ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦ= ІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІБУ<= b>ПРОФЕН-ЗДОРОВ’Я<= /b>

(IBUPROFEN-ZDOROVYE)

= Склад:

діюча речовина: ibuprofen;

1 капсула містить ібупрофену 400 мг;=

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, г= іпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат; оболонка капсули містить титану діоксид (Е 171), желатин.

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тв= ерді желатинові капсули білого кольору. Вміст капсул – суміш, що містить гранули та порошок від білого до майже білого кольору. Допускається наявніс= ть агломератів часток.

Фармакотерапевтична група. Несте= роїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропі= онової кислоти. Код АТХ М01А Е01= .

Фармакологічні властивості.

Фармакодин= аміка.

Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похідна пропіонової кислоти, який чинить спрямо= вану дію проти болю, жару та запалення шляхом пригнічування синтезу простагландинів – медіаторів болю та запалення. Крім того,= ібупрофен оборотно пригні= чує агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження = фармакодинаміки показують, що при застосуванні однора= зових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 годин до або= у межах 30 хвилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу ацетилсаліцилової кислот= и на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів= . Хоча існує непевність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіоп= ротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосува= нні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.

Фармакокінетика.

Ібупрофен добре всмоктується у шлунково-кишковому тра= кті та зв’язується з білками плазми крові.

Максимальна концентрація у сироват= ці крові (C_max) визначається через 45 хвилин після застосування (у разі прийому натще).= У разі застосування цього препарату під час вживання їжі C_m=
ax спостерігається через 1–2 години після прийому. Ібупрофен метаболізується у печінці, виводиться нирками у незмі= неному вигляді або у формі метаболітів. Період напіввиведення= – майже 2 години. У пацієнтів літнього віку не спостерігається істотних відмінностей у фармакокінетичному профілі.

Клінічні характеристики.

Показання. Симптоматичне лікування головного болю, у тому числі при мігрені, зубного болю, дисменореї, невралгії, болю у спині, суглобах, м’язах= , при ревматичних болях, а також при ознаках застуди і грипу.

= Протипоказання.

• Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з компонентів препарату.=

• Реакції гіпер= чутливості в анамнезі (наприклад, астма, риніт, ангіоневротичний<= /span> набряк або кропив’янка), які спостерігалися після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ.=

• Виразкова хвороба шлунка/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два або більше виражених епізоди підтвердженої виразкової хвороби чи кровотечі).

• Наявність в анамнезі шлунково-кишк= ової кровотечі або перфорації, пов’язаних із застосуванням НПЗЗ.

• Тяжка серцева недостатність (клас = ІV за класифікацією NYHA), тяжке порушення функції печінки та/або нирок.=

• Останній триместр вагітності.=

• Цереброваскул= ярні або інші кровотечі.

• Порушення кровотворення або згортання крові.

&nb= sp;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати у комбінації з такими лікарськими засобами:=

– Ацетилсаліцилова кислота, оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли ацетилсаліцилову кислоту (у дозі не вище 75 мг на добу) призначав лікар;

Дані свідчать про те, що при одночасному застосуванні ібупр= офен може конкурентно пригнічувати вплив низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Хоча існує непевність щ= одо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірност= і, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких = доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.

– Інші НПЗЗ= , у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами:=

– Антикоагулянти. НПЗЗ можуть посилити лікувальний ефект таких антикоагулянтів, як варфарин.

– Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики. НПЗЗ можуть послабляти ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів зі зневоднен= ням або у пацієнтів літнього віку з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітора АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого поруше= ння функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай = має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі. Діуретики = можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗЗ.<= i>

– Кортикостероїди. Підвищують ризик появи виразок та = кровотеч у шлунково-кишковому тракті.<= /p>

– Літій<= span style=3D'mso-ansi-font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt'>. Існують докази потенційного підвищення рівня літію у плазмі крові.

– Метотрексат= . Існують д= окази потенційного підвищення рівня метотрексату у пл= азмі крові.

– Зидовудин. Відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні = зидовудину та НПЗЗ. Існують докази підвищення = ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають= на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном.

– Серцеві глі= козиди. НПЗЗ <= span class=3DFontStyle85>можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок = та підвищувати рівень глікозидів у плазмі кров= і.

– Антитромбоц= итарні засоби та селективні інгібітори серотоніну. Підвищується ризик виникнення шлунково-кишко= вої кровотечі.

– Циклоспорин= , такролімус. Можливе підвищення ри= зику нефротоксичності.

– Міфепристон= . НПЗЗ не слід застосовувати раніше, ніж через 8–12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективніст= ь.

– Хінолонові<= /span> антибіотики. Одночасний прийом з ібупрофеном може підвищити ризик виникнення судом.

= – <= /span>Препарати групи сульфонілсечовини та фенітоїн. Можливе підсилення ефекту.

&nb= sp;

Особливості застосування.=

Побічні реакції, які стосуються застосування ібупрофену та всієї групи НПЗЗ, у = цілому можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, потрібної д= ля лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу. =

Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із:<= /p>

• с= истемним червоним вовчаком та змішаним захворюванням сполучної тканини;

• з= ахворюваннями шлунково-кишкового тракту та хронічними запальними захворюваннями кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона);

• а= ртеріальною гіпертензією та (або) серцевою недостатністю;

• п= орушеннями функції нирок;

• п= орушеннями функції печінки;

• порушеннями згортання крові (ібупрофен може подовжувати час кровотечі).

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або помірним або середнім ступенем застійної серцевої недостатності в анамнезі = слід з обережністю розпочинати довготривале лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.

Дані свідчать про те= , що застосування ібупрофену, особливо у високих доз= ах (по 2400 мг на добу), може бути пов’язане з дещо підвищеним ризиком артеріальни= х тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда = або інсульт). Загалом дані не припускають, що низька доза = ібупрофену (наприклад, ≤ 1200 мг на добу) пов’язана з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень.

Пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензі= єю, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ–ІІІ за класифікацією NYHA), ішемі= чною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки= після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на до= бу).

Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо я= кщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на до= бу).

Вплив на органи дихання.

Бронхоспазм може виникну= ти у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання а= бо мають ці захворювання в анамнезі.

Інші НПЗЗ.

Одночасне застосуванн= я ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібі= тори циклооксигенази-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.

Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини.

З обережн= істю слід застосовувати ібупрофен при проявах систем= ного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвище= ний ризик виникнення асептичного менінгіту.

Вплив= на нирки.

Довготри= валий прийом НПЗЗ може призвести до дозозалежного зни= ження синтезу простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Високий ризик цієї реакції мають пацієнти з порушен= нями функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики, і пацієнти літнього ві= ку. Таким пацієнтам необхідно контролювати функцію нирок.

Існує ризик ниркової недостатності= у дітей та підлітків зі зневодненням.

Вплив= на печінку.

Необхідно дотримуватися обережності при ліку= ванні пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Вплив на фертильніст= ь у жінок.

Існують обмежені дані, що лікарські засоби, = які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Ц= ей процес є оборотним після припинення лікування. Довготривале застосування (с= тосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) ібупрофену може порушити жіночу фертильність, тому не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з наста= нням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей препарат застосовувати не слід.

Вплив на шлунково-кишковий тракт.

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієн= там із хронічними запальними захворювання= ми кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загос= трюватись. Існують повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, іноді летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо вона ускладнена кро= вотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз. Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, що можуть підвищити ризик гастротоксичності або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди або антикоагулянти (наприклад, варфари= н) або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетилсаліцилову кислоту). При тривалому лікуванні для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують супутнього застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можу= ть збільшити ризик для шлунково-кишкового тракту, слід розглядати призначення лікарем комбінованої терапії мізопростолом або інгібіторами протонної помпи= .

Пацієнтам із наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичні симптоми з = боку шлунково-кишкового тракту (переважно кровотечу), особливо про шлунково-кишк= ову кровотечу на початку лікування. У разі шлунково-кишкової кровотечі або вира= зки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування= слід негайно припинити.

Тяжкі шкірні реакції.

Дуже рідко на тлі застосування НПЗЗ можу= ть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонс= она та синдром Лайєлла (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії= , у більшості випадків початок таких реакцій відбувається протягом першого міся= ця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого ге= нералізованого екзантематозного пустульоз= у, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизов= их оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.

У виняткових випадках вітряна вісп= а може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. На ц= ей час не можна виключати вплив НПЗЗ на виникнення цих ускладнень, тому рекомендується уникати застосування лікарського засобу у випадку вітряної віспи.

Маскування симпт= омів основних інфекцій.

НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекційного захворювання та гарячки, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладнен= нях вітряної віспи. Коли НПЗЗ застосовують при підвищенні температури тіла або = для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційн= ого захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Застосування у пері= од вагітності або годування груддю.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані вказу= ють на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та га= строшизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів= на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.

Доклінічні дані свідчать, що у тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило = до збільшення випадків перед- та післяімплантаційних викиднів та летальності ембріонів/плодів. Крім того, повідомлялося про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи вади з боку серцево-судинн= ої системи, у тварин, які отримували інгібітори синтезу п= ростагландинів у період органогенезу.

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування ібупр= офену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітност= і, якщо тільки очікувана користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик = для плода. Якщо = ібупрофен застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід застосовувати найменшу можливу дозу впродовж найкоротшого періоду часу. Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріа= льної протоки слід розглянути після впливу ібупрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційног= о тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.<= /span>

Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:

- для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним звуженням/закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, які можуть прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном (див. вище);

- для матері та новонародженого наприкінці вагітно= сті: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний<= /span> ефект, який може розвинутися навіть при дуже ни= зьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.

Препарат протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля,= яке годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. =

За умови застосування згідно з рекомендованими дозами та тривалістю лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, які відчувають запаморочення, сонливість, дезорієнтацію або порушення зору при прийомі НПЗ= З, слід відмовитися від керування автотранспортом або роботи з механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального прийому при нетривалому застосуванні.

Дорослі та діти віко= м від 12 років. Препарат застосовувати по 1 капсулі кожні 4 години. Капсули необхідно запивати водою= . Не приймати більше 3 капсул протягом 24 годин. Максимальна добова доза станови= ть 1200 мг.

Мінімальну ефективну дозу слід застосовувати протягом найменшого можлив= ого періоду, потрібного для позбавлення від симптомів (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікува= ння або погіршуються, слід звернутися = до лікаря.

Пацієнти літнього віку не потребують спеціального дозування.=

Пацієнти з порушеннями функції нирок та печінки легкого або помірного ступеня не потребують коригування дози.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 12 років.

Передозування.

Застосування препарату ді= тям у дозі понад 400 мг/кг мож= е спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5–3 години.

Симптоми. У більшості пацієнтів застосування значної кількості = НПЗЗ спричинило лише нудоту, блю= вання, біль в епігастральній ділянці, дуже рідко – діарею. Можуть також виникати шу= м у вухах, головний біль, запаморочення та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєн= ні можуть виникати токсичні ураження центральної нервової системи, які проявляються у вигляді сонливості, ністагму, порушення з= ору, інколи – збудженого стану та дезорієнтації або коми. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, = гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціан= оз. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення перебігу астми.=

Лікування. Лікування м= ає бути симптоматичним та підтр= имуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендовано пероральне застосуван= ня активованого вугілля або про= мивання шлунка впродовж 1 год= ини після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен вже всмоктався в організм, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупрофену з сечею.

При частих або тривалих судомах слід вв= одити внутрішньовенно діазепам або лоразепам. У разі бронхіальної астми слід застосовувати бронходил= ататори.

Побічні реакції.

Найчастіше виникають побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту, які здебільшого залежать від дози. Побічні реакц= ії спостерігаються найрідше, коли максимальна добова доза становить 1200 мг.

Наявні дані свідчать про те, що застосування ібупр= офену, особливо у високій дозі 2400 мг на добу, дещо підвищує ризик артеріальних <= span class=3DSpellE>тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда= або інсульту).

Побічні реакції ібупроф= ену класифіковані за системами органів та частотою їх прояву: дуже часто (Ͱ= 5; 1/10); часто (≥ 1/100 – < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 = – < 1/100); рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000); дуже = рідко (< 1/10000); частота невідома (не підлягає о= цінці з огляду на обмеженість наявних даних).

З боку серц<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>евої системи:=

Частота невідома: серцева недостатність, наб= ряк.

З боку травного тракту:

Нечасто: біль у животі, диспепсія та нудота;=

Рідко<= /span>: діарея, метеоризм, запор і блюва= ння;

Дуже рідко: вира= зкова хвороба, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блюванн= я, іноді летальні (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, панкреатит, загострення коліту і хвороби Крона.

З боку нервової системи:

Нечасто: головний біль;

Рідко<= /span>: вертиго;

Дуже рідко: асеп= тичний менінгіт¹, окремі симптоми якого (ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація) можуть виникати у пацієнтів з існуючими аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини;

Частота невідома: парестезії, сонлив= ість.

З боку нирок та сечовидільної системи:

Дуже рідко: гост= ре порушення функції нирок, папілонекроз, особливо= при тривалому застосуванні, пов’язані з підвищенням рівня сечовини у плазмі кро= ві та появою набряків; гіпернатріємія (затримка на= трію), мізерне сечовипускання;

Частота невідома: ниркова недостатність, нефротоксичність, включаючи інте= рстиціальний нефрит та нефротичний синдром.

З боку печінки:

Дуже рідко: пору= шення функції печінки;

Частота невідома: при тривалому лікуванні можуть виникати ге= патит та жовтяниця.=

З боку судинної системи:

Дуже рідко: арте= ріальна гіпертензія;

Частота невідома: артеріальний тромб= оз (інфаркт міокарда або інсульт).

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

Рідко<= /span>: різні висипання на шкірі;

Дуже рідко: тяжк= і форми шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джон= сона, мультиформна еритема і синдром Л= айєлла;

Частота невідома: гострий генера= лізований екзантематозний пустульоз<= /span>, реакції світлочутливості.

З= боку системи крові та лімфатичної системи: <= o:p>

Дуже рідко: анемія, лейкопенія, тромб= оцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, які можуть виникат= и при тривалому лікуванні, першими ознаками яких є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча та синці.

З боку психіки:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>

Рідко: тільки при тривалому застосуванні – психічні розлад= и, депресія, безсоння, збудження, галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку органів зору:=

Часто= та невідома: при тривалому лікуванні можуть виникати порушення зору, неврит зорового нерва.

З боку органів слуху:

Рідко: при три= валому лікуванні можливі дзвін у вухах та запаморочення.

З боку імунної систе= ми:

Рідко: реакції гіперчутливості², що включають кропив’янку та свер= біж;

Дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію, анафілактич= ні реакції, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок= ;

Частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення аст= ми, бронхоспазм.

Заг= альні порушення:

Нездужан= ня і підвищена втомлюваність.

Лабораторні дослідже= ння:

Дуже рідко: зниження рівня гемоглобі= ну.

Опис окремих побічних реакцій

¹Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, зрозумілий неповною мірою. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через часове відношенн= я до прийому препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном пацієнті= в з наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (так= их як ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).

² Існують повідомлення про виникнення реакцій = гіперчутливості після лікування = ібупрофеном. До таких реакцій належать (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б) реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострен= ня астми, бронхоспазм або задишку, або (в) р= ізні розлади з боку шкіри, включаючи висипання різного типу, свербіж, кропив’янк= у, пурпуру, ангіоневротичний набряк та рідше – ексфоліативний та бульозний дерматоз (включаючи епідермальний некроліз та = мультиформну еритему).

Термін придатності.<= /span> 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при темпе= ратурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей= місці.

Упаковка. Капсули № 10, № 10х2 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61013, Харківська обл., м= істо Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.