерапії у пацієнтів пре= пубертатного віку з набагато меншою імовірністю може призводити до розвитку необоротної = азооспермії та аменореї.

Пацієнтам слід проконсультуватися щодо можливості мати дітей у майбутнь= ому. Пацієнти чоловічої статі повинні бути проінформовані з приводу збереження сперми.

Попередження вагітно= сті

Відомо, що вінкристин може спричинити шкідл= ивий вплив на плід, тому застосування препарату Вінкристин<= /span>-Мілі протипоказано у період вагітності. Жінками репродуктив= ого віку слід рекомендувати уникати вагітності при отриманні вінкристину. Необхідно використовувати протизаплідні заходи пацієнтам як чоловічої, так і жіночої статі під час лікування і протягом

6 місяців після припинення лікування.

Застосування у пер= іод вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовувати у період вагітності або годування груддю. Необхідно використовувати протизаплідні заходи пацієнтам як чоловічої, так і жіночої статі під час лікування і протягом 6 місяців після припинення лікування.

Якщо вагітність настає під час лікування, пацієнтка повинна бути проінформована про ризики для майбутньої дитини і перебувати під медичним спостереженням.

<= /span>

Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відсутні дані щодо впливу вінкристину на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Проте слід враховувати можливість розвитку побічних (неврологічних) реакцій при застосуванні Вінкристину-Мілі, які змінюють шви= дкість психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Вінкристин-Мілі можна вводити тільки внутрішньовенно, = при введенні іншим способом може бути летальний наслідок.

Дозу вінкристину сульфату слід вираховувати= і вводити вкрай обережно, оскільки передозування може призводити до тяжких і навіть летальних наслідків.

При застосуванні як монотерапію препарат вводять з інтервалом в 1 ти= ждень. При застосуванні у комбінації з іншими протипухлинними препаратами частота введення залежить від протоколу.

Дорослі.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Зазвичай призначають з розрахунку 1,4―1,5 мг/м²поверхні тіла 1 раз на тиждень, максимальна = доза ― 2 мг/м². Тривалість курсу лікування ― 4―6 тижнів. Курсова доза не має перевищувати 10―12 мг/м².

Діти.=

Вінкристин-Мілі застосовувати у д= озі 1,4―2 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень, максимальна до= за ― 2 мг/м². Дозу препарату для дітей розраховувати, зважаюч= и на масу тіла: для дітей з масою 10 кг і менше початкова до= за має становити 0,05 мг/кг 1 раз на тиждень.

Пацієнти літнього ві= ку.

Немає потреби у корекції дози.

Пацієнти з порушенням печінкової функції

Оскільки вінкристин метаболізується печінкою шляхом жовчної екскреції, для пацієнтів з обструктивною жовтяницею= або іншим ураженням печінки рекомендується знижувати дозу препарату.

Для пацієнтів з ураженням печінки або з рівнем прямого білірубіну у сироватці крові вище 3 мг/100 мл рекомендовано зменшити дозу вінкристину сульфату на 50 %.
Не слід застосовувати вінкристин при наявно= сті тяжкої нейротоксичності (особливо парезу). Якщо= після відміни препарату скарги зменшуються, лікування можна поновити з введенням<= span style=3D'mso-spacerun:yes'>

50 % дози.

Спосіб введення

Вінкристину сульфат слід застосувати тільки під суворим наглядом лікаря з досвідом лікування цитотоксичними препаратами.=

Інтратекальне введення вінкристину призводить до летальної нейротоксичності. =

Сухий вміст флакона потрібно розчинити, додавши розчинник (готовий розч= ин містить 0,1 мг вінкристину в одному мілілітрі). Цей розчин потім можна розбавити 0,9 % ро= зчином хлориду натрію і вводити у вигляді внутрішньовенної ін’єкції або одночасно = із внутрішньовенною інфузією 0,9 % хлориду натрію = через інфузійний набір не швидше ніж за 1 хвилину.

Слід дотримуватися обережності для уникнення інфільтрації підшкірних тканин. Екстравазація у ході внутрішньовенного введення вінкристину сульфату може спричинити з= начне подразнення. Для попередження подразнення судин після введення вінкристину сульфату вену слід ретельно промити.=

Не слід перевищувати рекомендовану терапевтичну дозу. Загалом індивідуальні дози не повинні перевищувати 2 мг; і підрахунок лейкоцитів необхідно здійснювати до і після введення кожної дози.

Діти.

Препарат призначають дітям за показаннями.<= span lang=3DUK style=3D'letter-spacing:-.2pt;mso-ansi-language:UK'>

Передозування.

Симптоми.

Передозування вінкристину призводить до пос= илення побічних реакцій. У дітей віком до 13 років десятикратне перевищення дози препарату може призвести до летального наслідку. Передозування з тяжким загальним стан= ом хворих може відзначат= ися при введенні дітям віком до 13 років у дозі 3―4 мг/м², дорослим ― одноразово - від 3 мг/м^{2<=
/sup>.
Симптомами передозування можуть бути судоми; паралітична кишкова непрохідні=
сть;
ускладнення, пов’язані з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону чи
інші прояви побічних реакцій.}

Лікування.

Специфічного антидоту немає. Проводити симптоматичне та підтримувальне = лікування, контролюючи показники водно-сольового балансу, ЕКГ, складу периферичної кро= ві. У разі розвитку генералізованих судомних нападів застосовувати протисудомні препарати. Для попередження кишкової непрохід= ності застосовувати клізми. При необхідності проводити = гемотрансфузії, переливання еритроцитарної та тромбоцитарної маси. Внутрішньовенно вводити к= альцію фолінат у дозі 100 мг через кожні 3 години прот= ягом 24 годин, а потім через кожні 6 годин протягом не менше 48 годин. Гемодіаліз неефективний.

Побічні реакції.

Найпоширеніші токсичні ефекти вінкристину пов’язані з центральною нервовою системою. Загалом побічні ефекти є оборотн= ими і дозозалежними. Діти зазвичай краще переносять вінкристин, ніж дорослі. Найрозповсюдженішими побічними реакціями є не= йротоксичність та алопеція; найбільш серйозні побічні реакції пов’язані з порушенням нейром’язового апарату. У пацієнтів літнього віку є підвищена схильність до нейротоксичності.<= /o:p>

Після застосування щотижневих разових доз вінкрист= ину можуть з’явитися такі короткочасні побічні реакції як лейкопенія, невротичні болі і запор (але це зазвичай триває протягом не більше 7 днів). Після зменшення дози тяжкість цих реакцій може зменшитися або вони зникають зовсі= м. Тяжкість таких реакцій посилюється, якщо необхідну загальну дозу препарату вводити частинами. Тому не рекомендується застосовувати вінкристин у невеликих кількостях протягом тривалого часу. Інші побічні реакції, такі = як алопеція, втрата чутливості, парестезії, труднощі при ходьбі, хода з шаркан= ням, втрата глибоких сухожильних рефлексів і м’язова дистрофія, виявляються упро= довж усього курсу лікування. По мірі продовження лікування загальна сенсомоторна дисфункція м= оже прогресувати до більш тяжкого стану, у деяких пацієнтів окремі нейром’язові розлади можуть тривати протягом довшого = часу. Волосся може почати відростати ще до закінчення підтримувальної терапії.

Інфекції та інвазії:= інфекція, сепсис, нейтропенічний сепсис.

Новоутворення, злояк= існі, доброякісні та невизначеної етіології (включаючи кісти і поліпи): вторинні злоякісні новоутворення у пацієнтів, які одержували вінкристин у комбінац= ії з іншими цитотоксичними препаратами з доведеною канцерог= енністю.

З боку системи крові= та лімфатичної системи: оборотний тромбоцитоз, тяжке пригнічення функції кісткового мозку, анемія, гемолітична анемія, нейтропенія, лейкопенія і тромбоцитопенія. Якщо тромбоцитопенія присутня на початку лікува= ння, вона може фактично покращитися до появи ремісії кісткового мозку. Клінічними наслідками лейкопенії можуть бути гарячка, інфекції та сепсис. <= /span>

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості= , включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, ангіоневрот= ичний набряк, алергічні реакції, висип та набряки.

З боку органів дихан= ня та середостіння: зад= ишка, бронхоспазм, гостра дихальна недостатність.

З боку нервової сист= еми та психіки: невролог= ічна токсичність є найсерйознішою побічною реакцією на застосування вінкристину. Неврологічна токсичність залежить від до= зи і віку пацієнта. У результаті нейротоксичності та= кож можуть виникати запори і кишкова непрохідність (див. «Порушення з боку шлунково-кишкового тракту»). Також можливий розвиток таких побічних реакцій, як невралгія і міалгія (в т. ч. неврал= гія трійчастого нерва і тестикулярний больовий синд= ром, біль у гортані, слинних залозах, кістках, спині, кінцівках), кома, обвисла ступня, дизурія, периферична нейропатія (змішана сенсорно-моторна), сенсорні порушення, парестезії, втрата глибоких сухожиль= них рефлексів, порушення ходи, хода з шарканням, м’язова слабкість, атаксія, параліч, ураження черепно-мозкових нервів (парез/параліч), слабкість м’язів гортані, хрипкість і парез голосових зв’язок (у т. ч. потенційно небезпечний для життя двобічний парез голосових зв’язок), птоз, невропатія зорового нерва, екстраокулярна нейропатія, минуща сліпота, дипл= опія та атрофія зорового нерва, судоми з гіпертензією, лейкоенцефалопатія, токсичний вплив на центральну нервову систему, що може проявлятися депресією, збудженням, порушення сну, безсонням, сплутаністю свідомості, психозами і галюцинаціями. Можливе загострення супутніх неврологічних захворювань.

Часто виникає послідовність у розвитку нервово-м’язових побічних ефекті= в. Спочатку можуть бути лише порушення чутливості і парестезії. При продовженні лікування може з’явитися невралгія, а пізніше – порушення функції опорно-рухового апарату.

З боку органів слуху: вестибулярні і слухові ускладнення з боку 8 = пари черепно-мозкових нервів. Прояви включають часткову або тотальну глухоту = 213; постійну або яка виникає періодично; проблеми з рівновагою, включаючи запаморочення, ністагм і вертиго. Слід дотримув= атися обережності при застосуванні вінкристину сульфа= ту у комбінації з іншими ототоксичними препаратами, наприклад онколітиками, що містять платину.

З боку органів зору: транзиторна кор= тикальна сліпота, атрофія зорового нерва зі сліпотою.

З боку серцево-судинної системи: = стенокардія <= /span>та інфаркт мі= окарда (у хворих, які одержу= вали комбіновану хіміотерапію, що включала вінкристин і яким раніше застосовували опромінення середостіння), артеріальна гіпертензія та гіпот= ензія, аритмія.

Дихальні, торакальні та медіастиналь= ні порушення: повідо= мляли про тяжкий бронхоспазм і задишку при введенні алкалоїдів барвінку, іноді у комбінації з мітоміцином<= /span> C.

З боку шлунково-кишк= ового тракту: нудота, б= лювання, афтозний стоматит, виразки у ротовій порожнині, спазми та біль у животі, зниження апетиту, втрата маси тіла, анорексія, діа= рея, паралітичний ілеус (особливо у дітей), запалення слизової оболонки рота, кишковий некроз та/чи перфорації, панкреатит. Запор, який може виникнути, д= обре реагує на такі звичайні заходи, як клізми та проносні. Запор у верхніх відд= ілах товстої кишки, а пряма кишка при огляді виявляється порожньою. Кольки в жив= оті у поєднанні з порожньою прямою кишкою можуть ввести лікаря в оману. Може виникнути функціональна кишкова непрохідність (парез кишечнику), особливо у маленьких дітей. Симптоми кишкової непрохідності проходять самі по собі піс= ля тимчасового припинення прийому вінкристину і симптоматичного лікування.

Гепатобіліарні порушення: венооклюзивна хвороба печінки (особливо у дітей), п= ідвищення рівня печінкових ферментів.

З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція (оборотна після припинення застосування в= інкристину), висипання.

З боку нирок та сечовидільної системи: пацієнтам літнього віку у перші дні після введення вінкристину слід припинити застосування препаратів, що спричиняють затримку сечі. Поліурія, дизурія і затримка сечі як результат атонії сечового міхура, гіперурикемія, сечокисла нефропатія, СНСАГ синдром (синдром неналежної секреції антидіуретичного гормону), нетримання сечі. Синдром може бути пов’язаний з = нейротоксичністю лікарського засобу, можливо, за раху= нок прямого впливу на гіпоталамус. У таких пацієнтів виникає гіпонатріємія, у комбінації з екскрецією натрію із сечею, без ознак розладів з боку нирок = та надниркових залоз, гіпотензія, зневоднення, азо= темія або набряки. При обмеженні вживання рідини гіпонатрієм= ія і втрата натрію через нирки можуть бути зменшені.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз: необоротна безплідність після хіміотерапевтичного лікування із застосуванням вінкристину є більш поширеною у чоловіків, ніж у жіно= к. Азооспермія спостерігалася у чоловіків, які одержували схеми комбінованої хіміотерапії, що складалися з вінкристину= і преднізону з циклофосфам= ідом або мехлоретаміном і прока= рбазином, аменорея.<= /span>

Загальні розлади і стани місця введення: подразнення у місці ін’єкції, відчуття печіння, еритема, гарячка, флеб= іт, біль, целюліт, некроз, головний біль, слабкість= . Ці симптоми можуть виникати після подразнення стінки судини або у випадку екстравазації при введенні.

Термін придатності.

2 рок= и.

Умови зберігання. Зберігати при температурі 2―8 °С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Через відсутність дослідже= нь сумісності даний лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

Упак= овка. По 1 мл у флаконі, по 1 або 10 фла= конів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

&nb= sp;

Ви= робник. Венус<= /span> Ремедіс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Хіл Топ Індустріал Естейт= , Джармаджарі, ЕРІР Фазе-1 (= Екстен.), Батолі Калан, Бадді, Діст<= /span>. Солан, Хімачал Прадеш, 173205, Індія.

Заявник. Мілі= Хелскере Лімітед.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Місцезнаходження заявника.

Фаірфакс Хаус = 15, Фалвуд Плейс, Лондон, WC1= V 6AY, Велика Британія.